Євроінтеграція та огірки
Вячеслав Ільченко, 23.01.20, facebook
Власне кажучи, чому я звернув увагу на вчорашню майже фрейдівську обмовку Арахамії про те, що нам необхідно призупинити гармонізацію законодавства із ЕС.
О да, він уже поквапився заявити, що його не так зрозуміли… але ми давно уже все зрозуміли — звертати увагу слід не на слова (які у Слуг Народа традиційно дешевші за копійку), а на реальні справи.
А вони свідчать про те, що гармонізація законодавства із ЕС у нас йде доволі специфічним чином — риторика євроінтеграційна, а законопроекти чим далі — тим більше розходяться із реальною практикою не лише Євросоюза, а й міжнародним законодавством. Це факт, достатньо провести поверхневий аналіз будь-якого із ключових законопроектів від Слуг — будь то закон про ринок землі, про використання пестицидів, чи Трудовий Кодекс.
Воно б усе забулось, якби Сергій Лещенко не плеснув бензину у вогонь — заявивши, що євроінтеграція — це контроль розміру огірків, і що селяни будуть змушені викидати огірки, які не відповідають стандарту.
Так от, мені шкода розчаровувати пана Лещенко, але євроінтеграція — це не про контроль розміру огірків. Це про інституційні реформи, які спрямовані на входження України в світовий правовий простір як цивілізованої країни.
У цих реформ рівно дві альтернативи:
— входження до правового простору Союзної Держави РФ і Білорусі, яка себе протиставляє ЕС як центр тяжіння, і гармонізацію законодавства відповідно його вимогам;
— правова автаркія, при якій національне законодавство ставиться вище за світове, або світові законодавчі норми застосовуються вибірково — тут виконуємо, тут не виконуємо. До речі, прикладом тут теж РФ — саме такий устрій запропонував деякий В. В. Путін в своєму черговому посланні.
Судячи із того, що ми готові за першою вимогою МВФ продати все, на що покажуть пальцем, але одночасно приймаємо в турборежимі низку законів, які європейській практиці протирічать — по факту нам пропонують замість євроінтеграції саме правову автаркію.
Розповіді про те, що ми, мовляв, станемо «заморською територією США» і будемо орієнтуватись чи то на британське, чи то на американське право — це, вибачте, на користь бідних. Нам уже протягом 5 років розповідали то про план «Вітрина», то про план «Анаконда» — які їснували лише в уяві провладних блогерів.
Треба сказати, що ми не єдина країна, яка уже після підписання євроасоціації вирішила зробити фінт вухами і запровадити її вибірково — так, щоб наче євроінтегруватись, але насправді зберегти звичні корупційні порядки.
Точно так само вчинили, наприклад, в Тунісі. Мало кому відомо, що євроасоціацію там підписали в 1998 році.
Після чого тамтий керівник Бен Алі просто-напросто установив свою диктатуру, щоразу переобираючись із розгромним рахунком 89% і постійно апелюючи до того, що він править «волею народа». Туніс швидко грохнувся по всім рейтингам, а сам Бен Алі потрапив до списку найбільш тиранічних режимів.
При цьому з економікою наче було все в порядку, Давоський форум вітав туніських представників і навіть хвалив їх за успіхи. В 2008 році Туніс зайняв 32 місце в рейтингу зростаючих економік і його назвали… ні, не «єдинорогом», а «африканським левом».
А потім виявилось, що ріст був «стероїдний» — ну, штучно накачаний. По факту країною правив клан Бен Алі і родина олігархів, із ним пов’язана — так звана група Трабелсі. Все, що приносило прибуток, було зав’язане на них, а решта попросту давилась — особливо малий бізнес, в якому туніські монополісти вбачали для себе небезпеку.
Ріст безробіття, особливо серед молоді, а також поява спадкової бідності серед працюючих спричинили масові протести в 2010 році, які призвели до так званої Жасмінової Революції — яка силоміць викинула клан Бен Алі з країни. До речі, мало кому відомо, але ключову роль в тій революції грали зовсім не Твіттер і не соцмережі (хоч і вони своє зіграли), а стихійні профспілки.
І це, зауважимо, при підписаній євроасоціації, яку протягом 23 років Бен Алі виконував вибірково — тут хочу, тут не хочу, а тут Захід задобримо концесією чи смачним активом.
Що сталось після? Нічого особливого. Після періода турбулентності в країні (треба сказати, що було страшно — аж до політичних вбивств, але чого іще чекати після 23 років тиранії), яка завжди буває після протестів, ріст відновився. А норми євроасоціації почали нарешті виконуватись так, як це має бути — починаючи із інституцій.
Зараз Туніс генерує на рік приблизно 151 мільярд доларів ВВП. В 2016 році він провів унікальний для Північної Африки економічний форум, на якому обговорювались інвестиції обсягом в 30 млрд. дол. Серед них — проект ІТ-хаба вартістю в 3 млрд. дол., проект спортивної інфраструктури вартістю в 5 млрд. дол., а також «економічне місто» — проект побудови ефективної економіки в межах поки що одного міста (потенційна вартість проекту 80 млрд. дол.). Цього року там планують підбити підсумки і скласти план «Туніс-2020», на подальший розвиток.
О, і ще одна цікава штука.
В Тунісі є особлива громадська установа — називається Туніським Національним Діалоговим Квартетом — бо заснували його чотири громадські організації. Це такий собі національного рівня форум, на якому обговорюються всі критичні для держави і для життя людей питання.
В 2015 році ця установа виграла Нобелевську Премію Мира за свою роль у встановленні дієвого діалогу між владою та громадськістю, і встановленні суспільної злагоди.
Я думаю, на цьому прикладі легко побачити, що євроінтеграція — це не про огірки. І в угоді, яку ми підписали в 2014 році, не просто так цілих 486 статей, не рахуючи Перехідних Положень.
…до речі, тепличні огірки ми якраз в Тунісі купляємо.
Автор публикации
(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.
Загрузка...
(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.
Загрузка...Метки: Вячеслав Ільченко
Arkadiys
23.01.2020
в 20:27
– Дякую! Дуже дякую!
Сказал Вова и одел штаны.
Все навалились на зеленного клоуна Вову и «холуёв народа».
Это всего лишь отвлекающий маневр врагов Украины.
Почему-то никто не замечает зловещую роль председателя ВРУ,
Разумкова, который на законодательном уровне в турбо режиме
практически уничтожает Украину. .
PiligrimK
23.01.2020
в 22:23
Чим далі, тим зрозуміліше, що Воца — просто лялька-маріонетка.
До речі, він передивляється відео своїх виступів? Він бачив хоч раз свою міміку, ці мавп’ячі «ужимки и прыжки»? Макака, перемать, натуральна…. Ну, не вистачає йому кеби для розуміння простих речей, так хоча б тренера найняв. Ти ж президент, а не блазень на корпоративній вечірці!