BloggoDay 9 August: Russian Invasion of Ukraine

Дайджест 9 серпня 2022 р.

(Оновлено 16:00)

Юрий Касьянов

Враг готовит наступление на юге, собирается аннексировать оккупированные уже территории, а в Мариуполе скоро начнётся «процесс» над «нацистами»…

Понимаем ли мы, что враг не остановится?.. Что маски сброшены, Рубикон перейдён, и никакие санкции, никакая западная помощь нам не помогут?..

Война надолго. На годы. И нам надо быть в десять раз сильнее духом, злее, хитрее, чтобы победить такого сильного и подлого врага.

У нас нет иного выбора. Только война или смерть. Не тешьте себя иллюзиями. Не поможет.

Юрий Касьянов

Странная эта история с Корбаном… Если у него отобрали украинский паспорт, потому что он ещё и гражданин Израиля, то почему Геннадий Олегович не может приехать в Украину как израильтянин, и записаться в еврейский батальон?.. Многие израильтяне воюют за Украину, и опыт Корбана, как руководителя Штаба обороны Днепра, был бы очень кстати. Нет?..

Тарас Загородній

Те, що орки почали набирати «добровольців» за територіальним принципом в дійсності дуже гарна новина для нас. Це пряме порушення принципу екстериторіальності армії, яку сповідувала Російська Імперія та Радянський Союз, який полягав у тому, щоб люди не служили у регіоні звдки вони призивалися. Можливо були виключення, але загалом солдат намагалися відправити подалі від дому, щоб у разі бунтів армія могла без емоцій придушити їх.

Тут же ситуація ще цікавіше. Путін боїться оголошувати мобілізаці. з ріхних причин і вирішив прикритися губернаторами, які формально несуть відповідальність за життя цих людей, а Путін типу ні до чого. Але цікаво, що і фінансувати ці загони повине місцевий бюджет. Тобто порушується ще один принцип Росії, коли фінансування силових структур йде тільки через центральний бюджет.

Тобто, де факто Путін дає добро на створення окремих армій для кожної області, які мають зброю. Непогана передумова для початку гарної громадянської війни. Особливо в національних республіках, які маютю загони імені свої національних лідерів або прив’язані до місцевої мови. Наприклад, у Татарстані вони називаються чисто по російськи «Алга» та «Тимер». В Башкиртостатні імені генерал-майора Мінігалі Шаймуратова.

Тарас Загородній

Сьогодні вночі знищені  склади у Генічеську. Знищені ракетами дальністю біля 200 км, яких у нас немає.

Картинка от Михайло Жирохов

Rostyslav Demchuk

ЄС розглядає можливість запровадження санкцій проти Туреччини через співпрацю з Росією

Про це пише британська Financial Times із посиланням на шість європейських чиновників, які знають неформальні дискусії всередині Європейського союзу. ( https://www.ft.com/…/00badf9e-f0d9-417f-9aec-9ac1c2207835 ).

Занепокоєння ЄС викликають заяви лідерів двох країн щодо нарощування товарообігу та співробітництва у галузі енергетики, фінансів та торгівлі. Одне з джерел видання Financial Times зізналося, що офіційних переговорів серед країн ЄС поки не було, але кулуарні, неформальні перемовини в же ведуться. Блок ЄС «уважніше мониторитиме турецько-російські відносини». Інше джерело видання повідомило, що ЄС розглядає можливість тиску на західні компанії та банки, щоб вони або пішли з ринку, або скоротили свою присутність у Туреччині в разі допомоги Москві у обході санкцій Євросоюзу.

«Наприклад вони можуть попросити ввести обмеження на торгове фінансування або попросити великі фінансові компанії скоротити фінансування турецьких компаній. Я б не виключав жодних негативних дій, якщо Туреччина надто зблизиться з Росією», — заявив один із європейських дипломатів.

FT також нагадує, що представники Туреччини добре обізнані про можливі ризики, оскільки у червні заступник міністра фінансів США Уоллі Адейемо проводив робочу зустріч із представниками турецького бізнесу, банків і попереджав їх про готовність Вашингтона запровадити вторинні санкції за співпрацю з Росією. Проте щонайменше одне нарощування співробітництва в банківській сфері після переговорів між президентами Росії та Туреччини відбудеться — Реджеп Ердоган анонсував прискорену інтеграцію та розвиток на території республіки російської платіжної системи «Мир».

Ця заява особливо насторожила європейських чиновників, котрі побачили у цьому можливості для обходу фінансових санкцій. Турецька та російська сторони наполягали, що це значно спростить життя російським туристам, які зможуть оплачувати місцеві послуги. Також Росія та Туреччина домовилися про перехід на розрахунки в національних валютах, що має допомогти Туреччині зберегти валютні резерви та зміцнити курс ліри. Окремим пунктом домовленостей стало переведення оплати російського газу за рублі.

Подивимося, що з цього вийде? Думаю, якщо США запровадять додадкові санкції щодо Туреччини, то ЄС долучиться до них. Сам же Євросоюз не наважиться на рішучі дії проти Туреччини.

Александр Морозов

Зеленский дал большое интервью Washington Post. Редакция пишет, что это интервью взято в контексте надвигающегося присоединения Россией оккупированных территорий. Пишут, что присоединение приведет к новому этапу войны: «Подавляющее большинство международного сообщества не признало бы такое голосование или последующую аннексию России. Но аналитики говорят, что как только русские официально заявят права на территорию и объявят ее частью России, это исключит любую возможность вывода российских войск без военного принуждения. (…).Аннексия также усложнит ситуацию для западных стран, поставляющих Украине оружие…  Если Москва сочтет удары в послереферендумном Херсоне и Запорожье нацеленными на территорию России, она рискует втянуть в конфликт страны НАТО…».

Да, все это понимают и в США, и в Европе. Аннексия потребует новой реакции. А какой? Сейчас это обсуждают ответственные лица в Европе. Проблема в том, что все уже «в действии». Нефтяное эмбарго? Уже решено, оно с декабря начнется. Отказ от газа? Идет полным ходом, все решения приняты. Ограничения импорта? Крупнейшие бренды и ритейлеры ушли с российского рынка, причем ушли обвально, в течение двух месяцев. Персональные санкции? Введены в отношении всех сторонников «партии войны» и даже шире. Поставки вооружений Украине? Идут по графику,  быстрее технически невозможно, а суммы выделяются астрономические каждый месяц.

Каждый может написать свои предложения — реалистичные разумеется, т.е. осуществимые и понятные европейскому избирателю, который сочувствует Украине и прекрасно понимает, что Кремль — это угроза безопасности «европейскому миру». Я не смог ничего убедительного написать, хотя и долго думал. Зеленский — тоже. В интервью он предлагает две меры: 1) немедленно отказаться от российских энергоносителей, 2) ограничить на год выдачу виз российским паспортам. Немедленно отказаться нельзя, это ясно, уже и так Евросоюз в очень высоком темпе отказывается от газа и нефти. Вопрос о визах будет рассматриваться Евросоюзом на совещании в конце августа.   Четыре страны уже приостановили выдачу новых виз (кроме специальных, гуманитарных), остальные 22 продолжают выдавать. Прекратить выдачу новых туристических, учебных и рабочих виз на год или на полгода Евросоюз может рекомендовать — по соображениям собственной безопасности: чтобы в условиях войны не заниматься тотальной проверкой въезжающих «бошировых-петровых». Но как мера в ответ на аннексию — это слабо звучит. Тем более, что для самих российских паспортов — дело не столько в визе, а в том, что все стало «с пересадкой и очень дорого», поэтому поездки в Европу просто отваливаются на 90% и так.

В глобальном масштабе, в смысле эффекта — вероятно, наиболее сильный ход: в ответ на аннексию сразу запустить действие Международного уголовного суда и чтобы он объявил список 50 ответственных за разжигание войны и чтобы список был во главе с Путиным. Это, несомненно, ударит по «обходу санкций». Поскольку африканские страны, юго-восточная азия, страны Ближнего востока будут вынуждены реагировать.

(Оновлено 15:00)

Агія Загребельська

Брифінг Пентагону, Колін Кал

1. Як ми чітко заявили на всіх рівнях цієї адміністрації, ми зобов’язуємося продовжувати безпекову допомогу Україні, оскільки вони протистоять неспровокованому та невиправданому вторгненню Росії.

Сьогодні Байден розпорядився 18-м вилученням додаткової зброї та обладнання на 1 мільярд доларів із запасів Міністерства оборони. Це найбільше одноразове скорочення зброї та обладнання США з використанням цього повноваження на сьогодні. Пакет передбачає значну кількість додаткових боєприпасів, озброєння та техніки, види яких український народ так ефективно використовує для захисту своєї країни.

З початку адміністрації Байдена США виділили Україні близько 9,8 млрд. дол. на безпекову допомогу, включаючи 9,1 млрд. дол. з початку останнього неспровокованого вторгнення Росії в лютому. США продовжують працювати зі своїми союзниками та партнерами, щоб забезпечити Україну можливостями, щоб відповідати зростаючим вимогам на полі бою, і наші союзники та партнери активізувалися, щоб надати мільярди доларів власної допомоги. Ми продовжуватимемо тісно консультуватися з Україною та нарощувати додаткові доступні системи та можливості для підтримки її оборони. Остін продовжує регулярний діалог з колегою Резніковим, і наша підтримка України та з боку міжнародного співтовариства залишається непохитною.

На кожному етапі цього конфлікту ми були зосереджені на тому, щоб отримати українцям те, що їм потрібно, залежно від умов, що розвиваються на полі бою. Ми цілодобово працюємо над виконанням першочергових запитів України, доставляючи зброю зі запасів США, коли вона доступна, і сприяючи доставці зброї союзниками та партнерами, коли їхні системи краще відповідають потребам України.

Щонайменше 50 країн надали Україні допомогу у сфері безпеки після вторгнення Росії. Понад 50 взяли участь у Контактній групі з питань оборони України, яку регулярно збирає Остін. Наші постійні спільні та об’єднані зусилля гарантують, що Україна може досягти успіху сьогодні та створити стійку силу для майбутнього.

Важливо, коли ми зосереджуємося на цих цифрах і можливостях, пам’ятати про величезні зусилля наших військовослужбовців, цивільних осіб і підрядників, які працюють, щоб отримати та перемістити це обладнання; від окремих баз до транспортного командування, що забезпечує підтримку руху; нашим військовослужбовцям на ротації на підтримку нашої посиленої присутності в Європейському командуванні США; і нашим власним професіоналам у сфері політики в офісі міністра оборони.

Департамент об’єднався в надзвичайні способи, щоб підтримати цю історичну спробу. Без нашого найціннішого ресурсу, нескінченної відданості та підтримки наших співробітників і підрядників, ця відповідь була б неможливою.

2. Скільки ракет для HIMARS включено в цей пакет?

Ми ніколи не давали точних цифр ракет. Ми не хочемо повідомляти росіянам про кожну дрібницю. GMLRS, що означає керовані ракетні системи залпового вогню — це високоточно керовані ракети з дальністю близько 70 км — ми надали кілька сотень цих систем за останні кілька тижнів.

3. У Києві заявили, що кількість втрат становить близько 100-200 осіб на добу. Ви вірите, що це стійкі цифри?

Вже протягом певного періоду часу йдуть інтенсивні бої на сході, також посилюються на півдні. Я думаю, що кількість жертв то зростала, то зменшувалася.

Я не можу говорити про правдивість цих конкретних цифр.

По-перше, український моральний дух і воля до боротьби беззаперечні і, я думаю, набагато вищі, ніж середній моральний дух і воля до боротьби на боці Росії. Тому я вважаю, що це дає українцям значну перевагу. Адже понад 40 мільйонів українців воюють — для них ставка екзистенційна. Вони борються за виживання своєї країни.

Росіяни несуть величезну кількість втрат. Я думаю, що можна з упевненістю припустити, що росіяни, ймовірно, понесли 70 або 80 000 втрат менш ніж за шість місяців. Це комбінація вбитих у бою та поранених у бою, і ця кількість може бути трохи нижчою, трохи вищою, але це досить примітно, враховуючи, що росіяни не досягли жодної цілі Путіна на початку війни. Його головною метою було захопити всю країну, змінити режим у Києві, знищити Україну як незалежну, суверенну та демократичну державу. Нічого з цього не сталося.

Початковий наступ на Київ був повністю зірваний і відкинутий українцями. Тоді росіяни рушили на схід. Вони досягли певних додаткових успіхів на сході, хоча й не дуже значних за останні пару тижнів, але це обійшлося російській армії надзвичайною ціною через те, наскільки добре українська армія виступила та всю допомогу, яку українська армія отримала.

Зараз умови на сході в основному стабілізувалися, і фокус справді зміщується на південь, і частково це тому, що українці почали чинити певний тиск на південь, і росіяни були змушені передислокувати свої сили туди.

Отже, так, обидві сторони несуть втрати, війна є найінтенсивнішим конфліктом у Європі з часів Другої світової війни, але українці мають багато переваг, не останню з яких їхня воля боротися.

4. Міллі сказав, що не вірить, що Китай спробує військовим шляхом захопити Тайвань у найближчі кілька років. Він сказав два роки, зокрема. Після візиту Пелосі та реакції Китаю, ви все ще вірите в це?

Криза через протоку є сфабрикованою Пекіном. Візит Пелосі — не перший випадок, коли спікер Палати представників Сполучених Штатів відвідує Тайвань. Безумовно, конгресмени та жінки з США регулярно їздять на Тайвань. Законодавчі органи з усього світу їдуть на Тайвань. Наш Конгрес є незалежним органом.

Ніщо в цьому візиті не змінило ні на йоту політики США щодо Тайваню чи Китаю. Ми продовжуємо дотримуватися політики «Єдиного Китаю» і заперечуємо проти будь-якої односторонньої зміни статус-кво, чи то з боку КНР, чи з боку Тайваню.

Насправді реакція Китаю була абсолютно непотрібною. Очевидно, вони не були задоволені візитом спікера. І ось ви бачили низку демонстрацій стрільб, включаючи близько дюжини ракетних навчань. Ви бачили збільшення темпів військово-морської та повітряної діяльності в протоці, включно з тими, що перетинають так звану середню лінію між материковим Китаєм і Тайванем.

