BloggoDay 21 November  #BjörkDay

На календаре суббота 21 ноября, а также:

Всемирный день приветствий (World Hello Day)

Всемирный день телевидения (World Television Day)

День Гідності та Свободи

– День Десантно-штурмових військ Збройних Сил України

 

Этот день в истории:

104 года назад — 21 ноября 1916 г. в Эгейском море затонул «Британик» — корабль-близнец «Титаника».

 

Хэштег дня: #BjörkDay

55 лет назад — 21 ноября 1965 года в Рейкьявике родилась Бьорк Гудмундсдоттир (исл. Björk Guðmundsdóttir)  исландская певица, актриса, музыкант, композитор и автор песен.

 

#ЦитатаДня

Артур Васильев

“Свобода без независимости, что банковский счёт без вклада”

 

Фейсбук-огляд 21 листопада:

Посты дня: Александр Гончаров, Алексей Кучеренко, Павел Себастьянович, Rostyslav Demchuk, Миха Чаплыга, Соня Кошкина, Юрий Бутусов, Тетяна Даниленко, Юрий Касьянов, Marina Daniluk-Yarmolaeva, Дмитрий Корнейчук, Сергей Гайдай, Юрий Романенко, Святослав Стеценко, Петро Олещук, Olha Reshetylova, Pavlo Lenets, Vova Holobutsky, Vitalii Chepynoga, Игорь Бразовский, Vyacheslav Chechilo, Алексей Голобуцкий, Oleksiy Nesterenko, Алексей Лебединский, Сергей Елкин, Перевод карикатур журнала The New Yorker II

 

Александр Гончаров

ВЛАСТЬ В ПОСТОЯННОМ ДВИЖЕНИИ: ОТ КОНСТИТУЦИОННОГО К ПОЛИТИЧЕСКОМУ КРИЗИСУ, ОТ ПОЛИТИЧЕСКОГО К БЮДЖЕТНОМУ КРИЗИСУ

Мы переживаем период устойчивого саморазрушения. И денег не хватает уже ни на что.

По экспертным оценкам, к концу этого 2020г. «дыра» в украинском бюджете может составить около 150 млрд. гривен!

Судите сами, Госказначейство за 10 месяцев 2020г. не профинансировало расходов госбюджета на 95,7 млрд. грн., в частности:

– «защищенные» статьи — 34,4 млрд. грн.;

– расходы из специального фонда – 26,8 млрд. гривен.

В итоге Кабмин Шмыгаля на конец октября 2020г. недосчитался 122,5 млрд. грн. для выполнения расходной части госбюджета. К этим деньгам еще надо добавить 298 млрд. грн. бюджетного дефицита, изначально заложенного в бюджет-2020 после апрельского секвестра (кстати, тогда вместо сокращения госрасходов на 11%, их нарастили на 7%).

Бля*, но то, что делают эти чудаки, описать нормальными словами трудно, извините за грубость. Ведь они еще умудрились за 9-ть месяцев 2020г. привлечь очень дорогих 220 млрд. грн. от размещения ОВГЗ, плюс заняли у внешних кредиторов 179,6 млрд. гривен. Ну, и выплатили по старым долгам за это же время 330,6 млрд. грн. и еще 98,4 млрд. грн. отдали за обслуживание долгов, т.е. мы, налогоплательщики, уже стали отдавать больше, чем занимать.

Вместо того, чтобы внедрять новую Инвестиционную стратегию и создать в Киеве Международный инвестиционный ХАБ, наши власти бесстыдно клянчат деньги уже повсюду. Дошло до того, что теперь хотят отправить послом в США экс-министра финансов Маркарову (ту, которая запустила финансовую пирамиду ОВГЗ) для уговаривания на месте представителей МВФ сжалиться и подбросить хоть сколько-нибудь кредитных денег.

Стыдно? Да. Обидно? Нет. Всё к этому и шло.

Алексей Кучеренко

Парни.

Вы берёте человека Министром с подачи вашего Премьера и голосуете за это своим «табуном». Потом, через три недели вы его почему-то увольняете. Без объяснений.

Потом глава ОП ( ваш «вице-президент») берет его своим советником. И потом опять этот человек громко уходит. На этот раз – по своему желанию. А ваш «вице-президент» просит его помолчать до своего «выздоровления».

