BloggoDay 25 Jule: Russian Invasion of Ukraine

Дайджест 25 липня 2022 р.

 

(Оновлено 19:00)

Твиттер-обзор

Leonid Nevzlin

Путин считает, что может шантажировать Европу. Но российские хранилища газа уже переполнены, приходится сокращает добычу и замораживать скважины, которые будет сложно разморозить. Строить инфраструктуру для поставок в Азию будет сложно из-за санкций. Очередной выстрел себе в ногу

 

Михaил Бaх

В книге Дейла Каpнеги «Как пpиобретать дpузей» точно что-то было пpо Иран, pазве нет?

 

Гуго Карлович ™

Похоже, что ФСБ наняла Шария для сочинения шпионских историй. Даже не знаю, что смешнее «растворённый в кислоте меняла цезарей на калибры» или «угон Христо Грозевым истребителя с помощью клофелина».

 

восхищённый болгарин™

Лавров : мы имели право стрелять по Одесскому порту, даже в ООН согласились с этим.

Вот только в ООН опровергли заявление СМИ о том, что Россия технически имеет право стрелять по Одесскому порту. Лживый циничный мудак.

 

Right Now

Преподавателя философии оштрафовали за грустный эмоджи под антивоенным постом.

Совсем уже ебанулись.

 

Right Now

Осуждать войну — нельзя, огорчаться войне — нельзя, можно только поддерживать её и иди в ногу с линией партии. Полнейшее скотство.

 

Сосиска Колбасы

– Какими средствами можно уменьшить число людей, поддерживающих спецоперацию?

– Артиллерией калибра 155 мм.

 

Сосиска Колбасы

Американцы так сильно хотели напасть на Россию, что уже 5 месяцев не дают Украине оружие, способное дострелить до территории РФ.

 

per4atki

«Бастрыкин предложил привлечь Сирию, Иран, Боливию к формированию трибунала по Украине»

   Талибан не забудь позвать, — у них «судебная система» максимально схожа с роССийской.

per4atki

Эволюция а-ля по-путински.

Раньше ватники ненавидели Европу, но мечтали об европейских курортах.

Теперь — ватники ненавидят Европу, но мечтают об европейских протезах.

per4atki

Лавров заявил: «Обеспечивать безопасность судов с украинским зерном в Черном море вместе с Россией и Турцией будет третья сторона, ее определят позднее»

  Просто вопрос:

А от КОГО Россия защищает украинское зерно?!

 

(Оновлено 16:00)

Дмитро Снєгирьов

Деокупація Нової Каховки позбавить «спецоперацію» рф будь-якого сенсу.

Українські захисники влучно атакують об’єкти росіян на півдні й готуються до контрнаступу на Херсонщині. Доля війни може вирішитися на Каховському напрямку, адже саме визволення Нової Каховки зруйнує всі плани кремля щодо коридору з ОРДЛО в Крим й позбавить путінську «СВО» сенсу.

Херсон має для путіна сакральне значення, але саме звільнення Нової Каховки остаточно зруйнує всі плани росіян. Адже це місто є ключовим з точки зору росіян для створення так званого сухопутного коридору від ОРДЛО до Криму й подачі води на анексований півострів.

На Херсонщині ЗСУ вже довели свою спроможність здійснювати вогневий контроль ключових мостів через Дніпро (Антонівський і дамба Каховської ГЕС), що дає можливість українським військовим фактично відрізати логістичне забезпечення окупаційної армії.

На південних фронтах є просування наших військових вглиб окупованих територій на 10-15 км. Крім того, ЗСУ «нависають» власне над криворізьким угрупуванням супротивника. Йдеться про уповільнення наступу окупантів з Херсонського напрямку в бік Кривого Рогу. Плюс нашим бійцям вдалося просунутись углиб в напрямку Нової Каховки.

Відновлення контролю над Новою Каховкою є ключовою задачею українських військових.

Звільнення Нової Каховки – одна з головних цілей ЗСУ на Херсонському напрямку. Нас цікавить дамба й унеможливлення подачі води в анексований Крим. Якщо ми вирішимо це питання, можна буде говорити про якісний злам у військовому протистоянні.

Також зауважу, що побудова так званого сухопутного коридору з територій анексованого півострова до окупованих територій Донецької й Луганської областей та вирішення проблеми забезпечення водою Криму були головними цілями так званої «спеціальної військової операції» путіна. Тому повернення Нової Каховки під контроль ЗСУ фактично зведе нанівець плани кремля.

Крім того, як відзначає британська розвідка, на тлі значних бойових втрат і зниження боєздатності окупаційних військ, перед путіним постає дилема: продовжувати щосили захищатися на Херсонщині чи розгортати резерви для штурму Слов’янська на Донеччині.

Своєю чергою, депутат Херсонської обласної ради Сергій Хлань назвав Каховку, Нову Каховку і Таврійськ «зоною деморалізації росіян». За його словами, деякі блокпости окупантів поблизу цих міст уже стоять порожніми – загарбники панікують і залишають свої позиції.

Нагадаю, у ніч на 21 липня внаслідок серії нічних вибухів знищено принаймні два ворожих опорно-спостережних пункти і шість складів з боєкомплектом у Херсонському, Каховському і Бериславському районах.

Вранці 20 липня ЗСУ вчергове вдарили по скупченню техніки окупантів у Новій Каховці: повідомляється, зокрема, про масове знищення ворожих «Смерчів».

 

Максим Ханик

Какова стратегия и какова тактика этой войны? За всех не скажу. Рашисты в стратегию не умеют.

Скажу за запад: они понимают, что это война серьезная. Они понимают, что запад под ударом. Они понимают, что рано или поздно эта война перекинется за границы Украины, если к тому моменту обер-гопнику не подадут табакерку.

Они понимают, что воевать в Европе с русскими никто не готов и не способен.

Поэтому их стратегия — максимальное ослабление рашистской армии в Украине. Затягивание конфликта с целью вымотать, загонять агрессора в Украине локально, чтобы сделать невозможным его дальнейшее продвижение за пределы Украины.

Этим сформулированы и  объемы помощи, и типы помощи, и предпринимаемые действия.

Ещё раз, по буквам: никто Украине не помогает. Кроме волонтёров.

Никто!

Все помогают только себе.

Потому что если у соседа горит хата, а ты не дашь ему воды- то сгорит и его, и твоя.

Это — не помощь. Это стратегический ход ослабления врага перед будущим столкновением.

Не питайте иллюзий.

 

Агія Загребельська

Ракетна атака росією порту збільшила ціни на пшеницю на 4%

Турбіна, яка застрягла в Німеччині, бо росія її не забирає — підняла ціни на газ більш ніж на 10%

На скільки підніметься страхова премія для суден та вартість логістики — поки не зрозуміло

Отже, погрози та шантаж росії, хоча й не досягають цілі примушування України до «руського миру» та заходу до суттєвих поступок, але піднімають ціни на товари, що експортує Москва

З одного боку, це забезпечує високі доходи росії з цих товарів, підтримуючи завищені ціни.

З іншого, погрішує економічне становище антивоєнної коаліції, живить інфляцію, загострює загрозу рецесії…

Росії в короткостроковій перспективі вигідна така гра. Її виключають із найбільшого економічного клубу світу, отже вона робить все, перебуваючи за його межами, щоб «псувати повітря».

Але стримуючим фактором для неї є країни Азії, Африки та Близького сходу. Вони несуть не менші, а деякі й більші втрати ніж члени коаліції. При чому вони не ввели проти росії санкції та більшість навіть не засудили війну.

Також вони не поділяють «хрестовий похід» росії в Україні з багатьох причин. І попри певну недовіру до заходу та фантомні болі з минулого, не готові надавати росії відчутну підтримку в цій провальній війні.

Росія не доб’ється від них цього шантажом, натомість втрачатиме їх лояльність, що проявляється в «нейтралітеті».

КНР, бажаючи зберігти образ надійного «партнера» в цих частинах світу, намагається менше асоціюватися з росією, хоча очевидно, що якби Сі захотів, ця війна б закінчилася. І, по суті, КНР єдиний, хто розуміє «занепокоєння» росії, поділяє їх та від повноцінного очолення «хрестового походу» його віддаляє лише загроза санкцій.

 Додати до цього не здатність росії змінити сьогоднішній воєнний статус-кво в морі та, навпаки, цілком реальна загроза втрати позицій з часом, і ми отримуємо відповідь, чому росія вимушена іти на переговори та укладати угоди. При цьому вселяко шукаючи приводи відтягнути їх виконання та створювати навколо цього атмосферу невизначеності

Але, щоб отримати з укладення бодай якісь профіти, Лавров їде в турне в Африку, аби приписати собі перемогу. А російські ракети летять в порт, в той час як «Газпром» з хуйлом наповнюють неоднозначністю газовий ринок.

Це однозначно краще, ніж повне блокування поставок українського зерна морем та газу трубопроводом. І так само однозначно, що це ще далеко не перемога.

Перемогти росію можна тільки на мілітарному фронті. Послаблення економічної удавки на шиї України та союзників — цьому допомагає.

 

Юрій Бутусов

Зеленський на річницю Вагнергейту звільнив з посади заступника секретаря РНБО  Руслана Демченко, якого сам Зеленський відчайдушно захищав від мого питання на прес-конференції. Ціна призначення російського агента у владу стала страшною

Так, правда про Демченка, про якого я так багато писав та казав, почала визнаватись на п’ятий місяць війни.

Сьогодні президент Зеленський звільнив з посади заступника секретаря РНБО Руслана Демченка  одну з найскандальніших осіб у своєму оточенні, відкритого проросійського політика, співавтора Харківських угод про здачу Крима, першого заступника міністра МЗС часів Януковича Руслана Демченка.

Одночасно, за даними Цензор.Нет, Демченко усунутий з посади начальника комітету по розвідці при президенті. В нього було дві посади, і вплив Демченко пояснювався саме тим, що він офіційно контролював усю діяльність українських спецслужб.

Я багато разів називав Демченка російським агентом, оскільки саме після його призначення 16 червня 2020-го року  на посаду керівника операції  усієї української розвідки протягом кількох місяців були провалені. Український розвідник Євген Голубєв був застрелений росіянами на кордоні під час однієї з таких операцій, важкі втрати зазнала наша агентура.

Зеленський призначив Демченка незаконно — Демченко був люстрований у 2015-му році і не міг бути призначеним на державні посади, але Зеленський відкрито порушив закон. Очевидно, президент знав про проросійські зв’язки Демченка.

Саме про Демченка я задав питання на прес-конференції у листопаді 2021-го року, і згадайте, як відчайдушно кинувся його захищати Зеленський.

Для усіх зрозуміло, що звільнили Демченка саме тому, що докази його роботу на Росію очевидні для усіх, а найбільше для наших союзників в США. Саме через провал роботи комітету по розвідці при президенті  не було у січні-лютому 2022-го не було проведено мобілізацію оперативного резерву, не було проведено розгортання ТРО, не було вчасно підірвано мости через Чонгар, не було захищено з тилу Маріуполь, не було вчасно евакуйовано населення на напрямках російських ударів.

Я стверджував, що  Демченко, який контролював усю українську розвідку, причетний до провалу усіх наших спецоперацій у 2020-му, і тепер після початку війни про це збагнув і президент, який так відчайдушно захищав зрадника.

