BloggoDay 9 Jule: Russian Invasion of Ukraine

Фейсбук-огляд 9 липня 2022 р.

(Оновлено 19:00)

Сталкер 🔝

Лавров-то думал, все его будут по плечу хлопать, дай пять бро, молодец Серёга, давай на брудершафт, очереди за автографом, а на деле, взял хуйца за щеку и пошкандыбал домой несолоно хлебавши.

Сталкер 🔝

Страны G7 не пришли на официальный ужин, организованный Индонезией, видимо это их понимание этикета – Лавров.

С вами, Сергей Викторович,  теперь на одном поле и покакать никто не присядет, не то, что покушать. Талибы если только, и то не факт.

Сталкер 🔝

— Лавров просто не очень фотогеничный, поэтому и не стали с ним фоткаться

— Ага, а кушать с ним не захотели, потому что он ещё  и не очень гигиеничный..

Сталкер 🔝

Лавров правильно сказал, что ни за кем бегать не будет. Что он, лошадь что ли.

Сталкер 🔝

— Сергей Викторович, ну как съездил?

— Очень вас ждут, Владимир Владимирович…

ТЁТЯ РОЗА 🌹

Узнав об отказе с ним фоткаться,

Лавров закусил удила.

ТЁТЯ РОЗА 🌹

По поводу этого фото. Давайте называть вещи своими именами. Лаврова просто высекли на конюшне!

ТЁТЯ РОЗА 🌹

Представители G7 отказались сесть за один стол с Лавровым с мотивировкой «Посади Лаврова за стол, он и копыта на стол».

Санкционный фрукт

Кому просрочка, а кому вкусно и точка.

(Оновлено 14:00)

«Обозреватель»

Виталий Портников  Почему Путин хочет воевать «до последнего украинца»

На встрече с депутатами Государственной думы Владимир Путин заявил, что Запад «хочет воевать с Россией до последнего украинца», и посетовал, что «все к тому идет».

Вот это «все к тому идет» — типичная путинская оговорка. Потому что если российский президент раскусил хитроумный план Запада, то почему же он сам так «содействует» своим врагам? Почему обстреливает жилые кварталы и торговые центры? Почему отправляет своих солдат в мирные города и деревни, в которых нет никаких военных объектов? Кто ведет войну до последнего украинца? Запад или Путин?

Подтверждение того, что несколько месяцев кровопролитной и разрушительной войны не отрезвили Путина, а, напротив, сделали его еще кровожаднее — в сделанных на этой неделе заявлениях соратников российского президента. После фактического захвата всей Луганской области Украины министр обороны России Сергей Шойгу пообещал воевать до исполнения целей «специальной военной операции», а секретарь Совета безопасности Николай Патрушев заявил, что цели остаются неизменными, и вновь вспомнил о «демилитаризации» и «денацификации» соседней страны.

Так что были наивны те, кто считал, что неудавшийся путинский блицкриг заставит российское руководство умерить аппетиты. Нет, наоборот, нежелание украинцев подчиняться оккупантам Путин, Патрушев и Шойгу восприняли как личное оскорбление, и взыграло классическое «Да не доставайся ж ты никому»! Именно поэтому пресловутое «освобождение» городов Донбасса превращается в их полное уничтожение, в тактику выжженной земли.

То, что казалось варварством в Мариуполе, Северодонецке и Лисичанске, стало выглядеть обыденностью. И я не сомневаюсь, что «освобождение» оставшейся под контролем Украины части Донецкой области тоже будет выглядеть тотальным разрушением. При этом «отстроить лучше прежнего» не получится просто потому, что может не хватить денег. Как бы Путин ни хорохорился перед депутатами Госдумы, западные санкции уже начинают сказываться на функционировании российской экономики. Тут бы штаны поддержать, а не оккупированные территории отстраивать.

Тогда зачем же Путину все это? На этот вопрос он и сам отвечает достаточно искренне, когда говорит о готовности воевать до последнего украинца. Тот, кому не нужно население, не заинтересован и в цивилизации. В конце концов, и на территории самой Российской Федерации достаточно неосвоенных пространств, заброшенных городов, из которых бежит население, разбитых дорог…

В России весь этот кошмар любят романтически называть «просторами» и гордиться территорией. Но что хорошего в том, что Красноярский край «равняется четырем Франциям», а Эвенкия — Турции, если нет самого главного — нормальных условий для жизни людей? И это совершенно устраивает российское руководство.

В самой России никто не думает, что происходит с ее собственным населением: Владимиру Путину просто нужна территория, на которой можно создать военную базу. Потому что только военная база — цивилизационный аргумент России.

«Главком»

Дмитрий Гудков У Путина заканчивается пушечное мясо

Сначала призвали в армию хоккеиста Федотова. Теперь пришли за нападающим «Миннесоты Уайлд» Кириллом Капризовым и форвардом ЦСКА Павлом Карнауховым. Их подозревают в покупке военных билетов. Капризов только продлил контракт с «Миннесотой Уайлд» на 5 лет с зарплатой в 9 млн долларов в год.

Легкость и беззаботность, с которой Россия не замечает мобилизацию, не доводит до добра.

Сейчас, когда пришли за хоккеистами (уголовные дела за купленные военные билеты, принудительная отправка в армию) людям все еще кажется, что это отдельные случаи. А это система.

Это пока вас настоятельно зовут записаться контрактниками за миллион рублей в 4 месяца. Это пока вам вешают объявления в лифтах и на улицах, звонят по телефону и приходят на работу.

Но вот за хоккеистами, видите ли, уже пришли.

Футболисты и филателисты не за горами.

Украинская мясорубка перемалывает российскую армию – и у Путина кончается пушечное мясо. Недорогие россияне.

И от заманивания он неизбежно перейдет к загонной охоте.

Спасайте детей.

И себя тоже.

«Деловая столица»

Юрий Вишневский Ультиматум к 15 июля. Что будет, когда Путин не получит переговоров с Украиной

Какой эскалацией Путин пытается напугать нас и весь мир — именно в этом заключается главный вопрос

Через неделю ожидается попытка россиян начать новое наступление в Донецкой области. А пока на этом фронте оперативная пауза, Кремль развернул глобальную информационную кампанию с целью принудить Киев к переговорам. Впрочем, если он кого-то и напугал, то прежде всего самих россиян — они теперь еще больше боятся всеобщей мобилизации.

Блеф перед новой фазой войны

В украинское информпространство вброшен слух о том, что якобы на днях из Москвы пришел ультиматум Киеву: до 15 июля возобновить переговоры, на время переговоров Украина должна остановить контрнаступление на Херсонском направлении, а Россия взамен остановит наступление на Донбассе, если же Киев откажется, то он потом, дескать, сильно пожалеет.

В общем-то, в этом слухе нет ничего неправдоподобного. Общеизвестно, что Киев и Москва, несмотря на заморозку переговоров, продолжают контактировать. Три недели назад глава украинской делегации на переговорах Давид Арахамия в интервью Axios рассказал, что члены нашей делегации общаются по телефону со своими российскими коллегами «один-два раза в неделю», чтобы «быть на связи». Поэтому нельзя исключать, что во время одного из подобных сеансов связи Кремль передал Киеву ультиматум.

Время выдвижения ультиматума и его срок тоже не вызывают удивления. 7 июля минобороны России официально объявило о паузе в боях. И это, разумеется, никакой не «жест доброй воли», а вынужденная необходимость.

По оценке американского Института изучения войны (ISW), российские войска «перестраивают силы и создают условия для более масштабного наступления в ближайшие недели или месяцы». ISW предполагает, что это будет наступление либо на Славянск, либо на Краматорск.

В район нового наступления оккупанты направляют эшелоны вооружений и боеприпасов, также появляется информация о переброске поближе к фронту свежих подразделений. К примеру, на днях сообщалось, что россияне выводят личный состав, военную технику и вывозят боеприпасы с в/ч 34667 в селе Алакуртти под Мурманском. В/ч 34667 — это 80-я отдельная мотострелковая бригада, и вся она, оказывается, переброшена в село Никольское Белгородской области.

Вот на такого рода подготовку и понадобилась оперативная пауза. Вряд ли она завершится завтра или послезавтра, но через неделю — может быть. А пока длится эта пауза, Путин, конечно, может использовать это время, чтобы пугать весь мир еще большей эскалацией военных действий, если Киев не согласится возобновить переговоры.

