BloggoDay 4 September: Russian Invasion of Ukraine
Дайджест 4 вересня 2022 р.
(Оновлено 16:00)
Агія Загребельська
-
3 вересня українські офіційні особи прямо заявили, що український контрнаступ на Півдні України, що триває, є навмисно методичною операцією з деградації російських сил і матеріально-технічного забезпечення, а не операцією, спрямованою на негайне повернення великих ділянок території.
3 вересня радник президента України Олексій Арестович заявив виданню Wall Street Journal що поточною метою українських сил на півдні є «систематичне подрібнення армії Путіна, і що українські війська повільно та систематично розкривають та знищують оперативну систему матеріально-технічного постачання Росії ударами артилерії та високоточної зброї».
Заява Арестовича перегукується з оцінкою ISW про те, що контрнаступ, що триває, швидше за все, не призведе до негайних успіхів і що українські сили прагнуть вивести з ладу ключові логістичні вузли, що підтримують російські операції на півдні, і підірвати російський військовий потенціал.
- Кремль може активізувати свої зусилля щодо впровадження самоцензури серед російських блогерів та військових кореспондентів, які висвітлюють війну в Україні.
Російська влада заарештувала, а потім звільнила відомого російського мілітарного блогера Семена Пєгова (співробітника Telegram-каналу WarGonzo) у Москві 2 вересня через те, що п’яний Пєгова погрожував адміністратору готелю.
Пєгов — досвідчений військовий журналіст, а WarGonzo має великі зв’язки з російськими військовими та доступ до російських військових операцій на Донбасі 2014 р., Сирії 2015 р. та України 2022 р.
ISW продовжує відстежувати аномальну активність російських воєнних блогерів.
Ми не можемо підтвердити обставини арешту Пегова, але пояснення WarGonzo може бути правильним.
- Проте раніше, у липні, ISW оцінив, що Кремль прагне просувати самоцензуру серед блогерів, які підривають спроби Кремля представити війну в Україні як вирішальну перемогу Росії, і Кремль може спробувати посилити цензуру.
Російські військові блогери відверто повідомляли про погані дії російських військ в Україні та обговорювали, як Кремль намагався піддавати цензурі їх висвітлення подій в Україні.
Відомий блогер «Рибарь» зазначив, що відносини між російським військовим командуванням і військовими кореспондентами особливо зіпсувалися після того, як Путін зустрівся з військовими кореспондентами під час Петербурзького економічного форуму 17 червня, під час якого Путін, ймовірно, намагався розрядити невдоволення блогерів.
Пізніше Кремль, ймовірно, активізував зусилля щодо заохочення самоцензури серед блогерів, використовуючи лист від матерів російських солдатів, які в липні вимагали заборонити журналістську діяльність на передовій.
- Кремль поки не вдавався до затримань блогерів за їх роботу.
Арешт Пєгова, якщо він буде пов’язаний з його репортажами в Україні, стане важливим кроком у зусиллях Росії з контролю над російським інформаційним простором.
ISW прогнозує, що російський інформаційний простір значно зміниться, якщо Міністерство оборони вживе жорстких заходів щодо блогерів і заборонить їм вести оперативні репортажі, оскільки ISW щодня використовує їх дані і російських військових кореспондентів як джерела російських заяв.
Ми продовжимо спостерігати та повідомляти про поведінку воєнних блогерів та військових кореспондентів і відзначатимемо значні зміни в російському інформаційному просторі в міру їх спостереження.
- Ключові висновки
Українські офіційні особи прямо заявили, що український контрнаступ, що триває, є методичною операцією з навмисного ослаблення російських сил і матеріально-технічного забезпечення на Півдні, а не операцією, спрямованою на негайне повернення великих ділянок території.
Кремль може посилити самоцензуру серед російських блогерів та військових кореспондентів, які висвітлюють війну в Україні.
Українські військові офіційні особи повідомили, що українські сили продовжують позиційні бої на напрямку Херсон-Миколаїв і що українські війська зосереджені на завданні ударів по російським наземним комунікаціям, місцям зосередження техніки та живої сили, а також вузлам тилового забезпечення вздовж лінії фронту.
Кадри із соціальних мереж свідчать про ефективні українські удари у західній та центральній частині Херсонської області.
Російські блогери продовжують стверджувати, що українські сили ведуть бої на заході Херсонщини, вздовж річки Інгулець, а також на півночі Херсонщини на південь від кордону із Дніпропетровською областю.
Російські сили провели обмежені наземні атаки на північний схід та південь від Бахмута, а також на північ та південний захід від Донецька.
Українські сили можуть проводити локальні атаки вздовж лінії зіткнення на заході Запорізькій області, щоб завадити розгортанню російських військ.
Російська влада продовжує нарощувати бойову міць за рахунок вербування через державні підприємства та в’язниці, щоб оминути загальну мобілізацію.
Російська окупаційна влада все частіше намагається надавати основні послуги на окупованих територіях України.
Institute for the Study of War
Александр Гончаров
ГАЗОВЫЙ ГОЛОД ЕВРОПЫ – ОТМЕНЯЕТСЯ
Итак, по данным Ассоциации европейских операторов газовой инфраструктуры, Германия уже заполнила газовые хранилища на 85,02%, опережающими темпами достигнув в эти дни цель на октябрь текущего 2022 года (кстати, несмотря на остановку «Северного потока»). Еще выше показатели в настоящее время во Франции – 91,54%, Швеции – 90,8% и Дании – 89,12%.
Ну, и откуда газ, как изменился газовый рынок Европы?
Да, еще в прошлом 2021 году «Газпром» занимал I-е место среди поставщиков природного газа в Европу, однако, в конце того же 2021 года уступил позиции Норвегии, а в мае этого 2022 года объемы поставок сжиженного природного газа (СПГ) из США впервые в истории стали выше, чем поставки «Газпрома». Также в начале сентября текущего года «Газпром» уступил свои позиции Алжиру с поставками 650-720 млн куб м в неделю. Наконец, есть еще Азербайджан, который теперь в Европу поставляет 210-220 млн куб м в неделю.
