BloggoDay 2 August: Russian Invasion of Ukraine

Дайджест 2 серпня 2022 р.

(Оновлено 19:00)

Yulia Latynina

Чтобы никто не сомневался, кто убил пленных в Еленовке, Верховный Суд России объявил «Азов» террористической организацией. То есть теперь позиция будет такая. Они — террористы, но убили их не мы.

Andrei Piontkovsky

Путин и Патрушев за последние 22 года убили на порядок больше людей, чем Бен Ладен и Завахири и открыто угрожают убить ещё на порядки больше, используя ядерное оружие. И этих подонков даже не осмеливаются назвать террористами.

sashayasha

США уничтожили главу Аль-Каиды, нанеся высокоточный удар по дому, в котором он находился.

Репетиция прошла успешно, давайте теперь другого..

ТЁТЯ РОЗА  🌹

— Изя, а сколько авианосцев у США?

—11.

— А на сколько у России меньше?

— На 11.

ТЁТЯ РОЗА  🌹

Когда ликвидированного лидера «Аль-Каиды»   Аймана аль-Завахири публично называют террористом №1 в мире, я рассматриваю это, как проявление явной и грубой русофобии!

ТЁТЯ РОЗА  🌹

— Изя, а Медведев сам пишет свои твиты, как ты думаешь?

— Не знаю, Сёма. Но похоже, что их пишет его белочка.

Сталкер

Медведева взломали, а надо было закодировать.

Профессор Талк

Песков пригласил Анатолия Чубайса в Россию на долечивание. Согласится?

Профессор Талк

Последний пост Медведева Д.А. про поход на другие страны его секретарь объяснил некачественным алкоголем. Такое сейчас, к сожалению, встречается, добавил он.

Right Now

Помощник Медведева: «Пост с упоминанием Казахстана как «искусственного государства» на странице Медведева во «ВКонтакте» опубликовал не он, его аккаунт был взломан».

Свежо предание, а верится с трудом.

Right Now

Странно, что начались заявления, что, мол, Медведева взломали, потому что его новый «пост» ничем не отличается от старых.

Right Now

Доля россиян, которые считают, что Солнце вращается вокруг Земли, увеличилась до 35% населения.

Деградация стремительно шагает по стране.

Хроника деградации

⚡Акции производителей иван-чая на лондонской бирже существенно выросли на новостях об уходе с российского рынка брендов Lipton, Saito и Brooke Bond.

Сверх_Держава

Путин придумал новые кружева для женских трусов

Путин придумал восьмую ноту

Путин создал десятую симфонию Бетховена

Путин нашёл ещё 10 новых элементов в таблице Менделеева

Путин нашёл пятый угол в квадрате, да чего там в квадрате, Путин нашёл угол в круге!

(Оновлено 16:00)

Дмитро Снєгирьов

Коротко про головне…

США оголосили про новий пакет військово-технічної допомоги для України на суму  550 мільйонів доларів. Пакет включає 75 тисяч артилерійських снарядів калібру 155-мм та додаткові реактивні боєприпаси для РСЗВ HIMARS.

Агія Загребельська

В суботу за моєю вказівкою, Сполучені Штати успішно завершили авіаудар в Кабулі, Афганістан, в результаті якого був убитий емір Аль-Каїди Айман аль-Завахірі.

Ви знаєте, що аз-Завахірі був лідером бін Ладена. Він був із ним увесь час. Він був його людиною номер два, його заступник під час терористичної атаки 11 вересня. Він був глибоко залучений до планування 11 вересня, один із найвідповідальніших за теракти, внаслідок яких на американській землі було вбито 2977 осіб.

Протягом десятиліть він був організатором нападів на американців, включаючи вибух судна USS Cole у 2000 році, внаслідок якого загинули 17 американських моряків та ще десятки було поранено.

Він відіграв ключову роль у вибухах посольств США в Кенії та Танзанії, внаслідок яких загинуло 224 та поранено понад 4500 осіб.

Він проклав стежку вбивств та насильства проти американських громадян, американських військовослужбовців, американських дипломатів та американських інтересів. І відколи 11 років тому Сполучені Штати вершили правосуддя над бін Ладеном, Завахірі став лідером «Аль-Каїди» — лідером.

Перебуваючи в укритті, він координував діяльність філій «Аль-Каїди» по всьому світу — у тому числі визначав пріоритети, давав оперативні вказівки, які закликають та надихають на атаки проти американських цілей.

Він знімав відео, зокрема в останні тижні, закликаючи своїх послідовників атакувати Сполучені Штати та наших союзників.

Наразі правосуддя відбулося, і цього лідера терористів більше немає.

Людям у всьому світі більше не треба боятися цього злісного та рішучого вбивці. Сполучені Штати продовжують демонструвати нашу рішучість та здатність захистити американський народ від тих, хто прагне завдати нам шкоди.

Ви знаєте, ми ще раз даємо зрозуміти сьогодні ввечері, що незалежно від того, скільки часу це займе, незалежно від того, де ви ховаєтеся, якщо ви загрожує нашому народу, Сполучені Штати знайдуть вас і знищать.

Після невпинних пошуків Завахірі протягом багатьох років при президентах Буші, Обамі та Трампі наша розвідувальна спільнота виявила Завахірі на початку цього року. Він переїхав до центру Кабула, щоб возз’єднатися із членами своєї найближчої родини.

Після ретельного розгляду ясних і переконливих доказів його місцезнаходження я санкціонував завдання точного удару, який мав прибрати його з поля бою раз і назавжди.

Ця місія була ретельно спланована та суворо мінімізувала ризик заподіяння шкоди іншим цивільним особам. І тиждень тому після того, як мені повідомили, що умови оптимальні, я дав остаточний дозвіл на його доставку, і місія пройшла успішно. Ніхто з членів його сім’ї не постраждав і не було жертв серед цивільного населення.

Я ділюся цією новиною з американським народом зараз, після підтвердження повного успіху місії завдяки кропіткій роботі нашої контртерористичної спільноти та ключових союзників та партнерів.

Моя адміністрація також поінформувала лідерів Конгресу.

Коли майже рік тому я завершив нашу військову місію в Афганістані, я вирішив, що після 20 років війни Сполученим Штатам більше не потрібні тисячі солдатів на землі в Афганістані, щоб захистити Америку від терористів, які прагнуть завдати нам шкоди.

І я обіцяв американському народу, що ми продовжимо проводити ефективні контртерористичні операції в Афганістані та за його межами.

Ми саме це робимо.

У лютому наші війська провели сміливу операцію у Сирії.

внаслідок якої було знищено еміра ІДІЛ.

Минулого місяця ми знищили ще одного ключового лідера ІДІЛ. Тепер ми знищили еміра «Аль-Каїди». Він більше ніколи – ніколи більше не дозволить Афганістану стати притулком для терористів, тому що його більше немає, і ми стежитимемо за тим, щоб цього більше не сталося. Ви знаєте, він не може стати стартовим майданчиком проти Сполучених Штатів. Ми стежитимемо за тим, щоб цього не сталося.

Ця операція – наочна демонстрація того, що ми будемо, ми можемо, і ми завжди виконуватимемо урочисту обіцянку.

Моя адміністрація продовжуватиме пильно відслідковувати та усувати загрози з боку Аль-Каїди, звідки б вони не виходили.

Як Верховний головнокомандувач, я несу урочисту відповідальність за безпеку Америки в небезпечному світі. Сполучені Штати не шукали цієї війни проти терору. Вона прийшла до нас, і ми відповіли на неї з тими самими принципами та рішучістю, які формували нас із покоління в покоління: захищати невинних, захищати свободу та підтримувати світло свободи – маяк для всього світу.

Тому що це велика і визначальна істина про нашу націю і наш народ: Ми не зламаємось. Ми ніколи не здаємось. Ми ніколи не відступаємо.

Минулого року, 11 вересня, я ще раз віддав данину пам’яті на Ground Zero у Нью-Йорку, на тому тихому полі в Шанксвілл, та у Пентагоні.

Стоячи біля меморіалу на Ground Zero, бачачи імена загиблих, назавжди висічені в бронзі, це потужне нагадування про священну обіцянку, яку ми дали як нація: Ми ніколи не забудемо.

На меморіалі також висічено цитату з Вергілія: «Жоден день не зітре тебе з пам’яті часу». «Жоден день не зітре тебе з пам’яті часу».

Тому ми продовжуємо оплакувати кожне безневинне життя, вкрадене 11 вересня, і шанувати їхню пам’ять.

Я сподіваюся, що ці рішучі дії принесуть сім’ям, які втратили батьків і матерів, чоловіків і дружин, синів і дочок, братів і сестер, друзів і колег того страшного вересневого дня, ще одне завершення. Жоден день не зітре їх із пам’яті часу.

Сьогодні і кожного дня я дуже вдячний чудовим патріотам, які служать у розвідувальній та контртерористичній спільноті Сполучених Штатів. Вони ніколи не забувають. Ці самовіддані жінки і чоловіки, які невпинно працювали кожен божий день, щоб зберегти нашу країну в безпеці та запобігти майбутнім трагедіям, — саме завдяки їхній надзвичайній завзятості та майстерності ця операція увінчалася успіхом. Вони зробили всіх нас безпечнішими.

А ті, хто в усьому світі продовжує прагнути заподіяти шкоду Сполученим Штатам, вислухайте мене: Ми завжди будемо пильні, і ми діятимемо. І ми завжди робитимемо все необхідне для забезпечення безпеки американців вдома і в усьому світі.

Сьогодні ми згадуємо загиблих. Ми зобов’язуємось забезпечити безпеку живих. І ми обіцяємо, що ніколи не відступимо від захисту нашої країни та її народу.

Спасибі всім. І нехай Бог зберігає наші війська та всіх тих, хто служить у небезпеці.

Ми ніколи – ми ніколи не здамося.

Президент США Джо Байден

Агія Загребельська

Дивуюся, як в думках одних і тих самих людей поєднуються кардинально протилежні позиції:

Умиротворення агресора спонукає його до нової агресії, але Пелосі невчасно відвідує Тайвань, загострюючи ескалацію

Або надії Європи на те, що торгівля зупинить агресора — помилка у відношеннях з росією. І одночасно: треба просто торгувати з КНР, щоб був мир

Денис Силантьев

Європейський союз прийняв директиву згідно з якою планується зменшення споживання газу на 15% під час опалювального сезону 2022/23 років. Це хоч і не така велика цифра, втім чіткий крок від залежності російських енергоносіїв, що у довгостроковому плані матиме важливе значення і для України.

Після знищення Маріуполя, масового геноциду в українських містах і селах, свіжої інформації про страти і тортури щодо полонених з боку військ РФ світ має провести чітку лінію. РФ застосовує терор для просування своїх інтересів, а отже закупівлі енергоносіїв у них бути не може.

Так, аби перебудувати ринки споживання, змінити маршрути постачання газу європейським країнам може знадобитися час. Але цей шлях необхідно пройти повністю, від початку і до кінця. Інакше Європа зіткнеться із злочинними діями РФ ще багато разів.