Собственно, именно этим Путин и занялся. «Мы не отказываемся от мирных переговоров, но те, кто отказывается, должны знать, что чем дальше, тем сложнее будет договариваться», — заявил он 7 июля. Ту же песню запел его министр иностранных дел Лавров. По его словам, Запад «не позволяет Украине перейти к мирному процессу, а заставляет ее брать свои вооружения». Об этом он объявил в Индонезии после саммита глав дипломатических ведомств стран G20, где его подвергли жесткой обструкции западные коллеги.

Что в запасе у Путина?

Именно в этом заключается главный вопрос — какой эскалацией Путин пытается напугать нас и весь мир. Можно предположить, что свою угрозу он фокусирует прежде всего на Киеве.

4 июля Генштаб ВСУ сообщил, что в акватории Черного моря российские захватчики держат в готовности к ракетным ударам по объектам на территории Украины три носителя высокоточного оружия. Их суммарный залп составляет до 20 крылатых ракет морского базирования «Калибр».

Кроме того, 7 июля заместитель начальника Главного оперативного управления Генштаба ВСУ бригадный генерал Алексей Громов рассказал, что аэродром «Зябровка» под Гомелем в Беларуси уже полностью контролируется россиянами. «Там обустраивается российская военная база. На территории аэродрома находится ракетный дивизион ракетного комплекса «Искандер-М» и дивизион С-400″, — сказал бригадный генерал. Баллистическая ракета «Искандер-М» имеет дальность от 500 км, что намного превосходит расстояние до Киева, не говоря уж о Чернигове.

Напомним, что Путин пообещал передать Беларуси ракетные комплексы «Искандер-М» 25 июня на встрече с Лукашенко. Путин подчеркнул, что комплексы «Искандер-М» могут применять как баллистические, так и крылатые ракеты, «причем как в обычном, так и в ядерном исполнении». Но вскоре пресс-секретарь Путина Песков уточнил, что Путин на встрече с Лукашенко не говорил о передаче Белоруссии ракет с ядерным оружием, речь шла о комплексах, которые технически способны нести разные виды оружия.

По данным Forbes.ua, всего у России на начало большой войны с Украиной было около 7000 ракет средней и меньшей дальности действия (до 5500 км). Из них почти половина — невысокоточные ракеты Х-22, Х-55, «Точка-У». На первом этапе полномасштабного вторжения Россия в основном использовала ракеты типа «Калибр» (морского базирования) и ракетные комплексы «Искандер». Поскольку Россия не рассчитывала на длительную войну, она активно использовала эти ракеты, при том что их запас не был слишком велик («Калибр» — около 600, «Искандер» — около 1000). Россия уже использовала в войне против Украины около 3000 ракет разных типов. Скорее всего, ракет «Калибр» и «Искандер» у РФ осталось немного. Если у россиян действительно заканчиваются высокоточные дальнобойные ракеты, то с дальностью более 500 км остаются только старые Х-55 и Х-22, запас которых может составлять более 2000, констатирует Forbes.ua.

Тут нужно уточнить, что некоторое количество ракет Путин израсходовал в Сирии. Кроме того, он не может весь свой запас ракет израсходовать в войне против нас — ему необходимо какое-то количество оставить на других участках российской границы. А среди того запаса, который сейчас расконсервируется, большой процент непригодных к использованию — слишком старых или поврежденных при хранении.

Что же касается производства новых высокоточных ракет, то это крайне проблематично. Например, возьмем ракеты «Калибр», которыми враг обстреливает наши города с акватории Черного моря. «Эти ракеты, учитывая масштабы применения, заканчиваются. Их новое производство невозможно («Калибр» на 80% японский и американский, российское — только корпус и боевая часть), а под другие ракеты современные российские пусковые установки не приспособлены. И что потом будет делать военно-морской флот России без ракетного вооружения — вопрос риторический», — говорит военный обозреватель группы «Информационное сопротивление» Александр Коваленко.

Как жест отчаяния можно рассматривать появившиеся сообщения о расконсервации бетонобойных, осколочных и осколочно-фугасных авиабомб в в/ч 74006 (89-й арсенал службы тылового обеспечения) в Скрябино Пензенской области. Возможно, Путин не оставляет надежд разбомбить Киев. В любом случае, всю эту угрозу воздушной эскалации, ракетной и авиационной, следует немедленно использовать в диалоге с Пентагоном и Белым домом, чтобы добиться предоставления нам зенитно-ракетного комплекса Patriot. Если Путин ставит нам ультиматумы — мы вправе требовать от Вашингтона дополнительных аргументов для усиления наших позиций.

Судя по всему, сейчас главная надежда Путина — это победа не на поле боя, а психологическим путем. И главным способом психологического давления будут ракетные удары по мирному населению. Для этого точность не нужна — Путину все равно, куда попадут ракеты, лишь бы жертв было много. И для этого он может пускать одновременно десятки ракет в одном направлении или по одному городу, в надежде, что система ПВО с ними не справится.

Путинские угрозы уже вызвали немалый переполох — в самой России и в Беларуси. Там растут панические ожидания всеобщей мобилизации, особенно в регионах, приграничных с Украиной. И новую подпитку этой панике дали слова Путина о том, что Россия «всерьез еще ничего не начинала». В самом деле, пушечного мяса в России еще много. Однако его желание воевать падает обратно пропорционально наращиванию нашей боевой мощи, которая прекрасно проявляет себя яркими взрывами десятков военных объектов на оккупированных территориях.

Так что россияне — пусть боятся, с каждым днем все сильнее. А нам — нам уже поздно бояться. Для нас остается один вариант — победа.

«Цензор.Нет»

У квітні минулого року лікар та громадський діяч Олександр Ябчанка облив бензином і спалив свій диплом кандидата наук на знак протесту проти наукового ступеня нардепа ОПЗЖ Іллі Киви. Той «захистив» дисертацію із державного управління. Країна отримала нового «науковця» та черговий скандал із корупційним «присмаком».

— Я щасливий, що зробив це, — розказує Олександр в інтерв’ю «Цензор.НЕТ». — Тому що мені вдалося нагадати в такий спосіб: якщо ми хочемо мати суспільство, в якому правду поважають, а до брехні ставляться, як до негативу, повинні змусити себе інакше підійти до науки. Адже це такий спеціальний «завод», який видає тобі правду. Навіть якщо вона неприємна. А навпаки не можна: ти не можеш запрограмувати якийсь результат, а тоді отримати науку. Тому що в такому разі вийде, як у Киви. Йому було треба просто отримати диплом. Там немає жодного зв’язку із науковою діяльністю.

Перед повномасштабним вторгненням Кива чкурнув за кордон, а потім – до росії і вже звідти зараз «навчає», «как нужно Родину любить». В Україні його позбавили депутатського мандата. Ябчанка ж 24 лютого взяв «тривожну валізу» та вирушив на фронт.

Ольга Москалюк  Олександр Ябчанка: «Для мене один «азовець» із «Азовсталі» вартує 10 тисяч орків»

«Буквы»

Вперше з 2016 року річна інфляція в Україні перетнула межу у 20%

За даними Держстату, у червні цього року річна інфляція в Україні прискорилась до 21,5%. Востаннє показник у понад 20% фіксували ще в березні 2016 року.

Про це йдеться у відповідному звіті.

Найбільше протягом останнього місяця подорожчали паливо (на 21,3%), яйця (на 17,2%) та цукор (на 10,9%). Загалом ціни на продукти харчування та безалкогольні напої зросли на 3,2%.

На 10,9 – 4,2% зросли ціни на цукор, рис, продукти переробки зернових, свинину, овочі, м’ясо свійської птиці. Натомість, на 1,1% подешевшали яловичина та фрукти.

Також ціни на алкогольні напої та тютюнові вироби підвищилися на 2,4%, зокрема на алкогольні напої — на 3,4%, тютюнові вироби — на 1,4%.

Водночас одяг і взуття подешевшали на 1,4%, зокрема, одяг — на 1,8%, взуття — на 0,9%.

Тим часом тривале зростання загального рівня цін у Великій Британії становить 9,1%, що є найвищим показником за останні 40 років.

Востаннє аналогічний рівень річної інфляції у Німеччині – 7,9% – фіксувався під час нафтової кризи наприкінці 1973 року. У травні 2022-го найсильніше подорожчали енергоносії та продовольчі товари.

Міністерка фінансів США Джанет Єллен визнала, що інфляція знаходиться на “неприйнятному рівні”. Проте зауважила, що це проблема не виключно для Сполучених Штатів.

