BloggoDay 28 Jule: Russian Invasion of Ukraine

Дайджест 28 липня 2025 р

(Оновлено 17:00)

НЕВЗОРОВ

Аэропорты превращаются в коллективные пыточные камеры. В боль и унизительную долгую маету.

Эти удовольствия надолго. Рецидивы возможны в любую минуту, так как вся внутренняя сеть до сих пор в руках хакеров и в них останется до полного «переезда» на иные платформы.

А это может занять, по оценке экспертов «до полугода».

Компьютерная структура  «Аэрофлота» — архигромоздкая и сложная.

Создание в ней коллапса и хаоса, конечно, трудоемко, ( сутки работы), но более чем реально.

Восстановление систем «Аэрофлота» после атаки хакеров может занять до полугода, поделился мнением с РИА Новости эксперт в области информационной безопасности Алексей Козлов.

Полная стабилизация может затянуться до года, если инфраструктура разрушена и резервные копии недоступны

Русским в этой сиуации обижаться не на кого. Они сами выбрали роль «врагов человечества».

Кстати, они и не обижаются. Преющие в километровых недвижимых очередях граждане -безмолвны и безматерны. Возможно, они даже счастливы, так как понимают, что  их муки — это их персональный вклад в СВО.

Странно, что не поют тысячеголосым хором » Вставай, страна огромная, вставай в очередя!».

Так или иначе, но такая парализация оказалась даже эффективнее и дешевле, чем дроновые атаки.

Помимо транспортных, на очереди пенсионные, энергетические, почтовые, и пр. структуры. Они тоже намертво проплетены компьютерными связями и тоже абсолютно уязвимы.

Хакеры еще оттянутся по полной, наблюдая за крахом каждой из них.

⭐️Oles Filonenko⭐️

⚡️«Аэрофлот» 😶😶😶⁉️

Компания только что выпустила официальное сообщение и признала катастрофу.

Что происходит прямо сейчас:

🟠У компании полностью убита цифровая инфраструктура – не работает сайт, бронирование, онлайн и офлайн-кассы;

🟠Парализованы все сервисы, даже в аэропортах;

🟠Сотрудники не могут сделать вообще ничего;

🟠Нет возможности заправить самолёты – всё, что связано с подачей, расчётом и учётом топлива не работает;

🟠Самолёты не летают – полётные планы сорваны;

🟠Сегодня удалось выпустить только пару рейсов, и те были рассчитаны заранее;

🟠Задержки и отмены уже почти достигли сотни;

🟠Тысячи пассажиров не могут улететь – кто-то не может вернуться домой, кто-то застрял перед отпуском или важной командировкой. Среди них – пожилые люди и дети, вынужденные ждать в душных терминалах;

🟠Люди застряли прямо в самолётах – их не выпускают в город, не возвращают багаж;

🟠Температура в салонах растёт, как в парилке;

🟠Огромные очереди у касс – пассажиры пытаются вернуть билеты или хотя бы получить компенсацию;

🟠Сотрудники беспомощны – у них отключены все каналы связи: ни почты, ни мессенджеров, ни рабочих компьютеров;

🟠Специалисты по безопасности ищут, откуда пошла утечка, и пытаются всё заблокировать;

🟠Возбуждено уголовное дело – ситуация настолько серьёзная, что следователи уже включились в работу;

🟠Даже в Кремле признали масштаб бедствия.

Летайте «Победой» — их данные до сих пор на перфокартах хранятся

Denis Danilov

«Аэрофлот» — флагман российской гражданской авиации — отправлен в цифровой нокаут. Весь IT-каркас корпорации демонтирован аккуратно и методично, как хирургическим скальпелем. Silent Crow и Киберпартизаны BY сделали то, что не смогли ни санкции, ни экономический кризис. Они уничтожили «Аэрофлот» изнутри.

Эта операция — эталон современной кибервойны. Год подготовки. Глубокое проникновение в корпоративную сеть. Максимальное уничтожение инфраструктуры.

– Все критические системы — CREW, Sabre, Exchange, SharePoint, ERP, 1С — либо выведены из строя, либо стёрты.

– 7000 серверов — физически и виртуально — исчезли с лица цифровой земли.

– Угнаны 12 ТБ баз данных, 8 ТБ файлов и 2 ТБ переписки.

– Полный контроль над устройствами — от операторов колл-центра до смартфонов топ-менеджмента.

– Вишенка на торте: перехвачены телефонные разговоры, данные систем слежения и внутренние инструкции. Весь «мозг» «Аэрофлота» — теперь у врага.

И это не просто хаос в «Аэрофлоте». Парализованы дочерние «Россия» и «Победа», отменены и задержаны сотни рейсов, в Шереметьево — коллапс. А пассажирам предложили «переоформиться». Только не уточнили — в какое государство.

Песков назвал это «чрезвычайно тревожным». Даже кремлёвская обслуга не может скрыть масштаб катастрофы.

(Оновлено 16:00)

Віктор Каспрук

Путін розв’язав геноцидну війну з людською цивілізацією. Коли це визнають в Європі та Америці?

Впливове американське видання Politico опублікувало статтю Андріана Каратницького, колишнього президента Freedom House, старшого наукового співробітника Атлантичної ради, яка має назву «Putin’s Genocidal War»(Геноцидна війна Путіна). В ній він зокрема пише: «Напад президента Росії Володимира Путіна на Україну є першою міждержавною війною в сучасну епоху, де на кону стоїть виживання як держави, так і цілої нації. У 20-му та 21-му століттях великі війни та конфлікти часто загрожували суверенітету держав або виживанню бездержавних народів та національних меншин. Але ця війна є безпрецедентною, оскільки ставить під загрозу обидва аспекти».

Далі Андріан Каратницький наголошує: «І реальність цього геноциду, що зароджується, є ще однією причиною для Заходу зробити все можливе, щоб запобігти перемозі Путіна. Якщо йому дозволять стерти Україну з карти, це буде не просто моральна катастрофа; це підживить гуманітарну катастрофу, яка пошириться далі в Європу та лише посилить найагресивніші інстинкти Путіна щодо інших сусідів Росії.»

Не бачити геноцид, який здійснює Путін щодо українського народу, означає не тільки ігнорувати історичні реалії сучасності, а й провокувати Російську Федерацію на силове захоплення всього Європейського континенту.

В цьому контексті головним протиріччям в стратегічному баченні президента Сполучених Штатів Дональда Трампа та українців є те, яку ситуацію можна вважати прийнятною для припинення воєнних дій в Україні. Виглядає, що американський президент вже давно вирішив для себе, що територію України оптимально буде поділити за принципом, за яким було розділено Корею – на Південну Корею та Північну Корею. Тобто, все, що вже встигла захопити терористична Російська Федерація, залишається за нею.

Звісно, коли ділиш не свої землі, то будь-який такий позірний «мирний компроміс» видається досить привабливим. І не можна виключати того, що у Вашингтоні вже порахували наперед, що поступки Росії на українські землі, які московити захопили та зараз контролюють, зрештою можуть стати частиною мирної угоди.

Це не на багато відрізняється від потрактування Москвою так званих «реалій на землі», коли все захоплене силою, вони автоматично зараховують до своїх територіальних активів.

Але подібний підхід не дуже відрізняється від бажання Путіна вважати все те, де ступив чобіт російського солдата, – своїм. Як би це потім не називати – «реаліями на землі», «об’єктивним баченням обставин», котрі існують насправді, чи «тверезим підходом до геополітики», ситуація від цього не може змінитися. А згоду на окупацію Росією міжнародно визнаних українських територій, в жодному разі, не можна записати до політичних активів західної цивілізації, щоб там далі хто не говорив.

Потрібно дивитися фактам у вічі – російського диктатора Путіна можливо зупинити тільки силою. Будь-які поступки провокуватимуть Кремль до ще більшої експансії, а дотримання сумнівного принципу – «мир за будь-яку ціну», не принесе ні миру, ні стабільності. Насправді стаючи лише короткотерміновим відтермінуванням ще більшого наступу сучасної вісі зла на демократичну західну цивілізацію.

Нав’язлива ідея Путіна виходить далеко за межі ефемерного відновлення колишнього Радянського Союзу. Вони, на пару з Китаєм, прагнуть нагнути під себе увесь світ. А це вже набагато серйозніше, ніж намагання відновити своє домінування на колишньому пострадянському просторі. При чому, від початку політика замирення російського диктатора не спрацьовує. Свого часу колишній президент США Барак Обама ніяк не відреагував на окупацію українського Криму. І ми добре пам’ятаємо, що за цим відразу ж відбулася окупація Російською Федерацією Донбасу.

І тут важливо, чи можуть російські загарбання бути тимчасово визнані частиною необхідних умов для припинення воєнних дій? Адже формулою досягнення миру мусить стати повний відхід російських військ до кордонів 1991 року. Що і є необхідною умовою для будь-якого послаблення санкцій щодо Російської Федерації. Як з цим бути? Адже якщо винагородити агресора, ця змія насилля поповзе далі та намагатиметься проковтнути ще більше українських територій.

А як бути з тим, що Москва постійно намагається винести поза рамки будь-яких переговорів окупований український Крим? Визнання, що ця тема взагалі не обговорюється, як того хоче Путін, означатиме де-факто підтвердження того, що доля Кримського півострова вже назавжди вирішена. Що по-суті стає нагородою імперіалістичному загарбнику за розв’язання війни, порушення Мінських угод та за вторгнення в суверенну демократичну державу.

Навряд чи варто знову повторювати помилки історії, коли під час Другої світової війни на поталу Гітлеру віддавалися одна за одною країни, включаючи і аншлюс Австрії. Нацисти завоювали половину Європи, перш ніж союзники втрутилися. Зараз Путін робить те ж саме, посилюючи війну з Україною та дестабілізуючи всю Європу.

Диктатор постійно випробовує Америку та Європу «на слабо», а ті роблять вигляд, що він ще ніяк не перейшов межу, за якою потрібно допомагати Україні по-справжньому. Адже Українська держава весь час воює з сильнішим ворогом із зав’язаною за спиною рукою, і це видається за нормальний стан речей. Хоча ще на початку Великої російсько-української війни американський генерал у відставці Бен Годжес, який командував армією США у Європі, чітко пояснив, що потрібно Україні, аби не програти війну з Росією.

В той час, коли все більше стає очевидно, що цивілізаційну війну добра зі злом виграти напівдопомогою неможливо, наші американські та європейські союзники ніяк не готові визнати того, що це не тільки війна України. А це війна Європи, і Америки, яка на довгі десятиліття а то й століття здатна визначити подальшу долю людської цивілізації. Від самого початку шанси України були нерівними, і вони й досі залишаються такими.

