Перейдемо на автономне самозабезпечення?
Вячеслав Ільченко, 15.11.19, facebook
Спочатку цитата, майже точна:
«Агробизнес уже разработал супертехнологию аэропоники, которая не требует земли для выращивания растений, и это в разы продуктивнее нашей земли. Она применима везде, так что в общем, наша земля никому не нужна. Если промедлим с продажей, потом вообще ничего не выручим»
Це явний темник, тому що в різних викладеннях я уже зустрічав його кілька разів, як аргумент на користь необхідності супершвидкого гешефту землею. Мовляв, на нашу бідність зглянулись і готові дати великі бабки за наш неліквід. Отже, давайте розбиратись.
Перш за все, тут свідомо сплутані рослини-аерофіти та технологія аеропоніки.
Аерофітами називаються рослини, яким для життєдіяльності непотрібен грунт — бо вони всі необхідні речовини отримують з повітря. Це лише кілька видів мхів та лишайників, які не лише не використовуються в сільському господарстві, а й взагалі є декоративними рослинами. Яскравим прикладом є тілландсія — «луїзіанський мох», у якого взагалі немає коріння, зате дуже великі красиві квіти. Іще одним цікавим прикладом аерофіта є аспіціллія — рідкісний пустельний лишайник, який також не має коріння і переноситься вітром. Він більш відомий більшості як… манна небесна, якою харчувались євреї в Пустій Чверті, коли в Землю Обітуванну йшли.
Сільськогосподарських рослин-аерофітів в природі не існує. Тож і аеропонічних технологій, які можуть бути «застосовані всюди», в природі не існує.
Аеропоніка насправді — це один із видів тепличного господарства, одна із форм гідропоніки. Суть дуже проста: корінню рослин все одно, звідки поступають поживні речовини. В звичайній гідропоніці вони доставляються за допомогою водяного потоку. А в аеропоніці створюється спеціальний гіпернасичений розчин поживних речовин, а потім ним, як аерозолем, оприскується коріння рослин — які натягуються на особливу раму для максимального всотування.
Розробив цю технологію зовсім не агробізнес, а український біохімік В. М. Арциховський. Народився він в Житомирі, закінчив Імператорський Московський Університет, але був висланий за політичну неблагонадійність до Ростовської губернії. Там він займався вивченням степових заповідників та потенціалу аграрного розвитку Донського краю. В 1911 році він опублікував роботу, в якій описував першу в історії аеропонну установку, якою користувався для дослідження роботи кореневої системи рослин. Вона і вважається родоначальницею аеропоніки.
В СРСР Арциховський був одним із провідних учених, але саме цей напрямок він розвивати не наважився — надто дорогим був такий метод вирощування рослин. Його роботу продовжив американський дослідник Уолтер Картер, який в сорокових роках минулого століття розробив технологію вирощування рослин у водяних парах. За наступні 15 років американські учені змогли довести дослідження до стадії вирощування саженців рослин методами аеропоніки — але на цьому робота застопорилась. Єдина культура, врожай від якої їм вдалось виростити виключно аеропонічними методами, стали помідори.
В 1985 році дослідницька компанія GTi розробила аеропонічну систему під назвою Genesis Growing System. Це такий монолітний контейнер, із маленькими комірочками на верхній панелі, в які треба було висаджувати саженці. Комірочки були організовані таким чином, щоб коріння рослин проростало в спеціальні трубки, де їх постійно омивав наднасичений розчин води із поживними речовинами. Процес циркуляції контролювався мікропроцесорною системою реального часу.
Думаєте, вони це робили для комерційного ринку? Ні. Це була задача і державний грант NASA для вирощування харчів на космічних станціях. Про це говорила і назва — вона була взята із фантастичного серіала «Зоряний Шлях». Такий контейнерний спосіб і зараз використовується на міжнародних космічних станціях і є найбільш перспективною формою космічного фермерства. Використовують такі контейнери і в звичайному тепличному господарюванні — для вирощування саженців особливо вибагливих культур.