(Оновлено 11:00)

«Главред»

Максим Розумный Последними в заложниках останутся белорусы

Историческая миссия Путина — утилизация. Что-то он уничтожает сознательно, с прагматическим расчетом, а что-то — по инерции, или же исторической логике.

Кому-то в России он кажется великим реставратором, восстановителем империи, но на самом деле его действия и слова лишь ускоряют утилизацию имперского наследства.

Так, Путину вместе с Шойгу выгодно утилизировать советские боеприпасы и военную технику, которую уже нет возможности дальше хранить. Ему также необходимо зачистить воспитанную в войнах последних десятилетий прослойка убийц и насильников, которые после Чечни, Сирии и Украины неизбежно окажутся в России.

Уничтожение Донбасса, его деиндустриализация и обезлюдение происходит, скорее всего, планово и вполне сознательно.

Но, например, утилизация производственного потенциала России и ее технологических возможностей происходит уже сама собой, как следствие коррупции, отсталости и, в конце концов, добровольной самоизоляции.

То же с таким имперским наследием, как «величие России». После Путина уже будет просто стыдно оперировать такими понятиями, как «Великая Победа», «Великая русская Культура»,» Российская история » и тому подобное.

Параллельно с этим Путин ускоренным темпом уничтожает общность стран постсоветского пространства. После российских танков под Киевом, ракетных обстрелов Одессы, бомбардировок Харькова и Чернигова никто в добрые намерения и сознание Москвы не поверит. Поэтому разбегутся все кто куда. Последними в заложниках останутся белорусы, но и их побег — лишь вопрос времени.

Ну, и о том, что российская «внешняя политика» и «дипломатия» разрушила все, что только можно было, в системе европейской безопасности и послевоенном мировом порядке, уже говорилось и писалось немало.

«Зеркало недели»

Вопреки известному заявлению Владимира Путина о том, что у России нет границ, они у нее есть. На некоторых участках границы пролегают так сложно, что Кремлю приходится идти на политические уступки, чтобы удерживать существующие территории, а не то что захватывать новые.

Угрозы не помогли: санкции против России начали действовать по-настоящему

«Украинская правда»

Михаил Дубинянский Лицо врага

Жителей приморского города Хартлпул в Великобритании до сих пор называют «вешателями обезьян»: и виной тому популярная легенда времен наполеоновских войн.

Рассказывают, будто однажды близ Хартлпула потерпело крушение французское судно. Экипаж покинул его на шлюпках, но на борту осталась корабельная обезьяна, наряженная в матросскую форму.

Горожане, никогда не видевшие ни обезьян, ни французов и судившие о враге по гротескным военным карикатурам, якобы решили, что перед ними французский шпион. Предполагаемого неприятеля подвергли допросу и, ничего не добившись, приговорили к повешению…

Этот исторический анекдот неплохо иллюстрирует разницу между войнами прошлого и украино-российским противостоянием в XXI веке.

На протяжении многих столетий у жителя воюющей страны было три возможности познакомиться с врагом: в бою, в плену, на захваченной территории.

А для обитателей тыла враг оставался чем-то максимально далеким и абстрактным. Что он из себя представляет? Как выглядит? Чем живет и о чем думает? Получить более или менее корректные ответы на эти вопросы было проблематично.

Фактически дверца во вражеский мир приоткрылась лишь в ХХ веке, с появлением радиовещания.

Конечно, тоталитарные режимы пытались ее захлопнуть: в годы Второй мировой войны Третий рейх запрещал слушать неприятельское радио под угрозой концлагеря, а СССР и вовсе изымал у населения приемники. Зато в демократических странах с врагом знакомились охотно и практически беспрепятственно.

По оценкам BBC, в 1940 году передачи из нацистской Германии ежедневно слушали около девяти миллионов британцев – почти каждый третий взрослый.

Однако подданным Георга VI даже не снились возможности, доступные современному украинцу. Трудно представить, чтобы в том же 1940-м житель Лондона или Манчестера мог заглянуть в мюнхенскую пивную, прилюдно обругать фюрера и понаблюдать за реакцией немецких обывателей.

А в эпоху интернета, соцсетей и мессенджеров это обычное дело. Коллективное лицо врага предстает перед нами в мельчайших деталях, и контакт с гражданами вражеского государства становится чем-то элементарным.

Блокировка вражеского контента в XXI веке носит скорее символический характер: обойти ее слишком просто.

Доходит до того, что для поднятия настроения многие украинцы слушают не отечественного Арестовича, а неприятельского Гиркина, расписывающего военные неудачи РФ.

Вражеская армия перестала быть безликой массой. У мародеров, насильников и убийц, воюющих в Украине, есть имена и фамилии, страницы в социальных сетях, фотографии и видеозаписи из довоенной жизни. Все то, что позволяет заглянуть в их нехитрый внутренний мир.

С родственниками, коллегами и знакомыми, проживающими во вражеском государстве, можно связаться практически в любой момент. Технических препятствий для этого более не существует: все зависит лишь от обоюдного желания общаться и слышать друг друга.

С незнакомыми обитателями вражеской страны можно коммуницировать на просторах Сети. Российские паблики не только предоставляют украинцам подробную  информацию о буднях какого-нибудь Белгорода или Ростова, но зачастую служат площадкой для троллинга и выяснения отношений.

Словом, никогда ранее в истории враг не был настолько близок, осязаем и доступен. Но парадокс в том, что эта беспрецедентная доступность довольно слабо отражается на характере нынешней войны. Обширные теоретические возможности оборачиваются более чем скромным практическим результатом.

В теории активная коммуникация с вражеским населением позволяет донести до простых россиян правду о войне. И в самом начале полномасштабного вторжения  попытки достучаться до российских знакомых и родственников предпринимались регулярно и настойчиво.

Однако на практике это оказалось такой же неблагодарной задачей, как и в далеком прошлом.

Для 2022 года типична ситуация, когда российскому обывателю приходится выбирать между сообщениями украинской родни и путинской пропагандой – и в большинстве случаев он отдает предпочтение пропаганде. По той простой причине, что российские пропагандисты дарят ему комфортную картину мира.

Кремлевская ложь пользуется массовым спросом не потому, что она безальтернативна: а потому, что она приятна и удобна.

В теории свободная коммуникация с вражеским населением должна снизить  уровень военной ксенофобии. Нашему современнику легко убедиться в неоднородности российского общества и связаться с его оппозиционными представителями, осуждающими Путина и вторжение в Украину.

Однако на практике эмоции берут свое; демонизация всех россиян без исключения чрезвычайно популярна; а попытки российских диссидентов отмежеваться от кремлевской агрессии успеха не имеют.

Наоборот, по иронии судьбы, естественная ненависть к России выплескивается на «хороших россиян» чаще, чем на воинствующих путинистов: поскольку «хорошие россияне» намного чаще и охотнее идут на контакт с нашими соотечественниками.

Чем активнее российский гражданин выступает против войны, тем больше у него шансов выслушать все то, что думает о его стране, народе и культуре разгневанный украинец. Справедливо это или нет – но это закономерно.

Наконец, в теории беспрепятственная коммуникация с вражеским населением должна способствовать поиску союзников внутри РФ. Помогать формированию мощной пятой колонны, действующей в интересах Украины и украинцев.

Однако на практике общение с оппозиционными россиянами не столько выявляет точки соприкосновения, сколько обнажает принципиальные противоречия. И главным из них оказывается вопрос о будущем России.

Да, многие противники Путина хотят, чтобы Россия не была агрессивной. Но воюющие украинцы заинтересованы в том, чтобы Россия даже теоретически не могла быть агрессивной.

А для этого ей следует нанести урон, неприемлемый ни для плохих, ни для хороших россиян.

Перспектива необратимого  разрушения экономики или распада РФ на несколько частей не может вдохновлять российскую оппозицию: подобно тому, как в 1940-х противников Гитлера в Гамбурге или Кельне не радовали зажигательные бомбы, сыпавшиеся им на голову.

Современные информационные технологии способны изменить многое, но они не изменят главного.

Даже самый продвинутый россиянин прежде всего остается жителем вражеского государства: а уж потом человеком, который может сочувствовать Украине и осуждать захватническую войну.

И хотя его уже не спутаешь с обезьяной, этого недостаточно для превращения в полноценного союзника.

Deutsche Welle

Политику сближения с Россией, которая продвигалась социал-демократами в прошлом, необходимо пересмотреть и выстраивать европейскую безопасность на основе изоляции России, заявил глава комитета бундестага Михаэль Рот.

