BloggoDay 4 Jule: Russian Invasion of Ukraine

Фейсбук-огляд 4 липня 2022 р.

 

(Оновлено 19:00)

Сержант ЛиС

Плешивый бредоносец не будет поздравлять США с днëм независимости. Так как загнивающие нам «не дружные». А ведь ещë недавно Ельцин произнëс: «Боже, храни США», а Рейган поздравлял нас с Новым годом. Встали с колен, да так, что теперь те достижения кажутся какой-то фантастикой…

 

Дядюшка Шу

Отец погибшего курсанта с крейсера «Москва» сообщил, что его жена забрала все полученные за сына деньги и сбежала.

Бедный мужик! Теперь ему надо снова жениться, рожать сына, растить его, отравлять на войну, ждать похоронку, выбивать деньги! Это сколько же хлопот, господи!

 

ТЁТЯ РОЗА 🌹

Эта война Путина напоминает пожар,

 который устраивают на складе,

чтобы скрыть следы хищений.

 

Right Now

Сергей Миронов предложил переименовать Калининград в Владибалтийск, а область — в Балтийский край.

Как же заебал этот ебучий кусок дерьма.

 

Right Now

ДНР И ЛНР — это вымышленные названия украденных территорий, Крым — это Украина. «Спецоперация» — это трусливая вуаль войны. Нет ничего вечного — всё хуевое когда-то закончится.

 

Right Now

Ватники пишут «Мы должны отстоять наш Донецк». А с хуя ли украинский Донецк ваш??

 

Right Now

Некоторые люди на полном серьезе заявляют, что «спецоперация нужна для того, чтобы не было войны». Что блять? Видимо, голова им на плечах нужна только для того, чтобы кушать.

 

Right Now

Патриарх Кирилл: Россия не сделала никому ничего плохого, в мире ополчаются на нее из чувства ненависти, зависти и негодования.

Ну точно! Просто вторглась в соседнюю страну, убила женщин, детей и мужчин, подумаешь хуйня какая, еблан ты конченый.

 

Right Now

Из каждого утюга заявляют, что «мы отстроим Мариуполь». А нахуя вы его разрушили бляди?

 

Right Now

Говорю человеку: Охлобыстин — фашист. Он мне: докажи, не верю. Показываю скрин из фейсбука. Он начинает говорить, что не всё так однозначно. Ебаный в рот.

 

Андрей Мальгин

На днях у меня в ФБ был текст, набравший тысячи лайков. О том, что нынешняя война может стать последней в Европе, если Путин получит от Европы достойный отпор. Этой публикации больше нет. ФБ ее снес, а меня забанил. Публикация нарушает нормы сообщества — призывает сопротивляться.

 

Максим Мирович

Страшные кадры из Северодонецка. «Освобождённый» от жизни город после месяца ожесточённых боёв сейчас выглядит вот так. Ни один из историков будущего не сможет внятно объяснить, для чего путинская россия уничтожила несколько украинских городов.

 

стакановец

Вы видели город Мариуполь? Теперь представим себе, что Путин победил и вся территория Украины стала Мариуполем и вошла в состав РФ: — какое будущее у этих людей, оставшихся в живых? Доживать жизнь в руинах при полной мировой изоляции? Такова концепция этой войны и плана Путина?

 

Pan Doktor

Пишут, что ФСБ планирует сегодня провокацию в Белгороде со множеством жертв.

Похоже, без «народного гнева» и всеобщей мобилизации им никак.

В принципе, хуйло как пришло на взрывах в 99-м, так и продолжает.

 

Pan Doktor

Финны разместят базу НАТО в 20 км от Ленинградской области, но кремлёвского фюрера это вообще не волнует. Видимо, это какая-то другая НАТО. Не та, от которой они все визжали последние месяцы, мол, «НАТО у ворот».

 

(Оновлено 15:00)

Мурлокотан Паштетофф-сосискин

  1. Вы всё верно поняли…

ВСУ оставили Лисичанск на 1-2 суток раньше нежели об этом стали говорить в пабликах и было заявлено официально.

Думаю, не надо пояснять почему…

И да, противник занял Золотарёвку и Белогоровку.

  1. Перегруппировка войск противника, которая по идее должна была бы последовать после того, как закончились бои за Лисичанск, вряд ли будет продолжительной. Ибо, ударные группировки противника практически УЖЕ сосредоточены и развёрнуты на новых направлениях. В ближайшем обзоре, мы посмотрим на них более детально и поговорим о дальнейших перспективах…

  2. Волать белугой, посыпать голову пеплом и голосить о зрадной зраде по поводу отхода Сил обороны Украины из района Лисичанска не надо. И да, Бахмут и Северск никто не списывает… Приходить ко мне в комменты и начинать мне что-то «предъявлять» по поводу действия\бездействия (мнимого или действительного) Сил обороны Украины тоже не надо. ПОВТОРЯЮ, я не пребываю на действительной военной службе в ВСУ (или каком-либо другом вооружённом формировании), не командую каким-либо подразделением… я, бля, просто блоХер, не более того.

  3. Повторяю для всех, кто забыл. Война не ограничивается ситуацией исключительно в Восточной операционной зоне. К сожалению, за исключением Западного направления, у нас нынче горит или тлеет практически по всему периметру… Потому, естественно, что я в дальнейшем буду уделять в своей писанине внимание не только Донбассу… Потому на возгласы и крики типа «почему вы молчите за Лисичанск»… я категорически не буду обращать внимание. Пишу о том или о сём, исключительно тогда, когда лично я посчитаю это нужным…

 

Алексей Кущ

Не будучи военным экспертом, позволю себе сказать несколько слов о Лисичанске.

Сразу отмечу: у нас есть ряд хороших военных экспертов и аналитиков, пишущих с передовой. Например, прочтите посты Кирилла Сазонова.

Я сформулирую свое мнение с точки зрения системного анализа и здравого смысла.

Аргумент первый.

Если кто-то представляет себе, что против русской армии с ее колоссальным преимуществом в технике и огневых средствах можно воевать с помощью линии Мажино или линии Маннергейма, то он глубоко ошибается.

Напомню, линия Маннергейма — это укрепленная система оборонительных сооружений длиной 130 км между двумя естественными водными преградами: Ладожским озером и Финским заливом.

И она была взята в ходе Зимней войны.

А линию Мажино и вовсе немцы обошли.

В случае с Лисичанском мы имеем дело с широким театром военных действий и когда мы думаем о его падении, то должны соотносить этот факт с ситуацией на других линиях фронта: Херсон, Николаев, Харьков и Запорожье — ключевые точки противостояния, кроме Донбасса.

Аргумент второй.

У врага есть «зацикленность» на некоторых направлениях атаки.

И «зацикленность» эта объясняется не военно-стратегическими и тактическими факторами, а идеологическими.

Гитлер сильно хотел взять Киев, хотя все силы нужно было бросать на Москву. Потом, он также фанатично хотел сокрушить «город Сталина» — Сталинград.

В первом случае — потерял время и темп летнего наступления и проиграл зимнюю битву под Москвой. Во втором — сильно вытянул линию наступления на юге и завел свои войска в котел.

У РФ также военная стратегия подчиняется идеологии.

С точки зрения пропаганды, им нужно обязательно, не взирая на жертвы, этим летом, как они говорят, «освободить Донбасс».

На это бросаются все силы, даже экипажи боевых кораблей переформатируются в обычную пехоту.

Правильная тактика с нашей стороны — выматывание противника на направлении главного удара.

