У полоні тваринного егоїзму

Зараз ледь не кожен повторює, що вторгнення російського війська в нашу країну стало повною несподіванкою. Це після восьми років роботи російської пропагандистської машини над дегуманізацією українців і після двадцяти років запевнень, що Україна – недодержава без права бути.

 

До мене усвідомлення неминучості нападу Росії прийшло ще у 2008 році після вторгнення Росії в Грузію. Що прийде орда, кривава, безжальна і дика, переконав Донбас, ЦАР і знищене Алеппо. 16 лютого 2022 року була зроблена спроба почати війну. Фальстарт. Але я замовила і придбала собі рюкзак. Почалася підготовка необхідного для втечі з Харкова: каші швидкого приготування, консерви, ніж, ножиці, ліки (антибіотики, перев’язочні матеріали і т.п.), ліхтарик, компас, запальничка, одяг, взуття, дощовики – все з урахуванням порад виживальників у дикій природі і у здичавілих під час катаклізмів містах Після параноїдальної промови Путіна 21 лютого,  в якій він оголосив війну Україні, були спаковані рюкзаки, куплені і наповнені бензином каністри, перенесені в авто запаси води і харчів на добу, обговорений маршрут і кінцева точка релокації – Західна Україна. Вибраний маршрут з Харкова через Дніпро, Кропивницький, Вінницю, Хмельницький, Тернопіль, Львів. Коротший північніший маршрут через Полтаву й Київ здавався небезпечим, очікувалося вторгнення по всьому північному кордону Лівобережжя і руйнування мостів через Дніпро.

Зі ймовірною датою початку вторгнення я помилилася. Здавалося, що 23 лютого військові Росії будуть пиячити з нагоди свого свята, 24 лютого будуть похмелятися після святкування. Вранці 25 лютого почнеться війна. Київ, Харків і Каховка будуть основними напрямками наступу. Останній місяць довелося багато спілкуватися з балакучими таксистами – сепаратисти, колаборанти, палкі шанувальники твердої руки Путіна і плакальники за тим, що Путін не розігнав київський Майдан так само жорстко, як це зробив у Білорусі й Казахстані. Виявилося, що таксисти і перукарі — непрезентативна вибірка, не годна представляти весь Харків. Я безнадійними очима дивилася на здатність ватного міста до опору. Залишатися в Харкові не можна. Жити в державі Путіна – це не жити взагалі. У пасіонарний Львів рашисти побояться сунутися. Тому –  Львів!

О 5:08 розбудили канонада. Не змовкаючі вибух за вибухом у напрямку на Чугуєв. В новинах тиша. Але сумнівів немає – це війна. Дзвінок сину. Прокинувся:

— В чому справа?

— Почалася війна. Збирайся, треба їхати.

На вулиця майже немає автомобілів, тому приїхав швидко, за півгодини. Пошкреблася в двері заспана сусідка:

— Ти чуєш? Що це?

— Олю, це війна. Ми їдемо з Харкова.

— А мені що робити?

— Їдь з міста, близько аеропорт, тут будуть обстріли.

— Куди їхати?

— Куди завгодно, Хоч до себе на дачу.

Перед нами виїхав з двору ще один автомобіль. Тиша. Світліє небо, і не стихають далекі вибухи: гуп, гуп, гуп, гуп…

Виїхали за місто. Тут вже односторонній рух – на Захід. Швидкість 120 – 140 км/год. Зрідка хтось їде назустріч – до Харкова. На під’їзді до Мерефи над дорогою на низькій висоті пролетіли три винищувачі. Наші. У напрямку на Київ. Отже правда, що літаки заздалегідь були прибрані з аеродрому і не потрапили під обстріл, уціліли. Хвилин через десять так само низько і в тому ж напрямку пролетіли три вертольоти. Теж наші. Летять туди, де необхідні. Все вирішується сьогодні в Києві. В новинах вже повідомляють про напад Росії. Війна. На тижні? місяці? роки?

В Дніпрі черги біля банкоматів, бензозаправок і за хлібом. Звідки у нашого покоління, яке не знає війни, розуміння, що треба захистити гроші, можливість втечі і їжу? Вулиці вільні, переправилися на правий берег без проблем. Зітхнули з полегшенням – місто не обстрілюють, мости цілі, дорога на Захід вільна.