Вже зараз виникає питання – що будуть робити наші союзники, якщо Північна Корея перекине на фронти війни 30 тисяч своїх підготовлених солдатів? Можливо, тоді було б доцільно запропонувати військовослужбовцям з держав-членів НАТО участь на суто добровільній основі, за пільги та інші види військових бонусів, щоб сформувати підрозділи для боротьби пліч-о-пліч з українськими воїнами та для їхньої підтримки в протидії введеним військам з КНДР? Звісно, вивівши їх тимчасово зі штату своїх армій, на час участі в операціях в Україні. Тоді це урівняє шанси в протистоянні з терористичною армією Путіна.

Хтось може сказати, що це лише спровокує загострення конфлікту. Проте, конфлікт вже загострений Північною Кореєю та Китаєм. Спочатку Північна Корея збрехала про направлення військ, але потім швидко вияснилось, що її війська вже залучені до цієї страшної війни. Не говорячи вже про те, що так звані «китайські добровольці» також беруть участь у цій війні. Хоча в Пекіні постійно це заперечують.

Безпека – двосторонній процес. Тому важливо не давати фору ворогам, які посягають не тільки на зміну світового порядку, а й на право націй мати свої незалежні держави. Проводячи історичну аналогію, варто пригадати, що передача в 1938 році нацистському фюреру Судетської області виявилася невдалою спробою запобігти війні.

Керуючись такими ж намірами, західники воліли закривати очі на вторгнення Путіна в Молдову, Грузію та в українській Крим. Вони необачно дозволили російському деспоту грати у свою гру, не зрозумівши, що той хоче заграбастати всю територію Української держави, а не тільки її Схід, чи Південь.

Путін використовує тактику Гітлера, але видно у Дональда Трампа не вистачило часу, щоб ознайомитися з історією Другої світової війни, а тим більше провести паралелі та зробити з цього відповідні висновки. Псевдотеорія про те, що болісні поступки припиняють війни, є надзвичайно хибною та небезпечною.

Проте, в політиці президента Сполучених Штатів Дональда Трампа щодо України та Російської Федерації, прослідковується явна непослідовність та часте нерозуміння справжніх намірів Путіна. Трамп пізно почав усвідомлювати ненадійність домовленостей з російським диктатором.

Хоча від початку було очевидно, що зовнішня політика президента США Дональда Трампа мала б бути керована не особистими образами, симпатіями, чи антипатіями, а стратегічними міркуваннями. Виглядає на те, що трампівській адміністрації й досі бракує послідовних підходів до визначальних геополітичних проблем сучасності.

В той час, коли Путін повністю зациклений на своїй ідеї фікс – знищенні української державності. Одержимість російського диктатора Україною лікується тільки силою, а не умовляннями, чи імітацією «компромісів», котрі на перевірку виявляються нічим іншим, як вимогою капітулювати перед Росією.

Кремлівський довгожитель ніколи не відмовиться від свого архаїчного імперського мислення. Тому його збочену агресію потрібно розглядати, як небезпечний виклик не лише Україні, чи Європі, а як загрозу глобальній стабільності.

Хай там як, але зараз ми можемо спостерігати певні зрушення. Адже ініціатива Трампа-НАТО знаменує собою помітний прорив: Європа фінансує підтримку України у сфері озброєнь, а президент США ставить конкретний ультиматум Росії.

І хочеться вірити в те, що ця спільна стратегія буде здатна змусити Путіна зробити остаточний вибір – або прийняти дипломатію, або зіткнутися з критичним для його тоталітарного режиму поглибленням економічних та військових наслідків.

(Оновлено 13:00)

РБК-Украина

Юлия Акимова

«Шахеды» стали умнее: что Россия встроила в иранские дроны и как ответит Украина

Россия уже почти год ежедневно обстреливает Украину иранскими «шахедами». Они являются важной составляющей каждой массированной атаки, залетая в украинские города сотнями. Почему дронов вдруг стало так много, а процент их поражения снизился и кто помог России модернизировать иранские БПЛА, – в материале журналистки РБК-Украина Юлии Акимовой.

Россия впервые ударила иранскими дронами по Украине спустя чуть больше чем полгода от начала большой войны. Первые Shahed-136, которые россияне назвали «Герань», применялись около передовой или по ближайшим крупным городам вблизи линии фронта. Довольно быстро военное руководство РФ пришло к тому, что дроны – это относительно дешевый инструмент для массированных обстрелов.

«Шахеды» стали закупать в промышленных масштабах, а чуть позже в России начали их производство, чтобы не зависеть от нестабильных союзников и нарастить арсенал этого оружия. Еще какое-то время Москве понадобилось, чтобы пустить иранский дрон на конвейер и, опробовав его в обстрелах, модернизировать.

Регулярные атаки иранскими БПЛА начались в августе 2024 года. С тех пор «шахеды» бьют по украинским городам практически каждый день. Они стали более маневренными, некоторые их модификации – более быстрыми, а еще их стало гораздо больше. Сегодня атакой нескольких сотен дронов уже мало кого можно удивить. Рекордным стал массированный обстрел Украины в ночь на 9 июля – Россия запустила 728 дронов.

В стремлении защитить страну от БПЛА украинское военное руководство пытается придумать способ, как ответить на модернизацию «шахедов» релевантно. Поэтому в ход идет запуск перехватчиков, увеличение количества мобильных огневых групп и другие, менее очевидные способы.

Ставка на дроны

Российское военное руководство не сразу оценило эффективность беспилотных летательных аппаратов. Долгое время противник делал ставку на артиллерию, ракеты и авиационные бомбы. Реактивные системы залпового огня использовали для фронта и террора близлежащих населенных пунктов, ракеты для уничтожения военных и гражданских целей, а ФАБы – как придется. К примеру, в Мариуполе российские пилоты с помощью фугасных бомб уничтожали жилые кварталы и завод «Азовсталь».

Первые месяцы полномасштабной войны войска РФ применяли дроны на фронте, в основном, с целью разведки, реже – дроны-камикадзе типа ZALA Lancet. Иранские Shahed-136 появились на вооружении у России в сентябре 2022 года. Этот дешевый, но довольно эффективный БПЛА, россияне закупили у Тегерана ограниченной партией, поняли его преимущества, и с тех пор он стал своеобразной базой для любых обстрелов. Особенно если речь идет о массированных атаках на города.

В июне 2023 года в России уже стартовала сборка первых иранских «шахедов», о чем сообщили в расследовании The Washington Post. В последующие месяцы россияне активно наращивали производство дронов. Их целью были тысячи БПЛА к 2025 году и они к ней пришли.

Для того, чтобы производить такое количество этих дронов типа «шахед», Кремль построил большой завод в «Особой экономической зоне производственно-промышленного типа «Алабуга» в Республике Татарстан. Их же сами россияне стали называть «Герань-2». Вероятно, поначалу это название придумали для того, чтобы скрыть иранское происхождение этих БПЛА.

По информации Главного управления разведки Министерства обороны Украины, в 2024 году Россия произвела более 10 тысяч «Гераней» и 7 тысяч «Гербер» – так называемых дронов-обманок. В 2025 году производство нарастили.

«В 2025 году предприятие планирует нарастить производство БПЛА. В целом, предусматривается изготовить более 30 тысяч БПЛА «Герань-2» и более 33 тысяч БПЛА «Гербера», – сообщило ГУР в комментарии РБК-Украина.

Кроме того, производство наращивается в АО «Ижевский электромеханический завод «Купол» – там россияне планируют изготовить 5,7 тысяч ударных дронов «Гарпия-А1», которые по своей конструкции идентичны с Shahed-136. В 2024 году таких БПЛА, по данным ГУР, было произведено более 3,4 тысяч единиц.

Исходя из того, как россияне в какой-то момент стали активно производить разные ударные дроны, становится очевидно – в Москве поняли, как удешевить массированные обстрелы. Но долгое время иранские БПЛА служили, скорее, элементом террора, нежели эффективным инструментом для поражения целей. Поэтому дроны решили модернизировать.

Развитие «Шахеда»

Эксперты делят модернизацию иранского «шахеда» на два периода. На протяжении первого – россияне пытались заменить компоненты дрона деталями своего производства: меняли материалы для фюзеляжа, ставили дополнительные антенны, устанавливали свои блоки управления и даже сим-карты.

Потом в дрон вмонтировали китайский двигатель, поэтому он стал более мощным и смог подниматься на такие высоты, на которых их трудно достать пулеметами или мобильной ПВО. Помимо этого, россияне активно изучают и «списывают» местность для более точных ударов, используя при этом дроны-разведчики. Поэтому «шахеды» теперь летают так низко, что опять же представляет определенные сложности для противовоздушной обороны.

Кроме того, «шахед» стал летать по более сложной траектории – не от точки до точки, а с маневрами, что усложняет работу ПВО. Но существенно на саму эффективность дрона это не повлияло – он продолжал летать со скоростью до 200 км в час максимум, был довольно неловким. Потом – в мае 2024 года российский президент Владимир Путин и министр обороны Андрей Белоусов съездили в Китай. По мнению некоторых экспертов, этот визит стал отправной точкой для старта второго этапа модернизации «шахедов».

«Я думал, зачем они ездили туда. Думал, может, это было связано с заменой двигателя, возможно обсуждали реактивные двигатели, потому что у россиян такого производства малогабаритных, газотурбинных двигателей нет. А потом, где-то с февраля начали появляться сообщения о том, что «шахеды» стали другими», – отмечает авиационный эксперт Константин Криволап в комментарии РБК-Украина.

Первое, о чем эксперту рассказали военные мобильных огневых групп – реакция дрона на луч прожектора. Впервые БПЛА, увидев луч, пикетировал на группу ПВО.

Потом появилась информация, что те же «шахеды» стали выполнять функцию разведчиков. Сначала один дрон летит на низкой высоте, «срисовывает» информацию, передает ее, а затем уже начинается массированная атака и на точки летят десятки БПЛА. Причем «работали» ударные дроны уже с больших высот – около 3-4 тысяч метров, где их фактически невозможно достать мобильным огневым группам.

Из последних главных модернизаций «шахеда» можно выделить следующие – дроны стали более устойчивыми к РЭБ за счет системы навигации «Kometa-M», в некоторых БПЛА обнаружили вращающиеся панорамные камеры, которые передают видео через сетевые каналы. Их оснащивают новыми типами боевой части – не только фугасной, осколочно-фугасной или зажигательной, но и кассетной и кумулятивной. Также часть «шахедов» оборудовали турбореактивными двигателями, которые увеличивают скорость дрона на его конечном участке траектории полета.

