BloggoDay 28 Jule: Russian Invasion of Ukraine
Дайджест 28 липня 2022 р.
(Оновлено 16:00)
Твиттер-обзор
Вал Мишель
Большего блядства, чем скандировать во время матча имя кровавого ублюдка Путина, чтобы позлить Динамо Киев, фанаты Фенербахче придумать не могли. Заслуженно отсосали у бело-синих.
Фенербахче 1 — 2 Динамо Киев
Pan Doktor
Я так понял, в Кремле даже не предполагали, что с НАТО пришлось бы воевать без натовских чипов, натовской стали и натовской оптики. Это было полной неожиданностью.
ТЁТЯ РОЗА 🌹
— Изя, а куда делись антифашисты?
Что-то давно о них не слышно.
— Никуда не делись. Просто теперь
их стали называть русофобами.
ТЁТЯ РОЗА 🌹
Жулики и воры оказались
мародёрами и убийцами.
ТЁТЯ РОЗА 🌹
Так вроде посмотришь — натуральные фашисты.
А дороги строить не хотят. Да и не умеют.
Нет, не тот фашист нынче пошёл.
Вячеслав Сикора
Простите дамы, но они там в Путиностане ебанутые до нереальности!!!!!
Алёна Попова
Кремлю всего за несколько месяцев удалось сделать то, с чем за 10 лет не справилась бы ни одна диверсионная группа: НАТО расширено, российская экономика подорвана, золотовалютные резервы потеряны, армия дискредитирована, страна превращена в мирового изгоя
Проф. Преображенский
Есть очень простой способ понять, является страна мирной или нет.
Мирная страна НИКОГДА не преследует своих собственных граждан, если они выступают против войны.
Мысли Перзидента
Если путин решится нанести ракетный удар по правительственным зданиям в Киеве, он развяжет руки Западу, который моментально отменит ограничения на поставку Украине ракет дальнего радиуса действия. Ответ будет сокрушительный.
sashayasha
Почему Путин такой злой? Потому что в перспективе из недвижимости у него останется только хуй.
🦂SCORPION🦂
Хуйло, да какой ты нахуй Гитлер? Тот четыре года держался, ты уже через 5 месяцев о переговорах заныл!
Right Now
В Москве с дома сняли табличку с фамилиями репрессированных жителей при сталинском терроре.
Похоже, здесь действительно все застряли в какой-то ебанутой временной петле.
Right Now
Шойгу заявил, что «опять будет Советский Союз». Заебало это полоумное старичьё, которое тащит всех в прошлое.
Right Now
Производство высокоскоростных лифтов в России доверили владельцу «Русского лото».
Теперь ваша поездка в лифте станет лотереей.
(Оновлено 15:00)
Фейсбук-обзор
Дмитро Снєгирьов
Антонівський міст — лише початок: наступним кроком має стати знищення залізничної переправи.
Виведення з ладу Антонівського мосту під Херсоном суттєво ускладнило логістику постачань окупантів.
Перший удар по Антонівському мосту на Херсонщині відбувся 19 липня. Тоді окупаційна влада заявила про вимушене перекриття переправи. «Рух ми будемо перекривати. Ми знайдемо інші шляхи переходу через Дніпро в місто Херсон. Місто не залишиться без сполучення із лівим берегом», — заявив ставленик окупантів Кирило Стремоусов.
Антонівській міст був збудований у 1985 році. Він має 25 метрів ширини та 1366 метрів довжини. Міст перетинає одразу дві річки: Дніпро та її ліву притоку Конку.
Цей міст є ключовим для постачання російським загарбникам військовослужбовців та військової техніки з окупованого Криму до Херсона.
Удари унеможливили рух габаритного транспорту, але залишили можливість проїзду для легкових авто. Атака в ніч на 27 липня остаточно перетворила міст у кращому випадку на пішохідний.
Наразі перекидання важкої бронетехніки автомобільними мостами для російських окупантів вже ускладнено. Логістика противника для утримання свого угрупування стає дедалі важчою.
Нашими ракетно-артилерійськими підрозділами виконано понад 150 вогневих завдань, за результатами яких закріплено наш вогневий контроль над транспортними артеріями на окупованих територіях Херсонської області.
Позатим усього в шести кілометрах від колишньої автомобільної переправи знаходиться ще одна – залізнична. Крім того, за 70 км від Херсону, через греблю Каховського водосховища у Новій Каховці є автомобільний та залізничний перехід.
Саме наявність залізничного мосту через Дніпро дозволяє ворогу скоротити плече логістичних постачань і створити передумови для утримання позицій на Херсонському напрямку.
За інформацією представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, щодня в бік Джанкоя рухаються близько 50 вагонів з ешелонами російської військової техніки, також помічені черги військової техніки на адмінкордоні з окупованим Кримом, поблизу населених пунктів Армянськ і Красноперекопськ.
CNN встановило геолокацію кількох відео, знятих за останні кілька днів, на яких видно, як колони переправляються з Криму в Херсон.
Крім цього, за оцінками спеціалістів, російські війська продовжують зміцнювати свої позиції в Запорізькій і Херсонській областях у рамках підготовки до контрнаступу українців. Для успішного контрнаступу на Херсонщині ЗСУ потрібно знищити залізничні мости, якими окупанти перекидають техніку і боєприпаси.
Варто зазначити, що саме залізничним мостом окупантами перекидаються військові вантажі. Можливість залізниці для перевезення техніки й боєприпасів – значно більші, ніж автомобільних трас.
Відповідно, якщо ми говоримо про контрнаступ ЗСУ на Херсонщині і нанесення уражень по локаціях базування окупаційної армії, наступним кроком мають стати удари по залізничних вузлах і мостах.
Maria Kucherenko
Я не фанатка ни Елены Зеленской, ни ее мужа тем более.
Но вы точно переносите свое отношение к ее мужу на нее. А у нас не сталинские времена, жена за мужа отвечать не должна.
Объективно она молодая красивая женщина, которой выпало очень непростое испытание.
И из того, что я слышала о ней — она всячески этой роли для себя не хотела. Что характеризует ее еще и как умную.
Поможет ли ее появление на обложке Вог удержать внимание к нам и нашей войне с Россией? Однозначно да.
Это у вас отпуска нет, а во всем мире сейчас сезон отпусков — у различных чиновников и их стафа тоже.
Хорошо ли, что у нас есть первая леди, и так было уже не первый год? Однозначно да. «Путин женат на России» смотрится куда хуже. Действующая первая леди и ее предшественница хорошо справлялись со своими обязанностями. За них не стыдно. Думать, что они ничего не делают и это не влияет на восприятие нас и на решения о нас — большая ошибка.
А уж докапывания до того, как у Елены сложены губы или как она села или попытки критиковать ее внешность, заявлять что она некрасивая — это и вовсе дурь дурацкая. В Украине вообще очень трудно встретить некрасивую женщину и это факт. Учитесь властвовать собой и в саморефлексию. Это полезно — задавать себе вопросы почему вас раздражает то или иное и не перенесли ли вы свое раздражение с чего-то еще.
Zuri Tristanovich
«Параллельный импорт не заработал». В регионах из продажи исчезают смартфоны
(Оновлено 13:00)
«Левый берег»
Те, що Росія в глобальному сенсі програла війну, не означає, що Україна її автоматично виграла. Щоб наш повоєнний світ був кращим за довоєнний, нам слід чимало попрацювати – і всередині країни, і за кордоном.
Сергій Громенко Коли Росія програла цю війну?
«Апостроф»
Російські фашисти вкотре підтвердили той факт, що будь-які домовленості з ними не варті паперу, на якому написані. Не встигло ще навіть висохнути чорнило на так званих зернових угодах, як росія кілька разів обстріляла приморську Одеську область. Чого домагаються рашисти ракетними атаками в регіоні та навіщо підписували угоди, якщо виконувати їх не планували – з’ясовував «Апостроф».
Зерно як привід: навіщо Росія тероризує Одеську область
«The Insider«
Полномасштабное военное вторжение России в Украину продолжается уже почти полгода, за это время изменился и его характер, и размах, и цели сторон: в Кремле, очевидно, больше не рассчитывают на захват всей страны, а вот в Киеве, наоборот, заговорили о полном освобождении занятых российскими войсками территорий. Оптимизма Украине прибавили поставленные западными союзниками вооружения. The Insider попытался оценить, как западное оружие в действительности влияет на ход войны.