У Кропивницькому корки. Скрізь черги. Доводиться шукати об’їзди, щоб вибратися з міста. Навіть за містом потік машин такий щільний, що швидкість руху вже не більша 60 км/год. Пізно увечері добралися до Умані. Тут була обстріляна військова частина. В місті оголошена евакуація, до призначеного місця збору обіцяють подати автобуси. На цій ділянці дороги поліцейські направляють на об’їздні шляхи. На автозаправках зникли черги – немає бензину. Дозаправили свій автомобіль з каністр. Велика витрата бензину через об’їзди ґрунтовими дорогами і повільну швидкість руху.

Вінницьку область теж обстрілювали. Тут колона автомобілів розділилася на дві: менша частина повернула до кордону з Молдовою, більша частина продовжила рух на Захід. Швидкість руху зменшилася до 30 – 40 км/год. Без зупинок, без відпочинку. Наче вся Україна втікає від війни. І раптом на узбіччі дві С-300, протиповітряна оборона. Біля них стоїть невелика група військових, спокійно розмовляють. Робиться спокійно й мені – не все знищено, не все розбито. Напад не став несподіванкою, вже проглядається логіка подій з нашого боку – якщо врятували зброю, то будемо захищатися.

Далі знову на узбіччі військові і неушкоджена техніка: тентовані вантажівки, БТР, танки. В новинах повідомлення про обстріли міст і прориви російських військ на різних напрямках. Почалися контактні бої. А ми продовжуємо свій біг від війни. В Тернопільській області на заправці є бензин – наповнили каністри. Ми в авангарді втікачів. О восьмій ранку стаємо в чергу на польському кордоні. Швидкість переміщення 10 – 15 м за півгодини. Безглузда незапланована дія. Вже знаємо, що виїзд за кордон закритий для чоловіків мобілізаційного віку. У черзі молоді чоловіки з дружинами і малими дітьми. Прогулюються вздовж дороги мами з дітьми, часом з собакою чи кішкою. Від кордону час від часу проїздять зустрічні автомобілі з такими ж молодими чоловіками, жінками і дітьми. Зупиняються, пояснюють, що пропускають до Польщі жінок, дітей і літніх чоловіків, закордонний паспорт мати не обов’язково, достатньо будь-якого документу, який засвідчує особу. До полудня наблизилися до кордону й ми. Працівник у формі зазирнув у автомобіль:

— Ви троє можете їхати далі, а вам двом доведеться повертатися.

— У цих трьох немає прав на водіння автомобіля.

— Домовляйтеся з тими, хто може перевезти їх через кордон.

На умовляння: „Мамо, тату, їдьте без нас”, — рішуче „Ні”. В чужій країні, без мови, без роботи, без зв’язку з друзями і знайомими… десь на підстилці на вокзалі… Цей прогнозований варіант здається гіршим від війни з непердбачуваними варіантами.

Їдемо до Львова, де філіал компанії, в якій працюють діти, і де обіцяли допомогу з релокацією і поселенням. Близько 16:00 одержуємо ключі від двох кімнат. Вартість 360 грн. за добу з людини. Валить втома. Холодна неопалювана кімната, ліжка, постіль і гаряча вода здаються бажаним порятунком після майже 36 годин без сну в неперервній дорозі і невизначеності війни. Харків під обстрілами. Тут тихо. За вікном ліс.

О 19:00 вечеря: омлет, тоненька плівочка пересмаженої шинки, хліб, узвар — 125 грн. за порцію. Їдальня повна людей, вечеря в три зміни. Всі втомлені, мовчазні, а у дворі веселий гам дітвори. Звідки їм знати, що в їхнє радісне пізнання світу вже втрутилася війна.

Наступного дня стало відомо, що США відмовилися від подальшого співробітництва з компанією через великі ризики. Великобританія з розумінням поставилася до того, що харківська команда закінчує релокацію, за одну – дві доби всі будуть тут, в безпечному місці, і готові продовжити роботу.

Близько 90 % проектів змогли зберегти. ІТ-галузь працює, заробляє валюту для держави, сплачує податки і надає добровільну допомогу армії і волонтерам. Когось вже мобілізували в ЗСУ, серед них є загиблі.

Почалося моє життя внутрішньо переміщеної особи. З першого дня всі потреби витіснила єдина – новини з війни. Інтернет через мобільний телефон, ноутбук і неперервне вичитування новин. Божевільна жадоба знати, що відбувається в Україні, згасла через пару місяців, коли інформаційні канали почали фільтрувати новини, сяк-так запрацювала цензура.

Наш будинок у Харкові ще стоїть, всі сусіди і друзі на зв’язку. Після трьох місяців творчого мовчання знову пише вірші колежанка:

Такое терпкое тепло,

и травы, травы по колено,

в ведёрко небо натекло,

и яблоко почти поспело.

