BloggoDay 27 June: Russian Invasion of Ukraine

Фейсбук-огляд 27 червня 2022 р.

 

(Оновлено 19:30)

Saul Goodman

В каком-то треде мне написал ватник:

— Да, напали и втаптываем в грязь, и че?

А мы подождем. Время покажет. Когда совок напал на Афганистан и сбил корейский Боинг в начале 80-х, они тоже усмехались: «и че?». А через 10 лет страна развалилась. В этот раз все закончится быстрее.

 

восхищённый болгарин™

Кременчуг. Торговый центр. Тысячи мирных людей. Ад. Это центр принятия решения, выблядки? Как же я вас ненавижу рашистские мрази. И тех кто бомбит и тех кто поддерживает.

 

восхищённый болгарин™

За Кременчуг нужно сохранить путину лицо, да Макрон? Нужно решить вопрос с путиным дипломатическим путём, да Шольц? Долебезили блядь перед мразью плешивой, подонки коррумпированные.

 

Right Now

Ватники пишут «Кременчуг — это очередная постановка». Выблядки вы конченые, а не люди.

 

(Оновлено 19:00)

Ян Валетов

Бояться непродуктивно. Продуктивно ненавидеть тех, кто пытается запугать и уничтожить.

Ненависть к врагу созидает нации, любовь к ближнему помогает нациям выжить.

Спросите у евреев, поляков и украинцев — они это знают точно. На своем собственном примере.

Всегда вспоминаю поговорку: они пытались похоронить нас, но не знали, что мы семена.

 

Леонид Невзлин

Воевать с мафией надо по законам военного времени

Сегодня, сейчас, Путин начал мировую войну с Западом. До этого для себя и своей банды он был по-своему честен, называя вторжение «специальной военной операцией». Все думали, что он тупо врет, а он хладнокровно щупал почву. Тестировал Запад на слабину. И тот оказался слаб.

Результаты этих «тестов» Запада по Украине те же, что и последние 20 лет – по делу НТВ, по делу ЮКОСа, по Грузии, по Крыму и многому другому: не было ни тогда, ни сейчас адекватного ответа. Не было сразу «обратки», а ведь единственный адекватный ответ в борьбе с мафией – ответ силовой.

Киев бомбили, нам объявили, что началась война. Только в этом июне Путин объявил войну всему Западу. Началась серия массированных бомбардировок городов. Рядом с Путиным теперь Суровикин, убийца трех ребят на Садовом Кольце в 1991 году, ракетный полководец без совести и комплексов. Шойгу окончательно стал свадебным генералом, Герасимов вообще куда-то канул. Эта перегруппировка наверху, усиление командного состава, как и контрактная мобилизация в России, свидетельствуют о начале нового разрушительного этапа. Самое страшное, что все происходит как по прописям. Ровно об этом я много раз предупреждал.

И совершенно логично, что происходит это после Рамштайн-3. После того, как все эти «бледные поганки» – Байден, Шольц, Макрон и прочие Драги – отползли назад и стали опять рассказывать, что надо договариваться. А пока пусть люди гибнут под бомбежками. А мы потихоньку будем истощать Путина и его режим.

Какие наивные идиоты! Ведь за это время Путин уже принял свое решение. И погнал. Я постоянно об этом предупреждал, а все напрасно. Говорить не с кем. Нет ни Черчиллей, ни Рейганов. Есть трусы и импотенты. И Путин понимает, что может творить с ними, что угодно. И плевать ему на все договоренности типа обмена пленных с Азова. У него новая фаза.

Предыдущий этап мировые лидеры профукали. И теперь Путин переходит к следующему этапу. Это будет режим прямой угрозы тактическим ядерным вооружением. А потом будет этап и стратегического ядерного вооружения.

Ведь война Путина идет за то, чтобы вернуть России (Советскому Союзу) не только предыдущую позицию времен Холодной войны. Думаю, на этот раз Путин считает, что он не только компенсирует моральные и территориальные потери от распада СССР и проигрыша в холодной войне, а победит и улучшит свое положение. И станет лидером половины мира, с которой надо договариваться и считаться. И не просто считаться. Он еще вас, придурков немощных, будет шантажировать и заставит себя кормить.

Ведь Путин, в отличие от расслабленного Запада, давно готов. У него нет пределов – ни количества людей, что погибнут в Украине, которую он ненавидит. Ни количества потраченных средств, вооружений, жертв среди российских военных. Нет пределов и падения качества жизни граждан России, на этих рабов ему давно наплевать.

Путин не боится Запада. Совсем. И он прав. А кого там ему бояться? Бабахнет ракетой по территории члена НАТО, и что? Снова встречи, заявления, совещания? Все умные люди, которые заняты геополитикой, понимают, что это туфта. История практически проиграна. Есть лишь два варианта выхода. Срочный и лучший – ликвидация путинского режима. Реальный – начало военной операции, а не обсуждения, как Путин потеряет лицо, как он будет опасен, весь такой обиженный и опущенный.

Разговоры про табакерки, заговоры и смертельные болезни – в пользу бедных. Жизни Путина ничто не угрожает. Если не будет эскалации со стороны Запада, ситуация будет полностью миром проиграна, я в этом глубоко убежден.

Путин же проиграть может только грубой силе. Воевать с мафией надо по законам военного времени. Если в самое ближайшее время Запад не решит вопрос с Путиным военно-политическим путем, то он победит в этой войне и установит во всем мире СВОИ правила игры.

 

(Оновлено 18:00)

Игаль Левин

Видимо, завтра объявят траур. То, что случилось не укладывается в голове. Напомню только, что массовое и целенаправленное уничтожение гражданского населения — это акт геноцида и террора. РФ должна быть объявлена государством-террористом со всеми вытекающими. Иного пути я не вижу.

Кременчуг. Удар по ТРЦ, когда там было более тысячи мирных граждан

 

Юрий Касьянов

Две вещи, два слова, которые необходимо забыть на время войны — провокация и паника.

Во время войны, перед войной нет места панике, есть подготовка к худшему, и такая подготовка должна вестись всегда, потому что никогда нельзя недооценивать противника.

Некоторые, наверное, ещё помнят, как накануне большой войны власть успокаивала население, призывала «не паниковать», а заодно не эвакуироваться с направлений удара, не открывать оружейные склады для терробороны (терроборону Бердянска так и не вооружили, слава богу, что отправили в Запорожье), не готовиться к войне. Эта «не паника» привела к потери огромных территорий, разрушению городов и гибели десятков тысяч людей.

«Не провоцировать» агрессора ещё смешнее. Враг нападает тогда, когда готов к нападению, а не когда мы его «провоцируем». И если мы не готовимся, не наносим превентивный удар, и даже не отвечаем на ракетные обстрелы, не уничтожаем ракетные базы, аэродромы, на которых базируются бомбардировщики, то мы снова платим за свой «холодный, расчётливый разум» десятками тысяч жизней своих соотечественников.

Расчёт простой. У каждого слова есть своя цена.

 

Агія Загребельська

Брифінг Білого дому, Джейк Салліван

(важливий брифінг! Інформативний, наповнений, «без води», багато між строк. Дуже раджу прочитати. 5 хвилин на це того варті)

  1. Президент мав продуктивний набір сесій учора на G7 сьогодні вранці.

Він мав можливість вислухати Зеленського, а потім провести дві години зі своїми колегами-лідерами G7 та Зеленським, обговорюючи подальші дії в Україні.

Це була хороша сесія – дуже докладна та змістовна за всіма основними напрямками зусиль, включаючи військову, економічну, гуманітарну допомогу, санкції та інші кроки, які ми вживаємо для підтримки українців та притягнення Росії до відповідальності.

  1. Я бачив повідомлення про конкретні деталі щодо передових засобів ППО, які Сполучені Штати готуються надати українцям.

Я можу підтвердити, що ми дійсно перебуваємо в процесі завершення розробки пакету, що включає передові засоби ППО.

Я не вдаватимуся до деталей системи. Я почекаю, доки контракт не буде виконано.

Але на цьому тижні, як президент сказав своїм колегам — лідерам «Великої сімки» — і як він сказав Зеленському, ми маємо намір завершити роботу над пакетом, що включає передові засоби ППО середньої та великої дальності для українців, поряд з деякими іншими предметами, які терміново необхідні, включаючи боєприпаси для артилерії та контрбатарейні радарні системи.

  1. Чи були у Зеленського якісь конкретні прохання до лідерів «Великої сімки» чи у них конкретне послання для нього? Яким був характер їх розмови?

Він мав конкретні прохання.

Його перше прохання у презентації, яке він зробив, стосувалося додаткових систем ППО.

В центрі його уваги були ракетні удари, завдані по Києву та іншим містам України, та його бажання отримати додаткові засоби ППО, які могли б збивати російські ракети у небі.

Тому Президент зміг позитивно відповісти на це питання.

Він мав інші прохання, пов’язані з економічною допомогою для забезпечення того, щоб економіка України залишалася в основному стабільною і на плаву.

І Байден та інші лідери Великої сімки змогли пояснити йому, яку допомогу ми надаємо щомісяця на загальну суму 7,5 млрд. дол. у вигляді економічної допомоги від Сполучених Штатів.

Але основна частина розмови була присвячена не питанням надання та надання допомоги, а подальшим діям і тому, як Зеленський бачить хід війни та намагається асимілювати та включити всю надану йому допомогу, щоб максимізувати здатність України протистояти російському наступу та проводити контратаки там, де це можливо.

Багато чого було докладним і делікатним. Це була справжня розмова про стратегію.

І тому я не збираюся заглиблюватися в публічні характеристики цієї розмови, бо це була реальна можливість для лідерів «Великої сімки» та Зеленського справді поговорити про те, як допомогти Україні досягти її цілей та як допомогти позбавити Росію її цілей.

І я думаю, що з цього вийшло багато чого, що ми можемо колективно продовжити.

  1. Що пакет заходів безпеки, який ви збираєте, означатиме на місцях в Україні, як він допоможе?

Мені важко говорити про конкретний практичний вплив ППО, не випереджаючи оголошення про ці кошти.

До кінця цього тижня ми подбаємо про те, щоб ви отримали кілька експертів з військових питань, які зможуть розповісти про те, що це означатиме на практиці, з погляду захисту повітряного простору України та, зокрема, населених пунктів.

Інші частини цього – артилерія, боєприпаси – очевидні. Це артилерійська битва на сході.

Наразі ми поставили понад 100 гаубиць, артилерії M777.

І ця артилерія потребує постійного постачання боєприпасів, щоб залишатися ефективною, і ми забезпечуємо її на постійній основі.

А контрбатарейні радари справді допомагають українцям здобути перевагу в артилерійському бою, бо це допомагає їм краще бачити, з чим вони стикаються.

Таким чином, на даному етапі ми намагаємось адаптувати нашу військову допомогу до конкретних безпосередніх потреб українців на полі бою на цей час.

Кілька місяців тому йшлося про протитанкові та протиповітряні системи типу «Стінгерс». Потім це почало стосуватися артилерії.

Тепер, все частіше, йдеться про такі складні системи, як контрбатарейні радари та HIMARS.

І звичайно, ми оголосили про два транші цих систем, поряд із дуже складними боєприпасами, які до них додаються.

Тож ми продовжуватимемо робити це в міру просування вперед.

У мене є відкритий канал зв’язку з моїм колегою, і генерал Міллі має відкритий канал зв’язку з його колегою.

І часто ми розмовляємо вчотирьох, просто щоб вирівняти стратегічну картину, а потім у тактичному плані зрозуміти, що потрібно українцям.

І ми використовуємо ці розмови як основу формулювання цих пакетів.

  1. Ми цитували деяких європейських чиновників, які сказали, що Зеленський ясно дав зрозуміти, що він хоче, щоб війна закінчилася цього року, що важко буде перейти до зими. Чи можете ви сказати щось про те, чи становить зима особливу небезпеку? І чи можете ви охарактеризувати те, що Зеленський сказав лідерам.

Я хотів би бути дуже обережним у характеристиці його висловлювань. Я думаю, що він має говорити сам за себе.

Я лише скажу, що Зеленський був дуже зосереджений на тому, щоб Україна зайняла якомога вигіднішу позицію на полі бою найближчими місяцями, а не найближчими роками, тому що він вважає, що конфлікт, що розпалюється, не на користь українського народу, з очевидних причин.

Тому він хотів би, щоб його військові та ті на Заході, хто підтримує його військових, максимально використали наступні кілька місяців, щоб поставити українців у настільки вигідне становище, наскільки це можливо, щодо ситуації на місцях як на сході, так і на півдні.

І це узгоджується з американським підходом, який полягає у тому, щоб намагатися постачати необхідні матеріальні засоби та обладнання, щоб поставити українців у вигідне становище на полі бою.

Але це справді те, на чому він зосередився.

Я думаю, з його точки зору прискорення темпів надання допомоги та проведення операцій на полі бою є важливою частиною української стратегії, на відміну від того, щоб дозволити ситуації затягтися на невизначений термін.

  1. З приводу обмеження ціни на нафту або щодо цього процесу, чому не було досягнуто більшого успіху в наближенні до принципової угоди? Хто залишився осторонь? Яка динаміка? І враховуючи, що це одна з основних статей доходу для фінансування війни Путіна – чи порушувалося це питання у розмові із Зеленським? Чи це взагалі чимось, що він підштовхує лідерів до того, щоб досягти угоди швидше, ніж пізніше?

Зеленський не говорив конкретно про граничні ціни. Він говорив про те, що Путін втрачає прибутки від продажу нафти.

І я думаю, що характеристика того, що в цій розмові є прихильники, не зовсім вірна.

Якщо зробити крок назад, то у «Великої сімці» існує абсолютний консенсус щодо того, що метою наших енергетичних санкцій проти Росії зрештою має бути позбавлення Росії доходів і водночас забезпечення стабільності світового енергетичного ринку.