Особенно учитывая, что главное направление для нас не Донбасс (при всей циничности данной фразы, но так бывает на войне, когда есть главные направления и дополнительные), а южное.

То есть русские думают, что на Донбассе решают задачу всей войны, а мы тем временем формируем резервы и возможности на других направлениях.

Задача минимум для нас — не дать развиться наступлению на Николаев (с угрозой для Одессы) и Запорожье (с угрозой для Днепра).

А задача — максимум — освободить оккупированный юг и выход к Черному и Азовскому морям.

Для этого, нужно максимально использовать «заведенность» противника на Донбассе, подыгрывать ему, разворачивая именно там кажущееся ему основное сражение и, параллельно, накапливать силы для успеха на стратегическом южном фронте.

Пытаясь «освободить» Донбасс, россияне теряют самые боеспособные части, технику и боеприпасы.

И если противник слеп, ему нужно иногда дать развить тактический успех, ведущий его к стратегическому поражению.

Вспоминая историю, так когда-то Наполеон маниакально рвался к Москве.

Но уже со времен Бородино, военные стратеги начали понимать, что главная задача на войне — это не взятие под контроль очередного населенного пункта, а нанесение полного поражения основным вооруженным силам противника.

В 1812 году россияне могли положить всю армию под Смоленском и проиграть войну. Но они ее тогда выиграли у лучшей армии мира.

Сегодня они сами находятся в шкуре немцев образца 1941 года. Не в плане военной выучки, а в контексте идеологического ослепления.

Это как разъяренный берсерк, который утрачивает способность рационально мыслить и крушит все на своем пути.

Но берсерк силен и единственный шанс его одолеть — это реализовывать тактику Мохаммеда Али: «порхать как бабочка и жалить как пчела».

Да, мы сейчас как скифы, в страну которых вторглись полчища азиатского тирана Дария.

У нас есть святые места, как и у скифов их царские могилы, за которые битва будет яростной, но сейчас — единственный путь к победе, изматывание противника и маневренная война для сохранения армии к решающему сражению.

И пусть Донбасс станет нашим Бородино и руины Мариуполя, Северодонецка и Лисичанска не будут напрасными.

Очень жаль жителей этих городов. Но как сказал президент Зеленский: стены можно отстроить, землю вернуть. Нельзя воскресить людей.

А для того, чтобы было кому возвращать и кому отстраивать, нужно сохранить армию и государство.

«Зацикленность» на удержании отдельных узлов обороны, привела бы и к их полному уничтожению, и гибели армии. А тогда последствия были бы катастрофическими для нас всех.

Нынешняя война — это битва идеологической зашоренности со свободным духом.

Не нужно нам идеологизировать войну в стиле Сталина, его «приказа 227» и заградотрядов.

Оставим это для наших врагов как залог их поражения.

 

Агія Загребельська

Генерал Жаклін Д. Ван Овост з ВПС, командир Transcom, який 24/7 забезпечує доставку в Україну обладнання морем, сушею та небом

Спочатку Києв надсилає запит до кол-центру на американській базі в Штутгарті, Німеччина, де коаліція з понад 40 країн координує допомогу.

Частина запитів виконується партнером або союзником США, а решта обробляються Сполученими Штатами — направляються через Європейське командування США, яке також знаходиться в Штутгарті, до міністра оборони Ллойда Дж. Остіна III і генерала Марка А. Міллі. , голови Об’єднаного комітету начальників штабів.

Після запит обговорюється на зустрічах з начальниками служб і бойовими командирами.

Якщо потрібні предмети доступні, а бойові командири вирішують, що надання їх Україні не зашкодить їхнім власним планам війни, Міллі дає рекомендацію Остіну, який, у свою чергу, дає рекомендацію президенту Байдену.

Якщо президент підпише, Transcom придумає, як перемістити допомогу на аеродром чи порт поблизу України.

Планування поставок допомоги Україні починається задовго до того, як Білий дім оголосить про новий пакет допомоги.

«Ми не можемо чекати, поки президент підпише або міністр дасть наказ, перш ніж ми зробимо необхідне планування», — сказала генерал Ван Овост в інтерв’ю The New York Times у своєму кабінеті, де на стіні висіла фотографія Амелії Ерхарт. «Ми спостерігаємо, як це розвивається, — сказала генерал про дискусії про допомогу, — і ми створюємо плани, які сидять напоготові».

На доставку першої допомоги Байдена в Україну в серпні знадобилося близько місяця.

Тепер процес планування просунувся настільки, що від того, як президент схвалить відправку, до того, як перші речі будуть завантажені в літак, потрібно менше доби.

Годинник із червоним підсвічуванням в одноповерховій цегляній штаб-квартири Transcom показує місцевий час на основних авіаційних базах у Каліфорнії, на Алясці та на Гаваях, Японії, Катару та Німеччини.

Transcom щодня не лише планує та координує близько 450 вантажних рейсів, але й контролює близько 20 вантажних суден, а також мережу трансконтинентальних залізниць і понад тисячу вантажівок — усі вони регулярно перевозять війну.

Одне з суден ВМС прямувало з Норфолка, штат Вірджинія, до військового порту в Північній Кароліні, де його завантажували боєприпасами для ракетних систем залпового вогню M142 HIMARS, які так довго чекали українські військові.

Ракети, упаковані в пачки по шість і завантажені в 20-футові контейнери, також прямували до порту.

Невдовзі крани піднімали металеві ящики з тракторних причепів і залізничних вагонів, складали їх на борт корабля й фіксували на місці для подорожі морем, яка тривала близько двох тижнів.

Більшість військової допомоги Пентагону, що надсилається Україні кораблями, надходить до двох німецьких портів — одного на Північному морі, а іншого — на Балтійському.

 

Leonid Sapozhnikov

Размышления Старого Хрена  (#17)

       ТАРАКАН НЕ ПОЛЕЗЕТ В УКРАИНУ

     Товарищ прислал мне сегодня ссылку на недавнее выступление Лукашенко в Минске и сделал приписку: «Ну, всё, нашёл Путин рычаги воздействия на Луку. Теперь тот пошлёт войска в Украину». Я послушал речь Таракана и в очередной раз восхитился хитрожопостью  этого упыря.

     Он повторяет, как мантру: «Россия это братское нам государство, это самое близкое государство в мире, где живут наши братья, родные братья»… «Мы поддерживали и будем поддерживать Россию»… «Мы были и будем вместе с братской Россией»… Этими словами, которым в его устах грош цена, он отрабатывает полученные из кремлёвской «чёрной кассы» миллиарды долларов. А вот здесь послушаем очень внимательно: «Правда сегодня на стороне братской России. Мы единственная страна, которая поддерживает россиян в этой борьбе. А сколько стран по ту сторону! Почти полсотни! Что-то не складывается баланс…»

     Одна страна, Россия, права, а полсотни других неправы… Подчеркнув это, Лукашенко оказал плохую услугу Кремлю. А он ведь не дурак и никто не тянул его за язык. Зачем же он такое сказал? Я думаю, его речь была лишь формально адресована «братской России». На самом деле он вещал для Запада, пытаясь подстелить себе там соломку, чтобы не разбиться насмерть после краха путинского режима, а вместе с ним и собственного.

      Он оправдывается перед Западом: вот вы нас упрекаете, что мы поддерживаем Россию «в этой борьбе». Но вы же знали, что у нас с ней теснейший союз? Вы же знали, что у нас с ней фактически единая армия? «Вы же всё это знали, так почему вы нас сегодня упрекаете?..» Он мог бы сказать то же самое короче: «Простите, у меня не было другого выхода».