HIMARS, CAESAR и Krab. Как поставки западного оружия влияют на ход войны в Украине
«Цензор.Нет»
Зіркова стилістка та художник з костюмів Олександра Рязанцева, кримчанка, тому і позивний у неї географічний «Ялта». Після полону під час окупації Криму для неї не існує альтернативного бачення відповіді на питання «що таке Росія?». Росія — терорист, це держава-вбивця. З перших днів повномасштабного вторгнення Шурочка, як ласкаво кличуть її побратими і колеги, вирушила в Солом’янський військкомат. Звідти — одразу автобусом в пекло, під Гостомель. Нині вона солдат-стрілець. Але ні на мить не шкодує, що полишила цивільну роботу: нині тренд сезону — піксель.
«Зеркало недели»
Зло должно быть наказано, а справедливость — восстановлена. И потому, защищаясь от вторжения Российской Федерации, Украина обращается еще и в международные судебные инстанции, чтобы привлечь агрессора к ответственности.
Но Международный суд ООН, Европейский суд по правам человека, различные арбитражи предусматривают ответственность государства. Украина же хочет привлечь к ответственности и высшее руководство России— Путина, Шойгу, Патрушева, Медведева, Лаврова, Кириенко, Вайно, Герасимова, Володина… Ведь зло не абстрактно, оно персонифицировано. Поэтому в Киеве такое внимание уделяется Международному уголовному суду (МУС), где рассматривают украинское дело по обвинению высших должностных лиц России в геноциде, военных преступлениях и преступлениях против человечности.
В последние месяцы в Киеве также активно работают над тем, чтобы создать Специальный трибунал, который будет рассматривать преступление агрессии России против нашей страны. «Недостаточно бороться с последствиями агрессии — военными преступлениями, преступлениями против человечности, геноцидом. Следует наказывать и за первопричину, которая содержится в самом преступлении агрессии», — сказал в беседе с ZN.UA вице-президент Украинской ассоциации международного права Тимур Короткий.
Владимир Кравченко Как наказать Путина за войну с Украиной?
(Оновлено 12:00)
«Обозреватель»
Александр Коваленко Херсонский суицид оккупантов
Ситуацию с правобережной частью Херсонской области я могу сравнить с островом Змеиный. И вот почему.
После того, как ВСУ нанесли первый удар по острову Змеиный и дураку было понятно, что любой контингент на этом клочке суши посреди Чёрного моря – самоубийцы. Ведь находятся они под полным огневым контролем ВСУ.
Но, российское командование не понимало этого или отказывалось понимать, отправляя своих солдат-самоубийц два месяца подряд, по сути, на расстрел. И чем всё закончилось? Вполне ожидаемым и прогнозируемым «жестом доброй воли».
Аналогичная же сейчас ситуация на правобережной части Херсонской области, ведь ВСУ вполне доходчиво продемонстрировали на прошлой неделе, что основные мосты, связывающие левый берег Херсонщины с правым – под огневым контролем украинской артиллерии. И мы будем эти мосты разрушать. А пока не разрушили – воспользуйтесь для вывода войск с правого берега, согласно «жесту доброй воли».
Ведь разрушенные мосты, это не только нарушение снабжения российских оккупационных войск, но и отсутствие путей для бегства. А без постоянных поставок боеприпасов, техники, ГСМ, подкреплений, РОВ не смогут продержаться долго даже в обороне. То есть, те российские подразделения, которые остаются на правом берегу, по сути, являются самоубийцами. Причём если с острова Змеиный смертничков хотя бы эвакуировали, то здесь – эвакуация многотысячного контингента будет весьма проблематичной если не сказать больше — нереальной.
И, что мы видим?
Российское командование приняло как всегда худшее для своих же военнослужащих решение и даже хуже худшего. Ведь оно не только оставило контингент РОВ на правом берегу, но и стало возводить понтонные переправы!
Так, на этой неделе через Мелитополь на Херсон прошло понтонное подразделение РОВ численностью 45 ед техники. В районе Антоновского моста начаты укрепительные береговые работы по возведению понтонной переправы через Днепр.
В Херсоне были замечены в районе морского порта собранные звенья понтонных переправ длиной 50–60 м. Так же в районе р.Конка фиксировались звенья, которые должны будут компенсировать потерю Антоновского железнодорожного моста. Возведена переправа через р. Ингулец в районе Дарьевского моста.
Разумеется, эти переправы не будут стоять без дела, ведь по командование РОВ планирует в ближайшее время усилить правобережную группировку подразделений тульской 106 вдд, бурятской 11 одшбр и читинской 29А.
А теперь, просто вспомните, как эти красавцы возводили понтонную переправу через Сиверский Донец, где за сутки угробили батальон тактическую группу и более 80 единиц техники под плотным, высокоточным артиллерийским огнём ВСУ.
Понимаете, почему я сравниваю Херсонщину со Змеиным?
Далі буде!
«Деловая столица»
У россиян есть ресурсы только на две наступательные операции: ISW объяснили, о каких направлениях идет речь
Российские войска могут провести только две крупные наступательные операции в Украине. Ими будут попытки захватить Северск и Бахмут в Донецкой области
Об этом говорится в сообщении американского Института исследования войны, передает «ДС».
Аналитики отмечают, что РФ выделила достаточно ресурсов для проведения почти ежедневных наземных атак и захвата территории на этих двух направлениях, но оккупанты не смогли поддерживать такой же темп наступления или достичь аналогичных территориальных завоеваний в других местах в Украине.
Таким образом, российское наступление, скорее всего, достигнет кульминации до того, как захватит другие крупные городские районы Украины.
Выводы аналитиков ISW:
- Украинские силы могли начать локальную контратаку юго-западнее Изюма.
- Российские войска атаковали населенные пункты к востоку Северска, к северо-востоку и к юго-востоку от Бахмута.
- Наземные бои продолжаются к северу от Харькова.
Республика Марий Эл в РФ направила на обучение два добровольческих батальона и формирует третий батальон для перебрасывания в Украину.
Российские оккупационные власти завозят россиян для работы на оккупированных территориях из-за нехватки украинских коллаборационистов.
Оккупационные власти Мариуполя продолжают задерживать гуманитарную помощь, чтобы заставить мирных жителей сотрудничать с оккупационной администрацией и работать на нее.
Как писала «ДС», в ISW предполагается, что оперативная пауза россиян закончилась 16 июля. Тогда оккупанты провели серию наземных атак на Донбассе.
«Главред»
Сергей Фурса Бункерный дед приказывает стрелять ракетами через импотенцию
Русские попали в рабство к больному. Который может быть рациональным, но при этом остается психически больным.
Динамо вкурвило бункерного деда.
Динамо выиграло в футбол. Динамо выиграло в еврокубках. В тех еврокубках, откуда выкинули российские клубы, оставив им на выбор матчи с футболистами из Сирии или Эритреи. Динамо выиграло у турецкого клуба, фанаты которого назло украинцам выкрикивали фамилию Путина. Динамо выиграло в паре, в которой букмекеры перед началом матча не оставляли нашей команде шансов так же, как западные разведки и окружение Путина не оставляли шансов Украине. Динамо выиграло и идет дальше. Динамо выиграло, забив решающий гол в конце второго тайма. Динамо выиграло, а гол забил Караваев, который каждый раз напоминает, забивая голы и играя в футбол, что его родной Херсон — это Украина.
И вновь, как после Евровидения, как после матча с Шотландией, кого-то в бункере вкурвило и в Киеве всю ночь воздушные тревоги, а на Киевщину летели десятки ракет.
Какое же предсказуемое оно. Какое же предсказуемое ху….ло. И какое же больное. Это же надо иметь такие комплексы и так на все реагировать. Как много книг напишут ведущие психиатры, описывая болезни Путина. Который приказывает стрелять ракетами из ревности, из зависти, из-за собственной импотенции. Из-за того, что когда-то в детстве какой-то похотливый дядя дал ему потрогать свой писюн. Или какая-то девушка дала отпор, посмеявшись с непутевого парня. Или в подворотни отобрали последние 20 копеек, унизив и разбив нос.
И как же стыдно должно быть русским. Что они попали в рабство к больному. Который может быть рациональным, но при этом остается психически больным. Великая Россия нашла величайшего неудачника и предоставила этому власть, чтобы каждый малый неудачник в стране почувствовал, что он не такой и неудачник. И каждый раз, когда неудачнику напоминают, что он неудачник, когда он осознает, что если в детстве ты был лузером, а сейчас у тебя дворец в геленджике с шлюхами и блэкджеком, но в детстве ты все равно был неудачником, то он начинает бросать ракеты вокруг. И осознание это приходит через такие простые вещи, как футбол или песенный конкурс для домохозяек.
