BloggoDay 17 June: Russian Invasion of Ukraine

Фейсбук-огляд 17 червня 2022 р.

(Оновлено 20:00)

Профессор Талк

Украина получает статус кандидата в члены ЕС, а Димон получает заработанную за твиты поллитру. Каждому по способностям.

Пездуза

⚡Захарова: кола может уходить, но коку мы никуда не выпустим

Доктор Борменталь

📢 Элла Памфилова решила переименовать «ЦентрИзбирКом» в «Путин и точка»

восхищённый болгарин™

Ватники, которые жрут пальму буквально во всем теперь радуются, что наконец-то из россии ушел крупнейший производитель и рекламодатель Coca cola, который оказывается травил их блять всё время химией.

восхищённый болгарин™

Лавров: Мы не вторгались на Украину.

— Ты блядь совсем уже охуел лошадь?!

восхищённый болгарин™

Я не хочу, чтобы мои дети жили в этой стране. Смотря на моего отца, который поддерживает путина не смотря на то что из-за него он до сих пор не на пенсии, смотря на знакомых, которые поддерживают его после 24 февраля, я уже нихуя ни во что здесь не верю.

восхищённый болгарин™

Россия 24 – делегация Афганистана произвела фурор на форуме.

Понимаете? Делегация бородачей, режущих людям головы, представляется как феерическое достижение. Днище

восхищённый болгарин™

Захарова — для запада главное – не позволить россии успешно завершить спецоперацию в Украине.

Не дать захватывать чужие земли и убивать людей? Так пизданула будто это что-то плохое.

восхищённый болгарин™

Короче ухудшение ситуации глобальной экономики никак не связано с тем что мы убиваем людей и стираем города с лица земли. Они всё сами. Всё пидарасы мы дартаньяны — путин

восхищённый болгарин™

Не мы же заминировали черноморские порты Украины — путин

А хули вы там делаете?

восхищённый болгарин™

Короче ухудшение ситуации глобальной экономики никак не связано с тем что мы убиваем людей и стираем города с лица земли. Они всё сами. Всё пидарасы мы дартаньяны – путин

Проф. Преображенский

Вы будете смеяться, но Путин примерно в 100500-й раз выступает с бредом про конец США, крах доллара и гибель Запада.

ТЁТЯ РОЗА 🌹

Плешивый лилипут пытается изображать из себя кудрявого Гулливера.

Тошнотворное зрелище.

ТЁТЯ РОЗА 🌹

Трудно представить, что может быть страна, более мерзкая, чем СССР.

Но нельзя же не верить своим глазам!

ТЁТЯ РОЗА 🌹

На следующий день после визита лидеров ФРГ, Франции и Италии в Киев Кремль резко сократил поставки в эти страны газа.

Высшая оценка эффективности их визита, я считаю!

(Оновлено 17:00)

Дмитро Снєгирьов

Коротко про головне…

Велика Британія закупила та відремонтувала понад 20 самохідних артилерійських установок M109, які передасть Україні. Установки були придбані у бельгійської збройової компанії.

Агія Загребельська

Брифінг Держдепу, Нед Прайс

1. Україна

• Нам відомі непідтверджені повідомлення про двох громадян США, захоплених в Україні.

Ми контактуємо з українською владою, а також з Міжнародним комітетом Червоного Хреста та сім’ями двох громадян США

Ми широко обговорювали це питання з нашими британськими партнерами.

На сьогодні ми ще не піднімали це питання з Російською Федерацією.

Ми не бачили нічого від росіян, що вказувало б на те, що вони перебувають у них під вартою.

Якби росіяни заявили, що в них є такі люди, я вважаю, ми зайнялися б цим.

Якби в нас були достовірні підстави вважати, що ці люди перебувають під вартою в Росії, ми вжили б відповідні дії.

У нас немає незалежного підтвердження їхнього місцезнаходження

Є повідомлення про ще одного американця, місцезнаходження якого невідоме.

Я не можу говорити про особливості цієї справи. На жаль, ми не знаємо всіх подробиць.

Ми розуміли, що ця людина вирушила в Україну, щоб взяти в руки зброю.

Це було останніми тижнями.

• Щодо санкцій, введених проти Росії, є повідомлення, що деякі чиновники адміністрації все більше сумніваються в їхній ефективності, чи б’ють вони по пересічним громадянам сильніше, ніж по Кремлю, і чи сприяють вони значному зростанню світової інфляції. Чи міністерство залишається вірним своїй стратегії, і який рівень побічної шкоди є прийнятним?

Ми, як і раніше, дотримуємося нашої стратегії, і це стратегія, яка спрямована не тільки на Кремль, на його наближених та мережі підтримки, що стоять за ключовими особами, що приймають рішення в Росії – це стратегія, яка має на увазі не лише фінансові санкції, але і експортний контроль, який, як у найближчій, і у довгостроковій перспективі, позбавляє Росію того, що їй необхідне для її промислової бази, для її технологічної бази, для її оборонної бази та інших критично важливих і стратегічних секторів.

Ви можете переглянути ряд показників, які вказують на ефективність цієї стратегії.

Сьогодні я бачив доповідь голови російського центрального банку, в якій він визнав той факт, що російська економіка не буде такою ж, якою вона була до 24 лютого.

До 24 лютого ми неодноразово заявляли разом з нашими партнерами та союзниками, що ми вживемо значних і серйозних заходів, якщо Росія продовжить своє вторгнення.

Росія зробила вибір, який зробила. Ми, у свою чергу, виконали взяте зобов’язання.

Ми говорили про необхідність підтримання стабільного світового постачання енергоносіїв. Тому тут є відповідні винятки.

Ми говорили про необхідність робити все можливе, всупереч тому, що робить Володимир Путін, для боротьби з цією проблемою, що зростає, відсутності продовольчої безпеки.

Саме президент Путін руйнує зернові сховища, знищує кораблі в морі, що перевозять зерно, знищує сільськогосподарські поля та посіви, і зараз продовжує блокаду, яка не дозволяє українським кораблям, завантаженим 20 і більше тонн зерна, залишити порт та вирушити до пунктів призначення по всьому світу.

Це те, що робить Володимир Путін.

Ми зробили те, що всі наші санкції мають відповідні винятки, тому добрива та продовольство не підпадають під дію заходів, які ми ввели.

Ми продовжуватимемо – це для нас невідкладне завдання – стежити за тим, щоб наслідки війни Росії в Україні були – ми робимо все можливе для їх усунення.

Наша мета – зробити ці заходи – фінансові санкції, експортний контроль, інші застосовні заходи – максимально болючими для Кремля, для ключових осіб, які приймають рішення, у той час як ми робимо все можливе, щоб зменшити витрати не тільки тут, вдома, але й інших країн, інших людей у всьому світі.

• Чи є якісь новини про плани звільнення зерна, і якою є оцінка департаменту щодо стану переговорів у плані російських гарантій безпеки чи будь-яких — будь-яких переговорів?

Ми невпинно працюємо над тим, щоб допомогти українському уряду оцінити альтернативні маршрути, збільшити пропускну спроможність транскордонних пунктів та вивчити можливість використання мобільного обладнання, а також рішень щодо тимчасового зберігання, щоб допомогти вивезти частину цього зерна з України.

Не хочеться малювати райдужну картину, але у травні ці зусилля, у поєднанні зі співпрацею з ЄС та іншими міжнародними партнерами, допомогли українському уряду експортувати 1,7 млн. тонн зерна.

Це було більше зерна, ніж було викуплено та експортовано за місяць до цього.

Наразі експортні можливості України знаходяться далеко не на тому рівні, на якому вони мають бути, і саме тому ми й надалі шукаємо альтернативних рішень.

Генеральний секретар ООН Гутерріш дуже тісно співпрацює з нашими турецькими союзниками, з нашими українськими партнерами, а також із росіянами для вивчення можливих рішень та морських маршрутів.

Є одна людина, яка може вплинути на доступність українського зерна сьогодні, завтра, і це Володимир Путін.

Якщо блокаду портів буде знято, це дозволить вивільнити тонни українського зерна, яке знаходиться на суднах, заблокованих у порту вже кілька місяців.

Ми продовжуємо закликати російський уряд зробити все можливе – а він може зробити багато чого – для полегшення цієї зростаючої проблеми відсутності продовольчої безпеки.

Поки ми не побачимо змін у позиції Росії, ми продовжуватимемо працювати з нашими українськими партнерами.

Ми продовжуватимемо підтримувати зусилля наших турецьких союзників, Генерального секретаря ООН з розробки альтернативних рішень.

2. Греція

• Греція все більше озброює острови, розташовані за кілька миль від Туреччини, які обмежені певними угодами. Чи схвалюєте ви цю мілітаризацію островів?

Суверенітет і територіальна цілісність усіх країн повинні поважатися і захищатися.

Ми продовжуємо закликати наших союзників по НАТО – Грецію та Туреччину – працювати разом для підтримки миру та безпеки у регіоні та вирішувати свої розбіжності дипломатичним шляхом.

Ми закликаємо наших союзників уникати риторики, яка може призвести до подальшого зростання напруженості.

Греція та Туреччина, звичайно, обоє є сильними партнерами.

Вони є ключовими союзниками Сполучених Штатів по НАТО, і ми продовжуватимемо закликати їх обох до деескалації напруженості.

3. Іран

• Вчора в Конгресі відбулися засекречені слухання. Сенатори, коли вони вийшли після слухань, були песимістичні. І Марко Рубіо сказав, що це неминуче, що Іран матиме ядерну бомбу. Чи розділяєте Ви цей песимізм?

Ми не вважаємо неминучою появу в Ірану ядерної зброї.

І насправді президент Байден взяв на себе зобов’язання, що Іран ніколи не придбає ядерну зброю.

Сенатор Кардін, виходячи вчора з брифінгу, назвав його одним із найінформативніших і найзначніших секретних брифінгів, які він пережив.

Він сказав, що це було дуже інформативно щодо різних варіантів, які є.

Звичайно, багато сенаторів висловлювали свою думку щодо ядерної програми Ірану.

Факт у тому, що це дуже складний виклик, коли хороших варіантів мало, якщо взагалі є.

І ми знаходимося там, де ми знаходимося, значною мірою через рішення, ухвалені до приходу до влади цієї адміністрації.

Ми, як і раніше, вважаємо, що існує потенціал для взаємного повернення до дотримання Спільного всеосяжного плану дій, якщо Іран залишить осторонь питання, що не стосуються JCPOA, і зосередиться на контурах угоди, які вже певний час перебувають на столі переговорів.

Ми продовжуємо наполягати на цьому і тісно співпрацювати з нашими європейськими партнерами в цьому напрямку, тому що ми продовжуємо вірити, як і ряд законодавців на пагорбі – і ви чули вчора від кількох з них, що це буде глибоко у національних інтересах Америки, якщо ми зможемо повернутися до взаємного дотримання угоди щодо Ірану, головним чином тому, що це вимагатиме, щоб Іран знову був обмежений найсуворішим, найінтрузивнішим режимом інспекцій та моніторингу, який колись обговорювався, і підкорявся суворим обмеженням, які JCPOA накладає на ядерну програму Ірану.

Питання, чи зможемо ми досягти цього, залишається відкритим.