     А Западу важен ответ на ключевой вопрос: пошлёт ли он  белорусские войска в Украину? И Таракан в своём неповторимом стиле даёт понять, что не пошлёт. Вот как это у него выглядит:

     «Наше участие в спецоперации мною определено давно, в первый день этой операции, когда я сказал: мы никому не позволим стрелять в спину русскому человеку! И мы заняли оборону от Брестской крепости по южной границе, чтобы не допустить этого удара в спину россиянам со стороны натовских войск!»

     Другими словами, братская Россия может спать спокойно, Лукашенко защищает её «со спины», стрелять в которую никто не собирался. И этим ограничивается участие белорусских войск в «спецоперации»…

     Был когда-то в моде термин «крутить динамо», который относился к определённой категории женщин.  Он означал обещать секс, «раскрутить клиента на бабки», а затем каким-то способом не исполнить обещанное. Таракан крутит динамо с Путлером не первый год, и ему пока чудесным образом всё сходит с рук. Когда «Союзное государство» развалится, он сможет давать мастер-классы где-нибудь в Китае. Если только выползет из-под обломков.

 

Станислав Белковский

В окружении В. В. Путина всё больше распространяется точка зрения, что можно и надо «дожать» Германию угрозой резкого сокращения газовых поставок. Реализация которой приведёт не только к росту цен на энергию для домохозяйств в 4-5 раз по сравнению с аналогичным периодом 2021 года, но и – что гораздо страшнее – остановке германской химической промышленности. Прежде всего – предприятий крупнейшего в мире концерна BASF. И тогда – Германия, поддержанная Францией, склонится к смягчению санкционного режима + прекращению активной поддержки Украины вооружениями.

Вот почему некоторые должностные лица ФРГ уже паникуют. Многие потребители будут шокированы повышением цен на газ, заявил глава Федерального сетевого агентства Германии (BNetzA) Клаус Мюллер. Ситуация «напряженная, если не сказать очень напряженная», подчеркнул он. «Десятилетиями Россия, несмотря ни на что, придерживалась существующих договоренностей. В последние дни ситуация изменилась», — прокомментировал Мюллер ситуацию с «Северным потоком», отметив, что объяснение «Газпромом» сокращения поставок по трубопроводу не удовлетворяет Берлин.

 

Юрий Касьянов

Шмыгаль признал, что теперь у нас военные расходы порядка 130 млрд грн в месяц, а раньше были 156 млрд грн в год. В этой простой арифметике и кроется ответ на главный вопрос — почему мы до сих пор не побеждаем?..

Потому что мало тратили на оборону в относительно мирное время — строили дороги, школы, детские садики, ледовые дворцы, разрезали ленточки… Теперь всё построенное превращается в щебень и металлолом, а расходы на оборону растут как на дрожжах.

А ведь было время, когда всё стоило почти дёшево. Можно было отправлять на нужды обороны не 130, а хотя бы 30 млрд грн в месяц, и иметь всё, что пожелаешь: 152 и 155 мм боеприпасы, целые бригады гаубиц «Богдана», наши родные «Соколы» — сотни штук вместо десятков турецких «Байрактаров», сотни, тысячи новых танков и бронеавтомобилей, десятки новых профессиональных бригад вместо слабообученной терробороны.

Кто виноват, и что делать?.. Спросите у Шмыгаля. Он и тогда был премьером, и сегодня руководит. Он лучше знает, на что надо тратить деньги накануне войны.

 

Oleg Helgiv

Посол України в Німечинні Мельник послав до біса німецьких інтелектуалів з їх боягузливими настроями, які написали колективне звернення, про те що треба з Путіним домовлятись, а Україна повинна програти. Багато німецьких оглядачів політичних підтримали нашого посла.

Мені цікаво інше. Посол Мельник вже не перший раз потрапляє в скандал. Він досить жорстко критикував Меркель, зараз Шольца за їх дружбу з Путіним та нерішучу позицію. Причому в недипломатичних висловах. Чого одна ліверна ковбаса Шольц коштує.

Вата та друзі Путіна в Німечинні сходять на піну, б’ються в істериці, замініть посла. Причому з 2014 року. Канцлери ображаються, але нічого з ним зробити не можуть.

Невже уряд та МЗС найпотужнішої держави ЄС не можуть змусити наш МЗС замінити посла.

Не можуть. Мені здається, що Мельника кришує Держдеп і він висловлює в Німечинні позицію США по Україні. Просто американський посол не може так сказати в силу того що європейці як діти. Яких захистили від фашистської та комуністичної загрози, дали план Маршалла, та захищають і зараз. А там все одно антиамериканські настрої. Як в підлітків до батьків.

А Україна Німечинні нічого не винна, скоріше навпаки, і посол може говорити все що думає про їх владу. Що він і робить. І ніхто не може на це впливати.

А головне це діє. Навіть Шольц роздуплився і почав постачання зброї.

 

(Оновлено 14:00)

«Украинская правда»

Антон Геращенко  Удары по Белгороду нанесены по приказу путина с целью попытаться создать условия для всеобщей мобилизации

путин решил тряхнуть стариной и дал приказ нанести удар по жилому массиву в Белгороде, так же как 20 лет назад им были отданы приказы ФСБ взорвать жилые дома в Москве и Волгодонске, чтобы использовать это, как повод для реванша в чеченских войнах.

Циничный удар путина по Белгороду был также попыткой сместить внимание мирового сообщества с чудовищных ракетных ударов по Киеву, Кременчугу, Одессе, которые в очередной раз поразили весь мир своей бессмысленностью и жестокостью. А также объединили лидеров НАТО и G7 в желании дать больше оружия и помощи Украине.

Задачи, которые пытается решить путин, отдавая приказ совершать теракты против собственного народа следующие:

Во-первых, официальные лица и роспропаганда будет хором заявлять, что удары по Белгороду наносились с использованием западного оружия. Цель проста – попытаться за счёт использования остатков своей агентуры в медиа и экспертных кругах на Западе остановить все увеличивающиеся поставки вооружений в Украину.

Путин и его генералы понимают, что если Украине передадут не 11, а 111 (а ещё лучшее 211) HIMARS с управляемыми ракетами бьющими на 70 километров, то это будет полоса выжженной земли, где не будет ни одного штаба, склада или скопления военной техники русских.

Вторая задача удара по Белгороду, нанесенного по указанию путина – это постепенно готовить россиян к неизбежности всеобщей или частичной мобилизации.

Для путина и его генералов уже очевидно что из кадыровского отребья и горстки наёмников-вагнеровцев плюс мобилизованных насильно украинцев с оккупированных территорий невозможно создать армию способную продолжать наступление даже на Донбассе.

Что это за армия, которая 25 километров до Лисичанска шла 128 дней при тотальном перевесе в артиллерии и бронетехники?

Одного удара по Белгороду для создания всеобщей истерии явно не достаточно, поэтому будут и другие взрывы домов.

Поэтому на месте жителей приграничных с Украиной областей, особенно областных центров – Курска, Брянска, Воронежа, Ростова-на-Дону я бы уехал к родным в другие регионы, чтобы не стать еще одной статистической жертвой для терактов ФСБ.

ВСУ наносит удары с использованием западного оружия только по военным целям на территории, оккупированной врагом.

Так вчера в Первомайске Луганской области были уничтожены гигантские склады боеприпасов, накопленные для наступления на Бахмут и Славянск. А этой ночью были успешно уничтожены склады и центры управления войсками в Мелитополе.

