BloggoDay 13 August: Russian Invasion of Ukraine

Дайджест 13 серпня 2022 р.

 

(Оновлено 17:00)

Сталкер

Наконец-то стала понятна цель этой всратой «спецоперации». Захватить АЭС и шантажировать мир угрожая её взорвать. Да усама будь он неладен просто невинное дитя по сравнению с этими жопошниками.

 

ТЁТЯ РОЗА  🌹

Смотрю «Триумф воли». Тот самый. Лени Рифеншталь. Гитлер едет в открытой машине. Огромная толпа самозабвенно зигует. Вот как тут понять, где хороший немец, а где плохой?

 

ТЁТЯ РОЗА  🌹

С чем у вас ассоциируется ленд-лиз? Лично у меня с победой над фашизмом тех, кому он предоставлен. Моя мечта — дожить и увидеть!

 

ТЁТЯ РОЗА  🌹

Скажу, быть может для кого-то обидную вещь. Чтобы не замечать проблемы Путина с головой, нужно самому иметь проблемы с головой. Или быть очень большим патриотом этой огромной тюремной зоны, которая гордо называет себя страной.

 

Михaил Бaх

Пишут, что Агенство национальной безопасности США сегодня перехватило шифровку Трампа «Володя, по ходу мне пиздец».

 

Right Now

Фраза «мы должны себя защищать» работает только тогда, когда на вас кто-то напал. Если вы напали первыми и заявляете подобное, то в таком случае, вы просто охуевшие агрессоры.

 

Right Now

Прибежали боты и все как один начали писать и доказывать, что Россия не занимала Запорожскую АЭС и не собирается никому угрожать. Отличная работа, идиоты. В таком случае ситуация становится ещё более очевидной.

 

Right Now

Если человек в разговоре с вами использует словосочетание «западные покровители», то смело заканчивайте с ним разговор и шлите на хуй этого ватного долбоеба.

 

Nasha Canada🇨🇦Наша Канада

Реальный финал «Собачьего сердца»:

После того, как профессор Преображенский эмигрировал, а доктора Борменталя сгноили в ГУЛАГе, Шариков стал академиком, начал оперировать, пересаживать гипофиз, и за очень короткое время превратил все население страны в дворняг.

 

Nasha Canada🇨🇦Наша Канада

— Ну что, Шойгу, все идет по плану?

— Да, но план взять Киев за 3 дня мы поменяли на план отстоять за полгода сарай в Белогоровке.

 

Гуго Карлович ™

«Окурок, брошенный во власть в 1999-м году, признан книгой рекордов Гиннесса самым разрушительным недокуренным косяком за всю историю человечества».

 

 

(Оновлено 16:00)

Мурлокотан Паштетофф-сосискин

Отже:

  1. На Слов’янському напрямку, діючи силами, принаймні 3-х БТГр зі складу 3-ї мсд 20-ї ЗВА та 4-ї тд 1-ї гв. ТА, противник намагався відновити свої позиції по рубіжу Долина — Богородичне. Для чого, атакував позиції передовіх підрозділів Сил оборони України по двом напрямкам Тихоцьке — Долина та Пасіка — Богородичне.

    Внаслідок втрат, які противник поніс протягом бою (в основному на західній та північній околицях урочища «Сосна»), через вогневе ураження з боку підрозділів ЗСУ, які обороняються на цій ділянці фронту, він був вимушений відійти на вихідні рубежі та за результами бою 12.08. припинити атаки…

  1. Командування військ противника продовжує свої спроби повністю зупинити дуже повільне просування передових підрозділів ЗСУ у бік Волновахи та забезпечити відновлення своїх позицій в районі південіше Вугледару. Для чого, в смугу дії 136-ї мсбр 58-ї ЗВА та принамйні однієї зведеної артилерійської групи зі складу абр «Кальмиус» 1-го АК перекинута ще одна БТГр противника зі складу 40-ї обр МП тоф-у, яка фіксувалася під час маршу з н.п Трудове на Благодатне, в районі Валер’янівки…

   Так само, південіше Великої Новосілки (Нескучне — Сторожове — Макарівка) противник також зосереджує додаткові сили та засоби. Зокрема, в цьому районі розгортається «нова» ударна тактична група, принаймні, з 2-х БТГр 60-ї мсбр 5-ї ЗВА.

    Окрім того, на ділянці оборони 291-го мсп 42-ї мсд 58-ї ЗВА, командування противника розгорнуло до 2-х зведених тактичних груп зі складу 22-ї обр СпП для ведення активного пошуку та розвідки в напрямку на Рівнопіль та Новодарівку…

    Усі ці заходи командування противника в районі Волновахі та західніше виглядають достатньо логічно, адже мають на меті — нівелювати будь-які активні дії ЗСУ на  одному з найбільш чутливих для окупантів напрямку — на Маріуполь… та в контексті збереження більш-менш принятної ширини  «сухопутного коридору» до Криму.

  1. На Херсонсько — Бериславському плацдармі командування військ противника провадить чергове перегрупування сил та засобів. Обидві БТГр 34-ї мсбр та зведена тактична група 7-ї військової бази зс рф у Абхазії (с. Гудаута) відтягуються з Криворизського напрямку у другий ешелон на «відновлення», або як зазанчается у оперативних дукументах російських військ — «у резерв першої черги».

    Замість них, протягом останніх 2-х діб командування військ противника ввело на плацдарм, принаймні 2 БТГр зі складу 38-ї та 64-ї мсбр 35-ї ЗВА, а також висунуло ще одну БТГр зі складу 76-ї дшд (скоріш за все 234-го дшп), підселену танками 124-го тбн-у по напрямку Нова Кам’янка — Петропавлівка.

    В свою чергу, всі три батальона 205-ї мсбр тієї самої 49-ї ЗВА, війська якої складають основу угрупування «Юг», противник висунув  на ділянку від Снігурівки до Калинівського, явно намагаючись прикрити лівий фланг свого тактичного угрупування, яке розгортається на Криворізському напрямку у північно-східній частині плацдарму. Скоріше за все, протягом найближчого часу, командування противника почне перекидання на плацдарм також додаткових сил та засобів зі складу 5-ї та 35-ї ЗВА Східного ВО, зосереджених на лівому березі Дніпра.

