BloggoDay 1 September: Russian Invasion of Ukraine

Дайджест 1 вересня 2022 р.

(Оновлено 16:00)

Мурлокотан Паштетофф-сосискин

Ну що, всі насолодились «українським десантом на баржах»… в Енергодарі? Думаю, ця історія також увійде у «анали інформаційної війни», разом із «мальчиком в трусиках», «плачущей коровой»… ну або якимось, «биолабораториями»

Однак, зрозуміло, що насправді сенс усього цього інфо-трешу полягає не в цьому…

Зранку, якраз «під приїзд» на Запорізьку АЕС комісії МАГАТЕ , ці мудили звично влупили по Енергодару, і за звичкою вже встигли у своїх телеграм-помийках…. звинуватили «українських боєвиків у підступному обстрілі мирних громадян» та  почали орати, щодо «злочинного нехтування київськими нацистами вимогами ядерної безпеки»…

Одного, довбні не врахували…

Так звана «комісія МАГАТЕ» це не ПОЛІТИЧНІ експерти… це, сутто технічні фахівці… Які, в кінці своєї роботи повинні дійти до висновку — загрожує радіоційній безпеці Європи «активний режим бойових дій» навколо станції чи не загрожує… Не більше й не меньш. Решта, пов’язаних із цим «військово-політичних нюансів» їх просто не цікавить… від слова «зовсім».

Простіше кажучи, комісія МАГАТЕ оцінить актуальний нині стан системи безпеки ЗАЕС та спробує дійти висновку, щодо того — чи здатні бойові дії навколо неї вивести її з ладу (чи вже вивели)… та сприяти, принаймні, техногенному інценденту, пов’язаному із витоком радіації, на ній… Ніяких висновків, щодо етимології цих загроз, експерти МАГАТЕ робити явно і зовсім не збираються.

А теперь згадайте… те, що, образно кажучи, відбувається навколо цієї станції на сьогоднішній момент… саме у військово-політичному сенсі..

1. Бункерному довбойобу сьогодні вкрай потрібне перемир’я… для передиху та «роботі з резервами»… це очевидно…
2. Україні це перемир’я явно зараз ні до чого…
3. Але Україні також зовсім «не доречно» ще й радіаційне забруднення значних територій на своєму Півдні…
4. На полі бою, бункерному «дятлу» примусити Україну до «припинення вогню»… так й не вдається. Спроба зробити це «через зерно» також, м’яко кажучи не вдалася… по багатьом причинам.
5. Тому, «актуальність» використання «фактору ЗАЕС» через «радіаційну загрозу» по відношенню до України для кремлівських підарів різко зростає (причому, неважливо — надумана вона насправді, або реальна). Тут головне створити видимість того, що «мы пойдём до конца»…

У цьому контексті, цілком ймовірний висновок комісії МАГАТЕ про те, що «бойові дії навколо ЗАЕС дійсно загрожують її безпеці» був би росіянцам доречним… Для цього варто лише «трохи постріляти навколо станції» (що вони, до речі й роблять двома основними шляхами — або палять самі, або провокують ЗСУ стріляти по цілям, які розташовані поблизу АЕС…).

Але, довбні не враховують при цьому два основних момента… якщо такий висновок комісії МАГАТЕ таки дійсно стане реальністю…

1. Так званій «світовій спільноті» абсолютно до фені, кто там в кого і чому стріляє навколо станції. Але якщо ця стрілянина навколо неї дійсно їй загрожує (а це буде витікати з найбільш ймовірного висновку комісії МАГАТЕ), то «світова спільнота», скоріш за все, жорстко та в ультимативному порядку вимагатиме демілітарізації цієї зони З ОБОХ БОКІВ та відновлення статус-кво на станції (нормального, штатного режиму її роботи), яке існувало там до заняття цього району росіянськими військами … Тобто, окупантам доведеться звідти виходити…
2. Примушення України з боку Росії до перемовин саме таким шляхом (загрозою влаштувати на ЗАЕС якійсь «ядерний інціндент») стає очевидно — абсолютно беспереспективним… Особливо бесперспективним це стане, коли з’виться висновок комісії МАГАТЕ, а бункерний довбойоб відмовиться прибрати свої війська с території самої станції та принаймні 10-км зони навколо неї… Бо в такому разі, Україні не доведеться нікому нічого доводити на міжнародній арені, стосовно винуватості Росії у «ядерному шантажі за допомогою ЗАЕС»… це, по-суті, вона доведе сама та власноруч… відмовившись від виводу своїх військ, або спробуючи залишити саму станцію під своїм контролем…

Тому, довбойоби… продовжуйте стріляти по ЗАЕС, наближайте появу висновку комісії МАГАТЕ…завозьте туди БК, заводьте війська. Після цього, «місця для маневру» у вас залишиться зовсім мало…

Агія Загребельська

Експерти МАГАТЕ досягли українського контрольно-пропускного пункту перед буферною зоною між російською та українською арміями в четвер вранці.

Їхня ризикована подорож до ядерної станції, що знаходиться під загрозою, тривала, незважаючи на посилення обстрілів у регіоні.

Група, до якої входять 14 експертів, в останній момент ухвалила рішення вирушити на ЗАЕС, незважаючи на інтенсивні бойові дії, що тривали протягом ночі у регіоні.

У четвер енергетичне агентство України повідомило, що внаслідок обстрілу було пошкоджено частини станції, яка контролюється російськими військами, але керується українцями.

Часті обстріли спричинили побоювання ядерної катастрофи.