Думаю, всі розуміють, що якби начальник комітету по розвідці був професіоналом та патріотом то зараз він би без проблем знайшов можливості показати свій патріотизм та служіння Україні. Але жодної заяви та фото Демченка починаючи з 24 лютого нема, взагалі нема, на фронт його ніхто не бачив. І наші західні партнери Демченку ніколи не довіряли, і зараз, під час війни, це питання нарешті стало принциповим.

Мене багато питали та навіть зараз питають — а чи варто було так відкрито сперечатись та підвищувати голос на президента пі час прес-конференції? Чи варто було стільки писати про Вагнергейт та Демченко? Чи не нашкодить це країні під час війни? Зараз, думаю, для всіх очевидно, що так.

Друзі, зараз кожен бачить кадри сотень знищених міст та сіл, ти нескінченні списки десятків тисяч загиблих. Я знав, до чого призведе діяльність Демченка та іншої російської агентури в оточенні Зеленського. Я знав та писав, що вони торують шляхи для нашої здачі Росії. І зараз жалкую тільки про одне — треба було писати та виступати про це набагато більше.

Нажаль, загиблих це вже не поверне, а такі як Демченко відкрили шлях до повного знищення нашої країни.

Я не буду питати — а чи позбавлений Демченко громадянства, бо позбавлення громадянства я вважаю політичним замовленням, винуватців треба судити у нас. Я буду питати — а де зараз Демченко? Де він воює? Чи він виїхав кудись?

Чи знаходиться він зараз на території України, і чому він досі не дає покази  слідству у камері СБУ?

Хіба не зрозуміло, що саме російська дезінформація на найвищому рівні створила:  заспокійливі балачки президента про «шашликі у травні»; відсутність вчасного розгортання усіх сил оборони; відсутність  розгортання оперрезерву; відсутність розгортання Тероборони; відсутність за три роки масових закупівлі снарядів 152 мм; відсутність за три роки закупівлі ПТРК Стугна; провал наших диверсійних груп, в тому числі провал по вагнерівцям;  провал таємної закупівлі російського військового обладнання. Хіба не очевидно, що все  це все ланцюжки однієї мережи?

Коли я задавав питання Зеленському на прес-конференції, все це ще був час виправити. Звільнити зрадника вчасно.  Замість того уся пропагандистська машина влади, усі ці арестовичі, подоляки, єрмаки та тисячі найнятих ботів захищали владу та Демченка, і ця страшна брехня дозволила росіянам мати у нашій розвідці людину з найвищим допуском, і нам не дозволили підготуватись до війни належним чином, не дозволили виконати навіть ті плани Держоборонзамовлення, які ухвалювала Верховна Рада. Так що коли слухаєте пропагандистів — пам’ятайте, що ця кров є і на них. А зараз за ці провали та ріки крові влада, яка так відчайдушно захищала Демченка, має нести політичну відповідальність.

І ще — цей зрадник в оточенні президента, цілком ймовірно, є не останнім.

 

(Оновлено 14:00)

«Деловая столица»

Орбан прагматик, он скептически оценивает перспективы Запада и действует в собственных интересах, и только потом в интересах Венгрии. Эти подходы полностью определяют его политический курс

Верхом на Путине. Как устроена политика Виктора Орбана

 

«Обозреватель»

Александр Левченко  Обстрел Одесского морпорта. Все осудили, кроме венгров

Как когда-то сказал известный немецкий политик 19 века, канцлер Пруссии Отто фон Бисмарк, «любой договор с русскими не стоит бумаги, на которой он был подписан». И это утверждение не изменилось почти за полтора века. Ведь уже через 20 часов после подписания соглашений в Стамбуле по разблокированию поставок украинского зерна для стран мира, которые начали испытывать недостаток продовольствия, Одесский морпорт был обстрелян крылатыми ракетами. Это было шесть российских ракет «Калибр». Четыре из них удалось украинской противоракетной обороне сбить, но две попали по гражданским целям порта, где должна была начаться перегрузка зерна на корабле.

Это невиданная дикость и варварство с российской стороны не только в отношении Украины, но и к странам Третьего мира, страдающим от голода. Это российская оценка усилий Генерального секретаря ООН Гутерреша и турецкого президента Эрдогана, которые приложили огромные усилия, чтобы соглашение о поставках украинского зерна на мировые рынки заработало. Российское министерство обороны заявило, что это не они. Дело в том, что с украинской стороны договор подписывал гражданский министр транспорта Кубраков, а вот от россиян был министр обороны Шойгу.

Текст соглашений по отдельности с украинской и российской сторонами подписывал турецкий министр обороны Акар. На документах Генеральный секретарь ООН просто удостоверял свое присутствие. Турецкий министр подтвердил, что получил официальное сообщение от Москвы, что обстрел не производила российская сторона. Если это не сделали россияне, то это могли бы быть недалеко разместившиеся турки. Но об этом Акар ничего не упоминал, да и зачем это турецкой стороне.

Даже если идти по пути российской лжи, которая в первые месяцы инвазии в Украину говорила на московских каналах, что украинцы сами обстреливают свои города Сумы, Чернигов, Харьков, то все равно возникает вопрос, откуда у украинской стороны могут взяться крылатые ракеты российского производства.

Остается возможность, что это сделали инопланетяне, угнавшие у России ракеты «Калибр». Но в эту версию никто не хочет верить. Только один член российского парламента подтвердил, что это был российский обстрел, но ракеты должны были уничтожить военные цели в морском порту Одессы. А вот пришло и официальное подтверждение. Так что пусть турецкая сторона разбирается с Шойгу и его неандертальцами из министерства обороны РФ, желающими уничтожить человеческую цивилизацию.

Это послание Объединенным Нациям, и что вообще там делает страна, системно убивающая древний европейский народ, который имел свою государственность на 800 лет раньше, чем дикари из Москвы. Как Россия, страна начавшая самую большую после Третьей мировой войну, может оставаться членом Совета Безопасности ООН.

Российские бомбардировки морского порта в Одессе осудили все ведущие политические игроки Европы. Только промолчал Будапешт, реально ставший представительством Кремля в НАТО и ЕС. В нарушение политической блокады Кремля, венгерский министр иностранных дел Петер Сиярто прибыл в Москву договариваться о получении российского газа. Понятно, что своего союзника Лавров встретил с распростертыми объятиями, пообещав все запрашиваемые объемы газоснабжения. Петер Сиярто демонстрировал своим европейским коллегам, что если кто готов танцевать под российскую политическую балалайку, то всегда за это получит бонус.

Венгрия до конца сражалась с европейскими санкциями в отношении РФ в энергетической сфере, долго блокировала нефтяное эмбарго, выпросив себе исключение из европейских санкций. Будапешт знает, что может получить от Москвы даже больше газа, чем нужно, так что будет возможность перепродать часть своим европейским соседям. Венгрия демонстрирует Европе, что с Москвой можно решать многие вопросы, только не надо слишком поддерживать Украину. Пусть они умирают от кровавых ран, а мы будем ездить на дешевом бензине.

Сиярто прибыл в Москву, по его словам, защищать национальный интерес, несмотря на существующую ситуацию. Так сейчас в Будапеште говорят, избегая говорить о российской войне или кровавых убийствах украинских гражданских лиц. Сиярто даже восемь дней назад заявил, что у Венгрии есть план спасения венгерского населения Украины, если туда подойдет российская армия, что подтверждает предположение, что Виктор Орбан за несколько дней до российского нападения на Украину побывав в Кремле договорился, что в случае российской оккупации Киева, Закарпатье перейдет под управление Венгрии.

При этом венгерский премьер снова заявил о неуместности европейских санкций в отношении России. Он озвучил идеи Кремля, что за начало этой войны виноваты США и НАТО, которые не пошли на уступки Москве, а России вроде бы не оставалось ничего другого, как напасть на соседнюю страну и убивать ранее официально провозглашенный Москвой ближайший к русскому народ. Так что все виноваты, кроме россиян, убивающих гражданское население Украины и уничтожающих всю украинскую инфраструктуру, включая Одесский морской порт.

Виктор Орбан ярко сравнил сегодняшнее состояние политики ЕС по отношению к России. Вроде бы европейцы своим поведением по отношению к Москве добились того, что остались в автомобиле, в котором пробиты все четыре колеса. Но можем откровенно ответить Будапешту, что это гораздо лучше, чем сидеть в авто с четырьмя пулями на уровне головы водителя и пассажиров. Уж жители Бучи это хорошо знают.

 

«Цензор.Нет»

Володимир Ращук – актор театру і кіно, який після лютневого нападу росії на Україну «змінив професію» та пішов на фронт. Сьогодні він – ротний у батальйоні «Свобода», що входить до складу Нацгвардії. Має позивний Артист. Визволяв Київщину, захищав Донбас. Зараз перебуває в Києві на лікуванні.

— Я ще два тижні тому хотів повертатися, — розказує мені 20 липня. – Але лікар каже: «Ще лежимо. Є процедури, крапельниці. Встигнеш туди». Як тільки дозволять, я одразу знову на Донбас.

17 липня Володимир вперше за ці п’ять місяців повномасштабної війни зміг вийти на сцену свого рідного театру ім. Лесі Українки, в якому служить 17 років, щоб зіграти у виставі «Джульєтта і Ромео».

Володимир Ращук: «Ми, як хижаки, полювали на їхні танки та БМП, тому що вони вже так задовбали! Не можу описати цю злість і азарт, які тоді були в очах пацанів»

 

РБК-Украина

Власти сделали первый шаг к запуску реестра олигархов. Однако далеко не факт, что в итоговом списке окажутся те, кого до 24 февраля было принято считать самыми богатыми украинцами. Война сильно пошатнула их позиции как в бизнесе, так и в политической жизни страны. Подробнее – в материале РБК-Украина.

Олигархи вне закона. Как война ослабила позиции богатейших людей в Украине

 

«Уніан»

Голова Луганської обласної військової адміністрації Сергій Гайдай розповів УНІАН, чому Служба безпеки України не змогла завадити роботі російських коригувальників на Луганщині, чи сам чекає на усунення з посади найближчим часом та чи бояться росіяни контрнаступу ЗСУ.

Голова Луганської ОВА Сергій Гайдай: Без артилерії росіяни на полі бою ніякі

 

«Апостроф»

Євген Магда  Чекаємо на осінь: як Кремль почне «хитати» Молдову

У четвер, 22 липня, стало відомо, що Молдова не дозволила в’їзд на територію країни російським військовим із так званої оперативної групи, яка базується у Придністров’ї: російських військових назвали «незаконним формуванням, яке порушує статус нейтралітету», а трохи раніше президент Мая Санду заявила, що не мінятиме державний суверенітет на дешевий газ з Росії. Про що свідчать такі різкі дії Кишинева, і чи спробують у Кремлі помститися Кишеневу, «Апострофу» розповів директор Інституту світової політики Євген Магда.

Треба згадати, що Молдова разом з Україною стала кандидатом в члени ЄС. Це фактор, який є визначальним для Росії, а тому вона буде постійно на нього бити. Маючи Придністров’я, Молдова є чутливою для різноманітних впливів, і те, що наговорив «міністр закордонних справ» так званої «ПМР» (Віталій Ігнатьєв в інтерв’ю пропагандистам російського «РІА Новини» 22 липня заявив про бажання «ПМР» домагатися незалежності від Молдови та входження до складу Росії — «Апостроф») — не викликає подиву, адже це просто демонстрація його відданості Росії.