    Очевидно, що противник зовсім не відмовився від своїх планів перейти до активних дій на Криворізському та Нікопольскому напрямках…принаймні, сенс його останнього перегрупування в районі Херсонсько-Бериславського плацдарму… наштовхує саме на таку думку.

  1. На Бахмутському напрямку, судячи зі всього, командування військ противника почало вдаватися вже до якихось позамежних форм організації та ведення загалновійськового бою. Протягом позавчорашніх та вчорашніх спроб атакувати передові позиції ЗСУ в напрямку населених пунктів Спірне, Івано-Дарʼївка, Виїмка, Яковлівка, Кодема, Вершина та Зайцев, ним були неоднарозово введені у бій зразу 3 «стрілецьких батальону мобілізаційного резерву»…

   Звісно, що ці, погано навченні та споряджені підрозділи противника, поспіхом озброєні, в ході своїх спроб атакувати, зазнали значних втрат. Причому, зразу на декільках ділянках лінії фронту, де вводились у бій ці підрозділи, українські військові спостерігали хаотичний та безладний їх відхід на вихідні рубежи внаслідок інтенсивного вогневого ураження їхніх бойових порядків з боку передових підрозділів ЗСУ, які обороняються нині на Бахмутському напрямку.

   За неперевіреними даними, принаймні два таких батальону, яки приймали участь в атаках на Бахмутському напрямку, втратили по 30-35% особового складу вбитими та пораненими .

   Лише завдяки застосуванню БТГр пвк «вагнер» по напрямку Покровське — східна околиця Бахмуту противнику вдалось дещо просунутись.

  1. Командування військ противника вимушено вивело з району інтенсивних бойових дій «на відновлення» підрозділи 90-ї тд 41-ї ЗВА (так, це та сама, що «прославилися» своєю вкрай незграбною участю у боях в районі м. Бровари, весною нинішнього року).

    Головною причиною виводу підрозділв дивізії «на відновлення» стали їх значні втрати у бойовій техниці та озброєнні. Так, у БТГр 6-го тп дивізії, з 26-и танків, якими вона була озброєна на момент свого вводу у бій в Луганській області, нині в неї «на ходу» залишилось лише 9… у 3-х БТГр 228-го мсп цієї дивізії, з наявних перед боями у Луганській області 32-х танків, у боєздатному стані зараз перебуває лише 4 (ЧОТИРИ) Карл!!!… з 82-х одиниць БТР, «в строю» — лише 18… Тут хочеш, чи не хочеш, а виведеш підрозділи «на відновлення».

  1. Після повідомлення представника Пентагону про те, що США не надавали України озброєння, здатного уражати об’єкти противника на території Криму, військово-політичне керівництво рф сформулювало завдання для окупаційної адміністрації п-ва Крим та підрозділів інформаційно-психологічного впливу своїх силових відомств та спеціальних служб, щодо утаємничення всіх обставин та фактів, стосовно «інцендента» на АБ «Новофедорівка» (м. Саки).

      За всіма ознаками, найближчим часом противник задіє з цією метою низьку заходів організаційного характеру та інформаційно-психологічного впливу, як безпосередньо на самому п-ві, так й у інформаційному полі власне рф.

      Командування чф-у вже отримало наказ прискорити проведення відновлювальних робіт на авіабазі та провести якомога швидше ліквідацію наслідкив «нерегламентованого паління та самодетонації авіабоеприпасів».

      Найбільш складним завданням в цьому контексті стане необхідність приховати загибель, принаймні 38-и в\сл 43-го омшап та ряду інших частин і підрозділів зс рф, які дислокувалися на АБ в момент «самодетонації».

Максим Ханик

Почему Путин обречён на поражение изначально?

Нет, не сейчас: изначально.

По определению.

На пальцах: Путин — гопник из подворотни. Бывший опущенный.

Окурок.

Моль.

Это не погремухи уважаемого пацана.

Так вот. Удел опущенного — быть опущенным. Место — у параши.

Никто, нигде и никогда из опущенных не одерживал преимуществ перед бойцами с достоинством, прямостоящих и в глаза смотряших.

Точка.

 

Агія Загребельська

Зараз 4:20 ранку. Шибки трясуться. Сигналізація автомобіля спрацьовує від ударної хвилі від влучення ракети. Було, мабуть, метрів 300 – починається 5 день моєї семиденної подорожі Україною.

Коли ви живете в європейському місті з населенням понад мільйон, ви боретеся з багатьма повсякденними проблемами – місцями в дитячому садку, підвищенням орендної плати, балансом між роботою та особистим життям. У Харкові день у день найактуальніша повсякденна проблема – ракетні обстріли.

З Берліна ви могли бути в Києві за дві години літаком. Але ви не літаєте на літаку, тому що Путін його збив би. Тому я їду потягом 30 годин. Я їду до Києва, потім до Харкова, потім до Краматорська, тому що хочу поговорити з тими, хто найбільше постраждав від війни Путіна проти України, з українцями.

Серйозність ситуації вперше стає зрозумілою в Перемишлі на польсько-українському кордоні. Сотні людей годинами чекають на сонці при температурі понад 30 градусів на паспортний контроль.

Здебільшого це жінки, літні люди та кілька іноземців. Вони повертаються в Україну з великою кількістю багажу. Ти хочеш додому. Навпроти мене сидить жінка, яка вже кілька місяців у Дортмунді. Вона їде до чоловіка в Харків, але мене відраджує. Це небезпечно.

Приїхав до Києва, є про що говорити. МЗС та оборони, зустрічі з депутатами, громадськими організаціями, розмови з військовими.

Мене вражає суміш рішучості та холоднокровності в усіх розмовах. Усі ви тут знаєте зараз, менше ніж через шість місяців після натиску Путіна, що ви виграєте цю війну.

Вони такі впевнені, тому що вже досягли так багато. Вони відбили штурм Путіна на Київ. Потопили «Москву».

Їм лише цікаво, коли закінчиться війна і скільки їхніх побратимів до того часу вб’ють. Вбиті на фронті, вбиті під час покупок у супермаркеті, убиті ракетами у власних домівках.

У всіх співрозмовників домінує одна тема: необхідність військової допомоги для захисту.

Ніхто не розуміє, чому Німеччина робить так мало.

Повага до розмірів і важливості Німеччини змішується з нерозумінням того, чому наша республіка не робить принаймні стільки ж, скільки Польща чи Велика Британія.

