Перспективи євроінтеграції українського дивана

“… серед багатьох тисяч біологічних видів тварин, які борються один з одним, тільки люди ведуть боротьбу на знищення. Людина унікальна тим, що вона представник масових убивць; це єдина істота, яка не придатна для власного суспільства”

(Ніколас Тінберген)

 

Мій перший місяць цього року пройшов під знаком Ку-клукс-клану. Ні, в Харкові не лінчують негрів, не марширують по Сумській колони в білих простирадлах, не палають вогняні хрести на Лисій горі. І все ж є логіка в тому, що зацікавив саме цей випадок виникнення, наростання і згасання масового самовбивчого божевілля. Слово “масового” вжите не випадково – в часи розквіту ця організація налічувала близько 6 млн. членів у осередках, які таємно діяли на всій території США.

 

Суспільні катаклізми стирають з людини тонкий шар сапієнса і стимулюють виникнення найрізноманітніших форм самоорганізації тварини зграйної. Потрібен час і чималі зусилля, щоб людина побачила користь для себе не тільки у процвітанні своєї зграї, але й у процвітанні своєї держави.

 

Перші дени Ку-клукс-клану виникли у 1866 році, після закінчення Громадянської війни 1861 – 1865 рр. Почалася Реконструкція Півдня. На розореній війною території Конфедерації Штатів Америки залишилися зруйновані маєтки, покинуті будинки, знищені виробництва, безробітні чорношкірі і такі ж безробітні білі, окупаційна армія Півночі і саквояжники.

 

Мародерство – неминуча складова всіх воєн. Мародерство стало стихійним лихом для Півдня. Мародерствували місцеві, мародерствували окупанти, почали прибувати з Півночі натовпи “саквояжників” – шукачі законних і незаконних способів збагачення з місткими саквояжами і лантухами, в яких вивозилося підібране і відібране на переможеній території. Щоб захистити своє майно і життя люди почали утворювати загони самозахисту – міліцію, яка патрулювала і відбивалася від мародерів. Щоб відлякувати забобонних грабіжників, вночі кінні патрулі вдягали на себе білі простирадла.

 

Дієва форма самоорганізації і самозахисту блискавично поширилася по всьому Півдню. Стало питання об’єднання в єдину організацію, створення керівних органів, Програми, Маніфесту, символіки. У 1867 році відбувся перший з’їзд Ку-клукс-клану. На наступному з’їзді у 1868 році організація, яка налічувала близько 600 000 білих і чорних солдатів і офіцерів розпущеної армії Конфедерації, прийняла Декларацію з визначеними цілями:

 

– захист слабких, безвинних і беззахисних від сваволі і беззаконня, допомога всім знедоленим, які потребують допомоги, особливо вдовам і сиротам солдатів і офіцерів армії Конфедерації;

– захист Конституції і законів США, захист території країни від будь-яких ворожих вторгнень;

– допомога в реалізації всіх конституційних прав і захист від незаконних посягань на життя і майно громадян.

 

Клану належить вирішальна роль у відновленні порядку в південних штатах. Не знаю, як Ви, а я підтримую проголошену програму діяльності Ку-клукс-клану – за все хороше проти всього поганого. В ній немає ні закликів до вбивства, ні расизму, ні сепаратизму, ні корупції…

 

Варто сказати кілька слів про корупцію. Під час війни добровольців у армію США заманювали обіцянкою земельної ділянки “40 акрів і мула” після перемоги. Третину території Алабами, Арканзасу, Флориди, Луїзіани і Міссісіпі планувалося відібрати у плантаторів і роздати учорашніми вояками і звільненим рабам. Як це зробити в законний спосіб? У США одним з основних податків був податок на нерухомість. Переможці встановлювали на свій розсуд розмір податку з землеволодінь, а потім в рахунок погашення заборгованості відбирали землю у землевласників, які не змогли сплатили податок. Дивним чином державна земля, яка опинилася у розпорядженні чиновників, стала власністю північних лісопромисловців і спекулянтів землею. Турботу про безземельних звільнених рабів поклали на Бюро звільнення. Бюро видавало грошову допомогу, виділену урядом для надання продовольчої допомоги, розподіляло конфісковану землю і видавало або не видавало дозволи на право змінити місце проживання чи одружитися. Залишається гадати, яким чином основними одержувачами цих благ стали не звільнені раби чи герої війни, а чиновники Бюро зі своїми родичами і друзями та саквояжники з Півночі. Корупція розцвіла пишним цвітом.

