З посібника для сучасного українського ідіота

Рубрика “Політ провокацій”

 

Сьогодні значно простіше авантюристу або ідіоту виграти президентські вибори. Для цього достатньо мати гроші, команду і доступ до ЗМІ. Складніше відповідати зайнятій посаді. Щоб бути хорошим президентом, треба мати необхідні знання економіки, покликання служити людям, співпереживання своїм співгромадянам, доброзичливість, уміти перетягувати ворогів на свій бік, уміти спілкуватися, мати почуття гумору, обов’язкова чесність, підтримана рішенням завжди дотримуватися закону.

Вороги держави — марксизм, популізм, корупція. Ознаками ідіота, головного винуватця занепаду країни, є революційність, економічний націоналізм, ненависть до Сполучених Штатів, віра у владу як борця за соціальну справедливість, визнання верховенства сили над верховенством права — все це прояви комплексу національної неповноцінності.

Католицький економіст Майкл Таннер підрахував, що за останні 20 років капіталізм підняв більше мільярда людей з бідності і вдвічі зменшив кількість людей, які живуть на суму менше 1,25 долара на день в країнах, що розвиваються. З такими результатами, аморально не бачити в капіталізмі дієвого вирішення проблеми бідності.

Милосердя, підприємництво і вільний ринок — ось засіб подолання бідності.

Революція, а не реформа — це вибір українського ідіота. Експерименти з соціалізмом у минулих та нинішньому століттях погано закінчилися.

Тактика революційної ідеології завжди була однаковою: демонтувати фальшиву демократію та її силову машину. У країнах, де злочини урядовців та силовиків були звичайною справою, такий заклик завжди популярний. Засудження голоду, розкрадання і бідності додає революціонерам привабливості, а мобільний зв’язок та інтернет — зручності.

Екстатичне єднання соціалізму з християнською доброчинністю надає переконливої гідності революційній ідеології.

Завдяки революційній доброчинній ідеології диявол перетворився на економічну систему. Зло втілилося в капіталізмі. Нав’язливо впроваджується ідея, що капіталізм, який є способом спонтанної самоорганізації суспільства, повністю аморальний!

Якщо вважати економічні системи наділеними мораллю, злочинним був би не капіталізм, а соціалізм разом з усіма похідними: націоналізацією, меркантилізмом, націоналізмом, паразитизмом, здатністю купувати закони та законодавців, збагаченням без конкуренції та ін.

Класовому капіталістичному суспільству протиставляється суспільство братерства, де благодійність є обов’язковим елементом серед людей, єдиною формою валюти, прийнятною для взаємодії дворуких.

Чи варто пояснювати, що неможливо розділити на всіх те, чого немає, а розподіл того, що є, закінчується зниженням частки кожного до мізерних порцій?

Не може бути зворушливою благодійність, яка карає успішних, руйнує добробут, а підприємливих егоїстів засуджує на геєну вогненну. Право і обов’язок суспільства осудити відсутність щоденного хліба як свідчення гріха та зла. Бідні нації відстають від багатих не через власні невдачі, а через те, що несправедливо користуються благами, які створили багаті. Це бідні повинні докласти зусиль, щоб краще жити, а не багаті повинні поділитися з бідними своїми благами. Кожна країна повинна знайти власну нішу виживання, бо якщо цього не зробить, вона зникне.

Немає жодної країни, жодної нації, навіть якщо вона маленька, беззахисна, не має природних ресурсів, яка не зможе вижити і процвітати, якщо зуміє з розумом використає свої переваги. Патерналістські стосунки між владою і суспільством, авторитаризм чи націоналізм не можуть бути основою успіху країни.

Бідні країни вважають своїми ворогами багаті країни, але при цьому люди не хочуть залишатися безправними акторами в національному театрі хаосу, а прагнуть потрапити туди, в загальнолюдський театр, де для них знайдеться краща роль.

 

© Петрович

5 оценок, среднее: 2,80 из 55 оценок, среднее: 2,80 из 55 оценок, среднее: 2,80 из 55 оценок, среднее: 2,80 из 55 оценок, среднее: 2,80 из 5 (5 оценок, среднее: 2,80 из 5)
Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.
Загрузка...

Метки: ,

27 комментариев читателей статьи "З посібника для сучасного українського ідіота"


  1. Ніг
    23.11.2017
    в 20:11

    І хто ж автор цієї дурні??

