Перспективи євроінтеграції українського дивана -2
“…майже все, що було написано досі про Ку-клукс-клан, це статті переважно декларативного характеру, а не матеріали, які викривали Клан на підставі документів. Автори цих статей справді були ворогами Клану, але в них було вражаюче мало фактів про його діяльність. Тому їхні удари не мали тієї вибухової сили, яка була необхідна, щоб звалити Клан.”
(Стетсон Кеннеді “Я був у Ку-клукс-клані”)
Я звернулася до історії Ку-клукс-клану не для того, щоб погордитися тим, що в Америці негрів лінчують, а в нас кохають, і не для того, щоб побідкатися за тим, що великі народи успішно долають великі проблеми, а наш маленький народ виявився не здатним хоча б себе прогодувати – жебракуємо по світу. Повторюся, історія Ку-клукс-клану повчальна тим, що ілюструє як в слабкій державі самоорганізація населення для захисту від сваволі і беззаконня привела до утворення таємної наддержавної структури, яка криміналізувала державні інститути і стала загрозою існуванню держави.
Якою стала ця держава, ми знаємо. Не завадило б освіжити в пам’яті, якою вона була тоді. Пригадаймо понад 600 000 загиблих і померлих від ран та хвороб в Громадянській війні – це майже 2% всього населення і майже 16 % від загальної кількості мобілізованих. Пригадаймо, що війна викликала хвилю еміграції зі США у Південну Америку. Ховалися від війни не тільки втечею, в законний спосіб можна було відкупитися від призову за 300 доларів, або привести когось замість себе. На цій війні загинув цвіт нації, патріотичні, талановиті, героїчні. Багатонаціональна, етнічно неоднорідна держава одержала у спадок від війни корупцію, жахливу соціальну нерівність, расову ворожнечу. Герої загинули, саквояжники збагатилися.
По всій країні запалали хрести Ку-клукс-клану. Розлючені натовпи вбивали негрів, підіслані найманці вбивали профспілкових активістів, вбивали і калічили журналістів, політиків, рядових громадян незалежно від кольору шкіри, підривали житлові будинки і офіси бізнесменів. Поліція безпорадно стояла осторонь, суди виносили неправомірні вироки. Ку-клукс-клан набирав силу. Посадовці, які повинні були захищати громадян від сваволі, давали присягу вірності хлаліфу Ку-клукс-клану і виконували його розпорядження.
Я не знаю, чи є в Україні хлаліф клану корупціонерів, хто і які погони носить в цій таємній ієрархії, скільки тисяч чи мільйонів долучені до його діяльності з примусу чи з доброї волі. Я знаю, що його діяльність руйнівна для держави, і розумію, що в законний спосіб неможливо покласти цьому край. Я переконана, що у нашого народу є майбутнє, наша історія, як історія інших народів, така ж багата перемогами і поразками. Поразки не дають підстав зневажати свій народ і втікати зі своєї країни.
У США держава виявилася безсилою перед Ку-Клукс-кланом. Не було надії, що протягнута через океан дружня рука цивілізованих європейців допоможе справитися з цією бідою. Були розумники (навіть президенти), які пропонували відправити всіх чорношкірих на прабатьківщину – немає негрів, немає Ку-клукс-клану.
Зруйнувати клан вдалося зсередини. Ціллю першого удару стала таємність цієї організації. Треба було перейти від емоційних гнівних повідомлень про злочини клансменів взагалі до документально підтверджених фактів, які прив’язують конкретних осіб до конкретних злочинів. Здатність знеособленої людини до прояву крайньої жорстокості до інших теж знеособлених людей (тюремника до в’язнів, військових до підкореного народу, корупціонерів до бидла) одержала назву ефект Люцифера або ефект Зімбардо. Зніміть з людини балахон-уніформу, поверніть їй власне ім’я, позбавте безкарності анонімної зграї і вона відчує себе такою ж слабкою, беззахисною і потребуючою гуманізму, як її вчорашня жертва.
Стетсону Кеннеді замінила матір молода негритянка. Кондуктор в трамваї дав їй неправильну решту з 50 центів. Вона попросила білого сера кондуктора дати їй правильну решту. Через кілька днів за це була жорстоко побита, згвалтована і скалічена безликими кланівцями. Кеннеді, коли виріс, став громадським активістом, журналістом і почав власну війну з расизмом. Він став куклукскланівцем в столиці Ку-клукс-клану Атланті, вивчив ієрархію, завів знайомство з керівництвом організації, дослідив зв’язки в поліції, прокуратурі, Білому Домі, джерела фінансування, одержав частину їхньої переписки і фінансових документів.
Помиляється той, хто думає, що будь-кого можна підкупити і будь-кого можна залякати. Не всі прокурори мали ім’я Юрій. Знайшовся прокурор, який використав факти, надані Кеннеді, безіменними агентами ФБР і рядовими громадянами для судового процесу проти клану. Цей судовий процес був першим у цілій низці судових процесів проти Ку-клукс-клану в інших штатах. Відділення Ку-клукс-клану були позбавлені ліцензії на діяльність – задекларована благодійна неприбуткова діяльність була спростована здобутими документами.