То улыбаюсь, то реву,

крот ночью снова норку вырыл.

Я ничком падаю в траву,

но не от счастья… рядом взрывы.

 

© Петрович, 21.06.22

4 оценки, среднее: 5,00 из 54 оценки, среднее: 5,00 из 54 оценки, среднее: 5,00 из 54 оценки, среднее: 5,00 из 54 оценки, среднее: 5,00 из 5 (4 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.
Загрузка...

17 комментариев читателей статьи "У полоні тваринного егоїзму"


  1. Сліпий Пью
    22.06.2022
    в 00:59

    Бабушки дедушки мама и папа — всех коснулась Вторая Мировая. Родился в мире, прожил более полувека. Не думал что доведется как бабушки и дедушки — довелось. За окном который раз взвывает сирена воздушной тревоги. Мы давно перестали прятаться в коридоре – смирились или тупим. С 24 февраля вся моя семья никуда не переместилась мы не уехали, остались дома со всеми нашими котами. В марте в нашей 16-этажке оставались заселенными от силы 5 квартир, если верить зажигающимся окнам вечером. На стоянке, обычно забитой под самые небалуйся было куча свободного места и около 4-5 машин, явно волонтерских. Март был самым тяжелым, апрель был холодным (отопление вырубили сразу в первых числах), но орков отодвинули от Киева и ежедневная канонада ушла. В апреле мы узнали про Бучу и Ирпень, в марте мы не могли себе представить насколько там все было плохо. До Ирпеня по прямой от нас 7 километров…

    3

    • Петрович
      22.06.2022
      в 10:00

      У бабусиній хаті на Херсонщині разом з ними жив німець. Показував фото своєї фрау, муттер, кіндер. Попереджав, щоб сховали старших дівчат, коли повинні були ловити молодь для відправки в Німеччину. Не грабував. Не гвалтував. Не з інтелігенції, до війни був робітником на якомусь заводі. Боїв у нашому степу не було. Німці як прийшли, так і пішли.
      Не стріляли в людей для розваги. Не катували нікого задля задоволення. Навіть у війні видно різницю між фашизмом і рашизмом. На воєнних фото Харкова немає руїн. Різна мета у тієї і нинішньої війни. Тоталітарна свідомість і там, і тут. Що з росіянами не так?

      4

  2. Arkadiys
    22.06.2022
    в 07:48

    История повторяется.
    Повторяется в жестокой реальности.
    Не в виде фарса.
    Тогда, 80 лет назад, бегство с Киева с матерью и братьями.
    Железнодорожные вокзалы, баки с кипятком на вокзалах,
    маленькие паровозики Кукушки и голод.
    Америка поставила СССР на ноги.
    СССР возродил фашистскую Германию.
    И вместе кинули цивилизацию в тартарары.
    Немецкий фашизм был придушен,
    а российский расцвёл.
    Вывод: украинцы обязаны уничтожить РФ
    вместе с мавзолеем дьявола.
    И будет ВСЕМ счастье!
    Слава Украине!

    1

    • Петрович
      22.06.2022
      в 10:09

      — Америка поставила СССР на ноги.
      — Спірний висновок. Та війна зробила США найпотужнішою і найвпливовішою державою світу. Бізнес на війні завжди був надприбутковим. СРСР теж добре розжився трофеями. Вивезені з Німеччини заводи, наукові розробки, технології з одного боку дозволили створити чи модернізувати свої виробництва, з іншого задавили власну творчу ініціативу що у виробництвах, що в науці.
      Подивимося, як на цій війні підніметься Китай.

      0

      • Сліпий Пью
        22.06.2022
        в 11:35

        За Китай вважаю ще рано казати — там напад на Тайвань намічається — нам такого зовсім не треба, бо це вже точно буде 3 світова — Штати підпішуться за Тайвань і почнеться така жара, шо нам і нє снілось.

        Якшо Штати відволікуться на війну з Китаєм — ми можливо втратимо лендліз, який ще досі не розпочався. Я не знаю шо там буде далі, але путлєр від свого не відступиться і вже сьогодні ми бачимо рашка трохи просувається і в Луганській і навіть в Херсонській областях, де вони відбили наш плацдарм на Інгульці, якшо вірити останній інфі.