И в который раз подтверждается золотое правило коммерции: в кризис выигрывает не тот, кто самый мощный, а тот – кто самый находчивый и решительный.
Алексей Кущ
Вести с полей. Грустные.
Многие фермеры в этом году засеяли 50% площадей от уровня 2021 года.
И на следующий год планируют засеять 50% от уровня 2022-го. То есть 25% от площадей довоенных лет.
Зерновой коридор пока решает вывоз законтрактованного зерна крупных ТНК.
Но на внутреннем рынке, цена на зерно нового урожая зачастую ниже логистических затрат.
Добавим сюда рост цен на топливо и удобрения.
Нужна двухуровневая государственная программа переработки.
Первый уровень – микро.
Компенсация процентной ставки и части кредита (30-50%) фермерам на закупку “домашних” перерабатывающих комплексов: растительное масло, спирт, биотопливо, мука, комбикорма, топливная пелета.
Второй уровень – макро.
Все тоже самое, но только с участием государства и на базе больших перерабатывающих мощностей, например Укрспирта:
– закупка зерна у фермеров государственной компанией для поддержания внутренних цен на уровне себестоимость + средняя норма рентабельности;
– глобальная переработка;
– создание логистических, транспортных хабов на западе страны для экспорта продуктов переработки, минуя морские порты.
– перевод армии на заправку 30% биоэтанолом.
То есть решение в одном пучке целого комплекса проблем:
– поддержка фермеров и сохранение продовольственной безопасности;
– снижение логистических и транспортных затрат;
– углубление переработки сырья и повышение добавочной стоимости экспорта;
– снижение физических объемов экспорта;
– улучшение энергетического баланса страны и энергетической безопасности за счет применения биотоплива и растительной пелеты.
Конечно, придется подвинуть интересы “топливников”, которые зарабатывают сейчас миллиарды на льготном налогообложении, а также на снабжении армии топливом.
Но война – время решений, не учитывающих интересы рентоориентированных элит.
В общем, “офис простых решений” почил в Бозе с первыми залпами русских ракет.
Стране нужен офис сложных и быстрых решений.
Сложных и быстрых = правильных.
(Оновлено 14:00)
“Важные истории”
Показываем, как выбор поисковика может повлиять на отношение людей к войне
(Оновлено 12:00)
“Обозреватель”
Татьяна Гайжевская
Фейгин: после проигрыша в войне Путина снесут, а россиянам потребуется терапия
Проигрыш в войне против Украины запустит массу процессов внутри и за пределами России, в том числе процесс разрушения власти. Главу страны-агрессора Владимира Путина, вероятнее всего, снесут. Его поражение на поле боя конвертируется в поражение политическое. Смену власти в РФ осуществит не народ, не улица, а силы, которые уже сегодня находятся в кремлевских кабинетах.
Что касается рядовых россиян, ежедневно “обрабатываемых” пропагандой, то им потребуется специальная “терапия”, чтобы вернуть себе способность воспринимать реальность такой, какова она есть. Такое мнение в эксклюзивном интервью OBOZREVATEL высказал российский правозащитник Марк Фейгин.
– Вопрос о последствиях поражения армии Путина в войне против Украины. А такой вариант, согласитесь, вполне возможен. Предположим, что вся армия РФ покинула территорию нашей страны. Какие процессы сразу же начнутся в самой России?
– Здесь очень многое зависит от того, при каких обстоятельствах это произошло и с какими последствиями. Если Россия оставила всю Украину, и Крым, и Донбасс, то в РФ начнутся внутренние процессы. Власть окажется под жестким давлением, причем и изнутри, и снаружи. Потому что ситуация тотального военного поражения конвертируется в поражение политическое.
Мой прогноз – процессы, которые произойдут в этом случае, однозначно будут носить революционный характер. Причем не обязательно это будет революционный реванш либерального толка. Но власть вряд ли устоит, если произойдет такое масштабное военное, геополитическое поражение. Безусловно, власти Путина придет конец.
– А кто снесет власть? Кто выступит в роли инициатора?
– Если отталкиваться от исторических коннотаций, которые нам хорошо известны, то это, конечно, произойдет внутри власти. Найдутся какие-то особые конструктивные силы внутри власти, которые обладают возможностями, чтобы снести какую-то группу, самого Путина, его ближайшее окружение и попытаться сохранить свои рычаги управления, пожертвовав какой-то частью власти, на которую повесят все грехи.
Дескать, это они затеяли эту авантюру, а мы хорошие, при нас все будет по-другому. Только давайте не будем копать глубже, чтобы революция не затронула всех.
Такой вариант развития событий существует, но это крайне радикальный вариант. Безусловно, он будет как-то поддержан улицей. Возможно, это будет даже инспирироваться со стороны власти.
Могут быть и разного рода умеренные варианты с тихим отплытием Путина в сторону пенсии или чего-то подобного. Этого тоже исключать нельзя. Но повторю: все практически четвертьвековое правление Путина ознаменовано прирастанием Крымом и движением на запад – расширением, восстановлением, реваншем империи.
И если эти четверть века увенчаются потерей всех этих захватов территорий, то возникнет вопрос: ради чего тогда все это было? Речь не только о человеческих потерях, но и о социально-экономических издержках этих авантюр. Ведь людям продавали нарратив: да, сейчас вы претерпеваете от кризиса, от санкций, но ведь у нас есть великая идея – идея восстановления СССР, исторической Российской империи и прочее.
А если этого не произошло, ради чего тогда терпели? Почему этому режиму нужно было давать такой аванс? Этот вопрос лежит в морально-политической плоскости.
Поэтому, думаю, будет проще снести эту власть тем, кто захочет не пострадать в результате всех этих действий.
– Мы понимаем, насколько плотно население России обрабатывается пропагандой. И понимаем также, что сознание людей невозможно изменить в одночасье. Потребуется ли какая-то специальная “терапия”, чтобы привести россиян в сознание?
