BloggoDay 15 Oktober: Russian Invasion of Ukraine

Дайджест 15 жовтня 2022 р.

 

(Оновлено 18:00)

«Фокус»

Иван Верстюк

Голодные игры российских пропагандистов. Как россиян кормят ложью о голоде в Украине и ВСУ

«Россия активно использует фейк о якобы голоде в Украине. Однако настоящий потребитель этого бреда — сами россияне, которых пропагандисты пытаются убедить, что Украина вот-вот перестанет защищаться». Мнение.

В середине октября в российских социальных сетях прошла очередная волна фейков о «голоде в Украине». Середина осени – это время подведения итогов летних полевых работ агрокомпаниями, поэтому время появления этой волны фейков не случайно. К мифам о том, что Украина замерзнет без российского газа, погрузится во тьму из-за разбитых российскими ракетами электростанций, теперь добавились разговоры о «голоде».

Так, телеграмм-канал «Военкор Медведев» предлагает своим читателям ролик якобы из супермаркета в Киеве, где огромная очередь людей ждет возможность приобрести хотя бы один пакет с сахаром. Люди в ролике агрессивно толкают друг друга и демонстрируют свою злобу.

На самом же деле этому видео уже пять лет, а сделано оно было в супермаркете российского города Омска, где местный ритейл предлагал сахар по специальным акционным ценам, за которым и выстроились в агрессивную очередь здешние пенсионеры.

Ключевые тезисы, с которыми работает в этом направлении российская пропаганда, включает такой перечень: «пустые полки магазинов», «продуктовый дефицит», «голод», «голодные украинские пенсионеры» и некоторые другие.

В этом списке угадывается попытка стратегов российской пропаганды разыграть сразу несколько нарративов. Первое – это апеллирование к сакральной для украинского общества истории Голодомора 1932-1933 годов. Второе – это заигрывание с чувствами относительно реальности конца 1980-х и начала 1990-х, когда продуктовый дефицит был ключевой экономической проблемой, а память о нем жива. Третье – попытки брать в идеологический оборот судьбу украинских пенсионеров, заигрывать с которыми всегда советовали российские политтехнологи.

Конечно, все совсем не так, как рассказывает фейкомет российской пропаганды. Украинское правительство своевременно выполняет все свои обязательства перед пенсионерами, а министр финансов Сергей Марченко находится в Вашингтоне, где договаривается о новой, расширенной кредитной программе от Международного валютного фонда, чтобы во время выполнения государственного бюджета в 2023 году украинские пенсионеры чувствовали себя финансово защищенными.

Да и продовольствия Украине хватит. Так, по подсчетам аналитического агентства «АПК-Информ», урожай зерновых в этом году может составить до 56 млн т, чего достаточно не только для покрытия потребностей внутреннего рынка (20 млн т), но и для экспортных продаж для глобальных рынков, хотя экспорт в довоенные годы достигал 50 млн т.

Аналогичная ситуация сложилась и на рынке мясных продуктов. По данным статистики, опубликованной Министерством аграрной политики, потребление мясных продуктов в 2022 году остается на достаточном уровне – 52 кг мяса в год. Министерство регулирует экспортные направления по мясным позициям с тем прицелом, чтобы фонд внутреннего потребления обеспечивался производителями на уровне 2 млн т в год, из которого половина – это курятина, 37% – свинина, а 13% – говядина. И даже это позволяет производителям мясных продуктов вести экспортную деятельность, которая хоть и уступает показателям прошлого года, однако остается существенной.

На рынке картофеля, по данным сайта аграрных новостей Landlord, еще весной присутствовало чрезмерное предложение, сдерживавшее инфляционный тренд в сегменте картофелеводства. Такая ситуация возникла из-за предыдущего урожая картофеля на украинских полях, к которому добавляется импортированный картофель.

Сейчас ритейлеры успешно импортируют необходимые объемы овощей, урожай которых недополучен в связи с российской оккупацией южной Украины (-36% в сегменте картофеля, -68% в сегменте помидоров, -45% в сегменте огурцов). Кроме того, в крупных городах местные фермеры напрямую обеспечивают поставки овощей и молочных продуктов конечным покупателям в формате уличных базаров, уличных ярмарок и придомовых торговых пунктов.

Министерство инфраструктуры поработало над тем, что логистические коридоры Украина – Польша, Украина – Венгрия, Украина – Словакия и Украина – Румыния работали эффективно и без задержек.

Это дает убеждение в том, что необходимые объемы пищевых продуктов будут импортированы, хотя острой потребности в таком импорте пока нет.

Россия и ее пропагандистская машина хотят сейчас показать, что никем не признана аннексия четырех украинских областей – это не только география, но продовольственная экономика. Украина сейчас, как говорит роспропаганда, в минусах по овощной группе, а вот Россия – в плюсах. Действительно, российская армия летом занималась экспроприацией овощей в Херсонской и Запорожской областях для снабжения этими продуктами внутренний российский рынок.

Все больше разрывая связи с глобальным рынком и пытаясь построить самодостаточную экономику, Кремль стремится усилить позиции собственного аграрного рынка, ведь Москва понимает, что в случае возникновения продовольственного кризиса в России импортировать пищевые продукты в необходимых объемах будет крайне затруднительно.

В заключение, российский нарратив о том, что «отдавайте четыре области – и заканчиваем войну», тоже популярен в среде российского общества, которое устает от «специальной военной операции». Поэтому использованием аргумента о якобы «голоде» в Украине россияне пытаются убеждать друг друга, что Украина вот-вот перестанет защищаться, а ВСУ приостановят контрнаступление в южной и восточной операционных зонах.

Но Украина чувствует себя в полной продовольственной безопасности благодаря международной поддержке – как финансовой, так и торговой. Никакие проблемы с продовольствием не смогут остановить ВСУ в выполнении миссии по освобождению оккупированных россиянами украинских территорий. Питание самих ВСУ построено вокруг сбалансированной диеты в 2,600 килокалорий в сутки, что является вполне удовлетворительным уровнем. Граждане также в полной мере могут удовлетворить свою потребность в питании, а для социально незащищенных слоев действуют благотворительные пункты, где питание предоставляется бесплатно.

Россия не сможет выиграть войну мифами, слухами, ложными предположениями и фейковыми нарративами. В конце концов, если ВСУ реально сильнее на линии фронта – пропаганда российской армии не поможет, разве что подсластит их тотальный проигрыш на полях сражений.

 

(Оновлено 17:00)

«Обозреватель»

Віталій Портников

Навіщо Путін каже про готовність до переговорів із Україною?

На пресконференції в Астані, де відбувся саміт керівників Співдружності незалежних держав (СНД), російський президент Володимир Путін заявив, що Росія, як і раніше, готова до переговорів з Україною і не прагне знищення сусідньої держави.

Про те, що треба домовлятися, кажуть й інші російські урядовці, які звинувачують у зриві переговорів українську сторону, пише Віталій Портніков для radiosvoboda.org.

Так, нещодавно до консультацій з українськими парламентаріями закликала спікер верхньої палати російського парламенту Валентина Матвієнко. А коли отримала відмову, пояснила це «зовнішнім управлінням» Україною. Навіщо Володимиру Путіну заклики до переговорів, якщо він явно налаштований на продовження воєнних дій? Тут є одразу кілька причин.

Перша – бажання виглядати «миротворцем» в очах власного електорату. Росія, як заявляють її представники, «ніколи ні на кого не нападає – лише обороняється». Ось і зараз Кремль просто «змушений» був розпочати «спецоперацію», інакше на Росію напали б пізніше – як вкотре сказав Путін на пресконференції в Астані. Ну а раз проявляється така миролюбність, то, звичайно ж, її мають супроводжувати і заклики до переговорів про мир.

Друга – прагнення заспокоїти партнерів Росії на «глобальному півдні», про що Путін також говорив на пресконференції в Астані. Він визнав, що в Китаю та Індії існує явне занепокоєння через тривалу війну. Це занепокоєння можна було неозброєним оком побачити на зустрічі в Самарканді, коли прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді публічно заявив Путіну, що зараз – не час для війни. І постійні заклики російських чиновників до переговорів покликані довести Пекіну та Делі, що їхню стурбованість враховують.

Третя – про цю, ймовірно, найголовнішу причину, пише російське опозиційне видання «Медуза». Його журналісти стверджують, що «Кремль хоче виграти час і готується до «повномасштабного наступу» на початку 2023 року».

«Володимир Путін не збирається відмовлятися від продовження війни – а можливий режим припинення вогню сподівається використовувати для підготовки до нового наступу. За його задумом, за цей час російській армії вдасться підготувати мобілізованих росіян і хоч якось заповнити втрати у техніці» – йдеться у статті, присвяченій цьому не найскладнішому плану російського президента.

При цьому навіть втілення в життя такого амбітного плану стикається з небажанням Путіна втратити обличчя. Після спроби анексії ще чотирьох українських регіонів Путін не може виявити навіть тактичної гнучкості. Будь-які переговори з Україною чи Заходом миттєво завершуватимуться після того, як Кремль вимагатиме визнання «російського статусу» Криму, Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей України.

Глухий кут

Володимир Путін, як виглядає, переконав себе, що він може самостійно змінювати кордони інших держав і приєднувати до себе їхні території, а світ із цим має погодитися. Це і є одна з його стратегічних помилок. Тому що зараз він мав би проявити тактичну гнучкість, і щоб приспати пильність України, погодитися з відведенням військ чи хоча б із перемир’ям. Це якраз і дало б можливість підготуватися до нового нападу.

Але оскільки будь-які угоди можливі тільки за згоди з російською спробою анексії, не може бути жодних переговорів про припинення війни. А без припинення війни не підготувати армію для захисту вже окупованих територій та завоювання нових. Це і є безвихідь. І цей глухий кут ілюструє, що всі розмови Володимира Путіна про можливість переговорів з Україною – не більше, ніж слова.

 

(Оновлено 16:00)

«Грани.ру»

Борис Соколов

Небесная защита

После варварских массированных ракетных обстрелов критически важной гражданской инфраструктуры украинских городов, в первую очередь электростанций, ожидался особенно мощный ответ со стороны союзников Киева, прежде всего в плане новых поставок вооружений. Но пока о конкретном содержании этого ответа судить трудно.

На новой встрече в Рамштайне было обещано ускорить поставки Украине современных систем ПВО и ПРО, но подробностей пока мало. Американская сторона объявила, что в ближайшие несколько недель в Украину в ускоренном порядке будут поставлены две системы ПВО NASAMS, а позднее — еще 6. Конечно, здесь надо сделать поправку на соображения секретности: о поставках некоторых систем вооружений можно будет объявить, только когда они будут уже находиться в распоряжении ВСУ. Тем не менее сам анонс мог бы оказать сдерживающее влияние на агрессора. Речь идет прежде всего о комплексах ПРО «Пэтриот» и о ракетах дальнего радиуса действия ATACMS. Именно эти виды вооружений могли бы сейчас наиболее существенным образом повлиять на ситуацию на поле боя. Пока об их поставках не объявлено. При этом, согласно сведениям украинской стороны, и Конгресс США, и Пентагон выступают за поставки ракет ATACMS, но все упирается в нерешительность президента Джо Байдена.

Интересно, что еще должна совершить Россия в Украине, чтобы преодолеть колебания американского президента? Ведь недавние ракетные атаки были нацелены на гражданские объекты, и одной из их главных целей было остановить экспорт украинской электроэнергии в страны Евросоюза, поскольку он в некоторой степени компенсировал недопоставки российского газа в Европу. В настоящее время эта цель достигнута: повреждена треть украинской энергоинфраструктуры, экспорт электроэнергии прекращен. Чтобы не поощрять агрессора к дальнейшим ударам такого рода, требуются немедленные поставки Украине вооружений, способных эти удары нейтрализовать. Весомым ответом было бы объявление о поставках, помимо упомянутых ATACMS и «Пэтриот», танков «Абрамс» и «Леопард» и о начале обучения украинских пилотов на истребителях F-15 и F-16. Какой уж теперь эскалации бояться!

Новый пакет американской помощи на сумму 725 млн долларов, первый после массированных ракетных обстрелов Украины, возможно, содержит какие-то неприятные сюрпризы для России. Согласно первичной информации, этот пакет включает высокоскоростные противорадиолокационные ракеты HARM, боеприпасы для систем HIMARS и стрелковое оружие. О ракетах ATACMS ничего не говорится.

Сейчас давление общественного мнения на правительства в пользу Украины максимально как в Европе, так и в Америке. В этих условиях, казалось бы, не только должна наращиваться военная помощь Киеву, но и должна быть оставлена всякая мысль о переговорах с Путиным. Однако это далеко не так. Президент Франции Эмманюэль Макрон объявил о намерении предоставить Украине 6 САУ «Цезарь» в дополнение к ранее поставленным 18 установкам, хорошо зарекомендовавшим себя на фронте. Но одновременно он заявил, что Франция не будет использовать свой ядерный арсенал в случае применения Россией тактического ядерного оружия в Украине, и вновь заговорил о необходимости усадить противников за стол переговоров. Хотя должно быть совершенно ясно, что какие-либо переговоры могут начаться только после освобождения всех оккупированных территорий и смены политического режима в России. Видимо, в Евросоюзе по-прежнему действует ось Берлин — Париж, препятствующая расширению военной помощи Украине.