Україна обов’язково переможе. І ми докладемо усіх зусиль для наближення нашої перемоги!

(Оновлено 12:00)

«Фокус»

Виктор Небоженко Байден: «Я — украинец». Как Украина сломала игру своим врагам и друзьям

В мире назревает сенсация. Все прекрасно понимали, что если Россия докажет свое превосходство сначала над слаборазвитой Украиной, легко оккупировав ее за несколько недель, а потом заставит  НАТО убраться из Восточной Европы, то вслед за этим Китай  попытается повторить « успех» Путина в Европе и стремительно, по примеру России, попробует захватить Тайвань. Но Украина сломала игру всем: и нашим врагам, и нашим друзьям. Все были удивлены мужеством украинцев,- друзья и враги.  Как сейчас модно говорить: что-то  пошло не так. Неожиданно Украина проявила волю к свободе, стала яростно сопротивляться «всем миром» — украинская армия, народ и власть и сумела перетащить на свою сторону весь цивилизованный, западный мир.

Но угроза оккупации Тайваня  некуда не исчезла, а наоборот обострилась.  Разочарованный военными талантами Путина и разгневанный геополитическими провалами Кремля в Украине Пекин хочет показать всему миру мастер-класс, как надо легко оккупировать чужие страны.

Но и США уже учатся на своих украинских ошибках. На это раз они не стали ждать нападения Китая, как в случае с Украиной, когда армада китайской армии хлынет на Тайвань. Не смотря на яростные протесты Пекина, США интенсивно укрепляют военно-политическую оборону Тайваня.

Уже сейчас, кроме демонстративного военно-политического сотрудничества, США откровенно показывают Китаю и всему миру, что они не допустят повторения страшного украинского опыта, когда озверевшая российская армия стала убивать и калечить десятки тысяч украинцев и уничтожать целые города и села Юго-востока Украины. США не хочет такой страшной участи Тайваню.

Вот почему Спикер палаты представителей Конгресса США Ненси Пелоси, летит на Тайвань, не смотря на отрытое недовольство и угрозы китайцев. Смелая американка Пелоси, если она достигнет Тайваня, делает то, что сделал в июле 1963 года харизматичный президент США Джон Кеннеди, приехав в Западный Берлин, наперекор угрозам Советского блока. Он ведь страшно рисковал, ибо летел над ГДР, территорией, контролируемой зенитками, самолетами и ракетами СССР.

Но президент США Джон Кеннеди все равно прилетел в Западный Берлин, чтобы поддержать берлинцев и тем самым показал, что Западный мир готов защищать свои ценности. Именно там в Западном Берлине, окруженном советскими войсками, он сказал свою  знаменитую фразу солидарности США с жителями Берлина : «я берлинец».

Это то, что мог или должен был сделать президент США Байден или спикер Конгресса Пелоси за несколько месяцев до вероломного вторжения российской армии в Украину, а не рассчитывать на компетенцию, сознательность и мужество Офиса президента Зеленского и его окружения.

Президент США Байден должен был сказать: «я тоже украинец и мы будем защищать Украину всеми доступными средствами». Это напугало бы и Киев, и Москву. И, может быть, это заявление солидарности США с Украиной заставило бы Путина остановиться, как Хрущева в 1963 году. Но этого не произошло.

(Оновлено 11:00)

«Деловая столица»

Юрий Вишневский Поиск предателей. Сумеет ли ОП списать все провалы из-за начала войны на СБУ

Общество может не удовлетвориться версией о том, что в провалах при подготовке к большой войне виноваты предатели из СБУ. И тогда недоверие к власти только усилится
Уже несколько месяцев на Банковой заняты проблемой, на кого повесить все главные провалы власти в подготовке к большой войне. Необходимость этого выяснилась еще в апреле, когда был остановлен переговорный процесс и стало понятно, что война будет долгой. Чем дольше идут боевые действия, чем больше гибнет украинцев, военных и гражданских, тем острее звучат вопросы о причинах плохой подготовки к полномасштабному российскому вторжению.

Вполне естественно на роль «главного виноватого» была определена СБУ. О такой перспективе «ДС» рассказала два месяца назад. Глава СБУ Иван Баканов хоть и был старым другом Владимира Зеленского, но это не спасло его от президентской немилости.

Расследование Reuters

Понятно, что наше общество не устроят абстрактные истории. Нужны конкретные фамилии вражеских агентов и правдоподобные сюжеты с подробностями предательства. Для выполнения этого общественного запроса уже кипит работа. Об одном конкретном примере рассказало агентство Reuters в своем журналистском расследовании, которое вышло 28 июля.

«Судебные документы и свидетельские показания раскрывают роль начальника службы безопасности ЧАЭС Валентина Витера, который находится под стражей и под следствием за отсутствие на своем посту. Выписка из государственного реестра досудебных расследований, с которой ознакомилось Reuters, показывает, что Витера также подозревают в государственной измене…» — говорится в публикации. Витер был откомандирован из СБУ на работу заместителя гендиректора ЧАЭС по режиму физической защиты в середине 2019 г., то есть уже при Баканове во главе СБУ.

Один из источников Reuters сообщил, что в ноябре прошлого года Россия начала засылать в Украину агентов разведки под прикрытием, которым было поручено установить контакты с должностными лицами, ответственными за обеспечение безопасности ЧАЭС. Целью агентов было обеспечить отсутствие вооруженного сопротивления после прихода российских войск. «По словам источника, Чернобыль также служил пунктом передачи документов из штаб-квартиры СБУ. В обмен за плату украинские чиновники передали российским шпионам информацию о военной готовности Украины, — утверждает Reuters. — Обзор украинских свидетельских показаний и судебных документов, а также интервью с местным чиновником показывают, что Киев проводит как минимум три расследования поведения людей, которые работали в Чернобыле. Согласно этим документам, в ходе расследования были выявлены как минимум два человека, подозреваемых в предоставлении информации российским агентам или ином содействии им в захвате станции».

Один из этих двух людей — вышеупомянутый Витер, а другой — бывший начальник главного управления внутренней безопасности СБУ Андрей Наумов. Его привел на эту должность Баканов. До работы в СБУ Наумов руководил госпредприятием «Центр организационно-технического и информационного обеспечения управления зоной отчуждения». Сейчас военные прокуроры по делу Витера изучают его связи с Наумовым, «согласно источникам, знакомым с ходом расследования, и стенограмме допроса Витера, с которой ознакомился Reuters».

Дозированная правда

Добавим, что дело по Наумову ведет ГБР. Еще 17 июня программа «Схемы» сообщила информацию от ГБР: «Осуществляется досудебное расследование по факту возможной государственной измены гражданина Украины, который, занимая должность руководителя государственного предприятия, обеспечивающего деятельность зоны отчуждения ЧАЭС, и в дальнейшем руководящую должность в СБУ, собирал сведения о функционировании систем безопасности зоны отчуждения ЧАЭС и другую информацию конфиденциального характера».

Нет сомнения в том, что в СБУ были предатели, и разоблачить их — это святое дело ГБР и прокуратуры. Но нужно сказать и другое: вряд ли этого достаточно.

ЧАЭС — это только точка на карте. Даже если два предателя обеспечили врагу захват ЧАЭС, это совершенно не объясняет, как врагу удалось за считанные часы добраться от белорусской границы до Чернобыля и затем до Иванкова, а оттуда двумя колоннами до Вышгорода и Бородянки. Нельзя вот это все повесить на двух СБУшников. Точнее, можно, но есть опасность, что общество не удовлетворится этой версией. И тогда недоверие к власти только усилится.

То же самое можно сказать и о провалах, которые были допущены на юге. Напомним, что в конце марта Зеленский уволил с должности начальника управления СБУ в Херсонской области Сергея Криворучко и лишил его (как и Наумова) генеральского звания. Криворучко тоже был протеже Баканова. 17 июня глава Херсонского облсовета Александр Самойленко сообщил, что на врага работал помощник Криворучко Игорь Садохин: «Считается, что именно он выдал врагу сетку минных полей».

Опять же, можно, конечно, попытаться повесить на двух СБУшников стремительное продвижение врага из Крыма на запад до Херсона и на восток до Мариуполя. Но сомнительно, чтобы общество в это поверило.

Сигнал от военных

Более того, попытки повесить все провалы власти на нескольких СБУшников уже вызывают ответную реакцию. И не только от «диванных воинов», но и от людей, уважаемых среди военных. В качестве примера приведем оценки генерал-майора запаса Сергея Кривоноса, который с марта 2019 г. по декабрь 2020 г. был заместителем секретаря СНБО. 29 июля он дал большое интервью российскому историку Марку Солонину, который перебрался в Украину в 2019 г., сейчас живет в Киеве.

В частности, в интервью обсуждалось, почему за несколько дней враг добрался от Крыма до Мариуполя. «Может ли быть какое-то другое объяснение такого марша, кроме как преступная халатность?» — спросил Солонин. «Это не халатность, — ответил Кривонос. — Это предательство. Вопрос, кто отдал команду на разминирование мостов из Крыма. Вот это вопрос, который волнует всех. Военные просто смеются с рассказов о том, что СБУшники сдали [врагу] карты минных полей, сдали порядок минирования объектов». По его словам, СБУ не имела отношения к этим вопросам, и «никак у людей даже с генеральскими погонами в СБУ эти документы не могли появиться. И эти люди точно не могли дать команду на разминирование определенных объектов. Это просто информационная манипуляция, создание ложных целей, на которые все отвлекаются, на самом деле это пустышка. Поэтому это чистой воды предательство, и кто предатель — еще предстоит услышать обществу».

Свидетельства Кривоноса важны еще и в том плане, что, по его словам, в свое время он лично отвечал за минирование всех выходов из Крыма. «В 2014 году с марта по середину мая я отвечал за противодиверсионную деятельность в Херсонской области. И я точно знаю о минировании всех мостов, мостиков, даже жердочек… И поэтому для меня был шок, когда мы потеряли огромный кусок территории… Это предательство… Я думаю, расследование после нашей победы покажет, кто виноват в этом провале».

Запись этого интервью прослушали уже свыше 290 тыс. человек. Конечно, можно предположить, что Кривонос высказывает только свое личное мнение. Но даже в этом случае нельзя отрицать, что такие же сомнения есть у многих людей на фронте. Поэтому для нашей победы важно, чтобы власть думала не о спасении своего имиджа, а о том, чтобы провести реальное расследование всего, что делалась в последние 12 месяцев перед большой войной. Тогда, кстати, и имидж спасется.

(Оновлено 10:00)

«Буквы»

Російські окупанти продовжують перекидати свої війська з півночі Донецької області на південь України задля оборони тимчасово окупованих територій у Запорізький та Херсонській областях.