На сьогодні аеропоніка — найбільш вимогливий із усіх видів тепличного господарювання. Вона вимагає особливого температурного режиму та чітко контрольованої вологості повітря, щоб коріння не висихало. Воно також вимагає дуже точного підбору концентрації поживних речовин в розчині, і не для всіх рослин така концентрація відома. Адже агронауці досі не відомо достеменно, як «працює» плодюча земля. Тому на сьогодні можна по пальцях полічити рослини, які можна вирощувати таким способом.
В Україні агробізнес аеропонікою цікавиться мало, хоч свого часу академічна наука у нас мала значні напрацювання. Існує всього три фірми, які займаються аеропонікою, причому одна із них не є аграрною — а просто продає обладнання (Cybergrow, виробник автоматизованих аеропонічних систем).
Найкращі результати може показати корпорація Ukravit, яка в 2018 р. організувала унікальну агробіологічну лабораторію, в якій є і аеропонна теплиця. Разом із вже згаданою вище компанією Cybergrow, вони розробили свою систему живлення рослин на основі наднасиченого трикомпонентного розчину — причому співвідношення і концентрація залежать не лише від рослини, а й від стадії росту.
Крім того, вони використовують комбінацію спеціальних препаратів та бактеріальних культур, щоб пришвидшити ріст. Таким способом вони змогли отримати врожай чотирьох видів рослин — помідорів, салату, редису та огірків. Зараз вони працюють над створенням полуничної аеропонної теплиці розміром 350 кв. м. А от збіжжя (пшеницю, крупи) їм аеропонним методом виростити не вдалось.
Для овочів же отримані експерименти показують, що теоретично аеропонним методом можна отримати від 4 врожаїв на рік (за умови правильно підібраних стимуляторів росту можна й більше — салату, наприклад, можна і 14 врожаїв отримати). Але на сьогодні це недоступно не те що широкому загалу, а й навіть не всяка дослідницька лабораторія таке потягне. Просто тому, що обладнання Cybergrow не серійне і коштує дуже дорого.
Ось вам розрахунки, зроблені спеціалістами цієї компанії для виставки Smart Agro Forum. Аеропонна теплиця 10 соток для вирощування салату коштує 288 тис. дол., щорічні витрати на вирощування 172 тис. дол. Плантація помідорів — 233 тис. дол., щорічні витрати на вирощування 113 тис. дол.
Порядок цін уже повинен вам показати — масово ця технологія застосовуватись не може. В кращому випадку це буде невеличкий стартап на рівні окупності, і то за умови гарантованих продажів… чого на нашому ринку не буває.
Але і на Заході аеропоніка не так поширена як здається. Вертикальне (тобто, аеропонічне) виробництво розвиває тільки одна країна світу — Сингапур. Саме там за державного фінансування і підтримки Міністерства Довкілля та Водних Ресурсів була створена перша в світі повноцінна вертикальна ферма. Але вона не повністю аеропонна, там все-таки використовується грунт. Вартість продукції цієї ферми теж далека від доступної. 150 г. овочів, вирощених на такій фермі, коштує приблизно 2,75 долари, тобто 65 грн.. Самі прикиньте, в яку ціну вам обійдеться борщовий набір із таких продуктів.
І наостанок невеличка ремарка, більш саркастична, ніж фактологічна.
Риторика про суперпродуктивну аеропоніку мені нагадує точнісінько таку саму риторику про центральне опалення. Мовляв, кому нам потрібне те застаріле ЦО — його треба продати або й навіть порізати. А ми мудрі українці, заведемо у себе в кожній квартирі по казану і будемо самі опалюватись і воду гріти. Результат ми уже знаємо — тотальний розвал системи опалення в країні.
Щось мені здається, що коли після продажу землі «ринок управить» всі малі фермерські господарства до банкрутства і в країні виникне дефіцит харчів, манюпасам запропонують в своїх квартирах організувати аеропонне фермерське виробництво, високопродуктивне і дохідне.
Одне тільки цікаво: як українці зможуть увіпхати повністю автономне самозабезпечення (і опалення, і фермерство, і електрику) в жалюгідні 20-30 кв. м. квартири…
Автор публикации
Метки: Вячеслав Ільченко
Комментарии читателей статьи "Перейдемо на автономне самозабезпечення?"
- Оставьте первый комментарий - автор старался
Добавить комментарий
Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.