BloggoDay 26 June: Russian Invasion of Ukraine

Фейсбук-огляд 26 червня 2022 р.

 

(Оновлено 19:00)

DW на русском

Виновные в военных преступлениях в Украине не должны уйти от наказания, заявила премьер-министр Эстонии Кая Каллас. «Потому что мы уже совершили эту ошибку в прошлом — в Грузии, Крыму, Донбассе. Мы не можем ее повторить», — говорит она в интервью DW

 

Сталкер

По Киеву выпустили 14 ракет. По жилым кварталам, разумеется. Плешивый чёрт подаёт участникам саммита G7 какие-то тайные сигналы, смысл которых никого уже не интересует, включая психиатров.

 

Сталкер

Возможно ракеты путина и правда высокоточные. Но, они всего лишь ракеты и поэтому летят туда, куда их направляют люди. Точнее, нелюди, которые закладывают координаты больниц, детских садиков и жилых домов.

 

Сталкер

Завтра Лавров скажет, что никто на Украину не нападал.

Захарова, это не мы. Соловьёв, это они сами. А Козявкин, расскажет почему в ЕС такая высокая инфляция. Так незаметно и буднично для россиян пройдёт ещё один день лжи и массовых убийств в Украине.

 

Сталкер

Джонсон сказал простые и в тоже время великие слова. Время переговоров с путиным безвозвратно ушло.

Борис, ты прав. Дурака учить, только хер тупить.

 

ТЁТЯ РОЗА 🌹

Хуйло. И точка.

 

ТЁТЯ РОЗА 🌹

От австралопитека до гомо сапиенса топали больше 2 миллионов лет. А обратно, от гомо сапиенса до австралопитека получилось домчаться всего за 22 года!

 

ТЁТЯ РОЗА 🌹

Макрон решил больше не звонить Путину.

Но на третий день  у него началась ломка.

 

Вашингтонский Обком

Лукашенко назвал изоляцию Литвой Калининграда фактическим объявлением войны.

А пуски ракет со своей территории по Украине объявлением войны не назвал

 

Пeрзидент Роисси 🤍💙🤍

При Сталине аборты были запрещены. Поэтому в 1952 году родился Владимир Путин.

 

sashayasha

Неужели совсем некому остановить этого сраного ублюдка и остальных бесов?

 

Гуго Карлович ™

Идея «русской имперскости» давно провалилась и в более приличном воплощении, а уж в виде придурошного «русского мира путина-гиркина» она вообще не имеет никаких шансов на жизнь.

 

Leonid Nevzlin

Фотографии украинских выпускников — на руинах их школ, разрушенных русскими бомбами. Российские выпускники гуляют на «Алых парусах», получают поздравление Путина. Но будущего нет именно у вторых

 

Pan Doktor

Этот «мирный договор» о 15 пунктах — хуже, чем условия капитуляции гитлеровской Германии. Это при том, что Германия уничтожила миллионы человек, а в чём перед миром провинилась Украина — никто даже сформулировать не может: она просто существует и кормит 400 млн человек.

 

Pan Doktor

Всё вертелся в голове неоформленным вопрос по помойной статье Кремля про «15 пунктов».

Ну вот, с их точки зрения, Украина отдаёт фашистской РФ Крым, Донбасс, делается нейтральной, лишается армии, не получает репараций, никаких трибуналов. А взамен что? Как в анекдоте — «писечку»?

 

Right Now

Ватники пишут: «Когда эта Украина уже успокоится, надоело». Надоело им блять! А нахуя было вторгаться в чужую страну??

 

Right Now

Ватники пишут: «ничего, сейчас немного потерпим, а потом заживем». Помимо «стокгольмского» синдрома, у них ещё и синдром отложенной жизни имеется.

 

Right Now

Ватники пишут «наши мальчики на Украине не занимаются мародёрством». Во-первых, ваших блять мальчиков вообще не должно быть на территории другого государства, а, во-вторых, занимаются, не пиздите.

 

Right Now

Рогозин в эфире центрального телеканала заявил, что «мы не стали терпилами». Можешь гордиться собой, « не терпила» , вы стали военными преступниками.

 

Профессор Талк

По данным МВД, с начала года из России уехало 380 тысяч человек. В то же время обратно вернулось 40 тысяч человек. Все они похоронены по месту жительства за счёт военкомата.

 

Saul Goodman 📢

Пишут, что россияне якобы «оболванены пропагандой», но это полная ерунда. Нельзя никого оболванить пропагандой, она вообще не может никого ни в чем убедить, если этот человек уже раньше не имел такого же мнения. Пропаганда не сделала из россиян фашистов, они такими были всегда.

 

Saul Goodman 📢

И еще насчет тщетности пропаганды. Вот при Ельцине не было такой антизападной пропаганды. Но я помню еще в 2000 году я общался с россиянами и беларусами в интернете и они в большинстве сильно ненавидели американцев. Помню, один даже жалел, что немцы мало их поубивали в войну.

 

Saul Goodman 📢

Путин конечно не уничтожил демократию в РФ, как многие считают, потому что ее там никогда не было. Там всегда была монархия, а выборы были на самом деле референдумом доверия к монарху. Сам монарх — персона священная, он над законом, ему можно всё и нельзя обвинять или критиковать

 

Saul Goodman 📢

Россияне настолько сильно поддерживают и одобряют свой режим, что уже начали полностью отождествлять себя с ним. И теперь любая критика режима воспринимается ими как оскорбление всего российского народа.

 

(Оновлено 14:00)

Rostyslav Demchuk

Минає 40 годин після того, як Україні було надано статус «кандидата на членство в ЄС»

Ні-ні, я не помилився. Бо офіційно Україна набула цей статус не 23 червня, після ухвалення позитивного рішення Європейською Радою, а 24 червня о 12:00, після того як це рішення було опубліковане у так званому «Офіційному журналі ЄС».

Що в цьому рішенні Євросоюзу є позитивним і корисним для пересічного українця? В першу чергу ЄС візьме українську владу у «єжові рукавиці». І вже не просто даватиме їй рекомендації, а вимагатиме від неї виконання певних завдань. Таких приміром, як створення незалежної САП, конкретної боротьби з корупцією, вимагатиме реальних реформ, а не камуфляжних реформ у певних секторах економіки, у системі охорони здоров’я, реформ у правоохоронних структур України: прокуратури, судів тощо.

Для влади України це буде постійним головним болем, оскільки її дії контролуватиме тепер не лише громадське суспільство України, але ще і ЄС. Адже набути «статус кандидата» дуже слкадно, а от призупинити його, або скасувати — значно простіше.

Новий статус України повинен торкнутися навіть вітчизняних ЗМІ. Вони повинні будуть дотримуватись принципів демократії та інших стандартів ЗМІ. Спроби впливу олігархів на редакційну політику ЗМІ пудуть присікатися, утиски і переслідування журналістів взагалі будуть вважатися ледь не «смертельних» гріхів. Приміром, за заклики нардепки Маряни Безуглої розправитись із журналістом Юрієм Бутусовим вона би вже почимчикувала у Європейський суд з прав людини. І навпаки, за «джинсу» журналісти також мають нести відповідальнісь і позбавлення їх статусу журналіста. У країнах ЄС журналісти, так само як і адвокати, повинні мати ліцензію на право офіційно займатись журналістською діяльністю.

Разом з тим інтеграція в ЄС не є одностороннім рухом. Тепр і Європейський Союз повинен нести певни відповідальність перед Україною. І це не лише політична, але й фінансова та економічна допомога Україні.

Це, якщо коротко, кількома мазками.

 

Вахтанг Кипиани

Знову ракети з території Республіки Білорусь. Пару днів тому мав дискусію з кількома білоруськомовними білорусами, які є в еміграції. Їм образливо, що ми негативно ставимося до їхньої батьківщини. Вони вважають, що зробили все, що могли і кількість затриманих і винесених вироків від режиму Лукашенки — тому доказ. Це правда і неправда водночас. Тисячі затриманих під час боротьби за визволення своєї країни — це дуже багато. Поки не згадати, що за останні роки українці втратили у боротьбі з тим самим ворогом десятки тисяч убитими. І ще більше — пораненими. І на цьому кривавому тлі всі ті хороводи, які не закінчилися нічим — вибачте, не вражає, це просто поразка. Жорстка антилукашенківська риторика і українські прапори на аватарках — це абсолютно недостатні засоби для створення умов для допомоги Україні і деокупації Білорусі. Бо ефективних дій всередині країни практично нема. Якби росіянам горіло там, то у них було б менше сил тут. На жаль, страх і терор призвели до ситуації, коли внутрішня та зовнішня білоруська опозиція нічим не можуть допомогти. Кількасот(?) білорусів у лавах ЗСУ і нечисленні партизани на території РБ це, об»єктивно дивлячись на речі, це не те, що дає хоч якийсь мінімальний результат. Росіянам діяти з території РБ комфортно. Вони відтягують доволі значні українські сили, які так потрібні на півдні та сході. І в цей час читати чергові благоглупості і образи («а ваш Зеленський до 24.02 торгував з Лукашенком», «більшість українців зігували Лукашенку» — це з коментарів, тобто це ми винні, що у них повна дупа) — якось не тойво. Білоруська опозиція мала б переглянути концепцію боротьби за свою батьківщину. Вони мають воювати за неї. І чим довше вони цього не робитимуть — тим гіршим ставатиме ставлення до білорусів взагалі. Це сумно, але це факт. Яка нам різниця, хто нас вбиває — «окупований» білорус своїм нєпротівлєнієм або службою у армії РБ, чи «окупований» бурят чи дагестанець, для яких служба — це єдиний ліфт з його села.

 

Артем Шрайбман

Россия напала не потому, что была объективна зажата в угол ястребиной политикой НАТО, окружена его расширением, а совершенно наоборот – потому что ее властитель поверил в то, что на другой стороне толпа безъяйцевых слизняков, которых можно сокрушить, просто показав им дубинку.

И вот здесь возникает самый главный вопрос – об уроках всей этой катастрофы. Те, кто десятилетиями полагался на позицию «не бесить Россию», оказался фундаментально неправ в своих прогнозах ее поведения в феврале и в своей оценке личности Путина. А те страны и политики, кто считался ястребом и европейским русофобом, кто говорил о глубоко имперском сознании российского президента, оказались куда более близки к истине.

Значит ли это, что ястребы всегда будут правы? Конечно, нет. Любой идеологизированный взгляд на реальность рано или поздно о нее же и разбивается.

Но их послужной список в понимании того, кто такой Путин и кем он всегда был, выглядит намного убедительнее, тем резюме тех, кто надеялся втянуть этого человека в адекватное сотрудничество, закрывая глаза на исходящие от России угрозы.

 

Игаль Левин

Стратегия «факта»

Премьер-министр Эстонии Кая Каллас пару дней назад заявила, что при нынешних планах НАТО по обороне от нападения РФ ее страна исчезнет с политической карты, а исторический центр Таллинна будет разрушен до основания. По словам Каллас, существующие планы НАТО по обороне трех балтийских стран предполагают, что эта территория может быть захвачена.

Такое заявление лидерки Эстонии может показаться необоснованным, ведь считается, что РФ не решится на войну с НАТО, но это не так. У РФ есть планы по войне и оккупации стран Балтии. НАТО это прекрасно понимает, именно поэтому в их оборонной доктрине допускается оккупация Эстонии, Латвии и Литвы. Речь идет о так называемой стратегии «факта».