Помимо этого, у отдельных дронов фиксируют элементы искусственного интеллекта, а именно AI-модуль. Эта система позволяет «шахеду» анализировать визуальную, тепловую и радиолокационную информацию в реальном времени и самостоятельно принимать решения, если связь с оператором прервана. И что самое важное – БПЛА может сам распознавать объекты, используя алгоритмы компьютерного зрения. То есть, он определит, что перед ним – склад, вышка или железнодорожный узел.

«Совсем недавно в Шань-Джоу была выставка робототехники, в основном там были дроны разных типов. Наземные, надводные, даже подводные. Китайцы очень опытные в технологиях искусственного интеллекта и управления надводными системами, и они далеко ушли. Я не исключаю, что именно они позволили россиянам сделать эти «коробочки». Потому что в Елабуге таких специалистов нет по определению. Там просто завод – ПТУшники-сборщики, пара инженеров и все», – добавляет Криволап.

После атаки на Украину 4 июля министр иностранных дел Андрей Сибига опубликовал в социальных сетях фото куска сбитого «шахеда» – на одной из деталей было написано, что она произведена в Китае в мае 2025 года.

«С каждым месяцем мы видим всё больше китайских комплектующих в дронах Shahed. Их становится ключевая масса. Россия заменяет американские и европейские компоненты китайскими, и именно эти детали позволяют “шахедам” лучше ориентироваться, преодолевать радиоэлектронную борьбу и точнее попадать в цель», – отмечает уполномоченный по вопросам санкционной политики Владислав Власюк.

После того, как военные обнаружили в «шахедах» китайские комплектующие, Украина ввела санкции против ряда китайских компаний. Но это едва ли остановит намерение Китая и дальше помогать России модернизировать свои дроны. А это значит, что Киеву надо найти способ, как на это ответить.

Новые дроны – новые методы

Несколько западных СМИ пишут, что в последнее время процент российских БПЛА, которые прорываются через украинскую ПВО, увеличился. По их оценкам, если раньше этот показатель был на уровне о 10-15%, то сейчас – 15-20%. Причин много – и массированные залпы, которых не было прежде, и модернизация дронов. И еще одна немаловажная – высота, на которую противник теперь поднимает БПЛА.

Летом 2025 года в Украине впервые заговорили о дронах-перехватчиках. В июле издание Reuters сообщило, что Киев готов инвестировать 6,2 млн долларов в создание и массовое производство подобных БПЛА. Они предназначены для борьбы с «шахедами» и другими дронами-камикадзе, которые терроризируют украинские города. И эти перехватчики, по утверждению издания, уже прошли первые испытания, результат которых удовлетворил военное командование.

Сам по себе дрон-перехватчик относительно дешевый. По крайней мере в разы дешевле ракет, которые могут сбивать иранские БПЛА на больших высотах. Основная проблема в том, что самих перехватчиков пока недостаточно для того, чтобы эффективно противодействовать «шахедам». А для поражения одного вражеского дрона одного перехватчика чаще всего может быть недостаточно

В связи с этим 23 июля первый вице-премьер — министр цифровой трансформации Михаил Федоров сообщил, что Украина готова законтрактовать все дроны-перехватчики, которые компании успеют произвести до конца года. А по словам министра обороны Дениса Шмыгаля, его ведомство уже заключило четыре контракта на эти перехватчики на сумму более 3 млрд гривен. Но чтобы разогнать производство до той степени, когда на каждые 700 российских дронов у нас будет 700 перехватчиков (а то и вдвое больше) – нужно время. Его у Украины нет, ведь массированные атаки происходят регулярно.

Кроме того, время нужно и на так называемый «боевой налет».

«Эти дроны работают как FPV, то есть, нужны операторы. Для того, чтобы поражать то количество «шахедов», которые применяются в атаке, а они сбиваются в стаи, нужно на каждый «шахед» хотя бы два дрона-перехватчика, а каждый дрон – это оператор. То есть надо подготовить невероятное количество операторов, чтобы иметь возможность перехватывать эти дроны. И операторы должны набраться опыта», – добавляет Криволап.

Но пока, в виду того, что дронов-перехватчиков мало, военное руководство оперирует тем, что есть. Например, используют средства электронного подавления или сбивают дроны прямо с легкомоторных самолетов.

«Есть государственные самолеты, а есть частные, которые берут стрелка, разыскивают дроны и сбивают их с ружья. Ну и старые, которые есть, перед тем как заходить на цель, они снижаются, и на этом этапе маршрута по ним тоже можно работать», – отмечает военный эксперт и бывший заместитель начальника Генштаба ВСУ Игорь Романенко в комментарии РБК-Украина.

Еще одна идея, которую предлагает военное командование – привлечение общества к борьбе с дронами. В июне Кабмин одобрил экспериментальный проект, цель которого – сформировать группы противовоздушной защиты на базе ДФТГ (добровольческие формирования территориальных громад – ред.). Министерство обороны обязуется учить желающих, обеспечивать их средствами поражения, брать на учет и платить деньги – отдельные нардепы говорят о 100 тысячах гривен за сбитые дроны.

Иными словами, пока в руках военных нет эффективного дешевого и массового инструмента для системной борьбы с модернизированными «шахедами», командование вместе с правительством пытаются придумать альтернативные варианты. Покажут ли они результат – пока проанализировать сложно.

***

В нынешней войне обе стороны периодически вырываются вперед, придумывая нечто новое и инновационное. Первыми массово использовать дроны на фронте стали украинские войска, чем выиграли время и преимущество. Но ненадолго – россияне тоже развиваются и быстро приспосабливаются к новым обстоятельствам. Как следствие – сотни дронов, которые из России в Украину могут запускать регулярно.

Пока в РФ не готовы атаковать украинские города сотнями единиц БПЛА ежедневно, Киеву нужно снова захватить инициативу. Дроны-перехватчики – это эффективный ответ на большое количество вражеских «шахедов», но пока Украина играет не на опережение.

(Оновлено 12:00)

Деловая столица

Вадим Денисенко

Соглашение ЕС-США подписано. Что это значит для нас?

Это соглашение хоронит предложения Дмитриева и открывает путь к переговорам США-Китай. Теперь попробую кратко объяснить все это на человеческом языке

1. США (Трамп) долго колебались по поводу того, как работать с россиянами. На столе лежали две противоположные концепции: одна предусматривала максимальное вытеснение России с энергетических рынков мира и прежде всего ЕС. Другая (предложение Дмитриева) — предусматривала, что Штаты становятся посредником в торговле российских энергоносителей на подсанкционных рынках. Соглашение с ЕС показало, что США приняли решение отклонить предложение Дмитриева (как минимум, на данном этапе) и идут по пути постепенного сужения российского энергетического влияния. Обещание покупать американские энергоносители на 600 млрд — означает отказ европейцев от российского газа и нефти. И это только начало.

2. Сейчас для нас, как я уже неоднократно писал и говорил, ключевым фактором должна стать ситуация в Индии. США, по логике, должны надавить на Дели, которое должно заменить российскую нефть на ближневосточную. Если это произойдет, российские нефтяные доходы упадут примерно на четверть, а это в свою очередь будет означать, что Путин окажется перед дилеммой: резко сократить инфраструктурные и некоторые социальные проекты, чтобы увеличить военные расходы, или, наоборот, заморозить военные расходы, как минимум, на уровне 2025 года.

3. После завершения переговоров с ЕС, Трамп вступает в переговоры с Китаем, где ЕС, уже гарантированно, будет идти в фарватере США. Это ключевые для нас переговоры, потому что именно они будут определять не только то, как будет устроен торговый мир следующего десятилетия, но и то, как будет или не будет заканчиваться война в Украине.

4. Россия нужна и Вашингтону, и Пекину, как слабое государство с предсказуемым и понятным руководством. Похоже, США уже понимают, что оторвать Россию от Китая на этом этапе невозможно. И их может устроить максимально ослабленная Россия, ориентированная прежде всего на Пекин, который выступает покупателем последней надежды, но не дает новые технологии и не строит современные производства в РФ.

5. Я могу выдвинуть гипотезу, что политическое будущее Путина во многом будет зависеть от его договорной способности в украинском вопросе. Правда, в ходе переговоров США-Китай, Украине будут выдвинуты достаточно жесткие условия «компромисса».

6. Временные рамки переговоров США-Китай, как минимум, следующие 6-7 месяцев.

7. Главный вопрос, на который пока нет ответа — что будет, если Путин не захочет идти на компромиссы и объявит мобилизацию (ориентировочно в 300 тысяч человек). Эта опция есть в кармане Путина. Глобально — это станет причиной его большого поражения в геополитической игре. Но это может резко изменить ситуацию на фронте.

И, напоследок, хочу напомнить: если вы интересуетесь тем, что происходит в России и хотите понять россиян, в продажу уже поступила книга «Постпутн. Россия, с которой нам придется жить следующие 50 лет».

(Оновлено 11:00)

Алла Князева

Мне, как человеку, прошедшему все наши Майданы и даже привыкшему к ним, очень стыдно наблюдать за этим эпическим шоу, которое назвали Картонным Майданом. Стыдно даже называть это Майданом. Кто был тем «умником», который придумал эти картонки от коробок «Рошен» с отборным матом — не трудно догадаться. Когда Левочкин в 2013 году начинал Майдан, его тоже начинали студенты без политики, тогда все вышли за евроинтеграцию. Все было мирно, и дико даже представить картонки с матом в сторону Януковича или кого-то другого, а тут так забавно: молодняк одновременно в нескольких городах выходит на улицы с матерными картонками, как по сигналу, когда еще никто ничего не успел понять. Правда, как написал Владимир Бойко: «Нечего удивляться тому, что молодняк, который ничего кроме Тик-Тока не видел, выходит митинговать в поддержку расхитителей «Укроборонпрома»».

Вполне вероятно, что и тут Тик-Ток сыграл свою роль, как на выборах в Румынии или, как сказал Трамп, что Тик-ток и ему помог выиграть выборы. Да и сам Петя пиарился в сетях в окружении молодежи, рассказывая о том, что его «Европейская солидарность» делает ставку на молодежь. Ничего нового. Как сказал польский аналитик Петр Кульпа, что те, кто сейчас дестабилизирует Украину, в момент, когда решается судьба страны, разменивая ее на мелкое — это преступники. Если Украина проиграет войну, то забудьте о евроинтеграции. Дайте сейчас больше власти НАБУ и вы получите еще больше абсурда.