Очевидно, що КНР намагається змусити Тайвань, змусити міжнародну спільноту. Ми не збираємося ловити наживку, і це не спрацює. Це сфабрикована криза. Це не означає, що ми повинні грати в це. Це буде тільки на користь Пекіну.

Замість цього ми будемо продовжувати літати, плавати та діяти скрізь, де це дозволяє міжнародне право, зокрема в Тайванській протоці, і ми продовжуватимемо підтримувати наших союзників і партнерів у регіоні, і є велика впевненість у цьому зобов’язанні США.

5. Чи була нова оцінка щодо того, чи Китай захопить Тайвань військовим шляхом через два роки?

Ні.

6. Як довго Росія може витримати такий рівень втрат?

Росія дуже велика країна. Тепер багато залежатиме від політичних рішень, які зрештою прийме Путін щодо того, чи зможе він продовжувати вербувати та відправляти додаткові сили на фронт, чи виявить він у якийсь момент бажання застосувати національну мобілізацію чи інші зусилля.

Він намагався описати це маштабне вторгнення як спеціальну військову операцію і досі не вдався до мобілізації всієї своєї країни для цих зусиль. Тому я не знаю, і багато залежить від остаточних рішень, які вони приймуть.

До російських військових ставилися погано. Вони, безумовно, припускали, що можуть прокотитися над Україною за лічені дні чи тижні. Тепер виявляється, що це був глибокий прорахунок. Українці роблять більше, ніж тримаються, і я очікую, що ця тенденція продовжиться.

7. Чи оцінюють США, що деякі китайські літаки пролетіли над Тайванем? Тому що це було те, що сказали японці, чи США оцінюють це, і чи це вперше?

Я не знаю, чи ми оцінюємо, чи будь-який пілотований китайський літак пролетів над будь-якими районами, на які претендує Тайвань. У мене немає інформації. Було п’ять ракет, які Китай запустив у рамках своїх навчань і демонстрації бойової стрільби, які впали у ВЕЗ Японії, що було ознакою того, наскільки безрозсудною була реакція КНР, і це ознака того, що такі дії не є тим, що роблять зрілі, відповідальні сили, вони є викликом для вільного і відкритого Індо-Тихоокеанського регіону, про що дбаємо не лише ми, але й Японія, а також інші наші союзники та партнери.

8. Вибухівка C-4, для чого вона потрібна і чи ви вперше її відправляєте?

Ми її надавали раніше, і багато з неї використовується для підривних робіт — українськими силами спеціальних операцій та іншими.

9. Чому HIMARS не були частиною цього пакету допомоги?

HIMARS — це вантажівка, яка запускає керовані ракети. Самі боєприпаси, ці GMLRS, мають дуже глибокий ефект.

Це бойова головка вагою 200 фунтів. Свого роду еквівалент авіаудару, точного керованого авіаудару. Це боєприпаси з GPS наведенням, вони дуже ефективно вражали те, що раніше українцям було важко надійно вражати. Тож командно-диспетчерські вузли забезпечення та матеріально-технічного забезпечення, ключові радіолокаційні системи та інше.

Це ускладнило росіянам переміщення сил на полі бою. Їм довелося перемістити певні ресурси назад, подалі від HIMARS. Це сповільнило їх; це ускладнило для них поповнення своїх сил. Це має реальний оперативний ефект. Чому в пакеті немає більше GMLRS, і причина насправді досить проста.

Ми надали величезну кількість GMLRS в останньому пакеті КПК, і зараз ми продовжуємо його доставку, щоб все надходило стабільно. Ви можете очікувати, що в наступному пакеті КПК буде наступне збільшення GMLRS.

10. Я розумію, що ваш висновок полягає в тому, що Китай не зможе взяти острів за два роки. Але під час навчань ми побачили, що вони мають економічний вплив на Тайвань, оскільки здатні сповільнювати кораблі. Враховуючи те, що Китай заявив, що вони будуть проводити більше таких навчань, у який момент це стане загрозою безпеці тайванської економіки для світового ринку?

Я покладаюся на думку наших колег у Міністерстві фінансів і Міністерстві торгівлі щодо впливу, але я відчуваю з їхніх слів, що на економіку Тайваню чи міжнародну економіку не було особливого впливу.

Ви не бачили драматичної реакції ринків. Значною мірою через те, що хоча Пекін намагався створити кризу, ми не натрапили на вудку, він дивився на міжнародне співтовариство так, ніби це був якийсь спіральний момент або ескалація.

Ми дуже свідомо не надсилали цей сигнал, оскільки він ні для кого не буде продуктивним. Тепер, оскільки оперативний темп діяльності КНР збільшився на Тайвані та навколо нього, ви знаєте, що через Тайванську протоку проходить величезна кількість глобальної торгівлі.

Сам Тайвань є одним із найвпливовіших економічних суб’єктів на планеті Земля. Це доводить приблизно від 70 до 90% найдосконаліших напівпровідників, на яких працюють усі iPhone, ноутбуки та все інше. Тож очевидно може настати момент, коли КНР зможе взяти участь у діяльності, яка матиме економічні наслідки не лише для Тайваню, а й для світової економіки.

І це одна з ключових причин, чому існує глобальний консенсус щодо того, що в Тайванській протоці потрібна стабільність і що в конфлікті через Тайванську протоку ніхто не зацікавлений. І це точно не в інтересах США.

Ми будемо стежити за цим, але зараз я не думаю, що наслідки були такими глибокими.

11. Ви описали візит Пелосі як стандартний або звичайний, сказавши, що інші спікери відвідували, а CODEL відвідували досить часто. Якщо це так, то чому військові не хотіли, щоб Пелосі поїхала? Байден був конкретним у своїх формулюваннях.

З самого початку Пентагон був відданий тому, щоб переконатися, що якщо спікер вирішить поїхати, що було її правом прийняти це рішення, ми надамо тут необхідну підтримку.

Ми дали літак. У нас були сили в регіоні на випадок, якщо станеться щось непередбачене. На щастя, нічого з цього не сталося.

Ми очікували, що цей візит стане новиною, і що керівництво в Пекіні представить його як провокацію та намагатиметься сфабрикувати кризу, яка зараз розгортається перед нами.

Нічого непередбачуваного не сталося. Ми передбачили це саме так, як це мало статися, і за кілька днів ми сказали, що Китай готується провести ці бойові навчання з бойовою стрільбою та більш високий темп повітряних та морських операцій, включаючи ті, які будуть проводитися ближче до Тайвані.

Нічого з того, що зробив Китай, нас не здивувало. Ми перебуваємо в моменті глибокої міжнародної напруги. Ми говоримо про Росію в Україні. Є розвиток і в інших місцях. Я думаю, було відчуття, що світу не потрібен ще один випадок зростання напруженості, але це те, що є, і спікерка мала повне право поїхати, і коли вона прийняла остаточне рішення, ми її повністю підтримали.

Ми добре впоралися з цим, щоб така сфабрикована Пекіном криза не призвела до більших наслідків, ніж хотілося б.

12. Ви надсилаєте боєприпаси для M777, 1555 і HIMARS, але не надсилаєте більше систем. Чи ви досягли ліміту того, що можете отримати безпосередньо з запасів Міністерства оборони?

Ми надіслали 16 систем HIMARS, що насправді досить багато.

Це не системи, яких, за нашими оцінками, потрібні сотні, щоб мати такий тип впливу, як вони здійснюють. Це високоточні керовані системи для дуже конкретних типів цілей, і українці їх використовують як такі.

Британці також надали три системи M270 MRS, які, по суті, є точно такою ж системою, але вона знаходиться на шасі бронетехніки, як бойова машина Bradley, з них запускають ті самі ракети. Британці надають три — або вже надали три. Німці також зобов’язалися надати три.

Українці справляються досить добре з точки зору кількості систем, і справді пріоритетом зараз є забезпечення постійного потоку цих GMLRS. Те ж саме стосується гаубиць M777, де ми дійсно надали дуже велику кількість систем. Зараз пріоритетом є переконатися, що українці мають боєприпаси, щоб тримати їх у боротьбі.

13. Ви багато говорили про російське виснаження, виснаження їхніх військ. Чи не могли б ви трохи розповісти про їхні запаси чи запаси ПГМ, некерованих боєприпасів, танкових та артилерійських? Чи вичерпуються вони, які зусилля з поповнення запасів ви спостерігаєте? Вони підтягуються з Азії чи Балтії?

Росіяни витрачають багато боєприпасів. За нашими оцінками, вони втратили значний відсоток своїх високоточних боєприпасів і боєприпасів протидії, так що подумайте про крилаті ракети повітряного базування, крилаті ракети морського базування тощо. Ми дійсно спостерігаємо зниження частоти їх використання, тому що вони закінчуються. Безумовно, PGMs і боєприпаси протидії були значно витрачені, виснажені.

Ще одним важливим фактом, який слід враховувати, є те, що на додаток до нищівних санкцій, існує експортний контроль, який обмежує певні критичні технології, особливо такі компоненти, як мікрочіпи, які необхідні Росії для відновлення своїх PGMs та боєприпасів протистояння. Отже, справа не тільки в тому, що їхні запаси значно скоротилися через те, скільки вони витратили під час конфлікту, але їм буде важче відновити висококласні частини своїх збройних сил через міжнародний експортний контроль, який підтримують США, тому я вважаю це важливим.

Що стосується інших видів боєприпасів, у них багато тупих артилерійських снарядів та інших подібних боєприпасів. Я не думаю, що у нас є якісь оцінки, що дозволяють припустити, що вони досягли якоїсь точки перегину, коли в них скоро закінчаться ці боєприпаси.

Щодо танків та бронетехніки, я маю на увазі, на даний момент росіяни, ймовірно, втратили 3-4 тисячі одиниць бронетехніки в Україні, що дуже багато. Значною мірою це пов’язано з протитанковими системами типу Javelin, типу AT-4, які входять до цього пакету, але також з творчим підходом та винахідливістю українців у використанні цих систем, особливо на ранній стадії конфлікту, коли росіяни були скуті у просуванні до Києва.

14. Чи можете ви підтвердити, що насправді китайська ракета вперше пролетіла над Тайванем?

Китай встановив півдюжини зон відчуження, які повністю оточували… Ми знаємо, що кілька ракет пролетіли в зоні, де могло здатися, що траса може пройти над Тайванем. Але причина, через яку я трохи обережний тут, полягає в тому, що перевищення залежить від лофта і траєкторії, і від того, що ви вважаєте перевищенням, і від того, вперше це чи не вперше. У мене немає перед очима фізики, тому я буду трохи обережний у цьому питанні. Але ми знаємо, що китайські ракети впали на північ і схід від острова, і якщо ви подивитеся на карту, то можете побачити траєкторії польоту.

15. Про Україну та про винищувачів F-16. Генерал Браун сказав про це публічно. Навіть якщо немає плану чи навчання на західні літаки, навіть якщо немає плану, який би дійшов до вищих членів цієї будівлі чи до президента, чи можете ви розповісти про деяку роботу, яка проводиться для розгляду можливості навчання більшої кількості українців на західних літаках і, можливо, навіть їх відправлення?

У пакеті PDA чітко зазначено, що нашим головним пріоритетом зараз є отримання українцями того, що є актуальним для поточної боротьби.

Тобто зараз боротьба йде на сході та все більше на півдні. Нам потрібно надати їм можливості, які діятимуть у терміни, що відповідають цьому. Тому ми зосереджені на цих типах можливостей, а не на тому, що можна надати через рік, два, три роки і так далі.

Тим не менш, тут, у Пентагоні, та в інших місцях у Європі, в EUCOM та в інших місцях, ведеться робота з надання допомоги українцям у визначенні їхніх середньо- та довгострокових потреб. Тож думайте про речі, які вимірюються не днями та тижнями, а місяцями та кількома роками.

Є реальні питання про те, що було б найкориснішим у плані надання допомоги українським ВПС та покращення їх можливостей. Ймовірно, що у майбутньому західні літаки можуть стати частиною цього комплексу, але остаточний аналіз ще проведено.

Однак я скажу, що у найближчій перспективі ми робимо багато для того, щоб існуючі ВПС України залишалися у повітрі та були більш боєздатними.

По-перше, кілька місяців тому багато говорилося про проблему МІГ-29. Не дуже багато було сказано про велику кількість запасних частин та інших речей, які ми зробили, щоб допомогти їм дійсно підняти у повітря більше своїх власних МІГ-29 та зберегти ті, що знаходяться у повітрі, протягом більш тривалого періоду часу.

Крім того, в останні пакети КПК ми включили низку ракет, які можуть бути випущені з українських літаків, які можуть впливати на російські радари та інші речі. Таким чином, ми намагаємося зробити існуючі можливості більш ефективними.

16. Ви передбачили, що Пекін збирається зробити, але є ракети, які летіли з материка, які приземлилися на іншому боці Тайваню, є ракети, які приземлилися у тайванських водах, були порушені тайванські морські перевезення та літаки навколо. Схоже, що Пекін створює новий статус-кво, принаймні намагається нормалізувати ситуацію. Що ви чи Тайвань можете зробити, щоб зупинити це?

Наша політика не змінилася. Ми дотримуємося політики одного Китаю. Ми також взяли на себе зобов’язання відповідно до Закону про відносини з Тайванем надати Тайваню можливість захистити себе, і США повинні мати можливості для запобігання використанню насильства для примусу змінити статус-кво через протоку.

Ми не підтримуємо використання Китаєм бойових дій проти Тайваню, ми не підтримуємо рух Тайваню до незалежності. Наша політика не змінилася у бік підтримки статус-кво. Змінилася політика Китаю і очевидно, що вони намагаються зробити так, щоб отримати новий статус-кво.

Величезна кількість морських і повітряних засобів, які перетинають цю свого роду де-факто центральну лінію, наближаючись до берегів Тайваню, де очевидно, що Пекін намагається створити свого роду нову нормальну обстановку з метою примусити Тайвань, а також примусити міжнародне співтовариство з огляду на важливість Тайванської протоки для світової економіки.

Зараз для нас важливо переконатись, що Пекін розуміє, що наші сили в регіоні продовжуватимуть діяти, літати, плавати скрізь, де дозволяють міжнародні води. Це включає Тайванську протоку.