На світанку на парковці готелю в Запоріжжі, звідки виїхала місія, було чути тупий стукіт артилерійських ударів уздовж лінії фронту.

На початку четверга українські і російські офіційні особи обмінювалися звинуваченнями, причому кожна сторона заявляла, що інша наражає на небезпеку інспекторів ООН.

«Ми в курсі поточної ситуації; спостерігається підвищена військова активність», — заявив журналістам на початку четверга генеральний секретар агентства Рафаель М. Гроссі. Пан Гроссі сказав, що українські військові поінформували його про бойові дії протягом ночі поблизу запланованого маршруту. «Але, зваживши все за і проти, і і, пройшовши такий довгий шлях, ми не маємо наміру зупинятися», — сказав він.

«Ми вважаємо, що у нас є мінімальні умови, щоб рухатися, визнаючи, що ризики дуже, дуже високі», — сказав Гроссі. «Нам належить виконати дуже важливу місію».

«Енергоатом» повідомило, що один з енергоблоків на Запорізькій АЕС довелося відключити на початку четверга як екстрений захід через російський обстріл. Також було пошкоджено резервну лінію електропостачання, написала компанія.

За словами Гроссі, найсерйозніші ризики виникнуть, коли колона броньованих позашляховиків перетне так звану «сіру зону», або буферну зону між двома арміями, де не панує жодна зі сторін.

Це район полів, порізаних артилерійським обстрілом. «Ми знаємо про ризики так званої сірої зони, між останньою лінією оборони України та першою лінією російських окупаційних сил», — сказав пан Гроссі.

Небезпека у цій зоні «значна», — сказав він. За кілька годин до від’їзду місії українська влада повідомила про обстріл міста Енергодар, розташованого вздовж маршруту, яким пересуватимуться ядерні спостерігачі, з реактивної артилерії та гаубиць, а також про польоти бойових вертольотів.

У четвер голова Запорізької області Олександр Старух заявив, що група МАГАТЕ затримується російськими обстрілами за погодженим маршрутом. Водночас Володимир Рогов, представник окупаційної адміністрації російської армії в регіоні навколо заводу, звинуватив Україну у проведенні «масованого обстрілу» у місті Енергодар та спробі зірвати місію ООН.

У міру просування на південь група перетне буферну зону і увійде до окупованих Росією районів півдня України. Незрозуміло було, скільки часу інспектори проведуть на заводі і як швидко московські війська дозволять їм пройти через контрольно-пропускні пункти на російському кордоні «сірої зони».

The New York Times

Агія Загребельська

1. Українці та Захід не повинні піддаватися на російські інформаційні операції, що зображують український контрнаступ у Херсонській області таким що майже миттєво зазнав невдачі або зображують Україну безпорадною маріонеткою західних господарів, які й розпочали його.

Міністерство оборони Росії почало проводити інформаційну операцію щодо подання контрнаступу України як рішуче проваленого практично відразу після того, як про нього було оголошено 29 серпня.

Декілька відомих військових блогерів — навіть ті, які історично критикували Кремль — просувають це повідомлення.

Інші воєнні блогери також просувають версію про те, що західні куратори підштовхнули Україну до передчасного або надто пізнього початку контрнаступу з «політичних» причин і тому, що Захід очікував контрнаступу.

Кремлівські ЗМІ також централізовано розповсюджували твердження про конфлікт між президентом України Володимиром Зеленським та українським головнокомандувачем Валерієм Залужним, щоб підтримати версію про те, що Зеленський намагався провести контрнаступ з недоречних політичних причин, у той час як за оцінкою Залужного війська ще не були готові до цього.

2. Військові дії в масштабах цього контрнаступу не увінчаються успіхом чи провалом за день чи тиждень.

Українські офіційні особи давно визнали, що вони не мають величезної маси механізованих сил, яка була б потрібна для проведення блискавичної операції зі знищення російської оборони в Херсонській області або деінде.

Натомість вони протягом кількох місяців створювали умови, атакуючи та порушуючи російські наземні лінії постачання, штаби  командування та пункти управління, а також російські системи логістики на південному заході окупованої України.

Час початку контрнаступу відповідає деградації російських можливостей, що спостерігається в західній частині Херсонської області, і необхідності якнайшвидше розпочати звільнення окупованих українських земель і людей.

Немає підстав підозрювати, що на вибір часу суттєво вплинули недоречні міркування чи напруженість.

Триваючі контрнаступальні операції, швидше за все, розгортатимуться найближчими тижнями і, можливо, місяцями, оскільки українські сили використовують у своїх інтересах умови, які вони створили, щоб розгромити певні ділянки оборони на лінії фронту, які вони визначили як вразливі, працюючи над поверненням своїх міст і населених пунктів, не руйнуючи їх у процесі звільнення.

3. Збройні сили, які повинні вести наступальні операції без чисельної переваги, зазвичай необхідної для успіху в таких операціях, часто покладаються на обманні дії та інші хитрощі, щоб відвернути сили обороняючихся від ділянок лінії фронту, на яких будуть зосереджені зусилля з прориву та його розвитку.

Мистецтво таких фінтів подвійне.

По-перше, вони мають бути проведені з достатньою силою, щоб бути правдоподібними.

Однак, оскільки вони є хитрощами, а не навмисними атаками, які, як очікується, увінчаються успіхом, вони часто виглядають як невдачі — атакуючі частини відступлять, коли відчують, що переконали захисників у своїй серйозності.

По-друге, їм потрібен час, щоб мати ефект.

Коли мета полягає в тому, щоб відвернути сили противника, що обороняється від намічених секторів, атакуючий повинен дочекатися, поки оборонець дійсно перемістить свої сили.

