BloggoDay 29 Jule: Russian Invasion of Ukraine

Дайджест 29 липня 2022 р.

 

(Оновлено 17:00)

Bamr  27 июл.

#Авдеевка  дан приказ обезьянам взять город за два дня , для этих целей завезли руzкого мяса и началось  .

Как всегда выхватили по полной и зализывают раны .

P.S жители Землянок как вам ваньки ? Не беспокоят соседи ? Мало вам домов разбили ? Ссыкливые чмошники

 

Bamr  28 июл.

#Авдеевка  город под обстрелом.  Бьют очень плотно . На дырявых пабликах пишут , что начался штурм города.

 

Bamr   28 июля

#Авдеевка  идет наступление на город.  Наша арта работает без перерыва , задействованы все калибры . Не могу даже представить какие у орков потери .

 

Bamr  29 июля (утро)

#Авдеевка  бой рядом с городом.  Похоже прорываются.

 

Bamr 29 июля (12:00)

#Авдеевка  атака отбита . Работает наша арта.  Утерлись хорошо дырявые.

 

Хроника деградации

⚡В России анонсирована новая социальная сеть – эФэСБук. Помимо стандартных кнопок «нравится» и «поделиться», там будут кнопки «рапорт», «донос», и «сообщить куратору».

 

Пездуза

⚡️Полиция начала набор экстрасенсов для отслеживания мыслей о дискредитации армии РФ

 

Nasha Canada🇨🇦Наша Канада

Российские фашисты хотят переименовать Мариуполь в Жданов.

Отличный почин!

Надеемся, что Донецк переименуют в Арестович, а Херсон — в Фейгин.

 

Дядюшка Шу

Личные данные поступающих в российские ВУЗы детей участников войны в Украине засекретили — им присвоят специальные коды.

То были года, когда гордились убийцами,

И в безумии утопала страна,

И дети «героев» с замазанными лицами

Замазывали свои имена.

 

Вашингтонский Обком

Ответ украинцам от русских нацистов

 

Вашингтонский Обком

Живой «бурят» будет редкостью в Украине

 

Вал Мишель

Зверские пытки и прямое убийство военнопленных — это ответ российских террористов на усиление и успехи ВСУ.

Мир в лице России столкнулся с угрозой гораздо более опасной и по-звериному более жестокой, чем нацистский Рейх.

 

Мысли Перзидента

Почитайте о зверствах гражданской войны в россии и вы поймёте всю суть этого племени.

 

Мысли Перзидента

Желающие посеять страх и панику посеяли ненависть и мщение.

 

Мысли Перзидента

Черту не переступили. Её уже нахуй затоптали.

 

ТЁТЯ РОЗА 🌹

На наших глазах в России произошла генетическая революция.

Безмозглые бараны стали тупыми козлами.

 

ТЁТЯ РОЗА 🌹

Могу понять украинцев, на которых сыплются российские бомбы. И неспособных после этого отличать хороших русских от плохих. Бомбы ведь тоже не отличают «нацистов» от обычных украинцев. Даже, если бы эти мифические «нацисты» и существовали в реальности.

 

ТЁТЯ РОЗА 🌹

Германия долго упиралась и только сокращением поставок газа Путину удалось вырвать у неё согласие на поставку в Украину 100 гаубиц!

 

Прочий посторонний

Рассказывать стране, отапливающей себя углём и дровами, о подорожании газа в Европе, постеснялся бы даже Геббельс.

 

Львович

При Гитлере, кстати, не было такого, чтобы кто-нибудь родился при Гитлере и сдох при Гитлере за Гитлера.

 

Сосиска Колбасы

Главком ВМФ заявил о безоговорочном господстве России в акватории Байкала, а также Ладожского и Онежского озёр.

 

vasily_maximov

Кстати, знаете, чем характерна буква «Z», которую рашисты выбрали своим символом?

А очень просто: в канцелярских бланках ее еще очень давно использовали как символ — тут ничего нет и не будет больше.

Прямо как про рф в принципе

 

Светлячок

— Чего ты от меня хочешь? Таковы законы истории. Когда приходит время расплачиваться, расплачиваются все — и виновные, и ни в чём не повинные.

Это тебе не ресторан, не жди, никто не скажет: «Счёт — мне, пожалуйста».

Братья Стругацкие, Жиды города Питера

 

Михaил Бaх

Новый глава «Роскосмоса» Борисов обещал наладить параллельный импорт из параллельной вселенной.

 

 

(Оновлено 16:00)

Юрий Романенко

Россия — дикое прошлое западной цивилизации

Я думаю, что вчерашний слив видео с кастрацией бойца ВСУ и преступление в Еленовке — звенья одной цепи.  Очевидно, что подобные видео не сливаются просто так, без санкции. России хотелось бы, чтобы украинцы начали свои зверства, чтобы дать Западу сигнал «они там все одинаковые, это война варваров, зачем она нам». России все равно, а по Украине это может обвалиться общественная поддержка. Еленовка же запускает еще один дискурс.

Во-первых,  и,  это ключевое, скрытие убийств военнопленных, особенно с «Азовстали».

Во-вторых, это формирование дебильного нарратива «это Зеленский приказал сдаться защитникам Азовстали», который тем не менее, ложится в канву порохоботствующих с последующей разгонкой зрады.

Поэтому наша задача купировать их стратегию. Сохранять человечность и не повторять их зверства, рассказать всему миру, что Россия на каждом новом витке истории делает новую Катынь и ГУЛАГ, посылать на фиг провокаторов, педалирующих раскачку внутренних конфликтов.

Олег Хомяк прав, когда пишет, что «реально, такое впечатление РФ это какой-то архаичный монстр, глубокие слои бессознательного культуры, дикий, страстный и без ума. Как и изображали на картах до первой мировой войны.

Дикое начало, без этики и культуры, с жаждой поглощения, без каких либо ограничивающих норм. Дикое прошлое западной цивилизации».

Мурлокотан Паштетофф-сосискин

Російське військове командування, я так розумію, запроваджує на цілому ряді ділянок фронту тотальну «донбасізацію війни». У бій масовано женуть «кормільців усія України»… як й належить діяти вищим «ОслАБанІтелям» по відношенню до «місцевих утнерменшів»…

Задля «міцності» їх трохи розбавляють збродом з різноманітних чвк. Саме з цією тенденцією пов’язана остання «ативізація» військ противника на Бахмутському, Авдіївському та Кураховскому напрямках.

Своїх власних «витязей», путінські дженерали, я так розумію, притримують для іншої, більш важливої справи…

Про це й поговоримо увечорі, або завтра зранку…

 

Мурлокотан Паштетофф-сосискин

Там, это…

кто имеет «связь» с уродами из-за поребрика… передайте тем кретинам, что замастрячили «обстрел Хаймерсами колонии в Еленовке»… пусть поинтересуются у своих военных значением такого термина,

как «средства объективного контроля»…

тем более на американских РСЗО

Может тогда догадаются самостоятельно

о своём камингауте…

 

Аркадий Бабченко

Градус ненависти возрастает.

Чеченцы убивают мариупольцев. Буряты насилуют детей в Буче. Калмык канцелярским ножом жутко, нечеловечески пытает связанного пленного. Что-то у меня вопрос о свободных народах России закрылся. Слово «русские» применять к оккупантам неправильно. «Россияне». Независимо от того, порабощена ли их территория империей, или нет. Они все — россияне.

Все, что теперь интересует за рвом с крокодилами — гражданская война, хаос, жаренная собачатина в бочках, банды малолеток-беспризорников на улицах и алкоголики с калашниковыми на блок-постах. И чтоб так было всегда.

А будут ли Бурятия с Калмыкией после этого отдельными независимыми государствами, не будут ли…

Похуй.

 

Игаль Левин

По поводу истории с пытками нашего военного, массовым убийством наших военнопленных в лагере содержания и т.д. Цель тут одна — ожесточить наших воинов, чтобы они не брали солдат ВС РФ в плен. У них тяжелая ситуация под Херсоном и их группировка, которой угрожает полная блокада, это потенциальный контингент для сдачи в плен. РФ пытается сейчас всеми силами ожесточить наших солдат и запугать своих, чтобы первые не брали пленных, а вторые не смели сдаваться. Должен в очередной раз подчеркнуть, что это не что-то новое, они это уже обкатывали в своих карательных операциях в Ичкерии.

 

Илья Кувакин

Кто-то уже назвал массовое убийство Россией украинских пленных в Еленовке новой Катынью. Поскольку полноценная война с РФ (как ядерной державой) невозможна, будет постепенное удушение — через внутреннюю деградацию (в том числе демографическое сокращение) и внешнюю изоляцию.

 

Павел Белянский

Мы зашли в село под вечер. Облака наливались чернильной темнотой. Мины падали с недолетом, где-то у крайних домов. Мы с ружейным бряцаньем повалились в канаву между забором и центральной дорогой. За забором серел побитый, в проломах и трещинах, шифер беленой хаты.

— Выход!

Далёкий хлопок. Ближний удар в землю с гулким раскатом. Всё привычно и устало кивнули касками.

— Ви хто такі? — мужской голос из-за забора с любопытством.

— Свої.

Хлопок.

— Выход!

Движение касок к земле. Удар. Недолет. Выдох.

Мужчина вышел к нам, скрипнув калиткой, оглядел, щурясь и почесываясь. Был он толст, в растянутой неопрятной футболке навыпуск, в заношенных до блеска штанах. В лохматой бороде золотились пучки сена.

— А москалі так на цих, на «тиграх» заїзджали. А ви шо, так?

— А тікали на чому?

— Та хто як.

Хлопок

— Выход!

Движение касок к земле. Удар. Недолет. Выдох.

Мужчина потоптался, сверху вниз разглядывая нас, подошёл ближе и заговорил, без предисловий и знакомства.

Жену с двумя дочерьми он отправил в Польшу, но кому мы где нужны, везде чужие, лучше дома, потому вернулись, он — сюда, на хозяйство, жена с детьми на 50 км безопаснее. Хату минам  побило, трактор тоже, комбайн он как-то собрал, теперь убирает хлеб, и две коровы у него, а было больше, и куры, и собаки с котами со всего села теперь у него питаются. А как самолёт кацапский бомбу скинул на школу, где воронка размером в треть футбольного поля, так он сам видел. Он и кум лично наблюдали. От той бомбы и школы не стало, и кума.

— Выход!

Удар, недолет, выдох.

Мужчина потоптался, ещё раз оглядывая нас, ушел в дом, вернулся с тарелкой, на которой огурцы и нарезанное сало.

— Хліба нема. Вибачте.

— То ви нас вибачте, що у вас хліба нема.

Хлопок.

— Выход!

Удар ближе, выдох.

Помолчали.

— Нє, — усмехнулся мужчина, — Хліб буде. Комбайна то я ж полагодив.

 

Агія Загребельська

Держдеп про розмову Блінкена з Лавровим та зернову угоду (брифінг, Нед Прайс):

  1. Чи є якісь зрушення за поданою вами пропозицією чи з організації телефонної розмови Секретаря з Лавровим?

Ми висловили зацікавленість, ми ясно дали зрозуміти Російській Федерації, що ми прагнемо розмови між Блінкеном і Лавровим. До того, як держсеркретар виступив учора, ми встановили контакт із нашими відповідними російськими колегами, щоб зробити запит на дзвінок. Вчора росіяни підтвердили це прохання. Ми продовжуємо листування.

Лаврів зараз перебуває в поїздці, тому я не маю жодної свіжої інформації про те, коли вони зможуть з’єднатися, але ми продовжуємо обговорювати це питання по відповідних каналах.

Серед питань, які, за словами держсекретаря, він обговорюватиме з Лавровим насамперед, — триваюче неправомірне затримання Бріттні Грінер і Пола Уїлана. Ми висунули суттєву пропозицію, і що Блінкен буде прагнути використати цей дзвінок, щоб спробувати просунутися до рішення на основі цієї суттєвої пропозиції.