То же будет и со складами и военными базами русских и по всем оккупированным территориям.

Возмездие неминуемо!

 

«Обозреватель»

Кирило Сазонов Подробиці про вихід з Лисичанська: хто збереже свою армію, той і переможе

Подробиці про вихід з Лисичанська: хто збереже свою армію, той і переможе

Я бачу, що про вихід з Лисичанська таки треба писати трохи подробиць. Бо щось забагато суму у стрічці, а подекуди й зрада. Мовляв — так міцно й довго тримали Северодонецьк, а Лисабон швидко здали.

Так ось, шановні експерти. Лис тримали ДОВГО! На нього не вийшли після Северодонецька через річку. На нього перли великими силами весь цей час по цьому березі Сіверського Донця з напрямку Тошківки та Гірського. А з напрямку Попасної намагались замкнути Лис у великий котел. Тобто висоти, про які так багато пишуть, та водна преграда не працювали. Це перше.

Друге. Про ці висоти ще. Оскількі ми стояли не в самому Лисичанську, а як раз вже на виході у напрямку Гірського — то висоти були в нас за спиною, а перед нами шлях на Тошківку. І я міг би багато розповісти, як по ним прилітало. Там наша арта була, а оркська попереду. Чути постійно, а у темряві ще й сполохи. Ці висоти утюжили з усього. Постійно. Іноді падало на нас. То міни, то гради. Наш файний новий сортір разбили у перший день градом. Тобто, коли у ворога така перевага в кількості стволів та бк — це питання часу.

Третє і останнє. Лис дався руськім дуже дорого. Арта свій врожай збирала, ну а наш Хорт не тількі тримав позиції, але з смежниками непогано працював рейдами у тил. Тобто орки місяць контролюють населений пункт, а тут о 5 ранку «Доброго ранку, ми з України». Або «Гамарджоба!» Втрати по техніці та бійцям вони мали постійно.

Андрей Рымарук пише про знищені 2 бата танчиків (60-80) одиниць та три бригади с особовим складом та технікою. А я впевнений цифри він бере не з потолка. Тобто тримались довго, втрати ворога значні. Плюс до цього палаючі склади на цьому напрямку у орків за останні дні. Котла не відбулося. Справа не в території у сучасній війні. А саме у тому, хто збереже свою армію. Той і переможе і поверне усі землі. Крапка.

 

«Левый берег»

«У вересні минулого року, коли я з Андрієм Єрмаком був у Вашингтоні, на одній зустрічі нам почали розказувати про перспективи. Пролунала тоді легендарна фраза – «Копайте окопи».

Олег Базар  Дмитро Кулеба: «Якщо всі знали, що Київ будуть бомбити ракетами, то можна було продати нам кілька додаткових систем ППО?»

 

РБК-Украина

О планах Путина на Украину, перевороте в России, ядерной угрозе, нападении Беларуси, столкновении НАТО и РФ и завершении войны – в интервью РБК-Украина рассказал начальник Главного управления разведки Министерства обороны Кирилл Буданов.

Кирилл Буданов: Война закончится в следующем году выходом на наши границы

 

«Апостроф»

131-й день продолжается полномасштабная война России против украинского народа. После захвата Лисичанска оккупанты бьют по прифронтовым Краматорску и Славянску, обстреливают Николаев и Харьков, а также десятки других населенных пунктов.

В ответ ВСУ уничтожают склады оружия врага и готовят наступление на южном фасе линии фронта, подойдя вплотную к Херсону.

«Апостроф» продолжает следить за событиями в онлайн-режиме.

ВСУ ушли из Лисичанска, но подошли к Херсону: онлайн войны 4 июля

 

(Оновлено 12:00)

«Цензор.Нет»

Геннадій Друзенко  Чому найгірше у цій війні ще попереду?

Вчора на фронті був трагічний день. ЗСУ залишили Лисичанськ, а відтак – територію Лугансьої області, яка стала другою після Криму адміністративно-територіальною одиницею України, яка повністю відійшла під контроль росіян. Також вчора трапився масовий обстріл Словʼянська: тільки Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова впродовж одного дня надав допомогу майже 30 пораненим українцям…

І мені пригадалась нещодавня розмова з моїм другом бойовим офіцером Arty Green, з яким перетнулись на фронтових дорогах Донбасу. Головний висновок нашого обміну враженнями від фронтового життя-буття: росіяни зробили висновки після принизливого (для них) програшу Київської кампанії, а ми – ні. В Києві радше захворіли на запаморочення від (несподіваного) успіху.

Наразі ми бачимо, що політичний провід України постав перед дуже складною дилемою: здавати місто за містом перед вогневим валом росіян чи наразитись на катастрофічне падіння рейтингу через справжню мобілізацію країни та перебудову всього життя держави за лекалами воєнного часу. Судячи з усього, до другого варіанту Зеленський та його команда не готові. Залишається перший.

А це означає, що орда у Дикому степу перемелюватиме життя тисяч кращих синів та дочок України задля психологічного комфорту тих, для кого війна десь далеко. Хто насолоджується принадами мирного життя у відносно мирних містах та селах. Втім це лише відстрочений вибух. Коли кількість загиблих оборонців України та жертв серед цивільного населення перевершить умовні 100 тис., постане питання, чи готова Україна, ми з вами, і далі платити таку високу ціну за свою свободу?

Ми досі не зрозуміли, що ця війна це не тільки прокляття географії – сусіда, одержимого фантомними імпреськими болями . Це – чек на виході з супермаркета, де ми 30 років протринькували спадок, який отримали 31 рік тому.

На підтвердження цієї тези наведу офіційні висновки «Звіту Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України для проведення розслідування відомостей щодо фактів розкрадання в Збройних Силах України та підриву обороноздатності держави у період з 2004 по 2018 роки.»

«На кінець 1991 року на території України після розвалу СРСР залишилось стратегічне угруповання військ (сил) у складі трьох військових округів (Прикарпатського, Київського та Одеського), а також Чорноморський флот.

За наявною інформацією на території України дислокувались 3 загальновійськові та 2 танкові армії, армійський корпус, чотири повітряні армії, окрема армія протиповітряної оборони (9 бригад ППО), 43 ракетна армія стратегічних ядерних сил СРСР, Чорноморський флот з корабельним складом понад 850 суден (бойових кораблів, катерів та суден забезпечення, у т.ч. унікальні судна «Академік Сергій Корольов» та флагман космічного флоту «Космонавт Юрій Гагарін»), два вузли системи попередження про ракетний напад, інші військові формування. Загальна чисельність особового складу становила понад 800 тис.; понад 9 тис. одиниць танків, понад 11 тис. одиниць броньованих машин піхоти та десанту, близько 3 тис. літальних апаратів з яких 1090 — бойові літаки (винищувачі Су-27, Міг-29; бомбардувальники Су-24М, штурмовики Су-25; стратегічні важкі бомбардувальники 25 од. Ту-95 МС і 19 од. Ту-160, а також близько 200 од. інших бомбардувальників, зокрема бомбардувальники Ту-22 різних модифікацій; розвідувальні Су-24МР, військово-транспортні літаки, тощо), 900 — вертольотів (ударні Мі-24, багатоцільові Мі-8, тощо з яких 330 бойові), понад 850 кораблів та суден забезпечення.

