Рубрика «Рабфак від ІнтерFUCKЪ»
Вячеслав Ільченко, 06.08.19, facebook
Якщо говорити про парламентські структури, то варто сказати і про тимчасові слідчі комісії (ТСК). Це один із найпотужніших інструментів парламента в нормальних країнах, який дозволяє обійти бездіяльність як правоохоронних органів, так і прокуратури та інших органів влади.
Тимчасові слідчі комісії також дозволяють проводити максимально публічне і максимально об’єктивне розслідування у випадках, коли питання є надзвичайно чутливим для нації. Це один із тих небагатьох інструментів, які здатні відновити довіру громадян до держави. Або навпаки, остаточно її поховати. Наведу тільки два приклади таких комісій, чиї висновки стали буквально історичними.
Найвідоміша парламентська слідча комісія, яку згадає кожен — це комісія Ерла Уоррена (Сполучені Штати Америки), зібрана для розслідування обставин вбивства Джона Кеннеді. Не дивлячись на те, що утворена вона була окремим указом президента Ліндона Джонсона 29 листопада 1963 р., це була саме парламентська слідча комісія. Очолив її Ерл Уоррен, голова Верховного Суда США, а складалась вона із представників Сенату та Конгреса (по двоє з кожного) та двох експертів — Аллена Даллеса та Джона Маклоя. Не дивлячись, що робота комісії була м’яко кажучи, незадовільна — її члени настільки детально пропрацювали всі обставини справи, що навіть численні конспірологи користуються її матеріалами. В 1992 р. всі матеріали комісії були розсекречені, і виявилось, що займають вони майже 3 тис. сторінок фактів, свідчень та експертних висновків — 26 томів. І це не «вода», як люблять підшивати в справи вітчизняні «розслідувачі», а найповніше зібрання всього, що відомо про вбивство Кеннеді. Кому цікаво, даю посилання.
https://www.history-matters.com/…/jfk/wc/wcvols/contents.htm
Другим відомим прикладом такої комісії є спеціальна слідча комісія, яка була створена 1 лютого 2009 р. в Ісландії — для розслідування обставин масштабного фінансового краху країни. Створена ця комісія була на вимогу народних протестів. Очолив її Олафур Гаукссон, діючий поліцейський комісар, один із найдосвідченіших криміналістів країни. Це одна із найбільших парламентських слідчих комісій — вона налічувала 109 чоловік, які одночасно розслідували майже 200 справ. 23 справи слідча комісія передала в суд, який по всім ним виніс обвинувачувальні вироки для високопоставлених банкірів, менеджерів та бізнесменів вищого ешелона влади. Частково матеріали цього розслідування можна подивитись тут:
https://www.rna.is/…/addragan…/skyrsla-nefndarinnar/english/
Іще можна пригадати комісію Жюля Дешена, утворену 1985 року в Канаді для розслідування численних звинувачень радянського уряду стосовно приховування «нацистських злочинців». Ця парламентська комісія, очолювана колишнім суддею Верховного Суда Квебека Жюлем Дешене, склала список з 774 підозрюваних. Їх справи були ретельно перевірені, і тільки стосовно 20 з них були знайдені докази їх причетності до нацистських злочинів. Ця комісія також запропонувала зміни в законодавстві Канади — які передбачали дозвіл цивільного розслідування справ про злочини за межами Канади, а також депортації доказаних нацистських злочинців. В 1987 р. зміни, запропоновані комісією, були внесені до канадського законодавства. Детальніше висновки комісії Дешена можна подивитись ось тут:
http://publications.gc.ca/…/Collection…/LoPBdP/CIR/873-e.htm
Тобто, як бачимо, парламентські слідчі комісії можуть надзвичайно багато — від притягнення до відповідальності кримінальних злочинців до розробки змін до законодавства. Їх значення особливо важливе для України — адже стільки резонансних злочинів так і лишилось нерозкритими. Йдеться не лише про вбивство Небесної Сотні чи справу Свинарчуків, а й про економічні злочини проти народу України. А скільки злочинів просто поховали під паперами, і так і залишили висяками? Все це може виправити парламент, утворивши слідчу комісію і провівши власне розслідування — під прицілом громадськості.
