Декілька слів про…
Іван Хомяк, 20.02.20, facebook
Я вже добу відкладаю цей допис, щоб не вихлюпнути в ефір почуття, які мене переповнюють. Серед усієї гами емоцій переважає огида. Чому саме вона в кінці допису, а зараз про факти.
Факт номер один. Жодні карантинні чи протиепідемічні заходи не зупинять цієї пандемії. Є два важливі фактори — характеристики самого вірусу і глобалізований світ. Бубонна чума жила в монгольських степах 2 тисячі років, аж доки імперія Юстеніана не активізувала морську торгівлю, а глобальне похолодання 5 сторіччя не погнало пацюків до житла. Те і зараз. Ніякі карантини не допоможуть і рано чи пізно уханський вірус постукає до кожного в двері. Ви уявляєте абсолютну заборону переміщення людей і товарів через усі кордони світу і плюс винищення усіх кажанів? Так отож. Однак, карантинні засоби дають нам час на протидію. Немає жодної ефективної протидії вірусній інфекції крім введення сироваток і вакцинації. …
Факт номер два. У пандемії, як і будь якій іншій динамічній системі, є свої закономірності розвитку і свої порогові величини. Є оптимістичний (!) сценарій, який призведе до загибель протягом найближчих років 3 млн людей. Песимістичний — до 150 млн. В Україні рано чи пізно будуть хворі і будуть загиблі. Якщо гратися з графіками помре від 30 до 50 тисяч людей. Однак, є порогові цифри. Зараз в Китаї тисячі тяжких хворих знаходяться на штучній вентиляції легень. Знаєте скільки в Україні таких апаратів? Трохи більше півтисячі? Поки хворих буде сотні — смертність коливатиметься від 1,5 до 3%. Але коли можливості інтенсивної терапії вичерпаються… Тому, якщо в ситуації пандемії у вас тяжкий перебіг хвороб — ви мертвяк, не рипайтесь. І це стосується не лише нас з вами із нашою бідністю і безгосподарністю. Таки порогові величини є для будь-якої держави.
Факт номер три. Гіпотетична можливість пандемії і її наслідків була давно відома вченим. Дослідження вірусів та способів вироблення вакцин проти них дає нам шанс на порятунок багатьох мільйонів. За кілька днів після розшифровки геному вірусу, була готова гіпотетична «формула» вакцини. За місяць вже приступили до випробовування її на тваринах (за британців чув точно кілька днів тому). Ще за місяць-два вона буде опробована на людях і запущена в виробництво. Якщо світ згуртується і мобілізується, то ми цю біду подолаємо. Однак…
Найнебезпечнішим під час епідемії є дух скаженої зляканої мавпи, яка живе в кожному із нас. Страх, ненависть і безумство вб’ють більше ніж вірус. Ви боїтесь китайців? А європейців, де є не лише хворі а й померлі, не боїтеся? То що перекриємо кордони з ЄС і не впускатимемо жодного українця із Німеччини, Франції, Великобританії, Італії, Іспанії та інших? А з США та Канади? А з РФ? Хоча оцих останніх я не впускав би точно. За стіною не сховаєшся. Коли на початку сімдесятих світом гуляв смертельний грип, Радянський Союз не врятувався навіть за залізною завісою.
Тепер про огиду. Я не апелюю, ні до зекоманди, ні до зеелекторату — цим конченим остаточний діагноз поставив ще рік тому. Мене до глибини душі засмутило те, як зреагували інші. Не просто засмутило, а накрило неспинною хвилею огиди. Що я хотів би побачити в їхніх публічних виразах:
— Люди, вимагаймо негайної евакуації наших із небезпечної зони. У нас є пусте приміщення ми приготуємо його під карантин. Що нести?! Скільки ліжок і ковдр потрібно? Везу згущик і макарони. Дайте номер контактної особи. Де купити для карантину спецодяг оптом? Готовий бути волонтером в середині карантину. Які ліки збираємо? Волонтери, чого не вистачає? Скиньте номер картки…
Куди дівся дух взаємодопомоги Майдану і перших років війни? Де ділися ті, які пробиралися через патрулі озброєних тітушок, тягнучи на собі найнеобхідніше, ті хто на легковушках возили сушку та закрутки «на ноль», ті хто під снайперським вогнем витягували поранених із Інститутської…
— Хай здохнуть в тому Китаї, а до нас не везіть. — чую від «української еліти», таких собі «найукраїнскіших українців».
Ви геть знелюднили?! Там же наші українці! Ми не маємо права кидати своїх напризволяще. І до сраки, яка в нас влада і які вона приймає рішення. Україна — це ми! Як тільки ми втратимо готовність ризикнути заради порятунку Своїх, ми перестанемо бути нацією. Ми перетворимося на групу чужих, готових продавати і знищувати ближніх, заради забаганок своєї внутрішньої оскаженілої мавпи.
Цих людей не взяли в заручники терористи, що вимагають за це політичних девідентів. Вони не полізли в небезпечну ситуацію через жадобу чи бажання полоскотати нерви. Вони опинилися в складній життєвій ситуації через збіг обставин. І якби у Всесвіті була справедливість, то оцих «стурбованих протестувальників», що напоказ ходять щонеділі до церкви та ведуть себе одне поперед одного гречно та гідно, Бог мав би покарати, поставивши їх у такі само обставини. Прокляті лицеміри!…
Є дві стратегії виживання в екстримальних ситуаціях егоїстичне взаємопоборення і альтруїстична взаємодопомога. Вгадайте за якої стратегії жертв більше?
Що робити? Найголовніше залишатися людьми. Якщо ми будемо активні і взаємопомічні, то число жертв знизиться в рази. Якщо ні, то й жаліти нікого…
Гидко… Нема людей, нема нації…
Послесловие админа Oko.cn.ua:
Ох уж эти плакальщики: «Нема людей, нема нації…». Нацию, которая смогла выжить под монголо-татарским игом, гнетом ляхов и сталинским голодомором – уже ничто не возьмет. Тема паче какой-то коронавирус.
Ни развитие событий, когда некомпетентность власти фонтанирует изо всех щелей – это, конечно, пиздецкий звездец.
Автор публикации
Метки: Іван Хомяк
PiligrimK
20.02.2020
в 20:13
Прощати треба всіх, і навіть підарасів?.. Чи як там казав матючливий Подервлянський….
Безумовно, ці пікети обісраних від страху — ганьбище. Настільки все таки широкий діапазон душі і совісті українця — від героїв до таких бздливих егоїстичних гнид…. Повна деградація Людини в людині.
Виталик
21.02.2020
в 11:07
Олег, коротко насчет нации. И иго, и последующие катаклизмы пережили русские люди, по духу, вере и прочим факторам. Когда украинец поумнеет (не задним умом), станет добрее и благороднее — он неминуемо превратится в русского человека.
Как-то так.