Найближчими тижнями ми продовжимо здійснювати переходи через Тайванську протоку, як ми робили це в минулому. Ми продовжуватимемо проводити операції із забезпечення свободи навігації в інших частинах регіону. Ми продовжуватимемо підтримувати наших союзників та партнерів.

Навіть якщо Китай намагається нібито зламати статус-кво, наша політика спрямована на збереження статус-кво вільного та відкритого Індо-Тихоокеанського регіону, чому віддали б перевагу більшість країн регіону.

17. Це перший раз, коли NASAMS є частиною пакету для України. Які обмеження будуть накладені на них, і чи були системи з Норвегії фактично доставлені в Україну?

У цьому пакеті немає ракет NASAMS. Для NASAMS є ракети AMRAAM. Ракети NASAMS, які знаходяться на стадії підготовки, ми думаємо, що, ймовірно, прибудуть у найближчі кілька місяців, а ракети AMRAAM, які знаходяться в цій системі і можуть бути використані для NASAMS, займуть певний період часу – їх потрібно буде оглянути. щоб переконатися, що всі ракети знаходяться в гарній формі, а потім вони будуть доставлені на момент прибуття NASAMS.

18. Оскільки до падіння Кабула залишився тиждень, що Ви думаєте про те, що робить цей будинок щодо ще одного огляду після дій? Чи очікуємо ми на звіт? І чи обговорювалося у цій будівлі питання про те, чи було помилкою з погляду політики не залишати невеликий слід американських військ в Афганістані?

У Пентагоні та інших урядових установах постійно проводиться аналіз здобутих уроків та подальших дій. У ЗМІ висвітлювався огляд наслідків дій, який Остін замовив кілька місяців тому. Цей огляд завершено. Він залишається засекреченим, міністр вивчає його, і коли ми матимемо більше інформації про стан цього звіту, ми повідомимо.

Ми повинні уважно вивчити ситуацію не лише останніми днями в Афганістані, а й за 20 років конфлікту. Це те, що важливо для міністра оборони, для Білого дому, для членів Конгресу, і я сподіваюся, що, наскільки це можливо, ми постараємося вивести цю оцінку з політики та бажання набрати очки і справді просто поміркувати над уроками найдовшої війни Америки.

Основним чинником рішення президента завершити виведення військ з Афганістану, який був узгоджений адміністрацією Трампа в рамках Дохійської угоди, було визнання того, що стратегічні пріоритети Америки змінилися. США повинні зробити пріоритетним виклик, кинутий КНР. Що ми маємо бути готові більше зосередитися на гострій загрозі європейській безпеці, яку представляє Росія. Що надто довго ми були пов’язані з конкретною частиною світу на шкоду іншим, актуальнішим стратегічним пріоритетам.

Події, про які ми сьогодні говорили, чи то в Тайванській протоці, чи в Росії та Україні, підтверджують цю оцінку – світ змінився, і ми маємо зосередитися на найбільших загрозах нашій безпеці в сучасних умовах.

Але ще одна річ, в яку вірив президент, полягала в тому, що ми можемо вивести тисячі солдатів з Афганістану і, як і раніше, захищати наші життєво важливі національні інтереси, коли їм загрожує щось, що виходить з Афганістану.

Багато наших критиків не вірили, що це можливо, вони не думали, що можна робити щось за горизонтом, що ми не зможемо досягти цілей боротьби з тероризмом, принаймні мети захисту американської батьківщини, якщо ми не матимемо тисяч чобіт на землі в Афганістані.

Президент вважає інакше, і за останні 10 днів, коли було завдано удару по Айману аль-Завахірі, лідеру Аль-Каїди, найрозшукуванішому терористу на планеті Земля і одному з двох організаторів терактів 11 вересня, ми продемонстрували Аль-Каїді, а також іншим терористичним організаціям, що ми все ще можемо зв’язатися з ними та захистити наші життєво важливі національні інтереси, навіть якщо у нас більше немає тисяч солдатів в Афганістані.

Liudmyla Chayka

Я — Марина і я біженка.

— Українці повністю змінили портрет біженця у світі, — сказав мені 70 річний британець, якого я пригостила власноруч зліпленими варениками з картоплею на одному з заходів, організованих на честь Івана Купала.

Смакуючи вареники і розглядаючи мою вишиванку, він продовжував:

— Ви розумієте, що ви зробили? В Брайтон приїхало більше 500 українців і ви повністю змінили портрет біженця. Зазвичай біженці — це додаткове навантаження на всю систему. Це безробітні, це люди, які не знають мову, яких потрібно годувати і одягати. Але українці виявились не такими: ви всього за пару місяців стали помітною силою в місті. Ви швидко вчитесь, ви працьовиті. Ви не чекаєте, а шукаєте роботу. От ви, наприклад, кажете, що з першого дня війни працюєте онлайн, при цьому маєте сина, і сьогодні не полінувались, а приготували українську страву і принесли її на свято, і ходите і всіх пригощаєте, і ще й в гарній традиційній сукні. Ми вже відчули зміни, а що ж буде, коли ви вивчите мову? Замість того, щоб створювати проблеми  ви даєте нам приклад, як можна діяти, і це шалено мотивує! В вашій країні війна, ваші домівки зруйновані, а ви посміхаєтесь, думаєте про бізнес і щоб пошвидше стати на ноги і підтримувати Україну. Ми всі в захваті від вас! Ви приклад і натхнення для усіх британців, повірте мені, я прожив довге життя. От побачите, зовсім скоро українці будуть рулити в Брайтоні.

Так, ми такі! 🇺🇦 Бо ми найсильніша і найкрутіша нація світу. Україна понад усе, не підведемо💪🏽 Порулимо трохи в Брайтоні, а далі повернемось до неньки🥰

Марина Ткаченко

Александр Соколовский

Поделюсь выступлением Илья Яшин, арестованного на роZZии за поддержку Украины и дискредитацию российской армии. Эти слова прозвучали сегодня на заседании московского городского суда, который отклонил апелляцию Яшина на незаконный арест:

Уважаемый суд!

Знаете, каждый раз обращаюсь к вашим коллегам словами “Уважаемый суд”, и каждый раз потом себя обрываю. Ну в самом деле, о каком уважении к нашей судебной системе может идти речь? Особенно если вы своими глазами видели, как работает эта система, как отправляет в переполненные тюрьмы невиновных. Как судьи позорятся и выслуживаются ради теплых мест.

Скажу сразу: у меня нет иллюзий. Я прекрасно понимаю, что сегодня суд примет очередное позорное и несправедливое решение, как бы ни старались мои адвокаты, какие бы доводы ни приводили. Это заседание — пустая формальность и всё решено до его начала.

Я не собираюсь унижаться перед вами, гражданин судья, рассказывая как мне тяжело в тюрьме. Я не буду жаловаться на здоровье, не буду строить из себя жертву. Если кто-то и является жертвой, то точно не я.

Не сомневайтесь: мое здоровье в порядке, моральный дух силён, как никогда, и я в хорошем настроении, несмотря на заключение. На моей стороне здравый смысл, меня поддерживает огромное число людей и я горжусь тем, что не боялся и не боюсь говорить правду о преступной войне с Украиной. Но вы отлично знаете, что мой арест — незаконный, и что от него воняет грязной политикой. Смысл этого ареста в том, чтобы надавить на меня, лишить меня трибуны и запугать тех, кто разделяет мои антивоенные взгляды. В материалах дела, которые вы лениво перелистываете, нет ничего общего с правом. Есть только военная цензура и наглый произвол.

На койке, что я занимаю в СИЗО, ещё недавно ночевал злодей, который грабил подмосковные коттеджи в составе вооруженной банды. Я видел в тюрьме разных людей. У всех свои судьбы, человеческие трагедии, драматические ошибки, приведшие их за решетку. Есть серьёзные преступники. Есть невиновные. Есть те, кто оказался здесь по нелепой случайности. Но я единственный, кто сидит в этом СИЗО за то, что назвал войну войной. Когда я рассказываю, что мне теперь грозит 10 лет лагеря, мало кто верит, потому что настоящим бандитам здесь иногда светят меньшие сроки. Но не буду скрывать: многие уголовники мне кажутся более приятными людьми по сравнению с судьями, которые выносят заведомо противозаконные решения. Ведь, как говорят у нас в России, “неправый суд разбоя злее”. Не забывайте об этом, гражданин судья.

И, пользуясь случаем, повторю: чудовищная война с Украиной должна быть немедленно остановлена, а Владимир Путин должен быть отправлен в отставку.

(Оновлено 14:00)

«Зеркало недели»

Ядерный козырь в игре

Кризис на ЗАЭС: разрешат ли его слепые пилоты?

«Деловая столица»

Ядерная катастрофа на ЗАЭС может быть нужна Кремлю как casus belli для применения ядерного оружия. Путин хочет обвинить нас в ядерном терроризме, чтобы затем «наказать»

Юрий Вишневский  Уже не блеф. Зачем Путин готовит взрыв на Запорожской АЭС

РБК-Украина

Россия снова обстреливает территорию Запорожской АЭС, которую ее же войска и контролируют. Зачем Москва прибегла к ядерному шантажу Украины и с какими рисками это связано – ниже в материале РБК-Украина.

Ядерный шантаж. Зачем России Запорожская АЭС и в чем риски для Украины

«Обозреватель»

Сергей Климовский  Готов ли Кремль рискнуть Беларусью и Лукашенко

У Кремля четвёртый месяц не складывается с переговорами, на которых Украина отдаст официально РФ более 20% своей территории по мирному договору. Не складывается даже с перемирием, посредством которого этого можно добиться неофициально – просто прекратить стрелять и начать долго говорить. Говорить, к примеру, года два, а затем в чём-то обвинить Украину и повторить вторжение 24 февраля, гораздо лучше к нему подготовившись. Надежд, что Эрдоган уговорит правительство Украины прекратить стрелять, начать переговоры и за месяц-два выйти на подписание перемирия, у Кремля крайне мало.

Также у Кремля крайне мало времени и ограничены возможности манёвров. Затяжная война на годы – это совсем не то, на что в нём рассчитывали, затевая 24 февраля блицкриг. Половина обитателей РФ за пять месяцев устала от войны с Украиной гораздо больше, чем истеблишмент ЕС и США устал за семь лет от неё. Эту усталость россиян фиксируют их соцопросы, показывая заметное снижение поддержки войны.

Большинство обитателей РФ семь лет до 24 февраля воспринимали эту войну безучастно, как ещё одну колониальную войну низкой интенсивности, которую ведёт империя. То, что эту войну она ведёт не где-то в Африке или в Сирии, а непосредственно возле границы, мало что меняло в её восприятии. За десять лет Чеченской войны российский обыватель свыкся с мыслью, что война может идти и на территории империи, но реально его не затрагивать.

Победы в войнах с Ичкерией-Чечнёй и Грузией и затем выгодное для РФ второе Минское перемирие 2015 г. с Украиной лишь укрепили россиянина во мнении, что его империя всегда победит, отнимет Крым или Дебальцево, если решит, что это действительно ей нужно. Если в 2015 г. армия РФ не взяла Киев, то лишь потому, что её император решил, что это также не нужно империи, как не нужно был ей взятие Тбилиси в 2008 г. Бог с патриархом им судья, хотя, я бы взял, думал среднестатистический россиянин. Но брать или не брать Киев или Тбилиси, – это не тот вопрос, из-за которого житель империи будет спорить с её президентом и ругать всё её начальство как отставной полковник ФСБ Гиркин.

Ругать начальство – прерогатива таких легионеров в отставке, а у большинства граждан империи совсем другая карма. Участие в заговорах преторианцев, в интригах сенаторов и в придворной жизни в неё не входит. Самым любопытным и склонным к аналитике среди них вполне достаточно слушать профессора Соловья или политологиню Екатерину Шульман и в пьяной дружеской беседе блеснуть своей осведомлённостью. В этом ментальность россиян очень похожа на массовое сознание граждан Рима и его городов-колоний в период упадка империи по реконструкциям его историками. В нём переплетались два противоположных мироощущения – приверженность идее империи и отстранённость от неё на практике.

В результате такого мироощущения западная часть империи совершенно незаметно для современников и историков разделилась на несколько варварских королевств со смешанным населением и чисто римских государств. Наиболее известным среди последних является государство Эгидия – Сиагрия во Франции. Но подобные ему менее крупные государства и города-государства существовали также в Испании и в Северной Африке. К сожалению, из-за мусульман, стремившихся начать историю человечества с нового абсолютного нуля, о них известно гораздо меньше.

Выбранный историками спустя тысячу лет 476 год как последний год условной Западной Римской империи – весьма условная дата во всех отношениях, как условно само деление на Западную и Восточную Римскую империю, и это не научная тайна. Для современников эта империя вообще прекратила существование лишь в 1453 г. после взятия Константинополя турками-османами. Отправка Одоакром, варварским вождём и римским патрицием в одном лице, в 476 г. в Константинополь римских инсигний Зенону весьма условное событие, чтобы считать его концом империи. В том числе и потому, что сам Зенон в 476 г. только что вернул себе трон и гражданская война на востоке империи ещё была в разгаре. Не удивительно, что современники не предали передаче инсигний того значения, которым его наделили историки, и не заметили распада Римской империи, которая и до этого не раз находилась в состоянии распада или полураспада.

Затяжная война в Украине может ввергнуть РФ в состояние полураспада, но её распад вряд ли пройдёт так же незаметно, как распад Римской империи. Журналисты и юристы этого не допустят.

Затяжная война в Украине и связанные с ней перемены в массовом сознании россиян – это то, что серьёзно настораживает и пугает не только Кремль, но и имперскую бюрократию РФ. Провал блицкрига пошатнул и уверенность имперцев в непобедимости их армии. Жёсткие санкции, массовый уход иностранных компаний, нарастающий дефицит ходовых товаров, с которым не в силах справится программа импортозамещения, сделали ощущения войны в РФ более реальными. Их усилила кампания по набору батальона, а то и двух, из ополченцев от провинций со статусом субъектов РФ. Всё это вместе с интенсивной пропагандой войны с Украиной, агрессивно идущей по всем информационным каналам, и регулярные заявления о «хлопках» в Белгородской, Брянской и Курской областях вызвали эффект усталости от войны в РФ, чего точно не было в планах Кремля.