Тож дзвінка не сталося. Але ми продовжуємо домагатися цього, і ми, як і раніше, очікуємо, що у них буде можливість поговорити найближчими днями.

  1. Але, ймовірно, суттєва пропозиція не була представлена Лаврову, чи були якісь, чи ви не очікуєте, що будуть якісь зрушення з цього питання до або, принаймні, після розмови?

Ми безпосередньо і неодноразово передавали цю суттєву пропозицію російським партнерам. Ми робили це протягом кількох тижнів. Ми сподівалися, що з передачею цієї пропозиції ми змогли вирішити ці справи до того, як дійшли до цього моменту.

  1. Але це ваш аналіз чи це думка адміністрації, що ви не думаєте, що росіяни дадуть відповідь чи буде якийсь рух за цією пропозицією до розмови між Блінкеном і Лавровим?

Я залишу росіянам право говорити про свою готовність. Ми завжди сподівалися, що Пол Вілан, Бріттні Ґрінер будуть звільнені, як тільки ми почнемо працювати над цими справами. Таким чином, факт полягає в тому, що зараз ми порушуємо це питання на рівень міністра, сподіваючись просунути його до рішення, але ця суттєва пропозиція лежить на столі вже кілька тижнів. Немає жодних причин відкладати це. Щодня, коли Пол Вілан і Бріттні Ґрінер залишаються за ґратами, посилює несправедливість. Наша мета — добитися якнайшвидшого вирішення цих справ.

  1. Ви сказали, що як і раніше — незважаючи на те, що ви не отримали відповіді про дзвінок, — ви все ще очікуєте, що це відбудеться «найближчими днями». Чи означає це, що ви все ще думаєте, що це станеться до вихідних чи наступного тижня?

Я не можу сказати. Ми продовжуємо обговорювати логістику. На даний момент я не можу запропонувати нічого конкретного.

  1. Чи є на даний момент якийсь сценарій, що ця розмова може не відбутися? Тому що вчора секретар був дуже дипломатичним; він сказав, що чекає на розмову з Лавровим.

Ми справді розраховуємо поговорити з Лавровим. Ми подали запит на дзвінок учора, перш ніж ви почули від міністра. Ми очікуємо, що у них буде можливість поговорити, але я не маю жодних оновлень у плані конкретних термінів.

  1. Чи є побоювання, що, враховуючи попередню поведінку Росії, те, як вони поводяться після досягнення того, чого вони хочуть, що цей потенційний дзвінок, може підштовхнути дії Росії в Україні, хоча секретар дав зрозуміти, що не буде мова йти про агресію в Україні зокрема?

Це частина причини, через яку ви вчора почули безпосередньо від Блінкена. Секретар вважав за важливе дуже чітко визначити, що спричинило розмову з Лавровим і, що не менш важливо в деяких відносинах, чого вона не буде стосуватися. Перш за все, він хотів чітко і прямо передати особисто Лаврову, що ми надаємо і завжди надавали першочергового значення якнайшвидшому поверненню Бріттні Грінер і Пола Уілана, які несправедливо утримуються в Росії.

По-друге, він хотів би повторити те, що Лавров почув від більшої частини світу щодо повідомлення про відсутність продовольчої безпеки, що посилилося внаслідок жорстокої агресії Росії проти України. Держсекретар має намір наголосити на посланні, яке ми передавали раніше, а також інші країни, що ми вітаємо цю угоду, але принципова угода відрізняється від угоди на практиці, і ми хочемо бачити цю угоду повністю реалізованою. І важливою частиною цього є забезпечення того, щоб Росія виконувала зобов’язання, які вона взяла на себе у відносинах із Туреччиною, ООН та в даному випадку з Україною.

І, по-третє, секретар хотів передати дуже різкий сигнал про наше постійне занепокоєння тим, що Росія може спробувати силою анексувати частини суверенної української території. Ми чули дуже тривожні заяви, зокрема в деяких випадках від самого Лаврова. Учора секретар процитував Лаврова, який буквально останніми днями заявив, що географічні цілі Росії виходять далеко за межі Донбасу та потенційно можуть включати інші регіони. Ми визнали розумним, щоб міністр Лавров почув безпосередньо від міністра Блінкена, що анексія силою буде грубим порушенням Статуту ООН, міжнародного права, і що вона спричинить глибокі витрати та наслідки з боку більшої частини світу.

Саме це, як очікує секретар, матиме можливість донести. Важливо, що це не будуть переговори щодо України. Це не буде поверненням до звичайного порядку речей. Це Україна має вирішувати із Росією. І наші українські партнери ясно дали зрозуміти, що вони готові, і вони повністю усвідомлюють, що агресія Росії проти України має закінчитися через діалог і дипломатію. У той же час, ми не бачили жодних ознак того, що Росія зараз зацікавлена в конструктивному діалозі та дипломатії.

Тому ми продовжуватимемо підтримувати Україну доти, доки Росія не буде готова до дипломатичного, конструктивного діалогу з нею. Ви чули вчора від секретаря про масштабні рівні цієї підтримки для зміцнення позицій України на полі бою, свідчення чого ми продовжуємо бачити щодня, і, зрештою, для зміцнення позицій України за будь-яким столом переговорів.

  1. На початку цього місяця на саміті G20 я запитав секретаря, чи не доведеться йому заплатити таку ціну за відсутність взаємодії з російським колегою для таких американців, як Бріттні Ґрінер та Пол Вілан. Він сказав в основному те саме — Росія не готова до конструктивної дипломатії. Чи можете ви сказати нам, де відбулося зрушення у розрахунках? І ще, це суттєва пропозиція — тобто звільнення Грінера та Уїлана — чи бачите ви якийсь сценарій, за якого США укладуть угоду, в якій хоча б один із цих ув’язнених повернеться додому?

Те, що ви почули вчора від секретаря – звісно, це не те, що ми робимо щодня. Але це жахлива практика, яка ставить життя на карту, і в деяких випадках вона потребує надзвичайних тактик та заходів.

Секретар хотів – і ми хотіли – дуже чітко і прямо передати Лаврову, щоб у Москві не було жодних помилок, пріоритет, який ми надаємо якнайшвидшому звільненню Пола Уілана та Брітні Грінер. Ми вважаємо, що тепер, коли ця суттєва пропозиція, була передана безпосередньо і неодноразово по відповідних каналах останніми тижнями, зрозуміло, без рішення, настав час для секретаря донести це послання дуже чітко.

У нас є ціла низка питань, що викликають занепокоєння щодо Росії. Триваюче неправомірне затримання цих двох осіб є одним з них, але є й інші питання, які є життєво важливими пріоритетами для нас, а також для міжнародної спільноти. І я вже згадав два з них — занепокоєння щодо можливої анексії силою, а також той факт, що Москва, як і раніше, зобов’язана виконувати свої зобов’язання перед міжнародною спільнотою, але в даному випадку перед Туреччиною, Україною та ООН щодо угоди щодо зерна.

Тож, це не можливість розпочати переговори. Це можливість для Блінкена дуже чітко, дуже прямо донести інформацію з цих питань, які становлять для нас життєво важливий інтерес.

  1. Ви чули якусь відповідь на цю пропозицію з того часу, як вона була представлена Москві кілька тижнів тому? Чи були зустрічні пропозиції з боку росіян? І чи готові США доповнити пропозицію, якщо це необхідно для повернення Ґрінер та Вілана додому?

Ми не маємо наміру вести переговори публічно. Це не в наших інтересах. Ми маємо один-єдиний пріоритетний інтерес — якнайшвидше звільнення Бріттні Грінер і Пола Уїлана. Ми збираємось бути обережними у всьому, що ми робимо і що говоримо, щоб не порушити цей пріоритет; не робити нічого, не говорити нічого, що може перешкодити досягненню цієї кінцевої мети. Я не збираюся вдаватися до деталей, окрім того, що ви чули вчора від секретаря.

Ми вважаємо, що це суттєва пропозиція. Ми передавали її неодноразово, протягом кількох тижнів. Той факт, що через кілька тижнів ми опинилися там, де опинилися — я думаю, ви можете вважати це відображенням того факту, що справа не просунулась в тій мірі, в якій нам хотілося б, і ми хочемо дуже чітко дати зрозуміти росіянам прямо в даному випадку в розмові з Блінкеном, який пріоритет ми надаємо цьому.

  1. Чи є у вас якісь новини у справі Марка Фогеля і чи його визнають незаконно затриманим?

На цьому етапі я не можу запропонувати нічого додаткового. Ми надаємо всю необхідну допомогу американцям, затриманим у Росії. Ми продовжуємо закликати Москву забезпечити регулярний, послідовний консульський доступ до нашого посольства американцям, які перебувають у попередньому ув’язненні, американцям, які були засуджені в Росії.

У всіх випадках ми послідовно розглядаємо всю сукупність обставин. І не вдаючись до подробиць конкретної справи, я просто скажу, що ми завжди дивимося на розвиток подій; на ці обставини щодо того, чи може хтось несправедливо утримуватися.

  1. Щодо зернової угоди з Україною, чи є якісь нові оцінки того, коли судна зможуть розпочати експорт зерна з портів?

Для цього мені потрібно звернутися до ООН та інших сторін, відповідальних за цю угоду. Наша позиція, як і раніше, полягає в тому, що суди насамперед не повинні були зупинятися. Ефективна блокада, яку Москва встановила проти України, ніколи не мала бути встановлена, але тепер, коли ця угода досягнута, вона має бути швидко реалізована. Угода на папері відрізняється від угоди на практиці. І Москва зобов’язана зробити все можливе не тільки відповідно до літери угоди, але й відповідно до її духу, щоб кораблі могли йти, вантажовідправники були впевнені в тому, що вони можуть це робити, і мільйони тонн зерна, які були готові до відправки протягом тижнів – у деяких випадках місяців – могли почати йти з чорноморських портів України.

Але не нам повідомляли, коли це може статися, але ми продовжуватимемо робити все можливе, щоб сприяти якнайшвидшій реалізації цієї угоди. Але зрештою відповідальність за її успішну реалізацію лежить на Росії.

 

Алексей Кущ

Украина&Пуэрто-Рико.

Знаете, в чем сходство?

В долговой политике на фоне разрушительных внешних факторов, вторшихся во внутреннюю жизнь.

Только в Украине — это война, а в Пуэрто-Рико — ураган.

Но последствия для экономики схожие — разрушение активов.

Джозеф Стиглиц, нобелевский лауреат по экономике , проанализировал некоторые негативные проявления в долговой политике Пуэрто-Рико, а мы попытаемся это сделать в отношении Украины.

Ураган «Мария» в 2017 году разорил Пуэрто-Рико, сформировал нисходящую спираль в экономике и усугубил эмиграционный кризис.

В Украине вследствие войны также софрмирована нисходящая экономическая спираль и мультиплицирован демографический и миграционный кризис.

В Пуэрто-Рико в соответствии с утвержденным США Законом о надзоре, управлении и экономической стабильности (ПРОМЕША), федеральная надзорная комиссия взяла под контроль финансы островного государства.

Стиглиц пишет, что ураган мог стать историческим шансом Пуэрто-Рико списать долги и выравнять экономическую спираль в сторону роста.

Шанс снять долговую удавку.

Такой же шанс возник и у Украины в результате войны — перезагрузить долговую модель и направить высвободившиеся ресурсы на развитие экономики и социальной сферы.

Пуэрто-Рико свой шанс не использовало.

С держателями облигаций, выпущенных Корпорацией прямых инвестиций Пуэрто-Рико (COFINA), было закллючено соглашение согласно которому экономика острова была помещена в «смирительную рубашку» в виде долговой зависимости на неопределенный срок.

Цитата: «…условия реструктуризации не дают Пуэрто-Рико достаточного облегчения для достижения будущего роста».