Таким чином, ймовірно, буде затримка між початковими маневрами та початком вирішальних операцій.

Ситуація під час цієї затримки може виглядати так, ніби атака провалилася.

4. Українські військові та уряд повторюють прохання уникати будь-яких повідомлень чи прогнозів щодо українського контрнаступу, що необхідно, коли операція включає обманні маневри чи неправильні напрямки.

Звичайно, можливо, що контрнаступ зазнає невдачі, що якась конкретна невдала спроба прориву не була хитрощами, або що українські військові припустилися якоїсь помилки у плануванні, виборі часу чи виконанні, яка підірве успіх їхніх операцій.

Але ситуація, в якій опинилася Україна, вимагає майстерної та детальної контрнаступальної операції зі значною відволікаючою операцією та обережним та контрольованим наступом.

Тому набагато ймовірніше, що в ці самі перші дні успішний контрнаступ здаватиметься тривалим або безуспішним протягом деякого часу, перш ніж його успіх стане очевидним.

5. ISW та інші аналітики, які вивчають цю війну, виявили належну обережність і обачність, оголосивши про кульмінацію або поразку великих російських наступальних операцій.

ISW застосує ту ж обережність та обачність до оцінки ходу українського контрнаступу та закликає інших зробити те саме.

6. Російська влада оприлюднила список місцезнаходження шкіл на окупованих територіях, включаючи точні координати, нібито попереджаючи про можливі напади на них з боку України, оскільки навчальний рік розпочинається 1 вересня.

Ця заява може бути підготовкою до фальшивих атак Росії на школи, як пояснення дуже низької їх відвідуваності чи переслідувати якусь іншу мету.

31 серпня Міністерство оборони Росії поширило заяву, у якій попередило, що українські сили готуються обстрілювати школи в окупованих Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській та Запорізькій областях.

Міноборони Росії оприлюднило список адрес та точного місцезнаходження всіх шкіл на окупованих територіях України під приводом «забезпечення безпеки учнів та вчителів».

Ця заява поряд зі списком шкіл на окупованих територіях може бути спробою створити інформаційні умови для трьох можливих напрямків дій 1 вересня.

Першим і найнебезпечнішим може бути підготовка російських військ до фальшивої атаки на освітню інфраструктуру на окупованих територіях України та звинувачення Збройних сил України в цьому.

Другий ймовірний сценарій полягає в тому, що російська влада може створювати умови, що пояснюють дуже низький рівень зарахування та відвідуваності в російських школах на початку навчального року.

Як повідомив ISW 30 серпня, українські сім’ї з дітьми дедалі частіше залишають окуповані Росією райони України з наближенням навчального року.

Російська влада може спробувати посилити заявлену загрозу українських ударів по школах, щоб пояснити низький рівень відвідуваності.

Третій сценарій полягає в тому, що російська влада може спробувати скласти і опубліковати список заборонених до завдання ударів об’єктів, вказавши конкретну цивільнуу інфраструктуру, що згодом дозволить їм використовувати вказані школи як військові бази, очікуючи, що українські сили не будуть завдавати ударів по зазначеній цивільній інфраструктурі.

7. Російська влада також використовує початок нового навчального року для активізації зусиль щодо інституціоналізації ліквідації української ідентичності.

Російська влада продовжувала поширювати російські навчальні матеріали у школах на окупованих територіях України.

Проросійська влада із Севастополя прибула до Старобільська Луганської області, щоб доставити до місцевих шкіл рюкзаки та офіційну державну символіку Російської Федерації.

Призначений Росією глава Криму Сергій Аксьонов також закликав кримських педагогів посилити патріотичну програму в кримських школах, зокрема розповісти дітям про рішення президента Росії Володимира Путіна провести «спеціальну військову операцію» в Україні.

Українське медіа «Страна» повідомило, що перший урок, який проводитиметься у школах окупованих Донецької та Луганської областей, орієнтований на план уроку, взятий зі статті Путіна «Історична єдність росіян та українців», його виступів про визнання «днр/лнр» та початок «спеціальної військової операції».

У цих промовах Путін відкинув легітимність української ідентичності, заявивши, що вона «цілком продукт радянської епохи… сформований на землях історичної Росії».

Він також неодноразово заявляв, що Україна є частиною Росії і не може бути самостійною державою.

Явний зв’язок між нав’язаними Росією навчальними програмами в українських школах та цими промовами та статтями є частиною зусиль щодо стирання української ідентичності в окупованих Росією частинах України за допомогою освітнього контролю.

8. Група директорів із нерозповсюдження «Великої сімки» заявила, що спроби Росії відключити ЗАЕС будуть «неприйнятними» напередодні візиту на станцію делегації МАГАТЕ.

Група директорів з нерозповсюдження «Великої сімки» зазначила, що ЗАЕС не повинна використовуватися для воєнних дій чи зберігання військової техніки.

На супутникових знімках, наданих Maxar, раніше було видно російські бойові машини, які ховаються під інфраструктурою ЗАЕС безпосередньо поблизу корпусу реактора.

9. Російські та українські джерела знову обмінялися звинуваченнями в обстрілах та застосуванні барражуючих боєприпасів по Енергодару 31 серпня.

Прокремлівські джерела стверджували, що українські сили завдали удару БПЛА по будівлі міськради Енергодару, а українські офіційні особи заявили, що російські сили обстріляли будівлю, намагаючись підставити українські сили перед візитом МАГАТЕ.

10. Ключові висновки

Міноборони Росії та російські мілітарні логери розпочали інформаційну операцію щодо визнання українського контрнаступу провальним практично одразу після його початку.