НАБУ создавали американцы в 2015 году при Порошенко. Кажись, с тех пор так ни одного громкого дела до суда доведено не было. Почему? У Злочевского взяли кеш и прикрыли дело, засекретив его. А кто спросит, если они никому, кроме Госдепа, не подчиняются? В какой стране такое еще возможно? В США ФБР подчиняется Конгрессу и постоянно отчитывается в Комитетах, а у нас их никто не контролирует, вот они и занялись «рыболовлей». Порошенко месяц назад называл клоунами ДБР, вот его твит. Это потому что пришли к его людям. А когда НАБУ проводит обыски у руководителей Нацгвардии, то он молчит…

Читать на сайте  ofeliya.com.ua свежий пост «Смысл рождается из тишины»

Смысл рождается из тишины

(Оновлено 10:00)

Обозреватель

Татьяна Гайжевская

Война стала другой: почему Путин верит, что может победить? Интервью с Алексеем Мельником

С конца 2023 года война в Украине фактически стала другой – она превратилась в войну на истощение. Об этом заявил бывший главнокомандующий ВСУ Валерий Залужный. Обе стороны конфликта надеются, что противник истощится раньше. Страна-агрессор Россия открыто заявляет о готовности воевать десятилетиями. Сравнение формальных показателей военной мощи двух стран также не в пользу Украины. Но действительно ли преимущество армии РФ неоспоримо?

Несмотря на существенное преимущество в человеческих и материальных ресурсах, ситуация не является однозначной. Противник сталкивается с истощением мобилизационного потенциала, падением мотивации и необходимостью применять репрессивные методы для удержания солдат на фронте. Прогноз о возможной продолжительности войны до 2034 года следует воспринимать как один из сценариев, а не как свершившийся факт. Президент Украины как Верховный главнокомандующий должен открыто и часто говорить о мобилизации, ведь именно вопрос обороны страны – его ключевая ответственность.

Такое мнение в эксклюзивном интервью OBOZ.UA высказал содиректор программ внешней политики, координатор международных проектов Центра Разумкова, военный эксперт Алексей Мельник.

– Согласны ли вы с оценками Залужного о том, что с конца 2023 года у нас иная война, чем та, которая была в начале полномасштабного российского вторжения?

– Я не просто согласен, но и неоднократно в своих статьях, выступлениях подчеркивал, что характер войны именно после завершения неудачного контрнаступления перешел в стадию войны на истощение. Это не новость, это факт, который действительно наблюдается, можно говорить, с конца 2023 года или с 2024 года.

Я также согласен с тем, что характер войны на истощение заключается в том, что каждая из сторон на этом этапе, продолжая войну, убеждена, что противоположная сторона истощится раньше. Таким образом, есть надежда на достижение лучших условий для заключения мирного договора или же убедительной победы.

Сейчас Россия уверенно демонстрирует такое убеждение в официальных заявлениях, начиная от Путина, заканчивая теми, кто ему поддакивает, что Россия готова воевать вечно, десятилетиями. Они исходят из того, что ресурсы России объективно значительно больше, чем у Украины, и что в определенный момент Европа откажется от поддержки Украины, «потеряет аппетит», и тогда Россия наконец достигнет поставленных целей.

– Я не уверена, что противник истощится раньше, но если брать объективные показатели, объективные обстоятельства, какой вывод можно сделать? Ведь мы понимаем, что страна-агрессор действительно очень ресурсная, в частности, за счет большого человеческого потенциала. Однако технологически все же Украина превосходит своего противника. Как вы оцениваете этот баланс и действительно ли мы можем надеяться на то, что противник истощится раньше, чем украинская армия?

– Есть в военной теории такое понятие, как баланс сил. Уважаемый международный институт IISS публикует большой ежегодник, который так и называется: Military Balance. Это не единственная институция, которая этим занимается. Даже если посмотреть Википедию, соответствующие энциклопедии ООН или дальше ЦРУ, там приводятся базовые вещи, начиная от ВВП государства, численность вооруженных сил, количество танков, самолетов, мобилизационные ресурсы и тому подобное. И многие аналитики делают на этом выводы.

То есть если в левой колонке показатели одной стороны, в правой – другой стороны, то очень легко напрашивается вывод о том, что баланс сил не в пользу одного из противников. Соответственно, тот, кто имеет этот плюс в балансе, имеет значительно большие шансы на победу, если этот дисбаланс слишком заметен.

Собственно, на этом строились прогнозы первых дней масштабного вторжения. Мы помним, что Украине давалось 72 часа, 2 недели, 3 месяца и так далее. Но дальнейшее развитие боевых действий показало, что все это довольно относительно. Есть масса других факторов, которые влияют на ход войны и на то, как она может завершиться.

Поэтому если сейчас сделать такую табличку с балансом сил, то у Украины шансы 1 к 3, если брать человеческий ресурс. Если брать по ракетам, авиационной технике, то там, как в начале войны, дисбаланс был 1 к 10, или по артиллерии 1 к 12. Но это опять подтверждение того, что речь идет о довольно упрощенном подходе.

Никуда не делось это преимущество России как в материальных ресурсах, так и в человеческих. Но как вы упомянули, один из моментов – технологический фактор. И это лишь один из моментов. Есть тактика, есть стратегия, есть политическая воля, есть готовность общества, если мы говорим об Украине, или готовность путинского подконтрольного населения терпеть войну. Это масса факторов, которые нужно учитывать, на которые нужно влиять. Поэтому даже если на первый взгляд финал противостояния выглядит очевидным, на самом деле это не совсем так.

– Залужный отметил, что Украине нужно не просто договариваться о прекращении огня или о временном перемирии, а также думать об изменении стратегии защиты и подходов к мобилизации ресурсов.

– Я хотел бы сделать еще одно замечание по поводу не столько того, что сказал генерал Залужный, сколько относительно того, как его заявление интерпретируют. В некоторых медиа прошел такой резонансный заголовок, что война продлится до 2034 года. Но то, что я увидел в его выступлении, – это не прогноз, а скорее сценарий или один из сценариев. Поэтому не следует воспринимать это как свершившийся прогноз опытного генерала.

Будет ли война продолжаться еще 10 лет, может ли она закончиться за полгода или год, во многом зависит от того, что будет делать Украина.

Относительно части, где он дает рекомендации, то действительно, он практически перечисляет приоритетные вещи, которые должны быть сделаны еще вчера, и когда мы вспоминаем о преимуществе России в человеческом ресурсе, то речь идет только о численном преимуществе. Но, когда оценивается боевой потенциал армии, учитывается очень много факторов, касающихся личного состава. Это и мотивация, и обученность, и управление. То есть масса народа – это не обязательно однозначная гарантия превосходства в боевых возможностях.

Что происходит в лагере нашего противника? Россия практически исчерпала ресурс той схемы, которая работала с осени 2022 года, когда была объявлена масштабная мобилизация, – почему-то ее назвали частичной, и она до сих пор не отменена в России, – и перешла к схеме или к ряду различных схем, предусматривающих преимущественно принудительно-финансовую мотивацию.

Были сообщения о том, сколько колоний в России закрыли. Ресурс зэков, видимо, исчерпали еще тогда, когда Пригожин был жив. Схема, по которой начали лепить уголовные дела и ставить человека перед выбором: контракт или тюрьма, тоже имеет ограниченный потенциал. Финансовый потенциал также очевидно уменьшается, ведь идти на те бонусы, которые еще год или два года назад предлагались, сейчас все меньше и меньше желающих. Увеличивать этот вступительный бонус также проблематично, тем более что он берется из местного бюджета, а подавляющее большинство российских регионов дотационные.

Кроме того, мотивация просто избежать тюрьмы или же как-то закрыть свои кредиты, долги, убежать от каких-то других жизненных проблем – это такая себе мотивация. Поэтому российские командиры вынуждены прибегать к репрессивным методам, чтобы посылать солдат в бой и удерживать их на линии фронта. И в этом заключается позитив.

Если говорить о нашей ситуации, то, на мой взгляд, самое главное, если мы говорим о ресурсах Украины, – это человеческие ресурсы. Потому что это то, чего нельзя заместить за счет партнеров. Мы уже четко понимаем, что не будет здесь солдата наших партнеров, западных стран. Они не будут здесь воевать вместо украинцев или рядом с украинцами. Иностранный легион – я не могу даже оценить в процентах, но это также не решение.

Альтернативные решения, рекрутинг на основе бизнес-подходов, в частности отряды «18-24», – это также довольно контраверсивные вещи. Особенно «18-24». Я не имею объективных данных, сколько молодых добровольцев подписало этот контракт, но я знаю из первых рук, что это вызвало недовольство среди тех наших защитников, которые на фронте более трех лет. Это вызвало ощущение социальной несправедливости и дополнительное напряжение в воинских коллективах.

Поэтому единственным и основным источником для украинских Сил обороны остается мобилизация. Что должна сделать украинская власть, прежде всего Верховный главнокомандующий, президент Украины? Он должен поставить это в приоритет.

Что делать с мобилизацией? Действительно, должна быть ответственность, должно быть наказание за уклонение от выполнения обязанности, но этим много не добьешься. Первое, что должно было бы начаться, – это коммуникация. В этих ежедневных обращениях президента, хотя бы раз в неделю он должен говорить на эту тему. Сколько бы это ни было неудобно для него, некомфортно, он должен говорить об этом. Потому что он Верховный главнокомандующий, он президент Украины, это его ключевая ответственность по Конституции. Не экономика, не антикоррупционные органы или борцы с коррупцией, а именно оборона Украины. Это прямая ответственность президента и то, что он должен делать.

Не перекладывать ответственность на ТЦК, или Сухопутные войска, или Вооруженные силы в целом. Потому что ТЦК – это лишь последнее звено в этой длинной государственной цепочке, которая отвечает за мобилизацию. А первым звеном является Верховный главнокомандующий. Мобилизация – это не только о личном составе. Если посмотреть наше законодательство о мобилизации, то это касается всех сфер жизни Украины. Это и бизнес, и работа местных администраций. Там четко расписано, кто что должен делать. Вот с этого нужно начинать.

(Оновлено 9:00)

Опросы и замеры

Как может выглядеть мир в 2035 году (экспертный опрос)

🔹 62% считают, что через 10 лет планета будет жить хуже.

🔹 38% говорят, что лучше.

🔹 40% ожидают Третью Мировую войну.

🔹 45% полагают что будет прямой военный конфликт в космосе.

🔹 48% считают, что ядерное оружие будет применено по меньшей мере одной страной.

🔹 65% согласились с тем, что грядёт военный конфликт между Вашингтоном и Пекином.

🔹 45% верят в прямое вооружённое столкновение между РФ и НАТО (годом ранее – 29%).

🔹 47% считают, что мир будет разделён на блоки, связанные с Китаем с одной стороны, и с США с другой.

