#ВПИТЕРЕТИРЕБИТЬ!
На календаре понедельник 8 июня и 1566-е сутки вторжения рашисткой Орды в Украину. Первая неделя лета оказалась весьма насыщенной на знаковые события, которые, в свою очередь, являются прелюдией к последующему разложению пасьянса в мировых раскладах:
— бензиновый кризис в Крыму, как первое наглядное проявление украинского контроля над транспортно-логистическими маршрутами на оккупированных территориях;
— огненный ПМЭФ с неубедительным кремлевским диктатором в Петербурге;
— начало «специальной морской операции» Китая у восточного побережья Тайваня;
— патовая ситуация для Трампа в Иране;
— встреча в Лондоне Зеленского со Стармером, Макроном и Мерцем;
— парламентские выборы в Армении.
Буквально через несколько дней путинская «спецоперация», которая длится дольше ВОВ (1418 дней), превысит продолжительность Первой мировой войны (1568 дней), поэтому Президент Украины Владимир Зеленский на минувшей неделе совершенно логично обратился к путлеру с открытым письмом, в котором предложил провести прямые переговоры о прекращении бессмысленной войны, развязанной кремлевским людоедом.
Момент был выбран неслучайно, ибо обращение Зеленского было размещено в Сети в четверг 4 июня в 22:25 – аккурат накануне появления старика Кабаева на публике в рамках ПМЭФ (Петербуржского международного экономического форума), который в этом году проходил в городе на Неве с 3 по 6 июня. Причем наличие сильных карт на руках Киева было обозначено дроновым обстрелом Кронштадта, где двумя беспилотниками был наглухо поражен корвет “Бойкий”, а также организацией феерического фаер-шоу в честь открытия ПМЭФ на Петербургском нефтяном терминале.
В общем после 9 мая, это был второй акт пьесы по публичному унижению кремлевского фюрера со стороны киевского комика…
Отдельного пассажа заслуживают скрытые месседжи, так сказать, между строк озвученного. Скажем, вполне очевиден посыл о фактическом сливе «духа Анкориджа», читай закулисной сделки между Трампом и путлером.
Возможно, конечно, мне это только померещилось. Однако кремлевский фюрер тут же стал публично наябедничать Трампу на Зеленского: дескать, этот молокос обозвал вас, о мудрейший, старым пердуном и еще земляным червяком!
Лично у меня сложное послевкусие этого эпизода: с одной стороны, зачет Зеленскому за креатив, а Мадяру – за меткость. Чем, собственно, Киев продемонстрировал всему миру усиление своих позиций вопреки заявлений тупорылого Трампа об отсутствии у нас сильных карт. С другой стороны – совершенно понятно, что «мирное предложение» Зеленского – это разговор не о мире и тем паче не о капитуляции, а о готовности Украины к продолжению войны и борьбы за свою свободу. То есть логично ожидать не долгожданной развязки ситуации, а наоборот – очередной эскалации.
Совершенно понятно, что медленно, но уверенно мы подходим к финалу войны, где цена любой ошибки или просчета многократно возрастает.
Возможно, не всем понятен смысл этого парадокса, но ниже я приведу пару примеров из жизни, благо многие ключевые события минувшей недели оставили у меня двоякое мнение из серии «ни рыба ни мясо, ни кафтан ни ряса» – то бишь, нечто не оправдавшее надежд.
Как скажем, полуфинал турнира Ролан Гаррос: в четверг 4 июня Марта Костюк в поединке с Миррой Андреевой проиграла россиянке «в одну калитку» 1:6, 3:6.
Кстати, 19-ти летняя россиянка выиграла теннисный турнир. И теперь её критики могут исходить на пердячий пар, но ей самой будет не нужно доказывать свою силу: она её продемонстрировала на кортах Парижа…
***
4 июня на TIPOS Arena в Братиславе в финале чемпионата Европы по мини-футболу сборная Украины уступила Азербайджану со счетом 0:2. И не сказать, что наши ребята уступали в коллективных действиях или индивидуальной технике соперникам – скорее наоборот. Такое впечатление, что для победы тупо не хватило боевого духа и благосклонности Фортуны…
Сразу скажу, что и выход Костюк в полуфинал Ролан Гаррос и «серебро» наших «мини-футболистов» на чемпионате Европы – это просто замечательный результат. Но это не победа от слова совсем.