Это ощущение усталости будет расти с каждым месяцем продолжения войны и в какой-то момент вызовет апатию не только к судьбе территориальных завоеваний, но и к империи по формуле: вернули Херсон, Луганск и даже Крым назад Украине, и фиг с ними. Не воевать же дальше за них. В итоге и о распаде РФ многие в ней скажут, распалась – и фиг с ней, может, так и лучше. Могут массово сослаться на то, что наука авторитетно утверждает: все империи в итоге распадаются. Значит, настала и очередь российской.

Аналитики, работающие на Кремль, давно изложили ему эту перспективу, и российская «оппозиционная» эмиграция всё активней внушает мысль: ни в коем случае нельзя допустить распада РФ, иначе всем будет ещё хуже. Это странно вдвойне, поскольку никто другой, как люди, пострадавшие от империи, должны желать её распада, и поскольку её распад вроде как не тема ближайших месяцев.

Одновременно Кремль с середины апреля не может принудить Украину к переговорам и отказу от 20% территории, а в Украине третий месяц грозят Кремлю освобождением Херсона и даже всего юга, и требуют уйти оттуда без боя. В Кремле на ситуацию и своё положение в ней смотрят широко, вплоть до Тайваня и усталости россиян от войны. Смотрят и приходят к выводу, что сначала надо повторить нечто типа вторжения 24 февраля, а там видно будет. Повторить с учётом старых ошибок и без массовой мобилизации, поскольку для РФ это не война, а «военная спецоперация».

Ситуация сама диктует кремлёвцам, что сроки блицкрига № 2 – август-сентябрь и надо провести его так, чтобы к 7 октября на юбилей императора сделать ему подарок. В идеале мечтают не только о крупных захватах, но и об официально подписанном перемирии. После этого путина можно будет на радостях даже отправить в отставку и попытаться выстроить со всеми отношения с «чистого листа», пусть и плавающего в крови.

Если не заглядывать в папки генштаба РФ, то цели и направления блицкрига № 2 вполне очевидны. Это не Кривой Рог и Николаев – их обстрелы будут отвлекающим манёвром. В приоритете выход к Запорожью, Павлограду и Днепру, чтобы отсрочить надолго для ВСУ возможность наступления на Мелитополь и Бердянск.

Глубина оккупации на юге около ста км, что и успокаивало рашистов. Но её уменьшение на 30-40 км в случае выхода ВСУ на линию Токмак – Бильмак – Розовка изменит ситуацию кардинально. В этом случае автотрасса Мариуполь – Мелитополь – Каховка – Олешье будет под нашим артиллерийским контролем. Поэтому не только от жадности, но и из соображений безопасности рашисты заинтересованы подвинуть линию фронта на север и подальше. В этом случае даже потеря Херсона не станет для них катастрофой.

Второе направление – это марш бросок мимо Харькова и Сумм на Киев с целью захвата Дарницы и всей его левобережной части. С левого берега можно из пушек расстрелять здание Верховной Рады с целью принудить её к капитуляции, и более прицельно, чем это делали в 1918 г. большевики. Атака на Харьков будет в основном отвлекающим манёвром. Один украинский генерал уже пообещал в этом случае рашистам засады на всём их пути до Киева. Их план попахивает аферой и авантюризмом, но это не то, что может удержать кремлёвцев от его реализации. Слишком велик соблазн в один набег решить все проблемы. Не случайно в Брянской и оккупированной Гомельской области Беларуси идёт накопление военных сил, а лукашенковское гестапо начало в ней аресты и акции устрашения.

Третье направление – вторжение с оккупированной Брестской области на Волынь с целью прекратить снабжение ВСУ вооружением и боеприпасами. Это также соблазнительно для Кремля, как и марш-бросок на Киев. Лукашенко под это уже заявил, что отправил армию на уборку урожая. Лукашенко пытаются создать алиби, что его армия якобы собирает урожай и Беларусь в войне не участвует. В Африке может в это и поверят, но в Европе и в Америке не поверят. Особенно перед парламентскими выборами в США. Республиканцы сразу назовут Байдена ещё большим агентом Москвы, чем демократы называли Трампа, если армии США и Польши не войдут на второй день вторжения в Брест и Гродно. Разрыв дипотношений, чем сейчас РФ пугает США в день вторжения точно произойдёт, но не по инициативе Москвы, а Вашингтона.

При таком развитии событий многим россиянам, особенно в Калининградской области, придётся быстро забыть об усталости от войны и начать в ней активно участвовать, если ими мгновенно не овладеет апатия к судьбе империи. Какие чувства в этом момент овладеют белорусами сложно сказать. Но точно не любовь к лукашенко и благодарность к Москве за то, что она в третий раз дала им возможность поучаствовать в мировой войне. Генштабом РФ точно овладеет чувство, что фронт как-то неожиданно растянулся, лукашенко ожидаемо где-то потерялся, а немцы хотят приехать и принудительно установить на «Северный поток» турбину, отремонтированную канадцами, чтобы «Газпром» перестал жаловался, что не может качать газ. В Евросоюзе это так и назовут – военно-техническая спецоперация по установке турбины на газопроводе. Олаф Шольц очень предусмотрительно сфотографировался на фоне этой турбины в разных ракурсах.

В Кремле в любой момент готовы рискнуть лукашенко и отправить его первым послом «союзного государства» при Африканском союзе, чтобы не путался под ногами и не пытался стать первым президентом «союзного государства». Но взять и рискнуть сразу Беларусью, Калининградской волостью, всеми оккупированными районами Украины и соседними с ними районами РФ – на такое в Кремле способны немногие. Это активное меньшинство в Кремле и подталкивает его пассивное большинство к тому, чтобы сыграть в этакую геополитическую «русскую рулетку».

Пока пассивное большинство в Кремле думает: играть в неё или не играть, подсказку ему дал 8 августа Энтони Блинкен, выступая на пресс-конференции в Йоханнесбурге. Он прямо объяснил южноафриканцам и кремлёвцам, что США не допустят захвата Украины, так как это откроет «сезон войн», когда большие государства начнут захватывать малые. По мнению Блинкена, это неправильно, о чём он и раньше непублично говорил кремлёвцам. Но те всё не верили и полагали, что это пустая болтовня. Поставки оружия Украине, Седьмой флот США и Нэнси Пелоси на Тайване призваны убедить всех, прежде всего русских, что это не так. Но русские оказались такими тупыми и наглыми, что никак это не поймут. В результате главе Госдепа США приходится объяснять это им в публичной беседе с африканцами.

«Буквы»

Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) зауважили, що РФ прислала на тимчасово окуповані території новий батальон, який зокрема складається з засуджених злочинців. Як наслідок — ставлення російських окупантів до мирного населення різко погіршилось.

Росія прислала на тимчасово окуповані території України новий батальйон, до складу якого входять засуджені злочинці – ISW

«Корреспондент»

РФ потрібна оперативна пауза, а не переговори — ОП

Україна вже не повернеться до Стамбульського комюніке і не піде на переговори із РФ зараз.

Росії потрібні не переговори з Україною, а оперативна пауза у війні, заявив радник глави Офісу президента Михайло Подоляк в інтерв’ю українській службі ВВС News, опублікованому у вівторок, 9 серпня.

«Росія зайшла на територію суверенної держави і знищує цю державу. І для того, щоб запобігти контрударам, Росія пропонує гібридну стратегію: а давайте ми на якийсь час закінчимо, сядемо за якийсь стіл переговорів і про щось говоритимемо. Це так не працює. Очевидно, що це є елементом війни з боку Росії. Росії не потрібні переговори. Росії потрібна оперативна пауза для того, щоб внести корективи до своєї військової стратегії», — упевнений Подоляк.

Він нагадав, що через незнання України в РФ вважали, що зможуть захопити країну за кілька днів.

«Тому сьогодні Росія хоче модернізувати свою військову стратегію. Нагромадити додаткові снаряди, ракети. Враховуючи, що санкції все ж таки працюють, то й мікрочипи, яких у них недостатньо, і їх треба десь шукати. Вони хочуть накопичити гроші, які вони отримують за енергоносії. Все це потребує часу. І саме для цього їм потрібні переговори», — каже Подоляк.

Але Україні такий переговорний процес не потрібний. «Ми маємо зафіксувати нову лінію розмежування? Тобто це Мінськ-3. Скажіть, будь ласка, Мінську-2 було недостатньо для того, щоб зрозуміти, що миру, якщо ти віддаєш хоча б клаптик території, бути не може?», — зазначив він.

Крім того, Подоляк вважає неможливим повернення до Стамбульського комюніке.

«Якщо коротко, на мій погляд, вже ні. Дуже й дуже змінилося емоційне тло в Україні. Занадто велику кількість воєнних злочинів ми побачили у прямому ефірі. Українське суспільство, напевно, не погодиться, бо розумітиме, що якщо за ці злочини не буде відповідальності з боку Росії, то їх у тому чи іншому вигляді буде продовжено на території України», — сказав він.

Тим часом президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган продовжує намагатися організувати зустріч президентів України та Росії Володимира Зеленського та Володимира Путіна.

«TheБабель»

У 1940—1950-х роках в українській історії стався унікальний прецедент. Національної української держави не існувало, проте було достатньо боєздатне військо — Українська повстанська армія. Вона воювала на кілька фронтів, насамперед проти більшовицької росії та ще проти нацистської Німеччини. Однак не обмежувалася лише збройним протистоянням, а вела й контрпропагандистську діяльність. У підпільних умовах керівники УПА налагодили потужну видавничу мережу і поширювали ідеї визвольної боротьби навіть за межами України. Найбільшої популярності, звісно, набули листівки-карикатури про Сталіна, Гітлера, більшовицьку брехню про рівність і братерство. А сам СРСР зображався як тюрма народів, причому не лише українського. Навіть без міжнародної підтримки УПА вдалося протриматись проти величезної комуністичної імперії понад десятиліття. «Бабель» згадує історію боротьби в 15 найяскравіших карикатурах-мемах українських повстанців.

Карикатури УПА 1940—1950-х років: росія грабує і вбиває українців, СРСР — тюрма народів, боротьба проти Сталіна та Гітлера. Історія в 15 ілюстраціях-мемах

«Цензор.Нет»

Сон, який він бачить останні чотири місяці, жахливий. У цьому сні його дітей захоплюють у полон російські солдати. Він прокидається і підставляє голову під холодну воду. Морок відступає. Все нормально, всі там, де і мусять бути: діти в безпеці, в Європі, а він, 54-річний протестантський пастор і військовий капелан Геннадій Мохненко, — в Україні, на південному фронті.

Євген Положій  «Мобільні крематорії, які росіяни використовують у Маріуполі, — це сучасний мобільний Освенцім», – військовий капелан Геннадій Мохненко

«Фокус»

Руководство американской телекомпании CBS News должно провести внутреннее расследование из-за фейкового материала о том, что только 30% поставляемого Украине вооружения попадает на передовую. Об этом в своем микроблоге Twitter сообщил глава Министерства иностранных дел Дмитрий Кулеба.

В частности, речь идет о материале CBS News о том, что якобы на первую линию фронта попадает только 30% вооружения, которое страны Запада отправляют Украине. Американские журналисты для сюжета цитировали литовского волонтера Йонаса Охмана, который, в свою очередь, обвинял официальный Киев в контрабанде оружия.

После реакции соцсетей и властей Украины руководство CBS News приняло решение удалить рекламную публикацию, в которой была ссылка на скандальный материал. Телеканал также процитировал Йонаса Охмана, который подтвердил, что логистика поставок вооружения Киеву с начала полномасштабного вторжения ВС РФ значительно улучшилась.

«Ввели в заблуждение огромную аудиторию»: МИД потребовал расследовать фейк от CBS News

«Гордон»

Дмитрий Кулеба  Хорошая новость в том, что манипуляции Amnesty и CBS не достигли целей. Их ложь не повлияла на поставки оружия в Украину

Поставки оружия от партнеров набирают обороты и меняют ситуацию на фронте в пользу Украины. Именно поэтому остановить эти поставки – задача номер один для России. Еще с апреля они пытаются подорвать политическую готовность партнеров поставлять оружие.

Россия делает на это максимальную ставку: где-то – собственными руками и сетями ботов, где-то – через проплаченные или аффилированные СМИ, где-то – через филигранные проникновения в авторитетные иностранные медиа, где-то просто помогают полезные идиоты.

Манипуляции примитивны, но опасны: будто оружие «исчезает» или может попасть «не в те руки», «подпитывает конфликт вместо урегулирования», ну и вообще «россияне, конечно, плохие, но и украинцы не ангелы» и тому подобное.

Первую волну подобной лжи Украина сбила еще в мае – июне. Сейчас россияне заходят на второй круг. Я не знаю, связаны ли манипулятивный отчет Amnesty и вышедший почти одновременно лживый фильм CBS с российским правительством. Но я точно знаю, что обе организации и авторы этих бездоказательных «шедевров» нанесли несправедливый и ничем не спровоцированный информационный удар по Украине абсолютно синхронно с российской пропагандой.

В результате скандала и под бешеным публичным давлением Amnesty и CBS извинились. К сожалению, извинения не менее бестолковые, чем их причина.

Amnesty написала письмо журналистам из серии «мы позицию не меняем, но извините, если причинили вам страдание».

CBS признали, что все перекрутили, удалили фильм и пообещали его изменить. Но умудрились даже в извинении напустить туман о поставках оружия.

Нас такие извинения категорически не устраивают. Кроме того, ущерб уже нанесен. Кто будет отвечать за него?

От CBS ждем внутреннего расследования и публичного выяснения, кто допустил в эфир российскую пропаганду и с какой целью.

От Amnesty ожидаем, что этот институт обуздает свою гордыню и извинится не только за боль, причиненную украинцам, но и за изнасилование правды и реальности этой войны.

Но есть и хорошие новости. Вся эта ложь пока не достигает целей. Ни один партнер или организация в общении с Украиной не озвучивали упреков, подобных манипуляциям Amnesty или CBS. И эта ложь никак не повлияла на поставки оружия и не подорвала высокий уровень доверия между Украиной и партнерами.