Росіяни виводять війська з північної частини Донеччини для посилення оборони окупованих областей на півдні України – ISW

«Главком»

Віктор Каспрук  Путіну не вдасться вирвати перемогу з пащі поразки, щоб він не робив далі

Стратегічною помилкою Путіна стало те, що він вирішив вдертися в Україну наперед не прорахувавши усіх можливих від цього ризиків. Та російський диктатор готовий продовжувати свою програну «спецоперацію»,  бо йому здається, що він зміг запустити «вічний двигун війни»

Російсько-українська війна входить в свою вирішальну фазу. Гігантський провал Російської Федерації в Україні Путін ще якийсь час закидатиме трупами своїх солдатів, проте все це не зможе тривати вічно. Ще трохи і диктатор почне за будь-яку ціну намагатися продовжити війну, щоб врятувати свій режим і своє життя. Жорстока боротьба за Україну для Москви поєднується з постійним посиленням санкцій та деморалізованими і немотивованими призовниками. І тут час грає на користь України, навіть якщо нам усім буде дуже важко морально та економічно. Адже вибору просто немає: перемогти або загинути.

Нині на карту поставлено так багато, що наступні покоління українців дивуватимуться, як цю навалу москалів взагалі можна було відбити і не програти. Навіть якщо росіяни можуть мати запаси мінометів і 7,62-мм набоїв на ще п’ять або більше років, є речі, які виявляться набагато важливішими.

Сполучені Штати та інші наші союзники надають Україні високоточні ракети, літаки й танки останнього покоління і передовий радіозв’язок.  А досвідченим старшим офіцерам та добре навченим сержантам, багато з яких вже пройшли додаткову підготовку у Великій Британії та інших державах Заходу, надається  достатньо часу та ресурсів, щоб в свою чергу належним чином навчити свої війська. Саме це спричиняє великі труднощі для російської терористичної армії в Україні. Не говорячи вже про збільшення і вдосконалення озброєння та живої сили, які українська армія накопичила за це літо.

Історія наповнена військовими прорахунками нібито великих і занадто самовпевнених націй, які так захопилися своєю національною «величчю», що воліють закривати очі на те, що ж в дійсності коїться навколо них.

Звісно, що населенню Заходу не може подобатися підвищення тарифів на газ та нафту і підняття цін на продукти харчування, викликані вторгненням Росії. Проте в суспільствах західного світу існує загальний консенсус, що це є тією ціною, яку потрібно заплатити за підтримку України і за відсіч диктаторам, котрі впевнені, що силою можна досягти всіх своїх політичних забаганок.

Російсько-українська війна важлива для Америки і Заходу ще й тим, що Китай уважно придивляється до її перебігу і можливих наслідків. Адже в Пекіні не збираються відмовлятися від своєї політичної мрії ліквідувати незалежність Тайваню. І якщо Путін в Україні мстить за розпад Радянського Союзу, то китайський лідер Сі Цзіньпін хоче, щоб Китай став домінуючою світовою силою.

Втім Україна показала і Пекіну, що можна успішно протистояти в боротьбі проти великої централізованої та добре фінансованої сили,  використовуючи сучасні технології  та маючи волю до перемоги.

Тягар війни ліг величезним вантажем не тільки не плечі України. Російсько-українська війна стала витратною для всіх. Але альтернативою є дозволити Російській Федерації знову поневолити сусідні країни і правити та домінувати на Європейському континенті. Що неприйнятно не лише для Європи, а й для всієї планети.

У Кремлі дуже розраховують на зиму 2022-2023 років. Плануючи показати Європі, що без російського газу їй пережити її буде дуже важко, якщо навіть не неможливо. І чим ближче буде до початку цієї зими, тим більш гучними стануть голоси російських пропагандистів і добре проплачених прихильників Путіна в Європі, що, мовляв, всерівно з Москвою потрібно домовлятися, Україні в Росії ніколи не виграти, а ми всі втратили і втратимо ще більше, коли настане зима. Бо, в першу чергу, мова йде не про виграшну кампанію, а про людей, життя та їх майбутнє.

Проте, що б там не озвучували прихильники диктатора, Росія добровільно затягує саму себе у трясовину економічної катастрофи, з якої їй самостійно вже ніколи не вибратися. Одночасно зв’язуються руки в ключового прибічника Російської Федерації і справжнього зростаючого суперника США – Китаю.

Після закінчення війни і НАТО, і Європа будуть зовсім іншими. Європейці, побачивши до чого здатна призвести економія на обороноздатності, запустять на нові оберти свою оборонну промисловість, й це переозброєння прогнозовано може призвести до зростання їхніх економік.

На Заході вже почали розуміти, що переговори з Путіним і його політичними гангстерами нічого не дадуть, окрім ефемерних домовленостей, які через деякий час всерівно будуть порушені Москвою. Однак найнебезпечнішою частиною цієї головоломки є Сі Цзіньпін. Путін ніколи широкомаштабно так не вторгся б в Україну, якби не згода на це китайського деспота. Так що тут мова може йти не тільки про відповідальність за війну «колективного путіна», а й «колективного сіцзіньпіна», який своєю підтримкою РФ після Олімпіади в Пекіні  освятив її.

Але формально за все відповідає тільки Кремль, а Пекін спокійно собі стоїть з  боку, вичікуючи моменту, коли КНР зможе дозволити собі напасти на Тайвань. Російська Федерація вийде з цієї війни набагато слабшою у військовому та економічному планах, якщо взагалі не розвалиться повністю на складові частини.

Стратегічною помилкою Путіна стало те, що він вирішив вдертися в Україну наперед не прорахувавши усіх можливих від цього ризиків та наслідків. До Північноатлантичного альянсу приєднаються нові члени, а західні економіки, на відміну від російської, не зазнають величезних довгострокових збитків і не будуть залежати від російського газу до зими 2023-2024 років.

Росіяни від початку не розуміли того, що відбувається по сусідству в Україні. Справедливості заради варто сказати, що і всі інші також недооцінили український народ. Вторгнення московців вичерпує їхні сили. І Росія в Україні зможе «виграти» ще набагато менше, ніж вона «виграла» в Афганістані. Ще більше надходження важкої зброї і фінансова підтримка Заходом України цієї зими, потрібні для того, щоб показати Путіну його справжнє місце в світі та надіслати чіткий сигнал Сі Цзіньпіну, що витрати від вторгнення на Тайвань перевершать всі «політичні дивіденди» до яких так прагне Пекін.

Зима може стати точкою неповернення для Путіна. Москалям вдалося зайняти 20 відсотків території України, але українці борються за свою батьківщину, а пришельці з півночі за те, щоб утримати загарбані території. І якщо ми їх не встигнемо вигнати з України до початку наступного року, то росіянам доведеться переживати зиму на чужині, а це для них буде дуже непросто.

Зараз відбувається артилерійська війна. І якщо у нас буде достатньо далекобійної артилерії, щоб нейтралізувати російську артилерію, то при контратаці українських військ  російська піхота почне швидко відступати.

Розпочавши свою війну російський диктатор переслідував чотири головні цілі:

Не допустити розширення НАТО і унеможливити втуп до Північноатлантичного альянсу України.  Тут на Москву чекав повний провал. Швеція і Фінляндія вже майже в НАТО, і існує велика ймовірність, що після перемоги у війні Україна також стане членом цього оборонного альянсу.

Кремлю не вдалося реалізувати «звільнення» Донбасу. Ще до лютого місяця Російська Федерація окупувала 30-40 відсотків його території. А після більше, ніж 5 місяців війни окупантам так і не вдалося вийти на адміністративні кордони Донецької і Луганської областей.

З «денацифікацією» України в Росії відбувся повний провал, оскільки не було ніяких нацистів, за винятком тих московських орд, які незаконно вторгнулися на територію Української держави.

«Демілітаризувати» Україну у Москви не вийшло. Збройні сили України  зараз сильніші, ніж будь-коли. Завдяки мужності, стійкості і хоробрості українських воїнів та підтримці Заходу.

Путін у реалізації всіх своїх стратегічних цілей зазнав цілковитої невдачі. А НАТО, і загалом Захід, ніколи ще не були більш рішучими та згуртованими, як після вторгнення Росії в Україну. Сам російський тиран втратив будь-яку вагу і підтримку в усьому світі.

Російська Федерація не може виграти війну, але там вже почали переконувати себе, що вони нібито перемагають. І росіяни за інерцією продовжують вірити риториці Путіна, не дивлячись на те, що вона не має жодного підґрунтя в реальності.

Запланована ним коротка кількаденна війна перетворилася на затяжну війну на виснаження. А російські претензії на військову перевагу над українцями виявилися повною нісенітницею.

 Виглядає на те, що в Путіна недостатньо розуміння ситуації, яку він сам і спровокував. Замість того, щоб скоротити свої втрати, визнати поразку і піти з України, він готовий продовжувати воювати в своїй програній війні, як це зробили німці в 1943 році.

Російському диктатору здається, що він зміг запустити «вічний двигун війни», а гроші на її продовження він черпатиме, як і раніше, від продажу куди тільки можливо енергоресурсів. Хоча російські військові – будь-якого рангу, вже шукають способи вибратися з цієї м’ясорубки живими, поки ще є час.

Ніхто не може передбачити, що станеться, коли Росія почне програвати, але ризики серйозної ескалації значні. Хоча тут необхідно враховувати той факт, що для Путіна головне стабільність в Росії, щоб не втратити свою владу.

І якби він перетворив свою так звану «спеціальну військову операцію» на тактичну ядерну війну, наслідки для внутрішньої стабільності Росії було б неможливо передбачити. Про це в Кремлі добре знають.

Путіну просто не дадуть на прикладі України показати всьому світові, що будь-яка ядерна держава має право захопити чужі землі, які вона вважатиме своїми.  Обґрунтовуючи це тим, що менші країни, котрі межують з великими ядерними державами, не мають великого вибору, крім як погодитися з тим, щоб перебувати в їхній сфері впливу. Бо, мовляв, йти протилежним шляхом і протистояти своєму сильнішому сусідові надзвичайно небезпечно.

І хоча диктатор, і його оточення, продовжують лякати світ ядерною війною, для нього, як і для всіх них, це було б тотожним, якби вони усі разом вирішили наважитися на колективне самогубство.

У нього зовсім немає союзників, а військових готових воювати, ще менше. Навіть ті союзники, які, на думку Путіна, були, як Казахстан, категорично відмовилися брати участь у його масових вбивствах. Тож Путіну не вдасться вирвати перемогу з пащі поразки, щоб він не робив далі.

«Зеркало недели»

Как РФ закрепляет свое влияние в мире — о роли «консерв», «Росатома» и «Газпрома»

Украина — лишь часть большого плана. Что задумала Россия

Deutsche Welle

Айман аз-Завахири убит в Кабуле в результате операции США. «Правосудие свершилось», — заявил президент Байден.

