BloggoDay 13 Jule: Russian Invasion of Ukraine
Дайджест 13 липня 2025 р
(Оновлено 14:00)
Обозреватель
Віктор Швець
Путін свого добився – у Трампа лопнуло терпіння, починається новий етап війни
Багато хто в оточенні путіна, да і сам путін, з великим піднесенням і оптимізмом зустріли перемогу Трампа на виборах. Цей факт відкривав для путінської влади, як вони вважали, величезні можливості, а найголовніше — успішно завершити війну з Україною, яка стає все більш небезпечною для влади путіна.
Якби не старалася кремлівська пропаганда, економіка Росії вже майже стоїть на порозі колапсу. Про тяжкий стан економіки вже відверто говорять не тільки політологи чи журналісти, а представники влади. Усі намагання путінських емісарів владнати питання війни в Вашингтоні були малоефективними і не вирішували жодних проблем, і все тому, що насправді путін не збирався і не збирається закінчувати цю війну, поки не досягне успіху. Але, головна проблема путіна якраз і полягає у тому, що за три з половиною роки його армія не змогла захопити навіть повністю Луганську область.
Путіну довгий час вдавалося дурити Трампа, цинічно використовуючи його довіру, про можливість мирного завершення війни. Він вміло використовував певні особливості характеру Трампа, ефективно маніпулюючи його довірою, продовжував свою агресію. Головне завдання путіна полягало у тому, щоб використовуючи усі свої психологічні навички добитися від Трампа припинення допомоги Україні. І це довгий час йому вдавалося.
Завдяки зупиненню надання Україні військової допомоги і особливо розвідувальної інформації, путінській армії за допомогою північнокорейських солдатів, вдалося істотно потіснити ЗСУ у Курській області. Путін чітко усвідомлював, що без потужної допомоги західних країн і особливо США українським Силам Оборони буде важко стримувати всенаростаючу агресію путіна. На певному етапі українсько-американських стосунків склалося враження, що путін близький до своєї мети — обеззброїти Сили Оборони України і як результат — навʼязати Україні свої умови «перемирʼя».
Але, разом з вмілими діями путіна по обдурюванню Трампа, в американському суспільстві, серед політичної, культурної еліти та серед американських виборців назрівав потужний спротив такій політиці Трампа. Справа дійшла до того, що журналісти вказували Трампу на те, що путін відверто знущається над Трампом і принижує президента США.
Велику роль у тому, що Трамп нарешті прозрів і усвідомив усю підступність і цинізм путіна, відіграв Конгрес США, який на двопалатній основі підтримував Україну.
Нарешті у Трампа лопнуло терпіння, увесь світ побачив як радикально змінилась позиція Трампа щодо путіна і його агресії проти України. Цікаво, як американці оцінюють ці різкі зміни у взаєминах між Трампом і путіним.
The Washington Post розмістила актуальний матеріал «Глибокі наслідки розвитку стосунків Трампа з Путіним», в якому аналізуються ці кардинальні зміни і прогнозуються їх наслідки для України.
«Стосунки президента Дональда Трампа з президентом Росії Володимиром Путіним вже давно описуються як романтичні стосунки, оскільки вони часто обмінюються лестощами та хвалебними коментарями.
Тепер романтичні стосунки розірвані.
«Путін кидає нам багато нісенітниці, якщо хочете знати правду», – сказав Трамп під час вчорашнього засідання Кабінету міністрів. Він повідомив журналістам, що розглядає законопроект про санкції проти Росії, який має понад 80 співавторів у Сенаті. «Він весь час дуже милий, але це виявляється безглуздим».
Цей коментар є однією з найжорсткіших критик Трампа на адресу російського лідера. Він підкреслює еволюцію жорсткішого ставлення Трампа до путіна, людини, яку він колись хвалив, та можливе пом’якшення стосунків Трампа з президентом України Володимиром Зеленським, який заявив, що його остання розмова з Трампом була їхньою «найпродуктивнішою» на сьогодні.
Немає сумнівів, що Трамп думає про путіна. Трамп також накинувся на путіна на початку своєї вечері з прем’єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньягу в понеділок, заявивши, що він «зовсім не задоволений президентом Путіним».
«Я розчарований, чесно кажучи, що президент Путін не зупинився», – сказав Трамп. Він, ймовірно, мав на увазі початок Росією найбільшого повітряного нападу у війні проти України на початку цього місяця, коли центр Києва був задушений сильним димом, спричиненим шквалом ракетних атак та атак безпілотників.
Це суттєвий зсув для президента-республіканця, людини, яка колись називала Путіна «генієм» та «кмітливим» і описувала його як людину, яка йому подобається, і яка любить його. Цей зсув підкреслює, як Трамп, який під час кампанії 2024 року називав війну між Росією та Україною такою, що її легко вирішити, усвідомлює, наскільки нерозв’язним став конфлікт і як похвала Путіну може зовсім не зворушити російського президента.
Йдеться про більше, ніж просто про стосунки між двома впливовими людьми. Це може мати реальні — і значні — політичні наслідки.
«Ми живемо в період, коли Трамп явно критикує Путіна все частіше, тому що неймовірно очевидно, що Росія не зацікавлена в припиненні вогню», — сказала Анджела Стент, професор-емерита Джорджтаунського університету та авторка книги «Світ Путіна: Росія проти Заходу та з рештою».
«Цікаво, чи це частина переговорної тактики [Трампа], можливо, віра в те, що якщо він більше критикуватиме Путіна, Путін може змінити свою політику. Але це дуже малоймовірно. Путін все ще вважає, що може виграти війну, і немає жодних доказів того, що він змінить свою думку з цього приводу».
На думку Стента, «справжнє питання полягає в тому, коли президент визнає, що Путін не зацікавлений у переговорах, і як це змінить його політику».
З цією метою Трамп двічі цього тижня заявив, що його адміністрація надішле Україні більше оборонної зброї, лише через кілька днів після того, як Пентагон оголосив про припинення поставок боєприпасів ППО до країни. Це зброя, яка Україні «відчайдушно потрібна, оскільки Росія завдає їй безпрецедентних хвиль повітряних атак», повідомляли наші колеги Девід Л. Стерн, Сергій Моргунов та Алекс Хортон. «Ми повинні», – сказав Трамп, коли його запитали про надсилання зброї Україні. «Вони повинні бути здатні захистити себе. Зараз вони зазнають дуже сильного удару. Ми збираємося надсилати ще трохи зброї – насамперед оборонної зброї».
Трамп подвоїв цю точку зору, заявивши журналістам, що «Путін неправильно ставиться до людей. Він вбиває забагато людей, тому ми надсилаємо Україні оборонну зброю. І я це схвалив», – сказав Трамп. Він відмовився назвати, хто наказав зробити паузу, сидячи поруч із міністром оборони Пітом Хегсетом.
Ендрю Вайс, колишній директор з питань Росії, України та Євразії в Раді національної безпеки, застеріг, що цей крок Трампа можна перебільшити, враховуючи, що це просто продовження постачання озброєнь, створеного адміністрацією президента Джо Байдена, тоді як Трамп міг би робити набагато більше.»Трамп переслідує Путіна з перших днів його кандидатури в президенти, навіть до цього як бізнесмена», – сказав Вайс. Але, додав він, сила будь-яких особистих стосунків між Трампом і Путіним навряд чи зможе подолати численні проблеми, які обтяжують відносини між двома країнами.
