Свобода належним чином. Колонка Леоніда Швеця
Леонід Швець, 24.10.18, «Слово і діло»
Президент своїм указом розпорядився належним чином відзначити в 2018 році День гідності і свободи, «в зв’язку з п’ятою річницею початку масових акцій громадського протесту, які відбулися під час Революції гідності в листопаді 2013 року-лютому 2014 року, вшанування громадянського подвигу учасників Помаранчевої революції і Революції гідності». Цікаво буде подивитися, що там зараз вважають «належним чином».
Останні роки відзначення проходило за приблизно однаковим сценарієм. Петро Олексійович із Мариною Анатоліївною 21 листопада зранку, поки Київ ще не прокинувся, йдуть щільно перекритим кварталом на вулицю Небесної Сотні, покладають квіти й відбувають у ранковій тиші. Пізніше туди ж приходять очільники уряду та Верховної Ради, вислуховуючи від жителів і гостей столиці, що ті думають про уряд і Верховну Раду. Потім протягом дня й аж до пізнього вечора Майданом та урядовим кварталом переміщуються групи розгніваних людей у камуфляжі, за якими стежить у десять разів більша кількість уважних людей у камуфляжі й без. Начальство ховається десь у своєму колі на урочистому концерті.
Повторюється історія з Днем свободи, заснованим Віктором Ющенком. У 2005 році 22 листопада вперше відзначили день початку Помаранчевої революції, і тоді на Майдан знову вийшли і Ющенко, і Тимошенко, хоча між ними на той час собака пробігла. За рік уряд країни вже очолював Віктор Янукович, про жодне масове святкування, зрозуміло, йтися не могло. Кілька років цей день був приводом для партійного святкування «Нашої України» в ностальгічних помаранчевих кольорах, а в 2011 році президент Янукович, чия перемога, як йому тоді здавалося, назавжди закрила помаранчеву тему, взагалі скасував свято, натомість заснувавши День соборності й свободи. Неприкаяну свободу, таким чином, приліпили до соборності, день якої відзначався 22 січня.
Ні, зараз ніхто скасовувати нічого не буде, про це й заїкнутися не наважаться, але проблеми з масовим відзначенням очевидні. Людям і вождям бачити один одного неприємно, а останнім – ще й небезпечно. І, здавалося б, дідько з ним, площі – народу, концертні зали – керівництву, але наближення виборів ніби зобов’язує зробити крок назустріч виборцям, показати свою близькість масам, публічно розділити з ними колективну пам’ять і сподівання. Якщо не можеш цього, про який кредит довіри взагалі може йтися?
Втім, завжди є перевірений метод: поширити відповідний циркуляр і підвезти на Майдан школярів, студентів і бюджетників, а ВІП-зону надійно відокремити щитами й кордонами поліції та Національної гвардії. Гімн, молебень, мова, оркестр, ввечері – хор імені Верьовки в палаці «Україна». Звичайно, чисто знущання над самою ідеєю Майдану та його пам’яттю, але вчергове зробити вигляд, ніби так і треба, технічно буде нескладно. Одна проблема: конкуренти.
Основні учасники президентських перегонів із задоволенням обійшли б тему Майдану мовчанням. У світлі тих днів вони всі виглядають у кращому разі блідо. Ніхто або не має до них жодного стосунку, або дуже непрямий, а випробування тодішніми високими очікуваннями й вимогами не пройшов ніхто. Та тільки нинішня кампанія в першу чергу про долю майданної спадщини, відмовчатися не вийде. Значить, говорити й щось показувати будуть усі, намагаючись вичавити зі священної дати максимум. Має вийти дуже показово, фальш на таких речах приховати практично неможливо. Дві точки, початок і завершення Майдану, стануть показовим випробуванням для кандидатів. За цим варто пильно спостерігати. Належним чином.
P.S. Революція Гідності до та після: як змінилося життя українців за 4 роки в цифрах
Автор публикации
(3 оценок, среднее: 3,67 из 5)
Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.
Загрузка...
(3 оценок, среднее: 3,67 из 5)Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.
Загрузка...Метки: Леонид Швец
Виталик
25.10.2018
в 12:30
Так и надо майданным последышам.
Вал
25.10.2018
в 12:52
Забавно
. Виталя тут срет не по-деЦки — и на Майдан, и на гідність, и на незалежність Украины, да еще пишет всё это на русском языке. А эталонный ультра-патриот сайта — Сергуня-жидовоитель — как в рот воды набрал. С чего бы это? Или мы всё же дождемся словесного батла идеологического регионала с идеологическим ультра-патриотом? Меня терзают смутные сомнения, что вряд ли.. 
Наверное, они уже пришли в взаимопониманию, что только от евреев всё зло в Украине, и на этом покорешились
Вал
25.10.2018
в 13:12
А вообще, мне очень странно, что некоторые журналисты, эксперты и блогеры смешивают два совершенно разных (как мне кажется) исторических процесса. Первый — Майдан, массовые акции протеста, неадекватное реагирование власти на эти процессы, незаконное бегство президента и, как следствие этого, утрата им своей власти. Второй процесс — выборы нового президента, достаточно странный выбор украинцев на этих выборах, перезагрузка всей власти («донецких» заменили «винницкие»), преступная и грабительская деятельность уже новой власти.
Интересно, почему эти процессы отождествляются и смешиваются? Майдан мог закончиться мирно, просто отставками и перевыборами, если бы у Януковича хватило мозгов и хоть какой-то политической мудрости. Наша жизнь сегодня могла бы быть совсем другой (а не той, про которую пишет Л.Швец), если бы в 2014 президентскую булаву отдали не Петру Алексеевичу, а более достойному кандидату. Еще древние говорили — «Post hoc, ergo propter hoc» — «После этого, значит вследствие этого». Если после Майдана мы живем херово, то это совсем не означает, что это происходит вследствие Майдана.
Виктор
25.10.2018
в 13:21
«Если после Майдана мы живем херово, то это совсем не означает, что это происходит вследствие Майдана» — к сожалению, и вследствие Майдана тоже. Довести дело до конца пороху не хватило… Вполне вероятно, что, останься горячо любимый Виталиком Янукович у власти, благосостояние украинцев как граждан РФ могло бы даже и возрасти… но это бы им не помогло. Потому как даже с возросшим благосостоянием жить в условиях вечной мерзлоты не слишком приятно.
Вал
25.10.2018
в 13:54
Виктор — «..к сожалению, и вследствие Майдана тоже»
—
Вы — неправы. «Винницкие» могли бы прийти и не вследствие Майдана, а (теоретически) на очередных выборах в 2015 году. Но это вряд ли бы поменяло нашу жизнь — сейчас мы жили приблизительно так же, как описывает это Л.Швец. Поскольку Петр Алексеевич во власть пробивается только для одного — чтоб «своего» не отдать, и чужого хапнуть. И Майдан тут совершенно не при чем. При чем тут те правители-управленцы, которых мы выбираем