Стиглиц выявил интереснейшую модель «замещения денег»:

«Как говорится, средства взаимозаменяемы.

Даже если все деньги, предназначенные для оказания помощи в случае стихийных бедствий, фактически пошли на то, на что должны были пойти, вливание фондов, тем не менее, высвобождает денежные средства в другом месте.

Следовательно, недавняя эволюция цен на облигации Пуэрто-Рико отражает ожидание того, что дополнительные средства пойдут не пуэрториканцам, которые по-прежнему страдают от разрушительных последствий урагана «Мария», а скорее кредиторам содружества».

Такая же ситуация наблюдалась и в Украине, когда часть международной помощи шла не в экономику или оборонный сектор, а на выплату внешних долгов.

Что вызывало недовольство наших западных партнеров: налогоплательщики, например, Германии, платили налоги, из которых предоставлялась помощь Украине и эти деньги в итоге оказывались в частных инвестиционных фондах…

Это заставило американцев еще в мае принять специальный закон о содействии реструктуризации госдолга Украины, согласно которому:

«США в каждом международном финансовом институте будут добиваться немедленной приостановки всех платежей по обслуживанию долга, который Украина имеет перед такой организацией…. администрация США настаивает на всеобъемлющем облегчении долгового бремени Украины в диалоге как с коммерческими, так и суверенными кредиторами, включая Парижский клуб».

Стиглиц резонно отмечал непонятный оптимизм администрации Пуэрто-Рико касательно положительного влияния «ураганного шока» на «взрывной рост экономики» после.

Примерно тоже самое мы видим и у нас: ожидания правительства на взрывной рост после войны, прожекты Лугано и так далее.

Хотя Стиглиц прав: если такие ожидания не подкреплены структурными реформами, то на чем они основаны?

На низкой статистической базе сравнения сразу после кризиса? Или на инфраструктурных затратах?

Но сильно вырос ВВП Украины после провала в период пандемии на 4%? Аж на 3%.

Сильно вырос наш ВВП на фоне беспрецедентных инфраструктурных затрат на дорожное строительство в 2021-м году?

Почему тогда в правительстве думают, что в рамках старой модели возможен длительный неконъюнктурный рост после войны?

Зато авторы плана в Пуэрто-Рико вообще не учли фактор снижения демографической базы после кризиса на 30%.

А кто-то у нас оценивает состояние человеческого капитала после завершения нынешнего кризиса? Я делал такие попытки, но других исследований пока не встречал.

Кто явит чудо в виде увеличение производительности труда оставшихся в Украине? Турецкие автодорожные компании?

Украине необходим экономический план, радикально отличающийся от всего написанного до сего дня.

И план реструктуризации и списания долга.

Если обязательства Украины не будут должным образом реструктурированы, мы окажемся в вечной долговой ловушке.

Как сказал Сиглиц:

«До тех пор, пока деньги, необходимые для инвестиций, будут выплачиваться держателям облигаций, устойчивый рост не представляется возможным».

 

Дмитро Снєгирьов

Сили оборони України  почали використовувати французькі  бронетранспортери VAB.

Бронетранспортери VAB озброєні кулеметом калібру 12,7 мм або кулеметом калібру 7,62 мм. Також VAB може бути оснащена баштою з автоматичними гарматами 20 або 25 × 137 мм.

 

 

(Оновлено 13:00)

«Уніан»

Игорь Петренко Освободит ли Украина оккупированные территории за 3-6 недель

Заявления о том, что Украина будет пытаться вернуть захваченные Россией территории в течение следующих 3-6 недель, ведь в противном случае это станет гораздо труднее, не должны удивлять. Ведь мы уже давно готовимся освобождать оккупированные территории. В частности, речь идет о юге.

Именно для этого мы сейчас получаем западное вооружение. И уже продемонстрировали, что можем его эффективно использовать, поэтому наши партнеры очень приятно удивлены, как ВСУ могут это делать. На волне этого, мы можем просить больше. По крайней мере, происходит обсуждение даже той номенклатуры вооружений, о которых раньше сложно было говорить.

То есть мы уже хорошо уничтожаем логистику, склады БК и штабы российских оккупантов, однако сможем делать это еще эффективнее. И когда президент в разговорах с западными партнерами говорит о 3-6 неделях, такие разговоры подвязаны именно под логику и понимание увеличение поставок наступательных вооружений и боеприпасов к ним.

Еще один момент – речь о таких сжатых сроках связана с тем, что идет зима. Все ожидают непростой отопительный сезон. Ведь Кремль пытается заморозить ЕС (хотя, думаю, из этого ничего не выйдет), и ведет себя как настоящий террорист, применяя газовый шантаж. Мы прекрасно понимаем, что, чем ближе россияне будут к нам, тем больше будет угроза нашей критической инфраструктуре. То есть, страна, которая находится в шаге от признания страной-спонсором терроризма, вполне вероятно будет лупить ракетами по украинским ТЭЦ. Мы нуждаемся в их защите и в сжатые сроки.

Следующий момент заключается в том, что РФ тоже не сидит, сложа руки. Они давно говорят о сентябре, как месяце, когда россияне будут пытаться провести псевдореферендумы на оккупированных украинских территориях. Им важно сделать это как можно быстрее, чтобы переходить на следующий этап – создание чего-то вроде «Союзного государства». То есть сначала «референдумы», а дальше Госдума будет думать, в каком формате они будут это заявлять – «признание независимости», или же объединение в какое-то «государство», которое потом присоединится к РФ, и тому подобное.

Путин очень любит разные даты. И 22 декабря – столетие основания Советского союза – именно такая. Он часто говорит, что распад СССР был огромной исторической ошибкой. И постарается подкрепить свой статус «собирателя земель русских» в этом году и, вероятно, до этой даты. Поэтому нам надо показать, что мы не допустим никаких псевдореферендумов.

И еще одно — Вооруженные Силы Украины движутся вперед и без каких-то сроков. Конечно, за 3-6 недель освободить все оккупированные россиянами территории нельзя. Но стоит понимать, что речь немного о другом, о психологическом давлении на оккупантов.

Как только Украина выбьет русских с Херсонщины или освободит несколько крупных населенных пунктов (а мы понимаем, что это будет сделано), это будет очередной удар по реноме «второй армии мира», миф о которой мы уже разрушили. И это будет удар по морально-психологическому состоянию российских военных, которые уже боятся наших ВСУ.

В любом случае, когда были названы эти сроки 3-6 недель, они были не без консультаций с нашими западными партнерами, после согласования позиций. И речь не о том, что нам сразу дадут больше оружия. Но наши друзья в США и Британии смогут ссылаться на это, пытаясь увеличить количество поставок наступательного оружия и улучшить их качество. Для этого все эти моменты важны.

 

«Интерфакс-Украина»

Кулеба: — Сейчас не время соглашаться на невыгодные предложения прекращения огня или мирные соглашения с РФ

Призывы к прекращению огня, звучащие в Европе и Америке, совершенно неуместны, сейчас не время соглашаться на невыгодные предложения прекращения огня или мирные соглашения, сообщил министр иностранных дел Украины Дмитрий Кулеба.

«Правда, в том, что Путин не остановится, пока не будет остановлен. Поэтому призывы к прекращению огня, звучащие в Европе и Америке, совершенно неуместны. Сейчас не время соглашаться на невыгодные предложения прекращения огня или мирные соглашения. Вместо этого задача состоит в том, чтобы нанести поражение России и лишить ее возможности снова нападать на кого-либо в обозримой перспективе. При условии дальнейшей прочной и своевременной поддержки Украина готова и способна это сделать», — написал Кулеба в статье для The New York Times.

Он подчеркнул, что Россия притворяется, что готова к прекращению огня.

«Двери к переговорам никогда не закрывались», заявил на прошлой неделе спикер Кремля. Но никому не стоит обманываться. Что бы там ни заявляли российские чиновники, приоритетом России остается война. Она и дальше стремится разрушить Украину и расколоть Запад. Вид Одессы, по которой в считанные часы после подписания соглашения о разблокировании экспорта зерна из южных портов Украины ударили российские ракеты, должен развеять любую наивность, если она у кого-то еще осталась», — отметил Кулеба.

По его словам, для Владимира Путина прекращение огня сейчас только позволит его истощенной армии вторжения взять перерыв, чтобы впоследствии продолжить агрессию.

Глава МИД указал, что никому кроме России не была нужна эта война, и ни одна другая страна не стремится к миру так, как Украина.

«Но прочный, надежный мир — а не бомба замедленного действия в виде замороженного конфликта — возможен только после того, как Россия потерпит сокрушительное поражение на поле боя. Потому Украина должна победить. Только тогда Путин будет искать мир, а не войну», — подчеркнул Кулеба.

Министр добавил, что Украина, США и европейские союзники должны говорить с Путиным на понятном ему языке — языке силы.

«С практической точки зрения это означает военное усиление Украины, ускорение поставок современной артиллерии и бронированных машин, а также экономическую поддержку, в частности, дополнительную финансовую помощь. Санкции должны усиливаться, бить по российскому экспорту, блокировать российские банки и ограничивать доступ России к морским транспортным перевозкам. Кто бы ни придирался к цене таких шагов, альтернатива — более обнаглевший Путин — гораздо хуже», — отметил Кулеба.

 

«Деловая столица»

Алексей Кафтан  Между петтингом и стриптизом. Что не так с резолюцией Сената о признании России государством-спонсором терроризма

Резолюция Сената США о признании России государством-спонсором терроризма — жест скорее эффектный, чем эффективный

Прошло четыре дня с тех пор, как Дмитрий Киселев в своем развлекательно-пропагандистском шоу «Вести недели» объявил Украине джихад, а Сенат США уже отреагировал – и единогласно принял резолюцию о признании России государством-спонсором терроризма. Это было бы на самом деле феерично – но нет.

Сенаторы Линдси Грэм и Ричард Блументаль зарегистрировали проект резолюции еще 9 мая. Здесь показательно, что первая – республиканка, а второй – демократ, то есть само появление проекта стало следствием межпартийного консенсуса. Причем, направленного на поддержку Украины. Примечательно, что при рассмотрении документ не поддавался редактуре по сути – все правки касались только уточнения формулировок и изъятия несущественных деталей. Из наиболее существенного: действия России были переквалифицированы из «террористических актов» в «государственное спонсорство терроризма». И еще: из финальной версии исчезли оценочные суждения по России Госсекретаря Энтони Блинкена и спикера его ведомства. Призыв Владимира Зеленского признать Россию «террористическим государством» и цитата из соответствующего обращения Верховной Рады к Конгрессу США остались неизменными.

Остальные документы – долгая история преступлений путинского режима от Второй чеченской войны до неизбирательных обстрелов гражданских объектов в Сирии и массовых убийств мирного населения в Украине.

И – резолютивная часть. Сенат, во-первых, признает, что РФ под руководством Владимира Путина спонсирует акты терроризма, во-вторых, призывает госсекретаря предоставить ей соответствующий статус. Таким образом, РФ должна пополнить клуб избранных изгнанников – Кубы, КНДР, Ирана и Сирии.

Время для аплодисментов, переходящих в овацию. Но, опять-таки, нет.

Признание того или иного государства спонсором терроризма влечет ряд неприятных последствий. В первую очередь – санкционного характера. Это, среди прочего:

— запрет экспорта и продажи продукции оборонного назначения в такое государство;

— ограничение на оказание помощи, в том числе экономической;

— усиление контроля за экспортом товаров двойного назначения;

— ограничения финансового характера и сопутствующие им.

Так вот, основной массив соответствующих санкций уже введен. Впрочем, есть нюансы. Они касаются косвенных последствий. Это, прежде всего, очевидный репутационный удар. Но объективно тем регионам, на которые стремится переориентироваться в своем «большом развороте» Россия – большей части Азии и Африки, частично Латинской Америке – это до лампочки. Увеличение токсичности контрагента имеет большое значение для государств с развитым гражданским обществом. А это – Запад.