«Суть того, що можуть вирішити американо-російські відносини, досить безплідна, і просто немає багато перспективних напрямків, на яких президент Трамп міг би скористатися, якби він нормалізував відносини з Росією», – сказав Вайс, який зараз контролює дослідження Росії та Євразії у Фонді Карнегі за міжнародний мир. Він згадав такі складні питання, як відносини Росії з Китаєм, розміщення протиракетної оборони США та контроль над озброєннями.
«Жодне з цих питань не буде легко просто усунути», – додав Вайс. «Це просто глибоко руйнівні джерела недовіри та образ з обох сторін. Трамп не може, лише завдяки силі особистості, відмахнутися від цих речей».
В Кремлі явно не чекали такого розвороту подій, вони сподівались, що Путіну ще довгий час вдасться обдурювати Трампа і продовжувати агресію. Але, тепер ситуація різко змінилася. Якщо раніше представники російської влади і пропутінська еліта сподівались на «талант» Путіна обводити Трампа навколо носа, то тепер переважна більшість починає усвідомлювати, що крах путінського режиму наближається.
Путін зробив усе можливе, для того щоб Трамп кардинально змінив своє ставлення і до Путіна, і до війни, а саме головне, Путін зробив усе можливе, щоб Трамп став другом України.
Як часто буває в таких випадках, коли Кремлю немає що сказати, то випускають з коментарем Дмитра Медвєдєва.
Заступник Путіна по Радбезу Дмитро Медведєв прокоментував заяву Дональда Трампа, звинувативши президента США в політичній непослідовності.
Про це він написав у себе в Телеграм-каналі «Американець знову качається на своїх улюблених політичних гойдалках» заявив Медведєв, вказуючи на протиріччя у висловлюваннях Трампа: від задоволення розмови з путнім до розчарування, від відмови від розміщення зброї України — до заяв про масштабну військову підтримку.
По словам Медведєва Росії не варто сприймати подібні гойдалки серйозно. «Відноситися до цього потрібно так само, як і раніше — ніяк», —підкреслив він.
Медведєв відзначив, що, незважаючи на ці заяви, Росія має намір і далі просуватися до своїх цілей — захоплювати українські території і добиватися так званої «перемоги».
Зараз можна з високою ймовірністю стверджувати, що починається новий етап війни.
Будемо сподіватися, що він буде успішний для України.
(Оновлено 13:00)
РБК-Украина
Малюк заявил о ликвидации киллеров, которые убили полковника СБУ в Киеве: первые детали
Украинские правоохранители обнаружили и ликвидировали киллеров, которые убили полковника СБУ Ивана Воронича в Киеве 10 июля.
Об этом заявил глава Службы безопасности Украины Василий Малюк, сообщает РБК-Украина со ссылкой на СБУ в Facebook.
По словам Малюка, россияне преждевременно направили в Украину агентурно-боевую группу ФСБ. Три дня назад она убила сотрудника СБУ, полковника Ивана Воронича.
В результате проведения негласных розыскных, активно-контрразведывательных мероприятий вражеское логово удалось обнаружить.
«Во время задержания они начали сопротивляться, был огневой контакт, поэтому негодяи ликвидированы. Хочу напомнить, что единственная перспектива врага на территории Украины — это смерть», — подчеркнул Малюк.
Он поблагодарил за профессионализм и поддержку сотрудников Департамента уголовного розыска Нацполиции.
Детали от СБУ
Как выяснилось, убийство полковника СБУ Ивана Воронича совершили мужчина и женщина. Их куратор приказал им следить за полковником, выяснить его график дня и маршруты передвижения.
После этого россиянин передал агентам координаты схрона, где находился пистолет.
После убийства Воронича киллеры пытались «залечь на дно». Но сотрудники СБУ обнаружили их местонахождение в Киевской области. Сегодня, 13 июля, утром в результате операции СБУ киллеры были ликвидированы. Спецоперацией лично руководил Малюк.
Убийство Воронича
Полковник СБУ Иван Воронич был застрелен утром 10 июля в Голосеевском районе Киева, когда покидал подъезд своего дома — неизвестный выстрелил в него несколько раз из пистолета и скрылся с места происшествия.
Воронич служил в Центре специальных операций («Альфа»), который занимался активными диверсиями против российских сил с 2014 года, в том числе — ликвидацией важных фигур российской оккупационной администрации.
(Оновлено 12:00)
Деловая столица
Рютте знову їде до Трампа
Генеральний секретар НАТО Марк Рютте наступного тижня відвідає Вашингтон, де проведе зустріч з американським керівництвом
Про це повідомили в офісі Північноатлантичного Альянсу, передає «ДС» з посиланням на «РБК-Україна».
Марк Рютте відвідає Вашингтон у понеділок та вівторок, 14-15 липня, де зустрінеться з президентом США Дональдом Трампом, державним секретарем Марко Рубіо та міністром оборони Пітом Хегсетом.
Мета візиту Рютте невідома. В той же час Дональд Трамп в інтерв’ю NBC News казав, що США готові постачати зброю Україні за гроші країн-членів НАТО. Американський лідер також анонсував на понеділок, 14 липня, «важливу заяву».
(Оновлено 11:00)
Украинская правда
Валерій Залужний
Стратегія України в розбудові безпекових альянсів в умовах геополітичної нестабільності
Світовий порядок, який сформувався після Другої світової війни та розпаду Радянського Союзу, безапеляційно руйнується. Війна в Україні стала чи не останнім ударом в основу старого світу та остаточно поставила крапку в його існуванні.
Дійсно, нерішучість адміністрації Джо Байдена та саме США у прийнятті важливих рішень щодо підтримки України для остаточної поразки Росії не лише підтверджували неспроможність вже впливати на світовий устрій, але й виглядали як спроби все ще врятувати цей світ.
Саме побоювання можливої поразки Росії призвело до затяжної війни з одного боку та до збільшення фінансових і політичних витрат – з іншого. Затягування війни й усе більше залучення економік демократичних країн, насамперед США, та формування стратегічних союзників Росії призвело до неготовності до надмірних витрат без політичної обґрунтованості, і як наслідок – до появи сил, що мали щось протиставити цьому. Так, американський народ зробив свій законний вибір. Для нас же це стало остаточним діагнозом, що світ буде змінюватися.
Цей світ справді потребував змін. Не випадково про них ще в далекому 2007 році хтось заявив на Мюнхенській конференції. І зовсім не випадково вже в 2024 році американці знову обрали своїм президентом Дональда Трампа. Попри величезну критику, він і є насамперед відображенням історичної тенденції. Тенденції, яку необхідно не тільки прийняти, а й рахуватися з нею.
Це означає, що, імовірно, усвідомлюючи перенапруження, Вашингтон прагне скоротити витрати на зовнішні активи, насамперед в Європі, і, можливо, отримати паузу для підготовки до жорсткої конкуренції з КНР. Особливо показовим у цьому контексті є політичний дискурс та вже окремі рішення, які дедалі більше акцентуються на внутрішніх пріоритетах і ставлять під сумнів безумовність продовження допомоги Україні.
Ще гірше, що сама допомога Україні стає залежною від внутрішніх політичних коливань.
Звісно, нам потрібно розуміти, що відбувається це не через бажання окремих політичних діячів, а під глобальною доктриною розбудови нового світоустрою. Разом із тим потрібно погодитися, що сьогодні, все ще на наше щастя, триває перехідний період.