До войны мы часто думали, что Украине не хватает элиты, исправной, выкристаллизованной столетиями. Как в Британии. Как во Франции. Как в Норвегии. Или как в России, где должен был быть класс людей, который стоит за властью и имеет опыт и несет ответственность. Должен был быть. А на выходе есть кучка сумасшедших и лишь их обслуга. И никакой элиты, которая бы могла это остановить. Которая бы могла остановить лидера, который ведет страну к пропасти, пользуясь своими комплексами. Пусто. И тогда ясно, какая страна должна быть «фейл стейт».
«Гордон»
Алеся Бацман Совершать зверства Путину разрешили сами россияне. Шансов на излечение у России нет – это конец
Привели, допустили, попустили, разрешили Путину быть у власти и совершать все эти зверства, которые он сейчас творит, именно россияне.
Разговоры о том, что Путина никто не выбирал и к власти его привели не россияне, а западные наблюдатели, которые признавали законными выборы в РФ, – это белый шум. Это же ваша страна и вам в ней жить. Вам решать, кто в ней будет править. А вы за 22 года привели к вот этому.
Вы же видите, что все это время происходило в Украине? Малейшее какое-то недовольство властью, если человек сбился с пути и повернул не туда – его тут же сносят. Майдан, революция – и все. Мы не даем заблудиться нашим лидерам, тем, кого мы выбираем. Если человек вредит своему народу, его тут же переизбирают, убирают из власти. И делается это на ранних этапах, пока эта опухоль не распространилась по всему организму.
А вы это терпели и заразили весь организм. Сейчас уже шансов на излечение нет – это конец.
РБК-Украина
Российско-украинская война может продлиться еще долго, но Владимир Путин и его соратники в любом случае должны понести ответственность за свою агрессию против Украины. О том, в каких судах и как скоро можно этого добиться – подробнее в материале РБК-Украина.
Милан Лелич От Нюрнберга до Гааги. Как Путина могут судить за войну против Украины
(Оновлено 10:00)
Прес-огляд
«Главред»
Ракетной атаке подверглись северные области Украины. Часть ракет сбила ППО. Есть и «прилеты», вспыхнули пожары. О пострадавших пока информации нет.
РФ нанесла массированный удар по Украине, из Беларуси выпустили более 20 ракет: все подробности
«Радіо Свобода»
Через понад п’ять місяців після того, як Росія вторглася в Україну, почалася «війна на виснаження» з втратами техніки та людей з обох сторін, а не просування на землі, що стало ключовим барометром конфлікту. Про це заявляє провідний американський експерт з російської армії.
Вторгнення Росії в Україну тепер є «війною на виснаження» – військовий аналітик зі США
Deutsche Welle
Поставленные США Киеву РСЗО HIMARS уже оказывают заметное влияние на ситуацию в войне в Украине, позволив ее армии наносить удары по российским объектам глубоко за линией фронта.
РСЗО HIMARS — решающий фактор в повышении военной мощи Украины?
«Грани. Ру»
Эстония инициирует запрет на выдачу шенгенских виз россиянам
МИД Эстонии в ближайшие недели подготовит предложения для Евросоюза о приостановке выдачи виз россиянам, заявил глава МИДа страны Урмас Рейнсалу в эфире телеканала ETV.
По его словам, суть предложения в том, чтобы страны ЕС не выдавали виз гражданам России на обычных условиях. «Есть гуманитарные случаи, например, соратники Алексея Навального, они рассматривались бы отдельно, — сказал Рейнсалу. — Но действительно курьезно, что российские граждане сейчас массово едут через западную границу России — через Финляндию, Латвию, Литву — чтобы посетить Лувр летом, в то время как на Украине убивают детей. Это, безусловно, морально неправильно».
Рейнсалу не исключил, что Эстония начнет отзывать уже выданные визы на определенных основаниях. В марте, когда Таллин временно прекратил выдачу туристических виз россиянам, аннулировать уже выданные визы не стали.
Рейнсалу рассказал, что вопрос о визах для граждан России уже обсуждался на уровне Евросоюза в марте, но тогда в России существовали коронавирусные ограничения и поездки не были такими массовыми, как сейчас.
«Я уже сказал об этой проблеме министрам иностранных дел Финляндии и Латвии, и мы, конечно, будем консультироваться с правительствами нашего региона, чтобы найти более широкую поддержку этой инициативе», — сказал Рейнсалу. «Нам нужно, чтобы все страны были «за». Мы собираемся пойти с этим вопросом по новому кругу, я надеюсь на эту поддержку. Сейчас ситуация отличается от той, что была весной», — добавил он.
За прекращение выдачи туристических виз гражданам России выступили четыре крупнейших политических партии Финляндии: «Финляндский центр», Социал-демократическая партия Финляндии, «Национальная коалиция» и «Истинные финны». При этом вице-премьер страны Тютти Туппурайнен заявила, что сейчас Финляндия не планирует идти на такой шаг.
Глава консульского отдела МИДа Финляндии Юсси Таннер рассказал, что его ведомство получает около тысячи заявок на визы из России, «и эти мощности практически на пике загрузки». По его словам, во много раз выросло и число отказов — так, в Москве около половины заявок на визы, поданных в посольство Финляндии, были отклонены.
Как пишет «Фонтанка», в Петербурге визовый центр работает «на пределе возможностей»: свободных «окон» на август уже нет, а запись на сентябрь еще не открылась.
В визовых центрах других европейских стран также возникли большие очереди на получение виз из-за нехватки дипломатов.
На территории России сейчас невозможно получить визы Чехии, Латвии, Литвы, Эстонии и Дании. Приостанавливали прием заявлений также Швеция и Норвегия, но он был возобновлен в апреле.
Новая газета. Европа
Жизнь в Мелитополе похожа на страшную квест-игру: местные боятся и российских военных, и контрнаступления Украины. Репортаж из оккупированного города
«У них одна отмазка: “Расстреляем”»
(Оновлено 8:00)
Фейсбук-огляд
GONI MEMES
велкомтухел )))
GONI MEMES
міжнародна коаліція … турецький фронт ))))
Алексей Кущ
Курс 40.
Не буди лихо, поки тихо. Или, лучшее, враг хорошего.
Только на одних ожиданиях открытия межбанка и на точечной коррекции официального курса с 29,25 дл 36,6, наличный рынок разогнался до отметки 40, оторвавшись от новой официальной точки на 10%.
С самого начала войны я выступал за фиксированный курс.
Но когда пошли разговоры об открытии межбанка, я предлагал остановиться хотя бы на курсовом коридоре, подтягивая официал к наличной точке равновесия.
Меньшее из двух зол.
И мои опасения полностью оправдались: курсовая стабильность представляет собой сегодня крайне хрупкую мандалу.
Даже точечная коррекция официального курса, автоматически сдвинула всю конструкцию валютного рынка, нарушив зыбкий эквилибриум.
Что еще раз подтверждает простую истину — война не лучшее время для игр в плавающий, гибкий курс.
Особенно на фоне аномальной эмиссионной активности НБУ.
А дальше нас ждет непростой выбор.
Или курсовой крах, или осознание того, что в стране война.
И увеличивать сроки возврата экспортной выручки до 180 дней, могут только вредители.
И с экпортерами нужно вести диалог касательно возврата в страну 6 млрд дол, зависших на их счетах.
Например, путем предоставления налоговых льгот.
То есть людям в правительстве нужно наконец понять, что льготы сейчас необходимо не импортерам давать, усиливая давление на курс и валютные резервы, обнуляя пошлины и НДС, а экспортерам, которые как раз и дают приток валюты в страну.
Плюс кредитование и гарантии по экспортным контрактам.
Но давая налоговые льготы экспортерам, нужно не увеличивать, а сокрашать сроки возврата экспортной выручки до 30 дней.
И очень непопулярный тезис.
Рано или поздно придется решить, может ли наша экономика за счет своих валютных резервов обеспечивать отток 3 млрд дол ежемесячно в пользу беженцев за рубежом.
За 10 месяцев — это 30 млрд дол, при том, что резервы НБУ сейчас 22 млрд.
И это в три раза больше встречного потока трудовых мигрантов в Украину.
Но если не закрыть течь в виде оттока капитала, погибнет весь экипаж.
