На яких літературних героїв схожі наші політики?
Serhii Ivanov, 20.03.19, facebook
https://www.facebook.com/applecrysis/posts/2248163965397409
На яких літературних героїв схожі наші політики? Я взяв кількох кандидатів і спробував підшукати їм прототипів з літературного мейнстріму. Порядок — довільний, до рейтингів не прив‘язаний.
- Петро Порошенко. ПП — абсолютно раблезіанський герой. Ґарґантюа, король Утопії. Тут купа збігів — апетити, любов до схоластики і вина, дзвони собору Богоматері в якості брязкалець на шиї кобили, війна зі злим королем-сусідом Пікрохолом. А Ґарґантюа і Пантаґрюель — це Порошенко і Свинарчук, просто бачу цю обкладинку.
- Юлія Тимошенко. Перша паралель з літературного мейнстріму — Міледі Вінтер, «Три мушкетери». Хитра, розумна, підступна, харизматична жінка з відсидкою за плечима і сталевими яйцями, яку можна одночасно ненавидіти і любити. Ніхто не знає, що в неї на умі, ніхто не може спрогнозувати логіку її вчинків.
- Володимир Зеленський. Всі пам’ятають Труфальдіно, головного героя комедії Карло Гольдоні? Винахідливий пройдисвіт, слуга двох панів. Дуже цікава сцена, коли він видає себе за іншу людину. Хоча, в принципі, всі герої цієї комедії — хитровиписані і дуже органічно лягають на нашу з вами реальність.
- Анатолій Гриценко. Чомусь згадав генерала Іволгіна з роману «Ідіот» Достоєвського, «отставного и несчастного». Дуже суперечливий герой. Так, пияцтво з адюльтерами — це не про нього, але якась невловима схожість є. Хоча якщо він пролетить і зараз, то автоматично перетвориться з Іволгіна на головного героя «Полковникові ніхто не пише» Маркеса.
- Юрій Бойко. Купець Кнуров з «Безприданниці». Бачу, як він схиляється до Путіна і шепоче: «С этой минуты я сделаюсь вашим преданным слугой и самым точным исполнителем всех ваших желаний и даже капризов, как бы они странны и дороги ни были. Для меня невозможного мало».
- Олег Ляшко. Гетсбі Фіцджеральда, видатний аферист з мутним минулим. Ані лоск, ані вила, ані танці з бабцями не перевершать сакраментальну фразу «Боря, ти не то робиш» і відсидку за шахрайство.
- Ігор Смешко — тінь батька Гордона, вибачте, Гамлета. Міфічне суперечливе створіння, що хоче — незрозуміло.
- Валентин Наливайченко — рафінована суміш Джеймса Бонда з романів Флемінга і Штірліца з романів Семенова. Ну ви зрозуміли.
- Олександр Вілкул — типовий недоросток Митрофанушка з п‘єси Фонвізіна, «довольно расхлябаный юноша», як його характеризує автор.
- Руслан Кошулинський — суворий герой будь-якого роману Платонова.
- Юрій Дерев‘янко — дерев‘яний солдат Урфіна Джюса. Але з амбіціями талановитого містера Ріплі.
- Євгеній Мураєв — це Джордж Гарві з «Милих кісток». Я б з ним дітей не залишив.
Звичайно, я міг би і, напевно, мав би написати про всіх 44-х кандидатів, але не маю часу на масовку, соррі.
До речі. Думаю, ви давно переконалися, що вибори в нашій країні — це не стільки інструмент волевиявлення, скільки видовище, баттл-шоу.
Ви може вболівати за своїх кандидатів і робити ставки на переможців за допомогою компанії Parimatch. Додаю посилання на вітальний бонус — страховку першої ставки до ₴500 bit.ly/IVANOVBONUS. Заробляйте на політиках — не все ж їм на нас
Скоро напишу, з якою музикою у мене асоціюються кандидати. Не перемикайтесь.
Метки: Serhii Ivanov


Arkadiys
20.03.2019
в 16:33
Виталик
21.03.2019
в 11:01