Однак ще надто рано оцінювати хід контрнаступальної операції, яку, ймовірно, буде важко оцінити в короткостроковій перспективі, якщо вона спиратиметься на відволікаючі маневри та обманний напрямок.

Російська окупаційна влада нав’язує українським студентам навчальну програму, спрямовану на усунення уявлення про українську національну ідентичність, що явно відповідає промовам та статтям президента Росії Володимира Путіна, які помилково стверджують, що Україна є частиною Росії, а українська ідентичність була винаходом Радянський період.

Група директорів з питань нерозповсюдження G7 засудила спроби Росії відключити Запорізьку АЕС від української енергосистеми як «неприйнятні» напередодні прибуття на станцію делегації МАГАТЕ.

Російські сили провели обмежену наземну атаку на північ від Харкова.

Російські війська завдали наземних ударів на південь від Бахмута і вздовж західної околиці Донецька.

Призначені Росією чиновники в Криму почали «реконструювати» системи ППО для протидії дрібнішим цілям у відповідь на атаки безпілотників, що повторюються, на півострів.

Російські офіційні особи, мабуть, посилюють ППО Криму за рахунок інших театрів воєнних дій.

Забайкальський край оголосив про формування добровольчого інженерно-саперного батальйону «Даурський».

Українські партизани підірвали СВУ у штаб-квартирі політичної організації «Разом із Росією» у Бердянську Запорізької області, де, як повідомляється, окупаційна влада готувалася до фіктивного референдуму.

Institute for the Study of War

(Оновлено 14:00)

«Цензор.Нет»

Війна це не лише героїзм, сміливість і волонтерство. Тут також є місце і нахабству, і нечесному заробітку, і зраді, і людським потребам.

Цензор.НЕТ поговорив на умовах анонімності з бійцем ССО з позивним Кока, який зараз воює в Донецькій області. Про те, яка різниця в діях вагнерівців та солдатів з окупованих територій, про ставлення місцевих і френдліфаєр, про сон по дві години і навіть повій.

Тетяна Ніколаєнко  «Спочатку в мене було відчуття, що до осені все закінчиться. А зараз розумію, що затягнеться надовго», — боєць ССО

(Оновлено 10:00)

РБК-Украина

Владислав Селезнев

Это еще не контрнаступление ВСУ. Или что происходит возле Херсона

Что происходит возле Херсона, почему действия ВСУ на юге – это еще не контрнаступление, а также о тактике «жабьих прыжков» РБК-Украина рассказал военный эксперт, экс-руководитель пресс-службы Генштаба Владислав Селезнев.

Официальных сообщений от Генерального штаба и других Сил обороны Украины относительно событий в Херсонской области нет. Думаю, что общегосударственная политика сейчас такова: нужно соблюдать информационную тишину для того, чтобы не нанаражать на смертельную опасность наших военнослужащих.

Что можно рассказать для общего понимания и что не является военной тайной? Сейчас украинские Силы обороны используют тактику «жабьих прыжков». Это когда в течение длительного времени наши войска работают высокоточной артиллерией 155 калибра, реактивными системами залпового огня класса HIMARS или их аналогами. С помощью этой боевой работы украинская армия уничтожает вражеские склады с боеприпасами, с техникой, казармы, где размещается личный состав противника, командные пункты и пункты принятия решений на временно оккупированных территориях.

Когда все это уничтожается, украинское войско совершает резкий шаг вперед – некий прыжок, и перемещается на новые позиции, где благодаря работе артиллерии враг был уничтожен.

Кроме того, уничтожаются мосты, эстакады, понтонно-мостовые переправы, чтобы максимально замедлить логистику российских оккупантов. Чтобы агрессор мог выполнять боевые задачи, ему нужно горючее, «солярка» и снаряды. К тому же, по оценке некоторых экспертов, на правом берегу Днепра, в нижнем течении в районе Херсона находится 20-25 батальонных тактических групп.

У россиян, конечно, были определенные планы атаковать Николаев или двинуться в сторону Кривого Рога, или, возможно, вдоль Днепра в сторону Никополя и в направлении Запорожья. То есть могли быть разные варианты применения этой армады. Но фактически они сейчас все сосредоточены на правом берегу Днепра. Мосты через Днепр довольно существенно повреждены. С одной стороны украинские Силы обороны наносят ракетные удары по четырем мостам, а россияне, со своей стороны, силами инженерно-саперных подразделений пытаются их быстро восстановить.

Кроме того, оккупанты активно использовали понтонно-мостовые переправы. Причем они фактически прибегали к военному преступлению: местами они одновременно загоняли на понтон и гражданские машины, и собственную боевую технику. То есть под прикрытием гражданского автотранспорта перемещались с левого на правый берег. Наши войска не могли наносить ракетные поражения по этим переправам, поскольку могут погибнуть мирные жители. Украинские артиллеристы уничтожают те понтонные переправы, которые используются противником сугубо по военному назначению.

Сейчас ситуация такова: наши войска не начали контрнаступление, они продолжают мероприятия контрнаступательного характера в рамках тактики «жабьих прыжков». Соответственно, происходит определенное движение.

На каких участках фронта? Какими силами и средствами? На какое расстояние наши части и подразделения прошли вперед в рамках контрнаступательных мероприятий? Это сейчас никто не скажет, потому что любая информация, которая предварительно не обнародована украинским Генеральным штабом – это информация, которая может подвергать смертельной опасности наших военнослужащих.

