Виборчі перспективи крізь бійниці Банкової
Борис Беспалий, 23.10.18, UAinfo
У наміри декого не ввійти без понятих, між тим, хазяїн Банкової, схоже, визначився: будь-що залишитись. Акцентую: не балотуватись, а саме зостатись.
Різниця принципова: вибори – це один шлях, другий – їхній зрив. Вельми спокусливо: троном не ризикувати, а згодом скорочені позачергові вибори провести зненацька, у зручний час, ще й сумарне президентство пролонгувати: перший строк подовжений, другий – повноцінний.
Таке утнув другий президент Леонід Кучма, набігло десять років з гаком: від 19 липня 1994-го до 23 січня 2005-го. Спокусливо, та ризиково, тож варіант цей — запасний.
Зрив виборів, або «Запаска»
Зрив – варіант не основний: Захід не зрозуміє, населення тим паче, бо – швидше за достроковість, ніж за відтяжку. Не монолітна й влада, проти – Міністр внутрішніх справ, другий за впливом можновладець.
Введення воєнного чи надзвичайного стану, а відтак і зрив виборів, може статись і вимушено, через вибрики путінської Росії. Загрози різні, обмежусь констатацією: зрив виборів можливий на будь-якій стадії, як через інтригу Банкову, так і – Кремлівську.
Перший тур
З причин, відомих й немовлятам, однотурова перемога гаранту не світить, у другий тур би влізти. Основних ресурси три:
- Певна кількість порохоботів плюс очарування влади: декого її відблиск примагнічує. Відтак, Петро Порошенко справді у другому ешелоні політиків, які претендують на друге місце.
- Біла каса найбільша: і фінансові, і організаційні, і агітаційні можливості. Чорна, тіньова каса не менша, адмінресурс – унікальний. Що дозволяє засіяти виборче поле «технічними кандидатами», маніпулювати реєстром виборців, купувати голоси й таке інше.
- Нульовий тур Банкова виграла: більшість ЦВК слухняна. Принаймні доти, доки не второпає, що час гаранта «здавати». Звідси, загроза мальованого результату, як на користь гарантові, так і на шкоду конкурентці. А майдани після першого туру не встають?
Пропхатися у другий тур – половина справи, отримати зручного суперника – друга. Точніше, уникнути небажаної суперниці, позаяк гаранта влаштовує будь-хто, окрім Юлії Тимошенко.
По-перше, вона єдина здатна захистити результат. Уявіть, ніби у другому турі намалювали липову «перемогу» гаранта. І спробуйте змоделювати ситуацію з різними фіналістами. Отож бо.
Щоправда, проросійський кандидат, або від його імені, може організувати локальну бузу в окремих місцевостях. Ремікс на тему ДНР/ЛНР. Це вже не про прізвище президента, а про нацбезпеку і територіальну загрозу. Ось чому той, хто тягне такого кандидата в другий тур – зрадливець.
По-друге, другий тур передбачає очні дебати кандидатів. Картинка: політв’язень Януковича проти його міністра. Пояснювати можна що завгодно, пояснити – нічого.
По-третє, Тимошенко просто сильніший і популярніший політик, ніж Порошенко. Чесно виграти він не зможе, нечесно – не втримається. Ось чому Банкова, за підтримки доброхотів-порохоботів, веде тотальну психічну атаку проти неї. З відчаю, може навіть спробувати зняти її з балотування.
І ось чому, українській опозиції час об’єднатись за неї, як єдину реальну альтернативу чинній владі. Наразі, альтернатива Порошенко/Тимошенко така сама жорстка, як у 2004 – Янукович/Ющенко, а у 2010 – Тимошенко/Янукович.
Тема виборів
Тематика виборів корелює результат. Якщо виборча кампанія обертається довкола проблем здоров’я, бонус отримують кандидати-лікарі, якщо навколо освіти – вчителі.
Тема виборів зумовлює і поляризацію електорату, креслить демаркаційну лінію. Якось в одній старій демократії у центр виборів попали аборти, і безліч виборців голосували «за» них чи «проти».
Влада грає першим номером: у неї вища трибуна, децибели гучномовців, дебіли-запроданці. Яку ж виборчу тематику вона накидає?
Передусім, дистанціюється від економіки, соціалки, життєвого рівня: я не я, і хата на Грушевського не моя, а Гройсманова.
Другий тренд – неконкретна армія. На відміну від минулих виборів, гарант не обіцяє кінця війни ні за три дні, ні за три тижні, ні за три століття. Натомість, товкмачить про безальтернативність Нормандсько/Мінського тупика.
Третій тренд – віра і мова. Питання вартісні. Наскільки органічні для Порошенка, а наскільки кон’юнктурні, — інша справа. Та, у кожному разі, потребують філігранно точної інтерпретації й реалізації.
Загалом позитивні, вони, як емоційно й психологічно надчутливі, містять і потенційні ризики. Недарма, за рецептом горезвісного Манафорта, їх педалізував розкольник Янукович. І недарма, після переможного жертовного Євромайдану, країну опанувало здвоєне гасло: «Єдина Країна» / «Единая страна». Не передати б куті меду.
У цілому ж, за наявності позитивного третього тренду, пропонований Банковою порядок денний, грішить неповнотою, фрагментарністю, ігнорує життєво необхідне. Єдиний спосіб для Тимошенко програти вибори — це обмежитись «президентським темником», зайти у тематичне гетто.
Почасти темник вимушений, адже в інших царинах гарант провалився, а почасти – підступний. Спотворюючи пропорції, увесь наголос робиться на темах, що консолідують проросійські сили, підштовхують до них патріотичне російськомовне населення.
Недипломатичною мовою це означає, що Порошенко тягне у другий тур проросійську кандидатуру. А це гріх, після якого в опозицію мають перейти навіть ялинки довкола Резиденції на Банковій.
Тим більше, це мають зробити усі відповідальні виборці.
Автор публикации
Метки: Борис Беспалий
Комментарии читателей статьи "Виборчі перспективи крізь бійниці Банкової"
- Оставьте первый комментарий - автор старался
Добавить комментарий
Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.