Нельзя позволить порохоботам сделать мир черно-белым!
Вячеслав Ільченко, 05.12.18, facebook
Чим ближче до виборів, тим ясніше вимальовується основна стратегія, яка буде використовуватись проти Тимошенко. Передвиборчу кампанію планується максимально спростити до майже маніхейського протистояння Добра і Зла. При цьому Добром, само собою, призначений чинний президент (котрий у нас уже майже рівноапостольний), а Злом — Тимошенко (котра у нас призначена місцевим втіленням аццької сотони). Відповідно будуються менші дихотомічні розломи, які передбачають прості ярлики: Порошенко — патріот, Тимошенко — рука Кремля. Порошенко — капіталіст, Тимошенко — соціаліст.
Така стратегія стала можливою тому, що на протязі останніх вісьми років політтехнологи всіх провладних партій свідомо дебілізували виборця, замість виборчого процесу нав’язуючи змагання в обсязі вилитого бруду, замість конкуренції ідей нав’язуючи попередньо сформовані штампи-закладки, замість розуміння основи політичних платформ нав’язуючи боротьбу із черговим «оппортунізмом» (оппортуніст завжди один і той самий, ну ви понєлі).
Саме тому я вирішив спробувати щодня писати хоча б невеличкий пост, який розкриватиме якесь політичне поняття. Це допоможе вам самим зрозуміти різницю між капіталізмом і соціалізмом, а також дізнатись, що політичний спектр ними давно не обмежується.
Зрозуміти різницю між сучасною політекономією і політекономією XIX ст., яку нам упорно нав’язує провладний експертний пул.
Зрозуміти, що лежить в основі того ж Нового Соціального Договору та Нового Економічного Курсу.
Зрозуміти, зрештою, що саме відбувається в нашій країні, і як нам з цього стану вирулити. Повинно вистачити якраз до офіційного старту передвиборчої кампанії.
Сьогодні ввечері я роблю просто невеличку ввідну, щось типу вступу. Сьогодні ми розберемо, що таке політична економія. Цим терміном у нас іноді лякають недосвідчених виборців, як бабайкою, мовляв, де політична економія — там Маркс, Ленін, історичний матеріалізм і совок.
Між тим, одним із перших (якщо взагалі не засновником) політекономістів був… Адам Сміт, той самий теоретик вільного ринку, на якого часто посилаються вітчизняні «ліберали троєщинської школи». Саме Адам Сміт зробив першу спробу об’єднати суспільствознавство та економіку, і створити струнку теорію будови суспільства як єдиного організма. Так його книжка, власне, і називається — «Дослідження про природу та причини багатства народів». І вважається базовою для класичної англійської політекономії XVIII ст.
Якщо говорити загалом, то політекономія не є наукою. Це швидше набір методів, які дозволяють визначити основні економічні закономірності, проаналізувати суспільно-економічну формацію, оцінити поточний стан економіки країни та накреслити стратегію її розвитку. Або деградації, якщо це є метою. Англійська економістка Джоан Робінсон так і називала політекономію — «ящиком з інструментами».
Найкраще на сьогодні визначення дав Джон М. Кейнс:
— політична економія (в оригіналі — «економічна наука», так було прийнято в 1920-х роках) є швидше не доктриною, а методом, апаратом і технікою мислення, які дозволяють тому, хто ними користується, приходити до вірних висновків.
Предметом політекономічного аналізу є «велика четвірка» основних суспільних процесів:
— процеси виробництва благ (в це поняття входять як товари, так і послуги і нематеріальні речі — такі, як знання, наприклад);
— розподіл благ в суспільстві;
— процес обміну одних благ на інші;
— споживання та умови відтворення цих благ.
Класична політична економія не включала в себе моральний фактор. Саме це породило ряд бузувірських теорій, які розцінювали людей лише як гвинтики у величезній економічній машині, яка генерує прибуток. Це називається теорією регулярної держави, або технократичною теорією.
Саме так, у нас дуже люблять термін «технократія», а деякі політики люблять себе звати «технократами» — а не знають, що вони насправді означають. А це всього тільки значить, що держава мислиться як механізм, яким, звісно же, мають керувати інженери за чітко визначеним планом. Всі ці радянські п’ятирічки, «сталеві стрибки», «144 реформи за одну каденцію» — все це передбачає, що люди будуть вести себе як маріонетки і слухняно виконувати, що скаже верхівка, ігноруючи потреби, бажання… зрештою, мрії.
Хочете подивитись на ідеал класичної політекономії та технократичного суспільства — подивіться старий фільм Фріца Ланга «Метрополіс». Не думаю, що хтось захоче жити в такому суспільстві.
Просто для довідки. Правильно політекономічний лад Радянського Союза називався «державний капіталізм», або «соціал-тейлоризм». Хто не вірить, відкрийте ПСС Леніна, знайдіть там протокол засідання ВЦИК від 29 квітня 1918 г., і прочитайте самі — «дєдушко» там прямим текстом говорить, що державний капіталізм в умовах диктатури пролетаріата представляє собою три чверті соціалізма.
Швейцарський політекономіст Жан-Сімон де Сисмонді виправив цю помилку та включив до політичної економіки поняття моралі та справедливості як основні критерії успішності суспільства. За цю позицію він удостоївся ярлика… популіста. Причому навісив йому цей ярлик не хто інший, як… Карл Маркс. Саме так, Карл Маркс обзивався словом «популізм» ще до того, як на нього набрів спочатку російський «мегаекономіст» Герман Греф, а потім і наші ріхварматери. Що, кстатє, додатково демонструє, з чиєї саме шинелі всі вони вийшли.
Так от, разом із поняттями моралі та соціальної справедливості мета політекономії змістилась з вивчення будови суспільства як виробничо-прибуткової супермашини на вивчення будови суспільства як організації людей з метою побудови справедливого ладу. Відповідно, до об’єктів вивчення політекономії додались інтереси трьох основних елементів будь-якого суспільства, а саме:
— держава як складна структура, яка складається із чиновників та політиків, а ті здійснюють загальне керівництво країною;
— громадяни та інститути громадянського суспільства, які здатні формулювати свої інтереси та запити на зміни в керуванні;
— політичні організації (партії), які не лише є передаточною ланкою між громадянами та державою, а й забезпечують зворотній зв’язок між державою та громадянами.
Тобто, грубо кажучи, вивчаючи підвалини нашої держави і намагаючись зрозуміти, як вона функціонує зараз і як вона повинна функціонувати — ми завжди займаємось політекономією, навіть якщо уникаємо цього слова.
Таким чином, весь наступний місяць ми будемо займатись саме політекономією.
Автор публикации
(4 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.
Загрузка...
(4 оценок, среднее: 5,00 из 5)Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.
Загрузка...Метки: Вячеслав Ільченко
mix_ko
05.12.2018
в 20:42
З нетерпінням буду чекати продовжень!
SergStar
06.12.2018
в 12:46
Отличный анализ ситуации с электоратом.