 

Швидке збагачення тільки розпалює апетит. Комусь вистачило доступу до маленьких місцевих бюджетів, а хтось мислив стратегічно в масштабах штату чи навіть всієї країни. Добре бути державним чиновником не тільки в Україні. Вигідним капіталовкладенням здобутих коштів стало фінансування виборчої компанії у південних штатах. Тут після закінчення війни право голосу одержали тільки ті виборці, які дали письмову присягу на вірність уряду США. Не дивно, що вчорашні конфедерати з присягою не поспішали, зате звільнені раби одержали право обирати і бути обраними в органи влади штатів.

 

Хтось втратив на війні майно, здоров’я чи життя, а хтось на ній розбагатів. Хтось не шкодував ні часу, ні зусиль для утвердження демократії, а хтось не шкодував грошей, щоб у демократичний спосіб одержали владу, і привести з собою групу підтримки, хай навіть це будуть неосвічені і навіть неписьменні негри. Нові органи влади з непропорційно великою кількістю негрів, за спиною яких стояли білі саквояжники з Півночі – це був поганий варіант управління.  Наприклад, демократично обраний губернатор найчорношкірішого шату, Луїзіани, маючи зарплату 8 000 доларів за рік губернаторства накопив статок в сто тисяч доларів. Хто винен в розкраданні, хабарництві, корупції?

 

Реакцією на погане управління стало відновлення діяльності Ку-клукс-клану. І цей, другий Ку-клукс-клан залишив кривавий слід у становленні демократії США. Його жертвами стали не тільки негри, а й профспілки, комуністи, журналісти, католики, євреї, латиноамериканці… Законослухняні громадяни вдень, вночі перетворювалися на кривавих катів, які наганяли жах на всіх. Таємна організація білого населення, присягу якій давали сенатори, конгресмени, губернатори, поліція, судді, пожежники, вчителі, робітники, фермери і навіть два президенти США, налічувала мільйони членів і керувалася одним законом – законом сили.

 

Цей монстр здавався непереможним. Таємність, загони тітушок, бездіяльна поліція, підкуплені судді, безпорадне суспільство робили діяльність клану недосяжною для закону. І все ж у другій половині ХХ сторіччя цьому всевладдю настав кінець.

 

© Петрович

Автор публикации

не в сети 10 часов

Петрович

253
Комментарии: 362Публикации: 19Регистрация: 09-11-2017

3 оценки, среднее: 5,00 из 53 оценки, среднее: 5,00 из 53 оценки, среднее: 5,00 из 53 оценки, среднее: 5,00 из 53 оценки, среднее: 5,00 из 5 (3 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.
Загрузка...

Метки:

4 комментария читателей статьи "Перспективи євроінтеграції українського дивана"


  1. Kozak Oko
    30.01.2018
    в 18:12

    Как говорится, на злобу дня!

    3

    • Петрович
      30.01.2018
      в 20:22

      Та да.
      Олеже, у програмістів вважається поганим стилем розфарбовування написів яскравими кольорами: рожевим, бузковим, блакитним, салатним. Вони втомлюють і нервують тих, хто їх читає. Червоний колір вживається у випадках “Гвалт! Рятуйте!”. sad
      Мої улюблені кольори в оформленні вікон: сірий, сіро-блакитний, чорний, білий, у виключних випадках темно-синій.

      1

  2. Sofi
    01.02.2018
    в 00:14

    По закону физики: на всякую силу есть противосила. “Наша” или “не наша” – будем посмотреть. Что ещё мы можем сделать против права на насилие государства? Типа государства.

    1

    • Петрович
      01.02.2018
      в 16:34

      Позбавляти державного чиновника права на беззаконня. Але для цього не можна бути безправним прохачем. Силу неправого не урівноважить приниженість безсильного.

      0

Добавить комментарий