***
Казалось бы, какая связь между вышеупомянутыми спортивными осечками буквально за шаг до победы и демонтажом памятника Михаилу Булгакову, который простоял на Андреевском спуске возле Литературно-мемориального музея писателя с 2007 года и был демонтирован коммунальными службами именно 4 июня 2026 года?
Тем не менее, эта связь есть. Причем гораздо сильнее, чем просто совпадение даты событий. Расправа на Булгаковым – это определенно месть писателю шариковых, сменивших большевистские кожанки на украинские вышиванки.
Лично мне просто смешно читать мнение шароварных патриотов, что отдельные произведения Булгакова, в частности рассказ «В ночь на 3-е число» и «Я убил», имеют ярко выраженную антиукраинскую направленность. Нет, я не спорю, что Булгаков был по духу имперцем, но осуждать те или иные личные позиции сто лет спустя – это вершина маразма и наглядное проявление «шариковщины» именно в том смысле, который в него изначально вкладывал Великий Мастер.
Лично для меня культовый роман «Мастер и Маргарита» является образцом не только русской, но и мировой литературы, созданным киевлянином. И ставить в вину гениальному писателю его имперские взгляды — это политическое блядство чистой воды. Тем паче, что писатель оказался прав на сто процентов: в начале XX века проукраинские власти наглядно продемонстрировали свою несостоятельность и проект «Украина времен Центральной Рады» с треском провалился…
Так вот о связи между политикой и миром спорта: доказывать свою силу и правоту нужно здесь и сейчас, а не борясь с прошлым. Было бы смешно если бы великий Валерий Лобановский просрал финал Кубка Кубков в 1975 или в 1986 году и при этом оправдывался, что в поражении виноват не главный тренер, а поэт Саша Пушкин. И мне жаль современников, которые не понимают таких элементарных вещей. Кстати, патриотов класса люкс-премиум почему-то совсем не смущает тот факт, что у тех, кто проливает свою кровь за Украину на фронте – размер пенсии ограничен, а у откровенных паразитов-кровососов, от которых обществу нет ни малейшей пользы: у судей и прокуроров – пенсии больше, чем у их коллег в зажиточных странах Европы…
Возможно, вы удивитесь, но для достижения успеха вообще не имеет значения – какому богу вы молитесь и на каком языке говорите. На результат работают совершенно иные факторы.
***
На ирано-американском фронте события минувшей недели из той же логической серии «ни два, ни полтора»: в ночь на субботу, 6 июня, Иран и США, несмотря на как бы действующее перемирие, вновь нанесли удары по позициям друг друга в регионе Персидского залива.
В районе Ормузского пролива американские военные отразили четыре иранских боевых дрона, после чего нанесли удары по радарным позициям на иранском острове Кешм и в населенном пункте Горук. Затем Иран запустил баллистику по союзным США государствам Персидского залива — Кувейту и Бахрейну. По данным американской стороны, Центральное командование США (Centcom) перехватило шесть баллистических ракет, а еще одна ракета не достигла цели.
В общем, стороны настолько «близки» к мирному соглашению, что Трамп рискует порваться на шпагате, поскольку 3 июня Палата представителей Конгресса США одобрила резолюцию, требующую от президента Дональда Трампа прекратить участие американских войск в боевых действиях против Ирана, если он не получит официального разрешения от Конгресса. Инициативу поддержали 215 конгрессменов, 208 выступили против. Документ поддержали все демократы и несколько представителей Республиканской партии…
В хирургии такие процессы называются абсцессом, так что дальнейший кризис более чем очевиден. Иран просто напрашивается на воспитательную пиздюлину. Но хватит ли духа у Трампа? – вопрос открытый. Пока ситуация развивается в рамках предварительных прогнозов, что если из-за угла не грянет июньский гром, то считать цыплят будем по осени…
© Олег Федоренко, 08.06.26
P.S.