Теперь вы заявляете, что этот человек алкоголик.

Я не знаю – алкоголик ли Уманский?!

Может он просто не захотел курить вместе с вами.

Я точно знаю, что вы все вместе неполноценные неадекваты.

При том, что каждый из вас может быть неплохим фотографом, бодибилдером или преферансистом-сочинцем.

Каждый день вашего пребывания у власти это ещё один шаг к катастрофе.

Спасайте страну, парни – решайтесь!

 

Миха Чаплыга

ПУСТЬ бегут неуклюже соросята по лужам… Провел сеанс экзорцизма…

Павел Себастьянович

Слуги выбирали – или герб, или налог на выведенный капитал. Выбрали герб.

Rostyslav Demchuk

От падло! Так “художник” Олексій Кохан, холуй радянської пропаганди зображав українських діаспорян і українських націоналістів. Тепер герби України малює.

Соня Кошкина

 Майдан стал точкой отсчета

Действительно новой украинской истории

И пусть разнообразная мразота сейчас крякает с частот карманных телеканалов, «анонимных» тг – пытаясь переубедить всех в том, что ничего, дескать, не было, один сплошной «госпереворот».

Большой, конечно, привет, «папередникам», мразоту – по алчности ли, аль тупости – пощадившим (факт, просто факт).

Пусть крякает, история сотрёт их в пыль.

А мы навсегда знаем, что такое Достоинство.

Революция ДОСТОИНСТВА.

Мразоте не понять

Юрий Бутусов

У всех нас была свобода не идти на Майдан, но миллионы выбрали ответственность на нем быть.

Кто-то поднял флаг, кто-то поднял голову, кто-то решил пойти вперед, кто-то решил первым сказать… Все эти поступки изменили нас, дали новую точку опоры. И мы перевернули историю.

350 лет назад Россия взяла Украину под свой контроль, и та далекая мифическая свобода, казалось, навсегда останется красивой фольклорной свирелью. Но наше поколение, неустроенное, неуравновешенное, потрясенное не раз, не испугалось и не дрогнуло.

Глядя на террор и “новичок” в России, глядя на дикое побоище и беспредел в Беларуси, мы видим, по какому пути нас повел режим Януковича. Мы видим, какую высокую цену за свободу готовы платить люди, которых со всех каналов годами запугивают нашей Революцией, и которые все равно идут на муки, чтобы обрести свою Честь и свое Достоинство.

7 лет назад мы стали сражаться за уважение к себе и к нашей стране.

В этот день украинцы стали самими собой.

На фото Lera Burlakova на Майдане в феврале 2014-го, затем на войне она стала военнослужащей “Правого сектора”, 93-й и 54-й бригад ВСУ, три года на передовой за плечами, сейчас пишет потрясающие тексты в Цензор.Нет. А фотографию сделала Iryna Rybakova , которая продолжает службу как пресс-офицер 93-й бригады.

Тетяна Даниленко

Річниця обох Майданів.

Революцій, зроблених пасіонарною силою найкращих і приватизованих негідниками.

Помаранчева революція справді була за політиків.

Революція Гідності – за ідею. Політики вистрибували як Пилип з конопель і вічно запізнювалися з пропозиціями. Вони змушені були пристосовуватися до людської стихії.

Ніколи і ніде я більше не зустрічала таких світлих, благородних і розумних людей, як у 2014-у. Того року вони з‘явилися ніби нізвідки, прийшовши в жахливе місиво майданної зими і початку війни. Пам‘ятаю, як я брала інтерв‘ю в чергової студентки-активістки Майдану, а вона – в свої 18 – випромінювала мудрість рівня щонайменше нобелівського лауреата.

Пасіонарії розпоришилися в часі і просторі. Від революції та початку війни лишилися самі політики. Чия роль під час тих подій зводилася до закликів «не провокуватися» і спроб продати Майдан тодішній владі за хлібні посади і гарантії особистої безпеки. Зрештою, вони весь час щось намагалися продати. Вже навіть після перемоги революції. Путіну, Європі, США. Коли вже палав Донбас, вони спокійно продавали кримінальні справи «регіоналам», які завдяки цьому й підняли голови сьогодні.

