Пресс-обзор 31 августа 2021 г.
Лучшие материалы в Сети, которые мы отобрали для наших читателей!
«Главред»
Юрий Гаврилечко До новых Смел осталось недолго: к чему приведет повышение цен на газ
Ежемесячная цена и ее повышение будут сказываться на украинском производстве.
Компания Нафтогаз повысила ежемесячную цену на газ сентябре до 12 гривен за кубометр для трети своих потребителей.
Украина никуда не ушла от формулы «Амстердам+», потому повышение, в первую очередь, связано с тем, что цена на газ в Европе выросла. То есть Нафтогаз в данном случае получит дополнительную прибыль «из воздуха», потому что себестоимость добычи украинского газа ничуть не увеличилась, а объемов закупок в летний период нет.
В сентябре подорожание вряд ли будет сильно заметным, но с началом отопительного сезона, уже в октябре-ноябре, когда стоимость газа может перевалить за 20 гривен за куб, начнется самое интересное. Особенно, с учетом того, что мораторий на отключения граждан от жилищно-коммунальных услуг за неуплату уже снят.
Как в дальнейшем будет работать система ЖКХ в Украине сейчас вряд ли кто-то скажет. Потому что при фантастических ценах с одной стороны и невозможности их оплачивать с другой плюс возможности прекращать подачу услуг, то мы с огромной скоростью летим в 18 век.
Из предприятий, которые поставляют услуги населению, по меньшей мере, половина заключила годовые контракты с Нафтогазом. Но ежемесячная цена и ее повышение будут сказываться на украинском производстве. А поскольку у нас темпы производства уже падают, то, вероятно, и в дальнейшем это падение продолжится.
Кто именно от этого пострадает – пока сложно сказать, нужно дождаться новых цен и того, как они отразятся на индексе цен производителей и на объемах производства. Ведь те отрасли, которые потребляют больше всего энергоресурсов, как правило, находятся в собственности финансово-промышленных групп, которые решают свои проблемы с обеспечением энергией способом, отличным от обычных граждан.
Но однозначно в отопительном сезоне от него пострадают все потребители – от обычных граждан до городов, где потребители обеспечиваются коммунальными предприятиями. Исходя из этого, Украине стоит ожидать новых Алчевсков или Смел – катастроф, которые будут в разных местах, но, скорее всего, одновременно.
ЦензорНет
Назар Заболотний Республіка Банкова. Чого нас вчить президентство Зеленського?
У 2019-му українці на президентських виборах проголосували за кандидата, який не знав майже нічого про роботу державних інституцій. Вчорашній комік Володимир Зеленський став головою країни, президенти якої традиційно порушують Конституцію і концентрують у своїх руках якнайбільше влади. І він від цієї традиції теж не відмовився.
Зеленський обійняв посаду президента 20 травня 2019 року і з перших хвилин розпочав формування своєї вертикалі влади: в інавгураційній промові він оголосив, що розпускає парламент.
Із точки зору цементування власної влади те, що вибори народних депутатів вдалося наблизити в часі до тріумфальної перемоги на президентських, – дуже вдалий технологічний крок. На Банковій планували, що новий президент зможе отримати фракцію, яка матиме значну кількість народних депутатів.
Так і вийшло: партія «Слуга народу» завела під купол Ради 254 депутатів і сформувала монобільшість. Тобто не потребувала жодної іншої політичної сили для створення коаліції.
У перші місяці роботи народні депутати ухвалювали велику кількість законів майже без обговорень і дискусій, адже монобільшість голосувала, немов за помахом чарівної палички. А точніше – синхронно із повідомленнями, які приходили депутатам в чати в Телеграмі. Цей формат роботи парламенту нарекли «турборежимом».
Одним із перших рішень новообраний парламент позбавив народних депутатів недоторканності. Щоправда, за два роки, поки діє закон, жоден народний депутат так і не опинився під вартою.
Свою виборчу кампанію Зеленський будував зокрема й на тезі про швидке досягнення миру. Оскільки некомпетентність у таких складних процесах може надто дорого коштувати, громадяни вийшли на мітинги, щоб застерегти главу держави від необдуманих кроків у процесі переговорів із Владіміром Путіним. Формальним організатором акцій став «Рух опору капітуляції», до якого увійшли політики, громадські діячі, ветерани російсько-української війни та волонтери.
Однак, риторика глави держави дещо змінюється після зустрічі у Нормандському форматі із президентом держави-окупанта. 9 грудня Зеленський заявив, що ніколи не піде на поступки Росії.