В принципі, в Україні утворення ТСК є конституційною нормою — ст. 89, п. 3. Але на жаль, Конституція не визначає ані порядок утворення таких комісій, ані їх повноваження. Тільки встановлює, що для цього необхідна постанова Верховної Ради і не менше третини голосів «за» — без обмежень напрямків розслідування. Окремого закону про ТСК у нас немає (хоча варто було б його прийняти), зате є глава 17 Регламенту Верховної Ради, в якій містяться всі необхідні для цього норми.
Структурно тимчасова слідча комісія чимсь схожа на комітет — вона теж складається із депутатів, які виявили бажання займатись розслідуванням, із дотриманням представницького принципу. Тобто, кожна фракція повинна делегувати в ТСК хоча б одного свого представника. На кандидатів накладаються певні обмеження, а саме:
— в комісію не може входити людина, яка має родинний чи бізнес-зв’язок із тими, стосовно кого провадиться розслідування;
— в комісію не може входити людина, яка має зацікавлення в організаціях, які має перевірити ТСК;
— в комісію не може входити людина, яка уже «підставлялась» під інші парламентські розслідування;
— в комісію не може входити людина, щодо якої доказаний будь-який конфлікт інтересів, пов’язаний із розслідуванням;
— депутат може входити тільки в одну ТСК.
Знайома нам керівна трійка — голова, заступник і секретар — не можуть належати до однієї й тієї самої фракції. Традиційно головою вибирають представника фракції, яка ініціювала розслідування, заступником — депутата із їх противників, а секретаря вибирають на першому ж засіданні ТСК.
Працювати тимчасова слідча комісія може максимум шість місяців. Незалежно від того, отримала вона чи не отримала результати, має підготувати звіт про розслідування, який повинен включати в себе:
— всі факти, які лягли в основу розслідування;
— всі факти та обставини, достовірність яких була встановлена комісією (із доказами, само собою);
— всі відомості, достовірність яких була заперечена (теж із доказами);
— якщо якісь факти чи обставини не перевірялись, причину цього теж треба доказати;
— висновки та рекомендації, які виробила ТСК — в формі постанови чи навіть законопроектів.
На жаль, через відсутність окремого закону про ТСК, навіть найкращим чином проведене розслідування може бути легко поховане. Справа в тому, що згідно Регламента, результати роботи ТСК можуть бути передані тільки Президенту, Прем’єр-Міністру та Генеральному Прокурору, або відповідному органу влади, а вже там мають приймати рішення — передавати в суд ці матеріали, а чи просто покласти під сукно. Більше того, ст. 88 п. 5 Регламенту дозволяє навіть в суді легально відмахнутись від результатів розслідування — згідно цього пункта висновки ТСК не є вирішальними ні для суду, ні для правоохоронних органів взагалі.
Єдине, що може вдіяти Верховна Рада — це прийняти постанову про публікацію результатів висновків тимчасової слідчої комісії і включити таким чином громадський тиск.
Немає і ніяких контрольних елементів — на даний момент ТСК фактично нікому не підконтрольна, а діяльність її не публічна. Що відкриває величезні можливості по використанню ТСК для політичних переслідувань.
Ось чому Юлія Тимошенко включила закон про ТСК до свого переліку невідкладних законопроектів, які повинні бути прийняті Верховною Радою.
Тимчасові слідчі комісії можуть стати потужним інструментом як для відновлення справедливості, так і відновлення довіри виборців до парламенту. А для України це може мати навіть ключове значення — адже так можна нарешті поламати традицію залишати безкарними резонансні злочини.
А девізом ТСК я б поставив відомий слоган Анонімуса — «Ми не забуваємо, ми не пробачаємо. Очікуйте на нас».
Автор публикации
(3 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.
Загрузка...
(3 оценок, среднее: 5,00 из 5)Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.
Загрузка...Метки: Вячеслав Ільченко
SergStar
07.08.2019
в 14:25
Пожелания для ТК должны быть всей ВР. Один в поле не воин.