Байден подтвердил убийство лидера «Аль-Каиды» в результате операции ЦРУ

Новая газета. Европа

Как Русская православная церковь из-за одобрения патриархом Кириллом действий России в Украине разругалась со всем христианским миром

На вере шапка горит

(Оновлено 9:00)

«Главред»

Анастасия Кучкина  Если Путин выстоит, он будет уничтожать Украину до последнего — Александр Хара

Если Украина освободит юг в ближайшие недели, это будет очень мощным ударом по путинской системе.

​Россия готовится к затяжной войне не только до полного уничтожения Украины, но и до серьезного ослабления Запада. Однако война в Украине может ослабить позиции Путина и всей системы, которую он создал за годы правления.

В интервью Главреду эксперт Центра оборонных стратегий Александр Хара рассказал о том, возможен ли распад России и поможет ли в этом уход Путина из Кремля, зачем Лукашенко и Путин снова собираются в поход на Киев, почему Украине важно сохранить Херсон и Одессу и как это поможет вернуть Крым, когда стоит разрушать Крымский мост, как долго может продолжаться война, и при каких условиях Россия снова может напасть на Украину.

Какова вероятность нападения Беларуси в ближайшие месяцы? Как вы ее оцениваете?

Сложно исключить субъективный фактор безумия таких людей, как Путин или Лукашенко, поскольку они являются тиранами и окружены людьми, которые подают информацию исключительно в том ключе, который им нравится. В случае с Лукашенко надо также понимать, что он не является самостоятельным человеком, который потерял, после того как замарал руки по локоть в крови белорусов после нелегитимных выборов, пространство для маневра. Он не может опираться на Украину или Западную Европу и балансировать. И поэтому, когда мы пытаемся разобраться и определить такую вероятность, мы исходим из логических аргументов с точки зрения того, что это может дать Беларуси, способна ли Беларусь собрать такие мощные силы, которые бы угрожали Украине и могли бы достичь важных военных целей.

Безусловно, если опираться на логику, в этой войне для белорусов места нет. Беларусь как таковая является страной-агрессором, начиная с 24 февраля, поскольку она предоставила свою территорию для осуществления военной агрессии против Украины. С точки зрения международного права и украинского законодательства нет разницы, были ли белорусы на территории Украины с оружием в руках или нет — они уже есть агрессорами.

Пойдет ли Беларусь — сложно сказать. Россиянам, безусловно, хотелось бы не только распыления сил. Они понимают, что без того, чтобы ударить по Западной Украине, у них нет возможности остановить поток оружия, техники и боеприпасов, которые нам поставляют наши западные партнеры. Но с другой стороны, эта угроза появилась буквально сразу и мы видим, что уже прошло 150 дней и они ничего не сделали. Потому что, наверное, есть военные, которые могут рассчитать и посмотреть насколько бесславный конец их здесь будет ожидать.

Поэтому они готовятся — делают вид, что готовы, Лукашенко постоянно провозглашает свои политические заявления, чтобы показать, что он является союзником и лоялен к Путину. Хотя, безусловно, он является младшим партнером, который временно занимает свою должность. Факт того, что они не пошли, показывает, что там есть понимание.

Для Лукашенко это сомнительная цель, поскольку он фактически запрыгивает на Титаник и я не думаю, что ему это нужно. Хоть он и подонок, но он довольно умный человек, поэтому будет до последнего маневрировать, чтобы не втянуться в эту авантюру, которая уже боком вылезла России. И, надеюсь, что и Путину в ближайшее время, лишь бы он не удержался у власти. Поэтому сложно оценить вероятность — больше логических факторов видимо, чтобы этого не было и для самого Лукашенко, я уже не говорю о народе Беларуси. Но посмотрим, возможно, у него не будет возможности, потому что кто-то другой будет отдавать приказы, а не Лукашенко.

Что может быть дальше с Россией? Есть ли вариант того, что она останется в своих границах или действительно ее ждет распад на несколько отдельных регионов?

Все империи распадаются — вопрос в том, когда. Безусловно, сейчас все зависит от нас. Я надеюсь, что мы будем способны нанести военное поражение России в Украине и нам удастся, по крайней мере, в этой части войны освободить те территории, которые были захвачены после 24 февраля. Я не думаю, что у нас будет достаточно сил для того, чтобы освободить Донецк или Луганск и, тем более, АР Крым, но бы хотелось приблизить этот день.

Если мы освободим юг в ближайшие недели, это будет очень мощным ударом по путинский системе. Генералы-ястребы в его окружении уже говорят, что нужна всеобщая мобилизация, чтобы забрасывать Украину «пушечным мясом». Критикуют его и умеренные, которые видят, что исчезла салями и фактически нет возможности путешествовать по миру, а также есть большое количество других неудобств. Однако для большинства россиян это все ничего не стоит — они не имели такой возможности до 2014г., несмотря на все нефте- и газодоллары. Потому что Россия — это мафиозная структура, то есть клептократическая компания, которая держит и высасывает ресурсы за ее территории. Но это и наша сильная сторона, поскольку есть не такое большое количество регионов, которые наполняют бюджет (например, тот самый Татарстан). Сейчас они чувствуют, что участвуют в войне, платят за имперские амбиции и фактически их притесняют с точки зрения культурного развития, так как началась новая волна русификации. Безусловно, это не очень нравится тем, кто обладает ресурсами и не получает от них должного. Поэтому подобные настроения будут распространяться, тем более что увеличивается количество гробов, которые туда возвращаются.

Буквально на этой неделе мы видели, что начали раздавать разнообразные кресты «Героев России» представителям этнических меньшинств, которые в своем большинстве были брошены на смерть в Украину. То есть таким пиар-методом власти РФ пытаются как-то отметить их роль. Для какого-то количества голотьбы это нормально-все видели историю из Лада «Калина». Но доведенное до состояния скота русское население не изменит своего отношения к войне, но они могут увидеть, что их используют, а не этнических русских. Кроме того, у них отнимают еще больше ресурсов, которые не возвращаются обратно в виде больниц и других вещей. Также идет наступление на культуру и какие бы комиксы не читали буряты, которые к нам приехали, но для любого человека родной язык-это важный маркер и они его теряют. Безусловно, есть интеллектуальная элита малых народов, которая пытается сохранить идентичность, язык, культуру и именно они могут стать проводниками недовольство центром.

Я не думаю, что это будет какое-то вооруженное противостояние, но какие-то протесты точно могут быть. Но они не будут связаны с войной в Украине, потому что мы для них являемся врагами — такой имидж украинцев с 2014 года рос по восходящей и какого-то сочувствия или понимания того, что россияне пришли в Украину как захватчики и убийцы, не следует ожидать.

Я хотел бы увидеть фрагментацию России. Чтобы малые народы, особенно те, которые живут ближе к Украине, прежде всего на Кавказе, получили свободу. Прежде всего чеченский народ, который слишком долго страдал от подонка-ставленника Путина, который гнобит, в том числе, и свой народ. А также для россиян, ведь если посмотреть на историю от 20-го века, они не имели собственной государственности-РСФСР фактически было формальным образованием имперской власти в Москве, которая занималась другими вопросами. К тому же, в последнее время было много сюжетов, которые показывают, что этнические русские до сих пор живут как в феодальные времена. Мне их не жалко, потому что если они не воюют у нас, то они терпят и поддерживают Путина. Но если мы говорим об исторической справедливости, то, наверное, поражение России в этой войне даст возможность россиянам устроить свою жизнь, а не смотреть, как заграбастать чужое.

Хотелось бы на это надеяться, но будущую динамику сложно предугадать. Было несколько человек, которые предсказали падение Советского Союза, но 99% даже не надеялись на это в столь короткий срок. Надеюсь, что мы будем приятно поражены, но просчитать это просто невозможно.

Устранение или отстранение Путина от власти в течение ближайшего времени может ускорить распад РФ или хотя бы потерю контроля центра над другими регионами?

Честно говоря, я не верю в то, что какая-то сила или какие-то приближенные к Путину лица могут это сделать. В чем Путин гениальный (надо отдать должное ему как представителю спецслужб и человеку, который отдавал приказы убивать своих политических конкурентов и «Новичком» и с помощью пистолета), то это в том, что он себя максимально обезопасил и сейчас у него лучшая система защиты себя как физического существа.

Второй момент — как представитель спецслужб, он абсолютно понимает систему доносов, подслушивания и прочих вещей, когда есть большое недоверие. По большому счету, это один из крупных пороков россиян — отсутствие горизонтальных связей и тотальное недоверие. Есть небольшие ячейки людей (интеллектуалов, либералов), которые такие отношения поддерживают, но остальные нет. Безусловно, помнят 1937 год, хотя на самом деле не доносы были причиной того безумия. Но система построена и она работает.

Поэтому я не верю, что Путина уберут. О здоровье Путина директор ЦРУ сказал, что, к сожалению, оно у него хорошо — да, выглядит он не очень и хотелось бы надеяться, но надежды не является частью стратегии.

Но если с ним что-то произойдет, будет определенный период, когда «башни Кремля» будут пытаться взять под контроль власть. Нам сложно оценить эту динамику легко ли будет кому-то одному, скорее всего, представителю спецслужб, взять все под контроль и физически уничтожить конкурентов или процесс противостояния будет более длительным. Но от этого зависит другая динамика, потому что Путин как символ и гарантия системы, которую он создавал 20 лет, уже не будет существовать как противовес. Соответственно тогда региональные царьки, такие как Кадыров, будут смотреть на то, чтобы отхватить себе нечто большее. Возможно, он даже будет настолько глупым, чтобы попытаться выйти на национальный уровень, ведь возможности его тик-ток армии направлены именно на это — показать свою важность.

Вряд ли к нему есть уважение, но он всячески показывает, что он якобы сильный лидер. Почему русские всегда любили Сталина, Ивана Грозного, Петра Первого? Потому что эти люди давали величие, а с другой стороны были чрезвычайно грубыми. И архетип брутального правителя никуда не делся — в России всегда отдавали им должное, когда хотели порядка. Но с другой стороны, экономические ограничения и брутальный правитель будут означать для России еще больше санкций и еще более кардинальное ухудшение жизни, влекут за собой центробежные процессы.

Скорее всего, подковерная борьба будет длительной, ведь нет ни одного человека, который мог бы быстро взять под контроль все ресурсы и ключевые должности. Тем более, если они будут пытаться сделать все «по закону», как это любит Путин.

Поэтому этот переход будет толчком к центробежной тенденции распределения прав. Мы должны быть к этому готовы, потому что это будет таким же вызовом, как и война, даже в гуманитарном измерении. Плюс существуют военные угрозы — представьте себе, сколько еще оружия есть на территории России-по меньшей мере там есть ядерное оружие, химическое и возможно даже бактериологическое. Это — вызов всему человечеству и очень жаль, что на Западе не задумываются над тем, каким образом можно взять под контроль вещи, которые могут уничтожить цивилизацию. К сожалению, несмотря на российскую пропаганду, на Западе пытаются удержать Россию в тех границах, в которых она является. Напомню, что в свое время Джордж Буш-старший приезжал в Украину и пытался уговорить не отсоединяться от Советского Союза. Поэтому когда в России начнутся центробежные процессы, то же самое может произойти и с республиками, чтобы они оставались частью России. Поскольку с единым центром легче разговаривать и уменьшается угроза использования оружия, которое может всех нас уничтожить.