Багато що говорить про те, що ми не зможемо.

Але ми готуємось і готувалися однаково до сценаріїв, коли відбудеться взаємне повернення до дотримання JCPOA, і до сценарію, коли цього не станеться, і до сценарію, коли ми продовжуватимемо тісно співпрацювати з нашими партнерами та союзниками, але разом з тими ж партнерами і союзниками ми будемо застосовувати інший підхід, який забезпечить нам можливість виконати зобов’язання, взяте президентом Байденом, про те, що Іран ніколи не зможе придбати ядерну зброю.

• Ми бачили широкомасштабні протести в Ірані. Під час адміністрації Обами був «Зелений рух». Чи може цей рух бути ближче до чогось, що можна було б використовувати або інтерпретувати як протест проти режиму, або ви думаєте, що це просто люди просто просять про основні вимоги, враховуючи те, що сталося щодо цін і так далі? І чи підтримає адміністрація ці протести?

Ми вже спостерігали таку динаміку в Ірані: зазвичай вони починаються з безпосередньої причини, а потім розширюються, щоби взяти на себе ширше завдання.

Те, що ми бачимо зараз, – це сміливі іранці, які вимагають від свого уряду вирішення їхніх законних проблем.

Безгосподарність і зневага з боку уряду Ірану призвели до того, що основні потреби іранського народу залишаються практично незадоволеними.

І ми засуджуємо застосування насильства проти мирних демонстрантів.

Ми підтримуємо права іранців на мирні збори та самовираження без страху насильства чи відплати.

Це те саме послання, з яким ми виступаємо у всьому світі.

Міністр також ясно дав зрозуміти, що ми засуджуємо часткове або повне відключення інтернету урядом, а також інші тактики, яких, як ми бачили, намагається вдатися іранський уряд, щоб запобігти здійсненню свободи слова в інтернеті та обмежити можливості незалежних журналістів працювати з громадськістю.

І з 2014 року Міністерство фінансів дозволило надання іранцям широкого спектру програмного забезпечення та послуг персонального зв’язку.

Це те, що ми робимо по всьому світу, щоб переконатися, що зусилля урядів щодо придушення спроможності своїх громадян спілкуватися, здійснювати свої основні права на свободу вираження думок, свободу зборів, не можуть бути знехтувані.

І ми продовжуватимемо працювати з приватним сектором та Міністерством фінансів, щоб визначити додаткові заходи щодо підтримки та полегшення вільного потоку інформації всередині Ірану.

• Останнім часом ми спостерігаємо вбивства багатьох іранських вчених. Це може бути збігом. Чи вважаєте ви, що це частина політики стримування одного з ваших союзників на тлі того, що багато говорять про те, що переговори щодо Ірану ні до чого не приведуть?

У нас є зобов’язання, яке ми поділяємо з багатьма нашими союзниками та партнерами по всьому світу – що Іран ніколи не зможе отримати ядерну зброю.

• Чи був сенатор Кардін єдиною людиною, яка вийшла з цих слухань під враженням? Бо за JCPOA у 2015 році він проголосував проти.

Я думаю, що це дуже важливий момент.

Є низка країн, є низка світових лідерів, які в 2015 році не були в захваті від JCPOA, але з огляду на те, де ми зараз перебуваємо, з огляду на жахливий вибір, який був зроблений до вступу на посаду цієї адміністрації, є низка світових лідерів — і я не хочу говорити за законодавців, але в цій країні можуть бути законодавці — які вважають JCPOA найкращою альтернативою тому, що ми маємо зараз.

Частина нашої взаємодії з Конгресом полягала в тому, щоб, виходячи з розвідувальних даних, дуже чітко показати масштаб проблеми, з якою ми стикаємося у зв’язку з ядерною програмою Ірану.

Звичайно, ніхто з нас не хотів би опинитися в такому стані.

Ми б не опинилися в такому положенні, якби минула адміністрація не вирішила розірвати JCPOA, яке явно працювало, згідно з нашим розвідувальним співтовариством, згідно з МАГАТЕ.

Але ми не маємо можливості повернутися в минуле.

У нас є можливість повернутися до JCPOA.

Якби ми повернулися до JCPOA, ми були б у кращому становищі щодо ядерної програми Ірану.

І вчора брифінгісти докладніше розповіли – час прориву значно скоротився.

Тепер воно може вимірюватися не місяцями, не роком, як це було після реалізації JCPOA у січні 2016 року, а тижнями чи, можливо, навіть менше.

У нас є варіант, який все ще в перспективі, якщо Іран вирішить сісти за стіл переговорів таким чином, щоб, відкинувши сторонні питання, поставити нас у набагато вигідніше становище, коли йдеться про ядерну програму Ірану.

Ядерна програма Ірану – це найбезпосередніший виклик та загроза, з якими ми стикаємося з боку Ірану.

Але вона не єдина – його програма балістичних ракет, підтримка союзників, підтримка терористичних груп, експорт нестабільності у регіон.

Все це – виклики, загрози, які ми могли б вирішувати набагато ефективніше, якби проблема необмеженої іранської ядерної програми більше б не стояла на порядку денному.

Якщо ми відкладемо це убік, у нас буде набагато більше можливостей та здібностей для вирішення проблем, які також є невідкладними та важливими для нас та наших партнерів.

• Що ви робите, щоб повернути Іран за стіл переговорів? Ми бачили, що ви тільки сьогодні запровадили санкції проти іранських нафтохімічних мереж. Чи є крайній термін?

Крайній термін – це день, коли переваги повернення до JCPOA переважать та перевершать прогрес, який Іран продовжує робити у своїй ядерній програмі.

Ми домагаємося взаємного повернення до дотримання JCPOA тому, що це, як і раніше, відповідає інтересам національної безпеки Сполучених Штатів та колективним інтересам наших міжнародних союзників та партнерів.

Так буде не завжди тому, що Іран продовжує робити кроки, які інакше були б заборонені відповідно до JCPOA — розкручує вдосконалені центрифуги, накопичує запаси урану, накопичує важку воду, робить усе те, що якщо на нього знову поширювалися суворі обмеження JCPOA, було б заборонено.

Ми ясно дали зрозуміти, що ми маємо щирий намір повернутися до JCPOA доти, поки Іран це робить.

Ми працюємо разом з нашими європейськими союзниками, а також із початковими партнерами з P5+1, до яких, звичайно, входять Росія та Китай, вже 15 місяців над цими переговорами.

Переговори багато в чому завершилися розробкою контурів угоди, яка може бути підписана і може бути реалізована в короткий термін, якщо Іран ухвалить відповідне рішення.

Іран повинен сам вирішити, чи хоче він повернутись до дотримання угоди чи ні.

Якщо Іран вирішить не робити цього, якщо він вирішить продовжувати порушувати питання, що не стосуються JCPOA, ми маємо інші доступні нам варіанти.

Це інші варіанти, які ми обговорювали з нашими союзниками та партнерами протягом багатьох місяців, і ми їх реалізовуватимемо.

• Ви з цієї трибуни казали, що іранцям залишилося лише чотири тижні до його придбання. Коли справді цей крайній термін, коли JCPOA більше не працюватиме? Іранці знаходяться лише за чотири тижні від отримання ядерної зброї.

Крайній термін — коли його продовження більше не відповідає інтересам нашої національної безпеки.

Ми, як і раніше, вважаємо, що взаємне повернення до дотримання зобов’язань поставило б нас у кращий стан, ніж те, в якому ми зараз. Але так буде не завжди.

4. Індія

• Ми спостерігаємо зростання ісламофобії в Індії. Декілька тижнів тому члени індійської правлячої партії BJP зробили принизливі коментарі про пророка Мухаммеда. У зв’язку з цим в Індії відбуваються акції протесту, а будинки протестуючих мусульман зносять бульдозерами. Чи не хотіли б ви сказати що-небудь про ці злочини на ґрунті ненависті, вчинені індійським урядом проти мусульман та інших меншин?

Ми засуджуємо образливі коментарі, зроблені двома чиновниками BJP, і ми раді були бачити, що партія публічно засудила ці коментарі.

Ми регулярно взаємодіємо з урядом Індії на найвищому рівні з питань прав людини, включаючи свободу релігії або переконань, і закликаємо Індію заохочувати до пошани прав людини.

Секретар сказав, коли він був у Нью-Делі минулого року, що індійський народ і американський народ, ми віримо в ті самі цінності: людська гідність, повага до людини, рівність можливостей і свободу релігії або переконань.

Це фундаментальні постулати, це фундаментальні цінності будь-якої демократії, і ми відстоюємо їх у всьому світі.

• Індія та інші азіатські країни стають дедалі важливішим джерелом нафтових доходів для Москви, незважаючи на сильний тиск із боку США. Ви все ще ведете переговори з індійською владою з цього приводу, пропонуєте ще щось? Чи можете ви продавати їм більше нафти, яку вони не отримують з Москви?

Ми провели низку дискусій з нашими індійськими партнерами, і суть їх зводиться до того, що кожна країна матиме свої відносини з Москвою.

Відносини Індії з Росією складалися протягом десятиліть, і складалися вони в той час, коли Сполучені Штати не були готові або не були кращим партнером для індійського уряду.

Нині ситуація змінилася.

Тепер це спадщина двопартійної традиції, яка існує вже понад два десятиліття.

Вона сходить до адміністрації Клінтона і, звичайно, до адміністрації Джорджа Буша-молодшого, коли Сполучені Штати прагнули партнерства з Індією, прагнули стати для неї кращим партнером, у тому числі у сфері безпеки.

Це не те партнерство, яке ми змогли побудувати протягом кількох днів, тижнів чи місяців.

Я вже згадував, що відносини Індії з Росією вибудовувалися протягом багатьох десятиліть.

У міру того, як країни переорієнтують свої відносини з Москвою, що, як бачимо, роблять багато хто з них, це буде поступовий процес.

Але протягом усього цього ми давали зрозуміти нашим індійським партнерам, що ми поруч із ними, ми готові, здатні та хочемо співпрацювати з ними, і ми саме це й робили.

Звичайно, нещодавно ми провели діалог у форматі 2+2 з нашими індійськими партнерами.

Ми ще раз зустрінемося з прем’єр-міністром Моді у контексті I2-U2, угоди, яку ми маємо з ОАЕ та Ізраїлем разом з Індією, включивши Індію в багато наших партнерств, включаючи, звичайно, «четвірку».

І це група, яку адміністрація прагнула оживити і зробила це на дуже високому рівні, у тому числі на рівні лідерів.

5. КНДР

Наш підхід полягає в тому, щоб дати зрозуміти КНДР, що ми не маємо ворожих намірів.

Ми прагнемо дипломатії та діалогу, щоб просунути перспективи повної денуклеаризації Корейського півострова.

Ми не отримали відповіді від КНДР на наш лист.

6. Ізраїль

• Ізраїльська поліція не хоче оприлюднити результати внутрішнього розслідування щодо похорон Абу Аклеха. Мабуть, вони мають результати, і вони дійшли висновку, що поліція, ймовірно, поводилася неправильно, але вони не оприлюднять їх. І взагалі, здається, «Haaretz» повідомляє, що вони вирішили не висувати жодних звинувачень проти будь-кого до проведення розслідування. У вас є якісь коментарі?