Парадоксально, але ми водимо хороводи довкола цих політиків, абсолютно забувши все: як вони писали заяви в міліцію на майданівців, героїчно рятували «Беркут», захищали російську мову і тд.

Це ще раз доводить один простий факт: якби Україна володіла мінімальною історичною пам‘яттю, сьогоднішня дата була б точкою відліку нової держави. Більш справедливої, чесної і можливо навіть більш ситої.

Юрий Касьянов

Вышел бы я снова на Майдан, даже зная заранее, чем всё обернётся?.. – Конечно. Выйду ли опять?.. – Да. Ощущение свободы – это состояние души. Оно не зависит от продажных “лидеров” и трусливой толпы. Ты либо свободен, либо нет. И просто делаешь то, что должен. Невозможно иначе.

Marina Daniluk-Yarmolaeva

Про Революцію.

Напишу без соплів і зайвого пафосу.

По-перше, я категорично проти оцих тупих аватарок «я учасник державного перевороту». Бо це не гумор, а підігравання російський пропаганді і шарікову в шкірянці Ренату Кузьміну, який просуває ідею перевертання історії з ніг на голову.

По-друге, я проти оцих ідіотських «можемо ще раз показати». Що показати? Що двічі люди поставлені на найвищі щаблі влади злили усе в унітаз? За баленсіагу і кумання з деркачами, ставицькими і медведчуками? Чи хтось із тих, хто 21 лютого 2014 року побіг по крові за посадами, вибачився сьогодні перед родинами Небесної сотні за продані справи? І за реванш тих, хто з піною біля рота хоче все повернути взад.

Вибачте мами і батьки, вибачте діти тих, хто загинув під час Революції Гідності. Ваші рідні герої, а ми дурні, що не проконтролювали, що роблять ті, хто випадково лишився на господарстві. Поки інші самооборонці і волонтери пішли воювати на фронт. Бо на той час це було важливіше. Здавалось, що ті, хто на господарстві — не реанімують Медведчука з Портновим. Але ні.

У мене немає селфі із Майдану.

Але лишилась звичка пити багато міцної кави і обходити за можливості Інститутську стороною. Бо я як і 20 лютого не можу стримувати сльози біля тих лип.

Для мене Майдан почався не із парасольок і ходіння там жінки Льовочкіна.

Він почався із ненависті в очах рядових майданівців. Люті до несправедливості. Такого правильного інстинкту — чортів не просто наздогнати, а порубати їх на фарш. Я не забуду ранок, коли вбили Нігояна і Жізнєвского. Коли 18 лютого уже почалися криваві бої і незнайомий чоловік з закривавленим оком на барикаді кричав мені: «Дівчино, благаю, тікайте. Тут небезпечно. Ми якось тут самі».

Коли у вікнах готелю «Україна» я побачила як накривають білими простинями загиблих — в мені щось змінилось. І я відтоді точно знаю, що є речі, у яких не може бути компромісів. І зшивання чудища Франкенштейна — мертвого і живого.

Є трошки символізму, що обидва Майдани починались 21 листопада, дня архистратига Михаїла. Це покровитель війська і лицарів. У нас на Сумщині з глибоким козацьким корінням це один з улюблених персонажів. Він переміг сатану, скинувши його та інших занепалих духів із небес. Озброєний мечем, він стоїть на сторожі воріт раю. Ніхто не спасеться із чортів від його стріл і його меча. Як каже моя бабуся: «убити ворога не гріх, хомою бути гірше». Хома тут у значенні тюхтій, якого всі копають.

Тому нам не аватарки «я учасник державного перевороту треба», а меч і стріли. І нарешті позбутися оцієї толерантності до ворогів, яка шкодить усі 30 років.

Окремо, кожному треба знайти свою місію і свою справу. Кожен культурний проект, кожне історичне, інтелектуальне просвітництво — оце те, що має бути зараз замість соплей і тупого пафосу.

Добро завжди програє, якщо воно без кулаків і без глибоко розуміння, хто я є. Час наростити м’язи і прокачати інтелект. Цього люцифери доморощені бояться найбільше.

Дмитрий Корнейчук

С праздником!

Сергей Гайдай

Головне відкриття і головний урок останнього часу.

В Україні можна рейдернути не тількі компанію або підприємство.

