BloggoDay 10 April: Russian Invasion of Ukraine

Дайджест 10 квітня 2025 р

(Оновлено 16:00)

Воля/Volya, [телеграм-канал]

Мировая экономика: Апокалипсис откладывается по техническим причинам.

Часть 1: зацелованный Трамп

Президент США Дональд Трамп объявил, что откладывает введение драконовских «взаимных тарифов» на 90 дней, заменяя их базовой ставкой в 10%. При этом тарифы против Китая, изначально заявленные в 34%, а затем — после ответных мер — повышенные до 104%, теперь вырастут до 125%. Мы подробно и обстоятельно писали про тарифы и их возможные последствия здесь. Но, судя по всему, конец света переносится…

Вообще-то, из первого сообщения Трампа в соцсети Truth  было не совсем понятно, для каких стран, кроме Китая, откладывается введение тарифов. Дело в том, что в оригинале он говорил о том, что более 75 стран связались с представителями США и хотят начать переговоры — на основе чего введение тарифов откладывается. Многие СМИ истолковали это как «передышку» именно для этих 75 стран. Но официальный аккаунт Белого Дома в сети Х, перепостив сообщение своего шефа, внес  некоторую ясность: 125% для Китая и 10% для всех остальных. По крайней мере, на 90 дней…

Хотя, какая тут, к чертовой матери, ясность? Мы уже рассказывали, что подход Трампа к тарифным мерам не только очень «альтернативный», но и очень непоследовательный — с наглядным таймлайном. Если вкратце — все это изначально было похоже на цирк. Видимо, «мастер переговоров» решил продолжать метания в том же духе. Что же заставило Трампа пойти на попятную? Ведь за несколько часов до этого он хвастался  коллегам по Республиканской партии, как другие страны «целовали ему задницу», чтобы избежать введения тарифов.

Причин тому может быть много. С одной стороны, среди сторонников Трампа много удачливых бизнесменов, которые заработали состояния на текущем положении вещей в мировой торговле. И многие из них, во главе с Илоном Маском, обратились к патрону с просьбой пересмотреть свое решение. Об этом не постеснялся сообщить даже форпост республиканской пропаганды Fox News .

Но было еще кое-что. Во вторник Казначейство США провело аукцион по размещению трехлетних облигаций на 58 млрд долларов, который закончился довольно тревожно. Из-за низкого спроса их доходность была  на 2,3 базисных пункта выше первоначального предложения (базисный пункт = одна сотая процентного пункта). Одновременно доходность по уже выпущенным 10-летним облигациям (а это один из главных индикаторов, по которому определяются ставки ипотек, автокредитов и кредитных карт в США) выросла на 20 базисных пунктов до 4,46%, а в пике достигала  4,51%. Это встревожило рынки гораздо больше, чем падение ключевого американского фондового индекса S&P500 на 10% с начала года.

Часть 2: для анализа нужно остановиться

Почему это так важно? Доходность облигаций всегда идет «в противоходе» с их ценой. Рост доходности означает, что инвесторы избавляются от облигации. А продавать им «казначейки» — это главный способ финансировать дефицит бюджета США, который в феврале превысил  1 трлн долларов. Что же касается базисных пунктов — то каждый из них, хоть и мал, но на вес золота. Общий объем гособлигаций США, торгуемых на рынке, в начале года составлял  более 27 трлн долларов. Поэтому рост их доходности на один базисный пункт означает дополнительные расходы в 2,7 млрд долларов в год. А 100 базисных пунктов — то есть один процентный пункт доходности — это 270 млрд долларов. Почти столько, сколько Трамп собирался собрать (но не соберет, и мы подробно объясняли почему) за счет импортных тарифов.

Новый аукцион важных для рынка 10-летних облигаций на 39 млн долларов практически совпал по времени с сегодняшним выступлением Трампа. Инвесторы и аналитики ждали его с замиранием сердца. Все опасались низкого спроса, особенно со стороны иностранных инвесторов, что могло бы означать катастрофу. Но ее не случилось и доходности по размещенному выпуску оказались ниже  предложения.

Трамп объявил о паузе в тарифной войне практически одновременно с новостью об успешном аукционе «казначеек». Возможно, решил не рисковать так сильно. Или просто так звезды сошлись? Честно — мы пока не знаем. Чтобы дать хоть сколько-нибудь серьезную экономическую аналитику, нужно дождаться даже не плато, а хотя бы небольшой «ступеньки» в потоке событий, чтобы на нее можно было встать и прочитать стишок (или спеть матерную частушку). Но пока все скорее скользят задом по перилам, причем даже не понимая пока вверх или вниз — как по «лестнице Эшера». Чувствуя каждый гвоздь и каждую занозу, но не видя остановки.

А последствиям надо дать время проявиться: дешевая нефть не убьет российский бюджет за один день, мировая торговля не умрет за одну неделю высоких пошлин. Поэтому продолжаем наблюдение, улыбаемся и машем…

(Оновлено 15:00)

Рубрика «А шо там за поребриком?»

Стрелков Игорь Иванович, [телеграм-канал]

БЕЗУДЕРЖНЫМ ИГНОРИРОВАНИЕМ НАРАСТАЮЩИХ УГРОЗ — НИЧЕГО ХОРОШЕГО НАС НЕ ОЖИДАЕТ

Благодарю за очередную грамотную сводку РДС (от 29.03.25). С основными выводами, к сожалению, согласен: наши воистину выдающиеся военные успехи за 3 с лишним года войны не могли не отразиться на нашем международном статусе и мы теперь, действительно, можем «на равных» общаться с такими мощными державами, как Мали, Нигерия, ЦАР, Чад и др.

Придёт время и нам «по калибру» станут вполне равноправные отношения с Гаити и/или Гондурасом (хотя на счёт Гондураса я не совсем уверен). Как говаривал Св. патриарх Тихон: «По мощам — и елей!» И если наши потрясающие военные победы будут продолжаться прежними темпами ещё сколько-нибудь длительное время, — то озлобленные зияющими вершинами растущего (вниз) престижа соседние государства (типа Эстонии, Финляндии и Азербайджана, не говоря уже о Турции, Румынии и Польше) могут глупо попытаться повторить опыт т.н. «украины» и «поискать смерти» на российских полях сражений… Но мы, конечно, решительно ответим им новыми грандиозными праздниками и парадами (на пример, подготовимся к грядущему в 2030-м году 550-летию Куликовской битвы), тем более, что у нас есть теперь такие национальные герои, как Овечкин, покоривший и США, и Канаду.

Ну, а если без «глума», то таким безудержным игнорированием нарастающих угроз – ничего хорошего нас не ожидает ни прямо сейчас, нив ближайшем будущем. Судя по доходящим до меня сведениям, ситуация в наших войсках очень далека от «набора оборотов» и, местами, опасно напоминает ту, что имела место к осени 2022 года — накануне нашей великолепной «успешной передислокации» из Харьковской области, (когда ЗА 3 ДНЯ наши войска поспешно оставив врагу «на память» многие сотни единиц боевой техники, оставили города Изюм, Купянск и Балаклею).

Сейчас, конечно, точное повторение тех событий невозможно (войска воевать на тактическом уровне научились), но и враг научился многому и (по ряду параметров) стал существенно сильнее, чем был 2,5 года назад. А вот руководство нашими фронтами НЕ СМЕНИЛОСЬ ОТ СЛОВА СОВСЕМ, что наводит на довольно мрачные и невосторженные мысли (подобные тем, которые ранее принесли мне заслуженную славу «паникёра», «нытика», «болтуна» и «дилетанта в военном деле», — на пример, — на основании моих прогнозов по «сакральной» Сирии).

Вот и сейчас я, конечно, «уныло каркаю» (совершенно безосновательно!), что в ходе весенне-летней кампании кое-кому «покажут мать Кузьмы» на нескольких направлениях (одновременно или последовательно — сказать точно не могу — маловато данных, но предполагаю, что «кузькину мать» покажут в том числе на Крымском направлении, возможно, с моря и с воздуха).

Как и весь советский… (ой, российский!) народ, я начинаю возмущаться тому, что Трамп и Маск, оказывается, «не наши». Это тем более возмутительно, что я сам ещё осенью предупреждал о том, что «друг-Дональд» и его присные рассматривают Россию и её население не более чем как «дикарей с ядерной дубиной», а их тактика по отношению к «дикарям» отличается от «байденовской» лишь тем, что Трамп сначала пытается ОБМАНУТЬ, а не заставить угрозами и шантажом (беззастенчиво льстя, в частном, нашему Национальному Лидеру). Когда-же / если обмануть не получится — то последует серия «ковбойских любезностей» в стиле «ща как дам в глаз!» и т.п., за которыми последуют и вполне конкретные действия, которые «заставят пожалеть о старичке-Байдене».

Впрочем, это всё лирика… Как всегда, конце письма я выражаю безусловную уверенность в торжестве «серого дела» и искренне надеюсь, что на четвёртый год Арканаро-Ируканской войны Орёл наш — Дон Рэба одолеет супостатов!

И.В. Гиркин

02.04.2025

(Оновлено 14:00)

Vladimir Pastukhov

Сначала нам всем казалось, что век двадцатый покончил с плюрализмом «измов»  и из всех своих «больших идей» оставил нам «на развод» один лишь либерализм. Все остальное (фашизм, нацизм, социализм и коммунизм) было объявлено идеологическими утопиями, оставшимися в прошлом навсегда. Одно из разочарований сегодняшнего дня состоит, однако, не столько в том, что химеры не просто ожили (причем все сразу), но еще и «переженились» между собой, дав кретинообразное потомство, сколько в том, что в соответствии с новейшими требованиями идеологической моды и сам либерализм, великий и ужасный, тоже объявлен химерой и утопией. То есть позиции выравнялись: либерализм, фашизм и коммунизм стоят теперь в одной шеренге великих человеческих заблуждений.

(Оновлено 13:00)

Deutsche Welle

Ксения Польская

День Украины в Европарламенте: о людях, победе и Путине

В Европейском парламенте в Брюсселе в среду, 9 апреля, прошел «Украинский день» — серия мероприятий с участием евродепутатов, экспертов, чиновников, правозащитников и активистов. С утра и до самого вечера в разных форматах они обсуждали темы обороны и безопасности Украины, ее послевоенного восстановления и евроинтеграции, а также освобождения тысяч украинцев, находящихся в заключении в России.

«Люди прежде всего»

Одним из главных событий дня стала презентация международной кампании «Люди прежде всего». Ее цель — добиться того, чтобы первым вопросом на будущих мирных переговорах стала судьба многих тысяч украинских гражданских лиц, удерживаемых российским государством, украинских и российских военнопленных, удерживаемых обеими сторонами, украинских детей, депортированных в РФ, и сотен российских политзаключенных, лишенных свободы за протесты против войны.

Эту инициативу в Европарламенте представили депутаты Пятрас Ауштрявичюс (Литва) и Андрей Ковачев (Болгария), спецдокладчица ООН по правам человека в РФ Мариана Кацарова, а также украинские и российские правозащитники из Центра гражданских свобод и «Мемориала», совместно проводящие эту кампанию. «Два гражданских общества работают вместе во времена разобщения и ненависти, убийств, продолжающихся в Украине, и тюремных заключений, продолжающихся в России. Для нас очень важно помогать им и поддерживать их», — сказала Кацарова на пресс-конференции.

Директор входящей в эту инициативу Харьковской правозащитной группы Евгений Захаров сказал DW, что первым шагом к цели кампании «Люди прежде всего» может стать помощь Европейского Союза и его стран-членов в поиске и идентификации украинцев, находящихся в заключении в России. «Необходимо знать, живы они или нет. Нам неизвестно, сколько из них уже умерли в российских тюрьмах», — констатировал он.

Сейчас правозащитникам достоверно известно о 1800 гражданских лиц из Украины, заключенных в российские тюрьмы, но они знают, что всего таких людей  десятки тысяч. Поскольку у ЕС и его стран есть диппредставительства в РФ, они могли бы помочь найти украинцев, жизнь и права которых срочно необходимо защитить, подчеркивают правозащитники. Например, добившись доступа к украинским заключенным для международных гуманитарных организаций.

Украинские журналисты, которых Россия лишила свободы

В тот же день в Европарламенте открылась выставка «Свобода за решеткой», посвященная незаконно удерживаемым российскими властями украинским журналистам. Правозащитным организациям известно более чем о 30 украинских журналистах, лишенных свободы за журналистские расследования, часто без должной защиты, находящихся в изоляции или подвергающихся пыткам.

Выставка рассказывает истории Виктории Рощиной, Дмитрия Хилюка, Ирины Данилович, Марка Калиуша, Марлена Асанова и еще 26 работников СМИ, оказавшихся в российской тюрьме. Организаторы — украинские активисты в Брюсселе — рассчитывают привлечь внимание международной общественности и стимулировать политическую активность для содействия их освобождению.

Как ЕС может сделать гуманитарный аспект приоритетом на переговорах

Евродепутатов DW спросила о том, как Евросоюз может добиться внесения вопроса освобождения незаконно удерживаемых Россией украинцев в повестку переговоров, если его роль на этих переговорах пока не определена. «Мы, евродепутаты, будем просить Совет ЕС, Еврокомиссию, свои страны внести эту тему в повестку дня переговоров, где бы они ни проводились, ответил Андрей Ковачев. — Это наш мандат, и нас таких в Европарламенте большинство. Поддерживать людей — наш долг». Он добавил, что Евросоюз должен сесть за стол переговоров, ведь речь идет о его собственной безопасности. «Справедливый и прочный мир и свобода в Украине означают мир в Европе и ее освобождение от страха за страны Балтии и Восточной Европы, за то, что без такого мира эта война распространится на другие страны ЕС», — сказал европарламентарий.

Нынешние предварительные дискуссии могут перерасти в более серьезные переговоры, надеется Пятрас Ауштрявичюс, и для Европы на них будет отведена определенная роль. «В противном случае мы продемонстрируем большую слабость и упустим возможность урегулировать этот конфликт согласно цивилизованным принципам международного права, — полагает он. — ЕС должен продемонстрировать свою роль мирового игрока, свой статус. У нас для этого есть все необходимое — позиция, рабочие группы, добрая воля и, прежде всего, — интерес».

«Лишить Путина всякой надежды на победу в войне»

За круглым столом под названием «Российский вызов: создание коалиций желающих» слово «Россия» произносилось чаще, чем «Украина». В этой дискуссии приняли участие ученые из аналитических центров в Германии и Польше, изложившие главные вызовы для Европы со стороны РФ и способы борьбы с ними.