        Моя думка — треба закінчувати грати у війнушку і обьявляти всєобщу мобілізацію — треба поставити під ружжо 2-3 міліона чоловіків і перестати обороняти місто 2-3 взводами с калашами і РПГ. Треба зробити такий потужний кулак і так вдарити, шоб русня летіла звідси до Челябінська шонайменьш. Треба вдарити по столу кулаком на перемовинах с західними партнерами і сказати, шо зброя потрібна не в жовтні, а негайно — зараз, до жовтня тут може все скінчитися не в ту пользу, шо вони тіпа напланували.

        Так, в нас мало зброї — так візьміть приклад Фінляндії у 1939-40 — в них теж було мало зброї, не було ні літаків, ні танків, замало арти — шо вони зробили? Стали на лижі, а потім сіли не вєлікі — і так на підрунчних засобах вночі та й вдень атакували русню і положили не одну сотню тисяч свінорусів.

        Інший приклад — вьєтнамці — голодні, знедолені, озброєні тільки стрілецькою зброєю зарилися в землю і подолали потужних американців, які палили їх напалмом, відстрелювали вертольотами та літаками і таке інше.

        Мені здається ми теж маємо використати цей досвід — якшо ведмідь заліз до нашої пасіки — станемо бджолами — маленькими, але відважними, будемо жаліти звіра зі всіх боків — кожен маленький укус — це клок його шерсті, крапля його крові, і будемо жаліти цю падлу доти доки воно не впаде знесилене — так шо треба припиняти знімати відосіки на Банковий і обьявляти тотальну мобілізацію — всі мають піти на фронт і кожен має зробити свою справу — замочити хоча б одного москаля, а краще двох чи більше, от така моя думка товариство

        1

        • Петрович
          22.06.2022
          в 12:45

          — За Китай вважаю ще рано казати
          — Вже говорять, що Китай постачає в РФ безпілотники й чіпи для виробництва Калібрів. Збільшення товарообігу — окрема пісня. А Тайвань, то таке. Навряд Китай стане привертати увагу гучною війною, коли тихо почав дружити з РФ проти Заходу.

          — …треба поставити під ружжо 2-3 міліона чоловіків
          — окопи ворога трупами закидаємо? «Вогняний вал» ворожої артилерії знищить ці мільйони, не рахуючи.

          — …візьміть приклад Фінляндії у 1939-40
          — СРСР викинули з Ліги націй, а героїчні фіни чомусь втратили Карелію.

          — вьєтнамці — голодні, знедолені, озброєні тільки стрілецькою зброєю зарилися в землю і подолали потужних американців
          — А ми співали таке:

          «Кто же тот пилот, что меня сбил?» —
          Одного вьетнамца я спросил
          Отвечал мне тот раскосый,
          Что командовал допросом:
          «Сбил тебя наш летчик Ли Си Цын»

          Это вы, вьетнамцы, врете зря
          В шлемофоне четко слышал я:
          «Коля, жми, а я накрою!»
          «Ваня, бей, а я прикрою!»
          Русский ас Иван подбил меня
          Кінець тій війні поклали не вьєтнамці, а масові антивоєнні протести в США.

          — …всі мають піти на фронт і кожен має зробити свою справу — замочити хоча б одного москаля,
          unknw

          0

          • Сліпий Пью
            22.06.2022
            в 14:28

            Китай стане привертати увагу гучною війною, коли тихо почав дружити з РФ проти Заходу.
            ______________

            Китай від Заходу залежіть більш ніж від рашкі. Рашка треба Китаю чісто як сировинний прідаток — ліс, нафта, газ, калоші, хвуфайки, валенкі — все. Те. шо вони там тишком-нишком «дружать» з путлєром — користуються моментом — Захід поки закриває на це очі, але шо буде завтра? Захід теж сильно залежить від Китаю — там виготовляється майже все і втрата постачань не на користь Заходу.

            копи ворога трупами закидаємо?
            ______________________________

            «Перемогу в бою добувають солдати». 2-3 млн не для закидання трупами, а для того, шоб хтось з автоматом зайшов у село і хтось сидів з автоматом в окопі, коли оркі підуть в атаку, і хтось має підвозити до перших 2-х іжу, патрони, воду. Це сама важка професія на війні — пєхота — вона все несе на своїх плечах, але саме вона встановлює прапор над сільрадою — ніхто інший. Не буде піхоти — не буде ні оборони ні України.

            героїчні фіни чомусь втратили Карелію.
            ___________________________

            Фіни булі вимушені підписати мир з СРСР з втратою теріторій, бо інакше б втратили всю країну — в них не було стільки потенціалу продовжувати війну з таким агресором як рашисти, а німці фінам відмовили у допомозі.