Цікавим і важливим також є те, що зміни, які зараз відбуваються, проходять на фоні карколомного, але все ж системного технологічного прориву в низці визначальних галузей, таких як енергетика, ІТ-технології, особливо штучний інтелект, нанотехнології та нові матеріали, біотехнології та інші. Відбувається перебудова економік держав, змінюється потреба і пріоритети видобутку корисних копалин.
Як наслідок – усе це спричиняє шалений розвиток засобів збройної боротьби та зміну параметрів сили і могутності держав. Саме це і буде основою формування майбутнього світового порядку й визначатиме суб’єктність її членів.
Перша широкомасштабна війна ХХІ століття в Україні, попри бажання окремих діячів надати її наслідкам внутрішнього політичного забарвлення, лише підтвердила історичні тенденції розвитку збройної боротьби. Так стало очевидним, що сьогодні дешеві та масові озброєння здатні виснажувати дуже дорогу й потужну зброю.
Усе це начебто дає шанс Україні витримувати удар і формувати асиметричні стратегії. Проте перебування в стані перехідного періоду, у тому числі на полях битв, з одного боку, та неможливісь забезпечити себе всім спектром оборонних спроможностей за відсутності високих технологій з іншого ставить під сумнів можливість чинити довготривалий опір в умовах війни на виснаження.
Саме цей факт перетворив Україну на поки що «мегазамовника» зброї, як застарілої, так і нової, зокрема власного виробництва.
Незважаючи на створені нові виміри та небачені раніше перспективи для подальшого розвитку вітчизняного оборонно-промислового комплексу, на жаль, сьогодні єдиною точкою опори на фронті залишається український солдат.
Саме зараз на фронті людина отримує максимальний рівень фізичного та психологічного тиску, небаченого за всю історію воєн. Масове застосування технологій, насамперед безпілотних систем, перетворило людину на полі бою на постійну ціль для ураження впродовж усієї доби та в будь-яку пору року. Звісно, саме цей факт впливає на стійкість бійця на полі бою.
Враховуючи фізичну неможливість швидкого поповнення саме людських втрат, виникає нагальна потреба в розробці та формуванні нової парадигми захисту солдата. Ця парадигма має бути адаптованою до сьогоднішніх реалій та потреб – як оборони, так і наступу.
Усе це необхідно розробити швидко. Адже існує ризик не лише вигорання основного стержня спротиву, а також досягнення противником переваги шляхом створення власної системи захисту. Це потребує не тільки завзятості, креативності та здатності української нації переносити на своїх плечах увесь тягар війни.
Звісно, це не може бути стратегією довготривалої боротьби, та навряд призведе до істотних змін не лише на фронті, а й до перемоги. Стає очевидним, що потрібно системно залучати провідні технології для створення унікальних інноваційних рішень.
Аналогічна ситуація і з ще однією головною проблемою війни на виснаження – удари з повітря по цивільній та військовій інфраструктурі. Масове застосування противником ударних БПЛА в поєднанні з ударами балістичних та крилатих ракет, КАБів потребує створення абсолютно нової єдиної системи протиповітряної оборони на всій території країни. Вона повинна бути розподілена територіально та ешелонована за висотою і засобами ППО.
Очевидно, що головний принцип сучасної війни – коли дешеві та масові озброєння здатні виснажувати дуже дорогу та потужну зброю. Саме протиповітряна оборона потребує кардинальних рішень, які без залучення передових і вже відомих технологій просто неможливі.
Під таку кількість засобів нападу просто неможливо будувати систему ППО з надто дорогих у виробництві засобів. Звісно, терміни виробництва такого озброєння залишилися в парадигмі швидкоплинної війни з партизанами.
Усе це, мабуть, ще не зовсім розуміють у США, проте судячи з останніх наслідків російських ударів, це добре розуміють у Росії. Сам цей факт, мабуть, є надважливим для побудови майбутнього не тільки України, а й майбутніх альянсів. Отже, міжнародна підтримка залишається не тільки ключовим фактором у збереженні нашої державності, але й фактором набуття необхідних спроможностей імовірних союзників України.
У таких умовах очевидно, що збереження саме дієвої міжнародної підтримки та побудова майбутніх альянсів є ще однією ключовою задачею дипломатії України.
Наші найближчі сусіди – Європейський Союз – попри намагання зберегти підтримку України, все ще залишаються доволі слабкими, а ще – надто залежними від США та неспроможними на швидкі й жорсткі рішення в зовнішній і оборонній сферах. Країни Європи виявилися неготовими до швидких перетворень в оборонно-промисловому комплексі, поступаючись автократичній Росії та можливостям, перш за все США.
Деякі з них активно розпочали підготовку, як до Другої світової війни, обтяжуючи власний бюджет та не розуміючи, що війни зразка лютого 2022 року вже не буде. Очевидно, що в ЄС сьогодні відсутні достатньо потужні сили, які спроможні виробляти і втілювати жорстку силову політику, і як наслідок – консолідувати економіку цілої низки країн. Особливо, якщо ці країни мають власні амбіції або їхній кордон досить далеко від кордонів Росії.
Також в умовах геополітичної нестабільності очевидне і переформатування самої Європи. Все це підсилюється тим, що керівництво країн Європи побоюється реакції власного електорату, який не готовий до погіршення своїх власних умов існування. За таких обставин сподіватися на довготривалу і, найголовніше, необхідну вже сьогодні допомогу потрібно вкрай обережно.
Разом із тим Сполучені Штати Америки залишаються країною фактично необмежених можливостей та з найбільш розвиненою економікою. США сьогодні володіють значними запасами застарілих або готових до утилізації ракет, передача яких Україні могла б стати дієвим рішенням. Це озброєння не потребує додаткових бюджетних витрат на утилізацію, а для України є життєво необхідним.
Наприклад, на кінець 2023 року в США виготовлено понад 170 000 ракет Hellfire різноманітних модифікацій. Значна частина цих боєприпасів випущена ще в 1998–2018 роках, а строк їхньої експлуатації зазвичай становить 20–25 років, після чого вони потребують офіційного списання або утилізації.
Крім того, в рамках багаторічної програми Пентагону здійснюється поступовий перехід на нову систему JAGM, яка витісняє Hellfire виробничо й операційно. А отже, значна частина застарілого озброєння буде утилізована або передана іншим країнам-союзникам. Україна може скористатись цим шансом, системно надсилаючи офіційні запити в рамках різноманітних програм, аргументуючи потреби в оперативному посиленні обороноздатності та гарантуючи США раціональне розпорядження запасами.
США ж у рамках розбудови нового світового порядку, ймовірно, прагнуть забезпечити своє домінування в Західній півкулі, на Тихому океані, зменшити залученість до процесів у Старому світі, зробивши це за рахунок Європи і Канади.
Саме тому президентські перегони в США в 2024 році привели до очікуваних негативних змін у зовнішній політиці щодо підтримки України. Як результат, у контексті нової реальності військова допомога більше не є автоматичною або гарантованою.
Пріоритетність до діалогу з Росією, яка, можливо, зумовлена саме власним баченням ситуації, генерує нові виклики для політичної та безпекової системи. Ситуація потребує негайних заходів для відновлення уваги Сполучених Штатів Америки до підтримки України. Бо саме перемога України є головним чинником збереження глобального лідерства США.
Водночас втрата чіткої позиції Вашингтона щодо України дедалі очевидніше використовуватиметься новою геополітичною віссю Росія – Китай як для послаблення трансатлантичної єдності, так і для переформатування світового порядку.