Ми мали б цей «поворотний момент». Коли вони прийдуть?

Для забезпечення армії потрібні вантажівки та джипи. Потрібні захисні жилети, прилади нічного бачення та дрони. Потрібна артилерія і танки всіх видів — транспортні, бронетранспортери і бойові танки.

Найбільше мене вражає те, як громадянське суспільство організовується, щоб ліквідувати прогалини в оснащенні армії. Фонд Pyrtula збирає гроші і на них купує, наприклад, розвідувальні дрони – неймовірно потрібні та ефективні.

Настрій меланхолійний, коли розповідають про воєнні злочини – не в минулому, а в теперішньому часі. Буча не поодинокий випадок.

Ракетна тривога лише ненадовго перериває вечерю.

Комендантська година закінчує життя, яке вдень здається майже цивільним. Вночі Київ темний і порожній.

Харків – моя друга зупинка.

Місто розміром з Мюнхен знаходиться близько до фронту.

Збройні сили України настільки відкинули війська окупантів, що вже не можуть обстрілювати місто артилерією, а лише ракетами. І вони це роблять.

Окружний прокурор розповідає мені про воєнні злочини. Розстріляно 146 лікарень області, тисячі будинків.

Він повідомляє про касетні бомби, які обстрілювали парки протягом дня, вбиваючи жінок і дітей. Він розповідає про вбивства та зґвалтування військами загарбників. Він показує мені кілька ракет, які б’ють щодня. Сотні залишків ракет акуратно відсортовані.

Він хотів задокументувати воєнні злочини, розслідувати їх і висунути звинувачення. Розслідування дуже великі, а його співробітники перевантажені, але це буде зроблено.

По дорозі він дає мені металеві кубики розміром кілька сантиметрів. Мільйони з них у російських ракетах, які щодня падають на місто.

Я їду далі на північ із місцевим начальником оборони. Через кілька блокпостів ми виходимо на другу лінію оборони.

Розмовляю з солдатом років 50. Він виглядає веселим. Він юрист і був волонтером. Він перебуває на цій посаді кілька днів і досить оптимістично налаштований, що росіяни не прорвуться до цього моменту.

Його бос, навпаки, нервує з кожною хвилиною все більше. Ми повертаємось до міста.

У другій половині дня я можу відвідати лікарню в передмісті, яку розбомбили війська вторгнення. Директор звітує про минулорічний ремонт – також за кошти німецької кооперації з розвитку. Осколки пробили будівлю. Були постраждалі, але, на щастя, загиблих немає. Вона скаржиться, що її МРТ потрібно перевірити, перш ніж її можна буде використовувати знову, але експерти не приходять. Ніхто не хоче їхати сюди, щоб перевірити МРТ.

Дорога від Харкова до Донбасу довга. Оскільки сили вторгнення контролюють територію між ними, необхідний обхід.

Безкрайні поля соняшників вздовж. Все виглядає так спокійно, якби не блокпости. У Краматорську метушня, але без ударів. Люди балакають на лавці в парку. Діти граються в лузі.

За 50 метрів солдати риють окопи. Всі знають, що йдуть росіяни. Український військовий каже мені, що без американських HIMARS їх би відкинули до Дніпра.

У його джипа кермо з іншого боку — військова допомога з Великої Британії. Він радий підтримці.

Людина вже не відчуває себе такою самотньою, як на початку війни. Він також щасливий, що його кермо з іншого боку бо на джипі вже дві кульові дірки.

Захисникам потрібно більше джипів і вантажівок – якщо хочете, броньованих.

Особливо боляче відчувається нестача артилерії та боєприпасів. Він вважає західні системи зброї дуже корисними. Тільки потрібно набагато більше, тому що «швидше виграєш».

У селах під Слов’янськом фермери звозять урожай. За кілька полів горить пожежа. Російські снаряди запалили сухе поле. Аграрії продовжують збирати врожай. Це відносно тихий день.

Вдень бомбили Харків. Коли я повертаюся ввечері, я можу поговорити зі студентом з культурної сцени. Вона в гарному настрої та розповідає, як тоді організовували першу демо CSD, які проблеми є в місцевій політиці та що зараз знову планують концерти.

З комендантською годиною це має починатися раніше – і в охоронюваних приміщеннях. Вона висловлює надію, що її рідне місто знову звільниться від путінської влади.

Повертаємось до Берліна поїздом. При пересадці в Києві коротка розмова. Йдеться про створення трибуналу з воєнних злочинів для Путіна та його кліки. Його загарбницька війна повинна бути оцінена в суді — правова коректність у зоні бойових дій. З’являється відтінок Нюрнберга.

У мене багато вражень від поїздки. Перш за все, я чітко заявляю, що це не війна між двома державами. Це терор, яким накриває Україну путінська армія.

Щодня атакують лікарні та житлові квартали. Страх треба розпалювати. Це країна з 44 мільйонами людей, які дивовижним чином об’єднуються. Країна, яка щодня заново мотивується путінським терором. Ніхто не хоче жити при Путіні.

Ці мужні українці хочуть, щоб ми не дивилися в інший бік. Вони хочуть, щоб їхні страждання були почуті. Спільний біль.

Ці страждання створені людиною. Його здійснює армія вторгнення. Українці будуть вести цю битву самі. Вони впевнені, що переможуть.

Від нас у Німеччині чекають співчуття та допомоги у скруті. Вони очікують, що ми здійснимо переломний момент Олафа Шольца і поставимо їм важке озброєння.

Депутат Бундестагу від ВДП Маркус Фабер

Berliner Zeitung

 

 

(Оновлено 12:00)

«Цензор.Нет»

Костянтин Ільченко

Валіть з Криму поки ще можна

На удари по півостріву, на мій погляд, потрібно дивитися ширше і глибше, ніж тільки, як на вдалу операцію ЗСУ, яка безумовно підіймає бойовий дух українців, які вже засумували за перемогами.

Знищення воєнного аеродрому – це стратигічна поразка росії на театрі бойових дій в Україні та послання кремлю, яке свідчить про наступне:

  • Анексовані та окуповані території – є Україною. Колективний Захід не має нічого проти визволення їх із застосуванням ЗСУ. Шлях до відпрацювання Криму всіма можливими засобами вогневого враження відкрито.