Очевидно, на Банковій зрозуміли, що будь-які поступки державі-агресору щодо легалізації маріонеткових псевдореспублік ДНР та ЛНР не будуть сприйняті суспільством та спровокують серйозну реакцію громадян, особливо ветеранів російсько-української війни.
Після зустрічі у Парижі відбувся обмін полоненими між Росією та Україною. Окрім російських військових, Україна передала державі-агресору обвинувачених у вбивствах учасників Євромайдану бійців підрозділу «Беркут», тобто українських громадян. Їх випустили з залу суду. Дуже сумнівний крок і з точки зору права та українського законодавства, і з перспективи встановлення винних у масових розстрілах під час Революції Гідності.
Багато запитань викликають і кадрові перестановки в уряді, зокрема те, в який спосіб звільнився його очільник Олексій Гончарук. Свою заяву про відставку він поніс на Банкову, тоді як мав подавати її Верховній Раді.
Після відставки Кабміну до влади прийшов черговий маловідомий уряд під керівництвом Дениса Шмигаля. Щоправда, повністю його сформувати не вдалось. Обов’язки міністрів економіки, енергетики, культури і освіти виконували заступники міністрів, яких досить часто змінювали.
Поки в Україні змінювався уряд, у світі розпочалася пандемія вірусу COVID-19. До якої Україна, звісно ж, виявилася абсолютно не готовою: не було ані тестів для виявлення хвороби, ані ліжок із подачею кисню для важкохворих. Маски та антисептики на якийсь час стали дефіцитними товарами.
На початку березня Кабінет міністрів вирішив запровадити карантин, який порушує Конституцію й обмежує права людей. Для того, щоб змусити людей сидіти дома і ввести жорсткий локдаун, Основний Закон передбачає лише один механізм – надзвичайний стан. Його вводить президент за згодою парламенту. Але надзвичайний стан тоді так і не оголосили. Натомість у державі змінювали міністрів охорони здоров’я, як рукавички, та непропорційно до рівня небезпеки залякували людей.
У квітні уряд розбалансував систему призначення на державні посади. Почалась практика так званих карантинних конкурсів на посади. Одразу після парламентських виборів нардепи внесли суттєву зміну в закон про держслужбу. Під вивіскою очищення виконавчої влади від корумпованих попередників народні обранці дозволили урядовцям звільняти чиновників в своїй вертикалі без належних на те підстав. А в квітні 2020-го ще й дозволили урядовцям призначати «своїх» людей без конкурсу. Тому нелояльних швидко звільняли, а на їхні посади шукали менш принципових. Не дивно, що за таких обставин виник кадровий голод.
Окрім того, у квітні 2020-го Верховна Рада скоротила видатки бюджету і виділила майже 65 мільярдів гривень у спеціальний фонд боротьби із коронавірусом. Здавалося логічним, що ці гроші мали б витрачати виключно на боротьбу із наслідками коронавірусу: закупівлю медикаментів, доплати лікарям і таке інше. Натомість грошима на боротьбу із коронавірусом почали частково фінансувати доплати працівникам Міністерства внутрішніх справ, майбутні місцеві вибори і навіть «Велике будівництво» доріг.
Ще один напрямок діяльності президента Зеленського: перетягування центру ухвалення рішень із Грушевського на Банкову. Альтернативною владою несподівано стала Рада національної безпеки та оборони. Мемом стають її п’ятничні наради, однак рішення РНБО – не такі вже й дотепні.
Наприклад, у березні 2021 року президент на виконання рішення РНБО скасував Указ про призначення Тупицького і Касмініна суддями Конституційного суду. Все тому, що КСУ ухвалив рішення, що процедура декларування доходів державними службовцями і повноваження створеного за попереднього президента Агентства запобігання корупції порушують Конституцію.
РНБО ніколи ще не був настільки впливовим органом, як у часи Володимира Зеленського. Ще один приклад: накладання санкцій на громадян України і їхні підприємства.
У лютому РНБО ввела санкції щодо проросійського політика народного депутата України Віктора Медведчука. Поміж іншим, він володіє підприємствами, які продавали в Україні російське пальне. А його однопартієць Тарас Козак володів трьома телеканалами, які розказували в Україні російську пропаганду. Накладення санкцій дозволило обрізати частину джерел фінансування проросійських політиків і трьох платформ для поширення маразму і ненависті до України. Але разом з тим, санкції проти власних громадян – незаконні.
І ось ми дісталися до тридцятої річниці проголошення незалежності України. Команда президента контролює законодавчу і виконавчу влади і дедалі рідше керується українським законодавством під час ухвалення рішень.
