Пресс-обзор 19 января 2022 г.
Лучшие материалы в Сети, которые мы отобрали для наших читателей!
«Главред»
Алексей Арестович Россия пока блефует
Если российские генералы считать умеют (а они умеют) они четко видят, что решающего превосходства у них нет.
По поводу отзыва из Украины семей российских дипломатов.
- Этот процесс начался еще до Нового года.
- Я думаю, Россия пока блефует. У них достаточно способов причинить нам крупные неприятности и без полномасштабного вторжения.
Представим себе одновременно: обострение на фронте на востоке, блокировку (под видом учений), морских портов на Азове и в Чёрном море, остановку газоснабжения, провокацию внутренних беспорядков.
А вот полноценное вторжение может, наоборот, причинить очень существенные проблемы для них самих, включая военное поражение и тяжелейший внутриполитический кризис в самой РФ.
И если российские генералы считать умеют (а они умеют) они четко видят, что решающего превосходства у них нет, а значит и его гарантий выполнения политических задач военным путём.
А кто будет виноват?
Отзыв семей дипломатов может быть элементом такого давления и блефа.
Российско-беларусские учения, с переброской туда войск с Дальнего Востока — плановые, и тут угроза, скорее, для Беларуси, потому, что эти несколько российских бригад наверняка останутся там — на ротационной основе минимум на 3-6 месяцев: отсечный фланг на НАТО, элемент сдерживания сил альянса и способ контроля/втягивания Лукашенко/Беларуси в процессе поглощения Кремлем.
Конечно, это создаёт угрозу и Украине.
Экстренные поставки британских гранатомётов (третий самолёт за двое суток), которые некоторые успели обозвать «красным маркёром», на мой взгляд это не «…экстренное усиление», а превентивные меры, как раз призванные содержать вторжение — так же, как и приглашение министра обороны РФ С.Шойгу в Лондон.
«Канадский спецназ», который «…должен эвакуировать дипломатов» — это тоже элемент вящей веры Запада в то, что угроза полномасштабной войны реальна.
Но мне сдаётся, что россияне скармливают им хорошо подготовленную дезу — что лучше торговались.
Посмотрим. Реальную подготовку к наступлению мы увидим через неделю-две минимум.
И вы увидите — по нехарактерным движениям военной системы Украины — как высшего руководства, так и войск на земле.
Одна из нехарактерностей (со стороны РФ) уже наблюдается: начались публичные призывы высшего уровня российских экспертов типа представителей Института США и Канады, вхожих в Валдайский клуб, к руководству Кремлем под общим девизом «не нужно воевать с Украиной».
Это может означать две вещи:
— дискуссия о начале войны против Украины идёт всерьёз,
— решение пока не принято.
«Буквы»
Сергій Висоцький Крива вертикаль: як суд над Порошенком ставить крапку на політичних амбіціях Зеленського
Сказати, що в останню кримінальну справу щодо «державної зради» стосовно Петра Порошенка Володимир Зеленський вклав усі свої адміністративні та організаційні потуги, було б явним применшенням.
Надто багато ставок було зроблено Зеленським у цій грі. Надто тяжка стаття буда пред’явлена. Державна зрада — не фунт родзинок. Немає, мабуть, нічого гіршого, аніж звинувачення у державній зраді, тим більше для людини, яка займала найвищий пост у владі.
У всіх, хто уважно спостерігав за розгортанням цього процесу, було чітке розуміння: після ескалації конфлікту до таких вершин, залишиться у політиці та владі зможе лише один — або Зеленський, або Порошенко.
День прильоту Порошенка в Україну та день першого судового засідання, втім, показав, що шансів на самозбереження у Володимира Зеленського лишається все менше та менше. Із самого початку — зі сходження Порошенко з трапу літака, все пішло не за сценарієм Банкової. План, власне, полягав у тому, щоб затримати Порошенка на летовищі, надати йому адвоката з системи безоплатної юридичної допомоги, вивести до суду та швидко вліпити арешт. Але з самого початку цей план був провалений.
Зупинитися потрібно було ще місяць тому. Після того, як генпрокурорка Ірина Венедиктова де-факто відсторонилася від підписання підозри Петрові Порошенкові, прикрившись відпусткою, Зеленському треба було зрозуміти, що вертикаль сильна лише тоді, коли вона консолідована та коли їй надходять чіткі команди, команди від того, хто готовий брати на себе відповідальність за них. І ось уже після прильоту Порошенко прикордонники зі слідчими ДБР почали з’ясовувати між собою — хто саме повинен затримувати п’ятого президента, оточеного депутатами від “Європейської солідарності” та натовпом прихильників. Поліція, яка за протоколом, повинна були зреагувати на виклик прикордонників, в базі яких стояв червоний прапорець “арешт”, відсторонилася від процесу. ДБР вимагало, щоб Порошенка затримував спецпідрозділ прикордонної служби. Прикордонники — щоб ДБР викликало власний спецпідрозділ, мотивуючи це тим, що прикордонна служба не є правоохоронним органом! Хвилини спливали. Скандал наростав. Вочевидь, усі залучені служби зверталися по команди нагору. Але нагорі, як відомо, дурнів немає. І замість відповідних команд, які повинні були бути віддані з Банкової, влада посилала своїм силовикам на місці “промінчики добра”! І все, на що спромоглася Банкова у підсумку — видати через одну зі своїх “позаштатних розмовних голів” ображену заяву про те, що Петро Порошенко посмів захищати своє життя та свою волю.
