О свободе слов от «свободы слова»
Деятельность журналистов регулируется в Украине «Кодексом этики украинского журналиста». Этот документ очень простой и короткий. Содержит в себе 19, то ли статей, то ли разделов. Но, в принципе, он никого ни к чему не обязывает. Есть даже «Комиссия журналистской этики» которая принимает жалобы и считает, что она офигенно важна. Хотя каких-либо механизмов воздействия на нерадивых журналистов она не имеет, кроме возможности организации общественного осуждения. Но как красиво написано!
«Наявність та діяльність органів саморегулювання таких як Комісія журналістської етики є надзвичайно важливим для забезпечення формування культури професійної та чесної журналістики, а відтак утвердження довіри до ЗМІ та зміцнення принципу свободи слова в Україні. Сам факт публічного реагування на неетичну поведінку чи поширення недостовірної інформації сприяє оздоровленню медійного середовища, а також виховує свідомого медіаспоживача.»
Как медіаспоживач (я думаю, что «свідомий»), привожу несколько пунктов из кодекса, которые многие журналисты, похоже, никогда не читали и понятия не имеют об их существовании.
2 Служіння інтересам влади чи засновників, а не суспільства, є порушенням етики журналіста.
9 Факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного. Неприпустимим є розповсюдження інформації, що містить упередженість чи необґрунтовані звинувачення.
11 Не допускається таке вибіркове цитування соціологічних опитування, яке призводить до викривлення змісту. Журналістські опитування громадян не повинні фабрикуватися з метою отримання наперед визначеного результату.
10 Точки зору опонентів, в тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежних експертів.
12 Журналіст зобов’язаний зробити все можливе для виправлення будь-якої поширеної інформації, якщо виявилося, що вона не відповідає дійсності.
19 Свідоме порушення норм журналістської етики є абсолютно несумісним з професійною журналістикою, піддається громадському осуду, може бути підставою для позбавлення прес-карти чи членства в професійних спілках та НСЖУ. Розгляд конфліктних ситуацій етичного та професійного характеру здійснює Комісія з журналістської етики.
Я представляю, как журналисты в Украине «після громадському осуду» увольняются или «на крайняк делают» себе «харакири». Первый пункт упомянутого кодекса звучит очень здорово. «Свобода слова та висловлювань є невід’ємною складовою діяльності журналіста». Но складывается впечатление, что «свободой слова» многие журналисты в Украине считают возможность облить грязью оппонента. Естественно не бесплатно. Вопрос к посетителям ресурса, назовите пожалуйста журналистов «на виду», которые работают в соответствие в этим прекрасным кодексом. На всякий случай, повторяю, блогеры не являются журналистами.
© Layman,12.11.2021
Автор публикации
Метки: Александр Кочетков, Леонид Швец, Михаил Подоляк
Layman
12.11.2021
в 19:32
Я честно вставлял эту статью в ИМХО, чего это за глюк.? «Не виноватая, он сам
. » Просьба удалить или перенести в ИМХО. Обычно не промахиваюсь, наверное магнитная буря…И вообще-то надо сделать так, чтобы никто кроме редактора не мог вставить сюда….
Ну и как это отсюда убрать???
Layman
12.11.2021
в 20:17
Ну вот, вроде бы теперь в ИМХО
PiligrimK
12.11.2021
в 22:13
«На всякий случай, повторяю, блогеры не являются журналистами.»
А по суті — журналісти. Вони ж поширюють свою думку так само масово. І так само повинні відповідати за брехню, наклепи, фейки. Серед блогерів також є порядні і продажні, совісні і падлюки.
Layman — хороший блогер!
Arkadiys
13.11.2021
в 09:43
Layman, на чью мельницу воду льете?
Кто еще вам говорит, что вы в жопе живете,
а не в Европе!
А это не есть хорошо!
Layman
13.11.2021
в 10:16
Уважаемый если Вы о журналистах, то в Европе многих «типа» украинских журналистов затаскали бы по судам, несмотря на то, что там «свобода слова» в почете. Здесь какое-то особенное понимание «свободы слова». Пример на соседней ветке.