Говорячи про останні події в Молдові, варто звернути увагу на один дуже важливий момент. Йдеться про те, що днями виповнилось 30 років угоді про припинення вогню в Придністровському конфлікті, яку підписували президенти Єльцин і Снєгур. Зараз йде мова про те, щоб максимально ефективно це використати, спробувати пограти на цьому. Чому? Бо президент Молдови Санду вже заявила, що не розмінюватиме суверенітет Молдови на дешевий російський газ. З «Газпромом» укладено кількарічний контракт, але не було звірена сума заборгованості, плюс Придністров’я отримує значно більше газу, ніж потрібно: там використовують його для виробництва електрики, яка йде на майнінг криптовалюти.

Окрім того, Санду висловилась за зміцнення армії Молдови, дорікнувши своїм попередникам, які цим не займались. Для себе вона, очевидно, бачить» швейцарську модель». Тут варто нагадати, що Молдова — нейтральна держава, і нікому навіть у страшному сні не привидиться пошук можливостей для євроатлантичної інтеграції. Щодо євроінтеграції, то вона не буде швидкою: профільний міністр закордонних справ та євроінтеграції Попеску заявив, що на неї витратять не менше 10 років.

Молдова захищена тим, що має кордони лише з Україною і Румунією, але зараз там з острахом спостерігають за наслідками угоди по зерну: чи не буде вона використана проти України, чи не буде росіян в Одесі. Звісно, хотілося б щоб Україна та Молдова тісніше взаємодіяли, але це залежить не тільки і не стільки від бачення наших керівників, але й від того, які звучатимуть реальні пропозиції, бо те що нам треба спільно йти в ЄС і діяти разом — це зрозуміло, як і те, що це буде достатньо тривалий процес. Нам потрібні конкретні спільні проекти.

Росію дуже дратує і те, що нещодавно пройшло спільне засідання парламентів Румунії і Молдови: там вважають, що це примара об’єднання з Румунією. А зараз в Кишиневі «додали перцю», не пропустивши російських офіцерів на ротацію в Придністров’я, хоча це відбувається не перший раз, і навряд там була така чисельність військових, яка могла на щось впливати: це швидше за все були офіцери російської армії, які мають по три-чотири паспорти, адже рядовий і сержантський склад «миротворчого контингенту» набирається з місцевих. Звісно, це був політичний меседж Кишинева Москві: вона не буде дослухатись до Росії.

Звісно, є ще питання газу: Росія шантажує Молдову нібито порушенням угоди з Газпромом. Але в Молдову вже тягнуть новий газогін з Румунії, і Кишинів розраховує таким чином, через «Турецький потік» отримувати газ. Відповідно, вищезгадана заява Санду про газ і суверенітет дуже показова.

Ще до нападу 24 лютого молдовські колеги мені сказали, що під час зими 2021-2022 року уряд був змушений максимально займатися соціальним захистом, бо ціна на газ стрибнула, довелось призначати субсидії. Цей фактор нікуди не подінеться: Росія спробує шантажувати Молдову і надалі, передавши значну кількість газу Придністров’ю. Разом з тим, не варто забувати, що Молдова — аграрна країна, газ тут важливий більше для теплокомуненерго, ніж для промисловості.

Поряд з цим не можна сказати, що Санду все тримає у своїх руках. У неї своя монобільшість та уряд. Але експерти кажуть, що команді президента Молдови бракує професійних навичок та спроможностей. Влітку хитати Санду не будуть, а ось восени фактор якоїсь гри з боку Придністров’я проявить себе знову.

 

«Гордон»

Алексей Давиденко Во многих сферах жизни Европе до Украины, как из Парижа до Киева раком. От тех, кто вынужденно выехал, все чаще слышу фразу: «У нас дома офигенно»

Вчера наша коллега решила провериться у врача. Позвонила в клинику и записалась на прием.

Уже сегодня она была на консультации у ведущего украинского профессора, от него сразу зашла на анализы и сделала МРТ. А уже к концу рабочего дня на почту получила все результаты.

В Украине! Во время войны! Все это за сутки!

Ни в одной из стран Европы это было бы просто невозможно не то что за сутки – даже за неделю.

Этот свежий пример скорости от замысла до его реализации еще раз напомнил мне, что Украина – это страна офигенных сервисов, офигенных скоростей и офигенных возможностей.

В Европе на прием к терапевту можно записаться в лучшем случае через неделю, к узко-профильному специалисту или на обследование – в лучшем случае через месяц.

Посещение специалиста банка. У нас ты приходишь и сразу получаешь консультацию, там – запись в лучшем случае на следующей неделе.

Покупка мебели/техники. У нас покупаешь, и доставка и подключение возможны уже на следующий день. В Европе – даже если есть на стоке в магазине, то только самовывоз. В случае заказа доставки и сборки – в лучшем случае через неделю.

Аналогов таких сервисов, как «Дія» или «Київ цифровий», в Европе почти нет, и большинство европейцев даже приблизительно не представляют, что такое возможно.

А о таких обыденных для нас интеграциях, как у «Моно» с «Дією» – это для них сейчас вообще как в космос слетать. Для всех подобных коммуникаций у них все еще работает голубиная почта и личный прием – опять же, как минимум через неделю со дня записи.

Отдельная тема – съем квартиры или коммерческого помещения. У нас нашел по объявлению, в тот же день позвонил по телефону, на следующий просмотр, если подходит – залог, через день подписание договора и квартира/помещение твое.

В Европе это какой-то сплошной ад. Нашел объявление, телефона контактного, скорее всего, нет, а если есть – то вряд ли ответят. Пишешь мейл – ждешь ответа несколько дней, снова звонишь, снова пишешь.

Когда, наконец, кто-то вышел на связь и готов предоставить квартиру для просмотра, то в лучшем случае на следующей неделе.

Квартира подходит. Брокеру получить подтверждение от владельца – минимум неделю. Еще столько же – на подготовку договора. Если с момента просмотра и до момента получения ключей прошел месяц, ты счастливчик.

Итог. Во многих сферах жизни Европе до Украины, как из Парижа до Киева раком.

И если пять лет назад это видели и с этим соглашались единицы, то сегодня уже почти каждый украинец, который хотя бы чуть-чуть пожил за эти месяцы в Европе, твердо вам скажет – почти во всем мы лучше, быстрее и продвинутее их.

Да, согласен. У них ох…енные дороги, все четко по правилам и все равны перед законом. Но с точки зрения много чего другого – мы на три головы круче.

Поэтому в чем-то лучше они – в чем-то мы. Зато мне уже совершенно понятно, что мы по сравнению с ними точно не говно, а они точно не конфета.

И чем больше я за эти пять месяцев общаюсь с теми, кто там вынужденно жил и живет сейчас, тем чаще слышу одну и ту же фразу: «У нас дома офигенно».

 

(Оновлено 11:00)

«Буквы»

Унаслідок того, що російська армія вимушено загальмувала свій наступ, командування сил окупанта продовжує стикатися з дилемою: чи посилити наступ на сході, чи зміцнити оборону на заході.

Російське командування не може вирішити: посилити наступ на сході чи зміцнити оборону на заході – британська розвідка

 

«Главком»

Олексій Арестович Що пропонує українцям режим Путіна

Идеи, с которыми Путин хотел воссоздать союз с Украиной еще как-то резонировали с желаниями некоторых граждан в восточных и южных областях.

До 24-го февраля этого года.

После того как российская армия начала расстреливать русскоязычные города из артиллерии и сбрасывать неуправляемые бомбы, декларируя спасение жителей, сами жители сразу все поняли.

Иллюзий по поводу братских народов развеялись.

Российская верхушка и пропагандисты могут декларировать что угодно про свои цели в Украине, но лояльности граждан не сыскать.

У нас разная политическая культура и не промыты мозги пропагандой.

Чтобы покорить народ, недостаточно его завоевать силой. Нужно предложить некие идеи, образ жизни и объяснить ради чего это все.

Что предлагает для украинцев режим Путина?

Никто не знает. А силой не получилось.

Дело в том, что на эти вопросы сейчас нет ответа даже у россиян.

А они все чаще раздаются в России.

 

«Украинская правда»

15 липня міський голова Нової Каховки Володимир Коваленко виїхав із Херсонщини після п’яти місяців роботи в окупації. Дорога через російські блокпости на підконтрольну ЗСУ територію зайняла майже 4 дні.

Тепер він може детально розповісти про вбивства та катування з боку окупантів, умови роботи місцевої влади, масові мітинги на підтримку України й водночас компроміси місцевих жителів із совістю (спойлер: ідеться не лише про російську гуманітарку).

Менш охоче Володимир Коваленко відповідає на запитання про охорону Каховської гідроелектростанції та Північно-Кримського каналу, оборону міста та швидку окупацію півдня.

20 років він керував 45-тисячним містом, що стоїть за півсотні кілометрів від окупованого Криму та поряд із стратегічними об’єктами. А до цього очолював воєнний завод.

«Мене ж 80% жителів знають, розумієте? Я не міг їх кинути», – пояснює чому залишався так довго в окупації чоловік.

«З першого дня я поставив собі такий життєвий принцип: прожити, вирішити питання і не вляпатися», – додає він.

Торік у інтерв’ю УП Коваленко не допускав реальне військове вторгнення Росії з боку Криму:

«Я вже достатньо доросла людина… знаєте, надто гучна могла бути подія. Нас же підтримав увесь світ, світ сильних. І мені здається, цього не станеться ніколи.

Тим більше, що за ці 7 років і армія змінилась, і ми тут за 50 кілометрів від Армянська знаходимось – я знаю, що там на передовій, так що не кожен ризикне… І, ви ж розумієте, що це треба бути абсолютно безвідповідальним, щоб на такий крок піти».

Нижче – хронологічна картинка окупації Нової Каховки, деталі життя міста поряд із російськими солдатами та реакції місцевих на рясні обстріли з боку ЗСУ.

Мэр Новой Каховки о работе в оккупации: «Нас держала мысль, что вот-вот вернутся ВСУ, и все будет хорошо»

 

 

(Оновлено 10:00)

«Главред»

Владимир Фесенко Что показал пятый месяц войны

Оружие месяца — американские системы реактивного залпового огня HIMARS, которые наводят панику на русских и эффективно уничтожают вражеские штабы и склады с боеприпасами.

Завершился пятый месяц большой войны, полномасштабного нападения России на Украину. Это был один из самых кровавых этапов этой войны. Враг, пользуясь огромным преимуществом (в 10-20 раз) в артиллерии и боеприпасах, как асфальтовый каток пытался постепенно продвигаться на Луганщине. К сожалению, нашим войскам пришлось отступить от Северодонецка и Лисичанска. Но в этих боях были огромные потери со стороны русских, и в конце концов активное сопротивление украинских войск остановило медленное российское продвижение. В середине июля ситуация на Восточном фронте относительно стабилизировалась.

Врага удалось остановить также благодаря тому, что украинская армия начала получать от наших партнеров тяжелое оружие, артиллерию и современные системы реактивного залпового огня. Оружие месяца — американские системы реактивного залпового огня HIMARS, которые наводят панику на русских и эффективно уничтожают вражеские штабы и склады с боеприпасами.