– Терапия – это время, правильное устройство жизни, при котором свобода даст этот эффект. Но в любом случае нарративы, которые создаются, должны получить контрмеры. Пропаганда должна исчезнуть из жизни, но должен появиться свободный обмен информацией и совершенно обратный пропаганде нарратив.
Нужно изменить всю страну. Невозможно просто в одночасье начать говорить противоположные вещи: что Сталин был плох, что империя в ХХ веке утащила все силы России на поддержание ее сверхдержавного статуса, на вечное восстановление – после 1917 года, потом после 1991-го и так далее.
Должны произойти настолько серьезные перемены, что пропаганда и контрпропаганда будут только частью этих перемен. Само сознание не может себя вылечить. Для этого нужны сторонние меры.
(Оновлено 10:00)
“Главред”
Александр Коваленко, блогер, военно-политический обозреватель группы “Информационное сопротивление”
Важная “птичка” в херсонском небе
Заметили, как в последнее время больше стало появляться видео с боевой работой БПЛА Bayraktar ТВ-2? И это не удивительно, ведь для него в воздушном пространстве Украины условия становятся всё более и более благоприятными.
С самого начала полномасштабного вторжения в Украину в сети появлялись вопросы касательно применения БПЛА Bayraktar ТВ-2 – почему так мало видео с их боевой работой? В тот период российская пропаганда сообщала, что на территории Украины были уничтожены все БПЛА Bayraktar ТВ-2, точно так же как они “уничтожили” всю авиацию и всё ПВО. Но, даже понимание, что россияне лгут не помогало критически и адекватно воспринимать отсутствие видео с узнаваемым интерфейсом.
Фактически, с первых же дней вторжения в Украину РОВ применение БПЛА Bayraktar ТВ-2 было осложнено наличием у врага средств поражения данных аппаратов. Речь идёт не только о большом количестве ПЗРК, но и эшелонированного ПВО, сопровождавшего оккупантов.
А потому, БПЛА Bayraktar ТВ-2 в боевом режиме применялся в редких случаях и то, не всегда демонстрировали видео, дабы не сдать врагу информацию, на каком именно направлении они задействованы. В основном данные беспилотники использовались для ведения разведки на безопасном расстоянии, а их боевое применение было в очень редких случаях.
Сейчас же ситуация меняется кардинальным образом, особенно на южном плацдарме. Ведь после методичного и планомерного огневого давления на средства ПВО РОВ, воздушное пространство правобережья херсонщины стало более безопасным для авиации и соответственно БПЛА Bayraktar ТВ-2.
С середины лета задача по уничтожению размещения средств ПВО РОВ стала не менее актуальной, чем уничтожение складов с БК, ГСМ, КП и ПУ. И итоги сами за себя говорят. Украинская авиация участила боевые вылеты на правобережье, а БПЛА Bayraktar ТВ-2 приумножает счёт уничтоженной техники.
Всего, за время полномасштабного вторжения в Украину, согласно документально подтверждённым данным известно об уничтожении и “затрофее” не менее 10 ед. только ЗРПК “Панцирь-С1”. Согласно не подтверждённой документально информации, их количество в два раза больше. И это при том, что данных комплексов на вооружении вс рф было не более 70 ед. до начала полномасштабного вторжения.
ВСУ выбивают российскую технику, понижая оборонный потенциал оккупантов. И по мере того, как это успешно реализуется, повышаются наши контрнаступательные возможности.
Казалось бы, БПЛА Bayraktar ТВ-2 в херсонском небе. Мелочь, а приятно. Конечно, приятно, но не мелочь. Ведь эта птичка в небе говорит о гораздо большем, чем может показаться на первый взгляд.
(Оновлено 9:00)
“The Insider”
Российские силовики похищают, пытают и убивают сотрудников Запорожской АЭС и жителей Энергодара, города-сателлита электростанции, сообщили The Insider несколько независимых источников. По словам сотрудников ЗАЭС, российские военные постоянно обстреливают линии энергоснабжения, чтобы отключить станцию от украинской энергосети, надеясь затем подключить ее к российской, а также намереваются вывезти американское ядерное топливо, которое загружено в четыре из шести энергоблоков станции. При этом, как уже ранее писал The Insider, российские военные складируют боеприпасы прямо в помещениях АЭС, что в случае их детонации может привести к ядерной катастрофе.
The Moscow Times
Эрдоган предложил Путину переговоры по Запорожской АЭС
Президент Турции Реджеп Тайип Эрдоган предложил Владимиру Путину выступить посредником для решения вопроса с Запорожской АЭС, которая с начала войны находится под контролем Москвы и подвергается обстрелам. Об этом сообщили агентству Anadolu в пресс-службе главы государства.
Между президентами России и Турции состоялся телефонный разговор, в ходе которого они обсудили сотрудничество между странами, визит делегации МАГАТЭ на Запорожскую АЭС и реализацию зерновой сделки.
По данным Anadolu, Эрдоган сказал, что Турция может сыграть такую же посредническую роль, какую играла в заключении сделки по вывозу украинского зерна. Четырехсторонее соглашение о вывозе украинского зерна и экспорте российского было заключено 22 июля, Москва и Киев подписали его отдельно с Анкарой и ООН.
На сайте Кремля также указано, что лидеры обсуждали «ситуацию на Украине». «Эрдоган отметил конструктивную роль России в организации миссии Международного агентства по атомной энергии (МАГАТЭ) на Запорожскую АЭС. Рассмотрен ход реализации заключенной в Стамбуле 22 июля при посредничестве президента Турции «зерновой сделки», — указано в сообщении — «Подтвержден настрой на расширение торгово-экономических связей <…> Установлено о дальнейших контактах».
Путин и Эрдоган договорились продолжить общение в узбекском Самарканде, где 15-16 сентября будет проходить саммит Шанхайской организации сотрудничества.
В августе президент Турции также общался с Владимиром Зеленским. Тогда Эрдоган заявил, что его очень волнует кризис на ЗАЭС. «Мы озабочены. Мы не хотим еще одного Чернобыля», — сказал турецкий лидер.
