Три недели до выборов и 39 опеZдалов

 

Избирательный процесс очередных президентских выборов, стартовавший 31 декабря, прошел 7/9 дистанции и выходит на финишную прямую. Впрочем, неделю назад в статье “Что, курчавый, нос повесил?” автор уже говорил о том, что дело медленно, но уверенно движется к суровой развязке, не сулящей Петру Порошенко каких-либо позитивов на будущее, и прошедшая неделя только укрепила сей прогноз…

 

Три недели до выборов

Это только на первый взгляд избирательная дистанция кажется нудной и однообразной, а на самом деле процесс в чем-то похож на ралли:  у него есть своя дорожная карта и ПКВ (пункты контроля времени).

Скажем, при прохождении предыдущего ПКВ: 3 февраля, Петр Порошенко решил сумничать и, подав документы в ЦИК в последнюю очередь, как бэ тонко так намекая, кто тут альфа-самец.

“Але не так сталося, як гадалося”  – на практике удалось продемонстрировать не доминирование, а собственную трусость, ибо горе-гаранту пришлось пробираться в центральную избирательную комиссию через задний проход, чтобы избежать пикетчиков, ждавших Брехло у главного входа с плакатом:    Хто замовив Катю Гандзюк?

***

7 марта участники прошли очередной ПКВ – это был последний день, когда зарегистрированные кандидаты могли официально отказаться от баллотирования. После чего Центризбирком имеет возможность отменить регистрацию таких кандидатов и утвердить текст избирательного бюллетеня.

1 марта мэр Львова Андрей Садовый заявил, что снимает свою кандидатуру, а 7 марта “снялись” глава партии “Народный контроль” Дмитрий Добродомов, кандидат от партии “Сила людей” Дмитрий Гнап, внефракционный народный депутат Евгений Мураев и замкомандующего Силами специальных операций Сергей Кривонос.

Если честно, то рубаку-воина Сергея Кривоноса я изначально считал “засланным казачком” Банковой, поэтому ничуть не удивился алогичности озвученных им тезисов о снятии своей кандидатуры в пользу Говнокомандующего:

“Головним мотивом мого походу на пост Президента як діючого військового, заступника командувача ССО ЗС України було те, що я не згоден з тією системою та ситуацією що сьогодення утворилася в секторі безпеки та оборони України. Я вважав за необхідне говорити про те, що усілякими способами намагались приховати «паркетні генерали», адже впевнений, що лише правда та єдність дозволить нашій державі перемогти!..”

“Вважаю сьогодні в тих умовах, яких знаходиться держава, не доцільним зміну Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України…”

Тут даже нечего комментировать, потому что и так всё ясно. Но лично я что-то сильно сомневаюсь в том, что избиратели, собиравшиеся проголосовать за Кривоноса, в восторге от его предложения проголосовать за Брехло…

***

Камент в тему:

Рух Нових Сил Михайла Саакашвілі

Ветеран АТО і волонтер Олексій Скиртач розповідає про справжній стан речей в армії. У проекті #НародПротиПорошенка він пояснює, чому прийшов час змінити Головнокомандувача

Олексій Скиртач – #НародПротиПорошенко

Ветеран АТО і волонтер Олексій Скиртач розповідає про справжній стан речей в армії. У проекті #НародПротиПорошенка він пояснює, чому прийшов час змінити Головнокомандувача

Опубліковано Рух Нових Сил Михайла Саакашвілі Вівторок, 26 лютого 2019 р.

 

Хайпы Банковой

Если кому-то кажется, что решение Кривоноса было спонтанным, то это вам только кажется. Ибо совершенно понятно и ясно, что речь идет о реализации планового хайпа. Точнее сказать, серии плановых хайпов, ибо рискну предположить что сейчас еще какой-нибудь патриот-кандидат заявит, что не время менять коней на переправе, а лучше Педры никого нет.

