Краще всіх зневажати, ніж створювати собі куміра
Валентин Гладких, 02.03.20, facebook
Прийшов якось старий генерал із онуком на циркову виставу. Акробати, клоуни, дресировані тварини тощо… Всім радісно, всі плескають у долоні. Аж раптом генерал підводиться і волає на весь цирк: «Годі займатися хєрньою!»
Нічого той генерал не розумів у сучасній «політології».
А тепер серйозно.
На кожного, хто береться за дослідження у галузі соціальних та гуманітарних наук, окрім стандартних для будь-якої науки складнощів, які часто призводять до помилок, чатує низка специфічних викликів, на які варто зважати.
По-перше, можна непомітно змішати позитивну та нормативну функції, почавши замість того, щоб досліджувати те, що є, розмірковувати про те, як має бути. Щось на кшталт: «якщо факти не відповідають моїй теорії — тим гірше для фактів».
По-друге, за відсутності дисципліни мислення можна також непоміно переплутати нормативну функцію із прогностичною, говорячи, знову ж таки, про те як має бути, замість того, щоб спираючись на аналіз тенденцій та вивчення чинників, які ці тенденції визначають, робити прогнози (моделі розвитку об’єктів дослідження).
Не варто плутати бажане і дійсне.
Також дуже небезпечною загрозою є доволі добре вивчений вплив цінностних орієнтацій на результати досліджень. Як колись дуже давно казав з цього приводу один мій старший колега: «повна безидейність — передумова профпридатності для справжнього політогога та політтехнолога». Звучить трохи цинічно і навіть вульгарно, але малася на увазі відсутність будь-якої ідеологічної упередженості.
Більше того, попри поширене у масах уявлення про нібито «ідеологічну нейтральність науки», насправді, ідеологія неминуче використовуватиме досягнення будь-якої науки у власних цілях. Тим більше, це стосується соціальних і гуманітарних наук.
Особисто я давно змирився з тим, що «все сказане може (а точніше, НЕМИНУЧЕ буде) використано кимсь як ПРОПАГАНДИСТСЬКИЙ інструмент у чиїхось ІДЕОЛОГІЧНИХ та ПОЛІТИЧНИХ інтересах» — Порошенка, Тимошенко, Зеленського, Сороса, Путіна, Медведчука, Доктора Зло тощо.
Так це працює, з цим нічого не вдієш, бо це поза межами контролю будь-кого, хто досліджує соціальну, політичну, економічну проблематику. Текст після написання не належить автору, він належить тому, хто його сприймає. Правда, не можна забувати, що у такому разі він і характеризує більше не автора, а реціпієнта.
Наприклад, я часто бачу як нарізають цитати та сюжети моїх виступів і у який контекст вкладють. І треба віддати належне відповідним фахівцям «ідеологічного фронту» — часто виходить непогано, правильно підводять мою воду до своїх млинів. Про коменти до виступів нема сенсу взагалі говорити — там кожен бачить своє — від суцільної зради до тотальної перемоги, залежно від своїх власних уподобань.
Ну, бог їм суддя, — як то кажуть.
Проте, є речі, які у владі кожного, хто висловлюється щодо соцільно-політичної, соціально-економічної проблематики і претендує на бодай якусь науковість.
По-перше, не змішувати позитивну і прогностичну функцію із нормативною дуже важливо і залежить це винятково від самого дослідника. Так само як дуже важливо не дозволяти своїм цінностним орієнтирам, громадянській позиції, політичним симпатіям і антипатіям впливати на процес аналізу чи прогнозування. Систему координат треба одну для всіх використовувати, бо дуже кумедно іноді виходить, коли для оцінювання різних політиків чи політичних рішень використовують різні лінійки. Я часто розважаюся тим, що спочатку артикулюю чиюсь позицію, чекаю реакції, а потім уточнюю чия то була позиція, після чого насолоджуюся тим, як оцінка цієї позиції змінюється просто на очах.
З огляду на це, краще ВСІХ ЗНЕВАЖАТИ, ніж СТВОРЮВАТИ собі КУМІРА. Причому, я ще розумію, коли за таку віддану любов люди отримують бабло, депутатські мандати чи посади тощо (принаймні, це професійно як любов за гроші), але якщо хтось робить це БЕЗВАЗМЄЗДНА… Хоча останніх можна зустріти хіба що по інший бік екрану чи монітору. Викликають такі люди щирий подив і ще щиріше співчуття…
А головне, не варто забувати про принципи верифікації та фальсифікації, яким НЕОБХІДНО ПОСТІЙНО піддавати свої погляди, бо без цього знання стають «символом віри», експерти стають пропагандистами, а політологи — ідеологами або політиками.
П.С. а взагалі-то просто хотів запостити фоточки з ефіру, але ж без тексту було б вульгарно і виглядало б як «сеанс тупого нарцисизму». Хоча з текстом ще більше виглядає як такий сеанс… Тому маю зазначити: висловлене вище стосується не конкретного телеканалу чи телеканалів, а винятково «експертного середовища», особливо із «вченими регаліями» у відповідних науках, включно зі мною, тому сприймайте це як самокритику
#ДоситьНестиХуйнюСхаменіться #лікнеп
Автор публикации
(2 оценок, среднее: 4,00 из 5)
Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.
Загрузка...
(2 оценок, среднее: 4,00 из 5)Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.
Загрузка...Метки: Валентин Гладких
PiligrimK
02.03.2020
в 17:23
«Не сотвори собі кумира!». Але порошавки того не зрозуміють. Підараси собачі патамуша.