            Лі Сі Цини звісно воювали за Вьєтнам, але не вони здобули перемогу. Перемогу здобули вьєтнамці за допомогою Лі Сі Цинів — тіпу як ми зараз — Байденко з Джонсоненком нам допомагають, але воюють українці.

            0

            • Петрович
              22.06.2022
              в 17:15

              — Китай від Заходу залежіть більш ніж від рашкі.
              — А завтра? Якщо буде Китай дружити з РФ проти США? Санкції США проти Китаю за уйгурів у минулому році наткнулися на зустрічні санкції і тихо згасли. Дуже боляче.

              — Фіни булі вимушені підписати мир з СРСР з втратою теріторій, бо інакше б втратили всю країну
              — Доля нашої країни в чужих руках. Як тільки припиняться поставки зброї, можна говорити про фінляндизацію України. Назвіть переваги дружби з Україною, а не з РФ. Європа здатна захистити себе від навали Орди. Та й Орда не збирається воювати з Європою, вона хоче Україну, точніше, СРСР.

              — «Перемогу в бою добувають солдати»
              — Ніколи луки й стріли відважних воїнів не перемагали гармати і гвинтівки мародерів і убивць.

              0

              • Сліпий Пью
                23.06.2022
                в 14:13

                Я не вкурив чого ми тут сперечаємось? Яка в дупу рашка? Китай завжди буде свої інтереси ставити вище ніж якісь путлєрівські чи байденські. «РФ+Китай» не буде — нашо могутньому Китаю таке велике лайно, яке за 3 дні зі всім своїм залізним мотлохом Київ не взяло? Тільки як Північні території і сировина. І чого це дружити проти США? США дає Китаю заробляти — не буде США — не буде ні грошей ні зайнятості — почнуться голод, безробіття — нашо таке Китаю? Китай «друже» з Москвою поки це вигідно і качає нафту, ліс, газ незадорого.

                Як тільки припинять поставки зброї — ми втратимо пів країни і будемо партізанити на вцілілій частині от і все. Особлива подяка Порошенку за 5 взорваних військових складів. Європа нічого не здатна. Ніяка євроармія б не встояла проти натиску русні, якшо б вони вєроломно б напали — там давно забули шо та таке війна з ордою.

                Рашка як мінімум хоче 4 європейські країни поглинути — Молдову, Літву, Латвію, Естонію, а ще може і Польшу з Фінляндією.

                «Перемогу в бою здобувають солдати» сказав Суворов. Був такий рашистський полководець, який на диво не програв жодної битви (здається). Майже теж саме сказалі Юрій Бутусов та Олег Жданов — сама важлива професія воїна — піхотинець — саме вона (піхота) тримає оборону на рубіжі, вона йде в атаку і відновлює контроль над територіями і вона залазе на сільраду з флагом. ПІхота — і ніхто крім них, ніяка нє дєсантура чи ССО чи арта чи ППО. Всі ці хлопці займаються своєю шанованою справою, а от саме по зайняттю земель — це чисто піхотна важка справа, бо більше всього пацанів гинуть в піхоті — їм достається від всіх — від арти, від ворожої піхоти, від снайперів, від ракетних військ та авіації.

                Лукі і стріли тут ні до чого, ми не голожопі папуаси з луками та стрілами. Навіть не зважаючи на досягнення сивочолого гетьмана всія України по знищенню складів в нас залишається чим шмальнути (ми досі воюємо нашими запасами, які закінчуються). Просто у орди цих запасів на порядок більше — на 1 наш постріл у них 10. От і вся арихметика.