Если вдруг кто-то не читал оригинал «открытого письма» украинского Президента
Zelenskiy / Official
Відкритий лист
Президенту Російської Федерації
Від Президента України
Коли ви більш ніж 26 років тому очолили Росію, багато хто в Україні ставився до вас позитивно. Так було. Це вже в минулому.
Зараз абсолютна більшість українців сприймає позитивно те, що наші далекобійні дрони завітали на відкриття вашого форуму у Петербурзі, подолавши відстань у більш ніж 1000 кілометрів. Як ви добре знаєте, ця відстань не є межею наших можливостей.
26 років вашої влади повністю змінили порядок денний у відносинах між Україною та Росією. Від обговорень товарообігу та інших цивільних питань, наші народи перейшли до тематики виключно влучань і втрат.
Майже половину із ваших 26 років влади в Росії ви провели у війні проти України.
Що б ви не говорили про НАТО, геополітику та російську мову, ця війна є вашим особистим вибором – війною без реальної причини. Саме так це запамʼятає історія.
Цей час міг би пройти зовсім інакше.
Ми часто чуємо, що війна вас влаштовує. Звісно не у тих випадках, коли йдеться про безпеку вашої резиденції на Валдаї чи параду в Москві. Ваше власне життя для вас цінне.
Але зараз ми усі бачимо, що це нарешті перестає влаштовувати росіян – те, що війна дає все більше негативу Росії.
Їм не подобаються наші дрони і ракети.
Їм не подобається дефіцит бензину та постійне зростання цін.
Їм не подобаються постійні заборони.
Їм не подобається ваш намір влаштувати другу хвилю мобілізації, щоб розширити війну на інший напрямок в Україні або направити проти якихось ще країн-сусідів Росії.
Їм не подобається, що вашій війні не видно кінця.
Так, ви ще досі можете примушувати росіян так існувати.
Але ваші ресурси суттєво скорочуються.
У вас не вистачить грошей і політичної сили, щоб і надалі купувати лояльність росіян, як ви це робили 26 років. Ми будемо робити все, щоб світ про це подбав.
Як ви самі кажете, “треба все підрахувати”.
Вчора я отримав доповідь про втрати вашої армії на фронті в Україні у травні. Це знов число – вище 30 тисяч убитих і важко поранених росіян. Ми тримаємо саме такий показник щомісяця, і по кожній вашій втраті у нас є відеопідтвердження – це не голослівно.
Ми знаємо, що у ваших втратах на фронті 63 відсотки – це убиті, і тільки 37 відсотків – поранені. В 21-му столітті армії не можуть дозволяти собі такого балансу. Надалі частка убитих зросте.
Не те, щоб ми в Україні переживали про росіян. Після усього, що принесла в Україну ваша війна.
Але я дбаю про українців.
Ми втрачаємо своїх людей, і кожна наша втрата нам болить. І навіть коли рівень втрат українських 1 до 5 чи 1 до 6 в порівнянні з втратами російськими, – це все одно має велике значення.
Як має значення і те, що ви вже регулярно, раз на кілька місяців переносите крайні терміни по захопленню наших регіонів, передусім Донецької області. Ви не захопите її і в цьому році.
Але ми в Україні не хочемо постійної війни. Ми добре знаємо, що без війни безмірно краще. Ми хочемо досягти цього.
Я впевнений, що більшість росіян готова дати на це позитивну відповідь – і ви про це знаєте.
Багато хто не вірив, що Україна протримається стільки часу у захисті.
Ви не вірили. І ті, хто вам радив – теж не вірили. Це було помилкою.