Эта стратегия подразумевает, что в силу крошечности этих стран и малочисленности населения (У Эстонии чуть более 1 миллиона, у Латвии чуть менее 2 миллионов и у Литвы чуть более 2.5 миллионов) Россия сможет занять несколько из них быстрой операцией, то есть в течении суток. Российский бросок десанта ВДВ на Гостомель, к слову, демонстрирует, что это реально.

То есть произойдет следующее: РФ занимает Эстонию за 24 часа и НАТО ставится просто перед фактом – или, следуя своим обязательствам, ответить России, а это, с очень большой вероятностью, ядерный конфликт, или просто оставить Эстонию на съедение Кремлю. Или ядерный Холокост ради защиты эстонцев и их крохотной страны, или утереться и не допустить катастрофы, но да, потерять Эстонию.

Очевидно, что это будет началом конца НАТО, так как больше не будет никакого доверия к Альянсу, как оборонительной структуре, но очень не факт, что выбор будет сделан именно в сторону таки ядерного конфликта. Понимая это, военная доктрина НАТО допускает оккупацию стран Балтии со стороны России.

Именно поэтому так переживает Кая Каллас, да и эстонцы в целом. Впрочем, и Латвия, и Литва тоже. Именно поэтому эти страны оказывают такую огромную поддержку Украине. Они прекрасно понимают, что украинцы дерутся не только за свою свободу, но и за их свободу. Поражение Украины может разжечь аппетиты бункерного гоблина и сделать стратегию «факта» прямым руководством к действию.

Поражение РФ в этой войне важно не только для украинцев и украинок. От этого зависит свобода и других народов, не косвенным, а самым прямым образом.

 

 

(Оновлено 13:00)

«Зеркало недели»

Наверное, в Украине сейчас нет ни одного человека, которого не зацепила бы война. Поэтому бывает очень непросто выстраивать отношения с окружающими. Особенно с теми, чей опыт отличается от нашего, с теми, кто пережил нечто, не до конца нам понятное, что пугает, о чем слышишь, но не до конца веришь в то, что такие события возможны.

Дарья Отич  Любовь побеждает войну. Психолог о том, как общаться во время войны

 

«Радіо Сводоба»

Збитки російських авіакомпаній через війну перевищили спричинені пандемією COVID-19 – доповідь

У першому кварталі 2022 року російські авіакомпанії зазнали рекордних за останні вісім років збитків. Про це повідомляє російська служба Радіо Свобода із посиланням на доповідь російської Асоціації експлуатантів повітряного транспорту (АЕПТ).

Згідно з документом, у травні вантажопотік скоротився на 75% у порівнянні з травнем 2021 року. Серед причин – санкції, запроваджені проти Росії через її повномасштабне вторгнення до України, а також закриті через війну аеропорти на півдні Росії.

За три місяці 2022 року сукупний збиток усіх авіакомпаній сягнув 61,1 мільярда рублів. При цьому збиток за той же період 2021 року оцінювався в 33,3 мільярда рублів, а 2020 року, коли через пандемію COVID-19 авіарейси були обмежені або скасовані, – 55,5 мільярдів рублів.

Після запровадження санкцій через напад Росії на Україну «вантажні перевезення практично зупинені, насамперед через закриття міжнародних перевезень». В АЕПТ не очікують відновлення вантажопотоку, «щонайменше до закінчення дії санкцій».

«Пасажирські перевезення також демонструють зниження обсягів, хоч і не настільки масштабне», йдеться у доповіді. На початку 2022 року фіксувалося збільшення пасажиропотоку: у січні було перевезено на 47%, а в лютому – на 30% більше пасажирів, ніж роком раніше.

Після російського вторгнення до України «ситуація діаметрально змінилася»: у березні пасажиропотік скоротився на 20%, у квітні на 28%, у травні – на 24% порівняно з минулим роком.

В АЕПТ не можуть прогнозувати, наскільки погіршиться фінансово-економічна стійкість авіакомпаній надалі, але сподіваються на підтримку російського уряду для забезпечення стабільної роботи авіатранспортної галузі країни.

Після вторгнення Росії в Україну США, Канада та більшість країн Європи закрили своє небо для російських літаків та припинили виконувати рейси до Росії. В результаті кількість прямих авіарейсів із Росії скоротилася на 62%: зараз звідти можна полетіти лише до 19 країн.

Обмежені польоти й усередині Росії. З початку війни Росавіація заборонила польоти до 11 аеропортів на півдні країни. З найпопулярніших південних напрямів зараз доступний лише Сочі.

 

«Главред»

Виктор Андрусив  Как Украине выиграть войну вдолгую

Украина должна найти новые ресурсы. И они есть, это — солидарность и доверие.

Война в долгую — это война ресурсов. Кто более ресурсный-тот одержит победу. Мы, конечно, очень сильно проигрываем по ресурсам врагу, именно поэтому рассчитываем на наших партнеров. Но партнеры не демонстрируют действиями, то, что говорят словами.

Несмотря на полную поддержку нашей борьбы к победе, мы видим, как ресурсы выделяются очень ограниченно, и очень осторожно. Мы видим это эгоистическое желание где-то порешать с Путиным, наивную веру, что надо договориться. Слова очень сильно разошлись с действиями. И это тревожный сигнал для нас.

Запад однозначно нас поддержит, причем в полной мере. Но это произойдет нескоро. Если многие наши граждане искренне верят, что война быстро закончится, то чего мы ожидаем от граждан Запада? Пройдет немало времени, пока придет осознание «неотвратимости» потребности поставить Россию на место. А до того, мы еще услышим о десятках мирных Минск.

К чему я это веду: если бы там не сложилось, но полагаться можем только на себя. Это значит, что ресурсы для своего выживания мы тоже должны находить сами. Мы не выбирали этой судьбы, но наше выживание является только нашим делом. Нас ждут страшные вызовы. Экономика и инфраструктура разрушены, война продолжает съедать все наши ресурсы, а время — все наши запасы. Чтобы выиграть в долгую-мы должны найти новые ресурсы. И они есть, это — солидарность и доверие.

Солидарность — это не просто слово или ценность, это огромный ресурс, который уже активно работает на нас с первых дней войны. Солидарность демонстрируют все слои населения, особенно много бизнеса. Мы это особенно чувствуем, кто-то предоставляет технику для разбора завалов, кто-то бензин, кто-то перечислил нам средства на восстановление школ и домов, кто-то предоставил инструменты. Все это-проявление солидарности.

Однако, на фоне того кризиса, который нас ждет, нам нужно будет еще больше солидарности. Впереди тяжелая зима и проблемы с отоплением. Нам надо будет еще больше разбирать людей по своим домам, чтобы пережить ее. И это действительно одно из возможных решений, как перебиться зиму. Нам надо будет поддерживать друг друга и возможной работой, средствами и тому подобное.

Большим ресурсом, который идет рядом с солидарностью, является доверие. Мы принимаем людей, помогаем им, потому что доверяем. Доверие позволяет нам строить отношения и легко переходить к действиям поддержки. Доверие к нашим солдатам, к нашим волонтерам, к нашим органам власти — все это безграничный ресурс, который лучше помогает нам решать наши проблемы.

В ближайшее время враг направит усилия на разрушение солидарности и доверия между нами. Единичные случаи недостойного поведения, будь то представителя власти, бизнеса или беженца — нам будут подавать как правило. На фоне усталости мы можем очень чувствительно реагировать на подобные ситуации или вбросы. Должны помнить, что солидарность и доверие — важнее единичных случаев.

Война надолго. Нам придется задействовать все наши возможные и невозможные ресурсы для победы. Солидарность и доверие являются ключевыми ресурсами в этом. Очень важно не дать их разрушить.

Слава Украине! Слава ВСУ!

 

«Деловая столица»

В Украине действует тайная сеть «коммандос» из США, а шпионы ЦРУ передают тайные данные Киеву, — NYT

Американские журналисты узнали из своих источников, что спецагенты ЦРУ в Киеве передают украинскому руководству чувствительную информацию западных шпионов, а по всей Украине действует подпольная сеть спецназовцев из разных стран НАТО

Об этом говорится в материале New York Times со ссылкой на слова нескольких неназванных чиновников США и стран Европы, передает «ДС».

В Киеве действует ряд агентов Центрального разведывательного управления США, которые передают чрезвычайно тайные данные американской разведки непосредственно украинскому военно-политическому руководству.

Американские чиновники осознают, что присутствие этих агентов в Киеве известно российским спецслужбам.

В то же время, эти спецагенты являются специалистами по противодействию терроризму и организации подпольной борьбы в странах, вроде Ирака или Афганистана. По словам ветерана ЦРУ и бывшего заместителя директора Разведывательного управления Пентагона Дагласа Уайза, украинцы нуждаются в экспертизе в конвециальной сухопутной военной тактике против регулярной армии, а не в экспертах по ведению партизанской борьбы, как это было в Афганистане.

Несколько десятков сил специальных операций («коммандос») разных стран НАТО продолжают действовать внутри Украины, в том числе из Великобритании, Литвы, Канады и Франции. Некоторые из них постоянно находятся в Украине, а часть ротируют, выезжая за границу и возвращаясь в Украину периодически.

По словам трех американских чиновников, эта сеть спецагентов занимается координацией маршрутов перевозки западного вооружения от границ Украины к передовым подразделениям, а также тренировкой и инструктажем для украинских военнослужащих.

Эти командос согласовывают свои действия с координационными центрами НАТО в Европе, в том числе в Германии, Польше и Франции.

Чиновники рассказали, что координационный центр на военной базе Раммштайн в Германии, к примеру, ответственен за сопровождение и помощь украинским Воздушным силам.

И европейские, и американские источники New York Times сообщили, что коммандос не участвуют в боевых действиях на передовой, а помогают советами и разведданными через засекреченные каналы связи или на военных базах в глубоком тылу в Украине.

В то же время некоторые военные офицеры, которые сотрудничали с ВСУ, выразили свое недовольство по поводу того, как сейчас происходит обучение и инструктаж.

Один из чиновников предыдущей президентской администрации США сказал, что ВСУ теряют сотню людей ежедневно из-за плохой полевой медицины. По его утверждению, украинские военные не всегда могут эвакуировать раненых с поля боя.

По мнению собеседника издания, правительство США могло бы поделиться современными военными инструментами для медицинской помощи и помочь с установкой полевых промежуточных госпиталей, в которых раненых могут стабилизировать для дальнейшей эвакуации в тыл.

Недавно несколько украинских военных вывезли в Германию для обучения по военной медицине. Тренинги проводят офицеры «зеленых беретов» США (сил специальных операций).

 

«Гордон»

Алеся Бацман  у «русского мира» есть 140-миллионный народ и 17 млн км² территории, где это сборище фашиствующих уродов может лелеять русскую культуру

Сегодня поднимать вопрос о «хороших русских», когда мы видим стертый с лица земли Мариуполь, зверства в Буче, Ирпене, сотни убитых украинских детей, выживших деток и стариков без рук, без ног, расстрелянные роддома, дома престарелых, неуместно. Неуместно говорить сейчас о «хороших русских», потому что коллективную ответственность никто не отменял.

Я говорю об этом активно, публично, начиная с 2013–2014 годов, с вторжения России, с войны, развязанной на Донбассе, аннексии Крыма: делайте что-то, сносите вашу власть и вашего Путина! Я обращалась к россиянам, но никто этого не услышал. Еще чуть-чуть, и ваш российский паспорт начнет жечь вам руки. Он станет токсичным. И он стал. 24 февраля это стало очевидным для всех. Сегодня все, кто владеет российским паспортом, автоматически для всего цивилизованного мира становятся носителями фашистской идеологии. Даже если человек ее не поддерживает. Но это так. Из-за того, что россияне допустили и попустили этот режим на такие страшные преступления.