🔹 88% убеждены, что к 2035 году по меньшей мере одна новая страна получит ядерный статус.

Кто скорее всего:

72.8% – Иран.

40% – Южная Корея.

29% – Японии.

В появление ядерного статуса у Украины верят 15%.

🔹 За год стало в четыре раза больше экспертов, считающих, что ядерное оружие точно будет применено к 2035 году (было 11%, теперь 48%).

Кто скорее всего применит:

— Россия (25.9% против 14.1% годом ранее);

— Северная Корея (24.2% против 15.2% годом ранее)

— террористические группы (18.8% против 19.6% годом ранее)

— Израиль (12.3% против 6.2% годом ранее)

— Китай (6.3%)

— США (около 5%)

— Индия/Пакистан (до 3%)

🔹 Более 40% экспертов считают, что к 2035 году какая-либо из мировых держав распадется по внутренним причинам.

Чаще всего говорят:

Россия – 29,9%

США – 13%

Китай – 4,8%

Бразилия – 3,1%

Индия – 2,5%

Другая – 5,7%

🔹 На вопрос «Как закончится конфликт на Украине»:

На условиях России – 46,6%

Будет заморожен – 43%

Другое – 6,2%

На условиях Украины – 4,2%

📊 опрос проведен в конце ноября и начале декабря 2024 года. Опрошено 649 экспертов (более половины из них из США, остальные из 60 стран мира).

Анатолий Несмиян

При всей очевидной условности подобных опросов  обращает на себя внимание, что 40 процентов опрошенных экспертов ожидают возникновение Третьей мировой войны, и столько же — 40 процентов — ожидают распада одной из имеющихся сверхдержав.

Одно, несомненно, вытекает из другого. По итогам каждой мировой войны процесс распада архаичных государственных образований — империй — получал мощный толчок. По итогам Второй мировой распалась Британская империя, и хотя она и создала свой собственный СНГ — Британское содружество наций, но это был именно распад.

В современном мире именно империй осталась ровно одна — Россия. Она возникла в ходе распада предыдущей империи — СССР, имея при этом шанс на создание своего собственного Содружества наций в виде СНГ или ЕАЭС. Но в силу управленческой убогости пришедшей к власти группы этот проект оказался России не по силам. Напротив — сегодня она проходит тот же самый процесс, который предварял распад СССР. Сейчас происходит распад российской зоны влияния по периферии, но никаких сомнений в том, что этот процесс перейдет уже на нашу территорию, нет. Процесс динамический и инерционный, а значит — когда именно начнет рассыпаться уже российская периферия — это лишь вопрос времени. Причем не слишком далекого.

По сути, любая война (будучи острейшим кризисом) служит катализатором всех остальных кризисных процессов. И если у системы есть выход из кризиса в сторону развития, она использует его для своего обновления. Если у системы выхода нет, война станет толчком к катастрофическому сценарию ее эволюции.

Есть ли у современной России проект будущего — вопрос риторический. Российская власть пытается удержать настоящее, как форму превращенного будущего. Что, будем откровенны, абсолютно безнадежная история. Отказ от будущего в конечном итоге всегда приводит к краху.

В этом смысле власть сама ведет страну к распаду, а война (неважно — идущая ли сейчас СВО или более широкий конфликт) лишь ускорят этот процесс.

(Оновлено 8:00)

Игорь Эйдман

Война, архаика, диктатура

против мира, прогресса и прав человека

В России популярны трехчленные идеологические формулы: православие, самодержавие, народность (времена Николая 1), Ленин, партия, комсомол (брежневский СССР), Перестройка, ускорение, гласность (эпоха Горбачева). Путинская Россия тоже проговорилась о своих идеалах, официально признав нежелательными: мир, прогресс и права человека. Организация с таким названием запрещена. Тем самым режим фактически признал, что он полная противоположность всему этому. Его идеалы: война, архаика и диктатура. Именно это он откровенно проповедует и реализует.

«Мир, прогресс и права человека» — так называлась Нобелевская лекция Андрея Дмитриевича Сахарова. В ней он сформулировал идеалы свободного общества, которое хотел бы видеть в своей стране.

Сахаров и его единомышленники стремились к вестернизации и либерализации России. Во время перестройки многим казалось, что их мечты реализуются. В 90-е годы западные фонды и связанные с ними культуртрегеры потратили множество денег и сил, чтобы развить в России гражданское общество, правовое самосознание, европейские ценности, толерантность, уважение к правам других. Россияне обучались в различных «школах гражданского просвещения», ездили на стажировки на Запад, а потом приезжали назад и со временем становились активистами Единой России и путинистами. Оказалось всё это просвещение — не в коня корм.

Теперь ясно, что либеральный проект в России органически несовместим с существованием москвоцентричной империи, поэтому он провалился. Возродиться он может только после  поражения России в войне, на политических руинах путинского третьего (после царского и советского) рейха, как это было в послевоенной Германии.

(Оновлено 7:00)

Украинская правда

Татьяна Даниленко

Россияне готовы долго жить буквально в навозе. Но при условии: если их армия побеждает – командир РДК White Rex

Безжальний до власного й чужого життя російський піхотинець – один із найважливіших чинників на сьогоднішньому полі бою. Росіяни атакують малими групами, більша частина яких гарантовано гинуть. Проте одиницям вдається прорвати українські позиції. Завдяки цьому противник просувається на багатьох ділянках фронту.

Звідки взявся безвідмовний російський солдат? Що рухає його назустріч смерті? Чому найбільша країна світу готова платити тисячами життів власних громадян за кожен кілометр захопленої ними української землі?

Про це, а також про мотиви росіян, які воюють на боці України, УП поговорила з Денисом Нікітіним, командиром Російського добровольчого корпусу (РДК).

До війни Нікітін був культовою фігурою в середовищі російських ультраправих, проводив для них турніри зі змішаних єдиноборств по всьому світу й випускав власний бренд одягу. Під час повномасштабного вторгнення він зібрав добровольчий підрозділ із російських громадян, який воює у складі Головного управління розвідки Міноборони України. В його підпорядкуванні – понад тисяча бійців, зокрема колишні найманці ПВК «Вагнер» та «Шторм Z».

У березні та травні 2023 року рейди РДК на територію Росії стали топновиною для світових ЗМІ – вперше з початку повномасштабного вторгнення солдати перейшли кордон з українського боку.

Нікітін переконаний – російський Колос впаде. А безжальний до власного і чужого життя боєць свідчить не про високу мотивацію, а про страх.

В інтерв’ю «Українській правді» командир Російського добровольчого корпусу розповів про воєнний сенс українських операцій на російській території, моральну атмосферу сучасної Росії та схожу корупцію по обидва боки фронту.

«Ми боролися проти чинного режиму Російської Федерації задовго до початку цієї війни»

– Російський добровольчий корпус був першим підрозділом, який перейшов кордон противника з території України. Хто підштовхнув у реальне життя ідею перенести війну на російську територію?

– Рейди відбувалися і до того, але це завжди було анонімно – певні «сили добра» здійснювали диверсії на території Російської Федерації. Захід з відкритим обличчям вперше здійснили ми – Російський добровольчий корпус.

Для нас це було щось на кшталт польоту в космос – теоретично зрозуміло, як це робити, але неясно, як буде на практиці. Одна справа – сходити цією дорогою вдвох, і зовсім інша – провести загін у кількадесят осіб, з важким озброєнням, кулеметами, мінами. Це була ідея командування Головного управління розвідки України – зухвала, як і більшість операцій нашого відомства.

Ми були ще молодим і зеленим підрозділом, хоча вже провели операцію «Красный Днепр» – рейд на човнах на окупований берег Дніпра на Херсонщині. Хлопці виконали свою роботу блискуче, їм навіть вдалося врятувати інших бійців ГУР, чий човен прострелили. Окрім того, мали досвід літа – осені – зими 2022-го року. Але саме такої операції – сходити пішки в Росію, наробити галасу і повернутися, – такого ніхто до нас не робив.

Ми усвідомлювали, що нас будуть звинувачувати в тому, що ми знімаємо відео десь на студії Довженка в Києві, тому я записав звернення на фоні єдиної впізнаваної адмінбудівлі по той бік кордону. За картами це мала бути школа. На практиці з’ясувалося – акушерсько-фельдшерський пункт.

Щоб добратися до цієї будівлі, ми викрали покинуте авто, проїхали на ньому 2 кілометри, записали відео, повернулися назад і збиралися йти, але в цей момент на нас вже рушила техніка противника.

Довелося дати бій. Ми мінували дороги і, наскільки мені відомо, автомобіль Росгвардії там підірвався на міні.

Ніхто не знав, як буде поводитися місцеве населення: кожен дід дістане двостволку і стрілятиме, будуть кидати коктейлі Молотова чи навпаки вітати нас як визволителів. Незрозуміло було і якою буде швидкість реакції Збройних сил РФ.

Усе це було непросто технічно, а емоційно – ще важче. У перший наш брянський захід у наших колег-українців була емоційна прив’язка до рідної землі: поки це Україна, тут сила рідної землі, яка допомагає і оберігає, а там – починається мордор, земля напевно отруєна і по ній навіть не можна ходити. Тоді була в самому розпалі Бахмутська операція, і якісь незнайомі хлопці писали мені в інстаграм: дякую, ви нам піднімаєте моральний дух, давно було пора.

На війні є різний ресурс – той, що можна помацати руками – як-от гроші, патрони, метал… А є той, до якого неможливо доторкнутися, але і його можна підживлювати. Це – бажання людей продовжувати воювати, їхня мотивація. На мою думку, наш похід викликав емоційний підйом для української нації. Особливо тієї її частини, яка воює.

– Як воно – ступити на землю власної батьківщини, де ти давно не був і куди не можеш повернутися?

– Для нас це був початок тієї війни, якої ми давно хотіли і певною мірою вже навіть вели проти нашої держави. Я був учасником усіх найважливіших опозиційних протестів: на Болотній площі, на Манежній площі, на народних сходах на Пушкіна… Я протикав колеса автомобілям співробітників поліції, підпалював інші машини, хлопці наші кидали коктейлі Молотова в офіс «Єдиної Росії».

Ми боролися проти чинного режиму Російської Федерації задовго до початку цієї війни. Раніше в українському сегменті інтернету нам писали: «Ви нам тут не потрібні, ви там у себе, в Росії, боріться». Так от в Росії ми зробили все, що могли.