Политологи сошлись во мнении, что для европейской безопасности нет более серьезного вызова, чем империалистическая Россия с централизованной властью. Более того, она уже вступила в антагонистическую конфронтацию с Западом и ведет необъявленную войну, которую до сих пор называют гибридной. Все громче звучат голоса экспертов и политиков в ЕС, убежденных, что этим Москва не ограничится. «Если Украина потерпит поражение в войне, то мы, страны Балтии, — следующие на очереди», — сказал латвийский евродепутат Рейнис Познякс, организовавший дискуссию.

Самый большой риск — это победа России в войне, поэтому действия европейцев должны быть направлены на то, чтобы «лишить Путина какой-либо надежды на победу», убежден директор аналитического центра в Берлине Zentrum Liberale Moderne Ральф Фюкс (Ralf Fücks). По его мнению, партнеры Украины должны предоставить ей все необходимое не только для отражения российских атак, но и для вытеснения российских войск, потому что только в этом случае можно рассчитывать на готовность президента РФ Владимира Путина вести серьезные переговоры. Экономические санкции политолог предлагает снять с России только после полного вывода войск из Украины и ядерного арсенала из Беларуси.

Евросоюз и остальная Европа должны занять четкую позицию по условиям прекращения огня, которые будут включать еще и отсутствие права вето для России в отношении украинской политики, в частности, вступления в НАТО, а также присутствие европейских сил безопасности на суше и на море в Украине.

Кроме того, ключевую роль не только для Киева, но и для всей Европы в краткосрочной перспективе сыграют масштабные инвестиции в украинскую оборонную промышленность, ускоренное вступление Украины в ЕС и ее полная неограниченная поддержка, уверен эксперт. «Украина вынуждена бороться не только с Россией, но с целым авторитарным альянсом, к которому присоединились КНДР, Иран, Китай, поэтому выжить Украина сможет только при поддержке целого демократического альянса», — подчеркивает Фюкс.

Эксперты предлагают «додавить» Путина санкциями

Что касается смены режима в России, то ей нужно содействовать, а не бояться ее, отмечают эксперты, поскольку политического решения в этом конфликте не будет, пока Россия остается авторитарным государством. «Кремль не согласится ни на что иное, кроме как на подчинение и капитуляцию Украины», — говорит старший аналитик польского Центра восточных исследований Роберт Пщцел. Со стороны Москвы он констатирует полное отсутствие заинтересованности как в мире, так и в прекращении огня, а участие в переговорах называет попыткой Путина выиграть время. «Путин должен уйти, Запад слишком долго его легитимизировал», — заявил эксперт.

Его коллега Мария Доманская считает, что путь к этому лежит в том числе и через более жесткие и целенаправленные санкции, «разработанные так, чтобы россияне их почувствовали». По ее мнению, экономическим давлением можно поставить Путина перед дилеммой «оружие или масло», которой экономисты называют компромисс при расходовании средств на оборону или на внутренние программы. Это должно сыграть роль в принуждении его к мирным переговорам.

Эксперт подчеркивает, что даже базового минимума плюрализма в России было бы достаточно, чтобы сделать безопаснее Европейский континент. В будущем же «Россия должна стать более децентрализованной и превратиться в настоящую федерацию», считает Доманская, а достичь этого удастся лишь тогда, когда россияне дойдут до мысли, что так больше продолжаться не может.

Параллельно с «Украинским днем» 9 апреля в Брюсселе проходило заседание Совета ассоциации ЕС — Украина, в котором участвовали премьер-министр Украины Денис Шмыгаль и верховная представительница Евросоюза по иностранным делам Кая Каллас.

(Оновлено 12:00)

РБК-Украина

Сергей Пышкин

ОП очертил «красную линию» в переговорах с Россией, США уже проинформированы

Украина, во время переговоров с Российской Федерацией (РФ) о прекращении огня, не будет принимать никаких ограничений по численности, а также боеготовности своих Вооруженных сил.

Об этом сообщает РБК-Украина со ссылкой на заместителя главы Офиса президента (ОП) Павла Палису в интервью Reuters.

Как напоминает Reuter, диктатор Владимир Путин заявлял, что для начала мирных переговоров, необходимо чтобы:

• численность украинской армии была ограничена;

• Киев отказался от планов вступить в НАТО;

• Украина вывела своих воинов из четырех областей.

«Это принципиальная позиция Украины — никто, а тем более страна-агрессор Россия, не будет диктовать Украине, какие вооруженные силы она должна иметь», — заявил Палиса.

О соответствующей позиции Украина сообщила и Штатам.

Заместитель главы ОП отметил, что именно хорошо подготовленная украинская армия, является лучшей гарантией безопасности для страны от повторения российских атак после достижения мирного соглашения.

«Я могу догадываться, чем руководствуется Российская Федерация — возможно, они хотят подготовиться, чтобы облегчить себе жизнь в будущем, но нет. Наша задача — хорошо усвоить уроки (прошлого, — ред.), — добавил он.

Возможны мирные переговоры России и Украины

В прошлом месяце Штаты провели ряд переговоров с делегацией Украины и России. В том же числе Вашингтон предложил 30-дневное прекращение огня. Несмотря на согласие Киева по установлению «режима тишины», Кремль начал выдвигать ряд условий, а в итоге даже отверг мирные инициативы США, поскольку они якобы не решают «проблемы» России.

По словам государственного секретаря США Марко Рубио, Конгресс США уже начал работать над законопроектом о санкциях против России, в связи с чем Москва должна решить, готова ли она к завершению полномасштабной войны.

(Оновлено 11:00)

Обозреватель

Олександр Левченко

На Раді Безпеки ООН викрили російську брехню щодо удару по Кривому Рогу

8 квітня, було скликане засідання Ради безпеки ООН, на якому держави-учасниці засудили російський удар по Кривому Рогу. Внаслідок обстрілу балістикою загинули 20 мирних людей, серед них 9 дітей.

На засіданні Ради Безпеки ООН постійний представник Росії Василь Небензя прокоментував удар по Кривому Розі, заявивши, що його цілі були досягнуті. Що українська сторона намагається видати збої своєї протиповітряної оборони за удари російських військово-космічних сил. Він послався на міністерство оборони Росії, яке заявило, що в результаті високоточного влучання ракети у фугасному спорядженні по місцю проведення наради з командирами з’єднань і західними інструкторами втрати противника склали до 85 військовослужбовців і офіцерів іноземних держав, а також до 20 одиниць автомобільної техніки. Окрім цього, він додав, що Кремль вважає європейських військових та натівських інструкторів «своєю законною ціллю»,  заявивши одночасно, що звинувачення України на адресу Москви у зриві мирних ініціатив нової адміністрації США — це спроба підірвати американо-російський діалог. Адже начебто Росія атакує винятково військові цілі.

Попри таку заяву московського пропагандиста, решта представників країн Радбезу ООН підтримали Україну та засудили злочин Кремля. Зокрема, представник Південної Кореї вважає, що переговори про перемир’я пішли не у правильному напрямку, якщо досі продовжують гинути люди. Якщо цей вектор зберігатиметься, це призведе лише до більшої кількості людських втрат. «З огляду на наш багаторічний досвід корейської війни, тривалі переговори лише ускладнюють конфлікт», – сказав він, висловивши невдоволення, що наразі невідомо всіх деталей перемовин між сторонами і як довго вони будуть тривати. Він додав, що військове співробітництво між Північною Кореєю та Росією посилюється і це викликає «непевність у тому, що Москва в принципі взагалі здатна припинити вогонь». В цей же представниця Великої Британії заявила, що Об’єднане Королівство не зупиниться перед обличчям варварських дій Росії та буде стояти з Україною, щоб досягти справедливого та довготривалого миру. Вона зауважила, що російський диктатор Путін продовжує затримувати пропозиції щодо припинення вогню, затягує процес переговорів та наполягає на своїх умовах. Дії Кремля показують, що в Росії немає жодного бажання рухатися до миру.

Глава українського МЗС Андрій Сибіга подякував Раді Безпеки ООН щодо засудження жахливого російського воєнного злочину. Україна продовжуватиме вимагати повної відповідальності за це та інші звірства. Кремль продовжує відкидати повне та безумовне припинення вогню, брешучи про військові об’єкти, які він нібито атакує в Україні. Насправді російські атаки є цілеспрямованими актами терору проти цивільного населення. Тому сильна та об’єднана міжнародна реакція на воєнні злочини Росії є вкрай необхідною, а такий терор не має стати нормою. Україна потребує посилення обороноздатності, тиску на Москву та міжнародної рішучості щодо притягнення країни-агресорки до відповідальності.

«Сполучені Штати не терпітимуть недобросовісних переговорів або порушення зобов’язань у прагненні покласти край війні в Україні». На цьому наголосила в.о. постійного представника США в ООН Дороті Ші. «Ми висловлюємо щирі співчуття родинам загиблих внаслідок удару балістичної ракети РФ по житловому району Кривого Рогу поруч із дитячим майданчиком, що призвів до загибелі щонайменше 20 осіб, у тому числі дев’ять дітей, і поранення понад 70 мирних жителів. Ми розуміємо, що ракета несла касетну бойову частину, що і стало причиною жахливих втрат життя», — зазначила Ші. Вона вчергове попередила Росію про можливі наслідки нападів на цивільних. «Ми закликаємо РФ пам’ятати, що такі удари, як у Кривому Розі, та страти військовополонених можуть завдати шкоди мирним зусиллям. І ми в кінцевому підсумку судитимемо про прихильність Путіна до припинення вогню за діями Росії», — підкреслила вона.

«Москва досі має на меті домогтися повної капітуляції України, а не домовитися про припинення вогню й тривалий мир». Таку думку під час засідання Ради Безпеки ООН у Нью-Йорку висловив постійний представник Франції при Організації Джером Бонафонт. Росія не веде добросовісно перемовини, вона затягує час. Бонафонт наголосив, що умови, які Росія ставить Україні для надання згоди на тимчасове припинення вогню, неприйнятні для жодної суверенної держави. Тому французи і європейці не стоять, опустивши руки, а продовжують працювати над досягненням миру. «Мир повинен бути справедливим й тривалим, а також відповідати Статуту ООН, тобто захищати суверенітет й територіальну цілісність України, як підтвердила Генасамблея ООН. Наша відданість цій меті непохитна: Франція продовжить підтримувати зусилля із запровадження режиму припинення вогню й закликати Росію до припинення агресії», — запевнив дипломат.

Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга висловив вдячність чинній голові ОБСЄ, очільниці МЗС Фінляндії Еліні Валтонен за ініціювання спеціального засідання Постійної ради ОБСЄ у зв’язку з ракетною атакою Росії на Кривий Ріг, яке відбулося напередодні засідання Ради Безпеки ООН.  Він наголосив на необхідності посилення міжнародного тиску на РФ та зміцнення обороноздатності України у відповідь на цей терористичний акт. «Ми вітаємо чіткі та рішучі повідомлення держав-учасниць ОБСЄ, які закликають до відповідальності Росії, посилення обороноздатності України та рішучих кроків для забезпечення справедливого та тривалого миру в Україні та в усій Європі. Терор Росії проти дітей та дитячих майданчиків — це ганьба людства. Тільки звірі можуть випустити балістичну ракету з касетною боєголовкою по житловому району, вбивши дев’ятьох дітей. Це варварство треба зупинити посиленням захисту України та посиленням тиску на Москву».

Очільник делегації Великої Британії в ОБСЄ Ніл Голланд рішуче засудив російський обстріл Кривого Рогу 4 квітня та заявив, що якби Росія справді прагнула миру, вона б негайно припинила ці варварські атаки й погодилася на безумовне припинення вогню. «Кремль стверджує, що прагне миру. Уряд Росії мав можливість це довести – шляхом укладання угоди про припинення вогню на рівних умовах. Але замість цього Росія не лише відмовляється від ініціативи президента Трампа, а й продовжує варварські напади на Україну», – наголосив Голланд. Він додав, що це повністю суперечить задекларованому Путіним нібито прагненню до миру. «Ракетні удари по житлових районах – це не прагнення миру. Убивство дітей – це не прагнення миру. Нарощування повітряних атак на цивільне населення України, зокрема у містах, що перебувають далеко від лінії фронту, також не свідчить про бажання миру. Атака у Кривому Розі стала ще одним похмурим епізодом цієї безглуздої війни», — заявив очільник британської місії при ОБСЄ. Він також вказав, що згадану російську ракетну атаку не слід розглядати як якийсь виняток. «Це – не виняток. Цей удар – у тому ж ряду, що й ракетна атака по київській дитячій лікарні «Охматдит», масові жертви після удару по супермаркету в Костянтинівці, бійня в Бучі та багато інших трагедій. Кожна смерть мирного жителя у цій війні – це трагедія. Ми закликаємо Росію негайно припинити ці варварські напади та взяти на себе безумовне зобов’язання щодо припинення вогню – так, як це вже зробила Україна», — наголосив Голланд. Він запевнив у тому, що Велика Британія разом із партнерами та союзниками «продовжить надавати Україні військову допомогу, необхідну для захисту її громадян і чинитиме подальший тиск на Росію, використовуючи всі наявні інструменти, щоб перешкодити їй вести цю агресивну війну.

(Оновлено 10:00)

Деловая столица

Алексей Кущ

Медвежий оскал рынков. Как падающие биржи приближают рецессию, обогащают избранных и бьют по России

Введение новой тарифной политики США, анонсированной президентом Дональдом Трампом, закономерно привело к масштабному падению фондовых рынков и такому же закономерному дальнейшему отскоку. Попробуем разобраться, что же происходит на биржах і как это влияет на мировую экономику

Трепанация рынка

3 и 4 апреля 2025 г. фондовые рынки в США среагировали мощным обвалом на глобальную глобальную адженду и угрозу мировой рецессии, вероятность наступления которой в США повысилась с 30% до 45%. За эти два дня ключевые американские фондовые индексы рухнули совокупно на 10% (по 5% за сессию), потеряв кумулятивно около $10 трлн рыночной капитализации. Поэтому все внимание было приковано к торгам в понедельник и вторник, 7 и 8 апреля. Продолжение негативного тренда могло усилить опасения инвесторов по поводу наступления глобального кризиса вроде обвала 2008 г.