Далі — більше. Яким би одіозним не був суддя Соколов, який розглядав запобіжний захід для Порошенка, він вочевидь — людина з досвідом та системним мисленням. Ставати крайнім в історії, від якої як від вогню розбігалися усі силовики, йому не хотілося. Підсумком став виклик швидкої та самоусунення судді в нарадчій кімнаті, з якої він, якщо пощастить, вийде лише 19-го січня.
Як би далі не розвивалися події навколо суду Порошенка, треба відзначити, що він вже переграв Зеленського, розтрощивши самим фактом своєї появи усю крихку монолітність його вертикалі.Навіть, якщо суд і обере якийсь запобіжний захід (у чому я сумніваюся), засудити Петра Порошенка, а отже й усунути його з активної політики, в справі, від якої як від вогню біжать усі силовики та судді, буде неможливо.
Де ж схибив Володимир Зеленський? Чому маючи повну монополію на владу, своїх силовиків, зелений парламент та Кабмін і відвертий мотив у вигляді особистої ненависті до Порошенка, він вдарився лобом об п’ятого президента, як у шматок скали?
Для того, щоб це зрозуміти, треба звернутися до досвіду Віктора Януковича та політичного процесу над Юлією Тимошенко. Не буду навіть казати про професійну прірву між кадрами, яким було доручено таку важливу для чинного президента політичну справу. Як би негативно ми особисто не ставилися до Портнова, Кузьміна чи Пшонки — треба сказати, що вони були людьми, які не боялися брати на себе відповідальність, розуміли як забезпечити лояльність виконавців, як з майстерністю слідчих НКВС зшити справу. І навіть при цьому для переслідування Юлії Тимошенко їм довелося призначати “одноразового” суддю Кирєєва, оскільки зголоситися вести такий процес зі свідомо заготовленим результатом могла лише людина без життєвого досвіду — всі решта розуміли, що презерватив — виріб, який викидається після використання за профілем!
Річ, утім, не просто в професіоналізмі. Диктатура — це річ, яку не можна зіграти у відосиках з багатьма дублями. Побудова авторитарного режиму вимагає рішучості та повного розуміння як саме, для чого і що саме ти робиш. У Віктора Януковича не було ніяких вагань чи докорів сумління. Ні, він будував в країні авторитаризм з повним усвідомленням. Довічний президент, влада якого тримається на лояльних та багатих силовиках, які годуються з барського столу, а усі альтернативні фінансово-політичні групи повинні або бути знищенні, або харчуватися з того самого столу, меню якого визначає саме він! Свобода слова? Вільні вибори? Не смішіть мої Ескандери! Донецькі випромінювали впевненість — ми прийшли на віки!
Віктор Янукович та його режим, з усіма його бандитами, прокурорами та путінськими грошима, попри цю впевненість, все-таки програв. Хоча наслідки короткочасного донецького ярма ми відхаркуємо й донині.
Яку впевненість випромінює Володимир Зеленський? Чи має він впевнений вигляд на своєму останньому відео, присвяченому всесвітньому дню подяки? Коли майже зі сльозами на очах дякує своїм батькам? Чи справляє Зеленський вигляд адекватної людини, коли не помічаючи скупчення російських військ на кордоні, пише довжелезний пост із запрошенням додому футболіста Андрія Шевченка? В той час, як західні політики влаштовують справжнє паломництво до Києва, сподіваючись почути від Верховного головнокомандувача, хоча якийсь план з відбиття кремлівської атаки?
Володимир Зеленський виглядає слабким і неадекватним ситуації, яка склалася. А слабкість — єдина річ, яку насправді ніколи не пробачають політику. Ані виборці, ані владні клани, які давно не мають за своєю душею нічого людського!
Що чекає на Володимира Зеленського? Він, звичайно, лишається президентом України. Але починаючи із 17-го січня його влада починає всихати як шагренева шкіра. Він не керує, не бере на себе відповідність. Він, вочевидь, не готовий будувати в Україні жорсткий авторитарний режим. Бо влада для цього вихованця криворізьких кухонь — це не найкращий саван. Це чергове шоу, в якому він повинен усім подобатися. Він би, можливо, й хотів би якось сфальсифікувати вибори через ту саму “Дію”, але не знає як. І вочевидь, розуміє, що Захід цього ніколи не дозволить. І що тоді лишається? Електоральна демократія, в якій його рейтинги тануть, а рейтинги Порошенка, який показав цими днями хто є справжнім альфа-самцем української політичного стада, тільки зростають. А парламентські вибори вже за півтора року. На черзі — коаліція, вірогідно Порошенко — прем’єр, новий генпрокурор. Так і російські війська на кордоні не розтануть як роса на сонці. Ні, починати дорослі політичні репресії в такій ситуації може тільки повний ідіот. І всі, хто ідіотом не є — будуть саботувати вказівки з першого кабінету.
Утім, сюрпризи для президента Зеленського тільки починаються. Ще трохи — і щури наввипередки почнуть тікати з його корабля. В політичних та силових елітах почнуться справжні перегони між тими, хто захоче добігти до Порошенка, Ахметова, Авакова, Разумкова, розмінявши свою зраду на гарантії. Гадаю, що першим як завжди встигне Ігор Валерійович. Він любить встигати першим. Так, десь за рік, під тиском соціальної, політичної та військової криз, Володимир Зеленський залишиться один. Можливо навіть без Єрмака.