Існує також консенсус – хоча навколо цього точаться дискусії, тому я не хочу випереджати лідерів у цьому питанні – що обмеження цін є серйозним методом досягнення цього результату.

Тоді постає питання: Як ви реалізуєте його, працюючи з країнами-споживачами та приватним сектором? Які деталі? Які методи реалізації?

Це вимагає технічної роботи, яку повинні зробити міністри енергетики та міністри фінансів — для того, щоб розробити реальне обмеження, яке потім набуде чинності.

Тому лідери не можуть розробити кожен елемент програми тут у Ельмау.

Що вони можуть зробити, то це дати вказівку міністрам розробити таку програму, а потім повернутися до лідерів, щоб вони благословили її та ввели в дію.

Поки що нічого не вирішено, але ми думаємо, що тенденція до об’єднання лідерів навколо ідеї, що це один із варіантів досягнення мети зниження доходів Путіна від продажу нафти та збереження стабільності нафтових та енергетичних ринків, виглядає добре.

  1. Президент особисто лобіював ідею обмеження цін серед інших лідерів? І в чому вам усім довелося їх переконувати? Чи хвилюються вони, що це не спрацює? Чи можуть бути якісь погані наслідки? У чому була проблема?

Я думаю, що найголовнішим чинником тут є те, що це не щось, що можна дістати з полиці як перевірений і вірний метод, що має багаторазові історичні прецеденти, і тому його можна просто взяти та реалізувати.

Це новий тип концепції для вирішення особливо нової проблеми, яка полягає в тому, як ефективно працювати з країною, яка продає мільйони барелів нафти на день, та спробувати позбавити її частини доходів, які вона отримує від продажу цієї нафти.

І тому йдеться не так про те, щоб зламати конкретний опір, як про процес консультацій, навчання, обмірковування всіх можливих варіантів.

Тому я б не назвав дії президента лобіюванням, а лише постановкою проблеми, яка полягає в наступному:

Якщо ви просто намагаєтеся скоротити потоки і не знижуєте ціну, ви негативно впливаєте на енергетичний ринок, у той час як якщо ви знижуєте ціну — якщо ви зосередьтеся на ціні більше, ніж на потоках, ви, можливо, зможете фактично максимізувати ваші спільні цілі як щодо позбавлення доходів Путіна, так і підтримки стабільності енергетичного ринку.

Так що, в певному сенсі, ця розмова — починаючи з робочого рівня експертів, потім міністрів, тепер лідерів — була однією з тих, коли країни «Великої сімки» разом вирішували складне завдання і дійшли точки, як ми вважаємо, де є зближення в тому, щоб дійсно спробувати досягти цього.

І президент був у центрі цього процесу протягом останніх 24 годин, обговорюючи це з лідерами, як віч-на-віч, так і в групах.

І ми побачимо, до чого все прийде. Знаєте, я не оголошую про якусь угоду.

Я просто кажу, що думаю, що справа рухається в правильному напрямку, тому що всі бачать логіку та переваги доручення міністрам справді спробувати розробити – ствердну пропозицію з цього питання.

  1. Які реальні часові рамки для цього, враховуючи, що Зеленський дійсно хоче рухатися вперед, а не розтягувати це на роки. Це не відбудеться на саміті. Як довго реально очікувати, що щось подібне набуде форми і почне діяти?

По-перше, якщо ми отримаємо угоду про доручення міністрам, якщо це справді відбудеться, я думаю ви, хлопці, очевидно, зможете подивитися на це і сказати: «Добре, у нас немає граничного рівня цін, що діє» в середу цього тижня.

Я розглядаю це як досить різкий крок уперед, і це було б – озираючись на останні кілька років – одним із найбільш значущих результатів саміту G7.

Щодо фактичних термінів та умов, то мені важко сказати.

Однак немає причин, через які, якщо лідери зберуться разом навколо цього питання, не може бути проведена відносно швидка робота над ним, але я не маю наміру визначати терміни.

  1. Ви не можете сказати, що це — «швидко» — тижні, місяці або…?

Просто на користь того, щоб ви, хлопці, не поверталися до мене і не зачитували конкретні прогнози щодо термінів, я просто скажу, що думаю, що це можна зробити відносно швидко.

  1. Повернемося до «місяців, а не років» від Зеленського — чи прохання Зеленського про термінову підтримку. Чи випливає це з оцінки того, що Росія зазнає труднощів із поповненням своїх сил, поповненням втрат, і що приплив ресурсів союзників зараз, коли вони можуть надати їх Україні, створить вікно можливостей для України розпочати контрнаступ у деяких місцях, перш ніж Росія зможе зміцнити, переозброїти та поповнити свої сили? Чи є тут таке вікно можливостей?

Зеленський не був однозначним у цьому питанні.

Я думаю, справедливо сказати, що аналіз поля бою – це один із аспектів.

Я думаю, що іншим справді важливим міркуванням є почуття страждання українського народу з кожним днем та тижнем, які тривають.

І тому йому необхідно терміново показати своєму народу, що Україна, по-перше, тримається проти російського тиску і, по-друге, досягає певного прогресу в тих сферах, де вони відчувають, що можуть насправді дати відсіч росіянам.

Отже, я, мабуть, повинен залишити це, тому що я думаю, що з погляду логіки Зеленського, я б віддав перевагу, щоб він сам говорив про це, а не я говорив за нього.

  1. Чи можете ви сказати про те, як США оцінюють деградацію військового потенціалу Росії, оскільки вона, схоже, перебуває на порозі взяття Луганська і, можливо, не може просунутися далі? Що – ви знаєте, що – у Росії закінчуються ресурси, закінчуються люди, яких можна кинути в цю боротьбу?

Я б сказав так: Росія стикається з обмеженнями щодо своєї здатності поповнювати запаси і укомплектовувати свої батальйонні тактичні групи.

Ці обмеження є реальними.

Вони впливають на здатність Росії досягти своїх кінцевих стратегічних цілей у цьому конфлікті, які, на нашу думку, не обмежуються Донбасом і точно не обмежуються Луганськом.

Але я залишаю за Пентагоном право більш конкретно охарактеризувати питання, яке ви ставите — чи достатньо в них боєприпасів чи ні, чи достатньо в них людей, щоб продовжувати роботу протягом наступних кількох місяців.

Я просто сказав би, що обмеження — оперативні, матеріально-технічні, кадрові та обмеження з боєприпасів — стримують їхню здатність досягти того, чого вони хочуть досягти.

  1. Чи вважаєте Ви за можливе проведення двосторонніх переговорів Президента з Президентом Ердоганом?

На даний момент нічого не заплановано, але у них цілком може бути можливість побачитися на саміті НАТО.

Давайте подивимося, як розвиватимуться наступні 24 години.

Нині спостерігається шквал дипломатичної активності.

Сьогодні прем’єр-міністр Швеції буде у Брюсселі та зробить заяву.

Завтра, як ми розуміємо, відбудуться подальші переговори між турками, фінами, шведами та генеральним секретарем НАТО.

Тому ми хочемо побачити, як це буде розвиватися, коли ми вирушимо до Мадриду.

Президент дуже уважно слідкує за цим.

Його команда працює над цим із фінами, шведами та турками, а я щодня розмовляю телефоном зі своїми колегами з усіх трьох країн.

Так що давайте подивимося, як підуть справи, я вважаю, це відповідь на ваше запитання.

  1. З приводу ракетного удару по Ірану, не могли б ви сказати пару слів про перспективи – вашу оцінку ситуації з Іраном та ракетним ударом та можливості просування вперед?

Думка Сполучених Штатів є прямолінійною і залишається такою вже досить довгий час: ми сповнені рішучості домогтися того, щоб Іран не придбав ядерну зброю.

Ми вважаємо, що дипломатична угода – найкращий спосіб зробити це.

Ми вважаємо, що взаємне повернення до JCPOA відповідає інтересам Сполучених Штатів та наших партнерів. І на столі у Ірану лежить угода, і Іран має вирішити, хоче він її прийняти чи ні.

  1. Що стосується цього спалаху активності з фінами, шведами та турками – ми не очікуємо дій на цьому саміті НАТО, чи ні? Чи це рух у тому напрямку, що вони можуть бути додані до НАТО так швидко?

Я думаю, що мета полягає в тому, щоб створити якнайбільше позитивного імпульсу для кандидатів Фінляндії та Швеції.

Я не стверджую, що всі питання будуть вирішені Мадридом, але ми постараємося вирішити якнайбільше з них, щоб Мадрид надав імпульс їхнім кандидатурам, навіть якщо з боку Туреччини залишаються деякі проблеми, які необхідно вирішити.

  1. Оскільки ми також очікуємо на формулювання, які, за вашими словами, дуже сильні — сильніше, ніж минулого року. Очевидно, ми очікуємо дзвінка та потенційної зустрічі між президентом та президентом Китаю. Чи це — якою мірою — можливістю поінформувати лідерів G7? І потім, чи варто нам очікувати, що ви знаєте про політику США і, ви знаєте, оголошення, які ви готуєте? І чи варто нам чекати дзвінка з Сі невдовзі після цієї зустрічі, враховуючи, що я не знаю, що вам потрібно, щоб запланувати його.

По-перше, президент уже мав можливість обговорити зі своїми колегами-лідерами Китай і, зокрема, поінформувати їх про підхід США до Китаю та деяких з його недавніх розмов, а також моїх власних та інших бесід з китайськими колегами.

Ми очікуємо, що президент і президент Сі матиме можливість поспілкуватися протягом наступних кількох тижнів.

Я не можу назвати конкретних термінів. Це не станеться відразу після G7.

І ми дійсно вважаємо, що і на G7, і в НАТО все більше сходяться на думці про виклик, який кидає Китай, і про необхідність термінової необхідності консультацій і особливо узгодження між провідними ринковими демократіями світу для вирішення деяких з цих проблем, зокрема, неринкової економічної практики Китаю, його підходу до боргу та його підходу до прав людини.

І я думаю, що можна очікувати, що у заяві G7 буде сказано про все це, а потім, я думаю, можна очікувати, що у стратегічній концепції НАТО також буде сказано безпрецедентним чином виклик, який кидає Китай.

Але в обох контекстах важливо наголосити на тому, що президент говорить усім своїм колегам-лідерам, і з чим вони всі згодні, а саме: Конкуренція не означає конфронтацію чи конфлікт.

Ми не прагнемо холодної війни, і ми не прагнемо розділити світ на блоки, що змагаються, і змусити кожну країну обирати.

Ми хочемо відстоювати низку принципів, правил дорожнього руху, які справедливі, зрозумілі та узгоджені з усіма.

І ми хочемо переконатися, що ми працюємо з партнерами-однодумцями, щоб змусити Китай звітувати за дотримання цих правил.

І це дух і послання, які, на мою думку, з’являться як в Ельмау, так і в Мадриді.

Vitalii Chepynoga

Добкін в кепці УПА…

Іноді еволюція йде несподіваними шляхами. Так генеруються нові хромосоми…

То хвости в дінозаврів мільярд років відпадають, і ноги в риб появляються за тисячі століть… А правильна кепка може за пару місяців вирости прямо з голови…

 

Игорь Эйдман

Этот пост я опубликовал здесь ровно год назад. Тогда запах грядущей катастрофы уже можно было почувствовать. Сейчас она идёт полным ходом. Как я и предполагал, не вышло ни малой крови, ни могучего удара. Безумная бойня идёт к катастрофическому финалу.

Запах катастрофы

Знаете, что напоминает мне вся эта пропагандистская свистопляска с «непобедимыми» ракетами, «не имеющими аналогов», с бесконечными рассказами о «народе победителе» и угрозами «врагам»?

Узнаете: «И на вражьей земле мы врага разгромим

Малой кровью, могучим ударом!».

А потом была катастрофа 1941 года: «Будь проклят

сорок первый год —

ты, вмерзшая в снега пехота».

В истории России никогда так безудержно не бахвалились, не хвастались своей мощью, не кичились своими победами, не пытались так унизить соперников, как перед национальными катастрофами.

«Прошедшее России было удивительно, ее настоящее более чем великолепно, что же касается до будущего, то оно выше всего, что может нарисовать себе самое смелое воображение» — так бюрократия оценивала ситуацию в империи Николая 1 накануне Крымской катастрофы.

Безудержная урапатриотическая, к тому же расистская пропаганда сопровождала начало катастрофической Русско-японской войны. «Япошки» подавались как какие-то недочеловеки, с которыми русские богатыри легко и быстро разберутся.

А в 1914 году накануне Первой мировой, за несколько лет до краха империи, поражения в войне, гибели семьи скорбный умом российский император предавался завиральным мечтаниям: «Я схожу с ума, когда думаю о перспективах России, мы станем самым великим народом, самым великим государством, всё в мире будет делаться с нашего разрешения».

Вот и сейчас со всех российских телеэкранов льется урапатриотическая сивуха, приводящая потребителей в состояние восторженного отупения, которое заставляет пьяного совершать безумно самонадеянные поступки: лезть купаться в штормовое море или задираться в одиночку на большую и сильную компанию. В результате пьяных дураков бьют. Так уже много раз было в истории России, будет, вероятно, и в этот раз.

 

(Оновлено 17:00)

Всеволод Емелин

Письмо.

Дорогой участник Спец.операции,

Обороняющий от Бендеры меня

Я пишу тебе из московской ресторации

Доброго времени дня!

 

У нас в Москве третий день жара

Но это не мешает нам наслаждаться

Сообщаю тебе, что ни хера

Не действуют эти санкции.

 

Благодарю, что ты истребляешь нацистов

А то нам от них тут не продохнуть

О! Вот принесли еще «Белуги» грамм триста

Я их приму за твое здоровье на грудь.