Я вспоминаю (не дословно) цитату Оруэлла, который говорил: «Люди, которые выбирают во власть подлецов, мошенников, воров, преступников, – они не жертвы их режима, а соучастники». И в данной ситуации, когда мы говорим о русских и россиянах, для всего мира это так. И пока не закончится война, не заживут все раны, в том числе с помощью выплаты контрибуций, прошения прощения и возвращения всех украинских территорий, включая оккупированные Крым и Донбасс, ничего не произойдет.

У «русского мира» есть 140-миллионный народ и около 17 млн км² территории, где это сборище фашиствующих уродов может развивать, холить, лелеять и делать все, что угодно, с русской культурой, русскими писателями, памятниками. И не лезть с этим в любые другие суверенные государства. Потому что это наше внутреннее дело – кому мы ставим памятники, что мы учим, что смотрим. В конце концов, почему кого-то волнует, что в Украине отменяют Толстого или Пушкина? А почему это в России не изучают Лесю Украинку, Ивана Франко, Ивана Багряного, Мыколу Хвильового и все «Розстріляне відродження», Лину Костенко, Григория Сковороду? У нас такое количество мирового уровня писателей и поэтов… Они просто недоизучены и не такие известные в масштабах нескольких стран, но они потрясающие.

Говорила всегда и повторю сейчас, в Украине должен быть один – украинский – государственный язык. Все общение – официальное и государственное – должно вестись на украинском языке. Он должен развиваться и получать максимальные преференции. Украинский язык потрясающе красивый! А русский язык – пожалуйста, никаких притеснений его нет. Если вы хотите использовать его в быту – вы его используете. На русском говорят многие люди из разных стран – это в том числе и язык межнационального общения. Но я уверена, що української мови стане набагато більше – і це природній процес – після того, як Україна переможе. И я думаю, что украинский язык после победы Украины еще и в России начнут изучать.

Что касается Александра Невзорова, то это друг Украины, большая умница. Начиная с 2013–2014 года он занял абсолютно четкую позицию в отношении преступных действий России в Украине. Он всегда называл вещи своими именами, делая это очень точно, ювелирно, с юмором и очень доходчиво. Сегодня он один из самых влиятельных выходцев из России, которые держат русскоязычное информационное поле. Он – мощнейшее оружие в информационной борьбе с российской пропагандой. Это не менее важный фронт, чем то, что происходит на поле боя. Как мы знаем, сначала идет орошение российским пропагандистским говном неокрепших мозгов. Невзоров как раз – один из ассенизаторов, которые пытаются вправлять мозги хотя бы какой-то части населения.

И 24 февраля он не испугался, не пошел против правды и своей совести, продолжив называть Путина военным преступником, а российский фашистский режим – преступным. За это он лишился всего в России, ему стали поступать угрозы. И он не побоялся бросить все, что он строил целую жизнь, и уехать из России. Он сохранил свою честь. Поэтому предоставление ему украинского гражданства – хороший сигнал. Думаю, имея украинское гражданство, он сделает еще больше на благо Украины.

Во время интервью я подробно обсуждала с Невзоровым и то, как он был доверенным лицом Путина на одних из выборов, и его информационное участие во время чеченских войн. Человек прожил уже достаточно большую и успешную жизнь. И конечно, в этой жизни были разные эпизоды. Но что интересно – он абсолютно искренне и открыто говорит об этом сам и признает свои ошибки. Он говорит, что его фильм о событиях в Литве и Латвии был чудовищной ошибкой.

В то же время я не верю в кейс Марины Овсянниковой. Я не понимаю, что это. Для меня это мыльный пузырь, надутый ФСБ или кем-то еще. У меня не складывается картинка вдруг прозревшей «патриотки Украины». Это больше похоже на малопродуманную спецоперацию. Сначала ее поступок вызвал у меня удивление и какие-то радостные эмоции, потом я ждала развязки. Но все последующие события, связанные с ней, убедили меня в том, что я ей не верю. Я не считаю, что она искренняя. У меня много вопросов возникает по отношению к ней.

Россия сегодня – супер тоталитарное, жесткое, фашистское государство, которое преследует другое мнение. Но после своего «героического» поступка на центральном, федеральном канале в прайм-тайм Овсянникова теперь тепло и сыто живет в Европе, получив прекрасную работу. Более того, она вдруг стала звездой, которая ездит по Европе с турне и учит европейцев, как им правильно жить в свободе слова и как отличать правду от пропаганды, которой она занималась все эти годы. И с тем же самым она приехала в Украину. Зачем? Я не считаю нужным уделять много времени обсуждению ее персоны. Это специально раздутая ситуативная история.

 

«Хвиля»

Арестович: Одни герои Украины будут стрелять других героев Украины. Пятый проект как альтернатива

 

(Оновлено 12:00)

«Новая газета. Европа»

Юлия Латынина  Зеленский воюет во всю силу

Украинские войска наносят удары по целям, которые еще недавно были недоступны по политическим причинам

После визита Шольца, Макрона и Драги в Киев украинские военные провели несколько рискованных операций: я имею в виду удар по Новошахтинскому НПЗ, удар по «вышкам Бойко» (буровым платформам «Черноморскнефтегаза») и острову Змеиный, и обстрелы целей рядом с Донецком.

Все эти операции имеют серьезные военные резоны, которые мы ниже опишем, но их политический резон еще важнее.

Сам факт, что они проводятся, а Европа молчит, говорит, что в Европе осознали, что договариваться с Путиным невозможно. Лидеры ЕС поняли, что Украина ведет их войну, — и не будут этому препятствовать.

Итак, по порядку. Начнем с Новошахтинского нефтеперерабатывающего завода. Тут случай очень простой. Новошахтинский НПЗ в Ростовской области снабжает соляркой российские танки и в этом смысле является легитимной военной целью. Украина — в отличие от России — в этой войне до сих пор по НПЗ на территории России не била. По складам на территории России — да, по нефтебазам — да. Но не по НПЗ.

Почему это важно?

Совсем недавно Кремль, пуская в расход своих последних агентов влияния, поднял большой шум для того, чтобы запретить поставки в Украину американские ракетные комплексы HIMARS.

Отчасти эта кампания возымела успех: HIMARS будут поставлять, но без ракет ATACMS, бьющих на 300 км, (то есть HIMARS будет бить только на 80 км), президент Байден лично сказал, что не будет поставлять в Украину «ракетных систем, которые могут ударить по России», а украинские власти заверили США, что поставленное оружие для ударов по России использовать не будет.

И вот пожалуйста: Новошахтинский НПЗ на территории России-таки грохнули, и украинцы явно считают, что никаким будущим поставкам это не помешает. Легко можно предположить, что это только проба пера.

Перенесемся теперь в акваторию Черного моря. Удар по острову Змеиный и «вышкам Бойко» был нанесен в один и тот же день ракетами «Гарпун». Удар по Змеиному, судя по всему, не был полностью успешен. На спутниковых снимках видно, что установки ПВО, завезенные Россией на остров, после удара меняют положение: как минимум способность передвигаться они сохранили. Удар по «вышкам Бойко» был сокрушителен.

Военный смысл происходящего вполне понятен.

Это, скорее, не удар, а военно-морское сражение, в ходе которого Россия теряет контроль над акваторией Черного моря. Тот факт, что в этом сражении вместо кораблей бились ракеты, газовые вышки и остров, дела не меняют.

Почему остров Змеиный? Потому что после гибели крейсера «Москва» Россия натащила туда ПВО. Почему вышки? По той же причине. «С 2015 года на них были размещены РЛС и сонары», — говорит полковник запаса Олег Жданов, военный эксперт и бывший сотрудник Генштаба ВСУ. Вышки располагались в море в 80 км от Одессы и контролировали шельф, а ПВО с острова Змеиный их и защищало. Более того: Олег Жданов уточняет, что расположение сонаров именно на газовых вышках, вынесенных далеко в море, давало России нешуточные преимущества. Грубо говоря, сонар, спущенный в воду возле берега в Крыму, слушает в основном берег. Сонар на вышках слушал Одессу.

Как легко заметить, РЛС и сонары размещают обычно на военных носителях: крейсерах, эсминцах, подлодках и т.д. Прецедентов размещения РЛС и сонаров на нефтегазодобывающих платформах в мире нет и, более того, это очень плохая идея. Дело в том, что газовая вышка, в отличие от эсминца, беззащитна. РЛС-то на вышке разместить можно, а вот сколько-нибудь приличную ПВО — нет. Представляете себе стартующий с буровой платформы «Бук» или «С-300»? Да они всю вышку сожгут.

Таким образом, идея разместить совершенно беззащитную, но военную технику на краденых у Украины вышках недалеко от Одессы, была следствием не расчета, а наглости. В Кремле рассчитывали, что они могут стереть с лица земли Мариуполь, наносить удары по Киеву, Харькову, лупить ракетами по Николаевской администрации, — а вот удар по крымской собственности Украина нанести не посмеет. А то иначе Шольц пригрозит ей пальцем.

Посмели. Не пригрозили.

И, наконец, последнее: обстрелы Донецка.

Это тема серьезная и деликатная, и разобраться в ней непросто.

Прежде всего констатируем факт: в конце прошлой недели и начале этой по Донецку стреляли. На многочисленных видео хорошо видно столбы черного дыма, поднимающиеся из самых разных кварталов. В городе была паника, на выезд в Россию стояли пятнадцатичасовые очереди.

Что происходило? Во-первых, часть целей действительно обстреливала Украина.

Новая артиллерия калибра 155 мм, поставленная Украине НАТО, обстреливала военные склады. Военные склады в Донецке за восемь лет накоплены огромные и необозримые.

Надо напомнить, что весь город Донецк, — это, по сути, жилые кварталы, образовавшие вокруг шахт и терриконов, и сросшиеся в одну агломерацию. Промзон в Донецке множество, и каждая — склад оружия. «Вся суть операции была в том, чтобы накрыть эти склады новой артиллерией одномоментно, прежде чем они успели расползтись и все перепрятать», — говорит полковник запаса и военный эксперт Роман Свитан, бывший летчик ВСУ.

Кроме этого, из Марьинки — украинского укрепрайона в 8 км от окраин Донецка вели огонь по Трудовским высотам. Стреляли, судя по всему, из старых советских гаубиц Д-30, и обычно, если из Марьинки стреляли, ДНР в ответ засыпала противника огненным шквалом. Но теперь артиллерия ДНР молчит, потому что ее всю отправили под Золотое. И сами высоты оборонять некому, — всех мобилизованных в ДНР выгребли из Донецка и тоже отправили под Золотое, Северодонецк и Лисичанск.

Все эти обстрелы, подчеркнем, велись по военным объектам и имели совершенно очевидный военный смысл. Они уничтожали те самые боеприпасы, которыми ведется российское наступление и заставляли Россию отвлечь артиллерию и солдат с фронта для обороны опустевшего Донецка. Они даже создавали угрозу взятия Трудовских высот. Россия оголила свой бок у Донецка — вот она и получила в него артиллерийскими вилами.

Военный смысл украинских обстрелов был настолько очевиден, что трудно было представить, что на этот раз сепаратисты обстреливают себя сами, чтобы в очередной раз прокричать «восемь лет бомбасс».

Однако такие обстрелы тоже были, и о них говорит не только украинская сторона, но и донецкие паблики, которые фиксировали обстрелы жилых кварталов из 82-мм миномета, который бьет на 3,5 км и которого, по укоренившемуся обычаю, можно возить по улицам в обычном бусике и бить из ближайшей лесополосы.

