BloggoDay 25 Oktober: Russian Invasion of Ukraine

Дайджест 25 жовтня 2022 р.

(Оновлено 18:00)

Мурлокотан Паштетофф-сосискин

Під час фільтраціоних заходів у Ізюмському районі Харківської області, представники Національної поліції (НП) України виявили дуже й дуже цікаву знахідку…

В одній з будівль, у підвальному приміщенні були закопані 13 (ТРИНАДЦЯТЬ) мішків, Карл!!!… із службовою та таємною документацією російських військових та спеціальних служб… що активно діяли на території району у період окупації.

Судячи зі всього, росіяни в ході свого стрімкого відступу з Ізюма, не мали часу на сортування та евакуацію цього цінного вантажу… Тому вирішили прикопати його у одному з непримітних підвалів, до кращих для них часів, сподіваючись пізніше, непомітно… або вивезти його, або знищити…

Так ось, серед цього справжнього кладу із ДУЖЕ детальними топографічними мапами Ізюмського району та й загалом Харьківської області із прокладеними маршрутами руху, обліком особового складу тих чи інших частин, підрозділів та структурних відділів окупантів (як армійських, так й «спеціальних» служб), бойових наказів та розпоряджень… були виявлені ДУЖЕ цікаві списки…

А саме…

— документи та поіменні списки представників місцевої української влади…

— працівників комунальних підприємств, медичних та освітніх закладів

— ВСІХ працівників МВС, СБУ…

— ВСІХ представників бізнесу (навіть, дрібного)

— ВСІХ представників суспільно-політичних та громадських рухів, які діяли на території району ДО окупації…

— дуже детальний та грунтовний облік про-українських активістів та ветеранів АТО і ООС… із вказанням місця реестрації та проживання… а іноді й номерів особистих телефонів…

— повний та детальний опис (із вказанням точно місця розташування) основних та більш-менш значущих об’єктів місцевої соціальної, комерційної та критичної інфраструктур

і т.д….

Іншими словами, окупаційна влада мала повний і грунтовний розклад по Ізюмському району Харьківської області… І судячи зі всього, це, скоріш за все, НЕ ВИКЛЮЧЕННЯ, а закономірність…

Тобто, ворог, займаючи ти чи інші території України, як правило, ВЖЕ мав такі «загальні розклади» по кожному регіону, області та району нашої країни…

В мене постає одне цікаве питання…

Завдяки чому, або кому… ворог отримав доступ до найбільш актуальних баз даних нашої держави….? І як сі трапилось…?

(Оновлено 16:00)

«Planeta.Press»

Егор Чернев, замглавы Комитета Верховной Рады по вопросам нацбезопасности, обороны и разведки

Путин и его режим должны смириться: уничтожить Украину никто не позволит

О возможном вступлении США в войну на стороне Украины синхронно заявили экс-директор Центрального разведывательного управления США Дэвид Петреус и представители американской 101 воздушно-десантной дивизии, дислоцированной в Румынии.

Это четкий сигнал Кремлю о том, что Соединенные Штаты и их союзники не потерпят эскалацию, которая могла бы подвергнуть сомнению победу Украины. И что российский президент Владимир Путин должен смириться с тем, что уничтожить нас ему никто не позволит.

Поводом для жесткого ответа со стороны США может стать вступление в войну нового государства – Беларуси, ядерный удар России по территории Украины или создание Кремлем масштабной катастрофы на Запорожской атомной электростанции либо дамбах Днепровского каскада.

Все это значительно усложнит для нас ведение войны и потребует экстренных мер со стороны союзников.

И союзники, как видим, начинают постепенно готовиться.

На НАТО, к сожалению, надежд нет – большинство стран не готовы к обострению и даже предлагают идти на переговоры, как это делает канцлер Германии Олаф Шольц. Но США, Британия и ряд наших ближайших европейских друзей будут стоять за нас до конца.

Ведь наше поражение будет означать не только конец гегемонии демократического мира, но и вполне реальную потерю государственности многими странами Европы.

Мир на большой скорости движется к развязке. Но победа в конце концов будет за нами.

(Оновлено 15:00)

Агія Загребельська

1. Кремль 24 жовтня посилював свою інформаційну операцію зі звинувачення України у підготовці фальшивої атаки із застосуванням брудної бомби другий день поспіль.

Начальник Генштабу Росії Валерій Герасімов 24 жовтня окремо зателефонував своїм колегам із Великобританії та США з приводу «ситуації, пов’язаної з можливим застосуванням Україною брудної бомби» (звичайний вибуховий пристрій з радіоактивним матеріалом, який не є ядерною зброєю).

23 жовтня міністр оборони Росії Сергій Шойгу зробив аналогічні дзвінки своїм колегам із США, Великобританії, Франції та Туреччини.

Командувач військами радіаційного, хімічного та біологічного захисту Росії генерал-лейтенант Ігор Кірілов провів 24 жовтня тривалий брифінг, звинувативши Україну у плануванні провокації під фальшивим прапором з використанням брудної бомби, щоб звинуватити Росію у вибуху малопотужної ядерної зброї в Україні.

Російські військові блогери роздмухують цю інформаційну операцію.

ISW вважає, що Кремль навряд чи готує неминучу атаку «брудною бомбою» під фальшивим прапором.

2. Російські сили завдавали повітряних, ракетних і безпілотних ударів по об’єктах в Україні помітно повільнішими темпами, ніж у попередні дні.

24 жовтня Генштаб ЗС України повідомив, що російські війська завдали 2 ракетних та 28 авіаційних ударів, а 23 жовтня українські сили збили 16 безпілотників «Шахед-136».

Більш повільний темп російських повітряних, ракетних та безпілотних ударів, можливо, відображає зменшення запасів ракет та безпілотників та обмежену ефективність ударів щодо досягнення стратегічних військових цілей Росії.

3. Начальник Управління військової розвідки (ГУР) України генерал-майор Кирило Буданов заявив 24 жовтня, що вплив російських терористів на критично важливі об’єкти української інфраструктури слабшає, так як російські сили продовжують виснажувати свій обмежений арсенал крилатих ракет.

Буданов заявив, що російські сили перестали завдавати ударів по військовій інфраструктурі України, натомість націлившись на цивільну інфраструктуру, щоб викликати паніку та страх в українців.

Однак Буданов зазначив, що російські сили зазнають невдачі, оскільки українці краще підготовлені до стратегічних бомбардувань, ніж на початку війни.

Буданов заявив, що російські сили використали більшу частину свого арсеналу крилатих ракет, і в них залишилося лише 13 відсотків їхніх довоєнних «Іскандерів», 43 відсотка «Калібрів» та 45 відсотків довоєнних запасів Х-101 та Х-555, підтверджуючи попередні звіти ISW про виснаження російських запасів високоточних боєприпасів.

Буданов зазначив, що російським крилатим ракетам не вистачає точності, оскільки ракета, яка, ймовірно, призначалася для ураження будівлі Служби безпеки України у Києві, не влучила у ціль на 800 метрів.

Буданов заявив, що скорочення поставок крилатих ракет в Росії змушує російських військових покладатися на іранські безпілотники, але іранські постачальники відправляють лише по 300 безпілотників за партію і що виробництво їх займає багато часу.

Буданов заявив, що українська ППО збила 70 відсотків усіх безпілотників «Шахед-136», у тому числі 222 із 330, які вже використала Росія.

Неможливо оцінити, якою мірою триваючі заворушення і зростаючі страйки в Ірані можуть перешкодити Тегерану виробляти і постачати безпілотники в Росію.

4. За словами Буданова, анексія президентом Росії Володимиром Путіним чотирьох українських областей 30 вересня спровокувала розкол у Кремлі, який, ймовірно, посилюватиметься в міру того, як Україна звільняє нові території.

Буданов заявив, що кремлівські еліти значною мірою не підтримали рішення Путіна анексувати Херсонську, Запорізьку, Донецьку та Луганську області до того, як ці території були закріплені, що спонукало багатьох офіційних осіб зв’язатися зі своїми західними колегами, щоб висловити свою незацікавленість у продовженні війни в Україні.

Буданов стверджував, що деякі кремлівські чиновники почали виступати за переговори з Україною перед своїми західними колегами, тоді як російське військово-політичне керівництво готувало ракетні удари, щоб залякати українців та змусити їх розпочати переговори.

Заява Буданова узгоджується з потоком західних повідомлень про пряму критику Путіна в Кремлі менш ніж через тиждень після оголошення анексії приблизно 6 жовтня.

Telegram-канали, пов’язані з «Групою Вагнера», також відзначили появу в Кремлі провоєнних і переговорних фракцій у ті ж строки.

Хазяїн «Групи «Вагнер» Євген Пригожин відтоді постійно посилається на розкол усередині Кремля, навіть прямо заявляючи, що він є частиною фракції «війна до перемоги».

Ці спостереження підвищують ймовірність того, що натяки інсайдерів на готовність Кремля розпочати серйозні переговори можуть не відображати власні погляди Путіна або будь-які рішення, які він прийняв, а натомість можуть бути частиною зусиль тих, хто програв внутрішню суперечку з ним, щоб переконати Захід та Україну піти на поступки, сподіваючись схилити його до своєї точки зору.

5. Пригожин продовжує накопичувати владу та створює військову структуру, паралельну Збройним силам Росії, яка може становити загрозу для правління Путіна — принаймні в інформаційному просторі.

Російські блогери повідомили, що Пригожин спонсорує формування вагнерівського добровольчого батальйону, завербованого російським військовим злочинцем і колишнім офіцером Федеральної служби безпеки Ігорем Гіркіним.

Гіркін — затятий критик російського вищого військового командування і помітна постать серед російських ультранаціоналістів, які брали участь в анексії Криму та незаконному захопленні Росією української території на Донбасі 2014 року.

Блогери відзначають, що структура Збройних сил Росії давно не дозволяє Гіркіну сформувати власний добровольчий батальйон через відсутність постачання та інші бюрократичні обмеження, а Пригожин може дозволити собі розкіш керувати силами «Вагнера» без прямого контролю Міноборони Росії.

Блогери також зазначили, що співпраця Пригожина та Гіркіна, ймовірно, робить великий націоналістичний електорат доступним для Пригожина на підтримку його максималістських цілей у війні в Україні.

6. Пригожин займає унікально вигідне становище у російській структурі та інформаційному просторі, що дозволяє йому розширювати свій електорат у Росії з більшою готовністю, ніж опальне російське вище військове командування.