На южном направлении украинская армия постепенно начинает переходить к контратакующих действий. Главная военная победа месяца — освобождение острова Змеиный, стратегического форпоста в акватории Черного моря.

Враг не может победить украинцев на поле боя, поэтому пытается запугать нас и сломить психологически. Именно поэтому российские войска начали показательные ракетные обстрелы украинских городов и гражданских объектов. В результате пятый месяц войны останется в памяти трагедиями Кременчуга, Винницы, временного Яра, когда после ракетных обстрелов погибли десятки мирных жителей, в том числе и дети. Регулярно обстреливаются прифронтовые города — Харьков, Николаев, Краматорск. И там люди гибнут под российскими обстрелами почти каждый день.

Но этот месяц войны вновь показал — украинское сопротивление является несокрушимым. В этом нам помогают наши партнеры, и поставками оружия, и санкционным давлением на Россию, и экономической помощью. В частности в Лугано состоялась международная конференция, которая начала создание международной коалиции в поддержку экономического восстановления Украины. Саммиты ЕС, НАТО, Большой семерки, которые состоялись в конце июня, подтвердили поддержку Украины, в том числе и на перспективу, даже если война России против Украины затянется. Главной дипломатической победой Украины в этот период стало предоставление нашей стране статуса кандидата в члены ЕС. И это также является признаком и долговременной гарантией поддержки Украины в противостоянии российской агрессии.

 

Deutsche Welle

Отказавшиеся воевать российские солдаты рассказали об условиях содержания под стражей

Российских солдат, отказавшихся воевать в Украине, держат под стражей в специальном центре в Луганской области. Они рассказали о психологическом и физическом давлении.

Один из российских военнослужащих, отказавшийся воевать в Украине, а также отец другого солдата рассказали изданию The Insider об условиях содержания в специальном центре для «отказников» в Брянке Луганской области, пытках и угрозах. Их рассказ The Insider опубликовал в воскресенье, 24 июля.

Мужчина рассказал The Insider, что написал рапорт об отказе от участия в войне по моральной неготовности. Вместе с ним это сделали еще около двухсот человек, уточнил он. Некоторых из них отправили домой, но многих не отпустили и отвезли сначала в «лагерь», затем продержали в камере с решеткой, а после отправили в «центр» в Брянке, рассказал он.

Там военным угрожали дисбатом, стройбатом и лагерем. Командование решает, как поступить с военным после личных бесед, в том числе с психологом, рассказал солдат. «Мне сказали: «У тебя два варианта — можешь идти вперед, или можешь отказаться, но тебя посадят в СИЗО». Так они яму называют. Я планирую отказаться. Может быть, получится спокойно уехать отсюда без ямы. Есть еще вариант вернуться к своему подразделению», — рассказал военнослужащий.

По его словам, телефоны «отказникам» не положены, и пользоваться ими удается только втайне от надзирателей. «Приходится прятать. Если найдут, то разобьют», — рассказал он журналистам.

По словам другого собеседника издания — отца одного из отказавшихся воевать солдат — после трех месяцев службы контрактникам обещали отпуск и возможность отказаться от участия в боевых действиях. Несмотря на это, когда они сообщили, что отказываются от продолжения службы, их задержали и отвезли Брянку, где уже больше месяца держат под стражей. Отец солдата рассказал, что, по его данным, контрактников содержат в ужасных условиях. «Какие-то ямы, пытки и тому подобное. Это говорят люди, которые оттуда приезжают», — цитирует его The Insider.

В Брянке удерживают более 200 «отказников»

Как ранее подсчитало издание «Верстка», с февраля как минимум 1793 военнослужащих отказались от участия в войне с Украиной. Не менее 234 человек из них насильно удерживают в районе города Брянка Луганской области, рассказали их родственники «Верстке».

Рассказы матерей других военнослужащий, которых держат в этом центре, также опубликовало издание «Настоящее время». «Сидим в подвале, без еды. Сказали, будут держать здесь примерно два дня. Куда дальше — неизвестно. Я телефон тайком пронес. Вещи забрали. У кого находили телефоны, ломали их на месте. Спим на носилках. Света нету, сидим в темноте. Сказали, домой вас никто не отправит. Сначала СИЗО, потом «губа», а дальше суд. И суд типа будет здесь, в Луганске», — писал один из солдат своей матери. Военнослужащие рассказали, что их охраняют сотрудники ЧВК «Вагнер», а солдат держат в подвале школы, переделанной под казарму.

 

«Грани. Ру»

Борис Соколов  Мина немедленного действия

Соглашение о разблокировке экспорта украинского зерна и других сельскохозяйственных товаров из черноморских портов было встречено с оптимизмом. Сговорчивость Путина объясняли давлением со стороны его азиатских союзников. Ведь Иран вовсе не заинтересован в мировом продовольственном кризисе, так как неизбежно станет одной из его жертв с перспективой роста внутренней нестабильности. Китаю глобальный голод тоже совсем не нужен. Его главными жертвами в первую очередь стали бы страны Африки, в которые Китай все активнее инвестирует. И вроде бы к голосу Тегерана и особенно Пекина Москва в нынешних условиях не может не прислушиваться.

Транспортировку украинского зерна предполагалось возобновить в ближайшие пару недель. Соглашение должно действовать в течение 120 дней, то есть до конца ноября, с возможностью последующего продления, что позволило бы Украине экспортировать не только уже собранный, но и будущий урожай. Сейчас вывоза ожидают около 20 миллионов тонн украинского зерна. Если вывозить его с довоенной скоростью, то как раз должно хватить четырех месяцев. Украина получила бы за это зерно около 10 млрд долларов. Это один из немногих источников поступления валюты для воюющей страны, которую агентство Fitch уже опустило в рейтинге до преддефолтного состояния.

Путин предстал чуть ли не альтруистом. Он дает Украине заработать валюту и освободить зернохранилища для зерна нового урожая. Он предотвращает новую волну беженцев с Ближнего Востока и из Африки в страны Евросоюза, а ведь такая гуманитарная катастрофа могла бы сделать европейцев более сговорчивыми как в вопросе ослабления антироссийских санкций, так и в вопросе снижения поддержки Украины. Наконец, украинский экспорт продовольствия конкурирует с российским, и в его отсутствие Россия могла бы продавать свой товар по более высоким ценам и завоевывать новые рынки.

Нет, на альтруиста Путин совсем не похож.

В обмен на подписание стамбульского соглашения Кремль получил очень серьезные уступки — ослабление финансовых санкций против российского аграрного экспорта. Хотя меморандум о необходимости «снятия различных ограничений на экспорт российской сельскохозяйственной продукции и удобрений» был подписан одновременно с договоренностью о вывозе украинского зерна, формально это отдельный документ. Нарушение условий стамбульского соглашения и даже его отмена не приведут автоматически к восстановлению прежних ограничений на финансирование российского экспорта.

Насчет намерения России выполнять подписанное соглашение были серьезные сомнения еще до обстрела Одесского порта. Разминирование Черного моря в рамках стамбульского соглашения производиться не будет, так как это заняло бы три-четыре месяца. Украина обязалась обеспечить безопасный проход судов через свои территориальные воды. Следовательно, украинским военным придется раскрыть оставленные в минных полях фарватеры, которые Россия сможет использовать для высадки диверсионных групп на украинское побережье.

Хуже того: пользуясь тем, что Черное море не разминировано, российский Черноморский флот всегда сможет поставить мины в выделенных коридорах, например, с помощью подводных лодок, а после того как на них подорвется несколько судов, заявить, что мины украинские. Такой подрыв гарантированно остановит украинский продовольственный экспорт по Черному морю.

Наконец, российские военные корабли могут останавливать украинские суда на обратном пути под тем предлогом, что подозревают перевозку оружия (которое в ходе досмотра можно будет подбросить). Военное сопровождение украинских судов не предусмотрено, и маловероятно, что турецкий флот вступит в конфронтацию с российским для освобождения задержанных судов. А арест россиянами хотя бы одного судна опять-таки гарантированно сорвет экспорт украинского зерна.

Для расследования инцидентов и наказания виновных в рамках cтамбульского соглашения создается совместный координационный центр (СКЦ) с участием России, Украины, Турции и ООН. Однако можно не сомневаться, что российскому представителю в СКЦ всегда удастся заблокировать любое расследование, направленное против России.

Как мы уже знаем, для фактического срыва стамбульского соглашения Путин использовал еще более циничный метод. Не прошло и 24 часов с момента подписания документа, как Одесский порт был обстрелян 4 ракетами «Калибр», 2 из которых достигли цели, повредив портовую инфраструктуру и ранив несколько человек. По словам министра обороны Турции Хулуси Акара, российская сторона утверждает, что «не имеет никакого отношения» к ракетной атаке. Вспоминается роман Владимира Сорокина «Доктор Гарин», где клон Владимира Путина в виде человеческой задницы (бути) способен произносить только одну фразу: «Это не я!». Получается, что на территории России или на оккупированной территории Украины есть какие-то никому не подконтрольные силы, способные обстреливать Одессу российскими «Калибрами». Разумеется, никто в подобный бред не поверит, даже зомбированная российская телеаудитория.

На следующий день Минобороны и МИД России признали, что порт обстреляли россияне, якобы уничтожив украинский военный катер.

Цель путинской провокации ясна. Российский президент хочет продемонстрировать мировому сообществу, что в условиях продолжающихся активных боевых действий возобновить экспорт украинского зерна практически невозможно. Ведь Россия в любой момент может обстрелять Одессу и другие украинские порты под предлогом, что ведет огонь по военным объектам. Поэтому необходимо срочно заключить перемирие, хотя бы на те 120 дней, в течение которых будет действовать стамбульское соглашение, причем перемирие должно быть заключено на существующих сейчас линиях соприкосновения.

Такое перемирие выгодно только России, поскольку позволит ей закрепиться на оккупированных украинских территориях, получить столь необходимую передышку и провести псевдореферендумы о «присоединении» к России Донецкой, Луганской, Херсонской и Запорожской областей. Кроме того, перемирие сорвет большое украинское контрнаступление на юге, которого ждут в августе-сентябре. Как раз сейчас украинские войска на этом направлении достигли определенных успехов, впервые создав для россиян «котел», в который попали, по украинской оценке, 3 батальонных тактических группы общей численностью до 2000 человек.

Похоже, всю историю со стамбульским соглашением Путин затеял только для того, чтобы продавить идею скорейшего заключения длительного перемирия. Украине на такое перемирие соглашаться никак нельзя, хотя вполне возможно, что на Киев в этом направлении в ближайшее время будут давить и ООН, и Турция.

 

(Оновлено 8:00)

Вадим Жук (Москва)

В список недружественных стран включены острова

Гернси и Мэн.

Всё- таки они доигрались!

Особенно, Гернси.

Да что там говорить- Мэн тоже хорош.

 

Leonid Nevzlin (пост от 24 февраля)

Сегодня российские вояки официально признались в ударах по Одессе. При этом ровно они же накануне уверяли Турцию — это не их рук дело. Турки даже сделали вид, что поверили. Выглядит это как шизофрения: подписать договор, нарушить на следующий день, врать, что не нарушали, а потом признаться, наплетя с три короба про высокоточное оружие и склады с американским оружием.