Ситуация там достаточно динамичная и достаточно странная в плане перспектив и развития. Ведь враг разместил на южном фланге российско-украинского фронта до 50 батальонных тактических групп. Задействовать их всех в полном объеме у них нет возможности из-за поврежденных мостов. Их пропускная способность снизилась до минимума.

Но есть еще некий третий армейский корпус – это корпус стратегического резерва генерального штаба вооруженных сил РФ. Часть его подразделений уже разгрузилась в Ростовской области и движется ближе к границам с Украиной. Доподлинно неизвестно, куда именно россияне будут направлять эти подразделения. Возможно, под Донецк, чтобы реализовать задачу Путина по выходу на админграницы Донецкой области. Возможно, они двинутся в направление на Запорожье. Возможно, на Херсон и Новую Каховку, чтобы усилить боевые возможности российских оккупантов, которые действуют на этом участке фронта.

У этого армейского корпуса только боевых машин и автомобильного транспорта, в том числе сверхсовременных танков Т-90, почти 4 тысячи единиц. Их нужно перевезти железнодорожным транспортом, разгрузить, заправить топливом. Все это требует логистики, ресурсов и времени.

Этот корпус насчитывает 11,5-12 тысяч военных. Это при штатной численности такого объединения 15 тысяч, то есть этот третий корпус недоукомплектован. Хотя его в течение двух месяцев формировали, а людей собирали фактически со всей Российской Федерации. Он был создан в районе населенного пункта Мулино Нижегородской области.

После неудач в северных областях в российском генштабе поняли, что тех сил и средств, которые есть в их армии, недостаточно для выполнения их задач – оккупации всей территории Украины. Поэтому они приняли решение о формировании четырех корпусов стратегического резерва, потому что в России есть четыре военных округа: западный, восточный, южный и центральный. Они не смогли создать сразу четыре корпуса, потому что нет человеческих и организационных ресурсов. Поэтому они сделали только один корпус – этот третий.

Там в основном бывшие участники проекта БАРС, мужчины в возрасте 45+ лет, которые хотят воевать, но не имеют навыков. Плюс есть маргиналы-патриоты, которые, заключив контракт на три месяца, хотят заработать по 200 тысяч рублей. Хотя они даже не догадываются, что в течение первых двух недель боев они погибнут и вернутся в пакете. Или же семье просто скажут, что он пропал без вести, чтобы не дать выплат. Кроме того, там есть выпускники – лейтенанты военных вузов и некоторые бойцы из частных военных компаний.

Учитывая то, что времени на подготовку было не много и некоторые подразделения являются некомплектными, вести речь о серьезной боевой подготовке и боевом слаживании этих подразделений невозможно.

Всего на территории нашей страны без учета этого третьего армейского корпуса действует 115 батальонных тактических групп. Из них примерно 50 БТГр находится на южном фланге – от района Херсона до Угледара.

(Оновлено 9:00)

Новая газета. Европа

Ольга Васильева, специально для «Новой газеты. Европа»

Парта боевых действий

Оккупированная Херсонщина готовится к началу учебного года под дулом автомата

— Всем детям, кто запишется в школу, пообещали в первой половине сентября выдать по 10 тысяч рублей, — говорит Ирина Г., жительница Херсонской области. — Недорого стоит родину продать… Я своих детей не поведу, но и тех, кто пойдет в «русские» школы, осуждать не стану. Считай, 2–3 ребенка в семье — это «подарок от Путина» на 20–30 тысяч рублей, уже еду купить на эту подачку можно. Мы же все без работы полгода. У кого есть запасы, те еще сопротивляются. Ну, а у голодного какая гордость?

26 августа Олег Николенко, спикер МИД Украины, написал на своей странице в Твитере: «Столкнувшись с сопротивлением, Россия угрожает родителям в Херсонской и Запорожской областях отправить детей в детские дома, если они не запишут их в захваченные русскими школы. Москва использует образование как инструмент давления. Мы призываем ЮНЕСКО срочно реагировать на это преступление». Твит должностного лица вызвал нешуточные споры в украинских пабликах, а на оккупированных территориях — и вовсе панику.

Одновременно появилось сообщение Херсонской областной государственной администрации: «На Херсонщине оккупанты обещают родителям, которые согласились отдать своих детей в захваченные школы, выплатить по 10 тысяч рублей. Есть случаи, когда родителям угрожают штрафами, конфискацией имущества и лишением родительских прав за отказ отдавать своих детей на учебу по российским программам».

— Думаете, у нас заберут ребенка? — переживает Дарья С., жительница Херсона и мама 9-летнего сына. — А как они его будут забирать? Делать рейды по домам, кто не в школе? Откуда они узнают, что он не выехал?

— Не заберут у нас детей, — уверена Ирина Г., жительница Голой Пристани Херсонской области и мама мальчишек 11 и 13 лет. — Пока я являюсь гражданкой Украины и их [российский] паспорт не взяла, я живу по законам своей страны. Да и Россия в наших краях ненадолго, не стоит и сыновей напрягать. Когда кто-то начинает мне доказывать, что я не права, и дети должны учиться в любом случае, я всегда отвечаю, что не страшно, если они опоздают в учебе на год, зато и работать позже в жизни начнут.

Обе мамы признаются, что информацию видели только в соцсетях и городских пабликах, никаких сообщений или письменных уведомлений им не приходило.

В ответ на заявления представителей украинской власти выступила так называемая «начальник департамента образования и науки» Татьяна Кузьмич: «Ничего подобного не планируется и не будет! Любой здравомыслящий человек это видит. Школы готовятся к началу нового учебного года. Все больше и больше педагогов приходит к нам, все больше и больше родителей нам доверяют. Поэтому здесь можно сказать только одно — все вместе, объединившись, мы дадим отпор этой негативной информации».