Йдеться про те, що скорочення воєнної допомоги Україні певним чином підбадьорює Росію до активних дій проти України, а її союзників, зокрема Китай, до активної реалізації своєї геополітичної доктрини стати «світовою лідируючою силою». Особливо це стосується Тайваню та отримання можливості відрізати логістичні шляхи через Малаккську протоку, а також низки інших дій.
За таких умов стає очевидною загроза для Сполучених Штатів втратити де-факто позицію «лідируючої світової сили».
Також очевидно, що з урахуванням останніх ударів по об’єктах в Ірані в червні 2025 року геополітична ситуація продовжує загострюватися. Для США цілком реальною стає перспектива отримати одночасно два нових театри воєнних дій на Близькому Сході та в Азійсько-Тихоокеанському регіоні.
Така ситуація вимагатиме безпосередньої участі в бойових діях збройних сил та військово-морського флоту США. Вартість для США буде незрівнянно вищою за допомогу Україні. Зупинити обидва конфлікти можна за рахунок демонстрації сили США через допомогу Україні.
Про глобальні наслідки в разі провалу підтримки України попередив і Річард Мур, керівник Секретної розвідслужби Великої Британії. Він заявив, що відмова від надання допомоги Києву становитиме серйозну загрозу для міжнародної стабільності: «Вартість підтримки України добре відома, але вартість її відсутності буде незрівнянно вищою». З іншого боку, очевидно, що системно недооцінюється значення перебігу та результатів війни Росії проти України як для регіональної, так і для глобальної стабільності.
Таким чином, підсумовуючи, можна впевнено стверджувати, що поряд із проблемою виживання та збереження державності в сучасному світовому порядку саме Україна відіграє роль ключового елемента стабільності. Результат нашого протистояння з РФ матиме вирішальний вплив не лише на внутрішню безпеку, а й на траєкторію розвитку нового глобального порядку.
У зв’язку з цим Україна має передусім переосмислити власну модель взаємодії з партнерами, зробивши акцент не лише на очікуванні підтримки, але й на активному формуванні бачення власного майбутнього у складі майбутніх безпекових альянсів. Саме через фундаментальні зміни природи війни такі альянси будуть формуватися саме зараз.
Говорячи про суб’єктність нашої держави, варто констатувати, що сформувати такі альянси без України сьогодні неможливо. Ці альянси Україні конче необхідні як для виживання зараз, так і для майбутньої безпеки. Звісно, вони ж стануть і основою майбутнього світопорядку.
Історія наших взаємовідносин із партнерами у безпековій сфері під час війни вже написана. Вона була складна, але чи так непередбачувана? Власний досвід розбудови таких стосунків вказує на значну відмінність між нами та нашими західними партнерами не тільки в прийнятті важливих рішень, а й безпосередньо в осмисленні необхідності тих чи інших кроків. Для формування правильного та логічного бачення тих чи інших кроків потрібен додатковий час та зусилля.
Нерідко наші ініціативи з формування запитів мали політико-емоційну природу, побудовану як на наслідках російських атак, так і на графіку міжнародної політичної активності. Це, звісно, не лише знижує системність самих запитів, а й не завжди відповідає процедурно-орієнтованій логіці самих західних систем. До того ж більшість таких запитів потребує додаткового часу і можливостей для виконання, тому залишається лише декларативною.
Для ефективного використання часу Україною та для досягнення максимального ефекту в майбутньому потрібне впровадження нової системної політики формування та просування запитів. Ці запити мають виходити за рамки сьогоднішніх або вчорашніх потреб, і головне – враховувати тенденції розвитку ситуації на полі бою.
Імовірно, одним із варіантів формування такої політики може бути проведення цілеспрямованої експертно-аналітичної кампанії, орієнтованої на уряд, сенат, політичні еліти, експертне середовище та широкі кола громадськості в країнах-партнерах, передусім у США, з метою послідовно сформувати змістовні смислові позиції. Ці смислові позиції стануть основою для їхнього власного політичного бачення, яке в майбутньому приведе до очікуваного формування як власних, так і наших потреб.
Чи не першим складним завданням буде довести, що не підтримка України – це головний геополітичний ризик ерозії ролі США як ключового гаранта глобальної безпеки. Головна мета – показати, що перемога України є критичною для того, щоб зберегти глобальну безпекову рівновагу та підтримати лідерські позиції США у світі.
Саме це може не лише мінімізувати ризики політичних коливань на підтримку України з боку інших західних партнерів, а й забезпечить довготривалі та сталі відносини, зокрема в оборонній сфері.
Не менш важливо переконати насамперед США врахувати стрімкий розвиток засобів збройної боротьби та технологій їх застосування. Науково-технічний прогрес вже привів на поле бою шалені зміни, які повністю змінили природу війни. Ця нова природа, звісно, стане основою глобальної безпеки, але, на жаль, залишається поки невідомою для США. І це ще одна загроза втрати глобального лідерства.
Тому надважливо залучити саме США не лише в процес озброєння України, а й у процес модернізації власного озброєння, що використовується у війні України проти Росії. Окрім того, треба спонукати США розробляти нове озброєння, використовуючи наш досвід. Та найголовніше – треба залучити США до процесу формування тенденцій розвитку збройної боротьби, щоб унеможливити зупинку технологічних спроможностей.
Звичайно, для реалізації цього потрібно здійснити низку виважених кроків. Найпростішим рішенням може бути, наприклад, створення сумісного наукового або аналітичного центру, де експерти саме з України та представники відповідних інституцій США зможуть незалежно давати оцінку тим чи іншим подіям та фактам. Така модель дозволить не залежати від емоційної чи політичної риторики, а впливати на рішення партнерів шляхом системної, формалізованої, а головне незворотної науково-обґрунтованої комунікації.
Потрібно зауважити, що західні системи прийняття рішень, попри політичні коливання, залишаються інституціонально стабільними. Вони передбачають обов’язкову реакцію на формалізовані звернення та схильні до дотримання процедури. Навіть за умов зміни політичного курсу. Саме ця особливість може і повинна бути використана Україною, щоб посилити стратегічне партнерство.
Наприклад, у США урядові структури не можуть «проігнорувати» формальне звернення – навіть якщо воно не підтримується політичною доцільністю. Відповідь – обов’язкова. Саме на цьому рівні формується інституційна пам’ять, впроваджуються процедури міжвідомчої взаємодії, активується механізм звітності та аналітичного реагування. Саме цей шлях може привести до формування сенсів, які згодом реалізуються в політику.
Цікавим прикладом ефективного використання різних інструментів є практика Ізраїлю в комунікації зі США. Саме такі дії в підсумку привели до того, що в 1989 році США офіційно визнали Ізраїль «основним союзником поза межами НАТО», що юридично закріпило преференційні умови для оборонної співпраці.
У результаті Ізраїль отримав повноцінне системне забезпечення. Замість декларативного підходу запроваджено системну модель з фіксованими процедурами ініціювання, затвердження та забезпечення запитів. І США зобов’язані реагувати на них у форматі міжсоюзницької взаємодії. Саме такі механізми зробили Ізраїль одним із найбільших отримувачів військової допомоги у світі.
Геополітична нестабільність, яка виникла, зокрема, через війну в Україні, попри нові виклики та загрози, вже дала шанс нашій державі. Саме український солдат відвоював не тільки державність, а й виборов право на здобуття нашої суб’єктності в геополітичному просторі. Реалізація цього історичного шансу відбувається саме зараз. Успіх буде залежати від того, наскільки ефективними будуть наші зусилля у виживанні сьогодні та розбудові нашого майбутнього.