    0

    • Петрович
      23.11.2017
      в 21:11

      Цитати з політичного бестселлера «Посібник для сучасного латиноамериканського ідіота»
      Plinio Apuleyo Mendoza, Carlos Alberto Montaner, Álvaro Vargas Llosa “Manual del perfecto idiota latinoamericano”, 1996
      Всі троє несолодкоголосі латиноамериканці, через чиє життя проїхалася не одна революція, але воно не ставало від цього кращим.
      В нас всього лише 2 революції, можна сподіватися, що третя буде така як треба. Можна подивитися, а що буває в інших країнах після революцій. Оптимізмі і песимізм вже (ще) мають рівні права на існування.

      0

      • Ніг
        23.11.2017
        в 21:35

        Дякую. А для африканських ідіотів такого посібника ще не написали?? Ми до африки йдемо, то нам ближче… smile

        0

        • Петрович
          23.11.2017
          в 21:51

          З такими забаганками для кожного колгоспу доведеться окремий посібник видавати. wacko Науку Маркса — Леніна взялися запроваджувати у всьому світі, навіть у Зімбабве щось соціалістичне будували з підручних матеріалів.

          0

  2. Володимир
    23.11.2017
    в 21:44

    Шановна Петрович! Уважно стежте за кількістю Ваших прихильників. Якщо вона зростатиме, Вас буде знищено( медійно як мінімум).

    0

  3. Володимир
    23.11.2017
    в 22:40

    Завжди поважав кішок. А зараз ще й Вибір людини.

    0

  4. Kozak Oko
    23.11.2017
    в 23:50

    Весьма спорный пост. И это хорошо,так как есть повод для дискуссии.

    Но жаль только, что большинство камментов являются всплеском эмоций, а не перечнем аргументов.

    0

    • Петрович
      24.11.2017
      в 00:50

      Дякую. Чекала Вашої реакції. Дійсно, спорний текст. Латиноси з гумором проаналізували сподівання свого рідного ідіота, до якого поставилися з великою симпатією. Вони змогли стряхнути своє сонне політичне болото, яке все чекає пришестя Христа у вигляді якогось ідеального комуняки. Ми ж тут і досі між комунізмом і капіталізмом як те порося, що між небом і землею рилося і випадково хвостиком за небо зачепилося. Гібридно будуємо ринкову економіку з комуністичним обличчя.
      Може завтра знайдуться бажаючи поспорити про українські ідіотизми.
      Доброї ночі.

      0

      • Kozak Oko
        24.11.2017
        в 10:31

        Поздно возвращаюсь с работы, поэтому просто нет времени на дискуссию.
        На примере Вашего поста хорошо пояснить причину большого количества рубрик на нашем сайте. Дело в том, что формат материалов совершенно разный. Ваш пост изначально дискуссионный, поэтому был бы уместен на форуме в рубрике «Дискуссионный клуб», а не в ленте постов. Почему? Да потому что еще на Дурдоме четко проявлялась тенденция: читатели любят плюсовать «плоские» посты, где самому читателю думать не надо.
        Ну и вообще стоит отметить, что с самой культурой дискуссий у нас существуют большие проблемы…

        0

        • Петрович
          24.11.2017
          в 10:51

          Немає тут рубрики «Дискусійний клуб», хоча в цьому моєму випадку доречніша була б рубрика «Політ провокацій» sorry
          Рубрик надто багато, тому в них складно орієнтуватися. Довго переглядати відразу всі, де може щось з’явитися або не з’явитися, чи запрацювати якась нині спляча. На форумі звична тиша, чи там хтось взагалі буває? Мабуть, якщо нічого не зміниться, приб’юся до «Польотів ІМХО». Приємно, що тут нікого не можна забити ногами до смерті. Відкриваєш сторінку, а воно, таке малорейтингове, на місці, а господар сайту, який думає інакше, не відправив у знак незгоди в вічний бан. laugh

          0

          • Kozak Oko
            24.11.2017
            в 12:22

            Сказано — сделано! Ввел рубрику “Політ провокацій” (добавил метку). Так что предлагайте — не стесняйтесь!

            0

  5. st
    24.11.2017
    в 23:47

    «… Ознаками ідіота, головного винуватця занепаду країни, є революційність, економічний націоналізм, …» …»…Революція, а не реформа – це вибір українського ідіота…»

    —- що таке «революційність, економічний націоналізм» ?
    —- чи можна порівнювати, протиставляти яблуко — груші (революція — реформа) ?
    Допис для ідіотів?