Крім цього, Збройним Силам України залишилось величезна кількість найсучаснішого на той час озброєння та військової техніки, зокрема: командирські броньовані машини (рухомі пункти розвідки та управління підрозділами тактичної ланки, пересувні командно-спостережні пункти), розвідувальні броньовані машини, самохідні артилерійські установки різних модифікацій, гармати, реактивні системи залпового вогню, тактичні ракетні комплекси, радіолокаційні станції, системи протиповітряної оборони, інженерна техніка, автомобільна техніка, спеціальна техніка тилового забезпечення, різні види стрілецької зброї, важке піхотне озброєння (кулемети, автоматичні гранатомети, протитанкові гранатомети, протитанкові ракетні комплекси, реактивні вогнемети, тощо), міномети, переносні системи ППО, сотні тисяч тонн боєприпасів (артилерійські та стрілецькі, бомби авіаційні, гранати, боєголовки та вибухові компоненти керованих (некерованих) ракет та снарядів, міни наземні та фугаси, міни морські, торпеди, бомби глибинні, речовини вибухові та порохи, капсулі, підривники, вибухові компоненти та інше приладдя для боєприпасів), інші види озброєнь.

Крім цього, на базах зберігання та відповідних складах непорушних запасів зберігалася величезна кількість товарно-матеріальних цінностей за всією номенклатурою військового майна, яке закладалося на 10 мільйону армію.

У 1991 році Україна була ядерною державою, отримавши третій після США та Російської Федерації ядерний арсенал. Його основу становили шість дивізій 43-ї ракетної армії колишнього СРСР, що були розташовані на території України. При цьому, на початок 1994 року на озброєнні 43-ї ракетної армії було 176 ракетних комплексів типу «ОС» («Окремий старт»), що мали на озброєнні 130 ракет класу РС-18 «Стілет» (SS-19) та 46 ракет класу РС-22 «Скальпель» (SS-24). Перші несли по 6 ядерних боєголовок (загалом 780), а SS-24 — по 10 (460). Разом 1 240 боєголовок із стратегічними зарядами, всього ж на озброєнні перебувало 1272 ядерних боєголовок.

Україна мала також щонайменше 2 883 одиниці тактичної ядерної зброї. Українським ракетникам залишилися в спадок від СРСР оперативнo-тактичні комплекси Р-300 з дальністю ураження до 300 км і тактичні комплекси «Точка» і «Точка-У» з дальністю стрільби 70 — 120 км. Вони могли нести тактичні ядерні заряди малої та середньої потужності.

На озброєнні Військово-Повітряних Сил перебувало понад 240 стратегічних бомбардувальників, зокрема 44 одиниці унікальних стратегічних важких бомбардувальників (25 од. Ту-95МС і 19 од. Ту-160), які могли нести ядерну зброю. Наприклад, Ту-160 являє собою надзвуковий стратегічний бомбардувальник — носій крилатих ядерних ракет, в тому числі до 12 штук Х-55 з 200- кілограмовими ядерними зарядами і дальністю ураження цілі до 3 тисяч кілометрів і з огляду на бойовий радіус дії в 6000 км це була дуже потужна одиниця озброєння ЗСУ.

Загальна вартість військового майна станом на 1991 рік за оцінками деяких експертів орієнтовно становила 89 млрд. доларів США, що є надзвичайно обережною оцінкою, адже за наявною інформацією попередніх слідчих комісій щодо обсягів продажу зброї з України, лише до кінця 1994 року Україною було експортовано зброї та військової техніки на суму 32,4 млрд. доларів США, і з огляду на кількість зброї та військової техніки, яка була втрачена (у т.ч. стратегічна авіація, стратегічні та тактичні носії наступальних озброєнь, Чорноморський флот, оборонно-промислові підприємства, тощо) та/або експортована протягом 1995-2014 рр., вартість зазначеного вище військового майна за цінами 1991 року щонайменше становила понад 200 млрд. доларів США.

Це не фантастична оцінка, а навіть є досить обережною, з огляду на стан війська у 1991 році, який, з урахуванням мобілізаційних резервів і можливостей, за виключенням морського компоненту та кількості ядерного арсеналу, що цілком можна було б порівняти із кращими арміями світу, враховуючи те, що річний бюджет просто утримання цих армій перевищує таку орієнтовну загальну оцінку майна та цінностей Збройних Сил України.»

Де все це? А ми з почестями ховаємо Леоніда Кравчука та вважаємо Леоніда Кучму найкращим з усіх президентів України?! Саме всі ці кравчуки, кучми, ющенки, януковичі та порошенки (а також зеленські) обікрали та дозволили обікрасти Україну, так, що вона, за словами нашого пророка, прокинулася обкрадена у вогні російських бомб…

Допоки ми не визнаємо, що ми самі перетворили Україну на потенційну жертву (що аж ніяк не знімає відповідальності з Х@йла), самі розікрали і продовжуємо розкрадати країну, ми не знайдемо відповіді на запитання: як нам перемогти орду.

Допоки ми не націоналізуємо державу, яка досі є здібільшого апаратом інкасації спільних багатсв у приватні кишені, не змусимо служити державний апарат народу України, не зробимо висновнків з нашого ганебного новітнього минулого (а не тільки клястимемо – часто заслужено, але також незаслужено – СРСР, списуючи на нього всі наші гріхи), ми здаватимемо місто за містом, село за селом, і втрачатимемо сотню за сотнею кращих синів і дочок України…

 

«Главком»

Олексій Голобуцький  НАТО готовий перевести війну з Росією на якісно новий рівень

Кремль або поки не має конкретного плану на такий випадок, або все ж не має ресурсів

Офіційна заява МЗС РФ у відповідь на масовану «бавовну» на території Росії: «Робиться це, щоб підштовхнути нас до завдання ударів подібного роду у відповідь. А потім ще більше розкрутити антиросійську істерію. Ми досі утримуємось від таких кроків. Але будемо дуже уважно слідкувати за розвитком ситуації. І тим, хто діє в подібний спосіб, слід знати, що у випадку продовження провокацій їм не минеться».

***

Вагома відповідь. Загрозлива. В перекладі – щось на кшталт «ну, цим разом ми прощаємо, але наступного зробимо щось таке, таке!.. Коротше, щось вигадаємо».

Зауважте, Кремль не поспішає піднімати градус напруженості. Хоча зараз має цілком реальний привід це зробити. Але втримується. Навіть причину назвали чесно, хоча й завуальовано – вони просто бояться відповіді НАТО, «ще більшого розкручування антиросійської істерії», як вони це сформулювали.

Бо представники країн НАТО в Мадриді цілком однозначно сформулювали свою позицію: «Україні потрібна перемога у чистому вигляді, яка відновить її безпеку», «погано продумана мирна угода дозволить Путіну перегрупувати свої сили», як сказала Ліз Трасс. Отже, загалом в НАТО готові перевести війну з Росією на якісно новий рівень – для початку силами ЗСУ. Але рішення про збільшення сил реагування з 40 до 300 тисяч в Кремлі теж не могли не зауважити.

Кремль або поки не має конкретного плану на такий випадок, або все ж не має ресурсів. Зрештою, багато хто з військових аналітиків (передусім російських, між іншим) зауважує, що 10-20 ракет на добу – це максимум, який може дозволити собі Росія. Більше вони просто не мають вже. Надані піхоті ЗСУ протитанкові комплекси унеможливили ефективні танкові маневри й наступ окупантів. Надані зенітно-ракетні комплекси ускладнили російські авіанальоти до такої міри, що від них просто утримуються, щоб не йти на однозначне знищення. Надані «Гарпуни» скасували масовану десантно-штурмову операцію на півдні України. Надані HIMARS так само моментально вплинули на баланс сил і перспективи розвитку ситуації на фронті.