Почему, по вашему мнению, Путин не отказался от идеи нападения на севере после отступления из-под Киева в первые месяцы и изменилась ли сейчас его цель? Чего он хочет достичь?

Ключевая цель — установить новые правила международной жизни, которые ему выгодны. У него есть сфера влияния, в которую входит Украина. Эта война идет не за территории, а по принципу «тварь дрожащая или право имею» — по большому счету, именно это он пытается доказать Западу. Для этого ему нужно, чтобы Украина вообще исчезла как политическое явление.

Безусловно, он не против украинского народа, который бы раз в год с хлебом-солью приезжал в Москву и танцевал гопака, развлекая «господ». Но он против «фашистских нацистов-бандеровцев», то есть тех, кто хочет жить своим умом в своем государстве. У него такое мировоззрение и он считает, что нацисты-бандеровцы хоть и доморощенные, но они являются марионетками Запада, который хочет завоевать Россию или ослабить ее. Поэтому, с одной стороны, для него является принципиальной опасностью украинская идентичность и украинская независимость, возможность того, что Украина может быть успешным государством. А с другой он считает нас просто инструментом Запада. Поэтому он должен здесь победить — это принципиальная для него вещь.

По большей части он достиг всего, чего хотел — он 20 лет находится у власти, наиболее состоятельный человек, может убить кого угодно кроме, как оказалось, Зеленского. Но он от всего этого устал — ему хочется роли в истории. Именно поэтому роль Петра Второго его устраивает.

То, что он кошмарит Харьков, в том числе, благодаря кричалке, которую придумали наши ультрасы. Ведь такие люди с комплексом маленького человека в лубочном примере злобны и ничего никому не прощают. То есть Харьков страдает за козацкий дух. Недаром мы постоянно вспоминаем картину Репина «Запорожцы пишут письмо турецкому султану», потому что украинцы отвергали любую власть и это — очень большая опасность для России, поскольку у них все наоборот, они уважали любую власть, какой бы она не была жестокой, демонической (в том числе, и путинская).

Что он может сделать? Безусловно, он думает, что еще немного и он дожмет нас на Донбассе, усилит позиции на юге и фактически аннексирует часть Херсонской и Запорожской областей, для того, чтобы обезопасить доступ и соединить эти территории с ранее оккупированными. А самое главное — создать возможность в будущем для наступления на Одессу в сторону Приднестровья. Главный его проект — Новороссия, чтобы отрезать Украину от моря и сделать украинское государство недееспособным.

На севере вопрос Киева никуда не делся, как и вопрос отрезания Украины от каналов поставки оружия и боеприпасов. Как сейчас Хаймарсами мы уничтожаем российские тылы с боеприпасами, а боевые буряты превращаются в удобрения, так же он хочет отрезать наши силы и средства на Востоке от поставок оружия.

Именно поэтому он будет пытаться это сделать — думаю, что россияне планируют повторить наступление на Киев с учетом своих ошибок. Самое главное, что он как тиран будет сидеть на троне, пока не умрет. А европейцы будут меняться, так же, как и американцы. У нас есть два года президентства Байдена, в Европе произошла смена власти в Британии, Италии. И хотя Италия была не очень красноречивой в поддержке Украины, господин Драги был мощный политиком для итальянцев с точки зрения поддержки Украины.

Путин думает, что он может пересидеть с энергетическим шантажом, созданием Голодомора в 21-м веке и когда Украина окажется один на один, будет пробовать захватить Киев еще раз.

Я начинал с того, что мы должны учитывать то, что сложно учесть — иррациональность, фобии. Особенно, если человек сумасшедший, такой как Путин, ведь именно такой человек мог верить, что украинцев нет, что здесь есть «еврейский нацист» Зеленский, который держит под контролем 40 миллионов украинцев, из-за чего они не могут сказать, что хотят разговаривать на русском языке и хотят в РФ. То есть представьте себе, что в голове у этого человека в нашем веке, когда есть интернет и различные социологические исследования, которые показывают, что все это бред и Украина совершенно другая. Я постоянно говорю, что одной из причин, почему россияне не могут нас завоевать и постоянно проигрывают является то, что они воюют с условной Украиной, которую создали в своей голове. А если ты бьешься с условными сущностями, то выиграть ты в принципе не можешь.

Опять-таки маловероятное наступление на Киев. Наверное, они готовятся и если им покажется, что они выполнили свои задачи на Востоке и захватят остатки Донецкой области, то, возможно, они попытаются это сделать. Но мы видим, что российские военные были не способны еще в начале захватить Киев, даже теми свежими силами, включая силы специальных спецопераций, спецназ и все лучшее, что в них было. То есть таким наглым способом, похожим на тот, которым в свое время захватывали руководство в Афганистане. Затем у них не получился широкомасштабный фронт с севера до юга и они решили, что окружат крупную группировку на Донбассе. Это тоже не получилось, поэтому теперь они решили вернуться к тактике монголо-татарского периода — уничтожать интенсивным артиллерийским огнем все на своем пути и продвигаться по километру вперед. Надеяться, что они могут уничтожить военных на Донбассе бесполезно — им придется бросить еще больше ресурсов, но особого результата ожидать вряд ли можно. Поэтому они могут планировать, мечтать об этом, но осуществить не могут.

Если Путину гипотетически удастся удержать Херсон, как может развиваться ситуация на юге и Донбассе в дальнейшем? И как с этим связаны заявления России о референдумах 11 сентября — поможет ли это им удержать оккупированные территории?

Они могут проводить все, что угодно. Если, например, в 2014 году псевдореферендум в Крыму, а потом в Донецке и Луганске стали негативным фактором для нас, поскольку некоторые страны Западной Европы говорили о том, что Крым русскоязычный, у него якобы совместная с РФ история, то есть фактически воспринимая его через призму российской пропаганды. А учитывая то, что как раз тогда был вакуум власти в Киеве и Украина не отреагировала, мы проиграли эту войну в самом начале даже лингвистически — вместо зеленых подонков захватчиков называли «зелеными человечками». Определенные страны говорили, что в Донецке и Луганске якобы гражданская война и какие-то сепаратисты. Кстати, даже сейчас в дружественных к нам странах, где понимают, что происходит вторжение, до сих пор используют термин пророссийские боевики или сепаратисты.

Мир и раньше не признавал референдумы, но тогда еще колебались. Сейчас все будет однозначно — это никоим образом им не поможет. Россия может аннексировать территории и хоть завтра принимать решение Госдумы, но это ничтожные решения и никто в мире их не признает, кроме сумасшедших друзей вроде сирийского диктатора Башара аль-Асада.

Россия уже закрепляется на тех территориях, но ужас на них наводят Хаймарси, гаубицы и военный боевой дух наших военных, не оставляет шансов Путину, чтобы его войско закрепилось там настолько, чтобы мы не могли их оттуда выбить.

Донецкая область является для нас ценной исключительно тем, что там есть наши граждане, которых нельзя оставить там, чтобы их не забрали в концлагеря и не отбирали детей.

Но с точки зрения стратегической ценности Херсон имеет большее значение. Во-первых, Херсон — это вода в Крыму. Но вода в Крыму не означает, что ее будут пить крымчане, а то, что она будет использоваться в производстве оружия и других вещах, которые нужны россиянам. Второй момент-это угроза Николаеву и Одессе. Мы не можем позволить сухопутной угрозы — если ракетная будет сохраняться, пока существует Россия, сухопутного мы должны избежать и сохранить Одессу во что бы то ни стало. То же самое с Запорожьем — в частности, Запорожскую атомную электростанцию россияне хотят переориентировать на поддержку оккупированных территорий. То есть сейчас Россия выпорола часть украинских территорий и восстановление Донецкой и Луганской областей в их границах является важным для России, потому что эти два региона развивались целостно еще с советских времен (железная дорога, водоснабжение, электрические сети).

Южное направление не менее сложное, чем восточное — там есть преимущества как с точки зрения ландшафта, так и безусловно, что прилегающие к Крыму территории будут важными, когда мы будем его освобождать. Возможно это произойдет дипломатическим путем, возможно — военным, а возможно военно-дипломатическим. Поэтому мы должны граничить с Крымом и создать там все надлежащие условия для того, чтобы вернуть территорию, которая принадлежит украинскому народу.

Относительно Крыма — при каких условиях Украина может его отвоевать и может ли так случиться, чтобы после освобождения Херсона может ВСУ пойти на Крым? Или освобождение полуострова-это растянутый во времени процесс?

Хотелось бы, чтобы он не был растянутым, но есть слишком большое количество условий, при которых это может произойти. Вакуум власти в Москве может быть одним из таких условий, как и центробежные процессы в РФ или же военное поражение которой может понести Россия в Украине.

Пока что все эти вещи теоретические — мы еще не освободили другие территории, это довольно сложно происходит. Абсолютно поддерживаю подход нашего военного руководства, которое не гонится за быстрыми победами. Безусловно, всем бы хотелось, чтобы десяток сел в день мы возвращали или чтобы окружили Херсон и зачистили его от оккупантов. Но это будет означать больший уровень угрозы для украинских военных. Поэтому здесь должен присутствовать прагматизм, как с военной точки зрения, так и с политической.

Победы Украине нужны, потому что ими мы не только хвалим сами себя, но и даем больше аргументов нашим друзьям на Западе давать нам больше оружия. Но мы не можем рисковать успехом какой-то операции. Мы же не Жуков, чтобы увольнять что-то ко дню рождения Сталина.

Насколько в этой картине важное разрушение Крымского моста — о нем много говорят и у нас вроде бы есть силы для разрушения, но мы пока что не можем. Насколько это могло бы ускорить процесс и прекратить поставки с материковой части России боеприпасов и личного состава?

Я не знаю какие расчеты в Генеральном штабе и почему этого до сих пор не сделано. Безусловно, это имеет психологический смысл и хотелось бы иметь марку не только с крейсером Москва, но и с мостом. Думаю, что есть смысл делать это частью плана по освобождению Крыма как такового — просто так уничтожить мост напрасно, ведь его будут быстро ремонтировать, потому что для них он очень важен. Понятно, что построить этот мост было стратегической целью России. Хочу напомнить, что во времена Януковича нам навязывали и даже давали около $4 миллиардов кредита.

То есть мы должны были бы построить за российские деньги ярмо для себя, чтобы РФ было легче оккупировать Украину и, прежде всего, Крым. Украина всеми рогами и копытами останавливали этот процесс — это прекрасно помню, поскольку у меня коллеги работали в Министерстве иностранных дел в первом территориальном департаменте, который занимался Российской Федерацией и как они саботировали этот процесс, не давая на это согласия. Понятно, что в условиях, когда моста нет, единственная связка с российским материком — это Керченская переправа. Но Керченский пролив своенравен, да и по мосту, особенно если есть железнодорожная ветка, можно перевести гораздо больше ресурсов. Поэтому стратегический смысл в уничтожены моста безусловно, есть, но это вероятно будет элементом плана или нашей операции на юге, или же когда мы перейдем к освобождению Крыма от русских, что «понаехали».