АЭС была захвачена российскими войсками в начале войны, но ее по-прежнему обслуживает украинский персонал. Москва пытается перекрыть поставки электричества с Запорожской АЭС в неоккупированные украинские регионы и перенаправить их на свои территории. В мае вице-премьер России Марат Хуснуллин во время визита на оккупированную территорию Запорожья прямо заявил, что АЭС будет работать на Россию.
Объект регулярно подвергается обстрелам, в которых Киев и Москва обвиняют друг друга. По данным оккупационных властей, в последнее время на АЭС работали только 5-й и 6-й энергоблоки — на 60% и 80% соответственно. Генеральный директор МАГАТЭ Рафаэль Гросси, накануне посетивший станцию, сообщил, что значительная часть систем безопасности Запорожской атомной электростанции работают относительно хорошо, но физическая целостность АЭС вызывает беспокойство. Гросси также заявил, что на станции останутся двое наблюдателей от международного агентства.
“Медуза”
3 сентября в Москве прошли похороны Михаила Горбачева. Полиция перекрыла центр столицы, желающие проститься с политиком выстроились в часовую очередь возле Дома союзов, в которой прошли через несколько металлорамок и досмотров. После церемонии прощания гроб с телом президента СССР отвезли на Новодевичье кладбище, где состоялись отпевание и погребение. Накануне власти сообщили, что похороны Горбачева будут «с элементами государственных» — что далеко не в традиции прощания с первыми лицами в России. Из зарубежных лидеров на церемонию смог приехать только премьер-министр Венгрии Виктор Орбан. Владимир Путин на похороны не пришел, сославшись на плотный график. Корреспондент «Медузы», выстояв очередь к Колонному залу Дома союзов и увидев похоронную процессию на Новодевичьем кладбище, считает, что Михаил Горбачев заслуживал других похорон.
Тут должны стоять миллионы, а стоят тысячи. Как москвичи прощались с Михаилом Горбачевым
(Оновлено 8:00)
“Главред”
Юрий Радухин, публицист, политический эксперт
Погоня за головой Путина
В гонке за головой Путина пока больше всего шансов выиграть у Кадырова. Но его могут обойти марафонцы из ближайшего круга.
Кремлёвские башни – группы влияния из ближайшего окружения Путина… Начали между собой подковёрные соревнования в марафонском забеге “кто успеет первым принести Международному сообществу голову Путина на серебряном подносе”.
Приз победителю за голову тирана – индульгенция победителю от цивилизованного мира… Гарантирующая защиту от уголовной ответственности в Гаагском, или другом специально созданном Трибунале над военными преступниками-рашистами.
Очень высокая мотивация и конкуренция у участников марафона “Забег за головой Путина”!…
Бегунов много, а голова у Путина одна.
Пока больше всего шансов выиграть соревнования у Кадырова. Но его могут обойти марафонцы из ближайшего круга.
Их шансы победить в забеге возрастают, так как ближний круг имеет больший физический доступ к телу. Имеют счастье чаще лицезреть долгожданный приз пока на плечах Путина.
Пуля испортит шкуру ценного животного. Пистолет заменит табакерка, шарфик или газовый баллончик – предсказать невозможно.
Вместе с тем, точно можно утверждать, что марафонцы бегут уже последний круг перед финишем!
“Цензор.Нет”
Аркадий Бабченко
Русский либерал
С Горбачевым я встречался несколько раз. Познакомились мы, к слову, в сортире, куда он попросил меня проводить в коридоре “Новой газеты”, где мы с ним столкнулись, выходя из двух разных кабинетов. Оба подвыпившие. Оба шли отливать. Так что я один из немногих, кто на голубом глазу может сказать: “Да я с этим вашим Горбачевым на одном поле ссал!”
Он довольно часто заходил в “Новую”. Там был реально его культ. В зале для планерок даже часы висели, на которых вместо цифр были отмечены года Горбачева — вместо трех часов, скажем, восемьдесят лет, место шести восемьдесят пять.
Помню какой-то его очередной юбилей.
Нигде. Никогда. Никого.
Я не видел в таком состоянии, как русского либерала, вылизывающего Горбачева с ног до головы.
Я в принципе не мог представить, что глаза могут светиться таким счастьем, а язык может достигать такой длины.
Бог ты мой, кого там только не было.
Тогда мне Горбачев тоже действительно казался божеством. Ну, как же. Прекратил империю. Дал свободу народам.
Потом я прочитал статью Александр Подрабинек. Который еще лет десят назад подал заявление в Европейский суд по правам человека, с просьбой рассмотреть военные преступления Михаила Горбачева по подавлению Тбилисского восстания, и задавался вопросом — а какого, собственно, хера, у вас Горбачев-то считается освободителем?
С каким говном Подрабинека смешивали тогда в либеральной России.
Такой ненависти я тоже не видел никогда.
А сам начал думать.
В очередной раз.
Горбачев: Чернобыль. 1986, Украина. Тут все ясно. Замалчивание, неоповещение, закидывание аварии людьми.
Желтоксан. Подавление Декабрьского восстания 1986 года в Алматы, вызванного личным решением Горбачева о снятии с должности Первого секретаря Компартии Казахстана казаха Динмухамеда Кунаева и назначении вместо него русского Геннадия Колбина из Ульяновска. Именно тогда для подавления невооружённого выступления впервые использовались саперные лопатки. Погибло двое, ранено двести человек.
Мітынг-рэквіем “Дзяды”. 1988, Минск. Разгон акции памяти расстрелянных в Куропатах, газ “Черемуха”, дубинки, растаптывание бел-чырвона-белых стягов. Руководит разгоном лично министр внутренних дел БССС Пискарев.
Черный январь, или Кровавый январь. 1990, Баку. Подавление политической оппозиции подразделениями Советской армии под предлогом защиты армянского населения. Убито более ста человек.
Трагедия Девятого апреля. 1989, Тбилиси. Саперными лопатками насмерть зарублены двадцать девять человек и до состояния госпитализации триста.