В чем был смысл этих обстрелов? Очень просто. В том, чтобы обвинить «новую натовскую артиллерию» в обстрелах жилых кварталов. «Вот, мол, вы, европейцы, поставили украинским фашистам оружие, а от него гибнут женщины и дети».

Когда Европа не отреагировала никак, 82-мм миномет тоже куда-то исчез.

В Киеве на встрече с Макроном, Шольцем и Драги Владимир Зеленский выиграл самую главную битву. Переломную битву. Битву о том, разрешат ли Украине воевать во всю силу.

И ровно после того, как он выиграл эту битву, президент Казахстана стал оппонировать Путину прямо на Петербургском форуме, а Литва прервала сообщение с Калининградом.

Союзников у Кремля осталось только два — воры и тролли. Военная составляющая ударов по НПЗ, вышкам Бойко и военным целям в Донецке — важна. Но еще важнее и страшней для Кремля составляющая политическая.

Никто больше не расположен прислушиваться к желаниям Путина.

 

(Оновлено 11:00)

Deutsche Welle

В целом российские войска выпустили по украинской столице 14 ракет. Одна из них разорвалась на территории детского сада.

Ракетные удары по Киеву: есть погибший и раненые

 

«Главред»

Александр Кочетков  Европа начинает уставать от войны: что нужно сделать Украине

Поставки западной военной техники сами по себе не обеспечивают перелома в войне. Они расширяют оперативные возможности ВСУ, но их реализация — задача Украины.

В последнее время встречаю все больше постов, которые проникнуты не то чтобы пессимизмом, а, скорее, недоумением.

Тревожным недоумением из-за того, что ВСУ действуют по тактической схеме, навязанной нам агрессором: рашисты, опираясь на превосходство в огневой мощи, медленно, но постоянно продвигаются вперед. Наши героически обороняются, цепляясь за каждую пядь. В результате, с вопиющим срывом сроков, но рашисты все же решают свою стратегическую задачу убийства украинцев, разрушения украинской экономики и захвата наших территорий.

Война идет на нашей земле. Значит, максимально за наш счет. Потери РФ в этом смысле просто ничтожны. Из двух бойцов, обменивающихся ударами в ближнем бою, однозначно побеждает тот, который тяжелее.

Общающиеся со мной друзья и коллеги сетуют на то, что наш Генштаб не слишком креативен. Он фактически решает лобовую задачу «ни шагу назад». Но рашисты продемонстрировали, что пока способны пополнять ресурсы живой силы даже быстрее нас. А уж с устаревшей, но смертоносной техникой у них вообще никакого дефицита.

Частенько в пример приводят финскую армию времен войны с СССР. Тогда финны поставили своих солдат на лыжи, смогли быстро перебросить значительные силы неожиданно для рашистов, окружить и фактически уничтожить целую дивизию агрессора.

Но для подобных операций надо иметь условия, как минимум, лыжи и лыжников. Ну, и снег желательно.

У нас же сегодня нет практически ничего, чтобы позволило бы выстроить маневр: ни бронетранспорта для быстрой переброски сил, ни авиации и дальнобойной артиллерии в том количестве, чтобы полностью подавить врага, ни танков, чтобы обеспечить прорыв вражеских позиций. То есть, оно как бы и есть, но не столько, сколько хотелось бы. И креативные контрнаступательные действия, какие-нибудь разгромные рейды по тылам оккупантов, строить тривиально не на чем. Вот и приходится вести позиционные бои с неизбежно большими потерями.

При этом, поставки западной военной техники сами по себе не обеспечивают перелома в войне. Они расширяют оперативные возможности ВСУ, но реализация этих возможностей — задача Украины и только нас.

И чтобы переломить нарастающую тенденцию усталости старой Европы от войны в Украине, усугубленную энергетическим и продовольственным кризисами, нам необходимо уже в июле, крайний срок, в августе продемонстрировать яркие, неопровержимые наступательные действия. На Донбассе или на Юге, а лучше и там, и там.

 

«Буквы»

Прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон на триденному саміті G7, який розпочинається сьогодні, учергове наголосить на необхідності беззаперечної підтримки України. Він переконаний: будь-які ознаки втоми або коливання з боку партнерів нашої держави зіграють на руку Кремля.

На саміті G7 Борис Джонсон наголосить на підтримці України без жодних коливань і запропонував фінансову допомогу

 

«Цензор.Нет»

Антон Геращенко Наши войска отошли от Северодонецка, Горского и Золотого

Наши войска продуманно и организованно отошли от Северодонецка, Горского и Золотого, четко выполняя приказ

Это правильное решение, направленное на сохранение личного состава, вооружения и военной техники.

Вражеская пропаганда пытается представить дело так,  как будто захват Северодонецка, после более чем месяца осады, это чуть ли не взятие Берлина, а заход в Горское и Золотое —  это чуть ли не подвиг, равный высадке союзников в Нормандии.

Все это — чушь и пропагандистская мишура.

Для того чтобы захватить Золотое, которое было 8 лет на линии разграничения,  понадобилось 120 дней. Для сравнения,  на штурм Берлина потребовалось всего  лишь 16.  Так что «дедам» было бы стыдно за рукожопых «внуков».

А продвижение в сторону Горского и Лисичанска шло со средней черепашьей скоростью 50-100 метров в сутки.

Безусловно, необходимо бороться за каждый метр Украинской земли, всегда при этом находя для врага свободных пару квадратных метров, чтобы его было где закопать.

Если бы наши Западные Союзники ускорили темпы поставки и количества оружия, то у нас было бы больше возможностей удержать Северодонецк, Горское и Золотое.

Временная утрата Северодонецка, за вступление в который врагу пришлось дорого заплатить, это не проигрыш войны. Но это повод задуматься над тем, как оборонять другие наши города на Востоке и Юге.

путин будет идти настолько далеко вглубь Украины, насколько сможет. Никакие увещевания, переговоры или санкции его не остановят. Его орды  орков можно остановить и уничтожить только силой оружия.

Их также можно остановить и помочь уничтожить миллионами кубических метров земли, выкопанной, чтобы построить тысячи километров окопов, тысячи блиндажей, долговременных огневых точек из стали и бетона, которые неспособна пробить полевая артиллерия и РЗСО врага.

Каждый кубометр земли и бетона будет сберегать жизни и здоровье наших солдат от пуль и осколков.

За каждого погибшего солдата наше Государство обязалось выплачивать его родным 15 миллионов гривен.

Лучше вкладывать сейчас миллиарды в строительство укрытий и укреплений на Востоке и Юге, сберегая тем самым сотни и тысячи жизней, чем платить миллиарды семьям погибших.

Подводя итоги я скажу, что временная оккупация  Золотого, Горского, Северодонецка — это не победа, а позор и полный провал для русской армии, которую роспропаганда 20 лет превозносила, как вторую, если не первую, по силе армию мира.

И наоборот, мужественное сопротивление Сил Обороны Украины, в условиях почти полного отсутствия средств ПВО, господства в воздухе авиации противника, превосходства в артиллерии,  показали полное моральное и духовное превосходство Украинского Народа.

Стоит Союзникам  дать нам достаточно оружия, не считаясь ни с какими условиями и внутренними препятствиями, и мы выкинем подлых оккупантов за границы Украины и спасём весь мир от скатывания в хаос войн и бедствий, в которых право на жизнь, как и 80 лет назад, не будет стоить и ломаного гроша.

У меня в этом нет ни малейших сомнений, как и у каждого из Вас.

 

РБК-Украина

Готовится ли Беларусь к войне, что Россия собирается делать с нашими временно захваченными территориями, а также возможен ли в Кремле переворот и когда может умереть Путин – в блиц-интервью РБК-Украина рассказал представитель Главного управления разведки Минобороны Вадим Скибицкий.

Вадим Скибицкий, ГУР Минобороны: Путин понимает, что это будет война на истощение

 

(Оновлено 9:00)

Тарас Загородній

❗️Оперативна інформація станом на 06.00 26.06.2022 щодо російського вторгнення.

Розпочалася сто двадцять третя доба героїчного протистояння Української нації російському воєнному вторгненню.

Російські окупанти продовжують завдавати ракетних ударів по військових та критичних об’єктах цивільної інфраструктури на території України.

На Волинському та Поліському напрямках ситуація щодо діяльності збройних сил республіки білорусь змін не зазнала. Зберігається загроза застосування ракетного озброєння з території та повітряного простору цієї країни.

На Сіверському напрямку агресор здійснив вогневе ураження артилерією позицій Сил оборони у прикордонних районах Сумської та Чернігівської областей.

На Харківському напрямку противник продовжує ведення оборонних дій. Здійснив артилерійські обстріли в районах населених пунктів Уди, Харків, Базаліївка, Руські Тишки, Старий Салтів, Верхній Салтів, Кутузівка, Рубіжне, Дементіївка, Чепіль, Світличне, Коробочкіне, Іванівка, Шестакове та Печеніги.

На Слов’янському напрямку ворог основні зусилля зосереджував на веденні наступу в напрямках населених пунктів Довгеньке та Мазанівка. Здійснив вогневе ураження із ствольної артилерії та реактивних систем залпового вогню в районах населених пунктів Нова Дмитрівка, Хрестище, Дібрівне, Богородичне, Новопавлівка, Адамівка, Грушуваха, Вірнопілля, Краснопілля, Мазанівка, Веселе та Курулька.

На Донецькому напрямку основні зусилля ворог зосереджує на Лисичанському напрямку та спробах оточення підрозділів Сил оборони в районі Лисичанська.

Здійснював обстріли неподалік Вовчоярівки, Лоскутівки, Білої Гори, Верхньокам’янки,  Виїмки, Верхньокам’янського і Золотарівки. Завдав авіаційного удару парою Су-25 в районі населеного пункту Біла Гора.

На Краматорському  напрямку активних дій ворог не вів. Здійснював вогневе ураження із ствольної артилерії в районах населених пунктів Маяки, Пискунівка, Сіверськ.

На Авдіївському, Курахівському, Новопавлівському та Запорізькому напрямках веде бойові дії та здійснює систематичний вогневий вплив з метою сковування наших військ та недопущення їх перекидання на загрозливі напрямки.

Здійснював обстріли із танків та ствольної артилерії в районах населених пунктів Керамік, Красногорівка, Сєверне, Водяне, Опитне, Уманське, Тоненьке, Карлівка, Новомихайлівка, Мар’їнка, Парасковіївка, Павлівка, Шевченко, Пречистівка, Золота Нива, Комар, Новосілка, Велика Новосілка, Володимірівка, Гуляйпільське, Білогір’я, Новопіль, Червоне, Зелене Поле, Гуляйполе та Малинівка.

На Південнобузькому напрямку противник зосереджує основні зусилля на утриманні зайнятих рубежів та здійснює вогневий вплив на наші підрозділи з метою недопущення перегрупування військ. Наша авіація, на відповідних ділянках, завдавала ударів по скупченнях ворога. Втрати окупантів уточнюються.

В Акваторії Чорного та Азовського морів основні зусилля корабельне угруповання противника зосереджує на блокуванні цивільного судноплавства в північно-західній частині Чорного моря. У готовності до застосування ракетного озброєння в акваторії Чорного моря перебуває два носії крилатих ракет морського базування типу “Калібр”.

Наші підрозділи продовжують успішне виконання ракетно-артилерійських вогневих завдань на визначених напрямках.

Віримо у Збройні Сили України! Разом переможемо! Слава Україні!