Це означає, що група сухопутних військ рф та флоту опинилися в зоні ураження. Командування рф постало перед дилемою – виводити з Криму війська не можна, бо це політична катастрофа особисто для путіна і тримання їх там, також може обернутися катастрофою.

  • Сподівання росії на те, що вона завтра проведе референдуми в окупованих областях і це автоматично зупинить Україну та світ від подальшого їх визволення, остаточно злиті в унітаз. Ідея про те, що когось хвилює наявність референдумів, чи що хтось буде гратися в цю дурню провалилася.

Тепер, кремль буде змушений шукати аргументи для росіян, пояснюючи чому це не спрацювало. Референдуми були останнім якорем, який тримав путіна у відносно спокійній бухті кремлівських інтриг — якір зірвано. Чекаємо на події, які можуть бути досить неочікуваними.

ЗСУ в черговий раз утерли ніс путіну з його лякалкою про застосування ядерної зброї, у разі якщо вони підуть на ЛДНР. За Крим так це взагалі не оговорювалося, там одразу передбачалося закидання ядерними бомбами України та Європи, якщо ЗСУ просто подивляться в бік Криму.

Ми вдарили! І що? Замість викачування зі складів ядерних тактичних снарядів, знову блеяння ягнят, у вигляді приреченого завивання Сімоньян, яка у своєму Twitter назвала півострів «червоною лінією».

Удари по Криму путін так же вміло проковтнув, як колись збитий Ердоганом російський військовий літак, події в Карабахі, та багато ще чого. Виявилося, що він майстер ковтати. І для нас це дуже добра новина, хай ковтає.

Позиція України, щодо ударів по Криму чітка і зрозуміла, без будь-яких вітіюватих оборотів. Того ж дня український президент Зеленський у нічному зверненні заявив: «Крим — український, і ми ніколи його не віддамо».

…Ну, що тут не зрозуміло? Валіть курви з Криму, поки ще міст працює!

 

«Обозреватель»

Виталий Портников

Атомный шантаж Путина

К шантажу голодом и холодом, которые стали действенным орудием России в эти военные месяцы, прибавился еще один шантаж — шантаж ядерной аварией. Ситуация вокруг Запорожской АЭС, контролируемой россиянами с первых недель после нападения, выглядит все более тревожной. И вопрос даже не в том, может ли произойти авария в результате очередного обстрела оккупантами территории станции.

Вопрос в том, что когда атомную электростанцию контролируют люди с автоматами, авария может стать результатом хаоса и некомпетентности. И тогда главным последствием этой войны — причем сразу на десятилетия — станут последствия даже не ракетных обстрелов и битв, а именно этой аварии.

Украинцам об этом рассказывать не нужно. Страна, пережившая кошмар Чернобыля, хорошо понимает, что такое ядерная катастрофа. Но сейчас, похоже, речь идет именно о программируемой аварии. О новых попытках добиться капитуляции — только на этот раз путем шантажа катастрофой.

И еще, конечно, о воровстве. Не секрет, что когда разрабатывался план войны с Украиной, в Москве стремились добиться контроля над всеми украинскими атомными станциями. Но смогли оккупировать только одну из них: впрочем, если российским «умельцам» удастся осуществить свой план и перенаправить потоки энергии в сторону оккупированного Крыма, это может стать тяжелейшим испытанием для всей украинской энергетической системы. Собственно, Владимир Путин именно к этому и стремится.

Концепция «Территориальной империи»

Такой план помогает лучше понять суть этой войны. По большому счету, это война за территорию и война против населения. Мы прекрасно понимаем, что если Россия — нападениями ли, авариями ли, захватом АЭС ли — обесточит украинские города и поселки, из них придется вывозить население.

Украина — не Греция, без отопления здесь зимой не проживешь. И тут сразу возникает множество вопросов: возвратится ли население в эти города и поселки весной и в каком количестве? Как много людей присоединятся к тем миллионам украинцев, которые уже нашли себе убежище в западных странах в первые месяцы войны? Будет ли российская армия использовать ситуацию для наступления на опустевшие регионы, чтобы потом не дать населению возможность возвратиться?

Это отнюдь не праздные вопросы — тем более на фоне того, что вице-премьер Украины Ирина Верещук говорит уже о возможной обязательной эвакуации не только из Донецкой области, но и из других регионов. И эти вопросы напоминают о путинской тактике, о самой концепции «территориальной империи» — изгонять население все дальше и дальше с востока и юга в западные регионы в расчете на то, что многие вообще уедут из страны.

Нельзя сказать, что эта тактика увенчалась очевидным успехом. Украинцы не только не покидают большие города, такие как Днепр и Одесса, не только остаются в разрушаемом ежедневно многострадальном Харькове, но и возвращаются в Киев после того, как российским войскам пришлось покинуть окрестности украинской столицы. Но именно поэтому в Кремле делают ставку на затяжную войну на истощение и изгнание противника. Именно поэтому хотят похитить украинскую энергетику. Именно поэтому грозят ядерной аварией в нескольких десятках километров от Запорожья.

 

(Оновлено 10:00)

«Главред»

Александр Морозов, политолог, сотрудник Центра российских исследований Бориса Немцова (Карлов Университет, Прага)

Россия идет на чистую аннексию

Официальный сайт «ЛНР» подробно освещает подготовку к референдуму, не объявляя даты, но административная проработка темы явно под 11 сентября.

Все-таки надо так понимать, что визит Кириенко, Медведева, Бортникова и Бастрыкина, т.е. «АП — Совбез — ФСБ — СК» в Луганск — это свидетельство того, что Москва ориентируется на заявленный план полностью занять к концу августа Луганскую и Донецкую области и 11 сентября провести все-таки референдумы.

Официальный сайт «ЛНР» подробно освещает подготовку к референдуму, не объявляя даты, но административная проработка темы явно под 11 сентября. В отличие от 2014 года не будет никакого аналога «минских соглашений», это чистая аннексия в результате агрессии, захватнической войны.

Поэтому никак микшировать последствия аннексии в глобальной дипломатии уже невозможно, тем более, что за пять месяцев войны Россия уже вышла из всех глобальных коммуникаций, никаких посредников в урегулировании нет.

Последует все оставшееся возможное — конфискация зарубежных активов, расширение транспортного эмбарго, следствие о военных преступлениях международного уголовного суда, на ответственных за агрессию будут выданы ордера (как сейчас на Бабакова в США), «страна-изгой», «спонсор терроризма». 20 лет Владимир Владимирович водил свой народ по пустыне и вот — довел.