За слова по поводу ядерного ответа Макрон уже подвергся справедливой критике со стороны британского министра обороны Бена Уоллеса, указавшего, что такие заявления только поощряют Москву к использованию тактического ядерного оружия.

 

«The Insider»

Открыв энергетический фронт и спровоцировав крупнейший за несколько десятилетий кризис, Путин рассчитывал, что зимой Европа замерзнет. Однако он не учел одного: переход к возобновляемым источникам энергии в странах ЕС и в США стал прочным трендом задолго до украинской войны. Он объясняется не только экологическими, но и экономическими соображениями. Переходить на биотопливо, ветер и солнце (а в перспективе и на «зеленый» водород) все дешевле и удобнее. А энергетический шантаж России только ускорил этот процесс. И хотя полный переход к возобновляемым источникам должен завершиться только в 2050 году, уже через несколько лет их доля в ЕС удвоится и составит примерно половину всего потребления энергии. В итоге, желая доказать Европе, что она не способна выживать без российских нефти и газа, Путин, напротив, окончательно убедил европейцев слезть с углеводородной иглы.

Ветряки перемен. Европа уже готова к будущему без нефти и газа

 

 

(Оновлено 15:00)

«Сито Сократа» (телеграм-канал)

Могилизационная повестка

Культ победобесия, в самых уродливых формах насаждаемый в России  минувшие два десятилетия, теперь вылазит боком абсолютно для каждого россиянина. После 24 февраля страна в ускоренном режиме проходит все возможные ступени деградации. Траектория падения беспрецедентна для  мировой истории: какой-то коллективный суицид, который по разнарядке спустили сверху. Некогда бравурные ура-патриотические призывы «Можем повторить» и «Мы ещё ничего не начинали» переродились в пугала для «глубинного народа». Взаправду материализовались путинские слова: «В России нет семьи, которую бы не опалила Великая Отечественная война». Только отныне в этой формуле появляется новая переменная – опаляющая «спецоперация».

Диктаторский режим решил всех повязать преступлением имперской войны, чтобы каждый отдал свою жертву в общий котел военных преступлений. Уважением и почетом пользуются те, в ком больше звериного начала, гуманизм и человечность отмерли. Маньяк, убийца, насильник – пробил твой час. Мобилизация стала инструментом переплавки россиян в одноразовые террористические юниты. Промывка мозгов направлена на отмирание жалости и тотальное обессмысливание. Гимн текущего момента: «Никого не жалко, никого… Ни тебя, ни меня, ни его… Нет друзей, и нет приятелей».

По России шагают военкомы, стучат в каждую дверь, караулят в подъездах, загребают возле станций метро и на вокзалах. Все ради одной цели: выполнить могилизационные планы для кремлёвского молоха. Новый рейтинг глав российских регионов формируется в привязке к выполнению графика рекрутирования смертников и пушечного мяса. Шишки сыпятся на Москву, где люди боятся ходить по улицам оттого, что местные власти показывают худшие планы по забору военнообязанных. Белокаменная стала антипримером, ведь там народ поумнее и четко осознает суть происходящего ужаса.

Настораживает ситуация, когда с одной стороны официальные власти отрицают практику облав на военнообязанных, опровергают раздачу повесток направо и налево. Но откуда тогда калеки и инвалиды на боевых слаживаниях? С другой стороны, военкомовские патрули прочесывают улицы для отлова своих жертв. Это какая-то самодеятельность, перегибы или активности ЧВК? Неужели в России действует параллельное правительство, а Путин и Ко – просто медиа-персонажи, живущие в параллельной реальности?

Верховный начальник поведал о 222 тысячах призванных бойцунов для реплики разгромленной «второй армии мира». Другим словом насильственно призванных и назвать сложно. Все оттого, что премудростям военного дела и выживания их готовят уже не дни, а считанные часы. Действительно, зачем заморачиваться с теми, кому на роду написано стать удобрением в украинских черноземах? А меж тем современная война – дело исключительно профессионалов.

Но расскажите об этом набранной орде, которая столкнулась с повсеместным  разложения государственной машины России. Мобики десятками гибнут, не доехав до линии фронта. Кто-то от  обострения болячек, кто-то просто замерзает в полях на пути в Украину. Нет нормального обмундирования, амуниции, продуктовых пайков, ночлежек. А по осени спать на бетонном полу в неотапливаемых помещениях – гарантия инвалидности. Расскажите потом про налаженный процесс, а не беспредельный хаос. А ведь самое трудное только впереди.

Путину, конечно, плевать на проблемы людишек. Вероятно, он задумал полное искоренение европейского и славянского начала в России. Вслед за могилизацией нацменов запущен процесс истребления русских мужчин. Учитывая возросший интерес вождя многонационалов к Азии, закономерно предположить, что готовится почва для наплыва мигрантов из перенаселенных частей континента, чтобы восполнить демографический провал.

Такое переформатирование вписывается в идею продления безвыборного правления Путина в условиях долгоиграющей «СВО». Вечный Путин – вечная война.

 

(Оновлено 15:00)

«Обозреватель»

Віталій Портников

Навіщо Путін каже про готовність до переговорів із Україною?

На пресконференції в Астані, де відбувся саміт керівників Співдружності незалежних держав (СНД), російський президент Володимир Путін заявив, що Росія, як і раніше, готова до переговорів з Україною і не прагне знищення сусідньої держави.

Про те, що треба домовлятися, кажуть й інші російські урядовці, які звинувачують у зриві переговорів українську сторону, пише Віталій Портніков для radiosvoboda.org.

Так, нещодавно до консультацій з українськими парламентаріями закликала спікер верхньої палати російського парламенту Валентина Матвієнко. А коли отримала відмову, пояснила це «зовнішнім управлінням» Україною. Навіщо Володимиру Путіну заклики до переговорів, якщо він явно налаштований на продовження воєнних дій? Тут є одразу кілька причин.

Перша – бажання виглядати «миротворцем» в очах власного електорату. Росія, як заявляють її представники, «ніколи ні на кого не нападає – лише обороняється». Ось і зараз Кремль просто «змушений» був розпочати «спецоперацію», інакше на Росію напали б пізніше – як вкотре сказав Путін на пресконференції в Астані. Ну а раз проявляється така миролюбність, то, звичайно ж, її мають супроводжувати і заклики до переговорів про мир.

Друга – прагнення заспокоїти партнерів Росії на «глобальному півдні», про що Путін також говорив на пресконференції в Астані. Він визнав, що в Китаю та Індії існує явне занепокоєння через тривалу війну. Це занепокоєння можна було неозброєним оком побачити на зустрічі в Самарканді, коли прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді публічно заявив Путіну, що зараз – не час для війни. І постійні заклики російських чиновників до переговорів покликані довести Пекіну та Делі, що їхню стурбованість враховують.

Третя – про цю, ймовірно, найголовнішу причину, пише російське опозиційне видання «Медуза». Його журналісти стверджують, що «Кремль хоче виграти час і готується до «повномасштабного наступу» на початку 2023 року».

«Володимир Путін не збирається відмовлятися від продовження війни – а можливий режим припинення вогню сподівається використовувати для підготовки до нового наступу. За його задумом, за цей час російській армії вдасться підготувати мобілізованих росіян і хоч якось заповнити втрати у техніці» – йдеться у статті, присвяченій цьому не найскладнішому плану російського президента.

При цьому навіть втілення в життя такого амбітного плану стикається з небажанням Путіна втратити обличчя. Після спроби анексії ще чотирьох українських регіонів Путін не може виявити навіть тактичної гнучкості. Будь-які переговори з Україною чи Заходом миттєво завершуватимуться після того, як Кремль вимагатиме визнання «російського статусу» Криму, Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей України.

Глухий кут

Володимир Путін, як виглядає, переконав себе, що він може самостійно змінювати кордони інших держав і приєднувати до себе їхні території, а світ із цим має погодитися. Це і є одна з його стратегічних помилок. Тому що зараз він мав би проявити тактичну гнучкість, і щоб приспати пильність України, погодитися з відведенням військ чи хоча б із перемир’ям. Це якраз і дало б можливість підготуватися до нового нападу.

Але оскільки будь-які угоди можливі тільки за згоди з російською спробою анексії, не може бути жодних переговорів про припинення війни. А без припинення війни не підготувати армію для захисту вже окупованих територій та завоювання нових. Це і є безвихідь. І цей глухий кут ілюструє, що всі розмови Володимира Путіна про можливість переговорів з Україною – не більше, ніж слова.

 

(Оновлено 14:00)

«Цензор.Нет»

Александр Кочетков, аналитик, политтехнолог

Еще одним диктатором в Европе станет меньше

С самого начала считаю, что лукашенковская Беларусь присоединится к вторжению недоимперии. Потому что смешные отговорки бульбодуче, что, мол, он охраняет тылы россиянской армии от нападения Украины и НАТО, способны убедить только его сына Колю.

Хотя если по-трезвому, то какое нападение?! Польша выстроила семиметровый забор на границе с Беларусью. Украина заминировала все дороги, ведущие в Беларусь. Мы что, по своим минам наступать собрались?

Так что для меня вопрос всегда стоял лишь «Когда?». После саммита СНГ в Алма-Аты, где чемоданного фюрерка игнорят даже бывшие верные вассалы вроде Пашиняна, втягивание Беларуси в войну, похоже, переходит в практическую плоскость. Потому что у Путина критический (дай Бог, завершающий) период.

Выглядит это следующим образом.

Россиянский Генштаб перебросит в Беларусь до 20.000 своих войск, которые в значительной степени будут состоять из необстрелянных могилизованных. В рамках создания единой группировки войск, анонсированной Лукашенко, к ним добавят еще тысяч 10 беларусов, тоже воевавших более полувека назад. Плюс расконсервированную в Беларуси технику советских времен. Командование у этой группировки — российское. Поэтому новобранцев, конечно, подрессируют на полигоне насчет хождения строевым шагом, а потом бросят в Украину.

Опять брать Киев за три дня. Через Чернобыльскую зону. Ну, россиянские бараны-то пойдут, они уже раз ходили, теперь по ночам светятся и зубы выпадают. А вот насчет беларусов есть сомнения.

Или задача будет еще более масштабная и утопическая: наступать на Ровно-Черновцы, чтобы перерезать нашу военную логистику из Польши.

В любом случае, по уже складывающейся традиции этой войны, результат окажется противоположным задумываемому в Кремле. Опять же, определенность всегда лучше поля вариантов. Наша группировка, которая вынуждена караулить возможный прорыв из Беларуси, займется делом. А дорог там мало, и все пристреляны.

Наконец-то стартовые позиции российских ракет в Беларуси, которыми терроризируют Украину, станут нашими законными целями. А также другие военные объекты на этой территории.

Восстания противников Лукашенко не прогнозирую: могли бы — уже восстали. Но ситуация в Беларуси резко станет взрывоопасной. И несмотря на все свои понтовитые фото с автоматом, когда припечет, бульбофюрер драпанет в недоимперию. Вместе с Януковичем они будут колоть дрова и ломать ручки, рассуждая о неизбывном коварстве англосаксов.

 

(Оновлено 13:00)

Агія Загребельська

  1. Президент Росії Володимир Путін, ймовірно, спробував представити вирішення проблеми як благодійність, оголосивши, що його «часткова» мобілізація закінчиться «приблизно за два тижні» — у той же час, коли має розпочатися відкладений осінній цикл призову.

Путін заявив журналістам 14 жовтня, що «нічого додаткового не планується» і що «часткова мобілізація майже завершена», ймовірно, оскільки часткова мобілізація у Росії лягає важким тягарем на бюрократію російських військових комісаріатів, які контролюють піврічний призовний цикл.

Тому Путіну, ймовірно, доведеться призупинити чи припинити свою часткову мобілізацію, аби звільнити бюрократичні ресурси для призову на строкову військову службу.

Путін наказав призвати на осінній цикл 120 тисяч осіб, що на 7 тисяч менше, ніж восени 2021 року.

Проте анексія Росією окупованих територій України змінює розрахунок призовників.

Російське законодавство взагалі забороняє відрядження призовників за кордон.

В даний час російське законодавство вважає окуповані території  Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей частиною Росії, що нібито легалізує використання призовників на фронті.

  1. Путін може розраховувати, що мобілізований персонал затикатиме дірки на лінії фронту досить довго, щоб осінні призовники пройшли деяку підготовку і сформували додаткові підрозділи для підвищення бойової могутності Росії в 2023 році.

Путін підтвердив 14 жовтня, що мобілізований персонал проходить невелику підготовку перед відправкою на передову.

Путін оголосив, що з 220 000 осіб, мобілізованих після його наказу від 21 вересня, 35 000 вже перебувають у російських військових частинах, а 16 000 — у частинах, які «беруть участь у бойових завданнях».

Путін також окреслив навчання, яке ці мобілізовані сили нібито проходять: 5-10 днів «початкової підготовки», 5-15 днів навчання з військовими підрозділами, «тоді наступний етап вже безпосередньо в військах, що беруть участь у бойових діях».