Но нет, это не шизофрения. Это бравада гопника, считающего что он может высморкаться в чужой галстук и ему за это ничего не будет. Путин и его подельники настолько уверены в своей безнаказанности, что не считают нужным  соблюдать даже совсем простые приличия. Даже с теми, кого пока не внесли в список недружественных стран. То есть, вроде как с дружками. Вот хорошо бы это начать понимать тем, кто еще ведет дела с Кремлем и по инерции ведется на его обещания.

 

Никита Козачинский

Пять месяцев

Пять месяцев миллионы Украинцев при помощи миллионов людей со всей планеты громят вторую армию мира.

Все посадки, укрытия,  села, города на огромной линии фронта полны вооруженных всем чем только можно людей. людей с совершенно разным опытом и бэкграундом.

Я часто вспоминаю как рос. сми в 2014 говорили что мы проигрываем шахтёрам.,  это иронично потому что вторая армия мира пять месяцев не может справится с бывшими адвокатами, преподавателями., музыкантами, студентами, поэтами, представителями всех идеологий, полов и религий…

Выбить нас всех- невозможно.  Нас дохуя. Взять штурмом большие города — невозможно.

Усидеть в занятом раннее  — дорого и под большим вопросом.

Застрелить, отравить, сдать  оккупанта может кто угодно…

В каждом кусте сидит солдат который ждёт когда очередной отряд долбоебов пойдёт штурмовать поле.

Вообще были раньше войны с нацистами., коммунистами, монголами, а это Первая Мировая война с долбоебами.  Такого ещё точно не было.

Все не пройдёт быстро., будет ещё 5 месяцев, а потом может ещё пять и ещё…

Будет ровно столько., сколько нужно для того что-бы на каждой кухне РФ., те кто ужинает и говорит между собой знали лично хоть одного погибшего.. в этот момент любой телевизор перестанет работать.. обманывать и дурить своих же станет невозможно.  Кухонный интернет там развитей чего -либо другого. Но тут без ВСУ не выйдет.

Вы уж простите европейцы., вам придется платить больше за газ, пересматривать старые схемы, но тут вопросы мировой демократии, и никак не меньше.

 

Агія Загребельська

Після водорозділу

Напад Путіна на Україну створив нову реальність — багато не може залишатися як є, навіть у Німеччині та ЄС.

Політика починається з пильного погляду на реальність. Особливо якщо ця реальність нам не подобається.

Частина нової реальності полягає у тому, що імперіалізм повернувся до Європи.

Багато хто сподівався, що тісна економічна інтеграція та взаємна залежність також забезпечать стабільність та безпеку.

Своєю війною проти України Путін зруйнував цю надію всім.

Російські ракети не лише спричинили масові руйнування у Харкові, Маріуполі та Херсоні, а й зруйнували європейський та міжнародний мирний порядок останніх кількох десятиліть.

Більше того, стан нашого бундесверу та структур громадянської оборони, а також наша надмірна залежність від російських енергоносіїв говорять про те, що після закінчення холодної війни ми грілися у хибній безпеці.

Уряд, бізнес та широкі верстви нашого суспільства були надто раді зробити далекосяжні висновки з висловлювання колишнього міністра оборони Німеччини, який заявив, що Німеччина оточена лише друзями.

Це була помилка.

Після переломного моменту, яким став напад Путіна, ніщо не залишилося тим самим.

І тому все не може залишатися як є!

Проте встановлення переломного моменту саме собою не рівнозначне визначенню порядку денного.

Цей переломний момент є закликом до дії – для нашої країни, для Європи, для міжнародного співтовариства.

Ми повинні зробити Німеччину більш безпечною та стійкою, ЄС – сувереннішим, а міжнародний порядок – більш придатним для майбутнього.

Нова реальність включає спеціальний фонд у розмірі 100 мільярдів євро, узгоджений для бундесверу.

Ця сума знаменує собою найбільший поворот у безпековій політиці за всю історію ФРН.

Ми даємо нашим солдатам обладнання та навички, необхідні їм для жорсткого захисту нашої країни та наших партнерів по альянсу у цю нову епоху.

Ми спрощуємо та прискорюємо надто стомлюючі процеси закупівель.

Ми підтримуємо Україну – і робитимемо це стільки, скільки потрібно – в економічному, гуманітарному та фінансовому плані, а також шляхом постачання зброї.

Водночас ми стежимо за тим, щоб НАТО не вступило у війну.

Зрештою, ми припиняємо нашу залежність від постачання російських енергоносіїв.

Ми вже досягли успіху в цьому, коли йдеться про вугілля.

Ми хочемо припинити імпорт російської нафти до кінця року.

Щодо газу, то частка імпорту з Росії вже знизилася з 55 до 30%.

Це нелегкий шлях, навіть для такої сильної та процвітаючої країни, як Німеччина. Нам потрібна витримка.

Вже зараз багато людей страждають через наслідки війни, особливо через високі ціни на бензин та продукти харчування.

Багато хто турбується про свої наступні рахунки за електрику, нафту чи газ.

Тому федеральний уряд почав надавати фінансову допомогу на загальну суму понад 30 мільярдів євро.

Різні заходи вже починають давати ефект.

Проте не можна не визнати, що світова економіка стикається з проблемами, з якими вона не стикалася вже кілька десятиліть.

Перервані ланцюжки поставок, дефіцит ресурсів, невизначеність на енергетичних ринках, спричинена війною, — все це веде до зростання цін у всьому світі.

Жодна країна у світі не може подолати такі зміни наодинці.

Ми маємо згуртуватися та об’єднати зусилля, як ми це зробили тут, вживши узгоджених заходів між роботодавцями, профспілками, наукою та політичними діячами.

Якщо ми зробимо це, я переконаний, що ми вийдемо з кризи сильнішими та незалежнішими, ніж були на її початку.

Це наша ціль.

Коли ми прийшли до влади в уряді, ми відразу ж вирішили якнайшвидше позбутися залежності від російських енергоносіїв.

У грудні минулого року, тобто за два місяці до початку війни, ми розглянули питання про те, як ми можемо забезпечити енергопостачання нашої країни у найгіршому випадку.

Коли Путін розв’язав свою війну у лютому, ми змогли діяти.

Плани, наприклад, щодо диверсифікації постачальників чи будівництва терміналів ЗПГ, вже лежали на столі.

Зараз вони активно втілюються в життя.

Тимчасово і з тяжким серцем, однак, нам доведеться відновити роботу вугільних електростанцій.

Ми встановили мінімальні рівні заповнення газових сховищ – дивно, що таких правил ще не було.

Сьогодні газові сховища заповнені набагато більше, ніж минулого року.

У той же час нинішні події змушують нас ще рішучіше налаштуватися на розширення відновлюваних джерел енергії набагато швидше, ніж раніше.

Саме тому федеральний уряд значно прискорив процедури планування, наприклад, для сонячних установок та вітряних турбін.

Також вірно і те, що чим більше енергії ми зможемо заощадити найближчими місяцями, тим краще.

Це стосується всіх нас – промисловості, приватних домоволодінь, міст та муніципалітетів.

Ми не самотні у цій ситуації. Ми об’єднані в ЄС, а в рамках НАТО є частиною сильного воєнного альянсу.

І ми діємо з твердих переконань: із солідарності з Україною, чиє існування поставлене на карту, але й для захисту нашої власної безпеки.

Якщо Путін скорочує постачання газу, він використовує енергію як зброю, зокрема й проти нас.

Навіть Радянський Союз не робив цього під час холодної війни.

Якщо ми не дамо відсіч агресії Путіна зараз, то він може піти далі.

Ми вже бачили це: він увійшов до Грузії у 2008 році, анексував Крим у 2014 році, потім напав на східну Україну та, нарешті, у лютому цього року розширив війну проти всієї країни.

Якщо дозволити Путіну вийти сухим із води, це означатиме, що насильство може порушувати закон практично без жодних наслідків.

У результаті наша власна свобода та безпека теж опиняться під загрозою.

«Ми не можемо скидати з рахунків можливість нападу на суверенітет та територіальну цілісність союзників».

Ця пропозиція міститься в Новій стратегічній концепції НАТО, яка була прийнята 30 союзниками на саміті в Мадриді наприкінці червня.

Ми серйозно ставимося до цього та діємо відповідним чином.

Німеччина значно збільшить свою присутність на східній території Альянсу – у Литві, Словаччині, на Балтійському морі.

Ми зробимо це для того, щоб утримати Росію від нападу на наш Альянс.

І водночас ми даємо зрозуміти, що так, ми готові захищати кожну частину території Альянсу, як і свою власну країну.

Це наша обіцянка.

У рівній мірі ми можемо розраховувати на те, що кожен із наших союзників дасть таку саму обіцянку.

Інший аспект нової реальності полягає в тому, що ЄС за останні кілька місяців став більш згуртованим.

Він із великою єдністю відреагував на агресію Росії, запровадивши безпрецедентно жорсткі санкції.

І вони кусаються, з кожним днем ​​все сильніше.

Путін не повинен дурити себе: нам із самого початку було ясно, що, можливо, нам доведеться зберігати наші санкції протягом тривалого часу.

Нам також ясно, що жодну з цих санкцій не буде знято за допомогою миру, продиктованого Росією.

Для Росії не існує способу обійти угоду з Україною, яка може бути прийнята народом України.

Путін хоче поділити наш континент на зони впливу, великі держави та васальні держави.

Ми знаємо, до яких катастроф це призвело європейців у минулі часи.

Тому на останньому засіданні Європейської ради ми дали однозначну відповідь, відповідь, яка назавжди змінить обличчя Європи: ми надали Україні та Республіці Молдова статус кандидатів та підтвердили європейську перспективу Грузії.

І ми ясно дали зрозуміти, що перспектива вступу до ЄС має нарешті стати реальністю для всіх шести країн Західних Балкан.

Ця обіцянка залишається чинною. Ці країни є частиною нашої європейської сім’ї. Ми хочемо бачити їх у ЄС.

Звісно, ​​їхній шлях до ЄС залежить від багатьох речей.

Важливо сказати про це відкрито, бо немає нічого гіршого, ніж дати мільйонам громадян неправдиву надію.

Але шлях відкритий, а ціль ясна!

Останні кілька років звучали заклики, і цілком обґрунтовані, до того, щоб ЄС став геополітичним актором.

Мета амбітна, але правильна!

Завдяки історичним рішенням останніх місяців ЄС зробив великий крок у цьому напрямку.

Ми з безпрецедентною рішучістю та єдністю заявили, що не можна допустити успіху путінського неоімперіалізму.

Але ми не повинні задовольнятися цим.

Нашою метою має стати досягнення єдності у всіх сферах, де ми в Європі надто довго намагалися знайти рішення: наприклад, міграційна політика, або еволюція європейської оборони, або технологічний суверенітет та демократична стійкість.

Німеччина виступить із конкретними пропозиціями з цих питань у найближчі кілька місяців.

Ми чудово усвідомлюємо наслідки нашого рішення на користь геополітичного ЄС.

ЄС – це практична протилежність імперіалізму та автократії. Саме тому він є занозою для таких політичних «силачів», як Путін.

Постійні розбіжності та постійний розлад між країнами-членами послаблюють нас.

Тому найважливіша відповідь Європи на цей переломний момент полягає в наступному: єдність.