Философия подводной лодки.
Но политики побоятся о таком говорить…
Nick Feldman
Помста.
Дрібна і підла.
Так виглядає помста Єрмака.
Руками підвішених напівпризначеннями тимчасових керівників силових відомств.
Руками митників і погранців.
Так Єрмак здійснює помсту за заяву конгресмена США Вікторії Спартц.
Вона шість раз приїжджала із США в Україну.
Об’їздила фронтові і тилові міста, спілкувалась з міськими головами, військовими, журналістами, щонайменше двічі була в Офісі президента, мала зустрічі в Уряді і прагнула особисто вплинути на вирішення багатьох питань, які б допомогли фронту і війську.
Багато з таких питань не рухались тижнями і місяцями, хоча можна було б їх вирішити за годину.
Спартц не знайома з українськими політичними традиціями.
Спартц побачила, що є війна і побачила питання, які залишались без відповідей.
Спартц ставила питання різним людям і отримувала відповіді.
Намагалась використати свій авторитет. Напевно, наївно думала, що її українське походження, голосування в Конгресі за підтримку українських питань та прагнення допомогти, розібратись в Україні прийматимуть щиро і йтимуть назустріч.
Виявилось навпаки.
Після шостої поїздки людина зрозуміла, що її тупо хороводять, як і багатьох інших в країні.
Бо поряд з питаннями фронту, пошкоджених міст, загиблих людей, є питання особистих вигод, корупційних схем, відкатів, позавійськових таємниць, прагнень здійснювати монопольну політичну гру, використання посадового становища у власних цілях.
Під час війни, настільки страшної війни, для такої людини як Спартц це виглядало повним сюром.
І вона повернулась у США і вибухнула звинуваченнями на адресу Єрмака.
Що зробив Єрмак?
Образився. Смертельно.
Сприйняв, як особисту образу.
Або зробив вигляд. Бо це вигідно і можна використати для іще більшої монополізації влади.
Далі — все просто.
Робити висновки про свою некомпетентність та свої помилки Єрмак не став.
Він став шукати винних у контактах Спартц.
Були отримані звіти СБУ, які відслідковували пересування американського політика Вікторії Спартц в Україні.
Було вирішено, що саме дніпровські контакти Спартц є ключовими для висновків, вказаних в її заяві.
Винними були призначені міський голова Дніпра Філатов та лідер «Азову» Білецький. Не був вказаний чомусь журналіст Юрій Бутусов. Напевно, з огляду на його значний авторитет всередині армії.
Нанести удар було вирішено по Gennady Korban. Він не посадова особа, не народний обранець, підприємець із соціальними функціями, очолив штаб тероборони, друг Бориса Філатова і Юрія Бутусова.
Така виходить асиметрічна помста.
Підла і дрібна.
Нагадує порошенківську.
Порошенко мстився Корбану.
Янукович мстився Корбану.
Тепер і Зеленський.
Вчинок, що здійснений — на руку росії, послаблює Дніпро, як основне тилове місто всіх діючих фронтів.
Єрмак — може і не російський агент, але точно ніяк не державний діяч. Він — звичайний юрист середньої руки, що, як мінімум, потонув в операційній роботі і не здатен забезпечити функцій, які покладені сьогодні на Офіс президента.
Так, Єрмак і його уряд провалив підготовку до війни.
Так, Єрмак і його уряд не забезпечують і сьогодні необхідних закупівель для потреб Збройних сил Украіни.
Так, Єрмак і його уряд не переводять економіку на військові рейки, не розвивають потрібне промислове виробництво, продовжують захищати Гетьманцева та його ідеологію збільшення податків, повернення мит, корупції на митниці.
Так, Єрмак намагається особисто контролювати всі питання, через що навіть дрібні рішення можуть не прийматись урядом та міністерствами місяцями.
Так, це все менеджер президента Зеленського, як сам себе назвав Єрмак.
Але не забуваймо — винний у цьому всьому Корбан. Бо мав прагнення організувати якнайкраще оборону Дніпра, області та здійснювати тилове забезпечення армійських з’єднань по всій лінії фронту.
Водночас, ми чуємо з Офісу президента один меседж — ми маємо бути терпимими до росіян. Ми не можемо карати за їх погляди. Бо Офіс президента прагне здійснити політичний проект в російськомовному середовищі. І тому надає громадянство «корисним» для себе росіянам.
Але іншою рукою карає за проукраїнські погляди українських громадян. Бо в цьому випадку бути терпимими до критики просто не хочеться. І залучати українців до побудови принципово нової моделі державного устрою також не хочеться. Хочеться здійснювати владу одноособово і вирішувати все самостійно. Монархічно.
От і вся мораль.
Подвійне дно, як і завжди в українській політиці взяло гору.
Що буде далі?
Фундамент президентської влади Зеленського просто буде зруйновано.
Не відразу. Але обов’язково.
Його залежність від Єрмака обертається для нього катастрофою попри всі зовнішньополітичні успіхи.
Ну і останнє. Позбавленням громадянства Корбана Офіс президента відволік повністю увагу від позбавлення громадянства Коломойського, якому це дозволяє залишитись в Україні і водночас зберегти свій вплив, не потрапляючі в реєстр олігархів, список якого затвердив опальний голова РНБО Данилов.
Фокус з пострілом в двох зайців.
Iryna Romaliyska
Володимир Зеленський хоче, щоб новим генеральним прокурором України став Андрій Костін.
Костін брав участь у конкурсі на голову Спеціалізованної антикорупційної прокуратури. Але програв. Бо незалежні міжнародні експерти вирішили, що він не відповідає критеріям доброчесності.
А громадські активісти тоді віднесли його до кандидатів з сумнівною репутацією. Бо, наприклад:
— як депутат брав бюджетні гроші на компенсацію житла в Києві, а місця проживання не декларував;
— якщо що, то продав дві квартири в Одесі. Але в декларацію це не вніс;
— діє по старій схемі: дружина Костіна працює помічницею народного депутата від СН Дирдіна, а дружина Дирдіна працює помічницею Костіна;
— за даними проєкту Схеми: корупція в деталях — RFERL, дружина Дирдіна, яка є помічницею Костіна, також може бути причетною до відмивання коштів у рамках проєкту часів експрезидента Віктора Януковича з проведення в Україні зимових олімпійських ігор;
А Михайло Жернаков пише:
«Пан Андрій – голова комітету ВР з правової політики, який щосили на цій посаді блокував судову реформу. Зокрема, за 15+ місяців він ні разу не поставив навіть в порядок денний невідкладний президентський законопроєкт про ліквідацію ОАСК, який в перші дні повномасштабного вторгнення майже повернув в крісло Президента Януковича.»
До речі, Михайло Жернаков вважає, що це призначення впливає і на позицію ЄС щодо України.
Спікер Держдепартаменту США Нед Прайс заявив, що у Вашингтоні очикують на прозоре призначення незалежного прокурора. «З корупцією треба боротися, навіть коли Україна захищається від агресивної війни Росії. Війна Росії проти України є зовнішньою загрозою, але корупція є внутрішньою загрозою. Загроза, яку представляє корупція, може роз’їдати демократію, суверенітет і свободи, які народ України так відчайдушно хоче зберегти», — цитата Прайса.
Здавалося якоїсь миті, що більше не буде, як до 24-го. Але ніт.
Фульмахт Вадим
Что касается нового генпрокурора Костина. Для меня есть очень простой лакмус — отношение к ОАСК, судье Вовку и всей этой судебной мафии.
Костин был главой парламентского комитета по правовой политике, где уже больше года лежит «неотложный» законопроект Зеленского о ликвидации ОАСК.
То есть, комитет помогает начальству сохранять хорошую мину «ну я же подал неотложный законопроект, а дальше уже парламент пусть занимается» при плохой игре.
Тот случай, когда знание некоторых фактов избавляет от необходимости знать все детали.
Игорь Эйдман
Не волнуйтесь за нас, пожалуйста!
Знакомые россияне, из тех, кто ещё не догадался выкинуть на помойку свой телевизор, переживают: как тут мы бедненькие в «голодной», то подгорающей, то замерзающей без российского газа, «русофобской» Европе?
Я был в последние месяцы в нескольких европейских столицах (сейчас пишу в поезде Вена-Берлин). Докладываю российским интересантам — везде всё в порядке и никаких особых проблем нет.
- Продукты в магазинах на месте и рост цен на них абсолютно некритичен даже для небогатых людей.