Очевидно, ці два взаємозалежних процеси сьогодні неможливі без сильних союзників. Формування ж такого кола союзників в силу низки причин без США неможливе. Саме США здатні не тільки надати необхідну підтримку Україні та сформувати новий демократичний альянс, а й через певні кроки зберегти свою лідерську роль у системі світової безпеки.
І, як не дивно, але саме наше виживання як крок до побудови нашого спільного майбутнього залишається єдиною логічною перспективою. Перспективою, яку потрібно формувати сьогодні.
(Оновлено 10:00)
Сергей Климовский
Загадка понедельника, Трампа и Келлога
Приезд Кита Келлога 14 июля в Украину аж на неделю и обещание Дональда Трампа сделать в этот день важное заявление относительно российской агрессии, можно назвать вызовом аналитикам. Попробуйте угадать с одного раза, что будет делать Келлог целую неделю в Украине и что скажет Трамп? Вызов принят.
С Келлогом гораздо проще, чем с Трампом. Основная цель его визита – согласование каких-то топ-кандидатур в министерствах и ведомствах. В первую очередь, кандидатуры посла Украины в США.
Зеленский сообщил 10 июля журналистам, что пока видит Рустема Умерова главным кандидатом и ещё готовит переформатирование Кабмина. Почему Умеров, а не Алексей Резников, он тоже был министром обороны, свободно владеет английским и вёл сложные переговоры о поставках в те месяцы, когда некоторые называли Шольца “колбасой” и ругали Макрона. Куриные яйца трогать не будем, так как тогда Резникова интересовали не они, а снаряды и “Хаймерсы”. Если жена Зеленского тогда оперировала ценой скумбрии из прошлого века, то и Резников мог оперировать древними ценами на яйца, так как подобно ей, давно их не покупал. В ценах на снаряды он явно разбирался лучше, чем на яйца.
Не стоит воспринимать это как предложение назначить Резникова послом в США. Это всего лишь аллюзия на то, что уже третий министр обороны может стать послом, без учёта главкома Залужного. Шутить, “кузница кадров” для МИД – это минобороны, прокуратура и курсы секс-инструкторов тоже не будем, так как “не на часі”. “На часі” перестановки в правительстве и в министерствах.
Де-факто их и анонсировал Зеленский, а заодно и объявил конкурс на должность посла в США. Разумеется, проводить в Украине во время войны выборы посла в США не будут, но с Белым домом и Госдепом всё-таки посоветоваться надо, так как окончательное слово за ними. Поскольку Зеленский советуется с ними публично, то это означает, он не вполне уверен, что делает правильный выбор. Но Умеров чем-то ему нравится в этой должности, и он стремится, так сказать, заручиться поддержкой зала, на случай, если Рубио отклонит данного кандидата. Поэтому в Киев и летит Келлог, чтобы не превращать выбор посла в конкурс капитанов КВН и исключить втягивание в него Трампа. Его задача не допустить ситуации, когда Банковая предлагает Умерова, а Белый дом говорит, – пришлите кого-то другого.
Поскольку Келлог планирует провести в Украине целую неделю, то согласованием кандидатуры только посла всё не ограничится. Логично, что будут обсуждаться и ещё какие-то должности и уровень доверия Белого дома к тем, кто их займёт. Зная то, как в Республиканской партии относятся к Андрею Ермаку, легко догадаться, какие “фильтры” поставит Келлог при отборе. Но это не означает, что новые назначения будут происходить, только пока Келлог будет находиться в Киев. Какие-то произойдут уже после его отъезда.
Трамп переформатирует вашингтонский топ-менеджмент под задачи и условия войны, и поэтому нет ничего удивительного в том, что он стремится проделать это и с киевским менеджментом. Если Банковая на сотрудничество с США не пойдёт, то и денег не получит. Если пойдёт, то будет и дальше сидеть в тёплой ванне, как при Байдене, но градус воды в ней всё же будет ниже. Впрочем, регулятор температуры в руках самих монобольшевиков и если им правильно пользоваться, то Трамп может превратить ванну в джакузи.
Для убедительности Трамп обещал выдать из президентского фонда 300 млн. долларов, а комитет по вооружениям в Сенате утвердил программу помощи на 2026 г. в 500 млн. Но аналогичный комитет в Палате представителей пока настаивает на байденовском уровне в 300 млн. Отже, будут дебаты.
Монобольшевикам, если хотят результатов лучше, чем в Риме, надо быть паиньками, разбольшевичиться и перестать третировать “меньшевиков”. Как минимум выпускать их на съезды за границу, иначе заграница будут регулярно приезжать в Украину, чтобы пообщаться с Порошенко и другими. Так как загранице удобней, чтобы ездили к ней, а не она, то монобольшевики этим только лишний раз настраивают её против себя. Стёб над Трампом и охоту на “трампистов”, бурно начатую 1 июля, вообще придётся прекратить, а заодно перестать давить на мозги несчастным “рыбкам гуппи”. У них и так память всё не вмещает и перегрелась. Если “гуппи” память сотрут, то решат, что они аксолотли и тогда возникнут новые проблемы. Аксолотли – это тонкие и ранимые тела и души.
Поскольку Келлог по основному образованию генерал, то проявит профессиональный интерес к ситуации на фронте. В частности, к тому, как рашистам удаётся изо дня в день полтора года захватывать от 2 до 5 километров. При этом с мая с минимумов потерь в бронетехнике, а верхглавком ничего не просит из вооружений, как просил у Байдена, и даже Безуглая не даёт советов. Не только генералу Келлогу эта ситуация непонятна.
Таковы предположения относительно недельного визита Келлога. Список обширен, и похоже, это будет не первый его продолжительный приезд. Есть мнение, что его визит прямо связан с ожидаемым в понедельник заявлением Трампа и оно будет касаться неких новых идей кремлёвцев о прекращении огня.
Позволим себе в этом усомниться. Новости из РФ пока выглядят монообразно – опять кто-то из топов выпал из окна, а “путин” и думцы в очередной раз отменили Украину и украинский язык. Лавров стремится соблазнить Нетаньяху, и нудил в Малайзии, что немцы – это прирождённые фашисты. Но без пафоса своей Маши, оравшей: Анналена Бербок – внучка фашиста и её нельзя впускать в ООН. Лавров по-коминтерновски делает ставку на евреев, как на передовой отряд пролетариата и ВЧК, но забыл, какой год на дворе, и историю романа евреев с советской властью.
Новых идей у кремлёвцев нет и они по старинке организовали сожжение левенькими чучела Трампа в Бразилии после саммита БРИКС в ответ на 50% пошлины для неё. Зато у Лулу да Силвы есть новая идея, что юбилейная сессия Генассамблеи ООН может стать последней сессией ООН. Вполне вероятно, но не бесспорно, и пока нет ясного ответа, что после ООН.
Возможно, он есть у Трампа, и будет озвучен в понедельник. Похоже, Трамп намерен шагнуть глобально и дальше бумажек, которые лавров передал Рубио на сессии стран АСЕАН в Малайзии. Поэтому не стоит слишком прямо увязывать заявление Трампа и визит Келлога.
(Оновлено 9:00)
Wave function collapsed
Увидел тут новость, что Михалков пролоббировал «заградительные пошлины» для иностранного кино, и внезапно осознал, что прямо у нас под носом всего за один год РФ совершила гигантский скачок «советизации», а мы как-то по инерции и не заметили.