Мені невідомо, щоб ми бачили будь-яку офіційну заяву щодо результатів розслідування.

Кадри похоронної процесії показують тривожні вторгнення в те, що мало бути мирною процесією.

Ми закликали поважати похоронну процесію, скорботних, сім’ю.

У той час ми заявили, що кожна сім’я заслуговує на те, щоб її близькі уходили з гідністю, без перешкод і в мирній обстановці.

І ми бачили повідомлення ЗМІ, на які ви посилаєтеся про те, що ізраїльська поліція завершила розслідування.

Ми хочемо отримати додаткову інформацію про це розслідування та його результати, якщо воно дійсно було завершено.

Ми, як і раніше, вважаємо, що притягнення до відповідальності є важливим компонентом цих тривожних подій.

7. Сектор Газа

• Пройшло 15 років з того часу, як Газа опинилася в облозі — по суші, по морю, по повітрю, по всіх цих напрямках. І є повідомлення, що близько 800 000 дітей у Газі ніколи не знали нічого, окрім блокади. Чи не час зняти цю блокаду і дозволити надходження гуманітарних вантажів, дозволити жителям Гази ходити до школи, дозволити їм їздити за кордон і так далі, дозволити їм їздити на Західний берег?

Коли ми прийшли до влади, зробили ставку на відновлення відносин, які повністю атрофувалися або розпалися за попередні чотири роки.

Пара цих відносин були з Палестинською адміністрацією, а також із палестинським народом.

Для нас важливо, щоб ми були в змозі бути гуманітарним лідером у всьому світі, і це включає допомогу палестинському народу в Газі.

Ми надаємо допомогу, включаючи житло, продовольство, предмети першої необхідності, медичне обслуговування, а також психічне здоров’я та психологічну підтримку для тих, хто пережив травму.

Як і в усьому світі, ми надаватимемо цю допомогу на Західному березі та в Газі через досвідчених та надійних незалежних партнерів на місцях, які поширюють її безпосередньо серед тих, хто її потребує.

Коли йдеться про цей конфлікт і цю динаміку, ми постійно говоримо про те, що ізраїльтяни і палестинці однаково заслуговують на безпеку, стабільність, мир, свободу і, що особливо важливо, на переваги.

І надаючи цю гуманітарну допомогу, ми не тільки чинимо правильно, але й ставимо собі за мету сприяти створенню умов, які дозволять нам просунутися до перспективи рішення на основі двох держав.

І, звичайно, ніхто не вірить, що зараз настав час для такого суттєвого руху.

Ніхто не впевнений, що зараз саме той час, коли ми побачимо прогрес найближчим днем або найближчими парами тижнів.

Але нашою метою, нашим завданням було спробувати створити такі умови, і частково це було зроблено через значну гуманітарну підтримку, яку ми надавали, зокрема в Газі.

Протягом останнього року ми оголосили про підтримку на сотні мільйонів доларів, у тому числі через UNRWA, джерело фінансування, яке ми змогли оживити, та джерело фінансування, яке є найважливішим джерелом коштів для існування для багатьох у Газі.

8. Пакистан

• Чи є прогрес в американо-пакистанських відносинах за нового пакистанського уряду? Ми бачили, як колишній прем’єр-міністр Імран Хан все ще продає теорію змови.

Ми вже мали кілька випадків зустрічі з представниками нового уряду Пакистану.

Коли ми були в Нью-Йорку минулого місяця на міністерській зустрічі з продовольчої безпеки, у секретаря Блінкена була можливість зустрітися зі своїм пакистанським колегою, щоб вперше зустрітися з ним віч-на-віч на його посаді.

Це була дуже хороша, конструктивна бесіда з усього спектру питань, включаючи питання продовольчої безпеки.

Ми були там у Нью-Йорку, щоб зайнятися цим питанням і розібратися з численними наслідками вторгнення Росії в Україну. Це також було предметом обговорення.

Але Пакистан – наш партнер, і ми шукатимемо шляхи розвитку цього партнерства таким чином, щоб це відповідало нашим інтересам та нашим взаємним інтересам.

9. Ліван

• Спеціальний трибунал Лівану засудив до довічного ув’язнення двох членів Хізбалли за їх участь у вбивстві екс-прем’єр-міністра Рафіка Харірі. Чи є у вас якісь коментарі?

Ми вітаємо одноголосне рішення Спеціального трибуналу щодо Лівану, згідно з яким бойовики «Хізбалли» Хасан Мерхі та Хусейн Онейсі були засуджені до довічного ув’язнення за їхню роль у терористичному нападі 2005 року.

Внаслідок цього нападу загинули 22 особи, включаючи колишнього прем’єр-міністра. Ще кілька сотень людей отримали поранення — 226 людей.

Цей вирок є важливою віхою для досягнення справедливості для народу Лівану.

Rostyslav Demchuk

Європейська комісія остаточно ухвалила рішення про надання Україні статусу країни кандидата для вступу у ЄС…

Але це лише перший етап цього довгого шляху аби стати повноправним чкеном європейської родини. Попереду ще саміт глав держав і урядів країн ЄС, який відбудеться у Брюсселі 23-24 червня. Є ще певна засторога щодо позиції Угорщини i Німеччини. Схоже, що Емануель Макрон, після відвідин Бучі не буде встромляти палки в колеса цього процесу.

Однак Угорщина може викинути «коника» і поставити умови перед Україною надання якихось гарантій для угорської громади на Закарпатті. Тому, я, хоч і налаштований оптимістично, дочекаюсь вже до результатів саміту Євросоюзу.

Для тих, хто не чув моїх репортажів на хвилях «Українського радіо» нагадаю про засідання міністрів оборони країн НАТО! Щодо України, Альянс надаватиме Україні озброєнь скільки може, проте представлений список потреб, які озвучив міноборони України Олексій Резніков НАТО не в змозі дуже швидко виконати, але працюе над цим.

Тим часом Альянс вирішив трикратно посилити свої рубежі на шідному фланзі. У Польщу, Румунію, країни Балтії будуть надіслані британські, американські, німецькі, італійські підрозділи.

Щодо членства Швеції і Фінляндії, це питання стоятиме на порядку денному саміту НАТО, який відбудеться 27-28 червня у Мадриді. Швеція і Фімляндія домовляються з Туреччиною, аби та не ставила їм перепон у набутті членства в НАТО. Після того як Фінляндія і Швеція стануть членами Альянсу, північно-західний фланг і схід Європи буде надійно захищений. Бойовим буфером залишається Лише Україна.

На саміт НАТО у Мадрид запрошено і президента України Володимира Зеленського.

(Оновлено 16:00)

Алексей Кущ

Украина стоит на пороге кандидатства в ЕС.

Что может он нам дать в части дополнительного импульса развития?

Есть убеждение, что инвестиции не любят геополитических рисков.

На самом деле, если бизнесу дать гарантии сохранения инвестиций и перспективу роста капитализации — он преодолеет болевой порог рисков.

Мир движется к обществу нулевых предельных издержек и критическому падении отдачи на капитал.

Прибыль уже не является главенствующим фактором.

На первом месте приоритетов — капитализация бизнеса, когда 100 млн. инвестиций превращаются в миллиард при продаже бизнеса через, например, пять лет.

Украина сейчас — точка низкого входа, когда внутренние активы будут стоить дешево, а членство в ЕС даст рост капитализации до максимума.

Тот, кто поверит в Украину сможет стать миллионером, а миллионер — миллиардером.

Нигде нет таких перспектив роста и уровень рисков, как ни парадоксально, его и формирует, занижая капитализацию базы активов.

Примерно так разбогател Ротшильд на информации о победе англичан при Ватерлоо.

Олигархическим системам управления страной времен того же Порошенко, было невыгодно пускать сюда чужой бизнес.

Среда инклюзивности для инвестиций у нас тогда так и не сформировалась.

Зато существовали экстрактивные, токсичные модели в виде монополий и системной коррупции.

Именно поэтому, Порошенко превратил евроинтеграцию в форму предвыборной идеологии для сохранения личной власти.

Теперь наступает период колоссальной, практической работы, без фарса и саморекламы.

Достаточно посмотреть на дорожную карту, которую озвучил глава офиса президента Андрей Ермак:

«Ось необхідні кроки:

✅Ухвалення та впровадження законодавства про процедуру добору суддів Конституційного Суду України, включаючи процес попереднього відбору на основі оцінки їх доброчесності та професійних навичок, відповідно до рекомендацій Венеціанської комісії;

✅Завершення перевірки доброчесності кандидатів у члени Вищої ради правосуддя та відбір кандидатів до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

✅Подальше посилення боротьби з корупцією, зокрема на високому рівні. Завершення відбору та призначення нового директора НАБУ та прокурора САП.

✅Забезпечення відповідності законодавства про боротьбу з відмиванням грошей стандартам Групи з фінансових заходів (FATF);

✅Ухвалення комплексного стратегічного плану реформування всього правоохоронного сектору як частини середовища безпеки України;

✅Має запрацювати «антиолігархічний» закон;

✅Необхідно привести законодавство про ЗМІ у відповідність з європейським аудіовізуальним законодавством;

✅Необхідно завершити реформу законодавчої бази для національних меншин, яка зараз готується, згідно з рекомендаціями Венеціанської комісії і розробити механізми її впровадження.

Наша задача — зробити все максимально швидко. Працюємо. Україна буде в ЄС

(Оновлено 11:00)

ВМС ЗС України

ВМС ЗС України уразили черговий «аналогов нет» — буксир із ЗРК «ТОР» на борту

В акваторії Чорного моря було уражено буксир чорноморського флоту «васілій бех», під час транспортування ним на острів Зміїний боєприпасів, озброєння та особового складу чорноморського флоту. Навіть наявність на борту зенітно-ракетного комплексу «ТОР» не завадило Військово-Морським Силам України ЗС України демілітаризувати російських загарбників.

Довідково: Побудований на астраханському судноремонтному заводі буксир «васілій бех» водотоннажністю 1605 тон був прийнятий до складу чорноморського флоту рф у 2017 році.

РБК-Украина

Россияне готовятся наступать сразу по ряду направлений. Пока Кремль бросил огромные силы на захват Донбасса, украинские защитники сумели провести несколько контратак на юге. О том, что происходит на линиях фронта – в материале РБК-Украина.

Карта фронта. Где наступают оккупанты и как Украина отбивает их атаки

«Deutsche Welle«

Россия продолжает военное вторжение в Украину, начатое 24 февраля по приказу Владимира Путина. DW следит за событиями 17 июня.

Британский Генштаб: РФ потерпела стратегическое поражение в войне против Украины

«Обозреватель»

Андрей Зубов  Пир Путина за пустым столом

На Петербургском экономическом форуме печаль. Окно в Европу заколочено. Былые славные годы, когда самые видные политики и бизнесмены приезжали в Петров град, далеко в прошлом. Теперь на берегах Невы немного гостей, разве что китайцы, да афганские талибы.

Цивилизованный мир не желает общаться с варварской страной, устроившей в сердце Европы полномасштабную войну после 75 лет мира. То, что происходит — похуже чем в коммунистические времена, даже хуже, чем во времена Олимпиады Леонидовны 1980 г. Как быстро и сколь решительно вырублена Россия из мирового сообщества. Официальные пропагандисты режима пыжатся и надувают щеки, но выглядит это бесконечно жалкими потугами на величие.