Куда важнее и действеннее то, что признание государства спонсором терроризма влечет за собой волну вторичных санкций против юридических и физических лиц, а также государств, ведущих с ним дела так, чтобы помочь обойти ограничения. Этот пункт был включен еще в План действий по санкциям, обнародованный группой Ермака-Макфола в апреле, но он не слишком последовательно и довольно-таки ограниченно был реализован в принятых до сих пор санкционных пакетах. Этот нюанс позволит «автоматизировать» вторичные санкции, тем более, что Россия все активнее ищет обходные пути доступа к запрещенным ресурсам и технологиям.

Еще один немаловажный момент – снятие дипломатического иммунитета с представителей государства-спонсора терроризма. Это фактически позволяет американским судам принимать к рассмотрению гражданские иски от (семей) потерпевших от действий указанного государства. Очень упрощенно говоря, Москве теперь могут выставлять счета все, кто испытал страдания и потери, от Грозного до Алеппо и Бучи.

Теперь – овации. Но, опять-таки, нет.

Сенатская резолюция не носит обязывающего характера. Она представляет собой обращение к тому, кто наделен властью «вносить в списки» – то есть к главе Госдепа. Другое дело, что в Палате представителей зарегистрирована аналогичная резолюция, и это создает определенные неудобства для администрации Байдена.

Но… Ну, вы поняли. Дело в том, что подобная решимость создает большие проблемы для администрации Байдена. Потенциальная угроза санкционного давления для, скажем, дружественной США Индии из-за торговли с Россией – дело неприятное. И однозначно нежелателен такой шаг в отношении Китая – учитывая как экономическую взаимозависимость КНР и США, так и военно-политическое напряжение вокруг Тайваня. Это может привести к труднопрогнозируемым и, что главное, неконтролируемым последствиям. Кроме того, действия администрации Байдена ограничивает высказываемое многими экспертами мнение о том, что Россия слишком велика, чтобы ее можно было полностью «выпилить» из глобальной экономики.

Однако давление на правительство со стороны законодательной ветви власти США неизбежно будет расти. В ноябре пройдут промежуточные выборы, которые обновят Палату представителей и треть Сената. В стране идет избирательный марафон, и на конфликт с Белым домом решаются не только республиканцы, но и демократы. Лидер большинства (спикер) нижней палаты Нэнси Пелоси прямо заявила Блинкену, что если он не удовлетворит требование Конгресса, то Конгресс сам признает Россию государством-спонсором терроризма.

Но… Госдеп пока держит оборону. Комментарий его пресс-службы весьма красноречив: поскольку Госдеп несет ответственность за соблюдение «критериев, которые Конгресс записал в законе» по определению государственного спонсорства терроризма, он должен «сравнивать это с фактами на земле», и этот процесс… продолжается.

Проще говоря, сейчас резолюция Сената о признании РФ государством-спонсором терроризма вызывает ассоциацию то ли с подростковым петтингом, то ли со взрослым стриптизом: приятно — но желанное остается недостижимым. Что поделаешь, есть определенные риски.

А теперь – аплодисменты.

 

«Гордон»

Ганна Маляр  РФ распространяет информацию, якобы Украина ненадлежаще использует западное оружие. Для доверия партнеров мы ввели систему мониторинга

Западное оружие в наших руках очень болезненно донимает россиян. Поэтому враг использует все возможности дискредитации ВСУ и подрыва доверия партнеров к нам.

Заблокировать поставки вооружения и расколоть международную коалицию в нашу поддержку – цель очередного информационного фронта, развернутого Российской Федерацией.

Уши российской ИПСО торчат из материалов, где Украину обвиняют в контрабанде, перепродаже, потере, ненадлежащем использовании поставляемого нам партнерами вооружения. Для этого Россия использует широкий спектр инструментов информационного влияния – аффилированных к ней «лидеров мнений», экспертов, прессу, политиков не только в РФ, но и за ее пределами.

Чем больше западное оружие будет менять ситуацию на поле боя в пользу Украины, тем более истерично будет вести себя РФ. Пропаганда – это то, на чем российский тоталитарный режим постарается еще некоторое время ехать, тогда как его военная машина будет разваливаться на ходу.

Но все эти усилия врага по дискредитации Украины бесполезны. Потому что Украина уже несколько месяцев как первой инициировала и сейчас, при участии западных партнеров, активно воплощает в жизнь разветвленную систему мониторинга и контроля поставленного нам оружия. Эти механизмы уже запущены, и они со временем будут только совершенствоваться.

Кроме международных, государственных, ведомственных механизмов мониторинга использования западного оружия, в Украине также был введен и парламентский контроль в этой чувствительной сфере.

Важное обстоятельство, на которое следует обратить внимание. Количество предоставляемого оружия и его уровень в последнее время только растет. Это значит, что, несмотря на всю суету нашего врага, Украине доверяют.

Еще немного фактов:

  • никакого запроса или намека на недоверие от официальных государственных органов партнеров Украина не получала;
  • некоторые союзники направили в Украину представителей, имеющих возможность наблюдать за использованием предоставленного ими оружия;
  • мы начали имплементировать натовскую систему учета и контроля логистики LOGFAS еще в 2019 году. Она обеспечивает прозрачность учета и использования международной военной помощи. Сейчас ускорен процесс внедрения LOGFAS и уже проводится подготовка военных к использованию этой системы. Делаем все возможное, чтобы довести ее до уровня батальона;
  • наши украинские и американские специалисты дорабатывают еще одну систему контроля, которая вскоре будет задействована в полном объеме;
  • уже внедрен и используется модуль информационно-аналитической системы СОТА по мониторингу поставок Украине вооружения от стран-партнеров в режимах «общедоступная информация», «информация для служебного пользования» и «тайная информация». Он позволяет контролировать новые поставки вооружения по статусам (например, готово к отгрузке, в дороге или получено ВСУ) и странам-предоставителям, анализировать поставки оружия во временном разрезе, по периодам взятия на вооружение, странам-предоставителям, соответствию стандартам НАТО, отношению к советским образцам вооружения.

То есть мы оправдываем доверие партнеров, используя каждую единицу оружия с умом, высокоточно тратим каждый выстрел или ракету.

Мы заинтересованы в максимальной прозрачности в вопросах снабжения западного вооружения, которое является определяющим для нашей победы над российским агрессором.

Западным оружием и героизмом украинских воинов победы удастся достичь гораздо быстрее, чем просто героизмом.

 

«Обозреватель»

Геннадій Друзенко  Банкова загралася в царя. Україна належить нам, а не президенту

Про Корбана

Мені глибоко огидно, що Банкова знову загралася в царя та його почт. Бо «припинення» громадянства – технічна процедура, прописана в законі для тих, кому українське громадянство більше не потрібне і хто його «здає» – в жодному разі не повинне бути знаряддям політичної боротьби.

Я одразу написав, що підписавши указ № 502/2022 від 18 липня 2022 року Володимир Зеленський став на слизький шлях свого попередника, який завершився для останнього розгромним програшем на президентських виборах.

Банкова загралася в царя. Україна належить нам, а не президенту

Просто в українців алергія на самодержців. Бо ми воліємо мати на чолі держави виборних гетьманів, а не абсолютних монархів. Ми республіканці за своїм ДНК.

Але я не підписав відомого відкритого листа із закликом до Президента України «дати доручення Комісії з питань громадянства при Президенті провести перевірку з цього питання, виправити це помилкове рішення й відновити конституційні права Геннадія Корбана як громадянина України.»

Як на мене цей лист послуговується хибною логікою. Його автори наголошують на внеску Генадія Корбана у захист України. І це щира правда. Я тому неупереджений свідок (Корбан ніколи не фінасував #ПДМШ). Хоча і підозрюю, що патріотизм тезки ґрунтується на відомому вислові: «Техас мають грабувати техасці». Але громадянство, принаймні отримане за народженням, не може залежати від заслуг чи провин конкретної особи. Логіка відкритого листа була б слушною, якщо б Корбан ніколи не був громадянином України і відомі особи просили Президента України прийняти його в громадянство «за визначні заслуги перед Україною».

Наразі громадянин України може бути позбавлений громадянства тільки у двох випадках:

  1. Він сам про це просить
  1. Він отримав його в незаконний спосіб

Крапка.

Або ж нам потрібно переглядати ставлення до самого інституту громадянства. І вважати його не безумовним невідокремним правом, яке отримують від народженням, а привілеєм, який слід заслужити приміром через службу в українському війську чи інший внесок в оборону суверенітету України. Але це зовсім інша розмова…

Тому я вважаю абсолютно неприйнятним припинення громадянства Генадія Корбана, що є атавізмом практики радянських часів. Але водночас я переконаний, що так само незаконно позбавили громадянства й інших фігурантів президентського Указу № 502/2022, які не просили про його (громадянства) припинення.

Бо Зеленський – не цар. І ми – не його піддані. Ми – громадяни вільної країни. І Україна належить нам, а не президенту.

 

IDPO.ORG.UA

Олег Покальчук, соціальний і військовий психолог

Не допомагайте горю поширюватись

Ми маємо справу з гібридною війною, в якій медійна сфера є не лише дуже чутливою. Вона є відкритим джерелом інформації і для ворога, свідченням про його успіхи чи неуспіхи.

 Якби в часи Запорізької Січі існував Фейсбук, то, безумовно, лист до турецького султана вважався би написаний “мовою ненависті”. Його автори, зображені на відомій картині Репіна, були б пожиттєво забанені, а зміст був би послівно закладений в алгоритм автоматичних заборон.

“Повість минулих літ” з її колоритним описом спалення живцем княгинею Ольгою древлянських послів (включно з усіма пізнішими ілюстративними гравюрами) спіткала б та сама доля.

Історія Європи творилася кривавими забавами вікінгів, які не мали нічого спільного з гламурними персонажами з псевдоісторичних серіалів. Європейські автохтони в боргу не залишалися. Та й етика і естетика хрестових походів не мала нічого спільного  ні з Нагорною проповіддю, ні зі святковою літургійністю.

Бажання витіснити або замінити малоестетичну реальність війни на щось більш прийнятне для цивільної свідомості завжди мали як всі правителі воюючих країн, так і самі суспільства.

Запит правителів на окультурення жахів війни традиційно полягав у психологічному підтримуванні мобілізаційної готовності підданих, а потім і громадян. Запит мас, а потім і суспільств, полягав у інстинктивному бажанні витіснити травматичні свідчення очевидців із власного інформаційного обігу.

Звісно, це торкалося власних жертв. Традиційна дегуманізація ворога, навпаки, передбачала ритуальні торжества з використанням трупів, наприклад, відоме облаштування чаш для вина з ворожих черепів.

Французький історик Філіп Ар’єс в своїй праці “Людина перед обличчям смерті” називає сучасний, п’ятий  етап ставлення до цих явищ «перевернутою смертю», коли суспільство витісняє смерть з колективної свідомості, і поводить себе так, наче її не існує, і ніхто ніколи взагалі не вмирає.

Індивідуальна самосвідомість, захисні механізми проти неконтрольованих зовнішніх сил, віра в загробне життя та віра в причинно-наслідковий зв’язок між злом і гріхом, між стражданням і смертю, як базис міфу про “падіння” і “піднесення” людини. Ці чотири фактори постійно взаємодіють між собою в культурно-інформаційному просторі, залежно від того, наскільки близько і швидко смерть наближається до людини.

Реальність війни вступає у нерозв’язуваний конфлікт з  “перевернутою смертю”. Внутрішній драматизм породжує у масової людини питання, на які вона сама не може дати відповіді. І тоді людина звертається з цими питаннями до суспільства.

Вона наповнює ними інформаційний простір, таким чином створюючи тематичний запит для медіа. Засоби масової інформації реагують на нього, у свою чергу мультиплікуючи і наповнюючи медіапростір цілком достовірними жахами.