Втім. Для президента ще не все втрачено. Останні роки своєї каденції він може використати для того, щоби виконавши свою обіцянку про один строк, провести низку реформ. Рейтинг розтане і так, і так. Чому б не лишити після себе хоч щось? Хоча б судову реформу, яка гарантує принаймні, що суддя Соколов не запроторить тебе у СІЗО на другий день після програних виборів? Для Володимира Зеленського наступає критичний час. Час, який визначить, в яких словах він буде описаний в посібнику з історії України. Яким буде вибір президента ми не знаємо. Але, на жаль, здогадуємося!
«Корреспондент»
Соцсети в понедельник, 17 января, разразились шутками и мемами о возвращении пятого президента Петра Порошенко в Украину и его встрече в аэропорту.
Воистину вернулся: соцсети о прилете Порошенко
«TheБабель»
Утром 17 января народный депутат «Европейской солидарности» («ЕС») Петр Порошенко вернулся в Киев из Варшавы. В Украине его не было ровно месяц — с тех пор, как сотрудники Госбюро расследований (ГБР) безуспешно попытались вручить ему повестку на допрос по делу о госизмене и финансировании терроризма. По версии следствия, в 2014-м президент Порошенко сорвал поставки угля в Украину из ЮАР и в сговоре с Виктором Медведчуком пролоббировал контракты на поставку топлива из ОРДЛО. Семнадцатого января суд не смог избрать меру пресечения депутату (вот как это было) — решение должны принять 19 января. За несколько дней Порошенко много раз выступал перед сторонниками, дал несколько интервью (вот краткий пересказ одного из них) и произнес речь в суде. Много о процессе над Порошенко в СМИ говорят и его политические соратники. Общие тезисы для этих выступлений пишет политтехнолог Виктор Уколов — он работает с «ЕС». В распоряжении «Бабеля» есть тезисы за 17 января. Они, конечно, о президенте Владимире Зеленском, Викторе Медведчуке, нереформированных судах и немного о Владимире Путине. Чтобы вам было проще разобраться, мы разделили тезисы на блоки. Там, где утверждения противоречат известным фактам, мы сделали пометки курсивом.
Мария Жартовская, Катерина Коберник Всего за один день в Украине Петр Порошенко дал несколько интервью и не раз выступил перед соратниками. Если вы все пропустили (но как?!) — вот эфирные тезисы «ЕС» от политтехнолога партии
«Українська правда»
Світовий досвід демонструє, що лідери держав та члени їхніх родин, як правило, відпочивають у межах своїх країн та публічно повідомляють своїх громадян про відпустки.
Натомість президент Володимир Зеленський та його офіс завжди розповідають про свої відпустки лише після розголосу у засобах масової інформації.
Так було на початку 2020 року, коли президента Зеленського раптово помітили у Омані.
Останній раз у листопаді минулого року президент з родиною таємно літав до державної резиденції Синьогора, де свій п’ятдесятий ювілей святкував керівник ОП Андрій Єрмак.
Схоже, практику таємних відпусток президент вирішив продовжити і цього року. 4 січня джерела «Української правди» повідомили, що президент Володимир Зеленський разом з керівником свого офісу Андрієм Єрмаком приїхали до гірськолижного курорту Буковель, що у Карпатах.
Голова держави заселився до одного готелю з олігархом Ігорем Коломойським. Номери президента та олігарха розташувались на одному поверсі одного з найдорожчих готелів Буковеля «Редіссон».
Коломойський у коментарі УП заявив, що вже залишає готель, а президент одразу після нашої публікації публічно повідомив про короткий зимовий відпочинок.
Наступного дня, після публікації новин з Буковеля, в політичних колах з’являється інформація про те, що президент з родиною начебто полетів відпочивати до однієї з екзотичних країн на березі Індійського океану.
Про це УП також повідомили кілька джерел з різних політичних партій та правоохоронних відомств.
Саме тому «Українська правда» вирішила перевірити, чи літав президент Зеленський на Сейшельські острови? Чому виникла така інформація? Хто насправді літав на Сейшели? І як це намагалися приховати?
«Главком»
Игорь Эйдман Психологическая нейтрализация шантажистов-истериков
Путин шантажирует Запад собственным самоубийством, а хор западных политиков- психотерапевтов уговаривает его не прыгать с балкона на головы прохожим.
Если бы американцы и европейцы действительно были русофобами, они бы сейчас не пытались удержать Россию от полномасштабной войны против украинского соседа, а с удовольствием смотрели, как она собирается сломать себе на этой войне шею.
Современный европейский идеалистический пацифизм заслуживает уважения, но не эффективен. Псих у власти думает, что его действительно боятся. И это подзадоривает на «подвиги». Западные политики — плохие психологи. Привести шантажиста-истерика в чувства можно, только сказав ему: прыгай, прыгай, злодей, а мы поможем тебе фатальнее грохнуться. Только так можно удержать его от безумных, опасных для окружающих действий.
Апдейт. Некоторые читатели не поняли смысл поста. Он о том, какая политика западных стран эффективнее удержала бы Кремль от войны и агрессии против Украины.
«Цензор.Нет»
По данным источников Цензор.НЕТ, военно-транспортная авиация Великобритании начала поставки в Украину крупной партии самого современного противотанкового вооружения из запасов британской армии.
Как выяснилось, Великобритания поставляет в Украину новейшее вооружение — один из лучших в мире одноразовых противотанковых гранатометов NLAW с калибром гранаты в 150 мм, идеальное оружие для боя в городе и поражения любых типов российских танков.
«Зеркало недели»
Сможет ли государство удержать стабильными цены на газ?