 

Понимая всю ответственность момента

Прошу тебя строго спросить с палачей за мучительства

Я полностью поддерживаю нашего президента

А также родную партию и правительство.

 

Морской гребешок здесь мелковат

Зато королевские креветки жирны

Я уважаю тебя солдат.

Защитника чести нашей великой страны.

 

Понимаю, что вы фронтовые волки

А я имею джакузи и с теплым полом клозет

Зато я хожу по Москве в бейсболке

С буквою Зет.

 

И пусть ты сидишь в глубине окопа

А передо мной за 400 баксов жратва

Но мы оба согласны, что гавно их Европа

И, самое главное, гавно США.

 

Им не поставить нас на колени

Не завладеть всем глобусом

Я еще взял тайские пельмени

С острым, устричным соусом.

 

Я не стану перечислять обстоятельно

Что тут пьем и едим мы

Главное перед лицом неприятеля

Мы с тобою едины!

 

Насрать нам на ихние санкции

Пришел конец однополярного мира

Мы тут ходим теперь под китайцами

Поэтому ты спокойно спецоперируй.

 

Брат мой, ты себя береги

От осколков снарядов и пуль.

Официант! Мне еще шот на ход ноги!

Я сегодня не сяду за руль.

 

Кончаю так: Бери в руки флаг и

Будь храбр, словно я сейчас

Иди в штыковые атаки

На этот, как его? Лисичанск!

 

О! Уже подоспело такси.

Больше сказать мне нечего.

Мы с тобой оба – воины Руси!

Удачного тебе вечера.

 

(Оновлено 13:00)

«Главком»

Юрій Богданов  Білорусь мертва? Чи для них ще є надія

Білорусь жива, доки є люди, готові за неї битися

З кінця 2020 року в країні фактично діє режим окупації. Окупація до цього планомірно готувалася ідеологічно протягом двох десятків років.

А Лукашенко це Квіслінг. Чи в кращому для себе випадку адмірал Горті. Його уряд та лояльні силовики – в чистому вигляді адміністрація колаборантів.

Білоруська опозиція у вигнанні або в тюрмі.

Воля до спротиву задавлена найкривавішими засобами. В Білорусі більше 1000 політв’язнів та невстановлена кількість жертв спроби здолати режим Лукашенка.

Тож Білорусь мертва? Білоруська нація мертва?

Так, білорусам не пощастило в 2020. Їх спробу позбутися диктатури втопили в крові. І я не забував би це. Не забував того, що сотні (якщо не тисячі) людей загинули чи постраждали у цій невдалій спробі.

Так, Білорусь окупована маріонеточним режимом, який тримає владу фактично за рахунок російської зброї та російської агентури. Так, наприклад, в білоруській прикордонній службі наразі фактично немає білорусів.

Але не треба ховати Білорусь. Їх помилки виявилися ще трагічнішими за наші. Вони спробували вперше кинути серйозний виклик диктатурі запізно. З затримкою в 20 років. Але чи нам нарікати на втрачений час?

Білорусь жива. Вона зараз воює в полку Кастуся Калиновського. Воює за Україну та Білорусь.

Білорусь жива. Вона допомагає Україні перемогти спільного ворога сотнями волонтерів, журналістів та тисячами людей, що продовжують боротьбу з режимом.

Білорусь жива, доки є люди, готові за неї битися. Хай вона і лише на самому початку свого шляху. І досі в заручниках у імперії.

 

«Цензор.Нет»

Павло Вуєць Сєверодонецьк під окупантами. Юрій Бутусов пояснює, що відбулось і які наслідки це матиме

Українські війська відійшли від Сєверодонецька – однієї з ключових точок на донбаському фронті, за яку тривали запеклі бої. Тепер місто повністю під окупантами.

«Ми вели героїчні бої в Сєверодонецьку, але…»

Спроби утримувати його під шаленим тиском російських загарбників стали фактично безглуздими, і ЗСУ відійшли на більш укріплені позиції. Про це заявив голова Луганської військово-цивільної адмінстрації Сергій Гайдай, згодом цю інформацію підтвердив журналіст та військовий експерт Юрій Бутусов, що зараз воює на Донбасі. Сам факт оприлюднення інформації про відступ українських військ із Сєверодонецька в уряді визнали «зрадою». Заступник міністра оборони Ганна Маляр заявила, що публікація даних про це в соцмережах буквально зірвала нашу військову операцію.

Бутусов, у якого непрості стосунки з владою (на останній «мирній» пресконференції він навіть поскандалив з Володимиром Зеленським), після таких заяв Міноборони знову став мішенню для звинувачень. У розмові з «Главкомом» журналіст відповідає на лавину критики та пояснює, про що насправді свідчить відхід українських військ із Сєверодонецька та які наслідки він матиме.

«Був наказ «триматись», він не дозволяв сконцентрувати сили»

  • Яке особливе стратегічне значення мав Сєверодонецьк, навколо якого так довго тривали такі запеклі бої?

-Сєверодонецьк – це українська земля, яку треба обороняти завжди. Але, на жаль, треба говорити про те, що коли один з підрозділів нашої армії залишив місто, противник глибоко зайшов в цей населений пункт.

В умовах, коли противник практично постійно завдавав ударів, можливість втримати місто практично була нульовою. І необхідності в цьому не було. Навпаки було зрозуміло, що основні удари ворог завдає на Бахмутському напрямку, де намагається розширити зону прориву від Бахмута на Лисичанськ.

Насамперед, треба було ущільнити з’єднання наших військ,які прикривали район Золотого, аби не дати противнику прориватися до Лисичанська. Тому було виправдано кинути всі наявні резерви на той напрямок – завдати ворогу втрат, посилити наші підрозділи, забезпечити ротацію, підключивши ударні підрозділи і таким чином завдати ворогу ураження. Ми вели героїчні бої в Сєвєродонецьку, але, на жаль, це не вплинуло на стратегічну обстановку на Донбасі і не дозволило зупинити противника в напряму основного удару. Відвід військ від Сєверодонецька відбувся вже після того, як противник з півдня впритул наблизився до Лисичанська. Стало очевидно, що ми не можемо потягнути цю операцію на двох напрямках. Не можна бути сильним всюди – ти десь маєш сконцентрувати сили, аби здобути перевагу над противником. У нас такої переваги не було, був наказ «триматись» і цей наказ не дозволяв сконцентрувати сили, аби розгромити ударні угрупування російських Збройних сил на деяких напрямках.

  • Лисичанськ та Слов’янськ – нові цілі, на яких зосередився агресор. Наскільки росіяни можуть розраховувати там на успіхи?

-Вони хочуть повністю захопити Донбас і потім піти далі. Їхня стратегія – це поступове знищення боєздатності української армії і повільне, але неухильне просування на нашу територію. Все інше – похідне. Якщо їм вдасться підірвати нашу боєздатність, вони можуть переключитися на захоплення нових територій. Битва йде на ураження особового складу, особливо в тих підрозділах, які ведуть бій на першій лінії.

«Вони не зупиняться, доки ми їх не розгромимо, інших варіантів нема»

  • Ватажок «ДНР» Пушилін казав, що наступною стратегічною ціллю для окупації є Харківська область.

-Вони не зупиняться, доки ми їх не розгромимо, інших варіантів не буде. Відступ від Сєверодонецька дасть нам можливість зайняти вигідний оборонний режим, а це тактичні переваги. Лисичанськ знаходиться на висотах, це дозволить нам ущільнити лінії наших бойових порядків. Тепер ми можемо зосередитись на тому, на чому хотілося б на самому початку – російському прориві в районі Бахмута. Це – основне, за рахунок чого вони хочуть захопити Донбас.

  • Яка ймовірність того, що росіяни можуть захопити ключову трасу Бахмут-Лисичанськ, контроль над якою є критичним для забезпечення українських військ?

-Поки йдуть бої за контроль над цією трасою. Сам по собі той район – дуже зручний для оборони. Там дуже вигідні для нас ряди висот, які дають вигідно контролювати підступи противника до траси. Тому за ці висоти зараз панує боротьба. Імовірності, що противник дуже швидко там досягне успіху, нема, наша боєздатність зберігається. Звісно, людям треба відпочити, але зараз буде більше можливостей для маневру сил.

  • Іноземна розвідка вважає, що за кілька тижнів активна фаза війни затихне, бо можливості російської армії будуть виснажені.

-Всі можуть бути виснаженими. Треба не на виснаження робити ставку, бо це застарілий підхід, який не відповідає сучасній обстановці. Ставити треба на постійне вогневе ураження, аби зупиняти противника втратами.

  • Але втрати Кремль не дуже зупиняють. Там відверто розраховують перемогти у цій війні кількістю.

-Кількість в сучасній війні не має жодного значення. Воюють професійні сержанти, командири рот та батарей. Саме вони рухають війну, а якість рядового складу, добровольців залежить від якості цієї початкової ланки управління військом.

«Опоненти з влади намагаються вкотре мене дискредитувати»

  • Заступник міністра оборони Ганна Маляр заявила, що інформація від цивільних осіб про те, що ЗСУ залишили те чи інше місто, шкодить роботі військових і взагалі зриває їхні плани. Чиновниця навела приклад Сєверодонецька, інформацію щодо відступу з якого ви оприлюднювали. Формально ваше прізвище не пролунало, але чи ви зрозуміли, що цей натяк для вас? Тим більше, що він вже не перший.

-Якщо я зробив щось незаконне або шкідливе, то є Міністерство оборони, Служба безпеки, командування ООС, генштаб, МВС, ДБР, Офіс генпрокурора, які можуть дати цьому офіційну оцінку. Коментувати вважаю за необхідне офіційну позицію. Я діяв на ділянці фронту за погодженням з командиром підрозділу «Легіон Свобода». Коли ми відійшли, за нами не лишилось нікого. Це точна інформація. О 8 годині голова ОВА Гайдай заявив про наказ на відхід. Оскільки у мене були численні звернення від близьких наших військових, які були стурбовані їхньою долею, я написав о 10 годині, що відхід відбувся організовано, нікого не забули. Ось і все.

А тепер опоненти з влади намагаються в черговий раз мене дискредитувати. Хочу нагадати, що президент Зеленський у листопаді 2021-го звинувачував мене у загибелі українських воїнів – але після цієї брехні ніяких справ не порушено, бо ніхто через мене не гинув. Потім ДБР порушила справу щодо розв’язання мною агресивної війни – але навіть не викликали на допит, справи нема. Потім Безугла (Мар’яна Безугла – нардеп від «Слуги народу». – «Главком») звинуватила – вимагала порушення справи від СБУ. Справи нема. Тепер ця хвиля брехні продовжується, озвучуються звинувачення без фактів, без справ. Бо насправді ніхто не хоче розслідувань. А я готовий до публічних звинувачень і можу пояснити усі свої публікації, причини та наслідки, якою була мотивація у кожному випадку.

  • Ми чуємо багато заяв щодо постачання Україні західної зброї. Наскільки та зброя, що надійшла, вже допомагає Україні?

-Напевно, що допомагає, бо без неї який би був спротив? У нас зі снарядів давно вже тільки західні поставки, артилерія західна. Україна своїх запасів зброї та свого виробництва боєприпасів не створила. У нас нічого немає, ми воюємо за допомогою наших західних союзників. Це має принципово важливе значення, єдине, що треба розуміти: західні поставки – це техніка, а бій виграють її оператори. Тобто підготовка людей має бути на першому місці.

Понад 150 стволів калібром 155 мм (артилерія стандарту НАТО. – «Главком») вже працює на Донбасі. Це величезна цифра. Але нам досі багато чого бракує.

 

«Зеркало недели»

В начале разворачивания полномасштабных военных действий против Украины кремлевская хунта твердила мантру, что не имеет намерений устанавливать оккупационный режим на захваченных территориях. За ширмой откровенного лукавства в этих словах крылся и вполне прагматичный расчет. Даже ограниченная оккупация чужой территории неоправданно дорогая, а с логистически-управленческой точки зрения — сверхсложная затея.

Эффективная и длительная оккупация требует отточенной системы управления и вышколенного штата профессиональных администраторов (не из числа местных коллаборантов). Кроме того, прямая оккупация вызывает ряд ненужных в понимании РФ ограничений и запретов, согласно Гаагской (1907) и Женевской (1949) конвенций.

Этих крайностей путинская хунта планировала избежать, применив успешно апробированную и более органичную в контексте гибридной войны тактику — вторжение с целью эскалации контролируемого хаоса. Военная агрессия Путина должна была ввергнуть Украину в состояние нестабильности с последующей его нормализацией на условиях РФ.

ОККУПИРОВАННЫЕ: Местное самоуправление под гнетом агрессора

 

«Украинская правда»

Наприкінці травня Верховна Рада раптово відправила у відставку уповноважену з прав людини Людмилу Денісову.

Це звільнення стало несподіванкою. Для суспільства. Однак з непублічної сторони це був логічний фінал.

Значну частину цієї історії залишили невідомою для загалу. І це зрозуміло: вона незручна та неприємна для сьогоднішньої України. І могла сильно нашкодити державі в умовах війни.

Однак вона важлива. Як приклад, що Україна має воювати чесно та згуртовано. Що Україна здатна визнавати помилки та карати винних. І зокрема це відрізняє нас від ворога.

Тому розповісти цю історію – також наш обов’язок.

Соня Лукашова   От facebook до допросов. Почему омбудсмен потеряла должность

 

«Деловая столица»

Вадим Денисенко  Петр I и Путин. Что меняет новый образ в поведении Путина

22 года Путин жил в парадигме воспроизведения образов Ивана Грозного и Иосифа Сталина. И вот, неожиданно для всех и, возможно, даже для себя самого, он стал примеряться к образу Петра I

Многие могут сказать: зачем вообще придавать этому какое-то значение. Но, к сожалению, мы должны изучать и понимать врага. Путин всегда очень внимательно и скрупулезно относился к историческим аллюзиям, особенно в вопросах его собственного имиджа, при всей мифологизированности и антиисторичности своего мышления. А потому поворот к Петру – это не просто метафора. Это изменение, в том числе и структуры мышления.