Ця заява підтверджує десятки анекдотичних повідомлень російських ЗМІ, блогерів та мобілізованих про те, що ненавчених, неекіпірованих та зовсім непідготовлених людей кидають на передову, де одні вже здалися українським силам, а інші були вбиті.

Навіть 10-денна підготовка, яку може пройти мобілізований особовий склад, швидше за все, не дає реальної бойової підготовки більшості частин; за непідтвердженими повідомленнями, солдати деяких підрозділів блукали полігонами без командирів, їжі та даху над головою протягом кількох днів, перш ніж їх відправили в Україну.

Багато потенційних інструкторів і офіцерів, ймовірно, було поранено або вбито в Україні ще до початку мобілізації.

Російські полігони також, ймовірно, не укомплектовані кадрами, і ця проблема, швидше за все, збережеться до осіннього призовного циклу.

14 жовтня Генштаб України повідомив, що російські військові у Краснодарському краї призупинили відправку мобілізованих на полігони до Приморсько-Ахтарська до 1 листопада, оскільки російські полігони не готові до розміщення, навчання чи повного забезпечення великої кількості персоналу.

  1. Українські та західні офіційні особи продовжують повторювати, що не спостерігають жодних ознак підготовки білоруського вторгнення в Україну, незважаючи на тривожні повідомлення у білоруському інформаційному просторі про те, що президент Олександр Лукашенко запровадив режим «контртерористичної операції».

Міністр закордонних справ Білорусі Володимир Макєй 14 жовтня дав інтерв’ю російському виданню «Известия», у якому він стверджував, що президент Білорусі Олександр Лукашенко запровадив «режим контртерористичної операції» після зустрічі із низкою правоохоронних органів.

Макєй висловив стурбованість тим, що невказані сусідні держави планують провокації, пов’язані із захопленням частини території Білорусі.

Це твердження було посилено кількома українськими, білоруськими та російськими джерелами, які заявляли, що в рамках «режиму контртерористичної операції» Лукашенко розпочав розгортання білоруських військ, доповнених російськими підрозділами.

Білоруське опозиційне видання «Наша Ніва» стверджувало, що у такому режимі білоруські сили проводять приховану мобілізацію під виглядом перевірки боєготовності.

Однак Лукашенко у коментарі для преси наголосив, що не було введено «режиму контртерористичної операції», а натомість він запровадив «режим підвищеної терористичної загрози».

  1. Незважаючи на суперечливі заяви про ескалацію підготовки в Білорусі, офіційний представник Ради національної безпеки Білого дому Джон Кірбі заявив «Голосу Америки», що немає ознак того, що білоруські війська готуються увійти до України.

ISW продовжує виходити з того, що спільні білорусько-російські сили не вторгатимуться в Україну з Білорусі.

Російські сили продовжують втрачати свої бойові можливості, намагаючись захопити крихітні села на Донбасі, і просто не мають боєздатних механізованих підрозділів, щоб доповнити білоруське вторгнення до північної України чи провести механізований наступ на Київ.

Як раніше повідомляв ISW, малоймовірно, що Лукашенко вступить у війну на боці Росії через внутрішні ризики, які це може створити для подальшої життєздатності його режиму, а також через низьку якість білоруських збройних сил.

Президент Росії Володимир Путін, швидше за все, озброєний з занепокоєнням щодо участі Білорусі у війні з метою зв’язку українських військ проти північного кордону українського-водойми.

Президент Росії Володимир Путін, швидше за все, нагнітає обстановку навколо участі Білорусі у війні з метою зв’язати українські війська на північному кордоні з Білорусією.

  1. Російська влада продовжує брати участь у схемах соціальних програм «русифікації», націлених на українських дітей.

13 жовтня місцеве агентство новин Новосибірської області Росії повідомило, що 24 дитини-сироти з Луганської області прибули в Новосибірськ для влаштування в російські прийомні сім’ї.

Український мер Мелітополя Іван Федоров також повідомив, що російська окупаційна влада в Мелітополі та інших окупованих регіонах депортує українських дітей в окупований Росією Крим, Краснодарський край, Тульську та Волгоградську області під виглядом «дитячих поїздок» та програм «додаткової освіти».

Як раніше повідомляв ISW, такі примусові депортації українських дітей до Росії та на окуповані Росією території можуть бути порушенням Конвенції про попередження злочину геноциду і покарання за нього.

Повідомляється, що окупаційна влада в окупованому Росією Маріуполі також чинить тиск на українських підлітків, щоб ті вступали до лав «Молодої гвардії» — дитячої воєнізованої організації, яка заохочує антиукраїнські настрої.

Радник мера Маріуполя Петро Андрющенко повідомив 14 жовтня, що бійці «Молодої гвардії» у формі відвідали українську школу і дали дітям один тиждень на розгляд питання про вступ до групи.

Примусове залучення українських дітей до програм мілітаризації молоді вписується у ширші схеми русифікації, спрямовані на стирання української ідентичності в окупованих Росією частинах України.

  1. Президент Росії Володимир Путін 14 жовтня заявив, що наразі немає потреби у подальших масованих ударах по Україні.

Путін заявив, що російські війська вразили 22 з 29 намічених цілей і тепер перед ними стоять невказані «інші завдання».

Заява Путіна, ймовірно, була спрямована на пом’якшення інформаційної реакції серед провоєнних блогерів, які виступають проти згортання дороговартісної ракетної кампанії.

Російські блогери загалом хвалили поновлення ударів по українських містах, але попередили, що коротка кампанія буде неефективною.

Заява Путіна підтверджує попередню оцінку ISW про те, що Путін знав, що він не зможе завдавати потужні ракетні удари протягом тривалого часу через скорочення арсеналу високоточних ракет.

Міністр оборони України Олексій Резніков заявив 14 жовтня, що у російських військ залишилося 609 високоточних ракет із довоєнного запасу у 1 844 штуки.

Генштаб України повідомив, що 14 жовтня російські сили продовжували завдавати ударів крилатими ракетами, авіацією, безпілотними літальними апаратами-камікадзе та зенітно-ракетними комплексами по критично важливій інфраструктурі України в Київській області, Запоріжжі, Миколаєві та Миколаївської області.

Міністерство оборони Росії 14 жовтня заявило, що російські сили обстріляли українські органи управління та енергетичну інфраструктуру у Київській та Харківській областях ракетами морського базування.

Ці звіти демонструють менший темп ударів, ніж 84 удари крилатими ракетами, про які повідомлялося 10 жовтня.

  1. Відомий російський мілітарний блогер 14 жовтня звинуватив неназваних високопосадовців Міністерства оборони Росії у підготовці цензури російської блогосфери.

Відомий російський блогер Семен Пєгов (співробітник Telegram-каналу WarGonzo) звинуватив «окремих генералів та воєначальників» у складанні «розстрільних списків» російських блогерів, яких Міноборони хоче притягнути до кримінальної відповідальності за «дискредитацію» його діяльності та російської спецоперації в Україні.

Російський новинний агрегатор Mash 14 жовтня повідомив, що начальник Генштабу Росії Валерій Герасімов особисто підписав наказ, який зобов’язує Роскомнаглядом провести розслідування щодо таких відомих російських блогерів як Ігор Гіркін (також відомий як Ігор Стрєлков), Семен Пєгов (WarGonzo), Юрій Подоляка, Владлен Татарський, Сергій Мардан, Ігор Дімітрієв, Крістіна Потупчик та автори Telegram-каналів GreyZone та Рыбарь.

5 жовтня російська влада затримала менеджера кількох Telegram-каналів, пов’язаних з хазяїном «Вагнера» Євгеном Пригожиним.

Московська поліція раніше заарештовувала і звільняла Пєгова за незвичайних обставин (як повідомляється, через погрози в нетверезому вигляді адміністратору готелю) у Москві 2 вересня.

Ситуація, найімовірніше, проясниться найближчими днями.

Ключовим індикатором статусу репресій проти російських блогерів буде будь-яке оновлення статусу від колишнього командира російських бойовиків Ігоря Гіркіна.

Гіркін не публікував повідомлення з 10 жовтня — значна зміна в його поведінці, враховуючи, що зазвичай він публікує повідомлення кілька разів на день.

  1. Офіційного підтвердження про розслідування чи судове переслідування цих блогерів станом на 14 жовтня не надходило.

Головний російський пропагандист і головний редактор RT Маргарита Сімонян 14 жовтня відгукнулася на заяву Пєгова і натякнула, що переслідування військових блогерів — ідея погана і нездійсненна.

Багато блогерів висловили обурення перспективою того, що  російська влада спробує піддати цензурі затятих патріотів, які прагнуть притягнути до відповідальності МО, і висловили сподівання, що «чутки» про «розстрільний список» не відповідають дійсності.

Інтереси Кремля за своєю суттю не збігаються з інтересами Міноборони в цій ситуації: Путін в останні місяці відкрито заручився підтримкою спільноти блогерів, про що докладно писав ISW, і використав блогерів, щоб підставити високопосадовців Міноборони та Міноборони вцілому як можливих цапів-відбувайлів за невдачі в Україні.

Блогери також не звинувачують Кремль у формуванні згаданого списку.

Пєгов підкреслив, що така цензура, ймовірно, не була ідеєю Путіна, адже він сам розпочав діалог з блогерами у червні і закликав їх та журналістів розповісти правду про «спеціальну військову операцію».

Ключові висновки

Президент Росії Володимир Путін оголосив, що його «часткова» мобілізація закінчиться «приблизно за два тижні», що, ймовірно, звільнить бюрократичні ресурси для строкового осіннього призову, який розпочнеться 1 листопада.

Путін може розраховувати, що мобілізований персонал затикатиме дірки на лінії фронту досить довго, щоб осінні призовники пройшли деяку підготовку і сформували додаткові підрозділи для підвищення бойової могутності Росії в 2023 році.

Українські та західні офіційні особи продовжують повторювати, що не спостерігають жодних ознак підготовки білоруського вторгнення в Україну, незважаючи на тривожні повідомлення у білоруському інформаційному просторі про те, що президент Олександр Лукашенко запровадив режим «контртерористичної операції».

Президент Росії Володимир Путін 14 жовтня заявив, що наразі немає потреби у подальших масованих ударах по Україні.

Російська влада продовжує брати участь у схемах соціальних програм «русифікації», націлених на українських дітей.

Відомий російський блогер 14 жовтня звинуватив неназваних високопосадовців Міністерства оборони Росії у підготовці цензури воєнних блогерів, але офіційного підтвердження розслідування дій або судового переслідування цих осіб немає.

Російські джерела продовжували стверджувати, що українські сили проводять контрнаступальні операції на північному сході Харківської області на схід від Куп’янська.

Російські війська провели обмежені наземні атаки на захід від Кремінної, щоб повернути втрачені позиції.

Російські війська здійснили обмежені наземні атаки на північному заході Херсонської області, щоб повернути втрачені позиції.

Російські війська продовжували наземні атаки навколо Бахмута та Донецька.

Російська влада висловила зростання стурбованості ударами України по тилових позиціях Росії на півдні Донецької області.

Російська окупаційна влада продовжує зміцнювати контроль над Запорізькою атомною електростанцією (ЗАЕС) через посилення заходів безпеки на тлі переговорів про створення зони ядерної безпеки та захисту на станції.

Російські офіційні особи продовжували називати переміщення населення із Херсонської області рекреаційними «гуманітарними поїздками», а не евакуацією.

Institute for the Study of War

Переклад Августин Волошин

 

Агія Загребельська

Прес-конференція міністра оборони Ллойда Остіна III після засідання Північноатлантичної ради (за переклад дякую Ira Zhurovska)

  1. Доброго дня всім. Радий повернутися в НАТО. Дозвольте мені подякувати Генеральному Секретарю Столтенбергу за те, що прийняв усіх нас цього тижня, і за його непохитне керівництво цим альянсом.

Сьогодні відбулася наша перша зустріч на міністерському рівні після історичного Мадридського саміту в червні, і цей день був дуже продуктивний. Нещодавно оприлюднена Стратегія національної безпеки президента Байдена підкреслює надзвичайну важливість НАТО та співпрацю з союзниками й партнерами-однодумцями для збільшення нашої сили та зміцнення нашої спільної безпеки.

Завжди приємно провести час з нашими союзниками, і особливо це актуально в моменти викликів. За понад сім десятиліть цей чудовий альянс зробив усі наші горді демократії сильнішими та безпечнішими, і перед лицем найбільшої  європейської кризи безпеки з часів Другої світової війни НАТО залишається об’єднанішою та рішучішою, ніж будь-коли раніше. Я почав працювати з НАТО ще в 1975 році, будучи молодим лейтенантом, і ніколи не бачив, щоб НАТО було настільки об’єднаним.

Сьогодні цей гордий альянс вільних країн займає спільну позицію у засудженні незаконного та неспровокованого вторгнення Росії в Україну. Знаєте, Путін думав, що зможе легко перемогти свого мирного сусіда, але війна, яку обрав Кремль, триває вже восьмий місяць. Риторика Путіна щодо мобілізації є войовничою. Його жорстокі напади на цивільні об’єкти та марна спроба анексувати українську територію показують, як відважність і майстерність України зруйнували надію Росії на швидку загарбницьку війну.