Із простими рішеннями, які всім подобається, є одна проблема: вони розбещують виборців. І політики, які обрали такий шлях, мусять усе більше і більше намагатися сподобатись виборцям. Така стратегія створює занадто мало принципових змін. І в підсумку якась проблема, яку треба було почати серйозніше розв’язувати, може потягнути на дно всі рейтинги.
Перші два роки президентства Володимира Зеленського вчать нас тому, що державна влада в Україні страшенно незбалансована. На тридцятому році незалежності вся державна машина підкоряється волі однієї людини, а з історії ми знаємо, що це нічим добрим не закінчується.
Абсолютно всі українські президенти зловживають своєю владою і намагаються сконцентрувати якнайбільше повноважень у своїх руках. Іноді вони переходять авторитарну межу – і громадяни збираються на революцію, аби усунути главу держави. Однак, одразу після цього українці обирають чергового лідера, який пообіцяє їм краще життя.
У чому ж проблема: невже ми постійно обираємо не тих людей? Чи, можливо, сама державна система із центруванням влади в руках однієї людини не підходить Україні?
Стає очевидним той факт, що форми правління, в яких фігурує президент, не ведуть нас ні до чого доброго. Можливо, час розривати це зачароване коло?
Камент админа Oko.cn.ua: — Нет ничего наивнее, чем уверенность, что «собака порылась» в должности Президента. Потому что причина разрухи находится всегда в голове.
«Буквы»
Ксенія Мартинова — дочка партнера Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова у групі «Приват» Олексія Мартинова та колишня дружина нардепа з фракції «Слуги народу» Олександра Трухіна — потрапила в ДТП та уникла відповідальності за це.
Ексдружина «слуги» Трухіна уникла покарання за смертельне ДТП — журналістка Руденко
«Корреспондент»
Обложка журнала «Корреспондент» №16 (880) от 26 августа
«TheБабель»
Украинского футболиста Андрея Шевченко в Италии до сих пор называют re — «король». В конце 1990-х и начале 2000-х он был форвардом клуба «Милан» и главной звездой итальянского футбола. Именно поэтому свою автобиографию Шевченко сначала издал в Италии. Книга Forza gentile вышла в апреле этого года и описывает события с детства Шевченко и первых дворовых футбольных матчей до завершения карьеры футболиста в 2012 году. Там есть и поминутные описания знаковых матчей, и рассказы о жизни за пределами поля, и воспоминания о людях, повлиявших на его карьеру. Один из них — тренер киевского «Динамо» Валерий Лобановский. Вспоминает Шевченко и о том, как в 1999 году его хотели похитить. Этой осенью адаптированный вариант биографии футболиста и тренера должен появиться на украинском. А пока мы пересказываем самое интересное из оригинальной итальянской версии.
«Українська правда»
29 серпня ДТП тижневої давнини на Бориспільській трасі раптово викликала чимало резонансу.
Причиною стала участь у ній нардепа з президентської фракції Олександра Трухіна. За інформацією ЗМІ, він знаходився в новому дорогому Audi, яка врізалася у Ford, а той, своєю чергою, протаранив Daewoo. В аварії постраждало 6 людей.
Можливо, це ДТП назавжди залишилося б лише в оперативній стрічці правоохоронців, якби в одній з автівок, яку протаранила Audi, не перебували голова комітету арбітрів Української асоціації футболу італієць Лучано Лучі та його перекладач Роман Лишень.
Саме через постраждалих футбольних функціонерів ДТП спочатку зацікавила спортивні ЗМІ, а згодом й інформагентства.
Проте навіть у цій ситуації історія могла канути в Лету, якби згадки про депутата та ДТП не почали зникати зі стрічок новин.
«Главком»
Борислав Береза Реинтеграция Карабаха. Украине есть чему поучиться у Азербайджана
Немного хронологии.
- 17 октября 2020 года вооружённые силы Азербайджана взяли под контроль город Физули в Нагорном Карабахе.
- В начале январе 2021 года, президент Азербайджана Ильхам Алиев поручил построить в Физули международный аэропорт.
- 14 января состоялась церемония закладки фундамента будущего аэропорта.
- В конце июля закончено строительство взлётно-посадочной полосы.
- В начале августа уже прошла проверка взлётно-посадочной полосы.
- 13 августа стало известно, что первый рейс из аэропорта Физули назначен на 3 сентября.
- Сегодня, 29 августа, Ильхам Алиев проинспектировал аэропорт и убедился, что он уже принимает бизнес-джеты. А в сентябре аэропорт начнёт работать и принимать регулярные рейсы.