В такой изоляции Россия не была никогда за всю свою историю, разве что в годы Схизмы 15-начала 16 веков. Да и то не так безнадежно. Достойный итог 22 летнего правления Владимира Путина. Правления, как оказалось, глубоко непрофессионального, авантюристического, безответственного даже по советским меркам. Пресловутый «волюнтаризм» Хрущева в сравнении с этим — верх государственной мудрости.

Российская империя всегда существовала в Концерте Держав, Россия большевицкая уже в Рапалло прорвала изоляцию и всеми силами старалась вновь войти в этот Концерт, правда за спиной, как и пристало бандиту, действуя Коминтерном. Хрущев договаривался с президентом Эйзенхауэром, Брежнев подписывал Хельсинские соглашения и уже в старческом слабоумии согласился на Афган.

Путин добровольно остался без всего развитого мира. Даже Китай его боится и сторонится, даже Иран. Достойный финал. Пируем «на просторе» за пустым столом…

А вот в Киев действительно жалуют все флаги. И это несмотря на опасность российских ракетных обстрелов. Президенты и премьеры соглашаются пересесть из привычного авиалайнера в дедовский поезд, чтобы достичь Киева, пожать руку президенту Зеленскому, пройти по изувеченным Буче, Ирпеню. Как раз сейчас, когда скучно и безлюдно проходит Петербургский форум, четыре главы европейских государств находятся в Киеве. А министр обороны Украины ведет переговоры в Брюсселе. Посетить Украину самые видные западные политики считают для себя честью. Украина из-за российской агрессии оказалась в центре цивилизованного мира, а Россия из-за той же агрессии — за пределами цивилизации.

Вот урок, преподанный и нам, и всем иным, потенциальным, охотникам жить не по правилам человеческого общежития. Будете кусать свои языки, от того что царство зверя стало мрачным… Пророчество Иоаннова Откровения сбывается.

«Грани. Ру»

ГРУ попыталось внедрить нелегала в Международный уголовный суд

Агент российской военной разведки пытался в качестве стажера внедриться в Международный уголовный суд, но эта попытка была пресечена Службой общей разведки и безопасности Нидерландов (AIVD), сообщается на ее сайте.

Как утверждается, разведчик-нелегал, 36-летний офицер ГРУ Сергей Черкасов с помощью поддельного паспорта выдавал себя за 33-летнего бразильца Виктора Мюллера Феррейру. В апреле Черкасову было отказано во въезде в Нидерланды, его объявили нежелательным лицом и отправили следующим рейсом в Бразилию. Там Черкасов должен предстать перед судом за использование фальшивых документов. Как именно удалось разоблачить Черкасова, не уточняется.

Как сообщается на сайте федеральной полиции Бразилии, до приговора суда Черкасова будут держать под стражей. Полиция сообщает, что он въехал в Рио-де-Жанейро в 2010 году и с тех пор выдавал себя за бразильца. На несколько лет он уезжал жить под новым именем в США и Ирландию, а некоторое время назад вернулся в Бразилию и стал готовиться к поездке в Нидерланды: ему удалось устроиться на стажировку в МУС младшим аналитиком в отдел предварительных расследований. Отмечается, что привлечь его к ответственности удалось благодаря сотрудничеству между властями Бразилии и Нидерландов.

Как отмечают в AIVD, в случае успешного внедрения Черкасов получил бы доступ к информационным системам и зданию МУС, мог бы собирать разведданные, осуществлять вербовку, оказывать влияние на уголовные дела. МУС расследует военные преступления, совершенные Россией в Украине и в Грузии во время войны 2008 года, и доступ к такой информации мог иметь дополнительную ценность для российских спецслужб, подчеркивает AIVD. «Угроза, исходившая от офицера ГРУ, была потенциально очень высокой, он пользовался хорошо разработанным прикрытием, скрывая любые связи с Россией и особенно с ГРУ», — указывают там.

«Это была долгосрочная, многолетняя операция ГРУ, которая стоила много времени, энергии и денег», — заявил руководитель AVID Эрик Акербом.

Весной 2018 года в Гааге были задержаны двое российских шпионов, пытавшихся завладеть информацией лаборатории радиологического и химико-радиологического анализа в швейцарском городе Шпиц. Эта лаборатория участвовала в расследовании химатак диктатора Башара Асада в Сирии, в ней также проверяли заключение проведенной британской лабораторией в Портон-Дауне экспертизы по делу об отравлении в Солсбери бывшего агента ГРУ Сергея Скрипаля и его дочери Юлии. Эксперты из Швейцарии подтвердили заключение Портон-Дауна. Впоследствии выяснилось, что те же шпионы причастны к кибератаке на гаагское бюро Всемирной антидопинговой организации (WADA).

Прокурор МУС Карим Хан инициировал расследование российских военных преступлений в Украине в конце февраля после обращения со стороны более 40 стран. Хан уже трижды приезжал в Украину — в марте, апреле и на этой неделе — вместе с генпрокурором Украины Ириной Венедиктовой он посетил места военных преступлений в Харькове.

31 мая Хан анонсировал открытие офиса МУС в Украине. Он объявил о приезде в Украину 42 следователей и других специалистов МУС. В начале июня прокурор сообщал, что собраны уже тысячи доказательств военных преступлений.

«Новая газета Европа»

Специализацией слабой России Путина на глобальных рынках стало производство рисков и угроз

Торговцы страхом

«Зеркало недели»

Это должно было случиться. Мания величия российского президента Путина рано или поздно должна была проявиться. И это произошло спустя 100 дней после его вторжения в Украину. Путин сравнил себя с царем Петром I. На встрече с молодыми предпринимателями в Санкт-Петербурге он заявил, что в Северной войне 1700–1721 гг. Петр I не отторгал шведские территории, а «возвращал» их. «Судя по всему, на нашу долю тоже выпало возвращать и укреплять», — резюмировал российский президент.

Валерий Калныш  Империя. Путь к поражению

«Главком»

Олеся Яхно  «Геополитический блуд» России

Вместо развития собственной страны, Кремль работает на конфликты

«Они заблудились» – соврал когда-то Путин в присущей ему манере о российских военных с паспортами на Донбассе.

Но по факту «заблудилась» вся Россия, потеряв какие-либо ориентиры психической адекватности и умственного сознания. В сущности, Кремль попытался затащить весь мир в «геополитический блуд». В первую очередь, показав, что ядерный статус – все, а международное право – ничто. То есть полностью разрушил два принципа/подхода поствоенной системы (после Второй Мировой войны): 1. сдерживание/свертывание ядерных программ в обмен на гарантии; 2. большие страны не нападают на меньшие.

«Блуд» отражает в целом курс, который российские власти придерживаются, начиная с 2014 года. Вместо того чтобы заниматься развитием собственной страны, Кремль работает на конфликты, вплоть до полномасштабного вторжения в Украину и угроз всему миру ядерным оружием – то есть исключительно разрушительные сценарии, сопровождающиеся бредом про разные эпохи из прошлого, когда стирается граница «кто кому дед».

Прецедент с впаданием всей страны в «блуд» наверняка будет долго изучаться. Но сейчас важно остановить это на уровне распространения – ведь Россия сознательно пытается вносить катастрофический дисбаланс во все.

«Деловая столица»

«ДС» поговорила с психологом и волонтером Валентином Кимом о том, как справиться с комплексом вины, пережить травму свидетеля и научиться справляться с яростью.

Психолог Валентин Ким о комплексе вины, травме свидетеля и формировании украинской идентичности во время войны

(Оновлено 10:00)

«Главред»

Виктор Андрусив  Четыре победы и одна зрада: что принес Украине визит в Киев и Ирпень Макрона и компании

Фото Макрона, Шольца, Драги и Йоханниса в разбитом Ирпене станут публичным напоминанием в случае их попыток кулуарно договориться с Кремлем.

Лидеры стран ЕС не склоняли нас ни к каким переговорам с Путиным, что является безусловным позитивом

Что ж, давайте подытожим, чем закончился визит в Украину лидеров Франции, Германии, Италии и Румынии – Макрона, Шольца, Драги и Иоханниса.

Первой победой стал сам факт визита европейских лидеров в Киев. Приезд Макрона, Шольца, Драги и Йоханниса – сам по себе победа. То, что эти четыре лидера согласовали свои графики и приехали к нам, однозначно является проявлением мощной поддержки. Визит сам по себе является сигналом для нас, россиян и, наконец, для европейцев о важности поддержки Украины.

Вторая победа заключается в том, что европейские лидеры, находясь в Киеве, заявили о поддержке членства Украины в Евросоюзе. Нужно понимать, что Франция, Италия и Германия – это крупнейшие экономики Евросоюза и страны с наибольшим влиянием внутри ЕС.

Фактически такое заявление означает, что вопрос решен, хотя решение принимается консенсусом, и каждая страна может еще заблокировать его. Но Макрон и Шольц не рисковали бы так, если бы была какая-то неуверенность.

Третья победа – все лидеры были сфотографированы в разбитом Ирпене. Эти фото для каждого из них станут публичным напоминанием в случае продолжения задержки военной помощи или попыток кулуарных договоренностей с Кремлем.

И, в конце концов, четвертая победа – лидеры стран ЕС не склоняли нас ни к каким переговорам с Путиным. Думаю, после посещения Ирпеня это явно было бы нелогичным. Плюс позиция нашего президента очень четкая, и они об этом знают.

Впрочем, не обошлось и без зрады. А она заключалась в том, что Макрон таки заявил, что поддерживает диалог Украины с Россией. Хоть и сказал, что это – наше дело, когда и при каких условиях мы решим этот диалог проводить.

В общем, визит европейских лидеров в Украину можно считать очень успешным. Но то, насколько честными были эти заявления, мы сможем оценить только в следующих заявлениях этих политиков.

(Оновлено 8:00)

Дмитро Снєгирьов

Луганщина: у Сєвєродонецьку — ситуація контрольована, у окупантів 60% втрат

Ситуація на Луганщині важка, але контрольована. Це головне. Навколо Сєверодонецька та Лисичанська сконцентровано угруповання загальною чисельністю до 7 батальйонних тактичних груп (БТГ). З урахуванням введення резерву в кількості двох нових БТГ, можна припустити, що основний фронт наступу окупаційних військ — місто Сєвєродонецьк.

Є інформація, що окупантам вдалося зруйнувати останній, третій міст, який сполучав Сєвєродонецьк та Лисичанськ. Це певним чином ускладнило логістику ЗСУ, але українські війська не форсуватимуть вплавь річку Сіверський Донець, як про це вже встигли повідомити «експерти».

Оперативного оточення немає. Через руйнування мостів з’явилися певні складнощі, але логістика працює.

Загальна чисельність наших військ є достатньою, щоб контролювати промислову зону. А це приблизно 40-50% території Сєвєродонецька. Бої ведуться саме тут. Відтак ЗСУ контролює як мінімум третину міста. Втрати російських окупаційних військ критичні. За російськими оцінками, це близько 60%.