Глава комитета бундестага призвал изменить политику в отношении России

«Новая газета.Европа»

В английском языке есть выражение, что у кошки девять жизней. Борис Джонсон как раз и был тем самым «политическим котом», обладающим неординарной способностью раз за разом выходить сухим из воды в ситуациях, которые давно бы погубили любого другого. Но настал момент, когда даже у него закончились все его жизни, и однопартийцы-таки принудили его уйти в отставку 7 июля, после очередного скандала, которого легко можно было бы избежать, если бы Джонсон не был Джонсоном.

Врун, болтун и хохотун

Cartoon Marian Kamensky

(Оновлено 9:00)

Юрий Касьянов

В этот день каждый украинский политик мечтает быть Залужным. Рейтинг зашкаливает. А ведь пока ещё не было ни одной большой успешной наступательной операции. Мы ещё даже Ростов не взяли… Что же будет дальше?.. ))

Игорь Эйдман

Знаете — почему Лавров сбежал с саммита G20 прямо перед обедом? Ну понятно, обиделся, что от него все шарахаются как от зачумлённого. Но почему даже не пообедал-то? Говорят, дело вот в чём. Лаврову, как любителю воровского сленга и понятий, приготовили понятный для него приём — особую дырявую посуду и место на коврике под столом, чтобы случайно об него не «зашквариться».

Шутки шутками, но к российским политикам и дипломатам в мире начали относиться как к прокаженным, сбежавшим из лепразория. Даже фотографироваться с ними опасно — заразят своей политической проказой твою репутацию.

Zuri Tristanovich

Пишут, что после отъезда Лаврова в гардеробной у многих участников G20 пропали деньги

GONI MEMES

Через тотальний бойкот учасників G20 лавров повернувся в родную лохань )

Андрей Зубов

ВРЕМЕНА И СРОКИ

Сначала осуждение недоотравленного Алексея Навального. Потом осуждение недоотравленного Владимира Кара-Мурзы (младшего), теперь осуждение Алексея Горинова, и каждого из них на многие годы лагерей, и всех — по совершенно фейковым обвинениям. Глупо возмущаться — пять лет, три года, семь лет. За что? Да хоть три тысячи лет. Суда в России теперь нет. Есть разнузданный произвол власти и жалкие человечики в мантиях, оглашающие не ими созданный вердикт.  Они не на годы, а на вечность убивают свою честь, репутацию, да и высокое имя судьи.

И единственный разумный вопрос в связи с этим не о сроке для невинно осуждённого — большой он или не очень, а о том, когда и как рухнет чудовищная система, порождающая ложный суд, лживую и алчную до роскоши власть, войну и смерть. Вот это важно. Пока власть не рухнет, ее жертвой легко может стать каждый. Как в 1918, как в 1929, как в 1937, да и в любом году от 1917  до сего дня. Почти беспросветно.

Елена Санникова

Завершающий аккорд суда над Алексеем Гориновым. Текст приговора прочитан, осталось озвучить срок, судья удаляется, чтобы дать возможность приставам впустить телерепортеров — чтение приговора было закрыто для их камер, а вот итого — пожалуйста. Алексей за стеклом в наручниках. Он прислоняет к стеклу  плакат: «Вам ещё нужна эта война?» Кто-то робко ударяет в ладоши, и секунды три спустя весь зал бурно аплодирует Алексею. Приставы стоят в растерянности около минуты, затем требуют всех покинуть зал «за нарушение порядка». Их мощные бронежилеты теснят в спины немолодых женщин в лёгкой летней одежде. «Скорей, скорей, проходим, на лестницу,  выходим из здания суда»… Вышедших на улицу и столпившихся у дверей суда людей вскоре достигает весть: семь лет… Как и просил прокурор. Шок, тучи на лицах. И тут, раздвигая толпу, проходит полнотелая сотрудницы полиции в полной экипировке — и прямо к самой пожилой, худенький Любови Иосифовна. Она пытается ее задержать — узрела надпись «Нет войне» на ее матерчатой сумке. Приводит целый наряд за собой, «Пройдёмте!» Счастье, что народ не разошелся, кто-то полицейских стыдит, кто-то уговаривает, в конце концов они отстают, и Любовь Иосифовна под аплодисменты уезжает на автобусе от остановки, расположенной рядом с судом. Полицейские отходят к своему автобусу — целых автобус их, экипированных, в черном, с дубинками и оружием стоит неподалеку. Ну как же, люди живые столпились, власти ведь страшно!

А Алексей Горинов возвращается под конвоем в «Матросскую тишину».

Владислав Иноземцев

Вчера я увидел в новостных лентах настолько много ну просто удивительных сообщений о встрече В.Путина с лидерами парламентских фракций, что решил потратить некоторое время на знакомство со стенограммой этого мероприятия (http://kremlin.ru/…/transcripts/comminity_meetings/68836). Честно говоря, не считаю его потерянным – так как открывается панорама бесконечного безумия отечественного правящего класса.

Понятное дело, что Россия во всём права, а особенно она права в начатой ею «спецоперации», но когда президент страны всерьёз говорит о том, что западные «бывшие демократии» стали тоталитарными странами (в день, когда в одной такой «тоталитарной» стране» премьер подаёт в отставку со словами, что он прекрасно понимает: незаменимых в политике нет, а самого оратора не отодрать живым от кремлёвского кресла); что «правящие элиты Запада» (ну не России же, понятное дело) «на глазах повышают градус манипулирования общественным сознанием», а «народы мира» (тут сразу вспоминаются советские газеты) хотят свободы от американского сюзерена; причём у России «много сторонников, в том числе и в самих Соединённых Штатах, и в Европе, а уж тем более на других континентах и в других странах, и их будет всё больше и больше, нет никаких в этом сомнений» (это говорится тогда, когда даже председатель Си отказывается наведаться в Москву, а глава крупнейшего после России государства ЕАЭС намерен искать любые пути поставки своих ресурсов, лишь бы они не проходили по российской территории) – это, на мой взгляд, говорит только о том, что Кремль потеряд любые представления об адекватности.

Запад, как выясняется, «проиграл» уже в первый день спецоперации, так как «мир по-американски» уже практически сломан – и тут, ясное дело, никакие аргументы больше не будут услышаны. Однако не только президент, но и его коллеги отличились «по полной»: из речи А.Нечаева, «нового человека», мы походя узнали, что «капитализм заканчивается» (но, простите, а что же за западная система тогда «ополчилась» на Россию?); от Г.Зюганова последовало новаторское предложение всенародно отметить 100-летие образования СССР; В.Володин и П.Толстой выступили с предложением провести референдум на Аляске (по поводу чего, было понятно изначально). Все эти рассуждения трудно даже комментировать, и они создают полную картину того, что Россия окончательно сталпа страной, вожди которой перестали руководствоваться здравым смыслом и воспринимать реальное положение вещей как фактор, с которым необходимо считаться. Кремль так долго промывал мозги собственным подданным, что и сам потерял остатки разума.

И это, наверное, могло бы показаться забавным, если бы не ещё один момент, на который я вообще не понимаю, как можно отреагировать: в тот же день Государственная Дума – орган, который имеет последнее слово в ратификации (то есть наделении силой закона) межгосударственных соглашений Российской Федерации, заказала «экспертам» «исследование» (!!) «целесообразности дальнейшего исполнения Россией ряда международных договоров». Хотя, возможно, это намерение хотя бы небессмысленно: ведь в итоге ожидается, что значение обещаний и гарантий российской власти будет официально признано близким к нулю. Что хотя бы соответствует сложившемуся положению вещей…

Алексей Кущ

Ситуация с запретом перемещения военнообязанных лиц с отсылкой на закон 1992 года, на самом деле обнажила одну важную проблему.

Которую стоит рассмотреть намного шире, чем данная ситуация, в рамках всей правовой системы.

У нас главенствует не закон, а избирательное правоприменение.

Не буква, а желание или нежелание задействовать ту или иную норму.

Есть куча «спящих» норм. О них то забывают, то вспоминают. Когда выгодно власти.

За 30 лет у нас напринимали такое количество законодательного спама, что если применить все законы, можно посадить полстраны.

Задача будущего парламента — провести инвентаризацию всего принятого за 30 лет и максимально сократить количество действующих законодательных актов.

Ведь каждый созыв увеличивает правовое поле на тысячи единиц.

Подходим к правовому блекауту.