Партнеры отлично знают, где сколько чего передали и как это используется. К счастью, информацию они получают не от Amnesty и CBS.

Команда президента Зеленского продолжает системную работу по противодействию российским манипуляциям. Но это битва, в которой никогда не удастся победить раз и навсегда. Россияне получают по роже, отходят, а затем заходят на новый круг. Поэтому нужно объединять все усилия. К вам три просьбы:

1. Сохраняем спокойствие и держим строй.

2. Напоминаем в соцсетях, в контактах с журналистами и экспертами, с простыми гражданами других стран, что Украине нужно больше оружия для победы.

3. Не распространяем ложь об Украине, даже если она эмоционально соблазнительна, а распространяем официальную информацию от правительства Украины и ее партнеров.

Украина под прицелом многих, кто не желает нашему народу победы. Но мы продолжим вместе бороться и побеждать.

«Апостроф»

У 21-річному віці він пішов на Майдан виборювати європейське майбутнє України, а у 2015 році пішов на фронт у складі добровольчого батальйону «Азов». У мирному житті він любив вечірки, красивих дівчат та подорожі, утім не вагався ні секунди, коли з цим життям довелося попрощатися з початком повномасштабного вторгнення.

Як захищали Київщину у перші дні війни, як воно – бути на нулі, та що призвело до трагедії з захисниками Маріуполя в Оленівці? Про це у великому інтерв’ю Апостроф TV розповів снайпер і «джавелінщик», боєць ССО «Азов» РОМАН ТРОХИМЕЦЬ.

Росіяни змінили стратегію, бо дуже бояться наших — боєць «Азову» Брейк

(Оновлено 13:00)

«Грани. Ру»

Борис Соколов  Опасные прорехи

8 августа Пентагон объявил о выделении 1 миллиарда долларов военной помощи Украине — одного из двух крупнейших траншей за время войны. В него вошли 1000 противотанковых ракет Javelin и сотни американо-шведских противотанковых гранатометов AT4, 50 медицинских бронетранспортеров для эвакуации раненых, боеприпасы для РСЗО HIMARS и для систем ПВО NASAMS, 20 минометов калибра 120 мм и 20 тысяч мин к ним, 75 тысяч снарядов калибра 155 мм, противопехотные мины Claymore направленного действия, взрывчатка и медикаменты. Все вооружение и боеприпасы передаются со складов американской армии.

Много это или мало? Выглядит внушительно, но если учесть, что украинцы в среднем расходуют 6000 снарядов в день, и это лишь необходимый минимум, новой партии хватит на 12 с половиной дней войны. А чтобы накапливать снаряды для контрнаступления, ВСУ должны получать не менее 75 тысяч снарядов каждую неделю. Точные данные о поставках боеприпасов для HIMARS отсутствуют, но известно, что они в дефиците. Не хватает и 155-миллиметровых снарядов. Надо учесть, что западные боеприпасы с элементами самонаведения стоят дорого и их нельзя производить в том же количестве, в каком производились и производятся российские 152-миллиметровые снаряды. К тому же в НАТО не готовились к полномасштабному конвенциальному вооруженному конфликту в Европе, и у блока нет таких запасов ракет и снарядов, какие есть у России.

Сейчас Украина имеет 16 РСЗО HIMARS (еще 4 находятся в процессе передачи) и 9 установок M270 (6 британских и 3 германских в модификации MARS II). Поскольку M270 выпускает в одном залпе 12 снарядов, а HIMARS только 6, M270 условно можно приравнять к двум HIMARS. Тогда число условных HIMARS в украинской армии можно оценить в 34. Украинское же командование настаивает, что для успешного контрнаступления ВСУ требуется не менее 100 HIMARS и аналогичных им РСЗО. Число 155-миллиметровых гаубиц в украинской армии не превышает 250, а для успешного контрнаступления требуется не менее 1000.

Еще хуже обстоит дело с поставками современных средств ПВО. Пока прибыли только две системы ПВО NASAMS (один из немногих видов вооружений, которые были произведены после начала войны) и 3 самоходных зенитных орудия Gepard. По сравнению с потребностями Украины это капля в море. И за 5 с половиной месяцев войны Украина не получила ни одного современного танка и самолета. А все потому, что страны НАТО поддаются на шантаж Кремля и боятся, что в случае поставок «Леопардов», «Абрамсов» или истребителей F-16 Россия может применить ядерное оружие. Последние примеры этого шантажа — провокационные обстрелы Запорожской АЭС и временный запрет России на инспекции в рамках договора СНВ-3.

С последним траншем общий объем военной помощи Украине при администрации Джо Байдена достиг 9,8 млрд долларов. Одновременно США выделили Украине 4,5 млрд долларов финансовой помощи. Госсекретарь Энтони Блинкен доходчиво объяснил, почему Америка и ее союзники должны всеми силами противостоять российской агрессии, нарушающей фундаментальные принципы системы международных отношений: «Если мы позволим большой стране запугивать меньшую, позволим просто вторгнуться в нее и захватить ее территорию, тогда будет открыт сезон [таких войн] не только в Европе, но и во всем мире».

На этом фоне усилия ЕС выглядят куда скромнее. Германия до сих пор блокирует 8 млрд финансовой помощи Евросоюза Украине. За последние недели не было объявлений ни о значимых поставках вооружений Украине из европейских стран, ни об ужесточении экономических санкций. Похоже, лидеры государств Евросоюза, и прежде всего Германии, пребывают в растерянности перед российским газовым шантажом.

А тут еще выясняется, что Россия благополучно обходит целый ряд санкций. Чтобы обойти запрет на грузоперевозки, на российской стороне границы товар перегружают в фуру одной из стран Евросоюза, и дальше он благополучно следует по территории ЕС. Но что еще опаснее, Россия, похоже, научилась обходить запрет на импорт некоторых электронных компонентов, используемых в современных вооружениях. Эксперты Королевского объединенного института оборонных исследований Великобритании (RUSI) изучили 27 видов самого современного российского военного оборудования, включая крылатые ракеты, системы связи и комплексы радиоэлектронной борьбы, использованные в Украине и попавшие в исправном или поврежденном виде, часто в виде фрагментов, в руки украинской армии. В них обнаружилось не менее 450 видов импортных компонентов, произведенных в США, Японии, Тайване, Южной Корее, Швейцарии, Нидерландах, Великобритании и Германии. 70% этих компонентов было изготовлено американскими компаниями.

Cанкции на продукцию такого рода действовали уже с 2014 года. Конечно, часть этих компонентов могла быть закуплена еще до февральского вторжения благодаря лазейке в санкциях, позволявшей компаниям завершить выполнение уже подписанных контрактов. Например, западные компоненты крылатой ракеты «Калибр» были произведены в 2018 и 2019 годах. Скорее всего, многие закупки делались через компании третьих стран, на которые не распространяются санкции. Однако есть и более простой путь обхода санкций. Покупается вполне гражданская продукция, например, холодильники, а имеющиеся в них электронные компоненты перепрограммируются и используются для военных нужд.

Очевидно, необходимо срочно создать специальный орган в рамках НАТО и Евросоюза, чтобы жестко контролировать экспорт всей продукции военного и двойного назначения. Без этого санкции против российского ВПК грозят превратиться в фикцию.

(Оновлено 12:00)

«Украинская правда»

ISW: Повідомлення про «випалену пустелю» замість ЗАЕС відволікає від реальних ризиків катастрофи

Імовірно фейкова заява російського генерал-майора Валерія Васильєва, що Запорізька АЕС «буде або російською,  або нічиєю», відволікає від реальних ризиків ядерної катастрофи з вини Росії на ЗАЕС.

Джерело: американський Інститут дослідження війни (ISW)

Деталі: ISW пише, що незалежно від походження (або існування) повідомлення Васильєва ненадійне. Воно є непрямим і не претендує на те, щоб бути  офіційною заявою чи заявою, зробленою на офіційному новинному чи урядовому веб-сайті РФ.

Інститут зазначає, що це «ймовірне спотворення інформації відволікає від дуже реальних ризиків мілітаризації Росією Запорізької АЕС, які можуть включати мінування станції і майже напевно включають небезпечне зберігання військової зброї поблизу ядерних реакторів і сховищ ядерних відходів».

Нагадаємо: 

Раніше начальника військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту ЗС РФ генерал-майора Васильєва процитувало українське відомство Енергоатом.

Зокрема, він сказав своїм солдатам, що «тут буде або російська земля, або випалена пустеля». Слова Васильєва звучали так: «Як ви знаєте, ми замінували усі важливі об’єкти Запорізької атомної станції. І ми не приховуємо цього від ворога. Ми їх попередили. Ворог знає, що станція буде або російською, або нічиєю. Ми готові до наслідків цього кроку. І ви, воїни-визволителі, маєте розуміти, що іншого в нас немає. І якщо буде найжорсткіший наказ – ми маємо виконати його з честю!».

Міноборони Росії назвало ці слова фейком і заявило, що Валерій Васильєв не обіймає такої посади і взагалі зараз в Узбекистані.

Водночас мер Енергодара Дмитро Орлов заявив, що Васильєв уже майже три місяці перебуває в Україні і віддавав накази завдавати ударів по Енергодару та Мелітополю.

(Оновлено 11:00)

«Главком»

У Європі не повинно існувати «сірих зон». Стаття Тимошенко в The Economist

«Війна дає шанс оживити структури європейської безпеки»

Лютневий бліцкриг Росії в Україні мав на меті перекреслити карту Європи. Ця спроба провалилася, але ціною тисяч смертей – смертей українських військових і мирних громадян, а також звичайних російських солдатів. Останніх на їхню підлу місію відправив режим, що не насмілився сказати їм правду.

Але Кремлю не вдалося знищити Україну – і Європа та решта вільного світу повинні зробити все, щоб ці прагнення ніколи не були реалізовані. Ця війна також мала для Європи несподівані наслідки. З одного боку, російське вторгнення оживило НАТО та дало Європі причину для єднання. З іншого боку, дії Росії наділили цю єдність глибоким відчуттям моральної мети. Об’єднавшись навколо справи свободи України та кидаючи виклик російському президенту Володимиру Путіну тим, що зробив Україну кандидатом у члени, Європейський Союз позбувся двох десятиліть сумнівів і політичного нездужання.

І це дуже важливо після низки криз та болісного досвіду Брекзиту. ЄС-2022 залишається тим гостинним місцем, яке у 2000-х роках прийняло нових східних членів – наших найближчих сусідів. Це експансивне бачення Європи необхідно захистити, і я невимовно пишаюся мужністю моїх співвітчизників, а також тисяч добровольців з інших країн, які ризикують своїм життям заради свободи України та Європи. Але для того, щоб захистити наші переконання якомога ефективніше, ми, європейці, повинні домовитися щодо певних принципів.

Перший принцип полягає в тому, що в Європі більше не повинно існувати «сірих зон»: країн або територій, які незатишно опинилися між різними сферами впливу. Такі зони фактично зникли 24 лютого, демонстрацією чого є рішення Фінляндії та Швеції про вступ до НАТО. Сірі зони – це просто запрошення до агресії з боку Росії, яка так і не примирилася із втратою своєї імперії. Те саме стосується і «буферних зон» та «мостів», які так полюбляли дипломати в часи Холодної війни. Всі вони створюють вакуум безпеки, яким можуть скористатися опортуністичні авторитарні режими. Їхні небезпеки є уроком як для Європи, так і для інших регіонів світу, особливо Індо-Тихоокеанського регіону.

З цього випливає, що Європа не повинна підтримувати нову «мирну угоду» за аналогією з Мінськими домовленостями 2014 та 2015 років. Ці угоди намагалися зупинити наступ Росії після того, як у березні 2014 року вона вторглася в Україну, захопила частину Донбасу та анексувала Крим. Але насправді вони торгували територією в обмін на мир. Фактична незалежність, яку Мінськ І та ІІ надавали окупованому росіянами Донбасу, по суті здавала Росії суверенітет України над її промисловим центром.

Так само не потрібно пропонувати Україні незрозумілі «гарантії безпеки» від інших країн, зокрема Росії. Раніше така спроба вже робилася за допомогою Будапештського меморандуму 1994 року, в рамках якого Росія разом із західними державами нібито була гарантом непорушності кордонів України. Подібна «БудаМінська» угода стала б дипломатичним мутантом і винагородила б Кремль за застосування ним сили, легітимізувала б загарбання ним земель та заохотила б його до інших «спеціальних військових операцій». Єдина безпекова гарантія, яка працює, як показала нам історія, це зобов’язання в рамках 5-ої статті НАТО.

Що приводить мене до другого фундаментального принципу безпеки, який мають прийняти всі європейці: «Ніхто не у безпеці, поки всі не у безпеці». Всім країнам потрібна безпека, коли мова йде про оборону, енергію та продовольство, а також право робити щодо них власний вибір. Жодна країна не повинна мати на міжнародних майданчиках права вето над вибором інших країн у цих сферах.

Ми повинні відмовитися від цинічного уявлення про те, що кризи на периферії Європи є менш небезпечними, ніж ті, що відбуваються у її франко-німецькому ядрі. Це призводить лише до неохочих, фрагментарних зусиль, щоб обмежити наслідки цих криз на периферії. Але історія доводить, що проблеми на периферії можуть становити екзистенційну загрозу. Згадаймо початок Першої світової війни. Або напад Росії на Грузію у 2008 році, коли вона захопила приблизно п’яту частину території цієї країни та підірвала її суверенітет. Ця гниль розповзалася далі. І те вторгнення стало лише прелюдією до анексії Криму та окупації частини Донбасу. Я впевнена, що якби у 2008 році ми не змарнували можливість оновити та перебудувати регіональний порядок, ми могли б це зупинити. Європа не може ігнорувати долю України як якесь периферійне питання.

Роки безплідних і провальних переговорів з 2014 року та понад п’ять місяців найбільшої війни у Європі з часів завершення Другої світової війни, безсумнівно, продемонстрували, що питання безпеки України не може вирішуватися у вакуумі. Захист суверенітету України – це глобальна проблема.