Ми повинні зберігати та поглиблювати нашу єдність.

На мій погляд, це означає, що необхідно покласти край егоїстичному блокуванню європейських рішень окремими державами-членами.

І кінець тому, що країни йдуть на поводу у своїх інтересів і тим самим завдають шкоди Європі загалом.

Ми просто не можемо більше дозволити собі національні вето — наприклад, у зовнішній політиці, — якщо хочемо, щоб наш голос був почутий у світі великих держав, що змагаються.

На глобальному рівні вододіл також посилює існуючі проблеми, такі як бідність, голод, порушення ланцюжків постачання та дефіцит енергії, а також жорстоко підкреслює наслідки імперіалістичної та реваншистської гри за владу.

Поводження Путіна з Україною та іншими країнами Східної Європи носить неоколоніалістські риси.

Його мрія, яку він не приховує, — побудувати нову імперію на зразок Радянського Союзу або царської чи царської Росії.

Автократи всього світу уважно стежать, чи вдасться йому це.

Що панує в 21 столітті — право сильного чи сила права?

У нашому багатополярному світі на зміну багатосторонньому глобальному порядку приходить беззаконня?

Ці питання стоять безпосередньо перед нами.

З розмов з нашими партнерами на Глобальному Півдні я знаю, що багато хто з них бачать цю небезпеку.

Незважаючи на це, війна в Європі для багатьох з них є дуже далекою, хоча вони відчувають її прямий вплив.

У цій ситуації варто звернути увагу на те, що об’єднує нас з багатьма країнами Глобального Півдня:

Прихильність демократії, хоч би як по-різному вона виглядала в наших країнах,

Статуту ООН,

верховенству закону,

фундаментальним цінностям свободи, рівності та солідарності,

гідності кожної людини.

Ці цінності не прив’язані до Заходу як географічного простору.

Ми поділяємо їх з людьми у всьому світі.

Щоб захистити ці цінності від автократії та авторитаризму, нам потрібна нова форма глобальної співпраці між демократіями, яка виходить за межі традиційного Заходу.

Щоб досягти успіху, ми маємо зробити проблеми Глобального Півдня нашими проблемами, уникати подвійних стандартів та виконувати свої обіцянки, дані цим країнам.

Занадто часто ми стверджували, що говоримо на рівних, але насправді це було не так.

Нам необхідно це змінити, не в останню чергу тому, що багато країн Азії, Африки та Латинської Америки, якщо судити з їхнього населення та економічної сили, вже давно рівні з нами.

Я дуже свідомо запросив своїх колег із Індії, Південної Африки, Індонезії, Сенегалу та Аргентини на недавній саміт G7 у Німеччині.

Ми працюємо з ними та з багатьма іншими демократичними країнами над розробкою рішень проблем нашого століття – продовольчої кризи, зміни клімату чи пандемії.

На саміті G7 ми досягли відчутного прогресу у всіх цих сферах.

Цей прогрес породжує довіру, зокрема довіру до нашої країни.

Ми зможемо розвинути його, коли Німеччина візьме на себе відповідальність за Європу та світ у ці важкі часи.

Лідерство може означати лише лідерство разом – в обох сенсах.

Працювати разом з іншими над пошуком рішень і не йти поодинці.

І, як країна в центрі Європи, країна, яка знаходилася по обидва боки залізної завіси, вестиме Схід і Захід, Північ і Південь, разом у Європі.

Німеччина та Європа окостеніли у самовпевненому насиченні, постгероїчні суспільства, нездатні захистити свої цінності від опору – так стверджує путінська пропаганда.

Цю думку поділяли деякі спостерігачі і тут зовсім недавно.

Останні кілька місяців ми зіткнулися з іншою, новою реальністю.

ЄС привабливіший, ніж будь-коли; він відкривається для нових членів і водночас реформуватиме себе.

НАТО рідко бувало таким жвавим, а в обличчі Швеції та Фінляндії приймає двох сильних друзів.

У всьому світі демократичні країни тримаються разом і виникають нові союзи.

Німеччина теж змінюється після цього переломного моменту: ми стали краще розуміти, наскільки цінними є демократія і свобода, і як важливо їх захищати.

Це звільняє нову силу. Сили, які нам знадобляться найближчими місяцями.

Сила, з якою разом зможемо визначити майбутнє.

Сила, що знаходиться всередині нашої країни – насправді.

Олаф Шольц

 

Агія Загребельська

Ось, що розповіла одна з найбільших медіа-груп Єгипту Egyptian Media про візит Лаврова населенню країни:

  1. Міністр закордонних справ Самех Шукрі підтвердив сьогодні на переговорах з Лавровим, що відносини між Каїром і Москвою важливі на всіх рівнях і в усіх сферах, вказавши на прагнення Єгипту до координації і тісної співпраця між двома країнами та дотримання міжнародного права, що лежить в основі спільних відносин між Каїром і Москвою, та інтересами двох народів.

  2. Шукрі пояснив, що між двома країнами існують спільні проекти в ряді сфер, і є зацікавленість у продовженні, зазначивши, що переговори між сторонами торкалися української кризи та міжнародної ситуації.

  3. Шукрі зазначив, що Єгипет наголосив на необхідності досягнення дипломатичного рішення на основі мудрості та діалогу, припинення військових дій та роботи над досягненням політико-дипломатичного врегулювання, враховуючи наслідки кризи в Україні, підкресливши, що криза вплинула на Єгипет у сфері продовольчої безпеки, енергетики та глобальної інфляції.

  4. Шукрі зазначив, що обговорювалося палестинське питання та необхідність активізації дводержавного рішення та продовження спільної роботи з відновлення законних прав палестинців шляхом створення незалежної Держави Палестина на кордонах 4 червня 1967 року, підкреслюючи ситуацію в Лівії, Сирії та Іраку та необхідність відновлення безпеки та стабільності в арабському регіоні та на міжнародному рівні, посилаючись на зв’язки Єгипту з угрупованням БРІКС, Шанхайською ініціативою та координацією в міжнародних організаціях.

  5. Лавров вказав на важливість знешкодження українською стороною мін, встановлених нею в портах для забезпечення проходу продовольчих суден.

  6. Лавров вказав на необхідність забезпечити, щоб жодна зброя не потрапила на українську сторону під час руху продовольства.

  7. Лавров підкреслив, що найближчим часом неможливо відновити переговори між Москвою та Києвом у розширеному форматі, пояснивши, що переговорів не буде, поки Україна не переконає нас, що жодні країни Заходу не будуть втручатися в поточний конфлікт і вибір за Україною, підкреслюючи, що його країна усвідомлює горизонти цієї кризи, і коли вона закінчиться

  8. Він розкритикував дзвінки західних країн арабським чиновникам з вимогами не фотографуватися з будь-яким російським чиновником або не підписувати спільні угоди з Москвою.

  9. Шукрі зазначив, що Єгипет будує свої відносини з міжнародними партнерами на взаємній повазі, невтручанні та досягненні спільних інтересів, підкресливши, що Африканський Союз також має відносини з низкою країн і міжнародних організацій у рамках спільних інтересів. Політика, яку проводить Союз для досягнення стабільності, безпеки, координації та комунікації в рамках виконання своєї міжнародної та регіональної ролі.

  10. Лавров підкреслив, що форум Африка-Росія відбудеться в середині наступного року за участю ряду африканських країн, і зараз йде підготовка до цього саміту і повне узгодження його порядку денного серед технічних комітетів, зазначивши, що він перебуває в африканському турі для просування спільного саміту між Москвою та африканськими країнами, вказуючи, що деякі з тем, які будуть обговорюватися під час форуму, включають енергетику, природні ресурси, регіональну безпеку, освіту та культуру.

  11. Лавров дав зрозуміти, що не зможе коментувати занепокоєність США щодо розширення співпраці між Росією та африканськими країнами, підкресливши, що відносини між двома сторонами є історичними і тривають роками, підкресливши, що Москва допомогла низці африканських країн отримати незалежність, зазначивши, що Вашингтон вважає себе світовим лідером і хоче контролювати відносини між двома країнами, додавши: «Я запрошую їх зайнятися іншими справами».

  12. Лавров також підтвердив конструктивний діалог з президентом Абделем Фаттахом ас-Сісі, висловивши задоволення рівнем відносин між Єгиптом і РФ, зазначивши, що відносини між Каїром і Москвою значно прогресують і є згода на низку регіональних та міжнародних проектів.

  13. Лавров зазначив, що Єгипет підкреслив необхідність політичного вирішення української кризи, підкресливши, що Москва стурбована насамперед наданням законних прав російським народам у цьому регіоні та забезпеченням безпеки, пояснивши, що його країна вжила спільних заходів для з’ясування справжньої картини того, що відбувається в регіоні, зазначивши, що його дискусія з міністром Шукрі торкнулася співпраці між Росією та Лігою арабських держав після періоду перерви в проведенні прямих зустрічей через пандемію.

  14. Лавров підкреслив, що продовольча криза та пандемія є помилками західних країн, зазначивши, що його країна не вимагає скасування санкцій і буде розвивати свою економіку, пояснивши, що західні країни повинні відмовитися від своєї практики, яка спричинила продовольчу кризу, підкресливши, важливість не запроваджувати санкції проти російських компаній з виробництва харчових продуктів і добрив, а також деяких банків, проти яких ввели санкції, зазначивши, що країни Заходу перешкоджають виходу російських суден із портів і навпаки, пояснивши, що його країна підтримує ініціативу секретаря ООН, Генерала Антоніу Гутерреша, і знято блокаду українських портів, а інша частина має зняти санкції на російську пшеницю, на яку ввели санкції західні країни .

  15. Лавров підкреслив, що його країна вже два місяці закликає відкрити безпечний прохід із Чорного моря в протоку Босфор, який гарантуватиме надходження продовольства за умови, що українська сторона прибере міни, встановлені нею в портах, зазначивши, що його країна кілька місяців займається розмінуванням, і ніхто цього не робить. Ми не робимо жодних провокацій щодо транспортування продуктів харчування.

  16. Лавров пояснив, що торговельний баланс між Каїром і Москвою зріс приблизно до 4 мільярдів доларів, зазначивши, що спільна комісія Каїра і Москви, яка незабаром відбудеться в Каїрі, була добре підготовлена, щоб вжити всіх заходів для розширення економічних і торгових відносин. між Єгиптом і Росією в усіх сферах .

  17. Лавров зазначив, що в проекті створення АЕС Ель-Дабаа є прогрес, і перший крок зроблено, пояснивши, що з Каїром ведеться конструктивний діалог щодо економічного та промислового співробітництва, і є великий проект постачати вагони до Єгипту у співпраці з Угорщиною, підкресливши, що російські нафтогазові компанії працюють .

  18. Лавров торкнувся зацікавленості своєї країни у виконанні всіх зобов’язань, вказавши на нещодавню телефонну розмову між президентом Абдель Фаттахом ас-Сісі та його російським колегою Путіним і наявність спільного розуміння щодо глобальної кризи, пояснивши, що санкції нав’язані Росії перешкоджають розвитку її відносин з африканськими країнами, підкреслюючи, що було підписано угоду про експорт зерна в Стамбулі, щоб усунути всі перешкоди для російських перевізників, підкреслюючи, що співпраця в галузі вакцин є дуже великою.