Кстати, о хайпах шоколадного цеха. Признаться о некоторых из них узнаю в режиме постфактум, так как представители шоколадного цеха умудряются сраться чаще, чем наблюдатели это фиксировать. Ту же феерическую фразу Луценко, о российских политтехнологах, работающих по приглашению УПЦ МП в штабах Батькивщины – услышал чисто случайно. Походу биде-прокурор не только бухать не бросил, но и начал что-то курить, колоться и нюхать…

А самым знойным хайпом недели стала спецоперация Банковой с якобы попыткой подкупа одной Тимошенки другой Тимошенкой. Как и все спецоперации Васи Грицака и Юрасика Луценко – выглядело это эпически тупо, алогично и недостоверно. Хайп рассчитан на тех же интеллектуальных инвалидов, которые годом ранее поверили в тупую байку о Наде Савченко, обстреливающей центр Киева с баржи.

Камент в тему:

Volodymyr Boiko, 7 марта в 09:53

Як відомо, коли бог хоче покарати людину, то, передусім, відбирає в неї розум. Треба думати, що Юрій Віталійович Луценко дуже сильно прогнівив господа. Принаймні, розумна людина на його б місці не стала робити заяву про те, що Генпрокуратура разом з ДБР і СБУ 6 березня затримала зловмисника, який пропонував 5 млн. грн. кандидату в президенти України, народному депутату України Юрію Тимошенку, щоби той відмовився від участі у виборчій кампанії.

Дійсно, такого Україна ще не знала: за 15 хвилин після заяви Луценка «незалежний політолог» Віктор Уколов оголосив, що Юрія Тимошенка намагалась підкупити Юлія Тимошенко з тим, щоби Юрій Володимирович не заважав їй боротись за президентську булаву. Сміховинність ситуації полягає не тільки в тому, що Уколов такий же ж політолог, як Луценко – прокурор. І не в тому, що стаття 157 КК України, відповідно до якої ДБР розслідує «підкуп» Юрія Тимошенка з боку Юлії Тимошенко, належить до підслідності Національної поліції. А в тому, хто такий сам Юрій Тимошенко і, головне – хто та особа, що пропонувала йому гроші.

Уявити, що Юрій Володимирович Тимошенко може конкурувати на виборах з Юлією Володимирівною Тимошенко, здатний хіба генеральний, прости господи, прокурор. І то лише в разі, якщо буде горілку запивати пивом. Бо Юрій Тимошенко – це просто говоряча мавпа, маляр-висотник з Коломиї. Втім, останні 6 років перед обранням до Верховної ради пан Тимошенко працював водієм-експедитором «на громадських засадах» (так записано в його офіційній біографії), тобто отримував гроші за цю не надто інтелектуальну робота без офіційного оформлення трудових відносин.

Цього напівбомжа в 2014 році підібрав на вулиці й зробив народним депутатом по мажоритарному округу Андрій Іванчук, «гаманець» Арсенія Яценюка – з тим, щоби не допустити обрання по цьому ж округу Олеся Донія. Для цього Іванчук заплатив Тимошенку сотню доларів за підпис під документами в ЦВК і розвісив по Коломиї кілька десятків біг-бордів з портретом маляра-висотника. А волелюбний український народ з радістю проголосував за міського божевільного.

Після обрання до парламенту маляр-висотник ходив по депутатах і канючив гроші. До речі, він сильно ображений на власника гірськолижного курорту «Буковель» Олександра Шевченка – Тимошенко попрохав у нього 500 доларів, а той не дав. Однак з початком кампанії по виборах президента Фортуна повернулась до Тимошенка передом – народний депутат Олексій Гончаренко запропонував Юрію Володимировичу зареєструватись «технічним» кандидатом у президенти, пообіцявши купити за це маляру-висотнику старенький «Мерседес»-фургон, щоби можна було після завершення депутатської каденції возити на продаж картоплю на ринок у Коломиї.

Про таке щастя Юрій Володимирович навіть мріяти не міг і підписав документи в ЦВК, ставши грізним суперником Юлії Володимирівни. Бо 31 березня, напевно, чимало підсліпуватих бабусь помиляться в кабінках для голосування й поставлять позначку не напроти прізвища Тимошенко, а напроти прізвища Тимошенка.

Втім, постать того, хто пропонував Юрію Володимировичу гроші за відмову від балотування, не менш колоритна. Це – знаменитий аферист Тарас Костанчук, який ось вже четвертий рік під’їдається в штабі народного депутата Сергія Березенка і який певний час видавав себе за співробітника СБУ та, навіть, особистого друга Віктора Януковича.