Мені ніхто не може сказати, що це тільки тут ми стали такі хоробрі. Шрам на моєму обличчі – наслідок участі в акціях громадянської непокори. У мене є товариші, які загинули на цій війні ще на території Росії або, наприклад, досі скніють у катівнях. Ніхто не може мені сказати, що тут ми революціонери, а вдома сиділи тихо-мирно. Вдома я не міг купити автомат, запастися мішком гранат чи мати важкий кулемет; але я маю це тут.

– Чи правда, що на територію Росії ви зайшли, як ніж у масло, і не зустріли жодного опору, а місцеве населення дистанціювалося від ситуації – мовляв, нехай начальство розбирається?

– Хлопці з «KRAKEN» у мене питали: «Слухай, як ви знайшли, що вони там? Кидаються на БТР, хапають за стволи? Як воно було?». А мені соромно сказати, що нічого цього не було.

Коли росіяни зайшли на територію України, ми бачили, як у Херсоні люди кидалися під БТРи, як якась бабця виганяла з ірпінського будинку російських солдатів…

Навіть із нашими бійцями трапилася кумедна історія під час київської кампанії: троє хлопців, з яких двоє росіян, потрапили під сильний обстріл. Забігають у хату до місцевого мешканця і просять: «Діду, пусти в підвал». Цей чоловік похилого віку чує чисту російську мову і каже: «Здавайтесь, вас тут чекає тільки смерть». Третій хлопець пояснює діду вже українською мовою, що ми – свої, і той їх пускає в свою хату. Тобто чоловік не злякався трьох озброєних лобів і готовий був чинити опір ворогу!

Нічого подібного ми не зустрічаємо, коли заходимо на російську територію. Люди сидять тихо. Вони не розуміють – свої, не свої, наші, ваші… Бачать чоловіків з автоматами і все – ніхто не втручається в ситуацію.

Як засвідчив приклад Пригожинського маршу, зупинити його намагалися лише сміттєвози, сміливих захисників Російської Федерації не знайшлося. Наш приклад показав те саме.

Суджанський район був під контролем Збройних сил України майже 8 місяців. Там був хоч один акт партизанської боротьби? Може, хто кинув коктейль Молотова в якийсь український БТР? Чи підпалив склад БК українських військ? Нічого подібного не було і близько.

Порівняйте це з тими кадрами на початку вторгнення, коли хлопець за кермом, поруч дівчина, в якої розвивається волосся, і вона кидає Молотова в російський БТР. На території РФ такого близько не було… Люди віддали право розпоряджатися власними долями вгору по вертикалі. В обмін на безпеку вони втратили свої права. А в результаті – ні прав, ні безпеки.

До речі, після нашого заходу вперше гучно пролунала критика на адресу міністерства оборони РФ. Довколовоєнна публіка істерила, верещала…»Так, звісно, вони терористи, фашисти і сволота. Але як вони пройшли таким загоном на територію Росії з України? Між нами взагалі-то війна йде, а кордон не прикритий».

– Були побоювання, що в разі провалу операції ГУР вас зречеться і заявить про непричетність до рейду – мовляв, «якісь росіяни, внутрішній бунт»…

– Коли почалася війна, я оббігав величезну кількість структур і підрозділів. В СБУ, Силах спеціальних операцій, ТРО, ЗСУ – скрізь, де я намагався прилаштуватись, говорив одне й те саме: дивіться, наша невелика група повністю складається з росіян, громадян РФ. Звісно, ви можете нас кинути в якийсь окоп, у м’ясорубку, де ми постріляємо і скоріш за все загинемо. Від цього буде ефект, але мінімальний. А якщо ви нас не одразу пустите в м’ясорубку, і ми ще встигнемо про себе заявити як про росіян, які воюють проти РФ, ефект буде значно більший.

Як показав досвід, я мав рацію. У 2024 році Володимир Путін вголос вимовив нашу назву. Щоправда, в своїй класичній манері: «Корпус там какой-то добровольческий»…

Але скільки років бився з режимом Навальний, російська верхівка завжди називала його «пацієнтом», «клієнтом», «цією людиною», «цим чоловіком», але ніхто не називав його ім’я та прізвище. І лише через 2 тижні після смерті Навального Путін вимовив його ім’я.

А ми, по суті, на другому році нашого існування настільки боляче робимо всій махині РФ, що про нас уже зняли кілька фільмів: на НТВ «Зрадники батьківщини», на Russia Today – «Вовки в овечій шкурі». Кожні 2 місяці виходить стаття про те, що ми неефективні, небоєздатні, не класні. Виходить матеріал про те, що нас насправді давно знищили ракетою. Мене вже і Вагнер вбивав, і FPV-дрон підривав, і в полон мене брали…

– Вас кілька разів засудили на довічне ув’язнення?

– Два довічні строки в мене. Кожен грудень хтось іде дивитися «Иронию судьбы, или С легким паром», а мені Західний окружний чи військовий суд дає довічне. У Росії, наскільки я знаю, з десяток осіб мають два довічні строки. Спочатку я думав, що це якийсь юридичний казус. Виявляється, ідея у чому: після 15 років ув’язнення ти маєш право подати апеляцію на умовно-достроковий вихід. Так от, щоб не дай Боже – зверху ще один довічний строк.

Словом – засудили заочно, відбуваю дистанційно.

«У Москві, коли люди обговорюють владу, війну, переходять на шепіт навіть у себе вдома»

– Безліч росіян потрапили за ґрати за коментарі на підтримку РДК. Нещодавно 16-річна дівчина повісила на шкільному стенді фото вас і Олексія Льовкіна як «героїв СВО», після чого була арештована…

– Ми пильнували за її долею, але, щоб не нашкодити, не зв’язувалися.

Мені регулярно шлють фото на кшталт – хтось там у ліфті у себе написав фломастером «слава РДК!», хтось у зошиті написав: «25 травня, класна робота, символ 3 ОШБ, герб України та РДК». Пишуть, наприклад, 16-річні хлопці: «Чекаю повноліття, щоб швидше до вас приїхати, ви молодці». Цього всього дуже багато.

Як розповідають наші добровольці, які приїжджають з Росії, зараз у Москві, коли люди обговорюють владу, війну, переходять на шепіт навіть у себе вдома. Тобто горезвісні радянські кухонні розмови, про які я тільки читав – тепер буденна реальність.

А потім з’ясовується, що на друга одного з наших бійців порушили кримінальну справу щодо дискредитації, і йому страшні строки світять. Чому? Виявляється, сусід за стіною слухав і почув щось про Україну, СВО. «От у нас в 26 квартирі терористи, українці сидять». Приходять правоохоронні органи, відбувається обшук, вилучають телефон, щось там, звісно, знаходять.

Тобто це повернення в радянські часи, тільки без радянської естетики, без радянських досягнень у космосі, без сили радянської армії.

Тільки тепер це – високотехнологічний терор. Новий ГУЛАГ вже не з дощок, а зі скла та бетону. Зараз вони ще введуть цифровий рубль, навчаться відрубувати Інтернет, і люди опиняться у цифровому концтаборі. Значною мірою вони вже там.

Періодично я сперечаюся з опонентами. Намагаюся зрозуміти, які зараз є аргументи в людей. Була розмова з хлопцем, який погрожував всіх нас повбивати. Два місяці ми з ним просто спілкувалися, сперечалися. Закінчилося все тим, що його взяло ФСБ – хлопець намалював графіті «Слава РДК!» у своєму місті.

Деякі з моїх опонентів говорять – покажи хоч одне відео знищеного російською армією житлового будинку в Україні. Росія настільки сильно закрилася в своїй інформаційній бульбашці, що перепрошити свідомість людей можна буде лише повністю захопивши медіапростір.

– Ви першими почали брати до своїх лав полонених росіян. У який спосіб відбувається вербування?

– «Вербування» – не зовсім доречне слово. Я не агітую нікого вступати до РДК. Приїжджаю до тих, хто вже виявив бажання вступити до РДК добровільно. Полонені мають вибір: сидіти до кінця війни у таборі чи піти на обмін. Я нікому не приставляю пістолет до скроні – в РДК чи смерть.

Мені не потрібні люди, які йдуть до мене через страх. Мені потрібні люди, які йдуть у РДК, бо хочуть стати частиною Російського добровольчого корпусу.

За збігом обставин першою такою людиною був колишній боєць ПВК «Вагнер». З мого боку це був експеримент, про який я не шкодую, бо потім з’явилося багато достойних, хоробрих хлопців, немало з яких, на жаль, вже загинули.

Ми не користуємося словом військовополонений, ми вживаємо слово «спецконтингент», «спецкон». Серед них вже немало тих, хто рятував, ризикуючи життям, витягував інших добровольців, є загиблі і ті, які вже командують штурмами. Тобто вони з гідністю себе проявляють.

Я дуже обережний з кількісним та якісним складом свого підрозділу. Наприклад, якщо на курсі молодого бійця є представники спецконтингенту, то їх має бути умовно 1:3 щодо добровольців.

Зелений піксель – не завжди вирок якостям людини. Вони укладають контракт з російською армією по п’яні, щоб вразити дівчину, на слабо, щоб купити Айфон для доньки…

І причина нашої російської жорстокості на війні – не особлива ненависть чи лють до українців. Просто життя в Росії не варте нічого. Ні твоє, ні моє. Тому так легко вони йдуть на його втрату. Це російський фаталізм.

Як можна побити, зґвалтувати і прив’язати людину до дерева, щоб її вбив український дрон? Більшість полонених, з якими я спілкуюся, визнають, що за ними стояли загороджувальні загони. Тому рух назад – це завжди смерть, а вперед – 50/50.

«Жодного разу не зустрів полоненого з Москви, Казані, Санкт-Петербурга»

– Росія перетворила свою пенітенціарну систему на частину воєнного рекрутингу?

– Безперечно. Просто уявіть установу, де людина щодня втрачає здоров’я. У якийсь день більше, у якийсь менше. І там треба років 5 відсидіти. Один з військовополонених розповідав, як з 10 років він відсидів 9 років і 2 місяці. Приходять вербувальники від міністерства оборони. Ну яка йому війна? Він вже рахує дні додому, навіщо йому те СВО, ці політичні ігрища… А вони йому і кажуть: «А що це в тебе – синє татуювання? То ти, мабуть, перебуваєш в екстремістській спільноті «АУЄ»? Друже, це порушення закону, доведеться тобі ще 5 років за це відсидіти». Звичайно, він підписав контракт.

Війна приваблює в’язнів ще й тим, що вони отримують абсолютно чисту історію. Позбуваються судимості, можуть влаштуватися на роботу, їхні діти вже не нащадки сидільця. Саме завдяки цим аргументам набирав бійців у свої лави Пригожин.