Все 24 года своей власти, путин строил на этой теме «мы свои но правильные». Вылизанная Москва, театры, чистое метро, урбанистика, серьезные спикеры, крупные банки, иностранный бизнес. Мафиозное государство рвачей маскировалось под нормами приличия и технократами, которые скрывали углы и скрывали от публики истинное лицо истинных элит.
Когда началась война, то многие, по инерции стали думать, что это временно. Что вот война закончится и будет как раньше. Ургант, театр, и «Победа» до Барселоны. Первые два года эта иллюзия поддерживалась и Кремлем. Однако теперь маски сорваны. Всего за последние условно месяцев 6-9:
- Радикальная милитаризация школ и образования, ввод политруков в школы, ввод «5 минуток ненависти». То что раньше маскировалось за «общественными уроками» и «диктантом» теперь стало массовым явлением создания своего Гитлерюгенда.
- Начало чисток и репрессиий у власти. Новости об очередном аресте, задержании, обыске, посадке, или выпадания из окна стали настолько обыденными, что даже не замечаешь, как свой условно 34й уже развернулся внутри властной системы.
- С теми кто не у власти церемониться стали намного меньше. В публичное поле ввели и нормализовали пытки, избиения, и убийства задержанных. Начиная от Кадырова младшего и заканчивая убитыми азербайджанцами. Если раньше как-то не комильфо было светит людьми со следами пыток и били так, чтобы скрыть, то теперь бьют так, чтобы похвастаться.
- Сильнейшее закручивание гаек в области интернета. Постоянные отключения мобильной связи, медленная блокировка ютуба и Cloudfare, «нац мессенджер» и тд. Идет постепенное отрезание РФ от мирового интернета.
- Для иностранного бизнеса дорога в РФ фактически закрыта. Если в феврале-марте были какие-то поползновения для Трампа, то сейчас им фактически закрыли дверь. Даже форточку и ту уже почти закрыли.
- Песков открыто говорит, что в стране режим военной цензуры и это правильно, надо больше писать хорошего в СМИ и хвалить страну и военных. Первое на моей памяти бравирование пропагандой и открытая легализация оной.
- Поле развлечений тоже перешло под Советско-патриотический контроль. Те самые пошлины Михалкова. Репрессии музыкантов, где половина сбежала, а половина теперь поет о «героях сво». Если в 2023 ты думал что Урганта нет на ТВ ибо сам Ургант не хочет, то теперь ты понимаешь, что его уже не хочет власть. Временный переход в режим тотального пиздежа в 2022 из-за бегства ведущих и сотрудников, теперь стал государственной стратегией.
Перед нами, прям на наших глазах, из фасада «европейской РФ», который строился 20 лет, в турборежиме вылазит обычный, классический, прям с палаты мер и весов совок. С пропагандой, полным контролем над информационным полем, изоляцией, закрытостью от стран извне и тд. Вот закрой название страны и год, и увидишь что-то между 70 и 80 годами СССР. Только тогда еще население было заебанное и втихаря слушало ВВС на японской магнитоле, а сейчас оно патриотичное, уверенное что «на западе» тоска и тлен.
Становится очевидным, что это не временные меры переждать войну — это новый курс, и новое направление. РФ уже не пытается в «мы будем как раньше». Как раньше не будет. Не будет кино, музыки и свободного интернета, а будет инвалид с медалями в школе и «священный пломбир».
Если моя гипотеза верна, то стоит ждать следующего сигнала из списка. Учитывая плачевное состояние авиации из-за постоянного каннибализма запчастей и потерь из-за «планов ковра»; учитывая что уже сейчас гигантские пласты гос служащих невыездные, и многие из госкорпораций — тоже; учитывая все эти темы «ты в реестре на призыв, а потому не можешь выехать», то стоит ожидать возрождения темы с выездными визами и постепенное прикрытие лавочки для простых смертных на выезд из страны.
(Оновлено 8:00)
Обозреватель
Екатерина Дутик
«Логика противоположная»: Кислица рассказал, при каком условии Путин согласится на встречу с Зеленским
Первый заместитель министра иностранных дел Украины Сергей Кислица заявил, что российский диктатор Владимир Путин может согласиться на встречу с президентом Владимиром Зеленским. Однако только после того, как Украина выполнит его ультимативные требования.
Об этом дипломат сообщил в эксклюзивном интервью Kyiv Independent. Кислица отметил, что во время недавних встреч в Стамбуле украинская сторона предложила прекращение огня как предпосылку для встречи глав государств. В то же время Россия жестко отвергла эту инициативу, требуя капитуляции как начальное условие любого диалога на высшем уровне.
По его словам, на этих так называемых переговорах в Стамбуле российская сторона пришла с мандатом диктовать ультиматум и заставить к капитуляции, у них даже не было мандата выслушивать аргументы украинской стороны и искать общий язык. Зато Украина имела три основных пункта, которые должны были бы обсудить:
-
прекращение огня;
-
создание условий для встречи между президентом Украины и кремлевским диктатором;
-
меры укрепления доверия, которые включали гуманитарные вопросы, такие как обмен пленными.
«Они [россияне] были категорически против [прекращения огня]. Как на первой, так и на второй встрече они решительно отвергли возможность безусловного прекращения огня до встречи лидеров», – отметил Кислица, отметив, что диалог состоялся только по обмену пленными.
У дипломата спросили, почему Украина так настаивает на встрече Зеленского и Путина, на что Кислица ответил: «Потому что из-за сложности, глубины крупнейшей войны в Европе и всех ее последствий, в сочетании с диктатурой России – где все зависит от воли одного человека – эксперты (делегации) не могут самостоятельно достичь прорывных результатов».
Украинский чиновник отметил, что позиция делегации РФ на переговорах абсолютно подчинена воле Путина. Без новой директивы от него никаких уступок или конструктивных шагов не будет. Поэтому, по словам Кислицы, перспективы новой встречи пока исчерпали себя.
По его мнению, один из элементов тактики России выглядит следующим образом: «Давайте встретимся с нашими экспертами, обменяемся номерами телефонов, чтобы они могли общаться между собой».
Однако повторение моделей «минских групп» или чисто технических переговоров без участия лидеров не будет иметь никакого результата, ведь, по словам Кислицы, Россия пытается заблокировать процесс, прикрываясь мнимой дипломатией. Во время Минского процесса было много движения, путешествий и встреч, но результатов не было.
«То же самое здесь. Они бюрократизируют процесс так, что когда вы говорите Путину: «Нам следует встретиться», он отвечает: «Почему? Эксперты работают». Это также то, что они говорят американцам: «Видите, мы садимся с украинцами». Кстати, они до сих пор называют нас «русскими». На второй стамбульской встрече Мединский сказал: «Это война, где русские убивают русских». Он сидит напротив нас, министра обороны Украины, первого заместителя министра обороны, всяких военных представителей – и говорит нам прямо в лицо: «Вы не существуете как нация, как страна. Это ситуация, когда русские убивают русских»», – заявил дипломат.
Кроме этого, Кислица отметил, что в результате этой агрессивной войны Россия в значительной степени потеряла свой суверенитет, чтобы получить экономическую и политическую поддержку от тех, кто никогда исторически не был естественным партнером Российской империи, Советского Союза или Российской Федерации.