Насправді громадянин Костанчук, 9 березня 1964 року народження, – це шахрай, який був уперше затриманий у березні 2014 року Подільським райуправлінням міліції Києва у зв’язку з тим, що він виготовив фальшиву розписку від імені громадянина Будовського про те, що цей Будовський, начебто, позичив у Костанчука 10 млн. грн. 20 березня 2014 року Костанчуку було повідомлено про підозру, але він здибався з двома іншими аферистами – Костянтином Грішіним (зараз користується документами на ім’я «Семена Семенченка») та помічником Грішіна Євгеном Шевченком (зараз видає себе за таємного агента НАБУ та мультимільйонера, який разом з директором НАБУ Ситником організував приватну військову компанію), вдягнув камуфляжну форму й став збирати гроші «на звільнення Донбасу». Хіба ж можна було судити такого патріота? – Тим більше, після того, як тодішній радник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко організував Костанчуку, Грішіну та Шевченку видачу посвідчень учасників бойових дій, якими вони, насправді, ніколи не були.

Після того, як Костя Грішін, змінивши ім’я та прізвище, став по підроблених документах народним депутатом України, Костанчука та Шевченка він оформив своїми помічниками-консультантами. Але невдовзі трійка шахраїв полаялась, не поділивши гроші, і Костанчук подався на заробітки до керівника Державного управління справами Сергія Березенка. Улітку 2015 року Березенко балотувався в народні депутати по мажоритарному округу в Чернігові, а Костанчук зареєструвався «технічним кандидатом» і мав влаштовувати провокації проти Геннадія Корбана – конкурента Березенка. Ось, будь ласка, одна з провокацій Костанчука:

https://youtu.be/8aPQcGPRUf8

Костанчуку працювати в штабі Березенка настільки сподобалось, що восени 2015 року він вже балотувався від БПП в мери Вишневого і навіть опанував новий сценічний образ – командира штурмової групи батальйону територіальної оборони Донецької області Національної гвардії України «Донбас». Щоправда, цей міфічний «батальйон» – це була лише фейкова сторінка у Фейсбуці, яку свого часу відкрили Грішін, Шевченко та Костанчук для збору пожертв з наївних громадян, а батальйони територіальної оборони створюються виключно в складі Збройних Сил України – у Нацгвардії таких батальйонів взагалі немає й бути не може. Одна це не завадило аферисту Костанчуку, якого Березенко направляв на відповідальні ділянки ідеологічного фронту, навіть брати участь у брифінгах у Генеральній прокуратурі України разом з Головним військовим прокурором Анатолієм Матіосом.

Рекомендую, генеральному, прости господи, прокурору зазирнути на сайт своєї установи й переконатись, яка шанована людина, начебто, від імені Юлії Тимошенко передавала гроші маляру-висотнику:

https://www.gp.gov.ua/ua/news.html…

А ось на цьому чудовому відео, яке поширили колишні компаньйони Костанчука Грішін і Шевченко, Костанчук заявляє в суді, що він є, начебто, оперативним співробітником Служби безпеки України:

https://youtu.be/ikU5uRx5Y38

Отже, те, що Генпрокуратура за заявою Юрія Тимошенка зареєструвала кримінальне провадження за ознаками ч.3 ст.157 КК України («перешкоджання здійсненню виборчого права»), дуже добре. Бо після виборів у цьому провадженні доведеться допитувати не лише Костанчука, але й Уколова та Березенка.

***

Здесь необходимо отметить, что две недели подряд хайпы Банковой превращаются в феерические зашквары, которые хлестко бьют и по без того подмоченной репутации Порошенко.

В качестве характерного примера можно привести хайп Гладковского-младшего в ответ на выход фильма-расследования BIHUS.info, в котором он отводил удар от Петра свет Алексеевича.

Смотрите сами: вечером 25 февраля на ютуб выклыдвают два выпуска программы “Наші гроші” (№257-258, под заголовком “Друзі Президента крадуть на оборонці”.