Бо зазвичай, коли роботодавець бачить людину після 7 років за пограбування і розбій, він просто обіцяє передзвонити. З таким багажем життя вже немає – в Росії не існує інституту ресоціалізації. Залетів до в’язниці, вийшов – тобі шлях у вантажники.

А тут їм кажуть: хлопці, шість місяців. Тяжко буде, але заплатимо більше мільйона, оформимо помилування і найважливіше – з усіх систем інформацію про вас приберемо. Люди в це повірили, а російська влада намацала той нерв, у який треба бити.

Другий момент – фінансовий. Уявіть свою зарплатню. І тут вам пропонують вдесятеро більше. Люди таких грошей навіть в руках не тримали. Ніхто ж не каже, що треба йти до іншої країни вбивати і вмирати. Якщо ти будівельник – обіцяють, що будеш будувати. Якщо водій – водитимеш автобус. Ну а якщо пілот дрона – будеш пілотувати дрони.

Потім усі втрьох опиняються в одному окопі, йдуть на штурм. Воює хто? Воюють жебраки. Вчора я вкотре був в одному з місць для утримання військовополонених. Сидить там цей глибинний народ, звичайні мужики, не дуже влаштовані в житті. Запропонували їм 200 тисяч рублів замість 20 тисяч, які вони заробляли в цивільному житті.

Їм же і жінки капають: «Йди, хоч якась користь з тебе буде». Зараз найкращий варіант купити квартиру – це пов’язати своє життя з бійцем СВО. Я не бачив, щоб якісь українські дружини чи мами виштовхували на цю війну своїх чоловіків, синів. В Україні протилежна проблема – чоловіків ховають від ТЦК.

За весь час спілкування з полоненими, а я їх бачив не одну сотню, жодного разу не зустрів когось із Москви, Казані, Санкт-Петербурга. З цих міст люди не йдуть помирати за 200 тисяч.

– Яких полонених ви берете на службу в РДК?

– Якось в українському сегменті інтернету почало гуляти фото полоненого росіянина з характерними правими татуюванням – СС, руни, прапори. Усі жартували: «О, приїхав денацифікатор». Познайомився з цим хлопцем. Справді правий, як і ми

Я питаю в нього: «Як же ти такий правий опинився на цій війні?». А він розповідає, що побився в шинку з якимось молодиком, який виявився співробітником поліції. І наступного ранку він вже у відділку, і йому описують розклад: напад на співробітника при виконанні, стаття 318 – це надовго, або контракт на СВО. Гроші, жінки, всього 6 місяців, все до твоїх ніг.

Зрозуміло, що він підписує контракт. Але за першої можливості переходить до РДК і зараз чудово воює. Він щасливий, що з нами.

Коли я був російським націоналістом у Росії, за футболку «Я русский» можна було отримати реальний тюремний строк. Коли почалася нинішня війна, треба було знайти мотивованих дурників, які з палаючими очима побіжать вбивати своїх сусідів. Тому зараз лоскочуть російський націоналізм. Пісня «Я – русский», всі одразу руські, скрізь прапори. Такого ніколи не було.

– Ідеологію сучасної Росії часто називають «рашизм», російський фашизм. Як би ви її охарактеризували?

– Там дуже люблять комунізм, червоні прапори – копії тих, які піднімали над Рейхстагом. Але Комуністична партія Росії – це нікому не цікава нафталінова тусовка. Хіба ці хлопці, танкісти з радянськими прапорами чи радянськими нашивками – члени Компартії? Звісно, ні. Це чистий карго-культ – коли ти не розумієш суті, але копіюєш зовнішнє.

Вони знають, що 80 років тому на Радянський Союз напала найсильніша армія у світі на той момент, Третій Рейх. Як діди перемогли? Хрін його знає… Подвиг, мобілізація.

Сучасна Росія свою мобілізацію в 2022 році ледве провела. Але хочеться скопіювати магію старої перемоги. Як діди перемогли? Під червоними прапорами. О, давайте і ми будемо піднімати кумачеві прапори. Діди кого перемогли? Фашистів. О, українці – також фашисти, неофашисти, неонацисти, бандерівці.

Пам’ятаєте, як в окупованому Маріуполі росіяни поставили пластмасовий пам’ятник українській бабці, яка вийшла до окупантів з червоною ганчіркою? Це ж дикунство!

«У Російській Федерації влада і власність пов’язані нерозривно»

– З чим пов’язана епідемія самогубств серед топменеджерів і чиновників найвищого рівня в Російській Федерації зараз? Наприклад, нещодавно за загадкових обставин на піку скандалу з фортифікаціями загинув колишній губернатор Курщини Старовойт.

– Уявіть собі, що в будь-якій країні Заходу за дивних обставин помер чиновник першого ешелону, і не повідомляють, від чого, в який день, з якої зброї він застрелився. Раптом з’ясовується, що звільнили його з посади вже мертвого. Як таке взагалі можливо?

Говорячи про епідемію самогубств, давайте так: якщо ми віримо, що ці люди справді наклали на себе руки, то причина дуже проста. У Російській Федерації влада і власність пов’язані нерозривно.

У момент, коли ти втрачаєш владу – і це може бути в будь-якій формі (тебе звільнили з посади міністра, звільнили твого покровителя, відкрите кримінальне провадження проти тебе чи твого оточення, або твій батько генерал і він загинув) – все, ти тепер ніхто. Ти тепер не син генерала ФСБ, а просто людина. Тебе позбавлять всього, заробленого нечесним шляхом.

– Старовойт заробляв на будівництві прикордонних фортифікацій?

– Людина була губернатором. Регіон – це не місце роботи, це кормова база. В Росії до чиновника федерального рівня стікаються всі ресурси з заводів, логістичних шляхів, корисних копалин, торгівлі, послуг. А тут ще й золота жила прикордоння, українська війна, зуби дракона, рови з крокодилами…

Плюс війни який? Тут вибухнуло, тут згоріло, що ж поробиш… На цьому місці стояв за 8 мільйонів доларів якийсь об’єкт. Але в нього було влучання – на жаль, доведеться зводити новий.

На жаль, таке по обидва боки кордону. Коли я бачу, як у Покровську розбивають квітник на мільйони гривень, а звідти російську армію видно неозброєним оком з будь-якої висотки, очевидно ж, навіщо це робиться. Бо «прийдуть русаки, все розбомблять», а ми скажемо: «Як прикро, тут була така гарна клумба».

В такі моменти розумієш – «один народ», як не крути.

– Чи міг Пригожин справді дійти до Москви і взяти владу? Чи були плани українських росіян підтримати його рейд за принципом «твій ворог – мій друг»?

– Пріґожин – це ще один приклад того, як втративши владу в Росії, втрачаєш все. Після його вбивства ПВК «Вагнер» просто порвали.

Чи міг би він дійти до Москви? Однозначно. Він зупинився за 200 кілометрів від МКАД. Ще в Ростові-на-Дону було зрозуміло: ніхто не буде воювати за путінську владу.

Чому він зупинився? Достеменно не знаю, але помітив, що з кожною своєю заявою Пригожин підвищував ставки: спочатку говорив про Шойгу, про тертя з Міністерством оборони: «Якби в нас було більше снарядів, ми б краще воювали». Потім пішли розмови про причини цієї війни, олігархів, про те, що на Росію ніхто не нападав і вона першою напала. Такий правдоруб.

Потім він вирушає з передвиборним по суті туром по Росії – це були гострі політичні розмови зі своїми фанатами. Ще коли він критикував Шойгу і Герасимова, здавалося, що це частина політичної гри. Але ж він звинувачував у злочинах вище військове керівництво країни, що воює. Яким же був би наступний крок, якщо ти вже зараз звинувачуєш у смерті солдатів Міноборони і генералів, а не ворога?

Будь-який дестабілізатор Росії в моїх очах є союзником. Існує вселенське зло – Російська Федерація на чолі з Путіним. Усе, що протистоїть цьому злу, навіть якщо воно не є лицарем у блискучих обладунках, як Пригожин – це потенційний союзник.

Тоді Російський добровольчий корпус був значно меншим, ніж зараз. Надати відчутну воєнну підтримку ми б не змогли, але ми максимально уважно спостерігали.

Я вже зранку був у ГУРі і мав повну картину. Кирило Олексійович (Буданов) особисто викликав, дав певні інструкції. Про що мова? Якщо події розвиваються за сценарієм А, то ми робимо 1, 2, 3, якщо за сценарієм Б – то 4, 5, 6, 7. Я навіть записав два відео і був повністю готовий до всього. Ех, якби було ще трохи часу на підготовку!

Чому вагнери зупинилися, я чув кілька версій: від того, що його родину взяли в заручники, до того, що припинилася дія кокаїну і Пригожин прийшов до тями. У будь-якому разі влада в країні була на долоні – бери і роби, що хочеш. Але він зупинився і загинув, а вагнерів стирають з історії цієї війни.

При тому, що якби структура Пригожина існувала, сирійський уряд так легко не впав би за лічені дні.

– Яка географія бойового шляху РДК з 2022 року?

– Ще до появи РДК майбутні бійці брали участь у Київській кампанії, у Миколаїв їздили, у Донецькій, Запорізькій області побували, провели операцію «Красный Днепр», потім – Брянська та Білгородська області Росії, звичайно ж, острів Зміїний та інші об’єкти у Чорному морі. Вовчанськ двічі був нашим полем бою – вдруге це був Вовчанський агрегатний завод. На Куп’янському напрямку у нас була операція з дуже болючими втратами. Були в Авдіївці в 2024 році.

Легше назвати ділянку фронту, де нас не було. Ми не брали участі в Курській операції, тому що саме тоді заходили на Вовчанський агрегатний завод і все літо готувалися до операції. Глобально на всіх серйозних ділянках фронту ми побували.

«Російський народ може довго терпіти і жити буквально в гною. Але за однієї-єдиної умови – якщо армія перемагає»

– Серед українців завжди ейфорія з приводу операцій на території Росії. Після кожного обстрілу коментарі про те, «чому ми їх не бомбардуємо». Водночас серед українських військових є великий скепсис, бо це витрата колосального ресурсу, гостро необхідного на фронті. Які висновки з операцій на території Росії зробили ви?

– Уявімо, що всі сили українського контрнаступу були б спрямовані на Білгородську, Курську чи Брянську області. Можливо, тоді Курськ, Білгород, Орел, Брянськ були б під українським контролем? Україна мала б зовсім іншу позицію для переговорів і торгів?

Існує не лише матеріально-технічний вимір у всього того, що відбувається на цій війні. Є ще емоційний, моральний, мотивуючий або демотивуючий виміри. Кожен хоче бути частиною армії, яка виграє. Коли твоя команда відступає, програє, відпускає, звісно, у тебе опускаються руки і падає мотивація, навіть якщо ти – патріот.