В Україні можно рейдернути Революцію і навіть Украінську Ідею і Патріотизм

Юрий Романенко

Если революция не способна дать в морду, то в морду получает она – это есть главный урок Майдана. И символом этого поражения есть тот факт, что Порошенко и прочие моральные деграданты, получившие власть в 2014 году и слившие Майдан, сегодня пускают сивочолу слезу, дабы привлечь массовку. И удивительно, что масса людей готова бежать за этой сволотой, вывешивая в фефсбучек аватарочки об участии в перевороте. И ничто этим людям не подсказывает, что само слово переворот и есть символ провала революции Гідності.

Юрий Романенко

Записал небольшой обзор на годовщину Майдана

Святослав Стеценко

Порошенко, Аваков, Турчинов, Яценюк, Тягнибок, Кличко не зраджували Майдан.

Бо вони і їхні угруповання і були Майдан. Вони і ті постаті, що майоріли за ними, все спланували, організували, дирегували і спрямовували. Вони визначали, вони приймали рішення.

А всі решта, хто називають себе Майданом, були лише масовкою для них, романтичною і завзятою сировиною, майстерно поюзаною.

Тому всім, хто не в наймитах у тих покидьків, що взяли владу через Майдан, раджу забути про всі пафосні гасла, про гідність і решту бла-бла.

Згадайте добрим словом мертвих і визнайте нарешті правду: вас поюзали. Ви були чесними, патріотичними, рішучими, незламними, але організаційно слабенькими і залежними, тому діяли за планом покидьків, за планом кінченої мерзоти. Ви досі потискаєте руки тій мерзоті. Я знаю, що визнати помилки і бути чесними перед самими собою це найважче. Але спробуйте.

Всім добра!

Петро Олещук

У День Гідності та Свободи буде дуже багато коментарів на різні теми. Звісно, більшість із політичним контекстом та наповненням.

Звісно, розгонеться справжня війна щодо того, хто може ввжати Майдан “своїм”. Цілі баталії триватимуть між політиками з цього приводу. Водночас, велике питання, наскільки взагалі політичній еліті у цій ситуації доречно нагадувати про себе.

Починаючи з 2004 року, “майдан” перетворюється на політичне поняття та своєрідний неформальний політичний інститут. Тоді ж починається практика його використання у політико-агітаційних цілях. Люди, що опинилися поруч з президентом Ющенком на трибуні, претендували на якусь особливу приналежність до політичних подій, пов’язаних із революцією 2004 року. До речі, як показав наступний досвід, опинилися поруч з Ющенком вони тоді геть випадково. Приміром, “водій та охоронець” Ющенка Є. Червоненко зараз просуває “руській мір” з каналів екс-очільника Адміністрації Кучми. Поруч з ним ще один тогочасний “лідер Майдану” К. Куликов. Ю. Павленко депутатствує в ОПЗЖ, від якої ж нещодавно до Закарпатської облради було обрано В. Каськіва. І це ми ще не згадуємо про Кінаха, Мороза і т.д. Це просто підтвердження того, що для дуже багатьох людей 2004 року трибуна Майдана була просто політичним ліфтом, а не відображенням якихось переконань.

Потім з 2004 року це сформувало для українських політиків зручну схему, у якій протистояли “риги” та “партії Майдану”. І останнім, за великим рахунком, можна було повторювати: “Не зрадь Майдан”, і у більшості випадків цього вистачало. Це сформувало цілу систему, за якої люди, що постояли поруч з Ющенком на трибуні, висунули комплексні претензії на приватизацію Майдану.

Другий Майдан починався подібно до першого, але згодом перейшов у іншу площину, і мирний протест замістило повстання. Але чи змінилося у результаті ставлення до самої події з боку “політичної еліти” (як би ми її не вирішили називати). Загалом, ні. І подальші події послугували цьому підтвердженням.

Для суспільства кожен протест був вираженням конкретних вимог, які стосувалися долання корупційної державної системи, відновлення справедливості у політиці, питання національної ідентичності та геополітичного вибору для України. Політична ж еліта сприймала все це як прояв власної підтримки. Кожного разу після завершення протестів починався черговий “великий переділ”: посад, потоків, впливу і т.д. Деякий час вперед виривався “патріотичний олігарх” Коломойський, котрий згодом, через безмірні апетитити, був змушений поступитися “попутнику революції” Ахметову, котрий, втративши на початку, потім послідовно і методично відновлював позиції.