Менее 9-ти месяцев от момента принятия решения до реализации такого серьёзного инфраструктурного проекта, как международный аэропорт. Я не буду проводить параллели с тем же Шулявским мостом, который никак достроить не могут или со сказками про 1 миллиард деревьев, которые пообещал президент Украины и на этом обещании всё пока закончилось. Хотя, скажу о том, что нигде не висели борды про то, что аэропорт строят в рамках какой-то президентской программы типа «Велике аэропортобудівництво». Просто строили в рамках государственной стратегии. Быстро и, как сказали эксперты, качественно. В этом главное отличие того, что происходит в Азербайджане от того, что делает власть в Украине. Там реализуется стратегия, а у нас её банально нет. Но так будет не всегда и рано или поздно, но и в Украине все будет, как должно. А Азербайджану моё уважение за системную реинтеграцию Карабаха. Есть чему учиться.
«Сегодня»
В ночь на 31-е августа Владимир и Елена Зеленские прибыли с официальным визитом в США. Президент Украины и первая леди посетят Вашингтон по приглашению Джо Байдена.
Елена Зеленская в голубом костюме украинского дизайна прибыла в США
Камент админа Oko.cn.ua: —— Ну да, ну да. Глядя на снимок, зрители могут лично убедиться в том, что на дворе именно «ночь на 31-е августа». Вообще-то в Вашингтоне практически полдень 30 августа.
Espreso.tv.
Виталий Портников Встреча Зеленского с Байденом: сенсации не будет
В том, что встречу президентов Соединенных Штатов и Украины перенесли в очередной раз, я не усматриваю никакой особой сенсации. Сенсация была бы, если бы встреча состоялась в намеченное время
Это означало бы, что политический шторм, в котором оказалась американская администрация на фоне вывода войск из Афганистана, захвата страны «талибами» и террористических актов в Кабуле, вдруг прекратился. А о прекращении кризиса говорить не приходится. Более того — он только начинается.
Так что перенос встречи не связан с каким-то личным отношением к Владимиру Зеленскому, но и с более насыщенной повесткой визита, как о том говорят в Киеве, он тоже не связан. Он связан исключительно с графиком президента США и его приоритетами на данный момент. Доказать это легко. На днях переносилась и встреча президента США с премьер-министром Израиля. И это при том, что уровень отношений США и Израиля трудно сравнить с уровнем отношений США и Украины. И при том, что лично Джо Байден должен был бы быть заинтересован оказать поддержку Нафтали Беннету после того, как предшественник действующего главы израильского кабинета Беньямин Нетаньяху не скрывал своих симпатий к Дональду Трампу. И, тем не менее, встречу тоже перенесли. И в Израиле считают большим успехом тот факт, что вместо запланированных 20 минут она продолжалась целых 50.
Так что будем внимательно следить за хронометражем переговоров американского и украинского президентов. Но — без чрезмерных эмоций. Это визит трудного времени. Главным его содержанием будут не переговоры глав государств, которые скорее являются символическим утешением после того, как Байден не встречался с Зеленским перед переговорами с Путиным и перед договоренностями с Меркель по «Северному потоку-2». Вопрос прежде всего в том, чего удалось добиться украинским чиновникам и их американским коллегам в ходе подготовки поездки украинского президента и какими будут американские требования к Киеву относительно развития отношений с Украиной. И будем понимать, что лучше бы этот визит прошел месяцем раньше или месяцем позже. Потому что администрации в буквальном смысле слова — не до нас. И разговоры о том, как Зеленский возьмет и «спасет» Байдена, потому что перенесет внимание американской аудитории с проблем Афганистана на поддержку Украины, могут вести только очень наивные люди, которые не понимают того, как выглядит настоящая политика и как формируется общественное мнение. Афганистан сегодня — это реальная проблема, кровоточащая рана. Нападение России на Украину — конфликт, с которым сжились и в котором нет особых новостей. Именно поэтому приезда Зеленского американское общественное мнение, к сожалению, просто не заметит. А в отсутствие в Вашингтоне конгрессменов украинскому президенту не удастся даже продемонстрировать политическую поддержку украинской позиции по «Северному потоку-2». Придется лишь выслушивать претензии, которые будут высказываться впопыхах — коррупция, попытка контролировать судебную систему и антикоррупционные органы, засилье олигархов. Лапшу на уши администрации все равно не удастся повесить.
Именно поэтому будущее отношений с Вашингтоном зависит от того, насколько адекватной будет реакция Зеленского и его окружения на эти претензии.