 

Альфред Кох

Что можно сказать по прошествии сто двадцать второго дня войны? Да ничего такого, что бы вы не слышали раньше. В Донбассе у Украины дела идут плохо. И, видимо, скоро пойдут еще хуже. Но это все ожидаемо и те, кто пристально наблюдает за этой войной и не впадает с детство (я проснулся — а мы уже победили!), понимают, что это закономерный итог боев.

Путин с параноидальной решимостью бросил все свои резервы в Донбасс и, разумеется, добился какого-то успеха. Ну а как иначе? Все-таки какая-никакая армия у него есть…  Да и глупо до последнего солдата сопротивляться такому нахрапу. Гораздо умнее отступая, воспользоваться этой безрассудной атакой длиной в четыре месяца, и истреблять живую силу и технику противника, пока он так беспечно подставляется…

Путин уже положил под Киевом и Черниговом часть своей армии, в Донбассе положит еще и другую. С чем он будет воевать дальше — он, видимо, не особо задумывается. Не иначе на Лукашенку вся ставка. Вот он его и обхаживает. Скоро ждите сообщений о новых кредитах Белоруссии.

Кстати, про «в/на Донбассе». Я тут получил в личку письмо от какого-то черта из Львова. На чистой мове. В нем он учит меня, что правильно писать по-русски «на Донбассе», а не «в Донбассе».

Я ему ответил, что если он хочет продолжить со мной дискуссию о правильном использовании русского языка, то я бы просил писать мне по-русски. Во первых, потому, что мне так удобнее (ведь это он мне пишет, а не я ему), а во-вторых, чтобы я мог убедиться, что он в достаточной мере владеет русским, чтобы учить меня как правильно им пользоваться.

В ответ он мне написал целую простынь на мове. Я ее даже читать не стал, послал его подальше и забанил. Я кстати обратил внимание на аватарку. На ней красовался мордастый галицийский парубок лет сорока, явно не обремененный военной службой и от безделия развлекающийся срачем в ФБ.

Тогда этот сгусток интеллекта зарегистрировал новый аккаунт, без фото и выходных данных, и на чистом русском языке написал мне вот такой текст: «Какое право ты имеешь писать про Украину,когда даже понять комментарий с нормальным обьяснением и без обиды ,ты сразу удалил и забанил? Ты такое же животное как и все рашисты,только прикрываешься комментами ,типа  я  против войны.»

Вы понимаете: тут не с русским беда, а с головой. Я, например, так и не понял, что «я даже понять…» Где модальный глагол? Я сам должен догадываться, что он имел в виду «не можешь»? И т.д.

Короче. Ребята. Я правильно понимаю, что с уклонистами и дезертирами у вас никто не борется? И что они достаточно вольготно чувствуют себя в воюющей стране? И ладно бы они сидели тихо в погребе и прятались от призыва. Так нет: они вовсю учат иностранцев как правильно пользоваться языком, которым сами не владеют в достаточной степени. Я ему ответил так:

«О! Оказывается можешь писать по-русски. Отвечаю: 1. Тебя не спросился про что мне писать. 2. Объяснение твоё — мудацкое. Я его слышал сто раз. Украинцы не могут советовать как правильно писать по-русски. Я же не советую как писать по-украински. 3. Обвинять в рашизме — ради Бога. У вас любой, кто не знает мовы — рашист. 4. Надеюсь ты мне с фронта пишешь, вояка? Судя по морде на аватарке, ты готов бить рашистов?»

Осталось заметить, что погоняло у него Андрiй Анд. И больше он про себя ничего не написал…

Вы знаете, дорогие мои украинцы. У меня к вам дружеский совет: уберите его куда-нибудь. Никто не портит так имидж Украины как вот такие вот дебилы. Реально: страна с такими бездельниками не выглядит нуждающейся в помощи и истекающей кровью. Если ему есть дело до правил русского правописания, значит все остальные вопросы он для себя уже решил.

И вообще! Какого черта! Если вы уже порвали с русским языком и он язык оккупантов и варваров, то уже какая вам разница как эти унтерменши им пользуются? Вы-то уже свободны от него! Забудьте это странный диалект из мордовского и татарского. Наслаждайтесь мовой.

Я готов был слушать украинцев тогда, когда русский язык был нашим общим языком, который мы все использовали и ценили как базу той культуры, которая нас объединяет. Теперь вы от него отказались. Это ваше право. Я искренне об этом сожалею, считаю это ошибкой, но понимаю ваши мотивы и уважаю их.

Но вместе с отказом от русского языка вы потеряли право устанавливать правила пользования им. Разве это не логично? Ведь не лезут же русские или немцы устанавливать правила пользования украинским языком. А если бы полезли — то получили бы совершенно справедливую отповедь. Как говориться — умерла, так умерла.

Особенно это касается тех, кто к тому же еще и не владеет русским в такой степени, чтобы учить, например, меня, носителя языка, правилам его употребления.

Вместе с отказом от русского языка уходит и ваше право регулировать «в/на Украине», «в/на Донбассе». Теперь это не ваш язык. Вас не касается как мы им пользуемся. У себя в мове устанавливайте правила. А русский теперь будет жить без вас.

Вы были частью этой семьи. Но нынешняя паскудная Рашка напала на вас и вы отказались от русского языка. Который жил до паскудной Рашки, и будет жить после паскудной Рашки.

Кроме того: он живет не только в паскудной Рашке, (где теперь, кстати, по большей части говорят не на русском, а по фене), но и вне границ паскудной Рашки. Он живет у нас в Германии, живет в Прибалтике, живет в Израиле, живет в Казахстане, живет в Америке. Он живет в Белоруссии (которая на вас еще не напала). И мы от него отказываться не собираемся.

Мы понимаем, что хоть паскудная Рашка и говорит на нем, это никак его не запятнало. Как не запятнал великий немецкий язык факт того, что на нем говорил Гитлер. И никто в Украине (кстати!) не отказался от Томаса Манна и Эриха Марии Ремарка на том основании, что они писали на немецком языке.

Но это я уже так, вдогонку… Все агрументы произнесены и все решения приняты. Забудем наши размолвки. Нет так нет. Это ваше право. И никто его у вас не отнимает. Лично я не обижаюсь. Я лишь горько сожалею. Но понимаю и сочувствую.

И да, кстати: на остальных направлениях на фронте существенных изменений не произошло…

Я иногда вот о чем думаю: идет титаническая борьба, солдаты на передовой бьются за каждый кусок родной украинской земли, молодые парни гибнут, города рушатся, сгорает в пламени войны весь экономический потенциал Украины, рушатся судьбы, миллионы людей вынуждены покинуть родной дом, а когда возвращаются — видят лишь руины…

У нас на глазах, вот даже в этот самый момент, когда я пишу эти строки, происходит настоящая трагедия библейского масштаба и шекспировских страстей. Дети с оторванными конечностями, мертвые роженицы с мертвыми младенцами в чреве, старухи, встречающие уже вторую войну в своих хатах… Гробы и герои, герои и гробы… Уже даже не ветер, а ураган истории бьет нам в лицо.

А в это время сидит какой-то хрен во Львове, и тонко икая, шлепает на компе свои советы по словоупотреблению в русском языке. В личку неизвестного ему дяде, даже не рассчитывая, что тот их прочитает. И в этот момент любуется своим патриотизмом. Он убежден, что он занят важным делом. Что это его долг: дать отповедь двурушнику Коху, который под личиной сочувствующего немца, скрывает свою животную, рашистскую сущность.

Ну вот как это? Как такое может быть? Объясните мне! Зачем это, для чего? Я понимаю, когда все более менее нормально и спокойно. Живет тихая мирная страна, чирикают птички, дымят домны, злеет колос в ниве… И тогда можно после сытного обеда поразвлечься в Фейсбуке и поправить зарвавшегося рашенка. Но сейчас!

А сколько таких лоботрясов в Украине? Ну вот положа руку на сердце. Ведь много, да? Как же это все грустно… Как все это неправильно. И не честно…

Это же настоящие предатели. Они хуже Путина. На них рассчитывали, а они спрятались. Они — это тот самый план Путина про пятую колонну. Трусливое стадо краснобаев. Уверенные в собственной моральной непогрешимости.

Это они потом будут ставить оценки солдатам, вернувшимся с победой. Это их встретят демобилизованные защитники родины в отделах кадров, куда они придут устраиваться на работу, в военкоматах, где они будут оформлять пенсии по ранению, в метро, где им не уступят место, сделав вид, что не увидели протеза…

Сколько раз уже все это проходило человечество. И с ветеранами второй мировой, и с ветеранами вьетнамской, и с ветеранами афганской…

Но вот почему это мурло решило, что он может писать про Украину, а я — не могу? Почему? Откуда у него это право: решать за меня, что мне писать? Я-то понятное дело клал на него с прибором. Но откуда это уверенность в своем праве, вот что меня удивляет! Впрочем, надо на все это плюнуть. Есть вещи и поважнее. Например, победа в войне.

Сегодня главный украинский военный разведчик генерал Буданов пообещал сильные изменения на фронте в пользу Украины с начала августа. Что ж. Это уже что-то конкретное. Подождем, осталось недолго.

Надо еще потерпеть, дорогие мои. Надо держаться. Я уверен, победа обязательно будет. Не может не быть.

Потому, что наше дело правое. Враг будет разбит. Победа будет за нами.

Слава Украине!🇺🇦

 

Юрий Богданов

Про Білорусь

З кінця 2020 року в країні фактично діє режим окупації. Окупація до цього планомірно готувалася ідеологічно протягом двох десятків років.

А Лукашенко це Квіслінг. Чи в кращому для себе випадку адмірал Горті. Його уряд та лояльні силовики — в чистому вигляді адміністрація колаборантів.

Білоруська опозиція у вигнанні або в тюрмі.

Воля до спротиву задавлена найкривавішими засобами. В Білорусі більше 1000 політв’язнів та невстановлена кількість жертв спроби здолати режим Лукашенка.

Тож Білорусь мертва? Білоруська нація мертва?

Так, білорусам не пощастило в 2020. Їх спробу позбутися диктатури втопили в крові. І я не забував би це. Не забував того, що сотні (якщо не тисячі) людей загинули чи постраждали у цій невдалій спробі.

Так, Білорусь окупована маріонеточним режимом, який тримає владу фактично за рахунок російської зброї та російської агентури. Так, наприклад, в білоруській прикордонній службі наразі фактично немає білорусів.

Але не треба ховати Білорусь. Їх помилки виявилися ще трагічнішими за наші. Вони спробували вперше кинути серйозний виклик диктатурі запізно. З затримкою в 20 років. Але чи нам нарікати на втрачений час?

Білорусь жива. Вона зараз воює в полку Кастуся Калиновського. Воює за Україну та Білорусь.

Білорусь жива. Вона допомагає Україні перемогти спільного ворога сотнями волонтерів, журналістів та тисячами людей, що продовжують боротьбу з режимом.

Білорусь жива, доки є люди, готові за неї битися. Хай вона і лише на самому початку свого шляху. І досі в заручниках у імперії.

 

Игорь Эйдман

По российскому ТВ бесконечно визжат, что  на Западе якобы запретили русскую культуру. Полная чушь. Это у них там в Останкино давно отменили любую культуру, кроме воровской субкультуры подлости, лжи и хамства. А в Европе с культурой, в том числе и русской, всё в порядке. Вот только сегодня попались в ленте два замечательных концерта в Германии и Шотландии. В Берлине так просто мегасобытие. Уверен, что подобные эвенты проходят и во множестве других стран мира. А в Останкино бесконечно исполняется только пьеса Мусоргского «Быдло», и она не о польской телеге, как в авторском варианте.