Январские события. Sausio įvykiai. 1991, Вильнюс. Штурм телебашни, убито пятнадцать человек.
Баррикады. Barikāžu laiks. 1991, Рига. Попытка подавления рижским ОМОНом и подразделениями внутренних войск сопротивления, семеро убитых.
В 1991 году Горбачев посылает танки на Таллинн. Подавление Таллиннского восстания было вменено командиру 326-й Тарнопольской дивизии дальней авиации Джохару Дудаеву. Дудаев приказ выполнил и выдвинул танковую колонну на Таллинн. Колонна была остановлена экипажем ГАИ, который заявил, что по асфальтированным дорогам могут ездить только танки с резиновыми накладками на гусеницах. Они есть только у трех танков — вот три и проедут. Остальные назад. Офигевшие танкисты позвонили Дудаеву, и спросили — что делать, нас не пропускают. “Ну, не пропускают, так не пропускают” — сказал Дудаев и развернул танковую колонну. За что его до сих пор боготворят в Эстонии.
Далее. 1991 год. Референдум за сохранение СССР.
Неоднократные — исчисляемые сотнями — высказывания Горбачева за СССР и Империю.
Неоднократные высказывания про один народ, “будущее Украины вместе с Россией”, националистов и отдельно про Крым:
“Я сказал: одобряю (присоединение Крыма, — ред.), потому что народ, крымчане, высказались почти единодушно за. И проголосовали. Я не ожидал даже, что так вот уже созрело. А международное право? Когда шел распад СССР, где было международное право? Выходит, Запад доверял нам? Хорошо. Пусть тогда и дальше не вмешивается. Я защищаю истину. А истина в этом случае состоит в том, что от России нельзя отрывать Крым. Это ее детище. Мы же не воссоздаем СССР. Не удастся. Да и не надо”.
2014, “Комсомольская правда”.
“Перед вами человек, у которого мать украинка, отец русский. Моя жена, покойная Раиса — украинка. Вот, что такое наше общество. Украина как государство появляется при советской власти. А до этого была территория России”.
“Когда закончилось Беловежское соглашение … ни слова никто не вспомнил о Крыме, который был просто передан. Когда в огромной стране административные границы были лишь условными, все происходило в одном государстве. Но когда разделяются на независимые государства, надо было обговаривать судьбу Крыма, за который столетия положили русские. Они же создали всю страну. Да и сейчас их сколько? Около 14 миллионов. С этим же надо считаться.”
2014 год. ВВС
“Я наполовину украинец. Моя мать была украинка, как и моя жена Раиса. Мои первые слова я лепетал по-украински, первые песни, которые я слышал, были украинские. Ставропольский край, где я родился и возглавлял крайком партии, в советские годы тесно сотрудничал с Донецкой областью Украины, где сегодня идет эта чудовищная война. Тогда мы помогали друг другу. Мы были друзьями и жили в одном государстве. У меня тоже есть друзья и родственники на Украине – как и у большинства россиян”.
2015 год. Шпигель
“Я всегда выступал за свободное волеизъявление народа, а в Крыму большинство хотело воссоединения с Россией. Я сам поступил бы подобным образом, будучи на месте Владимира Путина в той ситуации. Я мог бы отказаться от решения в свое время лишь потому, что при мне еще существовал Советский Союз, и Крым был его частью”
2016 год. Sunday Times
И это только то, что поверхностным гуглением за пять минут находится.
Русский либерал: ГОРБАЧЕВ ДАЛ НАМ СВОБОДУ!!!!
И никаких других русских либералов у меня для вас нет.
В империи даже либерал может быть только имперским.
И царь-освободитель может быть только имперским.
Рубить другие народности саперными лопатками за их свободу, отправлять танки, внутренние войска, десантников, омон на подавление восстания с трупами и раненными, проиграть только потому, что просто тупо не хватило сил задавить всех, всю жизнь не стесняясь говорить про СССР, про империю, про желание затащить другие народы обратно под ярмо Москвы — и при этом на голубом глазу слыть самым главным либералом, свободоносцем, освободителем.
Потому что НАМ дал свободу.
А то, что при этом ДРУГИХ рубил лопатками — да и кто их там вообще считает, этих грузин с литовцами каких-то.
И никогда они другими не будут.
Никогда.
Тот, кто в других странах — убийца и преступник, у них — герой и освободитель.
И этот камень преткновения всегда будет тем камнем, на котором закончится любой русский либерал.
ЛЮБОЙ.
Я, повторюсь, лично знаю только одно исключение — Александр Подрабинек.
Все остальные, не сломавшиеся даже на Крыме — на этом вопросе ломаются в любом случае.
Поэтому — никогда мы не будем братьями.
Никогда.
У вас — Царь-Ваш-Освободитель — у нас: очередной имперец, на старости лет точно так же поехавший кукухой на возврате Крыма в родную гавань, до этого всю жизнь мечтавший о Прекрасном СССР Будущего под управлением русских от моря до моря, Украинской СССР в его составе с Первым секретарем из Ульяновска, и подавлявший восстания колоний.
И ничего другого у вас в империи быть не может.
Он был продуктом именно империи – и ничем другим быть и не мог. Это, собственно, даже и не его вина-то.
Пока ваша недоимперия будет существовать в принципе.
Пока вы сами — сами! — не поймете, что не с “Путинским режимом” вам надо бороться, а с самим существованием этой самой недоимперии.
Потому что самое лучшее, самое либеральное, самое свободное, что она может у вас породить – это рубящий людей лопатками ради сохзранения Совка Горбачев.
Или небутерброд Навальный.
Или начальник призывной комиссии Яшин.
И пока вы не поймете этого — земля… ну, не то, чтобы прям стекловатой. Не Моторола все же. А так.
Помер имперский Масим, да и хуй с ним.
Генсеком жил, Генсеком и умер.
Помер тот, помрет и этот (с).
