Віктор Трепак, 16.06.17, dt.ua

Революція гідності давала надію і шанс на кардинальне очищення тотально корумпованої влади в Україні.

Це “щиросердно” обіцяли й “провідники” Майдану, які “на спинах” Небесної сотні піднялися на владну верхівку. Однак із кожним днем діяльності “нової” влади ставало очевидно, що надія виявилася марною, що шанс безповоротно втрачається, а “полум’яні” обіцянки — це великий і цинічний обман.

В Україні вдруге за десятиліття (2004—2014) дався взнаки історичний парадокс, коли справді народна революція не призвела до докорінної зміни якості влади. Сьогодні вже можна стверджувати, що основ попередньої системи влади не зруйновано, незмінними залишилися принципи й засоби її реалізації. У результаті персональних перестановок відбувся лише перерозподіл контролю над фінансовими потоками й матеріальними ресурсами. Розподіл найвищих посад і сфер впливу закріпили відповідними міжолігархічними домовленостями, а “стратегічну сімку” заснували як наглядову раду за збереження досягнутих домовленностей…