Хотя ситуация на рынках в целом напоминает модель поведения в начале пандемии 2020-го, основная причина подобного сходства в том, что мы имеем дело с условно механическим внешним вмешательством и принудительным повреждением глобальной рыночной «нейронной сети».

Здесь следует упомянуть, что Фридрих фон Хайек рассматривал рыночную систему не как искусственный механизм, который можно регулировать с помощью государства, а как ситуативный порядок, возникший под влиянием людей, но не как их личное изобретение. Этим он, кстати, предсказал возникновение теории нейронных сетей в процессе обучения. Ее автор, канадский нейропсихолог Дональд Хебб, считал, что в результате стимуляции нервной системы человека формируются скоординированные нейронные структуры или ансамбли клеток, отвечающих за процесс обучения индивида. При этом внешние события, сопровождающие каждого человека, формируют иерархию этих нейронных ансамблей.

Если коронакризис стал своеобразным инсультом «нейронной» рыночной системы, вызванной аберрацией в виде пандемии, то система пошлин президента Трампа — условная «трепанация» этого рыночного «нейронного механизма», которую при определенных условиях можно будет назвать лоботомией, если ситуация будет развиваться по жесткому сценарию.

Еще более негативная динамика была на азиатских рынках, которые падали в диапазоне 7-17%. К примеру, индекс Гонконгской биржи потерял 13%.

«День обогащения»

В понедельник технологический американский индекс Nasdaq начал торги с падения, затем на новостях об отмене тарифов Трампа (с фейковой ссылкой на президентского советника Кевина Хессета) резко возрос, а после опровержения известия Белым домом — упал и претерпел дальнейшие колебания (см. график ниже) В итоге на рынке сложились уникальные условия для «инсайдерского заработка»: сначала шорт на старте торгов (игра на понижение), затем — лонг (переход в длинную позицию) на фейковых новостях, потом снова — шорт на фоне коррекции в сторону понижения котировок после опровержения со стороны администрации Трампа новостей об отмене тарифов и в конце концов — снова лонг на закрытии и небольшом росте.

Таким образом, «День освобождения» Трампа для группы участников рынка превратился в «День обогащения». Это еще раз подтвердило простую истину о негативном влиянии на любую администрацию со стороны инвестиционных банкиров, которое приводит к колоссальному перетоку инсайдерской информации на рынке и разрастанию аффилированных связей между государственными чиновниками и профессиональными участниками рыкна. Сейчас в США министр финансов, министр торговли и глава ФРС — бывшие инвестбанкиры, приведшие в администрацию массу своих людей из бизнеса (кроме Пауэлла, возглавляющего ФРС еще с прошлой каденции Трампа).

Впрочем, умышленно или нет, но вброс фейковой информации привел, кроме персональных заработков, к ключевому результату — перелому мощного тренда на падение фондовых рынков: дезориентация участников, как ни странно, притормозила «медвежий тренд».

Глубина падения и валютные войны

В контексте темы сдутия глобального пузыря на финансовых рынках, ключевым вопросом является глубина падения и затем коррекции. Непосредственно о «проколе» фондового пузыря можно будет говорить только в случае падения капитализации рынков на 30%. Это один из сценариев, который пока можно рассматривать как гипотетический. Напомним, 3-4 апреля рынки упали на 10%. Следовательно, для достижения точки «прокола» капитализация должна снизиться еще на 20%, или на $20 трлн. Вот мнение исполнительного директора BlackRock Ларри Финка: «В долгосрочной перспективе это скорее возможность для покупки, чем для продажи, но это не значит, что мы не можем упасть еще на 20%».

Кстати, Финк также говорил об ослаблении доллара, и это было бы желательно Трампу, чтобы поддержать экспорт и сократить дефицит торгового баланса. Ситуация на фондовых рынках уже повлияла и на курсы валют, но не так однозначно. Евро усиливается по отношению к доллару, что способствует экспорту американских товаров на рынок ЕС. А юань девальвирует к доллару, хотя при пошлине в 104% — это уже как «мертвому припарку».

Кроме того, генеральный директор JPMorgan Chase & Co Джейми Даймон заявил, что на фоне тарифной войны в мире состоится «катастрофическая фрагментация долгосрочных экономических союзов». Это повлияет на общий объем мировой торговли, о чем мы подробнее писали в предыдущей статье.

Отскок дохлой кошки

Во вторник, 8 апреля, индекс S&P500 начал с роста на отметке примерно 5200 пунктов и после определенного отскока перешел в сторону понижения. Похожая ситуация сложилась и с другими ключевыми фондовыми индексами США.

Такое поведение фондовых индексов очень напоминает так называемый «отскок дохлой кошки» — слабая коррекция после глубокого падения.

Кстати, Индекс страха VIX  увеличился на 51%, и это серьезно, потому что выше потенциально опасного уровня в 50%. Сильное падение наблюдается на рынке нефти и криптовалют (но и здесь с определенными коррекциями).

Падение нефти и удар по российской экономике

Отдельно следует остановиться на нефти. Котировки Brent упали с $70 до $60 за баррель, и аналитики ожидают снижения до $50, а в рамках пессимистического сценария — даже до $40.

Российская нефть марки Urals не успевает обновлять котировки из-за того, что процесс ценообразования с учетом обхода санкций там достаточно сложен. Но, учитывая, что дисконт с Brent должен быть на уровне не менее $10 за баррель (хотя с падением цены он может уменьшаться), российская нефть в ближайшей перспективе будет стоить $50 за баррель и ниже. Хотя бюджет в РФ сформирован на базе цены в $68 за баррель, а бюджетное правило  — на базе $60 за баррель.

Что это значит для экономики врага? Недавно российский центробанк проводил стресс-тестирование коммерческих банков в условиях экономического кризиса, вызванного падением цены на нефть. При цене на нефть в $47 за баррель, российский экспорт падает с $410 млрд до $260 млрд (то есть на $150 млрд), а импорт — до $250 млрд. Отметим, что нефтегазовые доходы РФ по прогнозам могут сократиться на 15–20%, и уже раздаются предложения пересмотреть бюджетное правило в соответствии с прогнозной ценой на нефть в $40 за баррель. Все это может привести к торможению темпов роста российской экономики до 0,5–1,5% и уменьшению возможностей РФ вести агрессивную войну.

Верить в лучшее: что будет дальше

Рост ключевых индексов США на старте торгов 8 апреля в среднем на 4–5% означал лишь определенную «откупку» обесцененных в результате падения активов. На рынке наблюдается как очень высокая волатильность, так и повышенная ликвидность (плотный поток купли-продажи акций, особенно в секторе бигтеха).

Витальность рынка, стремление сохранить прежний тренд роста очень высоки. Еще раз сработало одно из правил рынка: после резкого падения, как свидетельствует статистика, почти всегда происходит коррекция вверх в пределах до 70% (если рынок «медвежий») и свыше 100% (если рынок «бычий»).

Также важно, что доходность американских облигаций трежерис снижается, цена на них соответственно растет — это реакция рынка на возможное снижение базовых ставок ФРС в ближайшее время.

Что же будет дальше? Прогноз JPMorgan в виде трех сценариев динамики S&P 500 к концу 2025 г. выглядит так:

отрицательный сценарий — 4 000 пунктов (гобальная торговая война);

базовый сценарий — 5 200 пунктов (смягчение тарифов по ряду стран, торговая война, в основном с Китаем);

положительный сценарий — 5800 пунктов (отмена тарифов в результате переговоров).

Кстати, советник Трампа по торговой политике Питер Наварро тоже не верит в глубокий обвал рынков. Пока что все хотят верить в лучшее. Или делают вид, что верит. Ближайшие недели станут ключевыми для понимания рыночных трендов.

(Оновлено 9:00)

Обозреватель

Роман Прядун

Перелом будет, когда система выбросит Дональда Трампа. Или из-за импичмента, или из-за протестов людей. Интервью с Бессмертным

Тарифная война, которую президент США Дональд Трамп объявил почти всему миру, набирает обороты. Взаимные пошлины уже повлияли на десятки экономик, что привело к наибольшему срыву мировой торговли за последние несколько десятков лет.

Американский лидер игнорирует вал негатива и продолжает говорить, что такие шаги оправданы и уже привели к хорошим результатам. Мол, десятки стран ему звонят по телефону и предлагают сделки, которые понравятся американцам. Однако пока есть только катастрофические последствия для мировой экономики и рынков, а также то, что Китай, ЕС и Канада – крупнейшие торговые партнеры Штатов, не поддались на шантаж Трампа и объявили о симметричных шагах против США, что еще больше усложнит ситуацию в мире.

Что означают последние шаги Трампа? Почему Китай пока выиграет от тарифной войны? Может ли появиться новый лидер демократического мира вместо США?

Своими мнениями по этим и другим актуальным вопросам в эксклюзивном интервью OBOZ.UA поделился украинский дипломат и политик Роман Бессмертный.

– Вот уже несколько дней аналитики и обозреватели пытаются выявить рациональный план безумной тарифной политики Дональда Трампа, которая привела к катастрофическим последствиям для экономики и рынков. Им это не удается. При этом тарифная война Трампа уже имеет определенные последствия. Она объединяет против него друзей и врагов, включая Китай. Побуждает страны торговать друг с другом, а не с Америкой. Есть критика среди крупнейших спонсоров президентской кампании Трампа и даже внутри Республиканской партии. Собственно ли, ваше видение этих шагов Трампа?

– Нынешняя ситуация может быть на сегодняшний день проанализирована не столько экономистами, столько психиатрами, ведь зашла за пределы здравого смысла. То, что было сделано и что потрясло фондовый рынок, всех просто повергло в шок. Если взять все ключевые экономические издания, они заявили о том, что шаги, которые сейчас делает Дональд Трамп вместе с его помощником-консультантом Наварро, они выставляют США на всемирное посмешище. То, что сейчас совершили США, можно сравнить с действиями Дона Корлеоне из известного фильма «Крестный отец». Трамп хочет, чтобы к нему побежали, а он каждому раздаст свою разнарядку. Но так можно было поступать в кино. В реальной жизни – это дорога к войне, к несчастью, дорога к катастрофе человечества. И оно действительно так и есть.

– Они могут быть постоянными, но также возможны переговоры, потому что нам нужно нечто большее, чем просто тарифы. Поэтому мы добьемся справедливых и выгодных соглашений с каждой страной», — говорит Трамп. Последнее его заявление вообще красноречиво: «Эти страны звонят нам. Целуют меня в задницу. Они умирают, как хотят это соглашение». Кажется, шантаж и подпитка собственного эго – и есть главная цель всего этого.

– Именно так все и смотрится. Но простите, но если все это делается для того, чтобы все прибежали и просили что-то на коленях, а мы будем делать так, как исключительно мы хотим», тогда у меня вопрос, а где здесь экономика? Какой же инвестор захочет сейчас демонтировать заводы в Китае или в другом месте и переносить их в США, так как об этом мечтает Дональд Трамп, если он не знает, а что завтра приснится американскому президенту? Чего он снова пожелает за завтраком и как изменит правила игры? Именно поэтому вот такие вот «продуманные» шаги уже и привели к ужасающим последствиям.

– Пошлины, введенные Дональдом Трампом, якобы предназначены, чтобы «вернуть Америке ее величие» и сдержать Китай, но они, наоборот, ослабят ее конкурентоспособность и в конце концов подрывают ее доминирование в мировой экономике. Пока эти тарифы выглядят геополитической ошибкой, укрепляя позиции главного соперника США. У многих стран, возможно, и не будет другого выбора, кроме как стремиться к укреплению связей с Китаем, если тарифы США станут новой нормой.

– То, что касается Китая, вы абсолютно правы. Сейчас звучит рефреном во всех информационных каналах: Соединенные Штаты – это большая мировая «бяка», Китай – это люкс, потому что это стабильность. Сейчас лидер КНР Си Цзиньпин спокойно может наблюдать, как Трамп многое делает вместо него в пользу Китая. С моей точки зрения, КНР будет сейчас набирать авторитет, и очевидно, что вокруг него будут группироваться те страны, которые живут по принципу, какая им разница — Китай или США. Точно будет усиливаться роль БРИКС. К сожалению, это сущность текущего момента в мире.

В нынешней ситуации, с моей точки зрения, наиболее оптимально ведет себя Европейский Союз. Европейцы спокойны, рассудительны, смотрят по каждому параметру, где поднимают, где нет, но насилия никакого нет. Ибо что такое насилие для бизнеса? Это нестабильность и провокация на неприятные вещи.

У Европы есть проблемы, но не будет обниматься с Си Цзиньпинем. Ибо в Европе очень хорошо понимают, что китайский большевизм – это гораздо хуже, чем российский тоталитаризм и, позволю себе сказать, трамповский волюнтаризм в США. Поэтому в Европе способны и обученные, и уже понимают, потому что кровью заплатили за понимание того, кто есть кто в этой ситуации. Поэтому Европа будет покидать канал для того, чтобы Дональд Трамп или его окружение пришли в тягу. А там ситуация развивается очень быстро, поэтому с моей точки зрения утверждать, что Европа сейчас бросится в сотрудничество с Китаем, нет под собой оснований.

– Трамп снова озвучил шокирующее предложение, которое он уже выдвигал несколько раз в первые недели своего президентства: «Наличие такой силы, как Соединенные Штаты, которая контролирует и владеет сектором Газа, было бы хорошим вариантом», – настаивает он. Есть довольно угрожающие заявления и в отношении Панамы и Ирана.

– Что касается Газы, потому что с моей точки зрения это эпицентр, это самое важное. Я полностью разделяю шаги по решению вопроса Газа, которые предлагает премьер-министр Израиля Беньямин Нетаньяху. Это ликвидация ХАМАС и отстранение его от политики. Я уже не говорю о хуситах и так далее. Это ключ ко всему. То, что ХАМАС паразитирует на гуманитарной помощи, это прекрасно знают. И позиция Нетаньяху и Израиля в этом отношении абсолютно верна. До момента того, пока не будут уничтожены «Хезболла», ХАМАС и все другие террористические прокси-силы, говорить о каком-то стабильном мире в регионе не получится.

К сожалению, это не понимает Дональд Трамп. Он ломается, как с пошлинами и тарифами, не понимая, что до момента, пока эта проблема существует, говорить о каких-то «ривьерах» в Газе может только тот, кто отмечается в энциклопедии дураков. Ибо это вечная война, если позволять продолжать существовать этим террористическим силам.