Сразу скажу, что в вопросах Украины ничего для него не изменится. Образ Петра I изменяет, прежде всего, его отношение к церковному вопросу. И первые структурные изменения мы видим: патриархия перестала для него существовать как независимый или хотя бы формально независимый центр влияния. РПЦ рассматривается исключительно как филиал ФСБ. Путин, конечно, не может формально создать монастырский приказ или ликвидировать патриархию. Но мы должны четко понять: в 2022 году РПЦ окончательно потеряла свою самостоятельность (в 2014 году патриарх имел возможность петлять и молчать о войне и даже формально не убрал крымские епархии из управления УПЦ МП).

На этом фоне возникает вопрос системы управления в РПЦ вообще и их взаимосвязи с УПЦ МП. Уже сейчас мы можем с уверенностью говорить, что патриарх превратился в формальную фигуру, которая все меньше влияет на процессы в патриархии. Если мы уже проводим аналогии с петровской эпохой, то Кирилл сейчас — это некий Стефан Яворский, который прогнулся под царя, имеет странную должность экзарха, но ни на что не влияет, потому что не имеет доступа к телу. В такой ипостаси Кирилл может прожить следующие 10 лет, а может просто исчезнуть с лица земли через несколько недель. Все зависит от того, наделает ли он ошибок (ошибки просчитать невозможно, потому что их определяет сам царь). Хотя с большой долей вероятности можно спрогнозировать, что до конца войны Кирилла формально никто трогать не будет.

При Путине есть свой Феофан Прокопович – это руководитель Псковской епархии Тихон Шовкунов. Человек влиятельный в церковных кругах, но его влияние определяется не авторитетом или благочестием, а именно доступом к царю и окружению царя. Хотя, в отличие от Прокоповича, Шовкунова отправили в Псков и Путин особо не вмешался в эту ситуацию.

Говоря о российском православии сегодня мы должны понять одну важную вещь: система окончательно потеряла самостоятельность в идеологической сфере, но все еще сохраняет определенные возможности в самостоятельной организации тех или иных процессов (есть определенные группы влияния, которые играют в организационную (читай — финансовую) независимость).

Будущее Кирилла зависит исключительно от того, захочет ли его менять Путин. Пока, похоже, Кирилла просто подвесили и ищут ему замену. А Кирилл ради сохранения жизни боится сделать хотя бы минимальные самостоятельные шаги.

Развитие ситуации будет идти исключительно по одному сценарию: ФСБ будет создавать большинство в Синоде для того, чтобы потом сделать ставку на нового патриарха, которым может быть Шовкунов или кто-либо другой (сейчас это не принципиально, единственный критерий для нового патриарха – стать не столько патриархом, сколько обер-прокурором при ФСБ, исходя из имперской терминологии). Путин созрел для неформального уничтожения патриархии как таковой и процессы, де-факто, запущены.

Что касается УПЦ МП, то здесь дана определенная отсрочка, украинские иерархи получили временный люфт, который закончится сразу после боевых действий. Судя по всему, украинские иерархи все еще надеются, что им удастся петлять после войны и продолжать играть в самостоятельность. Это, очевидно, неприемлемо для нового представления о церкви и, разумеется, Россия будет пересматривать всю эту систему в сторону резкого закручивания гаек.

И последнее. Мы здесь, в Украине, должны всем адептам РПЦ напоминать, что Петр I в народной мифологии был не тем, кто прорубил окно в Европу, а тем, кого называли «царем-антихристом». Собственно, об этом должны массово выходить материалы и статьи, чтобы все понимали: Путин окончательно встал на путь антихриста. Он уничтожает патриархию и заменяет ее своим аналогом «всепьянейшего собора». К сожалению, нам сильно не хватает материалов именно об этом.

 

«Фокус»

Журналисты британской газеты The Times поговорили с двумя 25-летними бойцами 10-го отряда спецназа украинской военной разведки, имеющим неофициальное название «Шаман», с позывными «Красавчик» и «Двадцать второй». В этот отряд после сложных испытаний принимают только самых подготовленных бойцов, которые обладают множеством навыков, в том числе освоили дайвинг, альпинизм и парашютные прыжки.

Источник в военной разведке объяснил журналистам, что этот отряд считается элитой украинского спецназа. Его бойцов привлекают к выполнению самых сложных задач. Цель отряда — уничтожение российской инфраструктуры, критически важной для ведения войны против Украины. На вертолетах, летящих на малых высотах, бойцов ночью забрасывают в глубокий тыл врага, в том числе в их активе несколько рейдов на российскую территорию.

Украинский спецназ устраивал диверсии на территории России, — The Times

 

РБК-Украина

Было ли открытое вторжение России неожиданностью для власти, может ли государство заменить волонтеров, как ВПК пострадал от ударов врага, почему Запад не спешит с поставкой тяжелого вооружения, что сейчас происходит на фронтах и как будет выглядеть наша победа – в интервью РБК-Украина рассказал глава комитета Верховной рады по вопросам нацбезопасности и обороны Александр Завитневич.

Александр Завитневич: Половина российских генералов уже должна была бы застрелиться

 

«Обозреватель»

Віктор Каспрук  Путін «голий король»: російська номенклатура не готова йти на дно історії

Офіційний представник МЗС Росії Марія Захарова нещодавно заявила в інтерв’ю телеканалу Sky News Arabia, що «Тієї України, яку ви і ми знали у тих, власне, її кордонах, які були раніше, більше немає. І не буде. Це очевидно». «Зливний бачок» путінського режиму Захарова часто виголошує ту інформацію, котру в Кремлі хочуть донести до світової спільноти офіційно. Доручаючи це оприлюднювати особі, від слів якої потім буде легко відхреститися. Мовляв, ми не надавали їй повноважень проголошувати, що вона сказала.

Та у цьому випадку, на спростовування навряд чи варто очікувати. Ця заява саме про те, чого найбільше хоче російський диктатор. Путін вважає себе, як і Гітлер, «знаряддям історії», думаючи, що провидіння на його боці. В Росії більше двох десятиліть виконували усі забаганки узурпатора, і він сліпо повірив, що весь світ має «прогнутися» під його бажання – надати РФ статус наддержави, не маючи для цього жодних об’єктивних передумов.

Москва прагне організувати переділ сфер впливу в світі не розуміючи того, що об’єктивно ці сфери впливу знаходяться між Сполученими Штатами і Китаєм, а Кремль уже безнадійно вибув з геополітичного змагання, як би цього не хотілося російському диктатору.

Сформована путінським телевізором скажена російська шовіністична гординя, дискредитувала суспільство РФ на всіх тільки можливих напрямках. При цьому Москва одержима експортом антидемократії в інші країни, що в підсумку виливається в нещастя, хаос і війни кожного разу, коли Кремль пробує силою примусити сусідні народи піти його тоталітарним шляхом.

Жадібність Путіна до загарбання чужої землі носить патологічний характер. Московія не може заселити і обробити дуже велику частину своєї території, й водночас зазіхає на землі України, Молдови, Грузії та інших сусідніх держав.

Володіючи величезними природними і мінеральними багатствами та значним сільськогосподарським потенціалом, Російська Федерація перетворилася на країну з малоосвіченим населенням в глибинці і громадянами з «промитими мізками», котрі проживають у великих містах. Маючи можливість потенційно стати найбільш процвітаючою країною в світі, РФ перетворилася на сировинний придаток Китаю, і задля абсурдного протистояння із Заходом ладна знищити свою державність, але не готова відмовитись від культивованої Путіним псевдовеличі.

Він вірить у те, що має абсолютну владу над усім, що особисто вважає інтересами Росії, і його хибне его, яке підштовхують геополітичні фантазії, не здатне змирися з тим, що хтось не хоче підкорятися його бажанням. Найближче оточення створило у Путіна ілюзію, що він може робити все, що тільки йому заманеться, і він у це сам свято повірив.

Війна в Україні критично підточила фінанси Російської Федерації. І дуже малоймовірно, що в диктатора буде можливість дозволити собі в 2023 році поточний рівень військових витрат. Особливо, коли для росіян заблокований доступ до передової електроніки, чипів і запчастин для літаків, автомобілів та буквально всього того, що потребує використання модерних західних технологій. Через санкції Росія навіть не може виготовляти свої нові танки.

В Російській Федерації все жорстко контролюється КГБ: починаючи від Кремля й закінчуючи церквою. Путінський режим організований таким чином, щоб залучені до нього далеко не найрозумніші, але повністю віддані «фюреру» кадри, завдяки політичним маніпуляціям, весь час попадали на керівні посади. При цьому завжди на першому місці був не талант чи професійна підготовка, а готовність виконувати будь-який наказ, який надходитиме від Путіна або нижчих інстанцій.

Проте на п’ятому місяці російсько-української війни вже саме ФСБ не в захваті від того, що затіяв довічний президент РФ. Хоча це не свідчить про його сильний колективний інтелект, але сам факт того, що Путін війною в Україні перекрив не тільки фінансові можливості, що були до того у вищого керівництва спецслужб і армії, а й зробив проблематичним внутрішні і зовнішні маневри для еліт силового блоку, не може їх не хвилювати.

Так само, як і питання, що вони будуть робити далі, в разі падіння путінського режиму і можливого розвалу Російської Федерації в результаті програшу у війні з Україною. Очевидно, що силовики переймаються власною долею куди більше, ніж тим, як довго ще може втриматися в насидженому кріслі тиран. І в цьому тепер головна небезпека для Путіна.

А у випадку, коли вони об’єднають свої зусилля з прем’єр-міністром Росії Михайлом Мішустіним і мером Москви Сергієм Собяніном, які навряд чи виявлять бажання потонути разом з «путінським Титаніком», то для головного кремлівця це може виявитися коротким шляхом до краху його влади.

Звісно, що Путін здатен діяти на випередження, і за найменших однак спроби самоорганізації блоку силовиків і вищих державних посадовців розпочати чистки в його рядах. Проте ті можуть врахувати невдалий досвід путчу ГКЧП в 1991 році та напряму проголосити про відсторонення деспота від влади, через неможливість за станом здоров’я виконувати Путіним обов’язки президента Російської Федерації. В такому разі, за конституцією РФ, всі вищі владні повноваження переходять до прем’єр-міністра Росії Михайла Мішустіна.

І тут проти Путіна злий жарт можуть зіграти виплекані його режимом офіційні державні пропагандисти Соловйов, Кисельов, Скабеєва, Попов, Познер, Малахов, Сімоньян. Бо якщо вони змогли за довгі роки своєї «професійної роботи» зазомбувати населення Росії на підтримку Путіна, то тепер, так само легко, зможуть зазомбувати його і на підтримку нових лідерів та нової влади.

Адже вони ніколи не працювали задля свідомого поширення ідей «розвиненого путінізму». Головним критерієм їхнього інформаційного обслуговування діючого режиму, завжди були гроші і ті дуже приємні дивіденди, які вони приносять їхнім власникам.

Саме ці телевізійні пропагандисти зможуть допомогти постпутінському режиму швидко провести публічне широкомасштабне розвінчання культу особистості Путіна і, після успішного проведення цієї ідеологічної операції, претендувати залишитися на своїх колишніх посадах в новому російському інформаційному просторі. Їхня головна цінність полягає в тому, що народ їм вірить. То чому ж на певний час не скористатися цією довірою для легітимізації нової влади?

Для Мішустіна і Собяніна війна Росії з Україною є дуже некорисною тим, що в катастрофічному провалі економіки Росії Путін буде звинувачувати не себе, а саме їх. Як досвідчені бюрократи високого рангу вони це чудово розуміють, і навряд чи готові потрапити «під роздачу» з боку кульгавого лідера, який робитиме все для того, щоб відтермінувати за чужий рахунок повторення долі Муаммара Каддафі чи Ніколає Чаушеску.

Проблемою російських еліт різних рангів нині є те, щоб уникнути або ж мінімізувати відповідальність за все скоєне за більше, ніж два десятиліття путінського правління, і водночас максимально застрахуватися від фатального результату неутримання влади в своїх руках, щоб могло означати, що принаймні з частиною нажитих «непосильною працею» статків їм доведеться назавжди розпрощатися.

Російський політичний і економічний істеблішмент зовсім не зацікавлений у тому, аби Путін своїми авантюрними діями довів ситуацію в Російській Федерації до хаосу, за яким неминуче настане розпад системи влади і самої країни.

Концентрація влади в руках Путіна нині така, що жодного мирного процесу передачі влади не буде. І хоча він планує правити Російською Федерацією поки дозволятиме йому здоров’я, думати так будуть далеко не всі впливові росіяни.

Як відомо, оточення грає свого короля. І коли номенклатурне оточення вирішить, що Путін вже не самодержець Росії, і правомочність цього рішення підтвердить прем’єр і мер Москви, а силовики його підтримають, то одномоментно виявиться, що «король голий».

 

 

(Оновлено 12:00)

Deutsche Welle

Живописные баварские Альпы, лидеры без галстуков шутят про Путина. Участники саммита G7 в замке Эльмау в день открытия хотели казаться непринужденными. Но было наоборот, передает корреспондент DW.

Саммит G7 в Баварии и война в Украине: улыбки на фоне гор проблем

 

«Диалог.UA»

В МВД рассказали, почему Путин приказал массированно обстрелять Украину ракетами

В МВД Украины назвали три причины сегодняшних (воскресных – прим.ред.Oko.cn..ua) ракетных обстрелов.

Советник главы МВД Виктор Андрусив озвучил причины российских ракетных ударов по территории Украины в течение 26 июня. Об этом он написал в своем телеграм-канале.

