«Как дорого нам стоили несчастья, которые так и не случились»

Вячеслав Ільченко, 11.08.18, facebook

https://www.facebook.com/ashnar.lynx/posts/1393883074079679

«Как дорого нам стоили несчастья, которые так и не случились»

(Томас Джефферсон)

Працюючи прем’єр-міністром, Юлія Тимошенко перш за все намагалась зробити так, щоб населення не постраждало від наслідків криз, які їй доводилось розгрібати.

В результаті чільна частина населення свято вірить, що цих криз насправді не було, а їх сама Тимошенко і состряпала, задля особистого профіту. Наприклад, в коментах часто зустрічається «оригінальна думка», що не було ніякої епідемії свинячого грипу, а то все була «афера з таміфлю». Ну да, ну да, це ж Тимошенко змусила ВООЗ видати офіційну «пандемічну тривогу» 1 липня 2009 р., а 3 листопада 2009 р. — видати офіційний реліз про спалах пандемічного грипу в Україні.

Вчора я зустрів ще більш оригінальну думку: що світової кризи в 2008-2009 рр. не було. Адже по даним Світового Банка за підсумками 2009 р. світовий ВВП виріс на 1%, а економіки Білорусі і Казахстану теж показали ріст. А от в Україні ВВП просів на 14% — і це, мовляв, виключний наслідок роботи Тимошенко (в цьому місці патетичний вопль — «найвище падіння в світі»).

Перш за все, світова економічна криза була, офіційні її рамки встановлені з серпня 2007 р. по червень 2010 р. В англомовних матеріалах вона називається «Велика Рецесія» (The Great Recession), і за даними МВФ за цей період світовий ВВП вперше показав негативну динаміку. Вам покажуть дані Світового Банку, де світовий ВВП становить +1-2%. Але до світової кризи світовий ВВП давав щороку +6-8%. Тобто ви собі можете приблизно прикинути, що динаміка зростання обвалилась в шість разів. В матеріалах МВФ це так і називається, «планетарним обвалом».

Причиною світової кризи була бульбашка на ринку так званих «деривативів» — спеціальних цінних паперів, які представляють собою зобов’язання продати актив за певною ціною. Так от, коли обвалився американський ринок нерухомості, виявилось, що більша частина деривативів цінності не має — бо активи, ними підкріплені, не можуть бути продані за обумовлену ціну. А оскільки деривативи можуть служити залоговим і навіть платіжним способом, услід за ними посипались всі галузі економіки, в яких ці цінні папери обертались. А це був не лише фінансовий сектор, а й промисловість — адже капіталовкладення в нерухомість традиційно вважалось найбільши стабільними. Результат: світова торгівля просіла більше ніж на 10%.

Разом із падінням світової торгівлі обвалилось і реальне виробництво. Ось як фінансова криза вплинула на европейські держави: в Німеччині ВВП просів на 14.4%, в Японії на 15.2%, в Англії на 7.4%, а в Латвії навіть на 18%. Загальний спад ВВП в еврозоні склав 9.8% станом на 1 кв. 2009 р..А в світовому масштабі рекордсменом з падіння стали Мексика — її ВВП одним махом просів на чверть — а також Молдова, із 29% падіння. Так що патетичні воплі «найбільше падіння в світі» — це попросту гра на пам’яті звичайних громадян, які фінансову кризу помітили тільки в формі падіння гривні (не без дбайливої участі в цьому тодішнього голови Наглядової Ради НБУ).

Тепер перейдемо до України. Перш за все, необхідно розуміти: Україна в 2008-2009 р. була експортно-залежною країною. Експорт одноосібно монополізували три великих картелі — «Метінвест», «DF Group» та ІСД (металопрокат та хімпром). Всі вони були зав’язані на експорт в ЕС. Падіння на 9.8% европейського ВВП зумовило різке падіння економічної кон’юнктури на низькотехнологічні товари — такі як металопрокат. А це, в свою чергу, майже на 36% знизило ціни — причому подекуди доходило і до 50%. Споживання сталі та металічних виробів по пострадянському ринку просіло на 30,8%, в самій Україні на 50,8%, а в Европі на 12%. Це по ланцюжку зумовило падіння виробництва, наприклад, вагонів на цілих 60%. Сумарно це призвело до падіння українського експорту на 34%, і падіння ВВП до 20% (потім за підсумками вирівнялось на 14,8%).

В цьому місці треба запитати: в чому тут винна Тимошенко? Вона не передбачила світову кризу? Передбачила. Саме тому за 2008-2009 р. не було знижено жоден соціальний стандарт. Може, вона повинна була викупити продукцію наших картелів-монополістів, які досягли своїх статків завдяки постійному росту світової кон’юнктури (з 2000-го року ціни виросли майже в 3 рази), а потім стали настільки від неї залежні — що варто було впасти цінам, і все їх виробництво накрилось мідним тазом? Може, вона повинна була особисто підняти попит чи ціни на метал? Єдине, що могла Тимошенко — це втримати економіку від піке. І вона її втримала.

 Ось кілька цифр:

— золотовалютний запас практично не витрачався. В 2007 р. він становив 22.4 млрд. дол., а в 2008 р. він склав 32.5 млрд. дол, а в 2009 — 31.5 млрд. дол. Тобто, Тимошенко примудрилась в кризу ще й запасати гроші на майбутнє.

— рівень державного боргу не перевищив так званого «безпечного рівня» в 30-35%. На момент каденції Тимошенко він становив всього 20% від ВВП, і виріс всього до 32,9%%. Це найнижчий показник росту боргу серед усіх країн, що постраждали від кризи. Тобто, Тимошенко примудрилась в кризу залучати коштів по мінімумум, і не ставити економіку в жорстку залежність від того, дадуть чи не дадуть транш.

Завдяки цьому громадяни практично б не відчули наслідків падіння української економіки. Однак, чільною частиною порятунку економіки було рефінансування банків із проблемними активами. Цим методом користувались всі країни. Але тільки в нашій додумались на цьому спекульнути, і за допомогою контрольованих рефінансів «своїм» банкам обвалити валюту і заодно обвалити позиції Тимошенко. Мали можливість і робили це три людини, які контролювали НБУ — президент, голова НБУ та голова Наглядової Ради НБУ. Ющенко, Стельмах, Порошенко.

Рівно по тій же схемі, треба додати, потім була обвалена українська гривня в 2014-2015 рр.

Що цікаво, Тимошенко про це далеко не мовчала. Ось уже порядком забутий, але дуже сильний її брифінг 18 грудня 2008 р. Його необхідно прочитати повністю, він того вартий.

Так що, якщо наступного разу почуєте дуже розумні сентенції про «найвище в світі падіння», візьміть опонента за гудзика і ніжно так запитайте «а ви нічого не забули за світову кризу і за фінансові спекуляції Банкової».

Автор публикации

не в сети 3 часа

Kozak Oko

1 752

Комментарии: 1367Публикации: 9672Регистрация: 08-06-2017

(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.

Загрузка...

Метки: Вячеслав Ільченко, Юлия Тимошенко

Комментарии читателей статьи "«Как дорого нам стоили несчастья, которые так и не случились»"

• Оставьте первый комментарий - автор старался