«Обозреватель»
Михаил Бно-Айриян Украине тридцать. Чего я так и не услышал на главный юбилей страны
Святкування Дня Незалежності завершено. Важлива дата. 30 років.
До неї країна готувалася дуже довго.
Ми всі побачили гарний виступ Президента, яскравий парад, піднесений концерт і Кримську платформу.
Начебто, все сучасно, круто і десь навіть сміливо. Але в мене все одно залишився присмак якоїсь недосказаності.
Я свідомо не писав одразу, хотів ще раз все перечитати, переосмислити та прислухатися до внутрішнього себе.
І нарешті зрозумів, чого я не почув.
Я не почув майбутнього.
Мені бракувало сенсів. Про те, куди рухаємося і як.
Я знову прочитав промову Президента на Майдані Незалежності. Потім у стінах Парламенту. Послухав виступи Прем‘єр-міністра та Голови Верховної Ради. Здається, все гарно, є зміст і меседжі.
Але 40-літні молоді люди, яким доля випала зараз бути у керма країни, говорили до мене смислами минулого. Ну і трохи сьогодення.
Без минулого немає майбутнього. Це правда. І послання про «відновлення незалежності» та «наслідування Київської Русі» — безумовно вірні.
Як і, напевно, правильно щороку говорити про унікальний літак «Мрію» (побудованого, до речі, ще за Радянського Союзу) та потенціал «Південмашу» (який теж є творінням радянських інженерів).
Але так хочеться майбутнього! Почути, яку країну ми будуємо, куди йдемо, про що мріємо, а головне – що ставимо за ціль.
Мені 37 років. Багато знайомих з мого оточення — успішні та реалізовані молоді люди. Але багато хто з них не раз замислювався щодо еміграції. Дехто вже поїхав.
Насправді, мільйони українців виїхали з України з однієї простої причини – вони не повірили у своє майбутнє тут. І не повірили в країну.
У свої 37, головне, що я хотів би почути від очільників держави, — яку країну ми матимемо у 2031, 2041 та, зрештою, у 2051 році.
Такі ювілеї – надзвичайно важливі. В них завжди багато символів. І це завжди шанс запропонувати суспільству новий порядок денний.
Це можливість перезапустити систему та оголосити про нові сенси, важливі завдання, які маємо вирішити всі гуртом. Не цього року чи наступного, а в майбутні десятиріччя та двадцятиріччя.
І влада мала б це запропонувати. Вийти з чимось більшим, ніж просто красиві промови. Потрібен новий порядок денний, як мінімум, на десять років наперед. Адже це абсолютно реально, беручи до уваги три роки Президенства В.Зеленського, які ще попереду, та можливий другий термін, про якій мріють та говорять багато хто з його команди.
8 років – немалий відрізок часу, на який потрібно ставити надмету та досягти серйозних зрушень.
У наступні десять років ми могли би зробити ставку на охорону здоров’я. Наприклад, спробувати збільшити тривалість життя українців, яка сьогодні найнижча в усій Європі, на п’ять років. Ось завдання, — амбітне, гуманістичне та людиноцентриське, яке тягне за собою не лише реформу в сфері охорони здоров’я. Це і розбудова нових лікарень та навчання лікарів, це якість продуктів харчування, і екологія, і створення нових робочих місць, і навіть безпека руху на автошляхах, де щорічно гинуть тисячі українців. І це вкрай важливо для країни, населення якої скорочується драматичними темпами.
Або, наприклад, такою ціллю може бути освіта. У своєму другому фільмі «2045: нова національна ідея» ми показали, що новою національною ідеєю могла би стати саме освіта. Це амбітна ціль. Перебудувати освітню систему та виростити нове покоління людей, з іншими знаннями, навичками та цінностями.
Ось змісти, які міняють країну назавжди, в центрі яких стоїть життя та майбутнє усіх нас.
І саме такі завдання мають ставити політичні лідери країни.
На жаль, говорити про минуле і генерувати загальні фрази – набагато простіше, а головне — не потрібно звітувати про виконання мети.
Кримська платформа, яка по суті, стала головною ініціативою України на її 30-річчя, не може бути таким смислом. Це важливий формат. Ініціатива, безумовно правильна. Але Кримська платформа у тій редакції та з порядком денним, який на ній озвучено, – це точно не та велика ідея, яка може згуртувати все українське суспільство на найближчі десять років і стати ключовим завданням країни. Тому що це зовнішньополітична ініціатива. І крапка.