Первая причина — эмбарго на покупку золота, которое ввели США, Канада, Великобритания и Япония. Франция также поддерживает союзников, однако пока не решилась высказать окончательное мнение. ЕС собирается детально изучить вопрос, однако нужно понимать, что речь идет о 15 миллиардах долларов в год, которые Кремль может потерять.

Вторая причина – премьер-министр Великобритании Борис Джонсон предостерег от поиска «плохого мира» с Россией и пообещал надавить на Францию и Германию. Возможно, после «прилетов» 26 июня у Олафа Шольца и Эммануэля Макрона стало меньше аргументов.

Третья причина – сегодня последний день оплаты 100 миллионов долларов по внешнему долгу РФ. 27 июня, скорее всего, начнется дефолт России.

Военный эксперт Олег Жданов предполагает, что утренний варварский обстрел жилых домов в украинской столице — это реакция на провалы России на военном и дипломатическом фронтах. Путин ищет способы принудить украинские власти к переговорам и не нашел ничего лучше, как обстрелять мирных жителей.

 

«Грани. Ру»

Зеленский призвал белорусов не участвовать в агрессии против Украины

Владимир Зеленский в видеообращении, опубликованном вечером 26 июня, призвал граждан Беларуси не участвовать в войне против Украины. «Вас втягивают в войну. И даже активнее, чем это было в феврале и в весенние месяцы, — сказал Зеленский. — В Кремле за вас уже все решили. Ваши жизни для них уже ничего не стоят. Но вы — не рабы и не пушечное мясо. Вы не должны умирать, и вы в силах не дать никому решать за вас, что вас ждет дальше».

По словам Зеленского, он знает, что народ Беларуси поддерживает Украину. «От простых людей Беларуси сейчас зависит очень многое. Я знаю, что вы можете не участвовать в этой войне, ваши жизни принадлежат только вам и только, а не кому-то в Кремле», — подчеркнул президент Украины.

В ночь на 25 июня Россия осуществила массированный ракетный удар по Украине, в основном с территории Беларуси. Россияне возобновили пуски ракет с базирующихся там оперативно-тактических комплексов «Искандер» и впервые применили ракетоносцы Ту-22М3 из белорусского воздушного пространства. Шесть Ту-22М3 взлетели с аэродрома Шайковка в Калужской области, через воздушное пространство Калужской и Смоленской областей вошли в воздушное пространство Беларуси и выпустили в районе города Петриков, за 50-60 километров от границы Украины, 12 крылатых ракет Х-22. Воздушный удар был нанесен по Киевской, Черниговской и Сумской областям.

Главное управление Минобороны Украины заявляло, что первый массированный ракетный обстрел Украины из воздушного пространства Беларуси «напрямую связан с попытками кремлевской власти втянуть Беларусь в войну в Украине в качестве непосредственного участника».

В субботу Александр Лукашенко и Владимир Путин провели переговоры в Сочи. Обсуждался и вопрос поставок вооружений: Лукашенко сказал, что Минск должен быть готов «к применению серьезного оружия», чтобы защитить «наше отечество от Бреста до Владивостока». Путин в свою очередь пообещал, что Россия в ближайшие месяцы передаст Беларуси ракетные комплексы «Искандер-М», отметив, что они «как известно, могут применять как баллистические, так и крылатые ракеты, причем как в обычном, так и ядерном исполнении».

После распада СССР Беларусь добровольно отказалась от ядерного оружия под гарантии безопасности от России, США и Великобритании. Последнее ядерное оружие с ее территории было вывезено в Россию в 1996 году. 17 февраля, за несколько дней до нового нападения России на Украину, Лукашенко пообещал разместить у себя в стране ядерное оружие в случае угроз со стороны Запада. «В случае необходимости, если такие бестолковые, глупые шаги предпримут наши противники и соперники, мы разместим не только ядерное оружие, но и еще сверхъядерное, перспективное, для того чтобы защитить свою территорию», — заявил он. При этом, по словам Лукашенко, если Беларуси не будет исходить угроз со стороны недружественных стран, то ядерного оружия в стране «сто лет не нужно».

В понедельник утром Генштаб ВСУ заявил, что руководство Беларуси продолжает оказывать военную поддержку России: в Белгородскую область была отправлена очередная партия боеприпасов — до 20 вагонов. Россияне при этом обстреляли гражданскую и военную инфраструктуру в районах населенных пунктов Хреновка Черниговской области и Янжуловка Черниговской области, нанесли авиаудар по Славгороду Сумской области.

Продолжается усиленная охрана россиянами белорусско-украинской границы. 22 июня в Минобороны Украины сообщили, что белорусские вооруженные силы размещают в приграничных районах деревянные муляжи танков «с целью проведения мероприятий оперативной маскировки и демонстрации своего присутствия».

 

«Новая газета.Европа»

Дневник писателя Петра Алешковского о том, как изменилась глубинная Россия за четыре месяца с начала войны

Все всё знают

 

«Радіо Свобода»

Bloomberg повідомив про дефолт у Росії

У ніч на 27 червня в Росії вперше з 1918 року стався дефолт із суверенних боргових зобов’язань в іноземній валюті, пише агентство Bloomberg. За даними агентства, напередодні минув пільговий період для виплати близько 100 мільйонів прострочених платежів за держоблігаціями, і у разі неплатежу останній термін вважається подією дефолту.

Bloomberg зазначає, що цей дефолт стався вперше з 1918 року і став «кульмінацією дедалі жорсткіших західних санкцій, які перекрили шляхи платежів закордонним кредиторам».

«Це похмура ознака швидкого перетворення країни на економічного, фінансового та політичного вигнанця», – зазначає агентство, оскільки валютні резерви Центробанку РФ заморожені, а найбільші банки відрізані від світової фінансової системи.

Проте, як наголошує Bloomberg, дефолт поки що носить в основному символічний характер і мало що означає для росіян.

У матеріалі йдеться про те, що Росія водночас заявляє про наявність коштів на покриття будь-яких рахунків. Минулого тижня вона оголосила, що перейде на обслуговування свого непогашеного суверенного боргу в розмірі 40 мільярдів доларів у рублях, оскільки нинішню ситуацію з іноземною валютою «штучно створив Захід».

24 травня Міністерство фінансів США вирішило не продовжувати ліцензію, яка дозволяє Росії здійснити виплати для обслуговування зовнішнього боргу. Після цього російська влада оголосила, що проводитиме виплати за держборгом у рублях, що може стати порушенням зобов’язань перед власниками цінних паперів.

18 травня міністр фінансів Росії Антон Силуанов вкотре заявив про намір платити за державним зовнішнім боргом у рублях, якщо ліцензію, яка дозволяє обслуговувати його в доларах, не буде продовжено. Раніше Росія вже спробувала здійснити виплати в рублях, на що власники російських цінних паперів не погодилися.

Після запровадження санкцій через повномасштабне вторгнення в Україну в Кремлі заявили про спроби ЄС підштовхнути Росію до «штучного дефолту».

 

(Оновлено 11:00)

«Главред»

Юрий Романенко  Почему Украина не бьет по Беларуси

Лукашенко пока дурачит Путина, водит за нос, потому что имеет последний железный аргумент — массы против.

Один из главных уроков поражения УНР в 1917-1920 гг. гласит — не воюй на всех фронтах. Ситуация с Беларусью это по этому поводу. У нас ограниченные ресурсы, но многие горячие головы предлагают тратить их на все стороны. Такая себе стратегия. Точнее говоря, проигрышная. Так было в 1918-1920. Когда воевали со всеми и в финале про@бали все.

Наша стратегия относительно Беларуси должна заключаться в следующем — максимально вооружать свободных беларусов, готовить базу для вооруженного восстания в Беларуси и в нужный момент поднять его, чтобы свергнуть таракана. В случае вторжения Луки в Украину, нанести поражение, а потом переносить боевые действия на территорию Беларуси, используя беларуские подразделения для формирования будущей армии свободной Беларуси. Беларусь в любом случае должна быть освобождена, потому что Беларусь под Россией — эта вечная угроза удара по Киеву и западной Украине.

У меня в телеге один из читателей написал очень адекватный комментарий, достойный того, чтобы его увидела широкая аудитория. Этот комментарий относительно наших реакций по Беларуси, которую Путин использует сейчас для массированных бомбардировок Украины ракетами. Печатаю без сокращений.

Читаю комментарии. Вроде бы не ватники, но мышление, как у ваты. Х@йло расчитывает на такую реакцию. Чтобы зрада в Украине помогла ему провести очередную спецоперацию: чужими руками начать сеять хаос, на втором, северном фронте.

Мы боремся за каждый запрет, выгрызаем каждую санкцию, чтобы изолировать рф от поступления вооружений, ресурсов, поставок в рф. А одним выстрелом в сторону Беларуси можем открыть источник этих поставок. Да, он небольшой, но сейчас на вес золота не только для нас, но и для противника. Как только первая ракета упадет на территорию РБ со стороны Украины пропаганда скабеевой-соловья включится с новой силой и активно начнет промывать мозг жителям Беларуси. Лукашенко пока дурачит Х@йло, водит за нос, потому что имеет последний железный аргумент — массы против. Это последний козырь. И этот козырь на нашей стороне.

Не страшна армия РБ, та которая сейчас. Страшно, если она превратиться в неадекватную, одураченную, подобную «освободителям» из рф, которых все мы видели в Буче.

Страшно, если эту армию начнут провожать не матери и жены, а зомбоматери и зомбожены. Страшно, если к 140 млн зомби присоединяться ещё 10 млн белорусских. Оружие пропаганды намного мощнее ракет и бомб. Потому что способно оболванить, внушить и заставить послушно следовать преступным приказам миллионы людей.

Как только первая ракета упадет на РБ, сразу начнут появляться распятые беларусские мальчики. И тогда не удивляйтесь, если через 3 месяца на приграничные области со стороны РБ хлынет стадо неадекватных беларусских солдат.

Да, нужно дать ответку, у@бите по артскладам на донбасе, по мосту, целей на самом деле очень много. Месть — это блюдо которое подаётся с холодным расчетом.

 

(Оновлено 10:00)

Rostyslav Demchuk

Під час саміту G7 у баварському замку Ельмау пем’єр Канади Джастін Трюдо потролив Боріса Джонсона і, заодно, Путіна

Мабуть не всі знають, що у державних установах Європи починають відмовлятися від кондиціонерів через їх згубний вплив на екологію. А у старовинних замках тим паче, аби не руйнувати старовинні стіни будівель. натомість встановлюються системи інтенсивного провітрювання,  вентилювання повітря. Але це всеодно не дуже рятує у спекотну погоду.

Так ось! Борісу Джонсону під час засідання саміту G7 у баварському замку Ельмау стало душно і він запитав у присутніх дозволу зняти піджак і краватку. Усі погодились з пропозицією Джонсона i зробили те саме. А Джастін Трюдо при цьому додав: якщо Джонсон захоче оголити торс, то йому доведеться пересісти зі стілця на коня. Усі сі дружно посміялися, зрозумівши на що і на кого натякнув Трюдо.

Игорь Эйдман

Мы должны быть приготовлены ко всему, что бы ни случилось. Но факт, что Путин буквально не в своем уме. Уже несколько лет это известно ближайшим к нему лицам. С тех пор как он «вступил на престол», его умопомешательство постепенно усиливалось. Путин не руководствуется в своих поступках никакими определенными правилами или принципами. Все его действия — последствия каприза или расстроенной фантазии.

Поверили? А это я взял цитату из письма британского посла в Петербурге Чарльза Уитворда, в котором он рассказывал о состоянии Павла 1, и заменил только одно слово: вместо «император» поставил «Путин». Получилось один в один.

Кстати, вскоре после этого письма Павла-то нашего того-с, успокоили табакерочкой. Судя по всему, сейчас есть вероятность повторения тех событий в том или ином виде.

Апдейт. В комментариях мне пишут, что там все такие и даже не рыпнутся против него. Однако они в гроб вместе с Путиным ложиться не собираются. Им и на этом свете неплохо живётся. А он ведь реально в безумии к полному краху или ядерной войне ведёт. И они ни могут этого не понимать. Соответственно вероятность операции «табакерка» растёт.

 

Березовый сок [телеграм-канал]

Прилеты крылатых ракет в Киев — это продолжение политики терроризма Путина. Ранее он бомбил мирные Харьков и Николаев, Чернигов и Одессу, Волноваху и Львов. Вспомните вокзал в Краматорске и роддом с драмтеатром в Мариуполе. Тактика рашистов не изменилась. Путин засыпает ракетами и бомбами мирных жителей и разрушает инфраструктуру, чтоб сеять смерть и разрушения. Идёт намеренное нагнетание ситуации с целью вызвать такую реакцию украинцев, которая подтолкнет власть к переговорам и подписанию мира на условиях Украины.

Но Путин просчитался. Большинство украинцев хотят не перемирия с Россией, а Победы над рашистами и жаждут полного освобождения всех ранее захваченных оккупантами территорий. Да, есть небольшой процент тех, кто готов согласиться на условия Кремля, но они являются украинцами лишь номинально, по паспорту

. Это не граждане, а жители. Им все равно под каким флагом пилить бюджеты и бухать. А другое их не интересует. Поэтому каждый прилёт делает нас злее. Каждый прилет мотивирует нас воевать. Каждый прилёт подталкивает нас к тому, чтоб война со временем перешла на территорию РФ. Так и будет.

