2 года без Павла

20.07.18, «Українська правда»

Другий рік ми живемо без Павла Шеремета.

Центр Києва, літо, теплий ранок. Хороший і світлий Павло… Наш Пал Героїч. Як зажди вранці він поспішав на ефір. Його автомобіль вибухнув на розі вулиць Богдана Хмельницького та Івана Франка. Пізніше ми дізналися, що це була саморобна вибухівка з елементами протипіхотної міни МОН-50, закладена під місцем водія.

За лічені хвилини Шеремет помер в кареті «швидкої».

Зухвале, страшне і абсолютно цинічне вбивство, яке мало на меті не просто забрати життя, але й залякати всіх нас.

Про цей злочин говорив весь світ, а українські високопосадовці називали розслідування вбивства Пал Героїча «справою честі».

«Це справа нашої честі – вжити всіх заходів, щоб в найкоротші терміни цей злочин був розкритий», – запевняв президент України Петро Порошенко під час наради з керівниками силових органів одразу після вбивства Шеремета.

Однак ми слухаємо це вже два роки. Остання велика прес-конференція з приводу вбивства нашого колеги, де брав участь міністр внутрішніх справ та керівник Нацполіції, відбулася в лютому 2017 року.

Чим слідство було зайняте весь час після цього, які результати воно може показати суспільству? Ми намагалися це з’ясувати, але відповіді не отримали.

«Українська правда» надіслала запити з проханням про коментар голові Служби безпеки Василю Грицаку, генеральному прокурору Юрію Луценку, міністру внутрішніх справ Арсену Авакову та керівнику Нацполіції Сергію Князєву.

Адекватної реакції ми не отримали. В СБУ повідомили, що надавати інформацію по справі Шеремета може лише Національна поліція. З Юрієм Луценком ми мали записати інтерв’ю у четвер, але зустріч перенесли. Натомість у Нацполіції УП повідомили, що в п’ятницю 20 липня щодо розслідування вбивства журналіста очікується брифінг високопосадовця з Нацполіції.

Ми напряму зв’язалися з міністром Аваковим, попросили його про коментар через месенджер, проте отримали лише звинувачення у спекуляціях.

«Справи не розслідуються під дати. Досить спекуляцій. Розміняли країну на заяви…», – гнівно відписав міністр.

Замість офіційної позиції високопосадовців та правоохоронців «Українська правда» публікує реакцію українських журналістів на стан розслідування вбивства Павла Шеремета. Ми холоднокровно продовжуємо чекати відповіді, хто вбив нашого Пал Героїча.

Андрій Куликов, голова правління «Громадського радіо»:

Оцінюю розслідування вкрай погано. Я не можу не пригадувати те, що розслідування називали «справою честі». Хоча тут завжди виникає запитання: чому це «справа честі», а розслідування всіх інших справ не є «справою честі»? Мені здається, що таке виокремлення справи Шеремета з боку тих, хто її так і не розслідував – це не те, що блюзнірство, а спроба гаслами закрити свою бездіяльність або безсилля.

Для мене справа Шеремета це теж, певною мірою, ознака мого безсилля, тому що за 16-20 годин до трагедії я з ним останній раз бачився, і не знав, що так воно буде. А якби ми затримались на півгодини, або навпаки? Якби ми сказали якісь інші слова, може б цього і не сталося?

З іншого боку, його загибель, його вбивство було логічним, тому що таким людям не вигідно дозволяти залишатися в живих тим, хто хоче, щоб в Україні панував страх.

Сергій Рахманін, заступник головного редактора газети «Дзеркало тижня»:

Мені мало що відомо по стану розслідування, думаю, як і переважній більшості людей. Як на мене, стан розслідування поки що виглядає незадовільним. Для мене це означає нездатність правоохоронних органів України довести до кінця справу, яку вони вважали справою честі. От, власне, і все.

Михайло Ткач, журналіст програми «Схеми. Корупція в деталях»:

Є відчуття що сьогодні розслідування взагалі немає. Керівництво держави пропіарилось на вбивстві Павла, виголошуючи тези про «справу честі», але надалі ситуація скотилася у площину: «журналісти вимагають публічного звіту стосовно розслідування».

Фільм колег «Вбивство Павла» продемонстрував шокуючу істину – журналісти більше мотивовані розслідувати цю справу, ніж офіційне слідство.

Можна ще довго аналізувати та розмірковувати але факт один — вбивство Павла Шеремета два роки потому не розслідуване.

А ті хто не попередили цей злочин і досі не розслідували його, не понесли жодної відповідальності.

Відсутність результатів розслідування у справі вбивства Шеремета, на мою думку, сигналізує ось про що: це сигнал для поганців – в Україні можна безкарно вбивати журналістів.

Друге – це сигнал для журналістів, що вони можуть загинути через свою професійну діяльність і цей факт може перетворитись у черговий привід для політичних спекуляцій. Такою і є «нечувана свобода слова»?

Анна Бабінець, журналіст проекту «Слідство.Інфо»:

У справі не знайдені не просто виконавці і вбивці – немає навіть підозрюваних. Немає ні прізвищ, ні облич, які правоохоронці могли би показати суспільству. Мені здається, що це достатньо красномовно.

Якби в поліції була інформація щодо підозрюваних, вони би вже про це заявили. І найгірше – я не знаю, чи буде далі розслідування рухатися. По-перше, було втрачено перші місяці часу, за якими правоохоронці могли йти по гарячих слідах. Після перших місяців шанси розкрити цей злочин значно знижуються. І друге – складається враження, що ця справа просто не в пріоритеті.

Наталія Седлецька, редактор та ведуча програми «Схеми. Корупція в деталях»:

У мене складається гнітюче враження, що слідство у справі вбивства нашого колеги зайшло в глухий кут.

Хочеться помилятись, але не знаю як інакше пояснити відсутність будь-якої нової інформації щодо зрушень в цьому розслідуванні. Говорячи з правоохоронцями не під запис на цю тему я часто чую, що вони справді не знають, куди рухатись далі. Говорять про те, що розкриття цього злочину неможливе без аналізу всіх контактів Павла напередодні вбивства, в тому числі на території Російської Федерації.

Через це у мене два питання: чому ви відмовчуєтесь? Чому не кажете про це відкрито? Вийдіть і скажіть – ми проробили величезну роботу. Ось наш звіт. Але ми вичерпали власні можливості. Нам потрібна допомога.

І друге – ми так і не почули притомної реакції влади щодо знахідок журналістів-розслідувачів, які самотужки встановили декілька недопрацювань офіційного слідства під час аналізу подій тієї ночі, коли була закладена вибухівка.

Що це, як не інфантильне бажання не визнавати власні помилки, в такій чутливій для суспільства темі?

***

Ми вдячні колегам та всім тим, хто береже пам’ять про Павла Героїча.