Нам необхідний мир, але не ціною капітуляції
Вячеслав Ільченко, 16.09.18, facebook
https://www.facebook.com/ashnar.lynx/posts/1425397090928277?__tn__=K-R
Поки мережа поділилась на тих, хто пише, як Юля добре тримала удар і красиво умила модератора форуму YES, і на тих, кого цікавлять нові туфлі Тимошенко, я хотів би поговорити про декілька цікавих деталей.
Перш за все, це була промова людини, яка має право говорити від імені не лише своїх виборців, а й всього народу країни.
Саме так повинен був прозвучати виступ національного лідера країни, який глибоко бачить суть державних проблем, і має чітке бачення, як вони можуть бути вирішені.
Юля також чітко розставила акценти — нам необхідний мир, але не ціною капітуляції, територіальна цілісність має бути відновлена в повній мірі, а країна повинна стати економічно сильною і мати ефективну систему керування. Про це, можливо, треба буде написати окрему статтю.
Але було ще два аспекти, які всі пропустили, але вони є надзвичайно важливими.
Вона чи не єдина звернула увагу, що існуюча політика «ні мира, ні війни» представляє собою повзучу інституціоналізацію відторгнутих територій як вітринних міні-держав.
Йдеться не лише про те, що за втрачені чотири роки люди звикли до нової реальності і до ліній кордону, силоміць проведених агресором. А й про те, що така постановка питання дозволяє переконати світову спільноту в можливості закінчення конфлікту, просто узаконивши статус-кво. Адже в Криму уже побудована російська інфраструктура, а в «новоросійських республіках» є свої національні банки і навіть виробництва. Насправді воно базується в Росії, а в Донецьку чи Луганську просто ліплять наклейки — але кому яка справа, головне — картинка. Дипломатія наша уже багато років бездіє, ще з часів звільнення Дещиці, а відтак на Заході уже починають циркулювати плани, які передбачають утворення нового Придністров’я і нових Курильських Островів.
Юля чітко сказала, що такої ціни не прийме жоден українець, і нам необхідне повноцінне відновлення територіальної цілісності. І це відновлення не повинно бути куплене ні капітуляцією, ні впихуванням в країну анклавів, які контролюються зовні, ні гібридними заходами про співкерування, абощо. І замість якихось особливих домовленостей, типу Мінських, нам необхідно добиватись виконання принципів, які ще в 90-ті роки були очевидні для всіх.
Друге, що було чи не вперше сказано — нинішня українська система представляє собою продовження радянської брежневської системи. Я б сказав навіть точніше, кучмізм — це брежневізм мінус ОБХСС.
Адже все співпадає: і надміру роздутий бюрократичний апарат, який став уже настільки неповороткий, що люди просто змушені шукати «обходи» і «короткі шляхи» (а там їх радісно чекають з простягнутою рукою десяток корупціонерів на кожному метрі).
І система керування, яка побудована на майже феодальних правах місцевих еліт, із телефонним правом і безкарністю (зараз модно говорити «франшиза» — але це насправді феодалізм).
І вожді-генсеки-гетьмани, які бажають не правити, а перерозподіляти потоки чи в кращому випадку праздно проводити свою каденцію, паразитуючи на патріотичній мішурі.
І майже провалля між «задзеркаллям», в якому живе еліта, і сірою похмурою повсякденністю, в якій живе переважна більшість громадян — причому цю еліту зовсім не обходять проблеми підзвітного народу. Брежневський застій був втіленою мрією радянської еліти, і тільки такий лад вони здатні відтворювати, адже тільки в таких умовах вони можуть існувати.
Юля чітко сказала, що такий лад українців не влаштовує. Наша молодь, креативний клас і бізнес здатні об’єднатись, виробити спільну платформу і збудувати нову інноваційну та ефективну економіку. Їм просто треба створити умови і дати шанс.
І ще вперше можна було побачити різницю, як різні політики відповідають на незручні запитання. Юля від них не бігає, не ховається і не заявляє «вийдемо, я тобі роздокажу», а сміливо просить підробиці. Вона завжди знає питання краще за свого опонента, і готова говорити предметно.
Думаю, що навіть якби модератор задав питання про ринок землі чи там, медичну реформу, Юля тут же блискавично оглоушила його фактичним матеріалом. Адже практично всі 144 реформи у нас — не більше ніж паперовий тигр. А її манера звертатись до аудиторії підключає до дискусії весь зал, змушуючи всіх задаватись питаннями, а не просто слухати, що скажуть.
А іще Тимошенко уміє чітко розбивати фрейм опоненту, цілячись в основу його аргументації, після чого йому лишається тільки тихо сповзати з питання.
Ну, і звісно же, чи не вперше за всю історію нашої журналістики, в «надзвичайно злободенних статтях» правильно вказали ціну нових юліних туфлів — 800 доларів. Хоча після того, як в них побували юліні ніжки, їх ціна явно підніметься на кілька порядків — адресу зацікавлених в такій покупці осіб ви можете самі угадати.
Автор публикации
(2 оценок, среднее: 3,00 из 5)
Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.
Загрузка...
(2 оценок, среднее: 3,00 из 5)Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.
Загрузка...Метки: Вячеслав Ільченко
Arkadiys
17.09.2018
в 08:36
Осторожно!
Они могут облить вас говном.
1. Богдан Карпенко
2. Алан Левитов
3. Роман Кульчинский
4. Анатолий Бондаренко
5. Павло Гнусс
6. Виктор Уколов
7. Мирослав Олешко
8. Александр Палий
9. Юрий Бирюков
10. ЕленаШкарпова
11. Максим Скубенко
12. Духлий (або дохлый)
13. Тарас Чорновол.
14. Богдан Яременко
15. Тарас Березовец
Виталик
19.09.2018
в 12:06