- Рост коммунальных платежей ожидается, но по бюджетам более-менее обеспеченных людей он сильно не ударит, а за бедных, например, в Германии коммуналку, так же как и аренду квартиры оплачивает государство.
- Рост цен на бензин приводит только к тому, что люди меньше пользуются своими авто, больше ездят на велосипедах и общественном транспорте, который очень удобен. Продвинутые берлинцы и так давно поступают подобным образом. Автомобили, особенно большие, здесь вышли из моды. Люди стараются пользоваться ими только, когда нет более здоровой и экологичной альтернативы. К тому же в последнее время маятник качнулся в другую сторону, и бензин стал даже дешевле.
- Никаких проблем у русскоязычных, имеющих вид на жительство в Германии и большинстве других европейских стран, нет, если они не под санкциями и не связаны с путинским режимом. Тем более, вопреки пропаганде, нет никаких проблем у русскоязычных детей в школах и студентов в ВУЗах. Это я, как отец школьницы и студентки, говорю совершенно уверенно. Санкции бьют здесь только по путинской олигархии, чиновничеству и неизбежно саязанному с ними российскому бизнесу.
- Русскую культуру никто не отменял. В большинстве европейских стран продолжают исполнять музыку Чайковского и Рахманинова, ставить пьесы Чехова, показывать фильмы Тарковского и т.д. Пострадали только путинские подстилки, которых реально забанили в Европе и правильно сделали: Гергиев, Мацуев и т.п. Те, кто осудил войну, активно гатролирует по всему свободному миру.
А главное, большинство европейцев всячески поддерживает сражающуюся, героическую Украину. Свидетельства этому — буквально на каждом шагу практически во всех крупных европейских городах. Многие эмигранты из России включены в этот процесс. Они помогают украинским беженцам, участвуют в различных акциях с требованием к местным властям усилить санкции против путинского режима и помощь Украине.
Так что, спасибо за сочувствие, но «не дождётесь». Европа жива, свободна, как всегда прекрасна и гостеприимна.
(Оновлено 7:00)
Мурлокотан Паштетофф-сосискин
Отже, пазли потроху починають складатися…
Перш ніж ми перейдемо завтра, безпосередньо, до сенсу та змісту того, що задумали зробити російські «пАлкАводцЫ», аби потрафити свому бункерному довбойобу протягом наступної фази (періоду) війни… сьогодні обговоримо декілька моїх власних міркувань загального (військово-політичного) рівня…
- Стає зрозуміло, навіщо у Кремлі, нині виконують сольну партію танців з бубном на тему «… а давайте переговариваться…». Якщо згадати, що будь-яки перемовини Кремль ЗАВЖДИ використовує як інструмент отримання «передиху»… то все стає на своє місце. Військово-політичному керівництву рф зараз потрібний час задля проведення стратегічного перегрупування військ, аби підготуватися для своїх подальших дій…
- Очевидно, що спланувати, організувати та провести ЗРАЗУ ДВІ наступальні операції оперативного рівня, не кажучи вже про стратегічний рівень, командування російський військ, тими силами та засобами, які є в його розпорядженні на сьогоднішній день, просто не спроможне. Більше того, навіть ведення більш менш вдалої оборони на тій кількості операційних напрямків, які існують на сьогоднішній день — складає для нього певні труднощі та трабли…
- В такому разі, перед російскими «арбатськими стратеХами» постає цілком закономірне питання — а як, бля, в таких умовах, добитися поставлених політичним керівництвом цілей війни, що під острахом швидкої та урочистої «порки», неспинно вимагає від тебе верховне хуйло…?
Правильно, скоротити кількість операційних напрямків, за рахунок чого трохи наскирдувати собі оперативних резервів (а може й стратегічних…). А далі — або перейти до стратегічної оборони на вже зайнятих рубежах, позиціях та територіях, намагаючись утримати їх у максимальних обсягах, або навпаки — спланувати, організувати та провести швидку, демонстративно-успішну оперативну(звісно, краще стратегічну) наступальну операцію на одному з операційних напрямків, з великим втратами противника, яка б примусила впр України погодитись на закінчення війни на тих умовах, які запропонує Кремль…
- І перше, і друге — виглядає сьогодні, м’яко кажучи, неоднозначно, через цілу низьку факторів, про які, безперечно, у російському гш цілком «в курсе дела». Там, із великим задоволенням вже би закінчили цю війну, вивели війська й забули про кляту Україну…
Але, головна проблема полягає не в цьому, а у тому, що називається терміном «політичне керівництво рф» (тобто — бункерний довбойоб та його найближче оточення…). Саме воно вимагає «перемоги за будь-яку ціну та при будь-яких обставинах» і відповідно штовхає своє військове керівництво до «активної стратегії ведення війни», тобто… до її продовження любими засобами.
Усю армійську фронду та тих російських «пАлкАводцеФ», які мали бодай мінімально відмінну від хуйловської точку зору, бункерний довбойоб вичистив… причому, вичистив так, що Герасімов та Шойгу, які, у певний момент, пішли на поводу цих своїх «незгодних», перелякалися до усрачки… і тепер, відсторонені від участі в прийнятті будь-яких більш менш важливих стратегічних рішень…
Відтепер, у російському військовому керівництві залишились нібито «искренне преданые и убеждённые» бовдури, які готові, заради хуйловських задумок, розбити собі башку… Звісно, що переважна їх більшість насправді просто «робить собі карьєру» і в критичний момент, або предадуть, або просто відстороняться від справи… і у військові історії людства це все вже було… починаючи з перського царя Дарія у війні з Александром Македонським, закінчуючи Гітлером та Садамом Хусейном.
Але справа не в цьому… а в тому, який варіант дій у стратегічному сенсі обире умовне «російське військове командування» для подальшої реалізації «хотелок» бункерного довбойоба найближчим часом…?
- Для того щоб усвідомити це, від «високих військово-політичних матерій» спустимося трохи нижче… у просторі та високі кабінеті гоу гш зс рф…
Що таке, за великим рахунком, оперативна служба у будь-якому штабі…? Правильно, це своєрідний «складальний цех»… саме сюди стікається основний обсяг ДЕТАЛЬНОЇ інформації (причому, не «масової», а у вищої мірі РЕАЛЬНОЇ) про свої та ворожді війська, про ситуацію безпосередньо на конкретній місцевості, починаючи від настроїв місцевого населення, закінчуючи кліматичними даними та характером її рельєфа… про інші умови та обставини, які сприяють, або ускладнюють проведення тих чи інших видів бойових дій…
Іншими словами, оперативна служба у будь-який армійський структурі, де вона присутня, є САМОЮ ІНФОРМОВАНОЮ службою про реальний стан речей, навіть більше ніж власна розвідувальна служба. Але її голоне призначення полягає все ж-таки не в тому, щоб бути самою інформованою, а у РЕАЛІЗАЦІЇ цього ексклюзивного обсягу інфи…
Для цього, в оперативну службу будь-якого штабу, зазвичай, підбирають самих розумних офіцерів, схильних до аналітичного мислення, здатних робити вірні висновки з того обсягу інфи, яка до них потрапляє і відповідно формулювати рекомендаціхї та пропозиції своїм командирам та начальникам, які потом і стають основою, фундаментом рішень цього самого «командного складу»…
- Ні ви, ні я… ні будь-хто ще, не може зараз навіть приблизно окреслити обсяги та зміст тої реальної інформації, яка потрапляє до російських «операторів» з їхнього гш, щоб мінімально достовірно спрогнозувати зміст тих рекомендацій, які вони будуть надавати\надали… своїм «пАлкАводцам».
Але ми, шановні мої читачи, маєм можливість, у цьому сенсі, оцінити на рахунок змісту та характеру бодай мінімальну частку інформації , яку вони МОЖУТЬ получити серед іншої інфи. Адже, факт завжди залишається фактом… і його у сфері РЕАЛЬНОЇ інформації завжди важко тлумачити як НЕ факт.
- Починаючи з позавчора… по відкритим каналам у достатньо значних обсягах пішла цілком реальна інформація про значні, я би сказав, навіть такі, що «вибиваються» із звичних норм та стандартів, обсяги переміщення та перегрупировок російських військ… як на території України, так й у районах рф, безпосередньо прилеглих до неї. Очевидно, що це… «щось означає».
Але що саме…?
Куди, у якому обсязі і для чого вони рухаються?