НАТО чітко показує, що ми не будемо втягнуті у війну Росії, але ми будемо підтримувати Україну в її боротьбі за свій захист, і продовжуватимемо посилювати колективну оборону НАТО. НАТО жорстко і рішуче відповіла на імперське вторгнення Росії, і наша рішучість захистити кожен дюйм території НАТО непохитна. Союзники перевели десятки тисяч військових, а також значні повітряні та військово-морські сили під пряме командування НАТО. Я щиро пишаюся прогресом, якого ми досягли за останні кілька місяців у захисті всіх союзників від російської агресії.

Сьогодні ми обговорювали виконану роботу після недавнього саміту НАТО, і я знаю, що ми зосереджені на виконанні рішень, прийнятих в Мадриді. Ми обговорили додаткові кроки Альянсу для посилення колективної оборони і були відвертими та продуктивними в нашій оцінці впливу вторгнення Росії в Україну на безпеку Альянсу. Ми обговорили наші зусилля для вирішення критичної проблеми запасів боєприпасів і оборонно-промислового потенціалу, і я впевнений, що наша робота тут допоможе переконатися, що наші союзники підтримують надійну систему стримування та захисту, зберігаючи нашу непохитну підтримку сміливих громадян України. Ми розуміємо, що всі ми поділяємо відповідальність за забезпечення, підготовку та надання готових потужностей і сил, щоб підготувати цей альянс до майбутніх викликів.

Сьогодні до нас приєдналися Фінляндія та Швеція, дві горді демократії, які близькі до вступу в НАТО. Їхнє рішення подати заявку на членство є історичним кроком. Це рішення відображає силу основних демократичних цінностей НАТО та вирішальну роль НАТО у підтримці заснованого на правилах міжнародного порядку, і їх членство значно доповнить потужності та силу Альянсу. Тож я закликаю всіх наших шановних союзників ратифікувати протоколи про вступ якомога швидше, щоб ми могли вітати обох цих демократичних партнерів до альянсу.

Я повторю, що НАТО не становить загрози для Росії і не прагне конфронтації з Росією, проте наш оборонний альянс, як і завжди, захищатиме кожен дюйм території НАТО. Першочергове завдання НАТО не змінилося: захищати суверенітет і територіальну цілісність кожного союзника, і Америка залишається глибоко відданою цьому завданню, нашим союзникам по НАТО і статті 5.

  1. Високопоставлений чиновник НАТО заявив у середу, що російський ядерний удар по Україні потенційно спровокує «фізичну відповідь» – це цитата – самого НАТО. Чи готові США та їхні союзники потенційно відповісти силою проти Росії, якщо вона застосує ядерну зброю в Україні? І як погрози Росії щодо ядерного удару вплинули на сьогоднішнє засідання Групи ядерного планування НАТО? Чи домовилися НАТО про будь-які зміни у своїй ядерній політиці чи плануванні?

Я ніколи не спекулюю на тому, що могло б статися, тому не буду намагатись відповісти на гіпотетичне запитання.

Але завдання НАТО – забезпечити здатність захищати НАТО, і тому ми завжди обговорюємо цю тему на зустрічах. Ми завжди прагнемо забезпечити, щоб у нас були належні потужності не лише для захисту НАТО, а й для підтримки наших сил в майбутньому.

Щодо коментарів Росії, ви чули, як я і наші лідери неодноразово говорили, що безвідповідальна та безрозсудна риторика є небезпечною. Оскільки ми були свідками брязкання ядерною зброєю, ми не вважаємо, що це дуже корисно, і знову ж таки, це небезпечно.

Знову ж таки, НАТО не становить жодної загрози для Росії. Це війна за вибором Росії. Але те, що ми спостерігаємо, і ознаки та попередження, які бачу я, не створюють потреби вносити зміни в те, що ми зараз робимо.

Але, як ви чули вчора, ми зосереджені на цьому 24 години на добу, сім днів на тиждень. Якщо буде потреба внести зміни, ми обов’язково це зробимо. Я б сказав, що зміна, яку можна зробити сьогодні, полягає в тому, що Росія може вибрати деескалацію та припинити цю війну, тому що саме Путін розпочав її і він, безсумнівно, може прийняти рішення припинити свою агресивну поведінку та відвести свої війська з суверенної території України.

  1. Два короткі запитання. Перше. В останні дні велика увага приділялася нарощуванню виробництва зброї, але чи просите ви також своїх європейських партнерів підвищити довгострокові цілі щодо оборонних витрат? І друге питання стосується систем ППО для України: коли ми можемо очікувати, що нові системи, призначені для України, будуть фактично доставлені та повністю готові до роботи?

Що стосується нових систем, які ми прагнемо надати: ми надаємо системи, які можуть задовольнити негайні потреби, а також закуповуємо системи, час виробництва і доставки яких займе більше часу.

Для деяких з цих систем можуть знадобитися тижні чи місяці, для інших – роки. Наприклад, як ми говорили кілька днів тому, ми надамо Україні 18 додаткових HIMARS. Ми закупили ці HIMARS, але мине кілька років, перш ніж вони будуть фактично вироблені та надані.

Тим часом ми надали 4 системи HIMARS, які будуть доставлені негайно, тим самим збільшивши їхні наявні потужності. І, до речі, вони дуже-дуже ефективно їх використовують.

Щодо європейських партнерів: ми очікуємо, що вони інвестуватимуть 2% ВВП, але бачачи, як все розвивається, ми заохочуємо країни виділяти понад ці 2%, тому що нам доведеться інвестувати більше в розширення промислових баз і переконатися, що ми все правильно робимо для заміщення того, що надали Україні.

  1. Ви сказали, що знадобляться роки на доставку деяких систем HIMARS в Україну. Чи може ця війна стати вічною війною в Україні?

Я точно не спекулюватиму на тому, як довго триватиме війна, і, звичайно, ми не хочемо вічної війни. Як я казав, ця війна може закінчитися сьогодні. Це вибір однієї людини — Путіна. Я б закликав його змінити своє рішення і припинити тероризувати і вбивати невинних цивільних.

  1. Яка причина того, що США не надають Україні артилерійські системи, такі як M198? Вони досить старі, але все ж хороші, не такі сучасні, як M777, але їх є більше і їх виводять з експлуатації Збройних сил США. То чому б не надати їх, оскільки Україна просить якомога більше артилерії? І кількість також має значення для зростаючої армії.

Чудове запитання. Гадаю, ви тут перевіряєте мої знання наших тактичних систем. Ви, мабуть, знаєте, що M777 є найкращою системою з точки зору її здатності вести вогонь на великі дистанції, і це дуже точна система, і українці дуже задоволені цією системою зброї та результатами, які змогли досягти з її використанням.

Їм також надали ряд інших 155-мм гаубиць з різних країн. Багато країн НАТО, які мають такі потужності, також їх надають. Одним зі стримуючих факторів є не самі гаубиці, а боєприпаси до них.

Знову ж таки, ми надали їм найточнішу зброю та зброю, яка може стріляти на великі відстані. Наші союзники продовжують йти назустріч і надають чудові потужності. Як ви зазначили, в інвентарному списку є багато систем. Але 777, я думаю, дає їм те, що треба: здатність стріляти на трохи більшу відстань і точність, на яку вони заслуговують.

Вчора ми зустрілися в контактній групі з питань оборони України і закликали наших союзників якомога швидше надати якомога більше з того, що Україна озвучила як негайні потреби, а саме системи ППО. Сполучені Штати нададуть NASAMS. Німеччина надає систему IRIS-T, і її доставляють поки ми говоримо. І сьогодні, через день, один із наших союзників повернувся з новинами, що вони нададуть додаткові системи HAWK, про які просили українці.

Ми дякуємо Іспанії за її дуже-дуже швидку відповідь. Ми заохочуємо решту наших союзників також надати додаткові потужності. І я впевнений, що вони це зроблять.

  1. Сьогодні, посилаючись на Стратегію національної безпеки США, ви назвали Китай найвагомішою проблемою, з якою стикаються США. Китай є пріоритетом для США. Чи є він пріоритетом для НАТО? І якщо так, то як НАТО відреагує на підйом Китаю?

Ви чули, як я називав Китай викликом, який наближається. Ця тема відображена і в нашій нещодавно опублікованій Стратегії національної безпеки. І ви нещодавно чули про неї від радника з національної безпеки Джейка Саллівана.

Знову ж таки, Китай інвестував у технології, він має військовий потенціал, щоб кинути виклик статусу-кво у багатьох місцях. Тому ми розглядаємо його як довгостроковий виклик.

Ви знаєте, Китай згадується і в стратегічних концепціях НАТО. Тому, звичайно, країни НАТО зосереджені на цьому. Звісно, найактуальнішим питанням зараз є Росія, оскільки вона вторглася в Україну.

Але, безперечно, США будуть фокусуватись на Китаї, навіть коли ми маємо справу з дуже важкою проблемою, яку Росія створила для нас та альянсу.

І знову ж, питання Китаю також згадано в стратегічних концепціях НАТО.

 

Юрій Бутусов

У нас є багато ділянок фронту, де  бійці починають розмову з досягнутих успіхів, де говорять про тяжкі втрати, але одразу продовжують, як майстерно  випалюють, вибивають, збирають трофеї, як невпинно та сміливо йдуть вперед. В їхньому голосі — гордість за  себе і побратимів, усвідомлення, що у цієї  визвольної місії найвища у світі ціна. Що їхнє життя — це частина перемоги.

А є ділянки з фронту, де ти відчуваєш по першому глухому «вітаю» суцільний біль.

«Нас цілий день розбирали з танків, прямою наводкою, в роті 3 — 200, 10- 300, ми не залишимо позицію, але у нас відповісти нічим, скажи мені, коли з нашого боку по них почнуть бити?»

«Ми вже два тижні іздимо збирати снаряди та міни в Ізюм, бо інакше ліміт снарядів десять на день, ворожі батареії не міняють позицію цілу добу».

«Нам потрібна контрбатарейна боротьба,  кілька гармат які нам дали не влучають, ми витрачаємо снаряди, але не можемо врятувати піхоту».

«Штурмового взводу в мене вже нема. А таких-то прислали, але вони бояться зайти на позицію без арти та танків, а такі-то класні бійці, але нема вже тих сержантів, які там були, тож люди не витримали».

«Кожен з тих, хто зараз тримає позиції — незамінний, ми таких вже не знайдемо».

І вони самі знають, що є велика стратегія, що є принцип зосередження основних зусиль, але біль від того, що ти мусиш бути тим, хто притягує на себе арту, безпілотники, штурмові загони, танки противника, що твоя місія — терпіти, і чекати коли  ти зможеш дотягнутись тим, що в тебе є, і ці слова та думки б’ють постійно як електричний струм.

Ми ведемо тривалу війну, війну на виснаження. І основна зброя у цій війні це люди, здатні діяти в умовах найвищого напруження.  Досвідчених командирів відділень, взводів, рот та операторів озброєння не купиш, не замовиш, і не знайдеш навіть за чотири місяці в жодному учбовому центрі. Вони зростають з солдатів, які навчені, які мають характер, волю, знання, які отримали бойовій досвід, які відчувають що таке відповідальність, розрахунок, рішучість.

Як би важливо було ніде не дати ворогу створити таке надмірне напруження, яке ламає стріжень та кадровий кістяк боєздатних бригад. Щоб не повторювати Попасну, не повторювати Лисичанськ.

Як би важливо було на тих ділянках, де багато тижнів справжнє пекло, хоча б на один день влаштовувати полювання на ворожу арту та техніку.

Як би важливо було, щоб ми запровадили у загальну практику післяопераційний аналіз (after action review),  щоб  кожен бій, навіть не вдалий, ставав для нас уроком, щоб кожний успіх призводила до правильних висновків. Таким і є шлях до перемоги.

 

Vladimir Pastukhov

«Слушал на ночь глядя Путина на пресс-конференции в Астане. Не лучшее занятие в это время суток. А что делать? От хитросплетений синапсов в его одиноком мозгу сегодня зависит судьба миллионов, если не всего человечества. Хочешь, не хочешь – надо распутывать. Там есть над чем поломать голову. Поделюсь первыми впечатлениями.

