Забагато масла. Частина ІІ. Казка про державне замовлення
Якщо Ви знаєте секрети виготовлення моторної оливи, це не означає, що Вам повезло. Повезе тоді, коли Ви зумієте розпорядитися цим з найбільшою вигодою для себе. Герої нашої казки знали, вміли і хотіли. Співвідношення домішків до базової оливи було визначене, випробуване і запатентоване як винахід. Оливу перевірили в багатоетапних випробуваннях, які завершилися звітами, довідками і технічними умовами з експлуатації Вітряків. Віднині і довіку Вітряки повинні були працювати на запатентованій оливі ОЙЛМОР КРАНТ Х-4042 ДТ. Всяк, хто порушить умови експлуатації, втратить право на гарантійне обслуговування і в разі поломки Вітряка почує: «КРАНТ — ремонт гарант, не КРАНТ — ремонт не гарант».
Корито і весло в якості знаряддя виробництва відправилися в музей кустарних промислів. Треба було визначатися з надійними людьми, які здатні виробляти оливу в промислових масштабах і, головне, чесно робити відрахування авторської винагороди з кожного проданого кілограма оливи. Хто чесніший — Славойл, Галойл, Агройл? Виробник оливи для Вітряків одержував монопольне право поставляти її у всі місця дислокації і експлуатації Вітряків. Оскільки Вітряк — це державний стратегічний продукт, то олива для державних Вітряків закуповується з державного бюджету у великих об’ємах за великі гроші. Доступ до таких великих грошей — найщасливіша мрія як матерого монополіста, так і новонародженого капіталіста. Розпорядження цими коштами — щаслива дійсність як для досвідченого корупціонера, так і для корупціонера-початківця.
За збігом обставин винайдена олива мала в своїй назві слово ОЙЛМОР, тому вибір був зроблений на користь того виробника, який знаходився на березі моря. Ділові стосунки у відрядженнях зміцнювали не тільки готівка і горілка, але й море, крики чайок, ранкові й вечірні зорі. Партнерство переростало у братську дружбу, не затьмарену набігами «людей у чорному». Але у казки про моторну оливу не буде традиційного кінця: «Вони жили довго й щасливо і померли в один день». З оливовими концесіонерами трапився конфуз, суть якого описав відомий сатирик: «Не треба було чіпати горілку».
Якщо тобі пощастило упіймати золоту рибку, не нахабній, співвіднось свої бажання з її можливостями. Якщо тобі пощастило заволодіти монопольним ринком, не нахабній, співвіднось свої можливості з бажаннями впливових конкурентів. Всі дороги ведуть до храму. Гоша впевнено йшов до свого храму і зустрів на цій дорозі оливового конкурента на прізвисько Рудий. Два зелених огірка виявили, що обоє йдуть до одного храму — до бочки з солоними огірками. Державна премія — то тьху, а не храм, Рудий на такі дрібниці не розмінювався. Між Гошею і Рудим виникло взаєморозуміння, яке дуже швидко переросло в братську дружбу.
Людині ніколи не буває досить. Якщо вона має багато, то хоче мати ще більше. Хвилі рукотворного моря плюскотять так само приємно, як і природного, і на його берегах столиця зі столичними принадами і можливостями, а не провінційне містечко з типовим набором принад — горілка, готівка, пляж. Та й спорідненість душ — не вигадка, а приємна дійсність. Це в шкільній арифметиці якщо до одного яблука додати друге яблуко, в сумі буде два яблука. З людьми арифметика дає несподівані суми непередбаченої якості. Братська дружба Гоші й Рудого в сумі дала бізнес-вибухівку з кодовою назвою АГРОЙЛ, яка повинна була знищити ОЙЛМОР. Задум був до геніальності простий. Гоша володів секретом виготовлення оливи ОЙЛМОР КРАНТ Х-4042 ДТ. Рудий мав можливість налагодити її випуск на своєму скромному підприємстві. Занісши, умовивши і натиснувши на певних осіб, які видають дозволи з печаткою на закупки і поставки оливи для Вітряків, нові бізнес-партнери приступили до реалізації плану завоювання ринку оливи для Вітряків.
Особисто в мене образ Остапа Сулеймана Берта Марія Бендер-бея викликає тільки позитивні емоції. Винахідливого, цілеспрямованого, енергійного і невгамовного творця свого щастя доля закинула в пасивну орду любителів державної халяви. Хіба не зрозуміло, що орда не здатна збудувати ні комунізм, ні капіталізм, ні собачу будку.
Здавалося б, шекспірівські пристрасті відпалали в минулому. Люд дрібніє у змаганнях за те, що складає суть людського щастя: кохання і багатство. Кохання виявляється зрадливим, багатство — минущим, змагання — марним. Наш прихід у життя ледь помічає чиновник, який виписує «Свідоцтво про народження». Нашого «Свідоцтва про смерть» жадібно чекає маленька зграйка працівників ритуальної служби, медицини і міліції, які з нього матимуть зиск. Між цими двома подіями безплідне поле сірих буднів.