«Россия оказалась, из-за безрассудных действий своего лидера, в отношениях с определенными глобальными игроками, без поддержки которых она бы не выжила – не только в этой войне, но даже как функционирующее государство. Сегодня Россия, пожалуй, более уязвима, чем когда-либо в своей истории», – сказал он.
Как сообщал OBOZ.UA, ранее Сергей Кислица заявил, стамбульские переговоры между Украиной и Россией не способны обеспечить реальный прогресс в вопросе прекращения войны, кроме достижения договоренностей по обмену военнопленными. Существенно изменить ситуацию может непосредственная встреча президента Украины Владимира Зеленского и российского диктатора Владимира Путина.
(Оновлено 7:00)
ISW
Институт изучения войны (американский аналитический центр)
Оценка боевых действий в ходе российского вторжения в Украину, 12 июля 2025 г.
Россия нанесла еще один крупномасштабный удар беспилотниками и ракетами по Украине в ночь с 11 на 12 июля — третий комбинированный удар с участием более 500 беспилотников и ракет только в июле. Украинские ВВС сообщили, что российские войска запустили 339 беспилотников типа «Шахед» и 258 беспилотников-ловушек (всего 597 беспилотников) с направлений городов Брянск, Курск и Орел; Приморско-Ахтарск, Краснодарский край; и Миллерово, Ростовская область. Украинские ВВС сообщили, что российские войска также запустили 26 крылатых ракет Х-101 из воздушного пространства над Саратовской областью. Украинские ВВС сообщили, что украинские войска сбили 319 беспилотников типа «Шахед» и 25 крылатых ракет Х-101, а 258 беспилотников были «потеряны» или подавлены украинскими системами радиоэлектронной борьбы (РЭБ). Украинские официальные лица сообщили, что российские удары повредили критически важные электрические сети, а также административную и гражданскую инфраструктуру в Черновицкой, Черкасской, Харьковской, Киевской, Львовской, Сумской и Волынской областях. Государственная служба Украины по чрезвычайным ситуациям сообщила, что в результате российских ударов погибли два мирных жителя в Черновцах и 14 получили ранения. Глава Киевской областной военной администрации Николай Калашник сообщил, что в рамках украинской программы «Чистое небо», которая использует беспилотники-перехватчики для защиты Киевской области от ночных российских дальних ударов беспилотников, во время ночных ударов России было сбито более 50 беспилотников.
ISW продолжает оценивать, что продолжающиеся широкомасштабные удары России направлены на то, чтобы подорвать моральный дух Украины и Запада и подчеркнуть потребность Украины в дальнейшей поддержке Западом украинской программы беспилотников-перехватчиков и в постоянных поставках западных систем ПВО, особенно систем Patriot, предоставляемых США.
Российские войска недавно продвинулись от международной границы в направлении Великого Бурлука на северо-востоке Харьковской области — вероятно, в попытке связать российские операции в районе Волчанска с операциями в районе Двуречной, возможно, для содействия усилиям России по созданию буферной зоны вдоль международной границы. Геолокационные кадры, опубликованные 12 июля, указывают на то, что российские войска недавно продвинулись к юго-западу от Мелового (северо-восточнее Великого Бурлука). Подразделения российского 83-го мотострелкового полка (69-я мотострелковая дивизия, 6-я общевойсковая армия [САА], Ленинградский военный округ [ЛВО]) и 72-й мотострелковой дивизии (44-й армейский корпус [АК], ЛВО) впервые продвинулись в центр Мелового в начале июля 2025 года. Подразделения 83-го мотострелкового полка отражали ограниченные украинские атаки на северо-западе Белгородской области в марте и апреле 2025 года, а подразделения 72-й мотострелковой дивизии участвовали в освобождении Курской области и наступлении на север Сумской области весной и в начале лета 2025 года. По сообщениям, некоторые подразделения 72-й мотострелковой дивизии продолжают действовать на севере Сумской области, хотя российское военное командование, похоже, недавно передислоцировало другие подразделения дивизии и 83-го мотострелкового полка на направление Великий Бурлук.
Этот район международной границы между Волчанским и Купянским направлениями в течение последних двух лет войны был в значительной степени неактивен, и передислокация подразделений полка и дивизии в этот район свидетельствует о том, что российское военное командование может готовиться к началу более скоординированной наступательной операции в этом районе. Представитель Харьковской группы войск Украины подполковник Павел Шамшин заявил 8 июля, что российские войска усилили свои атаки в районе Мелового и используют артиллерийскую и беспилотную поддержку для нанесения ударов по украинским позициям в этом районе. Российские милитоведы заявили 12 июля, что российские войска обстреливают Хатное (юго-западнее Мелового) и Великий Бурлук, чтобы облегчить дальнейшее продвижение в направлении Хатного и Амбарне (южнее Мелового). Украинский генеральный штаб сообщил, что российские войска также атакуют в районе Чугуновки (северо-западнее Мелового). Российские и украинские источники ранее предполагали в январе 2025 года, что российские войска намеревались наступать на Великий Бурлук с северо-запада около Волчанска и с юго-востока около Двуречной, а ISW отметил в то время, что российские войска могут потратить от шести месяцев до года, пытаясь продвинуться к Великому Бурлуку из этих районов, прежде чем они смогут реально угрожать поселению. Российские войска не смогли добиться каких-либо существенных успехов в направлении Великого Бурлука из Волчанска или Двуречной за последние шесть месяцев, и российское военное командование, по-видимому, активизирует еще один путь продвижения к поселению.
За последние 10 дней российские войска продвинулись примерно на пять километров от государственной границы и, по всей видимости, сохраняют позиции примерно в 16 километрах к северо-востоку от Великого Бурлука. Российские войска, вероятно, попытаются расширить свой выступ к северо-востоку от Великого Бурлука и захватить Хатное, прежде чем наступать дальше в направлении населённого пункта. Российским войскам также придётся иметь дело с водными объектами в этом районе, включая реку Великий Бурлук, протекающую вдоль линии Шевченково-Михайловка-Великий Бурлук. Эта линия населённых пунктов, расположенных вдоль реки, может представлять серьёзную проблему для российских войск, если украинские войска решат занять здесь оборону. Российскому военному командованию почти наверняка потребуется дополнительно усилить подразделения в этом районе, если оно намерено провести организованную наступательную операцию на Великий Бурлук, и Россия может усилить эти усилия быстрее, если российским войскам удастся быстро продвинуться в этом ранее неактивном районе. Захват Россией Великого Бурлука осложнит оборону Украины на направлениях Волчанска и Двуречной, поскольку российские войска, вероятно, смогут использовать ствольную артиллерию с достаточно близкого расстояния, чтобы перекрывать украинские наземные линии связи (НЛК) и наносить удары по передовой и тыловым украинским позициям в обоих направлениях. Крах обороны Украины в районах Волчанска и Двуречной позволит российским войскам создать предполагаемую буферную зону для защиты Белгородской области от украинских обстрелов по крайней мере в одном районе северной части Харьковской области. Линия Волчанск-Великий Бурлук-Дворичная также может служить важным оборонительным рубежом в пределах российской буферной зоны на севере Харьковской области, если российские войска смогут объединить свои наступления с этих трех направлений в среднесрочной и долгосрочной перспективе.