Так, можна поставити для нас усіх ціль на наступні десять-двадцять років -повернення захоплених територій. Але тоді і завдання мають бути іншими – перебудова економіки, фундаментальні реформи та створення, по суті, нової країни — сильної, розвинутої, а головне — вільної. Країни, де б хотіли жити кримчани та мешканці окупованих територій Донецької і Луганської областей. Але ця риторика не звучить і такого завдання ніхто не ставить.
То ж чому цього не відбувається? Чому молодь, яка нарешті прийшла до влади, і яка не є продуктом Радянського Союзу, не генерує круті майбутні смисли?
Не думаю, що від небажання.
Гадаю, що через брак тих, хто може формувати такі ідеї навколо Президента, Прем’єра та Спікера. Вакуум візіонерів, футуристів та романтиків, які створюють майбутнє тут і зараз. Хоча такі люди насправді є. Але десь в паралельній до влади реальності.
Чому? Тому що поки влада для очільників держави – це самоціль, а не інструмент служіння людям, які їх і обрали на виборах.
Гадаєте, що це не так?! Тоді подивіться на несподіваний подарунок долі у вигляді 2,7 млрд дол. США від МВФ. Величезна сума для нашої країни, яку ніхто не очікував отримати ще минулого року. Ось, наприклад, шанс акумулювати гроші на нові важливі проєкти та ініціативи. Ви чули про таку мету? Я – ні. І найвірогідніше, не почуємо.
Тому що є Велике будівництво. Є соціалка. Є популізм, який все ще домінує в поведінці нових політичних лідерів. Врешті-решт, є тисячі корупціонерів, які вже стоять у черзі на освоєння подарункових коштів. Стоять, бо ніхто їх так і не посадив навесні.
Ось так і живемо.
Нам усім потрібно задуматися, яку країну ми будуємо і куди рухаємося.
Минуле важливе, але жити і будувати власне майбутнє нам тут.
Створювати своє, аби не бути вбудованими в майбутнє інших країн.
«Зеркало недели»
Трагическое пенсионное будущее украинцев
Юлия Самаева Солидарная бедность
«Деловая столица»
Не тень ли похищенного судьи Чауса с приднестровским автомобильным номером в зубах замаячила на молдо-украинской границе?
Сергей Ильченко Пустой номер. Зачем Украина согласилась играть в молдавскую рулетку
«Фокус»
Ячейки террористического «Исламского Государства» могут стать проблемой для получившего власть в Афганистане движения «Талибан». Смогут ли талибы зачистить страну от неподконтрольных им групп исламистов?
ИГИЛ в стране «Талибана». Почему боевики «исламского халифата» – проблема для талибов
«Хвиля»
Зеленскому на встрече «за закрытыми дверями» может изрядно достаться. Ведь Байден, как политик с колоссальным опытом, наверняка, преподнесет ему урок «большой политики»
Долгожданная встреча Зеленского с Байденом: первый раз в первый класс
«Гордон»
Во Львове открыли памятник младшему сыну Моцарта. Автором оказался австрийский скульптор Себастьян Швайкерт. В общем событие как событие, если бы не одно «но» – скульптура оказалась чересчур необычной для глаз львовян и гостей города.
Зоя Скоропаденко Львовян взбудоражил памятник младшему сыну Моцарта. Но винить их в консерватизме нельзя – с поддержкой современного искусства в Украине беда
«Левый берег»
Після поразки у В’єтнамі США ізолювалися на десять років від глобальних проблем. Нинішня ситуація дуже схожа. Погано тільки те, що довкола афганської війни було і є чимало брехні.
День, коли США програли афганську війну
СтранаUA
Елена Дьяченко Инвесторы забирают из Украины больше денег, чем вкладывают
Это реальность, как бы ни манипулировала цифирками власть
Тут у товарища эксперда случилась истерика с визгом после моей фразы о постоянном оттоке инвестиций из Украины. Даже глава Совета НБУ Богдан Данилишин сообщил недавно, что из заявленной суммы прямых иностранных инвестиций в 2,7 млрд гривень за первое полугодие 2021 года — 2,3 млрд или под 90% — это реинвестированный капитал. То есть незабранные акционерами дивиденды или прибыль, инвестированная снова в тот же бизнес. И на сайте НБУ эти же цифры
Новых инвестиций за полгода было всего 430 миллионов долларов, в то же время инвесторы вывели 460 миллионов. То есть разница только между вложениями и выведением — в минус 30 миллионов. И Госстат считал именно так. Но чтоб этот минус сильно не показывать, НБУ изменил методику подсчета инвестиций и стал включать в понятие инвестиций незабранные дивиденды. То есть один раз вложенные деньги они будут каждый год, то есть многократно включать в показатель
И с 2014 это именно отток, как бы ни меняли методику, какие бы транзитные деньги за русский газ туда ни включали, ОВГЗ или деньги заробитчан.