 

Агія Загребельська

«Ми знаходимося на хорошому шляху, щоб досягти угоди», – заявив представник німецького уряду щодо можливого обмеження імпорту російської нафти незадовго до початку саміту G7.

Мета: посилити тиск на Кремль, не розпалюючи глобальний інфляційний тиск.

До цього з аналогічною пропозицією виступила міністр фінансів США Джанет Йеллен.

Механізм: заборона страхування суден, які доставляють російську нафту вище певної ціни за барель.

За даними Rystad Energy, Міжнародна група клубів захисту та відшкодування в Лондоні страхує близько 95% світового флоту перевезень нафти.

Обмеження ціни може бути неймовірно вигідним для китайського та індійського бізнесу і добре для боротьби з інфляцією.

Ризики:

  • КНР може допомогти Росії продавати дорожче та зберегти доходи, прийнявши нижчу російську страховку.
  • ЄС потрібно буде переглянути шостий пакет санкцій, затвердження якого зайняло тижні.
  • Росія може відмовитися продавати нафту за граничними цінами, вважаючи, що це завдасть більше шкоди економіці Європи та Північної Америки, ніж її власній.
  • Нью-Делі може погодитися на вищі ціни та неповноцінне російське страхування з огляду на їхні довгострокові відносини з Москвою

Якщо країни домовляться про обмеження ціни, але воно не втримається, це принесе Путіну символічну перемогу.

Важливо, що на зустрічі G-7 буде прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді.

А значить, якщо країни домовляться, значить Нью-Делі готові підтримати такий компромісний варіант, що вже багато, навіть без КНР.

 

Агія Загребельська

Брифінг Білого дому, Карін Жан-П’єр

  1. Заборона абортів
  • Останні шість місяців Білий дім багато говорив про те, що готується до падіння Роу. У зв’язку зі вчорашнім рішенням Верховного суду президент не оголосив про будь-які виконавчі дії. Він не оголосив жодних конкретних планів чи пропозицій, щоб спробувати захистити права жінок на аборт – то чому ж здається, що президент не виявляє терміновості в цьому питанні?

Я не згодна з передумовою вашого питання.

Цей президент та Білий дім дуже наполегливо вимагали термінових дій, особливо зараз, коли ми знаємо, що рішення було ухвалено вчора.

Президент за дві години після того, як ми дізналися про рішення, виступив з потужною, пристрасною промовою перед американською громадськістю і виклав два конкретні кроки про те, як рухатися вперед і справді боротися за права жінок і свободу жінок.

Один стосувався HHS та забезпечення доступності схвалених FDA ліків для жінок та захисту цього права;

інший — він надав виконавчі повноваження Міністерству юстиції, щоб переконатися, що ми захищаємо жінок, які подорожують та приймають рішення про свою власну охорону здоров’я.

І це два дуже конкретні, великі кроки.

Я знаю, що це використання його виконавчої влади.

Я знаю, що люди запитують про виконавчі дії.

Президент має намір продовжувати пошук рішень.

Він продовжуватиме розмовляти з провідними групами.

Він продовжить обговорювати з експертами в галузі права, що він може зробити зі свого власного виконавчого посту.

І ця розмова триватиме.

Це не припиниться.

Є група — офіси в Білому домі і хто був залучений до цього, тому що це була цілодобова реакція на те, як рухатися далі.

Старші посадові особи Білого дому, включаючи Раду з ґендерної політики, Управління із взаємодії з громадськістю, Управління з міжурядових питань, Управління з політичної стратегії та роботи з населенням, а також Управління віце-президента взяли участь у десятках офіційних зустрічей та приватних бесід щодо питання репродуктивних прав із більш ніж 200 зацікавленими сторонами, включаючи провідні національні організації, які борються за захист конституційного права жінок приймати рішення про своє здоров’я самостійно та за участю лікарів.

Ми зустрічалися з пацієнтами, медичними працівниками, експертами в галузі політики та права, групами захисту прав жінок та захисниками репродуктивних прав, законодавцями штатів, релігійними лідерами, політичними діячами та представниками приватного сектору.

І ми займаємося цим з того часу, як дізналися про витік документа.

Таким чином, це було пріоритетом для нашої адміністрації.

І ми продовжуватимемо дивитися, що ще ми можемо зробити.

  • Проблема в тому, що президент вчора оголосив, що адміністрація боротиметься за ці речі — переміщення через кордони штатів і схвалені FDA ліки для абортів — за винятком того, що зараз у ряді штатів ці дії караються цивільним або кримінальним покаранням, залежно від конкретного штату та наявності закону. Президент вважає, що його слова про те, що Міністерство охорони здоров’я чи Міністерство юстиції боротимуться за це, чи означають, що ці жінки мають це робити? Якби жінки приймали ці препарати прямо зараз, якби хтось допоміг їм перетнути кордони штату в деяких штатах, це могло б піддати їх значній відповідальності вже сьогодні. Що зараз робить Президент, щоб їх захистити?

Ось чому він попросив Міністерство юстиції втрутитися.

Закони штатів, що обмежують право на пересування, будуть оскаржені в суді.

Тож це – ми розуміємо.

Отже, Мін’юст прагнутиме підтримувати право на пересування у відповідних випадках.

У вчорашній заяві генерального прокурора було ясно сказано, що конституційні засади підтримують свободу жінок звертатися за медичною допомогою у штатах, де аборти залишаються легальними.

Тому вони збираються втрутитися там, де це можливо, щоб захистити жінок, яким, можливо, доведеться приймати рішення за себе – вони повинні приймати рішення за себе щодо свого здоров’я.

Такими є повноваження виконавчої влади, які використав президент, і такі повноваження Міністерства юстиції, які вони виклали у дуже довгій заяві, зробленій учора, про те, як вони збираються це робити.

Ви знаєте, це страшний час.

Ми це розуміємо.

Те, що сталося вчора з рішенням Верховного суду, це крайність.

Це рішення – крайність.

Йдеться про конституційне право, яке було надано Верховним судом майже 50 років тому.

І це було зроблено суддями, які написали це рішення майже 50 років тому — це було рішення 7-2

Це було зроблено суддею, призначеним президентом Ніксоном.

Отже, це конституційне право існувало за президентів-демократів і президентів-республіканців.

І президент розуміє, що ми маємо продовжувати боротися.

Інша частина, яку ми також намагаємось донести: так, президент може використати виконавчу владу.

Ми можемо подивитися, які виконавчі дії ми можемо вжити.

Але реальність така, що ми маємо змусити Конгрес діяти, щоб відновити Роу, щоб воно стало законом країни.

І якщо цього не станеться, американська громадськість має використати свій голос.

І у світлі цього рішення, вони мають використовувати свій голос у виборчій скриньці.

І саме так ми зможемо змінити ситуацію.

Але вчора він виклав два конкретні кроки для просування вперед.

І ми продовжуватимемо дивитися, що ще ми можемо зробити.

  • Багато людей, які спостерігають за цим рішенням, стурбовані тим, що воно може стати слизькою доріжкою, що веде до обмеження доступу до контрацепції та інших прав, якими користуються американці. Чи турбується Білий дім із цього приводу? Як ви готуєтеся і що збираєтесь робити?

Ми стурбовані цим.

Суддя Томас прямо написав, що «У майбутніх справах ми маємо переглянути всі прецеденти цього суду щодо дотримання процесуальних норм».

Так що не помилитеся: Республіканці Конгресу дали зрозуміти; національні лідери республіканців дали зрозуміти, що вони збираються переслідувати репродуктивне здоров’я жінок по всій країні та за її межами.

Саме це ми почули від них учора.

І тому ми продовжуватимемо стояти на своєму.

Ми продовжуватимемо боротися проти цього.

Ми продовжуватимемо говорити людям, щоб вони використовували свій голос.

Спосіб, яким ми можемо справді вирішити цю проблему – це дії Конгресу.

Президент має намір продовжувати шукати рішення.

Він продовжуватиме з’ясовувати, що ще ми можемо зробити, продовжувати розмовляти з групами, отримувати юридичну експертизу того, що він може зробити у межах своїх виконавчих повноважень.

Але ми маємо бути впевнені, що американська громадськість має бути впевнена в тому, що вона використовує свій голос.

І не тільки це рішення, яке суд ухвалив у справі Roe v. Wade, не відповідає дійсності.

Воно йде врозріз із думкою більшості американської громадськості.

Більшість американської громадськості підтримує Roe v. Wade.

  • Президент любить спілкуватися з американським народом. Чи присвятить він кілька поїздок спеціально цьому питанню, щоб звернутися до молодих виборців, жінок, які обурені та розчаровані?

Мені нема чого зачитати вам конкретно щодо стратегії навколо рішення, прийнятого вчора Судом.

Президент говорив про це дуже рішуче: Він категорично не погоджується з рішенням, яке суд ухвалив учора.

Він має намір продовжувати боротися за права жінок.

Він збирається продовжувати боротися за їхню свободу.

Крім того, навіть коли ми дізналися про витік інформації про рішення пару тижнів тому, він попередив, що вони не зупиняться лише на репродуктивних правах жінок.

Він попереджав про це.

І тепер те, що ми побачили від судді Томаса, має насторожити.

Це має бути дуже тривожним для людей.

Але це можливість вжити заходів.

І саме це зробив учора президент.

Він звернувся до американської громадськості із закликом до дії.

  • Якісь поїздки, подорожі?

Мені просто нема про що вам розповісти в даний момент.

Ми збираємось на G7 та в НАТО. Це буде протягом наступних п’яти днів.

Ми повернемось у четвер. І сподіваюся, після цього ми матимемо більше інформації про конкретні поїздки.

  • Ви щойно сказали, що рішення Верховного суду не відображає того, чого хочуть більшість американців. І опитування також показують, що довіра до думки, яку американці мають про Верховний суд, зараз дуже низька. То чи настав час, на думку президента, подумати про реформування Суду? І якщо так, то які зміни він хотів би бачити?

Мені ставили це питання вчора, і мені ставили його раніше – і я думаю, що сам Президент думає про те, щоб зробити – про розширення Суду.

Це те, з чим Президент не погоджується. Це не те, що хоче зробити.

Було створено комісію, яка обговорювала, як потенційно можна просунутися вперед із Судом – реформувати Суд.

Мені більше нема чим поділитися у зв’язку з якимось остаточним рішенням, яке ухвалив президент.

Я говорила про популярність того, наскільки американці підтримують Roe v. Wade.

Це найбільша підтримка, яку колись отримувало Роу проти Уейда.

Воно має таку популярність у більшості.

І тому те, що суд ухвалив таке екстремальне рішення – це не за правилами.

Це суперечить не лише цьому рішенню, а й Конституції.

  • Той факт, що ви ще не визначили, навіть після цього витоку інформації про рішення, виконавчі дії, які ви могли б зробити, відображає це те, що більше нічого немає, навіть після додаткових переговорів з правознавцями, що ви можете зробити з цього питання?

Президент справді використав виконавчу владу. І це має значення.

Тому що він є президентом Сполучених Штатів, і використання виконавчої влади для захисту контрацептивів для жінок і забезпечення їх доступності — ліків, схвалених FDA — дуже важливо.

Я думаю, що це те, що буде мати значення для багатьох жінок по всій країні.

По-друге, можливість захисту Мін’юстом США жінок, яким тепер доведеться подорожувати, щоб отримати – після того, як вони самі ухвалять рішення про своє здоров’я, – я думаю, справді дуже важлива.