Есть мнение, что, по крайней мере, горячая фаза войны может завершиться уже к концу этого года. Как вы оцениваете такие прогнозы и от чего будет зависеть продолжительность войны? Может ли она по аналогии с тем, что происходило на Донбассе до февраля, растянуться на годы?

Прежде всего мы должны помнить, что первая война Киева и Москвы состоялось еще при Юрию Долгоруком. И пока Россия существует в своих размерах, она будет нам угрозой и это не последний конфликт.

Еще один момент-россияне понимают, что нахрапом Украину взять не получилось, поэтому они готовят себя к длительной войне на постепенное уничтожение. И это укладывается в подходы Путина, потому что он понимает, что может находиться у власти длительное время, а на Западе в это время будут выборы, будут меняться политики, и, возможно, на симпатиков Путина.

Сейчас буквально каждый житель планеты платит за войну за войну в Украине определенную сумму — кто-то тем, что не может купить хлеба, кто-то-высокой ценой на нефть. Это война сильно ударила по глобальной экономике. То есть говорить, что эта война может завершиться быстро — вряд ли.

Если произойдут определенные процессы в Кремле — физически исчезнет гражданин Путин и начнется борьба за власть, это может ее ускорить. Если он будет жив и удержится у власти, он будет готовиться к тому, чтобы окончательно решить украинский вопрос. К сожалению, несмотря на всю ту помощь, которую оказывают наши партнеры, ее недостаточно просто по причине того, что мы воюем с чрезвычайно большой страной по численности населения, ресурсами. По большому счету, это неравноправная игра. Надеяться можно на  скорое завершение войны, но нам нужна победа, потому что завершение войны будет означать лишь откладывание сроков следующей войны.

Поэтому нам нужна победа, которая сделает невозможными в течение 10-15 лет попытки России начать такую войну снова. Также нам надо будет дальше подталкивать мир с точки зрения того, как мы должны усиливать себя, чтобы в будущем, даже когда Россия восстановит свой военный потенциал, даже не задумывалась над тем, чтобы повторить то, что она делает с 24 февраля.

Поэтому, скорее всего, это будет затягиваться, но есть большое количество факторов, которые невозможно предсказать, как жизнь Путина, потому что он является частью системы. Не скажу, что без него будет лучше, но он является важным элементом созданной им системы. Есть и коллективный Путин, по меньшей мере 100 миллионов россиян. Те, кто говорит о» хороших русских», находятся в иллюзии, потому что этих людей недостаточно, чтобы изменить что — то кардинально, тем более-сейчас. Большинство людей либо активно, либо молча поддерживают политику — их устраивает та система власти, которая была создана. Поэтому надеяться на то, что Россия станет доброй после смерти Путина не приходится, потому что если его убрать, то поведение системы будет очень сложно спрогнозировать.

(Оновлено 8:00)

Мурлокотан Паштетофф-сосискин

Так, за сьогодні особливих змін у обстановці на фронті не відбулося. Сторони активно готуються до активізації найближчим часом на певних напрямках та ділянках. Тому поточні новини для розуміння у загальному сенсі розвитку подій…

— Сумнозвісна 35-а ЗВА та підрозділи і частии інших армій  Східного ВО продовжують своє оперативне розгортання у районі бойового призначення у Південій операційній зоні. Впродовж останніх 2-х діб БТГр\Тгр частини та з’єднання зі складу 35-ї ЗВА продовжують зосереджуватись у районі Велика Лепетіха — Демидівка — Новодніпровка — Енергодар, переміщуючись як залізничним транспортом так й по автомобільним комунікаціям.

   Так, на залізничних станціях «Каланчак» та «Джанкой» продовжують фіксуватися ешелони з її підрозіділами. Зокрема, на станції «Каланчак» спостерігався ешелон з реадн зі складу 165-ї абр 35-ї ЗВА (до 8-и одиниць РСЗВ 9К57 «Ураган», 4 ТЗМ, 2 ППРУ, 2 паливозаправника, 6 одиниць АТ + 1 пасажирський вагон з особовим складом)… В свою чергу, на станції «Джанкой»  та на під’їзді до неї фіксувалися, принаймні, 2 ешелона з технікою та особовим складом 103-ї бригади МТЗ… цієї ж армії.

   Лише протягом останніх 2-х діб російське військове командування «вивело з бою» на Харьківському та Слов’янському напрямках 4 БТГр зі складу військ Східного військового округу для подальшого перекидання їх «на південь». А саме — 3 БТГр зі складу 37 омсбр (з Пасіка) 36-ї ЗВА, 38-ї омсбр (з Ізюм), 64-ї омсбр (з Розсохувате) 35-ї ЗВА, і ще 1 БТГр зі складу 36-ї омсбр (з Довгеньке) 29-ї ЗВА..

— Але зрозуміло, що тим військам, які убувають або на «відновлення в резерв першої черги», або перегрупуються на інші операційні напрямки потрібна заміна. Адже, російське командування навряд чи «зрадіє» падінню бойових спроможностей своїх угрупувань військ, розгорнутих, наприклад, на Слов’янському напрямку, на Харьківському, або на Бахмутсько — Краматорському…

  Вірно, заміну, як виявилось… знайти було «не важко». На практиці це виглядає наступним чином — у район Суха Кам’янка (це якраз у другому ешелоні головної ударної тактичної групи угрупування «Изюм», яка «наступає» на Слов’янськ) поспіхом прибула «недовідновлена» (до того ж, недоукомплектована) мотострілецька БТГр  752-го мсп 3-ї мсд 20-ї ЗВА Західного ВО. Як-то кажуть… на тобі боже, те, що нам не гоже…

  Або ось ще один спосіб… Вчора в сам Ізюм прибули 2 «посилених» батальона, так званого 119-го «стрілецького полку мобілізаційного резерву 1-го АК». За всіма ознаками надовго там цей «полк» не затримається й буде найближчим часом розгорнутий у «першій лінії» (найвірогідніше, десь на лівому фланзі угрупування «Изюм»).

  Таким чином, російське військове командування майже «покусилося на святе»… почало розбавляти виключно кадрове  і виключно російске угрупування «Изюм» в значній кількості бомбаським ерзац-заміником війська. Будь-якому адекватному військовику зрозуміло, що донецькі «мобіки» в якості повноцінної заміни рашистких кадрових військовиків навряд чи підходять… але російське командування цілком свідомо на це їде, причому на одному з наважливіших для нього операційних напрямків.

— Серед особового складу російських частин та підрозділів, які дислокуються на даний момент в м. Херсон, активно розповсюджуються чутки про прибуття та розміщення на лівому березі Дніпра  зразу декількох «чеченських формувань», які нібито отримали наказ «за будь-яку ціну не допустити самовільного залишення російськими військовослужбовцями своїх позицій». Що характерно, самими активними розповсюджувачими цих пліток є російські військовики, яки проходять службу у ТПУ, ППУ, пунктах ремонту та поповнення ОВТ та інших тилових об’єктахт російського угрупування військ розгорнутого на Миколаївському напрямку. За визначеною оцінкою, скоріш за все, ініціатором розповсюдження даної інформації у лавах російських військовослужбовців є органи та підрозділи ІпСО російських спеціальних служб. Очевидно, що дані плітки розповсюджуються з метою формування у особового складу російського угрупування думки про «безальтернативність його участі у бойових діях»…

— Корабельне ударне угрупування чф-а (КУГ), призначенне в тому числі серед іншого для нанесення ударів КРМБ типу «Калибр» по цілям на території України, у повному складі (2 фрегата проекта 11356Р «Адмирал Макаров» і «Адмирал Эссен» та 3 ракетних корвета проекта 21631 —  «Грайворон», «Ингушетия», «Вышний Волочек») знаходиться у південного берега п-ова Крим, на ділянці 5 миль на захід від м. Фіолент до 7 миль на південь від н.п. Сімеїз.

  За всіма ознаками, командування черноморського флоту зс рф  вважає цілком реальною інформацію про наявність у ВМС ЗСУ дальнобійних протикорабельних засобів ураження, здатних «доставати» надводні кораблі та суда у північно-західної акваторії Чорного моря.. Принаймні, у західного узбережжя п-ва Крим на даний момент знаходиться група кораблів чф-а, де самим великим кораблем є патрульні корвети пр. 22160… в самому ПБ Севастополь, окрім 2-х вдк «Азов» та «Николай Фильченков» ЧФ (що знаходяться у 13-у судоремонтному заводі) та вдк «Минск» зі складу БФ, залишились лише малорозмірні та бистрохідні кораблі та судна… Решта корабельного складу роззосереджена або у районі ПБ «Новоросійськ», або значно південніше чи південно-східніше п-ова Крим.

— В умовах нестачі автомобільного транспорту для забезпечення повсякденої діяльності військ своїх угрупувань, розгорнутих на території України, російське військове командування очевидно вирішило централізувати постачання автомобільної та спеціальної техніки для їхніх потреб. Зокрема, на майданчиках зберігання ОВТ 904-го центру забезпечення мобілізаційного розгортання (н.п. Каменськ — Шахтинский, Ростовська обл., до 20 км від кордону з Україною) противник накопичує АТ та спеціальну техніку. На даний момент там вже зосереджено більше 1200 одиниць автотранспорту та спецтехніки, і їх чисельність поступово зростає за рахунок перекидання цього типу ВТ з інших регіонів рф.

Дмитро Снєгирьов

Ситуація навколо Тайваню не завадить військовій підтримці України з боку США.

роспропаганда активно поширює тези, що протистояння між США та КНР через Тайвань витіснить з актуального порядку денного світової спільноти війну рф проти України та знизить рівень підтримки нашої боротьби з агресором.

Цю тему активно просуває російська пропаганда, розкручуючи військово-дипломатичну істерію довкола Тайваню. Насправді питання протистояння України російський агресії жодним чином не відійде на другий план.

Наведу два красномовних факти: 23 липня була оприлюднена інформація про те, що США виділяють Україні новий пакет військової допомоги на суму до 175 мільйонів доларів.

Зазначається, що президент США Джо Байден дав доручення державному секретареві Ентоні Блінкену про виділення до 175 мільйонів доларів на оборонні вироби та послуги Міністерства оборони, а також на військову освіту та навчання, щоб надати допомогу Україні.

28 липня відбулася телефонна розмова між Президентом США і лідером КНР щодо Тайваню.

А вже на наступний день, 29 липня, на брифінгу в Пентагоні повідомили, що вже почали закупівлю ЗРК NASAMS, які обіцяли передати Україні. «У мене немає детальної інформації стосовно контрактів, але ми вже перебуваємо в процесі закупівлі систем NASAMS для України», – розповів високопосадовець міноборони США.