Пригожин може вільно рекламувати себе та свої сили, одночасно критикуючи кремлівських чиновників чи Збройні сили Росії, не побоюючись опору.

Путін залежить від сил «Вагнера» в Бахмуті і, ймовірно, намагається утихомирити Пригожина, незважаючи на те, що той підриває звичайну російську армію.

Пригожин, наприклад, саркастично заявив в інтерв’ю, що він будує «лінію «Вагнера», щоб російські Збройні Сили, які «ховаються за спинами «Вагнера», відчували себе у безпеці.

Пригожин також часто критикує російських військових в інтерв’ю російським онлайн-виданням і в Telegram-каналах, пов’язаних з «Вагнером», що дозволяє йому досягати і взаємодіяти з аудиторією, недоступною для МО РФ, яке обмежене у своїх публічних заявах та засобах зв’язку.

Пригожин також виграє від того, що він не займає офіційну відповідальну посаду.

Він не командує жодним напрямом в Україні і не відповідає за будь-яку велику бюрократичну роботу.

Він може вільно критикувати тих, хто обіймає керівні посади, не побоюючись, що хтось може вказати на щось, за що він був безпосередньо відповідальним, чого він не зміг досягти.

7. Пригожин, мабуть, дистанціювався від такого ж самого ватажка, чеченського лідера Рамзана Кадирова, після того, як їх спільна критика російського вищого військового командування 1 жовтня привернула велику увагу.

Цей риторичний зсув може вказувати на те, що Кадиров втрачає вплив і статус і може боятися втратити свій контроль над Чеченською Республікою на тлі зростаючого несхвалення чеченською громадськістю його вимог підтримки путінської війни.

8. Расизм і нетерпимість продовжують переслідувати російські Збройні сили, збільшуючи вірогідність етнічних конфліктів.

На кадрах із російських соціальних мереж видно, як російський офіцер б’є солдата-мусульманина за спробу помолитися у визначений час.

Хоча російські блогери заперечували справжність відеозапису, попередні випадки насильства за релігійною чи етнічною ознакою, такі як стрілянина на полігоні в Бєлгородській області 15 жовтня, вказують на те, що такі проблеми з часом будуть посилюватися.

Расова та релігійна напруженість також може допомогти пояснити відносне затишшя Кадирова та явне відчуження Пригожина від нього.

9. Російські сили, мабуть, готуються захищати місто Херсон і не повністю відводяться з північної частину Херсонської області, попри раніше підтверджені повідомлення виведення деяких російських підрозділів.

24 жовтня Буданов заявив, що російські війська не відступають із Херсона, а готують місто до міських боїв.

Це узгоджується з показниками, які ISW спостерігала наприкінці жовтня.

У нещодавніх повідомленнях про російські військові операції у Херсоні не завжди проводиться досить чітке розмежування між діями у Херсоні та діями у західній частині Херсонської області загалом.

Російські війська розпочали частковий відхід із північного заходу Херсонської області ще під час підготовки до оборони Херсона.

На момент складання цього звіту вони ще не розпочали повного виведення військ із міста чи області.

10. Тим не менш, позиції Росії у північній Херсонщині, ймовірно, не обороноспроможні, а українські війська, ймовірно, захоплять північну частину Херсонської області до кінця 2022 року.

Російський блогер заявив, що здача Росією навіть міста Херсон запізнилася, оскільки спроба утримати місто, швидше за все, призведе до поразки.

Блогер стверджував, що якщо військове командування Росії вирішить вести війну в Україні до переможного кінця, то у здачі Херсона «нічого страшного» у довгостроковій перспективі немає.

Російські військові, ймовірно, не підготували інформаційний простір для військової поразки на Херсонщині станом на 24 жовтня.

Російський блогер написав, що його знайомі російські військові на Херсонщині не хочуть і не планують відступати.

Російські ЗМІ не обговорюють ймовірність великих військових втрат у Херсонській області, окрім популяризації інформаційних операцій про українську атаку під фальшивим прапором на дамбу Каховської ГЕС.

11. Українська розвідка повідомила, що станом на 24 жовтня російські війська ще не заклали достатньо вибухівки для повного руйнування греблі ГЕС.

Буданов зауважив, що росіяни підготували ділянки греблі для обмежених вибухів, які не вивільнять усю силу вод водосховища.

Росіяни можуть спробувати пошкодити верхню частину греблі, включаючи дорогу, яка проходить через неї, щоб не дати українцям піти за російськими військами, що відступають, якщо росіяни покинуть західний берег Дніпра.

12. Ключові висновки

Кремль активізував свою інформаційну операцію, щоб другий день поспіль звинуватити Україну у підготовці фальшивої атаки з використанням брудної бомби.

24 жовтня начальник Управління військової розвідки України (ГУР) генерал-майор Кирило Буданов заявив, що вплив російських терористів на критично важливі об’єкти української інфраструктури слабшає.

Анексія президентом Росії Володимиром Путіним чотирьох українських областей 30 вересня спровокувала розкол у Кремлі, який, за словами Буданова, ймовірно, посилюватиметься в міру того, як Україна звільняє нові території.

Пригожин продовжує нарощувати владу та створює паралельну Збройним силам Росії військову структуру, яка може становити загрозу для правління Путіна — принаймні в інформаційному просторі.

Російські сили, ймовірно, готуються до оборони Херсона і не повністю виводяться з північної частини Херсонської області, незважаючи на раніше підтверджені повідомлення про виведення деяких російських підрозділів.

Генштаб ЗС України підтвердив, що українські сили захопили Кармазинівку, М’ясожарівку та Невське на Луганщині та Новосадове на Донеччині.

Губернатор Курської області Роман Старовойт 23 жовтня оголосив про завершення будівництва двох укріплених рубежів оборони на кордоні з Україною — мабуть, це театр безпеки, розрахований на внутрішню російську аудиторію, оскільки небезпеки українського механізованого вторгнення на територію Росії немає.

Хазяїн «Групи «Вагнер» Євген Пригожин визнав повільні темпи наземних операцій «Групи «Вагнер» навколо Бахмута, оскільки російські сили продовжували втрачати позиції поблизу міста.

Українські сили продовжували завдавати ударів по скупченням російських військ біля лінії фронту в Запорізькій області 23–24 жовтня, а 22 жовтня завдали удару по скупченням російських військ і техніки в районі Енергодару.

Поспішні зусилля Росії щодо мобілізації для усунення нестачі особового складу на передовій призвели до канібалізації російських навчальних підрозділів збройних сил і зменшили здатність Росії ефективно навчати і розгортати нові частини, а також укомплектовувати вітчизняні підприємства робочими.

Чиновники окупаційної адміністрації відключили системи зв’язку в Херсоні, намагаючись обмежити повідомлення громадян про російські позиції українським силам напередодні очікуваного наступу України.

Institute for the Study of War

Переклад Августин Волошин

Анатолий Несмиян

Около 30 видных конгрессменов-демократов призвали Байдена к прямым переговорам с Путиным. Впервые члены собственной партии Джо Байдена подтолкнули его к изменению подхода к Украине, сообщает Washington Post.

«Партия мира» точно выбрала момент: для демократов сейчас крайне важна консолидация, так как их шансы выиграть дополнительные выборы и сохранить большинство в палатах Конгресса крайне невелики. В Великобритании тоже своя история: Риши Сунак и сам не выглядит ястребом, и неясно, кого именно он возьмет в кабинет на ключевые должности во внешней политике. Вообще, Сунак — это во многом «темная карта» даже для однопартийцев. На британскую политику, впрочем, это всё влияет не сильно, но в любом случае возникает некая точка неопределенности.

Поэтому и «голуби», и «ястребы» сейчас должны что-то предпринять, чтобы качнуть слегка «зависшую» ситуацию в свою пользу.

Возможностей, как всегда, больше у «ястребов». Они могут сыграть на обострение и создать некую необратимую ситуацию. Задача «голубей» — не дать «ястребам» сыграть на обострение.

В любом случае сейчас возникает настоятельная необходимость что-то предпринять. Что именно — гадать нет никакого смысла, выбор возможностей достаточно широк. Главное — создать некий медийно значимый повод, который вынудит либо продолжить «как есть», либо еще сильнее ввести обстановку в эскалационный тренд.

Понятно, что Кремль крайне нуждается в переговорах. Любых и на любую тему. Провалы по всем направлениям делают его позицию очень слабой, но проблема в том, что если всё будет идти, как идёт, то итогом могут стать не переговоры, а капитуляция, где не будет вообще никакой позиции.

(Оновлено 14:00)

«Деловая столица»

Юрий Вишневский, политический обозреватель

Игра с тройным дном. Как Путин использует фейк об «украинской грязной бомбе»

Кремлю сейчас очень нужен «Карибский кризис-2». И он выбирает способы его создать

Шойгу и российские медиа раздули истерию вокруг «провокации с грязной бомбой», которую якобы готовит Украина. Зачем это Путину? Это игра с двойным или даже тройным дном.

Аргумент для переговоров

Утром 23 октября российское государственное информагентство «РИА Новости» распространило фейк, который тут же подхватили многие другие российские медиа, в том числе государственная телекомпания Russia Today, работающая на зарубежную аудиторию. Ссылаясь на «заслуживающие доверия источники в разных странах», «РИА Новости» заявило, что Киев собирается взорвать на территории своей страны грязную бомбу (то есть обычную бомбу с радиоактивной начинкой) либо маломощный ядерный боеприпас. Дескать, работа над созданием грязной бомбы якобы уже находится на завершающей стадии, одновременно Украина якобы контактирует с Великобританией «по вопросу возможной передачи киевским властям компонентов ядерного оружия».

Зачем понадобился этот фейк, выяснилось уже через несколько часов, когда министр обороны РФ Шойгу стал названивать главам оборонных ведомств Турции, Франции, Великобритании, США с однотипным рассказом о провокации, которую якобы готовит Украина. В ответ министры иностранных дел Франции, Великобритании и США в тот же день, 23 октября, выступили с совместным заявлением, в котором отвергли версию Шойгу.

«Сегодня министры обороны каждой из наших стран поговорили с министром обороны России Сергеем Шойгу по его просьбе. Наши страны ясно дали понять, что все мы отвергаем откровенно ложные утверждения России о том, что Украина готовится применить грязную бомбу на своей территории, — говорится в заявлении. — Мы также отвергаем любой предлог для эскалации со стороны России».