Розуміючи складність позицій ЗСУ, окупанти використовують ствольну артилерію. Працює фронтова авіація, гелікоптери. Залучені тяжкі вогнеметні системи.

Заяви російської сторони про встановлення контролю над Сєвєродонецьком не відповідають дійсності.

Гуманітарна ситуація дуже складна. Відсутня вода, світло, газ. Евакуювати цивільне населення практично можливості  немає. За різними оцінками, у місті лишається близько 10 тисяч цивільного населення.

Щодо виведення цивільного населення, яке переховувалося у бомбосховищах на території  підприємства «Азот». Це приблизно до 500 осіб. Російські окупанти висунули умови щодо вивезення цивільних убік   Сватове, а це окупована територія. Пропозиція української сторони про вивезення у бік Лисичанська відхилена.

Лисичанськ.

Найбільш запеклі бої ведуться біля Привільного. Цей плацдарм відомий ще з часів другої світової війни. Лисичанськ — це фактично суцільна промислова зона. Велика концентрація промислових підприємств. Наразі місто піддається масованому обстрілу російської артилерії. Окупантами використовується тактика «випаленої землі». Тотальне руйнування житлового фонду та промоб’єктів.

Ще одна точка на карті Луганської області – конгломерація населених пунктів Золоте. Слід розуміти, що це 4 населені пункти: Золоте 1, Золоте 2, Золоте 3, Золоте 4. Також складна ситуація біля селища Гірське. Зараз там точаться найбільш запеклі бої.

Біля с. Золоте російські окупанти намагаються створити так званий «котел», намагаючись відрізати українське угруповання від основних сил. Українським військам вдалося провести контратаку біля Оріхове та Врубівки. Такими діями ЗСУ унеможливили оточення українського угруповання та вихід російських окупантів на «трасу життя». Це основна логістична траса, що сполучає Лисичанськ з іншою контрольованою ЗСУ територією України.

На території Луганської області зосереджено за різними оцінками від 50 до 60 БТГ окупантів. Це говорить про те, що росіяни приділяють максимум уваги захопленню Луганської області та виходу на адміністративні кордони. Але жодних реальних результатів немає. ЗСУ героїчно захищають Україну.

Игаль Левин

Про халфтраки, бонус и когда ты один

Разгоняется зрада с темой тяжелого оружия. Сгруппирую все свои тезисы, раскиданные по разным текстам и интервью в один блок (плюс немного истории и очевидных истин):

Сопротивление Украины происходит вопреки. Это ключевое для понимания вообще всего происходящего.

То есть нет никакого плана. Все действуют реактивно.

Запад не монолитен. Многие не хотят победы Украины. Кто-то просто это делает громко, а кто-то тихо и поставляя «Цезари».

Оружие надо было давать еще до войны, а не во время.

Нет цифры нужного количества. Любое оружие в войне такого масштаба должно идти потоком.

Войны выигрываются не оружием, а людьми.

Современное оружие только позволяет минимизировать жертвы.

Центральная и Западная Европа боится разгрома, и ослабления России.

Поставки напрямую связаны с успехами Украины на поле боя.

Эти успехи ожидаются от украинцев через мастерство и смекалку и через жертвы (как бы горько это не звучало), а не через оружие.

Именно поэтому американцы так пристально следят за эффективностью военной машины Украины.

То есть логика следующая — сначала добейтесь успеха, тогда дадим. А не наоборот.

ВСУ должны воевать так, словно не то, что 10% оружия пришло, а словно 0% оружия пришло.

Потому что ни 23 февраля, ни 25 февраля никто не обещал никакого тяжелого оружия Украине. Ни танков, ни гаубиц.

К чему это я? К тому, что Генштаб должен планировать операции так, словно он воюет с теми возможностями, которые у него было на 24 февраля этого года.

Ленд-лиз является же помощью, то есть бонусом, который никто не ожидал.

Иными словами Генштаб планирует операцию так словно у него 0% поставок, но как только появляются эти самые 10% (или больше) он просто усиливает и дополняет план.

Я уверен, что Генштаб это понимает.

Дипломатическая чехарда с цифрами и процентами — это не более, чем игра в вышибание этого самого «бонуса». Просим 1000, получаем 200, просим 2000, получаем 500. Такая логика.

Как-то так.

Я понимаю то, насколько мерзко это все звучит. Мне самому тошно. Но я это хорошо знаю, так как Израилю США стали помогать только после ряда войн, когда Израиль считай голыми руками доказал, что может очень эффективно бить врагов. Только к началу 70х США начали помогать государству евреев.

Смотрите на это фото. Знаете, что на нем? Это израильское наступление во время Шестидневной войны в 1967 году. Да-да, той самой. Смотрите, что у нас тут, халфтраки со Второй мировой, немецкий болтовой Маузер прямиком с конца XIX века, и старички, танки Шерман, которые еще во время все той же Второй мировой уже были кормом для Пантер.

Против них был враг, который намного более многочисленный и у которого Т-54/55 и автоматы Калашникова. Но все равно победил Израиль. Почему? Потому что воюют люди, а не Маузеры или Калашниковы.

Арабы не хотели и не умели воевать, а евреи хотели и умели.

И да, это фото не какого-то вторичного боевого участка. Это острие атаки.

Как это так получилось у евреев?

Концентрация сил. На точках прорыва группировалось 80%-90% всех сил АОИ, тем самым добиваясь перевеса сил именно на этом участке. После разгрома и закрепления, силы перебрасывались уже на другой участок. То есть да, весь остальной фронт держали остальные 10%-20%.

Потому что 100 Шерманов пережмут 10 Т-54/55 (просто обойдут их и расстреляют), а батальон с Мазерами и Узи, но желающий убивать и умеющий воевать разобьет роту бойцов с АК-47, которые не хотят и не умеют.

Война это кровавый микс абстрактного духа и конкретной арифметики.

Рискованно? Несомненно. Туман войны. Война — это вообще сплошной риск и никаких точных и научных просчетов. Именно поэтому военное ремесло или искусство, — это именно ремесло и искусство, а не наука.

Нет и не может быть никаких точных цифр нужного количества Хаймарсов, эМэЛаРэСов, гаубиц и танков.

Это расходник и хорошо, когда оно есть. И оно должно быть. Оружие должно продолжать идти в Украину. Плохо, когда его нет. Но я подчеркну, именно плохо, а не не то, что определяет победите вы или нет.

Победите вы или нет, определяете всегда только вы.

Агія Загребельська

* 15 червня західні офіційні особи оголосили про додаткову військову допомогу Україні.

Президент США Джо Байден пообіцяв надати військову допомогу на суму 1 мільярд доларів, включаючи зброю берегової оборони, сучасні ракетні системи, артилерію та боєприпаси для підтримки українських операцій.

Члени НАТО додатково оголосили, що продовжать надавати Україні важке озброєння та системи дальньої дії та планують узгодити новий пакет допомоги після консультацій із Міністерством оборони України.

Ця нова партія військової допомоги надасть неоціненну підтримку українським операціям, особливо в умовах все більш затяжних та артилерійських боїв проти російських військ у Східній Україні, хоча Україні буде потрібна подальша постійна підтримка.

* Російські війська розпочали наземні наступи на Сєвєродонецьк та населені пункти на його околицях, але станом на 15 червня не встановили повного контролю над містом.

* Російські сили розпочали здебільшого безуспішні наступальні операції в районі шосе Т1302 Бахмут-Лисичанськ, намагаючись перерізати українські наземні лінії зв’язку (НЛЗ) до Лисичанська.

* Російські сили продовжували наступати вздовж шосе E40 на Слов’янськ і на південний схід від Ізюму.

* Російські та українські сили продовжували вести бої у північно-східних населених пунктах навколо міста Харкова.

* Російські війська продовжували зміцнювати запасні позиції у Запорізькій та Херсонській областях, одночасно вживаючи оборонних заходів щодо посилення російської присутності у Чорному морі.

* Кремль та маріонеткові республіки продовжують проводити спеціальну політику анексії на окупованих територіях.

Інститут вивчення війни

Агія Загребельська

Макрон підтвердив наявність домовленості між нашими партнерами та союзниками щодо не надання нам танків та штурмових літаків.

Отже:

1. Німеччина говорила правду, що існує домовленість по танкам.

Ми не вірили.

2. Український інформпростір майже зміг передати цитату.

Але не втримався від того, щоб додати: «через побоювання втягуватися у війну».

Не говорив Макрон про побоювання.

Це суб’єктивна думка журналіста, який писав новину

Макрон сказав «не вступаємо у війну з Росією».

Він не висловлював жодних (!) причин цього.

3. Зеленський знає про цю угоду, — сказав Макрон.

Агія Загребельська

Важливі запитання-відповідь журналіста CNN міністру оборони США Ллойду Остіну:

• Ви говорили про підтримку НАТО справи України.

За великим рахунком, об’єднати уряди країн НАТО відносно легко, але як вам вдається підтримувати громадськість НАТО, коли багато хто, у тому числі й у США, вже більше стурбований високими цінами на паливо та інфляцією, ніж тим, що відбувається на Донбасі?

Наскільки тендітною є громадська підтримка цього, оскільки це затягується?

Остін:

Ми маємо бути впевнені, що громадськість, що люди в кожній із наших країн в Альянсі залишаються залученими.

Я впевнений, що наші лідери вчинять правильно, звернувшись до своїх виборців.

Коли ми збираємось разом і обговорюємо складні питання, ми можемо бути впевнені, що час від часу виникатимуть розбіжності, але для цього ми і проводимо ці зустрічі, щоб переконатися, що ми справді все прояснюємо та розглядаємо будь-які питання чи проблеми, які можуть виникнути у різних країн, щоб вони могли повернутись і працювати зі своїми виборцями та переконатися, що люди дійсно розуміють, куди йде Альянс і що йому потрібно.

І я впевнений, що в кожному випадку ми зможемо досягти консенсусу та рухатися вперед.

Ми робили це у минулому; я напевно бачив докази цього тут, на цій зустрічі та інших зустрічах.

Але саме тому ми проводимо ці зустрічі.

Саме тому ми збираємось разом.

Але з точки зору забезпечення того, щоб виборці різних країн продовжували підтримувати наші зусилля, я впевнений, що керівництво різних країн зможе впоратися з цим і зберегти підтримку.

*****

На що звернути увагу:

1. В питанні журналіста вже лунає твердження, що об‘єднати уряди країн легше, ніж зберегти громадську підтримку.

Отже знімаємо «рожеві окуляри», що громадськість більш активна за уряди в цій частині сьогодні.

2. Залученість громадськості — необхідна передумова.

Без неї урядам буде складно нам допомагати.

Майже неможливо.

3. Розбіжності були і будуть.

Обговорення та зустрічі не для того, щоб бла-бла, як комусь здається.

А щоб їх зняти, прояснити та розглянути проблеми та питання кожної країни, у якої вони виникають

4. Уряди та лідери країни працюють з виборцями

Ми не зможемо їх замінити, але точно можемо їм допомогти, працюючі з ними в команді.

І Остін чітко каже, що керівництво країни спроможне впоратися зі збереженням підтримки виборців.

Алексей Копытько

Рамштайн – 3.

Этот пост может не оправдать ожиданий многих, но я считаю, что важно показать именно так.