 

Deutsche Welle

По данным Киева, в Россию и Беларусь насильно вывезены многие тысячи украинцев. Двое из них рассказали DW, как они оказались на территории Беларуси и что с ними происходило.

Как россияне вывозили украинцев в Беларусь. Две истории

 

«Буквы»

Окупанти перетворили Херсонщину на безлюдну антиутопічну псевдореспубліку. Там, де раніше був курорт й стиглі кавуни, сьогодні — три лінії оборони, згорілі пшеничні поля та сліди від ворожої техніки. Нагадуємо, за 5 місяців повномасштабної війни більшості мирних мешканців вдалось самотужки евакуюватись від терору російських агресорів. Проте у населених пунктах Херсонщини деінде все ще залишаються люди — переважно пенсіонери й ті, хто фінансово чи фізично неспроможні виїхати з області. При цьому ціни на тимчасово окупованих територіях суттєвіше вищі, ніж у підконтрольній Україні. Херсонці фактично кинуті напризволяще: українська пенсія готівкою до регіону не доставляється, безготівкова оплата карткою — майже не активна. Самопроголошена влада, що штучно створила умови повсюдної бідності, схиляє мешканців до отримання російських виплат та пенсій.

Софія Калан  Українська влада та російське громадянство на Херсонщині: виживання чи покарання

 

«Грани. Ру»

Совет ЕС обсудит запрет на выдачу туристических виз россиянам

Совет Евросоюза в конце августа обсудит запрет на выдачу виз гражданам России. Эта мера может быть вклчена в новый пакет европейских санкций, подтвердил министр иностранных дел Чехии Ян Липавский. Его страна сейчас председательствует в ЕС.

«Полный запрет на выдачу виз россиянам всеми странами ЕС может быть еще одним очень эффективным видом санкций в отношении России», — считает Липавский. «Во время российской агрессии, когда Кремль продолжает эскалацию, не может быть и речи об обычном туризме для российских граждан», — добавил глава чешского МИДа.

Вопрос будет вынесен на неформальное заседание глав МИДов, которое состоится в Праге 31 августа. Инициатива визовых санкций должна исходить от шефа дипломатии ЕС Жозепа Борреля, который председательствует на встречах министров иностранных дел и обороны.

Представитель правительства ФРГ Штеффен Хебештрайт говорил, что такой проект внесен несколькими странами, правительство Германии приняло его к сведению и по нему ведутся дискуссии. Помимо Чехии идею запрета на выдачу туристических виз для россиян поддерживают страны Балтии и Финляндия.

В четверг глава МИДа Эстонии Урмас Рейнсалу объявил, что его страна с 18 августа перестанет пускать к себе россиян с эстонскими шенгенскими визами. Исключение будет сделано для дипломатов и членов их семей, лиц, занимающихся международными грузовыми и пассажирскими перевозками, обладателей «гуманитарных» виз, а также близких родственников эстонских граждан и обладателей ВНЖ в Эстонии.

Премьер-министр Эстонии Кая Каллас выступает за запрет российского туризма в ЕС. Она подчеркивает, что «поездки в Европу — привилегия, а не право». Каллас отмечает, что после закрытия авиасообщения между ЕС и Россией резко возросла нагрузка на погранслужбы Эстонии, Латвии и Финляндии — стран шенгенской зоны, имеющих сухопутную границу с РФ.

Директор европейского департамента эстонского МИДа Марика Линнтам в интервью Le Monde сказала, что речь идет прежде всего о «моральном вызове»: «Россия развязала войну, которой нет оправданий. Почему же отныне ее гражданам можно легко ездить на шоппинг в Европу, покупать товары тех марок, которые в России уже не продают? Повседневная жизнь российских граждан не должна продолжаться как ни в чем не бывало. Мы хотим, чтобы россияне знали, что у этой войны есть последствия».

Финский премьер-министр Санна Марин также публично высказалась за ограничение российского туризма на общеевропейском уровне. Она возмущена тем, что «россияне могут жить как ни в чем не бывало и ездить в Европу как туристы». С призывом к визовым санкциям выступили ведущие политические партии Финляндии.

В начале августа Латвия на неопределенный срок прекратила оформление всех виз для россиян. Единственным исключением могут быть похороны живущего в Латвии близкого родственника. Весной власти Латвии прекратили выдавать россиянам туристические визы, но продолжали оформлять долгосрочные визы для трудоустройства, а также краткосрочные визы по гуманитарным соображениям.

11 августа Сейм Латвии принял резолюцию о признании России страной, поддерживающей терроризм. В документе содержится призыв приостановить действие туристических виз, выданных россиянам, и ограничить выдачу новых виз.

В четверг канцлер Германии Олаф Шольц раскритиковал идею запрета на выдачу шенгенских виз россиянам. «Это война Путина, и поэтому мне очень трудно согласиться с этой идеей. Мы приняли далекоидущие санкции, которые затрагивают олигархов», — сказал Шольц. По его мнению, если бы санкции распространили на всех, «включая невинных людей», то это ослабило бы их эффективность.

Президент Украины Владимир Зеленский в интервью The Washington Post призвал страны Запада закрыть границы для россиян, в том числе противников войны. «Неважно, что это за россияне, отправьте их обратно в Россию, — призвал президент Украины. — Тогда они поймут. Они скажут: «Эта война не имеет к нам никакого отношения. Все население не может нести ответственность, не так ли?» Возможно. Но население выбрало эту власть и не борется с ней, не спорит с ней, не кричит на нее».

«Это война России, а не только Путина, — написал в твиттере глава МИДа Украины Дмитрий Кулеба. — Не Путин, а российские солдаты приезжают убивать, пытать и уничтожать. Большинство россиян поддерживают войну и приветствуют ракетные удары по городам Украины и убийство украинцев. Пускай российские туристы наслаждаются Россией».

C 26 февраля ЕС приостановил действие соглашения об упрощенном визовом режиме, предусматривавшее облегченную выдачу виз для краткосрочных поездок официальным лицам и предпринимателям. Помимо Чехии и государств Балтии выдачу шенгенских виз россиянам приостановили Словакия, Мальта, Бельгия и Нидерланды.