Ми повинні скористатися цим моментом, щоб закликати до нових угод, що відображатимуть та зміцнюватимуть новий консенсус щодо непорушності національних кордонів, який залучить всі найбільші держави світу, включно із Китаєм. Сьогодні в Україні ми ведемо війну за Європу. І це дає світові історичну можливість вирішити питання хитких структур безпеки, які нібито підтримують мир.

(Оновлено 10:00)

«Грани. Ру»

С Россией в обвале

Для международных организаций, которые принято называть «авторитетными», наступил час величайшего позора и бессилия. Генсек ООН при подписании зернового меморандума в Стамбуле испил чашу унижения до дна, отметив «большой опыт Шойгу в миротворческих операциях, в том числе в Закавказье» (на следующий день этот опытный миротворец обстрелял одесский порт).

МАГАТЭ шестой месяц беспомощно наблюдает за захватом крупнейшего в Европе атомного объекта: инспекторам агентства в лучшем случае уготована роль статистов в российской террористической спецоперации на Запорожской АЭС.

Международный Красный Крест подорвал свою репутацию в первые месяцы большой войны, а теперь в лучших традициях «нейтралитета и прагматизма» смиренно и безуспешно просит доступ к раненым в Еленовке и ограничивается аккуратным заявлением по поводу чудовищного убийства военнопленных, вышедших с «Азовстали» при участии МККК.

ЮНИСЕФ тоже не пускают в «зону близ российской границы», поэтому ооновский фонд не в состоянии проверить информацию о похищениях украинских детей, незаконных усыновлениях и насильственной русификации.

Amnesty International в своем последнем отчете откровенно обслуживает российскую пропаганду. И хотя это далеко не первый репутационный кризис старейшей правозащитной организации (буквально накануне вторжения РФ в Украину она выпустила скандальный доклад об «апартеиде» в Израиле), на этот раз всем понятно, что AI в ее нынешнем виде должна сойти со сцены.

Неэффективность, моральная несостоятельность, коррумпированность отдельных структур и целых кластеров международной бюрократии были очевидны и раньше. Паралич Совбеза ООН, безнаказанность военных преступлений, неспособность поставить заслон грязным деньгам и гибридному влиянию диктаторских режимов — все эти дисфункции стали не просто наглядными, а смертоносными.

Российская Федерация, которую по недоразумению считали государством, представляет собой мафиозную террористическую структуру, гигантскую ОПГ. Она подрывает все правила и механизмы сосуществования и взаимодействия мировых игроков. Она подтирается решениями международных судов. Она окончательно растоптала и Устав ООН, и Хельсинкский акт, и множество подписанных соглашений и меморандумов, и правила международной ядерной, продовольственной, экологической безопасности. Она сама исключила себя из мировой системы конвенций, перейдя к откровенно бандитским методам.

По мере ужесточения санкций и усиления изоляции террористическая Россия все более дерзко использует шантаж, саботаж, провокации, пытаясь дискредитировать саму идею международных договоренностей и права (сегодняшний зловещий символ — клетки в Мариуполе для игрушечного «трибунала» и настоящих казней).

Сегодня любая структура с участием РФ либо уже «взломана», либо скомпрометирована. У погромщика, ворвавшегося в одну из квартир, есть связка ключей от множества служебных помещений. Пока его не удалось обезвредить, нужно хотя бы отобрать ключи и отмычки.

На наших глазах обрушилась вся прибыльная «индустрия пацифизма», с ее лицемерием, бюрократизмом и наглой самодостаточностью.

И наоборот, оборонительные западные структуры получили новый импульс. НАТО укрепляется и расширяется. Заработала сложная машина Рамштайна — единственный на сегодня международный механизм, который реально спасает жизни украинцев.

Большая антироссийская коалиция складывается поверх консенсусных рамок НАТО и ЕС. Беспрецедентные вызовы требуют нестандартных ответов, формирования «добровольческих групп государств-интервентов» внутри НАТО или по формуле «НАТО плюс» (коалиции ad hoc уже обсуждались в связи с черноморскими зерновыми конвоями и российскими угрозами в адрес Литвы).

Меняются и подходы к ядерному сдерживанию: Германия заговорила о европейском ядерном зонтике (а американский с 2010 года накрывает не только союзников, но и «партнеров» — всего около полусотни стран).

Большая война в центре Европы перезапустила систему международного правосудия: уже несколько месяцев идет беспрецедентная по масштабу, оперативности и слаженности работа разных следственных структур по делам о преступлениях России в Украине.

Ловля российских военных преступников и истребование репараций — задачи, которые потребуют мобилизации международных механизмов принуждения, функционала «мировой жандармерии».

Чтобы «мировой порядок, основанный на правилах», устоял, его придется «пересобрать» — гнилые конструкции отбросить, работающие — укрепить, о многом — заново договориться.

Война рушит иллюзии, стереотипы и репутации. Большая трансформация мировой системы правил, институтов и альянсов уже началась. В этом процессе Украине принадлежит особая роль как сегодняшнему моральному лидеру свободного мира и будущей державе-победительнице. Первичны ценности, за которые льется кровь, а институциональные изменения воспоследуют. Главное, что это будет мир без террористической Российской Федерации.

Deutsche Welle

Виктор Ерофеев об «охоте на ведьм» в сфере культуры: Время доносов

В Госдуме России создали «группу по расследованию антироссийской деятельности». Ее задача — выявлять «агентов иностранного влияния» в культуре. Среди «агентов» оказался Иван Ургант.

Сегодня мы провожаем в последний путь всех тех деятелей русской культуры, которые, под прикрытием Думы и прочих органов власти, открыто и честно решили стать доносчиками, стукачами, осведомителями, информаторами, охотниками за ведьмами. В последний путь? Ну да. На таких ставят крест. Но стоит ли даже иронически отпевать тех, которые решились стать отпетыми?

В истории русской культуры репутация доносчика перекрывает все другие жизненные занятия взявшегося стучать человека. Вот, допустим, Захар Прилепин был писателем. Искал темы. Искал себя. Просил поддержки. Вставал с колен. Наконец, встал, нашел себя — лучше бы не находил. Что-то с писательством не заладилось — потянуло во власть, в Донецк, к автомату. Из Захара сделался Zахаром (наверное, сам и придумал Z) — сомнительная эволюция: власть разъедает писательскую свободу, а писателя без свободы не бывает. Но даже если он ушел в сторону партии войны — это его выбор. А вот страсть к доносительству — это уже не выбор, а пожизненное проклятие. И вот они вместе с актером Певцовым (там еще и подпевалы собрались), под эгидой некогда что-то понимавшего в справедливости партийного лидера Миронова, начинают в ультимативном порядке требовать смещения с постов, с должностей, с эстрады и т.д. тех, кого они посчитали врагами, а также их пособниками, а также пособников тех же пособников и так до массового террора. Или, скорее, громить тех, кого им приказали посчитать врагами. Задохнулись от счастья в военно-патриотическом угаре. Захотелось самим занять руководящие позиции в телевидении, в престижных театрах, наконец, в высокой политике — везде захотелось править. Не все же сидеть терпеливым. отъевшимся депутатом и слушать женскую бредово-патриотическую истерику?

Конечно, они пока что — всего лишь прислужники кремлевской власти, которую культура в принципе бесит, потому что у культуры иные принципы. Культура борется с энтропией, а власть, решившись на братоубийственный апокалипсис, полностью заражена энтропией, которая замаскировалась под патриотизм и традиционные ценности. Но все ценности — только обертка для главной и единственной на сегодня ценности России — царя, пожелавшего править до конца своих дней.

В России литература никогда не целовалась с властью. Были писатели, которые оказывались ближе к власти, были и те (их было гораздо больше), кто боролся с ней. Но доносчиков среди писателей можно пересчитать по пальцам. Современник Пушкина, издатель Фаддей Булгарин написал талантливый роман «Иван Выжигин». Но прославился исключительно как доносчик для ведомства Бенкендорфа. Николай Лесков неловко обвинил студентов в петербургских пожарах в начале 1860-х. Прекрасный писатель никогда не смог отмыть репутацию доносчика. В советские времена Александр Фадеев, начинавший как смелый автор романа «Разгром», занялся в сталинские годы на посту командира всех советских литераторов доносительством и подписанием смертных приговоров коллегам — после смерти вождя он стал отбросом, покончил самоубийством.

Недаром поздний Достоевский, консерватор, националист по своим убеждениям, на вопрос, донес ли он, узнав о цареубийственных планах революционеров, ответил «нет». Старый каторжанин знал, что доносчик уничтожает прежде всего самого себя.

На всех уровнях государственного управления культурой началась нынче вакханалия борьбы с инакомыслием. Но культура — это не армейское подразделение, кричащее «ура!». Культура может затаиться, уйти в подполье, уехать на время из страны, но… Умер Николай Первый, державший культуру за горло — началась оттепель. Умер Сталин — еще одна поразительная оттепель, расцвет искусств. Рухнул Советский Союз — появилась у нас свободная культура. Когда нынешний царь считает себя инкарнацией Александра Невского, бойцом-единоборцем с европейской цивилизацией, то кажется, что все навсегда замерзнет, уничтожится в нашей культуре. Но нет, придет весна. Обязательно. Есть такое историческое русское время года.

А доносчиков и диктаторы презирают, пользуются их услугами, но презирают. А когда диктаторы умирают, куда же деваться прославленному доносчику?

Новая газета. Европа

Как «традиционные ценности» уживаются с шестом для стриптиза в геленджикском дворце? Объясняет эксперт Фонда Карнеги Андрей Колесников

«Партия бабла» слилась с «партией зла»

(Оновлено 9:00)

«Главред»

Михаил Гончар, президент Центра глобалистики «Стратегия ХХІ», эксперт по вопросам энергетики, специально для Главреда

Блеф России на Запорожской АЭС, или как Путин хочет сделать из Украины террориста вместо себя

Ядерный реактор можно уничтожить только ударом ракеты с ядерной боеголовкой, потому что корпус реактора сделан из расчета, что его так просто не возьмешь.

Российские оккупанты открыто признали, что заминировали все важные объекты захваченной ими Запорожской атомной электростанции и будут использовать ее для ядерного шантажа.

Но стоит начать с того, что взорвать атомный энергоблок с помощью штатных мин невозможно.

То есть с одной стороны, это блеф на повышение ставок, чтобы на Украину оказывалось повышенное давление со стороны международных организаций. Россия убеждена, что ООН, МАГАТЭ будут призывать обе стороны, но прежде всего Украину как более слабую сторону, потому что Запорожская АЭС до сих пор функционирует в системе «Энергоатома».

С другой стороны, Россия может пойти на подрыв здания энергоблока и даже при определенных обстоятельствах это может привести (и Россия этого не исключает) к аварии низкого уровня опасности. По международной шкале оценки ядерных инцидентов ІNES (International Nuclear Event Scale) есть 8 уровней угрозы, где «0» означает аварию без всяких последствий нарушения ядерной безопасности и «8» — то, что было в Чернобыле.

Кроме ядерной катастрофы вроде Чернобыля есть и более низкие уровни, где происходит утечка небольших объемов радиоактивного вещества. Как правило, это может быть утечка воды из контура охлаждения реактора с низким уровнем радиоактивности. И на это Россия может пойти. Но ядерные реакторы специально проектируются так, чтобы они были устойчивыми к применению конвенционной оружия. Грубо говоря, ядерный реактор можно уничтожить только ударом ракеты с ядерной боеголовкой, потому что корпус реактора сделан из расчета, что его так просто не возьмешь.

Кроме того, сравнивать реакторы типа ВВЭР, которые стоят на Запорожской АЭС и на других станциях некорректно, потому что реакторы РБМК в Украине были только на ЧАЭС. То есть такой ситуации в принципе возникнуть не должно.

Каждый ядерный инцидент — это результат совпадения ряда факторов, которые дают непредсказуемый эффект. Поэтому в данном случае Россия играет в очень опасную игру, потому что любые игры вокруг объекта ядерной энергетики, то есть объекта высшей степени опасности, могут иметь непредсказуемые последствия.

В данном случае Россия фактически реализует сценарий ядерного шантажа, который у нее был заготовлен с самого начала так называемой специальной военной операции. Стоит напомнить, что ее обвинения в основном касались того, что Украина, мол, незаконно, в обход Договора о нераспространении ядерного оружия, разрабатывает ядерное оружие или по крайней мере «грязную бомбу». Все эти обвинения выглядели абсурдными, ведь все объекты ядерной энергетики в Украине находятся под контролем МАГАТЭ И ничего подобного эта организация никогда в Украине не фиксировала.

Другая ситуация связана с захваченной Запорожской АЭС. И здесь они обыгрывают вариант обвинения Украины в ядерном терроризме. То есть найти ядерную или «грязную бомбу» не удалось, поэтому актуален вариант «Украина — ядерный террорист». Ведь Россия говорит о том, что это Украина якобы сама обстреливает Запорожскую АЭС, что равнозначно применению ядерного оружия.

Таким образом они готовят ответ на признание России страной-спонсором терроризма в США. Как известно, Сенат США уже принял соответствующий акт и обратился в Госдепартамент за признанием России страной-спонсором терроризма, а сейчас аналогичная законодательная инициатива находится в Палате представителей. И на фоне того, что делает Россия, эта инициатива также, очевидно, получит поддержку.

Для России это очень чувствительный вопрос, потому что одно дело — это пакет западных санкций, которые они пытаются с разной степенью успеха обойти (как в случае с турбинами Siemens или снятием условной блокады транзита из ЕС в Калининградской области). И когда Россию признают страной-спонсором терроризма, это повлечет за собой целый ряд дополнительных санкционным режимам и не только со стороны Соединенных Штатов, потому что дальше это становится официальной политикой в рамках формата «Большой семерки».

Соответственно, многим странам станет некомфортно вести бизнес с Россией, поскольку так или иначе можно нарваться на американские санкции. Именно поэтому Россия немедленно формирует, используя платформы международных организаций, из Украины образ страны-ядерного террориста. Ведь если взглянуть на оценки международных организаций, когда мы говорим что это россияне заминировали ЗАЭС и они обстреливают ее под чужим флагом, то в разных международных оценках звучит, как правило одно — что, мол, непонятно кто на самом деле ведет обстрелы.