Сергей Следзь Коммуналка упрямо растет, хотя тарифы формально неизменны. Но это пока
«Хвиля»
Різні обставини потребують різних героїв. Подолання минулого не скасовує історичні пантеони, як вважає Володимир В’ятрович. Воно просто творить новий набір імен і нову ієрархію.
Ярослав Грицак Долати минуле таки потрібно: Ярослав Грицак зробив майстер-клас Володимиру В’ятровичу з історії України
«Деловая столица»
Из России импортируется не только коксующийся уголь для нужд украинской металлургии, но и энергетический — на котором работают теплоэлектростанции
62% угля — из России. Может ли Украина избавиться от этой зависимости – Алексей Гавриленко
«Левый берег»
Кремль у своїх намірах відновити імперію радянського типу діятиме шляхом не війн великого масштабу, а коротких кавалерійських наскоків, закамуфльованих під «надання допомоги» або «визволення російських громадян».
Валентин Бадрак Тотальна мілітаризація Білорусі: які загрози це створює для України
«Обозреватель»
Злой одессит: Россия штурмует информационное пространство вбросами с ориентиром на “Casus Belli”
На протяжении последних недель регулярно звучали предупреждения о том, что для более активных действий против Украины, а не только переброски войск к нашим границам России необходим будет повод — “Casus Belli”. Сценариев подобных провокаций великое множество и практически каждый из них уже обговаривался, начиная от провокации с применением некоего химического оружия и заканчивая диверсией в ходе совместных учений России и Беларуси.
Так, сегодня, 18 января, так называемое «Донецкое агентство новостей», являющееся рупором российской пропаганды на оккупированных территориях, сообщило о том, что в начале января около 60 вооружённых людей без опознавательных знаков, но которые являются представителями ВСУ, заняли Новогнатовскую общеобразовательную школу (в окрестностях Волновахи) и «захватили» на подконтрольной Киеву территорию действующего лесного хозяйства, для размещения там 12 бронемашин типа БТР и БМП. Ссылалось данное, так сказать, СМИ на так называемого заместителя начальника Управления так называемой Народной милиции «ДНР» Эдуарда Басурина.
Итак, повторю композицию.
В начале января, военнослужащие ВСУ, на подконтрольной Украине территории, захватили школу и разместили там несколько ББМ, о чём стало известно только сейчас, грубо говоря, две недели спустя.
Создаётся такое впечатление, что так называемые “журналисты” ДАН, после выхода из пост-новогоднего запоя, решили выдать на-гора сенсацию, не задумываясь даже о том, насколько адекватно она звучит.
Но, проблема в том, что это сообщение тут же подхватили ведущие российские СМИ. РИА Новости, Общественная служба новостей, Царъград, DailyStorm , TVC.RU и другие. То есть, этот фейк был сразу же выведен на общефедеральный уровень. Ну, а как же, киевские каратели захватывают школы!
Очевидно, что данный вброс является одним из элементов дискредитации Украины во внутреннем информационном пространстве России и таким образом осуществляется попытка РФ обвинить Украину в неких агрессивных действиях против гражданского населения, с целью последующего их использования в формате “Casus Belli” для оправдания интервенции.
Разумеется, данный эпизод моделирования и ретрансляции фейков не станет полноценным поводом, но он будет одним из многих, которые и призваны, будут сложить общую картину неприятия и ненависти к Украине.
«Фокус»
Энрике Менендес Человек-скандал. Почему Арестович на Банковой был приговором кадровой политике Зеленского
Ушла эпоха… Арестович уволился с поста советника главы Офиса Президента и спикера украинской делегации в ТКГ.
В таких случаях СМИ обычно делают подборку самых ярких, может быть, скандальных высказываний, чем запомнился человек. Но если примерить это к Арестовичу, то у него скандальным было каждое заявление. Каждый раз, когда человек что-то говорил, хотелось покрутить пальцем у виска. Тут в пору попробовать сделать анти-список, типа «адекватные заявления Арестовича». Но этот список будет пуст.
Конечно, проблема не в самом Арестовиче. Я много раз пересекался с ним на эфирах и это обаятельный, не глупый человек, который просто выполняет определённую роль. Почему он на неё соглашается оставлю за скобками, потому что это отвлекает нас от главного – неадекватного Офиса Президента.
Под словом «неадекватный» я имею в виду, что главный переговорный орган страны просто несоразмерен масштабу проблем, которые перед нами стоят. Он просто на просто не в состоянии хотя бы вести переговоры, не говоря уже о том, чтобы дать позитивный результат. Я как-то писал, что вместо всей украинской делегации в минской ТКГ можно поставить картонный трафарет спайдер-мэна и ничего не изменится. Я был не прав. Трафарет смотрелся бы солиднее.
Наша делегация (за редким исключением, ведь там есть и хорошие люди) это заевшая пластинка, которая постоянно ретранслирует глупости. Вредные глупости. А иногда ещё и портит воздух в комнате. Согласитесь, что трафарет выглядит на этом фоне выигрышнее. И это безусловная проблема ОП, ведь рыба гниёт… блин, кого я обманываю – рыба сгнила.
В то время, как нам критически нужны новый переговорный формат с Россией, перезапуск минского трэка и оживление Н4, мы судорожно готовимся – подумать только, что мы всерьёз это обсуждаем, — к вторжению! Зачем нам тогда вообще ОП? Если война это наша единственная альтернатива, то это задача Генштаба. А дороги может и местная власть строить.