Поки суспільство чекало чогось, у кабінетах малювалися “шахматки”, згідно до яких мало бути розподілено геть усе серед “основних переможців”. Суспільство ж у цій ситуації залишалося абстракцією. Це ж не партія, не ФПГ, не олігархи і т.д. Де воно може бути у “розкладах” впливових людей?

Будучи стихією, протест кожного разу слугував штормом для правлчого класу, але після шторму все одно “спливало” щось, що належало до правлячого класу. Це “щось” домовлялося, узгоджувало питання з потрібними людьми, давало цим потрібним людям “гарантії”, і очолювало цей механізм. Зрозуміло, що за таких умов численні суспільні вимоги швидко перетворювалися на абстракції. Ну а самі “лідери” швидко переконували самих себе, що це вони такі молодці – перемогли Януковича та Путіна, і через це люблячий народ віддав їм владу у безумовне та повне користування.

Водночас, усі революції абсолютно не змінили сформованої досить давно кастової солідарності “еліти”. Тому та ж Н. Штепа зараз – поважний місцевий політик, новообраний депутат. А усі засуджені сепаратисти – це якісь маргінали та “обмінний фонд”. Ну не можуть вони “своїх” засуджувати.

Єдина проблема за таких умов – це те, що суспільство, схоже, не дуже хотіло грати і далі у цю вічну гру “патріоти” проти “реваншистів” та почало переносити своє ставлення до політичних процесів на весь “правлячий клас”, який сформувався досить давно та спокійно переживав усі революційні процеси. Ну але це вже дещо інше історія.

Найголовніше, що мали б уже зрозуміти наші політики. Протест та його результати – не їхня персональна заслуга або “власність”, і протестували, протестують і протестуватимуть не за них, а за цінності іншого порядку. Численні спроби привласнення протесту завершувалися лише його дискредитацією. Думаю, що єдине, про що повинні говорити сьогодні політики – це те, що, власне, вони зробили для втілення політичних концепцій та ідей, які вони теоретично відстоювали та відстоюють.

Olha Reshetylova

Просто Майдан іще не закінчився.

Він ще триває, і триватиме доти, доки Гідність не стане суттю існування нашої держави.

Нічого не було даремним.

Кожне зусилля, кожна жертва нас штовхають вперед. Або втримують, коли ми починаємо котитися вниз.

Кожна цеглинка, яку хтось із нас поклав за ці сім років, якщо часом і не наближає до мети, то, як мінімум, служить противідкатним упором. Щоб ми ніколи не повернулися туди, звідки вирвалися.

Гідність – це ж не результат. Це процес.

І поки ми відчуваємо в собі потребу за неї боротися, ми не програли.

Зі святом усіх, хто ці роки був поруч, з ким розійшлися, з ким пересварилися, з ким роз‘єднали політичні погляди чи політичні технології. Що б з нами не відбувалося всі ці роки, я знаю, що у критичний момент ми все одно по один бік барикад.

Хоча вже дуже хочеться барикад не фізичних, а ціннісних.

Поборемо.

Зі святом нас.

Pavlo Lenets

Ничего не пишу по поводу начала Революции Достоинства, потому что революции делают романтики, а ее плодами пользуются негодяи. Мы это ощутили по полной.

Кроме того, в информационном поле сегодня идеи и смыслы революции на столько искажены, что у меня такое ощущение,

что все эти “лидеры мнений” рассказывают о каких-то совсем других событиях.

Да и в принципе, многие “лидеры мненией” часто никакого участия в событиях не принимали, или вообще были против, или работали на команду Януковича. А теперь патриоты о-го-го, “побольше меня будут”. (Но это конечно если курс опять не сменится).

Поэтому инфополе начинает вызывать неприязнь.

Не хочу в нем участвовать.

Vova Holobutsky

Після гербу, вирішив запропонувати свій проект музею майдана гідності. Будівля у вигляді великого ексклюзивного позашляховика з гаражу Януковича молодшого, зроблена з чистого папьє-маше, при вході стоїть золотий батон, батон справжній, але пофарбований чистим сусальним золотом. Весь музей огорожений стінкою Яценюка. Підрахував, приблизно десь обійдеться бюджету в 100 мільйонів доларів, це при тому, що все роблять волонтери учасники майдну повністю безкоштовно. Чекаю відповіді.