                0

                • Петрович
                  23.06.2022
                  в 16:33

                  Шановний Пью, я не сперечаюся з Вами. Мені цікаво Вашими аргументами випробувати міцність своїх.
                  Щодо Китаю не маю непохитної позиції. А хто її має? Без сумніву Китай візьме все можливе і в РФ, і в США, і в Африці, і в Україні. У них мозок працює не так, як у решти світу. Допускають, що це через короткі слова їхньої мови — енергетично раціональне функціонування мозку. smile
                  Ваші звинувачення Порошенку підтримую частково. Це не мій герой, але і доброго він зробив немало. Склади — то таке, в РФ прапорщики розікрали танки на зберіганні, у нас — пустили на контрабаду та на кольорові метали снаряди. Порошенко кормився на потужніших грошових потоках.
                  Рашка хоче поглинути laugh Хотіть то вона хоче,тільки хто ж їй дасть. Особливо після бездарної війни в Україні… Якщо навіть Токаєв спромігся на підсрачник Путіну, то що говорити про НАТО, до якого входить велика частина списку путінських хотєлок.
                  Перемоги Суворова зацікавили, коли вивчала історією геноциду ногайців у Північному Причорномор’ї. «Жорстокий поривами, безстрашний за вдачею, він міг незворушно-спокійно бачити потоки крові, пожарища розгромлених міст, запустіння винищених нив. Це була копія Аттіли, з його марновірством, вірою в чаклунство, в провіщання, в таємничий вплив світил. Словом, Суворов мав в собі всі слабкості народу і високі якості героїв». (Людовік XVIII) Пугачовщина, Коліївщина, повстання Костюшка — їх топив у крові Суворов. Перехід Суворова через Альпи відмічений наказом покидати в снігу на вірну смерть поранених і хворих — третину армії там угробив. Перемоги Суворова споріднені з перемогами Путіна. Маріуполь — це перемога російської армії, чи не так?

                  0

                  • Сліпий Пью
                    23.06.2022
                    в 23:21

                    Я слова Суворова привів тільки тому, шо згоден з ними. То шо він поклав багато війська в Альпах не дивно — аджеж і Ганнібал поклав в Альпах пів війська (особливо слонів), а може і більше. Альпи це важке випробування для любого війська і любого стратєга.

                    Не скажу, шо перемоги Суворова споріднені з перемогами путлєра, бо в путлєра перемог немає, до того ж Суворов був військовим, а путлєр навіть до полковніка не доріс (в іхній службі це означає повну нездатність офіцера до служби). Маріуполь — це не перемога путлєра, це пройоб українського керівництва, яке замість розбудови армії 30 років розбудовувало кіоски рошен під кожним метро у Києві, продавало сліпому трасту якийсь невідомий бізнес (до речі з’ясувалося головою цього «сліпого трасту» виявився син Порошенка), засновувало нові офшори під час Іловайського котла і купувало в Лугандоні вугілля по схемі Роттердам+.

                    А ще для мене Маріуполь — це приклад найвищої відваги та стійкості українських захисників — азовців, морпіхів, поліції, нацгвардіі. Майже 3 місяці наші тримали оборону і здалися тільки за приказом Головнокомандуючого — знаю, шо не склали б зброю і боролися б до кінця. Тільки з вірою і надією зберігти життя нашим героям Зе віддав такий наказ. Молимося, шоб вижили, витримали рашистський полон і повернулися додому.

                    0

                    • Петрович
                      24.06.2022
                      в 00:03

                      — …для мене Маріуполь — це приклад найвищої відваги та стійкості українських захисників — азовців, морпіхів, поліції, нацгвардіі.
                      friends

                      1

      • Kozak Oko
        22.06.2022
        в 11:54

        «Америка поставила СССР на ноги» — речь о том, что именно американские инженеры создали всю довоенную промышленность Советского Союза, начиная со строительства ДнепроГЭСа

        2

        • Петрович
          22.06.2022
          в 17:24

          — …речь о том, что именно американские инженеры создали всю довоенную промышленность Советского Союза
          -СРСР заплатив за це золотом, включно з зідраним з ікон і стін церков, продажем за безцінь творів мистецтва, добутою в ГУЛАГу деревиною і Голодомором (не тільки в Україні) через вивезене дотла зерно.
          США влаштувала така оплата. Нинішній бізнес моральніший? чистіший? чесніший? Ви впевнені, що зараз не йде торг, за скільки продати Путіну Україну? Вже зійшлися в ціні чи ще торгуються?

          0

      • Arkadiys
        22.06.2022
        в 14:26

        Петрович
        — Америка поставила СССР на ноги.
        — Спірний висновок.
        Почитай КоЗака внизу
        или обратись к Википедии.
        Плохо, когда интеллигент плохо информирован.
        Отсюда нервная реакция на истину того,
        кого считаешь своим недругом.
        Этим страдают московиты.
        Слава Украине!

        Кстати, нынешняя Эрефия без США — ноль
        без палочки: все украдено! Своё — трехэтажный мат, вонючий самогон и балалайка.

        0

  3. Петрович
    22.06.2022
    в 16:57

    — Своё — трехэтажный мат, вонючий самогон и балалайка
    — А ще 20 % окупованої території України. Я краще буду думати, що ворог розумний, жорстокий, цинічний і сильний. Саме тому наші втрати дуже великі.

    1

Добавить комментарий