  19. Лавров підкреслив, що вони обговорювали проект із виробництва нової вакцини, яка була б ефективною проти корона-мутантів, а також віспи мавп, вказавши на те, що між двома міністерствами охорони здоров’я двох країн існує велика співпраця, підкресливши роль Єгипту в Африці в цілому та Північної Африки зокрема .

  20. Лавров наголосив на необхідності припинення арабо-ізраїльського конфлікту на Близькому Сході та роботи над вирішенням палестинського питання за посередництва Єгипту, підкресливши необхідність створення палестинської держави, рішення про дві держави та виконання резолюцій Ради Безпеки ООН .

  21. Лавров наголосив на необхідності підтримки ООН у врегулюванні ситуації в Лівії, вказавши на важливість підтримки місії ООН у Лівії, а також те, що ці зусилля відбуваються під міжнародною парасолькою, і що всі сторони повинні бути запрошені взяти участь у вирішенні.

  22. Щодо Сирії Лавров підкреслив важливість права сирійського народу вирішувати свою долю та поваги до суверенітету Сирії, посилаючись на нещодавні зустрічі з обговорення врегулювання сирійської кризи, наголосивши на важливості підтримки міжнародним співтовариством вирішення проблеми Сирії та збереження єдності та суверенітету країни, закликаючи до необхідності участі арабів у вирішенні кризи в Сирії.

 

Rostyslav Demchuk

Ну, ось воно і бабахнуло! І я цього вибуху чекав вже роки і думав, що не дочекаюся!

Віка, смали напалмом по зрадниках України!

Вікторія Спартц заявила, що президент України Володимир Зеленський має дати відповіді українському народу, чому голова ОП Андрій Єрмак «створює диктатуру під прикриттям війни».

«Єрмак фактично взяв під свій контроль усі установи та загрожує будь-кому, хто виступає проти уряду, кримінальними справами та в’язницею, а також використовує свої повноваження для усунення політичних опонентів». Написала американський політик, конгресвумен Вікторія Спартц на своїй своїй сторінці інтернет-порталу Конгресу США.

( https://spartz.house.gov/…/congress-must-grow-backbone… ).

І Вікторія Спартц відчула вже ці узурпаторські впливи Андрія Єрмака на собі! «Одна справа, що вони очорнюють мене… Вони вирішили зараз напасти на людей, яким просто «пощастило» зустрітися зі мною в якийсь момент і які не є їхніми політичними маріонетками».

Дуже «тонкий» натяк на «товсті» обставини! Свавілля і гоніння щодо Геннадія Корбана!

Спартц також заявила, що під лише під її тиском і тиском США «Київ нарешті розпочав якісь дії щодо роботи антикорупційної прокуратури, яку ОП затягував майже два роки».

Вікторія Спартц переконана, що не важливо, чим мотивовані дії Єрмака, але вони «несуть загрозу нацбезпеці України». І Зеленський має дати відповіді Конгресу, якщо він хоче, щоб американський народ довіряв і підтримував його: «Інакше ми створюємо можливість для створення в Україні диктатури».

При цьому вона заявила, що зазнає нападів з боку еліти зовнішньополітичного істеблішменту через свої заяви.

(Размещено в 7:00)

Тарас Загородній

Рубрика «Ибо не фиг с шулером говорить»

Вчера Турция решила прикрыть Россию, заявив, что Одесский порт бомбил неизвестно кто, со ссылкой на ….Минобороны РФ.

Сегодня РФ повозила Турцию мордой об стол, открыто признав, что это были они. Новость считаю очень хорошей, которая доказывает, что Россия невменяема при любых раскладах и разговаривать с ней можно только в режиме «битиЕ определяет сознание»

 

Альфред Кох

Прошло уже пять месяцев как началась война. Сегодня российский МИД устами Марии Захаровой все-таки подтвердил, что вчерашний обстрел одесского порта — это дело рук российских военных. Этим сообщением они окончательно все запутали и подозрения в их невменяемости переросли в уверенность.

Мало этого. Они еще выставили дураком турецкого министра обороны, который вчера, ссылаясь на «честное слово» российских генералов, пытался всех уверить, что это не дело рук путинских вояк. Вообще, конечно, неблагодарное это занятие — выступать гарантом договоренностей с путинской Россией. Бедный, бедный Эрдоган! Сколько еще ждет его сюрпризов на этом тернистом пути…

Впрочем, он единственный пока умеет себя вести с Путиным так, как другие не решаются: опаздывает на встречи, безнаказанно сбивает российские истребители, закрывает для путинских военных кораблей проливы, покупает у Путина С-400 и при этом поставляет Украине беспилотники.

Причем особый цимес в этой ситуации состоит в том, что эти беспилотники производит фирма его собственного зятя. То есть тут есть и такой аспект: косвенно Эрдоган имеет еще и доход от этого. То есть он измывается над Путиным с особым цинизмом.

А Путин все терпит. И ищет встреч с ним. И улыбается, и ручку трясет, и фотографируется вдвоем… Вот как с ним надо. И нечего названивать как Макрон, нечего унижаться, уговаривать. Впрочем, Макрон уже, похоже, прекратил эти бесплодные усилия…

А на фронте все встало. Прямо по ремарковской формуле: «На Западном фронте без перемен». Призрак позиционной войны летает над окопами. Не исключено, что это и есть цель Путина. Встать, упереться рогом там, где он сейчас стоит, и перевести конфликт в спящую фазу. В т. н. «конфликт малой интенсивности».

Разрушить этот его план могут только ВСУ. И только стремительным контрнаступлением. И все уже даже знают где это все будет происходить: на правом берегу Днепра, в Херсонской области. И даже более-менее понятно когда: в августе. Потому, что на сентябрь, вроде бы, оккупанты наметили проведение референдумов на территории Херсонской и Запорожской областей. И этот их план необходимо сорвать.

И кажется, весь мир замер в ожидании новостей с Юга Украины. И я даже опасаюсь: а правильно ли это вот так открыто анонсировать свое наступление? Вряд ли российские генералы сидят сложа руки и ждут, когда ВСУ начнут свое наступление. Наверное, они как-то к нему готовятся. Ну, я не знаю: окопы роют, минные поля устанавливают, что там еще можно придумать? Я не военный человек, мне трудно все это правильно сформулировать.

И все-таки у нас нет полной картины по путинским резервам. Если верить украинским источникам (которые, в принципе подтверждаются и западными специалистами), то его резервы на исходе. Особенно — людские. Да и с вооружением (особенно — современным) у него все тоже обстоит не блестяще.

И что, если он хочет продолжать войну и, тем более, достичь какого-то заметного результата, ему без всеобщей мобилизации не обойтись. С учетом тех потерь, которые россияне уже понесли (даже по самым скромным оценкам — не менее 15 тыс. только убитыми. То есть столько же, сколько за 10 лет в Афганистане), количество желающих добровольно пойти в эту мясорубку стремительно уменьшается. И, следовательно, ему нужен принудительный призыв по схеме «священного долга» и прочей мрачной херни.

Давно известно: когда государство хочет, чтобы ты за него умер, оно называет себя родиной. И сообщает тебе, что у тебя перед ней есть незакрытый должок. Вот Путин скоро и напомнит дорогим россиянам о том, что у них есть перед ним долг пострашнее ипотеки…

Одно дело — долг защищать свой дом, свою семью, свою свободу. Его я еще могу понять. Хотя, я бы не называл это долгом. Здесь, на мой взгляд, больше подходит слово «честь». Но откуда взялся у обычного россиянина долг перед Путиным пойти и сдохнуть в Украине? В чужой стране, которая никак не угрожала (и не могла угрожать!) ни России в целом, ни его семье и его свободе, в частности.

Умереть по капризу пресытившегося маразматика, играющего жизнями тысяч людей как будто это и не люди вовсе, а оловянные солдатики или вообще персонажи компьютерной игры «Построй себе империю». Умереть за его завиральные идеи про «сферы влияния» и «приоритет национальной безопасности». Умереть в 21 веке как будто ты не свободный гражданин, чьи права защищены Конституцией, а бессловесный раб, находящийся в полной собственности вздорного и драчливого феодала.

Нет, я решительно не понимаю мотивации путинского войска. Что они думают вот этой ночью, сидя в окопах? Что заставляет их находится в этой бескрайней украинской степи, в этом Диком Поле, по которому уже два тысячелетия бегают разные народы туда-сюда… Сидеть и ждать, когда придут совсем незнакомые тебе, такие же как ты солдаты и тебя убьют. Или ты их убьешь. Или вы все друг друга убьете.

Зачем? Чтобы что? Кому от этого станет хорошо? Путину? И все? И из-за этого весь этот сыр-бор? Чтобы ему одному как-то там в животике потеплело? Вот эти вот мертвые русские мальчики с глазами, выклеванными воронами — они разве не в счет? Разве им не должно тоже быть хорошо? И почему их «хорошо» значит меньше, чем «хорошо» Путина?

Только не надо меня убеждать, что им хорошо, ладно? Что они погибли, осознавая свою высокую миссию, как защитники Отечества. Они умерли страшно и тяжело. Сгорели, истекли кровью, разлетелись на маленькие кусочки. Это были те самые мальчики, которых мы встречали на улицах, которым мама покупала мороженное, на них были смешные дешевые сандалики, и они мечтали скорее стать взрослыми и быть большими и сильными как папа.

И вот какой-то семидесятилетний дед послал их умереть за него и за его власть. И они пошли и умерли. А он остался жить. И еще долго будет жить. А они — нет. Их уже не будет. Их скоро забудут. Даже их матери и отцы. Они превратились в белых «жигулей» … Сколько тому «жигулю» срок? Максимум десять лет — и потом в металлолом… И все, даже и последняя память о них раствориться без следа.

А те, что еще тысячами лежат в украинской степи, полусгнившие, растасканные мышами и птицами, уже почти слившиеся с землей, от них даже и «жигуля» не будет. Пропали люди. Без вести. И никому нет до них дела.

Россияне радуются какая красивая Москва. Как здесь все чисто и богато. Как совсем не чувствуется война. И как хорошо, что можно о ней не думать, а выпить иван-чаю в кафе на Патриках…

Очень мне хочется, чтобы все это закончилось. А для этого нужно сильно постараться. И прежде всего — украинским солдатам. А уж во вторую очередь — всем нам, кто как может противостоит Путину и его банде.

И пусть нас греет сознание того, что наше дело — правое, враг будет разбит и победа будет за нами.

Слава Украине!

 

Мурлокотан Паштетофф-сосискин

За резерви й не тільки…

Командування військ противника продовжує заходи із перегруппування своїх військ на визначених операційних напрямках та створення відповідних угрупувань. Так, впродовж останніх 3-х днів з району «відновлення» у Білгородської області до місць бойового призначення на територію України вибуло не меньш як 5 БТГр противника (принаймні одна з них — танкова). Це були підрозділи переважно 29-ї ЗВА східного військового округу.

Загалом,  у зв’язку з цим було зафіксовано перекидання до 70-72 танків, 120-125 одиниць ББМ, 30-32 одиниць 122-мм та 152-мм артилерии (САУ та артилерійських гармат, що буксируються), 10-12 самохідних засобів ППО поля бою,  а також 67-70 одиниць автомобільної та спеціальної техники.