А уже 3 марта Игорь Гладковский выкладывает на ютуб ответный ролик «Ваші гроші», випуск 1 – Відповідь Ігоря Гладковського, в котором тупо троллит Бигуса.

Здесь стоит обратить внимание на ряд забавных деталей, на которые простые обыватели не обращают внимание. Во-первых,  ролик Гладковского-младшего сделан настолько профессионально, что его стоимость тянет “тонн на десять”.

Несложно догадаться о том, что Гладковский-младший тупо зажлобился бы отстегивать десять тысяч долларов для стеба над Бигусом, потому как за эти деньги Дениса можно было вообще “закопать в лесопосадке”. Это я к тому, что данный ролик совершенно точно готовили спецы штаба Порошенко. И они же занимались его бото-раскруткой.

Но в итоге несколько перестарались: если оригинальный ролик Бигуса набрал 872 527 просмотров, то хайп-ролик Гладковского набрал 1 248 082 просмотра.

Уж поверьте мне на слово, что гурманы от политики заценили борзость поведения Банковой, которая не только не урезонила мажора, но и позволила ему выссаться прямо на головы зрителей.

Камент в тему:

Nick Feldman, 5 марта в 09:37

Стилистика выступления Игоря Гладковского-Свинарчука (junior) наследует Петра Порошенко. Прямо иногда возникает ощущение, что говорит сам действующий гарант.

Короткие акцентированные фразы, политическая терминология, присущая именно Петру. Я не психолог, безусловно, не эксперт читать по лицам и распознавать по тексту автора, но слишком самоуверенно выглядел Игорек.

Для меня интуитивно понятно следующее – его ртом говорит именно сам президент Порошенко. Текст писали президентские технологи. Сценарий прорабатывался опытным режиссером, а за технической составляющей стоит мощная видеопроизводственная компания.

Монтажи, эффекты, графика не дилетантами делались. За производством стоит команда, у которой нет времени заниматься подобным в нынешнее предвыборное время. Такие команды нарасхват сейчас.

Реклама везде – даже на пиратских кинохостингах.

Это элемент существующей предвыборной борьбы, ребята.

Причем обращайте внимание на особую деталь – в самом видео Гладковского за Бигусом якобы стоит Коломойский, агитирующий за Тимошенко.

Это слишком похоже на рассчетливый замысел, целью которого является именно борьба за выход из первого тура. То есть технологи Порошенко очевидно стремятся обратить негатив против себя в негатив против Тимошенко, которая пока что является основным конкурентом Петра Алексеевича в борьбе за выход во второй тур.

Ну и последнее.

Видео с Гладковским-джуниором появилось демонстративно после увольнения Олега Гладковского, но до публикации третьей серии расследования команды Дениса Бигуса.

Это похоже на сигнал, который президент послал всем представителям своей команды о том, что он не сдаст никого, ответственности не будет, это всё только на время избирательной компании, после нее всё вернется на круги своя.

Отсюда и символичное решение по Мангеру, которого выпустили вчера же.

Очевидно, что без разрешения и указаний Петра Алексеевича такие действия в Украине не случаются. Сын основного партнера по бизнесу – это как часть семьи – президент будет его не только отстаивать, но и создаст из него на фоне события политическую персону.

Поддержит лично, даст технологов, обеспечит продакшн и разрешит потратить рекламный бюджет во все стороны. Нет проблем. Если президент за все время не сдал ни одного члена своей команды, то и с Гладковскими-Свинарчуками он тоже должен поступить также.

Итак, похоже, что Игорь Гладковский вышел на широкую аудиторию без цели оправдываться или отвечать за себя. По сумме признаков за его появлением стоит решение Петра Порошенко и его посыл в общество.

Буквально это сообщение действующего президента носит такой характер: ему все равно, что там и кому известно, своих он будет защищать до последнего, никаких рубленных рук за коррупционные действия на оборонке не будет.

Ну, по правде говоря, мы же это и так понимали.

***

Реакция общественности ждать себе не заставила. Спасибо следует сказать Нацкорпусу, который вчера сначала отметился на Майдане и улице Банковой, а затем навел шороху и в Черкассах, заставив Порошенко позорно тикать со сцены.