Оперативность, с которой это заявление было написано, согласовано и обнародовано, говорит о том, что в Париже, Лондоне и Вашингтоне увидели необходимость быстро перебить волну, поднятую Russia Today и Шойгу, обратной волной. Очевидно, что Шойгу обзванивал западных коллег не для того, чтобы убедить их в правдивости российского фейка. Особенно по-идиотски звучал, наверное, разговор Шойгу с британским министром обороны Беном Уоллесом. Шойгу нужно было убедить Уоллеса не только в том, что Киев собирается подорвать грязную бомбу, но и в том, что Лондон передал Киеву компоненты ядерного оружия.

Конечно, Шойгу при всей своей альтернативной умственной одаренности не мог рассчитывать на то, что в Париже, Лондоне и Вашингтоне ему поверят. Серия звонков в столицы стран НАТО нужна была ему для того, чтобы сделать фейковую «украинскую провокацию» предметом обсуждения в мировых медиа. Дескать, лучше побыстрее замораживать эту войну, пока не случилось глобального радиоактивного заражения. Заодно это была попытка сыграть на опережение, чтобы отвлечь внимание Запада от обнародованных хакерами документов ядерной программы Ирана, в которых четко видна роль РФ в иранских потугах обзавестись ядерным оружием.

А конечная цель заключалась в том, чтобы ослабить поддержку Украины странами Запада и усилить позиции тех, кто продвигает необходимость переговоров об Украине между Вашингтоном и Москвой и принятия Киевом условий Кремля. Поскольку вся эта информационная операция с участием Russia Today и Шойгу была проведена очень быстро, за один день, можно сделать вывод, что для Путина тема переговоров с Джо Байденом сейчас стала максимально приоритетной.

О том же свидетельствует свежее заявление директора Службы внешней разведки РФ Сергея Нарышкина. Утром 24 октября, открывая выставку, посвященную 60-летию Карибского кризиса, он повторил фейк о том, что Украина хочет обзавестись ядерным оружием. Нарышкин призвал мировое сообщество не допустить этого и сразу же использовал собственный фейк для того, чтобы обосновать необходимость переговоров. «Уроки Карибского кризиса состоят в том, что политические лидеры должны находить в себе силы с тем, чтобы в решении глобальных проблем найти компромисс. Этот компромисс нужен и сегодня», — сказал он.

То есть Путину в самом деле очень невтерпеж поговорить с Байденом. Однако Байден на это не согласится — именно потому, что согласие выглядело бы как признание правдивости российского фейка об «украинской провокации».

Оправдание для отступления

Впрочем, этот фейк рассчитан не только на зарубежную, но и на российскую аудиторию. У Путина сейчас большие проблемы с пропагандистским обеспечением войны и мобилизации. Кремль не нашел способа вызвать в обществе военный энтузиазм. К тому же в последние несколько месяцев российские войска терпят поражения. И это, конечно, не вдохновляет чмобиков (частично мобилизованных) отправляться на фронт.

Вранье о якобы намерении Украины подорвать грязную бомбу призвано поднять волну ненависти к украинской власти и тем самым повысить популярность войны в российском обществе. В то же время это должно отвлечь внимание от поражений на фронте и даже дать им оправдание.

Например, если будет продолжаться отступление российских войск на правом берегу Днепра на Херсонщине, это сильно ударит по имиджу Путина: получается, он вынужден делать все новые и новые «жесты доброй воли», несмотря на проведенную мобилизацию сотен тысяч россиян. Фейк об «украинской провокации» может быть использован, чтобы оправдать отступление «желанием уберечь российские войска от радиационной угрозы».

Последняя надежда

Подо всеми этими мотивами кроется глубинный страх Путина проиграть эту войну. Он видит, что мобилизация не переломила ситуацию на фронте. И он ищет чудодейственное средство, с помощью которого можно было бы все переиграть.

Российский оппозиционный блогер Саша Сотник поделился слухом из московской патриархии. Якобы 22 октября Путин имел беседу с бывшим ядерным физиком, который постригся в монахи, и результатом их общения стало решение Путина сбрасывать с самолетов бочки с радиоактивными отходами на водохранилища в Украине. Именно этим якобы объясняется телефонный зуд, который обуял Шойгу 23 октября.

Нет смысла спорить о достоверности этой версии. В любом случае она весьма реалистично передает психологическое состояние Путина. Он отчаянно ищет предлог для применения какого-либо оружия массового поражения и перебирает разные варианты. В июле-сентябре кремлевские пропагандисты неоднократно распускали слухи о якобы намерении Украины применить химическое и биологическое оружие, а также обвиняли Украину в ракетных обстрелах Запорожской АЭС с целью вызвать радиоактивное заражение окружающей среды. В октябре мы услышали новые версии. Генерал Суровикин, которого Путин поставил командовать войной, заявил о якобы намерении Украины ракетными ударами разрушить плотину Каховской ГЭС и вызвать экологическую катастрофу. А теперь вот Russia Today, Шойгу и Нарышкин рассказывают о якобы украинских планах подорвать грязную бомбу и вдобавок ядерную бомбу.

Вполне вероятно, что по указанию Путина сейчас ведется подготовка ко всем этим сценариям. Ну то есть то, в чем Кремль обвиняет Украину, он намерен сделать сам. И Путин сейчас выбирает, какой опцией воспользоваться: то ли ЗАЭС подорвать, то ли Каховскую дамбу, то ли грязную бомбу, то ли что-то еще. В любом случае этот теракт будет приписан Украине. И дальше в каждом сценарии прописаны российские «меры возмездия Украине», которые могут включать и применение тактического ядерного оружия.

Короче, Путину сейчас очень нужен «Карибский кризис-2». И он выбирает способы его создать. Он надеется, что это спасет его от бесславного финала. Но скорее это лишь приблизит конец его и России.

(Оновлено 13:00)

«Апостроф»

Віталій Кулик, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства, спеціально для «Апострофу»

Новий Мао: що означає «воцаріння» Сі для світу

У Пекіні робитимуть все, щоб побудувати біполярний світ

ХХ з’їзд керівної в КНР Комуністичної партії Китаю, який завершився 22 жовтня, відзначився фактичним затвердженням одноосібного верховного лідерства в партії та державі нинішнього очільника Китаю Сі Цзіньпіна. Які наслідки це матиме для самого Китаю, світу та України, «Апострофу» розповів політичний експерт Віталій Кулик.

На з’їзді КПК були зняті всі противаги та баланси: зараз у Сі Цзіньпіна сконцентровані повноваження, які були лише у Мао Цзедуна і, можливо, у Ден Сяопіна на початку його керівництва. Таким чином, Сі зараз має можливість сформувати жорстку вертикаль, підпорядковану особисто йому, не зберігаючи «колективного кормчого» та баланси, які діяли від Дена і до Ху Цзіньтао, попередника Сі. Але суперконцентрація влади, повністю позбавлена балансів – це поверхова оцінка того, що відбулось. Все ж баланс існує: йдеться про консенсус інтересів потужних політичних угруповань — саме він знову викинув на поверхню Сі — що не означає встановлення одноосібної повномасштабної диктатури, свавільної, як за часів Мао. Нинішній керівник Китаю вимушений спиратись на військових, силовиків, регіональні клани, фінансову сферу та частину партійної номенклатури, яка ставилась до нього скептично та якийсь час фрондувала.

Про зміни в Кабміні та Політбюро, які вже охрестили «приборканням опозиції». Це не зовсім правда, адже ці групи, попри різні орієнтації, зберігають спільні інтереси. Ніхто їх не очищав, не знищував і не добивав. Сі не пішов шляхом повного знищення опозиції. Так, дехто пробував кинути виклик Цзіньпіну ще до з’їзду, але їх усунули.

Чи довго проіснує нинішній стан речей? Сі отримав мандат, він має завершити модернізацію армії до 2027 року. Деякі американські аналітики припускають, що війна за Тайвань може початись значно раніше, тому часу у «кормчого» небагато. Треба нагадати, що Народно-визвольна армія Китаю (НВАК) складається з 2 прошарків: високотехнологічної, модернізованої та гарно озброєної частини Спеціальних сил, і «народної армії», яка більше схожа на російських «чмобіків» — погано озброєної, не надто навченої, без військового досвіду. Фактично йдеться про ополченців. Диспропорцію між ними Китай намагався подолати останні 10 років.

Для того щоб завершити модернізацію та показати її ефективність, потрібен локальний конфлікт із застосування Збройних сил. Але це дуже небезпечно. Гадаю, військові підтримали Сі саме за обіцянку завершити модернізацію збройних сил і посилення їх ролі в управління державою.

Ще одним важливим наслідком переобрання Сі стає ще більша ідеологізація суспільства, керівництва держави, а також посилення ролі Компартії. Починаючи з Ден Сяопіна, відбувався зворотній процес – ідеологізація була замінена на економізацію – тоді економічний інтерес превалював, а ідеологія була десь на третьому-четвертому плані. Запитайте пересічного китайця, хто такий Енгельс, чи що написав Маркс — він не зможе відповісти.

Протягом останніх 20 років відбувався прихід до влади нового покоління, більш орієнтованого на власний добробут, свої вигоди, а не побудову ефективної машини управління і контролю. Технологізація контролю і соцрейтинги, які вводяться в Китаї – були скоріше експериментами, ніж необхідною ідеологічною практикою. За Сі ситуація почала змінюватися, а на з’їзді КПК було чітко вказано, що ідеологія повертається в суспільство, а також необхідно очистити і посилити КПК, посиливши боротьбу з корупцією. Тобто номенклатура має показувати практики самообмеження, відмовитися від культу самозбагачення, яке процвітало останніх років 30. Це буде дуже важко зробити.

Ми на прикладі китайських дипломатів та бізнесменів, які приїжджали в Україну років 15 тому, бачили їх тодішній рівень. Ті люди, які прижджають з Китаю зараз — це якісно інший рівень. Перші знали мови, були начитані, підготовлені та розуміли ситуацію тут. Останні контакти вказують на поверхове розуміння нашої ситуації, небажання заглиблюватися в неї, оцінка того що відбувається через призму російських наративів. Деінтелектуалізація прослідковується добре, і сам Сі є наслідком деінтелектуалізаціїї верхівки. Його називають обмеженим, схильним до конспірології і життя міфами.

Тепер же управлінська машина має бути удосконалена, партія зміцнена та позбавлена «елементів, які її дискредитують». Себто буде посилена репресивна вертикаль та контроль над нею з боку верхівки партії. Сама КПК має контролювати економіку, армію і силовий блок, а з іншого боку пронизати суспільство до самих його коренів, мати там базу, а не лише технологічне управління через соцрейтинги.