  1. Как причудливо тасуется колода. Опять те же актеры. Опять ставят пьесу про доброго и злого следователя. Но поменялись ролями – теперь Путин играет доброго людоеда, а Медведев – злого. Пресс-конференция, как и все последние публичные выступления Путина, была выверена до последнего слова, точнее – до последней интонации. У этой была четкая цель – успокоить общественность, свою и чужую. Так врач говорит: потерпите, было больно, но все кончилось, теперь будет хорошо. Как правило, обманывает.
  2. Путин любит класть слоями: откусит, потом плюнет на ранку, чтоб меньше болело. Сейчас была очередь смазать слюной впечатление от мобилизации и бомбардировок гражданских объектов Украины. Всех успокоил и обнадежил: мобилизация почти закончена, новой не будет, песни украинские петь можно, а города в Украине больше бомбить не будем, по крайней мере, до следующего взорванного моста. И вообще нам Украина не нужна, мы даже не думали ничего такого, так, за водой сходили. Правда, товарищ Медведев?
  3. Путин вел себя по-пацански, не показывал вида, что его что-то волнует. Но на самом деле он был в напряжении. Его многое волнует, и это стало понятно, когда от допущенных к столу кремлевских СМИ пошли каверзные вопросы – будто в них вселился оппозиционных дух противоречия. Только подумайте: люди гибнут спустя недели после мобилизации, в Москве арестовывают за песни, что о себе думают немцы? Вскоре стало понятно, что весь этот микроспектакль понадобился, чтобы разыграть старинную интермедию «Царь – добрый, но бояре подкачали». Путин не побрезговал заношенным до дыр приемом и с удовольствием перевел стрелки на аппарат. После этой пресс-конференции мое убеждение в том, что готовится забой целого стада козлов отпущения в мундирах, только усилилось.
  4. У Путина нет, к сожалению, какой-то четкой и тем более непротиворечивой картинки происходящего в голове. Есть тяжелый эмоциональный фон, который он на этот раз обозначил с поразительной откровенностью. Запад обошелся с ним не по понятиям, а для него, – человека, воспитанного питерской подворотней, — это смывается только кровью. Он убежден, что действует в своем праве, и, в общем, продолжает верить, что это право подкреплено соответствующей силой. И в то же время, его цель, которую он не очень даже и скрывает: унести из этого болота ноги. Путину нужен мир. Но не любой, а такой, который позволит объяснить массе, зачем весь этот базар устроили. А для этого ему нужен, как минимум, Крым и дорожка к нему через Донбасс, Мариуполь, Запорожье и Херсон. Тогда пазл сложится: они отключили нам воду в Крыму (Крым – это святое, на этом психологическом крючке он массу как держал, так и продолжает держать), мы пришли и воду забрали, сила действия равна силе противодействия…
  5. Выскажу свою сугубо личную точку зрения: ни на какую оккупацию Украины у Путина больше запала нет. Все эти извращения пропаганды про деукраинизацию и денацификацию – уже не более, чем операция прикрытия. Путин сильно сточил зубы за семь месяцев, чтобы пережевать такую твердую пищу. Он хочет красиво выйти из игры. Но не может, так как уже не он банкует. Проклятая старуха-процентщица (или то старик?) не хочет разжимать руки и не дает  соскочить с добычей. Путин понимает, что его медленно дожимают до точки, где надо класть все карты на стол……..…”

(Оновлено 12:00)

UAinfo

Євген Платон

«Чорні лебеді» непередбачувані, або про нелінійність соціальних процесів

«Мы не знаем страны, в которой живем».

© Ю. Андропов

После провалившегося ГКЧП СССР не стало буквально за три дня.

9 (22) января 1917 года на встрече со швейцарской социал-демократической молодежью 46-летний Владимир Ленин заявил:

«Мы, старики, не доживем до решающих битв грядущей революции».

Но уже в конце февраля Российскую империю накрыла Февральская революция.

Василий Розанов писал об этой революции в 1917 году:

«Русь слиняла в два дня. Самое большее — в три. Даже “Новое Время” нельзя было закрыть так скоро, как закрылась Русь. Поразительно, что она разом рассыпалась вся, до подробностей, до частностей. И собственно, подобного потрясения никогда не бывало, не исключая “Великого переселения народов”.

Там была — эпоха, “два или три века”. Здесь — три дня, кажется даже два. Не осталось Царства, не осталось Церкви, не осталось войска, и не осталось рабочего класса.

Что же осталось-то?

Странным образом — буквально ничего.

Остался подлый народ, из коих вот один, старик лет 60 “и такой серьезный”, Новгородской губернии, выразился: “Из бывшего царя надо бы кожу по одному ремню тянуть”.

Т. е. не сразу сорвать кожу, как индейцы скальп, но надо по-русски вырезывать из его кожи ленточка за ленточкой.

И что ему царь сделал, этому “серьезному мужичку”?

Вот и Достоевский…

Вот тебе и Толстой, и Алпатыч, и “Война и мир”.»

Когда западные Кремленологи пытаются прогнозировать развитие политических процессов в путинской России, они выглядят если не смешно, то, как минимум, как никудышные мастеровые, отрабатывающие спустя рукава свои гонорары.

Полюбуйтесь сами, The Washington Post со ссылкой на собеседников в российском правительстве пишет, что «представители российской элиты на восьмом месяце войны с Украиной заговорили о возможной смене власти».

«Мы начали входить в революционную ситуацию. Все ждут чего-то иного, чем то, что происходит сейчас: другого руководства, другой войны. Ястребы хотят более жестких действий. Голуби вообще не хотят войны. Назревает время смены политической системы. Но как это произойдет, я не знаю», — сказал изданию высокопоставленный представитель власти на условиях анонимности.

«Все совершенно расстроены. Настроение очень плохое», — подтвердил крупный российский бизнесмен. По его словам, экономика страдает от того, что происходит, а заявления о том, что Россия сможет перенаправить свой экспорт в Китай и Индию, оказались несостоятельными. На фоне ужесточения санкций каждая плохая новость с фронта становится новым ударом по экономике, подтвердил другой собеседник из бизнес-элиты.

«Никто не доволен статус-кво», — пояснил российский чиновник. «Понятно, что военная или политическая победа невозможна. Но и проигрыш невозможен. Это превращается в шахматную ситуацию, известкую как цугцванг, когда каждый шаг хуже другого, а не двигаться невозможно», — говорит он.

Еще летом в правительстве был оптимизм, отмечает другой чиновник. Власти верили, что «мы все перевернем и найдем выход», но сейчас от этого настроя не осталось и следа. «Люди видят, что будущего нет», — отмечает он. Гробы, которые пошли с фронта, только ухудшат ситуацию, считает российский бизнесмен.

«Через несколько месяцев в России будет очень негативная динамика: ухудшение настроений в обществе», — говорит предприниматель. Чтобы изменить ситуацию на фронте, в арсенале у Путина остался только тактический ядерный удар. Но, по словам российского бизнесмена, Китай может заблокировать такую эскалацию. «Этот ящик Пандоры китайцы не хотят открывать», — уверен он.

«Это по-прежнему война на истощение, пока одна из сторон не сможет продолжать войну», — говорит бизнесмен. Санкции начинают все сильнее сказываться на экономике России, а в декабре вступают в силу нефтяное эмбарго и потолок цен на российскую нефть.

На этом фоне бывший премьер-министр Сергей Степашин выступил с призывом не допустить повторения революции 1917 года и оставить Путина во главе России до 2030 года:

«Мы не должны повторять 1917 год, когда ближайшее окружение Николая II по сути дела его предало. Я считаю, что Путину придется, хочет или не хочет, свой крест пронести еще, до того, как мы действительно сможем сделать настоящий мир».

По словам Степашина, во время войны в Украине стало «совершенно очевидно, что никакой замены (Путину — ЕП) быть не может, особенно в ситуации частичной мобилизации».

В 2020 году Путин сам внес поправки в Конституцию России, которые позволяют ему оставаться у власти до 2036 года.

Все эти господа плохо учились, если вообще учились.

Ситуацию и события, которые они линейно экстраполируют в далекое будущее, может кардинально изменить взмах крыла бабочки буквально завтра, что неоднократно подтверждено историей России.

И никакой Путин их не спасет, как не спасло и отречение Николая II.

Колесо истории остановить уже невозможно.

Потеря управляемости путинской вертикали вмиг приведет к тому, о чем писал в 1917 году Розанов: распад, тотальный хаос, война всех против всех.

Невежество действительно большое счастье.

 

Liga.Net

«Мы уничтожили больше 1000 россиян». Герой Украины Василий Боечко – об обороне Киева, Вышгороде, Мощуне, Буче и Ирпене

13 артиллеристов, которые удержали Киев. Рассказ Героя Украины Василия Боечко

«Настоящее время»

Владимир Михайлов

«Путина надо слушать, чтобы понять, как от него отгородиться». К чему приведут российские инициативы с «Турецким потоком – 2»

На заседании «Российской энергетической недели» в среду Владимир Путин заявил, что Россия готова восстановить работоспособность подорванных газопроводов «Северный поток». Но это будет иметь смысл в случае их экономически обоснованной эксплуатации, о чем должны договориться Москва и страны Евросоюза, отметил российский президент.
День спустя Путин уже говорил о газопроводе «Турецкий поток» на переговорах с президентом Турции Реджепом Тайипом Эрдоганом. Россия готова рассмотреть возможность создания еще одного газопровода, «Турецкий поток – 2», и открыть на территории Турции большой газовый хаб – для продажи газа в третьи страны, в первую очередь европейские. Если европейцы будут в этом заинтересованы, многозначительно отметил Путин. Как известно, ЕС намерен снизить зависимость от российских энергоносителей до 10% от общего потребления.

Что означают новые газовые инициативы России в экономическом и политическом измерениях, Настоящему Времени рассказывает главный редактор «Новой газеты. Европа» Кирилл Мартынов.

– Путин два дня подряд говорит о газопроводах, о ремонте «Северного потока», о чем Москву в Европе, мне кажется, никто не просит. Объясните, Путин действительно верит, что Европа все еще собирается покупать газ у России?

– Абсолютно уверен, что Путин живет именно в том мире, где без России никакая Европа в энергетическом смысле невозможна. Он считает, что этой зимой его ставка сыграет и газовый шантаж удастся. Мол, нужно подождать и сделать для европейских стран правильное предложение: сочетание кнута и пряника. Не только в отношении войны, но и этих странных манипуляций вокруг газопроводов.

– Когда Путин делает подобного рода заявления, кажется, будто он кому-то отвечает на какие-то вопросы. Европейцы могут его услышать?

– Европейцы до некоторой степени вынуждены слышать Путина, по крайней мере политики. При этом европейские политики строят свои дальнейшие планы. Очевидно, что европейские экономики, немецкая экономика как крупнейшая в Европе, должны перестраиваться на работу в условиях, когда больше не будет дешевого российского газа как источника развития промышленности.
То есть Путина надо слушать, чтобы понять, как от него отгородиться и адаптировать свою экономическую модель к беспрецедентному хаосу и насилию, которые он создал. Путин ждет, что к нему придут просить об экономической милости. Уверен, в нынешних условиях этого уже не случится.

– Путин решил, что Эрдоган – друг? И кто на самом деле для России Турция?

– Путин ищет, на кого опереться. Эрдоган не отказывает ему во встречах, улыбается, жмет руку, российских граждан пускают в Турцию, российский бизнес скрывается в Турции, российские инвестиционные деньги туда пришли. Других союзников, не считая Лукашенко и Северной Кореи, нет.

Даже если Эрдоган считает, что главный на этих встречах именно он, у Путина нет возможности на это как-то всерьез реагировать. У него нет большого количества предложений для мира, да и для этого региона, лидером которого себя видит турецкий президент.
До конца не понимаю, куда Россия собирается продавать газ через турецкий хаб. В Китай все это быстро перебросить не получится, да им столько и не нужно. Индия далеко. Как это должно работать, если Россия теряет своих крупнейших торговых партнеров в Европейском союзе?

– ПАСЕ порекомендовала признать Россию террористическим режимом. Объясните, чем это для режима Путина чревато?

– У нас была дискуссия в редакции. На мой взгляд, в докладе ПАСЕ не было специальной процедуры признания. Но мне кажется, первый шаг к такому признанию сделан. В докладе, в выводах сказано, что политический режим в Российской Федерации имеет террористическую природу. Такой оборот есть.

По крайней мере, есть первый шаг к тому, чтобы крупную ядерную державу начали на высоком политическом уровне называть террористической. И это, конечно, очень серьезный обвал российской дипломатии и статуса России в мире. Еще даже в начале войны такого нельзя было себе представить. Если за этими документами последуют официальные признания, изоляция России примет последовательный тотальный характер.

Это начало очень серьезных процессов изменения политического языка. Если раньше с Путиным хотели общаться, то теперь он террорист. А с террористами, сами знаете, какие переговоры.

 

(Оновлено 11:00)

«Апостроф»

Света Гудкова

Путин очень боится, что его похитят американцы – Михаил Шейтельман

Массированными ракетными ударами по городам Украины россия по сути совершила выстрел в ногу. Такой акт терроризма не только не запугал украинцев, но и усилил поддержку со стороны Запада. Украина уже получила систему IRIS-T из Германии, а вскоре поступят также и NASAMS из США. Кроме того, в Брюсселе состоялось шестое заседание в формате «Рамштайн», где также усилили оборонную поддержку Украине.

Каким будет ответ Запада на ракетный обстрел, встретятся ли Зеленский и путин на саммите G20 в ноябре, почему важны заявления генсека НАТО Йенса Столтенберга и какой помощи ждать от Альянса — в эфире Апостроф TV рассказал политтехнолог и писатель МИХАИЛ ШЕЙТЕЛЬМАН.

– Что вы можете сказать о новом генерале Суровикине? Я так понимаю, что это невиданной жестокости человек, как о нем отзываются даже в самой россии.