В очередной раз скажу о том, что песенка Порошенко уже спета. Хотя, конечно, не стоит забывать и о том, что крыса, загнанная в угол, способна на разные выдумки и сюрпризы…

 

Будет ли толк от 39 опеZдалов?

Нет, кандидаты в Президенты, конечно, пытаются строить из себя таких самураев, шо любо-дорого посмотреть, но мы то знаем, что фраза “кодекс чести” – это не про наших политиков. Так что, как ни крути, а оставшихся кандидатов уместно назвать вовсе не самураями, а именно опеZдалами.

Возможно, мои слова в адрес представителей нашего политикума покажутся кому-то слишком резкими, однако посмотрите, плиз, реальные позиции Украины. Вообще-то страна находится в настолько глубокой жопе, в которую её могли загнать только опеZдалы.

В связи с чем возникает вопрос: каковы наши шансы на то, что однажды опеZдалы способны взяться за ум?

***

Прошедшую неделю, как на мой взгляд, наиболее результативно провела команда Анатолия Гриценко. Снятие в его пользу своей кандидатуры мэром Львова Андреем Садовым

…а затем и Дмитрием Добродомовым – это, безусловно, знаковые и значимые явления.

Но и это еще не всё, ибо затем согласие на работу в команде Гриценко озвучил и Давид Сакварелидзе.

В общем, столь мощные объединяющие сигналы – само по себе уже хорошо.

***

В связи с вышесказанным возникает вопрос: а что же Юлия наша Владимировна Тимошенко? Почему она остается в стороне от суеты в стане хомячков демократической оппозиции?

Во-первых, иногда в бой проще идти самому, чем с ненадежными партнерами.

Во-вторых, в своей политической карьере Юлия Тимошенко уже несколько раз наступала на горло собственных амбиций ради общего дела. Но с какой, спрашивается, стати объединение демократического лагеря должно происходить вокруг слабейшего, а не вокруг сильнейшего кандидата?

Впрочем, итоги первого тура расставят все точки над “і”. Лично я просто уверен в том, что результат Тимошенко будет выше, чем команды “Гриценко и пацаны”…

***

Исходя из вышесказанного, лично я все-таки остаюсь оптимистом. Полагаю, что Порошенко таки получит заслуженный подсрачник, а это как раз и будет означать то, что перед страной откроется новое окно возможностей для конструктивно-позитивных перемен.

Вопрос: насколько успешно удастся воспользоваться свежим окном возможностей – будет зависеть от многих факторов, включая итоги не только президентских, но и парламентских выборов. Однако не  будем бежать впереди паровоза: для начала следует таки додавить загнанную в угол крысу…

Камент в тему:

Vitalii Kulyk

39 КАНДИДАТІВ В ПРЕЗИДЕНТИ (прізвища в бюлетені)

  1. БАЛАШОВ Геннадій – Політична Партія “5.10”
    2. БЕЗСМЕРТНИЙ Роман – cамовисування
    3. БОГОМОЛЕЦЬ Ольга – cамовисування
    4. БОГОСЛОВСЬКА Інна – cамовисування
    5. БОЙКО Юрій – cамовисування
    6. БОНДАР Віктор – Партія “Відродження”
    7. ВАЩЕНКО Олександр – cамовисування
    8. ВІЛКУЛ Олександр – Оппоблок
    9. ГАБЕР Микола – cамовисування
    10. ГРИЦЕНКО Анатолій – партія “Громадянська позиція”
    11. ДАНИЛЮК Олександр – cамовисування
    12. ДЕРЕВ’ЯНКО Юрій – партія “Воля”
    13. ЖУРАВЛЬОВ Василь – партія “СТАБІЛЬНІСТЬ”
    14. ЗЕЛЕНСЬКИЙ Володимир – партія “СЛУГА НАРОДУ”
    15. КАПЛІН Сергій – партія “СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНА ПАРТІЯ”
    16. КАРМАЗІН Юрій – cамовисування
    17. КИВА Ілля – Соціалістична партія України
    18. КОРНАЦЬКИЙ Аркадій – cамовисування
    19. КОШУЛИНСЬКИЙ Руслан – “Свобода”
    20. КРИВЕНКО Віктор – партія “Народний Рух України”
    21. КУПРІЙ Віталій – cамовисування
    22. ЛИТВИНЕНКО Юлія – cамовисування
    23. ЛЯШКО Олег – “Радикальна партія Олега Ляшка”
    24. МОРОЗ Олександр – партія “СОЦІАЛІСТИЧНА ПАРТІЯ ОЛЕКСАНДРА МОРОЗА”
    25. НАЛИВАЙЧЕНКО Валентин партія “ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНИЙ РУХ ВАЛЕНТИНА НАЛИВАЙЧЕНКА “СПРАВЕДЛИВІСТЬ”
    26. НАСІРОВ Роман – cамовисування
    27. НОВАК Андрій – партія “ПАТРІОТ”
    28. НОСЕНКО Сергій – cамовисування
    29. ПЕТРОВ Володимир – cамовисування
    30.ПОРОШЕНКО Петро – cамовисування
    31. РИГОВАНОВ Руслан – cамовисування
    32. СКОЦИК Віталій – cамовисування
    33. СМЕШКО Ігор -cамовисування
    34. СОЛОВЙОВ Олександр – партія “РОЗУМНА СИЛА”
    35. ТАРУТА Сергій – партія “ОСНОВА”
    36. ТИМОШЕНКО Юлія – “Батьківщина”
    37. ТИМОШЕНКО Юрій – cамовисування
    38. ШЕВЧЕНКО Ігор – cамовисування
    39. ШЕВЧЕНКО Олександр – УКРОП