В последнем абзаце хочется воззвать к совести и разуму людей, которые принимают решения, но что-то мне говорит о том, что это бесполезно. Хотя попробую – АСТАНАВИТЕСЬ!
«Гордон»
Вадим Денисенко Домашний арест не уменьшит присутствие Порошенко в информационном пространстве. Политически нейтрализовать его может только арест
Одни сутки без меры пресечения. Что дальше?
Первый раунд политической игры «арест Порошенко» выиграл Порошенко. Однако дальше «карнавал» будет заменен рутиной, которая будет умножена на высокий уровень тревожностей в обществе и постепенный выход этого общества из политической апатии.
Конечно, ни о каких майданах речь пока не идет, и это прекрасно понимают все стороны конфликта. Но выход из апатии – это не обязательно Майдан. Итак, давайте попробуем разобраться, что будет происходить в ближайшие недели по делу Порошенко.
Предпосылки и стартовые позиции
- Власть после неудачной попытки вручить повестку Порошенко в конце 2021 года сосредоточила весь свой информационный удар на двух темах: Порошенко испугался и скрылся; Порошенко «подельник» Медведчука. Первая тема была вчера уничтожена, и в этом вопросе Порошенко обыграл всех. Что касается темы Медведчука, то она, в принципе, не снизила уровень поддержки Порошенко. Тема настолько недотянута в информпространстве (о правдивости или лживости, к сожалению, вообще не приходится говорить), что она просто пока не работает. Есть ситуация, которую можно описать термином «слово на слово» без какой-либо доказательной базы и информподдержки этой самой доказательной базы.
- Власти выходят из позиции, что новогоднее турне Порошенко по странам Запада провалено, и его никто активно поддерживать не будет. В этом, очевидно, есть большая доля правды, но ключевыми здесь будут не столько факторы поддержки/неподдержки Порошенко, сколько то, с какими инициативами по деэскалации конфликта с РФ будет выходить Зеленский. Пока об этих инициативах мы ничего не знаем. Поэтому заявление «ЕС» о созыве внеочередной сессии Рады именно по вопросам безопасности – это, очевидно, попытка сыграть на опережение и нанести контрудар. Игра с одной стороны очень рискованная, но, с другой, долгожданная большой частью общества, которая хочет получить хоть какие-то ориентиры. Сейчас сложилась такая ситуация, что большая часть общества ждет кого-то, кто возьмет нас за ручку и переведет через дорогу, как маленьких детей. Собственно, традиционно мы ждем чуда. Но есть достаточно большая часть общества, которая хочет услышать: мы будем защищаться не только на словах. И, собственно, эту часть будет аккумулировать Порошенко. Что касается первой части, то эти люди все еще в надежде смотрят на Зеленского.
- Что касается ресурсов, то единственный возможный вариант для политической нейтрализации Порошенко – арест. Другие варианты, в том числе и домашний арест, вообще не решают ни одного из вопросов власти: бизнес работает, каналы работают, арест имущества не касается задекларированной наличности. Другими словами, для решения поставленных задач властям, как минимум, нужно закрывать телеканалы, что в этот момент выглядит маловероятно. Домашний арест при этих условиях не уменьшает информационное присутствие Порошенко в информационном пространстве вообще. Поэтому любые варианты кроме ареста не решают задачу политической нейтрализации Порошенко.
- «Во время, когда враг стоит у ворот, нельзя воевать внутри» – именно эту тему упустил Офис президента. Попытка власти в ответ сказать, что нет никаких политических преследований, а есть исключительно уголовное производство, достаточно слаба.
Последствия и риски.
- Нынешняя ситуация приведет к определенному росту рейтинга Порошенко и «ЕС» (пока сложно спрогнозировать, но можно допустить рост в районе 2–3% по месяцу). На рейтинги Зеленского эта история особо не повлияет.
- Порошенко и «ЕС» будут пробовать качать историю «Мы единая оппозиция», но в нынешней ситуации вряд ли им удастся это осуществить в среднесрочной перспективе (слишком велик антирейтинг). Однако неумение переступить через себя всех лидеров оппозиции может еще сыграть с ними злую шутку: пока Порошенко опережает их на шаг.
- В стране будет увеличиваться поляризация общества. Сейчас мы начали выходить из общественно-политической апатии, которая длилась весь прошлый год. И можно с большой долей вероятности говорить о росте настроений «Все задолбало», причем независимо от политических взглядов (эти настроения будут и у поклонников Зеленского, только они будут канализировать свой негатив на противников президента).
- У нас будут доминировать три разновекторные тенденции: желание защищаться и усиливать государство, желание пересидеть проблемный период где-то так, чтобы никто не нашел, и желание пойти на все уступки РФ. Собственно, от доминирования одной из этих трех тенденций будет зависеть будущее Украины.
И последнее. К сожалению, мы не можем не помнить: ход истории изменяют не только герои. Но и предатели. Во всей этой истории победит тот, у кого будет меньше продажных людей в команде.
СтранаUA
Алексей Романов: В начале февраля окончательно сложится пазл новой мировой политики. К сожалению, хороших вариантов для Украины нет
4 февраля открываются олимпийские игры в Китае.
В этот же день в Пекине состоится встреча Владимира Путина и товарища Си.
До конца января Кремль требует от США и НАТО ответов на свои предложения.
Сложив два плюс два, мы понимаем, что полученные от коллективного Запада ответы окажут прямое влияние на соглашения с Китаем.