«Повноцінна відповідь» теоретично передбачає масований наліт десятками стратегічних бомбардувальників і відпрацювання по території України сотнями ракет. Має такий ресурс Росія на тепер? Невідомо, але фахівці сумніваються. А от Україна завдяки союзникам же має чим якщо не зупинити, то ослабити подібну атаку.

А тоді по Росії знов вдарить реакція і НАТО, і ЄС – сьомий пакет санкцій піде дуже швидко і жорстко. Ізоляція посилиться. Як і накачування України зброєю та ресурсами.

На таке Кремль, ймовірно, піти не готовий. Принаймні, на цей момент. Тому отака суто умовна відповідь – бо якось відреагувати мусили.

Але зауважте: риторику щодо «ударів по центрах прийняття рішень» вже спустили на рівень Лукашенка як придворного блазня. МЗС Росії подібне вже не озвучує – там вже зрозуміли, наскільки смішно це виглядає для НАТО.

 

«Буквы»

Сьогодні, 4 липня, Сполучені Штати святкують свою 246-у річницю незалежності. Це національне свято у США встановлене на честь Декларації незалежності США від Об’єднаного Королівства Великої Британії, підписаної 4 липня 1776 року.

Сьогодні – День незалежності Сполучених Штатів Америки

 

«TheБабель»

Другого квітня Київську область звільнили від російських військ, де вони були 38 днів. Бої швидко підійшли до Києва — Бучу та ще частину передмістя Києва окупували вже 3 березня. Проте дістатися Києва росіянам не вдалося: наприкінці березня українські війська пішли у контрнаступ і звільнили всю область. Під час бойових дій з’являлися численні повідомлення про колони російської техніки, що рухалися областю. Частину техніки ЗСУ забрали як трофейну, на іншій російські окупанти тікали з України. Проте багато розбитих танків, БМП, БМД, вантажівок, автівок, літаків, гелікоптерів та іншої техніки лишилося просто на дорогах, полях, у лісах та водоймах. Скільки її — достеменно невідомо. Наприкінці квітня спалена російська техніка з області з’явилася у Кріпосному провулку в Києві, біля Верховної Ради. Згодом таку ж виставку відкрили на Михайлівській площі. Один з її співорганізаторів — Павло Нетьосов, співробітник Національного військово-історичного музею і керівник асоціації «Цитадель». Павло створює меморіали російсько-української війни з 2014 року — наприклад, Стіну пам’яті  і мандрівну експозицію «Блокпост пам’яті». Журналістка «Бабеля» Оксана Расулова побувала на підготовці нового танка для виставки та поговорила з Павлом про її створення та про те, як варто зберігати памʼять про російсько-українську війну.

На деокупованих територіях залишилося багато військової техніки росіян. Вона стане частиною Музею війни. У Київський області вже готуються до виставки — репортаж

 

Deutsche Welle

Россия продолжает военное вторжение в Украину, начатое 24 февраля по приказу Владимира Путина. DW следит за событиями 4 июля.

Лондон рассматривает возможность конфискации российских активов

 

«Новая газета.Европа»

Что будет с «национальным достоянием», подешевевшим на треть. Объясняет Михаил Крутихин

«Газпром» — это ПАО: патологоанатомическая организация»

 

«Радіо Свобода»

Мобилизация, вода в ведрах, закрытые на замок бомбоубежища и обстрелы с близкого расстояния. Такой логический ряд описывает будни Донецка сегодня. С момента масштабного российского вторжения в Украину оккупированный город отошел на второй план как в украинских медиа, так и в российских. Последние сейчас больше внимания уделяют тому же Мариуполю. Чем живет оккупированный областной центр, пока Кремль осуществляет большое наступление на остальную часть Украины?

Как живет Донецк, пока Россия занята захватом других городов

 

The Moscow Times

ЕС подготовил «план Маршалла» для Украины на 500 млрд евро

Евросоюз обсудит «план Маршалла» для Украины на конференции в швейцарском городе Лугано 4–5 июля.

Как сообщает Bloomberg, план восстановления содержит около 2000 страниц. В нем представлен широкий перечень проектов в области инфраструктуры и безопасности, инвестиций в климат и цифровую экономику, а также диверсификация энергоресурсов.

По информации издания, официальные лица Евросоюза уже заявили, что внесут основную часть общей финансовой помощи, объем которой составит более €500 млрд ($523 млрд).

Источники Bloomberg также сообщают, что украинское правительство провело непубличные обсуждения проекта с донорами, которые предоставят отзыв в течение ближайших месяцев.

Сейчас Европейская комиссия как исполнительный орган ЕС изучает варианты финансирования, среди которых — гранты и кредиты. Также одной из схем является совместное заимствование на рынках, аналогичное механизму сбора средств для фонда восстановления ЕС после пандемии.

Однако ЕС подчеркивает, что любая помощь должна быть связана с реформами, которые обязались провести украинские власти в связи с получением Украиной статуса кандидата в члены объединения.

Находящийся в Лугано спикер Верховной Рады Руслан Стефанчук заявил, что представит международному сообществу 15 основных национальных программ восстановления страны. Он отметил, что для Украины важно определить принципы, по которым она будет отстраиваться после окончания войны с Россией.

Это вопрос не только, что нужно отстроить, но и как, и за чей счет. Мы взяли три основных принципа: остановка разрушения Украины, ее восстановление и реновация. Это заложено в плане, который будет представлен на конференции.

Обсуждать послевоенное восстановление Украины будут более 20 международных организаций и 40 государств. В конференции примут участие президент Владимир Зеленский (онлайн) и премьер-министр Денис Шмыгаль.

Ранее Зеленский заявил, что ущерб Украины от войны с Россией превысил $500 млрд. По его словам, «разрушены десятки тысяч объектов» и предстоит «отстроить целые города, целые отрасли».

 

Liga.Net

Агія Загребельська Нова жертва: Литва мала стати придатком РФ. Але не виходить. Тому Кремль і біситься

Після блокування транзиту товарів через Литву до Калінінграда, Росія підняла ґвалт та погрожує ударами. Але не транзит є причиною істерики РФ

Задоволення навіть однієї вимоги терориста сьогодні зробить його ще більш зухвалим та жорстоким завтра, роздмухає його апетит. А поліціянтів – слабшими та вразливішими.

Нова жертва терориста – Литва.

І хоча може здаватися, що мова йде просто про транзит товарів через Литву до російського міста Калінінград, насправді все значно глибше та серйозніше – мова про суверенітет, суб’єктність та незалежність Литви.

З моменту розпаду Радянського Союзу Росія ставила собі за мету перетворити Литву на транзитну країну – свій додаток, територію між двома частинами Росії. Коридорну країну, без права суверенітету над власною територією.

Росія вимагала екстериторіальності у всьому: починаючи від товарів, закінчуючи людьми та військами й технікою.

Литва героїчно чинила опір, навіть тоді, коли члени ЄС вимагали від неї зворотного під час вступу до Союзу.

Сьогоднішня штучна істерика Росії щодо блокування товарного транзиту – це продовження цієї боротьби.

Росія знала ще під час ухвалення Євросоюзом четвертого пакета санкцій, що наслідки будуть саме такими. В регламентних документах прямо згадувався Калінінград.

Але РФ чекала до останнього, щоб маніпулятивно підняти ґвалт та погрожувати ударами.

Якщо зробити санкційний виняток для товарів, що переміщуються територією Литви, – це саме те, що потрібно Росії, щоб збільшити свою владу над цією країною та принизити її суверенітет і європейську приналежність.