Артиллерийский снаряд, это, конечно, не ракета и его с полет со спутника зафиксировать невозможно. Конечно, есть радары, которые это фиксируют, но в зоне боевых действий нет радара нейтральной стороны, который бы подтвердил, что прилет был именно со стороны России. Россия на этом играет и если Украина будет предоставлять документальные подтверждения, Россия будет говорить, что они сфальсифицированы (ведь Украина здесь якобы заинтересованная сторона).

Впрочем, ничего нового в таком поведении России нет. То, что они сейчас делают — это больше нагнетания паники, страха для того, чтобы в политическом руководстве Украины заговорили о переговорах с Россией.

Насколько мне известно, есть инициатива по срочному введению на ЗАЭС группы миротворцев под эгидой ООН, которые бы очистили станцию от любого военного присутствия. Но как уговорить на это Россию? Никак, потому что это возможно лишь путем давления на нее. И когда идет речь о признании России страной-спонсором терроризма, это именно тот вариант. Именно такой вопрос должен задавать Вашингтон, ведь если Россия не убирается с Запорожской АЭС, то вопрос о признании его террористом автоматически решается. То же самое должны сказать также Великобритания и Франция как ядерные державы, потому что вместе с США это соответствовало бы их обязательствам в рамках Будапештского меморандума. Ведь Украине по сути угрожают ядерной угрозой, которую Россия гибридно создала на нашей территории.

Тем более, что все, что делает МАГАТЭ почти полгода — это выпускает мониторинги и заявления, которые никакого влияния на российскую сторону не имеют. Потому что МАГАТЭ — это специализированная организация в ООН по вопросам атомной отрасли. А если ООН, по сути, дисфункциональна, то и все организации, действующие под ее крышей, аналогичные. Это беспрецедентное явление, ведь никто никогда не захватывал атомную станцию и Совбез ООН должен был бы уже принять соответствующие решения. Но чего можно ожидать, если РФ и Китай наложат вето на любое его решение, а в МАГАТЭ многим заправляет российский персонал? То есть все стараются держать нейтралитет, но его здесь быть уже не может.

(Размещено в 7:00)

Альфред Кох

Вот и минул сто шестьдесят шестой день войны. Дорогие россияне кроют меня трехэтажным матом, что я накликал на них запрет на въезд в Европу. И что я их виню в том, что Путин напал на Украину, а они ни сном, ни духом… И вообще они починяют примус, а я их на баррикады зову, а сам хорошо устроился, сбежал с наворованными денежками и теперь толкает их под полицейские дубинки, а сам придумал паспорта «хороших русских» и чтобы я околел, сволочь.

Значит так. Я уже много раз писал и не поленюсь написать еще раз. Дорогие россияне. Нигде, ни в одном моем посте вы не найдете моего призыва к вам идти на баррикады. Ни разу, нигде я не призывал вас идти на полицейские дубинки. Вы меня с кем-то путаете.

Я много раз писал, что в эволюции репрессивных автократий есть такая стадия, когда она уже не восприимчива к уличным протестам, а сил для разгона демонстраций и применения широкомасштабных репрессий к их участникам у нее хоть отбавляй. Я приводил примеры Белоруссии и Венесуэлы как доказательство того, что даже если вывести на улицы миллион человек — режим не рухнет.

Наши украинские друзья приводят в пример киевские Майданы. Но забывают при этом, что эти майданы были успешными лишь потому, что политический режим в Украине совсем не такой как в нынешней России, а, в некотором роде, демократический. Даже если москвичей заменить на украинцев, они в сегодняшней Москве никакого майдана провести бы не смогли.

Тогда, когда в Москве режим был такой же примерно, как в Киеве (например, в начале 90-х), москвичи проводили миллионные демонстрации и даже выходили против танков. Если и есть в чем винить россиян, так в том, что они проспали момент, когда режим прошел ту грань, за которой наступает диктатура.

Когда случился этот фазовый переход? На этот счет существует масса версий. Одни считают, что после расстрела парламента в 1993 году, другие — что после выборов 1996 года, третьи — что после прихода к власти Путина в 1999–2000 годах, четвертые — что после ареста Ходорковского, пятые — что после мюнхенской речи 2007, шестые — что после войны с Грузией в 2008 году (очередную годовщина которой мы сегодня вспоминаем), седьмые — что после рокировки 2012 и разгона Болотной, восьмые — что после Крымнаш-2014 и т.д.

Какой из этого можно сделать вывод? А такой, что все, так или иначе, сходятся во мнении, что этот переход уже произошел и поздно пить боржоми. И я тоже так считаю. Поэтому я (в отличии от многих моих коллег по иммиграции) ни на какие баррикады никого не зову.

Второе. Я не виню дорогих россиян в том, что Путин напал на Украину. Тот, кто видел заседание Совета Безопасности РФ накануне российского вторжения, те понимают, что даже своих самых высокопоставленных и приближенных вельмож Путин предупредил о готовящемся нападении буквально за несколько дней до него. А для подавляющего большинства россиян (и не только россиян) — это нападение было полным сюрпризом. И даже нельзя сказать, что приятным.

Поэтому винить в том, что началась война людей, которые о ней узнали утром того дня, когда она началась, я никогда не стану. С таким же успехом в этом можно винить и любого европейца или американца. Они к ее началу имеют такое же отношение, как и любой из жителей Самары или Екатеринбурга. То есть — никакого.

Но! Постарайтесь посмотреть на ситуацию глазами обычного европейца. Я — не в счет. Я всего лишь описываю точку зрения европейского обывателя. Вот 4% российских туристов везут обратно из Европы товары двойного назначения, на которые наложены санкции. Мои российские друзья пишут мне: не неси чепухи, это никакие не сотрудники спецслужб, это обычные контрабандисты.

А что это меняет? Ок. Давайте я напишу 4% российских туристов — контрабандисты. Пусть, по-вашему. А разве это не повод ужесточить визовую политику? Разве столь масштабная контрабанда не является поводом для прекращения выдачи виз всем россиянам? (Мне ли не знать, что такое контрабанда? Я ведь сам — контрабандист! Хе-хе).

Итак, мой месседж прост: Россия воюет с Украиной. Европа на стороне Украины. Европа поставляет Украине оружие и дает ей деньги. Европа ввела против России санкции. Россия ответила резким сокращением подачи газа в Европу. Фактически, мы находимся в состоянии войны. Этакая «странная война», когда мы еще не стреляем друг в друга, но уже сильно гадим и наносим друг другу вполне ощутимый вред.

Какие, к черту, визы? Вы о чем? США вступили в реальную «горячую» войну с гитлеровской Германией только в 1943 году, когда высадились на Сицилии. Но я нигде ничего не слышал о немецком туризме в США в 1941–42 годах. Зато я слышал об американских военных конвоях в Великобританию и СССР и о поставках оружия и продовольствия тем, кто воевал против Германии.

Вы скажете, что с декабря 1941 США официально находились в состоянии с Германией. Но на это я вам отвечу, что паскудство Путина состоит в том, что он ведь Украине войны так и не объявил. Но ведь это не значит, что он с ней не воюет.

Да, я знаю, что вы не хотели этой войны. Но это не значит, что вы не будете от нее страдать. И вот это вас и бесит, и заставляет искать причину во мне. Но причина не во мне. Я виновен лишь в той мере, в какой виновен гонец, принесший плохую весть.

Реальная причина в том, что вы не хотите страдать! Вы настаиваете на формуле, что уж коль вы этой войны не начинали и ее не хотели, то вы и не должны от нее страдать. Пусть страдают те, кто ее начал и кто ее поддерживает.

Но так не бывает. Война, это такая гадость, от которой страдают все. И те, кто ее хочет и те, кто ее не хочет. Почему вы не должны страдать, а украинцы — должны? Они этой войны хотели еще меньше вас.

Или, вот, я, например, тоже этой войны не начинал. Но уже покупаю бензин по 2+ евро за литр. И плачу за электричество уже почти вдвое больше, чем год назад. Я ведь тоже могу начать скулить: почему я должен страдать? Немедленно прекратите!

Именно такой реакции от меня (и от любого другого европейца) ждет Путин. Он хочет, чтобы я потребовал от своего правительства немедленно прекратить войну. Со всеми вытекающими отсюда выгодными Путину последствиями этого «немедленно».

И потом: что стоят ваши (да и мои) страдания по сравнению со страданиями украинцев? Ну, правда, имейте совесть! Или вот есть у меня товарищ, Илья Яшин. У него была сегодня апелляция на решение об аресте. Напомню, что он сидит в тюрьме за то, что выступил против войны с Украиной. Вот что он сказал в суде:

«Уважаемый суд!

Знаете, каждый раз обращаюсь к вашим коллегам словами “Уважаемый суд”, и каждый раз потом себя обрываю. Ну в самом деле, о каком уважении к нашей судебной системе может идти речь? Особенно если вы своими глазами видели, как работает эта система, как отправляет в переполненные тюрьмы невиновных. Как судьи позорятся и выслуживаются ради теплых мест.

Скажу сразу: у меня нет иллюзий. Я прекрасно понимаю, что сегодня суд примет очередное позорное и несправедливое решение, как бы ни старались мои адвокаты, какие бы доводы ни приводили. Это заседание — пустая формальность и всё решено до его начала.

Я не собираюсь унижаться перед вами, гражданин судья, рассказывая как мне тяжело в тюрьме. Я не буду жаловаться на здоровье, не буду строить из себя жертву. Если кто-то и является жертвой, то точно не я.

Не сомневайтесь: мое здоровье в порядке, моральный дух силён, как никогда, и я в хорошем настроении, несмотря на заключение. На моей стороне здравый смысл, меня поддерживает огромное число людей и я горжусь тем, что не боялся и не боюсь говорить правду о преступной войне с Украиной. Но вы отлично знаете, что мой арест — незаконный, и что от него воняет грязной политикой. Смысл этого ареста в том, чтобы надавить на меня, лишить меня трибуны и запугать тех, кто разделяет мои антивоенные взгляды. В материалах дела, которые вы лениво перелистываете, нет ничего общего с правом. Есть только военная цензура и наглый произвол.

На койке, что я занимаю в СИЗО, ещё недавно ночевал злодей, который грабил подмосковные коттеджи в составе вооруженной банды. Я видел в тюрьме разных людей. У всех свои судьбы, человеческие трагедии, драматические ошибки, приведшие их за решетку. Есть серьёзные преступники. Есть невиновные. Есть те, кто оказался здесь по нелепой случайности. Но я единственный, кто сидит в этом СИЗО за то, что назвал войну войной. Когда я рассказываю, что мне теперь грозит 10 лет лагеря, мало кто верит, потому что настоящим бандитам здесь иногда светят меньшие сроки. Но не буду скрывать: многие уголовники мне кажутся более приятными людьми по сравнению с судьями, которые выносят заведомо противозаконные решения. Ведь, как говорят у нас в России, “неправый суд разбоя злее”. Не забывайте об этом, гражданин судья.

И, пользуясь случаем, повторю: чудовищная война с Украиной должна быть немедленно остановлена, а Владимир Путин должен быть отправлен в отставку.»

Итак, он сидит ни за что. Вообще. Видите: оказывается бывает страдание без вины. Потому, что идет война. Которую развязал Путин. Поэтому наши страдания закончатся только тогда, когда Путин будет побежден. А пока этого не случится — они не прекратятся. И вот когда мы его победим, вы опять начнете ездить в Европу. А мы его победим 100%.

Потому, что наше дело правое, враг будет разбит. Победа будет за нами.

Слава Украине! 🇺🇦

П.С. А паспортов «хороших русских» я не придумывал. Их вообще не существует в природе. Они существуют только в вашем воспаленном воображении. Сон разума порождает чудовищ.

Мурлокотан Паштетофф-сосискин

Судячи зі всього, противник приступив до активних дій на Херсонсько — Бериславському плацдармі…

Протягом останніх 2-х діб передові підрозділи противника на ділянці від Новогригорівки до Новопетрівки (західніше Снігурівки) намагаються атакувати позиції передових Сил оборони України.

Як виявилось, тут зосереджена та достатньо активно діє тактична група військ противника, приблизно з 4-5-и БТГр зі складу 108-го дшп 7-ї дщд, 255-го мсп 20-ї мсд та 171-го бтн 97-го дшп 7-ї дшд.

Противник послідовно атакує з напрямку Новопетрівка на Партизанське, та намагається просунутись з боку Новомиколаївки на Костянтинівку, а також з півдня прорватися на Первомайске. Очевидно, що найближче завдання цих підрозділів противника — вийти на дорогу Миколаїв — Снігурівка на відтинку між Первомайским та Партизанським, або західніше (бажано, очевидно, якомога ближче до Миколаєва).

Враховуючи той факт, що тиждень тому противник ще однією групою у 2-3 БТГр зі складу 33-го та того ж самого 255-го мсп 20-ї мсд намагався зайняти Новогригоровку на напрямку Любомировка — Шевченкове, цілком можливо, що ми маємо справу із своєрідною «підготовкою» противника до прориву на ближні підступи до Миколаєва…

В цьому контексті варто зазаначити пару нюансів, які, на мою думку, напряму пов’язані із цими подіями… і певною мірою відповідають на питання «чому, саме, у цьому місці?»

1. Це найбільш зручне місце для військ противника, щоб докоріним чином «переграти» ситуацію в районі Херсону на свою користь. Тим більше, якщо врахувати, що противник вперто намагається утримувати свої позиції в районі Правдино та Солдатське. Адже, по суті, таким чином, під загрозою тактичного охоплення з лівого флангу та тилу, цілком можливо зупинити передові підрозділи ЗСУ, які намагаються просуватися в бік Херсону по обом бокам дороги Миколаїв — Херсон.
2. Саме ці позиції противника на сьогоднішній день знаходяться на найбільш короткій відстані від окраїн Миколаєва (не враховуючи позицій по рубежу Правдино — Солдатське, де противник ПОКИ ЩО вимушений вести жосрткі оборонні бої майже у напів-оточені). Тому, будь-яке просування противника на цих ділянках фронту, навіть мінімальне, становить реальну загрозу його прориву до околиць міста і одночасно загрожує нашим підрозділам, яке з напрямку Посад — Покровське просунулись у бік Херсону…
3. На скільки я розумію, за задумом командування військ противника, такі його активні дії на визначених ділянках фронту північіше основної дирекції наступу ЗСУ на Херсон, покликані, у кінцевому рахунку — примусити українське військове командування займатися «обороною Миколаєва», а не готуватися до «деокупації Херсону».
4. Прикметно, що ОДНОЧАСНО з початком активних наступальних дій противника в районі Снігурівки та південно-західніше неї, ППУ тактичних груп двох російських дивізій пдв (76-ї дшд та 98-ї пдд) перемістилися також на цей напрямок (на північні околиці Херсону, р-н Молодіжного та Зеленівки).