– На мой взгляд, все это преувеличение. В каком смысле? Преувеличивается роль этого генерала. Вспомните, сколько раз за время войны нам сообщали, что теперь войсками командует такой-то генерал? Кстати, Суровикин однажды в этих списках уже фигурировал. Просто до этого он был неофициально, а теперь Шойгу его назначил официально. И таких генералов было очень много.

Давайте честно скажем — все решения по ракетным ударам принимал путин и, что самое удивительное, он этого даже не скрывает. Он же на днях сказал, что: «Я, посоветовавшись с Минобороны, по их рекомендации, принял решение нанести эти удары». Поэтому, какой Суровикин, кто он там такой вообще?

Генералу Суровикину поручено командовать фронтом, а не принимать решения, как бомбить Киев. Эти решения принимает путин. Это политические решения, и они влекут за собой политические последствия. А сейчас говорят, какой-то злой генерал. А в Буче были хорошие русские генералы? Мы видим, что все российские военные абсолютно одинаковые. Это все извращенцы, воры, насильники, там нет других военных. Не стоит думать, что есть хорошие и плохие.

Такие политические решения, и, главное, ответственность за них будет нести путин, он будет сидеть на скамье подсудимых. Но если брать не столь отдаленные перспективы, то, например, получит статус страны-террориста.

– Что изменит для россии получения статуса страны-террориста?

– Есть несколько изменений, начнем с первого, которого так не хочет путин. Почему последние несколько месяцев не было ударов по городам в тылу, по Киеву, Львову? Путин боится статуса государства-террориста, потому что он теряет дипломатический статус. Это означает, что человек, который может приехать на саммит G20, по американскому законодательству становится там разыскиваемым преступником, и какие-то ЦРУ могут его арестовать. Его могут просто похитить, потому что он террорист, как Усама бен Ладен. Он этого боится, и это все будет распространятся на остальное руководство. Это первое практичное последствие.

Второе – любые украинские граждане могут подавать в американские суды имущественные требования. Например, дети, похищенные сегодня и увезенные в россию, они могут потом всю жизнь подавать требования в американский суд о компенсации, пожизненно выплачиваемой от россии. Путин не думает о таких последствиях, но Германия расплачивалась еще со славянскими странами, где она похищала детей, и до сих пор платит им пенсии. Россия будет 80 лет выплачивать украинцам компенсацию.

Третье последствие – вторичные санкции. Сейчас, когда накладываются санкции, это касается транзакций, платежей и бизнеса с американскими компаниями и гражданами. Когда это государство-террорист, США могут требовать от третьих стран выполнять эти санкции. То есть США говорят, что мы накладываем эмбарго на торговлю нефтью и дальше требуем, например, от Индии, чтобы она прекратила торговать нефтью с россией.

– Лавров заявил, что если на саммит G20 приедут путин и Зеленский, то глава Кремля будет не против провести переговоры. Как вы относитесь к такой перспективе, и есть ли о чем еще говорить с путиным?

– Я бы не стал отметать эту возможность, ведь встречи бывают разного формата, разной продолжительности. Я не верю в какие-то многочасовые переговоры, как бывали между путиным и Байденом. Но, верю ли я в пятиминутный разговор между ними, назначенный Байденом — верю. Потому что, я думаю, у Байдена есть сейчас одна забота, ради которой он может поговорить с путиным, только ради одной вещи – ядерное оружие.

Знаете, как Зеленский, когда он еще только шел на выборы, в одном из интервью на вопрос, готовы ли вы разговаривать с путиным, ответил: «Я готов с чертом лысым разговаривать, если это принесет мир в Украину». Вот так же Байден готов с чертом лысым разговаривать, если вопрос идет о применении ядерного оружия. Но опять-таки, встретится не ради того, чтобы вести переговоры, а продиктовать условия и предупредить о последствиях.

– А если представить, что Зеленский и путин встретятся в кулуарах, какой сценарий может быть? Если учитывать, что уже подписан указ о невозможности вести переговоры с действующим президентом россии.

– Я сомневаюсь, что Зеленский еще согласится поехать на этот саммит, потому что это далеко. Русские могут воспользоваться отсутствием украинского президента. Я просто видел, как россия совершила переворот в одной небольшой стране просто потому, что ее лидер в этот момент летел в самолете через океан. Вот россия это рассчитала и в этот момент начала атаку. Поэтому, я думаю, что Зеленский не решится на такой шаг.

Но если он туда поедет, то просто дипломатические службы обеих стран предпримут все и договорятся с организаторами, чтобы их президенты там не пересекались. Поэтому, я не верю, что они смогут у туалета встретиться.

– Йенс Столтенберг заявил, что победа россии в украинском конфликте станет поражением НАТО. Насколько более радикальными становятся заявления Столтенберга и Альянса в целом?

– Столтенберг поразил меня этим заявлением. Это, наверное, главная сенсация, которая произошла за последние дни, после бомбардировок Украины. Его слова означают одну вещь: раз что-то станет поражением НАТО, значит Альянс участвует в этой войне.

То есть Столтенберг сказал, что НАТО — участник войны, это сторона конфликта. Столтенберг никогда не делал ни одного легкомысленного заявления, он всегда сдержан в своих высказываниях. То есть он безусловно думал над этими словами всю ночь. И не один, с ним еще десятки советников, а еще он мог обзвонить всех 30 министров обороны и еще кого-нибудь. Поэтому это абсолютно программное заявление.

НАТО воюет с россией. Все, что говорила российская пропаганда последние несколько месяцев, что они воюют с НАТО, стало правдой. И для нас со стороны Альянса более серьезного шага еще не было. Нам же оружие поставляет не НАТО, а страны-участницы Альянса. Но НАТО ведь дипломатическо-политическая структура в этом смысле, и вот это заявление — самое невероятное за последние 8 месяцев войны.

– Если именно так расценивать слова Столтенберга, получается, что путин проиграл. Ведь он начинал свое так называемое СВО, в том числе, чтобы не допустить расширение НАТО к границам россии.

– Совершенно верно. Этими бомбардировками, жаль, что путем жертв украинцев, но путин совершил страшную ошибку. Они постоянно совершают ошибки, которые сводят на нет все их любые усилия. И вот этот удар по мирному населению, по центрам городов — это страшный удар по россии, я надеюсь. Еще никто не делал так больно и плохо россии во время этой войны, как путин своими решениями. Они стреляют себе в ногу.

– Эта ракетная атака может стать каким-то переломным моментом?

– Я бы не сказал, что это переломная точка. Таких точек за войну было семь-восемь, в среднем раз в месяц они такое делают. Когда они разбомбили ТРЦ в Кременчуге в разгар рабочего дня, это было такого же уровня событие, раньше были Буча, удар по Виннице. Вот бывают такие события, а бывают просто политические заявления, когда замглавы госдумы рф говорит, что главной целью нашего ядерного удара будет Лондон. Такие заявления же не клоуном сказаны и равны по силе этим бомбардировкам.

– В контексте заявлений Столтенберга, какой поддержки Украина может ожидать от НАТО?

– НАТО ничего не должно предпринимать, оно дает благословение, как Папа Римский. Вот Столтенберг для стран НАТО, как Папа Римский для католиков. Вот он уже сделал свое заявление, и 30 стран-членов Альянса увеличат нам поддержку, потому что понимают, что это война НАТО. Он благословил все страны НАТО на любую помощь Украине, раз это вопрос поражения или победы Альянса.

Есть программа минимум, по сути, ее уже огласил Зеленский на внеочередной встрече лидеров G7, – это получение Украиной современных систем ПВО, чтобы защитить небо. Я думаю, эта просьба будет удовлетворена.

Но, я думаю, что это не все, что он просил. Я надеюсь на еще один шаг, а именно, предоставление Украине самолетов F-15, которые умеют перехватывать ракеты. Наши летчики, о чем известно из открытых источников, то ли проходят, то ли уже прошли обучение на этих самолетах. У США есть эти самолеты, они готовые стоят в ангарах. Это не ослабит американскую армию, потому что это списанные самолеты и находятся на долгосрочном хранении.

Благодаря путину, как бы это не цинично звучало, у нас появился новый аргумент: эти самолеты могли бы спасти жизни людей, погибших при ракетной атаке на Украину 10-11 октября, и нашу энергосистему тоже.

– Вот об атаках на украинскую энергосистему. Россия теперь будет использовать ракеты не на поле боя, а чтобы и дальше бить по критическим объектам инфраструктуры, чтобы запугать украинцев и оставить нас без тепла и света зимой?

– А у них нет такой возможности. У них есть такая возможность в отношении прифронтовых городов, потому что там они стреляют ракетами С-300, которые летят на пару десятков километров. А на более дальние расстояния, как было 10 октября, они используют два типа ракет: высокоточные «Калибры», которыми были по ТЭЦ, и ракеты класса Х, которыми били по центру Киева. Ракетами класса Х невозможно попасть по ТЭЦ, они не точные. И вот чтобы и дальше разрушать нашу энергосистему, им нужны «Калибры». Этих ракет у них не так много, они месяц их копили, чтобы нас так массово обстрелять.

Они не могут делать такое каждый день, как в начале войны. Тогда они могли себе позволить бить «Калибрами» каждый день, но они потратили все высокоточные ракеты. Да, ракет класса Х у них очень много, терроризм они могут устраивать каждый день. Но высокоточным оружием бить в глубоком тылу каждый день они не способны.

 

(Оновлено 10:00)

«Главред»

Дмитрий Снегирев, специально для сайта Главред.

Пойдет ли Беларусь войной

Белорусская карта будет использоваться Путиным для многовекторного давления – одновременно на несколько субъектов международного права.

На днях президент Беларуси Александр Лукашенко заявил, что Россия и Беларусь договорились о развертывании совместной региональной группировки войск и анонсировал, что вскоре в его страну снова вернутся российские военные.

В свою очередь министр обороны Республики Беларусь (РБ) Виктор Хренин сделал заявление, в котором предостерег, чтобы Украина не делала «неправильных шагов и не «провоцировала», чтобы избежать войны.

По словам Хренина, вооруженные силы Беларуси настроены только на оборону страны. «Не провоцируйте нас — мы с вами воевать не собираемся. Ни с литовцами, ни с поляками, ни тем более с украинцами мы воевать не хотим. Если и вы не хотите и не будете делать неправильных шагов, значит, войны не будет», — заявил он.

Что можно сказать о действиях Беларуси в последнее время? Увеличился или снизился риск ее открытого вступления в войну против Украины.

По моему мнению, белорусская карта будет использоваться Путиным для многовекторного давления – одновременно на несколько субъектов международного права.

На фоне прозвучавших заявлений 6 октября, впервые с 28 августа, был нанесен ракетный удар по Украине с территории Беларуси. Самолет Ту-22 М3 стратегической авиации РФ из воздушного пространства Беларуси нанес удар ракетой X-22 по Шепетовскому району Хмельницкой области. То есть можем говорить, что эти заявления со стороны МО РБ были подкреплены конкретными действиями со стороны российских военных.

Я не исключаю возможности дальнейшего использования РБ для развертывания воинского контингента РФ, использования ими инфраструктуры белорусских вооруженных сил. Речь идет прежде всего об аэродромах. Один из них – Жабровка — находится всего в 35 км от украинской территории. Стоит заметить, что иранские дроны, которые недавно нанесли удар по территории Украины тоже были запущены с территории РБ.

Подобная риторика Минобороны Беларуси дает РФ возможность военно-дипломатически давить не только на Украину (в моменте использования белорусской территории для атак, в том числе очередной попытки вторжения), но и на страны НАТО прибалтийские государства и Польшу).

Такая угроза рассматривается членами альянса достаточно серьезно. Оборонный бюджет Польши увеличен в несколько раз. Также принято решение о развертывании дополнительного военного контингента НАТО на территории прибалтийских стран. Белорусская карта будет использоваться Путиным для многовекторного давления – одновременно на несколько субъектов международного права.

В то же время, отмечу, что информация ГУР МО Украины о развертывании дополнительных воинских контингентов РФ на территории РБ пока не нашла подтверждения. По информации Генштаба ВСУ, сейчас в Беларуси нет столь серьезного военного контингента россиян, что дало бы повод говорить о возможности подготовки повторного вторжения с территории РБ. На территории Беларуси постоянно находятся до тысячи военнослужащих из России, 6 самолетов, 4 «Искандера» и 12 ЗРК С-400.

По словам командующего Объединенных сил ВСУ Сергея Наева, в начале полномасштабного вторжения враг быстро продвинулся на Киевщине и Черниговщине, потому что все угрожающие направления прикрывались Вооруженными силами Украины в штатах мирного времени – ВСУ вели борьбу с превосходящими силами врага. Впрочем, после мобилизации численность ВСУ стала такой, что наступление было остановлено. А в дальнейшем украинские защитники выгнали оккупантов из Киевской, Черниговской и Сумской областей.

Однако, нельзя отвергать возможность такого сценария. А вот возможность привлечения белорусской армии к гипотетическому вторжению я оцениваю как минимальную. Более того – в последнее время отмечено дипломатическую активность представителей белорусской стороны в поиске контакта с представителями стран Запада, стараясь избежать полной зависимости от РФ.

Сейчас ситуация на севере Украины полностью контролируемая, и ВСУ готовы к любым возможным сценариям развития событий.