Нужен принцип — принимаем новый закон, параллельно прекращая действие 2-3 устаревших.

Александр Гончаров

НУ А ЭТО УЖЕ СОВСЕМ УДАР ПОД ДЫХ

     Нам в очередной раз напомнили, что Международный валютный фонд и Европейский инвестиционный банк — это не то место, где раздают бесплатные пирожки.

     Если коротко, то, во-первых, МВФ снова пошел в отказ не то чтобы списать наши долги в ходе войны, а даже не готов реструктуризировать часть этих долгов (замечу, до 1 сентября 2022г. Украина должна погасить 1,4 млрд долл США в виде процентов по внешнему долгу). Во-вторых, аналитики «Bloomberg» сообщают о том, что бюджетные органы Еврокомиссии отказываются одобрять выделение Украине кредита на 1,5 млрд евро по линии Европейского инвестиционного банка из-за опасений, что Киев не сможет вернуть заёмные деньги, дескать, после обвала экономики в результате военных действий размер госдолга на конец 2022 года может достигнуть 86% ВВП Украины.

     А ведь эти финансовые средства в эти дни ох как нужны воюющей Украине, т.к. сейчас дефицит госбюджета, по оценкам экспертов, подбирается к 400 млрд грн или в долларовом эквиваленте – 11,5 млрд (кстати, мы до сих пор ждём от Запада обещанных 5 млрд долл США в месяц на покрытие дефицита госбюджета Украины). Ко всему этому руководство НБУ заявило о резком сокращении наших золотовалютных резервов в июне текущего 2022г. до 22,756 млрд долл США, т.е. сразу на 9%!

     И что теперь делать нашим финансовым властям? Конечно, продолжать конструктивный переговорный процесс с руководством МВФ и бюрократами Запада. Но главное, повторю в который уже раз, очень важно ориентироваться на частный капитал стратегических инвесторов из США и Евросоюза.

     Для этого нам самим нужно начинать строить новую современную национальную модель экономического восстановления и развития Украины, умело используя потенциальные точки взаимодействия с инвесторами из США и ЕС. И начинать с построения в Киеве Международного инвестиционного ХАБа. Пока это нам по силам.

(Размещено в 8:00)

Альфред Кох

На сто тридцать пятый день войны МО России официально объявило, что российская армия взяла паузу и наступать пока не будет.

«Ой!» — сказал я себе.

Мы уже привыкли к тому, что всякий раз когда Путин что-то обещает не делать, именно это его военными и делается. А когда обещает делать — это ими, как раз, не делается. Пусть сам Путин разбирается с исполнительской дисциплиной у себя в армии, но по мне, то так даже удобнее: становится понятно чего ждать от его войска.

Вот и теперь: Путин многозначительно и грозно пообещал что-то совершенно невообразимое от российских чудо-богатырей («мы по-настоящему еще не начинали») и тут же МО РФ объявило паузу и»мероприятия по восполнению боевых возможностей». Получается, что с боевыми возможностями все не так радужно, как нам обещает Путин…

«Ага!» — сказал я себе.

А вот Лавров, приехав в Индонезию, и столкнувшись с бойкотом своих коллег, дал обиженного и высказался в том духе, что «…Запад хочет не переговоров, а победы Украины над Россией на поле боя» и поэтому, мол, «говорить с Западом не о чем. Потому что он этими подходами не позволяет Украине перейти к мирному процессу».

«Ого!» — сказал я себе.

Лавровская картина мира (которая вряд ли сильно отличается от путинской) выглядит очень странно: в ней Украина рвется на переговоры с Россией, а коварный Запад ей не дает их начать… Это после всех «компромиссных планов» Макрона-Драги-Шольца и реакции на них Зеленского.

Эти лавровские эскпромты уже порядком надоели. Очередной «Гитлер-еврей» нежданчиком вырвался из его рта… Что поделаешь, возраст берет свое. Искрометить уже не получается…

Мой прогноз: призывы к переговорам о мире будут все чаще раздаваться из Москвы. И в этом Путин опять будет повторять своего кумира — Адольфа Алоизовича. Тот тоже все время блажил о мире и одновременно продолжал бомбить Лондон. И тоже «только лишь военные объекты».

«Ха!» — сказал я себе.

И поскольку дела у кремлевских пигмеев во внешнем мире идут неважно, они отчаянно «бомбят Воронеж»: 7 лет лагерей дали муниципальному депутату Алексею Горинову за то, что он назвал войну — войной.

Я не знаю этого человека. Но мне про него много хорошего рассказывал Илья Яшин, который с ним работал в Красносельском округе. И я присоединяюсь ко всем словам поддержки, которые прозвучали сегодня в адрес Алексея. Вот вам еще одна жертва этой войны…

И когда в Украине будут в очередной раз говорить о трусости россиян и призывать их выйти на улицы чтобы выразить протест против войны, я бы им посоветовал вспомнить Алексея Горинова и задать себе вопрос: а готов ли я сам публично выразить такой проест, если расплатой за него будет 7 лет лагерей?

И, кстати, пусть теперь кто-нибудь из комментаторов, играющих в «объективность», опять заведет шарманку про то, что «это еще не 37 год». И что Путин проводит «точечные репрессии». Плюньте ему в харю: они такие же точечные, как и его же бомбардировки Украины высокоточными бомбами.

Я не знаю сколько в России таких как Горинов, Яшин, Навальный, Караз-Мурза и другие, кто сегодня сидит в тюрьме из-за несогласия с политикой Путина. Может быть один процент, а может и больше половины. Социологические опросы дают довольно-таки мрачную картину.

Оказывается, легче воевать за свою страну, чем протестовать за чужую. Впрочем, если спокойно подумать, то это, наверное, не должно быть сюрпризом… Пространство, в котором живут наши решения, нелинейно и очень затейливо устроено.

Я знаю, многие говорят: протестующих — единицы, вот если бы на улицы вышел миллион — то тогда бы Путин сдулся. Может быть и сдулся… А может быть и нет… Вон, в Венесуэле и Белоруссии выходил этот самый миллион и что, кто-нибудь сдулся? Нет, мы по-прежнему любуемся гнусными рожами Мадуро и Лукашенко…

Человеку, который тридцать лет живет в свободной и демократической Украине трудно понять людей, которые двадцать лет живут при диктатуре. Вроде бы они такие же как он. А вроде бы и нет. И в этом смысле его советы им вряд ли имеют какое-то практическое значение.

И тем ценнее, что есть такие люди как Алексей Горинов, которые даже в абсолютно безнадежной атмосфере сегодняшней России находят в себе силы говорить правду и называть вещи своими именами. Что ж, героям слава!

А все равно враг будет разбит и победа будет за нами потому, что наше дело — правое.

Слава Украине!🇺🇦

Мурлокотан Паштетофф-сосискин

Бункерний довбойоб може об’являти своїхм баранячим стадам будь-які «паузи» та періоди «відпочинку» і «поповнення бойових можливостей». Збройних Сил України та й загалом Сил оборони України, це, анітрохи не стосується…

Вони цілком можут продовжувати ніщити окупантів у будь-якому режимі, який їм подобається… у цілодобовому форматі, з використанням будь-який засобів та власних спроможностей.

Навіть, в тому числі, й тих окупантів, які знаходяться «на паузі», «відпочинку», або в процесі «поповнення бойових можливостей».

Валерій Димов

Щодо путіна і його росії, що «ще не починала».

Замість тисячі слів.

Про справжню силу і про справжні слова.

Лапідарність — стислість, лаконічність, ясність і виразність стилю.

Походить від латинського «lapidarium», що означає «висічений на камені».

Коли напередодні легендарної битви під Фермопілами цар персів Ксеркс пішов своїм півмільйонним військом війною на греків, він знав, що у тих мало війська, чвари серед міст-полісів і багато зрадників. Тому ультиматум царю Спарти Леоніду, який стояв на чолі всього лише 4 000 греків, був зневажливим, демонстративно зверхнім, тому показово коротким: «склади зброю».

Цар Леонід прийняв виклик і відповів гідно: «прийди і візьми».

Цю фразу знають всі, вона викарбувана на скрижалях Історії.

Коли 24 лютого армада російського флоту на чолі з крейсером «москва» зі всіма їхніми ракетами і гарматами підійшли до Зміїного, у нечисленних захисників невеличкого клаптику української землі у Чорному морі не було жодного шансу протистояти ворогові.