Детально, з прикладами ми про це поговоримо завтра (могли би й сьогодні, але через певні обставини треба дочекатися саме наступного дня), однак перед цим я прошу вас подумати, та висловитись у коментарях, на рахунок РЕАЛЬНОЇ МОЖЛИВОСТІ втилення у життя, на ваш погляд, тих двох варінтів дії російського угрупування військ, яке нині залучене впр рф до участі в так званій «специальной военной операции», і про які я написав вище…
Цікавить саме ваша власна думка…
Будуть намагатися наступати (якщо так, то де саме…?)
Або уйдуть в «стратегічну оборону»…?
Чи, намагатимуться реалізувати щось «комбіноване»…?
При цьому прошу врахувати усе вище написане мною…
Игаль Левин
Контрнаступление ВСУ на юге: что вам важно знать и понимать
Контрнаступление уже идет. Оно не прекращалось с момента остановки врага под Николаевом и освобождения Посад–Покровского несколько месяцев назад. Всего на данный момент мы освободили уже более 40 населенных пунктов на юге.
ВСУ продолжают развивать успех и давят врага в трех точках:
- Это направления со стороны самого Посад–Покровского;
- Пересечение реки Ингулец и создание там плацдарма, попутно освободив села Андреевка и Лозовое;
- Давление на врага под Высокопольем, где его держат скованного в тисках.
Эти направления явные и были озвучены публично нашим Генштабом. Если есть еще точки давления, то это хорошо, что мы их не знаем — как и не знаем, какое из усилий выбрано Генштабом в качестве основного. Напомню, что на войне среди множества усилий у вас всегда будет только одно основным, а остальные вторичными, сковывающими и отвлекающими.
Работа по оккупантам реализуется не большими концентрациями сил — это опасно и безгранично сложно, — а с помощью работы по всему пространству: мы лишаем врага глубины и тыла, а также логистики и командных центров.
В целом, мясо армии всегда опирается на скелет организации, кровеносную систему логистики и нервную систему командования. Без скелета, кровотока и мозга, мясо и мышцы становятся просто аморфной и недееспособной массой.
Именно это и делается с российской группировкой прямо сейчас — и делается успешно. Мы видим, что уже который раз, пытаясь выбить наши силы с нашего плацдарма у реки Ингулец, ВС РФ терпят неудачи, откатываясь обратно. Это первый важный признак. Второй же — это факт того, что на юге на этих участках постоянно работает наша авиация и враг ничего не может с этим сделать: ни закрыть небо, ни добиться воздушного господства.
Я напомню, что наступление это одно из самых сложных видов боевых действий и частей оперативного искусства. Почему? Потому что оно требует:
- Сумасшедшего уровня слаженности и организации;
- Отлаженной и бесперебойной связи и координации;
- Большой дисциплины, мотивации и храбрости бойцов;
- Высокой компетентности и грамотности командиров;
- Хорошо отлаженной логистики, медицины и тех. обеспечения.
Оборона, рейд, изматывание и другие виды боевых действий несомненно тоже сложны и требовательны, но они несравнимы с наступлением, особенно если оно затрагивает такие вот масштабы, как на юге. А это сотни километров (!) фронта и десятки тысяч бойцов (!) с каждой стороны.
Резюмируя.
Несмотря на колоссальные проблемы и сложности, которые неизбежно преследуют ВСУ от боя к бою, в целом общая обстановка на юге складывается сейчас не в пользу оккупантов. Могут ли ВСУ изгнать ВС РФ из Херсона и юга вообще? Ответ однозначный — все инструменты для этого либо есть, либо в пути.
Антоновский мост уже не пригоден для колонн техники и логистики (он пригоден только, чтобы драпать пешком или на самокатах), ЖД мост тоже под огнем и огневым контролем. Мост через реку Ингулец тоже поврежден и может быть легко добит. Дамба и мост в Новой Каховке тоже под огневым контролем ВСУ. Небо над полем боя тоже не в руках РФ.
В такой ситуации самое верное решение для русских с военной точки зрения — это вывести свою группировку с правого берега и оставить Херсон, так как сохранение сил всегда предпочтительнее нежели окружение, полный разгром и плен.
Что выберет их командование, мы все совсем скоро узнаем.
Агія Загребельська
Це важливо прочитати
Брифінг Блінкена щодо війни Росії проти України:
Цього тижня війна президента Путіна проти України увійшла в шостий місяць. Витрати продовжують зростати – тисячі мирних жителів вбиті або поранені; 13 мільйонів українців змушені залишити свої домівки; історичні міста, буквально перетворені на руїни; дефіцит продовольства, різке зростання цін на продовольство в усьому світі – все це тому, що президент Путін був сповнений рішучості завоювати іншу країну.
Він не досяг цієї мети. Україна не була і не буде завойована. Вона залишиться суверенною і незалежною. У міру того, як ця війна триває, мужність і сила української армії та її народу стають ще більш очевидними та ще надзвичайнішими. Вони зроблять усе можливе, щоб захистити свої домівки, свої родини, своїх співгромадян, свою країну. Сполучені Штати, наші союзники та партнери продовжуватимуть підтримувати їх і допомагати надавати їм саме те, що їм необхідно для захисту їхньої свободи.
Найближчими днями я очікую поговорити з міністром закордонних справ Росії Лавровим вперше з початку війни. Я планую підняти питання, яке є для нас головним пріоритетом: звільнення американців Пола Уілана та Брітні Ґрінер, які були неправомірно затримані та повинні отримати дозвіл повернутися додому. Тижні тому ми подали на стіл суттєву пропозицію, щоб полегшити їх повернення. Наші уряди неодноразово і прямо спілкувалися щодо цієї пропозиції. І я скористаюся цією розмовою, щоб особисто прослідкувати та, сподіваюся, підштовхнути нас до вирішення.
Також порушу тему попередньої угоди щодо експорту зерна, яку минулого тижня досягли Україна, Росія, Туреччина та ООН. Ми сподіваємося, що ця угода швидко призведе до того, що українське зерно знову почне транспортуватися через Чорне море, і що Росія виконає свою обіцянку дозволити цим кораблям пройти.
Протягом багатьох місяців це було в центрі уваги світу, в тому числі кілька тижнів тому на зустрічі міністрів закордонних справ G20 на Балі, де один за іншим міністри закордонних справ закликали міністра закордонних справ Лаврова та Росію припинити блокування зерна. Отже, ця угода є позитивним кроком вперед.
Проте існує різниця між угодою на папері та угодою на практиці. Сотні мільйонів людей по всьому світу чекають, коли ці кораблі вирушать з українських портів і мільйони тонн зерна та інших культур потрапять на світові ринки. Якщо Кремль підписав цю угоду, щоб виглядати розумним для світу, без будь-якого наміру виконувати її, ми дізнаємося про це досить скоро.
Мій дзвінок міністру закордонних справ Лаврову не буде переговорами про Україну. Будь-які переговори щодо України мають вирішувати її уряд і народ. Як ми сказали з самого початку, нічого про Україну без України.
Крім цих подій, тепер, коли ми досягли півріччя, давайте зробимо крок назад і розглянемо стан війни та те, що ми очікуємо далі.
На Донбасі, де Росія зосередила свої сили після того, як не змогла взяти Київ цієї весни, бої залишаються інтенсивними. Скромний прогрес, якого там досягли російські війська, обернувся величезною ціною як життів, так і техніки. Тим часом Україна використовує всі свої оборонні можливості, щоб завдати потужного удару, підкріплюючись понад 8 мільярдами доларів США у сфері безпеки з початку правління цієї адміністрації.
Дивлячись у майбутнє, те, що світ нещодавно почув від російських лідерів, викликає нові тривоги.
Минулого тижня міністр закордонних справ Лавров заявив, що цілі Кремля в Україні розширилися. Тепер вони прагнуть отримати більше українських територій, за межами Донбасу.
Це останнє в серії виправдань, що розвиваються, і цілей, що постійно змінюються.
На початку Росія заявила, що метою війни була «денацифікація» України – хибне звинувачення, спрямоване на делегітимізацію української демократії.
Вони сказали, що справжню загрозу якимось чином представляє НАТО, суто оборонний альянс, який роками намагався залучити Росію, але був відкинутий, і який десятиліттями допомагав захищати мир, стабільність і процвітання в Європі на користь Росії, серед багатьох інших народів.
Тоді вони сказали, що війна покликана захистити етнічних росіян, які живуть на Донбасі, від геноциду, перш ніж безжально націлити на найбільше російськомовне місто України, Харків. Єдиний відповідальний за вбивства етнічних росіян в Україні – президент Путін.