В цей же день координатор зі стратегічних комунікацій в Раді національної безпеки при Білому домі Джон Кірбі заявив, що Сполучені Штати Америки готують черговий пакет військової допомоги для України.

«Я думаю, що відносно скоро ви побачите ще один (пакет допомоги, — ред.). Я не наважуюся назвати дату в календарі, але я думаю, що ви можете побачити ще одне оголошення про допомогу в сфері безпеки дуже скоро», — зазначив він.

Подібні побоювання є абсолютно безпідставними. Сполучені Штати чітко позиціонують себе як провідного політичного гравця в світі, відповідно, дають зрозуміти декільком країнам, а насамперед – російській федерації і КНР, що розглядають і Україну, і Тайвань у зоні свого військово-політичного впливу.

Игаль Левин

Важное по поводу оружия. Просят прокомментировать потерю некоторых видов западных вооружений, разбитых на поле боя, или «износ» PzH 2000.

Смотрите, я постоянно это повторяю и повторю еще раз: любое оружие это расходник, так как танки сгорают, гаубицы разбиваются, техника вязнет и глохнет — и, да, тоже горит. Какое-то оружие быстро выходит из строя, для какого-то это занимает больше времени. Но так или иначе неуязвимого или неизнашиваемого оружия не бывает в принципе.

Именно поэтому и нет ответа о «достаточности» оружия и боеприпасов. В войне такой интенсивности и продолжительности вооружения и боеприпасы должны течь беспрерывным потоком. «Достаточно» — это когда враг будет разбит. Когда ВС РФ будут разгромлены и выкинуты из Украины, это и будет планкой «достаточности» оружия.

Пока этого не случилось (военного поражения ВС РФ), оружие должно поступать потоково, конвеерно и максимально беспрерывно. Боеприпасы тем более. Эти вообще должны идти неиссякаемой рекой.

Кроме того, это и логистика и инфраструктура, это горючее и ГСМ, ремонтные машины и станции, системы разных мастей и предназначений. Ну и, конечно же, «мелочевка»: от шлемов до формы и разгрузок. Все это так как «мелочевка» — не меньший расходник на войне, чем и любой другой; оно должно постоянно обновляться и пополняться. Ну и медицина плюс питание, конечно же. Все это не менее важно, а порой даже более важно, нежели гаубицы, ракеты и танки.

Это абсолютно нормально, когда PzH 2000 «не выдерживает» сверхэксплуатации или когда вам разбивают западную гаубицу, или вы теряете один из переданных Польшей танков.

К слову, вы думаете советские системы не изнашиваются? Те, которые использует ВС РФ? Тогда напомню, что гаубицы 152 мм имеют ресурс до 4000 выстрелов на ствол, а какие-нибудь пушки «Пион» и вовсе ресурс в «всего» несколько сотен выстрелов.

Конечно же, командиры и бойцы должны выполнять максимум, чтобы минимизировать потери техники. Но на войне такого масштаба потери все равно будут — неизбежно. Это просто нужно принять.

Победа Украины это не только про храбрость и стойкость, это еще и про вызовы военной индустрии Запада, про логистику и тех. обеспечение, про возможности Генштаба ВСУ решать все эти проблемы и реализовывать свои задумки и многое другое.

Да, это все архисложно, но повторю банальную истину: выбора у украинцев просто нет. Только продолжать работать, продолжать решать поступающие задачи и продолжать каждому делать то, что он должен, каждый в своей компетенции и на своем месте.

Максим Ханик

Они ненавидят Мову — потому что на ней говорят, а не матерятся.

Они ненавидят Украинцев — потому что это вольные мужчины и воины, которых невозможно сломить.

Они ненавидят Украинок — потому что они самые привлекательные, сочные, хозяйственные и нежные. Одновременно. И при этом подносят своим мужьям и братьям (тем, что абзацем выше) патроны.

А не ждут за них выплат, чтоб купить побрякушки.

Они ненавидят украинских детей, ибо из них вырастут те самые храбрые, сильные, красивые и непереможные Украинцы и Украинки.

Они ненавидят Украину — ибо она является полным антиподом их черноте, рабству, покорности, мелочности, низменности и всему прочему негативу, который они, рашисты, тщательно аккумулмровали в себе на протяжении веков. Всё то античеловеческое, гнусное и мерзкое, что составляет основу рашистских скреп — одни фактом своего существования аннигилирует Украина.

There can be only one.

Скорейшей победы, Украина!

Агія Загребельська

Правосуддя відбулося, і цього лідера терористів більше немає, — президент США Джо Байден

Удар американського безпілотника вбив Аймана аз-Завахрі, ключового учасника терактів 11 вересня 2001 року, який став лідером Аль-Каїди після смерті Усами бін Ладена, у міському безпечному будинку в Афганістані,

Удар, завданий рано-вранці в центрі Кабула у вихідні, завершив 21-річне полювання за єгипетським радикалом, який, як ніхто інший, окрім бен Ладена, вважався відповідальним за саму смертоносну іноземну атаку на Сполучені Штати в сучасну епоху і ніколи не відмовлявся від нападу на американців.

«Тепер правосуддя відбулося, і цього лідера терористів більше немає», — сказав Байден у семихвилинному зверненні, яке прозвучало по національному телебаченню з Білого дому. «Неважливо, скільки часу знадобиться, неважливо, де ви ховаєтеся, — додав він, — якщо ви становите загрозу для нашого народу, Сполучені Штати знайдуть вас і знищать».

Американські спецслужби вистежили аз-Завахрі в Кабулі на початку цього року, а потім витратили місяці на те, щоб встановити, що це дійсно він ховається в будинку в багатолюдному районі афганської столиці. Після отримання дозволу від Байдена тиждень тому американські війська випустили дві ракети Hellfire і вбили пана аз-Завахрі на балконі будинку, не вбивши нікого іншого, включаючи членів його сім’ї, які проживають там, або цивільних осіб, які знаходяться поблизу, повідомили американські офіційні особи.

Смерть одного з найзапекліших ворогів Америки після довгих і шалених пошуків стала великою перемогою для Байдена в період внутрішньополітичних проблем. Але вона відразу викликала питання про присутність лідера терористів в Афганістані через рік після того, як Байден вивів усі американські війська, розчистивши шлях талібам для відновлення контролю над країною. Пан аз-Завахрі повернувся до Афганістану на початку цього року, очевидно, вважаючи, що там він буде в безпеці, повідомили офіційні особи.

Успіх у вистеженні та вбивстві аль-Завахрі без присутності американських військ на землі підкріпить аргумент Байдена про те, що Сполучені Штати все ще можуть вести війну проти терористичних організацій без масштабного розгортання наземних сил, яке було характерно для перших двох десятиліть після 11 вересня.

Однак інформація про те, що пан аль-Завахрі знайшов притулок в Афганістані, незважаючи на те, що таліби зобов’язалися в рамках угоди, вперше укладеної президентом Дональдом Трампом, не надавати «Аль-Каїді» притулку для скоєння нових нападів на американців, миттєво підриває одну з передумов виведення американських військ.

Американський чиновник назвав присутність пана аль-Завахрі «явним порушенням» угоди, але було неясно, які дії, якщо такі будуть, здійснить Байден проти Талібану в результаті.

Пан аль-Завахрі, якого часто бачили сидячим поряд з бен Ладеном з сивою бородою і лютим похмурим поглядом, ніколи не домагався такої ж світової популярності, але його вважали інтелектуальною силою Аль-Каїди. Ісламіст єгипетського походження, який був засуджений за змову у вбивстві президента Анвара ель-Садата у 1981 році, він пізніше об’єднав свою організацію, Єгипетський ісламський джихад, з організацією бен Ладена, щоб розширити сферу її впливу.

Будучи організованим та освіченим однодумцем бен Ладена, пан аз-Завахрі прагнув об’єднати ісламістські групи у ширший джихад, щоб вбивати американців скрізь, де вони є, а не лише на Близькому Сході, і деякі експерти з боротьби з тероризмом вважають, що він несе навіть більшу відповідальність за напади на Сполучені Штати, ніж Бен Ладен.

«Удар, внаслідок якого було вбито лідера «Аль-Каїди» Аймана аль-Завахрі, є великим успіхом зусиль США щодо боротьби з тероризмом. Це результат незліченних годин збору розвідданих протягом багатьох років», — сказав Мік Малрой, колишній співробітник ЦРУ і високопосадовець Пентагону. «Скоріш за все, він вважав, що ми ніколи не зможемо його вистежити. Але він помилявся».

У заяві Талібану засуджується операція і йдеться, що удару було завдано по житловому будинку в районі Шерпур у Кабулі, багатому районі в центрі міста, який часто відвідують чиновники з уряду Талібану. Представники Талібану вважають, що Дохінська угода, в якій викладено умови виведення американських військ з Афганістану, забороняє американські удари, що заперечують офіційні особи США.

За словами одного американського аналітика, будинок, за яким було завдано удару, належав одному з помічників Сіраджуддіна Хаккані, високопосадовця в уряді Талібану, який, за словами американських чиновників, близький до високопосадовців Каїди. Удару було завдано о 9:48 вечора в суботу за часом Східного узбережжя або о 6:18 ранку в неділю за кабульським часом, повідомили офіційні особи.

Довгий час вважалося, що пан аль-Завахрі жив у Пакистані. Те, що його було вбито в Кабулі, свідчить не лише про проникний кордон між двома країнами, а й про те, що «Аль-Каїда» протягом десятиліть використовувала приміщення, будинки, будівлі та комплекси на території обох країн, сказав представник США. І на відміну від спокійного міста Абботтабад, Пакистан, де бен Ладен був убитий в результаті рейду спецназу в 2011 році, його наступник, очевидно, провів останні тижні свого життя прямо в столиці Афганістану.

На початку цього року американська розвідка дізналася, що дружина, дочка та онуки пана аль-Завахрі переїхали до будинку в Кабулі, повідомив журналістам високопосадовець адміністрації під час телефонної конференції у понеділок увечері відповідно до правил Білого дому, що передбачають анонімність. Чиновник сказав, що сім’я використала давні методи роботи терористів, спрямовані на те, щоб ніхто не зміг їх переслідувати.

Проте, сказав чиновник, американські спецслужби все більше переконувалися в тому, що пан аль-Завахрі також перебував у будинку. Як і у випадку з бен Ладеном, співробітники спецслужб використали різні джерела та методи, щоб скласти так звану схему життя, яка підтверджувала його присутність, сказав чиновник. Як тільки аль-Завахрі прибув на місце, американські чиновники не знали, що він йшов, і протягом тривалого часу спостерігали його на балконі, де його зрештою було вбито.

Два високопоставлені помічники Байдена — Джонатан Файнер, його заступник радника з національної безпеки, і Елізабет Шервуд-Рендалл, його радник з національної безпеки — були вперше поінформовані про розвіддані у квітні. Пізніше було залучено інших офіційних осіб, включаючи Джейка Саллівана, радника з національної безпеки, який провів брифінг для президента.