Новая газета. Европа
Десантник Павел Филатьев рассказывает Юлии Латыниной о том, как он попал в Украину и что видел в оккупированном Херсоне
«Я вам отвечаю перед строем: никакой, на хер, войны не будет»
(Размещено 7:30)
Альфред Кох
Прошел сто девяносто второй день войны. На картах ISW я увидел только какое-то шевеление ВСУ в районе населенного пункта Сухой Ставок в километрах пятидесяти на северо-запад от Херсона. Весь остальной фронт от Харькова до Херсона ничем не отличался от того, где он находился вчера. Во всяком случае, невооруженным глазом отличий не обнаружить.
Разумеется, опять ВСУ обстреливали мосты через Днепр. Пишут даже, что мост в районе Новой Каховки все-таки рухнул окончательно. Были удачные попадания по штабам и складам российских войск. Но на картах этой работы, разумеется, не видно. ВСУ как бы “рыхлят” позиции противника, уничтожая его базы и транспортную инфраструктуру. Ну и по живой силе отмечаются тоже, конечно…
В ответ россияне привычно бомбят мирных жителей и вот уже опять убили двух мальчиков восьми и девяти лет… Нет слов. Да и нужны ли здесь слова? Два детских трупа лежат теперь в украинских моргах, а родители в полуобморочном состоянии оформляют все эти дикие похоронные бумаги и выбирают гробики по росту…
И то сказать: борьба доблестной русской армии с “нацистами” идет полным ходом… И что это вдруг по всей Восточной Европе сносят памятники “солдату-освободителю”? Ума не приложу…
В Праге прошел митинг пророссийской оппозиции. Лозунг был простой как огурец: к черту Украину, Чехия – über alles! Давайте мириться с русскими, они нам за это дадут дешевый газ и тогда все у нас опять станет хорошо.
Митинг собрал 70 тысяч человек. Много это или мало? С одной стороны, по московским меркам – много. В Москве такой митинг оппозиция объявила бы своей решительной победой, а воодушевленные организаторы уже бы ругались вдрызг, деля министерские портфели.
А с чешской, вроде бы средний такой митинг. Не маленький, конечно: митинги против локдауна в 2021 году собирали в Праге не больше 20 тысяч человек. Но и не большой: митинги против правительства Андрея Бабича в 2019 году собирали на той же Вацлавской площади до 250 тысяч человек.
Кстати, и в том и в другом случае правительство устояло. Накануне, например, сегодняшнего митинга оппозиция вынесла на голосование в парламенте вотум недоверия правительству. Из 200 депутатов “За” проголосовали 84. Попытка отправить кабинет Петра Фиала в отставку провалилась: правительство имеет в парламенте твердое большинство и чувствует себя вполне уверено.
Но, расслабляться не надо. Помимо прочего, нынешняя ситуация в Чехии очень показательна и является хорошим уроком для Киева: не требуйте от европейских правительств больше, чем они могут вам дать, не рискуя потерять власть. Это ведь только в Германии оппозиция еще более радикальна по отношению к России, чем правящая коалиция. Во многих других странах это, к сожалению, далеко не так…
Кстати, о Германии. Как только немецкие газовые хранилища оказались заполненными и стало ясно, что Германия сможет более-менее нормально перезимовать вообще без русского газа, так сразу до Газпрома дошло, что он может пролететь совсем мимо денег.
И тут случилось очевидное-невероятное: все газпромовские ремонты мигом закончились, неполадки самоустранились и газ снова потек по Северному потоку-1 как ни в чем ни бывало. А цены на газ, тем временем, упали больше чем на 30%.
Теперь эти сгустки интеллекта будут изображать из себя “надежных поставщиков” и исполнять арию “А чо случилось-то? Ведь сейчас же все нормально же же?” Но дураков теперь нема. И отказ от русского газа – это стратегическая линия Европы. “Спасибопутинузаэто”.
Давеча Золотов встретился с Путиным и показал, что он умеет выговаривать слово “артиллерия”. А сегодня Кадыров вдруг загрустил и сообщил в своем Инстаграмме, что он хочет уйти со своего поста главы Чечни.
Эти два дружка явно что-то задумали. Есть у них еще и третий кореш – Пригожин. Их всех троих объединяет один враг – Шойгу, которого они решили назначить главным виновником-терпилой за то, как неказисто идет война с Украиной. (Чекисты уже давно в опале за провал не случившейся путинской “Шестидневной войны-2”).
Я так понимаю, что их план таков: Пригожин – ФСБ. Золотов – МО, Кадыров – Росгвардия. Чисто мои фантазии. Можете считать это дилетантскими бреднями. Видные кремленологи типа Соловья или Белковского поднимут меня на смех. Но мне так кажется.
Такой расклад логичен, вытекает из ситуации на фронте и тех задач, которые стоят перед Путиным в связи с падением поддержки войны и его собственного рейтинга. Короче войну они рано или поздно просрут, но Большой Террор внутри страны устроят. И, может быть, даже и Кобу переплюнут. Сбудется вековая мечта чеченского народа: Рамзан отомстит русским за операцию “Чечевица”.
Но на это все мы никак повлиять не можем. Во всяком случае – пока. Но мы можем помогать Украине долбать этих путинских агрессоров. Долбать, долбать, доблать. И додолбать их до победы. Нашей победы.
Потому, что наше дело – правое. Враг будет разбит и победа будет за нами.
Слава Украине! 🇺🇦
Дмитро Снєгирьов
Нова зброя і просування ЗСУ на півдні: яких змін чекати на фронті восени.
На українців чекає насичена військовими подіями осінь.
Ми вступили у першу воєнну осінь після широкомасштабного російського вторгнення. Переживаємо вже 190-ту добу з початку відкритої війни, яку росія сором’язливо продовжує називати “спеціальною військовою операцією”. Чого чекати в найближчому майбутньому? Гадаю, чимало гарного.
Почнемо із дипломатичних фронтів. З 1 жовтня у США розпочинається новий фінансовий рік. Відповідно починає працювати американський ленд-ліз – розширені можливості військово-технічного переоснащення Збройних Сил України.
Також Штати ухвалили рішення про надання 3 млрд доларів безоплатної матеріально-технічної допомоги України в ракурсі надання озброєнь.