Якби СРСР сконав років на двадцять раніше, зараз був би Гоша доларовим мільйонером, а не скромним шефом одного з десятків підрозділів установи Y. Годі зітхати: «Якби молодість хотіла, якби старість могла». Гошина старість і хотіла, і могла. Споріднена душа Рудого теж і хотіла, і могла. План доступу до коштів державного бюджету складався і втілювався в життя вже без Танюші. Вона дочекалася внуків і втратила інтерес до кохання, до багатства, до корита з оливою і вибула з боротьби за філейну частину Золотого поросяти.
Моральний кодекс будівника монопольного капіталізму не встановив обмежень на засоби ведення конкурентної боротьби. Засобів не надто багато. Засіб № 1 — рекламування власних переваг, засіб № 2 — дискредитація конкурента, засіб № 3 — поєднання засобів № 1 і № 2. Вигадувати щось інше — все одно що вигадувати особливу конструкцію п’ятого колеса до воза. Умови складалися найсприятливіші. На місце вчорашніх партійних висуванців прийшли сьогоднішні політичні пристосуванці. Невігластво робить розум пристосуванців довірливим, а мову шахраїв переконливою. Слова: лужне число, зольність, закоксованість, зношеність, температура застигання, лако- і нагаровідкладення викликали у невігласів розм’яшення мозку, супроводжуване пароксизмами довірливої любові до здатних авторитетно і переконливо жонглювати цими словами. Вельможні невігласи не надто шанують злиденних розумників, але охоче користуються їхньою готовністю прислужитися за незаслужено малу частку заслужено великої винагороди.
Гоша з Рудим почали сумісну операцію з рекламування продукції Агройл. Гоша знав домішки і технологію, Рудий мав власне виробництво більше за корито. Перший вихід Агройлу на ринок державних закупівель спричинив перший скандал: «Украли!». Подібна прикрість колись завадила Великому Комбінаторові Остапу Бендеру завоювати прихильність Зосі:
— Послухайте, що я накропав учора вночі при миготливому світлі електричної лампи: Я мить чудову пам’ятаю, /Коли з’явилась вперше ти, /Немов святе видіння раю, /Взірець краси і чистоти. Правда ж гарно? Талановито? І тільки на світанку, коли були дописані останні рядки, я згадав, що цей вірш вже написав О. Пушкін. Який удар з боку класика!
Остап Бендер на цьому припинив зазіхання на права Пушкіна, навіть заради кохання Зосі він не став переставляти місцями рядки, щоб перетворити оригінал на невпізнанну копію: «Коли з’явилась вперше ти, /Я мить чудову пам’ятаю, /Взірець краси і чистоти, /Немов святе видіння раю». Рудому не заважала бендерова щепетильність у ставленні до чужих авторських прав. Тому склад оливи Агройл відрізнявся від складу оливи Моройл лише порядком переліку складових у Таблиці функціональних домішків. Але Моройл, на відміну від Пушкіна, міг пильнувати завойовану частку ринку, тому кинувся до суду захищати її від зайд. Судді хоч і не були експертами в галузі оливи, але при розгляді наданих обома сторонами авторських документів все ж змогли побачити, в чому полягає новаторський вклад Агройл у розробку оригінальної моторної оливи.
Якби ж то тільки порівняли порядок рядків! Хтось напоумив суддів витребувати для ознайомлення різні документи з печатками: випробування оливи, сертифікати, звіти, довідки, дозволи. Гоша кинувся добувати необхідні папери, користуючись своїм службовим положенням в установі Y. Але хто б надав їх за спасибі в умовах, коли персонал установи сидить, як голодні грифи в пустелі на верхівках дерев, виглядаючи хоч якоїсь поживи. Рудий міг стати поживою, тому почув: «Давайте договір, давайте оливу, оплатіть роботу — будуть вам і випробування, і висновки». Ринкові перспективи змусили Рудого піти на значні витрати. Ах, бочки з точками і бочки без точок! Ах, бочки з правильною оливою і бочки з неправильною оливою! Де це все? Для чого це все? Моройл однак одержав рішення суду, яке підтвердило його монопольне право на поставку оливи для вітчизняних Вітряків.
Інший би обтерся і здався. Але ні Гоша, ні Рудий не збиралися здаватися. Програти бій не означає програти війну. Так доречно палала справжня війна. Різко виріс попит на оливу для Вітряків. В хаосі війни виріс шанс вихопити нарешті свою частку. Змінилися обставини, змінилися засоби. Не вдалася операція з рекламування, могла вдатися операція з дискредитації. Умови для цього склалися сприятливі. Радянська бюрократія зі схованими до слушної нагоди партійними квитками, які документально засвідчували розум, честь і совість, пройшла процес люстрації і стала до державного керма такою, якою була насправді: без розуму, без честі і без совісті.