Зараз для ураження ЄС Росії буде достатньо особливих прав на литовську землю та слабкості Європи, яка погодиться у відповідь на погрози їх надати.

Але це лише станом на сьогодні. Не мине і кількох днів, як Росія прийде знов за наступною здобиччю.

Варто зробити лише одну єдину поступку терористу, і ви довго не зможете його позбутися, та дорого заплатите за цю помилку.

Президент Литви Ґітанас Науседа вже попередив, що послаблення санкцій означатиме «умиротворення». А президент США Джо Байден безкомпромісно та безапеляційно сказав, що США захищатимуть кожен дюйм території НАТО.

В ЄС спільно за чотири місяці війни, яку Росія розпочала проти України, подолали чимало різноманітних викликів.

РФ вдосконалила свій шантаж та тероризм, щоб знайти вразливе місце всередині Євросоюзу та вдарити туди. Виокремлення Литви як особливої території, звільненої від частини санкцій, – зараз саме те вразливе місце, де Росія розраховує на слабкість ЄС.

Завдання союзу зробити навпаки – зміцнити Литву, перетворивши її на фортецю і позбавивши Москву будь-яких сподівань на те, що колись Литва навіть теоретично може стати її коридором.

 

(Оновлено 11:00)

«Главред»

Александр Кочетков  Час пробил: кто одержит победу в войне в Украине

Как это ни парадоксально, но ни Россия, ни Украина пока не воюют на полную.

Кто раньше перейдет на полноценное военное положение, тот и одержит окончательную победу

Ситуация на фронте окончательно приобрела позиционный характер.

Напряженнейшие бои на востоке Украины с тактическим продвижением россиян имеют симметричную картину с продвижением наших войск на юге. Ожидаемый захват агрессором агломерации Северодонецк-Лисичанск компенсируется выдавливаем агрессора с острова Змеиный. Обстрел россиянами Харькова, Николаева, Одессы сопровождается «хлопками» в Белгороде и Курске. И так далее.

Что принципиально важно.

И мы, и они пока не воюем на полную, как это ни парадоксально. Речь идет не о фронте, где полное напряжение сил, а о странах в целом.

Россияне из-за внутриполитических причин не рискуют проводить мобилизацию в РФ, что позволило бы тупо заваливать нас «пушечным мясом», а ограничиваются лишь «ДНР» и «ЛНР». Украина до сих пор даже не попыталась перевести страну на военные рельсы.

А ситуация такова, что час уже пробил. И кто раньше перейдет на действительно и полноценно военное положение, тот и одержит окончательную победу.

Да, без помощи союзников мы уже были бы близки к краху, как минимум, из-за того, что через три месяца боев у нас начали заканчиваться боеприпасы. Но союзники войны вместо нас не выиграют.

Практическая иллюстрация. Главная ударная сила сейчас на фронте – это артиллерия всех видов. Но без указания целей артиллерия слепа. Основной вражеский беспилотник «Орлан» – не слишком совершенен, но задачу определения координат цели решает. И «Орланов» много.

Нам давно пора разработать конструкторские чертежи и технологическую карту сборки своего массового, простого в изготовлении беспилотника. Который мог бы осуществлять разведывательные функции, а также бороться с вражескими беспилотниками путем самоподрыва при сближении, набрасыванием сети или другим способом. Самые сложные части такого беспилотника – двигатель и систему управления – надо централизованно закупать за границей. А вот собирать такие антибеспилотники – в Украине: массово, на небольших производствах и в мастерских.

Если какой-то ХАМАС может, то неужели мы – нет?! Таких беспилотников должны быть десятки тысяч, от них небо должно быть черно над агрессором, ни один российский солдат чихнуть не должен без того, чтобы это не зафиксировали на нашу камеру. И тогда преимущество россиян в огневой мощи будет сведено на нет.

И это только один пример того, что нам давно пора делать. Список первоочередных дело можно продолжить. Но начинается все с понимания военно-политическим руководством Украины важности и немедленности решения подобных задач.

 

 

(Оновлено 9:00)

Агія Загребельська

  1. Думаю, адміністрації Обами доведеться вдатись до якихось дій. Проте це не означає, що ми маємо відправити до Сирії 75 000 солдатів лише через те, що там десь можливо використали хімічну зброю,

— вважав Майкл О’Генлон з Інституту Брукінґса в 2013 році

  1. Заходу потрібно піти на компроміс щодо членства України в НАТО, щоб врятувати її, — сказав Майкл 23 лютого 2022 року
  2. А зараз Майкл виклав велику колонку у Washington Post про те, як Україні треба капітулювати, а заходу — активно підштовхувати її до цього

Написала, щоб ви розуміли, що це не захід втомився, а Майкл послідовно висловлює свою «точку зору»

 

Агія Загребельська

Як описував підготовку до конференції української делегації перший щоденний швейцарський таблоїд, який вважається найчитанішою платною газетою Швейцарії:

«Разом проти Путіна. Це було колись в Україні.

Через чотири місяці після початку війни єдність у Києві руйнується, а міжпартійна злагода в парламенті залишилася в минулому.

В основі біди: український саміт 4-5 липня у Швейцарії.

Правляча партія «Слуга народу», очевидно, хотіла відсторонити від участі опозицію. Про це свідчить дослідження Blick»

 

Игорь Эйдман

Дворовые шушукаются в барской прихожей:

— Слыхали, ВанькА-то Федотова, артиста нашего крепостного, вратаря хоккейного, барин в солдаты отдал.

— Ой, за что же его, сердешного. Он же любимым шутом у барина был. Барин его в красный шутовской костюм (советскую форму) наряжал и на каток ледовый выпускал на потеху себе и дружкам.

— Правильно он его. Ванька-то, вишь чего, свободы гад захотел, сбежать в Америку удумал. Буду там — говорит — сам себе хозяин. Ну барин и велел его связать, выпороть на конюшне и в солдаты, в Сибирь, в дальний острог отправить…

Россия живёт в средневековье.

 

(Размещено в 8:00)

Мурлокотан Паштетофф-сосискин

Лисичанск оставлен…

Впереди Украину ждёт сражение за Славянск — Краматорск…

 

Альфред Кох

Сто тридцатый день закончился тем, что, захватив Лисичанск, российская армия вышла к Сиверску. Подошла к концу многодневная оборона этого укрепрайона. Скоро мы узнаем новую линию обороны, на которой (при?)остановится российское наступление.

На всех остальных направлениях ничего существенного не произошло.

Прошлой ночью кто-то (кто бы это мог быть?) обстрелял Белгород и Курск. Особенно много разрушений в Белгороде. Поврежден 21 многоквартирный дом и 40 частных домов. Убито четыре человека, а четверо — ранены.

Разумеется, Россия обвиняет Украину, а Украина театрально удивляется и намекает на взрывы Путиным домов в 1999 году.

Вне зависимости от того, был ли этот налет украинским, позиция Украины является точным повторением российской истории про то, что Мариуполь (и все остальное) бомбили сами украинцы. И вообще, Кремлю нечего возмущаться действиями Украины: долг платежом красен.

Единственное, что меня смущает, это диспропорция между человеческими жертвами и разрушениями. Судя по числу пострадавших, реальное разрушения не такие масштабные, как это пытается представить российский агитпроп.

В этой ситуации неожиданно адекватно повел себя белгородский  губернатор, который на вопрос жителей «как они теперь могут спать спокойно?» Ответил, «Никак!» И это совершенно справедливо: теперь — никак.