Если Иран остается как стабильный игрок в его нынешней политической ориентации, суть которой заключается в уничтожении Израиля, то здесь ничего ты не сможешь поделать. Пока Трамп развлекается, Иран ищет способ, как оснастить «Хезболлу» и ХАМАС оружием. В этой ситуации ключевая роль принадлежит Сирии. Если сейчас новая власть этой страны останется без помощи, то Иран возобновит свое влияние в Сирии, что означает, что он найдет путь помощи своим прокси-силам в регионе. Но, извините, это сложная задача для такого интеллектуала, как Дональд Трамп. Он не может все эти вещи соединить между собой, а понимающим людям он хода не дает. Дональд Трамп ни с кем не хочет работать, ни с Европой, ни с ООН, а для того чтобы ситуацию контролировать в Иране, нужно МАГАТЭ. Вы слышали, что Дональд Трамп сказал, что МАГАТЭ должно работать там и так далее? Нет, он не будет прибегать к этому.

Благодаря действиям предыдущей администрации президента США вместе с Европой и Израилем, Ирану удалось остановить. Эта коалиция отработала очень хорошо. Сейчас на самом деле, если бы Дональд Трамп вместе с европейцами возобновил эту коалицию, подключил бы Китай, то Иран можно было поставить на место. Ибо Китай – уникальный инструмент, которому ядерный сосед в виде Ирана не нужен. Но, как вы понимаете, в нынешней ситуации вовлечь Китай в этот процесс США не смогут.

– В нынешней ситуации, когда Трамп фактически лишает США роли лидера демократического мира, возможно ли появление нового? К примеру, Канада заявила, что может стать мировым лидером вместо США. Об этом заявил премьер-министр страны Марк Карни. Канадский премьер отметил, что попытается собрать «коалицию стран-единомышленников», которые будут искать альтернативу Соединенным Штатам.

– Марк Карни – очень сильная фигура из мира Бильдербергского клуба. Некоторые собрания называют мировым правительством, некоторые просто конференцией тех, кто влияет на развитие событий в мире. Но Карни является очень влиятельной фигурой в мире. Однако следует понимать, что появление нового лидера в демократическом мире будет связано с тем, насколько глубоко упадут Соединенные Штаты Америки. Это определяющий момент.

Среди тех, кто видит себя лидером, на первом месте, безусловно, Великобритания. И могу вас заверить, если бы случилось так, что во главе Великобритании стояло не лейбористское правительство, а консерваторы, это уже раскрутилось бы на всю катушку. То есть, у лейбористов нет этого плана восстановить британское влияние в мире, восстановить то, что можно назвать современной имперской политикой. Лейбористы сосредоточены на себе, на внутренней ситуации, поэтому они ресурс тратят на совсем другое.

Может ли эту роль сыграть Канада? Собственно, Канада, если брать финансовый мир, она и так играет ключевую роль. Там есть центр, осуществляющий координацию «Большой семерки». К тому же Карни очень сильная фигура. Скажу очень просто: на нем, где сядут американцы, там и слезут. Это не та фигура, которую Дональд Трамп способен каким-то образом потрясти. Ему совершенно неважно, что кто-то там звонят из Вашингтона. Поэтому, безусловно, Канада может в этом отношении играть серьезную роль.

– За событиями вокруг торговой мировой войны, которую начал Дональд Трамп, тема войны в Украине однажды отошла на второй план. Однако есть интересные заявления от Государственного департамента США, которые сводятся к главному: Штаты «не долго будут проявлять терпение», если переговоры по мирному урегулированию войны в Украине будут намеренно затягиваться.

– Пока действует американская система, мы будем получать подобные заявления, но как только дон Трамп включится снова в дело, то сразу же побежит к кремлевскому фюреру. Совершенно правильно указывает бывший советник президента США по национальной безопасности Джон Болтон на то, что Трамп видит себя, Путина и Си Цзиньпина некоторыми тремя боссами мафии. К сожалению, сегодня президент США личностные отношения выдает за отношения между государствами. Он не понимает, что такое отношения между Соединенными Штатами и Украиной. Он строит диалог с боссом русской или китайской мафии от американской. До того момента, пока Трамп не вмешивается в ситуацию, мы можем слышать подобные вещи. Мы будем иметь даже определенную помощь, но как только он погрузится в тему, снова будем иметь проблемы. Перелом будет, когда система выбросит Дональда Трампа. Или из-за импичмента, или из-за протестов людей. Вот тогда можно будет о чем-нибудь говорить.

(Оновлено 8:00)

LB.UA

Соня Кошкіна, шеф-редактор LB.ua

Олександр Сирський: «Підготовлений мобілізаційний ресурс противника — близько 5 млн осіб. А мобресурс загалом — 20 мільйонів»

Ще недавно президентські вибори у США багато хто в Україні (та й у світі) пов’язував з надіями на швидке завершення російсько-української війни. Важливо: завершення справедливе.

Але так не сталося. Перемовини все ще тривають, однак ілюзій не залишилося — війна продовжується. Ба більше, її темпи наростають. На осінь росіяни запланували чергові навчання в Білорусі.

«Видимість навчань — це найбільш прийнятний спосіб перебазувати, перекинути війська, сконцентрувати на якомусь напрямку і створити угруповання військ. Власне, так розпочиналося і 2022 року», — зазначає в розмові з LB.ua головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський.

За його словами, наступ на Сумщину й Харківщину, про який раніше говорив президент Зеленський, уже розпочався. «З початку агресії противник збільшив своє угруповання вп’ятеро. Щомісяця вони збільшують на 8–9 тисяч, за рік це виходить 120–130 тисяч. На 1 січня 2025 року в Росії були 603 тисячі військових, сьогодні вже 623 тисячі», — уточнює Сирський.

Цієї зустрічі ми очікували довго. Майже весь час Сирський перебуває на фронті, у Києві з’являється рідко, тож декілька місяців поспіль розмова відкладалася і питань накопичилося багато. Від поточної ситуації на полі бою, проблем з постачанням боєприпасів, з мобілізацією, ротаціями й СЗЧ до виробництва новітньої техніки, протидії російським КАБам власними керованими бомбами, перспектив миротворчого контингенту тощо. Особливий фокус — проблемні питання на кшталт підготовки бійців, фіктивної звітності в армії, обладнання оборонних рубежів, численних замін командирів, справи генералів. Окрім того, тут багато нових, раніше невідомих подробиць про початок великої війни, Курську операцію. Як-от: перед початком нашого контрнаступу деякі командири відмовлялися переходити державний кордон, бо це «незаконно».

Докладно — у великому інтерв’ю Олександра Сирського для LB.ua.

«Наступ на Сумську і Харківську області фактично вже розпочався»

Улітку минулого року в інтерв’ю The Guardian ви казали, що Росія досягла невеликих тактичних перемог, але все ж не має істотного прогресу. Хоча за свої тактичні перемоги ворог готовий жертвувати величезною кількістю піхоти. З того часу щось змінилося?

Кардинально ситуація не змінилася. Ворог продовжує стратегічну наступальну операцію з метою захоплення нашої території, розгрому наших військ, просування вглибину, прагне повністю захопити Донецьку й Луганську області, а також частини Херсонської, Запорізької областей, створити буферну зону на території Харківської, Сумської, Чернігівської областей.

Він дотримується тих цілей чи намагається виконати ті завдання, які йому поставлені.

І зупинятися вони не збираються, судячи з усього…

Ви ж бачите, що, незважаючи на всі переговори, ми спостерігаємо тільки збільшення інтенсивності наступальних дій.

Президент Володимир Зеленський сказав в інтерв’ю Le Figaro, що Росія готується до нового наступу на Сумську й Харківську області.

Я можу сказати, що президент абсолютно правий і цей наступ фактично вже розпочався.

Тому що вже декілька днів, майже тиждень, ми спостерігаємо збільшення майже удвічі кількості наступальних дій противника на всіх основних напрямках.

Восени цього року в Білорусі відбудуться спільні зі збройними силами Росії масштабні навчання «Захід-2025». Чи можуть вони також бути елементом підготовки до нового наступу на Україну з території Білорусі?

Усі навчання мають якусь мету. І одна з таких цілей — це приховане створення угруповань наступальних військ. Тобто видимість навчань — це найбільш прийнятний спосіб перебазувати, перекинути війська, сконцентрувати на якомусь напрямку і створити угруповання військ.

Власне, так розпочиналося і 2022 року. Ви ж пам’ятаєте, що спочатку було створене угруповання, воно проводило навчання, і ми всі сподівалися, що вони закінчаться, російські війська повернуться на свою територію.

Але коли було прийнято рішення про те, що ці навчання продовжуються, для мене стало очевидно, що все.

Восени ви чекаєте на те саме?

Не те що чекаю. Але цей фактор ми обов’язково повинні враховувати.

За вашою інформацією, співвідношення артилерії на фронті зараз складає один до двох на користь ворога, тоді як рік тому воно було один до десяти. Тобто можна говорити практично про паритет, зважаючи на те, що ми оперуємо досконалішими засобами ураження?

Ми маємо на увазі співвідношення боєприпасів.

Можна сказати про те, що ми провели серію дуже вдалих ударів у рамках операції deepstrike (удари по противнику на його території. — С.К.). Якщо ви пам’ятаєте, ми уразили декілька арсеналів. І після цього цифра використаних артилерійських снарядів у противника на добу зменшилася майже удвічі.

Щоденно вони витрачали близько 40 і більше тисяч боєприпасів. А після наших ударів цифра різко змінилася і коливається на рівні 23, зараз трохи поповзла вгору — на рівні 27–28 тисяч.

З чим пов’язане це зростання?

Можливо, з поставкою боєприпасів з Північної Кореї. Можливо, з Ірану. Можливо, з нарощенням темпів власного виробництва.

Розвиток високотехнологічних систем озброєнь не потребує чисельної обслуги, аби обслуговувати їх. Застосування таких систем масово на глибину 30–300 км перенесе тягар війни з переднього краю вглиб окупованої території. Питання: чи створює таку доктрину наш Генштаб? Чи зменшить розвиток високотехнологічних систем потребу в мобілізації?

По-перше, це дійсно один з основних напрямків нашої роботи. Ми створили вперше у світі безплотні сили. Росія повторює наш досвід — теж наприкінці минулого року оголосила про створення власних безпілотних сил і активно зараз нарощує, масштабує частини.

Ми в цьому напрямку продовжуємо розширюватися, збільшуємо кількість, масштаби і можливості в рамках deepstrike, тобто дальнього ураження, і вже перейшли цифру 1700 кілометрів. З одного боку.

З іншого боку, усі наші бригади також збільшують безпілотну складову. Цей проєкт охоплює вже десятки бригад, тим самим ми бережемо життя солдатів. Підвищуємо технічну складову і завдяки цьому зможемо зменшити безпосередню участь наших військовослужбовців у бойових діях.

Ефективність дронів залежить від погодних умов, продуктивності РЕБ противника і багатьох інших факторів. Можливо, є сенс ставити за мету не лише мільйон дронів, а й мільйони мін, снарядів, які ми можемо робити самі?

В інших напрямках теж є зростання. Не може бути збільшення виробництва дронів без збільшення кількості боєприпасів. Це взаємопов’язані процеси.

Ми трохи відволіклися від теми нового наступу росіян. Як довго, за вашими оцінками, РФ здатна продовжувати наступальні дії і що потрібно Силам оборони України, щоб стабілізувати фронт?

Сьогодні ми підбивали підсумки з командирами безпілотних частин, безпілотних бригад, полків. Цей захід ми проводимо щомісяця, і наша розвідка ознайомлює з тим, що з’являється в галузі застосування безпілотних систем: які є новітні види БпЛА, новітні засоби радіоелектронної боротьби і засоби боротьби з ними. Цей процес настільки швидкий, що фактично щомісяця щось змінюється: з’являються потужніші системи, збільшується спектр застосування, наприклад, засобів РЕБ, збільшується їх порядок роботи. Це настільки технологічна галузь, і нам треба тут тримати свою перевагу.

Усе ж. Чи є в наших партнерів можливість і/або засоби, щоб змінити стратегічну обстановку на нашу користь? І мова не тільки про зброю.

Підтримка партнерів, звичайно, має вирішальну роль. Особливо коли нам допомагали Сполучені Штати Америки. Зараз допомога Сполучених Штатів зменшилася. І основна допомога йде від наших партнерів у Європі.

Але ж ми повинні розраховувати й на власні сили. І ми маємо успіхи у виробництві артилерії. Доволі суттєві успіхи в РЕБі. Ми прогресуємо — уже партнери вивчають наш досвід.

БпЛА, знову ж таки. Стільки моделей, типів різних БпЛА, які вражають противника і на тактичному, і на оперативному, і на стратегічному рівні.

Тобто навіть якщо підтримка США повністю зупиниться, як це було на короткий період не так давно, ми, в принципі, разом з партнерами впораємося?

Так, звичайно. Підтримка партнерів обов’язкова, але ж нам треба розраховувати на власні сили.

Скільки часу потрібно для того, щоб ми з погляду виробничих потужностей змогли розраховувати тільки на власні сили? Без підтримки партнерів?

За моїми оцінками, цей процес протягом останнього року дуже швидко просунувся вперед. Я думаю, що цей рік також дасть нам значний поштовх, тому що ми, в принципі, увійшли в такий, скажімо, форсажний режим роботи. І сама обстановка вимагає напруження всіх наших сил. Усі це розуміють.

«Якби ми мали п’ять бригад, думаю, що і Бахмут, і Соледар були б звільнені. Причому противник сам пішов би звідти»

Продовжуючи про партнерів, нещодавно The New York Times опублікувало резонансну статтю про співпрацю України та США впродовж великої війни. Зокрема, там йшлося, що на початку між вами й американцями панувала недовіра і ви нібито навіть сказали представникам США: «Ми воюємо з росіянами. Ви — ні. Чому ми повинні вас слухати?». Чи справді був такий епізод?

Ви знаєте, я багато нового дізнався про те, що я нібито казав і що я робив. Мені цікаво, хто це, скажімо так, придумав.

У тому ж тексті The New York Times стверджують, що з вашої ініціативи план наступу 2023 року змінили і замість одного напрямку удару Сили оборони розпочали наступальні дії одразу на трьох напрямках. І це, на думку американців, нібито стало причиною неуспіху. Чи можете прокоментувати таке твердження?

Кожен наш офіцер, генерал, який брав участь у бойових діях, знає, що це взагалі не відповідає дійсності.

