Гіркий післясмак Мюнхена
Альона Шкрум, 18.02.20, facebook
Через добу після звершення Мюнхенської конференції з безпеки — сьогодні о 5 ранку росіяни порушили перемир’я і після масованого артобстрілу перейшли у наступ в районі Золотого та Оріхового.
Обстріл здійснюється із застосуванням всіх видів зброї, включаючи заборонену артилерію калібру 152 мм та міномети 120 мм.
Я нагадаю, що саме в Мюнхені велика група американських, європейських та російських колишніх урядовців та експертів аналітичних центрів — видала заяву, в якій рекомендує «12 кроків для підвищення безпеки в Україні та євроатлантичному регіоні».
Кремль руками колишніх урядовців з 10 країн світу — продовжує дискурс про те, що Росія немає жодного відношення до війни в Україні.
12 ПУНКТІВ і «компроміс»
У документі говориться про «конфлікт в Україні та навколо неї».
Росія, як агресор, звісно, не згадується, Крим не згадується, російські вййськові не згадуються. Все це поливається соусом з «вам треба говорити», «треба діалог з РФ та компроміс для завершення конфлікту».
Тільки компроміс між «на нас напали та забрали наші території та життя тисяч людей» та «вас не існує, як країни, і ви маєте бути сателітом Путіна» — це напів незалежність, напів суверенітет та напів безпека. Напів існування.
Коли пропонують компроміс під дулом пістолету між смертю та життям — «повільна смерть на умовах вбивці» — це НЕ є можливим компромісом.
В 12 пунктах говориться про часткові санкції, які мають зніматися, та про необхідність діалогу про нашу ідентичність (!) з Росією, Угорщиною та Польщею.
А також про «нейтральність України», яка маж мати вільну економічну зону з РФ.
Ганебно, що ці 12 пунктів, в які вбудоване замирення агресора та дискурс про громадянську війну, підписав дипломат Вольфганг Ішингер — який не лише є Головою постійної Мюнхенської конференції з безпеки, але і професором міжнародного права (і має це право захищати) та Модератором від ОБСЄ щодо налагодження мирного діалогу в Україні.
Ще більш ганебно, що ці 12 пунктів підписали 3 українця — Олександр Чалий, посол та колишній перший заступник МЗС, Василь Філіпчук — колишній дипломат та Олексій Семений — колишній радник в РНБО (який взагалі був неправдо зазначений серед підписантів, як член РНБО).
Саме українські підписанти — для Москви були найбільш важливими, бо легітимізують всю маєчню про підміну зупинення агресора «гуманітарними діями», а санкції — «діалогом» з підконтрольними Росіі найманцями.
Наша реакція, як української делегації — була миттєвою.
МЗС також швидко відреагувало на цю ганебну «приватну ініціативу».
Також надзвичайно дякую нашим друзям з США, які дуже потужно відреагували на цю ініціативу.
26 колишніх дипломатів США, урядовці та експерти опублікували свою власну заяву на «Atlantic council» — звернення др колег, де по поличках фахово розклади кожен з 12 пунктів та запропонували свої.
Де абсолютно правильно починають — з базових речей.
Бо коли бажаєш знайти мир — треба чітко визначити причину війни, сторони війни, агресора та жертву, а не розповідати про «конфлікт в Україні та навколо неї».
Все інше — лише намагання затягнути на шиї жертви зашморг.
«Конфлікт в Україні та навколо неї» розпочався, коли російські війська в російській формі, але діючи без ідентифікації знаків, захопили український півострів Крим, а Москва «анексувала» його.
Тоді Москва розпочала свою гібридну війну на Донбасі і використала свій масивний дезінформаційний апарат, щоб представити це, як громадянський конфлікт в Україні.
Без керівництва Кремля, фінансування, озброєння (включаючи важке озброєння), боєприпаси, а в деяких випадках — регулярні підрозділи російської армії, не було б «конфлікту в Україні та навколо неї».
12 пунктів були зняті з офіційного сайту Мюнхенської конференції, як і знятий логотип конференції з документу, але потім через день знову повернуті.
Потім за сприяння всієі української делегації та наших міжнародних партнерів — знову зняті. А після конференції — знову повернуті.
Така історія.
Але важливі — ВИСНОВКИ.
Головний урок з цього — це пожвавлення подібних ініціатив, як реакція на дискурс і колишнього, і теперішнього Президента України — про безальтернативність Мінських угод.
Заяви про «безальтернативність Мінська», беззастережна згода на «формулу Штайнмайера», а тепер ще й «спільне патрулювання» — лише заохочують агресора до ескалації напруги, бо таким чином Росія сподівається домогтися нових поступок.
СИПУЧІ ПІСКИ
Росія гібридними методами 6 років крок за кроком заманює нас на територіє сипучих пісків розмов про «події навколо України», про «діалог» та про «мир» — в час найбільших воєнних наступів на фронті.
Єдина наша зброя — ні кроку не робити до цих сипучих пісків правового невизначення та бажання Європи умиротворити агресора за рахунок нас з вами.
Тільки тверда земля, називати речі своїми іменами, вимагати повторення принципів міжнародного права та фактів кожен раз від кожного нашого партнера у ЄС, слово за словом — може допомогти завершимо війну.
Війна не може бути завершена, якщо покарання або хоча б осуд агресора не відбувся.
Безкарність продовжує вбивати.
Ні перемир’я, ні вибори, ні замороження конфлікту — доки не названий та не покараний агресор — не веде до припинення війни.
І чим швидше це усвідомлять очільники країни та ми з вами — тим більше у нас шансів залишитися суверенною краіною.
Подібні ініціативи у Мюнхені — говорять про те, що наш спільний час — майже сплив.
Автор публикации
Метки: Альона Шкрум
Комментарии читателей статьи "Гіркий післясмак Мюнхена"
- Оставьте первый комментарий - автор старался
Добавить комментарий
Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.