А пока выдохните и поймите главное, что в Киев прилетело несколько ракет за утро, а на фронте прилеты исчисляются сотнями и тысячами в час. Но мы воююем. Ведь это наша общая война. И мы все должны помнить это. В сентябре 1940 года нацисты сбросили на Лондон 6224 тонны бомб. А всего в ходе бомбежек с сентября 1940 по май 1941 года на Лондон было совершено 85 массированных налетов, и германская авиация сбросила 24 тысячи тонн взрывчатки. Но лондонцы не догнали, а британцы не сдались. В итоге коричневая чума была повержена. Рашимз действует по той же методике, но и закончит аквафрешевая холера так же, как и их предшестаенники. Это не самоуспокоение, а понимание неотвратимости законов истории.

Война не закончилась. И это наша общая война. Поэтому только объединив усилия мы победим. Это нн только красивые слова, но и реальная формула Победы. В единстве наша сила. А рашистский Рейх падёт. Мы справимся с этим и наши западные партнёры нам помогут. Верьте в ЗСУ и Залужного! Мы справимся! И вы держитесь!

 

Алексей Копытько

Обстрелом Киева и других городов российская власть пытается передать привет участникам саммита G7 и готовит фон для саммита НАТО.

Мол, бойтесь, мы будем эскалировать.

Думаю, этот сигнал должен быть принят, расшифрован и послан назад в такой интерпретации.

Если пометить на карте точки, где гнездятся твари, атакующие наши мирные города (в первую очередь – это Шайковка в Калужской области для атак со стороны Беларуси и Энгельс в Саратовской для атак с акватории Каспийского моря), то получается не что иное, как граница минимальной зоны демилитаризации России после её неизбежного поражения.

Минимальной, потому что Шайковка очень близко – 210 км от нашей границы. Западные партнёры, когда оценивали динамику накопления войск РФ, оперировали цифрой в 400 км. Хорошая цифра.

Особенно если учесть, что Кремль находится на расстоянии 450 км 700 метров от границы Украины в Сумской области. А граница «Новой Москвы» в 375 км.

Размещение столицы государства на рубеже зоны демилитаризации – это большой риск. Даже этот скрин намекает, что есть прекрасные города для переноса столицы РФ.

Например, очень гармонично смотрится Казань.

 

Кирилл Данильченко

Киев и Черкассы принимают, уже после вчерашней волны по Десне и вокруг Житомира. Видно подарки по штабам РФ дошли до адресата и сделали неприятно.

Уже течет в сеть видео, где у россиян горят понтоны, посеченные стоянки авто, вываленные фасады у зданий, порубленные бтр.

Склады в Хрустальном, нефтедобывающие вышки, удары по Змеиному, буксир,  склады и базы в черте Донецка. Самурай с высокоточным оружием подобен самураю без высокоточного оружия, но только с ним.

В ответ кремлевские  секут ракетами, многие из которых на пару суббот старше меня. С точностью пару крейсеров туда сюда.

Естественно ракеты не панацея.  Даже самые современные. Израиль мог всадить реально высокоточную ракету в Ливане в каждый сортир, мост, склад боевиков и администрацию. Тем более, что у  ливанцев по сравнению с нами не было ПВО вообще.

Но задачи это  решить в регионе не помогло — каждый разрушенный дом и разбитый завод только увеличивали приток желающих пойти в структуры противостоящие Израилю. И не только из-за идеологии, а потому что нужно было кушать, а кушать во время войны дают в армии. Замкнутый круг. Если бы можно было выиграть войну ракетными ударами США бы не вышли из Афганистана и Ирака, а саудиты уже бы закончили в Йемене.

Правда тем, кто остался под завалами и подметает сейчас стекла со своих кухонь от этого не легче. Что тут сказать? Не игнорируйте сигналы воздушной тревоги — она орет не для того, чтобы раздражать, а чтобы спасать жизни.  Привыкайте жить в новой реальности. В которой надо проектировать дома с бомбоубежищами и отстегивать 20-30% на оборону. Раз уж не дошло в 2014, дойдет в 2022.

 

Максим Ханик

Внезапная мысля.. Невзоров со Шнуром дружили, приятельствовали. Невзоров повернулся на Украину, ему нужен ПМЖ, или гражданство. Нужна база, нужна подпорка. Может быть это игра «win-win»?

То есть — Шнур режет свои купоны в ебанарии, Невзоров режет свои купоны в Украине.

Не?

 

Максим Ханик

Короче, я понял: во всём виноваты китайцы. Это их многоходовочка. Сначала они придумывают ковид и тихим шептуном пускают его по миру. Мир начинает шататься, закрываться, хлопать дверями, изолироваться.

Проходит время и удалившиеся и отвыкшие друг от друга соседи приходят к осутствию понимания между собой.

потом грузный боров с бодуна падает на соседа, и всем понятно, что встать он уже не сможет.

Китай спокойно сидит и ждёт, кода его тушка проплывёт по речке Хуанхэ.

Профит.

Нет, не исщщите его в Европе.

Течение — оно в Азию. Там эту тушку забагрят дешёвыми китайскими баграми и пришпандёрят к китайскому берегу.

 

Володимир Тарасюк

Konstantin Lesnik

 

(Оновлено 9:00)

Агія Загребельська

Перший день саміту G-7 — неминучий успіх

  1. Навіть китайські пропагандистські помийки були вимушені переглянути два своїх центральних наративи:

* На заміну «захід розколотий» прийшло: «захід може і єдиний, але земна куля більше за захід»

* На заміну «захід втомився від війни» прийшло: «захід провокує Китай»

Відчуваєте різницю?)

  1. Путін вимушений вибратися з бункера та поїхати в перше своє закордонне турне Таджикистаном та Туркменістаном.

Різниця в картинках буде анекдотичною

  1. Лідери не втратили можливість принизити Путіна, дотепно жартуючи над його оголеними фото на рибалці

Західні ЗМІ підхопили та рознесли яскраві порівняння, залишаючи нікчемного м’ясника в минулому сторіччі

  1. А фесйбучні боти та хом‘ячки в розпачі

Їх кидає від «старые песни о главном» до «Украине нужен мир с Россией, а не оружие и санкции».

Зовсім не паляться

  1. Ну, і звичайно нова кремлівська пропаганда про «давайте помиримось» на маргинальному американському ресурсі, записаному на майже офіційного агента КДБ — ще одна приємна дрібниця для підняття настрою під вечір дня, що почався з вибухів у столиці

І це ще навіть не було сесій з Індією, Південною Африкою та ще низкою країн😉

***

Так виглядають 45% світового ВВП

І шанси для 🇺🇦.

Шанси маємо використати.

Агія Загребельська

«Ріднені душі», — Reuters

Канцлер Німеччини Олаф Шольц, якого критики засуджували за повільність у питанні України, а український посол назвав його «ображеною ліверною ковбасою», у неділю отримав публічну похвалу від людини, якою він давно особисто захоплюється: президента США Джо Байдена.

Простягнувши руку Шольцу, коли вони сиділи на початку зустрічі G7 у Баварських Альпах, Байден сказав, що «неабияк завдяки вам» Захід згуртувався проти Росії через чотири місяці після вторгнення в Україну.

Ці дві людини, що належать до різних політичних поколінь, але обидва вступили на посаду минулого року, порозумілися з приводу України, прагнучи відновити відносини, які були сильно натягнуті за попередника Байдена Дональда Трампа.

Обидва лідери присяглися зміцнити збройні сили України, посилити санкційний тиск на Москву та протистояти зростанню цін на продовольство та енергоносії, які підірвали їхню популярність усередині країни та піддали випробуванню їхні власні внутрішні союзи.

На недільній зустрічі Байден виступив проти критики на адресу керівництва Шольца, похваливши канцлера за те, що об’єднав зусилля Європи у відповідь на вторгнення російського президента Володимира Путіна в Україну.

«Вони — споріднені душі і вирішують одні й ті самі проблеми», — сказав Стівен Сокіл, президент Американської ради з Німеччини. «Я легко можу уявити, що між ними існує щось подібне до дружніх відносин», — сказав він.

Хоча приватно він висловлює сумніви щодо деяких інших лідерів, 64-річний Шольц особливо тепло відгукується про президента США і розглядає трансатлантичні відносини як найважливішу опору німецької та європейської безпеки.

За словами одного з його давніх друзів та довірених осіб, він «завжди дуже дивився на США».

Соціал-демократ Шольц також цінує відданість Байдену боротьбі за тих, хто залишився позаду внаслідок глобалізації та технологічного прогресу. Цю тему Шольц докладно розглянув у своїй книзі «Земля надії» у 2017 році.

Зі свого боку 79-річний Байден похвалив Німеччину за згоду збільшити свої військові витрати на 100 млрд. євро протягом наступного десятиліття та подолання опору, що виник ще під час Другої світової війни, щодо надання зброї Україні.

Підтримка Берліном неодноразових раундів санкцій проти Росії, часто проти власних економічних інтересів справила враження на американських чиновників, які чекали більш стриманих обіймів.

Німеччина була «однією з країн, де ми хотіли відновити довіру та солідарність у цих відносинах, і я думаю, що ми дійсно змогли цього досягти», — сказав високопоставлений представник адміністрації США.

«Теплі та дружні слова між ними, висловлювання президентом довіри Шольцу показали, що ми змогли досягти прогресу в досягненні цієї мети і налагодити тісні робочі відносини, яких ми хотіли».

Адміністрація Байдена також вітала швидке та безкомпромісне рішення Шольца зупинити будівництво газопроводу «Північний потік — 2» під керівництвом Росії, сказав один із джерел, знайомий із цим питанням.

«Шольц пообіцяв президенту, що у разі подальшого вторгнення Росії в Україну газопровід буде зупинено», — сказало джерело. «Він зробив саме те, що обіцяв, і це було глибоко оцінено».

Байден вперше зустрівся із Шольцем у Римі на зустрічі Групи 20 у жовтні, незадовго до вступу німецького лідера на посаду.

«Відносини між двома адміністраціями надзвичайно тісні», — сказав один із джерел в уряді Німеччини. «Насправді, чим вище ви піднімаєтеся в ієрархії у Вашингтоні, тим ближчі стосунки з німецьким урядом».

Звичайно, були й розбіжності, включаючи розчарування, що тривало в Берліні та інших європейських столицях з приводу виведення військ США з Афганістану в серпні минулого року, що, за словами джерел в уряді Німеччини, було «великою помилкою», яка, можливо, навіть заохотила Путіна.

Деякі у Вашингтоні тим часом ставлять під сумнів тісні економічні зв’язки Німеччини з Китаєм, що зберігаються, повторюючи критику Трампа.

Але в неділю Шольц посміхався після теплих слів Байдена: «Це хороший сигнал, що нам усім вдалося зберегти єдність, на що, очевидно, Путін ніяк не очікував».

 

Агія Загребельська

Наші країни та наш світ перебувають на переломному етапі історії. Технології зробили наш світ меншим, більш безпосереднім і більш пов’язаним. Вони відкрили неймовірні можливості, але також прискорили вирішення проблем, які стосуються всіх нас: управління глобальними енергетичними потребами, подолання кліматичної кризи, боротьба із поширенням хвороб.

І вибір, який ми зробимо зараз, на мою думку, визначить напрямок розвитку нашого світу на кілька поколінь вперед.

Ці виклики складні для всіх нас, навіть для країн з ресурсами Великої сімки. Але країни, що розвиваються, часто не мають необхідної інфраструктури для подолання глобальних потрясінь, таких як пандемія. Тому вони відчувають наслідки гостріше, і їм важче відновлюватись.

У нашому глибоко взаємопов’язаному світі це не лише гуманітарна проблема, а й проблема економіки та безпеки для всіх нас.

Ось чому рік тому, коли ця група лідерів зустрілася в Корнуоллі, ми взяли на себе зобов’язання: Демократичні країни «Великої сімки» зроблять крок вперед і забезпечать фінансування високоякісної, стійкої інфраструктури в країнах із середнім рівнем доходу.

Те, що ми робимо, докорінно відрізняється, оскільки ґрунтується на наших спільних цінностях усіх тих, хто представляє країни та організації, що стоять за мною. Вона будується з використанням найкращих світових практик: прозорість, партнерство, захист праці та довкілля.

Ми пропонуємо країнам і людям у всьому світі найкращі можливості для інвестування у найважливішу інфраструктуру, яка покращує життя – їхнє життя, всіх нас – та забезпечує реальні вигоди для всіх наших людей, не тільки для Великої сімки – для всіх наших людей.

Сьогодні ми офіційно запускаємо Партнерство для глобальної інфраструктури та інвестицій. Спільними зусиллями ми вже реалізуємо десятки проектів у всьому світі.

І я з гордістю оголошую, що Сполучені Штати мобілізують 200 мільярдів доларів державного та приватного капіталу протягом наступних п’яти років для цього Партнерства.

Ми зібралися тут сьогодні, тому що ми беремо на себе це зобов’язання разом, як «Велика сімка», у координації один з одним, щоб максимізувати вплив нашої роботи.

Спільно ми прагнемо мобілізувати близько 600 мільярдів доларів США від «Великої сімки» до 2027 року.

Ці стратегічні інвестиції спрямовані в галузі, критично важливі для сталого розвитку та нашої спільної глобальної стабільності: охорона здоров’я та безпека здоров’я, цифровий зв’язок, ґендерна рівність та справедливість, клімат та енергетична безпека.

Дозвольте мені навести кілька прикладів проектів, які здійснюються у кожній із цих областей.

По-перше, охорона здоров’я. Два роки тому COVID-19 — не потребував нагадувань про те, наскільки важливими є інвестиції в системи охорони здоров’я та безпеку охорони здоров’я, як для боротьби з пандемією, так і для підготовки до наступної, тому що це буде не остання пандемія, з якою нам доведеться мати справу.

Саме тому Сполучені Штати разом із партнерами з «Великої сімки» та Світовим банком інвестують у новий промисловий завод з виробництва вакцин у Сенегалі. Після завершення будівництва він зможе виробляти сотні мільйонів доз вакцин на рік проти COVID-19 та інших захворювань.