 

 

(Оновлено 9:00)

Deutsche Welle

В субботу утром на всей материковой части Украины в связи с опасностью ракетных ударов была объявлена воздушная тревога. Сообщается о нанесении ударов по Запорожской области. Как сообщил секретарь горсовета Запорожья Анатолий Куртев, в результате ударов пострадали объекты инфраструктуры. Информация о пострадавших и разрушениях пока отсутствует. В 7.19 с западных регионов начался отбой воздушной тревоги…

США: У России заканчивается микроэлектроника для ВПК

 

«Украинская правда»

Михаил Дубинянский

Хроника радиоактивного пепла

«Мы требуем безусловного запрещения атомного оружия как оружия устрашения и массового уничтожения людей. Мы требуем установления строгого международного контроля за исполнением этого решения. Мы считаем, что правительство, которое первым применит против какой-либо страны атомное оружие, совершит преступление против человечества и должно рассматриваться как военный преступник».

Этот пламенный текст появился в газете «Правда» 20 марта 1950 года. Он был составлен французским физиком-коммунистом Жолио-Кюри и одобрен на конгрессе просоветских интеллектуалов в Стокгольме.

Советский Союз тут же начал масштабную пропагандистскую кампанию, предлагая обитателям планеты подписаться под антиядерным Стокгольмским воззванием.

В самом СССР его добровольно-принудительно подписали 115 514 703 человек – практически все взрослое население страны. И, вероятно, тогдашние советские граждане были бы весьма озадачены, узнав, что через семьдесят с лишним лет в Москве будут буквально молиться на ядерную бомбу и требовать тактических ударов по неядерному противнику.

Российский культ ядерного оружия – один из примеров разрыва РФ с советской пропагандистской традицией, поддерживавшейся десятилетиями. Пример не менее яркий, чем шельмование В. И. Ленина, объявленного преступным создателем Украины.

Если в начале 1950-х Кремль публично ратовал за «безусловное запрещение атомного оружия», то сегодня демонстративный ядерный шантаж становится главным козырем Москвы в войне с Киевом. И если в советскую эпоху о применении ядерного оружия полагалось говорить с осуждением и гневом, как о страшном преступлении против человечества; то в современной России открыто озвучиваются сладострастные фантазии о радиоактивном пепле.

Что ж, у этой чудесной метаморфозы есть объективные предпосылки: и военно-тактические, и морально-этические.

Почему советский режим призывал к запрету атомного оружия, даже создав свою собственную бомбу? Потому что по тогдашним представлениям именно СССР обладал подавляющим перевесом в обычных вооружениях и живой силе.

Американские штабные игры конца 1940-х рисовали неутешительную картину: при массированном советском наступлении в Западной Европе удержать оборону представлялось почти невозможным. На пятый день боевых действий советская армия выходила к Рейну, а на седьмой день форсировала его крупными силами. Двадцати шести советским дивизиям, наступающим на этом участке, можно было противопоставить лишь семь американских, британских и французских.

В этих условиях главным инструментом сдерживания Москвы считался атомный арсенал Запада, многократно превышавший советский. Впоследствии стороны пришли к ядерному паритету и взаимному гарантированному уничтожению, но преимущество СССР в традиционной войне по-прежнему не оспаривалось. Кремль мог демонстративно призывать к ядерному разоружению, считая, что так или иначе останется в выигрыше.

В XXI веке путинская Россия унаследовала репутацию заведомого фаворита в масштабной конвенциональной войне: во всяком случае, на постсоветском пространстве.

Вплоть до 2022 года московские танковые армады казались такой же неумолимой силой, как и семьдесят лет назад. Отсюда и прогнозы западных экспертов, предрекавших быструю оккупацию Украины и партизанское сопротивление по типу афганского.

А затем последовало поражение россиян на Киевщине, неудачи на Донбассе, разгром на Харьковщине, отступление на Херсонщине. Ореол, сопровождавший советскую армию на протяжении холодной войны и по инерции перешедший к вооруженным силам РФ, развеялся на наших глазах.

По иронии судьбы, в военном отношении Москва фактически поменялась местами со своим противником начала 1950-х. Тогдашний Запад был вынужден делать ставку на атомные бомбы, признавая свою слабость в неядерном противостоянии.

А теперь ядерным оружием размахивает сам Кремль, расписываясь в собственном военном фиаско на просторах Украины. Предполагаемый король большой конвенциональной войны оказался голым – и пытается прикрыть наготу радиоактивным пеплом.

Впрочем, знаменитый мем Дмитрия Киселева был рожден задолго до 2022 года и позорных поражений российской армии. А потому ядерный пыл Москвы нельзя свести лишь к военной тактике: не меньшую роль играет этика.

Нынешняя Россия не стесняется своей аморальности – и охотно озвучивает все то, что Советскому Союзу приходилось скрывать и замалчивать.

Даже в самые страшные годы советский режим оставался стыдливым людоедом, прятавшим собственную жестокость под маской человеколюбия. Колоссальные усилия вкладывались в создание экспортной версии СССР: страны, строящей новое справедливое общество и дающей надежду всему прогрессивному человечеству.

Этот виртуальный образ привлекал множество западных идеалистов – от Фредерика Жолио-Кюри до Луи Арагона и Пабло Пикассо. Заграничные интеллектуалы дружно вступали в компартию, поддерживали политические инициативы Москвы и ставили свои подписи под Стокгольмским воззванием. Сама по себе борьба против антигуманной атомной бомбы полностью соответствовала тогдашнему советскому имиджу.

В сталинском СССР был ГУЛАГ – но не было и не могло быть прославления ГУЛАГа. Был Голодомор – но не было и не могло быть публичного оправдания Голодомора. Были лихорадочные работы над собственным атомным арсеналом и планы его использования – но не было и не могло быть культа ядерного оружия.

Беззастенчивое восхваление массовых репрессий, циничные рассказы об издержках индустриализации, откровенно человеконенавистнические заявления: все это не советский, а современный российский феномен.

Новая этическая норма не предполагает никаких публичных табу, и запугивание ядерными ударами отлично в нее вписывается.

Беспокоиться о своем имидже за рубежом Москве уже не приходится. Попытки РФ родить действительно привлекательную экспортную версию закончились еще в 2014-м, а в 2022-м о них просто смешно вспоминать.

Сегодняшняя Россия ведет откровенно террористическую войну, бравирует атаками против украинской критической инфраструктуры, угрожает человечеству ядерным апокалипсисом и больше не рассчитывает на симпатии западных интеллектуалов.

Ее ситуативные попутчики вроде Илона Маска движимы не искренней привязанностью к Кремлю, а исключительно страхом за собственную судьбу.

Москва 1950-х соблазняла мир иллюзиями «гуманизма», «справедливого общества» и «светлого будущего». Москва 2020-х может предложить миру только неприкрытый террор и ядерный шантаж.

Но если нынешний Кремль в состоянии кого-то запугать, то точно не сегодняшнюю Украину.

 

(Оновлено 8:00)

Ivan Luti II

Главной новостью для ваты после 8 месяцев СВО, должна стать новость про 800шт. Т-62, которые лепрозорий собирается модернизировать. Ни потопленный крейсер Москва, ни бегство из Изюма,  ни разгром в Лимане, ни подрыв Крымского моста, а 800шт. Т-62. Крейсер можно «объяснить» штормом в девять баллов. Изюм — отходом на более выгодные позиции. Лиман — мобиками. Мост — всемирным заговором против росиюшки. Но как объяснить Т-62? После рассказов про лучшие в мире Арматы и Су-57. Получается, что ничего нет. Вообще. Всё туфта. Страна неспособна производить даже танки.

Это как в книге Тома Клэнси «Красный шторм поднимается» (1986) описано нападение СССР на Запад: плохая разведка, бардак в управлении, слабая подготовка военных, расстрел танковых колон противотанковыми ракетами, купирование логистических цепочек и проблема с топливом. Запад начинает уничтожать склады боеприпасов, пункты управления и парализует советскую армию. В совецкой армии начинаются чистки генералов. Генсек рассматривает использование ЯО. Шеф КГБ вместе с другими членами Политбюро организовывает переворот. Новое советское правительство ведёт переговоры о прекращении огня с НАТО и возвращении к статусу-кво. Подписывают капитуляцию, что ведет к «параду республик».

Если заменить Запад на Украину, ссср на росею, и наложить описанное в книге на сегодняшние события, то мы уже прочитали 80-90% книги.

И пока в Волгограде чмобики осваивают гаубицы, с помощью которых диды штурмовали Берлин и учатся мотать портянки, в Украину из Великобритании возвращаются две полноценные бригады. Полностью экипированные, прошедшие пятинедельные курсы усиленных тренировок, 10000 бойцов ВСУ, готовы выполнять задачи командования по уничтожению врага, и изгнания его с Украинской земли.

Сватово. ВСУ готовят плацдарм для продвижения на восток. Орки на восточном берегу р.Жеребец пытаются закрепится. Получается плохо. ВСУ уже в Сватовском районе наводят порядок. Освобождено более 300 км2 Луганской области.

Атакуя с севера и юга, ВСУ берут Кременную в клещи. Рашисты пробовали контратаковать, но были отброшены за свои позиции. В догонку ВСУ накрыли спорткомплекс Олимп, где был пункт управления. Есть первые потери чмобиков. Огромные потери.

Позиционная война вокруг НПЗ. ВСУ не спеша выкашивают «пополнение». Брать Лисичанск в лоб плохая затея. На это способны только орки. Поэтому будут откусывать по частям по мере уменьшения сопротивления.

Под Солидаром рашисты предприняли попытку наступать. Вылезли с окопов — отгребли пизды. Забились в щели и не отсвечивают уже вторые сутки. Зализывают раны.

Вокруг Бахмута продолжаются ожесточенные бои. Орки проводят волновые, лобовые атаки. Но успешные локальные контратаки ВСУ оттеснили рашистов от некоторых критических районов Бахмута. Окрестности Бахмута усеяны трупами Вагнера. Жмуры без имени, рода и племени. Удручающая картина, с соответствующим запахом.

Рашисты не оставляют попыток проломить в лоб оборону ВСУ в районе Авдеевка-Марьинка. С таким упорством им лучше об кремлевскую стену биться, глядишь и результат был, а так все атаки отбиты.

Херсонское направление. Не получается у орков закрепляться в чистом поле. Арта ВСУ выкуривает нечистую силу. Расширяется серая зона, которую потихоньку зачищают ВСУ. Есть ряд направлений, по которым возможно продвижение. Если додолбить Снигуровку, то будет интересно. Ни на что не намекаю, просто размышляю. А пока ВСУ готовятся к уничтожению правобережной группировки, можно констатировать факты разгрома противостоящих частей орков. 205 мотострелковая бригада так воевала, что осталась без командира и убежала из Борозенского. Ну и куда без орковской десантуры. Ранее «легендарный» 331 парашютно-десантный полк отметился тем, что потерял все. Командование, личный состав, БМД, Ноны. Пыль. Сейчас его «комплектуют» чмобиками. И снова в «бой». Утилизация 3.0.

А тем временем Сальдо объявил «официальный шухер».

Ну и на десерт.

Группа Вагнера, которая пытала, насиловала и терроризировала гражданских в Харьковской области, была схвачена после того, как они скрывались на освобожденной территории. Блестящую операцию по задержанию провела СБУ. Аэроразведка обнаружила их «схрон», ЦСО «А» сработали без шума и пыли. Одного вагнеровца ликвидировали при штурме, четырех взяли в плен, в том числе командира группы. Первые «касатики» для международного трибунала над рашистами.

З Днем Захісника Українці! Переможемо!

 

Анатолий Несмиян

Немецкие следователи нашли во взорванном трубопроводе «Северный поток» восьмиметровую дыру

Следователи в Германии пришли к выводу, что повреждения на газопроводах «Северный поток» могли возникнуть только из-за взрывчатки, пишет немецкий портал Tagesschau.

Сообщается при этом, что в каждой трубе следователи обнаружили по две дыры — взрывали с запасом. Что, кстати, автоматически ставит вопрос по Северному потоку-2, где взорвали только одну трубу.

Если диверсанты действовали наверняка и дублировали подрывы, то не поврежденная труба СП-2 означает, что именно ее было решено оставить в неприкосновенности. Вопрос — для чего?

 

Агія Загребельська

Чому оборонна промисловість Європи

не встигає, — Politico Europe

Мільярди нових витрат на оборону, але європейські фірми не мають постачання, координації чи швидкості, щоб відповідати попиту військового часу.

Зусилля Європи відновити свою хронічно недофінансовану армію виявили оборонну промисловість мирного часу, погано оснащену для постачання зброї для російських загроз, що накопичуються поблизу.

Простіше кажучи, в Європі просто не вистачає куль, зброї та високотехнологічних систем, щоб відповідати вимогам ЄС і загрозам,

що насуваються попереду.

І попит високий — з початку війни в лютому країни ЄС пообіцяли витратити понад 230 мільярдів євро на модернізацію своїх арсеналів.

