Ми досі продовжуємо гратись в складання слів із крижинок

Вячеслав Ільченко, 22.11.18, facebook

https://www.facebook.com/ashnar.lynx/posts/1508720345929284

Спершу я хотів сьогодні поширити дуже класний, емоційний та і пронизливий пост Альона Шкрум, в якому вона в єдиному імпульсі сформулювала все, що я думав про сьогоднішній виступ Петра Порошенка.

Якщо ви його іще не читали, то будь-ласка прочитайте, я дам лінк

А потім, роздумуючи на ним і над вчорашнім спалахом обурення з приводу відкриття закусочної в Будинку Профсоюзів, я все-таки вирішив його трохи доповнити. Але спершу невеличка казка про казку.

… коли я був маленьким, у мене була книжка, «Снігова королева». Рідкісне видання 1958 р., перекладу Оксани Іваненко та із класичними ілюстраціями Лариси Іванової. Над однією із них я любив довго просиджувати і думати, чому Снігова Королева загадала Каю скласти із крижинок слово «Вічність». Не з літер, не з чогось іще, а саме з крижинок. Коли трохи підріс, я став ставити питання поскладніше — чому не здобути Вічність, а просто слово скласти. Невже це все отак просто… Приніс одного разу додому кілька крижинок і спитав у бабусі — чому саме із крижинок треба було скласти оте слово, може, вони якісь чарівні? Бабуся вклала мені в руку одну крижинку і сказала стиснути кулак. А потім показати, що вийде. Звісно же, крижинка розтанула.

Слово «вічність», пояснила бабуся, це просто слово. В ньому немає нічого, окрім цих крижинок. Викладай хоч сто таких слів, вічності не здобудеш. А як трохи тепліше стане, всі дбайливо складені слова перетворяться на воду…

Так от сьогоднішня промова Петра Порошенка мені якраз і здалась радісним повідомленням, що нам нарешті вдалось скласти із крижинок слово «Европа».

Але як подивишся на це слово, і воно розпадається на маленькі крижинки. Красиві, прозорі, на сонці сяють як діаманти, а стисни їх в кулаці — розтануть.

Сьогодні ми іще одну таку крижинку поклали до складеного нами слова «Европа» — записали в Конституцію норму про те, що наша ціль — вступ до ЕС і НАТО.

Беру я Конституції інших країн:

— польську, прийняту 2 квітня 1997 р. Немає там ні цілі вступу до ЕС, ні НАТО. Польща давно уже член і того і іншого. Причому в НАТО вступила по факту в тому ж 1997 р.

— чеську, прийняту 16 грудня 1992 р. Теж немає ні того, ні іншого. Чехія вступила в НАТО теж в 1997 р.

— в «різдвяній Конституції» Хорватії теж немає нічого про вступ до НАТО. Але і вона теж туди вступила.

А де ж я бачив таку пафосну мету, записану в Конституції, поєднану із намаганням скласти із крижинок якесь надміру символічне слово, типу Вічності…

А я її бачив в радянській Конституції 1924 р., де прямим текстом декларувалось, що нинішнє покоління уже буде жити в Світовому Радянському Союзі.

В тій Конституції теж було багато хорошого записано, але нічого не виконувалось. І у нас дорога до комунізму… тобто, в Европу, чомусь супроводжується протиріччями.

— ми йдемо в Европу, але угоду про євроасоціацію виконувати не квапимось;
— ми проголошуємо боротьбу із корупцією і створюємо спеціальні органи, але тут же ведемо апологетику казнокрадства;
— ми говоримо про 144 реформи, а тим часом країні загрожує дефолт від вчасного непоступання траншу від МВФ;
— ми урочисто говоримо про війну і армію, а між тим замість налагодження виробництва «Стугни» продаємо завод «Арсенал» під ТРЦ;
— ми говоримо про наших хлопців-героїв, які захищають нашу країну, а постачаємо їм вибухонебезпечні міномети;
— ми говоримо про НАТО, але коли треба провести референдум, чи просто прийняти гроші на побудову патронного заводу — жмемось і відсовуємось, щоб не було помітно наше бажання на цьому руки нагріти;
— ми бадьоро називаємо перелік нововідкритих підприємств, а продукції цих всіх підприємств не вистачає щоб укріпити нашу валюту;
— ми говоримо за децентралізацію, але при цьому міста залишаються без тепла і світла;
— ми говоримо за права людини, але взяли курс на недоступність освіти і медицини для пересічного громадянина;
— ми говоримо про те, що нарешті захистили свою землю, але люди з неї чомусь тікають по мільйону на рік.

Але ми досі продовжуємо гратись в складання слів із крижинок. Нам здається, що якщо ми будемо складати правильні слова, то вони автоматично нам все дадуть.

Слова навіть стали для нас замінниками реальності. Ми віримо не в об’єктивні факти, а саме в слова.

Відкрили закусочну із смаженими курчатами в Будинку Профсоюза, і ми одразу вчепились за слово «смажений». Нас воно дуже образило, до глибини душі.

Але до того нас не ображали наступні, як на мене, більш кричущі речі:
— те, що Будинок Профсоюзів стояв зруйнований чотири роки;
— те, що спалення людей та розстріли на Майдані так і не були до кінця розслідувані;
— те, що чудесні плани реконструкції Майдану на Простір Свободи, із вільним університетом і зеленою площею, просто здали в архів і просто відновили Майдан таким, яким його задумували при Кучмі.

Нас все це не хвилювало, бо не було слів, які б нас ображали. А тепер ображає слово «смажений».

А може, ми просто відчуваємо, що крижинки починають танути на наших очах, і ми із жахом бачимо зовсім не Европу, а все той же пострадянський ізолят? І просто в безсилій люті виплескуємо наш розпач на закусочну?

Нам треба просто переставати гратись в крижинки. Нам потрібні слова, але слова, складені з людей, і наповнені змістом для людей.

Завтра на черговому Форумі ми про це будемо говорити, як і завжди на будь-якому форумі.

А в Будинку Профсоюзів ми колись все-таки відкриємо наш вільний університет…

Автор публикации

не в сети 19 часов

Kozak Oko

1 752

Комментарии: 1367Публикации: 9538Регистрация: 08-06-2017

(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.

Загрузка...

Метки: Вячеслав Ільченко

Комментарии читателей статьи "Ми досі продовжуємо гратись в складання слів із крижинок"

• Оставьте первый комментарий - автор старался