Запад, похоже, готов договариваться с Россией по ограничению военной активности в Восточной Европе. Однако не готов официально отказаться от права Украины на членство в НАТО.
Хотя именно это и есть одной из «красных линий», не переходить за которые требует Кремль.
И тут уже никого не волнует, что в одном из основополагающих документов украинского государства — в Декларации о суверенитете — имеется прямой запрет на вступление в военные блоки. На этой Декларации основаны два других основополагающих документа государства — Акт о независимости и Конституция Украины.
Я об этом недавно публиковал статью в «Стране».
Запад отчаянно нуждается в России, потому что сейчас идет сильнейшее противостояние США с Китаем. И чтобы перетянуть Москву на сторону коллективного Запада, они, похоже, готовы заключать почти любые сделки.
Сейчас плюшкой для Кремля может являться выполнение Украиной политической части Минских соглашений. В таком случае Украину может ожидать модель управления, применяемая после войны в Боснии — конфедерация с коллективным управлением. Там руководят триумвират представителей от основных этносов и иностранный «Верховный Представитель».
Альтернативой может быть приднестровская модель – решение вопросов безопасности, возвращение предприятий законным владельцам, но без политической реинтеграции, с двумя центрами власти.
Дедлайн неумолимо приближается. Идеальных для Украины вариантов, к сожалению, нет.
Такова судьба всех государств, власти которых согласились стать пешками в чужой игре.
«Апостроф»
Кремль и российский МИД продолжают нагнетать дипломатическую обстановку вокруг нашей страны. Риски, что политический конфликт перейдет в силовую фазу, возрастают с каждым днем. Основная цель Москвы – чтобы США согласились убедить Киев в реализации «Минских соглашений» в кремлевской трактовке, что автоматически превратит Украину в некое подобие Боснии и Герцеговины, создав условия для ползучего демонтажа государственности. Какими средствами российская верхушка будет этого добиваться и почему на самом деле в Вашингтоне могут быть не против такого сценария.
Владимир Шевчук Опять «Минск»: с чем прилетает в Украину госсекретарь Блинкен
«Факты»
Жуткий случай произошел в Запорожской области. 17 января в подвале одного из частных домов в поселке Радивоновка Акимовского района обнаружили тело 11-летнего Максима, которого искали пять месяцев. Ребенка закопали на глубину два метра, а сверху место преступления залили бетоном. В тот же день были задержаны двое подозреваемых в убийстве мальчика. Оба — местные жители. В полиции их имен не называют, но «ФАКТАМ» известно, кого именно подозревают в убийстве ребенка.
По официальной версии следствия, мальчика удерживали в подвале в течение двух недель и периодически избивали его. Когда от полученных травм Максим скончался, убийцы спрятали его тело, а сами уехали в Запорожье, где скрывались на съемной квартире. В задержании подозреваемых принимали участие бойцы спецподразделения КОРД.
РБК-Украина
Украина пережила самую мощную за последние годы кибератаку на правительственные сайты и ресурсы. Кто за ней стоит и надо ли готовиться к новой, еще более опасной угрозе – ниже в материале РБК-Украина.
Кибератака на Украину. Зачем хакеры «положили» госсайты и чего ждать дальше
UAinfo
Олена Косенко Англосакси та слов’яни
Дві події, які, на перший погляд не мають нічого спільного між собою, відбулись сьогодні: сьогодні двоє заможних людей повернулись додому як герої. Хто ці двоє? Порошенко та Новак Джокович. Обоє заможні, обоє відомі у світі. І обоє думають, що закони пишуться не для них. Але якщо в Україні поки що закони дійсно пишуться тільки для тих, у кого не густо у кишені, то, слава богу, їснуть країни, де закони все ж поширюються і на смертних і на тих, хто думає, що вони особливі.
Я ціную Джоковича як талановитого тенісиста, хоча ніколи особливо ним не цікавилась. Але події останніх днів примусили звернути увагу на цього спортсмена. І треба визнати, що пан Джокович дуже втратив від того, що світ навів на нього лупу. Стало неприємно, коли дізналась, що він вирішив, що може приймати участь у змаганнях, не виконуючи вимог, які виконують переважна більшість громадян цивілізованих країн. Виявилось, що він навіть давав інтерв’ю під час своєї хвороби на коронавірус без маски.
Неприємно вразило, коли батько і одночасно тренер тенисіста Срдян Джокович кваліфікував рішення австралійських суддів про позбавлення візи синові як замах на вбивство. Президент Сербії пішов ще далі і звинуватив президента Австралії Скотта Моррісона у заграванні зі своїми виборцями, щоб отримати більше голосів на виборах, які відбудуться незабаром. В новинах Іспанії навіть говорили, що він погрожував, що Сербія розірве дипломатичні стосунки з Австралією.
Поки відбувалась епопея з Джоковичем, мої відчуття були роздвоєні: з одного боку жаліла Джоковича і бажала мирного вирішення конфлікту. З іншого боку думала про те, що все ж закони мають виконуватись. У протилежному випадку мир просто загрузне у хаосі. Але коли почали з’являтись подробиці щодо поведінки Джоковича, його оточення, його президента, мої симпатії ставали все меншими. Коли ж я обговорювала поведінку серба з моїми колегами іспанцями, всі однозначно стверджували, що закони мають виконуватись усіма членами суспільства.
