П’ятнадцять їх на сундук мертвяка/ йо хо хо і барило рому
“…для пірата в шістнадцятому і сімнадцятому століттях багатство – це сундук, який пливе під іноземним прапором, і все, що треба зробити, це наблизитися до ворожого корабля і захопити його.”
(“Посібник сучасного латиноамериканського ідіота” П. А. Мендоза, К. А. Монтанер, А. В. Льйоса)
Якщо є карта, на якій позначено місце, де схований скарб, хтось обов’язково відправиться його шукати. Cкарб, кров, зрада, кохання, відвага – все сплутане в один клубок. В інфарктному фіналі негідники покарані, душі, які стерегли проклятий скарб, знаходять спокій, відважні серця втішаються здобутим щастям (якщо не проворонять скарб). Тисячоліттями сюжет не змінюється: скарб, прокляття, щастя. Капери, корсари, приватири, рейдери, флібустьєри, буканьєри перетворилися в олігархів або добропорядних буржуїв, одержавши преміальні від держави, яка благословила їх на грабежі, а деякі навіть стали титулованими рицарями, як Френсіс Дрейк і Генрі Морган.
Романтичні грабіжники зникли в тумані історії цивілізованого світу. Нецивілізований світ ступає слід у слід за цивілізованим, але на цьому шляху всі сундуки зі скарбами вже знайдені. Залишилися скарби розсипані, розкидані по поверхні Землі і сховані в її надрах. Боротьба за них не менш драматична, ніж за золото і срібло, яке іспанські галеони доставляли з Вест-Індії до Іспанії. Над сучасними скарбами теж тяжіє прокляття – прокляття ресурсів, воно падає вже не на окремих шукачів скарбів, а на цілі держави.
Вперше заговорили про те, що не все гаразд з багатством надр після відкриття у 1959 році в Голландії найбільшого в Європі Гронінгенського газового родовища. Активний розвиток газовидобування викликав негативні явища в інших галузях економіки. Причини зрозумілі:
– висока прибутковість газовидобування привабила сюди людей і кошти з інших галузей економіки;
– обробні галузі промисловості стали малоприбутковими, а то й збитковими і були вимушені згортати виробництво;
– притік валюти в країну збільшив платоспроможність населення, не підкріплену збільшенням виробництва товарів, що призвело до знецінення грошей, тобто, інфляції;
– почала погіршуватися якість освіти, оскільки для видобування сировини не потрібні спеціалісти з високими професійними якостями;
– зросло безробіття, почався відтік з країни високоосвічених спеціалістів.
Ці явища названі голландською хворобою або ефектом Гронінгена. Багаті надра стають прокляттям для країни, якщо відсутні державні механізми профілактики і лікування голландської хвороби.
Процвітає Сінгапур, який володіє лише такими ресурсами, як пісок та болото. Добробут його населення залежить від розуму і працьовитості. Занепадає Венесуела, яка за об’ємом розвіданих покладів нафти займає сьоме місце у світі. Тут добробут населення залежить від виділеної йому частки доходу, одержаного від продажу нафти.
Джерелом швидкого збагачення стає рента від використання сировинних ресурсів. (Рента – різниця між ціною ресурсу на світових ринках і затратами на видобування). Щоб одержати дозвіл на експлуатацію надр, в хід йдуть підкуп чиновників, захоплення чужої власності, нечесна конкуренція, лобіювання своїх інтересів в органах законодавчої влади. Великі кошти витрачаються на доступ до ресурсів і можливість привласнювати ренту. В державі формується кастове суспільство, в якому права і обов’язки людей визначаються їхнім доступом до ресурсів. Належність до еліти стає спадковою. Виникають групи людей, які привласнюють собі право владарювати і контролювати інших людей.
Участь державних чиновників в розподілі ренти перетворює їх в сторону, не заінтересовану ні в демократії, ні в в розвитку виробничих галузей. Політична система автократизується. Держава значну частину доходів направляє на зміцнення силових структур, які виконують завдання захисту влади і придушення діяльності опозиції. Популістські заходи уряду (пільги, субсидії, соціальні програми) забезпечують підтримку більшості населення і зменшують популярність опозиції.