Сегодня в сетях продолжилась слезоточивая сага россиян про себя любимых. Некоторые из них стали даже намекать, что вот, мол, зря Запад с нами так жестоко. Мы были против Путина, против войны, а нас всех скопом зачислили в фашисты и не пускают в Европу, заблокировали карты и т.д.

Таким образом Запад сам толкает нас к Путину в объятия и мы теперь будем за него и вынуждены будем поддержать войну. И уж тогда держитесь. Как выпрыгнем, как выскочим, полетят клочки по закоулочкам!

У меня такого рода перспектива не вызвала особого трепета. Если вы за Путина будете выступать так же мощно как были против, то этого никто даже не заметит.

Вот лежал дядя на диване и, щелкая пультом телевизора, ругал Путина почем зря. Потом потянулся сладко и пошел спать. А теперь он, с тем же пультом в руках, будет ругать Запад и хвалить Путина. Но финал будет тот же: он пойдет спать.

Ну и? В чем прикол? Кому такой пупсик может навредить? И вообще. Я-то думал, что эти россияне против войны потому, что они против убийств и разрушений, а против Путина потому, что он убийца, вор и отнял у них свободу.

Но оказывается, стоит им заблокировать  кредитку, как они уже за войну и Путина. И никаких проблем с убийствами и бомбежками мирных городов у них нет. Фи… Тогда уж лучше будте за Путина. Не мучайте себя антивоенной фрондой. Живите в мире со своей властью.

Сколько стоит ваша приверженность христианским  заповедям? Столько, сколько было на вашей карте! 100? 200 тысяч рублей? Миллион? Вот оказывается какой сегодня курс у тридцати сребреников…

Какой все это пошлый спектакль, право…

Что ж. Давайте я попытаюсь рассказать, как все это выглядит отсюда. Вот был такой гражданин Великобритании Александр Литвиненко. Приехали два россиянина по туристическим визам в Лондон и отравили его радиоактивным полонием. И он умер.

А еще были отец и дочка Скрипали и совершенно посторонняя женщина Дон Стёрджес (все трое — граждане Великобритании). Приехали три россиянина по туристическим визам и отравили их «Новичком». Стёрджес — умерла.

А еще до этого, тем же «Новичком» травили болгарина Емельяна Гебрева. Тоже «туристы» из России. А еще они же взорвали склад боеприпасов в Чехии. И у них тоже были туристические визы…

А еще один россиянин (тоже — «турист») В центре Берлина, в Тиргартене, среди бела дня расстрелял из пистолета живого человека. Насмерть.

И сколько еще таких случаев, про которые мы лишь о чем-то догадываемся или которые известны лишь нашей полиции? Характерно, что все эти случае объединяет одно: документально доказано, что все убийцы были агентами российских спецслужб, которые беспрепятственно проникли в Европу по туристическим визам.

Теперь Россия напала на Украину, а Запад занял твердую  проукраинскую позицию. Он помогает ей оружием, деньгами и специалистами. Логично предположить, что активность российских спецслужб в Европе резко возрастет, верно? И что они будут стараться как-то «поработать» с ключевыми людьми, от которых зависит позиция Запада, которые влияют на общественное мнение и т.д.

И как прикажете быть? Как отфильтровать путинских агентов от добропорядочных туристов из России? Это ж какие силы нужно бросить на этот участок, чтобы произвести эту селекцию? И сколько скандалов и недоразумений возникнет по этому поводу!

И поэтому Запад решил: а давайте это теперь будет не наша проблема! Пусть россияне сами ее решают. А мы, тем временем, резко сократим выдачу виз. В конце концов они не наши граждане, пусть их правительство озаботится созданием возможностей для их отдыха. А наша забота — здоровье и безопасность наших граждан.

И вообще, что это такое: их страна убивает людей, разрушает города. Украина — наш союзник и кандидат в члены ЕС. Кроме того, Россия наносит нам колоссальный ущерб газовым шантажом. И что же? Россияне будут к нам приезжать и спокойно разгуливать по набережной Ниццы или Барселоны? Это с каких х…ев?

Они что, представители оппозиции, которая борется с Путиным?  Нет! Они даже не хотят публично осудить войну! А когда им это предлагают сделать, например, Гарри Каспаров или Михаил Ходорковский, то они гневно отвергают это предложение и говорят, что они не могут, поскольку у них тогда будут неприятности.

Но все же просто: вот ваша страна, вот наши страны. Вот граница между нами. Здесь мы, а здесь — вы. У вас свои порядки, а у нас — свои. Мы считаем Украину жертвой агрессии, солидарны с ней, тратим огромные деньги на помощь ей, да еще и сами несем большие потери из-за этой нашей позиции. И почему мы должны на прежних условиях пускать к себе граждан страны, которая фактически является нашим врагом? Ну где логика?

Так что, ребята, идите к Путину. Голосуйте за убийства и грабежи. За изнасилования и мародерство. У вас же, как вы говорите, нет другого выхода. Это же мы вас вынудили занять такую позицию. А сами вы, как обычно, ни в чем не виноваты. Вы простые обыватели, от которых ничего не зависит. Мы все это знаем и ничего от вас не требуем. Ни-че-го.

А мы, вместо того, чтобы слушать ваши стенания, лучше продолжим помогать Украине. Потому, что от нее много чего зависит. И она с честью справляется с той долей, которая выпала на нее. И еще потому, что мы вместе с ней против вашей власти. И вашей армии. И ваших политиков. И вашего ВПК. А против вас мы ничего не имеем. Вас просто не видно на наших приборах. А на путинских — и подавно.

Но наше дело правое. Враг будет разбит. Победа будет за нами.

Слава Украине!🇺🇦

 

Игаль Левин

Генштаб сообщил, что ВСУ покинули Лисичанск. Это верное решение: важнее сохранить людей и выровнять фронт, нежели цепляться за руины. Там была угроза окружения — ВСУ его избежали и оставили землю. Земля без людей ничего не стоит: землю можно вернуть, а вот вернуть погибших уже никак.

У русских преимущество и превосходство в количестве артиллерии. Паритета ВСУ с ВС РФ в количестве орудий не достигнуть никогда, а значит, нужен асимметричный ответ. Наши удары по их штабам, базам и складам это именно оно. Генштаб это прекрасно понимает и работает над этим.

Но я напоминаю, что ситуация, в которой находится Украина, это архисложная ситуация — война надолго; она вполне может растянуться и на годы. Впереди еще много горя и слез. Будьте вместе, не ругайтесь, поддерживайте друг друга и поддерживайте тех, кто на фронте.

Призывайте также к увеличению поставок западного оружия, так как внутренних резервов вооружений больше нет. Украина полностью зависит от поставок гаубиц, ракетных систем, снарядов и всего остального. Нужно много, очень много оружия: дроны, боеприпасы, бронированные машины любых видов и классов.

Все это должно течь в Украину беспрерывным потоком до того момента, пока ВС РФ не будут разбиты и изгнаны, как они были изгнаны из-под Киева, севера страны и с острова Змеиный. Русские уйдут — ВСУ уже доказали, что русские уходят, если их бьют и громят. Поэтому помогайте вашим воинам. Верьте в них.

4 оценки, среднее: 5,00 из 54 оценки, среднее: 5,00 из 54 оценки, среднее: 5,00 из 54 оценки, среднее: 5,00 из 54 оценки, среднее: 5,00 из 5 (4 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.
Загрузка...

Комментарии читателей статьи "BloggoDay 4 Jule: Russian Invasion of Ukraine"

  • Оставьте первый комментарий - автор старался

Добавить комментарий