— В школу пойдут только те, кто не выехал и им попросту некуда деваться. Горячего желания учиться по российской программе я не наблюдаю, — рассказала Наталья В., жительница Голой Пристани. — Из четырех школ в городе будет работать две. Из ближайших сел тоже сюда будут ходить, сельскую школу, например, в Большой Кардашинке открывать не планируют. Сказали, что во всех работающих школах постоянно будут находиться вооруженные военные, будут обеспечивать безопасность образовательного процесса. Ну, куда это годится? Мы и так все в стрессе. Они хотят детям психику окончательно поломать? Плюс в России, оказывается, в школу родителям заходить нельзя. Мы привыкли свободно передвигаться, когда и где хотим. Я всегда могла спокойно прийти в школу и поговорить с учителем. А сейчас надо будет оставлять ребенка у калитки школьного двора. Забирать так же — у калитки. Что будет происходить внутри, мы не знаем. Те, кто категорически не согласен отдавать ребенка в русифицированную школу, сегодня стараются выехать всеми возможными способами. Перспективы для наших детей очень печальные.

С Натальей не согласна Вера С., мама 12-летней Ольги, ученицы Голопристанской гимназии (раньше — школа №2). Она с радостью записала свою дочь в «российскую» школу. Особенно оценила финансовую заботу российской власти о школьниках на оккупированной армией РФ территории.

— У нас в школе остались почти все учителя, из 110 выехали человек 20, — говорит Вера. — У Ольги теперь 35 человек в классе. Я думала, меньше будет ходить. Надеюсь, оставшиеся в городе школы позже тоже откроют, потому что наша переполнена. Вчера привезли новые учебники — типографской краской еще пахнут. Первого сентября должны их выдать. Всем детям обещают ежедневно раздавать чай и булочку бесплатно. Это в первое время, пока работу столовой отладят. Дальше обещают горячее бесплатное питание для всех классов, даже старших, как в России (В России бесплатное питание в школах есть только в младшей школе, а дальше — для льготных категорий граждан, все остальные дети питание оплачивают. — Прим. авт.).

По словам Веры, она с нетерпением ждет и деньги — муж безработный, а ей уже на месяц Украина задержала зарплату, и «путинские» помогут какое-то время кормить семью.

До 15 сентября на каждого школьника обещают выплатить по 10 тысяч, если родители подали заявление на зачисление в школу до 1 сентября. По 4 тысячи будут ежемесячно платить пособие на каждого ребенка до 18 лет, независимо от материального положения семьи (В России таких пособий для школьников не существует. — Прим. авт.).

Вера с едва сдерживаемой гордостью говорит о том, что первоклассникам, может быть, подарят ранцы с канцелярскими наборами. И действительно, в нескольких городских общинах оккупированной территории Херсонщины местные власти заявили о том, что первоклассников ждут подарки. Так, в «администрации» Скадовского района отчитались, что первые сто школьных наборов для первоклассников отправились в селение Михайловка. В наборах школьные рюкзаки, пеналы, тетради, линейки, альбомы для рисования, цветная бумага и карандаши с ручками, точилки, бумажный клей и многое другое.

— Когда военные стали ходить по учителям и предлагать сотрудничество, я сразу ушла на пенсию, — говорит Евгения Ивановна С., учитель старших классов одной из школ Херсона. — Благо, возраст мне это давно позволяет. Нет, конечно, я ни слова не сказала о своей проукраинской позиции. Зачем мне навлекать на себя беду? Просто ответила, что у меня проблемы со здоровьем, я физически не могу работать. И какую зарплату предлагают, я даже слушать отказалась — к оккупантам я ни за какие деньги не пойду, буду ждать освобождения Херсона. И деньги, что они пенсионерам раздавали, тоже брать не стала — не хочу мараться. У меня еще есть макароны и кое-какие крупы, так что потерплю до прихода наших.

Дарья С., жительница Херсона и мама 9-летнего Саши, жалуется, что весь август ее ребенок страдает от одиночества, постоянно говорит, что хочет в свой класс, увидеться с ребятами. Из-за войны семья практически не выходит из дома, только за едой. Друзья сына почти все смогли выехать на подконтрольную Украине территорию.

— Мы три раза пытались, стояли у Васильевки [дорога на Запорожье] в очереди по 2–3 дня и возвращались в Херсон, — говорит Даша. — Из-за особенностей здоровья ребенка мы не можем долго находится вне дома.

По словам Даши, они хотели отдать ребенка в одну из гимназий Херсона, привели сына показать, а он отказался туда идти.

— Там фасад выкрасили в дурацкий розовый цвет, а по бокам здание осталось в прежнем виде — окрашенным в персиковый цвет, причем, краска кое-где уже облупилась, — разводит руками Дарья. — Видимо, готовят ракурс для съемки новостей 1 сентября, типа они все в порядок привели и отремонтировали — не школа, а фотозона какая-то.

Даша и рада, что сын от этой школы отказался, потому что там рядом воинская часть. Могут быть «прилеты».

— У нас вчера рядом с домом перестрелка почти час была, — продолжает Дарья. Пока она говорит, на фоне постоянно слышны громкие взрывы. — Оказалось, бой был между оккупантами и партизанами. Последние, к сожалению, проиграли: часть погибли в этом бою, часть были захвачены в плен. Вот куда я в такой обстановке должна завтра отвести своего ребенка? Да и всерьез к этим российским играм в образование я не отношусь. Вопрос безопасности для меня на первом месте. Что я могу противопоставить вооруженному человеку, если детей, например, начнут грузить в автобусы? Что может запретить русским солдатам ставить автобусы с детьми в колонну с военной техникой?