Але на багатослівні зверхньо-поблажливі пропозиції «русского корабля» здатися українці відповіли коротко і однозначно: «іді нах@й».

Тепер цю фразу знають і впізнають всі і скрізь. Вона на одязі і на марках, під неї танцює молодь на дискотеках і у клубах, вона у респектабельних ЗМІ і на стадіонах, її почуєш у ірландському пабі в Австралії, на фестивалі кантрі у США та у кулуарах зустрічей лідерів провідних країн, її знають прихожани всіх церков різних конфесій, «від елліна до юдея». Навіть коли не вживають – все-одно знають.

Це і є лапідарність, однозначність і зрозумілість,  «викарбувана у камені» прозорість слова.

Сила слова, недосяжна для порожнього багатослів’я.

Коли путін на переговорах з лідерами країн опускається до двогодинних блукань історією, у якій він розбирається як свиня в апельсинах і він не розуміє, що це очевидно, коли він висуває якісь багатослівні умови чи ультиматуми без адресата і без змісту, коли лякає світ півторагодинними плутаними  промовами, цікавими хіба що студенту-першокурснику кафедри психіатрії провінційного вишу – це не від сили – це якраз від слабкості, від неусвідомленого, але травмуючого скудний мозок, екзистенційного жаху перед неминучою безоднею кінця.

І коли вчора під час чергової довгої і нудної промови його райтери написали йому «фішку», що «росія єщьо нє начінала», то це якраз і видає страх перед цим безславним кінцем.

І тому відповідь має бути лапідарною, сильною, стильною, всім однозначно зрозумілою. Яка вкаже цьому посміховиську, цій ницості і нечисті та цій історичній випадковості і непорозумінню під вкраденою назвою «росія» їхнє місце.

Ну, власне ця відповідь вже є.

Коротка, як постріл:

«Йдіть нах@й».

Разом з москвою, що втопилася біля скелі звільненої української землі острова Зміїний.

Игаль Левин

Тактика «системного шока»

Украинские военные наносят удары, которые создадут «системный шок» для логистики российских войск. Об этом сообщает американский военный эксперт Трент Теленко.

Украинские партизаны подорвали очередной мост в районе Мелитополя, который использовался российскими войсками для снабжения своих войск. Он расположен между Новобогдановкой и Троицким.

ВСУ уничтожают самые больше склады боеприпасов российских войск, а затем атакует железнодорожную сеть, которая испытывает пиковую нагрузку из-за попыток возместить потерянные боеприпасы.

Если уничтожается мост, то весь железнодорожный состав становится «сидячей» целью для украинских HIMARS и ракет GMLRS.

Если ВС РФ сперва отправят свои железнодорожные войска, то их ВСУ атакуют во время ремонта. Артиллерийские снаряды у русских будут продолжать сокращаться. Поэтому эксперт заявляет, что удары HIMARS — это логистический сердечный приступ для врага.

Наличие у украинской армии 9 установок для ракет GMLRS охватывают большую часть оккупированных РФ железнодорожных сетей в Украине. ВС РФ практически ничего не могут с этим поделать, кроме как нести потери.

Единственный вопрос тут, достаточно ли у Украины высокоточных ракет, чтобы продолжать «системный шок» для врага.

Максим Ханик

О мощи рашистской армии.

Всего 4, потом ещё пять — то есть, всего 9 американских РСЗО HIMARS — а какой перелом в войне и ужас у орков..

Всего 9 машин НАТО перевешивают армию вторжения рашиздии.

Агія Загребельська

Росіяни повільно та нерівномірно просуваються через північну частину Донецька.

Російське вторгнення в Україну викликало важкі та жорстокі бої, але українці змушують росіян платити за кожен захоплений фут території.

Ми виявили, що українці мають волю і дух, які багато хто просто не приймав до уваги.

Є повідомлення про те, що росіяни призупинили наступ, але ми не підтверджуємо це.

Я змушений думати, що якби… я зазнав тих втрат, які зазнали росіяни, щоб відвоювати цю частину території, мені, ймовірно, довелося б зупинитися та переобладнатися.

Українці поступилися позицією набагато більш численному противнику, але вони зайняли більш вигідні оборонні позиції.

У цьому типі бойових дій перевага на боці оборони.

Це не райдужний опис російсько-української війни.

Останнім часом багато експертів вважають, що росіяни повільно просуваються в Донецьку, і звинувачують офіційні особи в надто оптимістичному відношенні до шансів України.

Якщо ви збираєтеся назвати оцінки райдужними, я можу згадати, що на початку цього, коли росіяни розмістили 100 з гаком БТГ навколо України, вважалося, що росіяни рухатимуться досить швидко.

Це не було райдужно, і це було неправильно.

Ми виявили, що українці мають волю і дух, які більшість людей просто не брала до уваги.

Бої були інтенсивними, і росіяни просунулися приблизно на п’ять миль, і кожен фут був у крові.

Якщо ви українець і … поступаєтеся хоч трохи землі, це позначається на вас.

І якщо ви втрачаєте чоловіка або жінку поруч з вами, це впливає на вас, і це не найрайдужніший спосіб вирішити цю проблему.

Але загалом, українці йдуть віч-на-віч з однією з найбільших військових держав світу.

Ця маленька країна, яка не мала величезної армії, але ця маленька країна змогла стримати Росію у багатьох випадках і здати дуже мало позицій.

Я не хочу здатися надмірно оптимістичним, але історія сповнена прикладів таких маленьких країн, які виявляють волю і здатні тримати себе в руках.

Ми відзначали один із них минулого понеділка 4 липня.

І мені хотілося б думати, що українці демонструють те саме решті світу прямо зараз.

Пентагон

Агія Загребельська

Брифінг Пентагону (дуже інформативний лонгрід — вартує 10 хвилин вашого часу)

1️⃣ Навчання. Допомога. Перевага в повітрі

США вперше ініціювали програму навчання для України у 2015 році:

надання допомоги Україні у її здатності комплектувати, навчати, оснащувати, розгортати та підтримувати підрозділи бойових озброєнь.

Саме ця історія важлива для розуміння того, як на початку війни українські сили спромоглися зіткнувшись з більшими, більш боєздатними російськими силами, залишатися спритними, наділяти підлеглих повноваженнями, добиватися похвальних успіхів, вже бути навченими певним можливостям, які надали Сполучені Штати, а також інші країни — зокрема Javelins, але не тільки.

І тому в лютому Росія вступила в бій з набагато більш боєздатними збройними силами, ніж вона очікувала і з якими вона зіткнулася 2014 року.

І тоді, на початку війни, різке збільшення допомоги з боку Сполучених Штатів, союзників та партнерів виявилося життєво важливим для доповнення підготовки та можливостей, які Україна створила за ці сім років, щоб завадити багатоходовому наступу Росії, метою якого було повалення законного уряду України, та це підтверджується тим, що Київ був однією з основних пріоритетних осей атаки.

І те, що ми побачили в успішному відображенні початкової атаки України, — це те, що роки навчання, оснащення та консультування у поєднанні з різким збільшенням ключових можливостей, таких як 11 000 одиниць протитанкової та майже 1500 одиниць протиповітряної зброї лише в ті перші тижні, а також обмін критично важливими розвідданими дозволили українським збройним силам успішно захистити Київ та змусити росіян відступити та переглянути свої цілі на полі бою та свій підхід.

І частина цього – головний елемент цього, про який ми, як мені здається, забуваємо у міру того, як минають місяці, – полягає в тому, що великомасштабне вторгнення Росії також було зірвано завдяки дуже вмілому використанню Україною засобів ППО, як тих, які Україна мала на початку битви — успадковані радянські засоби, — так і різке збільшення допомоги, до якої негайно вдалися Сполучені Штати та союзники, щоб надати Україні додаткові системи ППО радянської доби, запасні частини, ремонт, більше ракет.

В результаті Україна не дозволила Росії досягти переваги в повітрі.

І Україна продовжує досі підтримувати цю здатність і позбавляти Росію переваги в повітрі, що змусило Росію обмежити свої операції тими битвами, які ми спостерігаємо сьогодні.

2️⃣ Нова битва — нова допомога

Тепер, переходячи до сьогоднішньої битви, оскільки увага Росії змістилася на наступ на сході України, наша допомога також змістилася, бо це інший вид бою, інший набір вимог.