Йдеться про переконання президента Путіна, що Україна не є незалежною державою і належить Росії. Він прямо сказав президенту Бушу в 2008 році, і я цитую: «Україна не є справжньою країною», кінець цитати. Він сказав це у 2020 році, я цитую: «Українці і росіяни – один і той же народ», – кінець цитати. Минулого місяця він сказав, що коли Петро Перший розпочав війну зі Швецією, він просто забирав назад те, що належало Росії, а тепер Росія знову прагне повернути те, що належить їй.
Президенту Путіну зазнав невдачі у його спробі знищити суверенітет і незалежність України. Але зараз Москва закладає основу для анексії нових українських територій. На підставі даних американської розвідки, а також інформації у відкритому доступі, ми бачимо, що вони дотримуються тієї ж методики, яку використовували ще в 2014 році.
Вони встановлюють нелегітимних довірених осіб. Вони працюють над створенням філій російських банків у контрольованих ними районах, встановлюють рубль як місцеву валюту, захоплюють телевізійні вежі, змушують жителів подавати документи на російське громадянство, саботують доступ до Інтернету для місцевих жителів.
Усе це для зміцнення своєї влади над цими регіонами.
Наша розвідка також показує, що Росія використовує центри фільтрації на сході України та заході Росії для затримання, допиту, а в деяких випадках і жорстокого поводження з тисячами українців. Деяким дозволено залишитися в окупованій Росією Україні. Декого примусово депортують до Росії. Декого відправляють у в’язниці. Деякі просто зникають.
Ось що ми очікуємо побачити далі: встановлені Росією лідери проведуть фіктивні референдуми, щоб вигадати, що люди в цих місцях хочуть приєднатися до Росії. Потім вони використають ці фальшиві голоси, щоб стверджувати, що анексія цих регіонів є законною. Ми повинні діяти швидко, щоб дати зрозуміти Росії, що ця тактика не спрацює.
Силова анексія території суверенної та незалежної країни є грубим порушенням Статуту ООН. Члени міжнародної спільноти, які взяли на себе зобов’язання дотримуватися Хартії та міжнародного права, зобов’язані засудити ці плани російського уряду та дати зрозуміти, що вони ніколи не визнають ці незаконні дії. В іншому випадку ніхто не може стверджувати, що буде здивований, коли Росія виконає свої плани – або якщо інші країни наслідують її приклад у майбутньому.
Кілька днів тому міністр закордонних справ Лавров сказав, я цитую, «ми сповнені рішучості допомогти народу східної України звільнитися від тягаря цього абсолютно неприйнятного режиму», — кінець цитати.
За яким правом Росія може претендувати на це? Україна не їхня країна. Народ України демократично обирає собі лідерів. Уряд Росії на це не має права голосу. Право належить українському народу і тільки українському народу.
Незважаючи на ці глибоко тривожні події, ми не повинні втрачати з поля зору ширшу картину. НАТО сильніша, згуртованіша та готова до зростання. Майже одна третина членів НАТО вже ратифікували протоколи про вступ Швеції та Фінляндії. Ми цінуємо швидкі дії Комітету з міжнародних відносин Сенату щодо просування цих протоколів; ми сподіваємося, що весь Сенат швидко діятиме, щоб зробити те саме.
Багато країн за межами Європи засудили агресію Росії і притягують Москву до відповідальності. Український народ як ніколи налаштований на захист своєї Батьківщини, збереження своєї культури. Усі ці події спростовують Кремль.
В економічному плані санкції, які ми запровадили проти Росії, щоб припинити її агресію, мають потужний і також зростаючий ефект.
Тепер Москва підтасовує економічні дані, щоб підтвердити наполягання президента Путіна, що все гаразд і російська економіка розвивається. Це просто неправда.
У Кремлі кажуть, що глобальний бізнес насправді не пішов з Росії. Насправді понад 1000 іноземних компаній, активи та дохід яких становлять понад третину ВВП Росії, припинили діяльність у Росії. Багато з найкращих і найрозумніших росіян також поїхали, включаючи високоосвічених професіоналів у критичних галузях, таких як енергетика та технології.
Кажуть, Росія замінює втрачений імпорт із Заходу імпортом з Азії. Фактично, цього року імпорт до Росії впав більш ніж на 50 відсотків, а імпорт із Китаю, наприклад, не компенсує різниці в кількості чи якості, особливо для компонентів високого класу. Це також означає, що Росія не може виробляти продукцію для російських громадян або на експорт і все більше втрачатиме закордонні ринки.
Кажуть, уряд має профіцит бюджету через високі ціни на енергоносії. Насправді бюджет дефіцитний, і Росія не може витрачати отримані доходи від нафти на потрібний їй імпорт через санкції.
Кажуть, у Кремля багато державних багатств. Насправді половина цих грошей – половина цих грошей – заморожена за кордоном.
Кажуть, внутрішнє споживання в Росії все ще високе. Насправді споживчі витрати різко впали.
Кажуть, що рубль є найефективнішою валютою у світі. Насправді валютний ринок контролюється Кремлем, російським домогосподарствам заборонено конвертувати рублі в долари, рубль торгується набагато менше, ніж до війни.
Отже, хоча Кремль наполегливо працює, щоб намалювати картину економічної стабільності, факти свідчать про інше. Потужний вплив санкцій з часом посилюватиметься.
Хоча президент Путін, швидше за все, стверджуватиме, що ця війна мала гучний успіх, світ бачить, що вона глибоко послабила Росію.
Президент Зеленський чітко дав зрозуміти, що війну завершать дипломатичним шляхом. Ми згодні. Сполучені Штати готові підтримати будь-які ефективні дипломатичні зусилля. На жаль, Москва не дала жодних ознак того, що вона готова до змістовної та конструктивної взаємодії, і ми не відчуваємо ілюзій, що найближчим часом це зміниться. Якщо і коли прийде час, ми застосуємо всю вагу американської дипломатії.
Тим часом ми продовжуватимемо робити все можливе, щоб зміцнити позиції України на полі бою, щоб вона мала якомога сильнішу позицію за столом переговорів.
Тут, у Вашингтоні, і під час усіх моїх подорожей я продовжуватиму обговорювати все це з нашими партнерами та союзниками – підтримуючи суверенну, незалежну Україну; вирішення кризи продовольчої безпеки; і як ми можемо допомогти створити умови для дипломатичного вирішення.
Минулого тижня, як ви знаєте, я мав честь вітати першу леді України Олену Зеленську. Вона прийшла до Державного департаменту. Я сказав їй, що Сполучені Штати не відмовляться від підтримки українського народу. Це було правдою шість місяців тому; це правда сьогодні; це буде правдою ще довго після закінчення цієї війни, цієї агресії.
- Коли ми кілька тижнів тому були на Балі на G20, було неймовірно сильно побачити, як міністри закордонних справ з усього світу вимагали, щоб Росія припинила блокаду Одеси та зерна, яке було заблоковано в Україні протягом шести місяців – понад 20 млн тонн. І міністр за міністром робили це з різних географічно країн світу до такого ступеню, що міністр закордонних справ Лавров вирішив не повертатися до кінця сесії, яку проводили міністри закордонних справ G20.
І тоді я думаю, що кроки, які ми бачили, як Росія робить, принаймні на папері погодившись дозволити зерну залишити Україну, є відповіддю на тиск, який Росія відчуває не лише з боку нас, не лише з боку країн G7 чи навіть G20, але від країн у всьому світі, які говорять – що б вони не думали про щось інше – припинити цю блокаду. Дайте зерну відійти. Дозвольте нам годувати наших людей. Дозвольте цінам знизитися.
Але перевірка, звісно, зараз полягає в тому, чи відбувається фактичне виконання угоди. Це те, на що ми дивимося. Чи це серйозно те, що підписала Росія, і чи вийде зерно, побачимо найближчими днями. Це те, на що ми дивимося. Вибухи, які ви бачили днями – я маю на увазі, відступіть на секунду. Незалежно від того, що вони мали на меті, за яким правом Росія має бомбити щось в Україні, або щось в Одесі, або будь-що в порту? Жодного. Нуль. Усе, що він робить, це продовження його зусиль із завоювання України, які були і будуть невдалими.
Але у випадку конкретно із зерном, те, що нам потрібно побачити – те, на що ми чекаємо, але ще важливіше те, на що дивиться весь світ, важливіше – це те, чи почнуть плисти ці кораблі, чи почне рухатися зерно. Ми дізнаємося найближчими днями.