Утворюється замкнуте коло. Включається механізм психічної індукції, тобто навіювання однією або кількома особами усім іншим своїх болісних сприйнять, суджень, прагнень. Ослаблені, невротизовані, інфантильні особи, а також особи у стані так званої  “хворобливої готовності” виступають у ролі “збільшувального скла” наведених у медіа реальних трагедій.

Як це працює у випадку нашої війни. Існує консолідована і цілком вмотивована ненависть мільйонів українців до російських загарбників. Поза “територією війни” продовжує існувати світ, який продовжує жити за правилом “перевернутої смерті”. Він буде відторгувати нашу інформаційну реальність (що ми вже бачимо по зміні політики соціальних мереж), тому що це механізм їхнього колективого психологічного самозахисту.

Натомість українська медіа-реальність дедалі більше насичується травматичними подіями, людським горем і прокльонами на адресу ворога.

У сучасному інформаційному світі, коли кожен легко може бути сам собі і пресою, і телебаченням і радіо, (іноді значно впливовішим, ніж медіа з офіційним журналістським статусом), громадянське суспільство має значно більшу конкурентну перевагу в швидкості і драматичності формування контенту.

ВІдповідно преса, маючи більші юридичні зобов’язання і обмеження в контенті, постійно намагається повернути собі конкурентну перевагу, цитуючи і поширюючи найбільш вражаючі і криваві епізоди війни.

На першому етапі війни це мало продуктивний характер, мобілізуючи суспільну енергію спротиву і помсти.  Зараз ми знаходимося на тій стадії, коли вся номенклатура можливих і неможливих страшних епізодів вже заповнена, і епізоди лише повторюються, відрізняючись локацією і масштабами.

Лишається, звісно, ще сценарій використання ворогом тактичної ядерної зброї, але з точки зору вже існуючої психотравмуючої ситуації він мало чого додасть до загальних існуючих переживань.

Український читач і глядач “об’єднуються в травмі” разом із засобами масової інформації, взаємно поширюючи драматичний контент, і таким чином солідаризуються за рахунок емпатії, співчуття.

Але тут є нюанси. По-перше, люди, які безпосередньо щодень стикаються з загиблими, відірваними кінцівками, розкиданими нутрощами і усіми супутніми ефектами, вкрай рідко це поширюють. Не тільки через потребу інформаційної безпеки чи службові обмеження. Для них це вже банальність, і не може бути цікавим предметом проекції своїх успіхів. В умовах війни джерелами для вірогідних інформацій про успіхи є президент, міністр оборони і головнкомандуючий.

Громадянське суспільство хоче впливати (і активно впливає волонтерським рухом) на перебіг війни. Але в своїй інформаційно-медійній частині воно намагається пом’якшити свій зростаючий невротичний стан через поширення й обговорення (здебільшого болісне) чергових жахіть війни.

Журналісти зазвичай сильно переоцінюють стан власного душевного здоров’я. Тобто вони демонструють ситуативну психологічну стійкість,  але  перебувають під загрозою довгострокових психологічних проблем. Такий стан професійного занурення в травму сприяє поширенню інформації, яка травмує читачів більше, ніж самих авторів.

Захисними чинниками і запобіжниками тут можуть бути:

а) вміння  контролювати емоційні реакції,

б) досвід подолання складних ситуацій,

в) сильне відчуття сенсу своєї діяльності,

г) підтримка керівництва і колективу (спільнота непублічної підтримки).

Кілька порад для всіх медіа-активістів, які можуть зменшити травматичні наслідки ваших публікацій.

Точність –  перехресна перевірка всього, ніяка не перевірена особисто інформація не повинна транслюватися.

Незалежність –  лояльність до своєї аудиторії, а не до партійних і політичних лідерів, чи власників видань.

Неупередженість –  не існує такого поняття, як повна об’єктивність. Справедливість є ключем до істини, але істина теж здатна вбивати.

Людяність –  пам’ятайте, що ви повідомляєте про реальних людей з реальними почуттями.

Підзвітність – визнайте свої помилки, оскільки це показує, що ви відповідальні перед своєю аудиторією.

Також пригадайте собі таку обставину з дещо іншої сфери життя. І до війни, і під час, в Україні скоюються суто кримінальні, побутові вбивства. При чому, бува, з доволі драматичними сюжетами. Це і вбивства дітей матерями і батьками (і навпаки) розчленування, згвалтування – все, з чого черпають свої сюжети поліцейські трилери. Ви прочитаєте про це хіба пару рядків, і не в топ-новинах.  Не кажучи вже про фото з подробицями.

Бо на місці всякого злочину ведуть попередній огляд і фотографування слідчі і криміналісти. Одна з причин невитоку назовні жодної інформації про матеріали слідства –  не дати можливість злочинцю зорієнтуватися в тому, що відомо правоохоронним органам.

Війна Росії проти України – це злочин, епізоди якого документуються належним чином. Але ми маємо справу з гібридною війною, в якій медійна сфера є не лише дуже чутливою. Вона є відкритим джерелом інформації і для ворога, свідченням про його успіхи чи неуспіхи.

Медіа-реагування на війну є одним з важливих маркерів ефективності інформаційних операцій противника. Ми вже цілком свідомі того, що ракетні удари по невійськових об’єктах є фізичним виразом цієї інформаційної війни. Основа тероризму – не лише залякування, а й сприяння тому, щоб страшна інформація поширювалася якомога ширше.

Ви і преса, і громадянське суспільство скажете, що навпаки, поширення такої конкретної травмуючої інформації про злочини Росії посилить мотивацію спротиву, зверне додаткову увагу західних суспільств, назавжди закарбує в історичній пам’яті людей нелюдський образ ворога.

По-перше, треба вийти за межі інформаційної бульбашки своїх однодумців. Ті, кого треба було переконати і мотивувати, давно вже мотивувалися. А зрадників Служба безпеки України продовжує ловити кожен день. І для зрадників ваші плачі – найкраща мелодія в світі.

По-друге, про психологію західних суспільств я вже сказав вище. Емоційно вони влаштовані дещо інакше, і в своїй солідарності з нами не потребують щоденних додаткових картинок. Для цього у них є свої медіа, які відповідають на запити своїх читачів і глядачів. Та й понад те, є небезпека перенасичення їхньої когнітивної сфери нашим горем.

По-третє, історія нікого нічому не вчить. Чим драматичніші події, тим гостріше буде бажання з моментом їхнього закінчення забути це все назавжди. Тому історія має властивість повторюватись.

Усі, хто вважає себе причетним до медіа. Не допомагайте горю поширюватись. Вона само себе поширить. Але без вашої допомоги мине швидше.

 

(Оновлено 12:00)

«Главком»

Семен Глузман  Смерть тієї Росії, яку ми знаємо, неминуча

Чи зможуть росіяни хоч колись зазнати жалю чи навіть каяття?

У дитинстві мене не вчили ненавидіти. Було інше, мене вчили боятися. Бо я жив у тоталітарній державі. Хоча мої батьки цю державу ненавиділи і в межах квартири ділилися зі мною реаліями. Якось, сидячи за столом під час сімейного недільного обіду, на моє конкретне запитання батько відповів: «Так, я не вірю Хрущову, не вірю в його щирість, бо й він за Сталіна був катом, але не покаявся». При цьому він сказав раніше незнайоме мені слово – метаноя. Пізніше, читаючи в таборі якусь статтю Сергія Аверінцева, я ще раз зустрів це вже знайоме мені слово.

Дивно, але мої нові друзі, немолоді протестанти з бандерівського опору також не вчили мене ненавидіти. Вони взагалі не вчили мене нічого. Все було простіше – вони своїм конкретним життям показували приклад. Я прожив поряд із ними майже сім років. І часто замислювався про те, що мої колишні уявлення про життя, здебільшого почерпнуті з книг, різко відрізняються від реалій, у які мене занурила влада. Чим ясніше я дізнавався про їхню страшну, гірку долю, тим яскравіше я уявляв їхнє майбутнє після 25 років життя у в’язницях та таборах. Коротке майбутнє сучасного Ріп ван Вінкля, що повертається у світ, де йому вже нема місця. Він, герой оповідання Вашингтона Ірвінга, повернувся до свого села, де його зустріли байдужість та самотність. Мої таборові друзі, доживши до визволення, поверталися у світ, який зустрічав їх страхом і ненавистю… Про кожного з них тихо говорили, налаштовуючи оточуючих: «Він – бандерівець!»

Там, у таборі, я підготував про них статтю, яку назвав: «Страх свободи: декомпенсація психічного стану чи феномен існування?». У 1982 році вона була опублікована в найпрестижнішому американському журналі. Ще був живий Радянський Союз із його КДБ, а я був на засланні в Сибіру.

Іноді дуже рідко перечитую цю статтю. Дивуючись собі, вдивляюся в обличчя інших друзів, що давно пішли у світ. Чую їхні голоси. Вони не любили Росію. Мали на це право. Постарілі в неволі звичайні селянські сини, вони і там залишалися вірними двом своїм основним цінностям, Всевишньому та Україні. У всіх нас попереду була темрява вічності. З Брежнєвим чи без нього. Тоталітарний режим здавався нам вічним. Втім, він і був вічним, вбиваючи нас по одному. Без розстрільних команд. Василя Стуса та Валерія Марченка вбивали повільно.

Знаю, я мав цих людей ненавидіти, усі цих Брежнєвих, Андропових, Піменових. І наглядачів українців, які знайшли у похмурих уральських лісах своє сімейне та професійне щастя. Не зміг чи не захотів.

У нові пострадянські часи, Василь Підгородецький, який відбув 37 років неволі у в’язницях та таборах, на львівському автовокзалі зіткнувся з табірним наглядачем старшим лейтенантом Чайкою. Той приїхав із дружиною та сином провідати батьків дружини. Саме так, у Західну Україну. Чайка відвів Василя убік і слізно попросив старого зека його пошкодувати, не збирати навколо людей. Василь – пошкодував. А пізніше, розповідаючи мені про цей неймовірний епізод, задумливо промовив: «Як ти думаєш, він би в такій ситуації мене пошкодував? Ні, не пошкодував би…»

Радянський Союз помер, розпався. Він не знав пощади ні до своїх, ні до чужих. З економічних причин його смерть була неминуча. Сьогодні спостерігаю наближення агонії Росії. Володимир Путін уперто наближає її. Смерть тієї Росії, яку ми знаємо, неминуча. Ні Путін, ні його оточення каятися не вміють. Метаноя – не для них.

 

«Буквы»

За даними аналітиків Інституту вивчення війни (ISW), Кремль продовжує інституціоналізацію своїх окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих частинах України для їх підготовки до фіктивних референдумів, анексії та інтеграції до Росії.

Кремль продовжує готуватись до анексії окупованих українських областей – ISW

 

«Цензор.Нет»

22 березня в районі м. Пологи був захоплений у полон російський підполковник Кошель Олександр Олегович начальник відділення інформаційного протиборства та оперативного маскування 58 армії Південного воєнного округу ЗС РФ. В українських ЗМІ він більш відомий, як любитель трусів і шкарпеток ЗСУ.

Євген Мачульський  Російські інформаційно-психологічні війська: одкровення полоненого підполковника

 

Новая газета. Европа

Human Rights Watch (HRW) опубликовала доклад о похищениях и пытках граждан Украины на территориях, занятых Россией. В отчете говорится о десятках подобных случаев

«Если не сознаешься, отдадим тебя чеченцам — они любят убивать таких, как ты»

 

Deutsche Welle

Власти стран Восточной Европы разочарованы тем, что Берлин не выполняет свои обещания. И ущерб репутации Германии наносит, прежде всего, СДПГ — партия канцлера Шольца, считает Франк Хофман.

