Щоб не дай боже електорат не забув, кому він таким щастям зобов’язаний
Петро Олещук, 04.10.18, facebook
Справжній патріот не буде одразу просувати новий мовний закон після того, як його обрали президентом, а його партія одержала найбільше мандатів у парламенті.
Ні, тут поспішати не можна. Треба дочекатися самих виборів, розвішати скрізь білл-борди з текстом про мову, і лише потім — ось вам новий закон.
Щоб не дай боже електорат не забув, кому він таким щастям зобов’язаний.
Хоча у підсумку вийшло кострубато.
Очевидно, у БПП не всі вчасно прочитали імейл-розсилку, що вони тепер — найбільші захисники мови. Довелося виправляти «на ходу», що найбільш іронічно, якщо згадати, що закон «КіКо» скасували саме на підставі ухвалення з порушенням процедури…
Загалом, новий (ще не заверджений закон) особисто мені швидше подобається, аніж не подобається.
Так, є певні моменти, які виглядають двозначними. Щодо «не обмеження права національних меншин», але нічого кращого у цій ситуації бути, очевидно, не могло.
Але я не розумію тих людей, хто вважають, що всі наші проблеми можна вирішити самими законами. У країні, де виконання законів ніколи не було аксіомою.
Ну, себто, вони чекають, що у багатьох областях України чиновники, що ненавидять усе українське і чекають на Путіна, от прямо так кинуться виконувати всі ці норми? Так, звісно…
Звичайно, зміни будуть у сфері мас-медіа, деяких інших, але лише законами нічого не вирішиш.
Подивіться на Росію. Там формально федералізм, багатомовність і купа «державних мов». Навіть українська має статус в окупованому Криму. А реально… А реально там тотальна русифкація.
Як саме? Візьміть російське ТБ. Там все чітко — чим ти розумніший, тим правильніша у тебе російська. «Бидло» із серіалів типу «Сватів» — «гекає» по-українські. Тупі гастарбайтери-джамшуди — перекривлюють слова. Пекельний трансвестит Сердючка — смішно белькоче… Вся російська масова культура спрямована лише на впровадження думки про перевагу російської мови.
Російська мова — питання статусу. Це вбивається усіма способами з дитинства. А статус для Росії — це все.
У результаті всі «національні меншини» забувають своє походження як страший сон і русифікуються.
Не закликаючи копіювати Росію, не можу не визнати, що її імперська політика є надзвичайно ефективною у просуванні російської мови. При тому, що, повторюсь, формально там купа мов є «офційними», і купа формальних гарантій їх розвитку та захисту прав носіїв.
Автор публикации
Метки: Петро Олещук
Комментарии читателей статьи "Щоб не дай боже електорат не забув, кому він таким щастям зобов’язаний"
- Оставьте первый комментарий - автор старался
Добавить комментарий
Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.