У Курській області за першу годину операції було взято в полон сотню росіян, і вони стали найбільш ходовим обмінним товаром. Завдяки захопленим російським строковикам вдалося дістати з полону тих, кого міняти взагалі не хотіли. Плюс – захоплені техніка, важливі документи.

Російський глибинний народ може довго терпіти, затягувати пояси, жити буквально в гною. Але за однієї-єдиної умови – «якщо наша армія перемагає». Вся історія Росії про це. «Поки наша армія перемагає, ми тримаємось, кріпимося, воюємо. Наші хлопчики там, і їм треба допомогти, тому давайте потерпимо».

– Серед українців поширена думка, що кожен російський ліберал закінчується на українському питанні. Як з українським питанням у російських націоналістів?

– Можна боротися, а можна вдавати, що ти борешся. У 2024 році в день виборів у Росії бійці РДК розстрілювали путінських собак і контролювали цілий населений пункт. Росія була змушена загороджуватися блокпостами від власної території.

У цей самий момент російські ліберальні сили влаштовували полудень чи полуденок проти Путіна – страшний удар по путінському режиму. Хто бореться, а хто вдає, що бореться.

План лібералів простий. Дочекатися чергової відлиги, послаблення режиму і повернутися в обойму. Вони не налаштовані щось руйнувати чи зносити.

А я бачу майбутнє зовсім по-іншому: над Кремлем – наш прапор, а чиновники висять під кремлівським муром. Я говорю про трибунал, люстрацію, тотальний злам системи, покарання всіх причетних.

Я переконаний, що військова поразка одразу запустить революційні, центробіжні процеси в Росії. І навіть якщо буде якесь заморожування конфлікту і озброєна публіка почне повертатися додому, це багато що змінить.

Ситуація в економіці так чи інакше погіршується. Росія – велика країна з великою економікою, запасами, ресурсами, але європейський ринок вони втратили. Росія продає нафту за рупії, не конвертовану валюту. Вони в повній залежності від Китаю. Китай заполонив російський ринок автомотлохом.

У Росії впала вугільна галузь. Їм нема куди збувати вугілля, за нього ніхто не готовий платити доларами. Існує чорний ринок обміну валют – є офіційний курс, а є справжній. В регіони йдуть домовини – чоловіки звідти йдуть на смерть за 200 тисяч рублів.

Цей Колос впаде. У 1991 році Радянський Союз розпався лише формально. Москва залишилася центром сили. Справжній розвал СРСР триває зараз. Країни СНД одна за одною відпливають – Вірменія, Грузія, Казахстан, Азербайджан.

На засіданні ОДКБ Путін президенту Казахстану щось там каже про російську мову – мовляв, ми ж з вами говоримо однією мовою, а президент Казахстану відповідає йому казахською. Такий демарш був неможливий раніше.

Недавно відбулися перші за дуже довгий час прямі переговори між Вірменією та Азербайджаном. Росія завжди була між ними посередником. Немає більше потреби в цьому, все.

Україна повинна ставати новим центром тяжіння для країн пострадянського простору. Я думаю, що результатом усіх подій буде сегментація Росії на нові території. Зараз РФ тримається на двох речах: брехні і терорі. Як тільки ці два елементи будуть прибрані, з’явиться абсолютно нова конфігурація.

Кавказ вже живе за своїми законами, за нормам шаріату. Калінінград взагалі як острів. Далекий Схід – максимально орієнтований на Китай та Японію.

Росія вже не той самий поліцейський, який міг собі дозволити в будь-яку країну СНД ввести обмежений контингент і притиснути місцеве керівництво

Путінська спадщина буде страшна. Населення і без всяких війн вимирає рекордними темпами. Вони засекретили дані демографії. Населення Російської Федерації зменшується по мільйону на рік, а то й більше. А населення, яке вони завозять, народжує по 8 дітей.

Якщо нинішня війна між Росією та Україною сповільниться, одразу потрібна буде якась нова. Нападе Росія на країни Балтії чи на Північний Казахстан, чи розпочне Третю чеченську – поки що не зрозуміло.

Але ясно одне: треба новий конфлікт, у якому вони спалять людей, які зараз воюють проти України. Бо як тільки вони повернуться, почнуться питання, якою ціною ми відвоювали 20% території України і чому за цей самий час «діди, які воювали», вже давно дійшли до Берліну.

Вони платять найвищу ціну, щоб отримати ще трохи більше територій в той час, коли Силіконова долина генерує ВВП стільки ж, як половина європейської частини Росії…

(Оновлено 7:00)

ISW

Институт изучения войны (американский аналитический центр)

Оценка боевых действий в ходе российского вторжения в Украину, 27 июля 2025 г.

Российские войска недавно продвинулись к северо-востоку от Сиверска в ходе усиленной механизированной атаки численностью до роты. Геолокированные кадры, опубликованные 27 июля, показывают, что российские войска недавно продвинулись к северо-востоку от Сиверска в ходе усиленной механизированной атаки численностью до роты. Украинская бригада, отражавшая атаку, сообщила, что российские войска использовали шесть танков, три бронетранспортера (БТР), шесть боевых бронированных машин (ББМ) МТ-ЛБ, бронированную ремонтно-эвакуационную машину, 12 гражданских автомобилей, два багги и 41 мотоцикл. Украинская группа войск «Хортица» сообщила 26 июля, что украинские войска отразили российскую моторизованную атаку, состоящую из неустановленных единиц бронетехники и техники, к северо-востоку от Сиверска, и геолокированные кадры от 27 июля, вероятно, показывают одну волну атаки 26 июля. Российские войска давно пытаются захватить Сиверск и последовательно наступают вдоль линии фронта на Сиверсском направлении, начиная как минимум с лета 2024 года. Российские войска провели серию механизированных атак численностью до батальона на Сиверсском направлении в ноябре и декабре 2024 года, но в остальном в этом направлении в основном вели медленные, изнурительные пехотные атаки. Российские войска вновь активизировали наступательные операции на Сиверсском направлении в начале лета 2025 года, а российские военные блогеры начали утверждать в конце июня 2025 года, что российские диверсионно-разведывательные группы действуют на восточных окраинах Сиверска. Недавние российские продвижения к северо-востоку от Сиверска свидетельствуют о том, что российские войска находятся в нескольких километрах от Сиверска, и российские войска могут начать проводить более согласованные атаки на город в ближайшем будущем.

Российские войска, по-видимому, чаще используют бронетехнику в некоторых тактических атаках после снижения использования бронетехники с зимы 2024-2025 годов. Общедоступные боевые кадры показывают, что российские войска не проводили механизированных наступлений численностью в роту или более крупных сил в Украине с апреля 2025 года и в основном использовали мотоциклы и багги для атак в течение лета 2025 года. Российские войска в последнее время незначительно увеличили использование бронетехники против украинских позиций и провели серию небольших механизированных наступлений численностью в взвод в Донецкой и Запорожской областях с начала июля 2025 года.

ISW недавно заметила признаки того, что Россия временно сократила потребление танков и бронетехники за последние шесть месяцев, и что Россия, по-видимому, медленно наращивает свои возможности по восстановлению бронетехники советской эпохи, а также пополняет запасы бронетехники, не участвуя в атаках, наносящих большой урон. Российские войска могут временно увеличить использование бронетехники для проверки уязвимости украинской системы обороны с использованием беспилотников на различных участках фронта, или же Министерство обороны России может быть в состоянии в достаточной мере отремонтировать поврежденную бронетехнику на передовой или пополнить запасы бронетехники для российских подразделений на передовой. Российские войска, возможно, также недавно повысили допустимый риск использования и потери бронетехники, возможно, в рамках тестирования новой тактики или концепции операций, хотя неясно, почему российские войска пересчитали этот риск. ISW продолжит изучать ход боевых действий на Украине и предоставит обновленную оценку применения российской бронетехники.

Кремль подтвердил свою неизменную приверженность достижению своих давних военных целей на Украине, которые равносильны не чему иному, как полной капитуляции Украины, что подрывает дипломатическую позицию России. Пресс-секретарь Кремля Дмитрий Песков заявил 27 июля, что Россия должна сначала выполнить задачи своей войны на Украине, прежде чем возобновлять двусторонние отношения с Украиной.  Песков заявил, что Украина и Запад отклонили предложения России о диалоге. Чиновники Кремля, включая президента России Владимира Путина, постоянно отвергали предложения США, Украины и Европы о продвижении мирного процесса путем диалога и всеобъемлющих соглашений о прекращении огня.  Весной 2025 года Россия в одностороннем порядке ввела краткосрочные режимы прекращения огня, которые непропорционально выгодны России во время важных политических событий, которые Кремль затем использовал в качестве оружия для обвинения Украины в нарушениях режима прекращения огня.  Россия неоднократно заявляла, что она стремится к смене режима на Украине, фундаментальной реструктуризации политики открытых дверей НАТО и сокращению вооруженных сил Украины, чтобы Украина не могла защитить себя в будущем.

ISW продолжает оценивать, что Россия намерена и дальше затягивать переговорный процесс, чтобы добиться дополнительных успехов на поле боя и добиться уступок от Украины и Запада.

Украинские силы недавно ликвидировали российского командира на направлении Великого Бурлука. 26 июля украинская группа войск «Хортица» сообщила, что украинские силы ликвидировали российского полковника Лебедева (имя не разглашается), командира 83-го мотострелкового полка (69-я мотострелковая дивизия, 6-я общевойсковая армия, Ленинградский военный округ), действовавшего на направлении Великого Бурлука. ISW недавно получила сообщения о передислокации 83-го мотострелкового полка, вероятно, с северо-запада Белгородской области в район Великого Бурлука.

Основные выводы:

• Недавно российские войска продвинулись к северо-востоку от Сиверска в ходе усиленной механизированной атаки численностью до роты.

• Судя по всему, российские войска стали чаще использовать бронетехнику в некоторых тактических атаках после сокращения использования бронетехники с зимы 2024-2025 гг.

• Кремль подтвердил свою неизменную приверженность достижению своих давних военных целей на Украине, которые равносильны не чему иному, как полной капитуляции Украины, что подрывает дипломатическую позицию России.

• Недавно украинские силы уничтожили российского командира на направлении Великого Бурлука.

• Российские войска недавно продвинулись в районе Северска, Торецка и Новопавловки, а также на западе Запорожской области.

(2 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.

Загрузка...

Комментарии читателей статьи "BloggoDay 28 Jule: Russian Invasion of Ukraine"

• Оставьте первый комментарий - автор старался