Це було зрозуміло давно…
Пам’ятається, якось ще в 1998 році, я перемикаючи канали, натрапив на сюжет на тоді ще УТ-1, де згадували за книги Павла Штепи, Євгена Гуцала та інших авторів і показали там коротке інтерв’ю з недоброї пам’яті академіком Петром Толочком, який щось фиркав, згадуючи про ці книги. Петро Толочко не був авторитетом для українських студентів і викладачів. Це був типовий совковий бовдур, що обслуговував владу. Я і так думав придбати ці книги, а коли побачив його реакцію, вирішив прискорити їх придбання, або інакше кажучи:»Харошиє сапагі, нада брать». «Ментальність орди» я придбав наступного ж дня. В вестибюлі університету, де я вчився, була книжкова ятка, де я вже давно пригледів цю книжку. А от «Московство» я придбав вже пізніше, бо ту книжку «розмели», та й «Ментальність орди» теж розібрали, продавчиня продаючи мені цю книгу, сказала що я придбав останній екземпляр і взагалі ці книги дуже швидко «розмітають». Хто ці книги читав, той добре знає що і як там описано. Тим хто не читав ці книги, я спеціально нічого переповідати не буду, раджу або «прогуглити» або бігти в книгарню, щоб хоч якось копменсувати своє невігластво. Через півроку, якщо я не помиляюсь, в наш університет прибув Петро Толочко. Він виступав перед нами в актовому залі, куди нас. студентів зігнали у «добровільно-примусовому порядку». Я не слухав що він говорив, ну хоча б тому що мені це було не цікаво і я відверто нудьгував. Він і не міг нічого цікавого сказати, навіть якби й хотів, ну хоча б тому, що він «відбував номер» подаючи нам цю лекцію, а ми «відбували номер», «слухаючи» цю лекцію. Тоді міністром освіти був Василь Кремінь і я точно розумів, що без «рознарядки» з Києва цей захід навряд чи був би можливий. Якщо я що й згадував на «лекції», то лише про ті книги і реакцію на них цього академіка, якого більшість викладачів і студентів глузливо називали «Толочко-воду-в-ступі»… Читачі здогадуються чому я згадав за ці книги, тим більше книга «Ментальність орди» написана після першої російсько-Чеченської війни. Там є фраза, яка часто прокручуєься в моїй голові:»Такий собі «соцзабез» на танках та бетеерах»…
Петро Толочко вже давно всім тверезомислячим людям «засів у печінках» зі своїм совковим ретроградством. Юлія Тимошенко, коли набирала в свою команду різних одіозних особистостей(на чому багаоразово спотикалась), якось і його взяла в команду де він був депутатом у ї фракції «БЮТ». Його совкове ретроградство трансформувалося у відверте промосковське мракобісся. Він є однодумцем Проханова і Кургіняна. Він є одним із співзасновників «Партії політики Путіна». Хто хоче, хай перегляне більше інформації про нього у Вікіпедії. Він ще поки живий. Надіюсь у влади дойдуть руки позбавити його всіх нагород і регалій і залишити йому саму мінімальну пенсію. І хто-небудь, відвезіть його в Бучу…
© Анатолій Паливода, 04.04.2022
Автор публикации
Метки: Буча, Євген Гуцало, Павло Штепа, Петро Толочко
Arkadiys
05.04.2022
в 09:13
Жаль, мелкий шрифт.
Путинские посипаки никуда не делись.
Они засеяли все ветви украинской власти
и успешно сейчас имитируют патриотизм.
Организм не может быть здоровым, если
в нем сидит зараза.
Я знаю, что многие восторгаются видосиками Зели.
Он сейчас вернулся на сцену 95 Квартала и великолепно играет роль голобородько.
Забыли, что он делал, чтобы ослабить Украину!
Теперь имеем — «Путин не нападет. Запад пугает!. Все окей!» — широкомасштабное нападение раистского животного, Бучу, Харьков, Мариуполь и пр..
Украинцы обязаны победить!
Это ваш последний шанс.
Слава Украине!