Щодо міжнародної політики Пекіна, то там бачать, що Росія не справляється зі своїми завданнями у війні, вона її програє. Іран та інші країни, які мали б стати партнерами Китаю у побудові багатополярного світу – виявилися «молодшими партнерами» і не здатні сформувати власне ядро як центр тяжіння. Тобто зараз багатополярність не складається, мова йде про хаотизацію і розвал світопорядку, який поки що вигідний Китаю. Це дозволяє, зламавши нинішній порядок побудувати біполярний світ, де інші будуть молодшими партнерами.

Китай не поспішає експортувати свою модель управління, ідеологію, не нав’язує свої цінності і вважає, що поділ на Західний і не-Західний світ, де Пекін стане системотворчим центром через свою економічну потужність і військову силу, дозволить втілити концепт біполярного світу. Всі інші держави будуть при цьому знаходитись або в ореолі впливу Вашингтона, або Пекіна. Це «дзвіночок» для тих, хто за допомогою Китаю хотів вдовольнити своїх геополітичні амбіції – Росії, Ірану, КНДР, Пакистану. Їх місце в китайській архітектурі світопорядку визначене і лімітоване – маневру у такому світі буде набагато менше, ніж у багатополярному. Домінування буде тотальним: той, хто зараз хоче посприяти Пекіну, ризикує тим, що місце для нього в такому світі буде лише як у сировинного придатку — і то, якщо дозволять існувати.

Україні не варто чекати від Китаю якихось дій, спрямованих на покращення ставлення до Києва. Він взаємодіятиме з Росією, Іраном та іншими країнами, які перебувають в ситуативних альянсах між собою. Пекін не розглядає і варіант втручання або задіювання своїх посередницьких послуг. Ми отримали всього $2 млн гумдопомоги, хоча китайські дипломати постійно говорять про її необхідність. На переговорах, про які вони постійно нагадують, Київ у китайській трактовці має обов’язково поступитися.

Пекін розглядає усі лінії перетину інтересів через призму протистояння з Вашингтоном. Якщо є інтереси Росії, яка є попутником для Китаю — вони, звісно, теж розглядаються відповідним чином. Проте це не робить Москву союзником Пекіна – останній нікому не дає союзницьких зобов’язань, існують лише умовні партнери-попутники. Якщо санкції загрожують торгівлі чи своїм компаніям – допомагати Росії у збиток собі Китай звісно не буде.

Проте з посиленням ролі Сі в ухваленні рішень в безпековій сфері можна очікувати, що Китай іноді нехтуватиме економічними інтересами на користь геополітичних. Це дуже небезпечно для нас, адже може йтися про нехтування певними санкціями, створення механізмів для забезпечення комплектуючими росВПК – треба відслідковувати це і тісно взаємодіяти з Заходом та Китаєм, щоб такого не допускати.

Ми маємо намагатися втягнути Китай у відбудову країни, пропонувати великі інфраструктурні проекти, щоб Пекін зайшов великими грішми, аби тут з’явилися активи, потрібні йому і які Китай буде захищати. Очевидно Пекін захоче взяти участь у відбудові у нас. Якщо Росія розпадеться на території під різними мандатами, наша ціна як транзитної країни для Китаю зростає в рази, і тоді справді можна буде говорити про Пекін як торгово-економічного партнера. Але треба розуміти – великі китайські гроші часто дорого коштують країнам, які їх беруть. Можна згадати Еквадор, африканські та латиноамериканські країни. І навіть Чорногорію. Які врешті були змушені розраховуватись з Пекіном землею, активами, островами тощо. Тому тут завжди має бути баланс здорового глузду.

(Оновлено 12:00)

«Главред»

Денис Казанский, журналист

Как пропагандиста Красовского выгнали из Гестапо за жестокость

Красовский уже открывал шампанское, довольно потирая руки. Но тут случилось непредвиденное.

Невероятная история произошла с российским пропагандистом Антоном Красовским.

Пытаясь выслужиться перед начальством и перещеголять коллег по кровожадности, он в каждом новом эфире выдавал все более людоедские заявления. Призывал уничтожать украинцев, бомбить украинские города, устроить в Украине гуманитарную катастрофу. Но подобные призывы теперь звучат в России из каждого утюга, и потому крики Красовского терялись в этом общем фоне припадочного безумия.

«Ну погодите! Я докажу вам, что равных на российском ТВ мне нет! Я покажу вам такое, от чего содрогнётся сам Люцифер!» — подумал Красовский и на очередном эфире предложил топить и сжигать украинских детей.

Заявление приобрело мировую известность. О призывах к геноциду написали мировые СМИ. Красовский уже открывал шампанское, довольно потирая руки. Но тут случилось непредвиденное. Кремль решил что это как-то слишком даже для российского ТВ, и Красовского не долго думая объявили украинским агентом и провокатором.

Симоньян уволила его с канала RT. Депутат Госдумы от Единой России назвал Красовского предателем и потребовал его арестовать. Возбудился следственный комитет.

Люди, которые каждый день физически убивают украинских детей, принялись дружно жрать своего коллегу, который призвал в эфире к тому, что они и так делают.

Представляю в каком смятении сейчас Красовский голосит в трубку: «Я же свой! Я все делал, как вы говорили! Почему? За что?!!»

В прямом смысле выгнали из Гестапо за жестокость.

Камент админа Oko.cn.ua:

Не стоит спешить с выводами. Боевой пидарас еще пригодится Кремлю!

(Оновлено 11:00)

«Українська правда»

Сергій Сидоренко, редактор «Європейської правди»

У геноциді винний не лише Путін. Чи готовий світ до «вбивчого» позову проти Росії?

Дипломати та фахівці з міжнародного права часто називають геноцид «найбільшим злочином» (crime of the crimes). Вважають, що він є серйознішим за будь-який воєнний злочин або злочин проти людяності.

Та це водночас означає, що для звинувачень у вчиненні геноциду діють найскладніші, найвимогливіші стандарти доведення. Не дарма в історії (з 1948 року, відколи діє Конвенція про геноцид) ще не було жодного випадку, коли би вдалося юридично довести вину будь-якої держави у скоєнні геноциду.

Приміром, після війн на Балканах, що супроводжувалися актами етнічних чисток та геноциду, на лавах підсудних у міжнародному суді опинялися військові та цивільні керівники, включно з експрезидентом Югославії Мілошевичем, і декілька з них дожили до вироку щодо вчинення геноциду, однак спроба довести вину Югославії як держави закінчився невдачею – суд її «виправдав».

Зважаючи на балканський досвід, Україна стережеться можливої поразки в суді та досі не зважилася ініціювати справу про геноцид, який вчиняє Росія проти українського народу.

Але дуже схоже, що ця обережність Києва – надлишкова.

За останні місяці світ стрімко пристає до думки про те, що російський геноцид в Україні справді мав місце, і найголовніше – що він є продуктом діяльності усієї державної машини РФ.

Це розуміння з’явилося навіть у Німеччині, яка є обережною у визнанні геноцидів; його доводиться чути також він юристів та фахівців зі світовим іменем. Таким є головний висновок з конференції щодо геноциду, яка відбулася у Берліні. Незгодних із тим, що Росія скоїла цей злочин, серед європейських панелістів не виявилося; суперечності були лише щодо того, на якій стадії злочину геноциду ми перебуваємо.

Тож Росія може стати першою державою, засудженою за геноцид (або другою, бо зараз у суді триває ще один геноцидний процес).

Утім, наразі перепоною засудженню РФ є обережна позиція України. Детальніше про це, а також про головні наголоси у європейській дискусії про геноцид читайте у нашій статті.

Злочин, за який ще не засуджували

«Я багато разів казав, що Україна повинна перемогти у цій війні, і вона переможе. Війна завершиться на тих умовах, які формуватиме Київ, а не Москва», – звернувся до присутніх у залі держміністр МЗС Німеччини Тобіас Лінднер, один із перших, хто виступав на конференції «Міжнародне право проти геноциду», що відбулася у Берліні наприкінці минулого тижня.

Після цього пан Лінднер перейшов до головної теми і виявився ще конкретнішим та жорсткішим у звинуваченнях на адресу РФ.

«Ті злочини, які зараз вчиняються Росією, повинні кваліфікуватися як геноцид, і так вони мають бути передані до суду. І вже потім суд має вирішити, чи це є злочинами проти людяності, чи геноцидом», – заявив урядовець.

Він став першим з німецьких політиків, що виступив цього дня з підтримкою тези про те, що Росія вже вчинила геноцид.

І хоча у кваліфікації геноциду у виступах протягом дня були розбіжності у деталях (та й виступи юристів, політиків, експертів мали бути відмінними), переважна більшість із них згадувала, що йдеться про злочини, за які відповідає не конкретна людина, як-от Путін чи Шойгу, а російська держава.

І це саме по собі є революційним, бо наразі навіть Україна не завжди зважується на такі твердження.

Річ у тім, що геноцид є не лише найбільшим, найсерйознішим злочином, який передбачений системою міжнародного права; він також є одним із найскладніших у доведенні. Особливо коли йдеться про звинувачення на адресу держави, а не окремих її посадовців.

Термін «геноцид», що означає чітко окреслений злочин, з’явився у світі у 1948 році, тож судити за цією конвенцією можна лише за тими злочинами, що сталися пізніше (через це Голокост як геноцид єврейського народу ніколи не отримував юридичного підтвердження цього статусу).

За 74 роки, відколи діє ця конвенція, у світі сталося кілька масових злочинів, що претендують на те, щоб називатися геноцидом. У двох випадках ця кваліфікація була підтверджена спеціальними трибуналами, створеними за дозволом РБ ООН (йдеться про геноцид народу тутсі у Руанді у 1994 році та геноцид боснійських мусульман у Сребрениці під час війни на Балканах у 1995 році).

Але жодного разу не вдалося довести відповідальність держави за геноцид.

Індивідуальні вироки – були.

Так, на лаві підсудних за цими справами опинилися прем’єр Руанди, президенти Югославії та невизнаної Республіки Сербська Країна та десятки їхніх співучасників. Але лише кілька людей були звинувачені саме у геноциді, і ще менше – дожили до вироку (так, сербський лідер Слободан Мілошевич помер за ґратами у Гаазі).

У 1999 році Хорватія спробувала довести, що геноцид був чимось більшим, ніж дії окремих військових та політиків, і подала позов до Міжнародного суду ООН, стверджуючи, що Югославія (нині Сербія) як держава винна у геноциді хорватів; у відповідь Белград подав зустрічний позов проти Хорватії за геноцид сербів.