- З точки зору деяких поїздок, якими займається, наприклад, міністр закордонних справ Лавров, я бачу відчайдушну гру в захист, щоб спробувати якось виправдати перед світом дії, які Росія вжила як в цілому відносно її агресії проти України загалом, а також, так і більш конкретно відносно блокади українських портів і відмови світу в критичний час у зерні, пшениці, харчах, які йому потрібні. Тож вони роблять усе можливе, щоб якось виправдати те, що вони роблять, у той час, коли ми чуємо практично з усіх куточків світу наполягання на тому, щоб Росія припинила цю блокаду та дозволила зерну вийти.
Тож безсумнівно міністр закордонних справ Лавров поділиться цікавими поглядами на війну, агресію Росії, а також на зерно. Наприклад, одна з речей, які робила Росія, це звинувачення санкцій у проблемах з вивезенням російського зерна з Росії, тоді як насправді, як усім відомо і як ми неодноразово пояснюємо, санкції, які ми ввели проти Росії за її агресію проти України з першого дня виключали пшеницю, виключали продукти харчування, виключали транспортування та страхування, необхідні для вивезення цих товарів з Росії. Так що це вигадка. Я впевнений, що це буде повторюватися, але це те, що ми продовжуватимемо розвінчувати.
Але те, що я бачу в тому, що вони роблять, це, знову ж таки, відчайдушні спроби пояснити той факт, що продовольча криза, яка перейшла від 100 мільйонів людей, які відчувають нестачу продовольства три роки тому, до приблизно 160 мільйонів людей, які мають брак продовольства під час COVID, і тепер до більш ніж 200 мільйонів через блокаду Росією портів України — це спроба виправдати те, що не має виправдання. Єдиний спосіб, яким Росія може повністю задовольнити занепокоєння світу – дивіться, ідеальним варіантом було б припинення війни, припинення агресії. Але якщо цього не зробити, то припинити блокаду. На столі лежить угода про це. Що буде набагато важливіше за те, що говорить міністр закордонних справ Лавров під час своїх поїздок, так це те, що Росія робить насправді з виконання угоди. Саме на це чекає світ.
- На мою думку, є корисним передавати росіянам чіткі, прямі повідомлення щодо ключових пріоритетів для нас. Вони, як я вже згадував і сподівався підняти, виконання угоди щодо зерна, тому що те, що ми бачимо і чуємо в усьому світі, — це відчайдушна потреба в їжі, відчайдушна потреба в зниженні цін. І якщо ми зможемо допомогти через нашу пряму дипломатію заохотити росіян виконати взяті на себе зобов’язання, це допоможе людям у всьому світі, і я сповнений рішучості це зробити.
І потім, як я вже згадував раніше, я вважаю, що зараз дуже важливо, щоб ми побачили, яким є наступний план Росії – тобто анексія більшої кількості українських територій – щоб росіяни, міністр закордонних справ Лавров, почули безпосередньо від мене від імені Сполучених Штатів, що ми бачимо, що вони роблять, ми знаємо, що вони роблять, і ми ніколи не приймемо це. Це ніколи не буде узаконено. Завжди будуть наслідки, якщо це те, що вони роблять і це те, що вони намагаються підтримувати.
Тому ми приймаємо рішення в кожному випадку, коли ми вважаємо, що наша дипломатія може просувати наші інтереси та цінності, включаючи пряму взаємодію. Ми приймаємо рішення про те, коли має сенс говорити про це публічно, і, як правило, я вірю в максимальну прозорість, яку ми можемо мати, і іноді ми приймаємо рішення про те, що ми збираємося замовчувати розмови.
Тож у цьому випадку я вважав за важливе пояснити, що щодо цих питань – затримання наших американських громадян, продовольча криза, з якою світ зіткнувся через агресію Росії проти України, і плани Росії щодо анексії української території – наші російські колеги почують безпосередньо від мене.
Дякую
(Размещено в 6:00)
Альфред Кох
Подошел к концу сто пятьдесят четвертый день войны. Пишут, что ВСУ окончательно доломали HIMARSами Антоновский автомобильный мост. Да так, что он стал непроездным. Но россияне не оплошали и положив на рельсы какие-то щиты гонят свои войска и технику на правый берег Днепра по железнодорожному мосту. И, разумеется, продолжают для тех же целей пользоваться дамбой в Новой Каховке.
Ситуация усугубляется еще и тем, что для того, чтобы усилить свою группировку на правом берегу, оккупанты перебрасывают туда войска из Донбасса. Что окончательно ставит крест на их попытках наступать там на Сиверск и Бахмут (не говоря уже о Славянске и Краматорске).
С учетом того, что все переправы через Днепр находятся теперь под огневым контролем ВСУ (и путинские полководцы не могут этого не понимать), упорство, с которым они лихорадочно укрепляют свою правобережную группировку означает, что они готовы биться в полной блокаде, но не сдать Херсон. Потому, что в любом другом случае они бы уже давно начали эвакуацию своих войск на левый берег Днепра в качестве «жеста доброй воли».
Теперь уже понятно, что Путин решил вцепиться зубами в свой плацдарм на правом берегу. Потому, что пока у него есть этот плацдарм, есть хотя бы теоретическая возможность когда-нибудь все-таки возобновить наступление на Николаев и Одессу. Если же с него уйти на левый берег, то с этими мечтами можно будет окончательно расстаться. То есть он готов прекратить наступление в Донбассе и перейти там к обороне даже еще не «доосвободив» до конца Донецкую область. Лишь бы даже такой ценой сохранить потенциальную возможность отрезать Украину от Черного моря.
Маски окончательно сброшены и истинные цели Путина стали очевидны уже даже его самым ретивым поклонникам. И они не имеют ничего общего с «защитой» русскоязычного населения Донбасса и «освобождением» ЛНР-ДНР от «нацистов». Ведь захват черноморского побережья Украины вообще никак не вписывается в тему «братской помощи» «законно признанным» республикам Донбасса. То есть Путин уж окончательно порвал даже с той смехотворной «легитимностью» которой он прикрывался, говоря, что его «спецоперация» проходит в полном соответствии с международным правом.
Теперь уже стало совершенно ясно, что исход войны решится в битве за Херсон, поскольку туда Путин перебрасывает все свои самые боеспособные подразделения. И если он там их потеряет, то больше воевать ему будет нечем. Таким образом ставки в этой войне сделаны и они очень высокие. Грядущая битва, которая скорее всего начнется в августе, обещает быть самой ожесточенной и кровопролитной даже на фоне боев за Попасную, Северодонецк и Лисичанск.
И это будет первое крупное сражение, в котором ВСУ будут не обороняться, а наступать. Равно как и путинское войско будет впервые не наступать, а обороняться.
Что ж, партия переходит в эндшпиль. Но как долго он будет тянутся — непонятно. Надеюсь, что в ВСУ хорошо понимают, что стоит на кону и не будут рисковать и стремится получить быстрый результат. Медленное, планомерное окружение правобережной группировки противника — самое правильное в такой ситуации. Впрочем, это лежит на поверхности, раз это понятно даже такому дилетанту как я.
В теории это выглядит просто и понятно. Но на практике там, в этом кольце, помимо оккупантов будут еще и многие тысячи мирных украинских граждан. И, значит, планомерная блокада по учебнику, с удушением голодом и разрушением всей инфраструктуры — невозможна. И, разумеется, российские военные непременно воспользуются этим обстоятельством не только в военном, но и в пропагандистском смысле: смотрите дети, как бандеровцы морят голодом своих же граждан, и как доблестные российские воины делят последний кусок с детьми Херсона…
Не хотел бы я оказаться сейчас на месте Залужного и Зеленского. Ведь именно от них зависит то, каким образом они будут освобождать правый берег Днепра от оккупантов. И как бы филигранно не действовала украинская артиллерия понятно, что жертв среди мирного населения избежать не удастся.
Что ж. Поживем — увидим. Но, в конечном итоге, мы все знаем, что наше дело — правое. Враг будет разбит. И победа будет — за нами.
Слава Украине!
(3 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.
Загрузка...
(3 оценок, среднее: 5,00 из 5)Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.
Загрузка...1 комментарий читателей статьи "BloggoDay 28 Jule: Russian Invasion of Ukraine"
Добавить комментарий
Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.
SergStar
28.07.2022
в 13:39
Зеленский можа и отбрешется. А ермак должен быть повешен. Еще вчера.