    0

    • Петрович
      25.11.2017
      в 00:45

      Революційна зміна влади — це зміна влади не через демократичні вибори, а силовим шляхом.Є важлива різниця між Януковичем і Порошенком: Янукович всю силу своєї влади використав на те, щоб відбирати працюючі бізнеси і передавати їх в свою «сім’ю». Не проминув навіть Гепин асфальтовий заводик і нашу гордість ФК «Металіст». Янукович залишив після себе настільки зруйнований завод Малишева, що він вже не підніметься. Порошенко хоча б спробував його реанімувати.
      Я, як і Ви, знаю слабкі місця нинішнього Президента. Але не знаю, кого хотіли б бачити на його місці нинішні революціонери, тобто прихильники зміни влади силовим шляхом. В країнах, де недемократично змінювалася влада, легкість цього процесу провокували на нові й нові революції, заколоти, урядові перевороти. Світ надто складний, щоб диктатор з групою камрадів або одноосібно міг ефективно керувати країною. Народ, від якого нічого не залежить, впадає в апатію і зневіру.
      Автори книги «Посібник для сучасного латиноамериканського ідіота» мали можливість спостерігати за тим, як успішні країни (Аргентина, Венесуела) занепадали все більше з кожною черговою силовою зміною влади.

      Ідіотизм вважати, що зміна поганого Президента на хорошого приведе до зрушень у свідомості народу і почнеться економічний розквіт і торжество справедливості. Справедлива система розподілу благ можлива тоді, коли є що ділити. Але це тема окрема від революції.

      0

      • Kozak Oko
        25.11.2017
        в 15:26

        Сложная и интересная тема. Но очевидно, что если со стороны нынешней власти есть преступления, то должно быть и наказание. Порошенко должен быть подвергнут импичменту, а затем привлечен к уголовной ответственности!

        0

    • Петрович
      25.11.2017
      в 01:02

      Про економічний націоналізм. Іноді деякі нації вирішують що вони настільки працьовиті і заможні, що можуть відгородитися національними кордонами і митними законами від решти світу і в кордонах своєї національної держави жити багато і щасливо. Їхні мудрі правителі викидають іноземний бізнес геть — націоналізують, викуповують або приватизують, іноді цілі галузі, які забезпечують чужинцям великі прибутки. Гарним доповненням до цього буває заборона на ввезення закордонних товарів, або настільки високе мито, що чужі не можуть конкурувати з вітчизняним виробником. А заодно ще й вводиться обмеження (квоти) на вивіз з країни вітчизняних товарів. Це називають захистом національних інтересів і захистом вітчизняного товаровиробника. Завжди часткова чи повна ізоляція приводить до економічного занепаду. Якщо потрібні приклади — вони є і багато.

      0

    • Петрович
      25.11.2017
      в 01:09

      Чи для ідіотів мій допис? Швидше для розумних людей, які зможуть заперечити хоча б щось з написаного. Тут не настільки людно, як де-інде, можна спокійно обговорити питання, які хвилюють, можливо, не тільки мене. Бо мене ці питання хвилюють. Справи наші державні не блискучі. Здається, найпереконливіший спосіб щось змінити, це змінити владну верхівку. А що буває далі, можна подивитися на прикладі Аргентини чи будь-якої іншої країни, яка економічний занепад намагалася подолати революційними змінами влади.

      1

  6. Kozak Oko
    25.11.2017
    в 16:18

    Вообще-то если мы хотим двигаться в Европу, а не в Африку, Латинскую Америку или Мордор, то смотреть следует на страны ЕС и перенимать их опыт. А европейский опыт говорит о том, что фундаментом государства являются понятия Право, социальная справедливость, политическая ответственность и создание конкурентной среды.

    Режим шоколадного Барыги на самом деле ведет нас в Азиопу, а не в Европу.

    0

    • Петрович
      25.11.2017
      в 19:46

      Не скажу про себе, що нарешті діждалася свого Президента, за якого порву любого. Але ж треба розуміти і межі можливого. Занепад і все з ним пов’язане, не з Порошенка почалися і не ним будуть подолані. З Януковичем було все ясно — кримінальне угрупування привело до влади свого пахана і взялося безкарно грабувати державу. Нічого більше не вміло, та воно й не треба було. З Порошенком складніше.

      Шоколадний? — Так.
      Барига? — Для викривальної сатири згодиться й так.
      Веде не туди? — Чи це не фантомні болі за ампутованим Держпланом і КПРС, які знали куди йти і що робити? Та й Азіопа не така вже й страшна. В Азії є країни, які бурхливо розвиваються. Наприклад, В’єтнам.
      Не з Порошенка занепад почався, не при ньому закінчиться. Причини глибше.