Після понад 15 років (!) розгляду справи Суд відхилив обидва позови як не доведені, а Хорватія та Сербія заявили, що очистили себе від підозр у геноциді.

І хоча російсько-українська війна дуже відмінна від хаосу на Балканах у середині 1990-х, «балканський сценарій» та побоювання програти процес досі зупиняє українську владу від того, щоб юридично, а не лише на словах, обвинуватити Росію у геноциді. На конференції у Берліні Україна це підтвердила. «В історії були прецеденти, коли одна держава намагалася притягнути іншу до відповідальності за Конвенцією про геноцид. І виявилося, що ці звинувачення дуже важко довести», – пояснив агент України в Міжнародному суді ООН, посол з особливих доручень Антон Кориневич.

Причому на розгляді МС ООН вже є позов «Україна проти Росії» щодо Конвенції про геноцид, але він не звинувачує росіян у геноциді безпосередньо, а присвячений використанню Кремлем фейків про нібито скоєний українцями «геноцид на Донбасі» як привід для початку агресії.

Цей позов можна було би доповнити інформацією про злочинні дії Росії у Бучі, Маріуполі, Ізюмі тощо і спробувати покарати Росію за «найбільший у світі злочин», crime of the crimes – але Київ вирішив цього не робити.

«Багато юристів питали нас, чи ми будемо включати у цей позов звинувачення Росії у тому, що вона порушила конвенцію (і вчинила акти геноциду). Але ми вирішили не робити цього, оскільки це – інше питання», – розповів Кориневич, додавши, що замість міждержавного позову Україна бачить своїм пріоритетом індивідуальне переслідування російських політиків, військових і пропагандистів, причетних до геноциду українців.

Намір спотикання. Чи планувала Росія геноцид?

У чому ж проблема? У чому складність доведення геноциду, коли нам вже відомі наслідки окупації містечок Київщини та Харківщини (не кажучи вже про той масштаб вбивств українців, який стане відомий після звільнення Маріуполя та інших міст півдня України)?

Річ у тім, що Конвенція про геноцид вимагає довести не тільки факт свідомого винищення українців як етнічної або як національної групи, але також потребує довести «спеціальний намір» вчинити саме геноцидальне вбивство.

Про це згадували усі юристи, що брали слово на конференції; на цьому наголосив і голова МЗС Дмитро Кулеба, що відкривав захід у Берліні. Він хоч і заявив, що поза сумнівом вважає геноцид злочином Росії (мала місце «російська брутальна спроба стерти українську ідентичність, стерти українську націю з лиця землі»), але все одно концентрується на притягненні до відповідальності окремих росіян, а не всієї російської держави.

«Ми прагнемо притягнути російських виконавців геноциду до відповідальності, і будемо боротися за правосуддя», – пояснив Кулеба.

Ця обережність контрастувала з виступами західних посадовців та експертів, як-от професора Ірвіна Котлера з Центру з питань прав людини імені Рауля Валленберга. Котлер наголосив, що вже зараз точно йдеться про геноцид, що вчиняє держава, а не про самодіяльність військових.

«Ми бачимо заперечення існування українського народу, заперечення української ідентичності, дегуманізацію… У Росії є намір. Є план вчинення злочину – державна програма, підкріплена заявами політиків. Є систематичні зусилля спрямовані на те, щоби знищити групу населення», – пояснив він дослівну відповідність дій РФ визначенню геноциду як такого.

Для політиків, що виступали на конференції, наявність наміру в діях РФ теж не підлягала сумніву (достатньо згадати категоричність процитованого вище держсекретаря МЗС). А Історик Тімоті Снайдер присвятив окрему лекцію поясненню того, чому наявність геноцидального наміру є безсумнівною (читайте її у окремій публікації «6 доказів того, що Росія планує геноцид»).

Ба більше, навіть представники української влади, визнаючи на конференції в Берліні, що не можуть зважитися на позов проти Росії – у той самий час пояснювали, що не мають сумніву в системному намірі російської держави щодо вчинення геноциду.

«Брутальна спроба Росії стерти українську ідентичність, стерти українську націю з лиця землі – напевно, найбільш жахливі події цього сторіччя», – емоційно стверджував Дмитро Кулеба.

«Підбурювання до геноциду є, це просто факт – відкрийте «РИА Новости» і почитайте. Вони просто кажуть, що нас не існує», – пояснював учасникам заходу Антон Кориневич.

Неважливо, чи був геноцид: самого наміру достатньо

Попри одностайність учасників заходу в тому, що Росія планувала геноцид і мала той самий «спеціальний намір», про який ідеться у Конвенції (і який потрібен для покарання винних), є важлива деталь, щодо якої думки розішлися.

Це питання про те, чи є докази не лише планування, а й здійснення масових вбивств у тих масштабах, коли можна було б говорити про факт геноциду української нації. А кілька доповідачів підкреслено вживали термін «ризик геноциду».

«Все більше ми постаємо перед ризиком виникнення геноциду, і ми закликаємо усі сторони взяти відповідальність і запобігти геноциду», – говорив вже згаданий Ірвін Котлер після того, як завершив доводити наявність у РФ злочинного геноцидального умислу.

«Є серйозна загроза геноциду – тож не треба чекати, поки він відбудеться», – доповнив його представник організаторів, співзасновник Центру ліберальної сучасності (LibMod) Ральф Фукс.

Але це не є проблемою. Для засудження Росії не обов’язково чекати більшої кількості жертв.

І справді, Конвенція про геноцид виділяє 5 типів караних діянь: світ має карати зловмисника не лише за вчинення геноциду, а також за змову з метою вчинити геноцид; пряме та публічне підбурювання до геноциду; замах на скоєння геноциду; співучасть.

«Так само як Голокост – це були не тільки газові камери, так і геноцид в Україні починається з підбурювання. З демонізації, дегуманізації тощо», – додав Ральф Фукс.

«Підбурювання до геноциду саме по собі є злочином. Так само як і викрадення дітей для того, щоби виростити їх у чужій національній групі. Тому те, що робить Росія – це геноцид», – погодився з ним Дмитро Кулеба.

Ми не дарма лишили у його цитаті посилання на викрадення дітей. Цей злочин РФ викликав однозначну реакцію Заходу.

А ще це – той епізод геноциду, що доведений якнайкраще.

Йдеться про централізоване, офіційно схвалене Москвою масове вивезення дітей з Маріуполя та низки інших окупованих РФ територій, яке теж є геноцидом. Конвенція про заборону геноциду передбачає, що «насильна передача дітей з однієї людської групи до іншої» є одним зі шляхів знищення національної групи як такої.

«Йдеться про викрадення українських дітей, коли їх поміщали в родини з російськими батьками для так званого усиновлення», – пояснив держміністр МЗС Німеччини Тобіас Лінднер.

Словом, берлінська зустріч дала всі підстави вважати, що доведення геноциду, вчиненого російською державою, стає дедалі реальнішою задачею. І якщо це станеться та Росія буде визнана винною у скоєнні crime of the crimes – це стане поворотним моментом у питанні сприйняття держави-агресора світом та у його покаранні.

Жодна інша держава ще не має таких доведених звинувачень.

Тому юридичне доведення державного геноциду не лишить іншого шляху для багатьох держав світу, які досі не поспішають рвати відносини з Росією. Для України це було би неоціненним здобутком, навіть враховуючи те, що розгляд справи забере роки.

І, нарешті, є ще один аргумент.

Хоча зараз немає жодної держави, визнаної винною у порушенні Конвенції про геноцид, скоро це може змінитися. На розгляді в Суді ООН перебуває міждержавна справа за позовом Гамбії (яка виступає від імені 57 ісламських держав) проти М’янми через геноцид народу рохінджа, який практикує іслам. Переслідування та винищення народу рохінджа, що активно велися у 2016-2017 роках, є типовим і безсумнівним прикладом державного геноциду, який (на відміну від російської агресії) був скоєний всередині держави.

Улітку 2022 року Суд ООН визнав справу прийнятною, відкинув заперечення уряду М’янми і відкрив двері для розгляду справи по суті. Тож за кілька років ми напевно опинимося у ситуації, коли у світі буде держава, засуджена за геноцид – і це буде не Росія. Звісно, якщо Україна не набереться сміливості для відстоювання правди у Міжнародному суді ООН, подавши туди новий позов проти держави-агресора.

А міжнародні події на кшталт берлінського форуму допомагають Києву «відчути ґрунт» і зважитися на цей необхідний крок.

(Оновлено 10:00)

«Главред»

Президент Германии Штайнмайер прибыл с официальным визитом в Украину

Визит Франка-Вальтера Штайнмайера в Украину состоялся с третьей попытки. Ранее Украина и Германия не могли договориться о приезде немецкого президента.

Президент Германии Франк-Вальтер Штайнмайер во вторник, 25 октября, прибыл в Киев. Сегодня состоится его встреча лидером Украины Владимиром Зеленским.

Визит Штайнмайера в Украину состоялся с третьей попытки. Ранее Украина и Германия не могли договориться о приезде немецкого президента, сообщает Welt.

По данным Офиса федерального президента, Штайнмайер и Зеленский хотят обратиться с совместным призывом к немецким городам и муниципалитетам вступить в новые партнерские отношения с украинскими муниципалитетами в краткосрочной перспективе и помочь украинцам пережить зиму.

Также Штайнмайер намерен собственными глазами увидеть последствия обстрелов Украины войсками РФ.

Как сообщал Главред, в июне в Украину приезжал канцлер Германии Олаф Шольц вместе с президентом Франции Эммануэлем Макроном и премьер-министром Италии Марио Драги.

Во время встречи с Зеленским Шольц заверил президента Украины в поддержке.

«Грани.ру»

Грязнее, выше, сильнее

Украина пригласила инспекторов МАГАТЭ после заявлений Шойгу о «грязной бомбе»

Глава МИДа Украины Дмитрий Кулеба попросил МАГАТЭ немедленно прислать экспертов на «мирные объекты, которые РФ лживо описывает как места разработки «грязной бомбы»». Как написал Кулеба в твиттере, глава агентства Рафаэль Гросси согласился на инспекцию.

«В отличие от России, Украина была и остается прозрачной. Нам нечего скрывать», — отметил Кулеба.

«Агентству известно о заявлениях, сделанных РФ и Украиной, касательно активности на ядерных объектах. МАГАТЭ занимается этой проблемой и скоро выступит с заявлением», — сообщила представительница агентства.