Європейські партнери вирішують питання передачі нам літаків Міг-29. Була також заява німецького канцлера Шольца про подальше надання Україні нових видів озброєнь, зокрема САУ та систем ППО.
Це все підтверджує, що теза про нібито втому від війни країн Західного світу, цивілізованого світу, не витримує критики. Тим більше, що у США чітко дали зрозуміти – вони підтримуватимуть Україну, доки не вирішиться питання виходу на кордони 1991 року. Тобто до повного відновлення територіальної цілісності та суверенітету нашої країни. Аналогічні заяви пролунали із боку європейських партнерів.
Це щодо дипломатичного фронту. На самому ж театрі воєнних дій варто очікувати посилення протистояння на Донецькому напрямі. Росіяни розглядають саме цей напрямок, як пріоритетний у моменті виходу на адміністративні кордони Донецької області. Продовжиться і жорстоке протистояння в Херсонській області, де за даними зарубіжних джерел, а також за повідомленнями Генштабу ЗСУ, намічається поступове просування ЗСУ вглиб тимчасово окупованих територій. Вже взято під вогневий контроль логістичні складові, мости через Дніпро. Відповідно, створено передумови для тактичного оточення угруповання російських військ, яке знаходиться на правому березі Дніпра.
Примітно, що за інформацією британської розвідки, такі дії Сил оборони України на Херсонщині стали певною тактичною несподіванкою для окупантів. Більше того, командуванню РФ незабаром доведеться робити вибір, куди кинути доступні їм резерви.
Утім говорити конкретно про терміни звільнення тих чи інших територій, як і про завершення всієї кампанії, поки що передчасно.
Водночас можемо наголосити на посиленні роботи української штурмової авіації, що свідчить про зміну характеру військового протистояння.
Так, протягом останньої доби авіація Сил оборони здійснила понад 40 бойових вильотів, в ході яких було знищено декілька пунктів управління противника та склад з боєприпасами. “Байрактар” завдав ракетного удару, в результаті якого детонував боєкомплект та знищено 2 одиниці броньованої техніки противника разом з екіпажами.
Ну і сам факт просування ЗСУ, звільнення низки населених пунктів говорять про те, що наші військовослужбовці зосередили достатню кількість засобів вогневого ураження, щоби починати проривати оборону противника.
Ракетні війська та артилерія уразила понад 10 скупчень живої сили ворога, в тому числі 3 взводні опорні пункти. Знищено 3 ЗРК та декілька одиниць броньованої техніки окупантів.
Агія Загребельська
Підозрілий зв’язок: відносини Ірану з Росією
Особи, які приймають рішення в Тегерані, розвивають відносини між Іраном та Росією у багатьох напрямках, але вони, схоже, обережні, щоби повністю не відвернутися від Заходу і не повернутись у бік Москви, – ECFR
Війна Росії в Україні та потенційне відновлення JCPOA привернули увагу до відносин між Тегераном та Москвою.
В останнє десятиліття посилення західних санкцій щодо Ірану та ворожість між цією країною та США спонукали Тегеран прагнути до поглиблення політичних, економічних зв’язків та зв’язків у сфері безпеки з Москвою.
Росія поділяє бачення Ірану про багатополярний світовий порядок, у якому роль США зменшується. Цього літа відбулася зустріч на високому рівні між Путіним та Верховним лідером Алі Хаменеї, Росія вперше запустила на орбіту іранський супутник, а Іран нібито поставив Росії безпілотники, які вона може використати в Україні.
Ці події знову викликали в Тегерані дискусію про те, як далеко він має схилитися у бік Москви, особливо з огляду на те, що Захід послабить санкції проти Ірану в рамках відновленого JCPOA.
Іран і Росія часто розглядають один одного як зручних партнерів, коли відносини із Заходом йдуть туго. Зустріч Путіна і Хаменеї, що відбулася в липні в кулуарах саміту в Тегерані, мала велике значення для відносин між двома країнами, але була приурочена скоріше тому, щоб надіслати сигнал зовнішнім гравцям, ніж для створення ще глибшого альянсу між Росією та Іраном.
Візит Путіна до Ірану став його першою поїздкою до країни, яка не була колишньою радянською державою, відколи він розпочав повномасштабне вторгнення в Україну. Він виявився корисним для Тегерана в той момент, коли Іран перебував під тиском Заходу, що вимагав від нього зобов’язань по відновленню JCPOA.
Провівши саміт у Тегерані і підписавши великі енергетичні угоди з Росією, Іран дав зрозуміти, що має інші варіанти і що він не відчайдушно прагне угоди із Заходом.
Деякі американські ЗМІ стверджують, що Іран почав постачати Росії безпілотники для використання в Україні та що іранський супутник, який Росія запустила минулого місяця, братиме участь у зборі розвідданих в Україні. До цього часу іранський уряд спростовував подібні повідомлення.
Немає жодних доказів того, що Іран планує брати участь у війні Росії проти України. У двох виступах, починаючи з лютого, Хаменеї старанно дистанціював Іран від конфлікту – навіть якщо, м’яко відхилившись від своїх нейтральних висловлювань про те, що війна в Україні має закінчитися, він підтримав Росію, назвавши вторгнення “превентивним”.
Жорстко налаштовані іранські ЗМІ, такі як Kayhan та Javan, інтерпретували послання Хаменеї як таке, що Іран має підтримати Росію в Україні. Але Насер Канані, прес-секретар Міністерства закордонних справ Ірану, роз’яснив висловлювання Хаменеї, наголосивши, що позиція Ірану щодо України не змінилася.
Насправді, багато іранських лідерів, як і раніше, з глибокою підозрою ставляться до Росії – почуття, що сягає корінням в історію зради.
На цьому фоні політична еліта Ірану ділиться на дві основні групи за своїм ставленням до Росії. Одна група виступає за міцні зв’язки з Росією як доцільні для виживання іранського режиму та як противагу до військової присутності США біля Ірану. Рішення адміністрації Трампа у 2018 році про вихід США з ядерної угоди та її політику максимального тиску на Іран посилили підтримку прихильників союзу з Росією.