В державі, добробут якої залежить від експорту сировини, населення зайве. З творця національного багатства воно перетворюється на об’єкт благодійності держави. Під час політичних і економічних криз, при загрозі зовнішнього вторгнення в суспільстві виникає невпевненість у завтрашньому дні, посилюється туга за старими суспільними моделями, активізується вроджений авторитарний рефлекс і наростає готовність передати право визначати долю суспільства сильному лідеру, який дасть краще життя.
Збільшення сировинного сектору економіки з простими технологіями веде до збільшення частки працівників з невисоким рівнем освіти і низькою кваліфікацією, які погано орієнтуються в суспільному житті держави і чутливі до популістських обіцянок, що не сприяє розвитку демократії.
Вже ніхто не сумнівається, що Україна на всю голову хвора на голландську хворобу з перебігом типовим для сировинної економіки. Немає підстав радіти динаміці збільшення частки рентних платежів у зведеному бюджеті Україні з 1, 456 млрд. грн. у 1999 році до 46, 608 млрд. грн. у 2016 році. (З урахуванням інфляційного знецінення гривні різниця не настільки кричуща: 1,259 млрд. грн. і 3,389 млрд. грн.) Це не економічний розвиток, а зростання сировинної залежності.
Зокрема частка ренти за використання лісів збільшилася у 24 рази. Бурштинова рента почала поступати до бюджету лише у 2016 році і склала всього 2,08 млн. грн. – бізнес-групи, які контролюють видобуток бурштину, приховують розмір його добування, щоб ухилятися від сплати реальних платежів.
Найсуттєвішою є рента за видобування природного газу, яка складає 76,7% від суми всіх рентних надходжень. Природно, що газове лобі у Верховінй Раді найпотужніше (на думку голови правління НАК “Нафтогаз України” Андрія Коболєва не менше сімдесяти депутатів). Їм вдалося вчергове відтермінувати передачу місцевим бюджетам необхідної для їхнього розвитку частини ренти, притому що території, де сконцентровані поклади мінерально-сировинних ресурсів, перебувають у депресивному стані. Благий намір стимулювати розвиток власного газовидобування зниженням рентних ставок на видобування газу з нових свердловин, розбивається об відмову місцевих органів влади видавати ліцензії на видобуток нафти і газу на своїх територіях. Лише 5 % ренти на видобування газу в Полтавській і Харківській областях могли б дати місцевим бюджетам близько 2 млрд. грн. на рік. Чималі кошти!!!
У цивілізованому світі рентні ставки застосовуються для вилучення надвисокої мінерально-сировинної ренти з метою вирівнювання прибутковості в різних галузях економіки і недопущення перекосів на користь розвитку сировинних галузей. В Україні рента є підтримуваним державою джерелом корупції і монополізації економіки. В державі, купленій олігархами, неможливі ні демократія, ні вільне підприємництво, ні процвітання. Її шлях – це шлях занепаду. Революції і державні перевороти, направлені на зміну влади, не вирішують основну проблему – розкрадання багатих надр, які залишаються джерелом корупції, формування олігархії і автократичної форми управління.
(2 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.
Загрузка...
(2 оценок, среднее: 5,00 из 5)Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.
Загрузка...
Володимир
15.12.2017
в 16:45
Відмінно! Єдине питання:”Что делать?”
Петрович
15.12.2017
в 20:51
Для себе маю відповідь: “Розібратися, чому держава розвивається саме так, і що може вплинути на зміну напрямку.” Досвід інших сировинних країн говорить, що вилікувати голландську хворобу можливо. Для цього потрібен уряд, який державними рентними ставками вирівнює прибутковість сировинних і обробних галузей, підтримує інвестиції в обробні і високотехнологічні галузі. Ця тема вже проговорена українськими науковцями. Питання часу – розробка і реалізація програми переорієнтації економіки. Услід соціальні і політичні проблеми вирішуються майже автоматично.
Коли патріоти жбурляють стільці в олігархів у ВР, вони не вирішують проблеми корупції чи олігархізації. Це непродуктивний виплеск емоцій. Потім вони голосують за державний бюджет на 2018 рік, який зберігає нинішній стан справ, при якому бідні продовжать біднішаті, а багаті – дурнішати.
Володимир
16.12.2017
в 00:02
Варіант цілком прийнятний. Бракує тільки одного:елементарно фахових людей у владі і уряді. Нещодавно бачили долю іноземних фахівців в Украіні. За наявності олігархічної моделі держави інакше і бути не може. Які, наприклад, у Вас шанси пройти в уряд із своїми ідеями?