В школе, где раньше учился ее сын Саша, педагогов нет — они выехали полным составом. Тем, кто остался в Херсоне, предлагают выбрать форму обучения: дистанционная, экстернат или семейное образование.

Дистанционка осложняется тем, что в городе постоянно пропадает электричество и связь. Экстернат возможен только для детей выпускных классов.

Ребенок младших классов не может учиться по этой системе. А семейное обучение полностью ложится в этих условиях на плечи родителей. Дарья с мужем пока не определились с тем, как действовать дальше. Сегодня их больше волнуют ежедневные «прилеты» ракет рядом, что в любой момент их дом может быть разрушен.

— Моя дочь в этом году идет в восьмой класс, я с большим трудом убедила ее пойти в русскую школу, Лена категорически против россиян, — рассказала Лидия Михайловна, херсонский врач. — Но ей нужен социум. Они со своим карантином и так отупели. Какое может быть дистанционное обучение в старших классах, когда речь идет о точных науках?

Так называемый «министр образования» Херсонской области Михаил Родиков сообщил об открытии к 1-му сентября на оккупированной РФ территории области 91 школы, 62 дошкольных заведений, 10 внешкольных заведений, 17 средних профессиональных заведений, 4 высших учебных заведения и Херсонской Академии непрерывного образования.

Ярослав Янушевич, спикер Херсонской ОВА (Областной военной администрации), сообщил, что в области боевыми действиями повреждены здания 101 учебного заведения. По данным министра образования Украины, до 24 февраля 2022 года в Украине было 4,2 млн школьников. Сегодня в странах Европы находится 641 тысяча украинских школьников, еще 200 тысяч — на временно оккупированных территориях.

(Размещено 8:00)

Альфред Кох

Подошел к концу сто восемьдесят девятый день. Про наступление на юге Украины по-прежнему никаких новостей. Это уже странно для третьего дня, как оно началось. Так что, скорее всего, ничего радикального там не происходит. К сожалению. Будем считать, что это была проба пера и попытка прощупать позиции россиян. Но долбают украинцы по вражеским складам и базам будьте-нате. Похоже, действительно американцы завалили их снарядами и ракетами.

Миссия МАГАТЭ во главе с ее главой Рафаэлем Гросси, встретившись в Киеве с Зеленским, уже доехала до Запорожья, где члены миссии останутся ночевать. Завтра они будут пересекать линию фронта и попробуют добраться до цели своего визита: Запорожской АЭС, чтобы осуществить там согласованную с Россией и с Украиной инспекцию.

Российская сторона, в свойственной ей элегантной манере, не выдала инспекторам спецпропусков для прохода через пункт пропуска. И, следовательно, им придется много часов стоять в общей очереди.

Это было сделано специально, чтобы вынудить инспекторов добираться до станции через Россию, а не через Украину. Но миссия МАГАТЭ решила, что правильнее будет все-таки ехать через Украину, а не через оккупированные Россией территории.

Для меня в этой истории удивительным является только наличие пунктов пропуска на линии фронта, да еще и с многокилометровыми очередями, в которых люди стоят целый день. Это что, гражданские снуют туда-сюда через линию фронта? Типа поеду к теще чайку попить из Мелитополя в Запорожье, а потом вернусь обратно? Наверное я чего-то не догоняю: это что за война такая? Может это и нормально, кто бы объяснил…

Хотел посмотреть в Фейсбуке у Фейгина круглый стол про вооруженную российскую оппозицию во главе с Ильей Пономаревым, да не смог: он удалил видео. Знающие люди пишут, там был какой-то анекдот, а не возглавляемая Пономаревым вооруженная оппозиция. Впрочем, я ничего другого и не ожидал. Но собственных оценок давать не буду, поскольку посмотреть что там реальности случилось — нет никакой возможности.

Швеция пообещала начать поставки Украине САУ Archer. Говорят, что эта 155 мм самоходная гаубица является лучшей в мире в своем классе. Я уже сбился в географии поставок 155 мм пушек для ВСУ. Такое ощущение, что вся Европа везет в Украину свои пушки.

Чем дольше идет война, тем меньше уже опасений, что Запад перестанет помогать Украине. А ведь скоро (5 сентября) выборы лидера Консервативной партии в Великобритании, который по традиции и станет ее новым премьер-министром. Сейчас с большим отрывом лидирует нынешний министр иностранных дел Лиз Трасс. Если она победит, то помощь Украине резко возрастет.

По сравнению с Лиз Трасс даже Джонсон кажется голубем мира. Она ястребиха с таким клювом и когтями, что, мне кажется, ее можно смело просить еще о десятке M270 MLRS. А может и о каких-нибудь дальнобойных ракетах, способных поражать не только цели в Крыму, но и топить корабли по всей акватории Черного моря.

К тому же, у Великобритании огромный арсенал средств давления на Путина кроме просто поставок оружия Украине. Ведь там много российских активов не только в виде денег в банках, но и в виде недвижимости. Там живет большое количество близких родственников и друзей путинской элиты. При умелом использовании этих рычагов Лиз Трасс может доставить путинскому окружению много неприятных минут. Что, разумеется, не может не радовать.

Сегодня с утра, гуляя перед началом Конгресса Свободной России по литовскому лесу, я пытался придумать, что мог бы предпринять Путин в такой ситуации, в которой он оказался сейчас. Более-менее понятно, что блиц-криг у него не получился, а к длинной войне он оказался не готов, поскольку ее не планировал.