1.В феврале – марте общества стран-партнеров испытывали смешанные чувства страха (перед российской ордой) и недоумения (по поводу неожиданной способности украинцев биться с этой ордой).

Постепенно они прошли через широкую гамму эмоций/чувств/ощущений – восхищения, симпатий, сопереживаний, соучастия в борьбе со злом и несправедливостью.

А теперь они хотят на море. Где забудут о героических украинцах.

Я бы на их месте забыл.

Когда они вернутся с моря в сентябре, их будут ждать тревожные перспективы надвигающейся зимы, отопления, растущих цен и т.д. Мы с нашими бедами если и будем присутствовать в этой повестке, то на весьма неочевидном месте.

Я, конечно, утрирую, но не сильно. В конце июля парламенты ключевых стран закроются на каникулы. Вместе с ними уйдут в анабиоз отпусков правительства. Август выпадет. К сентябрю кто-то из них вернётся в горнило выборов. Кто-то будет озабочен прикладными моментами нового финансового года.

И где-то в этом всём будем мы. Или не будем.

Если не будем – ручейки помощи обмелеют, какие-то — пересохнут. Рядом с нами останется несколько дружественных стран, которые понимают, что в случае чего – они следующие.

При этом вторая половина лета – период традиционной активизации боевых действий в наших широтах.

Т.е., у нас будет происходить абсолютно противоположное тому, что ожидают от августа добрые люди в разных странах.

Наша тактическая цель предельно конкретная – выжить до конца июля и за это время перебросить мостик, по которому мы переберёмся в осень цивилизованного мира. Затем выжить в августе, пока нормальные люди будут ловить крабиков.

Что распадается на ряд задач, которые в сфере обороны делятся на кратко-, средне- и долгосрочные. Если мы не собираемся умереть где-то осенью – нам необходимо формулировать понятные средне- и долгосрочные задачи.

2. Значение Рамштайна в нашем публичном пространстве гипертрофировано в неправильную сторону. Это не ежемесячный день посещения неблагополучного сиротки добропорядочными гражданами, где они вручают ему подарки. Мало озвученных подарков – зрада!

Это работает немного по-другому.

Для начала – очень грубо и упрощённо о том, чем занимается Минобороны.

Минобороны – решает военно-политические задачи. Генштаб – военные. В общении с партнёрами Минобороны предлагает некую последовательность или комплекс военно-политических задач, которые должны создать условия для решения военных задач Генштаба.

На практике это выглядит следующим образом.

С началом полномасштабного вторжения России мы понимаем, что наша армия через короткое время закончится. Самый наглядный пример – артиллерия. Закончатся снаряды, разболтаются стволы орудий, артиллерия замолкнет.

Генштаб говорит – чтобы решить военную задачу по отражению агрессии, нам нужно столько-то вот такой артиллерии.

Минобороны смотрит и видит, что: 1) орудий и снарядов советского образца в принципе мало и больше не будет; 2) даже если мы выгребем всё, мы лишь оттянем трагический конец.

Поэтому формулируется военно-политическая задача: притаскивая советскую артиллерию и снаряды, пока они есть, одновременно обеспечить переход на орудия/калибры западных образцов.

Это сейчас все хлопают в ладоши от «цезарей» и М109, а в марте довелось приложить немало усилий в Украине (!), чтобы убедить в необходимости срочного перехода на 155-мм калибр. Ибо это было новое и неизведанное, далеко не все поддерживали.

В итоге Минобороны начало выстраивать такой ряд военно-политических задач:

• Обеспечить переход на 155-мм калибр и получить указанное Генштабом количество орудий (переход запущен; первоначальный запрос удовлетворён более чем полностью);
• Обеспечить замену ряда калибров советского образца на западные варианты, в первую очередь – на 155-мм (в процессе; по состоянию на 24.02 у нас было N орудий калибра, который отомрёт, ибо 1) мы не в состоянии произвести/купить стволы; 2) нет и не будет боеприпасов, ибо их нерационально производить: медленно, по заоблачной цене и т.д., что в сумме не решает задачу;
• Предложить партнёрам и реализовать модель, чтобы помощь оказывалась не виде некого количества стволов, а в виде organic unit’ов: когда, скажем, артиллерийский дивизион поступает со штатными БПЛА и контрбатарейными радарами (уже есть минимум 3 примера, когда так оно и сделано; результат — жизнеутверждающий);
• Предложить партнёрам структурировать программы поддержки на кратко-, долго- и среднесрочные. Чтобы мы оперировали не штуками стволов, а понимали – к 1 августа ЗСУ «набудуть певних спроможностей», т.е., будут способны решать конкретные задачи (на эту тему идёт диалог, сдвиги есть; когда все программы записали в столбик и наложили на календарь, стало ясно, где дисбалансы);
• Положить в основу программ сотрудничества подход, ориентированный на выполнение конкретных миссий. Например: разблокирование портов – это комплексная миссия, для её выполнения требуется измеримый и обсчитываемый набор отвёрточек.
• И т.д.

Вот такая логика даёт ответ на вопрос: условные 100/150/200 орудий – это много или мало?

Если смотреть на абсолютные цифры, до 200 орудий – это по европейским меркам очень много. Дико много. Если смотреть с точки зрения наших задач – это крайне недостаточно.

Поэтому объективно мы находимся в реальности, когда надо искренне благодарить партнёров. Они сделали много. Но при этом надо показывать реальную потребность, которая в ходе войны растёт. Много и крайне недостаточно – оба утверждения верны в данном случае.

3. Так вот. Рамштайн – это формат, возникший благодаря лидерству США. На сегодня там 50 стран. Этот формат позволяет без лишних формальностей решать прикладные задачи.

В отличие от НАТО.

В этот раз было очень наглядно. Сначала министр обороны Алексей Резников выступал перед министрами обороны в формате Рамштайн. А сразу после Рамштайна перед ними же – в формате НАТО.

И если в Рамштайне можно сказать: вот эти три железяки едут сюда, тут с ними проводятся манипуляции, тут обучается персонал, а вот здесь они попадают на фронт. Ибо участники формата объединены лидерской позицией Вашингтона (в т.ч. – персональной позицией министра обороны Ллойда Остина) и доброй волей. То в НАТО можно до посинения вести увлекательный диалог, который не закончится ничем, кроме правильных слов.

(Поэтому саммит НАТО вполне может оказаться для Украины пустышкой. На днях я писал: министр Резников в статье для Atlantic Council обозначил, как этого избежать – заложить в Стратегическую концепцию НАТО чёткое видение места и роли Украины с выходом на прикладные решения на примере авиации и ПВО/ПРО. Если этого не будет – НАТО лишь подчеркнёт пределы своих возможностей на стратегическом уровне).

Скажем, координационный механизм Рамштайна уже жужжит в полный рост, а НАТО до сих пор сосредотачивается.

Скоординировать между собой усилия одних и тех же (!) европейских стран в рамках Рамштайна, НАТО и Военного штаба ЕС – отдельная творческая задача.

Рамштайн даёт возможность договориться о логике и превратить её в практику на короткой, средней и длинной дистанции. Лидер процесса (США) обладают волей и ресурсами, чтобы драйвить это всё.

Но здесь также нужен диалог. В частности, на данном этапе приоритетом №1 становится повышение эффективности использования помощи. Она точно не будет безлимитной.

Поэтому идеи с органик-юнитами и т.д. – это всё о повышении эффективности. Ибо нет лучшего способа демотивировать тех, кто отрывает от себя и тебе помогает, чем безалаберно использовать помощь (поэтому россияне и другие противники Украины бьют именно в эту точку).

В контексте лидерства также стоит отметить Британию и лично министра Бена Воллеса. Именно британцы первыми отсыпали нам ПТРК в январе. Именно Воллес в марте инициировал созыв донорской конференции для Украины. Вторая уже анонсирована на август в Копенгагене (14 стран). Британия субъектна, и это очень важно для Украины.

Всё это – досточки того мостика, который должен помочь нам выжить и победить.

4. Теперь что касается конкретных итогов. Дали, не дали, много дали, мало дали…

Первое. Хотите анализировать – прочь эмоции. Тогда будут видны факты. Например, начальник ОКМШ генерал Марк Милли заявил, что США подготовили для Украины порядка 1000 специалистов на западную тяжёлую технику, в т.ч., 60 человек – для хаймарсов. Для тех 4-х единиц, о передаче которых объявлено, это, мягко говоря, очень много. Если меньше вопить о том, что из хаймарсов нужно будет сразу же обстрелять Белгород, то этих 60 человек очень быстро может стать мало. Время покажет.

Второе. По законам многих стран решения о выделении военной помощи или ресурсов на оборону принимаются парламентами. Поэтому, понятийно можно договориться. Но до утверждения парламентом заявлять некорректно, даже если решение гарантированно получит поддержку.

В общем, те позиции, которые прошли формальный цикл утверждений между 2 и 3 Рамштайнами, озвучены. Примерный горизонт до конца июля понятен. В ближайшие недели он начнёт проявляться в решениях/заявлениях.

Естественно, нам хочется быстрее и больше. Время меряется кровью наших солдат. И работа не прекращается ни на секунду. Но 50 стран, среди которых есть глобальные, региональные и локальные игроки со своей атмосферой, своей внутренней повесткой и внешними конфликтами – это весьма непростой зоопарк, где нужно найти подходы. Процесс склеивания решений очень непростой…

На фоне гибели наших людей и горя, далеко не все могут оценить масштаб свершившегося перехода. Даже если завтра в Минобороны сменится команда, уже никто не сможет сказать, что переход на западные калибры невозможен. Т.е., это тот самый принцип интеграции в НАТО де-факто.

Движение по логической цепочке, которую я очень грубо и упрощённо описал, обеспечит такую взаимную совместимость нашей армии с западными, что с военно-политической и военной точек зрения будет нелепым недоразумением держать Украину в «открытых дверях».

Sharp`s

🍁 Тут российские пропагандисты выкатили список стран, которые помогают Украине.

