Дайте порохоботам мозги!

В наших обзорах порохоботного хуетворчества наметилась сладкая парочка фаворитов: Таня Адамс и Толик Власюк.

Однако на этой неделе Таня Адамс впала в меланхолию: в посте «Про жабодюк« неожиданно стала критиковать не Зеленского, а экс-рыгов. Не знаю – это мне одному показалось, что под авторством якобы Тани Адамс данный пост написал совершенно другой человек?

Слава Богу, что с Толиком Власюком всё в порядке — он не прекращает своих дерзких попыток укусить Вову за хуй. И на этот раз он как никогда ранее был близок к цели, допрыгнув Зеленскому ажно до коленок. Сам пост неугомонного порохобота процитирую, так сказать, без купюр.

Дайте Зеленському сала!

Ватне малоросійство – ось основний діагноз Зеленського і тих, хто його оточує.

Мабуть, Володимир Зеленський забув, що він президент України, а не Узбекистану.

Ні, я не маю нічого проти шаурми. Їж собі на здоров’я, якщо воно тобі смакує. Але що може зрівнятися з варениками, борщем і салом!

Древні казали, що ти є тим, що їси. Після шаурми не відчуваєш себе українцем. У мене таке враження, що нічого, крім цього екзотичного для українців продукту, Зеленський не споживає. А як тоді відчути себе українцем? Навіть вишиванка тобі не личить, хоч сто разів повтори, що ти український президент. Солодше українцям від цього не стане.

Зеленський споживав шаурму на День Києва, а також на закритій зустрічі з журналістами. Запросили обраних. Здебільшого тих, яких справедливо вважають ватниками. А ще були ті, хто вихваляв до небес Порошенка, а тепер прогнувся перед Зеленським. Всім дали шаурму. У тих, хто мав проблеми з шлунком, – шаурму дієтичну. Ні, щоб сто грамів горілочки, борщу з пампушками, вареників зі сметанкою. І сальця з часничком!

Якщо серйозно, навіть коли президент перейде на українські страви, то українцем не стане. Менталітет не той. І справа не в національності. Ватне малоросійство – ось основний діагноз Зеленського і тих, хто його оточує. Боюсь, що це невиліковне.

***

Ответ на вопрос: при чем здесь шаурма к Узбекистану? – боюсь, не знает даже сам Толик. Ибо он — шо тот акын – мастер «нести пургу»:

«За углом плоского дома барашек луну жуёт,

Сено, солома, стревоженный небосвод

На краю рабочего пригорода, засухи на краю,

Что вижу — о том пою…»

В предыдущем посте «Когда порохоботы завалят свое хлебало?« сравнивал шоколадного Толика с Нортоном Нимнулом — ебанутым ученым из мультяшного сериала “Чип и Дейл спешат на помощь”. А в этом посте сравню его со Страшилой, в голове которого солома вместо мозгов.

А какого мультяшного героя напоминает вам Власюк?

© Олег Федоренко, 09.06.19