Це інвестиції, які дозволять збільшити глобальні постачання вакцин, а також покращити доступ і справедливість для країн, що розвиваються.

По-друге, у цифровій сфері. Майбутнє нашої економіки все більше залежить від здатності людей підключатися до безпечних інформаційно-комунікаційних технологій. І нам необхідно посилити використання надійних технологій, щоб наша інформація в Інтернеті не могла бути використана автократами для зміцнення своєї влади чи репресій проти свого народу.

Ось чому програма «Цифрові інвестиції» мобілізує 335 мільйонів доларів приватного капіталу для постачання захищеного мережевого обладнання до Африки, Азії та Латинської Америки.

Уряд також підтримав успішну заявку американської компанії SubCom на контракт вартістю 600 мільйонів доларів на будівництво глобального підводного телекомунікаційного кабелю. Цей кабель простягнеться з Південно-Східної Азії через Близький Схід та Африканський Ріг до Європи.

Це буде мати велике значення для задоволення попиту на надійну безпеку, високотехнологічний зв’язок у трьох ключових регіонах світу.

По-третє, ґендерний фактор. Коли в жінок і дівчаток є здатність і можливість повніше брати участь у житті суспільства та економіки, ми бачимо позитивний вплив не тільки в їхніх громадах, а й у всьому світі.

Однак ми повинні розширювати можливості для процвітання жінок і дівчаток, включаючи практичні кроки щодо забезпечення більш доступного та недорогого піклування про дітей, продовжуючи життєво важливу роботу щодо захисту та просування основних прав жінок.

Сполучені Штати виділяють 50 мільйонів доларів на п’ять років до глобального Фонду стимулювання догляду за дітьми Світового банку. Це державно-приватне партнерство, яке підтримується кількома партнерами з «Великої сімки», допоможе країнам створити інфраструктуру, що полегшує жінкам рівноправну участь у робочій силі.

Четверте та дуже важливе – клімат та енергетика. Ми бачимо, наскільки це важливо щодня. Весь світ відчуває наслідки жорстокої війни Росії в Україні та на наших енергетичних ринках.

Нам потрібні всесвітні зусилля щодо інвестування в проекти з перетворення чистої енергетики, щоб забезпечити стійкість найважливішої інфраструктури до зміни клімату.

Найважливіші матеріали, необхідні для переходу до чистої енергії, включаючи виробництво батарей, повинні розроблятися з дотриманням високих стандартів щодо праці та навколишнього середовища.

Швидка та надійна транспортна інфраструктура, включаючи залізниці та порти, необхідна для переміщення сировини для нафтопереробки та переробки та розширення доступу до технологій чистої енергії.

Наприклад, уряд США щойно сприяв створенню нового партнерства між двома американськими компаніями та урядом Анголи для інвестування 2 мільярдів доларів у будівництво нових сонячних проектів в Анголі. Це партнерство допоможе Анголі досягти своїх кліматичних цілей та задовольнити енергетичні потреби, водночас створюючи нові ринки для американських технологій та гарні робочі місця в Анголі та, як я вважаю, у всій Африці.

А в Румунії американська компанія NuScale Power збудує першу свого роду невелику модульну реакторну установку. Це допоможе швидше, дешевше та ефективніше ввести в експлуатацію ядерну енергію з нульовим рівнем викидів у Європі.

Уряд США допомагає просувати розробку цієї революційної американської технології, яка зміцнить енергетичну безпеку Європи та створить тисячі робочих місць у Румунії та США.

Ці угоди — лише частина того, що на нас чекає. І ми готові. Ми готові розпочати роботу, всі разом.

Для керівництва зусиллями США, у моєму випадку – я призначив Амоса Хохштейна, мого спеціального президентського координатора для роботи з рештою наших колег. Він керуватиме підходом усього уряду США до створення коаліції та співпраці з «Великою сімкою» та нашими партнерами по всьому світу, включаючи приватний сектор та багатосторонні банки розвитку.

Я хочу чітко заявити: це не допомога та не благодійність; це інвестиції, які принесуть прибутки всім, включаючи американський народ і народи всіх наших країн. Це дасть поштовх усім нашим економікам, і це шанс для нас поділитися нашим позитивним баченням майбутнього та дозволити спільнотам у всьому світі побачити себе – та переконатися у конкретних перевагах партнерства з демократичними країнами.

Тому що коли демократії демонструють, що ми можемо зробити, все, що ми можемо запропонувати, я не сумніваюся, що ми завжди перемагатимемо в конкуренції.

Виступ президента Байдена на відкритті Партнерства для глобальної інфраструктури та інвестицій

 

(Размещено в 7:00)

Альфред Кох

Сто двадцать третий день войны не принес никаких существенных изменений. В (!) Донбассе все так же тяжело как и вчера. А на остальных направлениях — все тоже пока никуда не движется…

Прежде, чем продолжать, я хотел бы чтобы вы, дорогие читатели, меня правильно понимали. Я пишу в Фейсбуке и не делаю копий ни в телеграмм-канале (не смотря на многочисленные просьбы читателей), ни в инстаграмме, ни где либо еще. У меня нет YouTube-канала (я невысокого мнения о своей внешности и ораторских способностях).

Что это означает? Это означает, что я вполне сознательно отказался от любой возможности монетизировать свой траффик. В Фейсбуке это принципиально невозможно, а другими способами я не пользуюсь. Поэтому мотив наращивания аудитории из желания заработать бабла, ко мне неприменим даже теоретически.

Далее. Я не гражданин Украины. Я никогда им не был. И не собираюсь им быть. Я ей не присягал, ничего ей не должен, никогда в ней не жил, и у меня в ней нет родственников. В общей сложности время моего пребывания в Украине за всю мою жизнь совокупно вряд ли превышает один месяц. Я был пять раз во Львове, пару раз в Киеве и Одессе. Это все.  Я гражданин Германии и, в отличии от многих эмигрантов из России, не нуждаюсь в украинском паспорте.

Русский паспорт у меня пока есть лишь потому, что я не имею технической возможности выйти из российского гражданства. Но в России я не был уже 9 лет. И плохо понимаю атмосферу, которая там царит. И, разумеется, глубоко презираю и ненавижу тот режим, который сейчас ею правит. И неудивительно, что режим платит мне той же монетой.

Я давно уже не госслужащий РФ и никакого отношения к госслужбе любого государства мира не имею уже 25 лет, с августа 1997 года. И иметь не собираюсь. Также я не собираюсь никуда выбираться, ни чьи парламенты, рады и горсоветы. Ни за какие коврижки я снова не вернусь на госслужбу, даже если бы мне посулили золотые горы. Соответственно мне не нужна любовь масс.

Мне шестьдесят второй год и в этом возрасте начинать новую карьеру глупо и бесперспективно. И, соответственно, у меня нет таких планов. Я продал все свои бизнесы и не собираюсь начинать новых. И, следовательно, ни Украина, ни какая-то другая страна меня не интересует с деловой точки зрения.

Я не хочу вам понравится и не ищу вашей любви. Соответственно не надо мне сообщать, что вам понравилось, а что не понравилось в моих постах. Я не фигурист и мне ваши оценки не приносят никакой выгоды. Так же не надо мне сообщать, что вы от меня отписываетесь (странно, почему многие считают своим долгом об этом обязательно сообщить? Ведь о том, что они подписались, они мне не писали!).

Так же оставьте при себе ваши разоблачения меня как империалиста, рашиста, путинского агента, или трусливого гейропейца. Если вы так считаете, пусть это будет фактом вашей биографии, а не моей. Мне это никак не помогает и лишь только заставляет разочаровываться в людях, которые оказываются глупее, чем я думал.

И отдельно прошу: не надо по сто раз писать мне эту нелепую и глупую фразу про то, что «всякий русский либерал ломается на украинском вопросе». Это мало того, что бессмыслица, но еще и по-сути неверно.

Потому, что если вы считаете, что любой русский либерал в душе империалист, то тогда он должен ломаться не только на украинском, но и на чеченском, и на грузинском, и на казахском и на сотне других вопросов.  Но поскольку я (слава Богу) не либерал, а махровый консерватор, и, к тому же, очень относительно русский, то ко мне эта фраза вообще никакого отношения не имеет.

В сухом остатке мы имеем лишь то, что есть. А не то, что вы мне пытаетесь приписать. Я пишу то, что думаю. И я не пытаюсь из своей писанины извлечь какую-то выгоду для себя. Надеюсь выше я это сумел доказать.

Возможно я ошибаюсь. Возможно — нет. Я пытаюсь писать искренне. Ни под кого не подстраиваюсь и не пытаюсь попасть в тренд. С максимально возможной для меня симпатией и сочувствием. Тем более, что сейчас, в этот трудный период, я на самом деле всем сердцем с Украиной.

Но я не буду вам врать и льстить вашему национальному мифу о белых и пушистых украинцах. Я не считаю это полезным и не хочу кривить душой. И если я считаю что-то глупостью и ошибкой, то я так и буду это называть.

И даже если вы мне напишите тысячи гневных постов и со всей возможной язвительностью и фирменным хамством пригвоздите меня к своей местной стене позора, то это ничего не поменяет и все ваши гневные филиппики будут напрасны. Я все равно останусь при своем мнении.

Я каждый вечер уже четыре месяца провожу несколько часов перед компьютером для того, чтобы написать то, что считаю нужным. Эта моя деятельность не приносит мне ни копейки, но выматывает всю душу. Если кто-то хоть раз в жизни вел ежедневную колонку в журнале или газете, тот знает — каково это. И сколько за это в хороших редакциях платят.

Однако, вместо денег, я получаю огромное количество благодарных писем, в которых люди говорят, что мои посты помогают им держаться в это трудное время и дают надежду. И поэтому я считаю своим долгом продолжать этот проект, который я сам себе придумал. Не смотря на то, что некоторые борцы за чистоту расы и видят в этом происки Кремля и оппортунизм.

Поэтому давайте договоримся так: если вам не нравится то, что я делаю — не читайте. А если совсем невмоготу — забаньте меня. И я исчезну из вашего мира. И это будет правильно и демократично. А все свое говно оставьте при себе. Оно продукт вашей жизнедеятельности и незачем его показывать посторонним людям. Никого вы им не удивите.

А теперь, я с вашего позволения, продолжу.

Сегодня россияне особенно рьяно бомбили украинские города, включая Киев. Отбросив всякие сантименты, они стреляли обычными, невыскоточными ракетами 1968 года выпуска по жилым кварталам с целью просто убить как  можно больше людей.

Собственно, они эту цель имели изначально, но всегда пытались ее как-то задекорировать рассказами про исключительно военные объекты. Но теперь все декорации упали и мы увидели истинное мурло русского фашизма.

Но разве после Бучи и Мариуполя можно кого-то удивить этим мурлом? Не думаю. Все абсолютно предсказуемо и не выходит за рамки нашего представления о «благородстве» русских офицеров, сидящих за штурвалами своих бомбардировщиков.

Это был подарок Путина к саммиту G7, который сегодня начался в Эльмау, под Мюнхеном. Путин мимо тещиного дома не прошел и сделал то, что только и умеет делать — мерзость. Ну, так другого от него ничего и не ждали. Эка невидаль — Путин сделал мерзость. Было бы странно, если бы он ее не сделал…

Ребята в Эльмау не опешили и Bloomberg пишет, что подготовили резолюцию о бессрочной поддержке Украины до самой победы над врагом. Причем поддержке как экономической, политической так и военной.

Думаю, что так оно и будет. Завтра мы узнаем детали. Но я не сомневаюсь, что общая канва будет именно такой. И свою роль в этой твердой позиции Запада сыграли, безусловно, и сегодняшние бомбардировки Украины. Так что поздравим дорогого Владимира Владимировича, он выстрелил себе в ногу.

Возвращаясь к театру военных действий, можно сказать, что в Донбассе развязка близка. Все кончится отводом войск из Лисичанска и выравниванием линии фронта. Это сильно облегчит задачу ВСУ по стабилизации фронта и позволит начать накапливать резервы для перехода в контрнаступление. Сначала на Херсон, потом на Мелитополь, а потом везде. Это, разумеется, мое частное, непрофессиональное мнение. Так что я легко могу оказаться неправ. Но пока мне общая перспектива видится такой.

И еще одно важное замечание. Сегодняшние обстрелы украинских городов ракетами навели меня на мысль, что выход на граница Украины (неважно по состоянию на 23.02.22 или на конец 2013 года) — это лишь отчасти будет решением проблемы.

Останется нерешенным вопрос ракетных обстрелов украинских городов, которые можно бесконечно вести с российской территории ракетами, с дальностью 500 — 600 км.

И даже HIMARSы с самой дальнобойной ракетой (258 км) не смогут решить эту проблему. А таких ракет у Путина (по свидетельству О.Жданова) больше тысячи штук. Это довольно простые, невысокоточные ракеты, как я уже писал выше, 1968 года, которые можно делать на российских заводах огромными партиями.

И здесь украинцам придется поломать голову, как защитить себя от этой опасности. И я не вижу, честно говоря, никакого другого способа, кроме как укреплять собственное ПВО. И немецкие системы IRIS-T SLM будут здесь как нельзя кстати.

Сегодня все выглядит мрачно. И эти бомбардировки, и отступление ВСУ в Донбассе. Но я по прежнему уверен, что плохо ли хорошо ли, но Запад поставляет Украине оружие и поставки будут расти. Потом заработает ленд-лиз. А путинские ресурсы, какие бы они не были, будут постепенно таять.

Никто мне не предложил другого видения перспектив. Я не верю в налаживание работы российского ВПК до такого уровня, когда он сможет поставлять необходимые оружие и боеприпасы на фронт как минимум со скоростью, которая компенсирует их убыль.

И то, что одной из главных тем переговоров Путина с Лукашенко был вывоз боеприпасов белорусской армии в Россию — это лишнее тому доказательство.