🤷‍♂️Я не понимаю, им просто завидно или этим они стелют себе соломку на случай поражения — мол, смотрите, сколько стран навалилось на бедную и беззащитную россию! Итак, топ доноров военной поддержки (всего более 30 млрд евро):

• США с 23,96 млрд евро
• Британия 2,38 млрд евро
• Польша 1,7 млрд евро
• Германия 1,39 млрд евро

🇺🇸 США: гаубицы M777 (108), многоцелевые автомобили Humvee (100), бронетранспортеры М113 (200), переносные ЗРК Stinger (800), гранатометы (100), противотанковые комплексы Javelin (2 000), вертолеты Ми-17 (3), дроны (821)

🇬🇧 Британия: бронемашины Mastiff (120), самонаводящиеся ракеты «воздух-земля» Brimstone-1 (200), противотанковые комплексы NLAW (3 965)

🇵🇱 Польша: минометы ЛМП-2017 (100), самоходные гаубицы AHS Krab (18), танки T-72 (240)

🇩🇪 Германия: БТР (14), ЗРК Strela (2 000), противотанковые гранатометы Panzerfaust 3 (900), ПЗРК Stinger (500)

🇨🇦 Канада: гаубицы M777 (4), противотанковые гранатометы М72 (4 500) и Carl Gustaf M2 (100), БТР Roshel Senator (😎

🇳🇴 Норвегия: гаубицы М109 (22), противотанковые гранатометы M72 (4 000), ЗРК «Мистраль» (100)

🇪🇪 Эстония: 122-мм гаубицы Д-30, противотанковые ракеты Javelin, бронеавтомобили Mamba Mk2 EE (7)

🇬🇷 Греция: РСЗО RM-70 чешского производства (122), противотанковые комплексы РПГ-18 (815), советские БМП-1 (122), американские ПЗРК FIM-92 Stinger (60), 73-мм снаряды (15 000); автоматы Калашникова АК-47 (20 000), патроны 7,62 мм (3,2 млн), артиллерийские снаряды 155-мм (17 000)

🇨🇿 Чехия: гаубицы DANA (20),  РСЗО RM-70 (20), БМП BVP-1 (5), гранатометы (160), вертолеты Ми-24 (160), танки Т-72 (12)

🇱🇻 Латвия: американские ПЗРК Stinger и вертолеты

🇩🇰 Дания: минометы М10, БТР M113 (50), противокорабельный ракетный комплекс «Гарпун» (1), противотанковые гранатометы M72 (2 700), ПЗРК Stinger (300), автоматизированные беспилотники Skywatch (25)

🇦🇺 Австралия: гаубицы М777 (6), БТР Bushmaster (20), M113 (14)

🇸🇪 Швеция: противотанковые гранатометы AT4 (10 000).

🇫🇷 Франция: гаубицы Caesar (12)

🇪🇸 Испания: бронемашины Uro Vamtac (20), противотанковые гранатометы (1 370), патроны к винтовкам и пулеметам (700 000), легкие пулеметы, медикаменты, каски, бронежилеты

🇵🇹 Португалия: 155-мм гаубицы М114 (5), бронетранспортеры М113 (15), автоматические винтовки G3, гранаты и боеприпасы

🇳🇱 Нидерланды: бронетранспортеры (предположительно, YPR-765), ЗРК Stinger (200), боевые шлемы (3 000) и осколочные жилеты (2 000), снайперские винтовки (100) с 30 000 единиц боекомплекта и реактивные гранатометы (400)

🇸🇰 Словакия: системы ПВО С-300

🇸🇮 Словения: танки Т-72, автоматы Калашникова, каски

🇫🇮 Финляндия: автоматы (2 500) и 150 000 патронов к ним, однозарядные противотанковые ружья (1 500) и боевые пайки

🇹🇷 Турция: совместное с Украиной производство боевых беспилотников Bakar Bayraktar TB2

🇱🇺 Люксембург: противотанковые средства (100), автомобили Jeep Wrangler, военные палатки (15)

🇧🇪 Бельгия: противотанковые средства (200) и автоматические винтовки и пулеметы ( 5 000)

🇲🇰 Северная Македония: неуказанные военные поставки.

🇦🇹 Австрия, 🇧🇬 Болгария, 🇷🇴 Румыния и 🇮🇪 Ирландия: топливо, бронежилеты, каски и лекарства

🇭🇺 Венгрия и 🇲🇹 Мальта: лекарства

Альфред Кох

Сто тринадцатый день войны мало что поменял на фронте. Все та же битва за Северодонецк, все те же позиционные бои на херсонском направлении, под Запорожьем и Харьковом.

Сегодня сообщили, что Давид Арахамия, в ходе дискуссии по украинской проблематике в Германском фонде Маршалла, заявил, что ВСУ ежедневно теряют до 500 человек убитыми и до 1000 раненными.

Это странно. Мало того, что это противоречит оценке потерь, которую дал Зеленский (60 — 100 солдат ежедневно) и Михаил Подоляк (100 — 200), так это противоречит и оценке Пентагона (100). Но самое удивительное, что это противоречит и оценке украинских потерь, которую дают российские военные (300). Кому верить? Где правда? Почему такой разброс в оценках? Поди узнай… (Так тебе и рассказали…)

Сегодня украинский военный эксперт Олег Жданов (на мой дилетантский взгляд, толковый мужик) пошел против устоявшейся в Украине традиции говорить о «предательстве Запада» и заявил о том, что был приятно удивлен сообщением главы комитета начальников штабов ВС США Марка Милли о уже осуществленных поставках тяжелого оружия Украине.

Для Жданова было сюрпризом, что эти поставки сильно превосходят пресловутые «10% от необходимого», о которых недавно заявили в Министерстве обороны Украины. Впрочем, я уже писал об этом вчера. Сейчас же я просто привел точку зрения профессионала, которая лишь подтверждает, что никакого «предательства» нет и в помине.

Характерно, что все это оружие поставленно за счет безвозмездных грантов, которые выделяют государства Запада. И что поставки по ленд-лизу еще даже не начинались. Если дело и дальше будет идти такими темпами, то есть тихое подозрение, что залихватский список Подоляка будет выполнен еще до того, как начнутся поставки по ленд-лизу.

Я знаю, что мои строгие украинские читатели разрешают иностранцам, тем более — россиянам (пусть и бывшим) только один вид эмоций в отношении Украины — восхищение на грани обморока. Даже сдержанное одобрение (не говоря уже о легкой критике) немедленно переводит тебя в список путинских агентов и русских империалистов. Со всеми вытекающими из этого эпитетами.

И тем не менее, с учетом объективных цифр, которые уже официально произнесены и, фактически, подтверждены украинской стороной, я рискну (нет, не покритиковать — я не настолько смел и безрассуден!), выразить некоторое недоумение тем, зачем все более-менее значимые говорящие головы в Украине весь месяц пугали обывателей душераздирающими историями про «предательство т.н. союзников».

Если они хотели надавить на Запад, то открою им тайну: на Западе не смотрят украинское телевидение и не знают творчества украинских блогеров. Более того, там почти не говорят по-украински. Да и русский тоже мало кто из сколько-нибудь заметных политиков понимает.

Похоже, что вся эта панихида была для домашнего употребления. Тогда тем более — зачем? Люди и так находятся в тяжелом состоянии, у многих из них родные и близкие на фронте, многие сами пострадали, стали беженцами, потеряли жилье и т.д. У некоторых есть потери в семье: убитые, раненные. Людям и так плохо, зачем их еще пугать? Зачем вводить их в депрессию? Чтобы подавить волю к сопротивлению? Чтобы рассказать им, что они обречены и пора сдаваться?

Всегда ненавидел эту паскудную журналистскую манеру ради красного словца не жалеть ни отца, ни мать ни тем более свой народ. И ладно бы это была правда… А тут… Нет, видимо мне никогда этого не понять.

И уж коль пошла такая пьянка, то позвольте мне еще одно недоумение выразить. (Скажу — и будь что будет!). Рабочая группа при Министерстве образования и науки Украины в связи с российской агрессией приняло решение исключить из школьной программы Пушкина, Толстого, Чехова и еще с десяток других русских писателей рангом поменьше. Туда даже попали киевлянин Булгаков и одесситы Ильф и Петров.

Ну это же совсем другое дело! Теперь-то вы точно победите. Как только Ильфа и Петрова уберете из школьной программы — так сразу же и рухнет Мордор. Правда от смеха. Но, в принципе, какая разница? Важен же результат, верно?

Войну с Пушкиным выиграть легко: он же вам не ответит. Он просто молча уйдет из школьной программы и дети никогда не узнают про кота ученого и золотого петушка, про Дубровского и Капитанскую дочку, про Бориса Годунова и Пугачевский бунт… Что ж, невелика потеря. Наверное вы правы… Прощай Александр Сергеевич, дальше мы уже без тебя…

А у меня в связи со всей этой свистопляской в голове крутится стихотворение одного киевлянина, Семена Гудзенко (знаете такого?):

Нас не нужно жалеть, ведь и мы никого б не жалели.

Мы пред нашим комбатом, как пред господом богом, чисты.

На живых порыжели от крови и глины шинели,

на могилах у мертвых расцвели голубые цветы.

Расцвели и опали… Проходит четвертая осень.

Наши матери плачут, и ровесницы молча грустят.

Мы не знали любви, не изведали счастья ремесел,

нам досталась на долю нелегкая участь солдат.

У погодков моих ни стихов, ни любви, ни покоя —

только сила и зависть. А когда мы вернемся с войны,

все долюбим сполна и напишем, ровесник, такое,

что отцами-солдатами будут гордится сыны.

Ну, а кто не вернется? Кому долюбить не придется?

Ну, а кто в сорок первом первою пулей сражен?

Зарыдает ровесница, мать на пороге забьется,-

у погодков моих ни стихов, ни покоя, ни жен.

Кто вернется — долюбит? Нет! Сердца на это не хватит,

и не надо погибшим, чтоб живые любили за них.

Нет мужчины в семье — нет детей, нет хозяина в хате.

Разве горю такому помогут рыданья живых?

Нас не нужно жалеть, ведь и мы никого б не жалели.

Кто в атаку ходил, кто делился последним куском,

Тот поймет эту правду,- она к нам в окопы и щели

приходила поспорить ворчливым, охрипшим баском.

Пусть живые запомнят, и пусть поколения знают

эту взятую с боем суровую правду солдат.

И твои костыли, и смертельная рана сквозная,

и могилы над Волгой, где тысячи юных лежат,-

это наша судьба, это с ней мы ругались и пели,

подымались в атаку и рвали над Бугом мосты.

…Нас не нужно жалеть, ведь и мы никого б не жалели,

Мы пред нашей Россией и в трудное время чисты.

А когда мы вернемся,- а мы возвратимся с победой,

все, как черти, упрямы, как люди, живучи и злы,-

пусть нам пива наварят и мяса нажарят к обеду,

чтоб на ножках дубовых повсюду ломились столы.

Мы поклонимся в ноги родным исстрадавшимся людям,

матерей расцелуем и подруг, что дождались, любя.

Вот когда мы вернемся и победу штыками добудем —

все долюбим, ровесник, и работу найдем для себя.

В этом стихотворении я увидел несколько косяков. Во-первых, «четвертая осень» — это явный намек на то, что это Великая Отечественная война. У ее монополизировал Путин, поэтому зашквар.

Во-вторых, «могилы над Волгой» — это что такое? Что за скорбь про эти могилы? Чем больше — тем лучше! Таскать — не перетаскать!

Ну и в-третьих, главное: «мы пред нашей Россией…» Тут уже занавес. Кому она «наша» — тот москаль. На гиляку. Точка.

А между тем, Семен Гудзенко всего этого не подозревал, когда умирал от старых ран в 1953 году. Ему едва исполнилось тридцать лет… Знал ли этот прошедший всю войну от звонка до звонка еврейский мальчик, что вычеркнут его из школьной программы любимого и родного Киева за то, что он «неправильно» воевал, «неправильно» писал, да и «неправильно» умер, в Москве, среди кацапов…

Дорогие украинцы! Не сходите с ума. Не обедняйте себя. Вам еще предстоит построить великую страну. Вам еще предстоит замечательная жизнь. Возьмите в нее Толстого и Чехова. Вы никогда об этом не пожалеете. Надо быть великодушнее. Вы же побеждать собрались, если мне не изменяет память.

А что делать с этими, написанными в 1944 году, сточками другого еврейского мальчика, Ионы Дегена, героя-танкиста, 1925 г.р из города Могилев-Подольский Винницкой области?