Комментарий: Невыполнение обещаний о поставке танков Польше вредит ФРГ

 

 

(Оновлено 11:00)

«Грани. Ру»

Борис Соколов  Авральный шантаж

Россия в пять раз сократила прокачку газа по газопроводу «Северный поток — 1». То, что Германия выразила готовность передать полученную после ремонта из Канады турбину и со своей стороны оформила все необходимые документы для ее возврата в Россию, никак не повлияло на это решение Москвы, которое может оказать разрушительное воздействие на европейскую, и прежде всего германскую, экономику. Россия же со своей стороны не дает таможенного разрешения на ввоз злополучной турбины.

Все это еще раз доказывает, что резкое сокращение поставок российского газа в страны Евросоюза вызвано не техническими, а исключительно политическими причинами. И те послабления в санкциях, на которые пошел Берлин, чтобы обеспечить возвращение турбины Siemens в Россию, только разожгли кремлевские аппетиты.

Москва стремится создать экономический хаос в Евросоюзе и вынудить те страны, которые в наибольшей степени зависят от российского газа, то есть Германию, Италию и Австрию, пролоббировать если не отмену, то серьезное ослабление антироссийских санкций, остановку поставок европейских вооружений Украине и заключение перемирия, которое нужно России, но на которое не соглашается Украина. В Кремле дают понять, что Германия и другие страны Евросоюза, отказывающиеся пойти на российские условия и оплачивать газ в рублях, будут сидеть на голодном газовом пайке вплоть до окончания боевых действий в Украине.

В Москве торопятся, потому что хотят скорейшего заключения перемирия, чтобы провести псевдореферендумы о присоединении захваченных украинских регионов и предотвратить украинское контрнаступление на юге. Оно должно вот-вот начаться, возможно, уже на следующей неделе. На это указывают участившиеся обстрелы из установок HIMARS мостов через Днепр, соединяющих российский херсонско-бериславский плацдарм с левым берегом. Все мосты были повреждены. Такие акции обычно предпринимаются непосредственно перед наступлением, чтобы неприятель не успел устранить повреждения или навести понтонные переправы. А представители украинской военно-гражданской администрации Херсонской области предупредили жителей Херсона, что им лучше не выходить на улицу и в связи с этим иметь двухнедельный запас продуктов. Это тоже признак скорого украинского контрнаступления.

Российские войска спешно перебрасываются на юг, но их командование, судя по всему, не уверено, что плацдарм на правом берегу Днепра удастся удержать. У российской армии действительно истощаются запасы ракет. Верный признак этого — использование зенитно-ракетных комплексов С-300 для обстрелов украинских городов. Зенитные ракеты стреляют по наземным целям очень неточно, а их боеголовки несут лишь небольшой заряд, так что обстрелы ими наземных целей неэффективны. Российские генералы идут на это не от хорошей жизни. Поэтому Кремль и делает ставку на гибридные методы войны, в первую очередь газовый шантаж.

Пока что Германия и другие страны ЕС не намерены поддаваться российскому шантажу. Средством борьбы с ним стало соглашение о 15-процентном сокращении потребления газа, к которому присоединились все государства ЕС, кроме Венгрии. В долгосрочной перспективе шантаж Москвы обернется против нее самой. Попасть вновь на европейский рынок «Газпрому» не удастся, а перенаправить весь высвободившийся объем газа на азиатские рынки невозможно, поскольку в Китай и Индию из России проложен лишь один газопровод. Поставки российского природного газа в Азию в 2021 году составили лишь 10% от общего объема экспорта в Европу, и быстро нарастить их не получится. России придется сокращать добычу газа, закрывать и консервировать месторождения, что также требует немалых затрат.

Тем временем в Европе начинают осознавать, что поставки оружия Украине необходимо планировать на долгосрочную перспективу и что они могут оказаться эффективнее санкций, которые пока что не слишком ослабили Россию. Показательный пример здесь — заключение контракта стоимостью 1,7 млрд евро на поставку Украине 100 современных САУ PzH 2000. Стоимость этой сделки почти втрое превышает стоимость всего оружия, поставленного до сих пор Германией Украине (600 млн евро). На изготовление этой партии самоходок понадобится как минимум несколько месяцев, а скорее всего даже несколько лет, но выполнение контракта начинается немедленно.

Контракт по PzH 2000 — свидетельство того, что Германия и другие европейские страны готовы поставлять Украине современные тяжелые вооружения на долгосрочной основе, в том числе после окончания российско-украинской войны.

Но сейчас весь вопрос в том, хватит ли уже поставленного Украине вооружения для победы в большой битве на юге, которая должна вот-вот начаться. И тут очень важно, смогут ли США и другие страны НАТО в случае необходимости оперативно передать Украине тяжелые вооружения со складов своих армий в Европе.

(Оновлено 10:00)

«Главред»

Дмитрий Снегирев  Следующий шаг ВСУ на Херсонщине

Антоновский мост — только начало: следующим шагом должно стать уничтожение железнодорожной переправы.

Вывод из строя Антоновского моста под Херсоном существенно осложнил логистику поставок оккупантов.

Первый удар по Антоновскому мосту на Херсонщине состоялся 19 июля. Тогда оккупационные власти заявили о вынужденном перекрытии переправы. «Движение мы будем перекрывать. Мы найдем другие пути перехода через Днепр в город Херсон. Город не останется без сообщения с левым берегом», — заявил ставленник оккупантов Кирилл Стремоусов.

Антоновский мост был построен в 1985 году. Он имеет ширину 25 метров и длину 1366 метров. Мост пересекает сразу две реки: Днепр и ее левый приток Конку.

Этот мост является ключевым для поставки российским захватчикам военнослужащих и военной техники из оккупированного Крыма в Херсон.

Удары сделали невозможным движение габаритного транспорта, но оставили возможность проезда для легковых авто. Атака в ночь на 27 июля окончательно превратила мост в лучшем случае в пешеходный.

Сейчас переброска тяжелой бронетехники по автомобильным мостам для российских оккупантов уже затруднена. Логистика противника для удержания своей группировки становится все труднее.

Нашими ракетно-артиллерийскими подразделениями выполнено более 150 огневых задач, по результатам которых закреплен наш огневой контроль над транспортными артериями на оккупированных территориях Херсонской области.

Всего в шести километрах от бывшей автомобильной переправы находится еще одна железнодорожная. Кроме того, в 70 км от Херсона, через плотину Каховского водохранилища в Новой Каховке есть автомобильный и железнодорожный переход.

Именно наличие железнодорожного моста через Днепр позволяет врагу сократить плечо логистических поставок и создать предпосылки для удержания позиций на Херсонском направлении.

По информации представительства Президента Украины в Автономной Республике Крым, ежедневно в сторону Джанкоя движутся около 50 вагонов с эшелонами российской военной техники, также замечены очереди военной техники на админгранице с оккупированным Крымом, вблизи населенных пунктов Армянск и Красноперекопск.

CNN установило геолокацию нескольких видео, снятых за последние несколько дней, на которых видно, как колонны переправляются из Крыма в Херсон.

Кроме этого, по оценкам специалистов, российские войска продолжают укреплять свои позиции в Запорожской и Херсонской областях в рамках подготовки к контрнаступлению украинцев. Для успешного контрнаступления на Херсонщине ВСУ нужно уничтожить железнодорожные мосты, которыми оккупанты перебрасывают технику и боеприпасы.

Стоит отметить, что именно по железнодорожному мосту оккупантами перебрасываются военные грузы. Возможность железной дороги для перевозки техники и боеприпасов – значительно больше, чем автомобильных трасс.

Соответственно, если мы говорим о контрнаступление ВСУ на Херсонщине и нанесение поражений по локациям базирования оккупационной армии, следующим шагом должны стать удары по железнодорожным узлам и мостам.

 

(Оновлено 8:00)

Агія Загребельська

2 години 17 хвилин — марафонська розмова Байден — Сі

Судячи з прес-релізу Білого дому, є поки дві сфери, де вони можуть співпрацювати: зміна клімату та охорона здоров’я.

КНР в прес-релізі знов зазначив «українська криза»

Про Тайвань: «Ті, хто грається з вогнем, загинуть від нього»

Авіаносна група USS Ronald Reagan у вівторок покинула Сінгапур та рухається у напрямку Тайванської протоки

1 серпня 1927 року Мао Цзедун заснував КНР. Плани Пелосі відвідати Тайвань в ці дні не підтверджені та не спростовані

КНР продовжує підтримувати росію, звинувачуючи у війні розширення НАТО, виступаючи проти поставок зброї Україні та наполягаючи на тому, що Україна має замість того аби оборонятися воєнним шляхом, сісти з путіним за стіл переговорів і там спільно з кремлем вирішити свою долю

КНР не засудив різнанину в Бучі, поширюючи пропаганду, що це інсценування

КНР не засудив «Азовсталь», граючи в російську дезінформацію про розміщені там біолабораторії

КНР не засудив Вінницю, обстріл родільного будинку, Ірпінь, Кременчук, Харків, Маріуполь, Волноваху, фільтраційні табори та викрадення дітей…

КНР вважає, що росія має право таким чином вирішувати свої законні занепокоєння. Що так росія захищається від НАТО.

Напруженість між Пекіном та Вашингтоном суттєво зросла з моменту останньо розмови Сі-Байден в березні.

В листопаді на саміті APEC в Бангкоку можливо вони зустрінуться.

 

Eugene Platon

Первая в истории человечества война в прямом эфире: всё фиксируется и что-либо скрыть невозможно.

  1. Ракетные обстрелы ночные, утренние, дневные по всей Украине.

Этот «дождь» надолго.

Надо просто привыкнуть, хотя и непросто.

ВСУ: «Из Беларуси по Украине запустили более 20 ракет».

Дзякуй, «браты» беларусы.

Все же хорошо, что у нас всего два «братских» народа.

  1. Турецкая авиастроительная компания Baykar Makina снова проявила солидарность с Украиной и решила передать ей безвозмездно тот беспилотник «Байрактар», на который собрали средства в Польше. Поляки собрали на покупку дрона 22,5 миллиона злотых (пять миллионов евро).

Средства, перечисленные польскими гражданами и организациями, направят на гуманитарную помощь Украине.

Напомню, что технический директор и совладелец компании Baykar Makina Сельчук Байрактар — зять президента Турции Реджепа Эрдогана. Он женат на его дочери Сумейи.

См. подробнее: https://is.gd/qAq8Tv пункт №2.

  1. Во Франции проверят активы российских олигархов и чиновников, приближенных к Путину.

Национальная финансовая прокуратура Франции проверит, в частности, активы российских олигархов в сфере недвижимости. Об этом сообщает Le Parisien.

Отмечается, что антикоррупционная общественная организация «Transparency International» 20 мая подала жалобу по фактам отмывания денег российскими олигархами.

По данным издания, расследование направлено против организаторов схем по отмыванию денег, коррупционных правонарушений, хищения государственных средств и уклонения от уплаты налогов.

Французские следователи проверят, каким образом олигархи и чиновники от Абрамовича до Керимова из санкционного списка ЕС и не только, смогли накопить значительные активы в сфере недвижимости от Парижа до Канн и Антиба, а это сотни дорого стоящих вилл и отелей на Лазурном берегу Франции на десятки миллиардов евро, многие из них заморожены, многие в спешке выставлены на продажу, но теперь все объекты попадают под проверку финансовой прокуратуры Франции.

Напомним, что в ЕС разрабатывают закон, который поможет передать вырученные средства с  проданного  конфискованного имущества путинских чиновников и олигархов  на восстановление Украины.

  1. Эстония приостанавливает выдачу «дорогим роzzиянам» временного вида на жительство и виз для обучения. Это решение в четверг утвердило правительство республики.

«Нех.й шастать!»

  1. Рейтер: Россия создала в Украине сеть тайных агентов для подготовки к вторжению.

Кремль внедрил в госаппарат Украины тайных агентов, которые с помощью подкупа и уговоров должны были подготовить почву для российского вторжения, говорится в расследовании агентства Рейтер.