    Основні сили цих з’єднань російських пдв поки що знаходяться північніше Берислава (р-н Томарине — Урожайне — Новорайськ — Шляхове), але думаю, вони не забаряться перемиститися за своїми передовими пунктами управління та КП… тоді сила тиску противника західніше Снігурівки явно зросте у рази.

Поки що важко казати, що це і є  початком «того самого», очікуванного наступу противника у Південій операційній зоні, про яке всі говорять вже майже два тиждня…

Адже, ПОКИ ЩО склад тих сил та засобів, які залучені противникрм до цих дій — порівняно невеликий й носить виключно тактичний, локальний характер. Зі сторони це виглядає лише як прагнення «нівелювати загрозу Херсону».

Але, з іншого боку… подальші перспективи для противника, в разі досягнення ним якогось більш-менш вагомо успіху на цих ділянках, також відкриваються, далеко не тільки тактичні…

Думаю, найближчим часом командування військ противника спробує, для підсилення своїх підрозділів на цих ділянках, скористатися додатковими силами та засобами. В першу чергу зі складу своїх пдв…

А в разі «вирішення питання мостів», цілком можливо ми тут побачимо й… дещо зі складу 5-ї ЗВА Східного ВО зс рф, або 106-ї пдд пдв.

Мурлокотан Паштетофф-сосискин

пан Жданов висловив на ютубі досить цікаву версію того, що відбувається на Сході та Півдні…

За його думкою, російське командування ІМІТУЄ широкомасштабний наступ у Східній операційній зоні, з метою перекидання наших резервних сил та засобів туди… в першу чергу, з Півдня…

Згодний з його оцінкою…

Але вискажу одне зауваження,

Росіяни не можуть не розуміти того факту, що український Генштаб… цілком здатний встановити сенс та зміст їхньої, примитивної оперативної гри… навіть, якщо задля неї, росіяни готові таскати свої війська туди-сюди…в обсягах оперативних угрупувань військ.

Дмитро Снєгирьов

Чому Мінськ «образився» на Київ і чи є загроза вторгнення з півночі.

Українсько-білоруські відносини загострились напередодні вторгнення рф: сьогодні Мінськ надає свою територію як плацдарм для ракетних атак і логістики російським окупаційним військам.

За інформацією Генерального штабу Збройних Сил України, у повідомленні станом на шосту годину ранку 7 серпня, на території Білорусі окупанти розгортають додаткові сили і засоби протиповітряної оборони.

Примітно, що 4 липня голова ГУР МОУ Кирило Буданов в інтерв’ю РБК-Україна заявив,  що зараз в Білорусі знаходяться незначні військові сили Росії, і нарощення не спостерігається.  Більше того, за словами Буданова, на сьогодні немає підстав вважати, що Росія буде збільшувати війська в Білорусі.

Стосовно ракетних обстрілів українських міст з території Білорусі, то      їх варто розглядати, як асиметричну відповідь росіян на знищення одного з ключових елементів логістики окупантів на півдні України, зокрема Антонівського мосту під Херсоном. Однак, на мою думку, роль власне офіційного Мінська у цій «відплатній акції» – досить неоднозначна. Адже прийняття рішення про  нанесення ракетних ударів по території України з території Білорусі – це рівень навіть не Лукашенка, а безпосередньо путіна.

Напруга в українсько-білоруських стосунках різко зросла саме напередодні вторгнення. І, не в останню чергу, – через незграбні дії української розвідки.

У взаєминах із Республікою Білорусь ГУР МОУ  вистрелив собі в ногу. До 24 лютого з території Білорусі постачалося 60% паливно-мастильних матеріалів для ЗСУ, близько 40% бітуму – для президентської програми «Велике будівництво», плюс товари подвійного призначення для українського ВПК. І тут починається активна фаза антибілоруської істерії.

Напередодні війни, після затримання СБУ комбата Семенченка, останній на пресконференції заявив, що брав участь у спецоперації української розвідки щодо ситуації в Білорусі.

«Наша ветеранська організація «Батальйон «Донбас» увесь 2020-2021 рік співпрацювала з Головним управлінням розвідки Міністерства оборони. Зокрема, особисто я — з керівником цієї служби нашої розвідки, полковником Будановим у якості конфіденційного співробітника та структури-прикриття», — розповів він.

За його словами, він разом зі ще декількома ветеранами, які також співпрацювали з ГУР, орендували кілька таборів у Волинській області «для прийняття родин білоруських патріотів, які братимуть участь, якщо до цього дійде, у батальйонах самооборони та у майбутньому — в добровольчих батальйонах». Крім того, «для передачі досвіду» Семенченко зустрічався з білоруськими патріотами, які приїздили для цього до України.

Реакція Мінська була миттєвою: це – втручання у внутрішні справи держави.

Тому, коли наразі ми говоримо про те, що в лютому російські війська «випадково» вторглися в Україну з території Республіки Білорусь, то у мене виникає відповідне запитання: а для чого ГУР Міноборони створювало передумови для активної участі Білорусі? Тим більше, що Лукашенко неодноразово заявляв, що територія його країни ніколи не стане плацдармом для вторгнення в Україну.

На пресконференції  Лукашенко заявив, що розміщувати нові російські військові бази на території Білорусії недоцільно. «Ніколи Росія сюди не пересуне, тим більше ядерні боєголовки. Зараз у цьому немає ніякої необхідності, у нас досить міцні, згуртовані, компактні збройні сили… Якщо буде мало, сюди будуть введені всі збройні сили Російської Федерації. Такого ніколи не буде», — сказав він.

Попри заяви про проросійську налаштованість Лукашенка,  Росією було скорочено постачання нафти для потреб РБ. Варто зазначити, що у липні 2021 року по магістральному нафтопроводу «Дружба» було прокачано 3,517 млн тонн нафти, що на 6,2% нижче показника аналогічного періоду минулого року.

Це яскраво свідчило про те, що тези про проросійськість режиму Лукашенка не витримували критики.

Я неодноразово попереджав, що не варто створювати власними руками образ ворога в безпосередній близькості наших кордонів, штовхаючи РБ в так звані «братні обійми» Росії.

Натомість наразі ми маємо те, що маємо.  Білоруські війська демонструють активність поблизу кордонів з Україною, і Українські сили  Оборони змушені відтягувати на прикриття спільного кордону протяжністю тисячу кілометрів значну частину військового контингенту, який мав би бути задіяний на сході чи півдні нашої країни.

Нагадаю, з території Білорусі зранку 28 липня випустили понад 20 ракет по областям України. За день до цього ватажок так званої «ДНР» Денис Пушилін приїхав у Брест, де закликав «звільняти російські міста» в Україні.

Алексей Копытько

Сегодня США объявили о выделении $4,5 млрд экономической помощи и огласили очередной пакет военной на $1 млрд. Об этом я чуть позже детальнее напишу. Пока хочу обратить внимание ещё на одну новость: Финляндия также отправит своих инструкторов в Британию для участия в тренировках наших воинов. В дополнение к шведам и канадцам.

Считаю, это одно из ярчайших достижений Путина. Когда ещё вчера нейтральные шведы и финны едут тренировать (и тренироваться) как лучше убивать российских оккупантов.

Игаль Левин

Центр стратегических коммуникаций Украины получил информацию, что исследователи Amnesty International в работе над своим докладом получали информацию из оккупированных территорий, в том числе — из фильтрационных лагерей и тюрем, в которых содержались военнопленные. Зачастую, для гражданских в фильтрационных лагерях «правильные» ответы на вопросы были единственной возможностью пройти фильтрацию и покинуть оккупированные территории. Как минимум часть из материалов проверялась ФСБ прежде чем ее разрешали передавать сотрудникам Amnesty International.

Игаль Левин

Еще немного о теме пленных

Исторически люди очень редко хотят воевать и организованно отказываются это делать. Это связано с тем, что люди любят обычно жизнь больше, чем смерть, и хотят жить. Если мы посмотрим на многие войны, то увидим, что армии, даже если они были большими, все равно разбегались и разваливались. Или максимум оказывали ограниченное, но обреченное сопротивление. Вообще примеров, когда армия реально действует, как это и задумывалось, держит структуру и организацию и системно работает, сохраняя боеспособность, не так уж много.

В 1941 году РККА после ударов Вермахта просто развалилась, и сдача в плен стала явлением не просто массовым, а тотальным. Пытаясь хоть как-то остановить этот развал, Сталин 16 августа вводил в действие страшный приказ № 270, который приравнивал каждого сдавшегося в плен к дезертиру и развязывал РККА руки на право наносить удары по колоннам и лагерям военнопленных и уничтожать (именно так это сказано в приказе) сдавшихся красноармейцев, а их семьи лишались гос. пособия и помощи. Что в реалиях того времени — обрекало тех на голодную смерть.

Кремль очень хорошо знает, что такое небоеспособная армия. Именно поэтому на острие атаки он использует псов войны — вагнеровцев, для которых нет ничего святого, как правило это просто сброд диких гусей и садистов. С другой стороны, вагнеровцы занимают всегда только небольшой участок тактического уровня. На остальных участках же это ВС РФ и мобилизованные из ОРДЛО. И вот они как раз всегда уверенно и охотно сдаются, как только подворачивается такая возможность. Недавно взятые в плен азовцами очередные группы пленных на юге снова подтверждают этот тезис.

Именно поэтому Генштаб ВС РФ сейчас лихорадочно ищет способы решить эту проблему с мотивацией. Это и попытки ожесточить украинцев, чтобы те перестали брать в плен. Это и держание отказников в ямах и карцерах в скотских условиях, чтобы запугать других. Кстати, это какие-то совсем ебанутые и дикие азиатские практики, уж простите меня. Это и банальный обман, когда солдатам говорят, что они не едут на войну в Украину, а по факту их везут именно на один из фронтов, ну а дальше запускается исконно русское: «Ты что не мужик? Что! Зассал? Что, бросить парней решил? Мы же русские, своих не бросаем!»

В общем, это одно из слабых мест ВС РФ, и тут есть уйма возможностей для воздействия, и тот факт, что украинцы не ведутся на провокации ВС РФ и продолжают брать пленных, заботиться о них, поить, кормить, лечить и не мучать, указывает на то, что Киев прекрасно понимает как реагировать на это. Но человеческое отношение только одна мера, как я уже сказал, — есть еще. И вот по этому слабому месту нужно бить. Уничтожение логистики и техники в совокупности с воздействием на живую силу врага — это ключ к каскадному развалу их вооруженных порядков.

Агія Загребельська

— Миколаївський глиноземний завод — одне з найбільших в Європі підприємств кольорової металургії. Досі належить російському олігарху Дерипасці.

— «Ocean Plaza» — один з найбільших ТРЦ Києва. Належить повʼязаній з російським олігархом Ротенбергом компанії. 11 серпня планує відновити роботу.

— «Мармелад» — ще один ТРЦ в Києві, співвласниками якого є голова газпрому Міллєр, «банкір путіна» Ковальчук та член держдуми Фокін. Продовжує працювати.

Таких прикладів навіть не десятки — сотні.

Минуло більше двох місяців з моменту ухвалення закону, який дозволяє владі конфіскувати майно рускіх.

За цей час державні органи не подали ЖОДНОЇ заяви до суду про стягнення таких активів. ЖОДНОЇ.

Пише Vitaliy Shabunin

З санкціями у нас не краще картина:

з 940 фізичних осіб РФ, санкціонованих в США, в Україні НЕ під санкціями — 620

з 938 юридичних осіб, санкціонованих в США, в Україні НЕ під санкціями 680

Але днями, о велика перемога, РНБО планує заборонити росіянам брати участь в тендерах в Україні, користуватися надрами та виводити з України гроші. Шостий місяць війни!

І парламент думає про те, щоб створити новий орган для санкцій при РНБО — Бюро санкцій.

Такими темпами десь років через надцять можливо українська санкційна політика проти росіян дожене США, Велику Британію та ЄС, і то не факт

На фото яскрава картинка одного з таких везунчиків — «Альфа банк», який тільки в Україні зміг уникнути якимось дивом лихої санкційної долі. А таких сотні.

WTF? Це злочин чи помилка? Хто буде нести за це відповідальність? І хіба нам треба обов’язково дочекатися доки якийсь конгресмен напише про це Байдену, або NYT на першій сторінці, щоб потім вчергове «обтікати» та псувати відносини зі всім світом?

І взагалі, хіба це не нам треба? Хіба рашисти не наших людей вбивають? Хіба не ми хейтимо європейців, японців, американців, хто досі зберігає господарські відносини з росіянами? Хіба не радник Зеленського погрожує Вол-стріт санкціями, якщо вони продовжуватимуть відносини з російськими банками?

Чи нам здається, що всі навколо тупі та німі? Не знають, не розуміють, не скажуть? Розчарую. Це не так. І чим далі, тим більше нам буде прилітати.

Тільки не за пересічних українців та ЗСУ, бо ми 24/7 жертвуємо всім заради перемоги

А за тих, хто отримує зарплату з коштів платників податків всього світу і ні хрена не робить, тримаючись зубами за крісло та не дивлячись в бік тих, хто може похитнути їх кар’єру

Автор публикации

не в сети 5 часов

Kozak Oko

1 796

Комментарии: 1380Публикации: 9863Регистрация: 08-06-2017

5 Звезд4 Звезды3 Звезды2 Звезды1 Звезда (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)

Комментарии читателей статьи "BloggoDay 9 August: Russian Invasion of Ukraine"

• Оставьте первый комментарий - автор старался