Но орал человек сильно. Орал, что растут инвестиции, что вкладывают иностранцы. Не знаю, как с такими дискутировать и зачем. Экономист, блин, знаток
«Апостроф»
С третьей попытки встреча президентов Украины и США все-таки состоится. Но стоит ли Киеву рассчитывать на глобальные успехи от поездки Зеленского в Вашингтон.
На фоне «афганского провала»: услышит ли Зеленского «спящий Джо»
РБК-Украина
Украинцы получают международное свидетельство о вакцинации, которое открывает возможность путешествовать в страны Европы и не только. Сейчас активно внедряется система цифровых COVID-сертификатов. Но, как это было и с ПЦР-тестами, есть люди, которые пытаются получить документ нелегально. Возможно ли подделать сертификаты о вакцинации и чем это грозит – ниже в материале РБК-Украина.
«Купить ковид сертификат». Как в Украине подделывают документы о вакцинации
«Факты»
Пандемия коронавируса не только подкосила здоровье украинцев, но и нанесла ощутимый удар по финансовому положению. Конечно, есть и те, кто получил выгоду от ситуации. Ведь любой кризис затрагивает не всех. Однако подавляющее большинство населения все же утратило потребительские возможности: сегодня люди не могут приобрести то, что покупали еще несколько лет назад.
В то же время мы наблюдаем интересную картину: на украинских дорогах не только не уменьшилось количество дорогих автомобилей, а даже увеличилось. Эксперты это связывают с процветающей теневой экономикой, где показатель доходит до 50%. Любые кризисы, катаклизмы в Украине приводят лишь к росту теневого сегмента. Однако есть важный нюанс. Значительный процент теневых доходов приходится на богатейших людей. А в кризисные времена больше всего страдают бедные и средние слои населения, в которых процент теневых доходов значительно меньше.
Насколько украинцы бедные по сравнению с европейцами, когда в Украине людям жилось лучше и хуже, а также какие ментальные изменения произошли в последние годы, «ФАКТЫ» расспросили у заведующей отделом исследования уровня жизни Института демографии и социальных исследований имени М.В. Птухи НАН Украины, кандидата экономических наук Людмилы Черенько.
ЛигаNet
Украинцам не хватило 30 лет независимости, чтобы выучить, понять и принять свою историю. Но это надо сделать. И гарвардский профессор Плохий знает как.
Какая история нам нужна, в чем главный миф и когда закончится война. Историк Сергей Плохий
DW на русском
Комментарий: Приключения Rammstein на «Родине» единороссов
Тиль Линдеман получил свое «санитарное дело». Когда речь идет о выборах, для российских властей нет разницы между сторонниками Навального или партией «Родина», констатирует Иван Преображенский.
Концерт фронтмена группы Rammstein в Тверской области не состоялся. Тиль Линдеман отказался от участия в фестивале «МакЛарин за Родину» после внушения со стороны российских властей. В ночь на 28 августа в гостиничный номер немецкого музыканта пришла полиция, которая официально предупредила его об обязанности соблюдать ограничительные санитарные меры при проведении массовых мероприятий. Попутно, за нарушение миграционного режима, был задержан его продюссер Анар Райбанд, которому угрожали центром временного содержания нелегальных мигрантов и депортацией в ФРГ.
Почему популярность в России и демонстративная симпатия ко всему советскому не защитила Линдемана от ночных визитов полиции?
Rammstein и Кремль
В последние годы Линдеман демонстрировал свой интерес и симпатию к русскому языку и советскому прошлому. Пиком этого для его фанатов стал, пожалуй, клип «Любимый город может спать спокойно», в котором фронтмен Rammstein представил себя пилотом советского истребителя времен Второй мировой войны.
В рамках современной кремлевской исторической политики, казалось бы, трудно представить себе после этого кого-то более идеологически близкого, чем Тиль Линдеман. В июне 2021 года, в рамках рекламы нового фильма со своим участием, он рассуждал о возможности получения российского гражданства. Накануне прихода к нему полиции о возможности выдать Линдеману российский паспорт заговорили и некоторые депутаты Госдумы.
Это даже не Жерар Депардье или Стивен Сигал, которых после получения российского гражданства многие прямо обвиняли в желании уйти от уплаты налогов. Фронтмен «Рамштайна», судя по его заявлениям и клипам последнего времени, мог бы гармонично «на троих» обсуждать судьбы мира с двумя главными кремлевскими «историческими» председателями: Российского исторического общества Сергеем Нарышкиным (по совместительству главой Службы внешней разведки) и Военно-исторического общества Владимиром Мединским (помощником президента Путина).