Я не вижу никакого хорошего для него исхода этой войны. У него нет вариантов. У него есть какой-то промежуток времени, на который он еще может отодвигать принятие каких-то неприятных для себя решений. Но этот промежуток измеряется не годами. Месяц, два, три. А потом надо что-то решать.

Какие у него есть варианты, если наступать он уже не может? Закрепится на достигнутых рубежах и упереться рогом? Цель? Если украинцы не согласятся на прекращение огня, то в чем смысл держаться за территории, на которых из-за постоянных обстрелов и партизанщины нельзя наладить нормальную жизнь? К тому же бесконечная позиционная война истощает экономику и усугубляет и так не блестящую демографическую ситуацию в России.

Отступить? Куда? К рубежам с которых начинался нынешний блиц-криг (то есть к 23 февраля)? Если на это пойдут украинцы — то да, это возможное решение. Репутационные потери персонально для Путина будут чудовищные, но тем не менее. Но это если украинцы согласится на этом остановится.

А если — нет? Тогда что? Отступать до госграницы образца 2013 года? То есть “в качестве жеста доброй воли” отдать Зеленскому Крым и Донбасс? такой вариант, форсированно ведет к внезапной смерти, как писали в старин🇺🇦🇺🇦у “от геморроидальной колики” или “апоплексическим ударом”. А средства, вызывающие такие болезни, давно известны: табакерка или шарф. Или и то и другое вместе.

А может не дожидаться? Может самому, а? Ну а чего тянуть-то, Владимир Владимирович? Конец известен. И он — не за горами. Так что может отпраздновать юбилей и из наградного пистолета — бабах…?

Тут уже за дверями все человечество стоит, ждет. Может уважить людей? Тем более ты уже не победишь, без шансов. Свое ты уже пожил. Да так, что дай Бог любому…

Да, да. Это становится все более очевидно, что не твое, а наше дело правое. И поэтому ты, наш враг, будешь разбит. А победа будет за нами.

Слава Украине! 🇺🇦

Агія Загребельська

Інспекторам МАГАТЕ росіяни не видали спеціальні перепустки, поставивши в чергу разом з цивільними авто на КПП

Український інформпростір: лошари, вас поставили в чергу

Західний інформпростір: Росія зробила це спеціально, бо МАГАТЕ виконали умови України та відправилися на об‘єкт через підконтрольну Україні територію

Російський інформпростір: у МАГАТЕ була можливість проїхати швидко та без перешкод, яку ми їм були готові організувати, але вони відмовилися, тож їдьте по довгому шляху, який організувала Україна

Агія Загребельська

Головні виклики світу останніх місяців:

1. Атомна станція в заручниках — як запобігти ядерній катастрофі.

Зараз — це місія МАГАТЕ

2. Іранська ядерна програма галопує — як закрити її в коробку

Зараз — це ядерна угода з Іраном

3. КНДР планує провести сьоме ядерне випробування — як денуклеаризувати півострів

Зараз — це дипломатія

4. КНР збільшує ядерний потенціал у три — чотири рази — як його зупинити

Зараз — це … (навіть не знаю що)

Для України перемога у війні — повернення всіх своїх територій, справедливість для окупанта та відновлення країни

Для світу кінцевою перемогою має бути — планета Земля без ядерної зброї та некрократів

Мурлокотан Паштетофф-сосискин

До відома…

— Середній граничний експлуатаційний настріл на один ствол 122-мм або 152-мм (найбільш поширені в російські ствольній артилерії калібри) сягає в середньому від 2000, до 3000 пострілів в залежності від типу та виду артилерійської системи та типу боеприпасів, які використовуються… На сьогоднішній день від 85% до 87% іхньої арти дуже близькі до вичерпування цієї норми…

— Так само, стволи танкових гармат мають схожі показники, від 240 пострілів (бронебійним підкаліберним снарядом), до 480 пострілів (офс-ом)… лише чверть російських танків, які в них є, НЕ вичерпали цей ресурс…

— Перед вторгненням, рф мала запас боєприпасів основних великих калібрів приблизно у 15 млн. штук, навіть за самими обережними підрахунками і з урахуванням виробництва у 1.4-1.5 млн. штук на рік, російська армія ВЖЕ витратила в Україні та інших місцях (наприклад у Сирії) не меньш як 7.5 млн. штук цих боеприпасів (якщо брати добові показники у 25 000 пострілів під час порівнянного «затиш’я», або 45 — 60 000 пострілів під час інтенсивних бойових дій).

До речі, цілком можливо, що статистичні дані, щодо наявності в рф «довоєних» запасів БП та її здатність їх виробляти, м’яко кажучи, трохи перебільшенні. Принаймні, на прикинці так званої Другої Чеченської кампанії (яка жодним чином не співставна по розмаху та обсягу ведення бойових дій із війною в Україні) ВСІ основні угрупування російських військ, які діяли на території цієї республіки, були вимушені різко обмежити добові норми розходу боеприпасів основних калібрів…

Це не я стверджую, це пишуть самі росіяни у «Інсайдері»…

Тому, коли я знову й знову бачу у коментах… черговій стогін про «безмежні» запаси росіян, які нібито дозволяють їм вести війну в Україні безкінечно довго… мені хочеться побажати такому стогнущому пійти й розбити собі лоба об стінку…

(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.

Загрузка...

Комментарии читателей статьи "BloggoDay 1 September: Russian Invasion of Ukraine"

• Оставьте первый комментарий - автор старался