Треба ж було так статись, що саме у ці дні спалахнув скандал з англійським прем’єром Борисом Джонсоном щодо поведінки його та його оточення у період карантину. Спочатку стало відомо, що під час похорону і трауром за чоловіком англійської королеви Елизавети Другої принцем Едінбургським, коли королева, виконуючи вимоги діючих правил, сиділа у жалобному вбранні самотня як останній листочок на дереві на довгій церковній лавці у каплиці Святого Георгія Віндзорського палацу під час відспівування покійного чоловіка, на Даунінг-стріт 10 політики з оточення Бориса Джонсона проводили свою традиційну вечірку з випиванням вина. (Англійський варіант «Велюру»?)
Борис Джонсон та інші політики теж вирішили, що закони і правила то не для них. (Доля вже один раз покарала Б. Джонсона, пославши йому таку важку форму коронавірусу, що медики вже хотіли радити готуватись до найгіршого. Це було покарання за те, що Джонсон спочатку не сприйняв серйозно Covid) Але англійці так не думають. В останні дні факти про порушення карантину високопосадовцями стали однією з важливих новин. Рейтиг Бориса Джонсона різко впав і дорівнює 22%. Такий самий рейтинг мала Тереза Мей перед відставкою, коли вона ніяк не могла підписати остаточний документ про вихід Великобританії з ЄС.
Члени Парламенту вже набрали половину потрібних голосів, щоб відправити у відставку Бориса Джонсона.
Борис Джонсон задумав план порятунку. По-перше, він введе сухий закон у парламенті. По друге, він звільнить свого персонального секретаря Мартіна Рейнольдса, песонал по комунікаціям теж буде звільненим.
Не знаю, чи переживе Борис Джонсон Скандал. Мене у цій історії так само в історії з Джоковичем радує те, що в англо-саксонському світі є преса, політики, громадянське суспільство яке ще знає, що таке добро і що таке зло, що є сили, які вимагають виконувати закони всіма членами суспільства, якими б відомими, впливовими чи заможними вони б не були. Депортація Джоковича, коливання крісла під Борисом Джонсоном мені особисто дають надію і віру у те, що ще не все світі пропало, прогнило і смердить.
В Україні, на жаль, сьогодні задушливо, тому що немає свіжого повітря ні у владних кабінетах, ні нижче.
Дивилась відео, де чоловіка збивають, здається у Харкові, на пішоходному переході. На пішоходному переході!!! Чоловік стоїть, а повз нього мчать машини. І жодна не загальмувала до тих пір, поки чоловіка не збили. Не загальмували водії, тому що в Україні мало хто виконує правила дорожнього руху. Коли я дивилась це відео, пригадала, як на початку 2000-х років я переходила вулицю взимку в Чернівцях на Соборій площі на пішоходному переході з моїми двома близнюками, які тоді мали три роки. Була зима, слизька бруківка була вкрита сніжною кашою. Коли я переходила з двома дітьми за руки, ніяка собака не зупинилась. Я раптом опинилась на вузькій слизькій дорозі між двома рядами машин, які рухались. Вже пройшло багато років з того дня, а я ще й сьогоді боюсь, що щось може трапитись.
Ніде не існує раю. І в Англії порушують правила та закони. Але журналісти, політики, громадяни хапають за ноги політиків, спортсменів і показують їм їхнє місце. І у нас є такі політики, такі журналісти, такі громадяни. Але їх критично мало. Більшість схожі на тих водіїв, які не зупиняються, коли пішохід переходить вулицю. Мене дуже злили відео на початку епідемії, які показували якісь заняття у садочку чи засідання депутатів районних рад, де було видно, що присутні тримали маски на бороді, на роті. Майже ніхто не одягав маску так, щоб закрити рот та ніс.
Якщо ми самі не будемо виконувати норм та законів, ми будемо обирати до органів влади людей, які також не виконують правил. І якщо такий прицип доходить до самого верху, то тоді ми маємо при владі людей, які зробили свій капітал, перебуваючи на державній службі як Петро П’ятий або маємо президента, який їде на відпочинок тоді, коли країна стоїть перед загрозою великої війни.
Те, що стало відомо про поведінку Бориса Джонсона і Новака Джоковича, думаю, вплине на подальшу кар’єру цих людей.
Коли відомості про не просто некрасиві вчинки, а про злочини наших політиків почнуть впливати на їхнє майбутнє? Сподіваюсь, питання не завжди буде риторичним.
Liga.Net
Британія зброєю підтримала Україну. Ми переклали статтю міністра оборони Бена Воллеса, яка пояснює мотиви: про НАТО, Україну та агресію РФ
В ім’я всіх людей у Європі. Повний переклад статті міністра оборони Великої Британії
«Эхо Москвы»
Лев Понамарев Кто остановит безумных?
Поражает невероятная беспечность в обсуждении ситуации, в которой оказалась Россия на международной арене.
Зажатая между Вашингтоном и Пекином, отступающая из Казахстана, она выдвинула ультиматум НАТО.
Долгое время лейтмотивом двусторонних отношений между Россией и Западом была нехитрая формула «не загоняйте крысу в угол». Сейчас же в угол парадоксальным образом оказались загнаны все – и НАТО, и Россия. Когда ты угрожаешь «партнерам» военной силой, ты уже не можешь позволить себе, чтобы слова оказались пустыми в случае их проверки. Если перевести на понятийный язык – а именно он сегодня и определяет ту реальность, в которой мы находимся – за такой «базар» нужно «отвечать».