И вдруг такой скандал. Как же это получилось? Похоже, роман Линдемана с российскими властями был любовью без взаимности.
Рожденный в ГДР музыкант не только сам был заражен российской ностальгией по советскому, но и зарабатывал на ней. И думал, что это игра «на равных». Но Кремль рассматривал Линдемана не как союзника по «патриотическим ценностям», а только как инструмент, эффективное идеологическое оружие. При первой же попытке музыканта пересечь «красную линию», которую российские власти провели для внутренней оппозиции, немцу сразу указали на его место.
Чужая «Родина»
«Наезд» на Линдемана, а иначе ночной визит полиции и заведение «административки» на его продюсера не назовешь, почти без сомнений был политической акцией. Российские правоохранительные — или репрессивные, как называет их оппозиция — органы по собственной воле ночами по подмосковным пансионатам не шастают.
Впрочем, тут не нужны даже косвенные свидетельства — все предельно откровенно. Первым фронтменом «патриотического» фестиваля, организованного к своему пятидесятилетию (но во время предвыборной кампании) неформальным лидером тверского отделения партии «Родина», владельцем пивного холдинга «Афанасий» Максимом Лариным должна была стать группа «БИ-2». Однако она именно из-за «санитарных» предупреждений властей от участия отказалась.
На давление со стороны властей как причину прямо указывает и «уведомление» представителей Линдемана об отказе от выступления, и посты в соцсетях самого Максима Ларина. Немецкому музыканту четко дали понять, что свободы выбора, где выступать и за какие гонорары, у него в России нет.
Если он хочет поддержать партию «Родина», даром что она себя называет патриотической и в отличие от либералов «не бунтует» против Кремля — пусть будет готов, что против его сотрудников, как против сторонников Алексея Навального, могут завести новое «санитарное дело». При этом никто не запрещает Линдеману спеть на кремлевском военно-музыкальном фестивале «Спасская башня» (проходит при поддержке Минобороны, глава которого Сергей Шойгу одновременно — первый номер предвыборного списка партии «Единая Россия»).
Линдеман: прощание с иллюзиями?
Если бы Кремль и «Единая Россия» следовали своей собственной идеологической линии, а не использовали псевдотрадиционные ценности меркантильно с целью удержания ранее полученной власти, то Линдеману дали бы полную свободу творчества и выступлений в России. Но в реальности власть важнее идей.
Так что для Кремля немецкий музыкант с его идейными исканиями — просто придворный шут. Тем более уже почти что свой, «крепостной», рассуждающий о получении российского паспорта. Поэтому и обходиться с Линдеманом они себе позволяют как со своими холопами.
СИНЬХУА Новости
Пекин, 31 августа /Синьхуа/ — В понедельник было объявлено, что тематический развлекательно-курортный комплекс Universal Beijing Resort /UBR/ будет открыт для посещения 20 сентября. Этот день выпадает на каникулы с 19 по 21 сентября по случаю Праздника середины осени /праздник Луны/.
Долгожданный тематический парк Beijing Universal Studios, городская аллея Universal CityWalk и два отеля, являющиеся частью комплекса, будут открыты одновременно.
Вход будет осуществляться по билетам, а количество посетителей будет установлено в соответствии с требованиями по профилактике и контролю эпидемии COVID-19. Посещение Universal CityWalk будет бесплатным.
Весь комплекс разделен на семь тематических зон, на территории которых находятся 37 аттракционов и достопримечательностей, а также показывают 24 развлекательных представления. Ожидается, что все это обеспечит посетителям полный эффект присутствия.
Расположенный в юго-восточном пригороде Пекина, UBR стал пятым по счету тематическим парком Universal Studios в глобальном масштабе, третьим — в Азии и первым — в Китае. Площадь UBR, расположенного в Пекине, составляет 4 кв. км, и он является одним из крупнейших в мире.
Bigmir.net
Камент админа Oko.cn.ua: — Прежде, чем пытаться кого-то подъебывать, вы для начала убедите меня в том, что пенсии в три тысячи достаточно для того, чтобы выжить.
Рубрика «Муралы мира»
Мурал: Кузьма Скрябин
Автор: творческая группа Kailas-V
Адрес: Харьков, ул.Рымарская, 23А
Автор публикации
Комментарии читателей статьи "Пресс-обзор 31 августа 2021 г."
- Оставьте первый комментарий - автор старался
Добавить комментарий
Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.