Vitalii Chepynoga

За мотивами вчорашніх подій та ефірів…

Учасники государственного переворота та алкоголіки… Ото, пожалуй, і всі порядочні люди в країні…

***

Оце подумав, а я ж учасник аж двох государственних переворотов. Перший – ще проти Ющенка в 2005-му. Потом – проти Януковича…

А ще ж “Україна без Кучми”…

Боже, який я старий…

Игорь Бразовский

 «Европейские» депутаты от партии Петра Порошенко в «пьяном состоянии» решили заехать на своем «Гелике» в подъезд во Львове.

Ждем заявление, что это провокация Офиса Президента или вообще лично ФСБ и Путина, который угнали Мерседес и устроили дебош в спальном районе Львова.

https://www.facebook.com/bk.brazovsky/videos/3546722048724840/

Vyacheslav Chechilo

Послы стран «Большой семерки» написали пост в Твиттер о том, что они выступают за обеспечение честного и прозрачного отбора новых судей Конституционного суда Украины. Небольшая загвоздка в том, что никакого отбора новых судей нет и согласно украинским законам быть не может. Но это, конечно же, мелочи.

Алексей Голобуцкий

 

Oleksiy Nesterenko

У вірменів наразі когнітивний дисонанс: Путін, який склав для Вірменії капітулянтську угоду з Азербайджаном, друг і брат, а Пашинян, якого поставили перед фактом і змусили підписати – лютий ворог.

 

Алексей Лебединский

Для тех, кому не похуй)

Жив, депра убивает по-прежнему, но держусь пока.

Вчера дал концерт в Орландо, скоро Северная Каролина, а потом Мексика.

Не пишу потому, что хули писать-то?? Одно сплошное расстройство.

Михал Михалыч умер, гений, царстве ему небесное. Уникальный был наш современник. После Рязанова это вторая огромная потеря за несколько лет.

Беларусь разочаровывает, протест отпизжен усатой скотиной и погаными мусорами, лидеров нет – одно инфантильное мямление, народ защищать себя не хочет, лишь ропщет, да и то все тише… Призывать народ к чувству собственного достоинства глупо, если оно задавлено десятилетиями. Одна надежда на молодежь, да и та все меньше.

Глупая Армения целует Путина, которому насрать на Армению, он ее просто поджал нахаляву и предал, безусловно обговорив предварительно с Азербайджаном это вторжение и “отвоевывание”.

Дикий раскол населения в Америке. Я лично был послан к хуям некоторыми ебанутыми адептами обоих, когда выразил мнение, что мне ни один не нравится. Байден-Трамп – не знаю, что хуже… Посмотрим, может, Байден объединится с прежними друзьями в мире, потому что глобальное зло набирает силу, как видите.

Хочу в Украину, но там, похоже, перспективы тоже не очень радужные…

Хочу в Италию, но там набирают силу радикальные силы, как и во Франции, там все дико устали от мигрантских нашествий, а их последствия неминуемы не только в виде отрезанных учительских голов…

Мудаки набросились на Дзюбу, как будто никогда руками своей писи не касались – святые, непорочные, сукаблядь, мудаки. Пять голов им в жопу от маленькой Сербии за это – обдрочитесь теперь.

Комментировать решения и законопроекты космических оборзевших идиотов и подлецов в думе и совфеде не буду, ибо блевотно. Всех в тюрьму нахуй.

Погода у нас тут хорошая, коты и еноты уличные кормлены, американскую медицинскую систему хочется разорвать в клочья, манго во дворе пока не плодоносит, сериал “Великая” и “Ферзевый гамбит” смотреть всем.

Обнимашки.

 

Сергей Елкин

Перевод карикатур журнала The New Yorker II

1 оценка, среднее: 5,00 из 51 оценка, среднее: 5,00 из 51 оценка, среднее: 5,00 из 51 оценка, среднее: 5,00 из 51 оценка, среднее: 5,00 из 5 (1 оценок, среднее: 5,00 из 5) Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.
Загрузка...

Метки:

1 комментарий читателей статьи "BloggoDay 21 November  #BjörkDay"


  1. PiligrimK
    21.11.2020
    в 21:09

    Дякую!

    0

Добавить комментарий