Про претензії до діючого президента Порошенко

«Зі стрімким наближенням Дня «Х» (31 березня) прихильники парашенківської влади вкрай активізувались на всіх інформаційних фронтах не лише агітуючи і відбілюючи його, а й паплюжуючи критиків цього барижного режиму. Тому хочу викласти мої претензії до особи, яка в нас займає пост Президента не просто держави, а Української держави.

Виходжу із двох його основних Конституційних зобов’язань — оборона і зовнішня політика.

Як верховний головнокомандувач не усвідомив значення цього поста у воєнний час і тому не лише опосередковано, а на пряму винуватий у Іловайському, Дебальцевському котлах, неналежної підтримки оборони ДАП, у стриманні наших військовиків від активних бойових дій…та інших операцій.
Своєчасно не ввів воєнний стан і не доклав службових зусиль до всебічної мобілізації ресурсів держави на опір агресору в не застосував дієвих кроків для висвітлення Московії як агресора, як в нутрі країни так і за кордоном — припинення дипломатичних відносин, інших позитивних для агресора договорів.
Є ініціатором колаборантських мінських домовленостей, за якими Московія, навіть не зазначена, в якому статусі вона там присутня (договірняк), заявляючи, що цим домовленостям немає альтернативи, хоча така була. Цій договірняк є нікчемним по формі і антидержавним і антиукраїнським за своєю суттю, і забезпечив перевагу ворогові на фронті. Аналіз цього договірняку, всіх його пунктів і зобов’язання, особливо щодо України (20 із 28), 6 — на ОБСЄ, 2 — на колаборантів і 0 — на Московію, було докладно проаналізовано ГО «Інститут права і суспільства» у травні 2017 року та оприлюднене на пресконференції (читай повний і стислий текст на сайті).
Зовнішня політика щодо московської агресії крутилась навколо цього договірняку, зокрема і щодо політики основних світових політичних гравців, тому Декларація Президентів Франції, України, РФ і канцлера ФРН від 12 лютого 2015 року лише рефреном стосувалась України, а переважно, власної енергетичної і бізнесової стурбованості західних лідерів, зокрема і їх стурбованості щодо інтересів Московії. Повна капітуляція (можете знайти на сайті і самі прочитати цього папірця).
«Торгівля на крові» — це грандіозний барижний трафік через лінію ФРОНТУ, це Рошени та інші підприємства у Московії, це постачання електрики до окупованого Криму для заводу «Титан», стратегічна продукція якого іде на оборонку агресора, для судноремонтного заводу у Севастополі…… А патріоти, які цьому перешкоджали опинились за ґратами і їх катували (я з Хмарою був у Святослава Краснова і в лікарні, якого стерегли 6 мордаворотів від сбу, і в суді). Надо повторювати те, чого так багато писала преса. Так хто в нас колаборує з агресором?
Медведчук. Кому тільки не приписують віртуальне співробітництво з ним, але тільки не Парашенки, якій як виявляється також є і його кумом. Факти:

а) хто цього українофоба послав до Мінську до зрадницької групи по договірняку — ну розуміється не Порошенко, а хтось іншій;

б) а чи не Порошенко пропихнув змінами до Конституції України (він вносив проект) антинародну ідею Медведчука щодо монопольки адвокатури у судах з зубожілим народом (це проект Медведчука ще від 6 квітня 2000 року № 5132) і нарешті реалізований завдяки кумові:

в) а чи не Порошенко пропихнув тими ж змінами до Конституції ідею Медведчука надання Конституційному Суду хабара у вигляді перебування на посаді до 70 років (було 65). Ця ідея не пройшла улітку 2004 року, то зараз її пропихнув Порошенко. У ФРН вік таких суддів 68, так тож здорова Німеччина;

ґ) А з дозволу кого Медведчук постійно шастає до Кремля?

Ну останній шкандаль щодо Оборонпрому, що в прямий компетенції головнокомандувача — справа із 2016 року це що не його відповідальність?
Остання рішення РНБО щодо скасування стосовно декого санкцій за співробітництво з московським агресором — всі бачили вчорашній репортаж.

Хто в нас Голова РНБО?

А я окремо про Молдавський металургійний заводик. Тут вже інша лінія — міжнародна. Завод на території Придністров’я. Ця зона поза контролем законного молдовського Уряду. Московські війська, що там знаходять, Рішенням Конституційного Суду Молдови від 2 травня 2017 року оголошені окупаційними, а територія окупованою. Якщо ми дозволяємо цим окупантам через нашу територію переганяти товари або навпаки, то ми учасники агресії проти Молдови тепер вже спільно з московитами (читайте: пункт f) частини 2 статті 8-1 Римського статуту Міжнародного кримінального суду у злочинах агресії).

Це лише частка претензій.

Так хто в нас іде на Другій президентський термін і чого я маю за нього голосувати ??? «