В Еврокомиссии отмечали, что визовый кодекс ЕС в принципе не предусматривает прекращения выдачи шенгенских виз. «Всегда есть категории граждан, для которых визы должны выдаваться: например, в гуманитарных случаях, для членов семей, журналистов или диссидентов. Однако страны — члены ЕС могут самостоятельно изучать каждый вопрос выдачи краткосрочных виз в конкретной ситуации», — заявила представительница ведомства Анита Хиппер.

 

«Гордон»

Ника Белоцерковская

Украинка осталась без дома, мужа и матери, сидит с тремя детьми в Польше. Но «где справедливость?!» кричит россиянка, которая не может поехать в отпуск

Ну, хорошо. Попробую по-другому.

Специально для тех, кто так убедительно кричит об отсутствии справедливости. Давайте поиграем в игру. Назовем ее, например, нарядным словом «эмпатия». Это слово в последнее время часто используют.

Придется приложить немного усилий. Закрыть глаза и представить. Начинаем.

Вас теперь зовут А. Вы украинка. У вас трое детей – год, три и пять. У средней девочки редкая форма аллергии. Младший мальчик не спит по ночам. Старший стал заикаться.

Ваш дом под Харьковом – милый уютный домик с садом и огородом – разбомблен, полностью уничтожен, на его месте осталась только воронка. Ваша милая мама, которая очень помогала с детьми, умерла в первые дни войны от сердечного приступа. Вы очень страшно – под обстрелами, в машине соседа, под свист истребителей и разрывы бомб – пробирались с детьми к польской границе. Вы видели вдоль дороги в таких же машинах мертвых людей. И ни одной слезинки за ту – самую жуткую в вашей жизни – неделю. Дети тоже на удивление вели себя хорошо.

Ваш любимый муж на фронте. Правда, уже месяц о нем нет никаких вестей. Военные говорят, что все-таки есть надежда, что он в плену. Но вы очень хорошо помните тот день, когда у вас утром рухнуло сердце.

И вот вы сидите сейчас в центре комнаты где-то под Гданьском – в небольшой комнате, которую добрые люди вам с детьми отдали в своем доме. Дети тихо играют, младший наконец-то уснул.

Надо заставить себя поехать и получить очередное пособие, купить какой-то еды, и наконец-то нашлись те таблетки, без которых ваша дочь не может дышать.

И зачем-то вы открываете Facebook, а там огромными буквами кричит русская женщина по имени Б.: «Где справедливость?! Мы еще год назад запланировали с мужем, детьми и друзьями поездку – провести этот август в солнечных Умбрии и Тоскане! У нас отпуска, а кредитные карты перестали работать! Нам без объяснений причин отменили бронь на отель! Что за х…йня?! Мы вообще никогда не ходили на выборы! Мы обычные люди! Это фашизм!»

Вы помните, что мы играем в игру?

А теперь простое задание. Придумайте, как А. объяснит Б., как выглядит справедливость. Можно самыми простыми словами.

 

(Оновлено 9:00)

«Украинская правда»

Уже шостий місяць Запорізька АЕС, розташована в Енергодарі, знаходиться в окупації.

Разом із українським персоналом на території атомної станції перебуває 10-15 працівників «Росатому», а також близько 500 російських солдатів із військовою технікою, вибухівкою та зброєю.

З початку серпня окупанти почали активно обстрілювати територію станції й водночас звинувачувати в цьому Україну.

11 серпня щодо питання безпеки на Запорізькій АЕС, на пропозицію Росії (!), засідала Рада Безпеки ООН. США та Україна закликали Росію негайно вивести з території ЗАЕС свої війська та допустити до неї представників МАГАТЕ. Сама Росія виступила проти демілітаризації станції, пояснюючи це тим, що вона охороняє її від «можливих терактів».

«Українська правда» розповідає, що відомо про ситуацію з обстрілами ЗАЕС, наскільки вона критична, та нащо Росії тримати в заручниках цілу станцію.

Запорізька АЕС – найбільша атомна станція в Європі. Вона складається з шести атомних енергоблоків, до війни забезпечувала виробництво майже чверті електроенергії в країні.

Три з чотирьох ліній живлення, якими ЗАЕС з’єднана з енергосистемою України, наразі пошкоджені через обстріли.

Событие дня: Россия терроризирует мир ядерной опасностью через Запорожскую АЭС. Объясняем контекст и возможные угрозы

 

(Оновлено 8:00)

Альфред Кох

Прошел сто семидесятый день войны. Россияне вышли на окраины Бахмута. Арестович сегодня заявил, что россияне никогда его не возьмут. Звучит обнадеживающе. Хорошо бы, если так…

Больше ничего нового, в смысле изменения линии фронта, не случилось. Опять были некие анонимные обстрелы Запорожской АЭС, ну и все другие (уже не-анонимные) обстрелы городов — тоже…

Сегодня очередная годовщина катастрофы российской атомной подводной лодки «Курск». Что, в связи с нынешней войной, дает нам анализ этого, двадцатидвухлетней давности события? Не знаю как вам, дорогие мои читатели, а мне он вот что дает.

Путин часто теперь рассказывает такую историю собственного превращения из западника и либерального демократа в почвенника и хранителя скреп. Что вот, мол, на заре своего правления, в самом начале, он был полон иллюзий относительно Запада, что хотел сближения, интеграции и вообще включения России во все западные институты, в НАТО, в ЕС и т. д.

Что он с самого начала своего президенства, с 2000 года почти два срока пытался добиться от Запада дружбы и что он сам эту дружбу Западу неустанно предлагал, что никакого предубеждения у него к Западу не было и он хотел, чтобы Россия стала его частью.

Но коварный Запад отверг Россию, отмахнулся от ее протянутой руки и искреннего предложения дружбы. И даже, напротив: стал плести интриги, настраивать против России ее братские народы и приближать НАТО к ее границам. И тут, то Путину стало ясно, что никакой дружбы нет и не будет и тогда он возвысил свой голос и выступил в Мюнхене со своей известной речью.

Но это все вранье. Путин с самого начала был настроен радикально против Запада. Все его жесты по сближению со свободным миром были не более, чем спектаклем. Он еще с кагэбэшных времен (а может быть и раньше) был кондовым совком и конечно же не хотел никакой реальной интеграции.