Колись потужне виробництво Вітряків здрібніло, виродилося. Викрутка і ковадло не найкращі інструменти для виготовлення Вітряка. В польових умовах Вітряк, замість розмахувати крилами, безпорадно завмирав, розсипався від поломок і неполадок. Хто винен? Звичайно ж, не конструктори, вони вже або по закордонах, або на заслуженому відпочинку. Звичайно ж, не технологи — цих дармоїдів давно позвільняли за скороченням штатів, як рудимент совка. Звичайно ж, не контролери — навіщо контролювати найсвідоміших і найреволюційніших робітників. Звичайно ж, не робітники — де взяти інших працювати в таких умовах і за таку платню. Як не крути, звичайно, винна у всьому… Та ні, не невістка, про яку ви подумали. Винною призначили оливу!
Почалася масштабна операція «Дискредитація». Складно визначити підкилимний внесок Гоші і Рудого у кримінальну справу проти конкурента. найімовірніше спрацювали перевірені часом засоби — доноси в компетентні органи. Власники Моройл одержали підозру про злочин, кримінальну справу, і статті у ЗМІ з описами їхньої злочинної діяльності по зниженню дієздатності Вітряків шляхом поставок неякісної оливи. Ті, хто ще вчора не знав про існування слів зольність і закоксованість, сьогодні бадьоро рапортували про підривну діяльність ворожої агентури по збільшенню закоксованості вікон циліндрів і виникненню задирів поршнів через оливу з високою зольністю.
Якби Гоголь працював у лабораторії, якою керує Гоша, то діалог голови з козаком Чубом був би таким:
— А дозволь тебе запитати, чим ти змащуєш свої чоботи, смальцем чи дьогтем?
— Моторною оливою ОЙЛМОР КРАНТ Х-4042 ДТ. Ця олива годиться тільки на те, щоб мастити нею чоботи.
Гоша і Рудий не мали нічого проти монопольного ринку розвиненого соціалізму. Партійний квиток у кишені був вхідним квитком у вище коло вершителів людських доль і давав приємне відчуття значущості, причетності і долученості. Крах був несподіваним. Таку країну зруйнували! Таких людей з вершини Олімпу кинули на самісіньке дно Мордору! З чіткої стратегічної лінії партії народився хаос мільйонів тоненьких індивідуальних пунктирчиків. Куди? З ким? Як? Вчорашні брати по партії вмить перетворилися на вовків по бізнесу, прораби комунізму переродилися в акул капіталізму. Хто сказав, що зміна суспільних формацій може тривати десятиліттями, а то й століттями? Покоління радянських людей, підготовлене до життя при комунізмі, перевзулося в повітрі і приземлилося в капіталізмі, наче там завжди й було, хто з тачкою, хто з заводом, хто з легіоном іржавих Вітряків.
В яких академіях вони встигли пройти курс науки як списаний в утиль металобрухт перетворити на новенький Вітряк за допомогою банки фарби і пензля? Виблискуючи оновленим декором, відправилися Вітряки на жнива війн, наших і чужих. Неприємності почалися майже відразу. Фарба й пензель годяться, щоб малювати Потьомкінські села, але ж у свій час Потьомкін вимагав від селян з намальованих сіл тільки посмішок, поклонів і радісних вигуків «Слава!», а не м’яса, молока і хліба. Мальовані Вітряки повинні були виконувати поставлені завдання, а вміли вони робити тільки те, що вже звикли робити — розвалюватися. Хто винен? Так олива ж.
От не слід було чіпати оливу. І хоча не Гоша з Рудим торгували ветхими Вітряками, як новими, але вони відразу відчули, вітер змін. Їх визнали солоними огірками, тобто, своїми, і як кваліфікованим експертам, доручили провести експертизу й надати висновок. І вони зробили логічний висновок — неякісну оливу ОЙЛМОР КРАНТ Х-4042 ДТ необхідно вилучити і замінити на оливу АГРОЙЛ 15WT-40KWT. Пустили козла в капусту! Нарешті державне замовлення саме пішло в руки Гоші з Рудим. Аж тут так невчасно з азійської країни прийшли вісті, що Вітряки й там почали розвалюватися. І ніякого пояснення, якими шляхами і з чийого дозволу туди потрапила олива АГРОЙЛ 15WT-40KWT. Там Вітряки перефарбовані, тут дозволи підроблені. Але не думайте, що це кінець нашої казки.
Кінець частини ІІ
© Петрович, 02.12.2020
Автор публикации
Комментарии читателей статьи "Забагато масла. Частина ІІ. Казка про державне замовлення"
- Оставьте первый комментарий - автор старался
Добавить комментарий
Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.