 

© Олег Федоренко, 10.03.19

9 оценок, среднее: 5,00 из 59 оценок, среднее: 5,00 из 59 оценок, среднее: 5,00 из 59 оценок, среднее: 5,00 из 59 оценок, среднее: 5,00 из 5 (9 оценок, среднее: 5,00 из 5) Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.
Загрузка...

1 комментарий читателей статьи "Три недели до выборов и 39 опеZдалов"


  1. TVOREC
    10.03.2019
    в 22:57

    Знаєте, Олеже, проходять століття, а люди не міняються. Як були ідіоти, роботяги, нероби, злодії та хапуги, так вони і залишились. От є у Леоніда Глібова байка “Муха й Бджола”, написана більше ста років тому, а ніби про сьогодення. Муха – вилитий Петруха.

    Весною Муха-ледащиця
    Майнула у садок
    На ряст, на квітки подивиться,
    Почуть Зозулин голосок.
    От примостилась на красолі
    Та й думає про те,
    Що як то гарно жить на волі,
    Коли усе цвіте.
    Сидить, спесиво поглядає,
    Що робиться в садку;
    Вітрець тихесенько гойдає,
    Мов панночку яку…
    Побачила Бджолу близенько:
    — Добридень! — каже їй. —
    Оддиш хоч трохи, моя ненько,
    Сідай отут мерщій.
    — Та ніколи мені сидіти, —
    Одвітуе Бджола, —
    Вже час до пасіки летіти:
    Далеко від села.
    — Яка погана, — Муха каже, —
    На світі доленька твоя:
    Раненько встане, пізно ляже…
    Мені б отак — змарніла б я,
    За тиждень би головоньку схилила.
    Моє життя, голубко мила, —
    Талан як слід:
    Чи де бенкет, чи де обід
    Або весіллячко, родини, —
    Такої гарної години
    Ніколи не втеряю я:
    І їм, і ласую доволі, —
    Не те що клопоти у полі
    І праця бідная твоя! —
    На річ таку Бджола сказала:
    — Нехай воно і так;
    Та тільки он що я чувала,
    Що Муху зневажає всяк,
    Що де ти не поткнешся
    Або до страви доторкнешся, —
    Тебе ганяють скрізь:
    Непрохана не лізь.
    — Стару новинку, — каже Муха, —
    Десь довелось тобі почуть!.
    Запевне, дурень дурня слуха…
    Велике діло — проженуть!
    Не можна в двері — я в кватирку
    Або пролізу в іншу дірку —
    І зась усім!
    Нехай ся байка мухам буде,
    Щоб не сказали часом люде,
    Що надокучив їм.

    Ото і Петя, не можна в двері – він в задній прохід. rofl

    2

Добавить комментарий