Ви не очікували повномасштабного спротиву від України і не прогнозували, що все зайде так далеко. Але ми всі тут – у пʼятому році повномасштабного зіткнення.
Не бійтеся вийти з війни – це головне, що зараз від вас потрібно.
Україна зберігає незалежність. І збереже. Попри будь-які інші прогнози.
Ми обʼєднали багатьох у світі на захист України та проти вас. Ми знайшли зброю та фінанси.
Ми отримуємо підтримку, ви – санкції. І так буде тривати, поки не буде справедливості для України, якої ми хочемо і яка може бути досягнута.
Ми не дамо досягти успіху тим, хто намагається вас переконати, що санкції проти Росії будуть відчутно послаблені і що підтримка України буде відчутно скорочена без суттєвих змін у вашій позиції щодо України. Приклад Орбана демонструє, якою ганьбою закінчують ті, хто обирає допомагати Росії у війні проти нас.
Україна пройшла важкі зими, коли ви намагались знищити нашу енергетику. Ми вистояли – і навіть у темряві стійкість українців збереглась.
Ми перенесли війну на вашу територію, і ви б не впорались із цим без допомоги Північної Кореї. Ви перший правитель Росії, який змушений був звертатись по допомогу у Пхеньян.
І сьогодні ви повністю залежите від Китаю – теж вперше в історії Росії.
Ви розраховували, що українцям не вистачить сил захистити себе, але тепер наші хлопці допомагають будувати захист нашим партнерам на Близькому Сході та в Затоці.
Ви сподівались на внутрішню смуту в Україні, але це проти вас збунтувались ваші ж військові формування. 23-го червня буде чергова річниця, і замовчування не зітре з історії цей факт.
І це зараз на вас дивляться з очевидною втомою ваші ж урядовці, бізнесмени і пропагандисти. Світ це бачить.
У світу немає втоми від України, на яку ви довго розраховували. А от від Росії є втома навіть у тих в глобальному світі, хто допомагає вам обходити санкції та підтримувати на плаву економіку.
Ви не можете цього не помічати. Після 26 років старість почала брати своє. Чим далі, тим більшою буде втома і від вас.
Ми бачили документи від розвідки, що ви зараз розглядаєте плани війни ще й на 2027 і 2028 роки. Також ми знаємо, що ви сподіваєтесь, що балістика зробить для вас те, що не зробило все інше. Ви хочете втягнути ще більше у війну Білорусь, і зараз ми змушені готуватись ще і до цього. Ми бачимо, що ви розігруєте якусь партію з Придністровʼям. Ваші пропагандисти погрожують так чи інакше всім сусідам Росії. Чи дійсно ви хочете пройти через ось все це?
Вибір зараз – за вами.
Досить війни.
Україна пропонує закінчити цю війну.
Треба зробити це чесно, достойно і гарантувати, що не буде нового розпалення війни.
Ми бачимо, що Сполучені Штати приділяють всю свою увагу питанню Ірану, і неправильно – просто чекати, коли у їхній увазі черга дійде до війни в Європі.
Україна пропонує закінчити війну у форматі між нами – і вами.
Я пропоную вам зустріч.
Усі чули, як ваші представники, посміхаючись, говорили, що я начебто можу приїхати в Москву. Але після таких 26 років українському лідеру у вашій столиці, як і російському лідеру в Києві, – робити нічого.
Є країни, які традиційно приймають лідерів для вирішення питань війни і миру. Швейцарія, Туреччина, країни Арабського світу – багато хто може і хоче прийняти цю зустріч.
Саме лідери вирішують ключові питання – так було і буде завжди.
Я пропоную визначити чітку дату зустрічі.
Ми чули, що вам пообіцяли на Алясці вирішення якихось речей, які стосуються України та Європи. Але ви бачите, що українські та європейські питання вирішуються не в Анкориджі.
До розпочатого між нами двостороннього треку можуть приєднатись інші визначені учасники.