И трагедия с атомной подводной лодкой «Курск», а особенно то, как Путин организовал ее спасение — тому самое очевидное доказательство. Напомню хронологию событий. Взрыв на «Курске» случился 12 августа. Практически сразу британские и норвежские флоты предлагали свою помощь. Причем россияне знали, что у британцев и норвежцев есть средства спасения, которых нет у них. В частности, у россиян не было аппаратуры по вскрытию корпуса лодки на глубине, а у норвежцев — была.

Вместо того, чтобы принять эту помощь и обеспечить западным спасателям немедленный доступ к месту аварии, Путин отказался от нее и восемь дней пытался проводить спасательные работы самостоятельно. Раз за разом, восемь дней, российские спасатели повторяли одну и ту же операцию: они с помощью т. н. «автономных станций» пытались «присосаться» к корпусу «Курска» в определенных местах и таким образом попытаться проникнуть внутрь лодки.

В сущности, уже первые неудачные попытки «присосаться», произведенные 13 августа, показали, что это тупик и таким способом результата достичь не удастся и лодку нужно вскрывать. Но россияне упорно отказывались от западной помощи и продолжали бессмысленные попытки «присосаться».

И лишь на восьмой день (!) после взрыва, то есть 20 августа, норвежцев (Норвегия — страна-член НАТО) все-таки позвали. Норвежцы немедленно прибыли, и уже на следующий день, 21 августа, вскрыли корпус и смогли проникнуть внутрь лодки.

Я не знаю, успели бы норвежцы спасти кого-то из членов экипажа «Курска», если бы их пустили к лодке с самого начала. На этот счет существуют разные версии. Но для нас важно то, что отказ от помощи со стороны Запада полностью разрушает образ чистого и доверчивого юноши, который с открытым сердцем и с самыми добрыми намерениями хотел влиться в дружную семью свободных народов.

Вранье все это. Вместо этого отчетливо виден злобный хорек, который даже перед лицом гибели своих собственных граждан не мог переступить через свои страхи и предубеждения. Что антизападная паранойя сидела в нем всегда. И никогда ни о какой интеграции с Европой и Америкой он не думал. Он всегда был плоть от плоти КГБ СССР и ни о какой мирной и свободной России он не мечтал.

Все что было первые несколько лет его правления — это была мимикрия. Не скрою, пару лет и я был под ее воздействием. Но после ареста Ходорковского все мои иллюзии рассеялись без следа. Сейчас многие говорят, что они все знали про Путина с самого начала. Что ж, теперь можно говорить что угодно. Я же скажу лишь про себя: я расстался с иллюзиями в отношении Путина осенью 2003 года.

И теперь, задним числом, трагедия «Курска» дает мне ответ на вопрос, когда Путин стал ненавистником Запада. И ответ на этот вопрос — всегда. Он всегда им был. И ничего с этой своей паранойей он поделать не мог. И она пустила в нем корни и сожрала весь его разум. И он превратился в чудовище.

И это чудовище напало на Украину. Потому что, когда он смотрит на Украину, он видит не столько ее, сколько весь свободный мир. И бессознательный, спинномозговой ужас лишает его способности рационально мыслить. Так воспитали этого «солдата невидимого фронта». Что ж, таких вот «собак Павлова», рефлекторно реагирующих на слова «демократия», «Европа», «права человека», «разделение властей» и пр. — наштамповала на нашу голову высшая школа КГБ.

Его страхам нет никакого разумного объяснения. Это просто форма безумия. И никогда в мировой истории безумцы не побеждали. Да, они могут натворить много бед и принести миллионам людей — горе. Но, в конечном итоге, они проигрывали всегда. Проиграют они и в этот раз.

Потому, что наше дело правое, враг будет разбит и победа будет за нами.

Слава Украине! 🇺🇦

 

Дмитро Снєгирьов

Окупанти не можуть вийти на адмінкордони Донеччини й Луганщини: чому перенесли псевдореферендум  в «ЛНР».

Триває сто шістдесят восьма доба героїчного протистояння Української нації російському воєнному вторгненню.

За інформацію Генштабу ЗСУ, російські окупанти вели наступальні бої поблизу низки населених пунктів на Бахмутському та Авдіївському напрямках, але успіху не мали і змушені були відійти, біля Кодеми і Пісків бойові дії тривають.

На мій погляд, основним театором військових дій найближчим часом буде саме  Донецький напрямок. Це  в першу чергу пов’язано  з виконанням  окупаційною армією другого етапу так званої «спецоперації». А саме – встановлення росіянами контролю за Донеччиною та Луганщиною у їхніх адміністративних кордонах. На це будуть кинуті всі сили.

Варто зазначити, що в «ЛНР» вже заявили про те, що хочуть перенести дату «референдуму» про входження до складу РФ.  Ватажок т.зв. «ЛНР» Пасічник заявив, що проведення «референдуму» про входження так званої «Луганської Народної Республіки» до складу країни-агресора можливе лише після звільнення території «Донецької Народної Республіки».

Тому вихід на Бахмут, Краматорськ, Слов’янськ –  це наразі, на мою думку, першорядне  для окупантів завдання. Відповідно, головний упор буде зроблено на Донецькому напрямку і, як його складовою, Харківському. Я не виключаю можливого відновлення просування Ізюмського угруповання противника у напрямку Слов’янська та Барвінкового.

Щодо передислокації противника на півдні, на мою думку, цей напрямок для РФ не є пріоритетним у наступальному сенсі.

Стягуванням туди сил та засобів окупанти намагаються зупинити поступове просування ЗСУ вглиб окупованих територій Херсонської області. Тому що це просування має навіть не військовий, а політичний ефект – особливо після анонсування цього контрнаступу президентом України та представниками Генштабу ЗСУ.

Щодо ймовірністі мирних переговорів, варто звернути увагу на заяви  Путіна і турецького лідера Ердогана. Останній позиціонує себе посередником. Згідно цих заяв ніхто не виключає  переговорів як таких.

Ключове – порядок денний. Що саме буде запропоновано. Якщо територіальні поступки – позиція України є однозначною. Ми на такі поступки не підемо. Плюс — фактором, що вплине на можливість переговорів, може стати проведення окупантами псевдореферендумів. І тут українська сторона, знову ж таки, має чітку позицію– у разі будь-яких так званих «референдумів» переговори про мир стануть взагалі неможливими.