Мой товарищ, в смертельной агонии

Не зови понапрасну друзей.

Дай-ка лучше согрею ладони я

Над дымящейся кровью твоей.

Ты не плачь, не стони, ты не маленький,

Ты не ранен, ты просто убит.

Дай на память сниму с тебя валенки.

Нам ещё наступать предстоит.

Тоже в топку? Ведь они написаны по-русски!

Нет, ребята. Так не пойдет. Что написано пером, то не вырубишь топором. Это литература. И литература великая. Созданная в том числе и уроженцами Украины. Вот же я вам привел стихи моих любимых военных поэтов… Разве их не нужно учить в школе?

Вот что я вам скажу. Вы (а вместе с вами — и мы) победите не потому, что забудете Лермонтова. А потому, что за вами правда. И невозможно себе представить, что правда на одной стороне, а Лев Толстой — на другой. Правда там, где Лев Толстой. И если вы передвигаетесь от него в другую сторону, это значит вы уходите от правды. А Лев Толстой остается с ней. Он уже никуда не денется из этой позиции потому, что он умер. Как и Гудзенко, и как Деген. И не надо воевать с мертвецами. У вас достаточно живых врагов.

Наша безусловная правота в этой войне — это достаточная защита. А ведь наше дело — правое. Поэтому враг будет разбит и победа будет за нами.

Слава Украине!🇺🇦

Максим Ханик

Вот сейчас первая группа украинских военных заканчивает обучение обращения с HIMARSами. За ними сразу бегом бежит вторая группа. И так до упора.

Где-то рядом, на соседней грядке, обучение проходят в беспрерывном режиме — другие группы: гаубицы, беспилотники, прочая умная бронетехника, которая и шла, и идёт, и будет идти в Украину бесконечным потоком вплоть до окончания войны.

Только я вот одного понять не могу: когда всё оружие в Украине будет НАТОвским, и когда все солдаты и офицеры будут управляться с ним, как с родным — настолько, что, вероятно, именно в Украину будет самым целесообразным отправлять на стажировку представителей армий любых других стран НАТО, — Украине всё ещё нужно будет «вступать в НАТО»? И в чём тогда этот вступ может выражаться?

Если самый цимес НАТО итак уже будет в Украине и неразрывно с ней связан?

(Размещено в 7:00)

Мурлокотан Паштетофф-сосискин

Некоторые данные по резервам противника

на Северском и Славянском направлениях…

Командование войск противника в виду необходимости оперативного обеспечения частей и подразделений своей группировки войск, ведущей активные боевые действия на территории Украины в Восточной операционной зоне, вооружением и военной техникой (ВВТ) развернуло для этих целей сеть специализированных передовых баз и полевых лагерей снабжения ВВТ…

В частности, для потребностей частей и подразделений Восточного военного округа (ВВО) в районе железнодорожных станций Уразово и Шелаево (Белгородская область), в виде нескольких охраняемых площадок сберегания ВВТ (в 9-15 км от государственной границы Украины)… развёрнута полевая база снабжения. На сегодняшний день она есть одной из самых крупных среди аналогичных баз, развёрнутых вблизи границы с Украиной или же на оккупированной украинской территории…

Вот приблизительный состав, хранящегося там ВВТ:

— 75 единиц танков (в основном типа Т-72 разных модификаций, а так же — до 18 единиц — типа Т-80БВ и Т-80У)

— 208 единиц ББМ (115 единиц — БМП-1\2, 25 единиц — БТР-70\80\82\82А, 40 единиц — МТ-ЛБ, 28 единиц — МТ-ЛБУ или КШМ\ППРУ на их базе)

— 26 единиц 152-мм САУ типа 2С19 «Мста-С»

— 10 единиц 152-мм САУ типа 2С3 «Акация»

— 10 единиц 152-мм САУ типа 2С5 «Гиацинт-С»

— 22 единицы 152-мм орудия типа 2А36 «Гиацинт-Б»

— 4 единицы 100-мм ПТО типа 2А29 МТ-12 «Рапира»

— 3 единицы 203-мм СО типа 2С7 «Пион»

— 4 единицы 122-мм САУ типа 2С1 «Гвоздика»

— 28 единиц 152-мм гаубицы типа 2А65 «Мста-Б»

— 2 единицы ЗРК типа «Тор-М1»

— 1 единица 300-мм РСЗО типа 9К515 «Торнадо-С»

— 7 единиц 220-мм РСЗО типа 9К57 «Ураган»

— 5 единиц ТЗМ к РСЗО «Ураган»

— 7 единиц 122-мм РСЗО типа 9К51 «Град»

— 9 единиц ЗСУ 23-4 типа «Шилка»

— 18 единиц СОУ ЗРК типа «Бук-М1»

— 1 единица 220-мм ТОС-1А «Солнцепёк»

Позавчера на ж\д станции «Уразово» был разгружен ещё один эшелон с танками и ББМ (всего 33 единицы), которые были так же размещены на тех же нескольких площадках этой базы. В том числе — до 8-и танков типа Т-80У, 11 танков типа Т-72М и других модификаций, 12 единиц — БМП-1\2, 2 единицы — МТ-ЛБ.

Напомню, в так называемой «специальной военной операции» от Восточного военного округа вс рф ( 4 общевойсковых армии + окружной комплект войск) принимает участие отдельная группировка — до 27-28 БТГр и ТГр мотострелковых, танковых и береговых войск, артиллерии, ракетных войск, частей и подразделений инженерных и специальных войск (РХБЗ, МТО и войск тыла), а так же отдельных бригад (воздушно-десантных и специального назаначения)…Встречаются там даже подразделения из таких экзотических частей и соединений, как «бригада прикрытия» (имеется ввиду «прикрытия государственной границы») или «пулемётно-артиллерийская дивизия».

На сегодняшний день, наиболее боеспособные БТГр и ТГр ВВО сосредоточены главным образом в составе так называемых Изюмской и Лиманской группировок войск противника, можно их встретить так же на Балаклейском и Купянском направлениях. Таким образом, становится понятно, что именно войска ВВО составляют основу войск противника развёрнутых на Славянском и Северском направлениях… т.е. на главных направлениях текущей оперативно-тактической наступательной операции войск противника на Донбассе.

Потому, было бы достаточно актуально оценить (пускай даже приблизительно) возможности командования войск противника по одномоментному наращиванию своих усилий на Славянском ти Северском направлениях… исходя из тех объёмов ВВТ, которые оно УЖЕ сосредоточило на площадках сберегания своей развёрнутой полевой базы хранения ВВТ для потребностей войск ТОЛЬКО ОДНОГО ВОСТОЧНОГО ВОЕННОГО ОКРУГА…

Итак, если не вникать в детали и особенности, по самым грубым прикидкам, можно оценить эти возможности в следующих цифрах:

— до 2-х танковых БТГр

— до 4-х мотострелковых БТГр

— до 4-х смешанных артиллерийских и реактивно-артиллерийских ТГр

— до 3-4 ТГр войсковой ПВО

Учитывая тот факт, что в составе Изюмской группировки войск противника нынче оперирует до 15-и БТГр (а по некоторым данным и все 17), а в составе Лиманской — не менее 10-11 БТГр, то по сути, командование войск противника, на вышеуказанных направлениях, уже сегодня располагает возможностями весьма СУЩЕСТВЕННОГО наращивания своих усилий…

И это помимо того, что с этой базы осуществляется ТЕКУЩЕЕ восполнение потерь ударных группировок войск на Славянском и на Северском направлениях. Например, только с этой базы на территорию Украины для доукомплектования и восполнения потерь в течение крайних 5-и дней было отправлено — 19 танков, 46 ББМ, до 20-и 152-мм орудий типа «Мста-Б».

Да, не все БТГр противника сегодня на главных направлениях его Донбасской операции укомплектованы живой силой и ВВТ в достаточной для приемлемого уровня их боеспособности мере, среди них вполне полно таких, которые скорее напоминают недоукомплектованные роты, нежели полноценные БТГр.

Но, противник всё-таки имеет возможность, кроме накопления ВВТ на своих полевых базах для восполнения текущих потерь и доукомплектования БТГр уже введённых в бой, проводить пополнение своих ударных группировок новыми, полнокомплектными БТГр, сформированными на базе так называемых «третьих» (резервных) батальонов в частях и соединениях округов. И таким образом, поддерживать наступательные возможности своих ударных группировок на постоянном, более-менее приемлимом уровне…

Например, я уже писал о переброске в состав Лиманской группировки как минимум 3-х «свежих» БТГр противника (причём, как минимум одна из них — танковая). Но точно так же, «впитывает» новеньких и Изюмская группировка противника… 2 дня назад в районе Камянки под Изюмом «всплыла» такая танковая БТГр, в раойне Балаклеи — мотострелковая БТГр, усиленная теми же танкам, а северо-западнее Купянска засекли танковую роту, двигавшуюся в сторону фронта по направлению на Печенеги.

Однако, было бы большой ошибкой счиать, что командование войск противника обладает прям уж «безразмерными» возможностями не только по восполнению своих достаточно существенных текущих потерь (а они явно, весьма нехилые, если довелось УЖЕ опустошить свои ЦОМР-ы и БХиРВТ в среднем на 42-48%)., а и по наращиванию усилий…

Это не так… на сегодняшний день доля основных типов ВВТ, так называемой «первичной модернизации» (т.е. первичных серий и ранних модернизаций) в составе группировки противника, действующей на территории Украины, уже перевалила за 40% и уверенно приближается к 50%… Другими словами, на поле боя с российской стороны появляется всё больше «старшей» (а местами, «глубоко старшей») военной техники…

И да, это достаточно существенно влияет на качество тех самых усилий, которые пока российской командование ещё может наращивать… ибо ТТХ конкретных типов и видов ВВТ, это, так сказать… «объективная реальность, данная нам в ощущениях»…

Резюмируем…

По большому счёту, «железа» у россиян вполне ещё достаточно. В том числе, сравнительно «свежего» (по крайней мере, в сравнении с нашим, сохранившимся ещё с 1991-го). И в том числе, для того что бы восполнятся и даже кое-где наращиваться. Однако, «переход поколений» в сторону «искусственного старения», в этом отношении, по крайней мере в сухопутных войсках рф, уже явно не за горами…

И да, Центры обеспечения мобилизационного развёртывания, а так же Базы хранения и ремонта военной техники в России тоже не безмерные… и заполненны они отнюдь не вундерваффами…

(3 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.

Загрузка...

2 комментария читателей статьи "BloggoDay 17 June: Russian Invasion of Ukraine"

1. 
   SergStar
   17.06.2022
   в 12:52

   Альфред Кох дело говорит. Весьма трезвый взгляд. Наше «вышиванство» почти всегда во вред. А что там с Гоголем, подбираемся к болезному русскоязыкому?

   1

   Войдите, чтобы ответить
2. 
   Джордан 2005
   17.06.2022
   в 14:48

   Да, и Булгакова не помешает почитать для общего развития.
   И, как быть с музеем писателя в Киеве на Андреевском спуске 13?
   Может в этом здании открыть «бутик с трусами от версачи-гобано»?

   1

   Войдите, чтобы ответить