«Ложь России о якобы планах Украины применить «грязную бомбу» настолько же абсурдна, насколько опасна», — заявил Кулеба. Украина — «ответственная сторона» Договора о нераспространении ядерного оружия (ДНЯО), подчеркнул он. «У нас нет никаких «грязных бомб», и мы не планируем их иметь… Россияне часто обвиняют других в том, что планируют сами», — отметил дипломат.

Накануне министр обороны России Сергей Шойгу созвонился с главами военных ведомств США, Великобритании, Франции и Турции. Согласно заявлению российского Минобороны, обсуждалась ситуация в Украине, которая «имеет устойчивую тенденцию к дальнейшей неконтролируемой эскалации». В беседе с британским, французским и турецким министрами Шойгу выразил «озабоченности по поводу возможных провокаций со стороны Украины с применением грязной бомбы». Предыдущий телефонный разговор Шойгу с главой Пентагона Ллойдом Остином состоялся за два дня до этого, 21 октября.

В понедельник начальник российского Генштаба Валерий Герасимов поговорил по телефону c председателем Комитета начальников штабов Вооруженных сил США Марком Милли и начальником Штаба обороны Великобритании Тони Радакином. Согласно пресс-релизу Минобороны России, речь вновь шла о «возможном применении Украиной «грязной бомбы»».

Главы внешнеполитических ведомств США, Великобритании и Франции в совместном заявлении подчеркнули, что не верят Шойгу. «Наши страны ясно дали понять, что мы все отвергаем откровенно ложные утверждения России о том, что Украина якобы готовится применить «грязную бомбу» на своей собственной территории. Мировую общественность не введут в заблуждение какие-либо попытки использования этого обвинения в качестве предлога для эскалации. Мы также отвергаем любые предлоги для эскалации со стороны России», — говорится в совместном коммюнике трех союзников.

В воскресенье утром, незадолго до звонков Шойгу, РИА «Новости» выпустило сообщение о том, что «киевский режим готовит на территории своей страны провокацию, связанную с подрывом так называемой «грязной бомбы». Утверждается, что руководству Восточного горно-обогатительного комбината, находящегося в городе Желтые Воды Днепропетровской области, а также киевского Института ядерных исследований было поручено изготовить такую бомбу и работы якобы уже находятся в завершающей стадии. Российская сторона также утверждает, что сотрудники Офиса президента Владимира Зеленского «осуществляют негласные контакты с представителями Великобритании по вопросу возможной передачи киевским властям компонентов ядерного оружия». В сообщении РИА говорится, что цель провокации — запустить «мощную антироссийскую кампанию» и лишить Россию места постоянного члена Совбеза ООН.

Представительница МИДа России Мария Захарова заявила, что «некоторые западные страны» могут содействовать Украине в получении «грязной бомбы». Захарова утверждает, что взрыв такой бомбы в Киеве планируют замаскировать «под нештатное срабатывание российского ядерного боеприпаса малой мощности, в котором в качестве заряда используется высокообогащенный уран». «Опасно доводить дело до эскалации. Западу не следует измерять ширину «красной линии», — заключила Захарова.

Владимир Зеленский, президент Украины

Там, куда приходит Россия, она везде оставляет после себя массовые могилы, застенки, разрушенные города и села, заминированную землю, уничтоженную инфраструктуру и природные катастрофы. И если кто-то и может применить ядерное оружие в нашей части Европы, то это только один субъект — и этот субъект как раз и приказал товарищу Шойгу куда-то там звонить.

Считаю, что сейчас мир должен максимально жестко отреагировать. Если Россия подготовила очередное поднятие ставок и очередной эскалационный шаг — она уже сейчас, превентивно и до любой новой своей «грязи», должна увидеть, что мир это не проглотит.

Алексей Резников, министр обороны Украины

Ложь относительно «грязной бомбы», которую будто бы готовится применить Украина, — это элемент уже привычной кремлевской тактики. Когда российские преступники пытаются превентивно обвинить в своем преступлении жертву агрессии.

С 2014 года это было уже неоднократно. После 24 февраля Россия открыто угрожает применением ядерного оружия. Весной она сознательно провоцировала катастрофу на Чернобыльской АЭС, а сейчас шантажирует мир катастрофой на Запорожской АЭС. Ее ракеты создают опасность для других атомных объектов Украины.

…Лучшим ответом на российские упреки должны стать решительные шаги по усилению давления на преступный террористический режим в Москве, а также активная помощь Украине средствами, позволяющими быстрее очистить нашу землю от нашествия. Чтобы ни у кого даже мысли не было совершить ядерное преступление в Европе.

Не как министр, а как гражданин, отмечу такое.

Отношение к земле в Украине всегда было особенным. Сегодня по реакции наших воинов и всех наших людей я вижу, как искренне они стремятся освободить украинскую землю от российской грязи. От снарядов, остатков техники, мусора, который оставляют после себя российские орды. Это даже не военная — это ментальная потребность.

Поэтому даже теоретически представить, что Украина способна сделать что-то, что может вызвать длительное загрязнение нашей земли, невозможно. Это нонсенс.

Благодарен партнерам, которые адекватно воспринимают эту опасную российскую болтовню.

Уильям Браудер, предприниматель

Российский министр обороны Шойгу предупреждает, что «Украина собирается использовать грязную бомбу» в конфликте. Перевод: Россия собирается использовать грязную бомбу против собственного народа, обвинить в этом Украину и затем ответить применением ядерного оружия. Боже, помоги нам, если все пойдет именно так.

Андрей Илларионов, экономист

Заявления (российских официальных лиц о подготовке провокации с «грязной бомбой». — Ред.) не имеют под собой никаких оснований. Они скорее всего являются свидетельством подготовки российской стороной крупной провокации, которая позволила бы Кремлю оправдать использование гораздо более мощного оружия на театре военных действий в российско-украинской войне. До этого в течение нескольких недель мы наблюдаем дезинформационную кампанию относительно того, что происходит на правом берегу Днепра, в районе Херсона… Если действительно они на это пойдут, решатся на это, несмотря на все предупреждения со стороны мировых лидеров и международных организаций, то скорее всего это будет там.

Видимо, Путин со своими коллегами для себя решил, что если действительно придется отступать и освобождать от своего пристутсвия украинскую землю, надо оставить ее в таком виде, чтобы у украинцев не возникло желания забирать эту или любую другую территорию, потому что она будет абсолютно непригодной для проживания.

Сергей Грабский, украинский военный эксперт

Это паника… Россия пытается создать информационный шум, чтобы замедлить продвижение украинских войск. Они понимают, что вряд ли им удастся удержать Херсон. Поэтому пытаются или ослабить негативное влияние этой информации (о сдаче правобережья. — Ред.), или попытаться замедлить продвижение ВСУ.

Александр Коваленко, эксперт группы «Информационное сопротивление»

Для наших международных партнеров подобные сигналы РФ — это как преупреждение террориста в процессе шантажа. Мы (имеется в виду Россия. — Ред.) говорим, что потенциальные жертвы нашей грязной бомбы якобы сами хотят ею воспользоваться — давайте, усаживайте Украину за стол переговоров. Это говорит о том, что Россия не может справиться с ВСУ, не может удержать захваченные территории.

Институт изучения войны (ISW)

Вряд ли Кремль готовит провокацию с применением «грязной бомбы». Заявления Шойгу — продолжение давней российской информационной кампании.

…Звонки Шойгу — и муссируемые в российских госСМИ ложные угрозы применения «грязной бомбы» — скорее всего направлены на то, чтобы заставить Запад прекратить или снизить поддержку Украины перед лицом постоянных военных поражений России и вероятной утраты правобережья Днепра с Херсоном до конца года.

Юрий Федоров, военный эксперт (Прага)

Видимо, Ллойд Остин предупредил российского коллегу: мол, вы зарываетесь, ребята, слишком сильные удары наносите по инфраструктуре, и мы можем каким-то образом ответить. Объявился генерал Дэвид Петреус (бывший директор ЦРУ. — Ред.) и намекнул вполне прозрачно, что если так будет продолжаться, то американские войска могут войти на территорию Украины. Одновременно почти 5 тысяч американских десантников из 101-й дивизии высадились в Румынии для учений.

…Это серия сигналов со стороны США. В Москве озаботились ситуацией и решили обвинить во всем Киев. А как может Кремль далее эскалировать? Остаются два шага: удары по «центрам принятия решений», то есть по правительственному кварталу в Киеве (но убить Зеленского вряд ли получится). И следующий шаг — применение ядерного оружия.

Игорь Яковенко, публицист

Вранье Путина и его холуев отличается несообразностью. Какой смысл Украине взрывать «грязную бомбу» на своей территории? Шойгу не уточняет.

Это вранье про «грязную бомбу» в какой-то мере является символом того, что происходит в Украине со стороны РФ. Это грязная информационная война, грязная война с точки зрения военных действий, ведь она сопровождается огромным количеством военных преступлений. И по сути «грязная бомба» — орудие террористов. Россия против Украины ведет уже не «военную» войну по правилам военного искусства, а войну террористическую.

(Оновлено 9:00)

«Сито Сократа» (телеграм-канал)

Грязные замыслы путинских лузеров

Ресурсы пропаганды российского агрессора взялись за раскрутку довольно избитой темы оружия массового поражения, которое может быть использовано в ходе боевых действий в Украине. Вообще, верить каким-либо утверждениям путинских рупоров лжи и обмана означает расписаться в своем безумии. Как минимум их нужно трактовать наизнанку, дабы уловить крупицы сути. Новая старая небылица от последователей школы Геббельса – ИПСО о том, как Украина якобы готовит на своей территории провокацию с использованием грязной ядерной бомбы.

Если ранее, буквально с первых дней вторжения, в массовое сознание заготовки на данную тему вбрасывались представителями комментариата из «партии войны», то теперь к демонизации украинского руководства подключился потешный министр обороны Шойгу. Так вот, по версии преступной и позорной московской военщины, Украина на завершающей стадии работ над грязной ядерной бомбой, при этом негласные контакты осуществляются с представителями Великобритании. Обсуждается, дескать, возможность передачи киевским властям компонентов ядерного оружия. Подрыв подобного заряда будет представлен как факт использования РФ оружия массового поражения со всеми вытекающими последствиями.