Спочатку Україна покладалася на свої радянські гаубиці, артилерію та бронетехніку, але Сполучені Штати негайно перекинули понад 100 155-міліметрових гаубиць стандарту НАТО і понад 260 000 155-міліметрових артилерійських снарядів із запасів Міністерства оборони, щоб підтримати те, що як було зрозуміло нашим військовим керівникам, буде в основному артилерійською битвою, і саме це ви зараз і спостерігаєте.

Потім, у наступні пару тижнів, на наступному етапі, який ви побачите в цьому пакеті сьогодні, який зосереджений на більш потужній, точній, далекобійній зброї, і у випадку США це надання системи HIMARS, систем залпового вогню та боєприпасів, щоб дозволити Україні не просто вести оборону за допомогою артилерії, яка ефективна і важлива, але не здатна завдати точного удару з недостатнім радіусом дії, щоб бути в змозі вразити російські вузли C2, логістичні вузли.

І те, що ми бачимо зараз, у міру того, як Сполучені Штати постачають системи HIMARS і ракети для цих систем, Україна успішно завдає ударів по російських об’єктах в Україні, глибше за лінією фронту, і порушує здатність Росії проводити цю артилерійську операцію.

Отже, Білий дім оголосить, що президент вирішив надати в рамках чергового раунду президентського скорочення повноважень наступні можливості: чотири високомобільні артилерійські ракетні системи, HIMARS та додаткові боєприпаси для цих HIMARS.

Це той потенціал, який я щойно назвав особливо важливим та ефективним для надання допомоги Україні та протистояння російської артилерії на Донбасі.

Три тактичні автомобілі для відновлення обладнання, для підтримки українських зусиль з ремонту та поповнення запасів у міру продовження цієї битви.

1000 набоїв для 155-міліметрової артилерії.

Це новий тип 155 міліметрових артилерійських боєприпасів.

Він має підвищену точність.

Він пропонує Україні можливість точного ураження конкретних цілей.

Це дозволить заощаджувати боєприпаси.

Він буде більш ефективним завдяки точності, тож це подальший розвиток нашої підтримки України у цій битві на Донбасі.

Крім того, до пакету увійдуть боєприпаси для знищення, системи протидії батареям і, що важливо, запасні частини та інше обладнання, оскільки йдеться не лише про нові системи озброєння, а й про здатність України ремонтувати, обслуговувати та підтримувати ефективність систем, які ми, союзники та партнери надавали протягом останніх кількох місяців.

Це те, що ви почуєте із Білого дому сьогодні у другій половині дня.

3️⃣ HIMARS

Усього Сполучені Штати надали Україні 12 пускових установок HIMARS, і ті, що вже були надані, повністю враховані, українці ще використовують їх у бою.

Я знаю, що були деякі російські повідомлення, що вони знищили українські системи HIMARS.

Це не відповідає дійсності.

Українці мають ці системи, і вони їх використовують.

І так, із цим пакетом у них їх буде 12.

4️⃣ 155 боєприпаси «просунуті»

При описі цього нового набору 155 боєприпасів, я не можу вдаватися в подробиці з оперативних міркувань, але просто підтверджую, що це високоточні системи, сумісні зі 155 гаубицями, яких ми раніше не надавали Україні.

Це потенціал, який мають Сполучені Штати, але для України він новий

5️⃣ Динаміка битви

Росіяни домагаються дуже, дуже поступового, обмеженого, завзятого, дорогого прогресу на певних, вибраних, невеликих ділянках Донбасу.

Вони дуже відстають від своїх термінів.

Вони значно відстають від своїх цілей.

Українці в окремих місцях проводять ефективні наступальні операції.

І все частіше за останній тиждень ми бачимо, що українці можуть використовувати ці системи HIMARS, щоби значно порушити здатність росіян просуватися вперед навіть там, де вони проводять цей повільний наступ.

Тому ми зовсім не вважаємо, що Росія виграла цю битву.

Звичайно, вони не виграють у тому, що стосується їхньої початкової мети.

Їм дуже перешкодили, але бої йдуть важко, і українцям доводиться важко битися, щоб перешкодити росіянам досягти своїх цілей, але вони роблять це ефективно, і ми бачимо це за повільністю російського просування.

6️⃣ В яких місцях українці значно «підривають» Росію?

Я не можу назвати конкретні місця — як сказали інші мої колеги, ми не хочемо допомагати росіянам оцінювати збитки від бойових дій або щось таке, але це місця за лінією фронту, де зосереджені російські сили, де ви бачите щодня, як іде бій.

Це лінії за логістичними вузлами C2, тож у Донбасі виразно й у бойовому просторі трохи далі за лінією фронту.

7️⃣ Як ви контролюєте, що зброя не потрапить до чужих рук?

Ми абсолютно точно відстежуємо з того моменту, як ми відправляємо можливості до України, доставляємо їх до України, вони переміщуються полем бою.

Наші військові керівники, експерти та професіонали підтримують зв’язок з українцями, щоб зрозуміти, як вони використовують ці можливості, який коефіцієнт їх використання.

Це справді важливий елемент рішення про те, що увійде до нашого наступного пакету допомоги — це зрозуміти, як вони їх використовують, з якою швидкістю вони використовують і в яких бойових умовах вони їх використовують.

Тому ми дуже уважно стежимо за цим і пам’ятаємо про наші обов’язки та зобов’язання щодо підтримки обізнаності про можливості, які ми надаємо Україні.

8️⃣ Чому HIMARS дають повільно та поступово? (питання від Fox News)

Система HIMARS — це дуже висококласна система, і тому був багатотижневий процес навчання, коли українські екіпажі мали пройти підготовку за цими системами.

Вони були новачками, бо це не радянська успадкована система, і це більш високий рівень можливостей.

Тому обмежуючим фактором була наявність навчених екіпажів, і ми готували послідовні набори екіпажів, щоб вони були готові та «укомплектовані», до використання чотирьох комплектів систем HIMARS.

9️⃣ Яке нове обладнання передаватиметься Україні в майбутніх пакетах? (Також від Fox News)

Ми вже розглядали та обговорювали з союзниками та партнерами системи для берегової оборони, відхід від радянських успадкованих ресурсів ППО є ключовим.

Але більша частина уваги має бути зосереджена зараз.

В українців багато техніки, але проблема для них у тому, що вони використовують її в такому інтенсивному темпі з огляду на бойові дії, що їм потрібне багато навчання та ресурсів для підтримки, ремонту, логістики.

Тому важливим елементом того, що ми зараз розглядаємо, є цей список, який є життєво важливим для українців, щоб вони могли продовжувати боротьбу.

І найголовніше, я сказав би, для росіян — знати, що українці зможуть продовжувати боротьбу.

Бо якщо росіяни думають, що зможуть пересидіти українців, їм треба переосмислити це, бо ми вже повертаємось у бік роздумів про те, що знадобиться українцям найближчими місяцями та роками.

1️⃣0️⃣ Коли прибудуть HIMARS?

Я не можу вдаватися до подробиць — це деталі оперативної безпеки.

Але ми припускали, що цей новий набір HIMARS буде частиною президентських повноважень щодо скорочення, і вже працюємо над тим, щоб забезпечити їхню швидку доставку на фронт бойових дій.

Але я не називатиму вам терміни.

1️⃣1️⃣ Чи правда, що західна допомога надійде в потрібній кількості до України в жовтні і тоді вона зможе зробити контрнаступ?

Ми готові до потреб України та думаємо про них упродовж місяців та років.

Я б не став ставити на цьому крапку.

Я залишив би цю розмову на потім.

Але я скажу, що з погляду допомоги у сфері безпеки це вже постійний барабанний бій і це довгострокове зобов’язання перед Україною.

Тому ми будемо готові до того, що експерти скажуть нам, що буде потрібно для поля бою.

І якщо буде пік, чи приплив, чи відтік, я впевнений, що ми це врахуємо.

Але я не можу говорити про це прямо зараз.

1️⃣2️⃣ Чи буде продовжуватися навчання на HIMARS?

Ми продовжуватимемо навчати їх, тому що ми розглядаємо це як тривалу битву, і екіпажам потрібно буде відпочивати.

Тобто є різні причини, з яких ви захочете продовжити навчання наборів — підрозділів українців, щоб вони могли керувати системами.

1️⃣3️⃣ Скільки людей на даний момент навчено працювати з HIMARS?

Це питання оперативної безпеки.

Я не можу вам назвати цифри.

Але, як бачимо, цього достатньо, оскільки ви бачите ефект від ударів HIMARS.

1️⃣4️⃣ Чи може Росія напасти на країни Балтії та куди далі України вона може піти?