Так, ми провели наступ на південь від Бахмута. Але ж ми проводили наступальні дії двома бригадами зі складу угруповання. Якби ми мали п’ять бригад, думаю, що і Бахмут, і Соледар були б звільнені.

Причому противник сам пішов би з них. Тому що задум цієї операції полягав у тому, що три основні дороги, якими логістично забезпечували це угруповання, ми перерізали б.

Коли ми планували ці дії, розуміли, що наших сил недостатньо. Ми маємо дві бригади без додаткових боєприпасів. Тобто в межах того, що нам постачали для ведення звичайних дій у звичайному режимі. Але ми розраховували на несподіванку, на те, що ми такими не те що авантюристичними, але сміливими діями проб’ємо оборону противника з урахуванням того, що вона не була готова, не була така, як, наприклад, на Запоріжжі. Там усі укріплення були у звичайному полі.

І от ми розраховували на те, що зможемо просунутися, перерізати дорогу між Бахмутом і Горлівкою. Раз.

Друга дорога, яку ми хотіли перерізати з одного боку, — це дорога між Бахмутом і Дебальцевим. Це основна траса, якою здійснювали логістичне забезпечення. А від неї відходила дорога на Попасну. Це ще одна дорога, яка виходила на основну магістраль.

От, у принципі, це три дороги, якими логістично забезпечували угруповання, яке нараховувало 20 тисяч. Якби нам вдалося перерізати ці шляхи, ворог був би вимушений відступати. Інакше потрапив би до пастки.

Але так не сталося.

На жаль. У нас просто банально не вистачило сил і засобів.

Завершуючи цей блок, не можу не згадати фразу Валерія Залужного літа 23 року, що ситуація на фронті зайшла у глухий кут, коли жодна сторона не може просуватися, бо однаково технологічно оснащена, і це нагадує події Першої світової війни.

Ви самі можете оцінити коректність цієї оцінки, тому що після цього був уже Курський наступ. І фактично він повністю відтворив ту наступальну операцію, яка була в Харкові.

Якщо ви пам’ятаєте, минулого літа ситуація була критична для нас — ворог розпочав наступальну операцію. Спочатку хотів наступати на Харків, але нам вдалося випередити його в діях. Ворог не очікував, що в нас є якісь резерви.

Нам вдалося вивести сім бригад для ротації, і коли вже стало абсолютно зрозуміло, що ворог почне наступ на Харків, а було багато свідчень цього: дані нашої розвідки, Головного управління розвідки, фронтової розвідки, тобто перехоплення, — і всі вони стосувалися того, що росіяни виводять частини, дають їм час на перегрупування, на відпочинок і з початку травня починають наступ. (Узагалі-то, вони планували його у 20-х числах квітня, але потім цей термін зсунули на початок травня.) Коли це вже стало зрозуміло, я доповів президенту і ми висунули всі наші резерви (бригади, які перебували на полігонах, на відновлені боєздатності) до кордону.

Узагалі головна ідея противника полягала в тому, що цей стратегічний наступ вони планували провести після бойового злагодження 44-го армійського корпусу. Він складав основу цього угруповання. Був повністю знову сформований, тобто це було нове об’єднання. І чисельність цього угруповання, наскільки я пам’ятаю, коливалась у межах 140–160 тисяч, це дуже багато. Вони планували наступати на двох напрямках — Харківському й Сумському.

Коли ми почали висувати наші частини до державного кордону — а цей корпус (44-й. — С.К.) ще не закінчив бойового злагодження, його частини були на полігонах, — російське командування у відповідь на наші дії, які для них були неочікуваними, прийняло рішення наступати тими силами, які були в них. За нашими даними, це десь 46 тисяч у районі Бєлгорода і 23–26 тисяч на Сумському напрямку.

Далі ви знаєте — розпочалися дії, вони виявилися загалом невдалими, тому що ворог зав’яз у Вовчанську. Вони просунулися на дев’ять кілометрів у районі Липців біля Харкова, але потім нам вдалося відкинути їх на два кілометри і фактично лінія стабілізувалася.

Противник зазнав дуже великих втрат і поступово почав перекидати ті частини, які готувалися до наступу на Суми, на Харківський напрямок. Так вони теж втягнулися і зав’язли. Таким чином цей наступ, скажімо так, провалився.

Після цього противник перегрупувався, завершив підготовку 44 корпусу і фактично із середини червня розпочав стратегічну операцію на всьому фронту. Почав наступати на Часів Яр, Торецьк, Нью-Йорк, Покровськ, Запоріжжя, на Куп’янському напрямку, на Лиманському, тобто фактично скрізь.

Ситуація була критична, і в цих умовах треба було зробити щось таке, щоб максимально послабити натиск ворога. І тоді, власне, народилася ідея провести свій контрнаступ там, де противник цього не очікує і де він найслабший.

Ми докладно вивчали ситуацію і прийшли до висновку, що якраз там, де противник планував наступати на Сумщину, оскільки перекинув усі свої частини на Харківський напрямок, у нього залишилися тільки підрозділи, які прикривали державний кордон або перебували в глибині для виконання якихось окремих завдань.

Коли доукомплектувати п’ять бригад, вони поміняли бригади Десантно-штурмових військ, які були в боях на Торецькому напрямку (95 бригада), в районі Часового Яру (там 80-ка стояла). Нам вдалося їх вивести, підготувати. Причому все це відбувалося фактично з коліс. Бригади виходили, навіть не доукомплектувалися повністю — було по два батальйони, тому що треті тільки доукомплектовували. Тоді довелося розкомплектувати дві бригади, ви пам’ятаєте — 153-тю і 155-ту — і ними доукомплектували власне ці бригади.

І розпочали наступ 6 серпня.

Головне, що нам вдалося все це зберегти в таємниці. Ніхто не знав.

Ви казали, що спочатку про це знали тільки чотири людини.

Спочатку чотири людини, потім, уже безпосередньо за два тижні до наступальних дій, звичайно, знали командири.

Але це потребувало дуже детальної, ретельної підготовки. Зокрема, підготовки особового складу, тому що перейти державний кордон, як виявилося, теж для декого було своєрідним таким моральним бар’єром.

У сенсі?! Чому?

Напередодні наступу я буквально об’їздив усі підрозділи, роти, зустрівся із солдатами й кожному розповів, для чого ми туди йдемо і чому саме тут.

Бо були навіть командири, які ставили питання, чи це законно.

Тобто вони на нас напали — це законно, а нам перейти через державний кордон на ворожу територію, коли йде війна, незаконно? Це ж абсурд!

На фронті велике значення має морально-психологічний стан. Коли всі відступають — пригнічені, ні у що не вірять, що можна наступати, що можна громити ворога. А коли ми наступаємо, відбувається перелом свідомості, морально-психологічного стану, це мотивує не тільки ті війська, які наступають, а всіх. Тому що виявляється, що ворог-то не такий, і бачите, ми за день просунулися вглиб на 12 кілометрів, розгромили всі прикордонні частини, подолали прикордонну смугу.

До речі, смуга вздовж кордону була дуже потужно збудована. Ми змогли проробити проходи в їхніх загородженнях тільки близько 12-ї години дня.

Ця проблема є і на деяких інших ділянках. Уявіть, подолати два протитанкові рови, кожен завглибшки і завширшки до трьох-чотирьох метрів. Усі тетраедри (протитанкові загородження, їх ще називають «зуби дракона». — С.К.) з’єднані між собою металевим тросом, а на деяких ділянках ще й заміновані. Їх починає стягувати інженерна техніка, і тут йдуть підриви протитанкових мін.

Ну і плюс дрони. Нам дуже пощастило, що тоді у противника не було (вони тільки почали з’являтися) дронів на оптоволокні. Це для нас потім стало великою проблемою. А на той момент кількість наших дронів переважала, нам вдалося скоординувати підрозділи БпЛА з діями штурмових підрозділів

До речі, тоді вперше про себе заявили штурмові батальйони. Вони показали високу ефективність. Пам’ятаєте, була теза, що треба комплектувати тільки ті бригади, які мають традиції, досвід, які воювали, а ці підрозділи були сформовані з нуля. Деякі командири навіть не кадрові були.

І вони пішли попереду, пішли першими, проробили проходи спільно з інженерами, прорвали оборону. Вони йшли як передові загони перед нашими десантними бригадами.

«За місяць-два-три ми зможемо значно наростити кількість оптоволоконних FPV, що практично позбавить ворога переваг, які він має наразі»

У зверненні з нагоди року на посаді головкома ви написали, що одним з пріоритетів є «нестандартні дії, не лише оборона». Зрозуміло, не варто розкривати свої плани ворогу, проте чи маємо ми спроможності для того, щоб зараз була «не лише оборона»? З огляду на наступ на Сумщині й Харківщині, я маю на увазі. Адже противник явно зробив висновки з Курщини. Сумщину зараз прасують КАБами, а ми фактично нічого не можемо зробити з цим.

По-перше, кожна дія має контрдію. Якщо вони використовують свої КАБи, ми повинні також використовувати наші GBU, наші керовані бомби. І ми використовуємо цю зброю і нарощуємо масштаб. До речі, наші Повітряні сили завдають таких дуже чутливих для противника ударів, і вони зазнають втрат

Наші системи наведення набагато кращі, ніж системи ворога. У нас достатня кількість засобів електронної боротьби, які діють на систему управління ворожих КАБів. От летіла вона в одному напрямку, а потім чомусь полетіла в іншому. Система управління й боротьба проти засобів РЕБ — це постійне змагання, як і змагання між дронами й засобами РЕБ.

По-друге, зрозуміло, що активні дії, активна оборона, контрнаступальні дії залишаються. Їх проводять, і щоразу вони підтверджують свою ефективність. Навіть у цих умовах сміливі, рішучі дії, у тому числі на території ворога, призводять до того, що ми зриваємо їм усі плани.

Далі. Технологічна складова. Те, що стосується дронів, удосконалення їхніх характеристик, збільшення дальності ураження — ми також почали отримувати дрони на оптоволокні з кабелем 20 км, що в принципі зрівнює наші шанси з ворогом.

І я сподіваюся, що, можливо, за місяць-два-три ми зможемо значно наростити кількість оптоволоконних FPV, що практично позбавить ворога переваг, які він має наразі.

Ну і, звичайно, нарощування наземних дронів. Їх зараз багато виробляють. Дистанційно керованих модулів. Усі вони мають елементи штучного інтелекту, тобто спроможні виявляти цілі самостійно, ідентифікувати їх, спроможні вести вогонь автоматично, напівавтоматично.

Багато хто вважає, що за цим майбутнє.

Ну, звичайно, це вже фактично відбувається так, як ми колись бачили в «Зоряних війнах».

Ви сказали про руйнування планів противника. Відомо, що похід на Курщину зірвав наступ на Сумщину й Харківщину. Можливо, є ще дещо, що можна відкрити?

Річ у тім, що деякі дії люблять тишу. І ми про них не говоримо не тому, що хочемо щось приховати, просто це береже життя наших людей. Але такі дії ми проводимо. Думаю, мине час і про них усі дізнаються.

У чому сенс дій Сил оборони на Бєлгородщині?

Ви казали, що удари по російських арсеналах зменшили використання артилерійських снарядів удвічі. А як ще впливають на перебіг бойових дій наші удари по об’єктах у глибині території ворога?

Я вже сказав, що кількість боєприпасів зменшилася. Нам вдалося знищити декілька місць зберігання і збирання «шахедів», що також вплинуло на загальну кількість їхнього застосування.

Ми завдали низки успішних ударів по аеродромах, і противник змушений був дислокувати, перемістити свою авіацію вглиб Росії. Якщо раніше вона була на відстані 100–150 км, тепер це 200–300 км — Енгельс, Шайковка.

Декілька днів тому нашими вдалими діями був знищений дальній бомбардувальник Ту-22М3. Якраз тільки приземлився — і наш дрон вразив його. Вартість — близько 100 мільйонів доларів.

Російський флот фактично зачинений у Новоросійську. Інколи він проривається, але для них це випробування, тому що вони знають, що постійно під загрозою наших ударів.

Система протиповітряної оборони — також один з напрямків ураження під час «дипстрайку», що значно знижує потужності і самої системи протиповітряної оборони, і системи виявлення наших засобів повітряного нападу. Кожна така станція коштує десятки мільйонів доларів.

Виплати за поранення: «Питання не в грошах, питання в процедурах»

У тому ж річному зверненні ви написали: «Близько 70 тисяч військовослужбовців відряджено в зону бойових дій у результаті скорочення (зменшення) чисельності частин охорони, обслуговування та забезпечення». Однак у бойові бригади переводили також людей з підрозділів ППО, РЕБ, бойової авіації. Зрозуміло, на фронті бракує людей, однак чи варто при цьому жертвувати вузькими фахівцями, які мають цінність для Сил оборони? Чи задоволені ви цією ротацією?

Робота продовжується. У нас є плани, проведені розрахунки, і ми продовжуємо переведення з тилових частин до бойових, диференційно. Пам’ятаєте історію з льотчиками, інженерами — ми враховуємо специфіку. Зазвичай переведення стосується підрозділів охорони, логістичного забезпечення. Причому в логістиці також є обмеження, коли, наприклад, ті, хто перевозить боєприпаси чи пальне, мають відповідні допуски. І ми їх якщо і переводимо у бригади, то на такі самі спеціальності, які вони виконували в логістичних частинах.

Словом, цей процес триває. Це одне з джерел поповнення.

Воно себе виправдовує?

Звичайно, виправдовує.

Президент озвучив цифру — 30 тисяч мобілізованих щомісяця. Якщо говорити про плани, вона залишиться такою чи ми будемо її підвищувати?

Президент озвучив цифру, яку він озвучив. І це дійсно та цифра, якої ми повинні притримуватися.

Ворог щомісяця збільшує чисельність своїх Збройних сил на вісім-дев’ять тисяч завдяки контрактникам. У деяких регіонах вартість контракту сягає 40 тисяч доларів. А гроші для них завжди стимул.

Ми знаємо, що російські війська поповнили 12 тисяч вихідців з Північної Кореї. Частина з них у різні способи ліквідована. Яка їхня кількість зараз, як це впливає на перебіг бойових дій?

Корейці прибувають. Як мінімум були вже дві хвилі навчання й поповнення. Вони активно застосовувалися в боях на Курщині, складали основу якраз наступальних угруповань. Зазнали значних втрат, тому що наступали і використовували стару радянську тактику.