За словами чиновника, який проводив брифінг для журналістів, до ситуаційної кімнати для вивчення Байденом був принесений макет будинку. Він поставив питання про погоду, будівництво будинку та жертви серед цивільного населення, перш ніж тиждень тому дозволив американським силам стріляти, коли представиться можливість, сказав чиновник.

Він не уточнив, яке відомство завдало удару. Три інші американські чиновники, з якими вдалося зв’язатися в понеділок, сказали, що удару завдали не Міністерство оборони і не Центральне командування США, яке відповідає за Афганістан, залишаючи відкритою можливість того, що удару було завдано ЦРУ. Джей Тодд Бреассил, виконуючий обов’язки прес-секретаря Пентагону, відмовився від коментарів.

Удар став важливим досягненням для Байдена, чия непопулярність в опитуваннях поставила під загрозу шанси його партії на проміжних виборах цієї осені і спонукала колег-демократів закликати його дозволити комусь іншому балотуватися в 2024 році. Але такі успіхи на полі бою приносили мало політичного зиску його попередникам. Успішні рейди, в ході яких було вбито главу «Ісламської держави» і високопоставленого іранського командира, не призвели до значних змін для пана Трампа, і навіть рейд, в ході якого було вбито бен Ладена, призвів лише до тимчасового стрибка в опитуваннях для президента Бараку Обами.

Протягом кількох місяців після виведення військ США з Афганістану американські військові та дипломатичні чиновники обговорювали із союзниками, куди передислокувати американські сили для завдання ударів по цінних цілях в Афганістані. Ця так звана загоризонтна стратегія все ще перебуває у зародковому стані, і переговори про розміщення сил у сусідніх Таджикистані, Казахстані та Узбекистані йдуть повільно.

Коли Сполучені Штати евакуювали людей з Афганістану, внаслідок удару безпілотника на поганій інформації в Кабулі загинули 10 цивільних осіб. Сполучені Штати спочатку не визнали помилку, зробивши це лише після повідомлення газети Нью-Йорк Таймс. З того часу Пентагон і адміністрація Байдена почали вживати більше запобіжних заходів для запобігання жертвам серед цивільного населення при завданні ударів.

Навіть не маючи довколишніх баз, Сполучені Штати мають достатній потенціал для відправлення безпілотних дронів, а також пілотованих штурмовиків на відстань удару від Афганістану з наземних баз, розташованих у Перській затоці, Індійському океані і навіть у Сполучених Штатах.

За словами аналітика, фотографії удару, розміщені в соціальних мережах, дозволяють припустити, що удару було завдано ракетою Hellfire, оснащеної довгими лезами, націленими на поразку цілей кінетичною енергією, щоб мінімізувати велику супутню шкоду.

Наразі уряд США переглядає свою політику щодо ударів безпілотників по терористичним об’єктам. В той час, як військові зазвичай проводять удари у встановлених зонах воєнних дій, ЦРУ проводить операції в районах, де Сполучені Штати хочуть зберегти таємність своїх дій.

За словами чиновників, після харизматичного бен Ладена пан аль-Завахрі був компетентним, але невтішним лідером, якому вдавалося утримувати разом розрізнені глобальні філії угруповання, навіть коли філії в Ємені та Сахельському регіоні Західної Африки виявляли більше незалежності та влади.

За словами експертів у боротьбі з тероризмом, смерть пана аль-Завахрі, швидше за все, не вплине на повсякденні операції «франшіз».

Завахрі був набагато важливішим для «Аль-Каїди» у стратегічному, ніж у тактичному плані», — сказав Колін П. Кларк, аналітик боротьби з тероризмом у Soufan Group, консалтингової компанії з питань безпеки, розташованої в Нью-Йорку. Він вів групу через неспокійні часи, включаючи «арабську весну» і підйом «Ісламської держави», він підтримував організацію на плаву, а її філії та франчайзингові групи, як і раніше, отримували від нього стратегічне керівництво, хоча згодом вони стали більш автономними та реагували на місцеві та регіональні події, а чи не на глобальні».

За словами Кларка, протягом року після захоплення Афганістану талібами пан аз-Завахрі набагато активніше випускав відеоролики. У травні лідер «Аль-Каїди» випустив відео, в якому говорив про важливість джихаду у Кашмірі.

Смерть пана аз-Завахрі позбавила терористичну організацію одного з останніх засновників, які залишилися живими, і, швидше за все, викличе запеклу боротьбу між молодими лідерами «Аль-Каїди» за право очолити терористичну групу.

«Спадкоємець Завахрі зіткнеться з проблемою залучення нових рекрутів та зростання організації», — сказав пан Кларк. «Якщо франшизи чи філії не зможуть домовитися про лідера, то можуть виникнути тріщини чи розколи».

***

Президент Байден сказав, що удар безпілотника у вихідні став доказом того, що він мав рацію минулого літа, коли сказав американцям, що виведення всіх американських військ з Афганістану не підірве здатність країни боротися з тероризмом.

«Коли майже рік тому я завершив нашу військову місію в Афганістані, я ухвалив рішення, що після 20 років війни Сполученим Штатам більше не потрібні тисячі солдатів на землі в Афганістані, щоб захистити Америку від терористів, які прагнуть завдати нам шкоди. І я дав обіцянку американському народу, що ми продовжуватимемо проводити ефективні контртерористичні операції в Афганістані та за його межами. Ми саме це і зробили».

***

Послання Байдена іншим терористам, які можуть замислити змову проти Сполучених Штатів, було ясним: удар, завданий у вихідні, повинен змусити вас подумати двічі. «Вислухайте мене: ми завжди будемо пильні, ми будемо діяти і ми завжди робитимемо те, що необхідно для забезпечення безпеки американців удома і в усьому світі».

***

Промова Байдена була короткою і нагадувала промову його колишнього начальника, колишнього президента Барака Обами, вимовлену з Білого дому 1 травня 2011 року. У тій промові 11 років тому Обама оголосив про смерть Усами бін Ладена після рейду групи американських морських піхотинців у Пакистані.

The New York Times

(Размещено в 7:00)

Альфред Кох

Вот и прошел сто пятьдесят девятый день войны. Все мировые болячки от Тайваня до Косово начали кровить. Тут еще пришло сообщение, что и на Западном берегу реки Иордан — тоже неспокойно и израильская армия уже начала столкновения с палестинскими боевиками.

Я не знаю, зачем Пелоси полетела на Тайвань и почему США решили, что именно сейчас самое время подергать китайского тигра за усы. Но факт остается фактом: завтра (если не случится ничего сверхординарного) она будет в Тайбее, в транзитной зоне, встречаться с руководством Тайваня.

Но то, что обострение в Косово и в Израиле вполне могли быть спровоцированы Москвой — в этом у меня нет никаких сомнений. Это они могут. Для этого у них еще достаточно ресурсов.

Вся эта свистопляска мне совсем не по душе и у меня такое ощущение, что весь мир как белены объелся. Я понимаю, что какие-то обострения периодически случаются и они неизбежны. Но чтобы вот так одновременно, целая серия таких опасных конфликтов — этого я давно не припомню.

Пишут, что еще и Азербайджан возобновил боевые действия в Карабахе. Вот вам и недостающая вишенка на торте. Это видимо приветик Путину посылают Алиев с Эрдоганом. Маленькая восточная месть за обстрел одесского порта и взрыв в Еленовке. Ведь и по зерну, и по пленным Турция так или иначе выступала гарантом…

Еще несколько таких подлянок от Путина и эта сладкая парочка может помочь Грузии восстановить территориальную целостность. В международно-признанных границах. Как любит говорить Путин: «по просьбе законно-избранного правительства» …

А в Украине путинские генералы проводят никому неведомые маневры одной рукой забирая войска с Донбасса под Херсон, а другой бросая ослабленную донбасскую группировку в атаки на позиции ВСУ. Россияне и в усиленном-то варианте не могли взломать там украинскую оборону, а теперь, после того как половина войск переброшена оттуда на юг — и подавно.

Бессмысленность этих нынешних атак превосходит все, что было образцом бессмысленности еще неделю назад. Такое ощущение, что подчиненные Сергея Кужугетовича совсем уже устали воевать и решили просто всех своих солдатиков отправить под бандеровские пулеметы и пушки. Нет солдат — и войне конец. Как говорится, лучше ужасный конец, чем бесконечный ужас.

Россияне все-таки не нашли в себе мужества пустить Красный Крест в Еленовку. Видимо активно там прибираются и копают яму, чтобы выдать ее за кратер от HIMARS. Как выкопают, так сразу же и пустят. Катынский расстрел повторяется. Российская история сделала петлю и вернулась туда, откуда она ушла восемьдесят два года назад. Вплоть до постановочных «комиссий по расследованию» с заранее заданным результатом…

Видимо недаром в день, когда в Ленинграде родился Владимир Владимирович Путин, Лаврентий Павлович Берия в Москве, на 19 съезде КПСС, читал вместо Сталина отчетный доклад о международном положении. Есть в этом совпадении что-то зловещее…

А через пять месяцев Сталин умрет у себя на ближней даче. И его труп будет лежать почти сутки в луже собственной мочи. И долго никто не посмеет приблизится к умирающему тирану. Будут бояться нарушить дистанцию…

А еще через девять месяцев генерал Батицкий застрелит арестованного Берию в бункере Московского военного округа. И его тело сожгут в крематории Донского монастыря. В том самом крематории, в котором жгли бесчисленные тела жертв Большого террора 1937–38 годов…

Все в российской истории повторяется. Повторится и это…

Господи, милостивый! Дай сил вырваться из этой российской колеи, что кружит и кружит по бесконечной степи и всякий раз снова приводит нас туда, откуда, казалось, мы уже навсегда ушли.

Путин как-то сказал: «Зачем нам такой мир, если там не будет России?» Как жаль, что именно благодаря ему людей, которые желают мира без России, становится все больше. Это он сделал Россию синонимом зла и войны. Ему не нужен мир без России, а нам не нужен мир без свободы.

И трагедия России в том, что она сегодня противостоит всему свободному миру.

Но в этом и надежда для нее. Потому, что только проиграв, она имеет шанс на будущее. Да и нет у нее никой возможности победить. Слишком неравны силы. Чтобы не рассказывали Путину его прихвостни про количество металлолома, которое производит его промышленность.

В этой войне идет великое самоочищение России, и все идиоты, одурманенные путинской пропагандой, на ней погибнут. Дураки кончатся, а умные воевать не пойдут. Главное — не дрогнуть и додержаться этого момента.

Наше дело правое. Враг будет разбит. Победа будет за нами.

Слава Украине! 🇺🇦

(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.

Загрузка...

Комментарии читателей статьи "BloggoDay 2 August: Russian Invasion of Ukraine"

• Оставьте первый комментарий - автор старался