У заявах президента Путіна було дуже ясно сказано, які цілі він має в Україні.

Це підпорядкування України у воєнному та політичному відношенні, щоб Україна не була незалежною, суверенною країною.

Конкретні військові цілі полягають у тому, щоб рушити на Київ, повалити уряд і контролювати його.

Я думаю, що мета залишається незмінною — запобігти існуванню суверенної, незалежної України.

Просто конкретні військові цілі змінилися, оскільки вони зазнали невдачі у початковій спробі, і я не думаю, що ці політичні цілі змінилися, змінилися військові засоби чи операції.

Що стосується ширших намірів Росії, — я б відповів ширше:

Ми дуже серйозно ставимося до загроз, які Росія представляє для союзників НАТО і альянсу НАТО, і саме тому на саміті в Мадриді минулого тижня Сполучені Штати оголосили про значне посилення нашої позиції та потенціалу в Європі, щоб сприяти ефективному захисту та стримуванню російських загроз проти союзників по НАТО, одним із яких є Литва.

Тому саме з цієї причини президент Байден ухвалив ці рішення, а Сполучені Штати взяли на себе це зобов’язання перед нашими союзниками щодо НАТО.

1️⃣5️⃣ Чи є у вас якісь ознаки того, що російські сили знищили будь-яке обладнання, надане США?

Ми не збираємося проводити оцінку бойових збитків від Росії.

Я можу уточнити та спростувати, що вони не зашкодили HIMARS.

Я не збираюся вдаватися в будь-які інші спекуляції чи докази, які б допомогли росіянам зрозуміти, що відбувається на полі бою

1️⃣6️⃣ Щодо 155 снарядів? Ми… ми говоримо про снаряди Excalibur, правда?

Я не можу вдаватися до подробиць.

1️⃣7️⃣ Якщо це не «Екскалібури», чи є плани з постачання  комплекту точного наведення для стандартних 155 снарядів, які дадуть 10 метрів CEP?

Я теж не можу зараз цього вдаватися.

 1️⃣8️⃣ Росія каже, що вони завдали ударів по «Гарпунам», це правда?

У мене немає для вас інформації про конкретні заяви Росії щодо цих ударів.

Я не знаю про це.

1️⃣9️⃣ Росіяни кажуть, що Україна наносить удари HIMARS за межами кордонів, це так?

Ці заяви не відповідають дійсності.

Україна використовує ці можливості для боротьби, яку ведуть її війська, і вони ефективно використовують їх у цій боротьбі.

2️⃣0️⃣ Україна сказала, що вони випускають від 5 до 6 тисяч снарядів на день, а Росія випускає вдвічі більше. Чи є якісь труднощі, щоб зібрати достатньо боєприпасів для України, щоб продовжувати цю битву?

Українці все ще мають значні запаси обладнання стандартного калібру 155 міліметрів – вони використовують його щодня, і це показник використання, який ви наводили – 3000 на день, які вони використовують.

Тож у них є такі запаси. Вони не вичерпалися.

Ми постачали його, інші країни постачали його.

Ми знаємо, який рівень їхнього використання, ми знаємо, який рівень їх запасів, і ми стежимо за цим, продовжуючи постачати їм потенціал.

Це була одна з причин, через яку ця можливість не була обов’язковою в даному пакеті.

Причина надання цієї можливості в цьому пакеті полягала в тому, що українці попросили про це, вони попросили більше високоточних можливостей, а HIMARS — це не межа високоточних можливостей, що можуть надати їм Сполучені Штати.

Так що це абсолютно точно – цей вид боєприпасів не використовуватиметься зі швидкістю 3000 на день.

Це інший вид боєприпасів з іншим набором цілей, який не зовсім HIMARS, але схожий з ним у сенсі точнішого наведення на ціль.

2️⃣1️⃣ Чи можна HIMARS бити по Керченському мосту?

Я не можу сказати вам про конкретні цілі, але можливості російських сил та логістичні вузли на території України є абсолютно справедливими цілями.

Немає жодних винятків, про які я знаю, щодо українців, які борються на своїй суверенній території проти Росії.

2️⃣2️⃣ Чи не надто ви «висушуєте» запаси США оборонною допомогою Україні?

Частина процесу ухвалення рішення про те, які системи та їх кількість абсолютно обґрунтовані, полягає в тому, щоб переконатися, що це стійкі можливості, які ми можемо передати Україні, і що це не вплине на готовність США.

2️⃣3️⃣ Скільки HIMARS було поставлено на сьогоднішній день?

З урахуванням оголошеного сьогодні пакета із чотирьох машин, їх буде 12, але на сьогоднішній день поставлено вісім.

2️⃣4️⃣ Чи є можливості, які дозволять вести контрнаступ і при цьому бути краще захищеними?

Наша допомога у сфері безпеки формується на основі чітких запитів України, а чіткий запит України полягає у наданні можливостей, які дозволять їм протистояти російським операціям на Донбасі та завадити їм.

Саме ці можливості ми їм і надаємо.

2️⃣5️⃣ Але вони не просили ATACMS?

Вони просили надати їм можливості, які допоможуть їм вести поточні бойові дії на Донбасі, і це те, що ми надаємо за допомогою HIMARS та GMLRS.

2️⃣6️⃣ Чи розглядалося це питання чи ні?

Основна увага приділяється допомозі Україні у захисті її території та боротьбі з росіянами на українській території, і це, я думаю, вітається та активно працює з українським військовим та політичним керівництвом.

2️⃣7️⃣ Байден їде на Близький Схід. Що стосується відчутної двосторонньої допомоги в галузі безпеки країнам Близького Сходу, адміністрація все ще працює над можливостями, які можуть бути представлені на стіл під час цієї поїздки, чи це вже вирішено?

У США міцні двосторонні відносини в галузі безпеки з країнами по всьому світу, у тому числі на Близькому Сході, тому той факт, що Росія веде війну проти України та Європи, жодним чином не скасовує цих міцних відносин у галузі оборони.

У мене немає нічого конкретного з приводу цієї поїздки, але ви знаєте, це надійно.

Ми продовжуємо працювати з партнерами та близькими союзниками по всьому світу, навіть коли ми підтримуємо Україну.

2️⃣8️⃣ Ми бачили кілька звітів, у яких стверджувалося, що росіяни використовували переобладнані цивільні судна у Чорному морі для поповнення запасів своїх сил. Чи бачили ви якісь докази цього?

Вибачте, я не можу відповісти на це запитання та не можу говорити про це.

2️⃣9️⃣ Про 155 патрони. Чи є причина, з якої ви не можете сказати, чи це патрони Excalibur?

Важливим аспектом допомоги в галузі безпеки є те, що це точні снаряди, що ми очікуємо, що вони будуть використовуватися українцями з великим ефектом з огляду на їх успіхи в HIMARS, і ми дійсно зосереджені на ефективному використанні на полі бою, на вимогах до цієї зброї.

3️⃣0️⃣ NASAMS. Чи підписано контракт? Коли ви очікуєте, що вони надійдуть на фронт?

Воно просувається.

Я не можу дати вам детальної інформації про те, на якому етапі знаходиться процес укладання контракту, але ми не бачимо жодних проблем.

Використання USAI — це різні повноваження.

І тому він має інші терміни, але це було очікувано.

Але ми не передбачаємо жодних особливих проблем, і я не можу назвати конкретні терміни на даний момент.

Але жодних проблем із цим немає.

Це було все йде на повному ходу.

3️⃣1️⃣ Чи веде DoD якесь попереднє планування підготовки пілотів для українців для польотів на F-16 чи попереднє планування чи обговорення щодо передачі F-16 чи сприяння цій передачі?

Наразі немає планів навчати Україну на будь-якій іншій повітряній платформі, крім тих, які вони використовують щодня та ефективно в бою прямо зараз, і пілоти вже навчені на цих платформах.

3️⃣2️⃣ В останніх двох посилках не так багато морського обладнання, як у попередніх. Це свідчить про зміну української стратегії?

Ні.

Наші очі, як і раніше, спрямовані на можливості берегової оборони та російську загрозу українському узбережжю, але через інтенсивність і терміновість боротьби, а також тому, що саме ці можливості Україна зараз ставить в основу, ось чому в останніх двох пакетах ви бачили більшу увагу до можливостей цієї боротьби.

(3 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.

Загрузка...

Комментарии читателей статьи "BloggoDay 9 Jule: Russian Invasion of Ukraine"

• Оставьте первый комментарий - автор старался