І знову ж таки, ми говорили про це з експертами в галузі права.

Ми розмовляли з іншими провідними групами в організаціях захисту репродуктивних прав.

І ось два конкретні кроки, які ми вважаємо необхідними.

Це знову ж таки перші кроки.

Ми продовжуватимемо дивитися, що ще ми можемо зробити.

Але ніщо не зможе заповнити ту дірку, яку проробило це рішення, скасувавши Роу, що й зробив суд.

Єдиний спосіб зробити це знову цілим – це дії Конгресу, Конгрес має відновити Роу і зробити його законом країни.

Це дійсно найкращий спосіб зробити це.

  • І у зв’язку з цим, яка позиція президента щодо реформи філібастера? Він каже: «Обирайте більше демократів». Припустимо, він отримає ще двох демократів у Сенаті, які будуть не проти скасувати філібастер із цього питання, тож у нього буде 50. Чи став би він тоді підтримувати цю позицію?

Якби у нас було більше членів Конгресу, які підтримують Ро, тоді можна було б думати, що ми зможемо прийняти закон, щоб досягти цього.

Я не думаю, що філібастер зіграє тут якусь роль.

Але це те, що ми маємо зробити.

Ми повинні переконатися, що ми обираємо більше членів або що до Конгресу приходить більше членів, які справді можуть змінити ситуацію.

Я чую вашу думку про філібастера.

Але я думаю, якщо американці зможуть використати свій голос біля виборчої скриньки, привести до Конгресу більше членів, які підтримують це питання, тоді ми зможемо добитися руху.

Є спосіб відновити Роу.

І це найважливіше, що ми можемо зробити.

Чи може президент продовжувати використовувати виконавчу владу?

Подивимося, що він зможе зробити.

Але, чесно кажучи, щоб заповнити цю дірку, ми повинні – ми повинні вжити заходів.

І це те, що намагався зробити Президент.

  • Що це рішення означає для авторитету США за кордоном, особливо в тих частинах світу, де Ви намагаєтеся просувати права жінок?

Те, що ми бачили вчора, було екстремальним.

Це було крайнє рішення щодо конституційного права американської громадськості – права, яке було надано цим самим судом майже 50 років тому.

Адміністрація відновила свої зобов’язання щодо покращення здоров’я жінок як усередині країни, так і за кордоном, скасувавши шкідливе правило глобальної заборони та відновивши фінансування Фонду ООН у галузі народонаселення.

Ця адміністрація продовжить свою роботу щодо просування жіночого здоров’я та репродуктивних прав у всьому світі відповідно до чинного законодавства.

Тому ми збираємося продовжувати підтримувати ті відносини лідер-лідер, які має президент.

Ми вже чули від багатьох лідерів.

Я знаю, що деякі з них виступили із заявами – дуже гучними – про те, що вони побачили у цьому рішенні за останні 24 години і запропонували підтримку американському народу.

Але це не зупинить роботу, яку Президент збирається робити, чи хоче робити, чи прагне робити з лідерами.

  • Але хіба не важче донести до людей своє послання, якщо інші частини світу будуть обертатися і говорити: «Погляньте, що відбувається на вашому задньому дворі»?

Я не думаю, що це обов’язково важче.

Президент.має свою кар’єру і репутацію, на якій він повинен стояти.

Він був сенатором, він був віце-президентом, і він був президентом, який зміг об’єднати не тільки країну, а й весь світ, особливо якщо подивитися на те, що відбувається в Україні через вторгнення Росії.

Ми збираємося в G7. Ми їдемо до НАТО.

Люди кажуть, що НАТО — це найзгуртованіша організація, яку вони коли-небудь бачили, принаймні, в сучасний час, останнім часом.

І багато в чому це сталося завдяки цьому президентові.

Я не думаю, що це минеться. Я взагалі не думаю, що це відбувається.

Це лише підкреслює роботу, яку потрібно продовжувати робити.

  • Голова DNC назвав Верховний суд «нелегітимним» після прийнятого рішення. Чи згоден із цим президент? Чи вважає він, що це виграшне посилання для демократів у 2022 році?

Я не можу говорити за DNC. Я можу говорити лише за президента.

І коли президент коментував рішення, він говорив саме про рішення.

Він вважає Суд легітимним. І він шанує Суд.

Він дійсно вважає, що це конкретне рішення, яке вони ухвалили вчора — є крайнім і таким, що виходить за рамки.

І він має намір продовжувати говорити про це.

Це президент, який був головою судового комітету протягом багатьох років, коли він був сенатором.

Він направив багато кандидатур у Верховний суд.

Це суд, який він дуже поважає.

Це Америка – ми повинні мати можливість висловлюватися чи говорити – чи мати розбіжності.

І це не просто суперечність, очевидно, але це те, що ми бачили.

Це рішення було справді приголомшливим, екстремальним і неймовірно сумним.

Воно зруйнує життя стількох людей, позбавивши конституційного права стільки людей по всій країні.

  • Ви кілька разів говорили, що Суд надав жінкам право на аборт 50 років тому.

Вони дали це конституційне право, коли було ухвалено рішення 7:2, «Ро проти Уейда», це було конституційне право.

Roe v. Wade було конституційним правом, яке було надано майже 50 років тому, і вони забрали це конституційне право.

  • Президент не вірить, що право на аборт засноване на праві на приватне життя, закріпленому в Конституції, а ратифікація – це тільки з’явилося після рішення Roe?

Президент вірить у приватне життя жінок.

Він вірить у конституційне право жінки робити свій власний вибір.

Він вважає, що у них мають бути свої свободи, щоб ухвалити власне рішення.

Ми говоримо, що речі збираються змінитись так швидко через це рішення у штатах.

І це неприйнятно.

Якщо ви подумаєте, у деяких штатах жінки не зможуть ухвалити рішення про те, як захистити своє життя.

Якщо ви жінка або дівчина і вас зґвалтували, вам доведеться виносити дитину насильника.

Якщо ви лікар, вас можуть притягнути до кримінальної відповідальності за медичну допомогу.

Тобто це ті речі, про які він прямо говорив у своїй промові.

І тому він має намір продовжувати боротися за права жінок.

Він продовжуватиме боротися за їхню свободу.

І він збирається подивитися, що ще він може зробити як виконавча влада, щоб побачити, які ще кроки ми можемо зробити для просування вперед у захисті жінок.

  • Ви згадали, що президентові вдалося згуртувати союзників по НАТО і створити єдність за кордоном, але в Сполучених Штатах йому це явно не вдалося. Чи він розчарований цим? Чи збирається він спробувати щось нове напередодні проміжних виборів?

Коли президент вирішив балотуватися у квітні 2019 року, він говорив про спокуту душі цієї нації.

А за два роки до цього ми бачили потворність, що йшла вулицями Шарлотсвілля.

І він написав статтю та говорив про це дуже особисто.

І коли в нього з’явилася можливість зробити щось із цим по-справжньому глибоким, він вирішив балотуватися у президенти.

Він переміг, набравши 81 мільйон голосів.

Багато людей обрали його, бо вірили, що він зможе об’єднати країну.

Президент розуміє, що зараз ми знаходимося в дуже розділеному, політизованому політичному середовищі, і буде ще багато роботи.

Ми просто ще цього не досягли.

  • Чи має він якісь нові стратегії для досягнення цієї мети?

Сьогодні вранці президент зміг зробити те, чого не було зроблено майже 30 років, а саме підписати двопартійний закон про реформу зброї.

Таким чином, обидві сторони змогли об’єднатися і вирішити проблему епідемії в цій країні.

Це важливо. І він підписав цей закон. І це, сподіваюся, врятує життя.

І тому, коли йдеться про інші проблеми, які ми бачимо по всій країні, так, ще багато роботи.

Нам ще доведеться з’ясувати, як ми збираємось об’єднати країну.

Це не те, про що він не знає; він дуже чітко усвідомлює це.

І тому йому доведеться продовжувати виконувати цю роботу як президент.

  • Є свідчення того, що штати починають розділятися за політичними ознаками. Ви стурбовані тим, що це рішення може прискорити цей процес; що, по суті, штати-тригери та штати, які підуть за ними, що говорять про те, що близько 26 штатів можуть зрештою ухвалити такі закони. Ви стурбовані тим, що ми можемо побачити країну, географічно розділену по цих лініях, де штати, які забороняють аборти і карають жінок, є республіканськими, і що ви побачите відтік, велику міграцію людей, які прогресивніші та ліберальніші налаштовані?

Президент сказав це вчора: Ми побачимо кілька кошмарних сценаріїв.

Ми побачимо деякі руйнівні наслідки через рішення суду.

Це не є гіпотеза.

Це просто факти, якщо подивитися на ситуацію в штатах, а також на законодавство, яке виходить, законопроекти, що виходять зі штатів.

І саме тому президент учора ясно дав зрозуміти, що він має намір продовжувати боротьбу.

Він збирається продовжувати закликати до дій, як щодо Конгресу, так і щодо американської громадськості, яка використовує свій голос біля виборчої скриньки.

І він збирається продовжувати спілкуватися з провідними організаціями – і не лише він, а й його команда.

Я виклала офіси, які працюють із першого дня витоку документа.

І ми побачимо, що ще можна зробити.

Але ми вважаємо – ми запропонували два конкретні кроки.

Ми намагатимемося подивитися, що ще можна зробити.

Президент говорив про це: Ми побачимо кілька кошмарних сценаріїв, на жаль, через це рішення.

Це майже п’ятдесятирічне рішення, яке було скасовано та перевернуто.

  • Деякі активісти наполягають на будівництві клінік для абортів на федеральних землях у консервативних штатах. Чи розглядає адміністрація такий варіант?

Ми збираємося продовжувати розглядати інші варіанти, які ми маємо.

  1. Податкові канікули на бензин
  • Після того, як президент звернувся до Конгресу в середу, чи є якісь зрушення чи ознаки того, що Конгрес має намір зробити це пріоритетним, коли повернеться з перерви? Не схоже, щоби важливі люди на пагорбі були на вашій позиції. Як ви збираєтеся спробувати досягти цього?

Президент закликав до зупинення федерального податку на бензин, до канікул з податку на бензин, тому що він відчував, що це найпростіший, самий легкий спосіб вирішити проблему високої ціни на бензин для американського суспільства.

І він відчував, що 90 днів – це легко зробити, тому що це час, коли американці їздять найбільше: влітку.

Ми досі розмовляємо з Конгресом.

Але Президент дуже ясно дав зрозуміти, що, на його думку, це може зробити і дати трохи перепочинку американцям, коли вони подорожують, коли вони йдуть на роботу, коли вони намагаються жити своїм життям щодня, особливо цього літа, коли воно неймовірно активне.

  • Чи не ризикуєте ви пропустити це вікно з огляду на те, що Конгрес зараз не працює?

Конгрес може ухвалити рішення з цього питання у будь-який час.

Насправді це дуже просто зробити. Якщо вони захочуть.

Ми продовжимо цю розмову і подивимося, чи зможемо зробити це пріоритетом.

Але це легко зробити. Ось чому ми постійно говоримо, що це просто та легко.

Насправді це нескладно зробити, і ми збираємось продовжувати закликати їх до цього.

  1. Фінансування антиковідних заходів
  • Коли президент рік тому їздив на зустріч Великої сімки, він приїхав з амбітними цілями по донорству вакцини COVID для решти світу. США не справляються з цим завданням, тому що вони не мають грошей, щоб допомогти країнам вводити, перевозити і зберігати ці вакцини в безпечних умовах. Чи турбує президента те, що через невиконання цих зобов’язань — частково через Конгрес, частково з інших причин — авторитет США на світовій арені в галузі охорони здоров’я буде поставлений під сумнів?