Причина раптового припливу готівки – не лише реваншизм Росії. Багато потужних європейських країн також намагаються переконатися, що континенту не доведеться покладатися на американську армію — або потужну оборонну промисловість США — для захисту власних кордонів. Нещодавня російська мобілізація, ядерні загрози та ймовірний саботаж на газопроводах лише посилили локальний характер цих загроз.

«Ми чуємо від американських колег, фактично поради», — сказав Їржі Шедіві, голова Європейського оборонного агентства (EDA), агентства ЄС, яке намагається допомогти країнам об’єднатися в оборонних цілях. «Інвестуйте у власні стратегічні механізми, тому що може настати момент, і це може статися досить скоро, коли насправді ми, США, можемо бути повністю задіяні деінде в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, і ми просто не зможемо вас підтримати.»

У відповідь європейські оборонні фірми намагаються наздоганяти, інтенсифікуючи виробництво та власні можливості. Але багато європейських контрактів все ще йдуть за кордон, до таких місць, як США

та навіть Південна Корея.

«Ми зараз як компанія інвестуємо сотні мільйонів у те, щоб задовольнити попит», — сказав Мікаель Йоханссон, генеральний директор шведської оборонної фірми Saab, чиї плечові ракетні установки під назвою NLAW були критично важливими для України.

Але виклик безпеки Європи є типовою проблемою ЄС: успіх залежить від узгодження власних інтересів 27 держав-членів. Дехто стверджує,

що якщо цього не зробити, конфлікти

лише розгоряться.

«У Європі йде війна, щодня гинуть сотні,

не лише солдати, а й жінки та діти», — сказав Ріхо Террас, член Європейського парламенту та колишній голова оборони Естонії. «Європа має об’єднатися проти Росії, інакше миру не буде».

Більше грошей, більше погроз

Підвищений попит Європи на безпеку є частиною глобальної тенденції, яка призвела до постійного зростання військових витрат після того, як Росія анексувала Крим у 2014 році, сказала

Люсі Беро-Сюдро зі Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру. У всьому світі витрати на оборону перевищили 2 трильйони доларів.

«Витрати різко зросли після російського вторгнення в лютому», – сказала вона. «Європа все ще наздоганяє, поповнюючи

та оновлюючи існуючі запаси зброї».

Цю думку висловила президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн

у своїй щорічній промові про стан Союзу

у вересні. За її словами, Європа не прислухалася до Польщі, країн Балтії та значної частини Центральної та Східної Європи — усіх країн, які вже давно дзвонять у дзвін Володимира Путіна.

«Вони говорили нам роками, що Путін

не зупиниться», — сказала фон дер Ляєн.

Потреб у Європі багато: військові прагнуть покращити свої комунікаційні можливості, зміцнити можливості мобільності та оновити засоби розвідки. У той же час європейські регіони стикаються з різними вразливими місцями, які вимагають різних стратегій і обладнання, будь то на землі, морі, повітрі чи кіберпросторі.

Але виробництво складніших закупівель у Європі може зайняти роки, а деякі передові види зброї доступні лише за кордоном.

«Проблема європейської оборонної промисловості полягає в тому, що вона звикла виробляти складну зброю дуже малими серіями протягом тривалого періоду часу, що відповідає ситуації мирного часу», — сказав Девід Чоур, фінансовий директор найбільшого виробника зброї в Чехії, Чехословацької групи (CSG). «Але середовище безпеки змінилося, потрібні мільярдні інвестиції».

Французька відправка

Франція протягом тривалого часу була одним із найбільших захисників Європи

для створення самостійної оборонної мережі — концепції, яка отримала назву «стратегічної автономії».

Президент Франції Еммануель Макрон відобразив цю концепцію в поточній ситуації, закликавши своїх сусідів створити «воєнну економіку» під час найбільшого оборонного шоу Європи в липні.

Це звернення, яке служить подвійній меті,

а також посиленню Франції.

«Франція має високорозвинену оборонну промисловість у всіх областях і більшості секторів», — сказав Том Волдвін, дослідник оборонних закупівель з Міжнародного інституту стратегічних досліджень. «Послідовні французькі уряди також використовували продаж оборонного обладнання для забезпечення політичних відносин з іншими країнами».

ЄС — і його Європейське оборонне агентство — почали пропонувати податкові пільги в 2015 році, що спонукало країни-члени купувати на місцевому рівні. Нещодавно ЄС створив фонд у розмірі

500 мільйонів євро для покриття спільних закупівель у відповідь на агресію Росії

в Україні. Але ці зусилля бліднуть у порівнянні з потребою або фактичною вартістю великих закупівель зброї.

Крім того, геополітика та двосторонні відносини часто є основою того, куди спрямовуються витрати на оборону.

Гарною ілюстрацією цього став вересень 2021 року, коли Франція розвантажила три підводні човни до Греції, як повідомляється, за 5 мільярдів євро після того, як угода з Австралією зіпсувалася. Макрон також запропонував «стратегічне партнерство», щоб підтримати десятирічну суперечку

Афін із сусідньою Туреччиною, яка регулярно висуває широко суперечливі територіальні претензії в Егейському морі.

Навпаки, коли Польща, один із найбільших донорів військової допомоги Україні, вирішила поповнити свої запаси, уряд звернувся до Південної Кореї, підписавши

у липні рекордну угоду щодо озброєння на 14,5 мільярда євро.

Варшава натякнула, що пішла за кордон частково тому, що Німеччина, незважаючи на третю за величиною оборонну промисловість Європи, не надала танки на заміну достатньо швидко. Берлін пообіцяв надіслати сучасні танки в обмін на відправку Варшавою в Україну радянських танків.

З Китаю вже нема

З точки зору ЄС, збереження інвестицій вдома також є частиною ширшого бажання зменшити зовнішню залежність від автократичних країн, таких як Китай,

які ЄС і НАТО назвали «системним суперником», який прагне «підірвати заснований на правилах міжнародний порядок».

«Частиною стратегічної автономії також

є фактичне пом’якшення стратегічної залежності від акторів або держав,

які просто не поділяють з нами цінності,

або навіть, можливо, конкурентів чи стратегічних суперників», — сказав Шедіві, голова EDA.

Одним із найбільших недоліків безпеки Європи є надмірна залежність від Китаю. Інститут Ifo, мюнхенський економічний мозковий центр, повідомив, що майже половина виробництва Німеччини залежить від ключових факторів виробництва з Китаю.

На саму Європу припадає лише 10 відсотків світового ринку мікрочіпів, які живлять все, від пральних машин до оборонних систем. ЄС поставив за мету подвоїти цю цифру,

але лідери галузі попередили, що коштів, виділених на ці зусилля, вкрай недостатньо. Проблема тільки загостриться, оскільки наступне покоління оборонних можливостей стане більш технологічним.

Йоханссон, генеральний директор Saab, сказав, що його компанія не має зв’язків

з Китаєм, але отримує мікрочіпи від Тайванської компанії з виробництва напівпровідників, широко відомої як TSMC, найбільшого у світі виробника мікрочіпів.

«Звичайно, це серйозна проблема», — сказав він. «Це так божевільно, що ми настільки залежні від високотехнологічних напівпровідників».

Але це не означає, що ЄС зможе діяти колективно — чи швидко. Зрештою, рішення щодо оборонних закупівель приймаються на національному рівні відповідно до потреб і впливу кожної країни.

«Йдеться про суверенне національне прийняття рішень щодо закупівлі оборонного обладнання в кожній країні», — сказав Йоханссон із Saab. «Немає жодного способу змусити країни виступати разом,

у цьому має бути перевага».

 

(Размещено 7:00)

Альфред Кох

Закончился двести тридцать третий день войны. ВСУ потихоньку наступают на восток, на Сватово и уже находятся ближе 20 км. Уголовники “Вагнера” отчаянно атакуют Бахмут, но их движения на запад почти не видно. Они говорят, что взяли какие-то деревни. Но, это как в известном анекдоте: “и вы говорите…” По картам этого пока не видно.

Не смотря на некоторое затишье на Херсонском направлении, газета “Financial Times” выдала тут собственный инсайд, состоящий в том, что будто бы россияне в скором времени покинут Херсон и вообще — правый берег Днепра ибо им его не удержать.

Этот очередной “акт доброй воли” выглядит вполне разумно. Потому, что после того, как почти все переправы через Днепр были либо разрушены, либо оказались под огневым контролем ВСУ, перспективы правобережной группировки россиян стали очень мрачными. Наступления на Одессу, Николаев и Кривой Рог уже с этого плацдарма развернуть не получится, а просто так там стоять и нести потери —  бессмысленно с военной точки зрения и является очевидным распылением и так небольших сил.

Но с политической точки зрения это будет очередная путинская катастрофа и удар по его образу крутого парня, который никогда не отступает. Видимо именно поэтому Путин пошел навстречу пожеланиям Генштаба и заткнул рот наиболее ретивым российским военным блогерам, которые нещадно критиковали российских полководцев за бездарность и отступление под Харьковом и Херсоном.

Поскольку нет-нет, да и Путину доставалось от них за нерешительность и мягкотелость, то он, ожидая, видимо, что под Херсоном (да и под Сватово) поводов для его критики вскоре будет больше чем достаточно, решил заблаговременно нейтрализовать наиболее популярных блогеров ура-патриотического толка и Генпрокуратура (какая неожиданность!), по ходатайству лично генерала Герасимова, начала расследование на предмет “фейков об армии” в отношении верных трубадуров российского милитаризма, таких как Игорь Гиркин (ого!), Юрий Подоляка (такой лапа: все провалы красиво объяснял), WarGonzo (Семен Пегов), Владлен Татарский, Сергей Мардан, Игорь Дмитриев, телеграмм канал “Рыбарь”, Grey-Zone и Кристина Потупчик.

Путин и его генералы решили заткнуть рот своим критикам не только из либерального лагеря (что они уже давно сделали) но и из лагеря “войны до победного конца”. Мой прогноз состоит в том, что Главный Стерх решил превратиться в голубя мира и боится нападок со стороны обманутых им непримиримых сторонников жесткой линии. Поскольку эти радикалы способны взбаламутить наиболее отчаянных вояк типа Кадырова и Пригожина, а это чревато непредсказуемыми последствиями.

Дав для вида покритиковать Генштаб и генералов, Путин все же понял, что конфликтовать с армией себе дороже и решил, что в споре между генералами и радикалами лучше занять сторону генералов. Возможно к этому его подтолкнуло блестящее выступление украинского министра обороны Резникова, который напрямую обратился к российским офицерам и генералам и сообщил им, что их готовят на роль стрелочников.

Путин сразу смекнул, что дело пахнет керосином и ура-патриоты в деле достижения хоть какого-то перемирия (особенно с такими плохими картами как сейчас у него) опаснее любых либералов, которые априори за мир.

Таким образом,  кажущееся затишье на фронте не отражает той внутренней борьбы, которая происходит в окружении Путина. Путин отчаянно ищет мира. Это значит, что на использование ядерного оружия он не решится, а мобилизация оказалась малоэффективной и он не ждет от нее никакого качественного изменения ситуации на фронте.

Кроме того, я думаю, до Путина, наконец, дошло, что случилось с его газовым экспортом и вообще с экономикой. И ему нарисовали ее “блестящие” перспективы на следующий год. Ведь логичным следствием следующего этапа экономической войны между Западом и Россией станет закрытие датских и турецких проливов для прохода танкеров с российской нефтью. А через порты Приморска, Усть-Луги и Новороссийска проходит 80% экспорта российской нефти. Если Запад на этой пойдет, то крах российской экономики будет мгновенным. Ведь ни “Дружба”, ни дальневосточный трубопровод ВСТО, ни железная дорога не смогут компенсировать потерю балтийского и черноморского направлений нефтяного экспорта.

Похоже, что еще в этом году россияне оставят правый берег Днепра и ВСУ возьмет Сватово. И это радикально изменит ход войны. В этих условиях возможный мир уже даже в путинских планах не будет таким “почетным” как ему бы хотелось. Максимум, на что он может рассчитывать, это на перемирие по линии разграничения по состоянию на 23 февраля. И то не факт.

Смотрел сегодня я на путинскую пресс-конференцию и видел, что он полностью утратил весь свой гонор и выглядел уже совсем не так, как он выглядел в конце февраля — начале марта, когда рассказывал про “наркоманов в Киеве”. Укатали сивку крутые горки. Устал он уже от своей затеи. Не видит он никакого хорошего для себя выхода из того тупика, в который его загнали его амбиции… Sic transit gloria mundi…

Да и как могло быть по другому, если наше дело правое, враг будет разбит, а победа будет за нами.

Слава Украине! 🇺🇦

3 оценки, среднее: 5,00 из 53 оценки, среднее: 5,00 из 53 оценки, среднее: 5,00 из 53 оценки, среднее: 5,00 из 53 оценки, среднее: 5,00 из 5 (3 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.
Загрузка...

1 комментарий читателей статьи "BloggoDay 15 Oktober: Russian Invasion of Ukraine"


  1. SergStar
    15.10.2022
    в 14:28

    А вот с этим прогнозом Кочеткова не согласен. Придурошный таракан давно успешно изворачивается на изнанку и успешно этого избегает. Тараканы очень живучие.

    0

Добавить комментарий