Зараз ми спостерігаємо вдосконалення їхньої підготовки, озброєння, екіпірування. Вони вже фактично перейшли на стандарти російської армії. І продовжують застосовуватися.

І ми не бачимо, як це можна зупинити?

Зупинити? Тільки фізично.

Відомо, що близько шести мільйонів чоловіків не оновили своїх даних у ТЦК. Відповідно, вони уникають мобілізації. Чи є бачення, як можна залучити їх до війська?

У першу чергу потрібна цифровізація. Коли процес оцифрований, ми знатимемо всіх наших громадян і де вони перебувають.

Яку частину потреби в мобілізації покриває рекрутинг?

Узагалі, усі цифри, які стосуються мобілізації, конфіденційні. Я знаю всі цифри, скільки цього місяця прийшло людей через рекрутинг, скільки минулого, але все, що стосується мобілізації, — це конфіденційна інформація. Скажеш одну цифру, а там (вороги. — С.К.) швиденько порахують.

Давайте так, наскільки ефективна система рекрутингу?

Вона набуває своїх спроможностей. Запущені різні проєкти. Є можливість укласти контракт чи обрати частину, в якій хочеться служити. Тобто система максимально гнучка. Ми використовуємо всі прийнятні форми, які забезпечують залучення наших громадян на військову службу.

11 лютого Міністерство оборони представило умови контрактування для 18–24-річних добровольців, серед яких виплата 1 млн грн і грошове утримання в розмірі 120 тисяч гривень. Ініціативи викликали неоднозначну реакцію.

Скептики кажуть, що вона не справедлива щодо тих, хто вже перебуває в лавах Сил оборони: люди в одних і тих самих підрозділах за одні й ті самі завдання будуть отримувати різне грошове забезпечення. І чому досвідчені бійці, на яких тримається фронт, мають отримувати менше, ніж недосвідчене поповнення? Добровольці чи мобілізовані, які прийшли у 2022 чи 2023 році, не мають шансів на демобілізацію, зате 18–24-річні після року контракту можуть демобілізуватися.

До того ж хлопці цього віку, які мобілізувалися раніше, таких виплат не мали. Президент обіцяв якось переглянути цей механізм. Чи є просування в цьому напрямку?

Так, робота постійно відбувається, у тому числі й для усунення всіх тих негативних моментів.

Коли буде результат і як це має виглядати, на вашу думку?

Якщо я скажу, що зараз ви не повірите. Я думаю, що найближчим часом, протягом місяця-двох. Ця кампанія фактично тільки стартувала, вона набирає обертів.

Хлопці вже користуються цією опцією?

Користуються. І для того, щоб надати максимум можливостей, пам’ятаєте, спочатку було визначено шість бригад під час експерименту, зараз додалися ще 10. Ми розглядаємо всі форми, методи, обговорюємо ці питання на Ставці, щоб максимально залучати тих, хто може воювати, а хто має якісь обмеження — щоб використовували свої можливості там, де вони можуть їх проявити, наприклад, у протиповітряних частинах, які борються з дронами, у мобільних групах.

Але дивно, що така ситуація взагалі виникла. Президент стверджує, що в подібних питаннях радиться з військовими, а тут такий резонанс у першу чергу у військовому середовищі.

Військові здебільшого воюють. Ми, звісно, долучаємося до цієї кампанії, але це скоріше питання до Міністерства оборони.

Чимало військових, з якими ми спілкувалися, кажуть, що в Силах оборони є проблеми з виплатами за поранення, за загибель військового. Людям нерідко доводиться судитися, щоб отримати належні виплати. При цьому гроші на заохочення молодих держава знайшла. Це також не сприяє відчуттю справедливості.

Проблеми з виплатами коштів за поранення в основному лежать у бюрократичній площині.

Питання в тому, що для того, аби виплатили кошти, слід надати відповідні документи, що підтверджують обставини поранення, важкість поранення чи травмування, людина повинна пройти курс лікування та реабілітації, про що теж мають бути відповідні довідки. Хоча, звичайно, перелік цих документів значно зменшений.

Для того, щоб узагалі цей процес максимально спростити, ми ввели вертикаль служби соціального супроводу (патронатної служби), починаючи з бригад і завершуючи Генеральним штабом. І принаймні кількість таких звернень значно зменшилася. Я вважаю, що цей проєкт показав свою ефективність.

Тому тут питання не в грошах, питання в процедурах.

«Військовослужбовців із СЗЧ почало повертатися значно більше, і вони якісно воюють»

Проблема із СЗЧ. Чи покращилася ситуація після того, як кримінальне покарання за самовільне залишення частин відклали в разі повернення на фронт?

Так, ситуація змінилася. Військовослужбовців почало повертатися значно більше, і багато з них дуже якісно воюють, показують непогані результати.

Деякі підрозділи майже наполовину укомплектовані якраз тими військовослужбовцями, які самовільно залишали частини.

Скільки повернулося?

Ну, тисячі.

Недостатній (вочевидь) рівень мобілізації спричиняє ще дві системні проблеми, які впливають на морально-психологічний стан військових і боєздатність підрозділів: тривалу відсутність ротацій і відсутність перспективи демобілізації. Кабмін мав подати законопроєкт про демобілізацію до 18 грудня 2024 року, однак не зробив цього.

Зараз Міноборони опрацьовує кілька дуже дивних варіантів законопроєкту, який передбачитиме можливість довготривалої ротації або лікування для військових на строк від трьох до п’яти місяців.

Ротації проводять. Узагалі-то, коли я розпочав свою діяльність на посаді головкома, ми почали одразу виводити бригади на відновлення боєздатності. Власне ті сім бригад, які зірвали наступ на Харківщині, якраз були виведені на ротацію. До цього ротацій не було.

Та хочу сказати, що фронт постійно збільшується, Курська операція і дії противника в Харківській області, у Вовчанську, дали нам збільшення фронту на 200 км. А противник з початку агресії збільшив своє угруповання вп’ятеро. Щомісяця вони збільшують на вісім-дев’ять тисяч, за рік це виходить 120–130 тисяч. 1 січня 2025 року в Росії угруповання військ, яке бере участь у бойових діях в Україні, налічувало 603 тисячі військових, сьогодні — уже 623 тисячі.

Уявіть, якщо тільки за підписання контракту їм платять 20–40 тисяч доларів, я вже не беру всі інші виплати грошового забезпечення, а солдат у них отримує від 2,5 тисячі доларів. Тобто вони людей закидують грошима, і це головний стимул. Ми собі дозволити це не можемо.

Якщо взяти підготовлений мобілізаційний ресурс противника — тих, хто проходив військову службу, військову підготовку, — він складає близько 5 млн осіб. А мобілізаційний ресурс загалом — 20 млн. Уявіть їхній потенціал. І що ми можемо в цих умовах зробити? Звичайно, мобілізація і переведення.

Питання ротацій завжди буде в порядку денному. Тому що фронт збільшується, війна може тривати роками…

В умовах, коли ми не можемо провести ротацію повноцінно… А ми не можемо провести ротацію повноцінно, тому що знову повертаємося до питання мобілізації, та заглиблюватися в нього не будемо, тому що воно досить чутливе. У бригадах, ротах є графіки, людей відпускають. Усе одно якісь підрозділи бригад є у другому ешелоні, тому людей відпускають.

Разом з питанням ротації активно обговорюють і демобілізацію. Серед ідей — відпустити тих, хто служить з 2022 року. Зрозуміло, що це нереально в повній мірі. Але якщо припустити таке, скільки людей зараз перебуває на фронті з моменту повномасштабного вторгнення?

Багато людей. Пам’ятаєте, коли Верховна Рада порушувала минулого року питання, щоб включити в закон про мобілізацію питання демобілізації та надати можливість демобілізуватися тим, хто відслужив три роки, тоді ми порахували, що у квітні цього року з усієї кількісті угруповання, яке було в нас на фронті, близько 350 тисяч звільнилися б одразу.

Фактично ми втратили б третину армії.

Про зміну командирів: «Ми не можемо тримати того, хто просто кидає в бій своїх солдатів, де вони гинуть»

У процесі підготовки до інтерв’ю ми часто чули від командирів різного рівня про те, що існує велика проблема з якістю навчання мобілізованих у навчальних центрах. Також аналітики Центру ініціатив «Повернись живим» кілька місяців досліджували проблеми навчальних центрів Сухопутних військ, і результати свідчать про невідповідність програми підготовки реаліям війни. Причому це стосується і тих, кого готували за кордоном. А недостатній рівень підготовки позначається на наших втратах на полі бою.

Ви серед своїх досягнень назвали збільшення тривалості підготовки з одного місяця до півтора. Але це, схоже, не вплинуло на якість. І чи достатньо півтора місяця на підготовку?

Підготовка для нас пріоритет. Збільшення тривалості навчання, звичайно, вплинуло на якість. Але загалом вона триває не півтора місяця, а фактично більше, якщо брати повний цикл, без форс-мажору.

Півтора місяця — це обов’язкова підготовка в навчальному центрі. Після цього військовослужбовець потрапляє в частину і проходить адаптивний курс там: його безпосередньо готують до дій саме в цій бригаді, на цьому озброєнні, на цій місцевості, проти конкретного противника.

Але це залежить від частини.

Так. Цей адаптивний курс триває мінімум п’ять діб, а загалом два тижні. Тобто вся підготовка — загалом два місяці.

Ми приділяємо максимальну увагу цьому напрямку — і мій новий заступник бригадний генерал Олег Апостол (його бригада якраз і відрізнялася тим, що була добре підготовлена, і взагалі у нього такий інноваційний підхід до підготовки особового складу), він зараз цим займається.

Це пріоритетне питання, яке я особисто тримаю на контролі. Щомісячно проводжу наради, де ми підбиваємо підсумки реалізації тих завдань, які були прийняті за пропозиціями командирів, командувачів з бойової підготовки.

У нас зараз два важливі питання, якими я не просто опікуюся, а які поставив собі за пріоритет — це дрони, тобто безпілотні підрозділи, безпілотна складова і бойова підготовка.

Ці наради ми проводимо в режимі закритої відеоконференції. На них виступають від інструктора, який готує, і до командувача або командира бригади чи начальника навчального центру. Вони розповідають про проблеми чи про виконання завдань, проєктів, які зараз актуальні.

Ми робимо акцент на технічній складовій, на безпеці під час підготовки, тому що ви знаєте, що були удари балістичними ракетами. Тобто в нас зараз усе зарите в землю і максимально роззосереджене. І процес саме підготовки проводимо в максимально польових умовах.

І було моє прохання й звернення до партнерів, і на всіх міжнародних зустрічах я просив, щоб ми не ганяли бригади за кордон на підготовку, а вони надсилали нам інструкторів або готували наших інструкторів за кордоном. А всі зекономлені гроші вкладати в розвиток нашої начальної бази. Тому що, по-перше, ми як мінімум економили б місяць на всі ті переміщення. А по-друге, ви пам’ятаєте, які були історії з двома бригадами. (Йдеться про 153 і 155 бригади, які проходили навчання в Німеччині та у Франції. Вони потрапили в скандал через проблеми з організацією, неналежне управління й забезпечення. — С.К.)

Ваші критики закидають вам часту зміну командирів бригад, у тому числі через їхнє небажання виконувати нереалістичні завдання. Саме так, наприклад, пояснювали підлеглі полковника Еміля Ішкулова його зняття з посади командира 80 десантно-штурмової бригади. Юрій Бутусов, один з найактивніших ваших критиків, казав, що є бригади, де командирів змінювали по шість разів.

Дійсно, командирів міняють тоді, коли бригада не виконує бойових завдань, не утримує території. І головний критерій — коли в командира є великі втрати в особовому складі. Причому це основний критерій, за яким оцінюють діяльність командира.

Ми не можемо тримати командира, який просто кидає в бій своїх солдатів, де вони гинуть.

Хіба з Ішкуловим була така історія?

Там була інша історія. Але зараз про неї не будемо.

Такс, ну є й інші проблеми. Чимало командирів нижчої та середньої ланок публічно говорять про проблему фіктивної звітності. Командири приховують кількість тих, хто пішов у СЗЧ, інші проблеми підрозділів, приховують невдачі, тому завдання, які їм ставлять, дуже часто не відповідають їхнім бойовим можливостям. Умовно, штаб може вважати, що він оперує сотнею бійців на конкретній ділянці фронту, а на землі їх може бути тридцять, з яких половина легко поранена.

Ну, це правда. І це, напевне, головна наша проблема.

І що з цим робити?!

Ну, по-перше, перевіряти наявність особового складу.

Розумієте, у чому проблема? Чому показують більше людей на передньому краї, а насправді їх менше? Ну, не всі, певна частина. Щоб мати можливість махінацій з тими людьми. Ви ж знаєте, скільки солдат отримує на передньому краї і який є спосіб заробити гроші. Тобто показати, що він тут, а він насправді взагалі десь там. І це один з напрямків, за яким постійно ведеться робота. Не буду озвучувати цифри, але це проблема.

Із цим — приховування проблем — ймовірно, пов’язана й справа бригадного генерала Юрія Галушкіна (екскомандувач оперативно-тактичного угруповання «Харків»), генерал-лейтенанта Артура Горбенка (командир 125 окремої бригади ТрО) і полковника Іллі Лапіна (командир 415 окремого стрілецького батальйону 23 окремої механізованої бригади). Галушкіна звинуватили в тому, що він «визначив позиції оборони для 125 бригади ТрО, які не відповідали її бойовим можливостям». На вашу думку, чи доречно закидати ті чи інші дії з управління боєм або організації оборони і чи не шкідливо це в час великої війни?

Тут ситуація дуже непроста. Тому що кожен військовослужбовець і кожен начальник відповідає за свої дії. Якщо ти отримав бойове розпорядження, ти зобов’язаний його виконати. Тому що невиконання бойового розпорядження — це злочин.

І коли ставлять задачі, наприклад, провести мінування, виставити мінні поля, провести інженерне обладнання, установити мінно-вибухове чи невибухове загородження, обладнати позиції, перевірити організацію системи вогню, тобто виїхати. Тим більше на напрямку, де ми вже знали, що противник буде наступати. Командир цього угруповання отримав від мене завдання і мені звітував. Усно. А потім ще надавав письмові звіти про те, що отака задача, бойове розпорядження виконане. Тобто перевірено, організовано, виставлено, проведено мінування, нарощена система інженерних загороджень тощо.