Петрович
16.12.2017
в 00:30
Смієтеся? Це не мої ідеї, а зібрані до купи вибірки чужих думок. Я не гравець на політичному полі, а уболівальник. Люди, які генерують такі думки, не потрібніі в уряді, бо не прийшов їхній час. На першому місці доступ до ресурсів країни, щоб їх ділити, не обов’язково бути фахівцем.
Відторгнення іноземних фахівців прогнозоване. Це в мушлю молюска можна вставити камінчик і з нього почне рости перлина. Суспільство складніше влаштоване. Свої рідні євреї стають чужинцями, коли мова заходить про гроші. Іноземні фахівці мають завеликі амбіції, щоб грати за нашими не шанованими ними правилами.
Володимир
16.12.2017
в 02:19
Жодної посмішки. Є стратегія і є тактика. В економічному сенсі також. Стратегічно Ваші приклади заслуговують вивчення. А що стосовно тактики? Опікуватися олігархів? Іннорувати Саакашвілі? ( якщо я правильно зрозумів Ваші пости) Стратегія без тактики є нікчемною.
Петрович
16.12.2017
в 02:39
Для нічної розмови надто серйозні Ваші запитання. Відкладу відповідь на день.
Володимир
16.12.2017
в 02:26
І з чого Ви зробили висновок стосовно завеликих амбіцій іноземних фахівців? З українських ( олігархічних) ЗМІ?! Може навпаки, люди прийшли фахово виконувати свою роботу, а то в українців завеликі амбіції? Чи Україна має економічну тактику і стратегію? Не вбачаєте логічного провалу?
Петрович
16.12.2017
в 14:37
1. По амбіції. Взятися керувати країною з іншою культурою, історією, політичним і економічним укладом може людина не надто розумна або надто амбіційна. На кого вони могли тут спертися? На повітря? Навіть харизматичний Саакашвілі в мажоритарному окрузі з великою ймовірністю програє якомусь місцевому князьку на зразок Гепи. Саакшвілі звертається до пасіонарної меншості, Гепа – до пасивної більшості.
2. Що означає “Чи Україна має економічну тактику і стратегію?” Україна – це абстракція. Можна говорити про стратегії різних суспільних груп. Одному достатньо тарілки борщу з м’ясом і сентиментального серіалу по телевізору, іншому необхідні всі блага світу, власна пика в телевізорі і натовп блюдолизів. Наразі стратегію розвитку України визначають ті, хто привласнює неподілене державне багатство – мінеральні ресурси, підприємства, землю. Це погана стратегія, їй повинна протистояти стратегія законодавчого обмеження надприбутків, вирівнювання прибутковості різних галузей за допомогою прогресивної шкали оподаткування.
Тактика Майданів правильна, але їхні лозунги мене не надихають – весь пар в свисток. Треба вимагати не імпічменту, а звіту про прибутки від газової труби, від частки у виробництві продукції військового призначення, афер з банками та ін.. Пасивна маса повинна знати, що це не зачистка місця для свого такого ж чи гіршого, а вимога відповідальності за непублічні дії на шкоду Україні.
3. Олігархи – продукт прихватизації з правами, але без обов’язків.
4. Логічного провалу не бачу. Іноземні фахівці не здатні подарувати щастя чужому для них народу. Без Майданів корупцію не здолати, розкрадання держави не зупинити. Народ виходить на вулиці, влада вже не відчуває, що їй все можна, тому надія на зміни є.
Володимир
16.12.2017
в 18:58
1. Керувати іноземці запрошувалися певною галуззю, а не країною. Це геть різні речі. 2. Якщо Україна-абстракція, то нічого витрачати час на обговорення її долі взагалі. 3. Олігархи були згадані не в контексті їх походження, а стосовно Вашого ставлення до них- не чіпати. 4.”Демократия- грезы глупцов”. Джек Лондон “Лунная долина”.
Петрович
16.12.2017
в 20:06
1. Та да, прийшли теоретичні сферичні коні в вакуум, а не реальні керівники галузей в Україну.
2. Звичайно, не можна говорити про долю України, закривши очі на її неоднорідність і різнонаправлені рухи великих людських мас. Чию долю вважати долею України?
3. Ніколи ніде я не пропонувала не чіпати олігархів.
4. Автократія – реальність миролюбних простаків. Не чіпайте, будь ласка, Джека.
Володимир
17.12.2017
в 02:53
Up to you.