Когда российские военные днем 24 февраля дошли до Чернобыльской АЭС, там их ждали украинские подразделения, которым было поручено защищать опасный объект. Однако меньше чем за два часа без боя, 169 бойцов Нацгвардии Украины сложили оружие.

Это было не случайностью, утверждает агентство Рейтер, а частью запланированной Кремлем операции. Ссылаясь на пять источников, которым было известно о подготовке России к войне, Рейтер пишет, что благодаря помощи этих агентов, Москве должно было понадобиться лишь небольшое количество военных и несколько дней, чтобы добиться увольнения или капитуляции.

Журналисты агентства смогли ознакомиться с документами следствия и выяснили, что среди завербованных были, например, украинские следователи, занимавшиеся контрразведкой.

Секретарь Совета национальной безопасности и обороны Украины Алексей Данилов сказал Рейтер, что на момент начала войны российские агенты действовали в правоохранительных органах, а также службах обороны и безопасности.

Кроме того, ссылаясь на один источник, непосредственно знакомый с планами Кремля по вторжению, Рейтер сообщает, что российские агенты были отправлены в Чернобыль еще в прошлом году, чтобы подкупить чиновников и подготовить почву для бескровного захвата власти. Рейтер не смогло независимо проверить это утверждение.

«Хотя Россия захватила Чернобыль, ее план по захвату власти в Киеве провалился. Согласно многочисленным источникам в России и Украине, во многих случаях внедренные Москвой спящие агенты не справились со своей работой. Секретарь Совета безопасности Украины Данилов сказал, что агенты и их кураторы считали Украину слабой, что было «полным заблуждением», — пишет агентство.

Вместе с тем источники Рейтер признают, что российским шпионам удалось достичь успеха в одном — они посеяли недоверие внутри Украины и обнажили проблемы в украинской СБУ. Одним из итогов этого стало недавнее увольнение главы ведомства Ивана Баканова.

 

Zuri Tristanovich

«Отбирают все, не продают даже куртки»: россияне шокированы русофобией в Финляндии, куда недавно открыли границу. Вывезти из Финляндии теперь можно только продовольствие, и то после досмотра сумок

 

Игорь Эйдман

Рассуждения российских властей о войне против Украины воспроизводят типичный ход мыслей серийного маньяка-насильника.

  1. Жертвы насилия сами виноваты в том, что их насилуют — почему не отдаются добровольно?
  2. Жертвы насилия сами виноваты в том, что их приходится убивать — зачем сопротивляются и пытаются дать сдачи?
  3. Те, кто пытается помочь жертвам, разделяют с ними ответственность за насилие, потому что способствуют таким образом продолжению бессмысленного сопротивления.

Подписи: Путин, Лавров, Захарова, Чикатило.

 

Юрий Юхман

кого-то еще удивляет, почему инопланетяне не идут с нами на контакт?

 

(Размещено в 7:00)

Альфред Кох

Сто пятьдесят пятый день войны начался ракетным обстрелом украинских городов с севера — из Белоруссии, с востока — из России, и с юга — с российских кораблей в Черном море. Стреляли всем подряд: и Искандерами из Белоруссии и Белгородской области, и ставшими «знаменитыми» после Винницы Х-22 с бомбардировщиков, и «Калибрами» с кораблей Черноморского флота.

Помимо этого, российские войска пытались наступать в Донбассе. Успеха практически нигде не имели, за исключением того, что ЧВК «Вагнера» все-таки удалось захватить Углегорскую ТЭС. Что это значит с точки зрения усиления/ухудшения положения сторон — не мне судить.

То ли это большой успех россиян, то ли в очередной раз гора родила мышь — скоро узнаем. Это станет видно по темпам продвижения в сторону Бахмута и Северска. Не думаю, что это как-то радикально изменит ситуацию в их пользу.

А вот на Херсонском направлении уже ВСУ сегодня добились успеха: окончательно освобождены населенные пункты Лозовое и Андреевка на левом берегу реки Ингулец. Таким образом, ВСУ еще сильнее укрепились на этом плацдарме, что создает хорошие возможности для движения в сторону Новой Каховки, поскольку больше на пути к ней никаких естественных преград, которые нужно форсировать, нет. Зато туда ведет прямая дорога, что облегчает всю логистику.

Что сегодня показалось мне важным за пределами боевых действий? Прежде всего то, что Сенат США принял резолюцию, призывающую Госдеп объявить Россию страной-спонсором терроризма. Если Блинкен все-таки решится на этот шаг, то это создаст легальную базу для ограничения суверенного иммунитета России на ее активы на Западе и конфискация пресловутых 300 млрд долларов из резервов ЦБ РФ обретет, наконец, реальные черты.

И если это случится, то у Украины появится практически неисчерпаемый источник финансирования закупок американского оружия в рамках ленд-лиза. Это как минимум. А как максимум — источник для послевоенного восстановления страны. Впрочем, туда я бы еще пока не спешил заглядывать. До этого еще надо дожить…

Да, сегодня зам. Генсека ООН Мартин Гриффитс заявил, что первый корабль с украинским зерном завтра выйдет в море по т. н. «зерновому коридору». То есть, вопреки прогнозам аналитиков, это взяло не две-три недели, а считанные дни с момента подписания договоренностей в Турции. И даже российский обстрел одесского порта ничему не помешал.

Это очень обнадеживает, поскольку создает для Украины собственный источник получения столь необходимых ей средств. Что ж, в бессильной злобе путинские вояки будут смотреть на проходящие мимо них зерновозы и понимать, что каждый из них — это источник валюты для очередных HIMARS и Panzerhaubitze 2000.

Разумеется, соблазн пальнуть по этим зерновозам будет у россиян огромным, но ставить себя под риск окончательного разрыва отношений с Эрдоганом — это слишком дорогая цена для того, чтобы просто таким образом выплеснуть злобу от бессилия что-то изменить. Ведь разрыв отношений с Эрдоганом сильно ухудшит все геополитические проекты Путина от Армении и Грузии до Сирии и Ливии.

На меня еще произвел сильное впечатление гуляющий по сети ролик, в котором боевые буряты кастрируют украинского военнопленного. Демонстративная и бессмысленная жестокость этой казни сродни уже подзабытым роликам о том, как чеченские боевики отрезали головы российским солдатам.

Напомню, что практически все участники тех казней (некий Салаудин Темирбулатов по кличке «Тракторист» и его подельники) были пойманы, осуждены и посажены в тюрьму. Где и сидят до сих пор. Пожизненно.  Убежден, что и этих «воинов» ждет такая же судьба.

И если Путин сам их не выдаст или не посадит, то это значит, что он одобряет такое поведение. А раз так, то какие могут быть сомнения, что Россия — спонсор терроризма? А, Блинкен? Разве тут есть место для сомнений?

Путин уже покрывал тех животных, что устроили резню в Буче и даже демонстративно присвоил их воинской части звание гвардейской. И что-то мне подсказывает, что и в этот раз эти мрази поучать ордена и медали. Таков Путин: являясь сам латентным садистом он всегда одобрительно относится к такого рода проявлениям «мужества».

Ну а пропагандоны типа Пескова и Захаровой заверещат как обычно про «фейки» и «разнузданную компанию клеветы на доблестных российских воинов». Вольно ж им врать. Никто уже на них не обращает внимания: собака лает — ветер носит…

Пусть этот ролик посмотрят все те, кто до сих пор верит, что российская армия кого-то в Украине «освобождает» и что она «борется с нацистами».

А нам уже и объяснять ничего не надо: мы и сами знаем, что наше дело — правое, враг будет разбит и победа будет за нами.

Слава Украине! 🇺🇦

 

Мурлокотан Паштетофф-сосискин

Отже, вчора ми обговорили військово-політичні питання найближчої фази війни і намагалися визначити основні операційни напрямки, де найбільш вірогідно військове командування противника невдовзі застосує свої головні зусилля…

Пан Арестович вчора у розмові з паном Фейгином заявив про нібито підготовку рф до переходу у «стратегічно оборону». Я не зовсім з ним згодний…

Точніше кажучи, зовсім не згодний. І ось чому…

— Починаючи з 25-го липня ц.р. відбувається переміщення підрозділів 14-ї обр СпП (Хабаровськ) Східного ВО в тимчасово окупований Крим. Згідно наказу командуючого СхВО до 5-го серпня у складі бригади повинно бути сформовано не меньше як 32-і розвідувально-диверсійні групи (рдг) у готовності діяти у новому районі бойового призначення.

 — Через залізничні станції «Шахтна» та «Олександрівка» (Ростовська обл.) у південому напрямку прослідувало не меньше як 6 ешелонів з технікою та озброєнням 8-9 БТГр\ТГр військ Східного військового округу зс рф (загалом, близько 450-470 одиниць ОВТ), включаючи пасажирські та вантажні вагони з боеприпасами, ПММ.

— Майже закінчилось перекидання на Криворіжський напрямок БТГр 76-ї дшд. Фіксується зосередження та розгортання не меньш як 5-и БТГр цього з’єднання, посилених танковими підрозділами рівня взвод — рота у північно-західному секторі Херсонського плацдарму.

   До перикадання у Південу операційну зону готується також  й 106-а повітряно-десантна дивізія (пдд). Принаймні, командуванням з’єднання була сформована група штабних офіцерів, яка вже вибула туди на рекогносцировку.

   Загалом у Південнобузькому операційному районі ВЖЕ перебуває угруповання ПДВ у складі 14-15-и батальйонних тактичних груп чисельністю до 8500 в/с. Очикується його зростання до 10-11 тисяч особового складу. З прибуттям «туляків» з 106-ї пдд воно може ще більше зрости.

— Фіксується переміщення понтонно -мостового підрозділу зі складу Східного військового округу зс рф (45 од. ОВТ) через Мелітополь в напрямку м.Херсон. Скоріш за все, це не для Дніпра, так як на Дніпрі та Інгульці вже розгорнуто та діє принаймні 2-і інженерно-саперних ТГр зі складу ісв Південного ВО. Це для форсування Південого Буга…

   Загалом по напрямку Маріуполь — Бердянськ — Мелітополь — Нова Каховка протягом останього тиждня прослідувало не меньш як 6 БТГр противника (в основному зі складу його пдв).

— На Запорізькому напрямку, як я вже писав раніше, командування військ противника також дуже активно ущільнює та нарощує своє угрупування. Так, з метою посилення  підрозділів 19 мсд 58-ї ЗВА Південного ВО, яка нині веде важкі оборонні бої з передовими підрозділами Сил оборони України в районі Пологи та Гуляйполе (не меньш як 3 БТГр) командування військ противника перекинуло додатково ще одну БТГр, танкову. Є відомісті, що на танках типу Т-90.

  Окрім цього,  виявлено зосередження та розгортання на Запорізькому напрямку в районі н.п.Басань (Запорізька обл.), це якраз південіше Пологи, ще однієї БТГр – близько 30 од. ОВТ + зрбатр на ЗРК С-300.

— На Миколаївському та Криворізькому напрямках противник продовжує активно вести повітряну розвідку. З метою уточнення положення наших військ, коригування вогню артилерії та виявлення демаскуючих ознак власних позицій противник різко наростив інтенсивність застосування БпЛА (до 45-и л/в на добу, до цього в середньому відзначалось до 17-20 л\в).

—  В районах залізничних станцій Каланчак,  Брилівка командування військ противника інтенсивно відновлює пункти зберігання боеприпасів, ПММ та ОВТ. Фіксується інтенсивне роззосередження цих предметів МТЗ у напрямку на Херсон.

   Окрім того, по цьому напрямку командування військ противника активно підтягує артилерію, автомобільну та спеціальну техніку. Так, зокрема, відзначається переміщення арт-дивізиону на 203-мм СГ 2С7 «Пион» (до 16-и одиниць), а також близько 40 одиниць вантажних автомобілів, паливозаправників, авто-кунгів в напрямку на Раденськ.