І коли ти порушуєш або не виконуєш дію, а звітуєш, що ти це зробив, а насправді це не зроблено, звичайно, за це треба відповідати.

Безпосередньо під час воєнного стану?

Є поняття військового злочину. Просто тут питання складне і чутливе, коли йдуть бойові дії. Тому що наші дії ще залежать від дій ворога. І ми не завжди можемо передбачити, як він діє. І наскільки виконаний обсяг робіт може відповідати адекватно діям противника.

Тому що противник теж думає, яким чином нас розбити, яким чином обійти, знайти слабкі місця в нашій обороні.

Але цей процес складний, бо ви знаєте, є ситуації, коли військові звільняються на період бойових дій від відповідальності за імунітетом. Де межа між імунітетом і невиконанням бойового наказу — це якраз відповідальність правоохоронних органів і Державного бюро розслідувань.

Військову прокуратуру потрібно відновлювати?

Звичайно. Тому що ті люди займаються чисто військовими злочинами і військовими, тоді цей процес, по-перше, не викликає такого резонансу в суспільстві. І по-друге, є більш, скажімо, професійним, тому що це вузькі фахівці.

Чи відомо вам, скільки всього офіцерів зараз під слідством за свої дії чи рішення під час ведення бойових дій?

Я не знаю точно. Просто не маю на це часу.

Про миротворчий контингент: «На певний період, звичайно, це стабілізує ситуацію. Але як надовго, важко сказати»

Улітку минулого року секретар Комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони і розвідки та член Тимчасової слідчої комісії ВР щодо закупівель дронів і спорудження фортифікацій Роман Костенко заявив, що в Україні часто будували фортифікації в місцях, де неможливо тримати оборону. Чи краща ситуація у прикордонних районах, де ми можемо очікувати нового наступу?

Ми знаємо, що є лінії оборони, за які відповідає місцева влада, за які — військові. Але на відео з позицій інколи видно, що вони часто облаштовані не найкраще: бракує нормального окопування, ходів сполучення. 105 мм гармати просто накриті сітками від дронів. Це бачить ворог, бачить суспільство.

Усе, що стосується оборонних рубежів у глибині — це відповідальність місцевої влади. Позиції у смузі забезпечення чи на передовій, де безпосередньо є лінія бойового зіткнення, — звичайно, це військові. Тому що вся та територія вражається всіма видами зброї. Звичайно, тут не можна говорити про якісь класичні укріплення. Їх можна робити завчасно, в мирний час.

Пам’ятаєте з історії, була лінія Мажино, лінія Маннергейма, але це все будували на кордонах у мирний час. Тоді там дійсно були потужні фортифікаційні споруди. А як можна щось побудувати, якщо, наприклад, на глибину до п’яти кілометрів все прострілюється вогнем артилерії та повністю знищується дронами? Там можуть бути тільки польові укріплення, вириті самими солдатам лопатами БСЛ-110 чи саперною лопаткою.

В інтерв’ю «1+1» ви розповідали про те, як у 2022-му після розмови з Валерієм Залужним узяли на себе підготовку оборони Києва, хоча й не хотіли вірити у велике вторгнення, однак розуміли, що готуватися потрібно до найгіршого. І оборона вибудовувалася, зокрема, по рубежах ще часів Другої світової. Чого я зараз це згадала. Чи можна тут зробити висновок, що Збройні сили не мали тоді чіткого плану підготовки до відбиття вторгнення? І як оцінювати дії тих, хто все ж готувався на власний ризик?

Розмова із Залужним відбулася десь за два тижні — за десять днів до вторгнення. Десь за чотири дні я звернувся до нього, кажу, що ми вже, в принципі, все: провели рекогностування, вивезли солдатів, розібралися з рубежами, як ми будемо будувати оборону. Треба вивозити техніку. Він каже, що надати такий наказ не може. І техніку я почав вивозити на свій ризик.

Коли продовжилися навчання в Білорусі, стало зрозуміло, що це вже створено наступальне угруповання. Коли вийшли їхні «Смерчі», «Гради», «Урагани», далекобійні системи вздовж державного кордону, зрозуміло, що артилерія вийшла у вихідні райони. Що ще їм там робити? Стало зрозуміло, що буде війна. Як би нам не хотілося, не вірилося, але ми повинні зробити все максимально, щоб, якщо ворог нападе, ми могли відбити наступ.

Розвідка ГУР надала дані, що противник буде наступати восьма чи дев’ятьма групами, і вони намагатимуться оточити Київ. Я сказав, що оточити такий мегаполіс дев’ятьма батальйонами неможливо. Скоріше за все, виходячи із цієї ситуації, ворог буде діяти так, що створить ударний кулак, і на двох основних напрямках заходження в Київ намагатиметься пробити наші укріплення, позиції. Щоб вийти основними широкими трасами до урядового кварталу, захопити урядовий квартал, захопити керівництво держави, тим самим, у принципі, поставити крапку у війні.

Це цілком зрозуміло. Що можна було зробити такою кількістю? Захопити входи, підступи до міста і забезпечити просування своїх диверсійних груп чи груп спеціального призначення.

І, зрештою, стало зрозуміло, що моя оцінка була правильною. Групи, які були знищені, вони мали великі фотосхеми міста, у всіх були позначені маршрути, і проходили вони якраз в урядовий квартал, у кожного були проставлені квадратики, номери, хто мав куди вийти безпосередньо в урядовому кварталі і що захопити.

А не було такого, що колеги вам казали, мовляв, не розганяйте паніку, чого ви всіх лякаєте?

Та ні, мені взагалі ніхто так не казав.

Колектив Командування Сухопутних військ як був зі мною разом до війни, так зі мною досі і воює, хоча залишився у Сухопутних військах. Але зі мною працює на пунктах управління.

У своєму резонансному інтерв’ю генерал Наєв заявив, що «у військових не було жодного документа, в якому було б написано, що 24 лютого 2022 розпочнеться наступ Росії». Це справді так?

Який може бути документ? Реально. Хто знає, коли буде війна? Якщо там якийсь план потрапив, то так.

Позиція Наєва в тому, що він виконавець. Йому дали команду — він чітко виконує. Але кожен має свою розвідку. Кожен командир має передбачати дії противника. І коли він бачить ознаки, особливо коли йде справа до агресії, зрозуміло, що він повинен вжити відповідних адекватних заходів, щоб ця агресія не відбулася.

А якби він розпочав цю агресію, скільки в нас навчань проведено і змодельовано ситуацій. Усі знали алгоритми дій.

Для Києва була особлива специфіка, тому що за оборону Києва відповідало оперативне командування «Захід». Але коли була розмова із Залужним, він запитав, хто відповідає за оборону Києва. «Літвінов», — кажу (командувач військ Оперативного командування «Захід». — С.К.). Але було зрозуміло, що він не зможе її забезпечити, тому що є специфіка.

Узагалі, до 2019 року за оборону Києва відповідало Командування Сухопутних військ, потім прийшов новий керівник, сказав, що буде все, як у НАТО — всі органи управління займаються тільки підготовкою, розвитком, генерацією.

Зрештою, я запропонував, що буду відповідати за оборону Києва, тому що це, зрозуміло, окремий напрямок.

Можна було краще підготуватися, озираючись назад?

Усі ж сподівалися і заяви були, що війни не буде…

В українському суспільстві циркулює чимало міфів, пов’язаних з початком великої війни: чи був розмінований Чонгар, чому ворог так швидко просунувся на півдні, чому Київщину прикривала лише 72 бригада, і то не в повному складі, чому в Гостомелі були лише строковики бригади НГУ, що відбувалося в Жулянах. Коли, на вашу думку, суспільство отримає відповіді на всі такі запитання?

Війна закінчиться, і думаю, суспільство буде намагатися отримати ці відповіді.

Американський журналіст-розслідувач Боб Вудворд у книзі «Війна» стверджує, що росіяни налякали США застосуванням ядерної зброї, якщо Сили оборони знищать основні сили противника під час їхнього відступу з Херсона у 2022 році, і Вашингтон натиснув на керівництво України. Чи справді була така ситуація? І як часто загалом наші партнери просили чи «рекомендували» щось у такій логіці?

Я думаю, що це якась нісенітниця.

Насамкінець. Наскільки реалістичний, на вашу думку, сценарій з введенням миротворчого контингенту не на ЛБЗ, а просто на територію України — такий варіант обговорює коаліція охочих? Чи якою, умовно, для нас є ідеальна ситуація присутності тут військ партнерів?

Присутність військ тої або іншої країни на території нашої держави — це політичне питання.

З військового погляду, звичайно, наявність контингенту іншої країни — це додаткова гарантія безпеки, тому що вони будуть гарантувати, що принаймні та частина, де розташовані ці війська, не буде уражена противником. Звичайно, теоретично ці частини не будуть на лінії бойового зіткнення. Вони будуть там, де мінімальний рівень загрози.

Усі рішення, які приймає політичне керівництво, звичайно, ми підтримуємо. Тому що їх обговорюють з військової точки зору. І президент одноосібно ніколи таких рішень не приймає.

Присутність миротворчого контингенту буде достатньою безпековою гарантією, щоб росіяни не повернулися коли-небудь знову?

Складне питання. Бо тут ворог такий… Ви знаєте його плани, а присутність контингенту їх зриває. І наскільки вони будуть прогнозовані…

Так, на певний період, звичайно, це стабілізує ситуацію. Але як надовго, важко сказати.

Останнє питання, яке ми ставимо всім нашим співрозмовникам топового рівня з 2022 року. Кожен з нас вкладає свій сенс у слово «перемога». От що особисто для вас буде перемогою, завершенням війни?

Справедливий мир — коли вийшли на кордони, підняли прапори. І це задача максимум.

А реалістична?

Реалістична — коли ворог залишить нашу територію. Не знаю, в який спосіб. Чи військовим шляхом. Але ми робимо все, принаймні щоб це зробити. Ми можемо і мусимо це зробити. Просто маємо враховувати і наші можливості, і реальність.

Те, що є кордони, вони міжнародно визнані, і ми маємо на них стояти — це моє глибоке переконання. А яким чином це буде зроблено? Політичним? З допомогою партнерів? Це вже інше питання.

(Оновлено 7:00)

ISW

Институт изучения войны (американский аналитический центр)

Оценка боевых действий в ходе российского вторжения в Украину, 9 апреля 2025 г.

Российские войска продолжают незначительно продвигаться в районе границы Сумы и Курской области, но группировка российских войск в этом районе, скорее всего, не сможет начать крупную наступательную операцию против города Сумы в ближайшем будущем без получения значительного подкрепления. Украинский главнокомандующий генерал Александр Сырский заявил в интервью украинскому изданию LB UA , опубликованном 9 апреля, что российские войска усилили атаки на «всех основных направлениях» и начали наступательные операции в Сумской и Харьковской областях.]

ISW наблюдает постепенные, но последовательные российские успехи и атаки вдоль линии Владимировка-Журавка-Новенькое (к северу-северо-востоку от города Сумы) на севере Сумской области и продолжающиеся российские усилия по вытеснению украинских войск с оставшихся позиций к югу от Суджи на юге Курской области с начала марта 2025 года.

Российские войска быстро продвинулись в Курской области в начале марта 2025 года, когда Соединенные Штаты временно приостановили обмен разведданными с Украиной, однако российские успехи замедлились, поскольку украинские войска отступили в Суджу и позднее возобновили использование дальнобойных ударных систем HIMARS.

Российские войска вытеснили украинские войска из Суджи в середине марта 2025 года, но продолжили атаковать оставшиеся украинские позиции в Курской области, а в течение последнего месяца начали атаки на север Сумской области.

Украинский военный обозреватель Константин Машовец заявил 9 апреля, что подразделения российской 76-й воздушно-десантной (ВДВ) дивизии и 83-й бригады ВДВ недавно захватили Басовку (южнее Новенького) и пытаются продвинуться в направлении Локни (южнее Новенького) и перекрыть шоссе H-07 Юнковка-Суджа. Машовец заявил, что неуказанные российские подразделения также наступают в районе Владимировка-Веселовка (севернее города Сумы) и пытаются продвинуться к российскому выступу в районе Басовки и соединиться с ним. Машовец заявил, что подразделения российской 106-й дивизии ВДВ и 11-й бригады ВДВ наступают из Гоголевки и около Олешни (оба к западу от Суджи) в Курской области и контрольно-пропускного пункта Суджа вдоль международной границы, а подразделения российской 155-й бригады морской пехоты (Тихоокеанский флот) и 810-й бригады морской пехоты (Черноморский флот) при поддержке северокорейских войск вытесняют украинские силы с оставшихся позиций около Гуево и Горналя (оба к югу от Суджи). Российские милблогеры утверждали 8 и 9 апреля, что российские войска незначительно продвинулись в восточной части Олешни и к юго-востоку от Гуево в Курской области.

Машовец подсчитал, что в настоящее время в Курской области действуют около 62 000–65 000 российских военнослужащих и пограничников, а Сырский в январе 2025 года подсчитал, что российские силы сосредоточили в Курской области около 67 000 российских и 11 000 северокорейских военнослужащих. Российские войска, вероятно, понесли некоторые потери во время интенсивных атак в марте и начале апреля 2025 года, и ISW наблюдал несколько заявлений о том, что подразделения 155-й бригады морской пехоты были передислоцированы из Курской области в Белгородскую область, чтобы отреагировать на продолжающиеся украинские атаки на северо-западе Белгородской области.

 Российское военное командование, по-видимому, не намерено существенно усиливать группировку своих войск в Курской области (что было бы главным индикатором более масштабной наступательной операции против Сумской области) и, по всей видимости, готово перебросить небольшое количество войск из Сумской области. Это говорит о том, что командование полагает, что сможет достичь своих оперативных целей с помощью уже собранных в Курской области сил.

Российское военное командование, вероятно, пытается сформировать буферную зону вдоль международной границы в Сумской области, хотя российские командиры могут намереваться продвинуться дальше в Сумскую область и в направлении города Сумы в будущем. ISW ранее оценивала, что российские войска не будут пытаться продвигаться дальше в северную Сумскую область или атаковать город Сумы, пока украинские войска сохраняют свой выступ в Курской области.