Мені потрібно подивитися, де ми знаходимося конкретно щодо нашої міжнародної допомоги COVID.

Я знаю, що ми були країною, яка надала найбільше допомоги – лідером – ніж будь-яка інша країна.

Це зобов’язання. Ця тема піднімалася у кожній його міжнародній поїздці.

КОВІД завжди був частиною порядку денного.

Але я не згодна з вашою передумовою питання.

Якщо ви подивіться на те, де ми зараз перебуваємо як країна і які у нас економічні переваги, то багато з цього пов’язано з тим, що Президент зробив у перший день, а саме представив всеосяжну стратегію з вакцинації людей.

І тепер у нас понад 200 мільйонів щеплених людей.

Ми робимо щеплення від 0 до 5. Це близько 18 мільйонів молодих людей.

Ми сподіваємося зробити все можливе для вакцинації.

Так що, якщо вже на те пішло, він продемонстрував лідерство прямо тут, у цій країні, у всьому, що він зробив, щоб переконатися, що американська громадськість має доступ до вакцин та ревакцинації.

Таким чином ми продемонстрували своє лідерство тут.

Я можу подивитися, що ще я маю для вас з приводу того, де ми знаходимося з розмовами на G7 і нашими результатами з цього питання зокрема.

Але це завжди було частиною порядку денного в кожній поїздці, яку він робив.

Інші у всьому світі вважають, що ми були лідером у цьому питанні.

  1. Афганістан
  • Землетрус там завдав дуже великої шкоди. І є деякий рух за те, щоб люди звільнили деякі з валютних фондів центрального банку. Чи можете Ви сказати, якою є позиція США з цього питання і чи є якісь зрушення в цьому напрямку у світлі гуманітарної катастрофи?

Підписавши кілька місяців тому указ, президент зробив важливий крок для збереження цих коштів та забезпечення того, щоб вони пішли на благо народу Афганістану.

Якби Президент не зробив цього кроку, кошти могли залишатися пов’язаними роками.

Тому ми натхненні всім урядом США, щоб змусити ці кошти рухатися.

Ми терміново працюємо над вирішенням складних питань щодо використання цих коштів, щоб вони пішли на користь народу Афганістану, а не талібам.

Ми приділяємо цьому особливу увагу.

Але Президент не збирається чекати, щоб допомогти народу Афганістану відновитися та відбудуватися від руйнівного землетрусу, про що я вже згадувала на початку тижня.

USAID та наші партнерські гуманітарні організації вже надають негайну допомогу на місцях, де вона потрібна найбільше.

 

(Размещено в 8:20)

Дмитро Снєгирьов

У Пентагоні заявили, що вихід українських військ із Сєвєродонецька лише поліпшить оборонні позиції ЗСУ. А для окупантів – це лише незначний успіх, за який вони заплатили високу ціну.

***

ЗСУ на півдні знищили  два російські  танки та п’ять інших броньованих машин, два склади боєприпасів та вогневу точку.

 

Мурлокотан Паштетофф-сосискин

Итак, пока противник перегруппировывается на главных направлениях своего наступления на Донбассе, у нас есть возможность немного посидеть, подумать и попробовать понять, чего стоит ждать в ближайшем будущем в районе Славянск -Краматорск — Лисичанск…

Лично у меня нет и тени сомнения в том, что в самое ближайшем будущем, по крайней мере на двух направлениях — Славянском и Лисичанском, противник опыть попытается перейти к массированному по количеству привлекаемых сил и средств наступлению…

Начнём, пожалуй… со Славянского направления.

По крайней мере, начиная с 23.06. противник начал перегруппировку сил и средств в составе своей Изюмской группировки войск, характер которой позволяет вполне определённо говорить о непреодолимом желании командования противника в ближайшее время таки прорваться на ближние подступы к Славянску, пробив первый (внешний) обвод Славянского района обороны ВСУ. В частности:

— В район Богородичного противник подтянул ещё одну свежую БТГр, на этот раз танковую (из состава 13-го гв.тп). Это в дополнении к уже сосредоточенным там 7-и БТГр из состава 106-й вдд, 5-й отбр, 752-го мсп и 237-го тп. Таким образом, на участке Долина — Богородичное командование войск противника сосредоточило своеобразный ударный кулак из преимущественно танковых подразделений. На моей памяти это феноменальный случай в рамках нынешней войны, когда на столь небольшом участке концентрируется такое значительное количество именно танковых подразделений противника.

— В район с. Рубцы (это во втором эшелоне группировки) так же подошла ещё одна БТГр противника, на сей раз мотострелковая (из состава… или 35-й омсбр, или же из состава 201-й «базы» вс рф из солнечного ТаджикИстОна). Надо понимать, это для будущего «наращивания усилий» или же для «развития обозначившегося успеха». Что выглядит, скажем так, несколько нелогично… ибо было бы более логичным, если бы эти БТГр-ы поменялись местами. И для «наращивания усилий» использовалась бы танковая БТГр. Но не суть… вполне возможно так и задумывается… танки прорывают, мотопехота развивает. Хотя с точки зрения классической «советской военной школы» это выглядит, скажем так… несколько необычно, ибо предполагается, что всё происходит прямо наоборот. Но, можем допустить, что какой-то российский дженераль решил блеснуть креативом и проявил несвойственную этой категории российских военнослужащих «нестандартность мышления», поменяв порядок применения имеющихся в его распоряжении сил и средств.

— А вот два других факта, выглядят куда как красноречивее, нежели предыдущие два. Во-первых, в районе Студенка (практически за пару считанных км от линии фронта) разворачивается КП 36-й общевойсковой армии (ОА) из не менее солнечного чем Таджикистан Улан-Удэ, во-вторых, с Барвенковского направления на исключительно Славянское (из района Бражевки на Довгеньке) перегруппировалась ещё одна БТГр — из состава 36-й мсбр. Эта, правда, «несколько потрёпана» и по своей «ударной мощи» (уровню боеспособности) вряд ли тянет больше чем на существенно урезанную мотострелковую роту… но всё-таки лишней в наступающей на Славянск вражьей тактической группе она явно не будет.

Таким образом, становится очевидным, что по рубежу Довгеньке — южная окраина урочища «Сосна» противник собирает ударную тактическую группу из 9-и БТГр (умозрительно — 3 полнокровных бригады), с акцентированным преобладанием танковых БТГр, с целью тупо в лоб протаранить нашу оборону севернее и северо-восточнее Славянска за счёт подавляющего превосходства в силах и средствах. И управлять этим бедламом будет именно КП 36-й ОА (по российским меркам, 3 бригады, это как раз и есть армейский комплект…).

Ближайшей задачей этого бронелобого стада, по моему разумению, будет прорыв первой линии нашей обороны и выход на рубеж Мазановка — Краснополье — Долина — Богородичное (всё вкл). Затем, судя по всему, противник расчитывает за счёт ввода в бой дополнительных сил прорваться по дирекции Адамовка — Хрещатое, вдоль дороги М-03 или же… сместить свои главные усилия на левый фланг  и прорваться в направлении Сидорово — Маяки (что на мой взгляд выглядит, более логичным, нежели таран кирпичной стенки собственным лбом в районе Никольського или Хрестище).

На мой, глубоко субъективный и усугублённый недосыпом взгляд, как первый, так и второй варианты… возобновления противником наступления на Славянском направлении, подразумевающие проламывание ПОДГОТОВЛЕННОЙ обороны украинских войск путём лобовых атак массой бронетехники и штурмовой пехоты, чреват для наступающей стороны просто запредельным уровнем потерь…

Тем более это будет справедливо в условиях, когда огневая мощь обороняющихся украинских войск будет постоянно возрастать за счёт увеличивающихся поставок ВВТ от наших партнёров. Более того, сегодня на планете Земля вряд ли найдётся ещё хотя бы с пяток армий с таким же уровнем оснащения средствами ПТО, какой нынче в наличии у ВСУ… По части противотанковой обороны украинская армия, наверное, одна из сильнейших нынче в мире…

Более того, всё это локально-грандиозное танковое наступление противника на Славянск потребует от российского военного командования использования, а главное — своевременной доставки в передовые подразделения, такого количества боеприпасов (особенно для танков и артиллерии, как ствольной, так и реактивной), топлива, запасных частей и прочих предметов МТО, что у меня возникают определённые сомнения в адекватности оценки российским командованием реальных возможностей своего тыла…

Я могу ещё долго перечислять факторы, которые вполне могут негативно сказаться на всей этой придумке расеянскиГ командЁров и штабов… но не буду (не надо давать лишний повод противнику для «подумать»). Думаю, и того, что я сказал, вполне достаточно, что бы понять мою мысль..

А она достаточно ясна —  планируемое проламывание собственным лбом (пускай и бронированным) украинской обороны севернее и северо-восточнее Славянска, вряд ли имеет много шансов на успех. Хотя, конечно, противник уверен в обратном… Ну, поживём — увидим.

Резюмируем…

Практическое применение войск в значительной мере отличается от теоретических выкладок по этой части. Прежде всего тем, что есть результатом сочетания целого ряда факторов с таким увесиситым переменным значением, что сама по себе теория не способна их учесть, в силу, скажем так, своих конструктивных особенностей.

Все эти, так называемые шаблоны, незыблимые нормы и стандарты оперативного искусства хороши для расчёта и нанесения на карту некоего теоретически аргументированного решения по применению войск… Но, в конечном результате… обычно всё заканчивается… ненормативной лексикой по закрытым каналам боевого управления и попытками «исправить неисправимое» по ходу дела.

Однако, было бы большой ошибкой всё-таки сбрасывать со счётов значения «первичной идеи» или того, что в военном деле принято считать «искрой озарения» талантливого оператора. Пускай она в момент своего зарождения и носит исключительно умозрительный, теоретический характер… Весьма часто, в военной истории человечества именно эта особенность и позволяла выигрывать той или иной стороне сражения, решавшие судьбу всей войны. Причём, частенько в условиях, когда весь практический опыт свидетельствовал о маловероятности такого исхода дела…

Глядя на то, как сегодня планируют и организовывают практическое применения своих войск российские генералы, я весьма рад тому, что с «искрой озарения» у них… дела явно обстоят не лучшим образом.

Будь это не так, нынешняя война могла бы протекать совершенно по другому сценарию…

Завтра поговорим о Лисичанском направлении…

3 оценки, среднее: 5,00 из 53 оценки, среднее: 5,00 из 53 оценки, среднее: 5,00 из 53 оценки, среднее: 5,00 из 53 оценки, среднее: 5,00 из 5 (3 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.
Загрузка...

1 комментарий читателей статьи "BloggoDay 26 June: Russian Invasion of Ukraine"


  1. Петрович
    26.06.2022
    в 17:02

    Дякую. Ваші підбірки незмінно інформативні і сприяють атрофії власних пошукових здібностей smile
    Сьогодні проблема збереження здоров’я американських жінок затьмарила решту новин. Не вдалося дочитати до місця, де і як з нею нарешті справилися. sad
    Як там Київ? Харків звик до обстрілів і майже не реагує на сирени тривоги. У Львові з місяць тому довелося стояти у величезній черзі в ЦНАП. Під час тривоги припинився прийом відвідувачів. Натовп під дверима залишився під відкритим небом, бо вхід в укриття був закритий на замок і нікому не прийшло в голову його відкрити.
    Що з нами не так? Це такий спосіб захистити свідомість від війни?

    2

Добавить комментарий