Я не верю в то, что россияне могут поставлять новых солдат на фронт в том количестве, какое необходимо для компенсации потерь. Я уж не говорю о качестве пополнения. Возможен какой-то кратковременный всплеск числа искателей приключений на свою задницу, но по мере того, как правда о войне с помощью сарафанного радио дойдет до простых россиян, количество охотников до украинских унитазов пойдет на убыль.

Медленно, но верно украинская армия перемалывает российскую. И нужно просто набраться терпения и долбать их, долбать и долбать. Рано или поздно количество перейдет в качество.

Главное, вы, дорогие украинцы, должны верить, что наше дело — правое. Враг будет разбит. Победа будет за нами.

Слава Украине!🇺🇦

 

Мурлокотан Паштетофф-сосискин

Ну что продолжим…

вчера мы порассуждали о перспективах Изюмской группировки противника, сегодня поговорим о Попаснянской… действующей непосредственно на Лисичанском направлении.

В отличии от Изюмской группировки войск противника, Попаснянской приходится куда как сложнее. Дело в том, что ей приходится решать целый спектр задач в условиях менее благоприятных, нежели те, которые сложились для противника на Славянском направлении.

Поясню… в районе Изюма, противник имеет возможность концентрировать силы и средства на двух, не сильно отстоящих друг от друга, участках. В то время, как Попаснянской группировке приходится оперировать на 3-х, а то и на 4-х противоположных направлениях. Причём, по своему составу, количеству сил и средств она явно уступает Изюмской… Но что самое интересное, не смотря на эти факторы, она тем ни менее, сумела добиться намного более весомых успехов нежели Изюмская группировка войск противника.

Не смотря на то, что несколько уважаемых людей были, в своё время, со мной не согласны на счёт того, что тактический прорыв Попаснянской группировки противника в конечном итоге превратился в оперативный, на сегодняшний день, именно это и произошло…

Нынче передовые подразделения противника из состава Попаснянской и Северодонецкой группировок войск противника уже находятся на рубеже: северо-западнее Николаевки — северные окраины Лоскутовки — южнее Лисичанского желатинового завода — северные окраины п. Белая Гора. Т.е. по сути они уже вышли на ближние подступы к Лисичанску с юга.

Да, Берестовое и Спорное противнику взять пока не удалось, так же как и Вовчояровку. И, на мой взгляд, в дальнейшем это способно весьма чувствительно повлиять на предстоящие в самом ближайшем будущем бои за Лисичанск. Более того, думаю в ближайшее время противник активизируется не только в общем направлении на Верхнекаменку, что представляется достаточно очевидным, а опять попытается «занятся фланговыми участками». Т.е атакует позиции Сил обороны Украины с направления Нырково на Берестовое и от Васильевки на Белогоровку…

Более того, исходя из характера перегруппировки сил и средств внутри самой Попаснняской группировки войск противника становится понятным, что кроме «забега на север», она собирается вполне однозначно прорываться и к Бахмуту.

На сегодняшний момент общее количество сил и средств в составе Попаснянской группировки войск противника принято оценивать приблизительно в 17-18 БТГр (я считаю эти данные заниженными, их тут явно не меньше 20-22 БТГр). Это без учета приблизительно 7-8 подразделений уровня батальон-рота «армий днр\лнр» и до 3-х батальонов ЧВК «вагнер» и «лига».

Если посмотреть, скажем так, весьма условно и приблизительно, то мы заметим, что непосредственно на Лисичанском направлении действует довольно значительное количество сил и средств этой группировки, что вполне может свидетельствовать о том, что данное направление есть приоритетным для российского военного командования в этой операционной зоне.

Действительно, это приблизительно до 7-и БТГр из состава собственно российских войск (155-й обрмп, 60-й мсбр и 218-го тп), а так же до 3-х «батальонов» из состава так называемого 6-го «казачьего» мсп 2-го АК и отдельный 14-й «батальон ТрО Хост» того же 2-го АК. Кроме того, все 3-и батальона путинских чвк-ашников так же развёрнуты на этом же напрвлении…

Однако, в течение крайних 1-2 суток командование войск протиника произвело довольно существенное «перенацеливание», если хотите целого ряда подразделений из состава Попаснянской группировки с Лисичанского направления на ряд других участков…

Например, 4 БТГр из состава 61-й обрмп, а так же 102-го мсп, при поддержке обоих «батальонов» так называемой «1-й омсбр 1-гоАК» развернулись с этого направления «влево» и сосредоточились в районе Нырково — Липовое — Васильевка, хотя до этого весьма активно участвовали в атаках в районе Николаевки и Рай-Александровки.

Но ещё более показательным в этом отношении есть то, что происходит в районе Владимировка — Триполье — Пелипчатое, где командование войск противника сосредоточило ещё более мощную тактическую группу — до 9-и БТГр из состава 76-й вдд, 57-й мсбр, 31-й дшбр, 70-го мсп, 80-го тп и 2-х «батальонов» бомбаских макак из так называемой «100-й омсбр 1-го АК». Большинство этих батальонных тактических групп противника ещё до недавнего составляли второй эшелон группировки войск противника наступающей на северном направлении, т.е. на Верхнекаменку и Лисичанск, однако теперь, они явно нацелились на Бахмут…

На первый взгляд кажется, что такое явное стремление командование Попаснянской группировкой войск противника опять «разжать» итак с трудом собранный в своё время «ударный кулак» и тыкать пальцАми в разные стороны есть, мягко говоря, достаточно своеобразным способом достижения своих целей. Ибо, объективно говоря, это явно уменьшает силу давления на позиции ВСУ на главном и основном для Попаснянской группировке направлении — Лисичанском…

Но это лишь на первый взгляд…

Дело в том, что  на самом деле никакого ослабления на основном направлении наступления Попаснянской группировки войск противника не происходит.

Скорее наоборот…

Роль заменителя-усилителя выполняет левофланговая тактическая группа Северодонецкой группировки войск противника, наступающая вдоль правого берега Северского Донца с юга на Лисичанск… Да, это именно те, кто прорвался недавно от Тошковки на Мирную Долину и Подлесное, а так же штурмовал Устиновку и Белую Гору.

Именно эта группа,  в составе 6-и БТГр из состава 39-й мсбр, 24-й обр СпН, 394-го мсп, при поддержке всех 3-х «батальонов», так называемой 4-й омсбр 2-го АК и ещё одного «батальона» чвк «вагнер», сыграла ключевую роль в попытке окружить наши подразделения из состава тактической группы, оборонявшейся в районе Золотое — Горское.

Именно её прорыв в район Мирная Долина — Подлесное, а так же атака Белой Горы, способствовал полу-окружению наших войск в указанном районе, что принудило их отходить из этого района. А значить — именно эта тактическая группа войск противника способствовал, по сути, дальнейшему продвижению передовых подразделений Попаснянской группировки на её главном направлении (на Лисичанск — Верхнекаменку) до рубежа Николаевка — Лоскутовка.

Более того, я уже пару дней назад писал, что командование войск противника достаточно активно разворачивает на этом направлении систему МТО и боевого управления армейского уровня (из состава соответствующих частей и подразделений ЦВО). Это означает, что в самом обозримом будущем тут как пить дать появится ещё не менее 3-4-х БТГр противника…

Таким образом, моё сравнительно недавнее предположение (надо признаться, достаточно смелое…) о том, что противник явно собирается не столько «окружать» агломерацию Северодонецк — Лисичанск, сколько рассекать её с севера и юга, вдоль реки, похоже воплощается в жизнь…

Однако, в таком случае, вполне закономерно встаёт вопрос… а зачем это всё собственно затеяно? Каков в том смысл, если можно в самом деле прорваться на Верхнекаменку (до которой, собственно осталось «баран начихал») силами Попаснянского стада и всех делов…?

Да всё просто, дело в том, что в бошках расеянскиГ пАлководцев «вопрос Лисичанска» уже решён (и надо признать, они действительно близки к этому)… Дяди в полосатых штанах и в красивых эполетах на КП и ПУ российских группировок теперь больше о Славянске — Краматорске думают, нежели о Лисичанске. Посему, скорее всего, роль, место и предназначение всей Попаснянской группировки, думаю, в самое ближайшее время изменится кардинальным образом…

И в соответствии с этим, приоритетным для неё станет именно Бахмутское направление, выводящее её в район Константиновки и Краматорска, а не уже «практически заблокированный» Лисичанск… Им, судя по всему, займётся то, что они сейчас готовятся разворачивать из состава ЦВО и для кого там уже развёрнута система боевого управления и МТО…

Резюмируем…

Отводить войска придётся не только из Северодонецка, но и из Лисичанска тоже… С этим можно соглашаться или не соглашаться, но эта дискуссия имела бы смысл до того момента пока прорыв Попаснянской группировки противника был тактического масштаба, когда же он начал разростаться до оперативного, такой смысл был утрачен…

Следует признать, что расеянские командЁры и началниГи на Попаснянском направлении, демонстрируют явно более творческий и грамотный подход к планированию., организации и ведению боевых действий нежели их Изюмские коллеги… По крайней мере, они намного дальше продвинулись по пути творческого осмысления реальной ситуации в своей зоне отвественности, нежели их предшественники или коллеги на других операционных направлениях…

 

Дмитро Снєгирьов

Україна може остаточно вирішити проблему Зміїного.

23 травня глава Пентагону Ллойд Остін заявив, що Данія надасть берегову пускову установку для ракет Harpoon для захисту узбережжя України.

Отримання установок цих комплексів дозволить ЗСУ не тільки прикрити чорноморське узбережжя, а й вигнати окупантів зі Зміїного – це ключ до розблокування портів і розв’язання продовольчої кризи

Із отриманням протикорабельних ракет Harpoon ЗСУ зняли з порядку денного питання можливих десантних операцій росіян на чорноморському узбережжі.

Зазначу, що США пообіцяли передати Україні ще дві установки Harpoon, при чому йдеться про зброю наземного базування.

Тут я маю пояснити окремо. Дуже багато було експертів, які плуталися з дальністю ураження. Власне  Harpoon можуть використовуватись з літаків, кораблів, берегових комплексів, а також підводних човнів. Саме тому ракета має різні індекси: AGM-84 — для повітряної, RGM-84 — для морської або наземної версії та UGM-84 — для пуску з субмарин.

Сучасна версія ракети-  Block II. У серійному виробництві знаходиться з 2011 року. Ця версія має стійкість до радіоелектронних завад противника, крім того включено блок супутникової навігації.

Наведення ракети здійснюється в дві стадії. Спочатку ракета слідує за курсом, встановленим раніше, на надмалій висоті в бік цілі. У розрахований момент вона ініціалізує активну радіолокаційну головку самонаведення для пошуку цілі в секторі радіусом 45 градусів від напрямку польоту.

Враховуючи те, що в Україні підводного флоту практично немає, а з авіацією є проблеми, було вирішено постачати нам варіант берегового ракетного комплексу, більш відомого за скороченою назвою HCDS. Цей комплекс стояв на озброєнні у Данії. Склад батареї: машина управління, дві пускові, два електрогенератори, та вочевидь машини заряджання та транспортні машини.

Наразі  ми отримали ці комплекси. За Military Balance комплекс  має дальність пуску у 124 км. Це дозволяє не тільки прикрити чорноморське узбережжя, а й вирішити питання острову Зміїний.

Наразі саме базування росіян на Зміїному є найбільшою проблемою для чорноморських портів Одещини та дозволяє окупантам перекрити вихід у територіальні води Румунії й відповідно гирло Дунаю.

Оце і буде відповіддю для вирішення продовольчої кризи. Відстань до острову Зміїний дозволяє ефективно використовувати Harpoon. Тому командування чф рф уже зрозуміло, що їм потрібно триматися на певній відстані від Зміїного.

Нагадаю, Сили оборони України уразили російський буксир «Василий Бех» під час транспортування на острів Зміїний боєприпасів, озброєння, особового складу та ЗРК ТОР. За даними ЗМІ, буксир був уражений  протикорабельною ракетою Harpoon.

За інформацією місцевих джерел, 20 червня були завдані нищівні удари по тимчасово окупованому острову Зміїний, куди раніше росіяни звозили свою техніку для контролю частини Чорного моря.

3 оценки, среднее: 5,00 из 53 оценки, среднее: 5,00 из 53 оценки, среднее: 5,00 из 53 оценки, среднее: 5,00 из 53 оценки, среднее: 5,00 из 5 (3 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.
Загрузка...

4 комментария читателей статьи "BloggoDay 27 June: Russian Invasion of Ukraine"


  1. Петрович
    27.06.2022
    в 13:32

    Дуже зацікавило ось це: «А в Румунії американська компанія NuScale Power збудує першу свого роду невелику модульну реакторну установку. Це допоможе швидше, дешевше та «ефективніше ввести в експлуатацію ядерну енергію з нульовим рівнем викидів у Європі.»
    Безпечний газ витіснив небезпечний уран. І раптом виявилося, що недооцінили небезпечність шизофренії Хазяїна гори.

    Краномовний Альфред Кох пояснив мотивацію Козака Ока. Ваш сайт був у списку пріоритетних для мене, мабуть, через мотиви його виникнення. Додалося, що це голос людини, яка пропускає події через себе,обдумує і викладає власні висновки. За спиною немає замовника.
    Постійно читаю каспаров.крапка.ру через тор. Хто пройшов російські «труби» краще розуміє, що там відбувається, ніж ми.

    1

  2. Петрович
    27.06.2022
    в 19:24

    Для того й кинула його сюди. Мені здаються переконливими аргументи Невзліна про єдиний дієвий спосіб перемогти російську мафію. Шмарклі з цукром про невтручання і недопущення підсилюють Путіна і зрештою зроблять його переможцем.

    1

Добавить комментарий