Несплата податку – одне з найсерйозніших правопорушень у США. Для погашення заборгованості понад 2 млн. доларів довелося розпродати майно клану. Без оплати підприємцями послуги по залякуванню, побиттю, вбивству профспілкових лідерів і розгону страйкарів, без виручених доходів від продажу балахонів і символіки, без членських внесків організація втратила свою фінансову привабливість.
Скандальні викриття причетності до діяльності Ку-клукс-клану поставили хрест на кар’єрі багатьох урядовців. У США не дозволили надрукувати книгу Стетсона Кеннеді “Я був у Ку-клукс-клані”, його будинок спалили, а сам він вимушений був переховуватися в Європі, де його книгу видали у 1954 році, але без розділу “Ку-клукс-клан у Білому Домі”.
Другий нищівний удар по цій організації наніс Супермен, і теж з ініціативи Стетсона Кеннеді. Супермен – втілення американської ідеї, що Добро завжди перемагає Зло. Під час Другої світової війни Супермен громив фашистів по всьому світу. Після перемоги він став безробітним. У 1946 році Кеннеді звернувся на телерадіокомпанію з пропозицією зробити цикл передач “Супермен проти Ку-клукс-клану” (The Adventures of Superman: “Clan of The Fiery Cross”). Автори оперативно одержували від нього інформацію про заплановані злочини, клички, паролі, місце зібрань. У ранковій програмі діти разом з батьками, затамувавши подих, слухали, як Супермен карає Великого Скорпіона і вдягнених в ночнушки членів Клану вогняного хреста, сміялися над жалюгідністю кланівців і їхнім нікчемним девізом “Одна раса, одна релігія, один колір шкіри”. А увечері діти в накидках Супермена ганяли в дворах дітей з наволочками на головах, викрикуючи таємні паролі Ку-клукс-клану, встановлені на сьогоднішній вечір. Жахіття Ку-клукс-клану перетворилося на посміховище. Батьки почали боятися, що їхні діти дізнаються, що вони і є тими Драконами, Циклопами, Вампірами, Титанами, яких перемагають їхні діти. Бути мажором Ку-клукс-клану – ганебна справа. Кланівці почали масово покидати організацію.
Другий Ку-клукс-клан припинив діяльність у 1955 році.
© Петрович
(5 оценок, среднее: 5,00 из 5) Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.
Загрузка...
(5 оценок, среднее: 5,00 из 5) Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта. Загрузка...Метки: Петрович
Sofi
01.02.2018
в 20:40
Почему-то вспомнилось “Унесённые ветром” – может не про Ку-клукс, но тоже про кланы. А у нас здесь сейчас: “Принесённые ветром”.
Очень интересно, спасибо!
Ps. Это не всё, но надо ещё вчитаться и подумать.
Петрович
01.02.2018
в 22:38
Можливо, я помиляюся, але нам зараз допомагають винести вітром сформовані клани. Наші суди клансменів не лякали, і секрети були добре заховані від непосвячених. Велике потрясіння суспільства від розмірів капіталів, нажитих непосильною працею, може стати першим камінцем, який викличе лавину змін.
Nig
02.02.2018
в 00:41
пару слів або хоч одне слово “працею” варто взяти у лапки… ні?
Петрович
02.02.2018
в 00:58
Sofi
03.02.2018
в 21:10
Ку-клукс-клан – это такой себе театрализованный террор, выходящий за границы правового поля. Совершенно неважно откуда он происходит: от групп маргиналов или от государственных структур. Примеров бесчинства молодчиков в истории уйма, и с переодеванием, и со свастикой, и с факелами, и с мимикрией под волю народа и высшую справедливость. Не надо обращать внимания на внешние атрибуты военизированного действия – ложь очень любит маскироваться. Суть поймётся потом, когда станет ясно, против кого направлен террор. А то, что это именно готовящийся террор уже понятно.
Петрович
04.02.2018
в 00:13
Великий розрив між беззмістовною реальністю і потребою в духовності. Люди більше за все хочуть бути не реквізитом, а акторами в театрі життя. Це потім скажуть про безчинства молодчиків, а коли розгортається велике дійство, кожен учасник відчуває себе покликаним творити історію, свою значущість. Переодягання і факели – це не маскування, а ознаки реалізованої потреби особистості долучитися до дійства.
Мені знайомі відчуття в горлі, в легенях від гасел “Ющенко – Так!”, “Банду геть!”, “Бандера прийде – порядок наведе!” Людина легко вливається у великий потік і, підхоплена ним, втрачає велику частину своєї індивідуальності. Містичні вистави Гітлера, які доводили натовпи до екстазу, мали хороших сценаристів і чудових режисерів. На щастя, в Україні таких немає і наше суспільство індивідуалістів ніяк не перетворюється в керований потік.
Sofi
04.02.2018
в 13:55
Согласна со всем сказанным, кроме последнего абзаца. Всё украинские революции тому в подтверждение.
Петрович
04.02.2018
в 16:22
Якби революції кожного разу не змінювали напрямок руху, можна було б говорити про керований потік. Зараз маємо тільки зміни географічних центрів впливу – донецькі, дніпропетровські, вінницькі… Далі, можливо, львівські. Дуже обнадійливим здавалося гостювання Саакашвілі у Садового після взяття кордону.