Украина подписала несколько стратегических соглашений с западными оборонными компаниями для укрепления оборонно-промышленной базы Украины (ОПБ) во время Конференции по восстановлению Украины в Риме. Министр стратегических отраслей промышленности Украины Герман Сметанин сообщил 12 июля, что 11 и 12 июля Украина заключила пять соглашений в оборонной сфере с международными партнерами. Украина подписала соглашения с D&M Holding Company, американским производителем оборонной продукции, специализирующимся на боеприпасах и капсюлях, о запуске совместного производства в США специальных химикатов, необходимых для производства боеприпасов, включая порох. Украина также заключила соглашения с Министерством обороны Италии о содействии сотрудничеству между неуказанными украинскими и итальянскими оборонными компаниями для удовлетворения потребностей в комплектующих и сырье; с Итальянской федерацией промышленности в области аэрокосмической промышленности, обороны и безопасности (AIAD) о создании инициатив по сотрудничеству в области авиации с неуказанными итальянскими компаниями и о создании совместной рабочей группы и интеграции совместных научно-исследовательских и производственных инициатив с Украинским советом оружейников; и с итальянской компанией IDV, которая специализируется на производстве бронетехники, о создании совместной разработки и возможного производства военной техники.
Основные выводы:
-
В ночь с 11 на 12 июля Россия нанесла очередной масштабный удар с применением беспилотников и ракет по Украине — это уже третий комбинированный удар с участием более 500 беспилотников и ракет только за июль.
-
Российские войска недавно продвинулись от международной границы в направлении Великого Бурлука на северо-востоке Харьковской области — вероятно, в попытке связать российские операции в районе Волчанска с операциями в районе Двуречной, возможно, для содействия усилиям России по созданию буферной зоны вдоль международной границы.
-
В ходе Конференции по восстановлению Украины в Риме Украина подписала несколько стратегических соглашений с западными оборонными компаниями с целью укрепления своей оборонно-промышленной базы (ОПБ).
-
Украинские войска недавно продвинулись в районе Покровска. Российские войска недавно продвинулись в районе Новопавловки.
(Размещено 6:00)
Альфред Кох
Прошли три года и сто тридцать девять дней войны. На сегодняшних картах ISW можно видеть, что за прошедшие сутки россияне продвинулись в двух местах.
Во-первых, на западе Донецкой области они продолжили свое наступление на фронте в 3 км (от села Зирка до села Толстой) они продвинулись на север тоже на 3 км и полностью захватили село Новохатское.
Во-вторых, россияне снова начали наступать на границе России с Харьковской областью. Там по фронту в 4 км в районе приграничного села Меловое (которое они захватили пару недель назад) российские войска резко продвинулись на 5 км на юго-запад.
Прошедшей ночью россияне как обычно атаковали украинские города с помощью 597 БПЛА и 26 крылатых ракет Х-101. Украинскими силами ПВО были сбиты 319 БПЛА. Еще 258 БПЛА были нейтрализованы средствами РЭБ. Также было сбито 25 крылатых ракет.
Итого, как мы видим, эффективность украинских сил ПВО, в случае если противник не применяет баллистических ракет, достигает 97%. Что является прекрасным результатом.
Что касается перехвата российских баллистических ракет, то тут все упирается в необходимость увеличить количество ЗРК Patriot и число ракет к ним. Здесь появилась некоторая надежда на то, что Трамп пойдет навстречу просьбам Мерца и продаст Германии (для Украины) некоторое количество этих ЗРК. Относительно же ракет к ним, Германия заявила, что начиная со следующего года она будет самостоятельно производить ракеты для Patriot’ов и тогда вопрос окончательно закроется.
Что касается нынешнего ночного налета, то на этот раз основные удары пришлись на Львов и Черновцы. Во Львове ранены 12 человек. Повреждены 51 дом (528 квартир), около двух десятков автомобилей, более 20 нежилых объектов, два промышленных комплекса и здания городских судов. Пострадали три корпуса Национального университета «Львовская политехника». Несколько улиц остались без электро- и газоснабжения.
В результате обстрела в Черновцах погибли два человека, 26 получили ранения, четверо — в тяжелом состоянии. 13 июля объявлен в городе днем траура. Также в Луцке уничтожен частный дом.
Помимо атак с помощью БПЛА и крылатых ракет, россияне сбрасывали на Украину еще КАБы. Так, например, по Харькову нанесено 10 ударов КАБами и дронами: ранены два человека, возникли пожары в складских помещениях, повреждён объект критической инфраструктуры. Уже днём удары были нанесены по Славянску. Один человек погиб, трое ранены. В городе полыхают пожары. В результате атаки на Сумы погибло два человека.
Сегодня мэр Киева Виталий Кличко написал в своего телеграмм-канале: “В условиях, когда ключевой вызов — сохранение государственности страны, правоохранительные органы по заданию центральной власти продолжают кошмары всех, кто эту власть критикует или выражает несогласие с её действиями.
Эта адская машина набирает обороты. И тоталитаризмом пахнет, на самом деле, всё сильнее. Мы оказались в ситуации угрозы демократии в стране. То есть, уничтожению принципов, которые страшной ценой отстаивает сегодня Украина, её защитники.
Уголовные дела, обыски, задержания, аресты — всё это происходит под прикрытием военного положения, войны. Но на самом деле сводятся счёты с политическими оппонентами, представителями местного самоуправления, критически настроенными экспертами, журналистами и активистами.
От края этой пропасти нужно отойти. И о единении не в обращениях говорить, а реально объединять все силы, общество, всем вместе бороться с агрессором. Не уничтожая закон и демократию в своей стране. Не теряя времени.
Чтобы не проснуться слишком поздно…”
Что, тоже путинская консерва? Мда… Думайте, украинцы. Одно я знаю точно: эффективность борьбы с любой диктатурой обратно пропорциональна силе репрессивной машины, которую вскормили диктатуры.
В наше время эта опасность тем более серьезна, что репрессивная машина практически не видна. Она скрывается за “цифровой слежкой” и ей нужны только точечные репрессии для того, чтобы полностью контролировать все общество.
Российская практика 2011 — 2013 годов и белорусская 2020 года показывает, что когда общество наконец осознает нависшую над ним опасность, оказывается что уже поздно: репрессивная машина к тому моменту усиливается настолько, что справится с ней уже невозможно.
Главная проблема здесь в том, что исподволь, незаметно для людей, вырастает класс бенефициаров режима. Тех, кого устраивает такое положение вещей и кто готов защищать его с помощью насилия над народом.
В России и Беларуси таковыми стали правоохранители и госслужащие. Показателен в этом смысле разгон митинга на Болотной в мае 2012, за который практически все силовики получили премии и квартиры. Финалом стали демонстрации в Москве в связи с арестом Навального в 2021 году, когда количество полицейских сил превысило количество демонстрантов (при том, что и те и другие были людьми одного поколения).
В Украине тоже сформировался класс бенефициаров режима Зеленского: это все те же госслужащие и силовики. И те и другие имеют бронь и тем и другим Зеленский регулярно повышает зарплаты. Разумеется, они ему платят верностью. Нет никаких сомнений в том, что любое выступление против режима будет жестоко подавлено, а его организаторы будут уничтожены как предатели и путинские шпионы.
Тем большее уважение вызывает сегодняшний крик отчаяния великого боксера и человека Виталия Кличко. Смейтесь, смейтесь. Как бы потом плакать не пришлось. Впрочем, чужая беда никогда и никому не наука…
Слава Украине!🇺🇦
Автор публикации
(2 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.
Загрузка...
(2 оценок, среднее: 5,00 из 5)Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.
Загрузка...
Джордан 2005
13.07.2025
в 07:03
Согласен с Виталием Кличко полностью , хотя он и сам не идеал в политике , но боксер однозначно хороший.