— Противник розширює  також мережу аеродромів на окупованих територіях, які можуть використовуватись як аеродроми підскоку для штурмової авіації та базування армійської авіації. Відзначається проведення робіт з відновлення злітно-посадкової смуги колишнього аеродрому у районі н.п.Маринопіль. А також фіксується ДОДАТКОВЕ підсилення угрупування армійської авіації на польовому аеродромі в районі н.п. Чаплинка — до 11-12 вертольотів (з яких принаймні 2 ланки — до 8-и одиниць, ударні типу Ка-52 та Ми-24\35).

   Про посилення угрупування оперативно-тактичної та армійської авіації на АБ в Криму та південному Приазов’ї я вже писав раніше.

— Через територію Криму противник також досить активно переміщає на Таврійсько-Південнобугський та Запоріжський операційні напрямки свої війська. Загалом, через залізничні станції Керчь та Джанкой прослідувало 4 БТГр\ТГр, всього 175-180 одиниць ОВТ. Все це, за словами самих «безпосередніх учасників процесу», поперло «на Херсон та под Запорожье»

—  Лише протягом останніх 3-х діб через 4 основні залізнічні станції розвантаження в смугах відповідальності угрупувань військ противника  «Юг» та «Дон»   пройшли — артилерійський підрозділ великої потужності (18 самохідних мінометів “Тюльпан”), до БТГр (20 танків, 10 БТР, 20 од. АТ, чотири вагони з БП); до 2-х РТГр (10 танків, 10 БМП, шість вагонів з БП та чотири вагони з о/с);  до тб та реабатр (до 25 танків Т-72 та п’ять РСЗВ “Град”).

— На залізничній станції “Уразово” (Бєлгородська обл.) сформовано ешелон, ймовірно зі складу 36 ЗВА Східного ВО (у т.ч. 26 БМП, до 11 танків, близько 10 ВА, чотири САУ), відправлення якого планується найближчим часом.

  Починаючи з вчорашнього дня на залізничній станції “Алексеевка” (Бєлгородська обл.) завантажуються у ешелони артилерійські ТГр 305-ї абр 5-ї ЗВА Східного ВО для переміщення «куда-то на юг»…

Ну і т.д…. я можу ще довго перераховувати.

А якщо згадати, що вся ця «красота» ДОДАЄТЬСЯ до того, що було розгорнуто противником на Півдні ще з початку широкомасштабного вторгнення, то думаю, що висновки тут  напрошуються одностайні…

Особливо «цікаво» у цьому контексті виглядає зосередження на Півдні угрупування повітряно-десатних військ (пдв) противника…

Основні сили всіх 4-х дивізій пдв (7-ї дшд, 76-ї дшд, 98-ї пдд та 106-ї пдд) розгортаюься саме тут. Більше того, одна з 3-х окремих бригад пдв (11-а одшбр) — також тут, зараз воює у районі Високопілля. Лише 2-і одшбр (83-я та 31-а), а також «елітна» 45-а обр СпП пдв… тут відсутні.

Очевидно, що командування військ противника розгортає у Південній операційній зоні (тобто на Миколаївському, Криворіжському та Запоріжському напрямках) оперативне НАСТУПАЛЬНЕ угрупування військ, основу якого складуть війська Східного ВО (БТГр зі складу 2-х з 4-х армій округу — 36-ї та 29-ї фіксуються при перегрупуванні) та головні сили ПДВ зс рф + окремі частини та з’єднання 49-ї та 58-ї ЗВА Південого ВО…

У зв’язку з цим, зразу постає ціла низька питань…

Питання №1…

Куди ця шобла посуне…?

Відповідь очевидна — або на Миколаїв (далі на Одесу та Придністров’є), або на Кривій Ріг (далі на Запоріжжя та Дніпро), бо саме тут концентруються «смугасті» болвани з російських пдв у «ексклюзивних обсягах».

Все вірно, шановне панство, поки ви «збираєтесь звільняти Херсон», вони там же збираються наступати. Інакше, яскраво виражене мобільно-наступальне «десантно-штурмове» російське стадо, яке для впертої оборони підходить дуже слабо, не збиралося би у такій кількості саме на цьому напрямку.

Питання№2

А як же… «Бомбас» та Харьків…?

Про них також не забудуть. Але в «обмежаних» масштабах.

Вже зараз основний обсяг «бойових завдань» наприклад на Авдіївському, Кураховському та Бахмутсько — Краматорськом напрямках виконують виключно «сили та засоби» так званих «1-го та 2-го АК народної поллюції днр\лнр» та кримінально-схибнуті батальони російських чвк штибу «вагнер» та «ліга» (їх нараховується близько 7-8).  Російські кадрові підрозділи тут присутні у «першій лінії» лише «епізодічно», в переважній більшості вони —  або виведенні «в резерв, на відновлення», або готуються до перекидання «на новий операційний напрямок».

Лише угрупування військ противника «Изюм» поки залишається виключно власне російським. Але останнім часом, воно занято «оптимізацією та перегрупуванням». Тому, хоча й залишається самим потужним угрупуванням військ серед усіх угрупувань російьких військ, що діють на территорії України (приблизно до 30-и БТГр, як у першій лінії, так й у тактичному резеві), але власне до відновлення широкомасштабного наступу на Славянський район оборони воно буде спроможне лише через певний проміжок часу…

Вагому роль у «питанні Донбасу», безсумнівно, в подальшому буде відігравити тактична група військ противника, розгорнута безпосередньо на Сіверському напрямку. Але, у найближчий перспективі, сама по собі вона навряд чи активізується без активізації на суміжних ділянках (зокрема, на Славянському та Бахмутському)…

Тому, відповідь на питання стосовно «Бомбасу» також очевидна — наступати на ту частину Донецької області України, яка ще залишається під контролем уряду України будуть «напополам» —  одне угрупування з «нарядних міліціонерів днр\лнр» та найманців (приблизно, з околиць Донецька у північно-західному напрямку) й друге — те, що після організаційно-штатних змін у своєму складі залишиться від угрупування «Изюм» (власне на Слов’янськ та західніше нього)…

Це якщо будуть дійсно наступать, бо цілком можливо, що на цьому напрямку війська противника можуть перейти до «активної оборони» з дрібними тактичними «тичками»…

Інша справа — Харьківський напрямок…

Концентрація військ противника тут не зменьшується, навіть попри те, що частина «резервів», розгорнутих у Білгородський області рф, «за спиною» угрупування військ противника, діючого на Харьковському напрямку, убуває «кудись на південь». Більше того, вона певною мірою збільшується…

Останнім часом тут з’вились, принаймні 4 нові БТГр зі складу 1-го та 15-го мсп та ще 1 «відновлена» БТГр зі складу 18-ї мсд.

Більше того, на Чугуївському та Балаклейскому напрямках, окрім 5-и БТГр, діючих тут, противник почав концентрувати артилерію в пристойних кількостіх — розгорнуто загально, принаймні, 4 арт-ТГр ствольної та реактивної артилерії зі складу 288-ї та 200-ї абр.

Самим яскравим показником намірів командування противника на цьому напрямку є наявність розгорнутої тут повнокровної 144-ї мсд, яка стоїть у тилах Харьківського угрупування військ противника «як вкопана»… там відбулась певна ротація її мотострілецьких полків, але ні чисельність, ні змістовний склад, ні відповідно — її бойові спроможності… не змінилися. Тобто, це таке саме повністю укомплектоване, оснащене та озброєне мотосрілецьке з’єднання противника… цілком готове до вводу в бій у повному складі у будь-який момент.

Тобто, відповідаючи на питання у частині, що стосується Харьківського напрямку цілком можливо дійти до висновку, що вони тут готові наступати. Але, все одно — набір тих сил та засобів, які вони сконцентрували для дій саме на цьому напрямку, досить обмежаний… Харьків, це не Шепетівка, і навіть не Краматорськ…  ОДНОГО, нехай й ударного угрупування військ для того, щоб, принаймні, прорватися на його околиці, явно мало… Навіть в умовах, коли з півдня (на Чугуївському напрямку) також будуть «піддавлювати»…

Отже, підсумовуємо…

Як бачимо… приготування командування військ противника цілком укладається у наш вчорашній висновок. На сьогоднішній день, противник здатний до проведення ЛИШЕ ОДНІЄЇ ОПЕРАТИВНОЇ НАСТУПАЛЬНОЇ ОПЕРАЦІЇ, підготовку якої ми й спостерігаємо у Південній операційній зоні.

На решті операційних напрямках — активна оборона, з цілком ймовірними 1-2 тактичними (нехай навіть оперативно-тактичними) наступами. Найвірогідніше — на Харьковскому та Слов₴янському напрямках (без особливих шансів перевести їх в оперативний успіх).

Все це, також цілком вкладається у стратегію (військово-політичні цілі), реалізацію якої вимагає на практиці від своїх «дженералей» месье бункерний довбойоб… Нанести Україні поразку шляхом швидкої та разгромної (у сенсі втрат) операції та примусити її погодитись… на те, що йому вдалося «відкусити» на сьогоднішній момент….

Це такий його, «сценарій» виходу з війни…

Я ж кажу… тотальний довбойоб…

і «дженералей» своїх такими робить…

 

Мурлокотан Паштетофф-сосискин

Мене дивує…

з якою готовністю ховрашка…

наш «обЫватель» готовий надати декільком диркам у мосту значення і статус фєтішу та створити з них предмет поклоніння…

Люди, ви у своєму розумі…не?

 

Мурлокотан Паштетофф-сосискин

Новини комплектування… війська «ОслАбАниТелей»

— У Брянський області командування 1-ї ТА ЗВО формує зведений підрозділ (розвідувальний батальон) добровольців під назвою «Брянский партизан» (вже смішно…). Планується використовувати його для виконання завдань із «прикриття державного кордону»… а в подальшому, після допідготовки та бойового злагодження — залучити до так званої «сво» на території України. Поки, набирається лише на 1.5 роти…

— На Бахмутьскому напрямку задля «ущільнення бойових порядків» безпосередньо на передових позиція, командування військ противника розгорнуло 4, так званих «стрілецьких батальона мобілізаційного резерву 1-го АК» (район н.п. Трипілля, Володимирівка та Стряпівка). По словам самих «мобілізованих», батальони «частково недоукомплектовані». За всіма ознаками, у противника явні складнощі із використанням боєздатних підрозділів на «допоміжних» ділянках лінії фронту. Вже «затикають дірки» наловленими бомбаськими «мобіками», м’яко кажучи, із сумнівним рівнем боєздатності…

— На Миколаївському напрямку, в районі Великі Копані, фіксується недоукомплектована зведена тактична група чеченських підрозділів Росгвардій (оперативний полк «Ахмат») вірогідно зі складу батальону «Ахмат — Захід», чисельністю близько 110-120 в\сл, загалом — 8 БТР, до 10-и ББМ та 10-и вантажних автомобілів. Пересувалися з боку залізничної станції Брилівка у бік Великі Копані.

— Через незадовільні темпи формування у ЗВО «резервного» 3-го АК (н. п. Муліно) у місцевий гарнізон прибула інспекційна комісія на чолі з генералом армії о.салюковим, яка, треба думати, буде «на місці визначати» ті проблеми, які заважають командуванню цього армійського корпусу, в кінці кінців, доукомплектувати АК потрібною кількістю в\сл й приступити безпосередньо до процесу бойового злагодження його частин та підрозділів…

2 оценки, среднее: 5,00 из 52 оценки, среднее: 5,00 из 52 оценки, среднее: 5,00 из 52 оценки, среднее: 5,00 из 52 оценки, среднее: 5,00 из 5 (2 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.
Загрузка...

Комментарии читателей статьи "BloggoDay 29 Jule: Russian Invasion of Ukraine"

  • Оставьте первый комментарий - автор старался

Добавить комментарий