Оскільки війна триває в Європі, і нам в Україні потрібні гарантії безпеки, і ви для себе хочете гарантій безпеки, – логічною видається участь тих, хто справді може виступити гарантами.
Ми вважаємо, що участь Європи потрібна – тих, хто дійсно має спроможність впливати на ситуацію.
Ми вважаємо, що Сполучені Штати мають бути в процесі, і це те, що може визначити конфігурацію нової архітектури безпеки у нашій частині світу.
Ми вже мали досвід багатьох договорів з Росією і Мінських угод, які не спрацювали. Тому потрібно знайти передусім наші двосторонні відповіді на питання, які є, і не ховатись від складних питань за будь-якими формулюваннями, технічними групами або втратою часу у човниковій дипломатії.
Своєю війною ви назавжди розмежували Україну і Росію.
Лінія фронту зараз – це лінія, з якої має початись дипломатія.
Україна готова припинити вогонь повністю – для часу, коли триватимуть перемовини. І це стандартна практика, яку підтверджують зараз і обставини навколо Ірану. Спроба встановити реальну тишу – це найкращий старт, щоб почати говорити одне з одним. Ми вважаємо, що це буде не просто спробою, а реальним припиненням вогню, якщо ви цього захочете.
Ви знаєте, що моніторинг припинення вогню по лінії зупинки можуть забезпечити Сполучені Штати.
Україна готова до обміну військовополонених за принципом “всіх на всіх”, і це може стати хорошим прологом до закінчення війни.
Треба зробити серйозні кроки для повернення цивільних та дітей, які були вивезені за війну.
Треба визначити, яким буде майбутнє для усіх наступних поколінь українців та росіян.
Якщо ви особисто у своїх думках не прийдете до ідеї, що цю війну час завершувати, Україна продовжить боротись за своє існування. У нас будуть ті, хто нас підтримає.
Але і вам доведеться значно більше боротись за ваше існування – не Росії, а ваше особисте. І це не погроза від мене чи України. Це факти російської історії, які ви добре знаєте: коли Росія втомлюється, відбуваються зміни.
Ми можемо працювати на таку втому.
Ви можете зупинити свою війну.
Вічна памʼять усім, чиї життя були забрані цією війною.
Слава Україні!
Автор публикации
(3 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.
Загрузка...
(3 оценок, среднее: 5,00 из 5)Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.
Загрузка...
Сліпий Пью
08.06.2026
в 15:45
Если что-то может пойти не так, оно обязательно пойдёт не так. В рамках мерфологии (Законы Мерфи) переход от плохого к худшему — это фундаментальный принцип, гласящий, что предоставленные самим себе события имеют тенденцию деградировать.
Что мы имеем на сейчас?
«Стабильности нет» — мировой порядок разрушен, обнажились куча неурегулированных проблем, во главе двух больших ядерных держав оказались старые маразматики, действия которых только увеличивают хаос и усложняют ситуацию.
Что делает мир?
Имеется ввиду какое-то вменяемое сообщество вменяемых стран, понимающих как все непросто и как надо действовать. Пока ничего. Мир слишком разнороден, каждый заботится в первую очередь о себе, потом о своих родных и где-то там уже о своей стране в глобальном масштабе.
К чему приведет ситуация, где никто и ничто не останавливает двух больных пенсионеров?
Я думаю к мировой войне. Однако, как показал опыт боевых действий США с Ираном — очень быстро заканчивается БК, а для мировой войны его нужно много. Посему новая мировая война скорее всего будет гибридной (и по многим признакам она уже идет).
В чем наш выход?
1. Мочить русню.
2. Мочить русню.
3. Мочить недомоченную в п.1 и п. 2 русню.
Все, остальные наши действия о приоритетном создании европейского военного союза я описал ранее, повторятся нет смысла. Верю ди я в успех такого безнадежного дела? Не особо, но любой залетевший в страны ЕС российский дрон сильно улучшает ставки в этом вопросе.
Донатьте сколько можете на ЗСУ — это вопрос вашей личной безопасности и будущего ваших детей.