 

Игорь Эйдман

Песец уже в дороге

Российский бюджет пошёл вслед за военным кораблём. В июле по официальным данным его дефицит составил рекордные 893 млрд рублей. Если так пойдёт дальше, на покрытие дефицита не хватит никаких резервов. Останется бесконтрольно печатать деньги, то есть разгонять инфляцию и приближать коллапс экономики.

К тому же скоро вступит в действие нефтяное эмбарго Евросоюза, цены на нефть снижаются, а поставки газа сокращает сама Россия в процессе газового шантажа.

Европа на газовый шантаж не поддастся. Просто газовая «ломка» у неё пройдёт болезненней, чем предполагалось.

Единственное, чего может добиться этим Россия — это спровоцировать рецессию в Европе, которая приведёт к резкому падению цен на нефть, то есть по самой России и ударит.

Кремль надеется после европейского бойкота продавать нефть с дисконтом в Азию. Но в случае дальнейшего падения цены никакой дисконт на дорогую по себестоимости добычи российскую нефть будет невозможен. Экспорт подешевевшей российской нефти, да ещё с дисконтом станет не рентабельным. Ему просто придёт конец, а вместе с ним и основным доходам бюджета, который и так трещит по всем швам.

Экономический армагеддон в будущем году в России становится неизбежным.

 

 

(Размещено в 7:00)

«Слово і діло»

Леонид Швец, политический обозреватель

«Нет войны» или «нет войне»?

Минуло уже четыре дня с тех пор, как «Вашингтон пост» рассказала о том, что ее журналисты взяли у Владимира Зеленского большое, часовое видео-интервью, и опубликовала несколько тезисов из него. Тезисы произвели скандальный резонанс, а видео до сих пор никто не видел. Но и обрывочных высказываний хватило, чтобы оказались больно задетыми многие подданные Путина.

Вряд ли контекст интервью сильно изменит смысл фразы Зеленского о том, что для россиян следовало бы закрыть границы, а уехавших вернуть обратно в страну. Часть граждан РФ, кто самого Путина не очень-то, и уже одно это считает свидетельством своей продвинутости, сообщили о горькой обиде на украинского президента. Кто-то снисходительно списал его «глупость» на многомесячную ситуацию колоссального стресса, в которой находится лидер страны, отражающей нашествие их соотечественников. Нашлись и такие, кто увидел признаки того самого украинского нацизма, о котором столько трубит кремлевская пропаганда. Ну наконец-то, сошлись пазлы.

Интересно, что даже сказанные впроброс слова президента Украины были наделены публикой совершенно магической силой, словно способной эти самые границы мгновенно перекрыть. Зеленский и вправду за эти полгода войны оказался могуч в способности убеждать в своей правоте союзников и увеличивать их количество. Вдруг и в этот раз сможет? Тем более, что страны Балтии уже некоторое время и так практикуют подобные визовые рестрикции.

Между тем его тезис в большей степени имел характер моральной оценки, чем технической задачи.

За то немалое время, что длится большая война, выяснилось, что не только российская армия является дутой величиной, наиболее ярко проявляющей себя не на поле боя, а в мародерстве и готовности убивать мирных жителей. Российская оппозиция, в самом широком смысле, как совокупность людей, нелояльных режиму, оказалась неспособна на минимальное противодействие, предпочтя в лице самых шустрых прыснуть прочь из страны, устроившей соседям бойню и стахановскими темпами наращивающей внутренние репрессии. Когда Зеленский говорит, что им всем неплохо бы вернуться домой, он имеет в виду не столько наказание россиян пребыванием на родине, сколько их долг обезопасить ту угрозу, которую Россия создает всем вокруг, да и самим бегущим. Украинский президент обращается к гражданским чувствам россиян, призывает их выручать свою родину: «Идите и живите там (в России). Только так можно повлиять на Путина».

Зеленский говорит это из позиции морального лидера. Украина под его руководством противостоит чистому злу, которое источает путинская Россия, и платит огромную цену, в том числе за то, чтобы приблизить конец такой России. В определенном смысле украинцы сейчас делают работу за россиян и для россиян, с какой бы ненавистью и презрением к ним ни относились. По-видимому, это презрение, которое улавливается за словами Владимира Зеленского, вчерашнего деятеля развлекательной индустрии, бросившего вызов «самому» Путину, и стало причиной столь сильной уязвленности российских граждан, избегающих своего гражданского долга. Унести ноги – это не гражданская позиция. Этот отказ от субъектности, признание того, что не можешь ничего сделать, синдром выученной беспомощности, который мало чем по сути отличается от этической деградации оставшихся, вытесняющих свою непрямую, а подчас вполне конкретную причастность к убийствам в слепое пятно.

«Левада-Центр» опубликовал данные, которые указывают на потерю интереса у россиян к событиям войны. В марте «спецоперация» была событием для 75% опрошенных, в апреле – для 63%, в мае – для 42%. В июле лишь 32% упомянули «СВО» как важное событие месяца. Конечно, это в значительной степени результат работы защитных механизмов, прячущих от сознания невыносимое. Но от этого прятания головы в песок, а языка в известное место огромная дистанция до практик сопротивления.

Какие формы могло бы принять это сопротивление – отдельный вопрос. Проскочило сообщение, что недавно в Курской области на 28-м километре железной дороги между Льговом и Суджей неизвестные пытались подорвать рельсы. В Украине продолжается формирование легиона «Свобода России», и это самый действенный способ приблизить победу Украины и поражение Путина, велкам под пули. Журналист Роман Супер в своем телеграм-канале каждый день публикует десятки фотографий антивоенных граффити со всех уголков России. Есть множество способов остаться человеком и не потерять достоинство.

А можно обидеться на весь мир, за то, что тот невзлюбил русских. Да, с определенных пор презумпция невиновности в отношении россиян не работает. На них лежит бремя доказательства, что они не путинское говно. Постоянного доказательства, снова и снова. Но никого ни в чем нельзя убедить, если в этом нет внутренней уверенности. А откуда ей взяться, если вы не вовлечены в сопротивление?

2 оценки, среднее: 5,00 из 52 оценки, среднее: 5,00 из 52 оценки, среднее: 5,00 из 52 оценки, среднее: 5,00 из 52 оценки, среднее: 5,00 из 5 (2 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.
Загрузка...

Комментарии читателей статьи "BloggoDay 13 August: Russian Invasion of Ukraine"

  • Оставьте первый комментарий - автор старался

Добавить комментарий