Данную разложившуюся утку с кухни своих черноротых пропагандистов тувинский оленевод, которого в разгромленной армии давно помножили на ноль, решил в самой решительной форме обсудить с военным руководством Франции, Турции, Великобритании и США. Иными словами, эскалация боевых действий приобретает непредсказуемые формы, несущие угрозу всему человечеству.

Как показали ракетно-дроновые обстрелы объектов энергетической инфраструктуры Украины со стороны остатков армии оккупанта, именно Москва идет ва-банк для спасения своего вождя-лузера. На кону сейчас его голова, а тут и ядерного оружия уже не жалко для удержания рушащихся позиций. К тому же нужно отметить период смены премьеров в Великобритании, который специально выбран Кремлем для своей потенциальной ядерной провокации, и, возможно, преследует цель дестабилизации ситуации в том числе в Лондоне.

Бросается в глаза и факт, что применить ядерное оружие на фронте в Украине многократно призывали именно российские пропагандисты, чему в сети можно найти десятки фактологических подтверждений. В свою очередь, вопреки пустопорожним обвинениям со стороны Путина и его клики, Киев добровольно отказался от своего ядерного оружия, присоединившись к Договору о нераспространении, и никаким ядерным арсеналом не обладает. Также отсутствуют какие-либо признаки военной ядерной программы Украины. В ту же очередь как-то странно, когда Москва молчит в тряпочку на счет ядерных разработок своих иранских корешей-изгоев. С таким бревном в глазу вряд ли можно что-то вообще рассмотреть.

Грязные инсинуации, тиражируемые московскими нелюдями, – лишь очередная жалкая попытка отвести внимание мировой общественности от геноцида, реализуемого ими в Украине. Пока Шойгу взялся раскручивать ядреную фейковую стряпню своих чугуноголовых глашатаев, следует выставить стране-террористу счет за попрание ядерной безопасности планеты. Именно российские оккупанты в марте 2022 года захватили ЧАЭС и разграбили данную атомную станцию. На их совести оккупация крупнейшей атомной станции в Европе – Запорожской АЭС – и ее обстрелы. Почему Шойгу молчит, когда его высоко неточные ракеты пролетают и падают возле украинских АЭС? Кто ответит за риски аварий на АЭС из-за выведения из строя балансирующих единую энергосистему Украины мощностей ТЭС ВКС дегенерата Суровикина? Не будем забывать о поползновениях российской военщины касательно нуклеаризации Беларуси.

Россия, у которой самая большая в мире ядерная дубина, несёт чудовищную ахинею. У РФ 5977 боеголовок, что превосходит ядерный арсенал всех стран-членов НАТО вместе взятых! И после этого слушать про «украинские провокации» от тувинского оленевода  – это уже слишком.

(Оновлено 8:00)

Уніан

Василий Рыбников

Какие еще грязные диверсии заготовила Украина против России, кроме грязной ядерной бомбы

Следует сразу же заметить, что сегодня речь идет не просто о грязной, а об очень грязной ядерной бомбе — других в Украине не держат, а эту Зеленский еще и вымазал дополнительным слоем грязи лично, еще и плюнул сверху. Однако даже самая грязная мать всех грязных бомб не идет ни в какое сравнение с другими провокациями, которые Киев приготовил для мирно спящей Москвы и уже реализует вовсю.

До самого утра не смолкали телефоны в домах москвичей: закончив международный ядерный обзвон, министр так называемой обороны Сергей Шойгу, по слухам, перешел на поквартирный: «Алло, это квартира Зайцевых? Украина скоро взорвет грязную бомбу и скажет, что это вы, товарищ Зайцев, не врите, что вас нет дома, я же вижу, что из трубки уши торчат, бегом в военкомат, некогда объяснять!». Да и как такое вообще объяснишь? Ведь это только в фашиствующую голову Криворожского Чудовища могла прийти идея уничтожить грязной ядерной бомбой Киев, чтобы НАТО в ответ уничтожило Москву, а потом застрелиться, чтобы НАТО застрелило Путина, осталось только придумать, где взять грязную ядерную бомбу, но что тут думать — берешь чистую ядерную бомбу и тщательно вымазываешь, уж для этого у Украины есть все возможности, очень уж она поднаторела во всевозможных грязных штуках.

Так, украинские каратели широко используют против русских освободительных войск такую провокацию, как грязный унитаз. Ворует русский витязь такой унитаз, садится на него, срабатывает вмонтированный внутрь капкан, и яйки чик-чик, попаболь, гангрена, ампутация, смерть. В таких случаях принято возражать, что русские витязи, мол, вообще не знают, как пользоваться унитазом, но это не имеет никакого значения, потому что при виде красивой вещи они всегда должны пометить ее своим вяличием, это заложено в них самой русской природой. Но гораздо страшнее, когда воин-освободитель отправляет такой унитаз по почте домой, и начинают погибать невинные гражданские люди в тылу — но разве волнуют детские смерти кровожадных и хитрых карателей киевской хунты? Одной женщине пришла от мужа с украинского фронта грязная стиральная машинка, ну она отмыла ее, легла спать, а наутро ее в той стиралке мертвую нашли, а еще одна женщина из деревни Тютькино решила попользоваться грязным укропским блендером, разорвала себе там все, и от нее муж ушел, а потом в иркутское Ново-Ленино сержант Манду-Узреев прислал для родственников посылку с клеем, добытым в бою под Купянском, и взяли тот грязный клей с собой в полет два русских летчика икону в кабине приклеить, нюхнули, помолясь, да и был сердешным с тем клеем со святыми упокой…

Под Донецком был изранен знаменитый русский военкор Семен Пегов. Поначалу никто ничего не заподозрил — ну, тусил с Пушилиным, потом поехал к пацанам из батальона «Сомали», забухали, кто-то по пьяни отъел у Семена кусок ноги, обычная история, это Донецк, но не тут-то было: оказалось, что Семен наступил на грязную укропскую противодетскую мину «лепесток», реагирующую на Достоевского, а Семен как раз шел по нужде и прихватил с собой пару листочков из полного собрания сочинений…

В это же время было видение циррозному старцу Охлобыстину, что во Львове на станции метро «Львівська копальня москалів» нацисты спустили на воду грязные морские мины, чтобы они сплавились по подземной реке до Киева, впали в Днепр на местной станции метро «Троещина» и уже оттуда беспрепятственно доплыли до Каховской ГЭС, чтобы наконец-то грязно взорвать ее, пока Охлобыстин не кинул ядерную бомбу.

Курганская область атакована украинскими биолабораториями. В местном лесу началась загадочная эпидемия среди косуль — животные ходят по кругу, бьются в конвульсиях, у них изо рта течет пена. На первый взгляд, типичное следствие сожительства с кадыровцами, вернувшимися на побывку с фронтов, но результаты анализов, взятых у косуль и их бородатых партнеров, показали овечий грипп, а ведь все знают, в чьих тайных лабораториях разрабатывается овечий грипп. И надо же было такому случиться, что как раз на днях воины Рамзана отчитались о захвате секретной украинской овцефермы, «которую не могли взять аж с 2014 года»…

Теперь уже ясно, что лучше бы они ее не брали, особенно тамошних овец, но, увы, все уже случилось. Грязная провокация украинских карателей снова удалась. Новая чума шагает по России. Пора взрывать животворящую ядерную бомбу, пока ее не взорвали солдаты НАТО. И не спрашивайте, по ком звонит телефон Шойгу, он и сам этого не знает.

(Размещено 7:00)

Мурлокотан Паштетофф-сосискин

Поточні новини (Сватівський напрямок)

Російське командування нарешті централізувало процес управління своїми військами у північній частині Луганської області України — створено угрупування військ (УВ) «Захід», до складу якого увійшли в основному частини та підрозділи Західного ВО, підсилені низькою підрозділів зі складу військ Центрального ВО (ППУ цього УВ знаходиться в районі північно-східної околиці с. Покровське Луганської обл.). Зокрема, до його складу увійшли сили та засоби:

— 1-ї гв. ТА

— 20-ї ЗВА

— 2-ї ЗВА (3 БТГр зі складу 15-ї, 21-ї та 30 мсбр)

— 41-ї ЗВА (1 БТгр зі складу 35-ї мсбр)

— 11-го АК

Загалом, це приблизно до 10-11 БТГр, або рівних їм за чисельністю підрозділів (правда, не всі вони до сих пір укомплектовані особовим складом та ОВТ до штатних норм). З них, принаймні 4-5 перебувають у резерві першої та другої черги. Тому, «пробіли» на цьому операційному напрямку фронту російське командування активно закриває формуваннями штибу БАРС, «кадровими» підрозділами 1-го та 2-го АК та їхнього, так званого «мобілізаційного резерву», а також різного роду «штурмовими загонами пвк вагнер» (це приблизно ще, до 6-и «батальонів» — більша частина з них є виключно «стрілецькими», без важкого ОВТ).

Головним завданням цього УВ є утримання північної частини Луганської області України та недопущення виходу Сил оборони України на державний кордон України (ДКУ) в Харьківський та Луганській областях на ділянці Піски — Новокиївка…

Протягом позавчора, вчора та сьогодні на сватівському напрямку відновились активні бойові дії.

Так, противник силами до мотострілецької роти 423-го «ямпольского» мсп  4-ї тд 1-ї гв ТА, при підтримці 4-х танків та вогню 2-ї арт-батарей, спробував атакувати передові позиції ЗСУ по напрямку Новоселівське — Берестове. Однак, в ході 40-хвилинного бою, зазнав втрат, та відійшов на вихідні рубежі в районі с. Новоселівське… В подальшому, підрозділи 4-ї тд противника були вимушені перейти до оборони в районі селищ Крохмальне та Новоселівське…

В районі с. Невське противник продовжував утримувати передові позиції силами мотострілецького підрозділу с бронетехнікою, хоча очевидно було, що існує цілком реальна можливість, що цей підрозділ противника потрапить прямо в оточення… Протягом останніх 2-х діб цей підрозділ противника зазнав значних втрат внаслідок вогневого впливу передових підрозділів ЗСУ й в кінцевому рахунку, сьогодні зранку був вимушений полишити свої позиції в селі й біля нього…

Південно-західніше Сватово (р-н селища Ковалівка) противник інтенсивно готується до ведення оборонних дій. З цією метою на даному напрямку командуванням противника розгортається батальйонний район оборони. Ймовірно він буде занятий підрозділами 30-ї мсбр 2-ї гв. ЗВА (до 1.5 БТГр)., принаймні протягом минулих 2-х ночей противник активно переміщував у цей район сили та засоби цієї бригади.