Недавние российские атаки на север Сумской области указывают на то, что российское военное командование может попытаться извлечь выгоду из распада украинского выступа Курской области, чтобы создать буферную зону в Сумской области или начать наступление на город Сумы. Президент России Владимир Путин попросил начальника Генерального штаба России генерала армии Валерия Герасимова во время визита на российский командный пункт в Курской области 12 марта «подумать в будущем о создании зоны безопасности» вдоль украинско-российской международной границы.

Министр иностранных дел России Сергей Лавров предложил России создать аналогичную буферную зону в Харьковской области, чтобы оправдать российское наступление на севере Харьковской области в марте 2024 года, а заявление Путина указывает на то, что российское военное командование либо рассматривает возможность создания буферной зоны на севере Сумской области, либо активно работает над этим.

Путин, вероятно, намерен использовать буферную зону на севере Сумской области и наступление на город Сумы, чтобы оправдать расширение своих притязаний на украинскую территорию. Российские официальные лица в настоящее время требуют, чтобы Украина уступила неоккупированные территории в Донецкой, Запорожской и Херсонской областях в рамках будущего мирного соглашения о прекращении войны, а российские официальные лица ранее заявляли, что Николаевская область (которую Россия оккупирует лишь незначительную часть на Кинбурнской косе) и Харьковская область (которую Россия оккупирует ограниченные районы) являются «исторически российскими землями».

Путин может намереваться использовать дальнейшие успехи в Сумской области и давление на город Сумы, чтобы потребовать, чтобы Украина уступила часть Сумской области России в ходе будущих мирных переговоров. Группировка российских войск в Курской области вряд ли будет достаточно боеспособной, чтобы захватить крупный украинский город после восьми месяцев боевых действий, если только она не получит значительное подкрепление из другого прифронтового района — что потребовало бы от России отказаться от крупных оперативных усилий в другом районе Украины и, возможно, оставить этот район уязвимым для украинских войск — и поэтому маловероятно. Российские силы, вероятно, намерены создать ограниченную и оборонительную «буферную зону» на севере Сумской области и продвинуться в пределах артиллерийского обстрела города Сумы, чтобы оказать давление на город и сделать его непригодным для проживания мирных жителей. Российское военное командование может также намереваться создать ограниченные оборонительные позиции на севере Сумской области, а затем перебросить эти силы для усиления других оперативных усилий в Украине, хотя информационное и политическое давление, которое может создать наступление на город Сумы, может оказаться для Путина более заманчивым, чем продвижение в других прифронтовых районах.

Россия продолжает использовать северокорейские войска в Курской области, но ISW пока не обнаружила признаков того, что северокорейские войска действуют в качестве боевых сил на Украине. Сырский заявил, что Украина наблюдала по крайней мере две волны северокорейских войск, обучающих и пополняющих свои силы, предположительно на линии фронта или в ближних тыловых районах, и что северокорейские войска продолжают действовать против украинских войск в Курской области.

Сырский отметил, что северокорейские войска улучшают свою подготовку, вооружение и снаряжение после значительных потерь в боях, и что северокорейские войска «фактически перешли на стандарты российской армии». Украинский военный обозреватель Константин Машовец сообщил, что до четырех «бригад» северокорейских войск — которые, по словам Машовца, примерно эквивалентны двум мотострелковым бригадам — действуют в Курской области. Машовец сообщил, что российские войска либо используют северокорейские войска для усиления российских штурмовых подразделений, либо выделяют северокорейские войска в отдельные районы для операций в своих регулярных подразделениях, как правило, на уровне роты или батальона. Присутствие северокорейских сил на оккупированной Украине или на линии фронта в пределах Украины стало бы заметным изменением в степени участия Северной Кореи в войне. Воюющие на Украине северокорейские силы, вероятно, стали бы точкой принятия решения для западных и тихоокеанских стран, обеспокоенных эскалацией Северной Кореи в войне на Украине и продолжающимся боевым опытом, который северокорейские силы получают, сражаясь бок о бок с российскими войсками.

Сырский заявил, что в настоящее время против Украины воюют 623 000 российских военнослужащих.

Сырский заявил, что российские силы «увеличивают численность» личного состава в Украине на 8 000–9 000 новых военнослужащих в месяц за счет контрактного набора, и что группировка российских войск, воюющих против Украины, увеличилась с примерно 603 000 человек 1 января 2025 года до 623 000 человек всего за три месяца. Сырский объяснил эти цифры набора финансовыми стимулами, которые Министерство обороны России (МО) и субъекты Российской Федерации предлагают россиянам, которые заключают контракты с МО России. Заместитель начальника Главного управления военной разведки Украины  генерал-майор Вадим Скибицкий заявил 3 марта, что против Украины действуют 620 000 российских солдат, а в ноябре 2024 года против Украины действуют около 580 000 российских солдатю

Сырский также рассказал об усилиях Украины по дальнейшему развитию своих тактических и дальнобойных возможностей беспилотников. Сырский заявил, что Украина разработала ударные беспилотники большой дальности с дальностью полета более 1700 километров и отметил, что украинский беспилотник недавно сбил российский дальний бомбардировщик Ту-22М3 стоимостью 100 миллионов долларов, когда он приземлился на российской авиабазе после боевой операции. Сырский сообщил, что украинские силы также разработали тактические волоконно-оптические ударные беспилотники с дальностью полета до 20 километров и что Украина планирует нарастить производство этих беспилотников в течение следующих одного-трех месяцев (примерно до июля 2025 года). Сырский отметил, что Украина продолжает развивать свои силы беспилотных систем и что украинские бригады интегрируют подразделения беспилотников. Украинские фронтовые и дальнобойные беспилотники являются важнейшей частью оборонительных возможностей Украины, и украинские силы использовали эти беспилотники для защиты от российских наступательных операций и наносят значительный экономический ущерб военным усилиям России.

Сырский отметил, что украинские дальние удары по российским арсеналам боеприпасов заставили российские силы примерно вдвое сократить количество артиллерийских снарядов, ежедневно выпускаемых по Украине, до примерно 20 000, и что в настоящее время российские силы выпускают от 27 000 до 28 000 артиллерийских снарядов в день. ISW также наблюдал жалобы российских мил-блогеров на то, что действия украинских беспилотников на передовой притупили недавние наступательные операции России к югу от Покровска, а разведка и удары украинских беспилотников нанесли тяжелые потери российской технике в течение 2024 года.

Китайская Народная Республика (КНР) опровергла отправку военнослужащих для участия в боевых действиях на Украине после сообщений Украины о том, что граждане Китая сражаются на стороне российских войск. Представитель Министерства иностранных дел (МИД) КНР Линь Цзянь заявил 9 апреля, что КНР не отправляла военнослужащих для участия в боевых действиях на стороне российских войск на Украине, подчеркнув, что КНР последовательно призывает своих граждан избегать участия в вооруженных конфликтах.

Линь отметил, что в настоящее время КНР проверяет ситуацию с украинскими властями. Заявление Линя прозвучало на фоне официальных украинских сообщений от 8 апреля о том, что украинские войска захватили нескольких китайских «бойцов», которые сражались на стороне России в районе Белогоровки (к востоку от Сиверска) и Тарасовки (к северо-востоку от Покровска) в ходе недавних атак, и что в составе российских войск, вероятно, есть еще граждане КНР.

9 апреля украинская бригада подтвердила, что ее солдаты несут ответственность за захват граждан КНР, сражающихся на Украине.

Основные выводы:

• Российские войска продолжают незначительное продвижение в районе границы Сумской и Курской областей, однако группировка российских войск в этом районе, скорее всего, не сможет в ближайшее время начать крупную наступательную операцию на город Сумы без получения существенного подкрепления.

• Российское военное командование, вероятно, пытается сформировать буферную зону вдоль государственной границы в Сумской области, хотя российское командование может намереваться в будущем продвинуться дальше в Сумскую область и в сторону города Сумы.

• Россия продолжает использовать северокорейские войска в Курской области, однако ISW пока не обнаружила признаков того, что северокорейские войска действуют в качестве боевых сил на Украине.

• Сырский заявил, что в настоящее время против Украины воюют 623 тысячи российских военнослужащих.

• Сырский также рассказал об усилиях Украины по дальнейшему развитию возможностей тактических и дальнобойных беспилотников.

• Китайская Народная Республика (КНР) опровергла отправку своих военнослужащих для участия в боевых действиях на территории Украины после сообщений Украины о том, что граждане Китая воюют на стороне российских войск.

• Украинские войска продвинулись в районе Торецка и Покровска.

• Российские войска наступали в районе Купянска, Лимана, Торецка, Покровска и на западе Запорожской области.

• Правительство Российской Федерации и субъекты Российской Федерации уделяют все больше внимания реабилитации и реинтеграции ветеранов.

(Размещено 6:00)

Альфред Кох

Прошли три года и сорок пять дней войны. На сегодняшних картах ISW можно заметить незначительное продвижение россиян на западе Южного фронта (россияне вошли в Щербаки) и также есть их заметное продвижение в Торецке, где они снова вернулись туда, откуда несколько недель назад их выбили ВСУ.

В то же время ВСУ удачно контратаковали на Покровском направлении (в Калиново), где они глубоко врезались в позиции россиян, создав тем самым серьезную угрозу для российских частей на самом острие их позиций вблизи (юго-западнее) Покровска.

Но самые главные события произошли в Курской и Белгородской областях, где оба украинских плацдарма фрагментируются и стремительно сокращаются. В связи с этим, украинские СМИ (со ссылкой на Генштаб ВСУ) пишут о начале российского наступления в Сумской области. Но пока на картах ISW этого еще не видно, и выглядит это лишь как ликвидация украинских плацдармов на российской территории.

Вчера вечером россияне нанесли массированный удар беспилотниками по Днепру и Харькову. В настоящий момент известно о 14 пострадавших. У них зафиксированы резаные раны, осколочные поражения, ушибы, черепно-мозговые травмы. В результате атаки в городе вспыхнули пожары, повреждены частные дома и автомобили.

Так же сообщается, что  не менее 20 БПЛА россияне выпустили по Харькову. Пострадали два человека. 17 из 20 дронов ударили по Основянскому району в южной части города, там вспыхнули пожары. Повреждены 15 частных домов, а также предприятие легкой промышленности и автотранспортное предприятие.

Сегодня главком Сырский дал интервью, в котором сообщил, что осенью на территории Белоруси пройдут совместные учения российской и белорусской армий. Он не исключил, что «под прикрытием этих учений может повториться сценарий февраля 2022 года».

Также он сказал, что для того чтобы поддерживать необходимый уровень боеспособности ВСУ, необходимо ежемесячно мобилизовать не менее 30 тыс. человек. Он, правда, не сообщил: справляются ли ТЦК с этой задачей, но при этом заметил, что по меньшей мере 6 миллионов мужчин, избегая мобилизации, не обновили свои данные в ТЦК.

С учётом того, что в Украине (по данным из Верховной Рады) насчитывается около 11,1 млн. мужчин в возрасте от 25 до 60 лет, из них 1,2 млн. уже служат в армии, 2,9 млн. проживают на оккупированных территориях, 1,3 млн. уехали за границу, а 0,6 млн. имеют бронь, то (если верить Сырскому) это значит, что не обновили своих данных примерно все…

О больших проблемах с пополнение ВСУ косвенно свидетельствует также заявление Минобороны Украины о том, что до 5 июня всем ограниченно пригодным нужно повторно пройти Военно-лечебную комиссию (ВЛК). Речь, видимо, идет о тех 1,5 млн. мужчин, которые признаны непригодными к военной службе по состоянию здоровья.

Есть еще одно важное замечание. Известно, что на передовой и украинские и российские военнослужащие получают примерно одинаковое денежное довольствие. Но в России еще есть те, кто готов за эти деньги ехать в чужую страну и, рискуя своей жизнью, убивать незнакомых и не сделавших им ничего плохого людей. А в Украине за эти деньги желающих ее защищать от врага уже нет…

Разумеется, что таким образом сказывается эффект разницы в масштабах противников. В России еще полно недоумков, подонков и маргиналов, которые ни при каких обстоятельствах не смогут даже близко столько заработать «на гражданке». А в Украине пассионарная и патриотическая (не на словах, а на деле) часть нации уже вычерпана до донышка.

В этом нет ни намека на какой-то упрек. Я давно уже писал, что не брошу камень в того, кто решил, что свою жизнь, здоровье и благополучие семьи он ставит выше территориальной целостности своей страны. Не всякое отечество заслуживает того, чтобы человек готов был за него умереть. И не мне судить является ли Украина таким отечеством или не является.

В Украине сейчас много говорят и пишут о том, что есть концепция такой обороны с помощью дронов, которая не требует большого количества солдат на линии фронта. Эту концепцию мне излагали люди, которым я доверяю, которые сами эти дроны производят и используют непосредственно в бою.

Они считают, что это является решением проблемы нехватки солдат для ВСУ.

Но сегодняшнее интервью Сырского (особенно его пассаж про 30 тыс. новобранцев в месяц), показывает, что концепция «дроновой обороны» не стала главной в стратегии Генштаба ВСУ и украинское командование исповедует какой-то другой подход.

Из предыдущих, сравнительно недавних интервью того же Сырского мы знаем, что он собирается со временем перехватить инициативу и перейти в наступление. И если это так, то тогда понятно зачем ему все новые и новые солдаты и почему он категорически против демобилизации тех, кто уже отвоевал три года (хотя вроде такое обещание было).

Очевидно, что Зеленский также разделяет этот подход. (Иначе бы Сырский его не исповедовал). Насколько такой перелом в войне реален и необходим — не могу судить. Мне не хватает экспертизы. Наверное, при каких-то обстоятельствах, это и возможно.

Очевидно только, что для этого нужны качественно и количественно иные поставки вооружений для ВСУ. В последнее время европейские партнеры (Норвегия, Германия, Дания и др.) выделили Украине достаточно крупные суммы. Поэтому сегодня Зеленский заявил, что Украина готова купить у США большую партию оружия. Это новый подход. И он дает некоторую надежду.

Тут важно понять масштаб и то, как на это прореагирует Пентагон и Белый Дом. С учетом того, что Трамп уже понял: Путин тянет волынку и пытается тем временем улучшить свои позиции, то не исключено, что он и согласится на массированные поставки оружия для ВСУ. Тем более, если за него еще и заплатят. Так что все возможно. Во всяком случае, я так себя настраиваю.

Слава Украине!🇺🇦

(2 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.

Загрузка...

Комментарии читателей статьи "BloggoDay 10 April: Russian Invasion of Ukraine"

• Оставьте первый комментарий - автор старался