Судячи зі всього, це максимум сил та засобів, яким російське військове командування спроможне на нинішньому етапі реально підсилити свої війська, які оперують в Україні — як у Східній операційній зоні, так й на Півдні…

У свою чергу, формування стратегічних та оперативних резервів на росії також продовжується із великими труднощами. Так, наприклад, за планами російського військового командування 3-й АК ЗВО (п. Муліно) у складі  6 мсд у складі 10 тп, 54, 55 мсп, 27 ап; 72 омсбр, 17 абр великої потужності, 44 кп ППО, 52 озрдн, 148 крц, 9 ор СпП, 38 оісб, 8 ор РХБЗ, 8 обу і 154 орвб, загальною чисельністю особового складу до 15-16 тисяч в\сл… повинен набути оперативної готовності до середини серпня . Але на сьогоднішній день, на доукомплектування та формування з’єднань, частин та підрозділів цього корпусу поступило всього лише 5500 російських військовослужбовців… що не тільки не сприяє повноціній бойовій підготовці військ «корпусу» та їхньому бойовому злагодженню, а просто, взагалі, ставить питання про боєздатність его окремих частин та підрозділів.

Дуже схожа ситуація й у інших «резервних» корпусах, що нині формуються на основі інших російських військових округів у відповідності до директиви гш зс рф про розгортання «стратегічних та оперативних резервів». За своєю реальною бойовою потужністю ці «корпуса» скоріше дорівнюють 1-2-м бригадам, ніж відповідають терміну «армійський корпус», або навіть «дивізія»…

В таких умовах, російське військове командування вирішило використовувати ці «корпуси» в якості своєрідних центрів комплектування «маршевого поповнення» для вже діючих на території України частин та з’єднань. «Корпуса», по суті стали базою для формування та укомплектування окремих БТГр та ТГр, якими поповнються вже розгорнуті в Україні російські угрупування військ.

Единим більш-меньш укомплектованим резервом оперативно-тактичного характеру, який на сьогоднішній день російське військове командування може задіяти швидко та у повному обсязі на тому чи іншому операційному напрямку є 144-а мотострілецька дивізія 20-ї ЗВА Західного військового округу, розгорнута нині південно-західніше Білгорода, біля кордону з Україною, на Харьківському напрямку.

Головна причина того, що російське військове командування до сих пір не ввело цю дивізію у бій на тому чи іншому операційному напрямку, як своєрідний «вирішальний фактор», на мій суб’єктивний погляд, полягає в тому, що це з’єднання, по суті, є таким собі «недоторканим запасом» (НЗ) російського війська, яке його командування наважиться «сунути у справу» лише у випадку дуже «крайньої необхідності». Погодьтеся, як розмір цього НЗ, так й реальні його спроможності, красномовно свідчать про те, що про реальне формування вагомих НОВИХ стратегічних, або оперативних резервів «на росії» сьогодні казати важко… Живої сили та ОВТ вистачає лише на тактичні, або певною мірою, на оперативно-тактичні резерви….

Так, частина угрупувань російських військ, які оперують на тих чи інших напрямках в Україні дійсно відведенна на «відновлення боєздатності» і формально перебуває у резерві. Наприклад, в угрупуванні «Изюм» це до 10-и БТГр, в угрупуванні «Восток» — до 9-и БТГр.

Але, у зв’язку з цим варто зрозуміти, що ці підрозділи навряд чи можливо дійсно вважати оперативним резервом, навіть у тактичному сенсі це також виглядає, м’яко кажучи, дуже спірно. Адже вивід їх із першої лінії власне зони бойовихї дій означає, що вони понесли втрати від 40% до 60%. особового складу та штатного ОВТ… і іхне подальше використання в тому «форматі», в якому вони були введені у бій раніше — стало просто неможливим…

Так, перебування «у резерві» на «відновленні боєздатності» передбачає поповнення цих підрозділів живою силою та ОВТ до норм і стандартів, які б бодай мінімально відповідали би вимогам терміну «боєздатні». І російське військове командування, у відповідності з цими вимогами, намагається регулярно поповнювати ці підрозділи особовим складом та ОВТ, прагнучи поступово довести таки їх до рівня «боєздатний резерв».

Але темпи цього «відновлення» виведенних у резерв батальйоних тактичних та тактичних груп зс рф, на сьогоднішній день, просто не сприяють прискоренню цього процесу до того рівня, який би дозволив підтримувати наступальний потенціал основних угрупувань російських військ на стабільно високих позначках.

Відбувається це через 2 основні причини.

Перша причина — це той факт, що поповнювати «людьми та технікою» треба не тільки власне цей, постійно зростаючий «проблемно-боєздатний резерв», а й ті БТГр\ТГр, які вже втягнуті у напруженні бої безпосередньо на першій лінії, але яки поки що не втратили боєздатність і щоб цього не сталося в подальшому їх також потрібно поповнювати, причому прямо на передовій і РЕГУЛЯРНО…

Друга причина — вагому частку цього «резерву», причому саме ту, яка наближається якраз до рівня «відновлення боєздатності», командуванню військ противника, так чи інакше, доводиться через реальну обстановку на фронті та необхідність виконувати накази свого політичного керівництва, повертати у «першу лінію» поза всяких планів та графіків відновлення, не дав можливості «відновитися в повній мірі», що означае нові втрати… живої сили та ОВТ.

Таким чином, стає зрозуміло, що прагнучи зберегти кількість основної маси своїх «тактичних юнітів» у стані «відповідної боєздатності», російське військове командування просто вимушене нарощувати темпи й обсяги поповнення їх особовим складом та ОВТ…

У цьому сенсі, дехто схильний вважати, що у росіян достатньо ресурсів, людей та ОВТ, щоб ОДНОЧАСНО поповнювати й перших, і других (зберігаючи таким чином високий наступальний потенціал своїх угруповань військ),  і навіть паралельно з цим формувати стратегічні та оперативні резерви «другої черги», так би мовити «на майбутне».

Цілком можливо, що так і є…

Поки що…

Але жорстка реалість війни переконливо свідчить, що все ж-таки спроможності нинішнього кремлівського режиму у цій сфері — не безкінечні…

Більше того, останнім часом достатньо вагомо у це питання «втручається» такий важливий фактор, як ЯКІСТЬ поповнення російських резервів різного рівня…

Коли ви преходите до вербування кримінальників у лави «освободителей», розконсервуєте танки та ББМ 60-х-70-х років розробки та виробництва, або саджаєте за штурвали літаків 60-річних пенсіонерів-пілотів… а рівень озброєння та оснащення ваших підрозділів «мобілізаційного резерву» армійських корпусів БомбасУ відповідає рівню десь кінця Другої Світової війни… то казати про повноцінне «відновлення боєздатності» власних ударних угрупувань військ,  доводиться з певною долею обережності та умовності…

Лише один приклад…

Дві батальойонні тактичні групи (БТГр) двох мотосрілецьких бригад зі складу Центрального військового округу (ЦВО) зс рф, які нині відведені «на відновлення боєздатності» у Білгородську обл рф, замість «штатних» та опанованих раніше особовим складом БМП-2 та БМП-3, втрачених у боях на Славянському напрямку, сьогодні отримують старі БМП-1 та «маталиги» (МТ-ЛБ) з окружних баз зберігання. Замість танків Т-80БВ та Т-80БВМ… на відновлення їм почали поступати танки Т-72 перших модифікацій, причому місцями навіть без динамічного захисту.

І таке інше…

Про формування, наприклад, «резервних танкових рот» на архаїчних Т-62, які нині противник достатньо активно ВЖЕ застосовує на Запоріжському та Криворіжскому напрямках, причому кількість такої техніки у підрозділах противника їде вже на десятки одиниць, я навіть не згадую….

Отже, підсуміємо…

Я регулярно у коментарях під своїми постами натикаюся на зяви штибу «… заліза та м’яса у рашистів вистачає, а їхне командування за ціною не постоїть…». Зазвичай, такі коментарі слугують таким собі «вагомим» аргументом у черговому «зрадойобстві» того чи іншого читача. Мовляв, хулі ви тут нам якусь херню товмачите, коли росіяни нас тупо «м’ясом та залізом» закидують… і кінця краю цьому поки не видно…

Тож, щоб регулярно не повторюватись… відповім тут й зараз.

Безперервно укладати по 10-11 тисяч тушок за районні центри України російське військове командування, звичайно, може… Ба , навіть, воно дійсно так й робить. ПОКИ ЩО…

Однак, ця методолгія сама по собі не бескінечна та не безвідмовна у своєму застосуванні… особливо тоді, коли ваша «косоока та криворука», але дуже «масована», артилерія, в силу різних обставин, починає втрачати можливість безнаказано засипати все навкруги у промислових обсягах їржаво-вибуховим залізом (слава святому Хаймарсу)… А ресурси, щодо поповнення власного війська… у порівнянні із наростаючими темпами допомоги вашему ворогу з боку усього іншого цивілізованого світу, явно програють у довготривалій перспективі.

В такому разі, темпи утілізації ваших «мотострілецьких та танкових» БТГр безпосередньо на полі бою різко підвищуються… й цілком ймовірно, що в один прекрасний момент вони можуть «перекрити» темпи «відновлення боєздатності» та обсяги формування ваших «нових-старих» резервів…

Більше того, навіть якщо допустити, що особовий склад військ противника несповна розуму й не в змозі співставити події, які вже трапляються, із можливими наслідками у рамках причино-наслідкових зв’язків… то у твариному інстикті самозбереження йому навряд чи можливо відмовити…

Зростаючи кількість так званих «відмовників» у лавах кадрових російських військ, яка ДУЖЕ СУТТЄВО ускладнює російському військовому командуванню всі ці процеси по «відновленню боєздатності», а тако ж «формуванню нових резервів»,  взялася не сама по собі. Вона явно базується на якихось взаємопов’язаних подіях…

Наприклад, на дуже високому рівні вірогідності «упокоится с миром где-то в перелеске под Славянском», або ж повернуться у рідні єбеня без повного набору кінцівок… Думаєте усьому цьому стаду, яке женуть «за 200 тисяч» на укріплені позиції української піхоти  на це повністю начхати? Дуже сумніваюсь…

Тому, я рекомендую черговому «коментатору», який забажає в черговий раз «звернути мою увагу» на бескінечність та всеосяжність спроможностей росії «кидати у горнило війни» своїх громадян тисяча за тисячею… не витрачати зайвий раз свій та мій час…

Я «в курсі дела»…

але я також «в курсі дела» про методологію та сучасні способи… зупинки цих натовпів та стадів. Головний сенс тут навіть не реальна їхня зупинка — а наочна демонстрація їм НЕВІДВОРОТНОСТІ загибелі на полі бою…

Причому, чим переконливіше та красномовніше — тим краще… «Святі» Хаймарси та «три сокири» з керованими снарядами, не кажучи вже про «панцегаубице-2000 із смарт-снарядами»… у цьому сенсі дуже ефективні.

3 оценки, среднее: 5,00 из 53 оценки, среднее: 5,00 из 53 оценки, среднее: 5,00 из 53 оценки, среднее: 5,00 из 53 оценки, среднее: 5,00 из 5 (3 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.
Загрузка...

Комментарии читателей статьи "BloggoDay 25 Jule: Russian Invasion of Ukraine"

  • Оставьте первый комментарий - автор старался

Добавить комментарий