Окрім цього, командування противника на лівий фланг цього району оборони також перекинуло посилену мотострілецьку роту (до 22-х- одиниць броньованої техніки та більше 100 в\сл) з району с. Мілуватка . Сьогодні з ранку її розгортання було зафіксовано південно-східніше Ковалівки.

Очевидно, що командування військ противника спробує найближчим часом контр-атакувати цими силами та засобами передові позиції ЗСУ в районі с. Кармазанівка, які впевнено просуваються у бік Сватове… адже на цьому напрямку передові підрозділи українського війська мають достатньо непогані шанси не тільки перерізати дорогу Р-66 на ділянці Сватове — Червонопопівка, а й загалом заблокувати Сватове з півдня…

Протягом останніх 2-х діб противник також вів силами «зведенної» БТГр 15-ї та 21-ї мсбр 2-ї гв. ЗВА безуспішні оборонні бої на східній околиці с. Макіївка (Луганська обл.). Скажимо так, утримати свої позиції, «зачепившись» за східну околицю селища, йому так й не вдалося… двома розрізненими групами він був вимушений відходити на с. Ковалівка та у бік Новомикільске — Мілуватка.

Після того, як передові підрозділи ЗСУ просунулись у бік Сватове в районі Стельмахівка, противник був вимушений залишити район селища М’сожарівка, дві суттєво «порепані» мотострілецьких роти (ймовірно зі складу 15-ї або 21-ї мсбр) відійшли у район південніше Коломийчихи…

Підсумумо (декілька загальних зауважень, щодо нинішнього та подальшого розвитку ситуації на Сватівському напрямку)…

1. Очевидно, що головною метою усіх цих контр-атак північно-західніше Сватове, головним чином по обох боках дороги Р-07 (Куп’янськ — Сватове), а також жорсткі «зустрічні» бої південно-західніше Сватове є прагнення команування противника утримати місто Сватове. І не меньш очевидно, що в нього, м’яко кажучи «не виходить». Передові підрозділи ЗСУ впевнено просуваються з двох боків до міста і вже вийшли фактично, на його ближні підступи…
2. Також, не менш очевидним є той факт, що командування військ противника, м’яко кажучи, досить дивно розподілило свої сили та засоби, щодо ведення оборони, як в районі Сватове, так й в районі Кремінної… Так, я саме маю на увазі між так званими «північним» та «південним» частинами їхнього угрупування «Захід». Ясно, що «північна» (Сватове) частина відчутно поступається «у обсягах» своїм колегам зі складу «південної» (Кремінна — Рубіжне). З цього випливає, що командуванню військ противника набагто важніше утримати район Кремінної, ніж Сватове…
3. На перший погляд, це може виглядити трохи дивним, але на мій погляд, у даному випадку, російське командування прийняло цілком вірне та логічне рішення… Чому?

Відповідь є у моїх ранішніх дописах. Якщо коротко, то очевидно, що прорив ЗСУ через Кремінну та Рубіжне північніше Сєверодонецька (по суті його обход з півночі) у бік Новоайдару, або Старобільска (з послідуючим виходом на ДКУ, наприклад у районі Городища) є НАБАГАТО загрозливим ніж затяжні оборонні бої в районі Сватове, або навіть Білокуракине чи Новопскову… Які, за великим рахунком, для російських військ не становлять суттєвої загрози, або складнощів у плані якихось обходних маневрів ЗСУ, або гіпотетичних «проривів» ЗСУ на тили УВ «Захід»… Росіяни можуть в такому випадку вести вперті, стримуючі оборонні бої в цій частині Луганськоїь області (сватове — Старобільск) виматуючи таким чином наступаючі українські війська, і одночасно — поступово відходити, як на власну територію (зберігаючи при цьому цілком реальну загрозу для ЗСУ перезоду у контр-наступ на широкому фронті), так й південніше поступово нарощуючи свої сили по рубежу Кремінна — Новоайдар — Олексіївка — Городище…

4. Тому, виходячи саме з цих міркувань, вважаю, що доля північної частини Луганської області буде вирішуватися не у Сватове, а у Кремінної та Рубіжного, які противник буде прагнути утримати за будь-яких обставин…

Тим більше, що й доля Лисичанська та Сєверодонецька дуже вагомою мірою буде залежитиме від того — хто й як контролюватиме саме район Кремінної та Рубіжного, а також «трикутник» Шипилівка — Привілля — Новодружеск й район ЛНПЗ.

Альфред Кох

Прошло восемь месяцев войны. Фронт более-менее стабилен. Небольшие продвижения там и тут не меняют общей, довольно статичной ситуации. Вот уже больше двух недель ничего кардинального там не происходит.

Но все, что находится за пределами боевых действий, наоборот, находится в непрерывном движении. Россияне изо всех сил разрушают всю гражданскую инфраструктуру Украины, и уже сломали примерно 40%.

Помимо этого они развернули масштабную пиар-компанию, то рассказывая, что злобные укры собрались взорвать Каховскую дамбу и утопить 200 тысяч своих граждан, то пугая обывателей во всем мире страшными историями про украинскую “грязную бомбу”, то угрожая опять остановить продовольственный трафик из Украины, то соблазняя европейцев какими-то заманчивыми историями про турецкий “газовый хаб”…

Весь этот шабаш является очевидным вымогательством переговоров. Путину отчаянно нужен хоть какой-то, пусть временный, но мир. Однако, только Украина может решить когда начать эти переговоры и на каких условиях.

Внутри этой пиар-компании  особо можно выделить историю Красовского, который собрался жечь и топить украинских детей, за что был уволен с симоняновской пропагандистской помойки. Прочитав версию Маркова о том, что Антоша действовал по заказу ЦРУ, я могу предложить свою версию его поступка.

Суть ее в том, что Марго захотелось показать, что у российской пропаганды есть какие-то нравственные границы и что этих границ переступать никому нельзя. Зачем ей это понадобилось, более-менее понятно: рейтинги РТ на Западе стремительно падают и для того, чтобы сохранить хоть какую-то аудиторию, необходимо все-таки убедить оставшуюся еще верной публику в том, что какие-то минимальные представления о приличиях не чужды даже бесноватым российским пропагандистам.

Для этих целей вызывается дурак Красовский и ему приказывается отчебучить что-нибудь совсем уже людоедское. Он это охотно исполняет (за отдельный бонус, разумеется). И вот его с помпой, как Паниковского, вынимают из “Антилопы” и сажают прямо в пыльную дорогу. “Студент! Идите назад в Арбатов! Там вас с нетерпением ждут хозяева гуся!”

Это леденящее душу шоу кончается изгнанием из рая и демонстративным покаянием “нарушителя конвенции”. Весь этот плохой спектакль настолько пошл и примитивен, что я готов не только кричать “Не верю!”, но и сразу же могу назвать автора этой дешевой постановки: Марго Симонян при содействии (возможно) ее мужа — Тиграна Кеосояна. Эта пара уже радовала нас своими мелодрамами, достойными уровня колхозной самодеятельности, и поэтому их почерк нельзя не узнать.

Бьюсь об заклад: вместо того, чтобы оказаться в тюрьме (где ему и место: любой студент первого курса юрфака укажет вам несколько статей УК, под которые попадают его высказывания), после небольшой передержки Антоша опять появится в каком-нибудь эфире и будет снова заливать своей блевотиной мозги доверчивых россиян.

Дерьмо не тонет! Особенно в России. Такова эта отдельная цивилизация. У россиян ведь не только есть лишняя хромосома, но и общественная флотация устроена не так как во всем мире и наверх всплывают худшие. И однажды всплыв, уже никогда не исчезают…

Тут еще один российский клоун — “патриарх” Кириллка Гундяев заявил, что Россию хотят стереть с лица Земли за то, что у нее “альтернативный взгляд на Бога”. Я аж поперхнулся! Как это? Альтернативный чему? Евангелию? Ветхому Завету? Вселенским соборам? Что это за религия такая? И что это за бог такой у них, а?

Тот Бог, которого я знаю, говорит “подставь левую” и что “брата нужно прощать до седмижды семидесяти раз”. И еще он говорит:  “любите врагов ваших, благословляйте проклинающих вас, благотворите ненавидящим вас и молитесь за обижающих вас и гонящих вас…”

А Кириллка проповедует солдату, уходящему на войну, что убийство оправдано, если оно совершено из любви к друзьям. Это ложь! Это его проповедь — преступление перед Богом. Потому, что Бог говорит (вот полная цитата): “Нет больше той любви, как если кто положит душу свою за друзей своих”. (Иоанн 15:13). Тут ясно сказано: любовь — это отдать свою душу, а не забрать чужую!

Но никто из этих проповедников не хочет отдать свою душу… А все норовят отобрать чужую… Вот такой вот у них “альтернативный взгляд на Бога”… Это ли не есть богохульство? И ведь знают, черти, что “… если кто скажет слово на Сына Человеческого, простится ему; если же кто скажет на Духа Святого, не простится ему ни в сем веке, ни в будущем”. (Матф. 12:32).

И значит они сознательно изобретают “альтернативного бога”, потому что Иисус Христос им не подходит. Он мешает их религии. Ведь их религия — государствобожие. Эта ересь уже давно стала религией, которая носит название  религия “Русской Православной Церкви Московского Патриархата”.

В этой их религии вместо Иисуса Христа — Российское государство. И долг их паствы — безропотно ему служить. Нет такого преступления, которое нельзя оправдать, если оно совершено во имя этого их бога. И нет страшнее преступления — чем хула на этого бога. Мать может отказаться от своего ребенка, а ребенок — от матери ради этого бога. Все кто не верит в этого бога — достойные смерти язычники. И нет большего счастья, как служить этому их богу и умереть за него…

Эта религия опасна для остального человечества, она является типичной тоталитарной сектой типа Аум Сенрике и если мы не увидим опасности этой секты — мы станем теми жертвенными барашками, которых они принесут на алтарь своего божка.

То, что сейчас происходит на полях Украины — имеет поистине библейский размах. И нам важно понять, что у нас нет другого выхода, кроме как их победить.

Потому, что наше дело правое. Враг будет разбит. Победа будет за нами.

Слава Украине! 🇺🇦

(2 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.

Загрузка...

1 комментарий читателей статьи "BloggoDay 25 Oktober: Russian Invasion of Ukraine"

1. 
   Джордан 2005
   25.10.2022
   в 08:20

   Василий Рыбников как всегда на Высоте Юмора!
   Спасибо. ☺

   1

   Войдите, чтобы ответить