Я обращаюсь к представителям политической и экономической элиты России. Вы уверены, что вы сможете ЭТО контролировать? Вы уверены, что у вас хватит сил сдержать обвальную цепочку необратимых событий, которые втянут нас в полный разрыв отношений с Западом и военную мясорубку? Успеете ли вы удержать безумцев, готовых рискнуть тысячами, если не миллионами жизней, в миллиметре от Большой Красной Кнопки, предназначенной для «ограниченного ядерного удара» в целях «сдерживания агрессии превосходящих конвенциональных сил»?
Есть такие конструкции в юриспруденции: «относился к опасным последствиям безразлично» и «самонадеянно рассчитывал избежать опасных последствий». И то и другое – про вину в юридическом смысле.
Невозможно просчитать, как мир будет выбираться из этой искусственно созданной западни. Но зато можно точно просчитать последствия большой войны с участием России. Это самоубийство, это гибель государства, это подлинное, концентрированное безумие, и мы находимся от него в одном шаге. Безумие – и преступление! – уже в том, чтобы толкнуть нас на эту грань.
Какой же выход из угла? Вы и есть этот выход. Люди во власти, люди, имеющие любые рычаги влияния в политике и экономике, должны сделать все, чтобы войны не просто не было, но и не могло быть. Гражданское общество будет бороться против войны, но без работающего механизма сдерживания безумия во власти худшего избежать не удастся. Те, кто может, должны сказать на самом высоком уровне:
«Войны с Украиной не будет»
Сделайте это ради самих себя. Послушайте вполне приближенного к власти эксперта Валдайского форума Дмитрия Суслова:
«Вариант гипотетического вторжения России на Украину в ответ на отказ США и НАТО уважать российские «красные линии», о котором постоянно говорят на Западе, действительно представляется абсурдным и контрпродуктивным: он не уменьшит безопасность США и их союзников (они в любом случае не будут воевать с Россией из-за Украины), но лишь еще более консолидирует против России»
P.S. Отдельно хочу обратиться к тем, кто пребывает в твердой уверенности, что «вероятность войны крайне мала». Даже если вы правы, и действительно крайне мала – это значит, что вероятность существует. И нужно не убаюкивать публику, а консолидировать против войны, используя для этого любые площадки.
DW на русском
По усредненным оценкам, налог на сверхбогатых позволил бы ежегодно собирать свыше 2,5 трлн евро. Эти деньги можно было бы пустить на борьбу с пандемией и бедностью, полагает целый ряд международных организаций.
Активисты требуют ввести глобальный налог на сверхбогатых
«Сегодня»
Усик раскрыл гонорар за бой с Джошуа
Александр Усик утверждает, что 18 миллионов долларов, которые, по данным британских источников, он заработал за сентябрьский победный бой с Энтони Джошуа, слишком преувеличенная цифра.
В реальности, судя по словам украинского боксера, он получил 1,6 миллиона фунтов чистыми, это порядка 2,18 млн долларов.
«Синьхуа»
В одном из детских садов уезда Дэцин в провинции Чжэцзян состоялось традиционное культурное мероприятие в честь праздника Весны.
Bigmir.net
Уривки з учнівських творів. І сміх, і гріх
-
Двадцять років боги заважали Одіссею повернутися додому з-під стін Трої. Принаймні так він пояснював дружині.
-
Гайдамаки накопичили велику потенцію і вилили її на всю нинішню Черкащину.
-
Після війни країна почала відновлювати розруху.
-
Навколо було тихо, наче всі вимерли. Яка краса!
-
Армія бігла, а попереду біг Наполеон, втрачаючи свою честь щохвилини.
-
Перші залізниці допомагали людям потрапити в ще необділані ними місця.
-
У двір в’їхали двоє коней. Це були сини Тараса Бульби.
-
У Тараса Бульби було два сини: один Остап, другий Бендер.
-
З творів Панаса Мирного селяни довідалися, як їм погано живеться.
-
На березі річки доярка доїла корову, а у воді відбивалося все навпаки.
-
Влітку ми з пацанами ходили в похід з ночівлею, і з собою взяли тільки необхідне: картоплю, намет і Марію Іванівну.
-
Селянин був заможний: він мав свиней і дружину.
-
Шовковисті, біляві локони вибивалися з під її мереживного фартуха.
-
У цій ось позі їх і побачила няня. Побачивши, що вони довго цілуються, няня до них приєдналася.
-
Автор зробив героїню свого роману матір’ю.
-
Юнаки працювали день і ніч, не покладаючи рук, не встаючи з ліжка.
-
Кобила подивилася на візника через плече і заіржала нелюдським голосом.
-
Хлопчик зайшов до кімнати, опустив голову, і так стояв – униз головою.
-
Сидить дівчина на камінчику, а в заду у неї темний ліс чорніє.
-
Він брав одеколон і душив клієнта.
-
Мова автора багата і калорійна.
-
Здавалося б, усе вже позаду – мука, смерть, але тут доля підготувала йому ще один удар.
-
Коли здоров’я відмовило, йому все ж довелося лягти в ліжко, але і тут він знайшов собі роботу.
-
Що це за суспільство, у якого таке дно, члени якого опускаються так низько?
-
На ялинці висіли вогники, Дід Мороз і Снігуронька.
Рубрика «Муралы мира»
Мурал: «Мытьё полосок зебры»
Автор: Бэнкси
Адрес: Мали, Западная Африка
Автор публикации
Arkadiys
19.01.2022
в 14:44
«Великобритания начала поставки в Украину противотанковых гранатометов NLAW — лучших в мире гранатометов для боя в городе, не имеющих аналогов в России»
Зря она это сделала.
Завтра все они будут у Путина.
Ермак сам их отвезет.