До цієї групи входять Хаменеї, його довірені особи, такі як радник із зовнішньої політики Алі-Акбар Велаяті та спікер Меджлісу Мохаммад-Багер Галібаф, вищі командири КВІР, священнослужителі, які очолюють п’ятничні молитви, і керівники конгломератів, що мають тісні зв’язки з державою.
Вони поділяють занепокоєння Кремля щодо загрози з боку Заходу (включаючи розширення НАТО) і прагнуть зміцнення двосторонньої співпраці, щоб захистити Іран від західних санкцій та військових ударів.
Друга група, відома як “прагматики”, включає поміркованих та консервативних політиків, які вважають Росію важливим сусідом, але відкидають зусилля щодо зміцнення стратегічних зв’язків із цією країною. Вони вважають, що для Ірану цінно тримати відкритими свої можливості у відносинах із Заходом та уникати надмірної залежності від Москви.
До цієї групи входять колишній міністр закордонних справ Джавад Заріф, колишній президент Хасан Роухані та Алі Шамхані, який наразі обіймає посаду секретаря Вищої ради національної безпеки.
Усі троє закликають до деескалації у відносинах із Заходом.
Помірний колишній командувач КВІР Хоссейн Алаєї, ще один член групи, рішуче заперечує ставлення Росії до Ірану не лише у війні в Сирії, а й у енергетичному секторі, голосуваннях у Раді Безпеки ООН та угодах з продажу зброї.
У квітні 2021 року Зариф розкритикував Москву за впертість на ядерних переговорах з Тегераном в 2014 і 2015 роках, спробу саботажу JCPOA та використання іранських сухопутних сил у Сирії.
У березні 2022 року, коли здавалося, що Іран і США знаходяться на порозі завершення розробки плану відновлення JCPOA, Кремль зірвав цей процес, припустивши, що пов’язані з Україною західні санкції проти Росії зашкодять перспективам досягнення цієї мети.
Шамхані опосередковано висловив невдоволення Москвою, заявивши, що “40-річний досвід навчив наш народ, що опора на західні чи східні держави не гарантує ні наших прав, ні нашої безпеки”.
Зважаючи на недовіру як до Росії, так і до Заходу, іранські керівники вже давно розглядають свою країну як самотнього стратегічного гравця. Вони виступають за збалансовану зовнішньополітичну стратегію, яка підтримує зв’язки з усіма сторонами. Деякі помірні і навіть консервативні ЗМІ та політичні діячі тепер висловлюють невдоволення очевидною спробою Тегерана відмовитися від нейтралітету у війні в Україні.
Як і уряд Роухані, адміністрація президента Ебрахіма Раїсі розвиває свої відносини з Кремлем, зберігаючи при цьому відчиненими двері на Захід, особливо до Європи.
Дійсно, міністр закордонних справ Хоссейн Амір-Абдоллахіан нещодавно відкинув ідею про те, що доля Ірану пов’язана з долею Росії, заявивши, що “Європі знайдеться місце у збалансованому зовнішньополітичному підході уряду… Ми маємо обрати найкраще і на Заході, і на Сході” .
Справді, війна в Україні створила для Ірану нові можливості для просування своїх інтересів як із Росією, так і із Заходом.
Спроби Ірану розвивати військове партнерство з Москвою дозволили йому продемонструвати свої оборонні та аерокосмічні технології – як це видно на прикладі угоди щодо безпілотників.
Іран також використав розкол між Росією та Заходом, щоб спробувати підірвати гегемонію США на Близькому Сході.
Тим часом зростання світових цін на енергоносії зробило Іран більш цінним як для Європи, так і для Росії. Офіційні особи в Тегерані відкрито заявили, що вони можуть знову вивести іранську нафту на міжнародні ринки – і тим самим знизити ціни на енергоносії в Європі – в обмін на відміну деяких санкцій США щодо Ірану.
У довгостроковій перспективі Тегеран розглядає можливість експорту газу до Європи (хоча це вимагатиме ретельної координації з Москвою).
До того, як західні держави посилили санкції проти Росії, збільшення експорту іранської нафти та газу посилило б конкуренцію між Іраном та Росією. Але тепер Тегеран міг би запропонувати Москві рішення.
Вони висунули ідеї про те, як Росія могла б отримати зиск від повернення Ірану на міжнародні енергетичні ринки після відновлення JCPOA. Іран міг би або імпортувати російські нафту і газ для задоволення своїх внутрішніх потреб (що дозволило б йому експортувати більше іранської нафти), або реекспортувати російські товари неєвропейським покупцям від імені Москви.
Після візиту Путіна до Ірану у липні дві країни, за повідомленнями, прискорили технічні обговорення таких домовленостей. Однак залишається незрозумілим, чи готовий Іран піти цим шляхом, оскільки через це він може зазнати більшого тиску з боку США та Європи – небезпечна авантюра в той час, коли уряд у Тегерані витратив величезну кількість політичного капіталу на відновлення JCPOA.
Не варто недооцінювати ступінь, до якого особи, які ухвалюють рішення в Тегерані, розвивають ірано-російські відносини. Але, схоже, вони ретельно вивіряють будь-який крок, пов’язаний із Москвою, щоб не роздратувати еліти всередині країни та не обмежити свої можливості у відносинах із Заходом – незважаючи на напружені відносини Ірану із США та його розчарування нездатністю Європи надати економічні пільги в рамках початкового JCPOA.
Швидше за все, вони продовжуватимуть розвивати відносини з Росією, одночасно продовжуючи політичну та економічну взаємодію із Заходом. Війна Росії в Україні та потенційне відновлення JCPOA дають Ірану більше можливостей щодо збалансованої зовнішньої політики.
(2 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.
Загрузка...
(2 оценок, среднее: 5,00 из 5)Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.
Загрузка...
Джордан 2005
04.09.2022
в 15:43
Как по мне, Юлия Латынина со своими десантниками идет на н@хуй…