      1

      • Сливка
        25.11.2017
        в 20:52

        И да,и нет
        Да-причины нашего состояния носят глубоко системный характер
        Нет-Вьетнам бурно развивается,потому что там есть нормальная элита.А наша(к «нашей» я также отношу элиты всех постсоветских стран,поскольку в ментальном плане разница между Путиным и Саргсяном,Порошенко и Туркменбаши,Грибаускайте и Рахмоновым номинальна) элита имеет лишь одно желание-натянуть побольше денег и свалить на Рублёвку/Майями/куда-то ещё в зависимости от вкуса и предпочтений.
        Ситуация ухудшается тем,что ЕС,США и англичанам в принципе наплевать,что у нас здесь творится,особенно,если из этого региона идёт крупный поток денег в офшоры и банки.»Если Запад нас не вытянет,то мы попадём под ярмо Мордора/Китая»-пугалка для детей,так как российские олигархи-копия наших и тоже держат деньги на Западе.У Китая дела чуть лучше,но всё равно зависимость от ЕС и США огромна

        0

        • Петрович
          25.11.2017
          в 21:59

          З нормальною в’єтнамською елітою я вчилася на одному курсі в універі, а потім працювала реалізатором на Барабашовському ринку. Люди вийшли з джунглів, де партизанили багато років. У когось там залишилася бамбукова хатинка на колоді, у когось двоповерховий будинок. У більшості освіта на рівні грамотності. Прищеплена з дитинства любов до Хо Ші Міна обмежувалася портретом на стінці і тремтінням у голосі, бо російською мовою любов до вождя висловити неможливо. Але загальне неприйняття воровства, незвичне для нас дружнє єднання і взаємодопомога, ніякого чванства, довірливсть, працьовитість — якщо хтось в читалці сидить над підручниками до ранку, то це в’єтнамці. Керуючий В’єтнамським земляцтвом за руку вітається зі своїми земляками, які працюють звичайними продавцями на базарі. Цю еліту можна було відрізнити від решти тільки коли він сідав за кермо власного автомобіля, решта ж їздила на таксі.
          Зате наш брат реалізатор тільки й слідкував, як вкрасти в господаря або «наварити» собі на його товарі, потішався, як спритно кишенькові злодії чистять гаманці співгромадян, в разі конфлікту поруч сором’язливо відводив очі в сторону, пив горілку до, під час і після роботи, та ще заздрив в’єтнамцям, що вони господарі, а ми в своїй країні їхні наймити.
          В’єтнамці в більшості повернулися додому і будують свій В’єтнам, а ми в своїй країні, чекаємо, що хтось покарає наших злодіїв, навчить нас чесно жити і багато працювати, а поки ми будемо вчитися, буде нас годувати і захищати від ворогів.
          Велика різниця між тим, як В’єтнам захищав свою землю від США, і як ми захищаємося від Росії. Тому й результати неспівставні.

          0

          • Сливка
            26.11.2017
            в 00:47

            А хіба народ має важелі впливу на владу?Такі речі залежать від культури.Якщо в певної нації халява є основою,метою та засобом виживання,то так нація приречена без шансу на порятунок.

            1

          • Володимир
            26.11.2017
            в 04:59

            Упускаете , уважаемые, серьезный момент. Шансы влиять на власть имеет гражданское общество, а не народ. Оно на Украине отсутствует. Мало того, со стороны власти, спецслужб Украины и России делается все, чтобы оно и не сформировалось.

            0

  7. Петрович
    26.11.2017
    в 01:45

    Вуличні важелі впливу на владу добре працюють, якщо не користуються ними корисливці і дурні.
    Я вже пройшла розділи «Генетична історія народу визначає його долю» і «Культура народу визначає його долю». laugh
    Але не дійшла до розділу «Генетично і культурно приречений народ не має шансу на порятунок», можливо такого розділу немає.
    Зачепилася за «Рекомендації з порятунку утопаючих для самих утопаючих». Пунктом 1 там записано «Тільки не революції», хоча наші утопаючі схильні саме до революцій. Далі було щось про моральний закон і загальний рівень інтелекту нації. Навалилися хаотичні спогади про місця, де цей інтелект формується і роздуми про реформу освіти.
    До ранку все не передумати, тому — доброї ночі.

    0

Добавить комментарий