ЧИ БУДЕ КОМУ ОСТАННЬОМУ ВИМКНУТИ СВІТЛО?
Зазвичай у громадському транспорті я зайвий раз по сторонах не дивлюся. Дивлюся в екран смартфону. ФБ, те, се… Ну, не оригінал, так. Але вчора ввечері, зайшов в метро ( Харків) і вирішив послухати музичку в навушниках, аби трохи різноманітніти надходження зовнішніх подразникив якимось позитивом.
Поки у вухах довбав техно-бас, без усілякого зацікавлення починаю розглядати рекламні аплікації на стінках вагону:
Кредити за 15 хвилин, розпродажи, лікування зубів, робота в Польщі. Йду потихеньку по вагону – знижки, куйня-муйня, легальна робота в Польщі. Зарплата від 16 тис гривень. Ну, таке. Повзу далі. Навчання на комп’ютерних курсах, англійска мова, працевлаштування в Польщі – зарплата від 20 000 тис. О! Вже веселіше. Але оформлення документів – 4500. Ага, ясно.
Стоп! А нахєра мені Польща? Мені ні нахєра. Але ж, дивись, як – погляд і підсвідомість за таку рекламу чипляється. Скотиняки – рекламщики польського працевлаштування. Ну, бог з ним.
Виходжу на станції метро “Проспект Гагаріна”. Будівля приміського вокзалу “Левада’. На ній два самих великих рекламних банера : ліворуч – робота, навчання, ПМЖ в Європі, праворуч – такий здоррвенний банерище – робота в Польщі.
– Во, мля – думаю. – Ось що святий безвіз робить!
Сідаю у тролейбус … Ну, ви здогадалися. У салоні рекламна розтяжка – “Офіціальная работа для строітєлєй в Польше”. Причому, вона одна така на весь салон. Н-да…
Може, звісно, я просто раніше не помічав такого агресивного рекламування роботи в Польщі і закордоном взагалі, але це пздц… Бо, якщо такої реклами купа, значить на неї є попит? І це Харків, де народ завжди був більше налаштований дриснути працювати на Росію. А що в західних областях з цим?
Нє, нє! Краще в Польщу з Харкова нехай люди їдуть, ніж до московитів. Це зрозуміло. В цьому плані – це позитив.
Але ж, бля, наявність великого попиту на роботу закордоном – це негатив! Це реальна ціна отим реформам і цій блядській владі дволиких лицемірів і клінічних клептократів у вишиванках.
Народ активно звалює з країни. Хто на роботу в Польщу, хто на навчання, хто взагалі на ПМЖ. Проте, немає ніякої статистики цього процесу і ми навіть не розуміємо його масштабів. Особисто я добре відчуваю це на прикладі своїх знайомих і особливо їх дорослих дітей. Ті, у кого діти ще не зовсім повиростали, кажуть доволі відверто – Віддав дитину на англійську (німецьку, французьку), Хай вчить. В цій клоаці все рівно нєхуй робити…
Знаєте, в мене складається таке враження, що це все свідома політика нинішньої уєбанської влади олігархів. – Всі розумні, з незалежним мисленням і характером нехай їдуть звідси. Нехай залишиться цілковите і забите бидло, яке мовчки буде пахати на баріна за їжу. Це політика, за якої в Україні скоро залишиться лише три касти : дуже невиличка каста олігархів – рабовласників, каста мусорів – наглядачів за рабами і, власне, самі раби.
Я, звісно утрирую і дещо гіперболізую майбутнє, але хіба не до такого становища ми наближаємося?
Світ поступово глобалізується. Це об’єктивний процес. І утримати людей голим патріотизмом в країні суцільної брехні, дволикості і зубожіння неможливо.
Люди шукають кращої долі, але за цієї влади краща доля в Україні буде лише у владних і білявладних покидьків. Всім іншим – “Робота в Польщі”.
Тому, наголошую в черговий раз – ця блядська влада повинна піти. І чим скоріше, тим краще. -“Карфаген повинен бути зруйнований!” Бо прийде час і не залишиться навіть тих, хто останнім вимкне світло у цій дупі.
Олександр Ружанський, 28.10.17, facebook
Метки: Олександр Ружанський
Комментарии читателей статьи "ЧИ БУДЕ КОМУ ОСТАННЬОМУ ВИМКНУТИ СВІТЛО?"
- Оставьте первый комментарий - автор старался
Добавить комментарий
Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.